Фінансовий ринок у трансформаційній економіці: закономірності формування та розвитку
З’ясування змісту і структури фінансового ринку в сучасних сформованих ринкових системах та в системах трансформаційного періоду. Аналіз соціально-економічних факторів, що впливають на процес формування й розвитку фінансового ринку в економіці України.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2015 |
| Размер файла | 176,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Констатовано, що найліпшим способом визначити місце фінансового ринку в економічній системі та можливості його впливу на конструктивне розв'язання проблем соціально-економічного розвитку є дослідження реально необхідних та існуючих функцій цього ринку. Функції в даному разі відображають найбільш істотні аспекти функціонування фінансового ринку, визначають спеціалізацію в системі економічних відносин. Тобто, функції фінансового ринку повинні характеризувати його суспільне призначення.
З'ясування функцій фінансового ринку дало змогу виділити головні з них: перерозподіл прав власності на фінансові активи; забезпечення переливу капіталу між галузями національного господарства; доступ до вільного капіталу (заощаджень) суб'єктів господарювання й фізичних осіб; залучення, мобілізація і перерозподіл капіталу способом емісії активів; інформаційна функція та ін. Усі названі функції фінансового ринку в комплексі досить повно характеризують його суспільне призначення, відображають економічний зміст і мету діяльності суб'єктів фінансових відносин.
Структурно-логічна концепція дослідження фінансового ринку вимагає всебічного обґрунтування цієї економічної категорії відповідно до вимог принципу функціонування. Тобто йдеться про теоретичний аналіз соціально-економічних цілей і завдань функціонування фінансового ринку залежно від динаміки економічних відносин. Визначення реальних можливостей фінансового ринку, який стає основним ринковим механізмом у залученні фінансових активів для розвитку економіки, вимагає ясного й чіткого уявлення про економічну сутність механізм функціонування цього ринку. Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту та пропонування на окремі фінансові активи і своєчасне його задоволення для всіх категорій споживачів на основі встановлення рівновеликої ціни.
Дослідження механізму функціонування фінансового ринку дало змогу встановити таке: по-перше, завдяки цьому ринку стає можливим інвестувати кошти у виробництво, що дозволяє нагромаджувати його ресурсний потенціал; по-друге, за допомогою фінансового ринку забезпечується розвиток власності, адже полегшується діяльність суб'єктів підприємництва; по-третє, перелив капіталів, який здійснюється на фінансовому ринку, сприяє прискоренню інноваційного прогресу.
У розділі 3 "Закономірності формування фінансового ринку в трансформаційній економіці України" досліджено роль держави в становленні інститутів фінансового ринку в українській економіці, розкриті особливості приватизації як інструменту формування фондового сегмента фінансового ринку, проаналізовані інституціональні передумови його формування.
Ефективність суспільного відтворення, масштаби і темпи економічного зростання в економічних системах трансформаційного типу значною мірою зумовлені діалектичним співвідношенням фінансового ринку і держави, яка "задає правила гри" для цивілізованої конкуренції між ринковими суб'єктами, що в кінцевому підсумку обумовлює підвищення якості пропонованих фінансових послуг. Економічне обґрунтування ролі держави у становленні інститутів фінансового ринку пов'язується дисертантом з "провалами" ринку: неефективністю конкуренції, недостовірністю інформації, дисбалансами тощо.
У роботі обґрунтовується положення, згідно з яким роль держави у сфері фінансового ринку виявляється в чотирьох різних функціях: 1) функції управління; 2) функції участі; 3) функції впливу; 4) функції регулювання. При цьому пріоритет належить останній з них. Саме регулювання забезпечує оптимальний piвeнь впливу держави на функціонування фінансового ринку.
Нині в Україні склалася ситуація, коли інституціоналізаційна неврегульованість багатьох питань функціонування фінансового ринку й корпоративного сектору вітчизняної економіки породжує численні корпоративні конфлікти, призводить до зниження рівня захисту прав інвесторів і власників цінних паперів. Ухвалений Верховною Радою України Закон "Про акціонерні товариства" (№514-VІ від 17 вересня 2008 р.) так і не створив адекватної нормативно-правової бази для розвитку цивілізованого фінансового ринку.
Особливість розвитку всіх постсоціалістичних економік полягає в тому, що в них одночасно відбувалися процеси становлення фінансового ринку й розгортання приватизації, без чого неможливо було формувати ні попит, ні пропонування фінансових активів. В Україні історично фінансовий ринок (насамперед така його базова складова як фондовий ринок) сформувався для обслуговування завдань приватизації державної власності, тому він і виконував в основному функцію перерозподілу власності. У зв'язку з цим вітчизняний фінансовий ринок набув боргового, а не інвестиційного характеру. Абсолютне домінування тіньових, закритих та неконкурентних методів приватизації не забезпечило дієвих прав власності для інвестиційних або стратегічних інвесторів. Утворені акціонерні компанії виявилися не готовими до роботи із зовнішніми інвесторами й залученими коштами. Фінансовий ринок їм був потрібен лише для перерозподілу власності, а не для залучення інвестиційних коштів. Звідси - масові порушення прав акціонерів, маніпуляції з фінансовими потоками, приховування прибутку, мізерні дивіденди і, як наслідок, повне нехтування інтересами дрібних інвесторів - громадян.
Обґрунтовано, що нецивілізовані та неефективні форми і методи приватизації створили антиінвестиційний клімат в економіці, що негативно позначилося на діловій активності й заінтересованості в інвестуванні з боку вітчизняних та іноземних інвесторів. Приватизація в Україні не створила умов для легалізації власності. На цій підставі дисертант зробив висновок, що процедура легалізації власності потребує більш прозорих правил поведінки економічних суб'єктів і в умовах української економіки є вельми складним і тривалим інституціональним процесом.
Доведено, що формування фінансового ринку - складний інституціональний процес; фінансовий ринок неможливо запровадити політичним способом, його можна лише поступово створювати. При цьому обов'язковою інституціональною передумовою формування фінансового ринку є різноманіття форм власності, свобода підприємницької діяльності та інші компоненти повноцінної ринкової економіки. Формування фінансового ринку означає його виокремлення як нової якості в економічній системі суспільства для виконання певних відособлених функцій. Визначення інституціональних передумов становлення фінансового ринку ґрунтується у роботі на методологічному положенні про те, що економічні процеси становлення (формування) тісно пов'язані з процесом розвитку. На практиці процеси формування та розвитку ринку накладаються один на одного й відбуваються одночасно. Розвиток фінансового ринку означає його прогресивний рух, що здійснюється завдяки позитивному нагромадженню якісних і кількісних змін.
На основі аналізу ринкових перетворень в Україні в 1990-х рр. здобувачем зроблений висновок, що надмірно прискорене впровадження ринкових відносин у непристосованій до ринку економічній системі не дає позитивних результатів, навпаки, новий фінансовий ринок став генератором нестабільності в суспільстві.
