Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬН А АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 630.68: 330.111.4 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Територіальна організація лісового комплексу україни в умовах трансформації продуктивних сил

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Лицур Ігор Миколайович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, академік НАН України Данилишин Богдан Михайлович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова Ради.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НААН України Фурдичко Орест Іванович, Інститут агроекології НААН України, директор;

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу просторового розвитку та земельних відносин;

доктор економічних наук, доцент Зіновчук Наталія Василівна, Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри економіки природокористування та менеджменту лісового господарства.

Захист відбудеться “11” червня 2010 р. о 14 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “7” травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Левковська

лісовий трансформація власність екологізація

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Політичні зміни в Центральній та Східній Європі наприкінці ХХ і на початку ХХІ ст. трансформували економічні системи країн даної території. Відбувся перехід від планово-командної системи господарювання до ринкової, утворилися нові об'єднання з новими формами економічної співпраці. Кожна країна змушена була будувати власну економічну стратегію і шукати свою нішу на світовому ринку. Глобалізація економіки знівелювала можливість підвищити капіталізацію країн за рахунок втягнення в обіг нових природних ресурсів, оскільки основна їх маса обертається і оформлюється як капітал за межами країни і місць їхнього видобування. Найбільш яскраво підтверджує правильність даної тези загальний економічний розвиток України, і зокрема її лісового господарства.

Зміна форм власності на засоби виробництва та утвердження ринкової системи господарювання унеможливили подальше існування усталеної (класичної) системи ведення лісового господарства і виготовлення лісопродукції. Державна форма власності на ліси, з одного боку, а з іншого - приватна на засоби праці, не дозволили функціонувати лісовому комплексу ефективно через суперечність інтересів. Приватний бізнес, будучи зацікавленим лише в дешевій сировині, виявився неготовим інвестувати в розвиток лісового господарства, а Держкомлісгосп, виступаючи основним лісокористувачем, по суті монополістом, піклувався лише про отримання більших обсягів державного фінансування (бюджетних трансфертів) і не вбачав нагальної необхідності у поліпшенні лісогосподарської діяльності та підвищення її ефективності. Таким чином відбувалось остаточне руйнування вертикальних (організаційно-економічних відносин) і горизонтальних (техніко-економічних відносин) зв'язків у лісовому комплексі. Окреме, без постійних виробничих зв'язків, існування суб'єктів господарської діяльності держлісгоспів, деревообробних підприємств та целюлозно-паперових комбінатів призвело до їх значного занепаду. Державні лісогосподарські підприємства забезпечували своє виживання за рахунок експорту лісу, деревообробні підприємства на 90 - 95% скоротили свої потужності, що спровокувало значне зростання трудової міграції, особливо в лісистих регіонах. У цих умовах вся додана вартість лісопродукції формується за межами нашої країни з використанням робочої сили наших трудових мігрантів. В Україну ж імпортують готову продукцію (меблі), виготовлену з нашої сировини нашими ж робітниками. Склалася ситуація, коли Держкомлісгосп не може перейти до розширеного лісовідтворення та підвищення виходу високосортної деревини, а переробні підприємства неспроможні оновлювати матеріально-виробничу базу та впроваджувати прогресивні технології. Вихід із обставин, що склалися, можливий лише через формування ефективної системи територіальної організації лісового комплексу України на основі кластеризації та реалізації ефективної лісової політики, узгодженої із національними інтересами та вимогами перехідної економіки.

Вирішувати виробничі проблеми лісового комплексу у відриві від еколого-економічних проблем неможливо. В Україні здійснений великий обсяг наукових досліджень з еколого-економічної проблематики, зокрема раціоналізації природокористування та охорони навколишнього середовища. Серед провідних вітчизняних і зарубіжних науковців, які зробили значний внесок у розв'язання найбільш важливих й актуальних питань з цього напряму, треба назвати: О.Амошу, О.Балацького, І.Бистрякова, Б.Буркинського, О.Веклич, Т.Галушкіну, Л.Гринів, Б.Данилишина, Д.Добряка, М.Долішнього, С.Дорогунцова, Н.Зіновчук, Т.Качалу, В.Кравціва, Л.Мельника, В.Міщенка, Я.Олійника, В.Павлова, В.Степанова, М.Ступеня, В.Трегобчука, М.Фащевського, С.Харічкова, Є.Хлобистова, М.Хвесика, Л.Чернюк, В.Шевчука, М.Щурика та ін. Методологічні основи розуміння сутності раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, формування організаційно-економічних механізмів розвитку лісового господарства знайшли відображення у працях: А.Бобка, В.Бондаря, С.Генсірука, О.Голуба, Я.Дяченка, Т.Кислової, Я.Коваля, П.Лакиди, Т.Лобовикова, Є.Мішеніна, М.Мойсеєва, А.Петрова, П.Погребняка, В.Полякова, М.Римара, І.Синякевича, Д.Телішевського, В.Ткача, Т.Туниці, Ю.Туниці, О.Фурдичка та ін.

