Формування пріоритетів аграрної політики України

Рис. 7. «Дерево цілей» стратегії розвитку системи продовольчої безпеки

У процесі дослідження доведено необхідність включення в систему пріоритетів аграрної політики «Кадрового пріоритету». Очевидним є той факт, що трудова діяльність - це один із системоутворюючих чинників суспільного життя, а трудові ресурси відіграють провідну роль у загальносуспільному розвитку. Згідно з Конвенцією МОП № 122 «Про політику в галузі зайнятості», продуктивна зайнятість передбачає наявність необхідних умов, що сприяють високопродуктивній праці та реалізації індивідуальних здібностей людей, їхніх професійних і ділових якостей.

Аналогічну оцінку можна дати також такому виключно актуальному напряму аграрної політики держави, яким є підготовка кадрів для АПК. Якщо правильна теза аналітиків про те, що 2/3 успіху аграрного господарювання припадає на інтелект власника-господаря або менеджера і лише третина - на техніку, технологію та інші складові, то головні інвестиції держави в аграрний сектор повинні бути спрямовані у підготовку, заохочення та закріплення необхідної кількості та кваліфікації кадрів, що працюють у сільській місцевості, звичайно, солідарно із господарями-власниками підприємств. Це стосується не тільки аграрної галузі, а й таких сфер на селі: освіти, культури, медицини тощо. І досвід старої системи заохочувального закріплення тут можна державі разом із власниками використовувати повною мірою, починаючи від забезпечення житлом та послугами і закінчуючи мотивуючою заробітною платою.

У рамках «Пріоритету соціального захисту» дійшли висновку, що рівень людського розвитку сільського населення значною мірою залежить і від рівня розвитку соціальної інфраструктури, завданням якої є створення загальних умов життєзабезпечення селян, задоволення їх споживчих потреб, особливо в послугах.

У соціальній інфраструктурі сільських територій з початком реформ простежувалися переважно негативні тенденції. Найвідчутнішими наслідками їх є зведення до мінімуму оновлюваності (старіння) житлового фонду, згортання мережі закладів соціально-культурного призначення, погіршення стану і забезпеченості сіл інженерними комунікаціями і спорудами (крім газопровідних, що останнім часом, у зв'язку з газовими негараздами, стало досить обтяжливим для сімейного бюджету і ненадійним джерелом енергопостачання).

Соціальна ціна аграрних трансформацій досить висока й обумовлена не тільки ситуацією в аграрному секторі економіки. Саме тому аграрна політика держави нині повинна, відповідно до загальноєвропейських тенденцій, сфокусуватися на проблемах сільського розвитку, підвищення добробуту сільського населення, пом'якшення негативних впливів аграрних трансформацій на тривалість та якість життя сільського населення.

Також, на нашу думку, включення екологічного напряму в національну аграрну політику і реалізація пріоритетів на практиці є надто важливими з багатьох міркувань.

По-перше, зберігаються у високоякісному стані природні ресурси, які є необхідними агровиробничими ресурсами, часто незамінними для галузі та загалом цивілізаційного розвитку.

По-друге, екологічні аспекти аграрного виробництва впливають на стан відтворення та працездатність трудових ресурсів держави як через якість продовольства та сільськогосподарської сировини, так і формування середовища життєдіяльності.

По-третє, чисто прагматичне значення екологічного спрямування національної аграрної політики полягає в тому, що саме екологічні заходи і програми, що реалізуються сільськогосподарськими виробниками, дозволено без обмежень підтримувати державою в рамках «зеленої скриньки» COT.

По-четверте, можна сподіватися, що саме це сприятиме формуванню позитивного агроекологічного іміджу України, підвищенню конкурентоспроможності та прибутковості аграрного виробництва завдяки активізації самовідновлювальних функцій агроекосисистем.

По-п'яте, перехід до агроекологічного розвитку вітчизняного аграрного сектору спонукає до євроінтеграційних орієнтирів України, адже в «Плані дій: Україна -- Європейський Союз» передбачено завершити розробку і прийняти державну стратегію сталого розвитку та здійснити заходи для забезпечення її імплементації. Саме новітнє реформування САП ЄС щодо еколого-соціального спрямування розвитку аграрного сектору може бути взірцем для формування агроекологічної національної політики.

