Розвиток ринків аграрної продукції: монографія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

УДК 338.43.01:338.432:338.439.4+339.166.2:339.5

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Розвиток ринків аграрної продукції

Супіханов Борис Карабайович

Київ - 2010

Дисертацією є монографія

Робота виконана в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік УААН Саблук Петро Трохимович Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, директор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік УААН Гладій Михайло Васильович, Південно-Західна регіональна служба Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті, начальник

доктор економічних наук, доцент Діброва Анатолій Дмитрович, Національний університет біоресурсів і природокористування Кабінету Міністрів України, в.о. завідувача кафедри державного управління

доктор економічних наук, професор Молдаван Любов Василівна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування" НАН України, головний науковий співробітник

Захист відбудеться "30" березня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к. 317.

З монографією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Автореферат розісланий "26" лютого 2010 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук М.М. Федоров

Анотації

Супіханов Б.К. Розвиток ринків аграрної продукції: монографія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2009 - 530 с.

Дисертація у вигляді монографії на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2010.

Викладені результати досліджень щодо теорії та методології формування ринкової економіки, генези формування поняття ринку, видів і типів ринку, теоретичних і практичних основ функціонування ринків продукції АПК.

Запропонована система еволюції становлення ринку від примітивного бартеру на стадії первісно-общинного устрою до створення світової організації торгівлі. Коротко окреслено історію створення СОТ, її завдань та функцій, особливості Угоди по сільському господарству та бюджетних витрат України на підтримку вітчизняних товаровиробників.

Відображено виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва з аналізом змін і структури посівних площ, поголів'я та продуктивності тварин, урожайності й обсягів виробництва аграрної продукції у світі, його регіонах і по країнах - основних виробниках зерна і продукції тваринництва. ринок економіка імпортний

Наведено результати аналізу розвитку експортно-імпортних ринків продукції АПК за 45 років по її сировинній складовій та продукції переробної промисловості, географії експорту країн - основних виробників аграрної продукції.

Оцінено розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України з урахуванням законодавчої бази. Проведено аналіз експорту-імпорту продукції АПК України в цілому, по видах і географії торговельних зв'язків.

Ключові слова: ринок, міжнародна торгівля, інфраструктура ринку, СОТ, виробництво аграрної продукції, географія експорту-імпорту.

Супиханов Б.К. Развитие рынков аграрной продукции: монография. - К.: ННЦ ІАЕ, 2009. - 530 с.

Диссертация в виде монографии на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - ННЦ "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2010.

В монографии изложены результаты исследований по теории и методологии формирования рыночной экономики от древнегреческих времен, через средневековье, становление политической экономии XVIII-XIX столетий до наших дней. Дан генезис формирования понятия рынок, его видов и типов, теоретических и практических основ функционирования рынков продукции АПК. Автором предложена система эволюции становления рынка от примитивного бартера на стадии первобытно-общинного строя регионального расширения в пределах племен и пограничных территорий, формирования великих торговых путей как первых признаков международной торговли, становление национальных рынков при возникновении и формировании государств, подписания ГАТТ и создания Всемирной торговой организации.

Сформирована классификация типов рынков по признакам уровня экономического развития, территориального размера, конкуренции, насыщенности товарами, видов участников рынка.

Описана история создания ВТО, ее задачи и функции, особенности Договора по сельскому хозяйству, приведена динамика бюджетной поддержки отечественного сельского хозяйства по группам ("зеленая", "желтая" и "голубая" корзинки) и категориям поддержки.

Приведены данные по особенностям вступления в ВТО некоторых государств и условиям принятия Украины.

Для оценки развития рынков продукции сельского хозяйства и перерабатывающей промышленности в исследовании отображено производство зерновых, овощей, корнеклубнеплодов, молока, мяса, яиц, шерсти с анализом динамики и структуры посевных площадей, поголовья и продуктивности животных, урожайности и объемов производства аграрной продукции в мире, его регионах и в странах - основных производителях зерна и продукции животноводства. Проанализирована динамика производства зерна, молока и мяса на душу населения.

На основе линейных рядов значений объемов производства всех стран - главных игроков на международном рынке продукции АПК за 1961-2007 гг. с использованием выравнивания рядов и стандартных математико-статистических методов спрогнозировано производство основных зерновых и масличных культур на 2010-2015 годы.

По каталогу сортов, пригодных для распространения в Украине, проанализирована их урожайность по сравнению с фактической. Сделан вывод о возможности значительного увеличения производства зерновых и масличных культур.

Проведена аналитическая оценка развития экспортно-импортных рынков продукции АПК за 45-летний период по его сырьевой составляющей и продукции перерабатывающей промышленности, географии экспорта стран - основных производителей аграрной продукции, свидетельствующая, что эти страны значительно различаются между собой не только по объемам экспорта отдельных видов продукции, но и по его географии.

Проведена оценка экспортно-импортных операций Украины в целом и по отдельным товарам с выделением трех этапов развития международной торговли в период ее государственности. Разработана методика оценки потенциального рынка продукции АПК по 16 позициям.

Описана и оценена география украинского экспорта аграрной продукции.

Ключевые слова: рынок, международная торговля, инфраструктура рынка, ВТО, производство аграрной продукции, география экспорта-импорта.

Soupihanov B. C. Development of markets of agrarian products: monograph. - K.: NSC IAE, 2009. - 530 p.

Dissertation as monograph on gaining of scientific degree of doctor of economic sciences after speciality 08.00.03 - economy and management by the national economy. - NSC "Institute of agrarian economy" UAAN, Kyiv, 2010.

The results of researches in relation to a theory and methodology of forming of market economy, genesis of forming of notion of market, kinds and market types, theoretical and practical bases of functioning of markets of products of APC laid out.

The offered system of evolution of becoming of market from a primitive barter on the stage of the primitive-communal mode to creation of World Organization of Trade. Shortly the history of creation WTO, its tasks and functions, feature of agreement on agriculture and budgetary charges of Ukraine on support of home commodity producers are outlined.

Production of basic types of products of plant-grower and stock-raising with the analysis of changes and structure of sowing areas, number of livestock and productivity of animals, productivity and production volumes of agrarian goods in a world, his regions and on countries - basic producers of grain and products of stock-raising are represented.

