Формування еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням

2. На підставі аналізу еволюції ресурсозбереження та змін суспільної парадигми при переході до інформаційної економіки, сталого розвитку автором вперше обґрунтовано концептуальні засади розвитку РД, відповідно до яких виділено етапи розвитку ресурсозбереження й обґрунтовано актуальність переходу України до інноваційно-інформаційного ресурсозберігаючого розвитку.

3. Узагальнення дисертантом наукових підходів до визначення економічної сутності „ресурсозбереження” дозволило дійти висновку щодо необхідності удосконалення понятійного апарату РД. У роботі вперше на засадах системного підходу розроблено методологію пізнання категорії „ресурсозбереження”, розкрито його економічний зміст, визначено принципи, критерії РД, функції, чинники, напрями, ефекти, реципієнти ресурсозбереження; здійснено теоретичне обґрунтування поняття „інноваційно-інформаційний ресурсозберігаючий розвиток”, основою якого є впровадження екоефективних ресурсозберігаючих технологій, що передбачають заміщення матеріальної складової виробництва інформаційною завдяки застосуванню досягнень НТП.

4. У результаті дослідження підходів до економічного трактування ресурсів та ресурсозбереження дисертантом вперше запропоновано нові класифікаційні ознаки і критерії класифікації ресурсів, які дозволяють визначити ступінь пріоритетності збереження ресурсів та містять їх поділ за ступенем дефіцитності (враховує можливість задоволення попиту на ресурс) і рівнем якості ресурсів (відбиває принципову можливість задоволення певної потреби за рахунок конкретного ресурсу).

5. З метою удосконалення критеріальної бази РД і створення економічної зацікавленості всіх учасників ресурсозберігаючих процесів у їх впровадженні у дисертації розроблено теоретико-методологічні підходи до оцінки соціо-еколого-економічної ефективності РД, що ґрунтуються на комплексному врахуванні результатів ресурсозберігаючих структурних перетворень на різних рівнях господарювання. Запропоновано оцінювати ефективність РД на макроекономічному і регіональному рівнях, виходячи з аналізу динаміки ресурсо- й екологоємності ВВП (ВДВ) та їх складових, розрахунків інтегрального економічного ефекту й ефективності ресурсозбереження на основі уточнення складу ресурсозберігаючих ефектів та обліку тіньового фактора. На підставі дослідження зв'язку витрати - прибуток дисертантом показано позитивний вплив ресурсозбереження на прибуток підприємства. Запропоноване автором оцінювання соціо-еколого-економічної ефективності РД з використанням показника повної екологоємності продукції дозволяє обґрунтувати впровадження ресурсозберігаючих заходів на виробництві.

6. У роботі доведено, що ключовим моментом активізації РД в Україні є формування ЕЕМУР, який об'єднує всі рівні управління, орієнтуючи суб'єктів господарювання на сталий еколого-збалансований розвиток на самовідтворювальній основі. У зв'язку з цим дисертантом удосконалено методологію формування ЕЕМУР, розкрито його економічний зміст, стратегічну мету, завдання, концептуальні принципи, об'єкти, запропоновано критерії класифікації суб'єктів, розроблено структурно-функціональну схему, рівні підпорядкування механізму. У дисертації наголошується, що відмінною ознакою ЕЕМУР є його здатність до самовідтворення, що дозволяє формувати постійно поновлювану програму дій з ресурсозбереження на всіх рівнях господарювання.

7. З метою оптимізації функціонування і досягнення завдань ЕЕМУР автором удосконалено теоретико-методологічні засади створення системи багаторівневих стратегій РД, що узгоджують та підпорядковують пріоритети розвитку кожного рівня господарювання переходу до інноваційно-інформаційного ресурсозберігаючого розвитку. Визначено концептуальні принципи побудови, зміст стратегій кожного рівня. На підставі аналізу досвіду розвинених країн світу та врахування вітчизняної специфіки РД у роботі запропоновано методичний інструментарій управління РД, який ґрунтується на використанні переважно економічних методів регулювання.

8. Для досягнення високих результатів у здійсненні РД, як доведено дисертантом, необхідними є застосування дієвих мотиваційних механізмів ресурсозбереження та адекватна оцінка їх ефективності. З цією метою у роботі вперше запропоновані теоретико-методичні підходи до визначення соціо-еколого-економічної ефективності мотиваційних механізмів РД на різних ієрархічних рівнях, що забезпечують вимірювання й управління ресурсозберігаючими процесами, ґрунтуючись на критеріях максимізації соціо-еколого-економічного ефекту й ефективності мотивації РД та сформованому автором комплексі мотиваційних цілей та заходів щодо ресурсозбереження для різних груп персоналу на підприємстві й суб'єктів його найближчого оточення.

9. Дослідження проблем організаційно-інформаційного забезпечення РД в Україні обумовило удосконалення у дисертації механізму інтегральної оцінки СЕЕР ресурсозбереження на підприємстві, що дозволяє в динаміці та порівняно з конкурентами відстежувати і регулювати його РД на основі застосування методів кореляційного й регресійного аналізу, відстаней тощо. Результати оцінки пропонується використовувати у рамках сформованого автором механізму комплексного моніторингу та подальшого управління РД суб'єкта господарювання.

