Формування та ефективне використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Формування та ефективне використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

сільськогосподарський трудовий продуктивність

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку суспільства, який характеризується кризовими явищами в економіці, соціальними суперечностями, вимагає пильної уваги до формування й ефективного використання трудового потенціалу, особливо у сільському господарстві. Формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств нерозривно пов'язане з демографічною ситуацією на селі. Демографічні процеси у цілому по Україні оцінюються фахівцями як демографічна криза. За період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2008 р. чисельність населення України скоротилася з 51893,9 тис. чол. до 46192,3 тис. чол. - на 11 %. Від демографічної кризи найбільше потерпає село. Чисельність сільського населення в Україні за той же період зменшилася з 16969,3 тис. чол. до 14799,2 тис. чол. - на 12,8 %. Природна база формування трудового потенціалу характеризується зниженням народжуваності та збільшенням смертності, скороченням тривалості життя та загальним старінням населення.

На фоні скорочення чисельності сільського населення відбувається погіршення якісного складу трудового потенціалу, кваліфікаційного й освітньо-культурного рівня населення, необґрунтоване зниження вартості робочої сили та доходів населення. Ринкові умови господарювання потребують формування трудового потенціалу сільгосптоваровиробників через ринок аграрної праці з врахуванням конкуренції та конкурентоспроможності потенційних працівників і роботодавців. При цьому зростає актуальність подальшого дослідження методологічних і методичних проблем визначення продуктивності й ефективності праці та факторів їх підвищення. Важливого значення набувають дослідження причин і факторів економічної динаміки, обґрунтування резервів підвищення продуктивності праці, удосконалення методів оцінки її досягнутого рівня та динамічних змін.

Низький рівень продуктивності праці у сільському господарстві залишається однією із найскладніших проблем української економіки, як наслідок - недостатній рівень оплати праці, неможливість відтворення життєвого і трудового потенціалу селян, спустошлива втрата позитивних соціально-економічних і виробничо-господарських надбань українського села, високого демографічного відтворювального потенціалу, знеселення сільських поселень.

Реформування аграрного сектора економіки України спричинило значні зміни економічного механізму формування соціальної інфраструктури, що поглиблює проблеми формування трудового потенціалу сільського господарства в Україні, сприяє поширенню трудової міграції.

Критичний стан гарантування продовольчої безпеки України обумовлює необхідність збільшення обсягів виробництва в аграрному секторі принаймні до рівня 1990 р., що неможливе без ефективного відтворення його ресурсного потенціалу, невід'ємною та найбільш активною частиною якого є трудовий потенціал. Перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкової економіки принципово змінив механізми формування ресурсного потенціалу аграрних товаровиробників. Дослідження факторів, які впливають на тенденції зміни аграрного ресурсного потенціалу, має першочергове наукове та практичне значення, оскільки мобілізація їх сприятиме не тільки нарощуванню аграрного ресурсного потенціалу, а й виходу аграрного сектора економіки із затяжної кризи, підвищенню конкурентоспроможності національного сільськогосподарського виробництва.

Розвиток будь-якої галузі народного господарства, у тому числі сільськогосподарського виробництва, структурні зрушення у національній економіці у ринкових умовах визначаються насамперед зміною співвідношення цін на окремі види продукції. Погіршення паритету цін на промислову продукцію, яка споживається у сільському господарстві, та на сільськогосподарську продукцію є головною причиною кризового стану вітчизняного аграрного сектора.

Абсолютно очевидно, що продуктивність праці є одним із вирішальних критеріїв ефективності нових форм господарювання, досконалості економічного механізму функціонування АПК. За роки незалежності України розвиток аграрного сектора супроводжувався значними змінами форм і методів господарювання, перерозподілом виробничих ресурсів та обсягів продукції між господарствами різних категорій, підвищенням значення дрібнотоварного виробництва у господарствах населення у вирішенні продовольчої проблеми. В економічній науці та практиці загальновизнаною є теза про переваги крупнотоварного виробництва (за інших рівних умов) і про об'єктивність процесу концентрації виробництва, розширення його масштабів саме завдяки цим перевагам. Певним парадоксом є різноспрямованість розвитку дрібнотоварного та крупнотоварного сільськогосподарського виробництва в останні півтора десятиріччя в Україні. Наукові дискусії з цієї проблеми не призвели до формування єдиного підходу стосовно перспектив розвитку господарств населення, але абсолютно очевидно, що розв'язання цієї проблеми тісно пов'язане з використанням трудового потенціалу села.

Всі ці питання постійно знаходяться в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних вчених економістів-аграрників. Зокрема, проблеми формування, розвитку та використання ресурсів праці у ринкових умовах досліджували В.Я Амбросов, О.А. Бугуцький, Д.П. Богиня, О.М. Бородіна, В.К. Горкавий, В.С. Дієсперов, М.К. Долгушкін, О.Ю. Єрмаков, Т.І. Заславська, О.І. Здоровцов, Ф.В. Зінов'єв, Н.В. Калінчик, Г.І. Купалова, М.А. Лендел, В.І. Лишиленко, І.І. Лотоцький, М.Й. Малік, Л.І. Михайлова, А.Т. Опря, М.К. Орлатий, В.І. Перебийніс, В.П. Рябоконь, П.Т. Саблук, І.Н. Топіха, А.Д. Чикуркова, Р.І. Тринько, В.Й. Шиян, В.В. Юрчишин, К.І. Якуба й інші вчені.