Підсумовуючи європейський досвід, зроблено висновок про важливість включення в національну аграрну політику та реалізацію на практиці екологічних заходів. Насамперед зміни у техніці, технології, організації аграрної діяльності з точки зору їх екологічності нині є однією із рушійних сил модернізації виробництва, інноваційним шляхом розвитку, за якого досягається еколого-, економічно-соціальний ефект, реалізується багатофункціональна роль сільського господарства, задовольняються різноманітні суспільні потреби людського буття.

За допомогою розширення підтримки державою дозволених в рамках COT екологічних заходів вдається підтримувати загальну дохідність, стабільність і ефективний розвиток сільськогосподарських виробників.

Отже, реалізація поставлених завдань вимагає розробки механізмів державного регулювання системою продовольчої безпеки, проведення комплексу заходів науково-технічного, організаційно-економічного, фінансового та технологічного спрямування. Основні функції органів управління всіх рівнів - підтримка виробників сільськогосподарської продукції різних форм власності і господарювання, регулювання ринку, підтримка стабільної ємності внутрішнього ринку і стимулювання експорту. Обсяги нарощування виробництва продовольчих товарів визначаються рівнем ефективного використання виробничого, трудового, фінансового, науково-технічного, екологічного потенціалу, а також можливостями його нарощування як у сільському господарстві, так і в галузях переробної промисловості.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення природи, еволюції і впливу аграрної політики на розвиток економіки держави, представлено нове вирішення наукової проблеми формування пріоритетів аграрної політики, як ефективної моделі розвитку аграрної сфери на основі сталого розвитку сільського господарства та забезпечення продовольчої безпеки держави; розроблено теоретико-методологічні підходи до аналізу здійснення аграрної політики в різних країнах світу, які дають підстави розробити практичні рекомендації щодо їх вдосконалення.

Результати дослідження дозволяють зробити такі основні висновки:

Економічні та політичні реформи мають певне підґрунтя та наукову базу. Реальним витоком поняття «аграрна політика» можна вважати такі елементи, як емпіричний досвід провідних науковців XIX ст., багатоаспектність теорій функціонування ринкових систем, в яких чітко виділено аграрну сферу, як провідний сектор національного господарства.

Дано визначення аграрної політики: «аграрна політика» являє собою значущий сегмент загальної економічної політики держави, яка складається із сукупності правил, норм і дій, спрямованих на забезпечення успішного функціонування агропромислового комплексу та сільських територій. Також сформульовано поняття аграрної політики як системи, яка включає чотири основні елементи: продовольчий, сільськогосподарський, агропромисловий і зовнішньої політики, кожному з яких відповідає певний набір об'єктів.

Сформовані основні напрями сучасної аграрної політики України - економічний, соціально-економічний, екологічний, які включають в себе наступні дії:

розробка господарського права щодо сільського господарства;

розробка та реалізація стратегії продовольчої безпеки;

регулювання земельних відносин з метою ефективного використання земельних ресурсів, збереження і підвищення їх родючості, здійснення природоохоронної діяльності;

регулювання аграрного ринку, насамперед ринкових цін, контроль за якістю продукції;

сприяння науково-технічному прогресу і впровадженню його досягнень у виробництво, інвестиційно-інноваційній діяльності щодо всіх агроформувань;

державна кадрова політика щодо сільського господарства, сприяння забезпеченню повної зайнятості з метою надання можливості реалізації кожним працездатним свого професійного і підприємницького потенціалу;

участь держави у створенні належної виробничої та соціальної інфраструктури, проведення ефективної демографічної і соціальної політики на селі;

структурна політика держави;

регулювання зовнішньоекономічних зв'язків сільськогосподарських виробників, сприяння експорту виробленої продукції і обмеження ввезення тих товарів, які в достатніх обсягах можна виробляти в Україні;

забезпечення екологічного господарювання.

Визначені напрями аграрної політики держава здійснює за допомогою механізмів, засобів і важелів, що класифіковано за різними критеріями. Насамперед це економічні (опосередковані) й адміністративні, індикативні та фіскальні.