У розділі 4 "Особливості функціонування фінансового ринку в трансформаційній економіці України" аналізується стан та проблеми фінансового ринку на початку ХХІ ст., розглядаються інституціональні зміни як спосіб підвищення цивілізованості фінансового ринку та його ролі в зростанні сучасного національного виробництва. Значна увага приділена аналізу глобалізаційних тенденцій впливу на функціонування фінансового ринку.
Автором зазначено, що розвиток фінансового ринку в Україні відбувся доволі своєрідно порівняно з розвинутими країнами. Він з'явився в досить стислі терміни в результаті прискореного процесу приватизації та роздержавлення власності. Така особливість розвитку фінансового ринку в нашій державі спричинила істотну специфіку його організації: він сформувався як монополізований, високоспекулятивний, непрозорий, низько ліквідний, і дальший його розвиток на початку ХХІ ст. був украй ускладненим через втрату довіри до нього інвесторів. Відповідно, вітчизняний фінансовий ринок досить обмежено реалізував як першорядну свою функцію, так і другорядні.
Установлено, що в таких умовах практично єдиною стабільною і значущою інституцією фінансового ринку була банківська система, через яку проходив основний рух грошових ресурсів. Протягом 2000-2007 років поліпшилася структура банківської системи за розмірами сплаченого статутного капіталу банків; скоротилась кількість банків з капіталом до 3 млн. євро (з 38 у 2001 році до 3 у 2007 році) та збільшилась кількість банків з капіталом понад 20 млн. євро (з 3 у 2001 році до 45 у 2007 році).
Що стосується фондового сегмента фінансового ринку в Україні, то до кінця ХХ ст. він не сприяв залученню інвестицій у реальний сектор економіки. Головна причина цього негативного явища - наявна в Україні модель володіння капіталом, яка за своїм змістом є олігархічною і базується на симбіозі влади та власності.
Аналіз сучасного стану фінансового ринку України свідчить про те, що процес його якісної трансформації ще далекий від завершення. Формально, у вітчизняній економіці існують усі форми фінансових відносин, але вони не стали поки що ефективними. Значною мірою загрози й ризики посилилися під впливом світової фінансової кризи 2008-2009 років. При визначенні факторів сучасної фінансово-економічної кризи в Україні не слід недооцінювати роль внутрішніх чинників. А саме: переоцінки обмінного курсу національної валюти, формування надмірного споживацького навантаження на фінансовий ринок; швидкого зростання банківських кредитів і фінансування за їх рахунок споживчих і непродуктивних інвестиційних витрат; надування "бульбашок" цін на реальні активи та цінні папери вітчизняних емітентів та ін. Фінансовий ринок в Україні дуже повільно перетворюється на дієвий механізм мобілізації капіталів, необхідних для інноваційного розвитку суспільного виробництва в розширених масштабах.
В умовах неврівноважених і трансформаційних економічних систем дедалі більше уваги приділяється положенням і висновкам, напрацьованим у процесі інституціоналізації фінансового ринку. Об'єктом інституціонального аналізу є інституціональні зміни у фінансовому ринку, які залежать від стану його розвитку і полягають у вдосконаленні наявних і формуванні нових інститутів. Інституціональні зміни мають два рівні - первинну інституціоналізацію (створення інституту) і вторинну інституціоналізацію (коли наявний інститут трансформується). Існує ще деінституціоналізація (коли інститут припиняє своє існування). Межею закінчення процесу первинної інституціоналізації фінансового ринку в трансформаційній економіці України можна вважати кінець ХХ ст. Головним (узагальнювальним) критерієм зрілості та ефективності вторинної інституціоналізації фінансового ринку є такий стан, коли наявні інститути дієво забезпечують самовідтворення всього фінансового середовища національної економіки. Саме тому період функціонування фінансового ринку України протягом 2000-2007 років можна вважати етапом вторинної інституціоналізації, утім за своїми економічними та інституціональними характеристиками він ще не повною мірою відповідає стандартам розвинених фінансових ринків, що зумовлює його суттєве відставання щодо участі в глобальному фінансовому процесі.
У роботі доведено, що в умовах ринкової трансформації формування фінансового ринку безпосередньо не пов'язане з інвестиційними потребами реального сектору національної економіки. За цих умов, інституціоналізація фінансового ринку мала переважно екзогенний характер і відбувалась автономно від процесів, що відбувались у реальному секторі. Спроби знайти так званого ефективного власника за допомогою приватизації є, на думку дисертанта, способом екзогенного впливу на стан реальної економіки.
Фінансовий ринок у трансформаційних економіках заважає інвестиційному процесу, позаяк він переважно спекулятивний і відтягує дефіцитні грошові ресурси з виробничої сфери. Падіння довіри до фінансових інститутів і сплеск спекулятивних операцій, спричинений швидкими прибутками, зумовили появу ефекту "інвестиційного витіснення", коли фінансові угоди витісняють реальні інвестиції. Фінансовий ринок набуває спотворених боргових форм, інвестиційний інструментарій при цьому істотно обмежений.
У дисертації резюмовано, що в українській економіці ще не вдалося "запустити" фінансовий механізм переливу капіталу між галузями і сферами національної економіки, наслідком чого є збереження застарілої галузевої структури суспільного виробництва, яка не відповідає завданням сучасної модернізації економіки. У кінцевому підсумку в системі розвитку фінансового ринку має бути закладена нова ефективна інвестиційна політика, брак якої завдає істотної шкоди розвитку вітчизняного суспільного виробництва.
Відсутність на вітчизняному фінансовому ринку дешевих і довгострокових фінансових ресурсів зумовило необхідність інтенсифікації залучення зовнішнього фінансування на основі трансформації іноземних заощаджень в інвестиції в українську економіку. Загалом за результатами дослідження було встановлено, що на практиці існує доволі щільний кореляційний зв'язок між темпами економічного зростання та обсягами залучення іноземного капіталу. Головним мотивом іноземного інвестування на українському фінансовому ринку була можливість отримання вищого прибутку, ніж на фінансових ринках розвинутих країн світу.
Суперечливе значення для трансформаційних економік мало зростання зовнішнього національного боргу (див. табл. 1.). В Україні в 2005-2007 рр. характерним було в першу чергу істотне збільшення зовнішнього корпоративного боргу - зовнішніх боргових зобов'язань підприємств і банків. За рік зовнішня заборгованість комерційних банків зросла на 3,56 млрд. дол. і, станом на 1 січня 2006 р., досягла 6,22 млрд. дол., тоді як у нефінансових підприємств відповідні показники становили 3,58 млрд. дол. і 18,11 млрд. дол. (з урахуванням короткострокових боргів). Станом на 1 січня 2006 р., обсяги зовнішньої заборгованості корпоративного сектора економіки в 1,8 рази перевищили зовнішню заборгованість держави.