Учені-економісти завжди приділяли значну увагу проблемам продуктивності праці. Найбільш інтенсивно дослідження цих проблем здійснювались у середині 70-х років минулого століття, що знайшло відображення у наукових дискусіях 1974-1975 рр. та1976-1977 рр..

Перші результати дослідження проблем конкуренції та конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників в Україні знайшли відображення у наукових публікаціях Я.Б. Базилюка, С.М. Кваші, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, Н.В. Місюк, О.А. Нужної, О.М. Оніщенка, П.Р. Пуцентейла, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, В.М. Трегобчука та інших дослідників.

Дослідженню тенденцій розвитку демографічної ситуації й її впливу на формування трудового потенціалу аграрного сектора економіки присвячені наукові праці С.О. Гудзинського, М.І. Долішнього, Е.М. Лібанової, І.І. Лукінова, Л.С. Ноджак, І.В. Прокопи, Л.О. Шепотько, В.Д. Ярового та ін.

Разом з тим у теорії формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств є досить велика кількість невирішених проблем. Дискусійними залишаються питання самої сутності трудового потенціалу, методів його вимірювання, типізації видів відтворення, впливу конкуренції на ринку аграрної праці на формування трудового потенціалу, впливу рівня оплати праці в сільському господарстві на формування ресурсного потенціалу та розвиток різних категорій господарств, значення державної підтримки

розвитку аграрного сектора для формування трудового потенціалу та ін. Це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання, структурно-логічну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося як складова частина науково-дослідної роботи кафедри економіки підприємства ХНАУ ім. В.В. Докучаєва за темами: «Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу АПК» (номер державної реєстрації 0102U001835, строк виконання: 01.2000 р. - 12.2005 р.) та «Формування, оцінка та підвищення ефективності використання виробничого аграрного потенціалу в умовах сталого розвитку» (строк виконання: 01.2006 р. - 12.2010 р.). Тема дисертаційного дослідження: «Формування та ефективне використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств» зареєстрована в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації (номер державної реєстрації 0107U010684 від 14. 11. 2007 р.). У межах зазначених тем автором обґрунтовано теоретико-методологічні засади та практичні рекомендації щодо підвищення ефективності формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Основною метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до мети дослідження основними його завданнями були:

- обґрунтувати економічну сутність трудового потенціалу як складової ресурсного та виробничого потенціалів сільськогосподарських підприємств і на цій основі встановити типи розширеного відтворення трудового потенціалу;

- здійснити теоретичне узагальнення впливу конкуренції на ринку аграрної праці на формування трудового потенціалу сільськогосподарських товаровиробників;

- встановити напрями формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств України та Харківської області в короткостроковому та довгостроковому періодах, а також здійснити прогноз його формування у перспективі;

- з'ясувати механізми взаємозв'язку трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств та демографічної ситуації у сільській місцевості як природної основи його формування;

- дослідити вплив соціально-економічних чинників на формування трудового потенціалу аграрних підприємств;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення методики визначення вартісних показників продуктивності праці;

- з'ясувати механізм впливу галузевої структури на показники ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення методичного підходу до індексного аналізу вартісних показників продуктивності праці;

- з'ясувати механізми впливу порушення паритету цін факторів виробництва - паритету заробітної плати та цін на засоби виробництва промислового походження на тенденції розвитку аграрного сектора економіки;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення методичного підходу до вивчення співвідношення темпів зростання продуктивності й оплати праці;

- оцінити значення рівня заробітної плати у сільськогосподарських підприємствах для розвитку різних категорій господарств аграрного сектора;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення підготовки кваліфікованих кадрів для аграрного сектора економіки як важливого чинника ефективного відтворення трудового потенціалу галузі;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізмів державної підтримки сільського господарства з метою посилення впливу держави на формування та використання трудового потенціалу з урахуванням іноземного досвіду.

Об'єктом дослідження є процес формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах господарювання та подолання кризових явищ в аграрній економіці.

Предметом дослідження є сукупність методологічних, методичних та прикладних питань формування та підвищення ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств, формування та розвитку сільського ринку праці, розвитку демографічних процесів на селі, відповідні законодавчі акти, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Харківського обласного управління статистики, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, довідкові дані.