Проаналізовано структурний підхід до здійснення аграрної політики в розвинених країнах світу та зроблено висновки на базі порівняльного підходу. Виділено три типи, з яких історично визначилися: імпортоорієнтовні країни (Великобританія, Японія); експортоорієнтовані країни (США, Австралія, Нова Зеландія) і країни, що самозабезпечуються (країни-члени ЄС). Виділений основний спосіб реалізації курсу на самозабезпечення у вигляді протекціоністського захисту сільськогосподарських виробників від зниження доходів. Це виявляється в тому, що у країнах, які імпортують продукцію АПК, рівень державної підтримки сільського господарства вище, ніж у країнах, що виробляють товари на експорт.

Вивчення світового досвіду щодо продуктового підходу має вагоме значення для його узагальнення, виявлення тенденцій та закономірностей, опрацювання теоретичних засад аграрної трансформації постсоціалістичного типу та вироблення принципів здійснення вітчизняної політики. Передбачено вивчення, систематизацію, узагальнення і адаптивне запозичення зарубіжного досвіду для розробки власних заходів, дій та інституцій.

На основі поглибленого аналізу раціональних норм харчування запропоновано модель раціону харчування з використанням напрацювань Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Світового банку, Міжнародної сільськогосподарської організації (ФАО), Міністерства сільського господарства США і деяких вітчизняних наукових розробок. Особливість наведеної моделі полягає у введенні обмежень не тільки щодо енергетичної цінності, що досягається за рахунок збільшення в раціоні споживання продукції із зернових і картоплі, а й щодо білка (10-15 % загальної енергетичної цінності їжі), жирів (не більше 30 % загальної енергетичної цінності їжі) і холестерину (не більше 300 міліграмів на день).

Пропонується розширити значення даного раціону, який слід використовувати не тільки при визначенні мінімального прожиткового мінімуму. Цей раціон є відображенням державної політики харчування, щоб сформувати культуру споживання корисних продуктів і впливати на зміну асортименту. Результати досліджень оформляються у вигляді «Керівництва з харчування для громадян України» і коригування правил торгівлі продовольством з наданням уніфікованої інформації про склад того або іншого продукту.

Сучасна концепція ухвалення управлінських рішень передбачає поєднання кількісного аналізу з методом експертних оцінок. Якщо основним кількісним методом загальновизнано аналіз «витрати-вигоди», то відносно застосування методу експертних оцінок в Україні ще не склалася єдина думка. Тому в роботі пропонується система ПАТЕРН як найбільш ефективна.

При підготовці даних для кількісного аналізу ефективності пріоритетів зроблено висновок про необхідність структуризації початкової інформації. Пропонується проводити аналіз аграрної політики відповідно до тих показників, які визначені для продовольчого, сільськогосподарського, агропромислового і зовнішньоторговельного аспектів. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці макета періодичної статистичної збірки.

Згідно з визначеними напрямами аграрної політики України сформовано пріоритети розвитку аграрного сектору економіки: ринковий, земельний, інвестиційний, науковий, продовольчий, кадровий, соціального захисту, ефективного землекористування, охорони природних ресурсів, застосування агроекологічних програм. Вони відображені автором у вигляді логістичної моделі розвитку національної аграрної політики. Процес реалізації агарної політики на засадах сталого розвитку поєднує в собі чотири базових етапи: 1) визначення пріоритетних цілей (напрямів) та пріоритетів аграрної політики; 2) визначення пріоритетних дій; 3) створення нормативно-правових умов функціонування системи; 4) визначення та досягнення цільових критеріїв (індикаторів) сталого розвитку.

Реалізація національної аграрної політики в контексті ринкового пріоритету полягає у формуванні сучасної фінансово-кредитної та ринкової інфраструктури з метою забезпечення підвищення рівня інвестиційної привабливості агропромислового комплексу, розроблення ефективної системи управління ризиками в сільськогосподарському виробництві. Отже, з урахуванням складної кризової ситуації, необхідно якомога швидше запроваджувати сучасні ринкові механізми економічного спонукання та регулювання агропродовольчого ринку.

Капіталізація земель сільськогосподарського призначення, відповідно до земельного пріоритету, передбачає включення земельних ресурсів в економічний обіг, а також забезпечення нормативно-правових умов функціонування ринку землі й у сучасних умовах є обов'язковою складовою ефективного функціонування аграрного сектору економіки. З поглибленням світової економічної кризи створення системи гарантування та захисту прав власності на землю є головним завданням аграрної політики держави.

