Стратегія та механізми забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Стратегія та механізми забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні

ВАСИЛЬЦІВ Тарас Григорович

УДК 338.242:65.012.8

Спеціальність 21.04.01 - економічна безпека держави

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному інституті стратегічних досліджень.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Варналій Захарій Степанович,

Національний університет Державної податкової

служби України,

начальник Науково-дослідного центру з проблем оподаткування.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук

Блудова Тетяна Володимирівна,

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана,

професор кафедри вищої математики;

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Єрмошенко Микола Миколайович,

Національна академія управління,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри маркетингу та підприємництва;

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Мельник Алла Федорівна,

Тернопільський національний економічний університет,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри державного і муніципального управління.

Захист відбудеться 22 червня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.02 в Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, Київ-133, вул. Кутузова, 18/7.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України.

Автореферат розісланий 21 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент В.П. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний безпека підприємництво

Актуальність теми. Розвиток підприємництва, що ініціює створення продукції новими методами, використання нових джерел сировини, ринків збуту за рахунок ефективного поєднання факторів виробництва, дозволяє підвищити економічний потенціал і конкурентоспроможність національної економіки, покращити участь держави в міжнародному поділі праці. Економічна безпека підприємництва є об'єктивною передумовою розвитку національної економіки, отже, - важливим завданням державної політики зміцнення економічної безпеки держави, оскільки дозволяє істотно мінімізувати ймовірність таких загроз безпеці держави в економічній сфері, як: уповільнення темпів внутрішнього виробництва, зниження інноваційно-інвестиційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, порушення коопераційних зв'язків всередині економіки, зростання фінансових та кредитних ризиків, досягнення критичного рівня фізичного і морального зносу основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, недостатні темпи відтворювальних процесів та структурні деформації в економіці, надмірна залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків та нераціональна структура експорту, зростання частки іноземного капіталу.

Активізація підприємництва є вагомим чинником регіонального розвитку та безпеки насамперед за рахунок збільшення обсягів валового регіонального продукту та відрахувань до місцевих бюджетів, створення нових робочих місць та підвищення рівня зайнятості, покращання таких структурних складників економічної безпеки регіону, як фінансовий, соціальний, технологічний, продовольчий, демографічний, енергетичний та екологічний, а також посилення інноваційного складника конкурентоспроможності національної економіки.

В умовах недостатнього рівня економічної безпеки підприємництва первинні економічні агенти не мотивовані здійснювати легальне господарювання, довгострокові капіталовкладення в інноваційній сфері, у низькорентабельних і капіталомістких видах економічної діяльності, в енергозберігаючих та екологозабезпечуючих секторах, формувати ресурсну базу економічного розвитку, виступати соціальним партнером держави. Наслідком цього є утворення структурних, галузевих і регіональних диспропорцій, зниження рівня економічної безпеки держави.

Вагомою теоретико-методологічною базою дослідження безпеки держави є праці таких зарубіжних вчених, як Дж. Барбер, Л. Біркен, К. Гудвіл, К. Девіс, Р. Леонард, Т. Лоурі, У. Семюелс та ін. Серед зарубіжних авторів, які внесли вагомий вклад у дослідження місця та ролі в економіці, процесів становлення і розвитку підприємницького сектору, доцільно виділити Е. Долана, П. Друкера, К. Макконнелла, Ф. Мізеса, Ф. Найта, П. Самуельсона, Б. Санто, А. Сміта, Й. Тюнена, Ф. Хайєка, Й. Шумпетера та ін.

Проблеми економічної безпеки підприємництва, в тому числі на різних рівнях ієрархії управління економікою, досліджуються у працях таких вітчизняних науковців, як В. Андрійчук, Г. Андрощук, О. Барановський, В. Бегма, Т. Блудова, З. Варналій, О. Власюк, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Ємельянов, М. Єрмошенко, А. Качинський, Т. Клєбанова, Т. Ковальчук, Б. Кравченко, П. Крайнєв, В. Кузьменко, І. Мазур, О. Малиновська, А. Мельник, А. Мокій, В. Мунтіян, Г. Пастернак-Таранушенко, Д. Прейгер, А. Сухоруков, Л.Федулова, Є. Хлобистов, В. Шлемко та ін. Серед зарубіжних авторів, що досліджують проблеми забезпечення економічної безпеки держави, а також різних секторів економіки, варто виділити праці російських науковців Л. Абалкіна, В. Абрамова, Ю. Алтухова, В. Богомолова, Г. Вєчканова, А. Горбунова, А. Драги, В. Сєнчагова та ін.

