Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

УДК 658.01.74

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФАКТОР У СУЧАСНІЙ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Греков Олександр

Михайлович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, кандидат економічних наук, доцент Разумовський Сергій Олександрович,

Харківська державна академія фізичної культури, професор кафедри гуманітарних наук.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Степаненко Ірина Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри філософії;

кандидат філософських наук, професор Пазиніч Станіслав Миколайович,

Харківська державна академія дизайну і мистецтв, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін.Захист відбудеться 29 вересня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9ий поверх, зала засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 12 серпня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Горбунова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси, що відбуваються в суспільстві, потребують нових світоглядних та філософських підходів до економічної діяльності всіх суб'єктів господарювання, формування нових уявлень про роль соціокультурних наслідків, які є показником ефективності виробничо-комерційних компаній. Сама людина - продукт людської діяльності, що керується соціокультурними чинниками, історично сформованими технологіями виробництва в матеріальній і духовній сферах, нормами соціальних відносин, методами управління, культурними патернами, формами соціалізації, освіти та виховання. Соціокультурні фактори впливають на економічну діяльність, значною мірою визначають рівень економічної активності в країні, ступінь розвитку економіки, темпи економічного зростання. Без переосмислення соціокультурних факторів неможливе вирішення причин незбалансованості розвитку економіки на шляху її трансформації в соціально-орієнтовану ринкову економіку. Проблема переосмислення традиційних і пошук інноваційних соціокультурних факторів, що забезпечують ефективність виробничо-комерційних компаній на сучасному етапі соціально-політичного і культурно-економічного розвитку України, нині малодосліджена й актуальна. І тому невідкладним завданням соціально-гуманітарного пізнання є визначення змісту соціокультурних факторів, їх функцій і конкретного інструментарію для оцінки реального стану і забезпечення умов ефективності виробничо-комерційних компаній, що, у свою чергу, буде сприяти прискореному становленню соціально-орієнтованої економіки і відповідного їй техніко-технологічного рівня виробництва.

Детальне вивчення системи соціокультурних факторів і визначення їх ролі в забезпеченні ефективності виробничо-комерційної діяльності уможливлює глибше з'ясування соціально-економічного змісту і спрямованості трансформаційних процесів в Україні. Актуальність поставленої проблеми обумовлена потребою соціально-філософського осмислення наслідків соціокультурної діяльності виробничо-комерційних компаній та зміною економічної поведінки в ринкових економічних перетвореннях в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної теми «Управління і спілкування» кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування», філософії і історії України Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка.

Ступінь наукової розробки проблеми соціокультурних наслідків зміни економічної культури в умовах ринкової трансформації визначає теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження. Окремі аспекти економічної культури в цілому і соціокультурні фактори, як її складові, завжди перебували в колі наукових інтересів економістів, філософів представників різних шкіл і течій. Зокрема, вони розглядалися в працях Ф. Броделя, І. Валлерстайна, Ж. Вивенза, С. Вітте, Ф. Гейдельберга, Дж. Гелбрейта, С. Гантінгтона, П. Гейне, Ф. Гайєка, К. Еклунда, Я. Корнаі, Е. Лоулера, Д. Мак-Клалланда, А. Маслоу, Л. Партера, Т. Петерса, А. Печчеї, Р. Рюттингера, П. Самуельсона, А. Сміта, Р. Уотермана, М. Фрідмена й інших дослідників.

Виробничо-комерційна діяльність є однією із соціально-економічних моделей господарства. Початкове розуміння поняття «господарство» пов'язане з організацією безпосередньої життєдіяльності людини, її боротьбою за виживання. У стародавніх греків слово «ойкономія» мало два значення: «будинок» і «закон». Аристотель у працях («Нікомахова етика», «Політія») «ойкономію» тлумачив як господарство в широкому, філософському, розумінні слова. Таке саме значення поняття має в середньовічного мислителя І. Дамаскіна, священика Сильвестра автора «Домострою», а також у нашого співвітчизника - М. Гоголя. Ретроспективний аналіз визначень поняття «господарство» у філософській літературі свідчить про те, що його науковий статус недостатньо усталений, воно ще не стало концептуальним за своїм змістом і методологічною спрямованістю.

Соціокультурні фактори господарства розглядаються С. Булгаковим у працях «Філософія господарства» і «Світ невечірній». Згідно з його концепцією, поняття «господарство» слід розглядати з позицій двох підходів економічного і філософського. В повсякденному житті господарство - це економічна, трудова діяльність, що спрямована на забезпечення матеріальних потреб з метою виживання людини. Але, на думку С. Булгакова, феномен господарства в методологічному вимірі не можна зводити до його політекономічного розуміння, оскільки політична економія як наука про господарство не може охопити багато соціокультурних аспектів господарської діяльності людини антропологічних, культурологічних, етико-естетичних і релігійних. Звідси виникає необхідність узагальнення філософської інтерпретації господарства як соціокультурного феномену. Теорія господарства може мати різні методологічні рівні його наукового осмислення: емпіричний, економіко-теоретичний і філософсько-культурологічний. Філософія господарства дає можливість зрозуміти людину як господаря світу, творця соціуму і культури, своєї власної долі.

Різні форми проявів соціокультурних факторів у сфері економічного буття набули висвітлення в дослідженнях В. Базилевича, Г. Гачева, Л. Горичевої, Т. Журженко, В. Зайчук, Н. Зарубіної, Т. Заславської, О. Зотової, Д. Іванова, М. Казанцева, С. Кара-Мурзи, В. Колота, В. Кременя, Л.І. Лукічова, М. Михальченка, Ю. Осипова, З. Остропольської, К. Полані, Р. Ривкіної, С. Разумовського, М. Румянцева, Дж. Стігліца, В. Тишкова, Л. Тутова, В. Шинкаренка, А. Чухно, Є. Ясіна, Т. Ящук та інших.

