Становлення парадигми фіскальної децентралізації державного управління у контексті забезпечення сталого розвитку України

Отже, при формуванні методології регіональної диференціації видатків місцевих бюджетів України слід брати до уваги декілька ключових чинників. Перший серед них - екологічний. Так, західні регіони України - Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області - мають великий природно-рекреаційний потенціал і менший ступінь забруднення навколишнього середовища, ніж області Центральної та Східної України (наприклад, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська), а відповідно і нижчий рівень захворюваності та смертності, вищий рівень народжуваності та тривалості життя. Усі заходи щодо екологізації виробництва, відновлення природного середовища, очищення водних ресурсів, лікування та оздоровлення населення промислово-розвинених регіонів вимагають належного фінансування, що необхідно враховувати при формуванні видатків місцевих бюджетів. Іншим важливим чинником є інформатизація та технологізація економічної діяльності. Розвиток інформаційних технологій безумовно вдосконалює територіальну структуру господарства країни. Інформатизація економіки сприятиме зменшенню капіталомісткості, деконцентрації виробництва, більш повному використанню трудових ресурсів і, відповідно, розвитку невеликих міст і зменшенню міжрегіональних розривів у рівнях соціально-економічного розвитку. Окрім того, формуватиметься більш розгалужена інфраструктура та підвищиться територіальна мобільність матеріальних і трудових ресурсів, нових технологій тощо. Модернізація виробництва, використання нових ресурсозберігаючих технологій зменшують залежність розміщення промислових підприємств та динаміки їх розвитку від наявності великої кількості відповідної сировини, палива й інших ресурсів.

Доведено, що державне регулювання місцевих бюджетів України потребує подальшого вдосконалення у напрямку запровадження децентралізації витратних функцій з метою сприяння сталого розвитку регіонів і країни в цілому. Децентралізація фіскальних функцій держави допоможе також вирішити цілий комплекс існуючих на сьогодні проблем формування доходної частини місцевих бюджетів. Формування ефективного механізму міжбюджетних відносин в Україні можливе при чіткому розподілі фіскальних повноважень між різними рівнями органів влади і посиленні відповідальності за реалізацію фінансових функцій.

У розділі 5 «Роль децентралізації фіскальних функцій держави для сталого розвитку України» обґрунтована сучасна аксіоматика фіскальної децентралізації державного управління країни, запропоновані механізми розбудови потенціалу місцевих органів влади щодо забезпечення сталого розвитку України, розроблено концепцію поетапного впровадження децентралізації фіскальних функцій держави з метою забезпечення сталого розвитку України.

Незважаючи на ряд суттєвих відмінностей процесу децентралізації державного управління в різних державах, існують загальні закономірності, які доцільно враховувати при розвитку даного процесу і забезпеченні сталого розвитку в Україні як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Чим компетентніші та відповідальніші місцеві чиновники, тим більше позитивних ефектів буде від децентралізації влади. Чим більший обсяг функцій органів місцевої влади, тим більший обсяг фінансових ресурсів потрібний їй. Взаємна відповідальність за предметами ведення зводиться до мінімуму. Роз'єднання політичних та адміністративних відносин і встановлення чітких кордонів адміністративної влади і фінансової компетенції. Місцева влада повинна мати право визначення обсягу тягаря, що покладається на платників податків у межах своєї юрисдикції.

Необхідними умовами ефективної децентралізації державного управління є створення правових основ децентралізації, які чітко визначають права і обов'язки різних рівнів влади; реформування державного управління та інші інституційні реформи, що приведуть організаційні структури центральних і місцевих органів влади у відповідність до їх нових функцій; навчання, технічна підтримка та інші заходи інституційного будівництва з метою одержання належної якості роботи державних службовців на місцевому рівні; надання підтримки партнерам з громадянського суспільства і приватного сектору, що можуть забезпечити підзвітність місцевих органів влади і допомогти реалізувати належне надання послуг державою на місцевому рівні.