The given analysis of development of export-import markets of products of APC for 45 years on its row materials constituent and products of processing industry, geography of export of countries - basic producers of agrarian products.

Development of external economic communications of Ukraine taking into account a legislative base is appraised.

The analysis of export-import of products of APC in whole one, on kinds and geography of auction communications are conducted.

Keywords: market, international trade, market infrastructure, WTO, production of agrarian goods, geography of export-import.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ефективне ведення економічної діяльності будь-якої країни світу неможливе без чіткого розуміння сутності ринку, його структури за переліком товарів, яким чином забезпечується його функціонування за відповідної інфраструктури, як він змінюється в умовах глобального керування ним Світовою Організацією Торгівлі (СОТ). Приєднання України до цієї організації, охоплення ринковою економікою всіх країн і територій світу потребує системного вивчення ринку продукції сільського господарства та переробної промисловості, що набуває надзвичайної важливості, тому що наша країна має всі можливості стати провідним постачальником продовольства на світовий ринок для тих країн світу, які знаходяться практично в перманентному стані продовольчої кризи.

Вітчизняними дослідниками різних галузей науки опубліковано фундаментальні праці з питань розвитку ринків у цілому й аграрних зокрема, з яких найвагоміше значення мають праці О.Г. Білоруса, В.І. Бойка, В.І. Власова, П.І. Гайдуцького, А.С. Гальчинського, М.В. Гладія, В.І.Губенка, Б.В. Губського, А.Д. Діброви, Т.Г. Дударя, Ю.С. Коваленка, М.Ю. Коденської, О.В. Крисального, І.І. Лукінова, Л.В. Молдаван, С.В. Мочерного, С.Г. Осики, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, О.В. Чаянова та інших, а також закордонних - Ф. Броделя, Дж. Кейнса, Ф. Котлера, К.Р. Макконела, А.Маршалла, Дж. Мілля, Д.Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта та інших.

Значну увагу виробництву продукції сільського господарства та розвитку системи постачання продовольства через систему національних, регіональних світових ринків приділяють ООН, ФАО, СОТ, ЮНКТАД та інші міжнародні організації.

Однак, незважаючи на вагомі напрацювання стосовно розвитку ринків як суспільних інститутів у цілому та ринків аграрної продукції зокрема, ця проблема вимагає поглиблених теоретичних, методологічних і практичних напрацювань, особливо з набуттям членства України в СОТ. Існує нагальна потреба розгортання наукових досліджень у сфері функціонування ринків продукції сільського господарства та переробної промисловості відповідно до особливостей трансформації поняття "ринок" від стародавніх часів до сьогодення, формування та структуризації аграрних ринків за видами товарів на різних рівнях (світовий, регіональний, країна), формування аграрних ринків окремих країн у вертикальному (світ, регіон, країна) і горизонтальному (географія торгівлі) рівнях, визначення місця і перспектив входження України у світовий економічний простір.

Недостатність теоретичних і методологічних напрацювань щодо системного вивчення формування ефективно діючих ринків аграрної продукції з активною присутністю на них України свідчить про об'єктивну необхідність проведення досліджень у цьому напрямі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом досліджень, виконаних автором згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН за темою "Розробити пропозиції щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК в умовах глобалізації" (номер державної реєстрації 0106U006647), в якій автором проаналізовано розвиток світових і регіональних ринків окремих видів продукції сільського господарства і переробної промисловості.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і науково-прикладних засад розвитку ринків аграрної продукції на базі оцінки динаміки виробництва сільськогосподарської продукції на світовому і регіональному рівнях у країнах - основних її виробниках, що надходить на ринки агропродовольчої продукції, з визначенням ролі та місця України в умовах глобалізованого ринку, керованого СОТ.

Поставлена мета зумовила вирішення таких завдань:

· узагальнити і визначити особливості генезису наукової думки щодо міжнародної торгівлі;

· поглибити теоретико-методологічне поняття сутності ринку, його видів, типів, функцій та еволюції становлення;

· визначити інституційні аспекти створення СОТ, її функцій та завдань з наданням аналітичної оцінки Угоди по сільському господарству в контексті приєднання України до СОТ, а також особливості вступу до неї деяких країн;

· оцінити динаміку виробництва аграрної сировини і продукції переробної промисловості на світовому, регіональному та національному рівнях;

· обгрунтувати прогноз виробництва зернових та олійних культур у країнах - основних виробниках, як сировинної бази ринку;

· проаналізувати розвиток експортно-імпортних ринків аграрної сировини і продукції переробної промисловості у вертикальному розрізі;

· оцінити горизонтальний (географічний) розріз експорту аграрної сировини і продукції переробної промисловості країн - основних її виробників;

· виявити особливості розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрного сектору України від античних часів до сьогодення з визначенням пріоритетів на перспективу.

Об'єктом дослідження є процес формування ринків аграрної сировини та продукції переробної промисловості на світовому та регіональному рівнях, а також по країнах - основних виробниках аграрної продукції.

Предметом дослідження є теоретично-прикладні аспекти організації торгівлі аграрною продукцією за правилами СОТ, виробництво продукції як бази, без якої ринок не існуватиме, географія експорту-імпорту аграрної продукції країнами - основними виробниками, зокрема Україною.

Методи дослідження. В основу методології проведення досліджень розвитку ринків аграрної сировини та продукції переробної промисловості покладено системний підхід, який дозволив розглянути поняття "ринок" як сукупність потреб у продовольстві країн з різним рівнем економічного розвитку й обсягів виробництва основних видів аграрної сировини і продукції переробної промисловості відповідно до правил СОТ щодо торгівлі продукцією сільського господарства і митно-тарифного регулювання експортно-імпортних операцій. Для оцінки динаміки виробництва аграрної сировини і продукції переробної промисловості, розвитку їх ринків застосовано статистико-економічний метод, зокрема порівняння, групування, розрахунки середніх і відносних показників, графічний, формування динамічних рядів.

