Національне багатство України як потенціал економічного розвитку

Досить суперечливою є динаміка основного капіталу, частка якого у загальному обсязі національного багатства України на початку 2008 р. становила 1,7%, дорівнюючи 1 047,6 млрд грн (207,4 млрд дол. США). Загальна вартість основного капіталу по відношенню до ВВП України (згідно з даними Держкомстату) змінювалася хвилеподібно, збільшившись з 16,6% станом на 01.01.1995 р. до 199,3% станом на 01.01.1996 р. (на 182,7 в. п.), перевищивши 1 000% станом на 01.01.1997 р. і дорівнюючи 413,4% станом на 01.01.2010 р. (рис. 4). Причому динаміка вартості основного капіталу з урахуванням зносу є практично ідентичною розглянутій вище, тому можна зробити висновок, що рівень зносу не спричинив суттєвого впливу на появу значного сплеску на діаграмі, яка відображає тенденції змін відношення вартісного обсягу основного капіталу до ВВП України.

Рис. 4. Динаміка вартісного обсягу основного капіталу України по відношенню до ВВП за 1986-2010 рр.

Водночас розрахунки, проведені на основі даних міжнародних статистичних збірників "СНР: основні показники та деталізовані таблиці" свідчать про наявність значних дисбалансів як у поточних процесах нагромадження ОК, так і у співвідношеннях вартісних обсягів його запасів із ВВП не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу. Особливо різко відсоткове співвідношення запасів ОК з ВВП протягом досліджуваного періоду змінювалося у країнах - колишніх республіках СРСР. У більшості з них його розмір суттєво зменшився, зокрема в Молдові - з 1 267,8 станом на 01.01.97 р. до 333,3% на 01.01.2005 р., Киргизії - з 654,9 до 196,5% протягом 1997-2004 рр., Азербайджані - з 568,4 на 01.01.97 р. до 216,8 % на 01.01.07 р., Білорусі - з 606,3 до 359,6% протягом 1997-2008 рр. (рис. 5).

Однак, на думку багатьох експертів, вітчизняні основні засоби на сьогоднішній день залишаються істотно недооціненими, що обумовлює диспропорційно низькі показники їхньої питомої ваги в структурі національного багатства. Необхідно впровадити принципово нову схему здійснення такої оцінки на національному рівні. З цією метою доцільно використовувати розроблений в рамках Системи національних рахунків метод безперервної інвентаризації, що дозволить істотно підвищити рівень об'єктивності розрахунків вартості основних засобів в Україні та забезпечити порівнянність результатів із міжнародними.

Рис. 5. Динаміка вартості ОК по відношенню до ВВП України та країн-колишніх республік СРСР протягом 1996-2008 рр.

Дисбалансом є також тенденція оберненої пропорційності динаміки вартісного обсягу основного капіталу по відношенню до ВВП та зміни питомої ваги ВНОК та ЧНОК у ВВП, що виникає внаслідок специфіки оцінки вартості основного капіталу в Україні, значного зменшення обсягів ВВП у 2009 р. та погіршення структури його розподілу. Значне скорочення обсягів ВВП з 2008 р. викликало зростання відсоткового співвідношення з ним вартісного обсягу запасів основного капіталу, тоді як внаслідок погіршення структури розподілу ВВП менша його частка була спрямована на валове та чисте нагромадження ОК. Про те, що такі тенденції обумовлені, в основному, змінами у ВВП, свідчать дані щодо повільного, але перманентного зростання абсолютних вартісних обсягів основного капіталу у постійних цінах. У цінах 2000 р. вартісний обсяг ОК збільшився протягом 2001-2010 рр. з 828,8 млрд грн до 1,12 трлн грн, а у цінах 2009 р. - з 2,8 до 3,78 трлн грн.

Найбільш специфічними складовими національного багатства України протягом останніх років є елементи фінансового капіталу, які впливають на його обсяг (чисті іноземні активи НБУ, чисті іноземні активи інших депозитарних корпорацій, зовнішній борг сектора державного управління, зовнішній борг інших секторів, міжфірмовий борг прямим інвесторам).

Станом на 01.01.2011 р. Загальна величина елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства України дорівнювала -84,49 млрд дол. США, зменшившись з початку минулого року на 12,93 мрлд дол. США і - з початку 2004 р. - на 69,12 млрд дол. США.

Величина більшості елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства, - чистих іноземних активів інших депозитарних корпорацій, зовнішнього боргу сектора державного управління, інших секторів, заборгованості прямим інвесторам - протягом 2004-2011 рр. була від'ємною, зменшившись із -0,27; -8,74; -10,99; -0,41 млрд дол. відповідно станом на 01.01.2004 р. до -16,89; -24,98; -50,84;

-5,89 млрд дол. станом на початок 2011 р. (рис. 6). Єдиним позитивним елементом фінансового капіталу серед досліджуваних в Україні протягом цього періоду були чисті іноземні активи НБУ, обсяг яких з початку 2008 р. до січня 2010 р. скоротився на 58,8% - з 32,65 до 13,44 млрд дол., збільшившись протягом 2010 р. на 681,5 млн дол. - до 14,1 млрд дол США станом на 01.01.2011 р.

Найсуттєвіші диспропорції формування в Україні фінансового капіталу пов'язані з проявами глобальної фінансово-економічної кризи, однак окремі з них є специфічними для України та інших країн колишнього Радянського Союзу. Однією з найгостріших проблем є співвідношення організованого та неорганізованого ринку цінних паперів.