Проблема розвитку інвестиційного процесу нині набуває визначального характеру для виходу сільського господарства з критичного стану та забезпечення конкурентоспроможного виробництва продуктів харчування на внутрішньому і зовнішньому продовольчих ринках, що особливо актуально в умовах вступу України до Світової організації торгівлі. Це зумовлюється необхідністю системного оновлення й розвитку матеріально-ресурсних засобів, спожитих у суспільному виробництві аграрної сфери. Тільки на основі державної науково обґрунтованої інвестиційної політики можливе здійснення техніко-технологічного прогресу, переходу на інноваційну модель сільськогосподарського виробництва.

Надзвичайно важливо у кризовий період приділити увагу на розвиток аграрної науки та підтримати її, що й стало підґрунтям для визначення четвертого пріоритету економічного напряму національної аграрної політики. Адже досить потужний вітчизняний науковий потенціал в змозі розв'язати найвідповідальніші завдання сьогодення, які спрямовані на підвищення ефективності агропромислового виробництва: опрацювання сучасних конкурентних моделей організації виробництва, поглиблення дослідження на генетичному рівні, розгортання техніко-конструкторських розробок та ін.

Соціально-економічний напрям національної аграрної політики сформований за трьома пріоритетами: продовольчий, кадровий, соціального захисту. Для України соціальна ціна аграрних перетворень виявилася занадто високою; це стосується, насамперед, незадовільного рівня продовольчої безпеки країни, стану сільського кадрового потенціалу, соціального захисту сільського населення. Соціальна й аграрна політика держави не відповідає селянській тактиці виживання. Державні програми соціального розвитку села розробляються, але не виконуються, оскільки Уряд не має необхідних коштів, щоб здійснювати за бюджетний рахунок реальні заходи соціального розвитку. Необхідно терміново розбудовувати силами держави соціальну інфраструктуру на селі, яка має відповідати вимогам СОТ.

У роботі автором особливу увагу приділено продовольчому пріоритету аграрної політики як одному із ключових, який уможливлює досягнення цілей ефективної аграрної політики держави. Нами встановлено, що забезпечення національної продовольчої безпеки повинно ґрунтуватися на системному підході до вирішення її завдань, як у країнах з розвинутою економікою.

За результатами аналізу стану кадрового потенціалу зроблено висновок, що вже багато років не здійснюється на належному рівні підготовка спеціалістів масових професій (механізаторів, водіїв, операторів тваринницької галузі та ін.). Для спеціалістів вищої кваліфікації відсутня в переважній більшості відповідна мотивація заробітної плати, спостерігаються застарілі підходи до заохочення працювати на селі.

В екологічному спрямуванні агарного сектору в контексті аграрної політики сталого розвитку виділено три її пріоритети, вибір яких зумовлений внутрішніми інтересами держави та загальновизнаними у світовому масштабі вимогами СОТ та практиці САП ЄС, що сприятиме підвищенню агроекологічного іміджу України. За результатами дослідження встановлено, що екологічні аспекти ще не є елементом аграрного реформування, недостатньою мірою були враховані при проведенні приватизації землі, реформуванні водогосподарського комплексу тощо. Зменшення обсягів природоохоронної діяльності та її інвестування взагалі може становити загрозу ресурсо-екологічній безпеці подальшого розвитку аграрного сектору. Високий рівень комерціалізації землеробства за відсутності дійового контролю з боку держави призводить до хижацького ставлення до землі тимчасових орендарів. Отже, слід наголосити на відсутності цілеспрямованої комплексної програми екологізації аграрного виробництва і сільської місцевості в процесі ринкового трансформування. Тому в умовах інтеграції України до ЄС екологічні пріоритети розвитку аграрної політики стають одними з найважливіших.

Визначено напрями забезпечення стійкої системи продовольчої безпеки та розроблено стратегію її розвитку, як одну із ключових серед інших пріоритетних напрямів аграрної політики держави. Запропоновано концептуальні підходи до визначення напрямів, цілей, завдань, принципів та етапів реалізації стратегії національної продовольчої безпеки, яка охоплює проблеми підвищення виробництва продовольства, якості продуктів харчування, конкурентоспроможності продукції, сталого соціального розвитку села та підвищення рівня життя населення.