Для прогнозу виробництва зернових та олійних культур використано методику вирівнювання лінійних рядів значень виробництва окремих культур із залученням стандартних економіко-математичних методів прогнозування.

Розрахунково-конструктивний метод дозволив визначити тенденції розвитку ринків агропродовольчої продукції на перспективу. Крім того, в процесі проведення досліджень використовувалися інші традиційні методи економічних досліджень.

Інформаційною базою дослідження є результати наукового пошуку при вирішенні проблеми, законодавчо-нормативні акти України, які регулюють систему експортно-імпортної діяльності, матеріали міжнародних баз статистичної інформації ФАО та ЮНКТАД і Державного комітету статистики України, публікації у періодичних виданнях, офіційна інформація органів влади, наукові статті та монографії, дослідження науковців, власні напрацювання автора, опубліковані раніше.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в теоретико-методологічному і практичному обґрунтуванні формування, функціонування і розвитку ринків продукції сільського господарства та переробної промисловості з позиції еволюції економічних відносин взагалі та в аграрній економіці зокрема. Найбільш вагомими науковими результатами, одержаними автором особисто, є:

вперше:

· визначено, що ринок аграрної продукції є першоосновою формування ринку і ринкової економіки взагалі при обгрунтуванні еволюції його становлення від бартерних операцій між родинами та племенами до глобального світового ринку, що працює за правилами СОТ;

· виявлено специфіку діяльності спеціальних підрозділів розвинутих країн, спрямованої на сприяння доступу на їхні ринки аграрної продукції країн, що розвиваються, що дозволяє більш оптимально організовувати торгівлю з такими країни в межах правил СОТ щодо відкритості ринків;

· розроблено методику оцінки потенційного імпортера, яка складається з 16 показників - від аналізу спектру імпортних товарів конкретної країни, через оцінку ємності кожної "спектральної лінії" до оцінки зростання потреб країни у конкретній продукції і купівельної спроможності населення, використання якої дозволить оптимізувати географію експорту вітчизняної продукції сільського господарства і переробної промисловості;

· з просторової точки зору здійснено оцінку географічного експорту товарів сфери АПК країн - основних виробників аграрної продукції, зокрема України;

· запропоновано методику оцінки сталості врожайності зернових культур з розрахунком індексу, який дозволяє порівнювати між собою різні культури за вирівненістю врожайності за роками по областях України;

удосконалено:

· поняття світового ринку як конгломерату міжнародних, регіональних і національних ринків країн, а також визначені види ринків, найбільш важливих для людини, що пов'язані із забезпеченням її життєдіяльності;

· класифікацію типів ринків за ознаками рівня економічного розвитку, доходів, територіального розміру, конкуренції, виду споживача тощо;

· поняття "інфраструктура ринку" як багатогранної системи сервісу для забезпечення безперервного й ефективного функціонування ринку при структуризації ринків на три типи: оптовий, оптово-роздрібний і роздрібний;

набули подальшого розвитку:

· оцінка раундів торговельних переговорів з розкриттям особливостей поточного Дохійського раунду;

· комплексний аналіз динаміки розвитку виробництва аграрної сировини і продукції переробної промисловості як бази аграрних ринків на світовому та регіональному рівнях і по країнах - основних її виробниках;

· комплексна оцінка розвитку ринків продукції сільського господарства і переробної промисловості у вертикальному (світ, регіон, країна) і горизонтальному (географія торгівлі) розрізах;

· генезис економічної думки щодо міжнародної торгівлі; поняття виду ринку, що визначається видом товару, який на ньому продається чи купується; структура існуючого в Україні аграрного ринку;

· поняття ринку як інституту, в межах якого визначається обсяг торгівлі та набір товарів, що на ньому продають і купують;

· поняття щодо структуральної основи світових ринків, яка постійно змінюється та ускладнюється, розвиваючись як в інтересах окремих країн чи регіональних інтеграційних об'єднань, так і в інтересах світової спільноти;

· оцінка спрямованості експортно-імпортної діяльності вітчизняного сільського господарства та переробної промисловості.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обговорені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції є базовими позиціями для підвищення ефективності експортно-імпортної діяльності України на світових ринках аграрної сировини та продукції переробної промисловості, як одного з основних продуцентів аграрної продукції для подолання глобальної продовольчої проблеми. Одержані результати є першим комплексним аналізом експортно-імпортних операцій з аграрною сировиною та продукцією переробної промисловості на світовому та регіональному рівнях і по країнах - основних виробниках аграрної продукції у поєднанні з оцінкою географії їх торгівлі.

Результати досліджень і пропозиції автора використані Міністерством аграрної політики України при підготовці й реалізації нормативно-правових актів з питань підвищення ефективності функціонування аграрного ринку, Державної цільової програми створення оптових ринків сільськогосподарської продукції (довідка № 37-11-3-15/16539 від 14.09.2009 року).

Пропозиції автора щодо розвитку аграрного ринку, поліпшення організації експортної діяльності на ньому, забезпечення інтересів сільськогосподарських товаровиробників, формування державного продовольчого резерву та регіональних ресурсів зерна використано в практичній роботі агровиробників областей України (довідка № 02-01/1182 від 13.07.2009 р. - Сумська обл.; довідка № 02-07-1/1519 від 14.07.2009 р. - Київська область).

Теоретичні та практичні розробки щодо системи державного регулювання аграрного ринку згідно з вимогами СОТ, поліпшення організації експортної діяльності, формування експортної стратегії зовнішньоекономічної політики в аграрній сфері та розбудови ефективної системи сільськогосподарських ринків використано при читанні курсу лекцій з аграрної економіки для студентів денної та заочної форм навчання (довідка № 01-12/704 від 15.07.2009 р. - Білоцерківський національний аграрний університет; довідка № 601 від 26.06.2009 р. - Уманський державний аграрний університет).