Попри вагомий доробок названих вчених існує об'єктивна необхідність встановлення взаємозв'язків економічної безпеки підприємництва і держави, що потребує удосконалення теоретико-методологічних засад і прикладних механізмів зміцнення безпеки підприємництва у системі економічної безпеки держави. Саме цим актуалізується потреба обґрунтування основ економічної безпеки підприємництва, а також розробки стратегічних і операційних засобів формування ефективних механізмів державно-приватного партнерства, інституційного громадського та державно-правового регулювання розвитку підприємництва за участю органів державної влади та суб'єктів господарської діяльності, розгалуженої мережі недержавних інституцій сприяння розвитку підприємництва в реалізації заходів політики забезпечення економічної безпеки держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з темами наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень - „Пріоритети регіональної політики України” (державний реєстраційний номер 0109U000494) - визначено негативні аспекти розвитку та пріоритети підтримки і посилення економічної безпеки підприємництва на регіональному рівні; „Соціально-економічний розвиток України: формування конкурентоспроможності в умовах відкритої економіки” (державний реєстраційний номер 0107U000952) - обґрунтовано засоби удосконалення вітчизняної дозвільної системи; „Стратегія соціально-економічного розвитку України” (державний реєстраційний номер 0107U002509) та „Стратегічні пріоритети регіональної політики України” (державний реєстраційний номер 0107U002508) - запропоновано організаційно-економічні заходи зміцнення безпеки підприємницької діяльності на регіональному рівні, розроблено стратегічні засади розвитку та зміцнення економічної безпеки підприємництва в малих містах України, розроблено засоби використання страхової сфери як системоформуючого чинника розвитку і безпеки підприємництва; „Стратегія регіонального розвитку місцевого самоврядування в Україні” (державний реєстраційний номер 0106U002637) - визначено механізми підвищення рівня конкурентоспроможності суб'єктів підприємництва, а також програмні заходи його розвитку в умовах підвищення цін на енергоресурси.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретико-методологічних засад, обґрунтування стратегічних пріоритетів, механізмів і засобів державної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави.

Відповідно до означеної мети вирішено такі завдання:

- визначити місце та роль економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави з метою поглиблення сутнісно-типологічних характеристик економічної безпеки підприємництва;

- дослідити методологічні основи економічної безпеки підприємництва з метою виокремлення її як напряму наукових і прикладних досліджень в системі економічної безпеки держави;

- обґрунтувати концептуальні засади моніторингу рівня та характеристик економічної безпеки підприємництва;

- визначити ризики та джерела загроз безпеці підприємництва, зокрема системні ризики, які послаблюють мотивацію до підприємницької діяльності;

- окреслити системно-структурні характеристики та галузево-секторальну специфіку економічної безпеки підприємництва для удосконалення державної регіональної і галузевої політики посилення безпеки підприємництва;

- удосконалити методичні підходи до оцінки ефективності заходів державної політики посилення економічної безпеки підприємництва;

- оцінити рівень економічної безпеки підприємництва в Україні та ефективність вітчизняної державної політики її забезпечення;

- обґрунтувати нормативно-методичне забезпечення розробки стратегії зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні;

- визначити пріоритети та засоби удосконалення інституціонального базису безпеки підприємництва;

- обґрунтувати економічні механізми та організаційні засоби державної політики зміцнення економічної безпеки підприємництва.

Об'єктом дослідження є економічні відносини у процесі забезпечення економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади обґрунтування стратегічних рішень та розробки механізмів зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою роботи є положення теорій економічного зростання, перехідної економіки, регіоналізму. У процесі написання роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи синтезу і системного аналізу (для обґрунтування сутнісних характеристик економічної безпеки підприємництва та її функцій у системі безпеки держави; визначення принципів державної політики гарантування безпеки підприємництва); системного аналізу та теоретичного узагальнення (для удосконалення методики оцінки рівня і окреслення передумов зміцнення економічної безпеки підприємництва); статистичного аналізу та експертних опитувань (для оцінки рівня економічної безпеки підприємництва в Україні, визначення перешкод її зміцнення); групувань, логічного аналізу, стратегічного менеджменту (для обґрунтування стратегії, механізмів та засобів державної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва); системного та порівняльного аналізу (при визначенні функціональних механізмів посилення економічної безпеки підприємництва на різних рівнях ієрархії управління економікою).

В основу дослідження покладено наукові роботи зарубіжних і вітчизняних вчених з проблем економічної безпеки. Інформаційною основою виступають закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, Державного комітету статистики України, міжнародних економічних організацій, монографічні дослідження та публікації вітчизняних і зарубіжних авторів у періодичних виданнях, інтернет-ресурси організацій з питань розвитку підприємництва.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в удосконаленні теоретико-методологічних засад і обґрунтуванні стратегічних пріоритетів, механізмів та засобів забезпечення економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави. Основні положення дисертації, які характеризують наукову новизну роботи, полягають у такому:

вперше:

- запропоновано визначальні характеристики поняття та динамічно-структурної моделі економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави як поєднання: 1) умов (соціально-психологічних, організаційно-професійних, ресурсних, фінансово-економічних) підприємницької діяльності; 2) рівня захищеності підприємницького сектору економіки від зовнішніх та внутрішніх загроз; 3) ролі підприємництва в мінімізації ризиків економічної безпеки держави, посиленні інноваційного складника конкурентоспроможності національної економіки;

- обґрунтовано концептуальні засади, інституційну основу, операційні цілі та сукупність засобів стратегії зміцнення економічної безпеки підприємництва, що, на відміну від використовуваного в програмах розвитку підприємництва нормативно-методичного підходу, забезпечує комплексний характер та проблемно-цільову орієнтацію державної політики розвитку та зміцнення економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави;