Основною передумовою економічного піднесення нації є збалансований розвиток усіх складових національного багатства з метою створення надійної основи для соціально-економічного розвитку країни.

У четвертому розділі "Розподіл національного багатства України як фактор переходу до нової якості економічного розвитку" виявлено економічні параметри диференціації населення як фактору розвитку людського потенціалу, обґрунтовано необхідність якісного оновлення основного капіталу та перспективні напрями трансформації балансів Системи національних рахунків.

Рис. 6. Динаміка структури окремих елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства, в Україні

На формування національного багатства у довготривалій перспективі суттєво впливають пропорції його розподілу між інституційними секторами, окремими юридичними та фізичними особами, сферами економічної діяльності та регіонами.

Зношеність основних засобів в Україні доповнюється значним ступенем нерівномірності їхнього розподілу в регіонах за видами економічної діяльності, групами та обсягами ОК на одну особу. Найбільше основного капіталу (за залишковою вартістю) сконцентровано в м. Києві - 20,58% загальноукраїнського обсягу та основних промислово завантажених Донецькій та Дніпропетровській областях, на які припадає відповідно 11,12 та 8,27%. Причому частка усіх трьох регіонів-лідерів за концентрацією основного капіталу в останні роки збільшується. Вирішити питання якості основних засобів можна використовуючи альтернативні концепції регіонального розвитку, серед яких найперспективнішою є концепція "полюсів зростання", яку вперше оприлюднив французький економіст Ф.Перу. Ця концепція спирається на функціональні властивості форм просторової організації виробництва та розселення, промислових і транспортних вузлів, територіально-виробничих комплексів тощо (ареали економічного простору, де розміщуються підприємства провідних галузей, за ідеєю "полюсів зростання", стають центрами тяжіння факторів виробництва, оскільки забезпечують найбільш ефективне їх використання, що веде до концентрації підприємств та формування полюсів економічного зростання).

Деформована соціальна структура (структура за ознакою власності) багатства в Україні є однією з першопричин кризи його відтворення. Докорінна зміна такої соціальної структури можлива лише на основі виявлення не тільки формальних відносин власності та задекларованих доходів громадян, а й реальних інструментів та важелів впливу на процес управління розпорядженням основними елементами національного капіталу та багатства в цілому в інтересах окремих осіб. Тому беззаперечним є вплив на соціальну структуру національного багатства економічної диференціації населення як універсального суб'єкта і об'єкта власності цього багатства.

Офіційні статистичні дані свідчать про невисокий порівняно з провідними державами світу рівень нерівності в Україні. За даними Доповіді про розвиток людини 2010 р. за останній рік періоду 2000-2010 рр., щодо якого доступні відомості, індекс Джині (за доходами) в Україні навіть зменшився до 27,6, тоді як в Росії суттєво збільшився - до 47,3 а в Німеччині - залишився на тому ж рівні - 28,3. Однак альтернативні та експертні розрахунки свідчать, що реальний коефіцієнт Джині в Україні значно вищий, ніж розрахований державною статистичною установою та ПРООН (зокрема за даними UNIСEF у 1998 р. коефіцієнт Джині для України був у 1,5 раза вищий за аналоги Чехії, Польщі, Румунії і приблизно на чверть - за відповідні показники Латвії, Литви, Словенії), внаслідок високого рівня тінізації економіки та недостатньої репрезентативності офіційної вибірки, де широко представлені бідні, але практично відсутні багаті та дуже багаті. Вагомим чинником є й суб'єктивізм програми обстеження домогосподарств, яка передбачає збір даних на добровільній основі шляхом проведення вибіркового опитування за допомогою тижневого щоденника та квартального запитальника, за рахунок чого можливі розбіжності з реальним рівнем доходів та витрат респондентів. А головним недоліком сучасної системи обчислення ступеня економічного розшарування населення є неврахування диференціації в багатстві, яка, вочевидь, є значно більшою, ніж за сумою отримуваних доходів.

Особливо небезпечними для нашої держави є наслідки перетікання різних видів нерівності, між якими існує тісний зв'язок. Так, розрив у багатстві через нерівність у можливостях доступу до вступу у навчальні заклади значним чином впливає на освітню диференціацію, яка, в свою чергу - внаслідок нерівності у отриманих знаннях - впливає на процеси працевлаштування і розшарування у доходах, що зумовлює нерівність у нагромадженні капіталу, котрий є складовою частиною багатства країни. Причому розшарування у багатстві виступає однією з найважливіших і, водночас, найменш досліджених ланок процесу перетікання нерівності.

Диференціація за основними складовими багатства в Україні набула стійких ознак поляризації, спричиненої хаотичним і практично неконтрольованим перерозподілом суспільних благ на перехідному етапі економічного розвитку внаслідок нечітких умов приватизації державного майна; надання виняткових прав на управління підприємствами, контрольний пакет акцій яких належить державі, представникам певних фінансово-промислових груп для реалізації тіньових схем з метою власного збагачення; виключного доступу до проведення неоподатковуваних зовнішньоекономічних операцій та ін.

Такі механізми перерозподілу зумовили акумулювання значної частки багатства нації окремими особами, зубожіння переважної частини населення і розмивання середнього класу, що призводить до деградації та знецінення людського капіталу, великих диспропорцій у його нагромадженні та втрати більшістю людей стимулів і можливостей отримувати освіту, зберігати здоров'я й бути повноцінними учасниками суспільних процесів.