Особистий внесок здобувача. Відображені в монографії результати належать особисто автору та є його особистим внеском у розвиток економічної теорії й практики організації та функціонування ринків аграрної продукції та процесів розвитку експортно-імпортних операцій. З частини спільних публікацій у монографії використано тільки ті матеріали, що належать особисто здобувачеві.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи й результати досліджень оприлюднені на конференціях: Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку: дев'яті річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників, 26-27 квітня 2007, Київ; Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Всеукраїнська конференція, 16-17 травня 2007 р., м. Київ; Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство: Міжнародна науково-практична конференція, 2007, м. Тернопіль; Никоновские чтения: Энциклопедия российских деревень - 2008, г. Москва; Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період: десяті річні збори Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників, 10-11 квітня 2008 р., м. Київ.

Публікації. Основні положення і результати наукового дослідження за темою дисертації викладено у 7 монографіях, з яких 2 одноосібні (66,73 ум. др. арк.), 20 статтях у наукових фахових виданнях, з яких 19 одноосібні, у 5 матеріалах і тезах конференцій, з яких 5 одноосібні та 11 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 85,8 друк. аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Монографія складається з передмови, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 177 найменувань (у тому числі 65 іноземних) і 91 додатку. Загальний обсяг монографії становить 530 сторінок, з яких 403 - сторінки основного тексту, містить 63 рисунки та 161 таблицю.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теорія і методологія формування ринкової економіки" - висвітлено генезис розвитку економічної думки у сфері міжнародної торгівлі від часів Стародавньої Греції, Римської імперії, Середньовічної Європи, часів формування класичної економіки до сьогодення.

Показано, що ринкова економіка, яка зародилася з простого обміну за принципом "товар на товар", поступово з ростом дрібних поселень, які поступово перетворювалися у маленькі містечка, потім міста, які все більше й сильніше впливали на виробництво в умовах зростання потреб у безлічі товарів за якістю та номенклатурою, нарешті перетворилася в ринкову систему господарювання і стала тією рушійною силою, що визначає розвиток сучасної цивілізації.

Розкрито формування теорій міжнародної торгівлі від Стародавньої Греції до сучасної теорії глобалізаційного впливу.

У результаті аналізу розвитку теорій міжнародної торгівлі виявлено чіткий зв'язок їх появи зі змінами у розвитку економіки як в окремих країнах - лідерах того часу, так і поступовою інтернаціоналізацією, а потім глобалізацією економічного життя людства під впливом стрімкого нарощування обсягів міжнародної торгівлі.

Для аналізу зміни поглядів на формування поняття та сутності ринку автор використав понад 40 джерел, комплектуючи їх за типами видань: енциклопедії, словники, монографії, посібники. Це дозволило сформулювати позицію щодо ринку, який з первинних ринкових островків у різних куточках нашої планети з розвитком цивілізацій в окремих регіонах крок за кроком перетворився у глобальний світовий ринок і що поняття "ринок" так само багатогранне, як і сам ринок, який є двигуном і мірилом розвитку економіки, розвитку людської цивілізації, що сучасний світовий ринок - це конгломерат міжнародних і регіональних ринків, тісно пов'язаних із внутрішніми ринками окремих країн.

Запропонована система еволюції становлення ринку від примітивного бартеру на стадії первісно-суспільного устрою через регіональне поширення у межах племен і на граничних територіях, формування торговельних шляхів як перших ознак міжнародної торгівлі, становлення національних ринків при виникненні та формуванні держав і великих торговельних об'єднань типу Ганзейського Союзу, або Вест-Індської компанії, підписання ГАТТ і створення Світової організації торгівлі при одночасному формуванні численних регіональних і міжрегіональних торговельних об'єднань.

Сформовано класифікацію типів ринків за ознаками рівня економічного розвитку, доходів, територіального розміру, конкуренції, урегульованості, насиченості, видів учасників ринку.

При оцінці функцій та інфраструктури ринку зазначено, що така умова його функціонування як "високорозвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки з боку держави", як показала поточна фінансово-економічна криза, надзвичайно важлива, проте, у нашій державі це поки що тільки на горизонті, оскільки аграрний ринок фактично керується "в ручному режимі" при постійному запізненні з прийняттям потрібних рішень внаслідок необхідності проведення їх через прийняття тимчасових законів, тоді як потрібні базові "Закон про сільське господарство" і "Закон про управління аграрним ринком". Відсутня також ефективна державна система інформаційного забезпечення учасників аграрного ринку щодо ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринках агропродовольчої продукції.

Запропоновано інфраструктуру ринку визначати як багатогранну систему сервісу для забезпечення безперервного й ефективного функціонування ринку та діяльності гравців на ньому.

Що стосується теоретичних і практичних основ формування та функціонування ринків агропродовольчої продукції, то удосконалено етапи еволюції аграрного ринку України за часів її незалежності з описом характерних ознак кожного етапу.

Зроблено висновок, що генеза розвитку економічної думки свідчить про те, що провідною ідеєю більшості теорій і концепцій економіки від стародавніх греків до нинішнього часу є ринок, що трансформувався у процесі розвитку цивілізації на нашій планеті від простого бартеру між родинами, племенами через становлення грошових систем і формування його інфраструктури до сучасного глобалізованого ринку, який складається з численних ринків за видами, типами й окремими товарами, що реалізуються на ньому.

У другому розділі - "Світова організація торгівлі (СОТ): створення, функції, система міжнародної торгівлі" - зазначено, що під впливом політичної ситуації та економічного стану окремих країн підходи до лібералізації торгівлі, що почали формуватися ще у XVIII ст., змінювалися протягом ХІХ-ХХ ст. на підходи жорсткого протекціонізму при неспівпаданні за часом в різних країнах, що нарешті після Другої Світової війни привело до розуміння необхідності створення єдиних "правил гри" на міжнародних ринках, які нарешті було реалізовано при схваленні та підписанні 23 державами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), згідно з якою середні тарифи були знижені з 47 до 4 %.

При проведенні у подальшому численних раундів переговорів, зведені дані за якими наведено у монографії, за участю дедалі більшої кількості країн, найдовшим з яких був так званий Уругвайський раунд (1986-1994 рр.), 117 країн створили Світову організацію торгівлі на конференції в Маракеші, яка почала діяти з 1 січня 1995 року.

За результатами Уругвайського раунду переговорів були сформовані цілі та функції СОТ.

