Механізм керованого розвитку промислових підприємств

Захист дисертації відбудеться «27» квітня 2011 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «23» березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України, її провідних промислових галузей не можна визнати задовільним. За останній рік відбулося стрімке зниження експорту, скоротилося промислове виробництво, зросла кількість збиткових підприємств у більшості галузей економіки. Також суттєво погіршилися і показники діяльності багатьох промислових підприємств, частка яких складає більш ніж 30% валового внутрішнього продукту України. Стан усієї української економіки і перспективи її подальшого розвитку значною мірою залежать від промисловості. Сполучною ланкою між провідними галузями промисловості, такими як вугільна, електроенергетична, газова, хімічна, нафтохімічна, металургійна та обробна, є машинобудування. У його структурі провідне місце посідає важке машинобудування, що виробляє обладнання для гірничої та металургійної промисловості, а також енергетичні блоки (енергетичне машинобудування), підйомно-транспортне обладнання і багато іншого.

Нинішнє становище промисловості України обумовлюється відсутністю структурних реформ, які б дозволили розраховувати на позитивні результати в майбутньому. Незадовільний стан промисловості України в цілому є наслідком відсутності на промислових підприємств адекватних інструментів, які дозволяють оцінити ефективність їх функціонування, виявити їх потенційні можливості та розробити ефективні рішення щодо розвитку всіх сфер діяльності підприємства. Українські підприємства здебільшого функціонують, підтримуючи поточне відтворення, не приділяючи достатньої уваги вживанню заходів щодо забезпечення інновацій та розширеного відтворення. У зв'язку з цим актуальною проблемою у даний час є розробка ефективного механізму керованого розвитку промислових підприємств і машинобудівних у тому числі.

Питання розвитку підприємств досліджують багато науковців. Серед вітчизняних учених, які зробили значний внесок у розробку цієї проблеми або окремих її аспектів, слід зазначити О. Амошу, І. Алексєєва, М. Афанасьєва, І. Булєєва, В. Вишневського, А. Воронкову, В. Гейця, М. Кизима, Г. Козаченко, Р. Лепу, Ю. Лисенка, В. Ляшенка, О. Раєвнєву, О. Пушкаря, А. Сидорову, О. Тридіда. Найбільш значущі зарубіжні роботи у сфері розвитку підприємств належать Ст. Біру, Д. Гвішиані, П. Друкеру, Д. Нортону, І. Пригожину, М. Портеру, Д. Стігліцу, Г. Угольницькому, Р. Фатхутдінову.

Розвиток підприємства є складним і багатоплановим явищем. Неоднозначність термінологічного апарату з питань розвитку промислових підприємств ускладнює сам механізм керованого розвитку. Крім того, існуючі підходи до управління розвитком не завжди враховують галузеві особливості промислових підприємств через прагнення до універсальності, що не дозволяє ранжирувати і розглядати критерії управління розвитком залежно від стадії життєвих циклів і цілей підприємства. Ці особливості визначили необхідність розробки нових підходів до ефективного керованого розвитку промислових підприємств на основі забезпечення якісного функціонування внутрішньої структури підприємств та організаційних змін, які сприяють адаптації промислового підприємства до впливів зовнішнього середовища, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер держреєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.), у рамках якої запропоновано концепцію та механізм керованого розвитку промислових підприємств, розроблено методи оцінки динаміки їх функціонування та розвитку, запропоновано науково-методичні підходи до прогнозування функціонування промислового підприємства і розвитку ринку машинобудівної продукції, розроблено метод оцінки потенціалу промислового підприємства, а також інформаційне та організаційне забезпечення керованого розвитку промислового підприємства; «Управління розвитком промисловості в умовах системних дисбалансів» (номер держреєстрації 0110U000380, 2010-2012 рр.), у межах якої розроблено підхід до оцінки ефективності та впровадження механізму керованого розвитку промислових підприємств; а також за науково-дослідною темою Національної академії природоохоронного та курортного будівництва «Принципи та методи управління регіональним розвитком в умовах транзитивної економіки» (номер держреєстрації 0108U001337, 2008-2011 рр.), де розвинуто окремі теоретичні та методологічні положення розвитку підприємств у регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень, розробка науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму керованого розвитку промислових підприємств. Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

виявлено особливості розвитку промислових підприємств та встановлено тенденції розвитку важкого машинобудування України;

проведено діалектичний аналіз системи керованого розвитку промислових підприємств, у рамках якого уточнено змістовну частину понять «розвиток підприємства», «сталий розвиток підприємства», «керований розвиток підприємства», конкретизовано поняття «потенціал розвитку», «інформаційне та організаційне забезпечення розвитку»;