З метою мінімізації незбалансованості нагромадження людського потенціалу в Україні необхідно, в першу чергу, поліпшити якість освіти за рахунок підвищення частки державних витрат, що спрямовується на початковий та середній освітні рівні, сприяти залученню інвестицій у сферу вищої освіти, запровадити в українській системі середньої та вищої освіти персоніфікацію фінансування, поступово підвищити прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату жителів України до рівня розвинених країн світу.

Сучасна система оцінювання соціально-економічних результатів діяльності суб'єктів господарської діяльності на секторальному, державному та міжнародному рівнях у рамках СНР, є не просто недосконалою, а такою, що не відповідає вимогам сьогодення щодо об'єктивного і різнобічного представлення передумов і наслідків економічних перетворень.

Традиційний детальний опис процесів формування, розподілу та споживання ВВП у міжнародній економіко-статистичній періодиці є необхідною, але недостатньою умовою вичерпного відображення кількісних і якісних параметрів розвитку національних економік.

Стосовно напрямів удосконалення стокових і потокових параметрів формування основного капіталу у рамках СНР перед Україною постає завдання подвійної складності порівняно з розвиненими країнами світу, оскільки: по-перше, необхідно привести свою звітність у відповідність зі стандартами складання СНР, які застосовуються провідними країнами світу на сьогоднішній день; по-друге, слід активно включатися у процес розроблення напрямів трансформації діючих на міжнародному рівні стандартів.

Для реалізації першого завдання в нашій державі необхідно впровадити оцінювання запасів основного капіталу за методом безперервної інвентаризації, загальноприйнятним для країн світу, які беруть участь у складанні щорічних звітів "СНР: основні показники та деталізовані таблиці". З цією метою потрібно: розробити розгорнуту схему здійснення таких оцінок в Україні, залучивши для вирішення цього завдання як науковців, так і практиків; затвердити відповідні нормативно-правові акти з регламентації процесу впровадження МБІ в Україні, у яких слід визначити коло виконавців та строки проходження окремих етапів; створити при Держкомстаті України спеціальну комісію з постійного моніторингу та вдосконалення недоліків системи оцінювання основного капіталу за методом безперервної інвентаризації. У свою чергу, виконання другого завдання вимагає постійної уваги до процесів перетворення світових економіко-статистичних стандартів оцінки ОК, виявлення основних трансформаційних тенденцій і розроблення напрямів їх покращання.

Необхідно також розширити завузький перелік нематеріальних активів, затверджений українським законодавством, відповідно до сучасних уявлень про чинники економічного розвитку, роль нематеріальних складових у яких постійно зростає. У першу чергу, потрібно внести зміни до законів "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про наукові парки", а у перспективі слід розробити окремий закон, у якому необхідно: сформулювати єдине визначення нематеріальних активів, що узгоджується з основними ознаками цього поняття, задекларованими у міжнародних стандартах СНР; визначити детальний склад нематеріальних активів та охарактеризувати окремі їхні види; затвердити нормативно-правові засади оцінки нематеріальних активів у рамках СНР.

Водночас треба мати на увазі, що у СНР витрати на проведення певних типів досліджень визнаються повноправними активами (наприклад витрати на геологорозвідувальні роботи). І окремими активами є нематеріальні активи, що є результатами цих досліджень. Тому необхідно уникати подвійного рахунку при визначенні цінності нематеріальних активів на основі витрат на їхнє створення.

Представлення елементів фінансового капіталу, що впливають на обсяг національного багатства, у СНР потрібно розширити шляхом включення даних щодо іноземних активів і зобов'язань суб'єктів за секторами економіки, зокрема стосовно заборгованості усіх економічних суб'єктів, які діють в Україні, перед міжнародними організаціями, іноземними урядами, банками та іншими фінансовими і нефінансовими установами. Потрібно також деталізувати фінансові взаємовідносини між різними секторами економіки для того, щоб мати уявлення про зосередження та перетікання фінансового капіталу в межах країни.

Удосконалення у процесі повномасштабного впровадження балансів СНР у практику економіко-статистичного моніторингу в Україні потребують також принципи узагальнення даних щодо природно ресурсного потенціалу. У цій сфері, крім адаптації світового досвіду обчислення "зеленого" національного продукту до стандартів СНР, варто забезпечити створення системи повномасштабної стокової характеристики природно-ресурсного потенціалу. З цією метою, передусім, необхідно: розробити схему відокремлення природно-ресурсного потенціалу від основного капіталу у рамках СНР і впровадження у практику національного рахівництва складання окремого блоку показників, які характеризують ПРП України; створити в Україні систему моніторингу цін на природні ресурси на вітчизняних і світових ринках.

Вихід меж оцінювання національного багатства та капіталу як його головної складової за традиційні рамки нинішнього СНР дозволить краще ідентифікувати чинники економічного розвитку і визначати їхній вплив на досягнення тих чи інших економічних результатів, підвищить рівень обґрунтованості прогнозних показників і стратегічних програм дій, спрямованих на їхнє покращення.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми - обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних та методичних підходів до оцінки національного багатства як потенціалу економічного розвитку України на основі міжнародної практики та національних особливостей. На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру:

1. За двоаспектним підходом національне багатство розподілено на дві складові: капітал - за ознаками залученості до процесу виробництва, розподілу та споживання товарів і послуг та функціями у процесі відтворення. Капітал, як частина національного багатства, через механізм капіталізації створює нову вартість та дохід і функціонує відповідно до економічних законів руху і самозростання капіталу, що дозволяє ідентифікувати ресурси, які на певний момент часу залучені до створення національного продукту; незадіяні ресурси - потенційні, некапіталізовані (на певний момент часу) ресурси, які дозволяють визначити додаткові джерела економічного зростання та основні засади економічного розвитку не лише у короткій, але і у довгостроковій перспективі;