Базуючись на сформульованих цілях і функціях країни-члени СОТ прийняли низку угод і правових документів, що визначають сферу діяльності організації, включаючи Генеральну угоду з тарифів і торгівлі 1994 року, а також угоди про: Сільське господарство; Застосування санітарних і фітосанітарних заходів; Текстиль та одяг; Технічні бар'єри у торгівлі; Пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи; Застосування Статті VI ГАТТ 1994 року; Застосування Статті VII ГАТТ 1994 року; Передвідвантажувальні інспекції; Правила визначення походження товарів; Процедури ліцензування імпорту; Субсидії та компенсаційні заходи; Захисні заходи.

Описані особливості вступу до СОТ деяких країн з умовами щодо рівня тарифів при їхньому приєднанні, зобов'язань щодо скорочення експортних субсидій при докладному викладенні особливостей вступу до СОТ Киргизької Республіки у сфері режиму найбільшого сприяння, преференційного режиму, внутрішньої підтримки, експортних субсидій з описом специфічних зобов'язань.

Розглянуті особливості вступу до СОТ деяких країн з аналізом їхніх зобов'язань показали значні розбіжності за термінами й умовами їх приєднання до СОТ, що пов'язано з реалізацією положень політики, яку кожна країна сформулювала і проводила у процесі переговорів з країнами - членами СОТ.

Наведено аналіз результатів міністерських конференцій, що проводилися кожні два роки після 1995 року, й описано основні положення Угоди про сільське господарство з інформацією щодо особливостей внутрішньої підтримки сільського господарства із застосуванням понять "зеленого", "жовтого" та "блакитного кошиків".

Наведені дані щодо бюджетних витрат України на підтримку аграріїв за видами витрат, включаючи податкові пільги. Відмічено, що за домовленістю під час переговорів щодо вступу України до СОТ узгоджено граничний розмір сукупного виміру підтримки (СВП), погоджено також, що зниження діючих тарифів відбуватиметься протягом періоду трансформації на однакову величину один раз на рік з диференціацією термінів трансформації по видах товарів до 2013 року із завершенням її для більшості позицій групи 1-24 у 2010 році.

У третьому розділі - "Виробництво аграрної продукції у світі та його регіонах" - відображено показники виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва. Відмічено, що всю відому історію людство працювало для забезпечення своїх зростаючих потреб, насамперед у продовольчому і фуражному зерні, збільшуючи обсяги використання ріллі при їх вирощуванні. Така тенденція продовжувалася в основному до середини 80-х років. Потім площі під зерновими культурами почали зменшуватися. При цьому головну роль відіграли розвинуті країни. Так, у регіоні "Північна Америка" збиральні площі зернових у 2007 р. порівняно з 1985 р. скоротилися на 17,5 млн га, або на 16,1%. У регіоні "ЄС" скорочення площі зернових розпочалося вже після 1965 року, що зумовило їх зменшення на 9,5 млн га, або на 14,3%. У світі площі зернових за 1985-2007 рр. зменшилися на 25,5 млн га, або на 3,5%.

Водночас відбувся перерозподіл питомої ваги площ між різними зерновими культурами. Якщо частка посівних площ на світовому рівні пшениці та ячменю майже не змінилася, то кукурудзи зросла з 16,25 до 22,72%, а вівса, навпаки, зменшилася з 5,89 до 1,67% (рис. 1).

Рис. 1. Структура площ зернових культур у світі

Зміни середньої врожайності зернових у світі та його регіонах відображені на рисунку 2.

Рис. 2. Зміна врожайності зернових культур у світі та його регіонах

Зміни площ головних зернових культур при різних темпах зростання середньої врожайності зумовили значні зміни в обсягах виробництва. Так, якщо на світовому рівні в 1961 р. було зібрано 877,8 млн тонн зерна, то в 2007 році - понад 2,3 млрд тонн, або в 2,5 раза більше. Найбільше зростання обсягу врожаю дав регіон "Далекий схід" - 328,5 млн тонн, а найменше - "Близький Схід" - тільки млн тонн (табл. 1).

1. Виробництво зерна, тис. тонн

Регіон	1961 р.	1965 р.	1975 р.	1985 р.	1995 р.	2005 р.	2007 р.	2007 до 1961, %
Світ	877776	999566	1360950	1821828	1897873	2268250	2351396	267,88
Північна Америка	188867	228320	303017	422761	353827	450298	497589	263,46
Південна Америка	36175	42099	59550	77202	91810	118635	139259	384,96
Північна Африка	9834	14074	18939	23239	24121	38100	37961	386,02
Близький Схід	4768	5964	5521	8474	12664	13441	13354	280,08
Далекий Схід	140191	192001	276441	370382	443465	453706	480155	342,50
ЄС-27	134549	158361	203117	264164	257581	287960	266079	197,76
в т. ч. ЄС-15	91427	111234	138978	188831	180069	202825	197877	216,43
Нові члени ЄС (12)	43122	47127	64139	75333	77512	85135	230691	534,97
СНД*	118775	106715	125503	169700	118810	151501	152173	128,12
Інші країни світу	244617	252033	368861	485905	595595	754609	764827	312,66

* СНД до 1991 р. - СРСР

Подібна тенденція щодо площ і врожайності спостерігається і по пшениці з різницею в тому, що темпи збільшення врожайності пшениці вищі, ніж по зернових культурах у цілому. Основне виробництво пшениці зосереджено у чотирьох регіонах - "Північна Америка", "Далекий схід", "ЄС" і "СНД", які разом у 2007 році зібрали врожай обсягом 403,5 млн тонн. Але, хоча валовий збір пшениці у цих регіонах збільшився удвічі проти 1965 року, їх питома вага на світовому рівні зменшилася з 76 до 66,6%, що зумовлено значним підвищенням врожаю в інших регіонах.

Кукурудза - єдина зернова культура, площі під якою зросли в усіх регіонах світу при найвищих темпах зростання в регіоні "Близький Схід", а найбільші площі кукурудзи були в регіонах "північна Америка" - 43,7 млн га, або 27,6% світових, "Далекий схід" - 30 млн га, або 19% і "південна америка" - 22 млн га, або 19% світових площ. Водночас у країнах Центральної та Східної Європи площі під кукурудзою істотно зменшилися, а в країнах СНД, після двох періодів спаду (1965-1975 і 1985-1995 рр.), почали збільшуватися.