Процеси моральної трансформації трудової діяльності розглядаються в працях І. Агапової, К.-О. Апеля, З. Баумана, У. Бека, Д. Белла, М. Вебера, Дж. Гелбрейта, А. Горца, Р. Дарендорфа, П. Дракера, Р. Інглегарта, П. Козловскі, Т. Корраціорі, Дж. Ріфкіна, О. Тоффлера, А. Турена.

Конкретні проблеми мотивації, інтересів і потреби в праці, цінності й оцінки трудової діяльності висвітлюються в соціологічних і економічних дослідженнях Х. Арендт, Є. Балабанової, В. Балицької, Ж. Бодрійара, Ю. Веселова, А. Ісхакова, С. Каверіна, А. Кітова, В. Кутирєва, Ж. Тощенко, Е.Фромма, В. Ядова.

Питання професійної освіти в різних ракурсах досліджували видатні українські вчені: В. Андрущенко, В. Баранівський, В. Бех, Л. Зязюн, А. Корецька, М. Култаєва, В. Кушерець, В. Лутай, І. Надольний, С. Пролеєв, І. Предборська, І. Степаненко.

Проблема управлінської діяльності розглядається в працях М. Альберта, О. Білоус, В. Боброва, О. Бузгаліна, В. Гончарова, В. Данілова-Данільяна, С. Завєтного, Є. Казарінової, В. Кноррінга, В. Князєва, М. Мескона, С. Пазиніча, А. Покритана, О. Пономарьова, Т. Сааті, П. Савицького, А. Сен, Б. Твісс, О. Уільямсона, А. Файоля, В. Федотової, С. Хамініча, Ф. Хедоурі.

Корисним для дослідження виявився аналіз релігії як соціально-економічного чинника, який здійснили Е. Афанасьєва, Р. Белла, М. Бердяєв, С. Булгаков, М. Вебер, Е. Дюркгейм, І. Ільїн, Т. Коваль, Д. Сотірова.

Тема підприємницької діяльності широко представлена в працях В. Автономова, О. Агеєва, Л. Донець, В. Зубова, Х. Ламперта, Е. Мулєна, С.Покропивного, В. Сизоненка, О. Чаянова.

Інноваційні зміни, які відбуваються в економічному житті під впливом інформаційних технологій, висвітлені в дослідженнях Л. Барютіна, Д. Белла, Н. Васильєва, М. Гапоненка, С. Глазьєва, Л. Гохберга, О. Грішнова, Л. Євстігнєєва, П. Заваліна, О. Іпатова, Л. Кулагіна, М. Кастельса, Д. Козьє, К. Колін, В. Келлє, С. Москвіна, А. Ракітова, Б. Санто, О.К. Скаленко, М. Хучека.

Однак сьогодні немає комплексних розробок, узагальнень і пропозицій щодо з'ясування соціокультурних наслідків діяльності виробничо-комерційних компаній в Україні, що допомогло б сформувати теоретичні основи і методологічні підходи до розробок державної стратегії відновлення і розвитку економічної культури.

Мета і завдання дослідження. Головною метою цього дисертаційного дослідження є соціально-філософське обґрунтування багатовимірності сутності та змісту соціокультурного фактора, що забезпечує ефективність виробничо-комерційних компаній, як елементів суспільного розвитку. У зв'язку з цим були поставлені такі завдання:

- визначити сутність соціокультурних факторів, їх функції та наслідки для сфер суспільного життя;

- класифікувати типи соціокультурних факторів, їх рівні й індикатори;

- показати соціокультурне різноманіття економічного життя виробничо-комерційної компанії в Україні;

- з'ясувати типи економічної поведінки як одного із соціокультурних факторів та їх вплив на ефективність виробничо-комерційних компаній в Україні;

- виявити взаємозв'язок і взаємодію таких соціокультурних факторів, як мотивація до праці, розвиток підприємництва, культура управління, і їх потенційні можливості, щодо забезпечення ефективності виробничо-комерційних компаній в Україні;

- визначити форми і засоби соціокультурного впливу на виробничо-комерційну діяльність в Україні.

Сукупність цих завдань визначила зміст дисертаційного дослідження.

Об'єкт дослідження - соціокультурний фактор у виробничо-комерційній діяльності в її соціально-філософському розумінні.

Предмет дослідження - соціокультурні впливи і наслідки сучасної економічної і людино-відтворювальної діяльності виробничо-комерційних компаній в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження обрано системний і діяльнісний підходи, принципи об'єктивності, історизму, некласичного детермінізму, комплементарності різних теоретико-методологічних підходів. Вихідною теоретико-методологічною настановою у дисертації стало розуміння суспільного виробництва, як такого, що має складну, розгалужену й суперечливу архітектоніку, головними складовими якої є: матеріальне виробництво, духовне виробництво, виробництво потреб, форм спілкування людей, відтворення всебічно розвинутої людини.

У роботі застосовано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів соціально-філософського дослідження. Основним загальнонауковим методом у дисертації є структурно-функціональний, завдяки якому визначена сутність багатовимірності соціокультурного фактора. Окреслено системні ознаки (характеристики) соціокультурних факторів і проаналізовано їх значення та вплив на ефективність виробничо-комерційних компаній залежно від типу економічної культури. Метод порівняльного аналізу уможливлює виявлення співвідношення соціокультурних факторів у різних типах економічної культури.

Складність і багатовимірність причин зміни соціокультурного фактору, вплив тих чи інших його елементів досліджується методом системного аналізу. Зміни соціокультурних факторів розглядаються через її внутрішні суперечності і взаємозв'язки з формами господарювання та рівнем розвитку виробничо-комерційних компаній. Метод типологічного аналізу дозволив дослідити типи економічної поведінки і їх відповідність типам економічної культури. При аналізі поширеності типів економічної поведінки в умовах ринкової трансформації використано власний досвід керівництва виробничо-комерційною компанією.