Ключовими принципами децентралізації фіскальних функцій держави є принцип антропологізму (визнання людини, її інтересів і потреб як основних цінностей, які забезпечує фіскальна децентралізація); принцип поступальності (поетапне впровадження децентралізації); принцип партнерства (тісне, реальне, доброзичливе співробітництво між центральною і місцевою владами, громадянським сектором, бізнесом); принцип транспарентності (прозорість і публічність прийняття будь-яких рішень); принцип автономності (гарантовані права і реальну здатність місцевої влади регламентувати і управляти істотною частиною громадських справ відповідно до законодавства в інтересах місцевого населення); принцип відповідальності (обов'язок місцевої влади забезпечити мінімальні стандарти якості суспільних послуг, що відносяться до компетенції даних органів, і публічно звітувати за витрачені кошти та результати своєї діяльності); принцип справедливості (рівні умови і можливості для усіх місцевих органів влади з метою досягнення поставлених задач при здійсненні своїх повноважень); принцип виключності (повноваження, що надаються місцевим органам влади, мусять бути повними і виключними); принцип відповідності повноважень ресурсам; принцип фінансової солідарності (фінансова підтримка з боку держави найменш розвинених адміністративно-територіальних одиниць).

Процес децентралізації фіскальних функцій держави знаходиться під впливом внутрішніх (історичні, законодавчо-інституційні, політичні, соціально-економічні) та зовнішніх (вплив міжнародних організацій та іноземних урядів, вплив інших зовнішніх сил на місцевий розвиток, «ефект демонстрації», «навчання дією») чинників, що повинні бути враховані при формуванні концепції фіскальної децентралізації та стратегічних планів сталого розвитку міст, які відбивали б сучасні тенденції розвитку державного управління.

Одним з основних напрямків розбудови потенціалу місцевих органів влади є реалізація стратегічних планів сталого розвитку міст, які необхідно формувати у залежності від системи цінностей городян, орієнтації більшості населення на певні ідеали та оцінки, що забезпечують інтеграцію міського суспільства (рис. 2). Основною стратегічною метою розробки таких планів є забезпечення покращення життя у місті та росту життєвого потенціалу його мешканців.

Здорове, освічене і кваліфіковане населення, високий економічний потенціал, наукомістке виробництво, розвинена транспортна та інженерна інфраструктури, належна забезпеченість житлом, достатня бюджетна забезпеченість, гнучкий, адаптивний характер місцевого управління, відповідне культурне та інтелектуальне середовище є важливими рисами сучасного конкурентоспроможного міста. Успішна реалізація стратегічних планів міст залежить від якості місцевого державного управління, ефективності управлінських механізмів, наявності відповідних ресурсів для сталого розвитку міста, чіткої взаємодії громадян і органів місцевого самоуправління.

Сучасні реалії соціально-економічного розвитку України зумовлюють необхідність розробки, ретельної підготовки та ефективної імплементації поетапної Концепції децентралізації фіскальних функцій держави (табл. 1), основною ідеєю якої є забезпечення сталого розвитку України та її регіонів на основі десяти ключових принципів. Основними напрямами діяльності у рамках даної Концепції є організаційно-управлінський (серед них - проведення адміністративно-територіальної реформи, децентралізація владних повноважень і функцій управління, затвердження Національного реєстру територіальних функцій управління, впровадження матричної моделі державного управління), бюджетно-податковий (насамперед, забезпечення незалежності місцевих бюджетів), інформатизація управління (розвиток інформаційних технологій та інформаційної інфраструктури, впровадження електронного уряду в систему державного управління), розбудова потенціалу місцевої влади.

Реалізація Концепції повинна відбуватися у чотири етапи. Протягом першого, підготовчого, етапу здійснюється моніторинг відповідності поточних доходних і витратних повноважень місцевих органів управління цілям сталого розвитку, проводиться інвентаризація існуючих нормативно-законодавчих актів з подальшою розробкою належної законодавчої бази. На другому, організаційному етапі доцільно створити належну інституційну інфраструктуру управління сталим розвитком на основі децентралізованої системи державного регулювання відповідно до характеру і обсягу задач органів влади, прийняти і затвердити комплекс законодавчих актів, які розроблялися на першому етапі. Третій етап, впроваджувальний забезпечує використання матричної системи управління і системи «електронний уряд», формування фінансово-економічної бази діяльності місцевого управління, практичне використання розроблених на попередніх етапах інструментів забезпечення сталого розвитку, реалізацію стратегічних планів сталого розвитку міст і програм горизонтальної взаємодії місцевих органів влади. Доцільним є впровадження закордонного досвіду проведення засідань центрального уряду на місцях за участю представників органів місцевої влади. Четвертий етап, заключний, передбачає проведення державного і незалежного моніторингу відповідності запланованих заходів очікуваним результатам. Також, як наслідок реалізації попередніх етапів Концепції, на даному етапі відбувається істотне покращення іміджу місцевої влади, зростає довіра до неї.