- окреслено сукупність заходів та інструментів удосконалення інституціонального базису економічної безпеки підприємництва за напрямами: інформаційний (запровадження моніторингу рівня економічної безпеки підприємництва; створення і розвиток агентств та інформаційно-аналітичних організацій з безпеки; дослідження якісних характеристик бізнес-середовища); прийняття стратегічних рішень (покращання методичного забезпечення розробки стратегій та програм; удосконалення нормативно-правової бази економічної безпеки підприємництва; підвищення ефективності регуляторної та податкової політики); мотиваційний (розширення можливостей і повноважень органів місцевої влади, асоціативних підприємницьких структур; зміцнення партнерства держави і бізнесу; розвиток галузевих, територіальних мереж страхових, гарантійних, фондів, кредитної кооперації, центрів передачі технологій, інфраструктури інноваційного підприємництва);

удосконалено:

- категорійний апарат економічної безпеки держави, зокрема, на відміну від дослідження економічної безпеки підприємництва на мікрорівні, доведена необхідність відокремлення розгляду понять безпеки підприємства, комерційної господарської діяльності та підприємництва як сектору національної економіки за рівнем в ієрархії управління, передумовами, метою і завданнями політики забезпечення;

- методологічну базу оцінки рівня і системно-структурних характеристик економічної безпеки підприємництва, а саме: обґрунтовано елементи системи економічної безпеки підприємництва (мета, суб'єкти реалізації і їх функції, об'єкт безпеки, методи та засоби зміцнення) та методику оцінки доповненням множиною показників (за видами економічної діяльності та секторами підприємництва), ваговими коефіцієнтами структурних складників та індикаторами економічної безпеки підприємництва;

- методологічні основи детінізації економіки на субрегіональному і секторальному рівнях ієрархії управління в системі економічної безпеки підприємництва (виявлення причин, форм та наслідків тіньової діяльності; обґрунтування напрямів та економічних засобів політики детінізації економіки; стимулювання розвитку малого і середнього підприємництва на депресивних територіях і в малих містах та зміцнення його безпеки);

одержали подальшого розвитку:

- концептуальні основи методології оцінки ефективності заходів регіональної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва на мезорівні застосуванням матриці „рівень - темп покращання” безпеки для обґрунтовування пріоритетів зміцнення економічної безпеки підприємництва в регіонах країни за статичними та динамічними параметрами, співвідношення між соціальним ефектом підприємницької діяльності і втратами від неналежного рівня економічної безпеки підприємництва із врахуванням регіональної специфіки ризиків господарювання, соціальної ролі бізнесу на мезорівні, обсягів податкових надходжень до місцевих бюджетів від суб'єктів підприємництва;

- сукупність засобів політики зміцнення економічної безпеки підприємництва за такими домінантними характеристиками середовища підприємницької діяльності, як система оподаткування, дозвільна сфера, ліцензування, державний нагляд у сфері господарської діяльності, інноваційна інфраструктура, фінансово-інвестиційне та техніко-технологічне забезпечення;

- типологізація та ієрархічна структура системних ризиків та чинників демотивації підприємницької діяльності за наслідками конфлікту інституційних інтересів, способами нелегітимного набуття права власності та корупційними явищами у системі державного управління, перешкодами детінізації економіки, передумовами несумлінної конкуренції;

- принципи державної структурної політики розвитку та забезпечення економічної безпеки малого підприємництва (посилення інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва; стимулювання ділової активності населення у видах економічної діяльності, які є потенційно привабливими для малого підприємництва, сприяють поліпшенню соціальної захищеності громадян, подоланню депресивності територій, розвитку малих міст і районних центрів; поширення коопераційних та кластерних зв'язків підприємств малого і великого бізнесу; покращання просторово-об'єктної структури підприємництва).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й концептуальні напрацювання виступають основою розробки стратегії та тактичних засобів розвитку і зміцнення економічної безпеки підприємництва на різних рівнях ієрархії управління економікою.

Рекомендації зі зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні використані Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці аналітичних матеріалів до Секретаріату Президента України та в експертних доповідях „Україна в 2009 році: конституційний процес і перспективи країни”, „Україна в 2008 році: процеси, результати, перспективи” та „Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку” (довідка № 293/272 від 24.04.2009 р.).

Наукові розробки та пропозиції щодо оцінки рівня й обґрунтування засобів мінімізації економічних ризиків суб'єктів підприємництва використано в роботі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва при підготовці Національної доповіді „Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні” на виконання Указу Президента України від 9 серпня 2008 року № 698/2008 „Про невідкладні заходи щодо вдосконалення державного регулювання господарської діяльності” (довідка № 1101 від 11.02.2009 р.).

Методичні розробки з проблем розвитку інноваційного підприємництва як чинника посилення економічної безпеки підприємницького сектору національної економіки використано Державним агентством України з інвестицій та інновацій при виконанні науково-дослідної роботи „Стратегія розвитку регіональних інноваційних структур та розробка статусних документів” на виконання Указу Президента України від 11.07.2006 року № 606/2006 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6.04.2006 р. „Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України” (довідка № 2181/03-0608 від 26.09.2007 р.).