Серед загальнонаукових методів використовується метод наукової абстракції, насамперед, у визначенні найістотніших характеристик економічної культури з метою прискорення її трансформації, при цьому звернуто увагу на психологічні особливості носіїв економічної культури, що дозволило проаналізувати взаємозв'язок значення соціокультурних наслідків розвитку виробничо-комерційних компаній з іншими економічними, управлінськими, освітніми й соціально-психологічними явищами. Все це дозволило простежити вплив кожного окремого елемента культури праці й культури керування, розвитку мотивації до продуктивної праці та розвитку підприємництва на модернізацію економічної культури працівників виробничо-комерційних компаній.

Наукова новизна отриманих результатів. У результаті проведеного дослідження розроблена і застосована соціально-філософська концепція системно-синергійної багаторівневості, багатофункціональності і багатовекторності соціокультурного фактора у сучасній виробничо-комерційної діяльності в Україні. Розкрита його змістовна специфіка. Отримані під час дослідження результати подані в наступних положеннях, які виносяться на захист:

- уперше обґрунтовано важливість комплексної соціально-філософської інтерпретації соціокультурного фактора в діяльності виробничо-комерційних компаній, що системно відбивається на свідомості і поведінці людини в ринкових умовах і формує виробничі відносини, тобто організацію, управління, стимулювання, мотивацію, контроль і самоконтроль ефективності виробничо-комерційної діяльності;

- запропоновано сучасну соціально-філософську модель організації й функціонування виробничо-комерційних компаній, що трактується як системна єдність природних, технологічних, соціально-економічних, управлінських і культурних факторів у їх динамічній взаємодії, яка розвивається в цивілізаційному просторі з урахуванням особливостей менталітету соціуму;

- розвинуто уявлення про специфіку діяльності виробничо-комерційних компаній в сучасних умовах, яка визначається усе активнішим використанням новітніх соціальних технологій, що є соціокультурним наслідком гуманітарної та професійної освіти й підвищення кваліфікації персоналу і супроводжується активним переходом від традиційних форм контролю й управління до використання різних менеджментних, соціально-психологічних прийомів і механізмів регулювання людської поведінки, ефективного як з точки зору компанії, як цілісної системи, так і з точки зору кожного з її співробітників;

- поглиблено розуміння соціокультурних наслідків діяльності виробничо-комерційних компаній в умовах ринкової економіки постіндустріального суспільства, яке орієнтоване на достатньо високий рівень життя населення і наявність розвинених технологій, що дозволяють персоналізувати масову продукцію; відзначається тенденція незадоволеності частини споживачів стандартною продукцією і прагненням отримати товар, який створюється спеціально для них і відповідає їхнім особистим запитам, зворотний зв'язок споживання на управління виробництвом;

- уточнено генезис становлення й розвитку виробничо-комерційних компаній як елементів суспільного виробництва і розподілу матеріальних та духовних цінностей; показано, що для сучасної господарської діяльності характерна висока динамічність, безперервні зміни в технологіях, ринках збуту й орієнтація на потреби клієнтів; з метою збереження конкурентоспроможності компанії змушені безперервно перебудовувати корпоративну стратегію й тактику: у нинішніх умовах виживають лише лідери змін, а успіх визначається швидкістю й точністю реакції компанії на зовнішні зміни, соціокультурними наслідками чого є прагнення до підтримання й підвищення морально-ділового іміджу компанії;

- встановлено, що одним із соціокультурних наслідків діяльності виробничо-комерційних компаній є впровадження в господарську практику сучасної гуманізованої системи управління, яка базується вже не тільки на традиційній ієрархічній системі розробки й прийняття управлінських рішень, а й на широкій участі в процесі прийняття рішень як менеджерів, так і працівників із використанням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій;

- уперше системно розкрито людино-творчий потенціал інноваційної діяльності у виробничо-комерційних компаніях і їх організаційно-економічному механізмі: вона сприяє створенню нових видів товарів та послуг, які не тільки підвищують рівень матеріального добробуту сучасної людини, але й сприяють її духовному розвиткові, зміцнюють особистісні почуття самоповаги, гордості за державу і компанію, віру в краще майбутнє; такі соціокультурні наслідки створюють додаткові можливості для розвитку виробничо-комерційних компаній та їх персоналу, впровадження новітніх технологій, які істотно змінюють процес виробництва й роль виробника в ньому, сприяють виявленню його творчих здібностей, саморозвитку особистості й підвищенню професійної культури.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Отримані в роботі результати дозволяють значно розширити існуючі у філософії, соціології, економіці й психології діяльності уявлення про місце й роль виробничої діяльності в інформаційному суспільстві з різними формами власності, окреслити проблеми й особливості формування ціннісних орієнтацій працівника виробничо-комерційної компанії. Теоретичне осмислення соціокультурних факторів, що впливають на організаційну культуру, й особистісних стратегем гуманістичної спрямованості покликані забезпечити ефективність діяльності виробничо-комерційних компаній, максимально повну реалізацію її можливостей.

Теоретичні висновки, запропоновані підходи і конкретні рекомендації можна використовувати в розробці й удосконаленні моделей розвитку виробничо-комерційних компаній при створенні загальнодержавних і регіональних програм, що забезпечать соціально орієнтовану економіку, при складанні програм навчальних дисциплін із соціальної філософії, економічної соціології, економічної психології, теорії соціального управління, філософії управління.