Таблиця 1. Матриця реалізації «4Ч4» Концепції децентралізації фіскальних функцій держави з метою забезпечення сталого розвитку держави

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі виявлення концептуальних засад і практичних методів парадигми фіскальної децентралізації державного управління у контексті забезпечення сталого розвитку України здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання наукової проблеми - визначення закономірностей, умов, чинників, принципів ефективної децентралізації фіскальних функцій держави з метою соціально-орієнтованого екологічно безпечного економічного розвитку, що уможливлює такі висновки:

1. Парадигма фіскальної децентралізації державного управління є підґрунтям успішного формування та імплементації стратегії соціально-орієнтованого екологічно безпечного довготривалого економічного розвитку. Децентралізація фіскальних функцій держави є механізмом підвищення ефективності управління національним господарством і забезпечення сталого розвитку держави. Перебуваючи на стадії активного наукового дослідження та інтенсифікації практичного застосування, віддзеркалюючи теорію і практику сучасного ефективного державного управління економікою, парадигма фіскальної децентралізації потребує адаптації до особливостей економічного розвитку, державного устрою, законодавчої бази України.

2. Еволюція теорії сталого розвитку пройшла етапи зародження теорії (ХVIII ст.), її становлення (початок ХХ ст.), бурхливого розвитку (друга половина ХХ ст.) та практичної імплементації на рівні держав, регіонів, галузей (ХХІ ст.), результатами яких стали фундаментальні та емпіричні дослідження, а також розробка цілого ряду міжнародних документів, що координують зусилля національних урядів на шляху до сталого розвитку. На сучасному етапі еволюції теорії сталого розвитку чітко простежується перехід від теоретичних дискусій до розробки практичних механізмів реалізації національних стратегій фінансування сталого розвитку (мобілізація ресурсів, вивільнення коштів, податкові, інституційно-організаційні, альтернативні), які передбачають детермінацію національних і глобальних інструментів і механізмів їх забезпечення.

3. Децентралізація державного управління є складним і неоднозначним у своїх наслідках процесом, що стосується не тільки реформування законодавства, контролю і регулювання, але й перерозподілу економічних, соціальних і фінансових функцій держави. Кінцевою метою децентралізації є підвищення якості життя населення, демократизація суспільства, підвищення ефективності виконання державними службами своїх функцій, забезпечення сталого розвитку країни.

4. Фіскальна децентралізація - це процес перерозподілу фіскальних функцій держави на користь місцевих органів самоврядування, що реалізує принцип субсидіарності, та може, як наслідок, залежно від форми державного устрою, призвести до фіскальної автономії окремих територій або фіскального федералізму держави у цілому. Фіскальна децентралізація, як і централізація, не є абсолютами, їх треба розглядати як два полюси континуума.

5. Децентралізація фіскальних функцій держави має численні переваги для вдосконалення системи державного управління, які полягають, з одного боку, у підвищенні ефективності розподілу державних коштів, у тому числі й за рахунок кращого врахування потреб місцевих громад, а з іншого - у створенні умов для сталого розвитку регіонів і держави в цілому. Делегуючи витратні функції на найнижчий рівень влади, який може їх ефективно реалізувати, держава максимізує переваги фіскальної децентралізації. Децентралізована система державного управління є більш гнучкою, здатною до експериментів та інновацій при наданні державних послуг.