Обґрунтовані автором інституційні засади, організаційно-економічні засоби та функціональні механізми зміцнення економічної безпеки підприємництва використані Львівською обласною державною адміністрацією при розробці Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2007-2008 рр. (довідка № 5/12-3015/0/2-09/1-10 від 22.05.2009 р.).

Запропонована система індикаторів, виявлені тенденції, передумови та чинники зміцнення економічної безпеки підприємництва використані при розробці заходів, спрямованих на зміцнення економічної безпеки підприємств-членів Волинської торгово-промислової палати, а також при підготовці підсумкових документів польсько-українського Міжнародного форуму „Партнерство і співпраця з країною Шенген” у м. Любліні (Республіка Польща) (довідка № 19-22/01-3/313 від 02.06.2008 р.).

Обґрунтування сутнісних характеристик понять економічної безпеки підприємства, господарської діяльності, підприємництва; методологічні засади оцінки рівня економічної безпеки підприємництва, у тому числі на мікрорівні; теоретико-прикладні основи створення та розвитку системи економічної безпеки підприємства та підприємництва як сектору економіки використані у навчальному процесі Львівської комерційної академії при розробці методичного забезпечення та викладанні навчальних дисциплін „Економіка підприємства”, „Економіка малого підприємства”, „Комерційна діяльність” (довідка № 190/22 від 19.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 29 міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях і семінарах, у т.ч.: VII Міжнародна наукова конференція „Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках организации Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ” (м. Севастополь, 2009 р.); XIII, XIV, XV, XVI та XVII міжнародні науково-практичні конференції „Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (м. Донецьк, 2006, 2007, 2008, 2009 та 2010 рр.); II, III та IV міжнародні науково-практичні конференції „Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні” (м. Ялта, 2006, 2007 та 2008 рр.); II Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (м. Шацьк, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Перспективи розвитку транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграції України” (м. Луцьк, 2009 р.); I та II міжнародні науково-практичні семінари „Проблеми конкурентоспроможності економіки в умовах євроінтеграції: регіональні аспекти” (м. Запоріжжя, 2008 р.) та „Державно-приватне партнерство: інвестиції та регіональний розвиток” (м. Запоріжжя, 2009 р.); I Всеукраїнська науково-практична конференція „Економічна безпека України в умовах загострення світових фінансових стосунків” (м. Львів, 2009 р.); Науково-практична конференція „Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України” (м. Ірпінь, 2008 р.); науково-практичних круглих столах: „Вплив Євро-2012 на активізацію транскордонного співробітництва та розвиток підприємництва” (м. Львів, 2009 р.); „Фіскальна політика України в умовах фінансової та економічної кризи” (м. Ірпінь, 2009 р.); „Подолання наслідків економічної кризи у старопромислових регіонах” (м. Донецьк, 2009 р.); „Вплив політичних циклів на економічне зростання” (м. Львів, 2008 р.); „Економічна безпека підприємництва в контексті заходів детінізації економіки” (м. Львів, 2008 р.); „Особливості та шляхи детінізації економіки України” (м. Київ, 2007 р.); „Модель економічного зростання в умовах дефіциту ресурсів” (м. Львів, 2007 р.); „Науково-технічний прогрес та високі технології в Україні та світі: галузевий аспект та в контексті вступу до СОТ” (м. Донецьк, 2007 р.); „Проблеми забезпечення економічної безпеки первинної ланки господарювання” (м. Львів, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в одноосібній монографії обсягом 23,8 д.а., п'яти колективних монографіях, в яких особисто авторові належить 8,5 д.а., двох навчальних посібниках для вищих навчальних закладів, в яких автору належить 5,2 д.а., а також у 36 статтях у фахових наукових виданнях, 13 статтях у інших наукових виданнях та тезах доповідей на наукових конференціях. У загальному обсязі наукових праць за темою дисертації авторові належить 58,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 452 сторінки, у тому числі 379 сторінок основного тексту, складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (437 назв) та 7 додатків обсягом 28 сторінок. Робота ілюстрована 22 рисунками та містить 41 таблицю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження економічної безпеки підприємництва” розкрито й обґрунтовано сутнісні характеристики економічної безпеки підприємництва, зокрема в системі економічної безпеки держави, та встановлено теоретико-прикладні засади посилення економічної безпеки підприємництва в розвинених економіках.

Забезпечення економічної безпеки підприємництва є важливим завданням державної політики гарантування економічної безпеки держави. Безпека підприємництва є об'єктивною передумовою розвитку підприємницького сектору національної економіки, забезпечення таких структурних складників безпеки держави, як фінансовий, соціальний, технологічний, продовольчий, зовнішньоекономічний, демографічний, енергетичний, екологічний, та мінімізації ймовірності реалізації вагомих загроз національним інтересам в економічній сфері (таблиця 1).