У разі залучення зовнішніх кредитів недержавним сектором економіки підвищується вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків, пов'язаних з переливами міжнародних капіталів і нестабільністю обмінних курсів.
За умов сучасної світової фінансово-економічної кризи ситуація на фінансовому ринку України погіршилася. Втрата доступу до зовнішніх фінансових ринків, девальвація національної валюти і занепад внутрішнього кредитування спричинюють посилення загального ступеня економічної невизначеності й негативно впливатимуть на рівень довіри у відносинах між ринковими суб'єктами.
Таблиця 1
Динаміка зовнішнього боргу України (млн. дол. США)
|
Показник |
на01.01.2004 |
на 01.01. 2005 |
на 01.01. 2006 |
на 01.01. 2007 |
на 01.01. 2008 |
на 01.01. 2009 |
на 01.01. 2010 |
|
|
Валовий зовнішній борг |
23811 |
30647 |
39619 |
54512 |
79955 |
101654 |
103973 |
|
|
1.Зовнішній борг сектору державного управління |
8743 |
10058 |
10506 |
10924 |
11884 |
11959 |
17806 |
|
|
2.Зовнішній борг органів грошово-кредитного регулювання |
1919 |
1690 |
1254 |
880 |
462 |
4725 |
6210 |
|
|
Зовнішній державний борг (1.+2.) |
10662 |
11748 |
11760 |
11804 |
12346 |
16684 |
24016 |
|
|
3.Банки |
1746 |
2662 |
6112 |
14089 |
30949 |
39471 |
30788 |
|
|
4.Інші сектори |
10989 |
15678 |
20913 |
26676 |
33581 |
41250 |
44091 |
|
|
5.Міжфірмовий борг |
414 |
559 |
834 |
1943 |
3079 |
4249 |
5078 |
Джерело даних: Сайт НБУ: Зовнішній борг України.
У роботі аргументовано, що стан і тенденції фінансового ринку в будь-якій країні невіддільні від процесів, що відбуваються у світовій економіці й на міжнародному фінансовому ринку. Світова економіка в останні десятиліття характеризується різкою інтенсифікацією процесу інтернаціоналізації економічних і фінансових відносин. Становлення глобальних економічної та фінансової систем, які не визнають кордонів національних держав, - найважливіший процес, що визначає характер всесвітнього господарства на початку ХХІ ст. В основі фінансової глобалізації як складової глобалізації всесвітнього господарства лежить принцип відкритості національних фінансових ринків. Ідеться насамперед про прискорення міжнародної мобільності фінансового капіталу.
Спираючись на аналіз сучасної теорії економічної глобалізації, автор дійшов висновку, що забезпечення ефективного розвитку фінансового ринку можливе лише за умови зростання масштабів міжнародних фінансових операцій і збільшення обсягу руху фінансового капіталу між країнами світу. Глобалізація створила безпрецедентні можливості, але водночас і серйозні проблеми. В умовах глобалізації Україна має обрати свій шлях інтеграції в глобальний фінансовий простір, не забуваючи про свої національні інтереси. Це можливо лише за потужної ефективної національної фінансової системи, без чого повноцінна інтеграція в систему всесвітнього фінансового ринку неможлива.
Проведене автором дослідження показало, що Україна опинилась у такому жорсткому міжнародному фінансовому середовищі, до якого національна економіка виявилась непідготовленою. Відкриваючи свій фінансовий ринок, країна з трансформаційною економікою в умовах глобалізації не може бути впевнена в збільшенні обсягів, а головне в ефективності внутрішніх інвестицій. Закономірністю стали глобальні дії міжнародного спекулятивного капіталу на користь транснаціональних корпорацій та розвинених країн світу. Руйнівний характер сучасної фінансово-економічної кризи яскраво підтверджує цей висновок.
За умов наявної моделі фінансової глобалізації для країн із трансформаційною економікою дедалі актуальнішим стає питання щодо досягнення оптимального балансу між відкритістю економіки та розумними обмеженнями міграції фінансового капіталу, лібералізацією й оптимальним регулюванням національного фінансового ринку.
Глобалізація фінансів сьогодні стає причиною зростання фінансових спекуляцій, а отже, підвищення ризику фінансових криз у країнах з трансформаційною економікою. З урахуванням зростаючої взаємозалежності національних фінансових ринків підвищується взаємна їх уразливість: фінансова криза в одній із розвинених країн спричинює глобальні наслідки.
Розділ 5 "Напрямки дальшого розвитку фінансового ринку в Україні" написано згідно із загальною логікою побудови дисертаційної роботи, присвяченої використанню потенціалу фінансового ринку для відновлення економічного зростання, підвищення добробуту суспільства, напрямам удосконалення державної політики на фінансовому ринку та створення інституціональних умов детінізації фінансових відносин на фінансовому ринку України.
Перспективи відновлення економічного зростання значною мірою залежать від того, чи буде активізований інвестиційний потенціал, адже саме інвестиції в процес виробництва є фактором розширення як сукупного попиту, такі і сукупного пропонування, збільшення кількості зайнятих і стимулювання економічного зростання. Нині в економіці України дедалі більше домінує інвестиційний аспект функціонування фінансового ринку, що обумовлюється завданнями відновлення економічного зростання.
Обґрунтовано, що найважливіше значення сьогодні має формування сприятливого клімату для фінансових інвестицій, забезпечення належної концентрації фінансових ресурсів та їх спрямування в перспективні сфери реальної економіки. Ефективність фінансового ринку сприятиме перспективному переливу фінансових коштів. Одним з головних каналів фінансування виробничих інвестицій найближчим часом має стати капіталізація банків державної форми власності, перетворення їх у справжні інвестиційно-орієнтовані банки. Відзначено, що створення спеціалізованих інвестиційних банків, їх відокремлення від комерційних кредитно-депозитних банків має важливе значення з погляду перспектив економічного зростання в Україні.
Щодо значущості іноземних інвестицій установлено, що Україна історично вже пройшла той етап, коли залучення іноземного капіталу було життєво важливим для загального відродження економіки. У країні на цей час нагромаджено власний національний капітал, що поступово починає експортуватися, хоча проблема залучення іноземного капіталу існує. Причому це переважно потреба в інвестиційному капіталі, який може дати поштовх постіндустріальній трансформації структури економіки та глибокій модернізації наявних індустріальних галузей. Але створення окремої системи преференцій для іноземного капіталу спричинить нерівноправне становище для національних та іноземних інвесторів. Тому розвиток саме систем преференцій для іноземного капіталу не може бути актуальним для України. У цьому питанні дисертант цілком погоджується з уже існуючою в українській економічній літературі думкою стосовно цієї проблеми.