Слід зазначити, що найвищу середньосвітову врожайність кукурудзи одержано у 2007 р. - 51,19 ц/га, при зростанні її порівняно з 1961 р. на 31,76 ц/га, або в 2,6 раза. Збільшення площ і врожайності кукурудзи зумовило майже чотириразове підвищення валового збору зерна кукурудзи на світовому рівні, вивівши цю культуру на перше місце за валовим збором серед зернових культур.

Лідерами серед регіонів планети за обсягами вирощування кукурудзи є "південна Америка" - 88,1 млн тонн у 2007 році, або 11,1% світових обсягів, "Далекий Схід" - 153,6 млн тонн, або 19,4%, і "Північна Америка" - 366,3 млн тонн, або 46,2%.

Щодо ячменю, то аналіз показав, що починаючи з 1975 року у світі зберігається чітка тенденція до скорочення площ цієї культури, валові збори якої зросли тільки завдяки значному (на 88,2%) підвищенню врожайності.

Значення вівса як фуражної культури поступово знижується. Зумовлено це тим, що зусиллями селекціонерів і технологів щодо підвищення врожайності цієї культури одержано прибавку лише 7,5 ц/га на середньосвітовому рівні. Внаслідок цього відбувається значне скорочення площ вівса. Наприклад, у регіоні "Північна Америка" порівняно з 1961 р. вона скоротилася на 83,8% і при незначному зростанні врожайності порівняно з іншими зерновими культурами валовий збір вівса зменшився більш як удвічі.

Основними джерелами для виробництва рослинної олії є три культури: соя, соняшник і ріпак, загальний урожай яких у 2007 р. становив майже 298 млн тонн порівняно з 44,9 млн тонн у 1965 р. Тобто світове виробництво цих трьох культур зросло в 6,6 раза, тоді як зернових - тільки у 2,2 раза.

Головним продуцентом олії у світі є соя, виробництво якої у 2007 р. досягло 220,5 млн тонн, у 11,9 раза більше, ніж у 1961 р. при збільшенні її питомої ваги в загальному виробництві трьох олійних культур з 72,2 до 74% i при стрімкому зростанні обсягів виробництва ріпаку з 3,6 млн тонн у 1961 р. до 50,5 млн тонн у 2007 р., або в 17,9 раза і помірному відносно цих двох культур зростанні обсягів виробництва соняшнику.

Особливостями є надзвичайно високі темпи нарощування виробництва сої в регіоні "Південна Америка" - з 0,3 млн тонн у 1961 р. до майже 114 млн тонн у 2007 р. При цьому 99% обсягів регіонального виробництва сої забезпечують чотири країни: Бразилія, Аргентина, Парагвай і Болівія.

Спостерігається також і значний перерозподіл регіонів світу за темпами збільшення виробництва ріпаку, коли регіон "Далекий Схід" збільшив обсяги врожаю в 15,7 раза, "ЄС-15" - у 24,9 раза, а "Північна Америка" - у 39,2 раза.

Щодо соняшнику, то слід відзначити стрімке нарощування обсягів виробництва у країнах СНД при скороченні в цьому столітті обсягів у регіоні "Південна Америка".

Спільним для всіх олійних культур є зростання посівних площ і врожайності. При цьому, якщо середньосвітова врожайність сої зросла з 11,3 до 24,45 ц/га, ріпаку - з 5,7 до 16,4 ц/га, то соняшнику - лише з 10,2 до 12,5 ц/га.

У цілому феномен нарощування виробництва олійних культур у всіх регіонах планети пояснюється, на нашу думку, трьома головними чинниками - зростанням потреб населення в олії, тваринництва - у високобілкових кормах, а промисловості - у сировині для переробки олії на біопаливо.

Проаналізовано також зміни виробництва картоплі, овочів та винограду.

Цукрові буряки вирощують у всіх регіонах планети, а основні їх площі зосереджено в країнах ЄС і СНД - разом 71% світових площ.

Аналіз показує, що починаючи з 80-х років намітилася чітка тенденція до скорочення площ цукрових буряків. Це зумовлено не тільки тим, що в розвинутих країнах, незважаючи на значний прогрес у технічному оснащенні галузі, не вистачає робочих рук для цієї трудомісткої культури, але й тим, що з 80-х років стрімко збільшується виробництво тростинного цукру в країнах Південної Америки і Південно-Східної Азії. Загальносвітове зменшення площ цукрових буряків на 3693 тис. га за 1980-2007 роки навіть при зростанні врожайності вдвічі - з 231,7 до 471,1 ц/га - зумовило зменшення загального обсягу виробництва сировини порівняно з 1985 р. майже на 28 млн тонн.

Дослідження показали, що системні зміни у використанні ріллі для виробництва аграрної продукції в усіх регіонах планети в поєднанні з успішною роботою селекціонерів і технологів щодо створення нових високоврожайних сортів і технологій їх вирощування забезпечили збереження значних площ землі, яку аграрії були б змушені ввести в господарський оборот при стагнації рівня врожайності. Наші розрахунки свідчать, що в цілому по зернових у світі було збережено 968 млн га ріллі, а разом з олійними культурами, картоплею і овочами - майже 1200 млн га. Найбільше зберегли землі для майбутніх поколінь регіони "Північна Америка " - 223,9 млн га, "СНД" - 80,4, "Південна Америка" - 100 і "Далекий Схід" - 154,7 млн га.

Загальносвітовою закономірністю для усіх регіонів планети і майже для всіх країн, за винятком СНД, є збільшення кількості поголів'я всіх видів тварин і птиці. Це разом із підвищенням продуктивності зумовило значне зростання виробництва тваринницької продукції. У цілому на світовому рівні загальний обсяг виробництва молока збільшився з 344,4 до 679,2 млн тонн, або на 97,2%. При цьому, якщо виробництво коров'ячого молока зросло на 80,7%, то молока інших видів тварин - у 3,7 раза, що спричинило зменшення питомої ваги коров'ячого молока з 91,1% у 1961 р. до 83,4% у 2007 р.