Базові теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування лісових комплексів закладено в працях М.Паламарчука, В.Пили, К.Пироженко, Д.Стеченка, К.Тащук, О.Шаблія, та ін.

Аналіз літературних джерел виявив, що, незважаючи на чисельність досліджень, дана проблема вивчена недостатньо, а питання удосконалення територіальної організації лісового комплексу України на основі його кластеризації поки що навіть не визначене. Постала нагальна потреба в опрацюванні принципів ефективного функціонування лісового комплексу, які в даний час залежать не лише від рівня техніки і технології, а й від визначення оптимальної структури і нових форм розвитку виробництва, організації і управління. Саме цією необхідністю обумовлено вибір теми дисертаційної роботи та основних напрямів пошуку, визначено мету, структуру та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язані з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, темами: 3.1.5.85 “Схеми (прогнози) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року” (комплексне фундаментальне дослідження) (номер держреєстрації 0104U003168), в межах якого автором розроблено прогноз розвитку і розміщення лісових ресурсів, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості областей України, Автономної Республіки Крим, міст Києва й Севастополя до 2015 року; ІІІ-3-05(87) “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер держреєстрації 0106U005193(39)), дисертантом оцінено можливості модернізації лісогосподарського виробництва та визначено інноваційно-технологічні пріоритети розвитку лісоресурсного комплексу України;

ІІІ-7-06(90) “Економічний простір і динаміка продуктивних сил України” (номер держреєстрації 0106U005191(39)), де автором розкрито сутність поняття "лісоекономічний простір» як специфічний функціонально-територіальний прояв складових лісового комплексу; ІІ-2-08(96) "Оцінка техніко-економічного стану об'єктів інфраструктури та виробничих фондів (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Хмельницька, Чернівецька, Черкаська, Кіровоградська області, АР Крим, м. Київ, м. Севастополь)" (номер держреєстрації 0108U004804), у межах якої автором здійснена оцінка техніко-економічного стану основних виробничих фондів лісового господарства та обґрунтовано шляхи поліпшення техніко-економічного стану лісового господарства); ІІІ-11-08 (95) "Розробка прогнозу змін клімату та оцінка його впливу на економіку і системи життєдіяльності населення" (номер держреєстрації 0108U004426), де дисертантом викладено основні напрями впливу лісів на пом'якшення і попередження змін клімату; ІІІ-12-09 (97) «Просторовий розвиток продуктивних сил України та удосконалення їх системної організації» (номер держреєстрації 0108U009954), в рамках якої автором сформована просторова модель територіальної організації лісового комплексу України; ІІІ-13-09 (98) “Інституціональне забезпечення раціонального природокористування в Україні” (номер держреєстрації 0108U009959), у якій автором обґрунтовано теоретико-методологічні засади інституціонального забезпечення раціонального використання, охорони і відтворення лісових ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних і розробка методологічних та практичних засад територіальної організації лісового комплексу України, визначення та обґрунтування системи заходів щодо підвищення економічної ефективності використання та відтворення його продуктивного та виробничого потенціалу в умовах трансформації продуктивних сил.

Для досягнення зазначеної мети розв'язувались такі поставлені завдання дисертаційного дослідження:

здійснити науковий аналіз теоретико-методологічних засад розвитку лісового комплексу;

розробити нові теоретичні підходи до формування лісового комплексу в умовах трансформації економіки ;

визначити методологічні принципи організації та управління лісовим комплексом;

проаналізувати стан і трансформацію форм власності в лісовому комплексі;

визначити напрями екологізації та модернізації лісового комплексу;

встановити закономірності, тенденції й особливості розвитку лісових відносин на національному і глобальному рівнях;

дослідити значення лісового комплексу в соціально-економічному розвитку територій;

обґрунтувати кластерну модель просторової організації лісового комплексу України;

визначити соціально-економічні проблеми лісогосподарювання в умовах динамічних змін, які відбувались за останні роки;

сформувати нову концепцію формування ефективної системи територіальної організації лісового комплексу України на основі його кластеризації;

обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку лісового комплексу;

розробити стратегічні напрями розвитку лісового комплексу.