6. В основі структурної будови фіскальної децентралізації лежить виділення напрямів розвитку останньої (вертикальна і горизонтальна фіскальна децентралізація), її форм (самофінансування, розширення місцевого оподаткування, перегляд системи міжбюджетних трансфертів, розвиток місцевих запозичень), джерел розвитку (екзогенна й ендогенна фіскальна децентралізація), шляхів розвитку (революційна і еволюційна фіскальна децентралізація), напрямів розподілу повноважень (паралельна та селективна фіскальна децентралізація). Класифікація моделей фіскальної децентралізації базується на ідентифікації таких класифікаційних ознак, як обсяг і зміст повноважень місцевої влади (кооперативна і конкурентна моделі), еволюційно-територіальні особливості бюджетних систем (традиційні, нетрадиційні, інтеграційні моделі), ступінь концентрації доходів у центральної влади (моделі із високим ступенем та із невисоким ступенем), спосіб організації бюджетної системи (централізована, децентралізована, комбінована моделі), підхід до розподілу допомоги місцевій владі (консервативна, квазі-реформаторська, радикальна моделі). Порівняльний аналіз видів і типів фіскальної децентралізації державного управління розкриває їх переваги і недоліки, що створює масу можливостей для побудови такої стратегії розвитку, яка максимізує позитивні ефекти від її впровадження та забезпечить сталий розвиток України.

7. Ключовими принципами ефективної децентралізації фіскальних функцій держави є антропологізм, поступальність, партнерство, транспарентність, автономність, відповідальність, виключність, справедливість, відповідність повноважень ресурсам, фінансова солідарність. Разом з тим, сучасний розвиток фіскальної децентралізації державного управління перебуває під впливом зовнішніх («ефект демонстрації», вплив міжнародних організацій та іноземних урядів, «навчання дією») і внутрішніх чинників. Внутрішні чинники діляться на історичні (історія державотворення країни, наявність історичних передумов децентралізації державного управління), політичні (форма державного устрою, ступінь демократизації суспільства, наявність політичної волі), законодавчо-інституційні (особливості національної нормативно-законодавчої бази з цих питань, стан реформування інституційних змін), соціально-економічні (наявність належних ресурсів, зацікавленість і мотивація громадян і суб'єктів господарювання, рівень урбанізації, рівень економічного розвитку, розвинена інфраструктура засобів зв'язку) та мають вирішальний вплив на розвиток даного процесу. Проте, децентралізація державного управління матиме очікуваний позитивний ефект тільки тоді, коли вона зумовлена політичною волею і мотивацією правлячої еліти з чіткою детермінацією конкретних потреб і можливостей держави.

8. У межах практичних методів парадигми фіскальної децентралізації є підстави говорити про формування аксіом децентралізації фіскальних функцій держави. Сформульовані в дисертації за ключовими напрямами аксіоми - це сучасна аксіоматика фіскальної децентралізації державного управління у контексті забезпечення сталого розвитку держави, застосування якої сприятиме уникненню стандартних помилок і максимізації позитивних ефектів від даного процесу. У процесі передачі витратних і доходних повноважень від центральних до місцевих органів влади важливо враховувати закономірності фіскальної децентралізації державного управління, які виявляються в тому, що чим компетентніші й відповідальніші місцеві чиновники, тим більше позитивних ефектів буде від децентралізації влади; чим більший обсяг функцій органів місцевої влади, тим більший обсяг фінансових ресурсів необхідний їй; взаємна відповідальність різних рівнів влади за предметами ведення зводиться до мінімуму; відбувається роз'єднання політичних та адміністративних відносин і встановлюються чіткі кордони адміністративної влади і фінансової компетенції.

9. Організаційно-методологічні основи ефективної фіскальної децентралізації державного управління полягають у першочерговому виділенні п'яти груп умов (законодавчі, політичні, інституційні, фіскальні, організаційні). Наступним кроком закономірно виступає процес перерозподілу повноважень і зобов'язань між рівнями влади, що здійснюється шляхом переговорів між центральними та місцевими органами влади, в результаті яких визначаються витратні функції конкретних місцевих урядів і дохідні призначення, а також фінансові інструменти місцевого управління та система управління власністю місцевих органів влади. Побудова ефективної і раціональної системи міжбюджетних відносин мусить ґрунтуватися на таких критеріях розмежування витратних повноважень між рівнями влади, як субсидіарність, територіальна відповідність, зовнішні ефекти, ефект територіальної диференціації, ефект масштабу.