Реалізація накреслених завдань вимагає розробки механізмів державного регулювання системи продовольчої безпеки, проведення комплексу заходів науково-технічного, організаційно-економічного, фінансового та технологічного спрямування. Основними функціями органів управління всіх рівнів є підтримка виробників сільськогосподарської продукції різних форм власності та господарювання, регулювання ринку, підтримка стабільної ємності внутрішнього ринку і стимулювання експорту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Щекович О.С. Формування пріоритетів та розвиток аграрної політики України / О.С. Щекович.- К.:ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2009. - 278 с. (16,27 др. арк.).

2. Щекович О.С. Використання бюджетних коштів підприємствами агропромислового комплексу України / О.С. Щекович.- Дніпропетровськ: «Наука і освіта», 2007. - 226 с. (13,22 др. арк.).

3. Статті у фахових наукових виданнях

4. Щекович О.С. Досвід зарубіжних країн з питань державної підтримки агропромислових підприємств / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 223: В 3 т. - Т.І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 84-88. (0,3 др. арк).

5. Щекович О.С. Об'єктивна необхідність розробки методології визначення пріоритетів аграрної політики / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 237: В VI т. - Т. VI. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 1572-1584. (0,8 др. арк).

6. Щекович О.С. Проблема продовольчої безпеки в контексті вступу України до Євросоюзу / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 236: В V т. - Т. V. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 1246-1252. (0,4 др. арк).

7. Щекович О.С. Аграрна реформа в Україні в призмі європейської аграрної політики / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 235: В 4 т. - Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 1041-1045. (0,3 др. арк).

8. Щекович О.С. Глобалізація як закономірність розвитку в постіндустріальну епоху сучасного світового суспільства / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 235: В 4 т. - Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 1041-1045. (0,3 др. арк).

9. Щекович О.С. Особливості реалізації аграрної політики як процесу управління ринком сільськогосподарської продукції / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 243: В 4 т. - Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 823-828. (0,3 др. арк).

10. Щекович О.С. Аграрна політика, як складова системи державного управління агропромислового комплексу України / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 241: В 5 т. - Т. V. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 979-989 (0,6 др. арк).

11. Щекович О.С. Аналіз проблеми продовольчої безпеки України / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 245: В 5 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 28-38. (0,3 др. арк).

12. Щекович О.С. Безпека продовольства як складова генеральної мети аграрної політики / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 238: В 5 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 35-41. (0,4 др. арк).

13. Щекович О.С. Роль держави в гарантуванні продовольчої безпеки України / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 246: В 5 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 46-51. (0,3 др. арк).

14. Щекович О.С. Моделювання фізіологічних норм споживання продовольства / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 244: В5 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 66-76. (0,6 др. арк).

15. Щекович О.С. Забезпечення продовольчої безпеки в Україні / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 242: В4 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 182-193. (0,6 др. арк).

16. Щекович О.С. Історичний аспект визначення продовольчої безпеки / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 239: В 5 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 17-28. (0,6 др. арк).

17. Щекович О.С. Забезпечення і самозабезпечення як початкові критерії вибору пріоритетів аграрної політики / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 247: В 5 т. - Т. I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 64-73. (0,6 др. арк).

18. Щекович О.С. Проблеми розвитку продовольчої системи України , як складової світової продовольчої системи / О.С. Щекович // Вісн. Сумськ. нац. аграр. ун-ту. - Вип. № 1 (24).- 2008. - (Серія: фінанси і кредит). - С. 215-221. (0,4 др. арк).

19. Щекович О.С. Визначення економічної природи продовольчої безпеки країни / О.С. Щекович // Вісн. Сумськ. нац. аграр. ун-ту. - Вип. №2 (23).- 2007. - (Серія: фінанси і кредит). - С. 351-356. (0,4 др. арк).

20. Щекович О.С. Державне регулювання продовольчої безпеки в Україні: системний підхід / О.С. Щекович // Вісн. Сумськ. нац. аграр. ун-ту. - Вип. №2).- 2008. - (Серія: фінанси і кредит). - С. 291-296. (0,4 др. арк).