Результати узагальнення теоретико-методологічних основ категорії „підприємництво” (зокрема, у контексті його ролі в економіці) дозволяють стверджувати, що динамічно-структурна характеристика економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави може розглядатися як співвідношення завдань (перелічених у порядку посилення рівня вагомості): 1) забезпечення розвитку сукупності інституцій безпеки суб'єктів підприємництва; 2) гарантування безпеки стратегічно важливих підприємств (містоутворюючих та підприємств, які мають важливе значення для економіки і безпеки держави); 3) демонополізація економіки; 4) підвищення рівня ділової активності (зниження рівня інертності економіки); 5) посилення державно-приватного партнерства; 6) підвищення рівня інноваційно-інвестиційної активності суб'єктів підприємництва (як чинника посилення конкурентоспроможності економіки); 7) забезпечення структурних зрушень в економіці на регіональному та місцевому рівні (внаслідок раціонального та структурно-збалансованого розвитку підприємництва); 8) зміцнення структурних складників економічної безпеки держави; 9) забезпечення високого рівня узагальненого показника економічної безпеки держави.

Таблиця 1

Загрози економічній безпеці держави та завдання державної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави

Підприємництво в системі економічної безпеки держави розглядається як сектор, що функціонує на засадах організаційно-господарського новаторства з метою створення продукції (послуг) новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту для зміцнення інноваційного складника конкурентоспроможності економіки.

З огляду на важливість місця та ролі економічної безпеки підприємництва в системі економічної безпеки держави, пріоритетним суб'єктом реалізації завдань з її забезпечення є органи державного управління, а політика має формуватися на основі чітко визначеної мети (створення належних умов для започаткування та здійснення підприємницької діяльності, збереження належного рівня захищеності підприємницького сектору від внутрішніх та зовнішніх загроз, посилення ролі суб'єктів підприємництва в мінімізації економічних загроз безпеці держави, забезпеченні інноваційного розвитку та конкурентоспроможності економіки), усвідомлення суб'єктів та їх функцій, механізмів, методів та засобів управління, ресурсного забезпечення.

Пріоритетними завданнями органів державного управління як суб'єкта реалізації політики забезпечення економічної безпеки підприємництва є недопущення настання таких загроз, як зниження рівня ділової активності населення, суб'єктивне ускладнення доступу до підприємницької діяльності чи господарських ресурсів, неправомірне втручання у діяльність суб'єктів підприємництва, монополізація економіки, суттєве зниження рівня ефективності фінансово-господарської діяльності та використання ресурсного забезпечення критичної маси підприємств, погіршення рівня конкурентоспроможності підприємств (у тому числі у галузево-територіальному аспекті), формування нераціональної та неефективної галузевої структури; значне зменшення обсягів виробництва у базових видах економічної діяльності.

Для ефективної реалізації окреслених завдань органам державного управління необхідно використовувати такі засоби, як створення належної нормативно-правової бази, здійснення заходів соціально-психологічного та інформаційно-роз'яснювального характеру, удосконалення системи судового та оперативного фізичного захисту, провадження ефективної регуляторної, податкової, фінансово-кредитної, інноваційно-інвестиційної політики, моніторингу рівня безпеки підприємництва, регулювання внутрішнього ринку.

Складність, поліструктурність категорії економічної безпеки підприємництва, її залежність від економічних, соціальних, політичних, історичних, технологічних, психологічних та інших чинників розвитку суспільства обумовлюють необхідність усвідомлення суб'єктами підприємництва своєї ролі у вирішенні сукупності завдань забезпечення економічної безпеки підприємницького сектору національної економіки. Зокрема, важливим є здійснення легальної фінансово-господарської діяльності, посилення інноваційного складника конкурентоспроможності продукції (послуг), вживання заходів, спрямованих на зміцнення соціального, енергетичного, екологічного та інших структурних складників економічної безпеки держави, формування надійних механізмів гарантування економічної безпеки підприємства на мікрорівні, а також забезпечення економічної ефективності діяльності, використання ресурсного забезпечення та суспільної праці.

Оцінка ефективності заходів політики забезпечення економічної безпеки підприємництва передбачає поєднання таких методів дослідження, як моніторинг соціально-економічних показників, експертної оцінки, багатовимірного статистичного аналізу. Причому високий рівень економічної безпеки досягається лише за умови, що вся сукупність обраних для оцінки показників перебуває в межах допустимих значень, а безпосередньо оцінка стосується репрезентативної частки суб'єктів підприємницької діяльності.

Підвищенню ефективності політики зміцнення економічної безпеки підприємництва сприяє імплементація позитивного світового досвіду в цій сфері, який стосується розвитку інституціонального базису безпеки, створення сприятливого для підприємництва бізнес-середовища, покращання можливостей доступу суб'єктів підприємництва до зовнішніх ринків, розвитку венчурних компаній та залучення страхової сфери як дієвого механізму зниження ризиків первинних економічних агентів.

У другому розділі „Сутнісно-типологічні характеристики загроз та індикатори економічної безпеки підприємництва” виявлено ризики і джерела загроз безпеці підприємництва, запропоновано індикатори економічної безпеки підприємницького сектору національної економіки та обґрунтовано особливості регіонального і галузево-секторального виміру економічної безпеки підприємництва.