Негативним є те, що темпи виробництва молока відстають від темпів зростання чисельності населення, що зумовило спад виробництва молока на душу населення в середньому у світі з 111,5 до 99,5 кг при позитивному зростанні цього показника в регіонах "Південна Америка", "Північна Америка", "Далекий Схід".

Головною позитивною ознакою аналізованого періоду є те, що при зростанні чисельності населення в 2,1 раза виробництво м'яса збільшилося в 3,8 раза. При цьому багатократно збільшилося виробництво м'яса у тих регіонах планети, де розташовані країни, що розвиваються. Лідером серед цих регіонів є "Далекий Схід", питома вага якого зросла з 4,58% у 1961 р. до 28,15% у 2007 р., посунувши регіон "Північна Америка" з першого місця - відповідно 26,94 і 19,31%.

Зростання виробництва м'яса зумовило збільшення його на душу населення в усіх регіонах, за винятком СНД (табл. 2).

2. Динаміка виробництва м'яса на одну особу, кг

Світ, регіон	1961 р.	1965 р.	1975 р.	1985 р.	1995 р.	2007 р.	2007 р. до 1961 р.,
Світ	22,8	25,0	28,1	31,7	36,2	40,35	+17,55
Північна Америка	67,0	80,6	84,8	91,4	104,1	115,76	+48,76
Південна Америка	24,8	40,3	43,1	47,4	67,0	83,86	+59,06
Північна Африка	6,2	11,4	12,4	14,5	17,7	19,76	+13,56
Близький Схід	9,8	13,7	14,0	22,3	19,4	22,86	+13,06
Далекий Схід	2,4	9,0	11,4	20,2	37,2	49,35	+46,95
ЄС-27	43,9	54,3	73,3	85,1	86,7	88,70	+44,80
В т.ч. ЄС-15	45,5	54,1	71,3	85,5	91,3	93,66	+48,16
Нові члени ЄС (12)	37,9	54,9	81,4	83,7	70,5	69,95	+32,05
СНД	38,7	42,5	58,3	61,2	39,2	39,26	+0,56

Різні темпи нарощування виробництва окремих видів м'яса спричинили структурні зміни м'ясного балансу як у світі в цілому, так і в окремих його регіонах. При зіставленні показників 1961 року з відповідними показниками 2007 року в усіх регіонах планети спостерігається чітка тенденція до збільшення питомої ваги в м'ясному балансі м'яса птиці, що зумовлено не тільки економічними перевагами швидкого повернення капіталовкладень у цю галузь, а й нижчою ціною на м'ясо птиці в роздрібній торгівлі, що викликало підвищений попит на цю продукцію.

Значна увага дослідником приділена оцінці змін виробництва аграрної продукції в окремих країнах - основних її виробниках.

Наведено аналіз змін у використанні землі в аграрному виробництві й площ ріллі на душу населення.

Оцінка динаміки виробництва зернових здійснено по 26 країнах, які разом у 2007 році зібрали 1786,4 млн тонн зерна, або 76% світових обсягів. При цьому головні виробники - це США, Китай та Індія. Якщо у 1965 р. головними продуцентами були США (163,6 млн т), Індія (87,4) і Китай (109,6 млн тонн), то у 2007 р. на перше місце вийшов Китай (429,3 млн т), відсунувши США на друге місце (415,1 млн т), а на третє - Індію (260,5 млн т).

Пшеницю вирощують усі 26 країн - основних продуцентів зерна, обсяги виробництва якої в них у цілому зросли з 226,3 млн тонн у 1965 р. до 493,3 млн тонн у 2007 р., або у 2,2 раза при коливанні питомої ваги у світі від 81,4% у 2007 р. до 93,45% у 1975 р. Але якщо в 1965 р. головними продуцентами пшениці були США - 35,8 млн тонн, Росія - 34,3 і Китай - 25,2 млн тонн, то в 2007 р. перше місце за обсягами посів Китай - 109,3 млн тонн, друге - зайняла Індія - 75,8 млн тонн, відтіснивши США на третє місце - 55,8 млн тонн. При цьому Китай збільшив виробництво пшениці на 84 млн тонн, або в 4,3 раза, Індія - на 63,6 млн тонн, або в 6,1 раза, тоді як США - на 19,9 млн тонн, або на 55,8%.

Якщо не враховувати посушливий 2006 рік в Австралії, то можна зробити висновок, що всі країни - основні виробники пшениці - підвищили врожайність цієї культури від 6,2% в Україні до 4,3 раза у Китаї.

Аналізуючи дані виробництва кукурудзи, яка в 90-ті роки стала головною зерновою культурою світу, слід, насамперед, вказати на те, що серед 26 країн - основних виробників зернових - повністю припинили вирощування цієї культури на зерно в промислових розмірах (понад 1 тис. тонн) в Японії і Великобританії, в Марокко виробництво скоротилося на 23%, а в Алжирі її валові збори зменшилися більш як у шість разів. Усі інші 22 країни, за винятком Португалії (+2,29%) та України (- 47 %) збільшили виробництво в два і більше разів.

Беззаперечним світовим лідером були і залишаються США, де виробництво кукурудзи перевищило у 2007 р. 331 млн тонн, або 49,3% світових обсягів. Другою країною за обсягами є Китай, валовий збір кукурудзи якого у 2007 р. зріс до 151,9 млн тонн, або у 8,4 раза порівняно з 1961 р. Третю сходинку в світовому рейтингу посідає Бразилія - 52,1 млн тонн валового збору кукурудзи у 2007 р., зростання порівняно з 1961 р. - 43,1 млн тонн, або в 5,7 раза.

Слід вказати на значне збільшення виробництва кукурудзи в країнах ЄС: Франція - на 12 млн тонн, або в 5,8 раза, Німеччина - на 3,8 млн тонн, або в 145,5 раза, Італія - на 5,9 млн тонн, або у 2,5 раза, Іспанія - на 2,9 млн тонн, або у 3,3 раза, Польща - на 1,7 млн тонн, або в 52 раза. У Нідерландах в 1965 р. було вирощено лише 200 тонн кукурудзи, а в 2007 р. зібрано 217 тис. тонн, збільшення - в 1085 разів.