10. Україна задекларувала свій намір децентралізувати систему державного управління. Разом із тим, ще й досі відсутні чітка стратегія і план дій щодо реалізації даного наміру, це зумовлює в'ялість і неефективність даного процесу. Декларуючи у нормативних актах необхідність стимулювання сталого регіонального розвитку, державна влада ставить за мету забезпечити єдині, гарантовані Конституцією і законами України стандарти якості та рівня життя у кожному регіоні. І хоча влада прагне досягти гармонійного розвитку у політичній, економічній, соціальній, культурно-освітній та інших сферах суспільного життя, проте, на практиці такі наміри залишаються декларативними. Сучасний стан місцевого соціально-економічного та екологічного розвитку характеризується, зокрема, відсутністю дієвої системи гарантій виконання функцій та повноважень органів місцевого самоврядування, належного матеріального, фінансового та іншого ресурсного забезпечення; кризою житлово-комунального господарства, систем енерго-, паливо-, водозабезпечення і соціальної інфраструктури; поглибленням диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів.

11. Належна ефективність рекомендацій з вдосконалення державного управління і створення умов до сталого розвитку може бути забезпечена імплементацією концепції децентралізації фіскальних функцій держави з метою забезпечення сталого розвитку України, в основу якої покладена матриця реалізації «4Ч4», що передбачає чотири етапи, на кожному з яких реалізуються заходи за чотирма ключовими напрямами діяльності: 1 - організаційно-управлінський, 2 - бюджетно-податковий, 3 - інформатизація управління, 4 - розбудова потенціалу місцевої влади. Ефективність даного процесу залежить як від об'єктивних, так і від суб'єктивних факторів, зокрема від ініціативності і порядності місцевих чиновників, рівня зацікавленості громадянського суспільства у сталому розвитку відповідних територій, усвідомлення громадянами необхідності й дієвості впливу на владу, ступеня активності виявлення громадянської позиції для підвищення якості життя, налагодження взаємодії між владою та громадянами у процесі розвитку територій.

12. Ключовим напрямом розбудови потенціалу місцевих органів влади стало формування стратегічних планів сталого розвитку територій, основною метою яких є стабільне покращення якості життя усіх верств населення міста. Механізм формування і реалізації даних стратегічних планів ґрунтується на застосуванні SWОT-аналізу для визначення конкурентоспроможності міст, подальшого проектування стратегій посилення останньої на основі дослідження сильних і слабких сторін міст, а також оцінки зовнішніх позитивних впливів і загроз, вплинути на які управлінські структури не можуть, але можуть їх врахувати і використати.

СПИСОК ОПБУЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та підручники:

1. Деркач М.І. Децентралізація фіскальних функцій держави у контексті забезпечення сталого розвитку України / М.І.Деркач. - Дніпропетровськ: Стиль, 2011. - 420 с.

2. Деркач М.І. Сучасні детермінанти розвитку фінансових систем країн світу / М.І.Деркач, Н.В.Стукало. - Дніпропетровськ: Стиль, 2008. - 254 с. (Особисто автор дослідив національні та регіональні параметри сучасних фінансових систем).

3. Деркач М.І. На часі зміни: проблеми і перспективи фінансової системи України / М.І.Деркач, М.В.Ігнатенко, Н.В.Стукало. - Дніпропетровськ: Стиль, 2007.- 208 с. (Особисто автор проаналізував інституційно-регулятивну структуру національної фінансової системи, визначив новітні тенденції управління місцевими фінансами).

4. Управління державним бюджетом України: підручник / колектив авторів [заг.редакція М.Я.Азарова]. - К.: Міністерство фінансів України, 2010. - 816 с. (Особисто автор розробив теми щодо загальних засад регулювання міжбюджетних відносин, видів видатків бюджетів, джерел їх здійснення, передачі державою права на здійснення видатків, критерії їх розмежування між місцевими бюджетами).

Статті у наукових фахових виданнях:

5. Деркач М.І. Фіскальна децентралізація: досвід Японії для України / М.І.Деркач // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». - Випуск 3/2. - 2009. - С. 51-58.

6. Деркач М.І. Концепт сталого розвитку як домінантна ідеологія людської цивілізації у ХХІ ст. / М.І.Деркач // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». - Випуск 3/1. - 2009. - С. 185-192.