10. Застосування системного підходу з метою підвищення об'єктивності оцінки стану проходження ресурсозберігаючих процесів на території дозволило дисертанту поглибити теоретичні засади створення системи багаторівневого СЕЕМ ресурсозбереження. Визначено сутність, предмет, об'єкт, мету, завдання, принципи моніторингу, сформовано систему показників-індикаторів та концептуальну модель його побудови, а також організаційні механізми, які забезпечують проведення соціо-еколого-економічного моніторингу на територіальному рівні.

11. У дисертації на основі дослідження темпів середньорічної зміни екологоємності ВВП України та її складових у 2001-2007 рр. встановлено, що для досягнення сталого розвитку державою частка середньорічного приросту ВВП, отримувана за рахунок інтенсифікації РД, має становити не менше 18%, а темпи розвитку НТП - прискоритися щонайменше на 25%. З метою наукового обґрунтування провідних напрямів державного регулювання і розвитку РД автором досліджено (на прикладі процесів енергозбереження) комплексний вплив чинників на динаміку впровадження енергозберігаючих заходів за допомогою побудови множинної регресії, зокрема, виділено фактори першочергового та другорядного впливу на енергоємність ВВП України. Встановлено, що чинниками першочергового впливу на енергоємність ВВП є зміна цін на ресурси (20% впливу), інвестиції (10%) та фактор тінізації (15%), решта - 55% - припадає на інші фактори. На цій основі дисертантом визначено провідні напрями державного регулювання РД в Україні, сформована система обмежень для регулювання факторів першочергового впливу і результативного показника.

12. У роботі обґрунтовано, що ресурсозберігаючі трансформації певної галузі національної економіки можуть здійснювати неоднозначний вплив на зміну ресурсоспоживання в інших галузях. У зв'язку з цим автором удосконалено теоретико-концептуальні підходи до формування механізму управління ресурсозберігаючими галузевими трансформаціями на основі використання моделі міжгалузевого балансу В. Леонтьєва, який дозволяє, з урахуванням визначених пріоритетів розвитку, здійснити макроекономічні структурні перетворення, ґрунтуючись на розрахунках показників прямої і матеріалізованої екологоємності продукції різних галузей з подальшим обчисленням повної екологоємності ВВП як суми прямих та матеріалізованих екологічних витрат.

13. Автором доведено, що при реалізації РД на різних рівнях господарювання виникає синергетичний ефект, який пропонується використовувати для еколого-економічного стимулювання ресурсозбереження. З цією метою дисертантом обґрунтовано теоретико-концептуальний підхід до перерозподілу ефектів РД між рівнями господарювання, галузями, об'єктами тощо, який полягає у передачі частини ефектів ресурсозбереження, отримуваних на одних рівнях господарювання, іншим рівням, об'єктам, галузям за допомогою економічного інструментарію.

14. Подолання дефіциту фінансових коштів у вітчизняних суб'єктів господарювання, що спрямовуються на РД, як обґрунтовано дисертантом, є потужним фактором посилення мотивації до ресурсозбереження. У зв'язку з цим у роботі удосконалено концептуальні підходи до створення моделі економіко-фінансового забезпечення РД, в основу яких покладено принцип комплексного реформування системи природоохоронних платежів і соціальних податків, а також створення позабюджетних фондів розвитку РД на різних ієрархічних рівнях.

Запропоновані автором теоретико-методологічні та науково-методичні розробки з формування ЕЕМУР, обґрунтовані у роботі рекомендації щодо запровадження механізму у практику господарювання на різних рівнях управління становлять реальний внесок у розвиток економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. Апробація основних наукових результатів і практичних рекомендацій дисертації у діяльності органів управління та підприємств Сумської області, навчальному процесі Сумського державного університету довела їх результативність і дозволяє рекомендувати їх до використання державними та місцевими органами влади, підприємствами і вищими навчальними закладами інших регіонів України.

Література

1. Сотник І.М. Еколого-економічні механізми мотивації ресурсозбереження: монографія / І.М. Сотник. - Суми : ВВП «Мрія» ТОВ, 2008. - 330с.

2. Сотник І.М. Інформаційне забезпечення управління інноваційним ресурсозбереженням / І.М. Сотник // Сотник І.М. Еколого-економічні механізми управління інноваційним ресурсозбереженням у машинобудуванні: монографія / І.М. Сотник, Ю.О. Мазін. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. - С. 96-117.

3. Сотник І.М. Механізми фінансування інноваційних ресурсозберігаючих заходів на території / М.І. Сотник, І.М. Сотник // Проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку: монографія ; за заг. ред. Т.А. Васильєвої, В.Г. Боронос. - Суми : Вид-во СумДУ, 2009. - С. 269-281.

4. Сотник І.М. Умови формування інноваційного підприємництва екологічного спрямування / І.М. Сотник // Проблеми управління інноваційним підприємництвом екологічного спрямування: монографія; за заг. ред. О.В. Прокопенко. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. - С. 451-457.

Размещено на Allbest.ru