У процесі дослідження використовувалися різноманітні методи досліджень: абстрактно-логічний (встановлення сутності економічних категорій та їх взаємозв'язку, формулювання висновків та пропозицій), монографічний (поглиблене дослідження окремих об'єктів), розрахунково-конструктивний (прогнозування можливих варіантів розвиту економічних процесів з урахуванням зміни різноманітних факторів), кореляційно-регресійний (кількісний аналіз взаємозв'язку продуктивності праці, її оплати, ефективності використання ресурсного потенціалу й факторів, які на них впливають), математичне вирівнювання динамічних рядів (встановлення тенденцій зміни досліджуваних економічних показників) статичних та динамічних групувань (дослідження взаємозв'язку рівнів продуктивності та оплати праці), економіко-статистичного зіставлення (порівняння результатів формування та використання трудового потенціалу в різних об'єктах), графічний (аналіз тенденцій відтворення та ефективності використання трудового потенціалу) та ін. Розрахунки проводилися з широким використанням ПЕОМ і сучасних пакетів прикладних програм.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Наукова новизна конкретизується у таких положеннях:

уперше:

- обґрунтовано двоїсту сутність трудового потенціалу як складової ресурсного та виробничого потенціалів сільськогосподарських підприємств. Під трудовим потенціалом як складовою ресурсного потенціалу розуміють певну чисельність працівників з відповідним станом здоров'я, освітнім, фаховим та інтелектуальним рівнем, які беруть участь у сільськогосподарському виробництві, а як складовою виробничого потенціалу - здатність працівників виробляти певну кількість споживчих вартостей за даної продуктивної сили праці та суспільно нормальної інтенсивності праці. На основі такого поділу визначено три типи розширеного відтворення трудового потенціалу: інтенсивний, коли збільшення виробництва споживчих вартостей досягається за рахунок зростання продуктивності праці; екстенсивний, коли зростання обумовлено збільшенням чисельності працівників та інтенсивно-екстенсивний, коли приріст продукції зумовлений підвищенням продуктивності праці та збільшенням чисельності працівників;

- обґрунтовано необхідність введення в науковий обіг категорії «конкурентне поле», яке обмежується, з одного боку, мінімальним рівнем заробітної плати та певною кількістю працівників, згодних за таку плату працювати у сільському господарстві, з іншого - максимальною заробітною платою, яку можуть запропонувати сільськогосподарські роботодавці та за яку зможе працевлаштуватись у сільському господарстві відповідна кількість працівників;

- доведено, що важливим фактором розвитку аграрного сектора є дотримання паритету цін на фактори виробництва, зокрема паритету заробітної плати та цін на засоби виробництва промислового походження. Якщо порушення паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію призвело до значного посилення проблем фінансового забезпечення розвитку сільського господарства, то порушення паритету цін на фактори виробництва не сприяє нарощуванню аграрного ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств і веде до посилення натуралізації виробництва;

удосконалено методичні підходи до:

- індексного аналізу вартісних показників продуктивності праці шляхом обґрунтування необхідності розрахунку вартісних індексів продуктивності праці фіксованого складу та індексу структурних зрушень витрат праці;

- встановлення порівнянних цін для вимірювання вартості валової продукції, яка використовується для розрахунку вартісних показників продуктивності праці. Такі ціни слід визначати як добуток коефіцієнта співвідношення трудомісткості виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції з трудомісткістю зерна у базисному періоді та порівняної ціни на зерно;

- дослідження взаємозв'язку продуктивності та оплати праці на основі використання статистичних групувань шляхом їх поділу на статичні та динамічні. Динамічні групування, в яких як групувальна ознака та результативні показники використовуються тенденції зміни досліджуваних показників, є більш інформативними та придатними для прогнозування тенденцій розвитку економічних систем;

дістали подальшого розвитку:

- визначення тенденцій формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств із прогнозуванням відносної його стабілізації у найближчій перспективі;

- положення щодо взаємозв'язку демографічної ситуації на селі з формуванням трудового потенціалу. Подальший розвиток полягає у встановленні того факту, що основною причиною скорочення чисельності сільського населення є зменшення попиту на робочу силу сільськогосподарських підприємств і зростання рівня безробіття;

- визначення міри впливу соціально-економічних чинників на формування трудового потенціалу аграрних підприємств, найбільш важливими серед яких визнано рівень сукупних доходів сільських домогосподарств, рівень забезпеченості сільських населених пунктів загальноосвітніми школами, питома вага сільського населення у складі наявного населення області;

- теоретичні засади формування тенденцій розвитку різних категорій господарств. Доведено, що рівень заробітної плати у сільськогосподарських підприємствах істотно впливає на співвідношення темпів розвитку виробництва у господарствах населення та в аграрних підприємствах;

- пропозиції щодо удосконалення підготовки фахівців з вищою освітою для аграрного сектора. Запропоновано у програму підготовки фахівців включити отримання випускниками ВНЗ робітничих професій і здійснення поступового відходу від фіксованих строків навчання бакалаврів і магістрів на контрактних засадах;

- пропозиції щодо удосконалення механізмів державної підтримки розвитку сільського господарства в Україні. Запропоновано включити у Положення про надання державної підтримки за відповідними програмами вимог до претендентів на її одержання пункти про необхідність виплати заробітної плати не нижче прожиткового мінімуму з поетапним наближенням цього рівня до середнього показника по національній економіці, та про збереження відповідної кількості робочих місць на підприємстві.