Проблема економічної безпеки підприємництва загострюється у періоди соціально-економічної нестабільності, кризи, зміни системи державного управління, для яких характерною є ймовірність посилення системних ризиків, які істотно знижують мотивацію підприємницької діяльності (рис. 1).

Об'єктивно існують особливості сутнісних характеристик економічної безпеки підприємництва у різних видах економічної діяльності та у галузево-секторальному вимірі. Тому методику оцінки ефективності заходів політики забезпечення економічної безпеки підприємництва необхідно доповнити співвідношенням між соціальним ефектом підприємницької діяльності і витратами від неналежного рівня економічної безпеки підприємництва. Водночас застосування вказаного підходу на регіональному рівні потребує врахування місцевих ризиків підприємницької діяльності, її соціальної ролі, а також частки податків, які сплачуються до місцевих бюджетів.

Галузевий аспект також передбачає оцінку рівня захищеності інтересів суб'єктів підприємницької діяльності в межах конкретної галузі чи сектору підприємництва з врахуванням рівня монополізації ринку, форм конкуренції, існуючої практики захисту підприємців, галузевих програм підтримки та розвитку підприємництва, обсягів виробництва і реалізації продукції, наявності виробничих та коопераційних зв'язків, ефективності і продуктивності праці, рівня фізичного та морального зносу матеріально-технічної бази, конкурентоспроможності продукції, впровадження інновацій.

Рис. 1. Типологізація та ієрархія ризиків економічної безпеки підприємництва

Подальше вивчення особливостей економічної безпеки підприємництва у секторальному аспекті дозволило дійти висновку, що пріоритетним завданням у контексті посилення інноваційності економіки, а також підвищення рівня якості життя населення є зміцнення економічної безпеки передусім у секторі малого і середнього підприємництва. Причому раціональна державна політика забезпечення економічної безпеки малого підприємництва передбачає дотримання таких принципів: посилення інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва; стимулювання ділової активності населення у видах економічної діяльності, які є потенційно привабливими для малого бізнесу, сприятимуть поліпшенню соціальної захищеності громадян (зайнятих), подоланню депресивності територій, розвитку малих міст і районних центрів та сільських територій, створенню нових робочих місць або залученню до підприємництва студентів, молоді, переробці (утилізації) шкідливих відходів виробництва; поширення коопераційних та кластерних зв'язків між підприємствами малого і великого бізнесу з метою розробки, апробації та впровадження технологічних інновацій для зміцнення конкурентоспроможності економіки; поліпшення кількісного (кількість підприємств, обсяги реалізації продукції (послуг)) та якісного співвідношення (за рівнем конкурентоспроможності, ринковою часткою) між малими підприємствами -юридичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами на користь перших.

Відповідно до теоретичних узагальнень характеристик економічної безпеки підприємництва інституційно-системна модель забезпечення економічної безпеки підприємництва (SES) набуває вигляду:

, (1)

де IB - рівень сформованості інституціонального базису економічної безпеки підприємництва; ED - кількість діючих підприємств на 1000 осіб населення; NB - відношення кількості новостворених підприємств до тих, що припинили діяльність; PE - частка прибуткових підприємств; SE - відношення рівня тінізації економіки до ВВП; RS - коефіцієнт системного ризику підприємницької діяльності; CE - кількість злочинних чи дискримінаційних (у т.ч. рейдерських) дій відносно до суб'єктів підприємницької діяльності; ME - рівень монополізації (концентрації) економіки; TEC - середній термін створення нового підприємства; TL - середній термін отримання ліцензій та дозволів, реєстрації власності;

F - рівень фінансової безпеки підприємництва; IL - рівень захищеності юридичних прав кредиторів і позичальників; CR - середній рівень відсоткової ставки за кредитами; KР - умовний середній загальний коефіцієнт ліквідності; KFS - умовний середній коефіцієнт фінансової незалежності; IR - рівень інфляції; EP - показник “щільності страхування”; IC - динаміка капіталізації підприємств;

E - рівень реалізації експортного потенціалу підприємницького сектора економіки; KE - коефіцієнт відношення темпів зростання експорту до темпів зростання імпорту; TEХ - тривалість експортних операцій; EGDP - відношення обсягу експорту до ВВП;

ІC - рівень сприятливості інвестиційного середовища; II - рівень захищеності інтересів інвесторів; AL - рівень зносу основних засобів; IA - відношення обсягу інвестицій до вартості основних фондів; INGDP - відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП;

STC - рівень інноваційної активності та забезпечення науково-технологічного складника економічної безпеки підприємництва; NPP - частка нових видів продукції (послуг); IAEP - частка підприємств, які впроваджують інновації; KIAE - коефіцієнт винахідницької активності; NLIAE - кількість випадків незаконного використання права власності;

PC - рівень забезпечення виробничого складника економічної безпеки підприємництва; LP - продуктивність праці; SL - плинність кадрів; SQ - витратомісткість продукції; ВА - рівень ділової активності; RE - рентабельність операційної діяльності підприємств; ІQ - індекс реального виробництва; MTBL - рівень забезпечення підприємств матеріально-технічною та технологічною базою;

ENC - рівень забезпечення енергетичного складника економічної безпеки підприємництва; EL - рівень забезпечення підприємницького сектора національної економіки паливно-енергетичними ресурсами; AFEC - рівень зносу основних виробничих фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу; ENGDP - енергоємність ВВП;

EСC - рівень забезпечення екологічного складника економічної безпеки підприємництва; ETQ - частка впроваджених маловідходних та екологічно чистих технологій; SESL - рівень використання суб'єктами підприємництва вторинних енергетичних ресурсів; EPF - частка фактично сплачених екологічних зборів у загальній сумі пред'явлених.