Щодо ячменю, то у 12-ти з 26 країн його площі зменшилися і з 1985 р. почалося скорочення обсягів виробництва ячменю зі 140 до 101,3 млн тонн у 2007 р.

Найістотніші негативні зміни відбулися у сфері виробництва вівса. Якщо у 1965 р. загальний урожай вівса по цій групі країн становив близько 35,6 млн тонн, то в 2007-му - лише 18,7 млн тонн.

Аналіз виробництва сої у 16 країнах-основних її продуцентах, соняшнику і ріпаку - у 18 країнах показав різнобічні зміни в обсягах вирощування цих олійних культур - від зменшення на 166 тис. тонн в Японії до зростання на 57,5 млн тонн у Бразилії по сої, а по соняшнику Аргентина зменшила виробництво на 2,3 млн т проти 1995 р. при зростанні обсягів у Росії на 1,4 млн тонн. Слід також зазначити, що 15 країн з аналізованих суттєво збільшили виробництво ріпаку. По всіх трьох культурах у всіх країнах поєднували у виробництві інтенсивний (підвищення врожайності) та екстенсивний (збільшення площ) чинники.

Головними виробниками картоплі є 22 країни, 9 з яких розташовані в Європі, 5 - у Північній і Південній Америці, інші - в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Беззаперечним лідером у світі є Китай, який в 2007 р. отримав урожай понад 56 млн тонн, друге місце посідає Росія (36,8 млн тонн) і третє - Індія (22,1 млн тонн). Україна, яка до 90-х років за обсягами вирощування картоплі випереджала таку потужну аграрну країну як США, в 90-ті роки поступилася їй. Врожайність картоплі зросла в усіх країнах (за винятком Польщі), а зменшення обсягів її виробництва було зумовлено виключно скороченням площ. Так, у Франції площі під картоплею зменшилися у 5,6 раза, у Німеччині - більш як у 6, в Італії і Польщі - у 5 разів.

Розбіжності між країнами за показниками зменшення-збільшення площ і зниження-підвищення врожайності зумовили різноманітність у зміні виробництва цукрових буряків. Так, воно зросло у 8 країнах, а скоротилося в 12-ти. У цілому по 20 країнах виробництво цукрових буряків за період з 1995 по 2007 р. зросло на 6,3 млн тонн, або на 3,1%, що зумовило збільшення питомої ваги цих країн у світових обсягах виробництва цукрових буряків з 76,7 до 84,9%.

Слід зазначити, що виробництво цукрових буряків в основному скоротили країни-члени ЄС: Німеччина і Нідерланди - на 0,9 кожна, Польща - на 0,6, Іспанія - на 2,1 і Велика Британія - на 1,9 млн тонн.

Проаналізовано динаміку зміни поголів'я тварин у 26 країнах - основних виробниках молока і м'яса і виробництво цих видів тваринницької продукції.

Світовим лідером за обсягами виробництва молока є Індія - 106,1 млн тонн у 2007 році, на другому місці США - 84,2 млн тонн і на третьому Китай - 39,8 млн тонн. Аналіз показників ефективності виробництва молока в країнах світу показав, що в більшості з них унаслідок підвищення середньої продуктивності та зменшення чисельності працюючих у сільському господарстві ці показники значно зросли. Так, якщо в такій розвинутій країні як США у 1961 р. було вироблено на одного працездатного селянина майже 11,5 тонн молока, то в 2007 р. цей показник зріс до 30,9 тонн. У Великій Британії він був відповідно 12,7 і 28,6 тонн, у Франції - 4,6 і 38,2, у Німеччині - майже 5 і 37,9 тонни.

Породні особливості та технологічні відмінності в молочному скотарстві між країнами зумовили значний розрив за показником ефективності галузі. Так, якщо у 2005 р. на одного працездатного селянина в Нідерландах було вироблено понад 49,2 тонни молока, то в Індії - тільки 341 кг. Таким чином, розбіжність досягла майже 48,9 тонни, або продуктивність праці в Нідерландах була вищою, ніж в Індії в 142 рази.

Аналіз виробництва м'яса у 26 країнах виявив практичний збіг зі світовою динамікою.

На основі лінійного ряду значень виробництва для кожної країни - суттєвого гравця на міжнародному ринку за 1961-2007 рр. з використанням вирівнювання ряду і застосування стандартних математично-статистичних методів прогнозування було розраховано прогнозну оцінку виробництва зернових та олійних культур на 2010 і 2015 роки з вірогідністю 0,8-0,95 по країнах - основних виробниках окремих культур.

Насамперед слід зазначити, що лідерами з виробництва зернових культур залишаться три країни: Китай, США та Індія з прогнозованим виробництвом відповідно 473, 472 і 285 млн тонн. За розрахунками по деяких країнах динаміка попередніх років зумовила прогнозне зменшення виробництва зерна на 2015 р. порівняно з 2010-м: Бангладеш - майже на 3 млн тонн, Канади - на 0,8 млн тонн. Виробництво зерна в Україні до 2015 року може досягти прогнозного значення 61 млн тонн. Разом країни - основні виробники зернових забезпечать сукупний обсяг понад 2 млрд. тонн. При цьому питома вага цих країн у світі може зрости до 82,2% проти 78,7% у 2007 році.

Прогноз виробництва пшениці розроблено по п'ятнадцяти країнах з лідерством Китаю - 117 млн тонн, Індії - 80 млн тонн і США - 53 млн тонн у 2015 році. При цьому, якщо дві перших країни нарощуватимуть виробництво пшениці, то США, ймовірно, зменшуватимуть. По всіх інших країнах обсяги виробництва цієї важливої культури зростатимуть.

Десять основних виробників такої важливої фуражної культури як кукурудза разом у 2015 р. можуть довести обсяги її виробництва до 752 млн тонн проти 639 млн тонн у 2007 р. Більшу частину цих обсягів забезпечать США. Значно зміцнить свої позиції Україна, яка здатна довести виробництво кукурудзи до 11 млн тонн, що становитиме майже п'яту частину загальних валових зборів зерна по країні.

...