21. Щекович О.С. Особливості забезпечення продовольчої безпеки України з позицій розвитку аграрного сектору / О.С. Щекович // Зб. наук. праць / за ред. д-ра с.-г. наук, проф., акад. АН ВШ України, заслуженого діяча науки і техніки України, ректора університету (голова) М.І. Бахмата. - Вип. 16. - Т. III. - 2008 / Кам'янець-Подільський. - С.180-184. (0,3 др. арк).

22. Щекович О.С. Продовольча безпека країни у контексті розвитку аграрного сектору / О.С. Щекович // Вісн. Харк. нац. аграр. ун-ту. - № 9. - 2008. -С.131-137. (Серія: Економіка АПК і природокористування.) (0,4 др. арк).

23. Щекович О.С. Програмне забезпечення пріоритетів аграрної політики України / О.С.Щекович // Економіка і управління. - № 4(42), 2008. - / Київ, Європейський ун-т. - С. 39-42. (0,3 др. арк).

24. Щекович О.С. Використання зарубіжного досвіду державного регулювання економіки АПК в Україні / О.С. Щекович // Економіка АПК. - 2009. - № 1,- С.140-147. (0,4 др. арк).

25. Щекович О.С. Сучасний фінансово-економічний стан продовольчої безпеки України, як складової світової продовольчої системи / О.С.Щекович // Облік і фінанси АПК. - 2009. - № 2. - С.31-37. (0,4 др. арк).

26. Щекович О.С. Актуальні питання причин та наслідків аграрної кризи і реформи та об'єктивна необхідність визначення пріоритетів аграрної політики сучасної держави / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 257 В 7 т. - Т.1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С.68-78. (0,5 др. арк).

27. Щекович О.С. Еволюція розвитку наукової думки щодо визначення економічної сутності поняття «аграрна політика / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 256: В10 т. - Т.1 . - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С. 162-169. (0,6 др. арк).

28. Щекович О.С. Визначення напрямів та інструментів аграрної політики держави / О.С. Щекович // Економіка: проблема теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 255: В 7 т. - Т.7. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С.1819-1826. (0,5 др. арк).

Тези доповідей

29. Щекович О.С. Структурованість аграрної політики в постіндустріальному аграрному просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. «Європейська наука 21 століття».- Прага: Вид. дім: Освіта та наука, 2008. - С. 92-94. (0,2 др. арк).

30. Щекович О.С. Формування аграрної політики в сучасних умовах просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Україна та Польща у вимірі незалежності (1918-2008 рр.)»] (Львів, травень 2008 р.). Т.6. - С.7-9. (0,2 др. арк).

31. Щекович О.С. Аграрна політика як вагомий інструмент процесу управління ринком сільськогосподарської продукці просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Фінанси України»] (Дніпропетровськ, квітень 2008 р.). - Т.6. - С.20-22. (0,2 др. арк).

32. Щекович О.С. Місце продовольчої безпеки як генеральної мети аграрної політики держави просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Динаміка досліджень - 2008»] (Софія, липень 2008 р.). - С 69-71. (0,2 др. арк).

33. Щекович О.С. Теоретичний аспект визначення продовольчої безпеки країни просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Науковий прогрес на рубежі тисячоліть - 2008»] (Прага, червень 2008 р.). - Т.3. - С.79-81. (0,2 др. арк).

34. Щекович О.С. Особливості забезпечення продовольчої безпеки в ринкових країнах просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми сучасних наук - 2008»] (червень 2008 р.). Т.2. - С. 6-9. (0,2 др. арк).

35. Щекович О.С. Продовольча безпека України:зміст, структура, реальність загрози просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Наука: теорія і практика - 2008»] (серпень 2008 р.). - Т.2. - С.53-56. (0,2 др. арк).

36. Щекович О.С. Аграрно-продовольча доктрина: сутність, цільове призначення та переваги в забезпеченні продовольчої безпеки України просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Науковий потенціал світу - 2008»] (Прага, вересень 2008 р.), Т.3. - С.77-80. (0,2 др. арк).