2. Обґрунтовано функціонування значної кількість благ або цінностей у формі "квазі-багатства" яким притаманна особлива роль у процесі відтворення національного багатства та часткова відповідність критеріальним ознакам: матеріальність/нематеріальність; можливість нагромаджуватися, відновлюватися, відтворюватися, відчужуватися; довготерміновість використання; здатність стати предметом ринкового обігу в силу чого вони не створюють особливої форми багатства (в основному це притаманне окремим складовим соціального, екологічного, фінансового та людського капіталу) яку можна кумулятивно обчислити у структурі інших складових цього багатства. Такі елементи соціального капіталу як довіра, норми спільної поведінки, процеси голосування, участь у референдумах, формування горизонтальних зв'язків та екологічна місткість довкілля, як елемент екологічного капіталу віднесено до "квазі-багатства".

3. Станом на 01.01.2008 р. загальний обсяг національного багатства України дорівнював 17,6 трлн дол. США; на особу - 380,04; на 1 кв. км території - 29 214,8 тис. дол. США. Здійснені реформи виявилися руйнівними, однак потенціал економічного розвитку нашої держави залишається досить потужним, найбільша частка у загальному обсязі вітчизняного національного багатства - 62,5% (11,02 трлн дол. США) належить людському потенціалу, обсяг і якість якого істотно зменшилися з часу проведення економічної оцінки національного багатства у 1996 р., коли його цінність, за сучасними експертними оцінками авторів дослідження, була занижена вдвічі. Негативна тенденція зміни вартісного обсягу людського потенціалу супроводжувалася формуванням суттєвих диспропорцій між показниками народжуваності та смертності, посиленням економічної диференціації, низьким рівнем життя населення, депопуляцією населення тощо.

4. Економічну оцінку людського потенціалу як сукупності нагромаджених властивостей людини, що формують її здатність продукувати нову вартість та отримувати доход, здійснено на основі комплексного підходу. Він поєднує в собі переваги доходного й індексного методу і відображає як обсяги валового внутрішнього продукту, виробленого за рахунок людського фактора, так і параметри людського розвитку в Україні (демографічні, інформаційні, освітні та наукові) порівняно з країнами світу за формулою: ЕОлк = LPV*K, де: LPV - приведена дисконтована вартість валового внутрішнього продукту, виробленого за рахунок людського фактора (яку доцільно визначати на основі даних Національних рахунків щодо частки оплати праці найманих працівників у ВВП); K - середня арифметична коефіцієнтів за чотирма блоками показників: освітньо-наукових (кількості населення як мінімум із середньою освітою та охоплення населення початковою освітою, витрат на НДР); сприйняття індивідуального добробуту і благополуччя (рівня загальної задоволеності життям, особистого здоров'я, рівня життя, шанобливого ставлення); доступу населення до інформаційних технологій (кількості користувачів Інтернет, абонентів стільникового, стаціонарного телефонного зв'язку та широкосмугового доступу); демографічних (очікуваної тривалості життя при народженні, сумарного коефіцієнту народжуваності), що розраховуються як відношення рівня даного показника в певній країні до його середньої величини у відповідній групі країн.

5. Виявлено широке коло можливостей застосування запропонованих авторських підходів в процесі аналізу формування людського потенціалу й капіталу як його продуктивної частини. Результати засвідчили, що, незважаючи на те, що питома вага державних витрат на освіту у ВВП останніми роками була однією з найвищих у світі: в 2008 р. - 6,43, а у 2009 р. - 7,3% (у 2007 р. частка затрат на освіту у ВВП в Україні становила 5,3%, що перевищувало відповідний показник у багатьох країнах з високим та дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу, зокрема, Канаді та Польщі (4,9%), Німеччині (4,4%) та ін. державах), якісні характеристики розвитку людини в Україні загалом є гіршими, ніж у середньому в досліджуваних групах країн.

6. Загальний обсяг людського потенціалу України, станом на 01.01.2008 р. дорівнює 11,02 трлн дол. США. Людський потенціал інших досліджуваних країн, внаслідок порівняно менших коливань рівнів кризового падіння та наступного зростання ВВП і більшого абсолютного й відносного розміру оплати праці найманих працівників, значно перевищує його обсяг в Україні, на душу населення якої припадає 234,7 тис. дол. США людського потенціалу: у Польщі цей показник дорівнює 407,1 тис. дол., Російській Федерації - 283,8, Швеції - 1010,8, Фінляндії - 861,9, Німеччині - 1041,5, Франції - 977,0, Швейцарії - 1451,9, США - 1321,7, Великій Британії - 1156,0 тис. дол. США. Така суттєва різниця в обсягах людського потенціалу на душу населення в країнах світу є наслідком, передусім, різних можливостей доступу населення до інформаційних технологій та інших ресурсів (зокрема природних, фінансових), а не різного рівня державних видатків на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, як це декларується багатьма вченими.

7. Результати економічної оцінки людського потенціалу на основі авторської концепції засвідчили, що, по-перше, аналіз витратних аспектів формування людського капіталу є важливим, але не достатнім в контексті здійснення комплексної економічної оцінки людського потенціалу. По-друге, вагомим елементом оцінки людського потенціалу є врахування дії зовнішніх факторів його формування та можливої реалізації, серед яких головними є обсяг соціального капіталу, сприятливість прогнозної кон'юнктури економічного розвитку, пропорційність нагромадження людського капіталу відносно інших видів капіталу - основного, фінансового та природного. По-третє, обов'язковим у процесі оцінки є врахування незадіяного на даний час в економічній діяльності країни людського потенціалу (некапіталізованого потенціалу), який у вузькому сенсі включає потенційні можливості безробітного населення, а у широкому розумінні - також і економічно неактивних жителів нашої країни. По-четверте, процес формування та реалізації людського потенціалу в Україні характеризується значними диспропорціями, оптимізація яких повинна здійснюватися системно.