проаналізовано методологічні підходи до управління розвитком економічних систем з метою визначення методологічних напрямів управління розвитком підприємств;

розроблено концепцію керованого розвитку промислових підприємств і обґрунтовано ключові процеси її реалізації;

розроблено підхід до організації підтримки прийняття рішень у системі керованого розвитку промислових підприємств;

обґрунтовано вимоги до системи оцінки функціонування та сформовано модель оцінки функціонування промислових підприємств;

розроблено модель формування порівняльних оцінок функціонування підприємств важкого машинобудування, на основі чого сформовано систему показників оцінки функціонування залежно від стадії життєвого циклу промислового підприємства, запропоновано підхід до побудови системи показників оцінки динаміки функціонування зовнішнього середовища підприємства важкого машинобудування із загальною метою оцінки розвитку промислових підприємств;

розроблено системно-динамічну модель прогнозування функціонування машинобудівного підприємства;

обґрунтовано підхід до прогнозування ринку машинобудівної продукції;

запропоновано науково-методичний підхід до оцінки потенціалу розвитку промислових підприємств;

обґрунтовано підходи до формування інформаційного та організаційного забезпечення керованого розвитку промислового підприємства;

оцінено ефективність реалізації концепції керованого розвитку промислових підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси управління розвитком промислових підприємств.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методологічних положень, методів і моделей, які формують механізм керованого розвитку промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять роботи вітчизняних і зарубіжних учених у сфері управління розвитком промислових підприємств, законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. керований розвиток машинобудування підприємство

Методологічним апаратом є ситуаційний, системний, рефлексивний, синергетичний та ієрархічний підходи, на основі яких розроблено концепцію та механізм керованого розвитку промислового підприємства.

У роботі використано сукупність загальноприйнятих в економічній науці методів: абстрактно-логічний, системного аналізу, статистично-економічний, які дозволили виявити особливості розвитку промислових підприємств та встановити тенденції розвитку важкого машинобудування. Економіко-математичне моделювання застосовано при розробці моделей оцінки елементів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, прогнозуванні функціонування підприємства та попиту на його продукцію.

Фактологічною основою дослідження стали інформація Державного комітету статистики України, фінансово-економічна звітність промислових підприємств, результати досліджень Інституту економіки промисловості НАН України, власні дослідження, на основі яких автор визначив необхідність формування механізму керованого розвитку промислових підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні, розробці концепції та розвитку науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму керованого розвитку промислових підприємств. До основних наукових результатів роботи належать такі:

уперше:

розроблено концепцію керованого розвитку промислового підприємства, яка об'єднує в єдину систему інструменти оцінки функціонування підприємства з врахуванням умов зовнішнього середовища, а також прогнозування факторів, що впливають на розвиток і розробку управлінських рішень з урахуванням потенціалу розвитку;

запропоновано механізм керованого розвитку промислового підприємства, що складається з блоків оцінки, прогнозування та планування розвитку, а також організаційно-економічні інструменти забезпечення керованого розвитку, які об'єднують ці блоки;

удосконалено:

науковий підхід до визначення показників оцінки функціонування підприємства, який дозволяє адаптувати збалансовану систему показників до реалій функціонування українських промислових підприємств і знижує трудомісткість оцінки функціонування підприємства;

методичний підхід до оцінки динаміки функціонування промислового підприємства, який передбачає можливість одержання специфічних показників оцінки діяльності підприємства із забезпеченням принципів достатності, незалежності і ненадлишковості, що дозволяє знизити витрати на оцінку діяльності підприємства;

визначення порівняльних оцінок функціонування підприємств важкого машинобудування на основі зіставлення фаз життєвого циклу основних сфер діяльності, що уможливлює підвищення адекватності оцінок функціонування та прийнятих на їх основі управлінських рішень;

формування системи показників оцінки функціонування промислового підприємства, що враховує особливості циклів реформування та функціонування з максимальною віддачею і надає можливість зіставити цілі підприємства і показники, що характеризують їх досягнення;

науково-методичний підхід до оцінки потенціалу розвитку промислового підприємства, який формується з потенціалу розвитку у сферах постачання, виробництва, збуту продукції, персоналу, фінансового забезпечення, фінансового результату, іміджу, конкуренції, побудований на використанні системи взаємопов'язаних оцінок ідеальних значень показників залежно від складових потенціалу розвитку підприємства;

науково-методичний підхід до прогнозування попиту на продукцію промислового підприємства, який базується на використанні нейронних мереж і прогнозуванні на основі причинно-наслідкових зв'язків, що уможливлює оперативне визначення змін у зовнішньому середовищі та їх відображення у величині прогнозу;