37. Щекович О.С. Забезпечення якості та безпеки продовольчої продукції просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Становлення сучасної науки - 2008»]. Т.4. - (Прага, вересень-жовтень 2008 р.). С.10-12. (0,2 др. арк).

38. Щекович О.С. Формування наукового підходу до вирішення проблем моделювання системи показників для управління продовольчою безпекою країни просторі / О.С. Щекович: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Наука та інновації - 2008»] (Прага, жовтень 2008 р.).- Т.4. - С.74-77. (0,3 др. арк).

39. Щекович О.С. Стратегія гармонізації макроекономічних і мікроекономічних можливостей аграрної політики для підвищення рівня продовольчої безпеки держави / О.С. Щекович: Зб. тез доповідей 2 наук.-практ. семінару з міжнародною участю, 16-18 груд. 2008 року. - Тернопільський національний економічний університет. - Тернопіль, 2008.- С. 262-263. (0,2 др. арк).

АНОТАЦІЯ

Щекович О.С. Формування пріоритетів аграрної політики України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН, Київ, 2010.

В роботі сформульовано теоретико-методологічні основи формування пріоритетів аграрної політики України. Вперше обґрунтовано, що у сучасних умовах перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства є необхідною умовою забезпечення розширеного відтворення; сформульовано сутність поняття «аграрна політика»; доведено, що її пріоритетами є земля, продовольча безпека країни, ринок, кадровий потенціал країни, наука. Визначено базові принципи та напрями аграрної політики, що охоплюють як ефективний розвиток АПК, його зовнішньоекономічну діяльність, так і проблеми фізичної й економічної доступності населення до збалансованого та якісного харчування; сформульовано основні аспекти аграрної політики - продовольчий, сільськогосподарський, агропромисловий і зовнішньоторговельний, за якими рекомендовано проводити кількісний аналіз ефективності пріоритетів аграрної політики.

Висвітлено методологічні та методичні основи необхідності пріоритетного розвитку зернового господарства як основи забезпечення стійкого розвитку аграрної економіки; норми споживання основних продуктів харчування і розраховані показники забезпечення і самозабезпечення України продовольством; застосування міжнародної методики визначення витрат на аграрну політику; державних цільових програм і інвестиційних проектів, заснованих на використанні реальних матеріально-технічних ресурсів; систему показників моніторингу аграрної політики та її реалізації, яка структурована по чотирьох її аспектам.

Ключові слова: сталий розвиток, аграрна політика, продовольча безпека, аграрні реформи, пріоритети аграрної політики, якість та безпека продовольства, механізм реалізації аграрної політики.

АННОТАЦИЯ

Щекович Е.С. Формирование приоритетов аграрной политики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики”, Киев, 2010.

В диссертации приведено теоретическое обобщение природы, эволюции и влияния аграрной политики на развитие экономики государства. Представлено новое решение научной проблемы формирования приоритетов аграрной политики как эффективной модели развития аграрной сферы на основе устойчивого развития сельского хозяйства и обеспечения продовольственной безопасности государства; разработаны теоретико-методологические подходы к анализу аграрных политик в разных странах мира, которые позволяют разработать практические рекомендации относительно их совершенствования.

Результаты анализа свидетельствуют, что экономическая мысль зародилась с начала осмысления человеком правил успешного ведения хозяйства на земле, оформилась в период формирования понятий классической политической экономии на основе практики ведения сельского хозяйства, которое обеспечило развитие всех других отраслей национального хозяйства и привело к их доминированию в мировой экономике. Но при всей мощности современных отраслей промышленности сравнительно с сельским хозяйством они не в состоянии уменьшить его лидирующую роль в мировой экономике как единственного источника продуктов питания, без которых невозможно существование человека.

Акцентировано внимание на том, что экономические и политические реформы имеют определенную подпочву и научную базу. Реальным истоком понятия «аграрная политика» можно считать такие элементы, как эмпирический опыт ведущих ученых XIX века, многоаспектность теорий функционирования рыночных систем, в которых четко выделена аграрная сфера, как доминирующий сектор народного хозяйства в целом.