Особистий внесок здобувача. Основні положення, узагальнення та висновки, що характеризують новизну дослідження, сформульовані дисертантом особисто. У дисертації використані матеріали статей і тез виступів на конференціях, підготовлені здобувачем. У статтях у співавторстві з С.О. Разумовським дисертанту належить: у фаховій статті № 12 - 50 % опублікованого матеріалу, в частині, що стосується онтології економічного буття; у статтях - фаховій № 13 та тезах № 16 - 70 % опублікованого матеріалу, ним з'ясовано основні стратегії підготовки фахівців у сфері управління; фаховій публікації № 14 - більше 50 % матеріалу, ним зроблено обґрунтування значення соціокультурних факторів для виробничо-комерційної діяльності.

Апробація дослідження. Основні результати й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування», філософії і історії України Харківського національного технічного університету сільського господарства. Окремі положення і рекомендації дисертації апробовані в наукових доповідях і повідомленнях на наукових конференціях: міжнародна науково-технічна конференція «Проблеми інформатики і моделювання» (26-28 листопада 2009 р., Харків); VII всеукраїнська науково-практична конференція «Людина, суспільство, економіка: актуальні проблеми і перспективи взаємодії» (27-28 квітня 2010 р., Полтава); II міжнародна наукова конференція «Соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи» (15-16 квітня 2010 р., Харків); а також на науково-практичних семінарах і круглих столах з організаційно-управлінських проблем.

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в 18 публікаціях, серед яких 15 - статті у наукових виданнях, які затверджені в переліку ВАК України.

Структура дисертації. Структура і зміст дисертації відображає її концептуальну логіку. Дисертація складається із двох розділів, висновків і списку використаних джерел зі 196 найменувань. Обсяг основного тексту роботи становить 173 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь розробки проблеми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, його новизну, теоретичну і практичну значимість, наведені дані про апробацію, публікації та структура роботи.

У першому розділі «Соціально-філософський вимір виробничо-комерційній діяльності» проаналізовані найважливіші соціокультурні фактори розвитку виробничо-комерційної діяльності в сучасних соціально-економічних реаліях. У підрозділі 1.1 «Типологія соціокультурних факторів розвитку України» розглянуто економічну реальність як багатоманітне явище, що функціонує в широкому соціокультурному контексті, та узагальнено охарактеризовано її соціокультурні типи. До яких віднесено: по-перше, розвиток техніки, технологій на власній основі, передача їх у світовий фонд, розвиток через запозичення, пряме запозичення, замкнутість, консерватизм, самоізоляція від світового досвіду; по-друге, ринкова економіка з різноманітними формами власності, економічна свобода і державне регулювання, індивідуалізм, колективізм і груповий патерналізм, розуміння соціальної справедливості як рівність економічних і юридичних можливостей; по-третє, культурний плюралізм як діалог різних культур, збереження традиційних національних цінностей і пряме запозичення і трансформація елементів інших культур.

Встановлено, що соціокультурна модель характеризує економічну реальність як цілісне багаторівневе соціальне утворення, що має свій спосіб зв'язку технологічних, соціальних і культурних елементів за допомогою вироблених технологій і прийнятих економічними суб'єктами цінностей, норм, традицій, конкретного соціального і культурного середовища. Проаналізовані три взаємозалежні рівні: технологічний з функцією створення матеріального каркасу господарства, що характеризується індикаторами інноваційність-консерватизм; соціальний як спосіб зв'язку економічних суб'єктів у праці, із засобами праці і позначається індикаторами відкритості чи закритості; культурний, який формує економічну культуру і позначається індикаторами: традиціоналізм чи запозичення, селекція чи відновлення. Кожний з цих рівнів забезпечує один з векторів ефективного функціонування виробничо-комерційних компаній. Соціокультурний фактор людської діяльності - головний внутрішній чинник формування культурних систем, утілених в етнічних та групових просторах. Соціокультурний фактор у становленні й успішному функціонуванні виробничо-комерційної компанії включає проблеми соціальної регуляції людської діяльності у сфері громадської думки, існування моральних і правових норм, мотиваційно-смислової регуляції професійної діяльності, освітньо-навчального процесу, нових інформаційних технологій і філософії управління.

На основі дослідження соціокультурних факторів у діяльності виробничо-комерційних компаній в Україні дійшли висновку, що динамічна послідовність матеріального і господарсько-економічного життя відбиває зміни соціального статусу цієї сфери діяльності і його культурно-антропологічних зв'язків. Узагальнено, що основними критеріями ефективності ведення справи у виробничо-комерційній компанії є: фінансовий успіх, гуманітарні і соціальні виміри діяльності, внаслідок яких активізуються особистісні прояви людини, посилення індивідуальної мотивації, зростає роль компетентності, професіоналізму, творчості, ініціативи, ступінь використання соціокультурних факторів у виробничому і комерційному процесах, збагачується соціокультурна складова діяльності виробничо-комерційної компанії.

У підрозділі 1.2 «Виробничо-комерційне підприємство у вимірі економічної культури» показано, що в економічній культурі об'єднані в єдине ціле два середовища економічне і соціальне, оскільки соціальні відносини завжди пронизані економічними і навпаки. На економічну культуру в кожній сфері впливають соціокультурні фактори. На кожній ділянці економічного простору існують певні стереотипи: у сфері зайнятості стійкі інтереси людей до збереження робочих місць, підвищення оплати праці; у сфері відносин власності стала орієнтація на придбання землі, прибуткових підприємств; у сфері зовнішньоекономічних відносин орієнтації на опанування вигідних ринків збуту продукції.

Зазначено, що за останнє століття історичний тип економічної культури змінився: з базованої на традиціях і звичках вона перетворилася в культуру, основану, головним чином, на раціональних началах. Розкрито особливості «особистісного» аспекту економічної культури, що являє собою аксіологічну основу активності суб'єктів розвитку економіки, зокрема ефективності функціонування виробничо-комерційних компаній. До інституціонального аспекту економічної культури належать цінності і соціальні норми, які функціонують у рамках економіки, але основи яких у тих чи інших соціальних інститутах: політиці, праві, моральності, інституті освіти. Інституціональний аспект економічної культури це цінності і норми, що характеризують не людей, а економіку як безособистісну структуру, як сукупність економічних інститутів.