методичний підхід до формування системно-динамічної моделі прогнозування функціонування промислового підприємства, яка побудована на базі причинно-наслідкової діаграми та дозволяє створювати й оцінювати нові стратегії, структури, правила прийняття рішення з управління розвитком;

дістали подальшого розвитку:

інформаційне забезпечення керованого розвитку промислового підприємства, в якому моделі функціонування та прогнозування розвитку обов'язково враховують результати моніторингу зовнішнього середовища, що дозволяє підвищити ефективність усієї системи управління підприємством завдяки більшої аргументованості та оперативності прийняття рішень;

організаційне забезпечення керованого розвитку підприємства, яке передбачає здійснення бізнес-процесу управління розвитком із використанням інформації координаційного центру, що надає можливість керівництву мати стратегічне бачення розвитку і здійснювати збалансований розвиток усіх сфер діяльності підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропонований механізм керованого розвитку промислового підприємства дозволяє підвищити загальний рівень і якість управління. Практичну значущість результатів дисертації визначають можливості керованого розвитку промислових підприємств та пов'язане з цим поліпшення результатів їх фінансово-господарської діяльності.

Одержані наукові результати, концептуальні положення, механізм та науково-методичні підходи до керованого розвитку промислових підприємств знайшли практичне впровадження на промислових підприємствах: ВАТ «Завод «Фіолент» (акт впровадження № 620 від 25.06.2010 р.), ТОВ «Сімферопольський електротехнічний завод» (акт впровадження № 24/14 від 29.12.2010 р.), ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод», при цьому економічний ефект від упровадження пропозицій склав 619 тис. грн. (довідка № 25/05 від 10.11.2010 р.). Теоретичні розробки використовуються Міністерством економіки Автономної Республіки Крим для опрацювання механізму впровадження інформаційного забезпечення керованого розвитку підприємств (лист № 25/3445 від 17.11.2010 р.).

Результати досліджень також використовуються в навчальному процесі Національної академії природоохоронного та курортного будівництва Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при викладанні дисциплін «Ризикологія», «Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств», «Економіка та організація інноваційної діяльності» (довідка № 01-10/211 від 22.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, де подано авторський підхід до вирішення актуальної наукової проблеми розвитку промислових підприємств, науково-методичні підходи і практичні рекомендації щодо формування механізму керованого розвитку промислових підприємств. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, використано тільки матеріали, які належать автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації обговорювалися і були схвалені на 11 наукових і науково-практичних конференціях: «Стратегія якості у промисловості і освіті» (м. Варна, Болгарія, 2008, 2009, 2010 рр.); «Социально-экономическое развитие АР Крым: проблемы и перспективы» (м. Сімферополь, 2008, 2009, 2010 рр.); «Наука и бизнес. Проблемы развития малого инновационного предпринимательства» (м. Сімферополь, 2008 р.); наукова інтернет-конференція «Наука: теория и практика - 2008» (2008 р.); «Молодая наука - 2009» (м. Сімферополь, 2009 р.); «Современные проблемы управления производством» (м. Донецьк, 2009 р.); «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика» (м. Луцьк, 2010 р.).

Публікації. Основні наукові положення і результати дослідження опубліковано в 44 наукових працях, серед яких 4 монографії (2 індивідуальні), 28 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, 11 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 51,1 д.а., з яких автору належить 49,6 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (462 найменування), містить 45 рисунків і 28 таблиць. Загальний обсяг дисертації становить 408 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Передумови формування системи керованого розвитку промислових підприємств» виявлено тенденції розвитку вітчизняних промислових підприємств, проаналізовано сучасні особливості розвитку підприємств важкого машинобудування України на основі проведеного діалектичного аналізу системи керованого розвитку промислових підприємств.

Розглянуто тенденції розвитку промислових підприємств як основної складової реального сектору економіки України. Встановлено, що світова економічна криза негативним чином позначилася на стані не тільки вітчизняної промисловості, але і машинобудівного комплексу, який є сполучною ланкою між її провідними галузями. Розвиток економіки країни значною мірою обумовлюється ефективною діяльністю підприємств саме важкого машинобудування, що включає галузі, які виробляють обладнання для гірничої і металургійної промисловості, а також енергетичні блоки (енергетичне машинобудування), підйомно-транспортне обладнання та інше. За останні роки стрімко знизились основні економічні показники розвитку промислового виробництва. Скорочення випуску промислової продукції призвело до зменшення обсягів її реалізації, зростання цін на енергоносії відбувалося більшими темпами, ніж зростання цін на промислову продукцію, що спричинило зниження рентабельності діяльності більшості промислових підприємств. Відносні показники розвитку промислових підприємств наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Відносні показники розвитку промислового виробництва України за 2001- 2009 рр., %

Встановлено, що основні причини кризового становища підприємств машинобудування обумовлені: зниженням платоспроможності споживачів і потреби у продукції машинобудування; зниженням цін на продукцію зарубіжних конкурентів; вузькою спеціалізацією зовнішньої торгівлі України в результаті низької диверсифікації товарної структури експорту; невеликим обсягом внутрішнього ринку; зменшенням внутрішнього попиту внаслідок заморожування програм модернізації та погіршення умов кредитування; високою залежністю розвитку підприємства від зовнішньоекономічної діяльності та зарубіжних інвесторів.