7. Деркач М.І. Теоретико-методологічні засади фіскальної децентралізації / М.І.Деркач, М.В.Стукало, Н.В.Стукало // Економічний простір: збірник наукових праць. - № 40. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С. 147-154. (Особисто автор визначив методологічні основи і принципи розвитку фіскальної децентралізації).

8. Деркач М.І. Еволюція економічної теорії сталого розвитку / М.І.Деркач // Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету «Економічні науки». Серія: Економічна теорія і економічна історія. - 2010. - №7 (28). - Ч. 1. - С. 144-159.

9. Деркач М.І. Особливості європейської валютно-фінансової взаємодії в умовах мінливості зовнішніх факторів впливу / М.І.Деркач, Н.В.Стукало // Світ фінансів. -№3. - 2010. - C. 169-177. (Особисто автор провів дослідження досвіду країн ЄС щодо забезпечення ефективного функціонування національних фінансових систем).

10. Деркач М.І. Національні та глобальні механізми фінансування сталого розвитку / М.І.Деркач, Н.В.Стукало // Економічний простір: збірник наукових праць. - № 41. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С. 305-311. (Особисто автор обґрунтував національні механізми фінансування сталого розвитку).

11. Деркач М.І. Державне регулювання соціально орієнтованої екологобезпечної економіки / М.І.Деркач // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. - №2(32). - Донецьк: ДЕГІ, 2010.- С. 27-30.

12. Деркач М.І. Понятійний апарат фіскальної децентралізації / М.І.Деркач // Економічний простір: збірник наукових праць. - № 42. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С.39-45.

13. Деркач М.І. Роль місцевих органів влади у забезпеченні сталого розвитку країни / М.І.Деркач // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010.- Випуск 15. - С.256-266.

14. Деркач М.І. Ефективність децентралізації державного управління економікою у контексті глобальних світоцивілізаційних процесів / М.І.Деркач, Н.В.Стукало // Вісник ТНЕУ, 2010. - №5/1. - С. 283-292. (Особисто автор визначив ключові принципи ефективної децентралізації державного управління економікою).

15. Деркач М.І. Теоретичні аспекти формування сучасної фіскальної децентралізації / М.І. Деркач // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». - Дніпропетровськ, 2010. - Т. 18, Вип. 4/2. - № 10/1. - С. 60-66.

16. Деркач М.І. Шляхи укріплення доходної бази місцевих бюджетів України / М.І.Деркач // Схід: аналітично-інформаційний журнал. - № 1 (108). - Донецьк: Український культурологічний центр, 2011. - С.48-51.

17. Деркач М.І. Проблеми диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України в умовах глобальної фінансової кризи / М.І.Деркач // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: науковий збірник / [за ред. І. Г. Ткачук]. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, 2011. - Вип. 7. - Т. 2. - С. 221-224.

18. Деркач М.І. Фіскальна децентралізація як фактор забезпечення сталого розвитку України / М.І.Деркач // Фінанси України, 2011. - №2. - Лютий. - С.56-63.

19. Деркач М.І. Сучасна аксіоматика фіскальної децентралізації державного управління / М.І.Деркач // Формування ринкової економіки, 2011. - №5 (120). - С.54-58.

20. Деркач М.І. Формування стратегічних планів сталого розвитку міст як напрям розбудови потенціалу місцевої влади / М.І.Деркач // Вісник ЧНТЕУ. - Чернівці: ЧНТЕУ, 2011. - Вип. 2 (42). - Ек. науки. - Ч.1. - С. 14-19.

21. Деркач М.І. Досвід фінансової децентралізації у контексті забезпечення сталого розвитку скандинавських країн / М.І.Деркач // Вісник Бердянського університету економіки і менеджменту. Науковий економічний журнал, 2011. - №2(14). - С. 31-34.

22. Деркач М.І. Аналіз наслідків трансформації Бюджетного Кодексу України для місцевих фінансів / М.І.Деркач, М.В.Литвин // Вісник УБС НБУ, 2011. - № 1 (10). - С.22-28. (Особисто автор визначив наслідки реформування бюджетної системи для місцевих бюджетів).

23. Деркач М.І. Сучасна державна політика у сфері подолання статичного і динамічного дисбалансів місцевих бюджетів / М.І.Деркач // Фінанси України, 2011. - № 4. - Квітень. - С. 47-56.