Методологічною основою окресленого підходу є системність політики забезпечення економічної безпеки підприємництва та розгляд її як функції структурних складників безпеки та напрямів зміни визначальних параметрів в їх межах.

Третій розділ „Аналіз рівня економічної безпеки підприємництва в Україні” присвячений вивченню соціально-економічних та інституційних передумов економічної безпеки підприємництва в Україні на макро- та мезорівнях, оцінці ефективності вітчизняної державної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва, а також діагностиці характеристик структурних складників та узагальнюючого показника рівня економічної безпеки підприємництва в Україні.

Незважаючи на певні позитивні зрушення щодо розвитку підприємництва (створення більш цивілізованих умов здійснення підприємницької діяльності, поступове формування і розвиток приватного сектору, послаблення рівня монополізації економіки, поступове покращання кількісних показників розвитку малого бізнесу), в Україні ще не сформовано належне економіко-правове середовище, сприятливе для стимулювання підприємницької ініціативи, забезпечення захищеності інтересів суб'єктів підприємницької діяльності як від внутрішніх, так і від зовнішніх загроз.

Недоліками державної політики посилення економічної безпеки підприємництва в Україні залишаються: недостатньо керований з боку органів державного управління процес формування та розвитку приватного сектору; несформованість повноцінного конкурентного середовища, існування проявів „прихованої” монополізації багатьох секторів економіки, а також значна складність доступу до обмежених господарських ресурсів та прав; існування непрозорої олігархічної системи права власності та структури економічних стимулів, які чинять спотворений вплив на виробничі інвестиції; наявність системної корупції у відносинах підприємців, органів влади, дозвільних і контролюючих структур; існування проявів криміналізації та високий рівень тінізації як у секторі підприємництва, так і у багатьох сферах суспільного життя; недостатній рівень культури соціальної відповідальності бізнесу (зокрема, щодо захисту прав споживача, екології тощо).

Зміцнення економічної безпеки підприємництва є необхідною передумовою подальшого підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств, а також покращання структурної збалансованості економіки України. Досягнення цього в умовах недостатніх виробничих потужностей, зниження світового попиту на продукцію української промисловості (яка є сировинно-орієнтованою), зростання цін на енергоносії є одним з визначальних завдань забезпечення економічного зростання України (яке базується на належній життєздатності реального сектору економіки та його конкурентоспроможності, зокрема на зовнішніх ринках). Такий висновок підтверджується результатами діагностики більшості показників економічної ефективності підприємництва реального сектору економіки України та їх оцінки у контексті безпеки підприємництва. Обсяги господарської діяльності більшості підприємств сільського господарства, будівництва і транспорту, є незначними та більше відповідають критеріям суб'єктів малого підприємництва, ніж середнього чи великого. Низьким є показник продуктивності праці, який у реальному секторі у 2008 р. становив 106,7 тис. грн/особу. Вкрай неефективно підприємствами використовуються основні фонди (середній показник фондовіддачі становить лише 0,97 грн/грн), простежується високий рівень їх морального та фізичного зносу. Середній показник оборотності оборотних активів становив 1,93, що є низьким значенням. Незадовільним залишається показник фінансової стійкості у будівництві (0,23), що вимагає поліпшення ефективності використання оборотних активів у цьому виді економічної діяльності.

Крім того, внаслідок впливу світової фінансової кризи, починаючи з другої половини 2008 р., у першому півріччі 2009 р. обсяги вітчизняного промислового виробництва скоротилися на 20-30 %, у будівництві - понад 50 %, на транспорті - понад 36 %. Причому спад в економіці України у період кризи був одним із найбільших у світі.

У дисертації наведено результати групування регіонів України за рівнем економічної безпеки підприємництва у 2002-2008 рр. та динамікою його зміни, проведеного на основі розрахунку міри відхилення значень показників від середнього (з використанням дисперсії). Результати розрахунків засвідчують, що, незважаючи на вищий рівень економічної безпеки підприємництва в окремих регіонах України, покращання спостерігається лише в тих регіонах, де рівень економічної безпеки підприємництва є нижчим, що свідчить лише про поступове вирівнювання характеристик безпеки підприємництва в регіонах України, але в цілому тенденція до суттєвого підвищення рівня економічної безпеки підприємництва в державі не спостерігається.