Виявлено, що особливості розвитку промислових підприємств України зумовлені специфікою їх функціонування у п'яти сферах: управління виробництвом, фінансової діяльності, впливу ринку фінансових послуг, ринкових факторів, інституційних чинників. Специфіка функціонування у сфері управління виробництвом продукції полягає в такому: складність і динамічність виробничих процесів; високий рівень зносу основних засобів; висока енергоємність продукції, виробленої промисловими підприємствами; недостатня укомплектованість виробництва ефективним високопродуктивним сучасним обладнанням, інструментом, сучасними приладами, системою контролю і діагностики; швидке моральне старіння деяких видів машинобудівної продукції, низька її якість; низький і неконтрольований рівень механізації та автоматизації виробництва; відсутність уніфікованої дієвої системи організації технологічного процесу й управління на підприємствах.

Специфіка у сфері управління фінансовою діяльністю підприємства полягає в такому: погіршення фінансових результатів діяльності українських підприємств, зниження платоспроможності; відсутність можливостей модернізації обладнання; відсутність власних джерел фінансування; брак великих інвестиційно привабливих підприємств. У сфері впливу ринку фінансових послуг виявлено такі особливості: дефіцит зовнішніх джерел фінансування промислових підприємств; погіршення умов кредитування, висока вартість позикових фінансових ресурсів; підвищення валютних ризиків і невизначеності, зумовленої девальваційними очікуваннями, брак інвесторів; нерозвиненість ринку цінних паперів в Україні, їх низька ліквідність. У сфері впливу ринкових факторів визначено таку специфіку: експортоорієнтована модель розвитку промислових підприємств; залежність від кон'юнктури зовнішніх ринків; нерозвиненість внутрішнього ринку; вузька спеціалізація зовнішньої торгівлі України, спричинена низьким рівнем диверсифікації товарної та географічної структури експорту; нестабільність попиту на продукцію на зовнішньому і внутрішньому ринках; невигідні для українських підприємств умови торгівлі, загострення конкуренції на зовнішніх ринках. У сфері впливу інституційних чинників встановлено особливості: незавершеність економічних реформ; нестабільність економічної та політичної ситуації в Україні, її відносин із країнами-споживачами продукції; недосконалість податкової політики і забезпечення економічного розвитку; неефективність державного управління конкурентоспроможністю (сталим розвитком) промислових підприємств; заморожування програм модернізації промислових підприємств.

Особливості розвитку промислових підприємств свідчать про наявність великої кількості як внутрішніх, так і зовнішніх проблем у їх діяльності, які накопичувалися протягом багатьох років. Зниження ефективності діяльності промислових підприємств відбувається за фінансовими, виробничими і організаційними параметрами функціонування.

З огляду на це зроблено висновок про те, що в даний час необхідне формування напрямів, які сприятимуть сталому розвитку промислових підприємств, тому що проявом сталого розвитку є керований розвиток, який дозволяє на базі системного, ситуаційного, рефлексивного, синергетичного та ієрархічного підходів, враховуючи специфіку функціонування підприємства, моделювати варіанти напрямів розвитку, прогнозувати їх результати з найбільшою точністю.

Керований розвиток уперше було обґрунтовано як прояв сталого розвитку американським економістом Г. Дейлі. Вітчизняні та зарубіжні вчені часто звертаються до дослідження розвитку, розглядаючи його в контексті стійкості, ототожнюючи поняття «стійкість» і «рівновага», яке є окремим випадком прояву стійкості.

Розвиток підприємства є складним і багатоплановим явищем. Для мікроекономічних систем, до яких належать промислові підприємства та їх структурні підрозділи, можна виділити три основних напрями формалізації поняття «розвиток підприємства» в рамках парадигми сталого розвитку. Перший напрям передбачає ототожнення розвитку економічної системи з її економічним зростанням, з його високими темпами. Даному напряму притаманні дослідження траєкторій ієрархічних структур із знаходженням і аналізом темпів зростання. Другий напрям формалізації поняття передбачає розгляд економічного розвитку як процесу онтогенезу. Відповідно дослідження розвитку підприємства та його підрозділів як онтогенетичних систем дозволяє глибше і детальніше проаналізувати динамічні процеси з економічної та управлінської точок зору. В основу третього напряму трактування розвитку підприємства покладено принципи філогенезу.