Обґрунтовано, що важливим фактором залучення коштів населення на фондовий ринок є податкове стимулювання, яке ефективно використовується в розвинутих країнах. Податкові умови інвестування в українські цінні папери були останніми роками дещо поліпшені. Однак перехід від фактично заборонної системи оподатковування до системи оподатковування, що стимулює інвестиції на фінансовому ринку, в Україні ще не завершений. Слід розуміти, що без зміни податкової політики не можна розраховувати на швидке зростання інвестицій. Тому важливо звільнити хоча б на середньострокову перспективу від оподаткування прибуток суб'єктів господарювання від приросту капіталу в галузях, що впроваджують високі технології.
Утім податкова реформа не може бути зведена лише до простого зниження ставок податків. Найважливішою її складовою має стати оптимізація податкових норм і правил з погляду мінімізації трансакційних витрат інвесторів і професійних учасників фінансового ринку. Податкове стимулювання фінансового ринку має важливе значення насамперед для країн, що потребують значних інвестицій в економіку (для реалізації програм модернізації реальної економіки або прискореного розвитку галузей промисловості), але при цьому не мають достатнього обсягу вільних внутрішніх фінансових ресурсів.
Непослідовний, суперечливий характер розвитку фінансового ринку в Україні зумовлює співіснування інститутів різної ефективності. Унаслідок цього виникає перманентне напруження між неофіційними обмеженнями і новими офіційними правилами, оскільки багато з них суперечать одне одному. Тому в багатьох випадках неформальні регулятори відіграють домінантну роль у процесі прийняття рішень учасниками фінансового ринку. За таких умов панування тіньової економіки на фінансовому ринку досить часто реалізує фінансово-економічні інтереси не суспільства, а окремих фінансово-економічних угруповань та олігархічних кланів.
В Україні найбільш тісний зв'язок з реальним сектором економіки виявляється не в організованого ринку цінних паперів, а в "непрозорого" неорганізованого сегмента фондового ринку, який обслуговує переважно тіньову сферу економіки і практично необмежено панує над організованим. Тому перемогти тіньову економіку або принаймні істотно її обмежити неможливо без подолання безпрецедентного домінування неорганізованого сегмента фондового ринку та без всебічного розвитку організованого ринку цінних паперів України.
Підтверджено, що детінізація економіки безпосередньо пов'язана з подоланням виявів корупції, яка є однією з підвалин існування тіньової економіки. Стратегічними напрямами боротьби з корупцією є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя, відкритість влади, прозорість та зрозумілість для населення державних рішень, діяльності управлінського апарату, розвиток громадської свідомості та активності у загальному контексті розбудови України.
У контексті стимулювання ефективного розвитку фінансового ринку в Україні в дисертаційному дослідження розглядається проблема інституцій, організацій, що регулюють фінансовий ринок за сучасних умов господарювання. На сьогоднішній день повноваження НБУ, ДКЦПФР і Держфінпослуг в Україні розмежовані не за видами послуг чи типом фінансових операцій, а за статусом установ-регуляторів. Безумовно, наявність великої кількості регуляторів є несприятливим чинником розвитку вітчизняного фінансового ринку.
На основі узагальнення досвіду регулювання фінансового ринку різних країн світу сформульовано пропозицію щодо передачі фінансового нагляду в Україні фінансовому мегарегулятору - державній структурі, що здійснює системний нагляд за станом ринку і його учасниками. Ідея мегарегулювання фінансового ринку ґрунтується на комплексному підході до аналізу стану і розвитку цього ринку та його учасників із пріоритетом на реалізацію загальнодержавних інтересів, а не інтересів окремих відомств.
У роботі проаналізовано особливості національного капіталоутворення в українській економіці в контексті дальшого розвитку фінансового ринку. На основі механізму фінансового ринку здійснюється процес нагромадження капіталу (капіталоутворення). Ідеться про посилення ролі та місця фінансового ринку як проміжної ланки між реальними активами і фінансовими їх формами. Для української економіки найгострішою є проблема зміни структури фінансових потоків, які спрямовані нині на реалізацію вузькогрупових інтересів власників, що часто не збігається з потребами суспільного виробництва.
Показано, що внаслідок багатьох причин об'єктивного і суб'єктивного характеру в Україні набула поширення олігархічна, а не інвестиційна модель капіталоутворення.
Характерною рисою процесу олігархічного капіталоутворення в Україні є незаінтересованість більшості його учасників у справедливому ціноутворенні на фінансові активи, що особливо чітко виявилося під час сучасної фінансово-економічної кризи. Така ситуація призводить до приховування справжніх намірів великих власників і підтримки укладання нелегітимних і непрозорих угод щодо зміни структури власності. Тому необхідність підвищення ролі капіталізації української економіки вимагає принципової зміни методів капіталоутворення. Ідеться насамперед про створення ефективної системи обігу національного капіталу, активізацію організаційно-економічних заходів для формування місткого внутрішнього фінансового ринку.
Нині необхідно повернути довіру до вітчизняного фінансового ринку. За відповідної інституціональної організації фінансового ринку, за суворого державного регулювання та контролю роботи професійних учасників ринку й емітентів цей ринок переконливо демонструватиме свою зручність (високу ліквідність, простоту оформлення угод), вигідність (доходи тут вищі, ніж за будь-якими іншими операціями) і надійність вкладень коштів у формі інвестицій у реальний сектор економіки, а отже, і високий рівень довіри у цілому.
Доведено, що основними пріоритетними напрямами розвитку фінансового ринку в країнах з трансформаційною економікою мають бути: стабілізація законодавчої бази, запровадження системи оптимальних регуляторних норм і методів; дієва організаційна оформленість обігу фінансових активів; здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку цінних паперів; запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити; широке залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств; створення системи захисту прав інвесторів. У цьому напрямку перш за все необхідно створити ринково-фінансовий механізм підвищення соціального добробуту, коли інституції фінансового ринку будуть економічно заінтересована у зростанні доходів населення.
Установлено, що розвиток фінансового ринку має соціальний зміст; у центр фінансових відносин ставляться людина, задоволення її потреб та інтересів, підвищення добробуту. Традиційний "постачальник" грошових коштів на фінансовий ринок - населення (домашні господарства), яке акумулює грошові заощадження, а попит на додаткові інвестиційні ресурси пред'являють підприємці (корпорації).
У будь-якій країні внутрішні приватні інвестори мають вагомий інвестиційний потенціал. Залучення заощаджень цієї групи інвесторів до інвестиційного процесу дає значний імпульс розвитку фінансового ринку та національного виробництва загалом. Тому важливе значення має наближення ринкової торгівлі фінансовими активами до населення - перехід від переважно оптового до переважно роздрібного фінансового ринку.
Зазначено, що у передкризовий період в Україні спостерігався бум банківського споживчого кредитування. Безумовно, це активізувало кризові процеси в економіці України, але в цілому обсяг споживчого кредитування і далі залишається недостатнім для належного піднесення суспільного добробуту. Актуальність цієї проблеми посилюється потребою у диференціації цінових умов у наданні споживчих кредитів залежно від міри їх ризикованості. Крім привабливості для приватних інвесторів того чи іншого фінансового інструменту важливу роль відіграють соціально-психологічні чинники, передусім міра довіри до тих фінансових інституцій, які мобілізують заощадження.