Практичне значення результатів дослідження. Наукові положення та висновки доведено до рівня методичних рекомендацій, практична реалізація яких на рівні підприємства, району, області, країни сприятиме підвищенню ефективності формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств і збільшенню об'єктивності результатів аналізу цих процесів, а також забезпеченню сталості розвитку аграрного сектора у цілому.

Пропозиції щодо удосконалення державної підтримки як важливого чинника формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств прийнято до впровадження Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-19-45 від 15.09.2009 р). Основні концептуальні положення щодо формування й ефективного використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств схвалено спеціалістами Головного управління агропромислового розвитку при Харківській обласній державній адміністрації та використано у розробці регіональних програм стабілізації і розвитку АПК (довідка № 08-28-263 від 10.09.2009 р). Запропоновані заходи щодо оцінки рівня та тенденцій ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств прийнято до впровадження Головним управлінням статистики у Харківській області (довідка № 10/258 від 14.09.2009 р). Методики дослідження та напрями підвищення ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств прийнято до впровадження Балаклійським управлінням агропромислового розвитку при Балаклійській районній державній адміністрації (довідка № 703 від 05.11.2008 р.), Дергачівським управлінням агропромислового розвитку при Дергачівській районній державній адміністрації (довідка № 425 від 17.09.2008 р), Чугуївським районним управлінням агропромислового розвитку при Чугуївській райдержадміністрації (довідка № 373/01-18 від 20.05.2009 р.), ТОВ Агрофірма «Зоря» Чугуївського району (довідка № 167 від 11.06.2009 р.), ДП ДГ «Елітне» Харківського району (довідка № 24/04 від 24.04.2009 р.), ВСАТ Агрокомбінат «Слобожанський» (довідка № 519/1 від 23.04.2009 р.) Харківської області. Теоретико-методологічні та методичні розробки, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, використовуються у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету імені В.В.Докучаєва при викладанні таких дисциплін, як економіка підприємства, економіка праці, економіка і соціологія праці, основи зовнішньоекономічних зв'язків, інвестиційний менеджмент (довідка № 1165 від 28.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, є особистим надбанням автора. Внесок автора у спільних публікаціях зазначено у загальному списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів наукових досліджень здійснювалася на Дев'ятих, Десятих та Одинадцятих річних зборах всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників у м. Києві у квітні 2007 і 2008 рр., у травні 2009 р.; Міжнародному науковому конгресі із державного управління та місцевого самоврядування у березні 2007 р. (м. Харків); Перших і Других регіональних річних зборах всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників у листопаді 2007 р. і лютому 2009 р. (м. Харків); на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України» (м. Харків, листопад 2008 р.); «Наукове забезпечення інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК» (м. Львів, листопад 2007 р.); «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, жовтень 2007 р.); «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, березень 2007 р.); «Проблемы развития транзитивной экономики: инновационность, устойчивость, глобализация» (Беларусь, Минск, май 2007 г.); «Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності» (м. Київ, КНЕУ, 2004 р.); «Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні» (до 190-річчя ХНАУ ім. В.В.Докучаєва, м. Харків, червень 2004 р.); «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 2003 р.); «Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України» (м. Луганськ, 2002 р.); «Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК» (м. Харків, 2001 р.); «Социальные проблемы развития фермерства в нечерноземной зоне Российской Федерации» (г. Санкт-Петербург, 1993 г.); «Обеспечение эффективного функционирования производственного потенциала АПК России в условиях рыночных отношений» (г. Воронеж, 1993 г.); на всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм функціонування аграрного комплексу» (м. Харків, листопад 2007 р.); на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів, здобувачів, магістрів ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (2000-2009 рр.).

Публікації. Результати наукових досліджень викладено в одноосібній монографії обсягом 25,0 облік.-вид. арк. та чотирьох колективних монографіях; 48 наукових публікаціях (з яких 25 - у наукових фахових виданнях: 21 - одноосібні праці, 4 - у співавторстві). Загальний обсяг наукових публікацій становить 38,8 облік.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, п'яти розділів, 20 підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 381 найменування, додатків. Викладена на 419 сторінках комп'ютерного тексту (основна частина -366 сторінок), містить 123 таблиці, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування й ефективного використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств» розглянуто сутність категорії «трудовий потенціал» та її взаємозв'язок з іншими категоріями, висвітлено методичні підходи до вимірювання величини й ефективності відтворення трудового потенціалу, викладено теоретичні основи оцінки ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Місце категорії «трудовий потенціал» у системі близьких за змістом категорій слід визначити у такий спосіб: інтегруючи у собі зміст категорій «робоча сила», «трудові ресурси», «людський капітал», «персонал», «кадри», трудовий потенціал відображає найбільш широкий спектр можливостей наявного ресурсу праці суспільства.