Цілком природно, що для збереження своєї життєздатності підприємство має реагувати на загрози або адаптуватися до них до того, як ці загрози завдадуть непоправної втрати. Для підприємства потрібно ввести на заданому інтервалі часу певний поріг якості його функціонування - поріг безпеки, нижче якого починаються непоправні процеси, а саме банкрутство, господарська деградація, тобто розпад системи. Час між моментом початку вказаних збурень і моментом досягнення порогу безпеки діяльності підприємства, тобто час, за який система управління підприємством має відреагувати і вжити певних заходів щодо недопущення непоправних деструктивних процесів, розглядається як тривалість застою. Саме різниця між тривалістю застою і тривалістю реагування на загрози визначає ефективність системи керованого розвитку підприємства.

Діалектичний аналіз основних понять системи розвитку підприємств дозволив формалізувати такі трактування. Розвиток підприємства - це спрямована, закономірна зміна стану підприємства, якому притаманні властивості заощадження і зростання значень якості функціонування підприємства вище порогу безпеки, приросту якості функціонування підприємства не нижче приросту економіки і конкретного ринкового оточення. Під керованим розвитком підприємства розуміється такий розвиток, при якому мають місце системні управляючі дії, спрямовані на підвищення значень якості функціонування підприємства, тобто на параметри його розвитку. Потенціал розвитку підприємства - можливість забезпечення умови розвитку, тобто синтез ринкового, виробничого, фінансового, інтелектуального, управлінського та інших потенціалів підприємства. Система сталого розвитку промислового підприємства визначає сукупність організаційно-економічних стійких підсистем забезпечення розвитку зовнішнього і внутрішнього потенціалу життєдіяльності підприємства. Критерій керованості розвитку підприємства - ступінь реалізації потенціалу розвитку. Таке визначення керованості розвитку підприємства не суперечить принципам теорії оптимального управління, яка передбачає, що об'єкт є керованим, якщо в сенсі деякого критерію якості, який є моделлю мети, досягає заданих значень фіксованих параметрів. Дане трактування не суперечить і більш широкому тлумаченню поняття керованості, де враховуються можливості суб'єкта управління перевизначати цілі та засоби управління розвитком. При цьому підході керованість розвитку підприємства відображає взаємну адаптацію суб'єкта, об'єкта і середовища управління.

Виявлені особливості розвитку промислових підприємств, тенденції розвитку машинобудування України та проведений діалектичний аналіз основних понять керованого розвитку дозволяють сформувати систему керованого розвитку промислових підприємств.

У другому розділі «Формування системи керованого розвитку промислових підприємств» розглянуто методологічні підходи до управління економічними системами; представлено аналіз методологічних напрямів управління розвитком підприємств, на підставі чого запропоновано концепцію керованого розвитку промислових підприємств, обґрунтовано підхід до прийняття рішень у системі керованого розвитку промислових підприємств.

Аналітичний огляд основних підходів до управління в економічних системах свідчить, що не існує єдиної, загальновизнаної та оптимальної для наукового забезпечення завдання сталого розвитку підприємств методології управління. Незважаючи на те що спостерігається посилення диференціації досліджень у сфері проблем управління, чітко проявляється тенденція взаємної інтеграції різних шкіл і напрямів на базі певних єдиних концепцій. Дані положення знайшли своє відображення в обґрунтуванні методологічного інструментарію системи управління сталим розвитком підприємства. Доцільним є проведення комплексного дослідження в напрямі аналізу існуючої наукової бази методологічних підходів до управління розвитком підприємств. Методологія управління розвитком підприємства є розділом галузі економічних знань, який являє собою впорядковану, структуровану й організовану сукупність принципів, концепцій, інструментів і методів для оцінки, аналізу та управління розвитком підприємств.