7. Другим за величиною елементом національного багатства України є природно-ресурсний потенціал, частка якого станом на 01.01.2008 р. становила 36,04%, а обсяг дорівнював 32 093,8 млрд грн (6 355,21 млрд дол. США). У структурі природно-ресурсної складової національного багатства найбільша частка належить земельним ресурсам (26,4% - від загального обсягу НБ та 78,38% - від ПРП). В Україні реальна цінність землі з кожним роком, безперечно, зростає, однак номінальна іноді навіть знижується і занижується, що пов'язано з процвітанням тіньових схем перерозподілу земельної власності.

8. Вагомою є також частка мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів (8,9% від загального обсягу національного багатства України - 1 568,73 млрд дол. США). Для виявлення реальної динаміки величини вартості мінеральних та паливно-енергетичних ресурсів України протягом 1996-2006 рр., крім розбіжностей у методичних підходах, необхідно врахувати трансформацію цінового фактора, що суттєво вплинув на результативні значення відповідних років. Незважаючи на те, що номінальна вартість запасів корисних копалин збільшилася з 1,3 до 1,57 трлн дол., що пов'язано зі зростанням світових цін на переважну більшість їхніх видів, реальна динаміка зміни їхньої економічної цінності є негативною, оскільки протягом 10 років частина ресурсів була видобута з надр.

9. Меншими за величиною, але не за роллю у формуванні цілісного збалансованого потенціалу розвитку держави, є інші види природно-ресурсного потенціалу - водних, біотичних, рекреаційних ресурсів та екологічної місткості довкілля, питома вага яких у національному багатстві України станом на 01.01.2008 р. становила відповідно 0,26; 0,24; 0,21; 0,02%. Особливе стратегічне значення для економічного розвитку країни серед цих складових ПРП мають водні ресурси, вагомість яких зростатиме з огляду на можливості розширення спектру їхнього функціонального призначення, зокрема як джерела енергії.

10. Головним напрямом розроблення науково-методичних засад оцінки природно-ресурсного потенціалу повинно стати удосконалення теоретичного підґрунтя застосування рентного підходу для оцінки природних ресурсів і, передусім, земель сільськогосподарського призначення на основі механізму капіталізації рентних потоків, попередньо виділених у структурі ціни продукції сільського господарства.

11. Досить суперечливою є динаміка основного капіталу, частка якого у загальному обсязі національного багатства України на початку 2008 р. становила 1,7%, дорівнюючи 1 047,6 млрд грн (207,4 млрд дол.), суттєво зменшившись у доларовому вимірі протягом наступного року, що було пов'язано, передусім, з девальвацією національної валюти України.

12. Попри часткове впровадження у практику вітчизняного економіко-статистичного моніторингу принципів міжнародної Системи національних рахунків (СНР), висвітлення інформації щодо вартості основних засобів в Україні до теперішнього часу обмежено двома видами вартості: балансовою та залишковою. Згідно з даними Державного комітету статистики України загальна вартість основного капіталу відносно ВВП України змінювалася хвилеподібно, збільшившись з 16,6% станом на 01.01.1995 р. до 199,3% станом на 01.01.1996 р. (на 182,7 в.п.), перевищивши 1 000% станом на 01.01.1997 р. і дорівнюючи 413,4% станом на 01.01.2010 р. Причому динаміка вартості запасів основного капіталу по відношенню до ВВП в Україні протягом 2001-2010 рр. була майже протилежною динаміці питомої ваги валового та чистого нагромадження основного капіталу (ВНОК та ЧНОК) у ВВП. Питома вага ВНОК та ЧНОК у ВВП до 2008 р. поступово нерівномірно збільшувалася - з 19,33 до 27,52% та з 1,85 до 17,38% відповідно, різко зменшившись протягом 2009 р. - до 18,33 та 6,61 % відповідно станом на 01.01.2010 р.

13. У міжнародному контексті вітчизняне співвідношення основного капіталу та ВВП в останні роки виглядає заниженим: станом на 01.01.2007 р. вартісний обсяг основного капіталу України відносно ВВП становив 139,8% при обчисленні за залишковою вартістю і 288,3% - за загальною вартістю, тоді як в Італії він сягнув 548,3%, Німеччині - 491,6%, Франції - 451,1%. Вартісний обсяг основного капіталу на душу населення України станом на початок 2007 р. також був найнижчим серед досліджуваних країн: залишкова вартість вітчизняного ОК становила 3,25 тис. дол. США/чол. у фактичних та 1,73 тис. дол./чол. у цінах 2002 р., тоді як у Франції, Австрії, Нідерландах та Німеччині вартісний обсяг ОК на 1 особу перевищував 100 тис. дол. США, дорівнюючи відповідно 179,1; 181,6; 183,3; 194,1 тис. дол. США у фактичних та 124,8; 127,3; 128,3; 140,6 у цінах 2002 р.