Відбуваються інновації не лише у сфері технологій, але й у сфері управління і організації відпрацьовуються нові управлінські стратегії. Важливу роль відіграють зв'язки з клієнтами, які не передаються від компанії до компанії. Розвиток технологій відбувається в принципово новому економічному середовищі: сучасні ринки є глобальними з точки зору поширення ідей, товарів фінансових потоків, організації виробництва. Фактично розробникам товарів і технологій доводиться конкурувати зі всім світом і в той же час при правильній організації можна налагодити технологічну й інформаційну взаємодію з глобалізованим світом, що у свою чергу дає принципово нові можливості як суто економічного, так і соціального зростання.

У підрозділі 1.3 «Інновації та інноваційні технології у виробничо-комерційній діяльності як вияв нового типу культури життя» осмислено значення досягнень науки і техніки, новацій в організаційно-управлінській діяльності. Розглядаються три типи інновацій за ступенем матеріалізації різних за рівнем наукових знань. Це інновації, які по-перше, втілюють принципово нові наукові ідеї і докорінно змінюють характер виробничих сил; по-друге, які базуються на зміні поколінь техніки, появі нової технології при збереженні початкового фундаментального наукового принципу; по-третє, модифіковані, пов'язані з кількісним покращенням окремих параметрів даного покоління техніки. Новації, які використовуються в економіці, впливають на розвиток продуктивних сил, сприяють підвищенню ефективності виробництва, зростанню якості життя і рівня освіченості населення, що збільшує реальні можливості майбутнього розвитку країни.

На підставі проведеного аналізу економічної діяльності виробничо-комерційної компанії здійснено таку типологію інновацій: радикальні, принципово нові технології, види продукції, методи управління; комбіновані, які передбачають використання різного поєднання факторів виробництва; модифіковані, пов'язані з покращенням, доповненням базових конструкцій продукту, принципів і форм господарської діяльності. В умовах подальшого розділення світу на економіки високотехнологічного і сировинного типів проблема розвитку і зростання інноваційного потенціалу України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність досліджень у цій сфері. Одночасно здійснюється наполеглива робота, спрямована на органічне входження української економіки у світове господарство. Подолання технічного відставання України практично в усіх галузях промисловості передбачає посилення інноваційного характеру виробничої діяльності, формування особливої інноваційної сфери з притаманними їй специфікою і суб'єктами.

Визначено економічні функції інновацій, зокрема зменшення ресурсних витрат, підвищення ефективності праці та якості виробничих продуктів, що створює об'єктивні передумови для підвищення якості життя. Відбувається зміна структури передових компаній. Нові принципи філософії управління втілюються в нових організаційних структурах. У зв'язку з ростом інтелектуальної складової бізнесу найпередовіші компанії прагнуть залишити собі найскладніші з точки зору інтелекту функції, а решта набувається у вигляді послуг, які передаються суміжникам. Усе частіше провідні компанії залишають за собою лише три функції - розробку продукту і технології, продаж і обслуговування. Решту - маркетинг, логістику, виробництво, постачання і навіть фінанси - фірма може отримувати із зовні. Пропозиції принципово нової якості товарів і послуг - не просто зростання продуктивності, але і нова якість життя, нові можливості, принципово нові послуги, нові просто взаємодії, споживчі товариства і новий стиль життя.

У розділі 2 «Вплив соціокультурного фактора на виробничо-комерційну діяльність» з'ясовані наслідки взаємодії соціокультурних факторів і виробничо-комерційної діяльності в Україні, зокрема, в економічній діяльності, виробничих відносинах, корпоративній культурі бізнес-спільнот. Виявлено зміни форм і засобів соціокультурного впливу на виробничо-комерційну діяльність, що дозволило зробити висновок про нову соціокультурну модель економічного життя .

У підрозділі 2.1 «Моральні чинники й економічна мотивація виробничо-комерційної діяльності в сучасній Україні» йдеться про мотивацію як систему управлінських дій і цілеспрямованого застосування спонукальних мотивів, процес регулювання соціально-трудових відносин і стимулювання персоналу з метою розвитку культури виробничо-комерційної діяльності, задоволення потреб людей (співробітників) і підвищення ефективності господарювання. Мотиваційна політика, тобто процеси стимулювання, простежуються на всіх стадіях розвитку суспільства, маючи на кожній з них власну специфіку, а тому можна стверджувати, що поняття «мотивація» є поняттям історичним. Мотивація впливає на діяльність людини, на формування стереотипів мислення і поведінки, конкретні управлінські дії.

Окрім практичної потреби людини і суспільства в матеріальних благах виробничо-комерційна діяльність має соціокультурну духовну мотивацію і стимулювання. Ця мотивація пов'язана не з індивідуальними, приватними, психологічними, а й з узагальненими для даного культурного середовища, цивілізації смислами та цінностями, які є зовнішніми стосовно індивіда стимулами діяльності. Сучасна виробничо-комерційна компанія пропонує не лише новий продукт, але й високоінтелектуальні послуги : консультації, навчання, сервіс, тобто все те, що дозволяє не лише притягнути, але і залишити клієнта на більш тривалий термін користуватися послугами даної компанії. Сьогодні спостерігаються постійне відновлення знань і поєднання особистого знання зі знанням, яке належить корпорації.

Обґрунтовано, що розвиток господарської діяльності, приватна підприємницька діяльність різних видів, відновлення промислового виробництва на новій технологічній та інституційній основі потребують не лише адекватної економічної, фінансової, правової інфраструктури, але і відповідного духовно-морального середовища.