Рассмотрены основные теоретико-методологические и прикладные аспекты парадигмы объективной необходимости регулирования аграрной сферы, что можно рассматривать как универсальное положение, характерное для сельского хозяйства любой страны мира и уровня развития в условиях даже эффективно функционирующего рынка. Вследствие этого аграрная политика большинства развитых стран мира основывается на активизации государственного влияния для сдерживания и нейтрализации негативных процессов, обусловленных характером рыночных отношений в аграрном секторе и конъюнктурных колебаний.

На основе данных постулатов предложено определение аграрной политики как значимого сегмента общей экономической политики государства, формируемой совокупностью правил, норм и действий, направленных на обеспечение успешного функционирования агропромышленного комплекса и сельских территорий. Сформировано понятие аграрной политики как системы, которая включает четыре основных элемента: продовольственный, сельскохозяйственный, агропромышленный и внешней политики, каждому из которых отвечает определенный набор объектов.

Сформированы основные направления современной аграрной политики Украины - экономический, социально-экономический, экологический, которые включают себя следующие действия:

- разработка хозяйственного права относительно сельского хозяйства;

- разработка и реализация продовольственной программы с целью обеспечения продовольственной безопасности страны;

- регулирование земельных отношений с целью эффективного использования земельных ресурсов, сохранения и повышения их плодородия, ведения природоохранной деятельности;

- регулирование аграрного рынка, в первую очередь рыночных цен, контроль качества продукции;

- содействие научно-техническому прогрессу и внедрению его достижений в производство, инвестиционно-инновационной деятельности относительно всех агроформирований;

- государственная кадровая политика относительно сельского хозяйства, содействие обеспечению полной занятости с целью предоставления возможности реализации каждым работоспособным своего профессионального и предпринимательского потенциала;

- участие государства в создании надлежащей производственной и социальной инфраструктуры, осуществления эффективной демографической и социальной политики на селе;

- структурная политика государства;

- регулирование внешнеэкономических связей сельскохозяйственных производителей, содействие экспорту их продукции и ограничение ввоза тех товаров, которые в достаточном количестве можно производить в Украине;

- обеспечение экологического ведения хозяйства.

Реализация поставленных заданий требует разработки механизмов государственного регулирования системы продовольственной безопасности, проведения комплекса мероприятий научно-технического, организационно-экономического, финансового и технологического направления. Основные функции органов управления всех уровней - поддержка производителей сельскохозяйственной продукции разных форм собственности и ведения хозяйства, регулирования рынка, поддержка стабильной емкости внутреннего рынка и стимулирования экспорта.

Ключевые слова: устойчивое развитие, аграрная политика, продовольственная безопасность, аграрные реформы, приоритеты аграрной политики, качество и безопасность продовольствия, механизм реализации аграрной политики.

ANNOTATION

Shchekovych O.S. Ukraine's Agrarian Policy Priorities Forming. - Manuscript. The dissertation for obtaining a doctor's degree of economics in specialty 08.00.03 is economy and management by the national economy. it is the National scientific center UAAN “Institute of agrarian economy”, Kiev, 2010.

The methodological and methodical bases of priorities of agrarian policy of Ukraine are in-process formulated. In this connection first, grounded, that the redistribution of national income in behalf of agriculture today is the necessary condition of providing of the extended reproduction; essence of the «Agrarian policy concept is formulated»; it is well-proven that earth, food safety of country, market, skilled potential of country, science, is its priorities; and also certainly base principles and directions of agrarian policy, which engulf both effective development of AIC, his foreign economic activity and problems of physical and economic availability of population to the balanced and high-quality feed.

Essence of concept of food safety is exposed as to the structural and system category which characterizes the economic relations in relation to the food consumption and quality of feed at different levels of human association; food safety is in the wide understanding is public blessing, and that is why its providing needs state support. Methodological and methodical bases of necessity of priority development of corn economy, as bases of providing of steady development of agrarian economy, are presented. The norms of consumption of basic food stuffs and indexes of providing of Ukraine by food are expected. Application of international method of determination of charges is recommended on an agrarian policy, application of the government having a special purpose programs and investment projects, based on the use of the real material and technical resources, system of indexes of monitoring of agrarian policy and its realization which is structured on four to its aspects. Keywords: agrarian policy, food safety, agrarian reforms, priorities of agrarian policy.

Размещено на Allbest.ru