У роботі відзначені соціальна роль ефективного іпотечного ринку як сегмента фінансового ринку та необхідність активізації механізмів іпотеки у трансформаційних економічних системах. Підкреслено, що поєднання іпотечного кредитування з ринком нерухомості, особливо житлової, обумовлює соціальну значущість іпотеки.
На основі аналізу проблем реформування системи соціального страхування і розвитку недержавних пенсійних фондів показано, що в сучасній економіці поза фінансовим ринком неможливе динамічне підвищення добробуту населення (домашніх господарств).
Висновки
В дисертації отримано нове вирішення наукової проблеми теоретико-методологічних засад функціонування і розвитку фінансового ринку в умовах трансформаційної економічної системи, запропоновано практичні заходи щодо вдосконалення управління фінансовим ринком та діяльністю його учасників.
Дослідження надало можливість конкретизувати наукові підходи щодо вдосконалення інституціональних змін і впливів на основних учасників фінансового ринку та дозволяє сформулювати такі висновки методологічного, теоретичного та практичного характеру:
1. Дослідження фінансового ринку ґрунтується на теоретико-методологічних засадах інституціоналізації фінансових відносин як необхідної передумови переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки, яка включає взаємозв'язки формальних та неформальних ринкових інститутів.
Еволюція економічної теорії об'єктивно відображає те, що у ході поступального соціально-економічного розвитку фінансовий ринок все більше ускладнюється, знаходить нові, більш ефективні форми його функціонування й розвитку. В умовах ринкової економіки, коли кожний економічний суб'єкт самостійно приймає рішення про форму участі у фінансових відносинах, фінансовому ринку відводиться особлива роль.
2. Аналіз сучасного економічного розвитку України свідчить про те, що процес ринкових трансформацій ще далекий від завершення. Формально у вітчизняній економіці існують усі форми ринкових відносин, але вони ще не стали ефективними. Залишається потенційна загроза відновлення трансформаційної кризи. Значною мірою така загроза й ризики стосуються фінансової системи України, що й підтвердила світова фінансова криза кінця 2008-початку 2009 років. Фінансовий ринок в Україні дуже повільно перетворюється на дієвий механізм мобілізації капіталів, необхідних для розвитку суспільного виробництва в розширених масштабах, фінансування процесу відтворення на якісно новій основі.
3. Використання інституціонального підходу за критичного розгляду наявних теоретико-методологічних положень щодо сутності фінансів і фінансового ринку дає імпульс для нового осмислення методологічних засад дослідження економічного механізму фінансового ринку трансформаційної економіки.
Фінансовий ринок у системах трансформаційного періоду суттєво відрізняється з позиції інституціоналізму від фінансового ринку в розвинених ринкових системах. У трансформаційній економіці суб'єкти фінансового ринку ще не мають достатнього професійного досвіду прозорої відкритої діяльності. Фінансові активи тут ще цілком не сформувались. Усе це призводить до суттєвої нестійкості фінансового ринку, що, своєю чергою, стримує процес соціально-економічного розвитку суспільства. Розвиток економіки супроводжується істотними інституціональними змінами в системі фінансового ринку, що визначають необхідність вироблення нових підходів і вимог до його політекономічного дослідження.
Логіко-історична систематизація основоположних категорій фінансового ринку з позицій інституціональної теорії передбачає дослідження еволюції інститутів, правил, норм, прав власності, трансакційних витрат, контрактних відносин, суб'єктно-об'єктного базису, фіктивних і тіньових організацій та ін.
4. Фінансовий ринок відіграє важливу роль у здійсненні модернізації національної економіки й розв'язанні багатьох важливих соціально-економічних проблем. Для цього необхідно забезпечити його наближення до ефективного стану, що може бути здійснене лише за допомогою дієвого його регулювання. Теоретичне визначення місця фінансового ринку в структурі ринкових відносин в умовах економічної трансформації дає змогу теоретично обґрунтувати взаємозв'язки фінансового ринку й процесу виробництва. У межах проведеного дослідження розглянуто зміст і форми фінансових активів та інструментів, здійснено їх класифікацію, визначено напрямки підвищення ефективності в функціонуванні фінансового ринку.
5. Теоретичні проблеми функціонування сучасного фінансового ринку пов'язані із загальними закономірностями розвитку економічних відносин, що існують на фінансовому ринку України, розроблення теоретичних моделей фінансового ринку та розуміння закономірностей їх еволюції. Важливою є роль фінансового ринку в реалізації механізмів та інструментів макроекономічної й фінансової стабілізації в умовах трансформаційної економіки.
Центральною ланкою теоретичної моделі є зв'язок розвитку фінансового ринку, динаміки нагромадження капіталу (капіталоутворення) та економічного зростання. На жаль, вітчизняний фінансовий ринок дуже слабо реагує (з погляду процесу капіталоутворенню) на потреби розвитку великомасштабного конкурентоспроможного суспільного виробництва; цим викликані труднощі реалізації інвестиційної моделі фінансового ринку і переходу до інвестиційно-інноваційного типу економічного зростання. Створення ефективно діючого фінансового ринку є одним з найважливіших завдань реформування економіки країни. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектору, здатного мобілізовувати, перерозподіляти та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.
6. Серед соціально-економічних факторів, які визначають еволюцію фінансового ринку на межі ХХ-ХХІ ст., унаслідок змін, що відбуваються у системі відносин власності, вирішальне місце посідає взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх (глобалізаційних) чинників, що впливають на розвиток сучасного фінансового ринку України. В Україні мають місце істотні несприятливі фактори розвитку фінансового ринку, зокрема: брак чіткої державної політики у сфері фінансової діяльності: неповна і часом неузгоджена нормативно-правова база; недостатній рівень державного регулювання і контролю за ринком; низький платоспроможний попит юридичних і фізичних осіб на фінансові послуги. Дія факторів глобалізації та міжнародної інтеграції у сфері фінансових відносин пов'язана зі створенням міжнародних фінансових інституцій, входженням іноземного капіталу в національні фінансові ринки й посиленням його впливу на розвиток національних фінансових систем.
7. Для ринкової економічної системи характерні органічна взаємодія та взаємовплив фінансового ринку і відносин власності. Посилення динаміки змісту власності є об'єктивною потребою сучасного етапу розвитку економічних відносин в умовах трансформаційної економіки, тому інститут прав власності не є стабільним незмінним утворенням. Відносини власності стають формою реалізації вимог на фінансові активи, які породжені взаємодією власників на фінансовому ринку. Переважна більшість досліджень фінансового ринку лежить у площині аналізу передумов і наслідків розвитку акціонерної власності, проте більш глибинні питання принципових взаємозв'язків між фінансовим ринком і відносинами власності загалом залишаються поза увагою вітчизняних економістів.