14. Упродовж останніх років величина окремих елементів фінансового капіталу була перманентно від'ємною, дорівнюючи станом на 01.01.2011 р. -84,49 млрд дол. США. Ця тенденція була обумовлена тим, що величина більшості з досліджуваних елементів фінансового капіталу, зокрема досліджувані чисті іноземні активи інших депозитарних корпорацій, зовнішній борг сектора державного управління, інших секторів, заборгованості прямим інвесторам - протягом 2004-2011 рр. були від'ємними, зменшившись відповідно з -0,27; -8,74; -10,99; -0,41 млрд дол. США станом на 01.01.2004 р. до -16,89; -24,98; -50,84; -5,89 млрд дол. США - станом на початок 2011 р. Одним з позитивних елементів фінансового капіталу, протягом цього періоду, були чисті іноземні активи НБУ,

обсяг яких з початку 2008 р. до січня 2010 р. скоротився на 58,8% - з 32,65 до 13,44 млрд дол. США, збільшившись протягом 2010 р. на 681,5 млн дол. - до 14,1 млрд дол США станом на 01.01.2011 р.

15. Для мінімізації диспропорцій основного капіталу і досягнення нової якості економічного розвитку передусім необхідно: розробити схему тривалості корисного використання основних засобів за групами на основі зарубіжного досвіду і методологічних засад СНР; зобов'язати суб'єктів господарювання здійснювати списання (ліквідацію) основних засобів після завершення строку їхньої корисної експлуатації; у перспективі створити систему державного контролю, а на першому етапі здійснити моніторинг напрямів використання коштів амортизаційного фонду суб'єктами господарювання; уніфікувати методи нарахування амортизації, передбачені вітчизняними законами та нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"; шляхом внесення відповідних змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" надати можливість суб'єктам підприємницької діяльності більш широкого вибору методів "податкової" амортизації, попередньо налагодивши систему контролю за цільовим використанням коштів амортизаційного фонду.

16. Подання елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства, у СНР необхідно розширити шляхом включення даних щодо іноземних активів та зобов'язань суб'єктів за секторами економіки, зокрема, стосовно заборгованості всіх економічних суб'єктів, які діють в Україні, перед міжнародними організаціями, іноземними урядами, банками та іншими фінансовими і нефінансовими установами. Потрібно також деталізувати фінансові взаємовідносини між різними секторами економіки для того, щоб мати уявлення про зосередження та перетікання фінансового капіталу в межах країни.

17. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу повинні варіюватися залежно від класифікаційних характеристик природних ресурсів, у видовому розмаїтті яких доцільно розрізняти: 1) ті, які в процесі виробничої діяльності включаються у фізичному розумінні до складу готової продукції, повністю втрачаючи свою споживчу вартість (близькі за своїми економічними властивостями до оборотних засобів). До них відносять невідновлювані мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси (природний газ, нафта, вугілля, сланці, торф, атомна енергія, металічні руди, неметалічні руди, нерудні копалини) та відновлювані біотичні ресурси (лісові; інші рослинні; фауністичні ресурси); 2) ті, які можна ідентифікувати як основні засоби: земельні (сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення), водні (води річкового стоку, підземні води, води морів, замкнуті водойми) та рекреаційні ресурси (лікувальні мінеральні води, грязі (торфові та мулові), озокерит, природні парки та заповідники, морські узбережжя), які є відновлюваними.

18. У форматі допоміжних таблиць Системи національних рахунків необхідною є й оцінка людського потенціалу, інформація щодо якого на даний час подається у СНР лише фрагментарно у вигляді окремих аспектів виробництва і розподілу ВВП. Переструктурування схеми обліку відтворювальних пропорцій нагромадження людського капіталу в рамках Системи національних рахунків (СНС), передусім, вимагає перенесення ряду показників поточного споживання, що відображають затрати на освіту, науку, професійну підготовку та охорону здоров'я, в рахунок нагромадження.

19. Використання національного багатства як джерела економічного розвитку повинні ґрунтуватися на таких основних принципах: врахування у стратегіях розвитку усіх типів активів (людського і природного потенціалу, основного, екологічного і соціального капіталу), що дасть можливість реалізувати такі пріоритети: розподіл можливостей, збереження навколишнього середовища, управління глобальними ризиками, які підсилюють вплив економічного зростання не тільки на екологічну і соціальну складову, а й на розвиток у цілому.

національний багатство капітал економічний

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бобух І.М. Пропорції та перспективи формування національного багатства України : [монографія] / І.М.Бобух ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2010. - 372 с.

2. Бобух І.М. Теоретико-методологічні засади дослідження національного багатства України / І.М.Бобух. - К. : РВПС України НАН України, 2008. - 44с.

3. Бобух І.М. Формування територіальної структури господарства // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Дніпропетровської області на період до 2015 року / [Дорогунцов С.І., Фащевський М.І., Троян В.Л., Пепа Т.В., Бобух І.М., Попова А.В.]. - К. : РВПС України НАН України, 2005. - С. 107-112. (Особистий внесок: розроблено шляхи удосконалення територіальної структури господарства Дніпропетровської області.)

4. Бобух І.М. Науковий потенціал // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Донецької області на період до 2015 року / Яцков В.С., Бобух І.М., Левковська Л.В. - К. : РВПС України НАН України, 2005. - С. 17-20. (Особистий внесок: виявлено особливості формування наукового потенціалу Донецької області на напрями його покращення.)

5. Бобух І.М. Інституціональні перетворення та розвиток підприємництва // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Одеської області на період до 2015 року / І.М.Бобух, І.В.Шульга - К. : РВПС України НАН України, 2005. - С. 19-20. (Особистий внесок: обґрунтовано шляхи покращення процесів інституційних перетворень у Одеській області.)