У підрозділі 2.2 «Корпоративна етика бізнес-спільнот в умовах євроінтеграції України» осмислюється значення корпоративної етики в діяльності сучасних виробничо-комерційних компаній. Корпоративну етику слід розуміти як професійну етику, тобто як систему цінностей та стосунків, які відповідно декларуються та формуються між працівниками під час виконання ними службових обов'язків. Наголошено, що індивідуалізація професійної діяльності породжує підвищену особисту відповідальність. Працівник при обов'язковому узгодженні своїх дій з колегами і керівництвом - персонально відповідає за покладені на нього справи. Така ситуація зумовлює і особливу корпоративну етику професійної спільноти. Розкрито її особливості, насамперед, те, що виконуючі професійну діяльність, люди наштовхуються на специфічні проблеми, яких немає у повсякденному житті, наприклад, проблема конфіденційної інформації, що стає їм відомою в процесі здійснення професійних завдань.

Сучасна виробничо-комерційна компанія повинна мати власні філософію, ідеологію і корпоративну культуру. Створення нових технологій можливо здійснити лише в компаніях, готових до цього. Наявність власної філософії дозволяє компанії створити міцну основу для розвитку, самовизначення і об'єднати співробітників загальними цілями. Філософія компанії надає сенс діяльності. Мета фірми повинна бути пов'язана зі змістом праці. Такою метою може бути створення кращого у світі автомобіля або ж комп'ютера, але не досягнення певного рівня рентабельності. У компаніях, які мають власну ідеологію, людина починає розуміти, що вона є творчою особистістю, створює навколо себе нову реальність, маючи при цьому можливість для саморозвитку.

Створення партнерських неформальних відносин у середині компанії нині набуває особливого значення. Розвиток сучасних технологій відбувається завдяки знанням та ентузіазму висококваліфікованих співробітників. Основним суб'єктом розвитку став так званий новий середній клас, тобто прошарок висококваліфікованих професіоналів, які отримують основні доходи не завдяки володінню власністю, а завдяки своїм знанням і навикам. Таким чином, змінюється соціальна основа технологічного розвитку. Новий середній клас орієнтується на нові ідеали, а тому існує необхідність створення комфортних умов для творчості. Ці умови передбачають не лише створення нових робочих місць, але і психологічні аспекти, можливість для вираження своєї точки зору, усвідомлення цінностей власної праці, екологічні аспекти. Представники цього прошарку не бажають більше діяти в координатах «команда-підпорядкування». Таким співробітникам необхідні умови для творчості і самовираження.

Формується нова бізнес-етика, яка базується на принципово новому розумінні соціальної відповідальності бізнесу, згідно з якою підприємець у своїй діяльності повинен зважати на необхідність вирішення глобальних і соціальних проблем сучасного суспільства. Таким чином, етична складова безпосередньо важлива в процесі прийняття управлінських рішень.

Сучасному бізнесу необхідна саме бізнес-етика, а не просто ділова мораль. Це пов'язано з тим , що бізнес-етика формується усвідомлено, цілеспрямовано, тому можуть бути задані моральні принципи, які відповідають сучасним суспільним потребам. Крім того, етичний аналіз дозволяє відповісти на запитання про межі ділової моралі, способи її формування, можливі конфлікти і способи їх вирішення. Професійна або рольова відповідальність може бути не пов'язана із силою держави, але невиконання норм професії або ролі в будь-якому разі призводить до певних реальних санкцій. Якщо людина взяла на себе роль менеджера, але не відповідає цій професійній ролі, вона рано чи пізно її втратить. Мораль і її норми існують об'єктивно, але виконання або невиконання їх залежить від вільного вибору людини, а санкцією є суспільний осуд. Іноді порушення норм моралі може приводити і до професійного успіху і ніяк не підпадати під правові санкції. соціокультурний економічний комерційний торгівельний

«Персоналізм» професії породжує і специфіку відносин з колегами, оскільки всі виконують спільну справу, свій внесок, обмінюються досвідом, інформацією, тощо, але при цьому результати діяльності і все, що з ними пов'язано (слава, пошана, гонорари, премії та інші блага), зазвичай також персоніфікуються. Ці і подібні проблеми потребують спеціальних способів і правил регулювання, зокрема і морального, на що і спрямована корпоративна професійна етика. Під корпоративною етикою розуміються правила поведінки всередині підприємства, тобто «внутрішньо фірмова етика». Корпоративна етика - етика лише в тому разі, коли вона є способом самоорганізації, тобто системою взаємоузгоджених норм і цінностей, які приймаються всіма або більшістю членів професійної або бізнес-спільноти. Керівництво компанії реалізує свою морально-етичну політику у двох сферах: зовнішній (відносини з партнерами по бізнесу та покупцями) та внутрішній (відносини всередині компанії).

Розкрито особливу актуальність в умовах ринкової економіки проблеми етичних принципів в управлінні виробничо-комерційною компанією, етика конкурентної поведінки, етичні норми соціально-економічних інститутів, благодійна діяльність та підтримка благодійних організацій. Виявлено, що в діяльності виробничо-комерційної компанії, крім суто економічних питань, важливе значення мають професійно-етичні принципи господарювання, норми ділової етики, розвиток корпоративної культури, мотивація трудової діяльності, стиль і методи керівництва.

У підрозділі 2.3 «Управлінська культура і професійна діяльність в умовах модернізаційних процесів в Україні» простежується зв'язок управління персоналом організації з такими тенденціями розвитку суспільства, як інтеграція і глобалізація. Виділено фази процесу становлення нових соціокультурних форм модернізації: «соціальне замовлення» на новий соціокультурний феномен, що визначається швидкоплинними умовами буття; поява людей, здатних виконувати це замовлення фактично, як різні варіанти інноваційного явища; конкурентна боротьба між різними варіантами нових соціокультурних форм; широке відтворення нового соціокультурного зразку в соціальній практиці.