З розвитком відносин власності пов'язано зародження фінансових активів - сучасної форми приватного багатства. Специфіка фінансового активу як економічної категорії накладає відбиток на функціонування фінансового ринку. Виникнення і рух фінансових активів формує ринок, на якому різні дематеріалізовані фінансові еквіваленти багатства продаються і купуються як особливий товар. Торги фінансовими активами супроводжуються спеціальними процедурними нормами, правилами і регламентом.
8. За сучасних умов розвитку фінансового ринку перспективи інтеграційної діяльності його інституцій лежать у сфері фінансування реального сектору національної економіки, розширене відтворення якого на новій інноваційній основі є першочерговим завданням. Актуальними з погляду дослідження механізму взаємозв'язку фінансового ринку з національним виробництвом є проблеми: теоретико-методологічні - пов'язані з труднощами розроблення адекватної концепції та моделі функціонування фінансового ринку; інституціональні - пов'язані з недосконалістю інституціонального опрацювання мобілізації заощаджень економічних суб'єктів та їх трансформації в інвестиції; організаційно-процедурні - брак дієвих процедур участі фінансових посередників у ефективному розвитку інвестиційного процесу.
Механізм розвитку фінансового ринку в умовах трансформаційної економіки є комплексом взаємозв'язаних норм еволюційного характеру, що реалізується в рамках самоорганізації фінансового ринку і політики держави. Особливостями інституціонального середовища, в якому відбувається розвиток фінансового ринку є поглиблення тіньових відносин, макрофінансові дисбаланси, розширення фіктивної діяльності. Необхідним є підвищення рівня капіталізації інституцій фінансових ринків, поліпшення структури їх капіталів та кредитних портфелів, підвищення якості надаваних ними послуг та їх конкурентоспроможності. Важливим є дальше вдосконалення системи державного регулювання та підвищення ефективності нагляду за діяльністю фінансових інститутів.
9. В результаті дослідження встановлено, що фінансовий ринок в Україні має вже найближчим часом вийти на якісно новий рівень свого розвитку, що дасть змогу характеризувати його як важливу ефективну компоненту інвестиційної суспільної діяльності. Нова інвестиційно-інноваційна модель фінансового ринку орієнтуватиметься на забезпечення високих темпів економічного зростання та посилення інвестиційної активності всіх суб'єктів господарювання. Активізація інвестиційної діяльності, своєю чергою, буде забезпечена завдяки збільшенню обсягу фінансових ресурсів, залучених з ринку.
10. З погляду суб'єктності фінансовий ринок є системою економічних відносин між власниками тимчасово вільних коштів, фінансово-кредитними інститутами й емітентами фінансових активів. З одного боку, фінансовий ринок забезпечує рух фінансових активів, трансформацію грошових заощаджень в інвестиції. З другого боку, за допомогою фінансового ринку підприємства (фірми) і домашні господарства здобувають можливість інвестувати заощадження й одержувати додатковий дохід.
Важливою складовою трансформаційних перетворень у фінансовій сфері є досягнення збалансованої структури фінансового ринку. У світовій практиці в сучасних умовах спостерігається тенденція відходу від жорсткої спеціалізації фінансових структур, прагнення до універсального характеру посередницької фінансової діяльності, що зумовлюється наростаючою конкуренцією між ними. Пом'якшуються законодавчі заборони на поєднання кредитних та інвестиційних операцій у банківській діяльності.
11. Важливим є аналіз базових інституціональних засад фінансового ринку як особливого соціально-економічного механізму. У цьому зв'язку пріоритетним є дослідження сутнісних проблем економічних відносин, пов'язаних з розвитком інститутів фінансового ринку. За умов трансформаційної економіки України, що характеризується невизначеністю прав власності, високими трансакційними витратами легального ведення бізнесу, успадкованою від часів централізованого управління економікою широкою дискретною владою чиновників і політиків, а також схильністю до неформального розв'язання різноманітних проблем, створюються умови, винятково сприятливі для поширення рентоорієнтованої поведінки. Специфічним інститутом фінансового ринку за умов трансформації економічної системи України є фіктивний фінансовий капітал, що відбиває негативні зміни в системі економічних відносин, які пов'язані з відривом фінансової сфери від реальної економіки.
12. Удосконалення системи регулювання фінансового ринку передбачає комплекс заходів, спрямованих на досягнення вищої ефективності та прозорості ринку, формування ефективних цін і в остаточному підсумку підвищення ліквідності фінансових активів. Державне регулювання фінансового ринку за умов трансформаційної економіки відповідає завданням: реалiзацiї єдиної державної фінансової політики; створення умов для ефективної мобiлiзацiї та розміщення учасниками ринку фінансових ресурсів з урахуванням iнтepeciв суспільства; одержання всіма інвесторами достовірної iнформацiї про умови випуску та обігу фінансових активів та іншої iнформацiї, що впливає на формування цін на фінансовому ринку; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів i посередників на ринок; гарантування прав власності на фінансові активи; захисту прав усіх учасників фінансового ринку; забезпечення ефективного розподілу фінансових ресурсів і ризиків у економіці.
На сучасному етапі трансформаційних процесів в Україні одним з основних векторів фінансової політики має стати вдосконалення системи форм і методів державного регулювання вітчизняного фінансового ринку. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що проблеми регулювання фінансового ринку суттєво ускладнюються в процесі розвитку економічних відносин. Це пов'язано з процесом глобалізації, у результаті якого національні фінансові ринки доволі жорстко конкурують на світовому фінансовому ринку за кошти інвесторів. Така конкуренція водночас означає й конкуренцію національних систем регулювання фінансового ринку. Тому кожен національний регулятор намагається щонайповніше повно враховувати передовий досвід регулювання в інших країнах. Результатом такого підходу стає уніфікація змісту фінансової політики й механізмів регулювання фінансового ринку. Утім залишається проблема максимально адекватного врахування національних особливостей у регулюванні фінансового ринку, насамперед з позицій розвитку прав власності.
13. Зміна домінант у теоретичній моделі фінансового ринку приводить до змін фінансових інститутів; при цьому інституціональні зміни стають способом та підґрунтям підвищення рівня цивілізованості фінансового ринку. У процесі розвитку трансформаційної економічної системи забезпечується більш органічний взаємозв'язок між удосконаленням формальних та еволюцією неформальних інститутів фінансового ринку. Сучасний фінансовий ринок являє собою складну у функціональному та інституціональному аспектах систему, яка, з одного боку, має дієві ринкові механізми саморозвитку і самофункціонування, а з другого - є об'єктом досить активного державного регулювання. Це обумовлено тим, що в режимі свого нормального функціонування фінансовий ринок позитивно впливає на економіку будь-якої країни, а в періоди відхилень від такого режиму відбувається його негативний вплив не тільки на економічні, але й на суспільні процеси в цілому.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Монографія
1. Смагін В.Л. Формування та розвиток фінансового ринку в умовах трансформаційної економіки: Монографія / В.Л. Смагін - К.: КНЕУ, 2008. - 232 с. - (13,48 друк. арк.).