На сучасному промисловому підприємстві відокремлене використання кожного з існуючих методологічних підходів у рамках концепції сталого розвитку пов'язане з рядом обмежень. По-перше, в більшості підходів виявлено відсутність орієнтиру на цілісність системи управління розвитком підприємства за рахунок взаємопов'язаних низхідних і висхідних потоків інформації між різними рівнями системи управління при розподілених джерелах збору, обробки й аналізу даних про функціонування і розвиток підприємства. По-друге, існуючі методики засновані на односторонньому логічному зв'язку «причина-ефект», вони не враховують дію чинників один на одного за зворотними зв'язками. По-третє, вони не враховують тимчасові затримки в процесах функціонування підприємства, а також лаги дії чинників. По-четверте, виявлено відсутність єдиного методологічного підходу, а також комплексу взаємопов'язаних економіко-математичних моделей і методів, придатних для вітчизняного товаровиробника промислової продукції. Тому необхідна розробка і впровадження в практику управління сталим розвитком підприємства комплексного методологічного підходу, орієнтованого на забезпечення як поточних, так і майбутніх його потреб. В основу концепції управління сталим розвитком підприємства мають бути покладені і синтезовані принципи:

1) ситуаційного підходу, який зводиться до встановлення взаємозв'язків між типом ситуації, що склалася в системі розвитку, і застосовністю до неї конкретних технологій методів управління;

2) системного підходу - для обґрунтування концепції управління сталим розвитком підприємства, наукової аргументації принципів і законів сталого розвитку підприємства;

3) рефлексивного підходу - для дослідження, обґрунтування та оптимізації економічних взаємодій в системі управління сталим розвитком підприємства;

4) синергетичного підходу - для обґрунтування і формування принципів самоорганізації у системі управління сталим розвитком підприємства;

5) ієрархічного підходу - з метою ієрархічного подання мети діяльності та множини суб'єктів діяльності.

У нинішній практичній діяльності промислових підприємств відсутній єдиний дієвий механізм управління сталим розвитком, заснований на принципах зазначених методологічних підходів. Саме розробка концептуальних положень ефективного механізму управління сталим розвитком промислових підприємств, наукових теоретичних і методичних положень щодо створення і впровадження в практику такого механізму, формалізація його до рівня конкретних економіко-математичних моделей та інформаційних технологій у сучасних умовах мають бути основними об'єктами дослідження вітчизняної економічної науки.

Сучасні промислові підприємства є складними динамічними системами, що включають безліч елементів. Управління такими складними системами неможливо здійснювати тільки на основі інтуїції та досвіду, завдання управління має декомпозуватися на підзавдання для різних елементів системи. Кожен із таких елементів має розглядатися у взаємодії з іншими. Вирішення підзавданнь має відбуватися за умови забезпечення інтегративних якостей функціонування всієї системи. Для виконання цієї вимоги необхідний єдиний ідеологічний та організаційний план проектування, який пов'язує всі фази в цілому, що може бути забезпечене тільки системним підходом. У той же час різноманіття і складність зовнішнього середовища обумовлюють неможливість або практичну недоцільність повного врахування всіх параметрів системи.

Аналіз існуючих підходів до оцінки функціонування та розвитку підприємств дозволяє дійти висновку про те, що оцінка лише кількісних показників фінансово-господарської діяльності підприємства та його функціональних підрозділів не в змозі розкрити істинних позицій розвитку підприємства. Разом із кількісними показниками необхідно використовувати і якісні вимірники, аналіз яких дає поглиблене розуміння фактичного стану стійкості розвитку підприємства в цілому. До таких якісних показників необхідно віднести: якість системи управління; якість цілеполягання; якість узгодженості підсистем. Усі ці якісні показники слід ураховувати при комплексній оцінці розвитку підприємств.

Концепція керованого розвитку промислового підприємства передбачає реалізацію за трьома блоками: оцінки розвитку; прогнозування розвитку; планування розвитку (рис. 1).

Взаємозв'язок усіх блоків здійснюватиметься за допомогою блоку організаційно-економічних інструментів забезпечення керованого розвитку.

Рис. 1 Концептуальна схема керованого розвитку промислового підприємства

У блоці оцінки розвитку об'єднано управлінські процеси, пов'язані з оцінкою ситуації, що склалася на підприємстві та в зовнішньому середовищі; у блоці прогнозування розвитку згруповано управлінські процеси, пов'язані з оцінкою перспектив розвитку; у блоці планування розвитку - управлінські процеси, пов'язані безпосередньо з прийняттям та реалізацією рішень щодо розвитку окремих сфер діяльності підприємства; у блоці організаційно-економічних інструментів забезпечення керованого розвитку здійснюються процеси взаємодії між різними блоками управління і зовнішнім середовищем. Управління розвитком промислового підприємства, яке ґрунтується на наведеній концептуальній схемі, дозволить найбільш повно оцінити і зіставити потреби і можливості промислового підприємства і реалізувати їх для досягнення поставлених цілей розвитку.