У процесі формування складних соціокультурних систем відбуваються: формування соціальної потреби на новий вид соціалізованої діяльності, об'єктивно необхідний суспільству; розробка ефективних технологій, які забезпечують задоволення виникаючого попиту; формування критеріїв оцінки ефективності інноваційних технологій; розробка нормативів і стандартизації правил та вимог щодо здійснення нових видів діяльності; об'єднання сучасної генерації представників спеціальностей, які реалізують новий вид діяльності в інституціональній або неформальній організації; об'єднання людей у певні соціальні верстви, що суттєво відрізняються від традиційно існуючих у суспільстві. Нова уява про соціальну відповідальність бізнесу полягає в тому, що бізнес сам, добровільно повинен брати на себе відповідальність за вирішення соціальних проблем. Умовою розвитку бізнесу в сучасному суспільстві і є здатність до творчості, самореалізації, наявність інтелектуальних можливостей у співробітників, нова система ідеалів, зокрема і в екологічній сфері. Немає нічого дивного, що нове розуміння соціальної відповідальності бізнесу наштовхується на протидію серед бізнесменів, оскільки воно в багатьох випадках суперечать установкам на отримання прибутку.

Відповідальність перед суспільством може реалізовуватися в різних формах - професійній, рольовій, правовій, моральній. Розуміння соціальної відповідальності підприємця залежить від культурно-історичних умов розвитку бізнесу і від світогляду самого підприємця. Відповідальність підприємця відноситься до контрактного типу відповідальності, оскільки підприємець сам вибирає свою соціальну і професійну роль. Соціальна відповідальність бізнесу містить такі принципи: сприяти легітимації основних цінностей ринкової економіки; визнавати основну ідею професійного обов'язку; прагнення до створення зрозумілих, чітких і стабільних правил ведення бізнесу; дотримання основних «чеснот бізнесмена» - чесність, вірність даному слову, точність, порядність і т.д.; убачати призначення бізнесу у створенні товарів і послуг, робочих місць, сплаті податків, благодійній діяльності в різних соціальних і культурних сферах. Стосовно до сучасного ведення бізнесу виділяють основні типи етичних систем: правовий, клановий, репутаційний, благодійний, соціально відповідальний. Основу сучасної бізнес-етики складає організована етика зафіксована в етичних кодексах. У сучасному світовому бізнесі існують стандарти звітності і соціального інвестування. Нині великі компанії вже практикують спеціальні звіти про свої соціальні програми за міжнародними стандартами, які спрямовані на розвиток соціокультурних сфер суспільства і є своєрідною підтримкою для держави.

Узагальнення досвіду багатьох виробничо-комерційних компаній в Україні дозволило визначити інтеграцію як співробітництво компаній на взаємовигідних умовах. Для того, щоб вийти на нові ринки, компанії змушені або відкривати свої представництва, або укладати партнерські договори з компаніями аналогічних сфер діяльності в інших регіонах.

У підрозділі 2.4 «Інформаційні технології та інтернет-комунікації в сучасній виробничо-комерційній діяльності» розкрито вплив інформаційних технологій на розвиток виробництва і зародження інформаційної економіки. Сучасна економічна сфера життя суспільства нерозривно пов'язана з розвитком інформаційних технологій, які у свою чергу зумовлюють існування інформаційного суспільства. Такий динамізм сприяв: по-перше, виникненню так званих «метатехнологій», створення яких робить для сторони, що їх застосовує, принципово неможливою конкуренцію з розробниками цих технологій; по-друге, переорієнтації технологій з формування необхідних матеріальних предметів на формування споживацького типу свідомості і культури; по-третє, прискорення розвитку інформаційних технологій до такої міри, що для найпередовіших з них «короткі», спекулятивні внески виявляються продуктивними; по-четверте, відносному знеціненню традиційних технологій; по-п'яте, становленню суспільно-економічних відносин, у рамках яких змагання виробників зазвичай відбувається не в ціновій площині (хто запропонує споживачеві дешевший за умови приблизної якості товар), а в площині технологічній (хто запропонує споживачеві сучасніший товар або товар, який задовольнить потреби споживача найбільшою мірою).

Розкрито залежність ефективності основних економічних процесів в Україні від розмірів нематеріальних інвестицій - витрат на наукові дослідження і розробки, придбання патентів і ліцензій, освіти і професійної підготовки кадрів, інформаційного і програмного забезпечення, інжинірингових і консалтингових послуг, маркетингу, реклами, вдосконалення структури управління. Нині на долю наукомістких галузей промисловості і сфери послуг припадає в середньому більше половини ВВП провідних індустріальних країн. Саме ці галузі відрізняються найвищими темпами зростання обсягів виробництва, зайнятості, інвестицій, зовнішнього торгового обороту. Впровадження комп'ютерних засобів інформаційного обміну в економічну сферу породило новий сектор даної сфери, який дістав назву інтернет-економіки і базується на здешевленні засобів автоматизації обробки інформації і зменшенні вартості послуг її передачі.