Оцінку трудового потенціалу аграрних підприємств доцільно здійснювати з позицій не тільки ресурсного підходу (як складової ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств), а й можливих результатів праці (як складової виробничого потенціалу). Під трудовим потенціалом як складовою ресурсного потенціалу сільського господарства слід розуміти сукупну чисельність працівників із відповідним станом здоров'я, освітнім, фаховим та інтелектуальним рівнями, які (працівники) беруть участь у сільськогосподарському виробництві. Під трудовим потенціалом як складовою виробничого потенціалу аграрних підприємств слід розуміти здатність конкретної кількості працівників виробляти певну кількість споживчих вартостей за даної продуктивної сили праці та суспільно нормальної інтенсивності праці для досягнення певного результату.

Розширене відтворення трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств як складової виробничого потенціалу може здійснюватися за одним із таких типів: інтенсивним, коли збільшення виробництва споживчих вартостей досягається на основі якісних змін трудового потенціалу за рахунок зростання продуктивності праці; екстенсивним, коли зростання обумовлено збільшенням чисельності працівників без суттєвих якісних змін трудового потенціалу; інтенсивно-екстенсивним або екстенсивно-інтенсивним, коли приріст продукції зумовлений підвищенням продуктивності праці та збільшенням чисельності працівників. Кількісну характеристику тенденцій відтворення трудового потенціалу як складової виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств можна одержати на основі аналізу індексів зміни чисельності працівників та індексів продуктивності праці фіксованого складу.

Продуктивність та ефективність праці є визначальними для ефективного використання трудового потенціалу. Оскільки праця характеризується тривалістю, інтенсивністю та продуктивною силою, продуктивність праці залежить від двох комплексних факторів - продуктивної сили й інтенсивності праці. Якщо під продуктивністю праці розуміти здатність конкретної праці виробляти в одиницю часу певну кількість споживчих вартостей, то під продуктивною силою праці - здатність конкретної праці при суспільно нормальній її інтенсивності виробляти певну кількість споживчих вартостей в одиницю часу, а під інтенсивністю праці - ступінь напруження фізичних і розумових сил людини у процесі праці. Отже, як підвищення продуктивної сили праці, так і зростання її інтенсивності впливають на додатковий випуск продукції за одиницю часу.

Відносний рівень інтенсивності сільськогосподарської праці (щодо середнього) можна визначити як співвідношення продуктивності праці та продуктивної сили праці. Кількісну оцінку продуктивної сили праці при такому підході можна здійснити за допомогою економіко-математичних методів, наприклад, методу виробничих функцій. На основі виявленої залежності для кожного господарства встановлюють нормативні значення продуктивності праці. За змістом вони відповідають продуктивній силі праці, оскільки такий результат може бути досягнутий при фактичній наявності ресурсів і середній інтенсивності їх використання. У свою чергу співвідношення фактичного показника продуктивності праці та нормативного характеризуватиме у відносних показниках інтенсивність праці у кожному конкретному господарстві незалежно від форм власності та господарювання.

Ефективність праці як економічна категорія відображає не лише економію робочого часу на виробництві окремих видів продукції, а й міру досягнення соціальних результатів: рівень оплати праці, розподіл праці по галузях і сферах діяльності, відповідність обсягів випуску продукції попиту та ступінь його задоволення. Розмежування праці на живу й уречевлену (минулу) обумовлює виділення самостійних категорій продуктивності й ефективності як живої, так і сукупної (живої й уречевленої) праці.

У другому розділі «Сучасний стан, тенденції відтворення та чинники формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств» здійснено аналіз сучасного стану та тенденцій відтворення трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств України та Харківської області. Висвітлено вплив конкуренції та формування рівня конкурентоспроможності на ринку аграрної праці, демографічних та соціально-економічних чинників, державного регулювання на формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств України та Харківської області як складова ресурсного потенціалу галузі скорочується, незважаючи на розширення бази його формування шляхом підвищення економічної активності сільського населення. Середньооблікова чисельність працівників сільськогосподарських підприємств у цілому по Україні скоротилася за 2000-2007 рр. на 68,5 % з 2475 тис. осіб до 778 тис., по Харківській області - на 68,6 %, із 121 тис. до 38 тис. Закономірність зміни середньооблікової чисельності штатних працівників сільськогосподарських підприємств України у 2000-2007 рр. характеризує параболічна функція:

У= 2946,5 - 475,25t + 25,75t², (1)

де У - середньооблікова чисельність штатних працівників сільськогосподарських підприємств України, t - порядковий номер року досліджуваного періоду. Коефіцієнт детермінації для даної функції склав 0,998.

Параметри наведеного рівняння свідчать про те, що чисельність працівників сільськогосподарських підприємств України має тенденцію до скорочення, але темп скорочення уповільнюється і на певному етапі відбудеться його стабілізація. Якщо встановлена тенденція збережеться, то скорочення чисельності працівників сільськогосподарських підприємств припиниться у 2009-2010 рр. Даний висновок підтверджують дані по окремих сільськогосподарських підприємствах Чугуївського району Харківської області (табл. 1). У наведених господарствах чисельність працівників у 2000-2008 рр. мала тенденцію до скорочення, але у 2008 р. у порівнянні з 2006 р. у ТОВ Агрофірма «Іванівський лан» і ТОВ Агрофірма «Базаліївський колос» відбулося навіть збільшення

Таблиця 1Динаміка середньооблікової чисельності працівників сільгосппідприємств Чугуївського району Харківської області, чол.*

* Наведено підприємства, які не змінювали свою організаційну форму протягом досліджуваного періоду.