Статті у наукових фахових виданнях
2. Смагін В.Л. Організована економічна злочинність як соціально-економічний феномен перехідної економіки / В.Л. Смагін // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - №1. - 2000. - С. 145-149. - (0,4 друк. арк.).
3. Смагін В.Л. Зміцнення державної економічної дисципліни - стабілізуючий фактор економічної безпеки / В.Л. Смагін // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - №2. - 2001. - С. 108-112. - (0,4 друк. арк.).
4. Смагін В.Л. Удосконалення фінансового контролю як одна із головних умов забезпечення фінансової безпеки держави / В.Л. Смагін // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - №4. - 2002. - С. 181-185. - (0,4 друк. арк.).
5. Смагін В.Л. Податкова система та її вплив на фінансовий ринок / В.Л. Смагін // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 190: В 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 725-732. - (0,4 друк. арк.).
6. Смагін В.Л. Теорії заощаджень, нагромадження капіталу та інвестицій в еонтексті сучасного розвитку / В.Л. Смагін // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - №3. - 2006. - С. 107-113. - (0,5 друк. арк.).
7. Смагін В.Л. Роль і місце фінансового ринку в економічній системі: теоретичні аспекти / В.Л. Смагін // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - №1. - 2007. - С. 117-122. - (0,4 друк. арк.).
8. Смагін В.Л. Вплив фінансового ринку на економічне зростання в умовах трансформаційної економіки / В.Л. Смагін // Стратегія економічного розвитку України. - Вип. 20-21. - 2007. - С. 9-14. - (0,4 друк. арк.).
9. Смагін В.Л. Формування ефективного фінансового ринку України в контексті залучення іноземного капіталу / В.Л. Смагін // Культура народів Причорномор'я. - №133. - 2008. - С. 182-186. - (0,4 друк. арк.).
10. Смагін В.Л. Вплив міжнародного фінансового ринку на формування ринкової економіки України / В.Л. Смагін // Наукові праці Національного університету харчових технологій. - №26. - 2008. - С. 125-128. - (0,5 друк. арк.).
11. Смагін В.Л. Особливості механізму функціонування фінансового капіталу в умовах трансформаційної економіки / В.Л. Смагін // Вчені записки: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2008. - №10. - С. 45-50. - (0,5 друк. арк.).
12. Смагін В.Л. Економічна сутність фінансового ринку в сучасній системі ринкових відносин / В.Л. Смагін // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - Вип. 20. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 54-62. - (0,5 друк. арк.).
13. Смагін В.Л. Інфраструктурне забезпечення функціонування фінансового ринку в трансформаційній економіці / В.Л. Смагін // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць. - Вип. 20. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 17-27. - (0,5 друк. арк.).
14. Смагін В.Л. Механізм впливу глобалізацій них процесів на розвиток фінансового ринку України / В.Л. Смагін // Наукові записки, серія "Економіка", вип. 10. част. 3. - Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія". - 2008. - С. 381-389. - (0,4 друк. арк.).
15. Смагін В.Л. Регулююча діяльність держави на фінансовому ринку в трансформаційній економіці / В.Л. Смагін // Вчені записки Кримського інженерно-педагогічного університету. Економічні науки. - Вип. 12. - Сімферополь, 2008. - С. 221-225. - (0,4 друк. арк.).
16. Смагін В.Л. Фінансовий ринок, як базовий інститут фінансової системи / В.Л. Смагін // Ринок цінних паперів в Україні. - №1-2. - 2008. - С. 33-37. - (0,5 друк. арк.).
17. Смагін В.Л. Інституціональні чинники формування фінансового ринку / В.Л. Смагін // Ринок цінних паперів в Україні. - №1-2. - 2009. - С. 3-7. - (0,4 друк. арк.).
18. Смагін В.Л. Вплив фінансового ринку на процес відтворення в реальному секторі / В.Л. Смагін // Вісник Київського Національного торговельно-економіного університету. - №1. - 2009. - С. 5-12. - (0,5 друк. арк.).
19. Смагін В.Л. Податкові важелі регулювання фінансового ринку в сучасних умовах / В.Л. Смагін // Учебные записки Крымского инженерно-педагогического университета. Экономические науки. Вып. 17. - 2009. - С. 138-142. - (0,4 друк. арк).
20. Смагін В.Л. Фінансова політика держави і розвиток фінансового ринку України / В.Л. Смагін // Культура народів Причорномор'я. - №154. - 2009. - С. 65-68. - (0,4 друк. арк.).
21. Смагін В.Л. Роль інституціонального дослідження фінансового ринку в процесі системної трансформації / В.Л. Смагін // Стратегія економічного розвитку України: Зб. наук. праць. - №24-25. - К.: КНЕУ, 2009. - С. 92-97. - (0,5 друк. арк.).
22. Смагін В.Л. Проблеми регулювання фінансового ринку в контексті структурних трансформацій / В.Л. Смагін // Моделювання регіональної економіки. Зб. наук. праць. - Івано-Франківськ, 2010. - №1 (15). - С. 193-195. - (0,4 друк. арк.)
Інші видання
23. Смагін В.Л. Профілізація викладання політичної економії у вищій школі МВС. / В.Л. Смагін, В.М. Черевченко // Питання економіко-правової підготовки кадрів органів внутрішніх справ: Наук. збірник - К.: КВШМВС. - 1991. - С. 95-99. - (0,3 друк. арк., особисто автору належить 0,15 друк. арк.: визначено особливості викладання політичної економії у правовому вузі).
24. Смагін В.Л. Курс лекцій з економічної теорії / В.Л. Смагін, П.І. Задворний, Ю.О. Тараненко та інші. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. - 248 с. - (10,3 друк. арк., особисто автору належить 0,8 друк. арк.: Розділ 10 "Міжнародні економічні відносини").
25. Смагін В.Л. Економіко-правові засоби боротьби з економічною злочинністю: Навч. посібник / В.Л. Смагін, В.М. Попович. - К.: НАВСУ, 1995. - 198с. - (12,4 друк арк., особисто автору належить 0,3 друк. арк.: визначено специфіку економічної діяльності в банківській сфері).
26. Смагін В.Л. Основи економіки і бізнесу: Навчально-методичний посібник / О.С. Падалка, І.А. Сасова, В.Л, Смагін, О.Т. Шпак. - К.: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. - 1997. - 88с. - (3,5 друк арк.; особисто автору належить 1 друк.арк.: Розділ 3 "Економічні закони і категорії).
27. Смагін В.Л. Фінансове право: Курс лекцій // Предборський В.А., Смагін В.Л., Тараненко Ю.О. та ін. - К.: Фенікс, 1999. - 286 с. - (11,9 друк. арк.; особисто автору належить 1,5 друк. арк.: Розділ 2 "Правове регулювання фінансового контролю в Україні").