Здійснення повноцінної оцінки та прогнозування розвитку базується на цілеполяганні розвитку, його плануванні та обґрунтуванні рішень, які при цьому приймаються. Першочерговим етапом прийняття рішень у системі керованого розвитку промислових підприємств є цілеполягання, бо визначення цілей, перш за все стратегічних, у різних сферах діяльності промислового підприємства є підставою для їх узгодження у процесі збалансованого розвитку та відбору факторів, на які необхідно спрямовувати управляючі дії для досягнення поставлених цілей. Цілеполягання розвитку промислового підприємства здійснюється на основі розгляду підприємства як системи, на структуру якої накладається ієрархія пріоритетів розвитку: елементи низької пріоритетності розвитку, високої пріоритетності, елементи першочергового розвитку.

Для ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод», на якому у 2009-2010 рр. здійснено реалізацію запропонованих методів, визначено ієрархію розвитку (табл. 2).

Таблиця 2

Ієрархія розвитку ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод»

Кожна сфера діяльності характеризується показниками її функціонування, серед яких особливо виділяються цільові - показники розвитку. На показники розвитку кожної сфери впливають не тільки фактори всередині цієї сфери, але і фактори (показники) інших сфер.

Застосування системно-ієрархічного підходу у процесі розстановки пріоритетів розвитку та виділенні точок впливу при формуванні альтернатив рішень дозволяє оцінити наслідки і прийняти найбільш відповідне поточній ситуації рішення.

У запропонованій концепції керованого розвитку від точності оцінки динаміки функціонування залежить оцінка розвитку підприємства, тому ця проблема через недостатню опрацьованість у сучасній економічній науці заслуговує на більш ретельне дослідження.

У третьому розділі «Оцінка динаміки функціонування промислових підприємств» викладено науковий підхід до визначення показників оцінки функціонування промислового підприємства, обґрунтовано підхід до оцінки динаміки їх функціонування, визначено особливості формування порівняльних оцінок функціонування підприємства важкого машинобудування.

Проаналізовано існуючі підходи до оцінки функціонування підприємства, встановлено, що оцінка проводиться з точки зору задоволення будь-якого синтетичного принципу (життєздатності, адаптивності, безпеки, антисипативності, антикризовості, конкурентоспроможності) або по сферах діяльності підприємства. Зроблено висновок про те, що в сучасних підходах при визначенні показників оцінки функціонування підприємства існують суттєві недоліки. Вони не враховують повною мірою динаміку зміни показників, тобто оцінки, що ними даються, є статичними, відповідно і прийняті рішення не мають належної темпоральної глибини. Через прагнення до універсальності розглянуті підходи значною мірою орієнтовані на експертний вибір конкретних наборів показників, практично відсутній доказ необхідності і достатності запропонованих наборів показників, крім того оцінки, що даються, не враховують життєвих циклів підприємства, а велика кількість показників ускладнює сприйняття інформації.

Формалізувати процес розробки показників оцінки функціонування підприємства дозволить їх відповідність вимогам достатності, інформаційної неперевантаженості, незалежності. Достатність набору показників функціонування визначається тим, на якому рівні виробляється оцінка функціонування, тому що чим нижчий рівень, тим більше цілей і завдань окремих сфер діяльності може бути сформульовано, відповідно, тим більше показників необхідно враховувати. Завдання забезпечення інформаційної неперевантаженості набору показників полягає у визначенні такого рівня декомпозиції мети функціонування підприємства, на якому вище керівництво буде мати тільки ту інформацію, яка необхідна для прийняття стратегічних рішень на даній стадії життєвого циклу. Тому пропонується використовувати для кожної сфери діяльності тільки по одному, головному показнику, який змінюватиметься залежно від позиції підприємства на стадії життєвого циклу. Властивість незалежності показників необхідна для досягнення вимоги інформаційної неперевантаженості. Якщо Р = {р₁,,.., р_і,,..р_n} - множина показників, що характеризують розвиток підприємства, таких, що кожен показник р_i(b_i1,,..b_ij,,.. b_im) залежить від множини базових показників b_ij, то для досягнення властивості незалежності показників необхідне виконання умови b_ij не еквівалентно .

Оцінка динаміки функціонування промислових підприємств є одним з етапів методики оцінки їх економічного розвитку. Паралельно з оцінкою динаміки функціонування підприємства необхідно оцінити динаміку функціонування зовнішнього середовища, зокрема тих показників, які безпосередньо впливають на результати діяльності підприємств. Зіставлення показників функціонування підприємства і зовнішнього середовища дозволить виконати оцінку динаміки розвитку, результатом якої є оцінка потенціалу розвитку.

Оцінка динаміки функціонування підприємства важкого машинобудування передбачає визначення набору показників з урахуванням поточних цілей як у цілому підприємства, так і для конкретних сфер його діяльності, а також поточного етапу життєвого циклу кожної зі сфер діяльності підприємства. Основні етапи розробки і застосування системи оцінки динаміки функціонування промислового підприємства наведено на рис. 2.