чисельності працівників, а в ДП «Агроресурс» і ТОВ Агрофірма «Зоря» - неістотне зменшення.

Формування трудового потенціалу аграрних підприємств тісно пов'язане з рівнем конкуренції на ринку аграрної праці. У порівнянні з іншими сегментами ринку праці цей рівень є одним із найвищих. Навантаження на одне вільне робоче місце претендентами на працевлаштування у сільському господарстві у 2007 р. складало 20 осіб. У короткостроковому періоді високий рівень конкуренції на ринку аграрної праці сприяє підвищенню трудозабезпеченості сільськогосподарських підприємств (табл. 2). У динаміці спостерігається обернена закономірність: в областях з навантаженням на одне вільне робоче місце до шести осіб рівень трудозабезпеченості сільськогосподарських підприємств у 2001-2007 рр. знижувався щороку у середньому на 0,27 працівника на 100 га с.-г. угідь, а в областях з навантаженням понад 18 осіб середньорічне скорочення трудозабезпеченості склало 0,68 працівника. Зниження трудового потенціалу аграрних підприємств в останні роки обумовлене насамперед неконкурентоспроможністю сільських роботодавців, які через низький рівень заробітної плати потенційних працівників не можуть успішно конкурувати на ринку праці з роботодавцями інших галузей національної економіки.

Теоретичне узагальнення ситуації на ринку праці вимагає введення в економічний обіг поняття «конкурентне поле», яке обмежується, з одного боку, мінімальним рівнем заробітної плати та певною кількістю працівників, згодних за таку плату працювати у сільському господарстві, з іншого - максимальною заробітною платою, яку можуть запропонувати сільськогосподарські роботодавці та за яку зможе працевлаштуватись у сільському господарства відповідна кількість працівників.

Таблиця 2. Залежність рівня забезпеченості с.-г. підприємств України трудовими ресурсами від рівня навантаження на одне вільне робоче місце, 2001-2007 рр.*

* Розраховано за даними: Праця України 2006 р.: Стат. зб. - К.: Держкомстат, 2007. - С. 59; Праця України 2007 р.: Стат. зб. - К.: Держкомстат, 2008. - С. 67; Сільське господарство України за 2006 рік: Стат. зб. - К.: Держкомстат, 2007. - С. 212, 214; Сільське господарство України за 2007 рік: Стат. зб. - К.: Держкомстат, 2008. - С. 216- 218.

**Забезпеченість сільгосппідприємств трудовими ресурсами визначалась із розрахунку на площу сільгоспугідь підприємства.

Основною причиною скорочення чисельності сільського населення в області як природної бази формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств є його природний рух. У сільській місцевості Харківської області з розрахунку на 1000 жителів кількість померлих у 2008 р. склала 21,2 особи, а кількість народжених - лише 9,0 осіб. До 2005 р. спостерігалося зменшення навантаження на працездатне населення. Проте навантаження дітьми було майже вдвічі нижче навантаження особами старше працездатного віку. Із 2006 р. виявилася тенденція до зростання навантаження на працездатне населення. Загальне навантаження дітьми й особами старше працездатного віку на 1000 осіб працездатного населення у сільській місцевості Харківської області у 2008 р. досягло 605 осіб.

Важливим чинником розвитку демографічних процесів на селі є розташування сільських населених пунктів відносно обласного центру. У міру віддалення адміністративних районів від обласного центру та збільшення питомої ваги сільського населення у відповідних районах прискорюються темпи природного скорочення чисельності сільського населення, а також усе більшого значення набуває його міграційне скорочення. У районах, віддалених від обласного центру не більше ніж на 70 км, чисельність сільського населення у 2000-2009 рр. скорочувалася щороку у середньому на 1,1 %, а у районах, віддалених більш ніж на 120 км, - на 1,6 %.

Демографічні процеси втратили вирішальне значення для формування чисельності зайнятого сільського населення. Основною причиною скорочення його чисельності стало зменшення попиту на робочу силу у регіоні сільськогосподарських підприємств і зростання рівня безробіття. Унаслідок випереджаючого скорочення чисельності працівників сільськогосподарських підприємств у порівнянні з темпами скорочення чисельності сільського населення зменшується частка сільських мешканців, які працюють на сільськогосподарських підприємствах. Більш високими темпами таке скорочення відбувається саме у сільських районах. У районах Харківської області з питомою вагою сільського населення до 40,0 % середньорічний темп скорочення питомої ваги працівників сільськогосподарських підприємств у загальній кількості сільського населення у 2000-2009 рр. склав 0,9 %, а у районах з питомою вагою сільського населення понад 60 % - 1,7 %.