Системно-функціональний аналіз ефективності державної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва дозволив отримати такі результати (які корисні, зокрема, для удосконалення існуючої системи державного регулювання підприємництва): в Україні не викорінено практику прямого втручання представників адміністративних органів влади у діяльність суб'єктів господарювання; механізм державних закупівель як інструмент збільшення ринку збуту продукції (послуг) вітчизняних підприємств функціонує із значними недоліками; найбільшими перешкодами на шляху розвитку підприємництва залишаються корупція в органах державної влади і місцевого самоврядування та надмірне податкове навантаження; державна регуляторна політика у більшості регіонів та на субрегіональному рівні є недостатньо ефективною; законодавча база країни не є належною правовою основою для зміцнення економічної безпеки підприємництва; фінансові ресурси, які виділяються на реалізацію заходів, передбачених програмами підтримки підприємництва, є вкрай мізерними, не створено системи реалізації розрізнених проектів за кошти міжнародної технічної допомоги; діяльність органів державного управління усіх рівнів, особливо регіонального та місцевого, щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва є неналежною.

За результатами експертного опитування визначено, що незначною є відмінність у вагомості окремих структурних складників економічної безпеки підприємництва. Найбільше визначає останню фінансовий складник, найменше - інвестиційний. Решта структурних складників безпеки підприємництва характеризуються середніми значеннями вагового коефіцієнта. Крім того, за результатами експертного опитування у дисертації обґрунтовано модель оцінки економічної безпеки підприємництва (у секторі малого бізнесу) як сукупність структурних складників безпеки скоригованих на коефіцієнти їх вагомості:

, (2)

де LS - узагальнене значення рівня економічної безпеки підприємництва; узагальнене значення структурних складників економічної безпеки підприємництва (коефіцієнт від 0 до 1): f1 - макроекономічного, f2 - фінансового, f3 - інвестиційного, f4 - науково-технологічного, f5 - виробничого.

Виявлено, що, незважаючи на покращання окремих характеристик, значення інтегрального показника рівня економічної безпеки малого підприємництва в Україні є критично низьким (0,337 за шкалою, максимальне значення в межах якої дорівнює одиниці). Загалом позитивно протягом останніх років на інтегральну оцінку аналізованого показника впливало підвищення рівня всіх структурних складників, крім інвестиційного.

У четвертому розділі „Стратегічне прогнозування та програмування забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні” здійснено прогнозну оцінку окремих кількісних характеристик економічної безпеки підприємництва, а також обґрунтовано пріоритети стратегії, інституціональний базис та сукупність засобів посилення економічної безпеки вітчизняного підприємництва.

Внаслідок недостатньої ефективності стратегічного програмування розвитку підприємництва його показники в Україні ще не досягли рівня розвинених держав (йдеться про показники кількості діючих, новостворюваних підприємств, їх життєздатність протягом тривалого періоду часу, ефективність використання ресурсного потенціалу та практично про усі соціальні характеристики бізнесу), а рівень економічної безпеки підприємництва залишається низьким.

Узагальнено, що вітчизняна система стратегічного планування розвитку і зміцнення економічної безпеки підприємництва характеризується такими головними недоліками: (1) програми підтримки підприємництва стосуються лише сектору малого бізнесу, а отже, не передбачають заходів сприяння розвитку усіх секторів підприємництва, в тому числі у територіально-секторальному аспекті, у реальному секторі економіки, у галузях із значною доданою вартістю; (2) відсутня належна спадковість програм, які не є навіть елементом середньострокового прогнозування, низькою є якість роботи з визначення стратегічних завдань, спостерігається нечіткість їх формулювання, що перешкоджає обрати відповідно до неї систему адекватних кількісних показників-вимірників рівня їх досягнення; (3) пріоритетні завдання не підпорядковуються основній меті, що пояснюється відсутністю ієрархії в системі цілей; (4) усталений перелік кількісних індикаторів оцінки результативності програмних заходів є неповноцінним, оскільки практично за кожним із напрямів державної політики не забезпечений належними статистичними даними для розрахунку цільових індикаторів, відображає лише кількісні показники, не містить аналізу показників-дестимуляторів розвитку і безпеки підприємництва; (5) обсяги фінансування програм підтримки підприємництва науково чи ресурсно необґрунтовані, змінюються хаотично як на центральному, так і на регіональному та місцевому рівнях; (6) механізм державного програмування не передбачає належного моніторингу цього процесу. Це об'єктивно доводить необхідність удосконалення стратегічного програмування посилення економічної безпеки підприємництва України за складовими, представленими на рис. 2.

Рис. 2. Стратегічні засади політики забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні

Для належної реалізації стратегічних завдань державної політики зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно сформувати її повноцінний інституціональний базис.

Доцільність заходів у цьому напрямі підтверджується тим, що інфраструктура не лише економічної безпеки, але й підтримки підприємництва в Україні є недостатньою та значно поступається розвиненим країнам світу, вітчизняне законодавство не передбачає належних стимулів створення і розвитку сукупності інституцій безпеки підприємництва, залишаючи їх лише для регіонів та міст, які володіють належними фінансовими засобами та які бажають добровільно працювати у цьому напрямі. Тому вітчизняна мережа інституцій підтримки підприємництва перебуває під загрозою руйнування (йдеться не про кількість інституцій підтримки, а їх можливості).