6. Бобух І.М. Науково-технічний потенціал // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України / [Дорогунцов С.І., Яцков В.С., Федорищева А.М., Гаца О.О., Бобух І.М., Левковська Л.В., Базарна О.М.] ; за ред. С. І. Дорогунцова. - К. : РВПС України НАН України, 2004. - С. 15-20. (Особистий внесок: на основі аналізу науково-технічного потенціалу регіонів України аргументовано напрями удосконалення процесів його формування.)

7. Бобух І.М. Макроекономічна динаміка в Україні / І.М.Бобух // Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави : національна доповідь / за заг. ред. В.М.Гейця [та ін.]. - К. : НВЦ НБУВ, 2009. - С. 14-24. (Особистий внесок: виявлено тенденції зміни рівня оплати праці найманих працівників та валового нагромадження основного капіталу в контексті зрушень основних макроекономічних пропорцій.)

8. Бобух І.М. Інституціональні дослідження національного багатства в контексті перехідної економіки України / І.М.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету. - Донецьк : ДонНТУ, 2006. - Вип. 103-3. - С. 73-78. - (Серія: економічна).

9. Бобух І.М. Теоретичні аспекти виявлення особливостей формування і розподілу національного багатства в регіонах України / І.М.Бобух // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. - Симферополь : НИЦ КИПУ, 2007. - Вып. 10. Экономические науки. - С. 44-48.

10. Бобух І.М. Теоретико-методологічні засади економічної оцінки національного багатства / І.М.Бобух // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. праць / відп. ред. С.І.Дорогунцов. - К. : РВПС України НАН України, 2005. - С. 200-206.

11. Бобух І.М. Принципи дослідження інформаційного потенціалу у складі національного багатства України / І.М.Бобух // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. праць / відп. ред. С.І.Дорогунцов. - Ч. 1. - К. : РВПС України НАН України, 2006. - С. 185-191.

12. Бобух І.М. Методологічні та методичні засади економічної оцінки природних багатств України / І.М.Бобух // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. праць / відп. ред. С.І.Дорогунцов. - К. : РВПС України НАН України, 2006. - С. 50-56.

13. Бобух І.М. Людські ресурси як найважливіша складова національного багатства України / І.М.Бобух // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 218. - У 4 т. - Т. 1. - С. 39-44.

14. Бобух І.М. Інституційні проблеми формування національного багатства України / І.М.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету. - Донецьк : ДонНТУ, 2007. - Вип. 31-2. - С. 181-189. - (Серія: економічна).

15. Бобух І.М. Роль національного багатства в забезпеченні ефективного регулювання корпоративних відносин в Україні / І.М.Бобух // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції : зб. наук. праць. - Рівне : НУВГП, 2006. - Вип. ХІІ. - № 1. - С. 12-19. - (Серія: "Інтеграція та інноваційна трансформація").

16. Бобух І.М. Основні принципи дослідження національного багатства як інтегрального показника розвитку території / І.М.Бобух // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії : зб. наук. праць. - Чернівці : БДФА, 2007. - Вип. 8: Економічні науки. - С. 173-182.

17. Бобух І.М. Принципи економічної оцінки природних ресурсів в контексті теорії рентних відносин і трудової теорії вартості / І.М.Бобух // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. праць. - К. : РВПС України НАН України, 2007. - С. 5-12.

18. Бобух І.М. Диспропорції нагромадження людського капіталу: взаємний вплив і шляхи мінімізації / І. М. Бобух // Економіст. - 2009. - № 7. - С. 32-35.

19. Бобух И.Н. Индикаторы формирования финансового капитала Украины в международном контексте / И.Н.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету - Донецьк : ДонНТУ, 2009. - Вип. 37-2. - С. 119-127. - (Серія: економічна).

20. Бобух И.Н. Национальное богатство в системе показателей национальных счетов / И.Н.Бобух // Известия НАН Азербайджана. - 2009. - № 2. - С. 46-51. - (Серия экономических наук).

21. Бобух І.М. Економічна оцінка людського потенціалу України як елементу національного багатства / І.М.Бобух // Демографія та соціальна економіка. - 2009. - № 2. - С. 102-113.

22. Бобух І.М. Проблеми регіонального розподілу основного капіталу в Україні / І.М.Бобух // Економіст. - 2010. - № 3. - С. 45-50.

23. Бобух І.М. Перспективні напрями трансформації балансів Системи національних рахунків / І.М.Бобух // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 5. - С. 243-250.

24. Бобух І.М. Економічна оцінка основного капіталу: міжнародна практика та українські реалії / І.М.Бобух // Економіка і прогнозування. - 2010. - № 1. - С. 39-53.

25. Бобух І.М. Проблеми та структурні пропорції формування національного багатства України / І.М.Бобух // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. - Вип. 262. - У 12 т. - Т. 10. - С. 2549-2557.

26. Бобух И.Н. Особенности диспропорциональности составляющих национального богатства Украины / И.Н.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету. - Донецьк : ДонНТУ, 2010. - Вип. 38-2. - С. 174-181. - (Серія: економічна).

27. Бобух І.М. Соціальний потенціал як новітня складова національного багатства / І.М.Бобух // Економіст. - 2011. - № 4. - С. 68-74.

28. Бобух І.М. Оцінка національного багатства у контексті міжнародного досвіду / І.М.Бобух // Економіка і прогнозування. - 2011. - № 2. - С. 24-39.

29. Бобух І.М. Екологічний капітал як складова національного багатства: проблеми дефініції та оцінювання / І.М.Бобух // Економіст. - 2011. - № 7. - С. 16-18.