28. Смагін В.Л. Протиправна економічна діяльність у зовнішньоекономічній сфері України. / В.Л. Смагін // Європа на порозі нового тисячоліття: Міжнар. наук. - практ. конф., 5 травня 1999р.: тези доп. - К.: АПСВ. - 1999. - С. 186-190. - (0,3 друк. арк.).
29. Смагін В.Л. Проблеми молодіжної злочинності за умов тонізації економіки на етапі формування в Україні ринкових відносин. / В.Л. Смагін. // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми?: Міжнар. наук.-практ. конф., 5 травня 2000р.:тези доп. - К..: АПСВ, 2000. - С. 80-84. - (0,4 друк. арк.).
30. Смагін В.Л. Проблеми співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами в умовах перехідної економіки / В.Л. Смагін // Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та упередження негативних соціальних наслідків: Міжнар. наук.-практ. конф., 24 квітня 2004р. тези доп. - К.: АПСВ, 2004. - С. 248-251. - (0,4 друк. арк.).
...Подобные документы
Аспекти розвитку та формування ринку житла: нормативно-правове регулювання ринку. Процес розвитку та формування: аналіз ринку житла, особливості розвитку в Київській області, застосування цільових облігацій. Шляхи удосконалення, іпотечне кредитування.
дипломная работа [794,9 K], добавлен 13.08.2008Теоретичні засади формування ринку нерухомості: сутність та структура. Аналіз та оцінка розвитку житлового, земельного ринку України та ринку комерційної і промислової нерухомості. Шляхи покращення механізму стимулювання вітчизняного ринку нерухомості.
курсовая работа [414,6 K], добавлен 13.08.2011Основне поняття ринку, умови його формування та розвитку. Особливості становлення ринкових інститутів та відносин в Україні. Сутність основних елементів ринку. Закони попиту та пропозиції. Ринкова ціна, кон'юнктура. Перспективи розвитку економіки України.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 08.12.2008Поняття та еволюція ринку. Його структура та механізм дії. Модель та інструментарій фінансового ринку України. Відродження економіки країни за його допомогою. Ринок інновацій та науково-технічних розробок. Проблеми та перспективи його розвитку.
дипломная работа [413,2 K], добавлен 29.04.2009Визначення інформації, її види і класифікація. Інформаційні товари та послуги, значення інформації в економіці. Світовий ринок інформаційних технологій. Формування інформаційного суспільства. Сучасний стан і розвиток ринку інформаційних послуг в Україні.
курсовая работа [447,4 K], добавлен 07.10.2010Сутність, функції ринку робочої сили та соціально-економічні закономірності його формування. Шляхи та резерви підвищення використання трудових ресурсів. Оцінка рівня зайнятості населення. Аналіз показників механізму державного регулювання ринку праці.
реферат [180,2 K], добавлен 16.04.2016Визначення сутності і змісту організації стратегічної програми розвитку на підприємстві. Аналіз господарської діяльності та фінансово-економічних показників ПАТ "Вінницяспецавтотранспорт". Оцінка стратегічної позиції на ринку послуг вантажних перевезень.
дипломная работа [892,1 K], добавлен 28.01.2014Сутність та специфіка ринку інформації. Його інфраструктура та функції. Нормативні засади його формування. Класифікація національних інформаційних ресурсів. Аналіз сучасного стану та дослідження проблеми українського ринку інформаційних товарів та послуг.
дипломная работа [308,4 K], добавлен 22.05.2014Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки. Тенденції формування та задоволення попиту на споживчі товари в Україні. Актуальні проблеми формування пропозиції споживчих товарів та послуг.
научная работа [960,2 K], добавлен 30.06.2013Особливості впливу глобальної нестабільності на процеси трансформації світового фінансового ринку. Розгляд ознак розвитку фінансової нестабільності в економіці. Аналіз проблем ринку грошей, які призвели до руйнування ринків короткострокових кредитів.
реферат [419,9 K], добавлен 07.08.2017Загальна характеристика та етапы формування ринку праці України. Особливості ринку праці з недосконалою конкуренцією. Роль профспілок у підвищенні ефективності підприємництва та в соціально-трудових відносинах. Перспективи розвитку профспілок в державі.
курсовая работа [167,9 K], добавлен 24.12.2013Комплексне дослідження процесів формування і функціонування системи соціально-трудових стосунків в сучасних економічних умовах. Оцінка і аналіз теоретичних, методичних і прикладних принципів формування, розвитку і регулювання соціально-трудових відносин.
реферат [71,3 K], добавлен 09.10.2011Ринок праці - важлива складова ринкової системи. Виділено чотири напрями підходів до визначення ринку праці. Ринок праці - є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших ринків, з іншого - впливає на них.
реферат [24,5 K], добавлен 14.02.2009Закономірності та принципи фінансового механізму діяльності підприємств. Оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності діяльності на вітчизняному хлібному ринку. Оцінка конкурентного ринку хлібної продукції та перспектив завоювання сегментів ринку.
магистерская работа [2,1 M], добавлен 07.07.2010Теоретичне обґрунтування "попиту і пропозиції" як основних економічних категорій. Фактори, що впливають на їх формування на сучасному ринку України. Організаційно-правові форми управління ними. Аналіз впливу функціонування імпортних товарів на ринку.
курсовая работа [284,0 K], добавлен 14.03.2011Визначення поняття ринку праці. Методологічний аналіз дослідження проблеми формування ринку трудових ресурсів в сучасних умовах. Зміст, форми і проблеми впливу соціального аспекту на розвиток робочої сили, рекомендації щодо зменшення цього впливу.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 10.12.2010Поняття "економічна рівновага", її формування та дослідження в економіці. Характеристика економічного циклу та його фази: криза, депресія, пожвавлення та підйом. Причин циклічності в економіці та основи методики кон’юнктурних досліджень світового ринку.
лекция [78,7 K], добавлен 20.06.2011Особливості розвитку ринку товарів і послуг. Аналіз структури споживання товарів. Аналіз сучасних торговельних систем та мереж. Організаційно-економічні засади розвитку культури споживання. Стратегічні орієнтири в діяльності підприємств торгівлі.
научная работа [369,5 K], добавлен 18.01.2014Роль ринку послуг, як одного з найважливіших секторів економіки. Світова торгівля послугами і її значення. Особливості ринку, економічні відносини між продавцями і покупцями. Аналіз функціонування ринку інформаційних технологій і послуг в сучасних умовах.
реферат [43,1 K], добавлен 26.09.2009Економічна сутність ринку зерна та організаційно-економічні засади його розвитку в сучасних умовах. Основні напрями та джерела інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств на ринку зерна. Тенденції розвитку вітчизняного зерновиробництва.
статья [72,1 K], добавлен 24.04.2018