До найважливіших соціально-економічних чинників формування та використання трудового потенціалу аграрних підприємств належать: рівень матеріального добробуту жителів села, житлово-побутові умови сільського населення, стан здоров'я та рівень працездатності, розвиток культури, освіти та спорту на селі, рівень торговельного та побутового обслуговування селян. Найбільш тісний зв'язок показників трудозабезпеченості сільськогосподарських підприємств виявлено з такими показниками розвитку соціальної інфраструктури, як забезпеченість сільських поселень фельдшерсько-акушерськими пунктами, дитячими дошкільними та клубними закладами. На формування трудового потенціалу аграрного сектора економіки істотно впливають рівень сукупних доходів сільських домогосподарств, рівень забезпечення сільських населених пунктів загальноосвітніми школами, питома вага сільського населення у складі наявного населення області. Забезпеченість населених пунктів загальноосвітніми закладами є важливою передумовою відтворення трудового потенціалу аграрного сектора у довгостроковій перспективі. Не виявлено чіткого взаємозв'язку між рівнем трудозабезпеченості сільськогосподарських підприємств і рівнем забезпечення сільських помешкань центральним опаленням і природним газом.

Істотний вплив на формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств має державне регулювання цих процесів. Недосконалість законодавства та порушення окремих норм законодавчих і нормативних актів (виплата заробітної плати або орендної плати нижче офіційно встановленого мінімуму і т. ін.) не створюють передумов для підвищення рівня заробітної плати у сільському господарстві хоча б до середнього по національній економіці. Це у свою чергу не дозволяє стабілізувати трудовий потенціал аграрних підприємств і забезпечити підвищення темпів зростання ефективності його використання. Подальше удосконалення механізмів державного регулювання процесів формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств є особливо актуальним для України, оскільки, на відміну від більшості розвинених країн світу, у структурі зайнятих у сільськогосподарських підприємствах переважають наймані працівники, а не власники.

У третьому розділі «Рівень, чинники та методи вимірювання ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств» здійснено аналіз досягнутого рівня та тенденцій зміни ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств України та Харківської області, висвітлено механізм впливу змін галузевої структури на динаміку вартісних показників продуктивності праці у сільському господарстві, обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення методики визначення вартісних показників продуктивності праці та методики їх індексного аналізу.

Ефективність використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств України у цілому та Харківської області зокрема має тенденцію до підвищення. Використання фонду робочого часу у сільському господарстві у 2005-2007 рр. зростало і досягло 89,0 %, що на 1,4 % вище, ніж у цілому по національній економіці. Разом із тим сільськогосподарські підприємства порівняно з іншими видами економічної діяльності мають найвищий рівень варіації помісячного розподілу витрат праці.

Продуктивність праці у цілому по сільськогосподарських підприємствах України у 2003-2007 рр. зростала у середньому на 6063 грн за рік (табл. 3). По сільгосппідприємствах Харківської області аналогічний показник склав 6955 грн. У 2007 р. рівень продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах України досяг 42745 грн. - на 66,8 % більше, ніж у 1990 р., по Харківській області - відповідно 53614 грн і 52,1 %.

Таблиця 3. Динаміка продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах областей України*

*Наведено області з найнижчим і найвищим приростом продуктивності праці у 2003-2007 рр.

Диференціація у рівнях і тенденціях зміни продуктивності праці була ще більш істотною по окремих сільськогосподарських підприємствах (табл. 4). Середньорічний приріст вартісного показника річної продуктивності праці у ТОВ Агрофірма «Зоря», ДП «Агроресурс», СВК «Вітязь» у 2002-2008 рр. перевищив 5000 грн, а темп середньорічного зростання до базисного року був більше 20 %.

Таблиця 4. Динаміка продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах Чугуївського району Харківської області

Стрімке зростання продуктивності праці в останні роки пов'язане насамперед з її підвищенням у тваринництві, що є наслідком більш швидкого розвитку концентрації виробництва на основі його зменшення або повного згортання насамперед у дрібнотоварних виробників. Не менш важливе значення для зростання вартісних показників продуктивності праці мали зміни у структурі валової продукції рослинництва та тваринництва: збільшення питомої ваги соняшнику, приросту птиці, зменшення питомої ваги приросту ВРХ і свиней, виробництва молока.

Подальші тенденції зміни ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств істотно залежатимуть від їх здатності швидко подолати фінансово-економічну кризу і вийти на шлях сталого розвитку. Зростання продуктивності праці у сільському господарстві і надалі можливе за рахунок посилення концентрації виробництва, але усе більшого значення набуватиме запровадження інноваційного типу розвитку в усіх підприємствах.

Для підвищення об'єктивності й аналітичності показників, які характеризують зміни продуктивності праці у сільському господарстві у цілому по Україні, окремому регіону або господарству, методичний інструментарій економічного аналізу необхідно доповнити вартісними індексами продуктивності праці фіксованого складу й індексами структурних зрушень витрат праці.