30. Бобух І.М. Фінансові аспекти дослідження національного багатства України [Електронний ресурс] / І.М.Бобух // Збірник наукових праць Національного університету ДПА України. - Ірпінь, 2009. - С. 35-43. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Znpnudps/2009_1/pdf/ 09bimrou.pdf.

31. Бобух І.М. Тенденції формування основного капіталу як фактора розвитку промисловості в Україні / І.М.Бобух // Вісник Інституту економіки та прогнозування НАН України. - 2010. - С. 77.

32. Бобух І.М. Національне багатство як фактор забезпечення економічної безпеки України / І.М.Бобух // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання. - К. : Національна академія управління ; Центр перспективних досліджень, 2005. - С. 87-91.

33. Бобух І.М. Необхідність вартісної оцінки національного багатства України / І.М.Бобух // Актуальні проблеми економічного розвитку України : матеріали наук. конф. молод. учених РВПС України НАН України, (1 листоп. 2005 р., м. Київ) / відп. ред. Б. М. Данилишин ; НАН України ; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2006. - С. 10-12.

34. Бобух І.М. Проблеми збереження національного багатства України в процесі європейської інтеграції / І.М.Бобух // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (12-13 жовтня 2006 р., м. Луцьк) / за ред. В.Й.Лажніка, С.В.Федонюка. - Луцьк : РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - С. 53-55.

35. Бобух І.М. Макроекономічне регулювання формування і використання національного багатства в Україні / І.М.Бобух // Современные научные достижения - 2007 : материалы ІІ Междунар. науч.-практ. конф., (01-14 февраля 2007 г., г. Днепропетровск). - Днепропетровск : Наука и образование, 2007. - В 2 т. - Т. 2. - С. 74-76.

36. Бобух І.М. Оцінка лісових ресурсів у складі національного багатства України / І.М.Бобух // Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку : матеріали наук.-практ. конф., (20 квітня 2007 р., м. Київ). - К. : РВПС України НАН України, 2007. - С. 107-112.

37. Бобух І.М. Проблеми інноваційного розвитку регіонів в контексті економічної оцінки національного багатства України / І.М.Бобух // Регіон-2007: стратегія оптимального розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (17-18 квітня 2007 р., м. Харків). - Харків, 2007. - С. 25-28.

38. Бобух І.М. Регулювання процесів формування національного багатства як фактор розвитку економіки регіонів України / І.М.Бобух // Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки : збірник тез Міжнар. наук.-практ. конф., (11-13 травня 2007 р., м. Кременчук). - Кременчук : КІДУЕП, 2007. - С. 19-21.

39. Бобух І.М. Економічна оцінка природних багатств в контексті теорії ренти / І.М.Бобух // Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (17 травня 2007 р., м. Київ). - К. : РВПС України НАН України, 2007. - У 3 ч. - Ч. 2. - С. 151-159.

40. Бобух І.М. Методологія дослідження регіональних аспектів локалізації національного багатства України / І.М.Бобух // Актуальные проблемы социально-экономического развития регионов : тезисы докладов ІІІ Всеукр. науч.-практ. конф., (19 апреля 2007 г., г. Симферополь). - Симферополь : НИЦ КИПУ, 2007. - С. 48-51.

41. Бобух І.М. Методологія економічної оцінки національного багатства як індикатора соціально-економічного розвитку території / І.М.Бобух / Особливості фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіону : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (8-9 жовтня 2007 р., м. Чернівці). - Чернівці : БДФА, 2007. - С. 69-71.

42. Бобух І.М. Регіональні аспекти формування і розподілу національного багатства України/ І.М.Бобух // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів : тези доповідей ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., (19 квітня 2007 р., м. Сімферополь). - Сімферополь : НІЦ КІПУ, 2007. - С. 48-51.

43. Бобух І.М. Національне багатство як основа формування конкурентоспроможної регіональної економіки / І.М.Бобух // Перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економіки : Матеріали шостого Пленуму Спілки економістів України та Міжнар. наук.-практ. конф., (21-22 вересня 2007 р., м. Херсон). - К. : Аратта, 2007. - С. 272-275.

44. Бобух І.М. Капіталізація фондового ринку як індикатор ефективності використання національного багатства України / І.М.Бобух // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації : збірник тез доповідей VI Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (26-27 лютого 2009 р., м. Тернопіль). - Тернопіль, 2009. - С. 129-131.

45. Бобух И.Н. Концепция экономической оценки человеческого капитала как основы формирования информационного общества / И.Н.Бобух // Е-gospodarka - E-spoleczenstvo w Europie Srodkowej i Wschodnej / под ред. С.Партыцкого. - Люблин : Wydawnictwo KUL, 2009. - В 2 ч. - Ч. 1. - С. 428-431.

46. Бобух И.Н. Международные макроструктурные тенденции формирования основного капитала в составе национального богатства / И.Н.Бобух // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы Х науч.-практ. конф. (15-16 окт. 2009 г., г. Минск) / редкол. С. С. Полоник [и др.]. - Минск : НИЭИ М-ва экономики Респ. Беларусь, 2009. - В 4 т. - Т. 2. - С. 40-41.

47. Бобух И.Н. Региональная ассиметричность формирования основного капитала: преимущества и недостатки / И.Н.Бобух // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы Х Междунар. науч. конф., (14-15 октября 2010 г., г. Минск) / редкол. А. В. Червяков [и др.]. - Минск : НИЭИ М-ва экономики Респ. Беларусь, 2010. - В 5 т. - Т. 4. - С. 226-228.

Размещено на Allbest.ru