Рис. 2 Основні етапи розробки і застосування системи оцінки динаміки
функціонування промислового підприємства

Для промислового підприємства на вищому рівні обґрунтовано такі сфери діяльності: виробництво; постачання; реклама; збут; персонал, фінансове забезпечення, фінансовий результат; конкуренти; імідж.

Для вищого рівня управління маємо такий набір оціночних показників:

, (1)

де - показник, що характеризує досягнення мети даного рівня управління;

- показники, від яких залежить .

Для середнього рівня управління набір показників оцінки функціонування матиме вигляд

, (2)

де - показник, що характеризує досягнення мети даного рівня управління для L-ї сфери діяльності; - множина показників оцінки функціонування L-ї сфери діяльності; - j-та сфера діяльності, пов'язана із L-ю сферою діяльності; m - кількість взаємозалежних сфер діяльності; - показники, від яких залежить .

Ці набори показників відповідають вимогам

,

де незалежні; i,s = N; N - множина всіх показників; µP_n = F + 1; µP_n - потужність множини; F - кількість сфер діяльності.

На третьому, нижчому рівні управління проводиться ще детальніша декомпозиція показників оцінки функціонування.

Неможливо оцінювати динаміку функціонування підприємства при використанні одного і того самого часового періоду, причому чим більше цей період і більша кількість періодів використовується для оцінки, тим більше ймовірність того, що частина періодів буде непорівнянною. Тому необхідно виконувати оцінку функціонування підприємства з мінімально можливим часовим періодом - в ідеалі кожен день, щоб згодом була можливість сформувати такий динамічний ряд, у якому показники по всіх сферах діяльності є порівняльними. У результаті показники функціонування підприємства охоплюватимуть не весь час його діяльності, а тільки частину однакових за тривалістю порівняльних періодів.

Для відбору порівняльних періодів необхідно відібрати з підмножин, що становлять множину , такі підмножини, які задовольняють умовам: їх потужність однакова; проміжки часу між сусідніми підмножинами також однакові. Підмножини - це множини порівняльних станів сфер діяльності підприємства; - стан сфер діяльності підприємства важкого машинобудування з точки зору життєвого циклу; ; - стан L-ї сфери діяльності підприємства важкого машинобудування в момент часу t, який дорівнює 0, якщо сфера діяльності реформується, і 1, якщо сфера діяльності функціонує з максимальною віддачею (- кількість днів, у які проводиться оцінка функціонування підприємства з точки зору життєвого циклу); і включаються до складу , якщо (Д - операція симетричної різниці); - множина, що включає групи множин однакових станів - кількість можливих станів підприємства; - кількість окремих груп станів, у яких стан підприємства відповідає .

У результаті необхідно одержати множину порівняльних періодів

, . (3)

Як множина, на базі якої здійснюватиметься оцінка функціонування підприємства важкого машинобудування, вибирається таке , до якого входить останній проміжок часу, що цікавить ОПР.

Для визначення порівняльних оцінок функціонування обґрунтовано стадії життєвого циклу сфер діяльності з урахуванням інституціональних особливостей промислового підприємства. Підприємства важкого машинобудування відрізняються дрібносерійним і одиничним виробництвом, працюють із замовниками індивідуально, розробляють унікальну продукцію на замовлення, тому основними їх сферами є виробництво та постачання. Також для підприємств важкого машинобудування головною цінністю є обладнання і персонал, тому для них у кінці життєвого циклу властива не стадія ліквідації, а стадія переродження та оновлення. Виділено два етапи життєвого циклу сфер діяльності, які чергуються: функціонування з отриманням максимально можливого прибутку (максимальна віддача); реорганізація однієї або декількох сфер діяльності підприємства з тимчасовою відмовою від отримання максимального прибутку (реформування). Приклад порівняльних показників оцінки функціонування підприємства важкого машинобудування наведено в табл. 3.

Удосконалений підхід до визначення порівняльних оцінок дозволить оцінювати показники функціонування підприємства важкого машинобудування з більшою точністю за рахунок виключення непорівнянних періодів.

Запропонований і обґрунтований методичний підхід до оцінки функціонування промислових підприємств, який складається з оцінки динаміки функціонування промислового підприємства, формування порівняльних оцінок функціонування, декомпозиції показників оцінки функціонування залежно від стадії життєвого циклу промислового підприємства, дозволяє знизити витрати на оцінку діяльності підприємства.

Таблиця 3

Приклад порівняльних показників оцінки функціонування підприємства важкого машинобудування