Сучасні системи, подібні Інтернету, дозволяють здешевити рекламну діяльність і збільшити аудиторію потенційних клієнтів та партнерів по бізнесу, спрощують проведення маркетингових досліджень, стимулюють розвиток електронної комерції, яка характеризується небаченими можливостями щодо мінімізації невиробничих витрат. Тому використання в господарчій діяльності можливостей, що в тому або іншому виді надають інтернет-технології, є нині звичною практикою суб'єктів господарювання. Особливо виділено роль інформаційних технологій, що дозволяють автоматизувати проектні, бухгалтерські операції та документообіг, забезпечуючи істотне прискорення виконання цих операцій при одночасному зниженні працевитрат та кількості помилок при їх виконанні.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки і викладені основні результати дослідження соціокультурного фактора у діяльності сучасних виробничо-комерційних компаній в Україні. Простежено історичні зміни в розвитку виробничо-комерційних компаній і виявлено основні соціокультурні фактори, які впливають на ефективність їх функціонування. Відзначається, що господарські технології в умовах глобалізації набувають аксіологічного значення і примушують світове товариство ставитися до них з позиції загальнолюдських цінностей, стають предметом соціально-філософської рефлексії.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий комплексний підхід до вирішення проблеми втілення та функціонування соціокультурних факторів людської діяльності в контексті підприємництва із застосуванням методологічного апарату системного, синергетичного, комунікативного аналізу соціокультурних феноменів, уточнене їхнє поняття, розширена інтерпретація їхнього історичного розвитку, охарактеризована їх багаторівнева структура, виявлено особливості їхнього втілення в традиційні та сучасні форми господарювання.

Визначена сутність соціокультурного фактору людської діяльності як розмаїття соціальних і культурних за своїм походженням та змістом, внутрішніх і зовнішніх щодо акту діяльності механізмів забезпечення її ефективності, які складаються з індивідуальних і суспільних, усвідомлюваних і неусвідомлюваних, тих, що виникли стихійно, та утворених цілеспрямовано правил, обмежень, заборон та дозволів, опрацьованих суспільством у процесі його історичного розвитку, які засвоюються людиною під час її соціалізації.

Встановлено їх системно-синергійну багаторівневість, багатофункціональність соціокультурних факторів людської діяльності у виробничо-комерційній сфері та їх вплив на формування уявлень про працю, в якій діалектично поєднуються виняткова економічна спрямованість на продуктивність з орієнтацією на максимізацію прибутку і морально-духовні цінності. Показано історичний генезис розвитку виробничо-комерційних компаній, починаючи з діяльності кооперативних об'єднань. З'ясовано, що переважний вплив на діяльність виробничо-комерційних компаній мають соціально-економічні, технологічні та організаційні чинники, які в сукупності з процесом становлення корпоративної етики, професійної культури, моральних настанов, національних традицій, релігійної свідомості визначають критерії ефективності економічної раціональності й практичної користі.

Доведено, що виробничо-комерційна компанія, як форма ведення господарства, охоплює не тільки суто економічні відносини, але й широкий спектр соціокультурних факторів - антропологічних, культурно-креативних, філософсько-етичних, релігійних інтенцій. Господарство постає як сила й енергія людського духу і від його якості залежать характер і діяльність господарюючих. Обгрунтована можливість використання найпродуктивніших ідей аналізу сутності, структури та функцій соціокультурних факторів людської діяльності в дослідженні сучасних методів управління виробничо-комерційною компанією, проблем формування індивідуальної свідомості, самосвідомості, феноменів духовної маніпуляції, збереження автономності особистості в колективі. Виявлено в індивідуальних комплексах соціокультурних регулятивів людської діяльності ядро, яке створене повторюваними елементами, що зумовлює можливість типологізації цих комплексів за соціальною належністю суб'єктів діяльності, за когнітивною та моральною орієнтаціями.

Активний розвиток інформаційних технологій та інтернет-комунікацій суттєво вплинули на діяльність виробничо-комерційних компаній. Зокрема, підвищилась питома вага інформаційного сектора економіки у валовому внутрішньому продукті і збільшилася чисельність членів суспільства, основа діяльності яких пов'язана з отриманням, передачею і обробкою інформації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Греков О.М. Виробнича фірма в координатах культури / О.М. Греков // Наукові записки Харк. ун-ту повітряних сил. -- Х., 2009. -- Вип. 2 (33). -- С. 147--151. -- (Сер.: Соціальна філософія, психологія).

2. Греков О.М. Соціокультурне проектування управлінської діяльності в економічній сфері. / О.М. Греков // Філософські перипетії. -- Х., 2009. -- С. 268--274. -- (Вісн. Харк. нац. ун-ту. Сер.: філософія; № 877).

3. Греков О.М. Взаємозв'язок економічної і соціальної ефективності в кооперативній моделі господарювання / О.М. Греков // Гілея (наук. вісник): Зб. наук. пр. / гол.ред. В.М. Вашкевич. -- К., 2010. --Вип. 37. -- С. 436--444.

4. Греков О.М. Специфіка вітчизняного національно-культурного типу підприємства / О.М. Греков // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури; відп. ред. В.М. Шейко. -- X., 2010. -- Вип. 30 -- С. 95--107.

5. Греков О.М. Соціально-філософські виміри національних ознак господарського життя / О.М. Греков // Практична філософія. -- К., 2010. -- № 2. -- С. 166--174.

6. Греков О.М. Соціокультурні моделі господарської діяльності як носії етнонаціонального / О.М. Греков // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури; відп. ред. В.М. Шейко. -- X., 2010. -- Вип. 29 -- С. 57--67.

7. Греков О.М. Переваги як орієнтири життєдіяльності людини (аксіологічний аспект) / О.М. Греков // Мультиверсум : філософський альманах / гол. ред. Лях В.В. -- К., 2010. -- Вип. 4 (92). -- С. 63--74.

8. Греков А.М. Системность социокультурных факторов и их функции / А.М. Греков // Практична філософія. -- К., 2010. -- № 3. -- С. 116--120.

9. Греков О.М. Якість праці як фактор ефективності виробничо-комерційної діяльності / О.М. Греков // Практична філософія. -- К., 2010. -- № 4. -- С. 139--146.

10. Греков О.М. Виробнича діяльність як соціально-продуктивна сфера реалізації людини / О.М. Греков // Філософські перипетії. -- Х., 2010. -- С. 87--93. -- (Вісн. Харк. нац. ун-ту. Сер.: філософія; № 917).