Традиційно вартісний індекс продуктивності праці змінного складу обчислюється за такою формулою:

, (2)

де Ів - вартісний індекс продуктивності праці змінного складу;

q₀, q₁ - кількість окремих видів продукції, виробленої у базисному та звітному періодах;

р - порівнянна ціна за одиницю продукції;

Т₀, Т₁ - витрати праці на виробництво відповідних видів продукції у базисному та звітному періодах).

Якщо здійснити заміну:

; , (3)

де v₀, v₁ - вартісні показники продуктивності праці на виробництві окремих видів продукції у базисному та звітному періодах, то формула вартісного індексу продуктивності праці змінного складу набуде такого вигляду:

 (4)

Тоді вартісний індекс продуктивності праці фіксованого складу можна обчислити за формулою:

(5)

а індекс структурних зрушень витрат праці - за такою формулою:

(6)

Розрахунки показали, що за період 1990-2006 рр. вартісний показник погодинної продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах України зріс на 14,7 %. Вартісний індекс погодинної продуктивності праці фіксованого складу склав лише 0,747, а індекс структурних зрушень витрат праці - 1,534. Отже, основним чинником зростання вартісних показників продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах в останні роки є структурні зрушення витрат праці.

Використання запропонованої методики індексного аналізу продуктивності праці вимагає відновлення у статистичному обліку й у звітності обліку витрат праці на виробництво окремих видів продукції. Це набуває також особливого значення з огляду на прийняття Верховною Радою України у 2009 р. Закону України «Про мінімальну погодинну оплату праці».

Використання порівнянних цін 2005 р., як і порівнянних цін попередніх років, для вимірювання вартості валової продукції, на основі якої (вартості) будуються вартісні показники продуктивності праці, формує різновигідність вкладання праці у виробництво різних видів сільськогосподарської продукції, що у свою чергу призводить до істотного впливу структурного фактора на формування вартісних показників продуктивності праці та до викривлення реальних оцінок тенденцій зміни продуктивності праці у сільському господарстві. Наприклад, у 2006 р. вкладання 1 люд.-год праці у виробництво вовни у середньому по Україні дозволяло виробляти валової продукції у порівнянних цінах 2005 р. на суму 1,56 грн, а у виробництво яєць курячих - на суму 80,33 грн. Отже, вартісні показники продуктивності праці у підприємствах, які спеціалізуються на виробництві яєць курячих, будуть значно вищими, ніж у господарствах з виробництва вовни.

З метою усунення виявленої диспропорції й удосконалення вартісних показників продуктивності праці та збільшення їх об'єктивності доцільно ввести в економічну практику використання спеціальних порівняних цін на сільськогосподарську продукцію, за вартістю якої обчислювалися б вартісні показники продуктивності праці. Такі ціни слід визначати як добуток коефіцієнта співвідношення трудомісткості виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції з трудомісткістю зерна у базисному періоді та порівняної ціни на зерно у звітному періоді. Трудомісткість виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції може бути визначена на рівні держави або регіону залежно від мети дослідження.

У четвертому розділі «Ціна робочої сили як чинник економічного розвитку аграрного сектора» висвітлено механізм впливу порушення паритету цін факторів виробництва на тенденції економічного розвитку аграрного сектора, розкрито значення рівня заробітної плати у сільськогосподарських підприємствах для нарощування їх аграрного ресурсного потенціалу та для розвитку господарств різних категорій, розглянуто методологічні питання співвідношення темпів зростання продуктивності й оплати праці в аграрному секторі на даному етапі економічного розвитку.

Поряд із паритетом цін на сільськогосподарську продукцію та на промислову продукцію, яка споживається у сільському господарстві, важливим фактором розвитку аграрного сектора є дотримання паритету цін на фактори виробництва, зокрема паритету заробітної плати та цін на засоби виробництва промислового походження. Якщо у 1990 р. за рахунок заощадження місячної заробітної плати одного працівника у сільському господарстві можна було придбати майже 4 т бензину, то у 2007 р. - лише близько 90 кг. У цілому співвідношення ціни робочої сили та засобів виробництва за цей період погіршилося у чотири-п'ять разів.

Якщо порушення паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію призвело насамперед до значного посилення проблем фінансового забезпечення розвитку сільського господарства, то наслідком порушення паритету цін на фактори виробництва є посилення тенденцій до натуралізації виробництва. Цей висновок підтверджують дані про тенденції зміни вартості основних засобів у сільськогосподарських підприємствах з різним рівнем оплати праці (табл. 5). Із зростанням середньомісячної заробітної плати у групах підприємств темп зниження вартості основних засобів уповільнювався. Можна стверджувати, що подальше підвищення заробітної плати буде супроводжуватися переходом від звуженого відтворення основних засобів до розширеного відтворення. У зв'язку з цим для переходу на цивілізований шлях розвитку

Таблиця 5. Динаміка індексів вартості основних засобів у сільськогосподарських підприємствах областей України з різним рівнем заробітної плати*

*Розраховано на кінець року за даними: Сільське господарство України за 2007 р.: Стат. щорічник. - К.: Держкомстат, 2008. - С. 217, 354.