24. Деркач М.І. Впровадження світового досвіду формування доходної частини місцевих бюджетів в Україні / М.І.Деркач, М.В.Литвин // Економічний простір. - 2011. - №49. - С. 61-67. (Особисто автор визначив ефективні шляхи укріплення доходів місцевих бюджетів).

25. Деркач М.І. Децентралізація фіскальних функцій держави у країнах з транзитивними економіками / М.І.Деркач // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2011.- Випуск 16. - С. 32-38.

В інших виданнях:

26. Деркач М.І. Методологічні підходи до регіональної диференціації фіскальної політики / М.І.Деркач // Фінанси України: матеріали XV Міжнародної науково-практичної конференції, 8-9 квітня 2011 р.: в 4 т. - Дніпропетровськ: К.О.Біла, 2011. - Т.4. - С. 25-27.

27. Деркач М.І. Децентралізація державного управління як шлях подолання регіональної диференціації економічного розвитку / М.І.Деркач // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Економічний розвиток України в сучасному просторі та часі»: Збірник статей. - Харків: ФОП Павленко О.Г., 2010. - С. 198-204.

28. Деркач М.І. Скандинавський досвід децентралізації державного управління / М.І.Деркач // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції, 11 листопада 2010 р. - Ч.ІІ. - Полтава: ПолтНТУ, 2010. - С. 37-38.

29. Деркач М.І. Роль держави у вирішенні проблеми подолання статичного і динамічного дисбалансів місцевих бюджетів / М.І.Деркач // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования: материалы VIII Междунар. науч.-практ. конф./ [НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Богачев С.В. (отв.ред. и др..)]. - Донецк: Изд-во «Ноулидж» (донецкое отделение), 2011. - С.68-71.

30. Деркач М. Збалансована боргова політика як запорука інноваційного розвитку країни / М.І.Деркач // Голос України. - №173 (4923). - 17 вересня 2010р. - С. 3.

31. Деркач М. Новий Бюджетний кодекс: продовження бюджетної реформи / М.І.Деркач // Голос України. - №144 (4894). - 5 серпня 2010 р. - С. 4.

32. Деркач М. Сталий розвиток -- єдино правильний вибір на шляху реформ в Україні / М.І.Деркач // Голос України. - №137 (4887). - 27 липня 2010 р. - С.5.

33. Деркач М. Проблеми бюджету в 2010 році / М.І.Деркач // Голос України. - №32 (4782). - 23 лютого 2010 р. - С. 4.

34. Деркач М. Кроки на шляху до забезпечення фінансової автономії місцевого самоврядування / М.І.Деркач // Голос України. - №132 (4632). - 18 липня 2009 р. - С. 3.

35. Деркач М. Освіта і наука -- глобальні важелі розвитку суспільства / М.І.Деркач // Голос України. - №109 (4609). - 16 червня 2009 р. - С.4.

36. Деркач М. «Бюджетні» проблеми місцевого самоврядування у 2009 році та їх врегулювання при внесенні змін до Бюджетного кодексу України / М.І.Деркач // Голос України. - №100 (4600). - 2 червня 2009 р. - С. 4.

37. Деркач М. Фінансове забезпечення окремих соціальних видатків бюджету у 2009 році / М.І.Деркач // Голос України. - №10 (4510). - 22 січня 2009 р. - С.3.

38. Деркач М. Економія бюджетних коштів та вишукування додаткових ресурсів як запорука виконання місцевих бюджетів у 2009 році / М.І.Деркач // Голос України. - №9 (4509). - 21 січня 2009 р. - С. 4.

39. Деркач М. Реалістичність затвердженого державного бюджету на 2009 рік та шляхи забезпечення виконання його доходів / М.І.Деркач // Голос України. - №8 (4508). - 20 січня 2009 р. - С. 3.

40. Деркач М. Місцеві бюджети: реалії та перспективи / М.І.Деркач // Голос України. - № 89 (4339). - 13 травня 2008 р. - С. 4.

41. Деркач М. Проблемні питання міжбюджетних відносин та основні напрями їх розв'язання / М.І.Деркач // Голос України. - №81-82 (4331-4332). - 25 квітня 2008 р. - С. 3.

Размещено на Allbest.ru