Об'єктом дослідження є процеси формування територіальної організації лісового комплексу України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань удосконалення територіальної організації лісового комплексу України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, новітні досягнення економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування територіальної організації лісового комплексу. Вибір методів дослідження визначався прагматичними міркуваннями, оскільки ліс є предметом дослідження різноманітних наук - географії, ґрунтознавства, права, соціології, економіки та ін. Використовувались такі методи: логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів в економіці в цілому та в лісокористуванні зокрема; системний (комплексний) аналіз - для вивчення закономірностей, тенденцій і особливостей розвитку лісових відносин та оцінки лісових ресурсів; економіко-статистичний - для обґрунтування державної лісової політики в контексті сталого розвитку країни; спостережень і порівнянь - для вивчення зарубіжного досвіду розвитку лісових відносин; графічний - для дослідження соціально-економічних проблем сталого лісокористування; абстрактно-логічний - для реформування власнісного статусу лісового фонду.

Інформаційну базу дослідження складають вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, офіційні статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України та Державного комітету лісових ресурсів України, документи інших органів виконавчої влади, періодичні видання, щорічники міжнародних організацій, публічні звіти лісогосподарських підприємств, їх об'єднань, а також нормативно-законодавчі акти за профілем дисертаційної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні та методологічні результати дисертаційного дослідження:

вперше:

- сформульовано поняття економічний простір лісового комплексу, який являє собою насичену частину фізичного простору, де зосереджені взаємопов'язані об'єкти лісового комплексу (землі лісового фонду, лісові екосистеми, лісогосподарські, мисливські, лісозаготівельні, деревообробні підприємства) й об'єкти інфраструктури (транспортні, лісоторгові й інженерні мережі), тобто як середовище функціонування і розвитку елементів продуктивних сил, взаємовідносин суб'єктів лісогосподарської діяльності з державними органами влади, місцевим самоврядуванням, регіональними і міждержавними структурами, що забезпечують його наповнюваність і здатність зберігати свою структуру, форму та стійкий стан під впливом різних факторів;

- визначено сутнісно-змістовну основу просторової організації лісового комплексу як діяльності з організації й впорядкування економічного поля і відтворення його елементів, яка функціонує як система речових і енергетичних потоків (сировини, товарів, послуг, капіталів тощо), а також розроблено комплекс організаційних заходів з управління елементами і зв'язками його фізичного простору;

- обґрунтовано теоретико-методологічні основи лісового комплексу як економічно (ринково) доцільної системи підприємств, діяльність яких пов'язана з використанням лісових ресурсів і які розвиваються внаслідок (на основі) досягнення конкурентних переваг і географічної концентрації на умовах державно-приватного партнерства;

удосконалено:

- сутність поняття лісоресурсний потенціал (ЛРП), яке передбачає, що його структура складається з двох систем які є основою для економічної оцінки ЛРП - суб'єктивної, яка являє собою певним чином упорядковану сукупність земельних ділянок і лісостанів різного якісного складу, та об'єктивної, яка сформована сукупністю чагарникових, трав'янистих й інших рослин, тварин і мікроорганізмів та екологічними й соціальними функціями лісових насаджень;

- теоретичні підходи до кількісного обмеження і скорочення викидів парникових газів на основі оригінальної класифікації областей України за кількістю СО₂, здатного бути поглинутим асиміляційним потенціалом лісів, і відповідно до цього розробка пріоритетних заходів пов'язаних з поглинанням парникових газів;

- методологічні підходи до стратегічного планування розвитку лісового комплексу, які полягають у вивченні та встановленні взаємозв'язків підприємства з зовнішнім середовищем з метою своєчасної реакції на його зміни для прийняття відповідних управлінських рішень. Тобто це інтегральний процес визначення економічних інтересів підприємства, формулювання на цій основі цілей (функціональних і предметних), визначення пріоритетів розвитку всього комплексу для забезпечення його підготовленості до конкурентної боротьби на ринку;

- механізми формування державно-приватного партнерства у лісовому комплексі, в основі яких лежить узгодження приватних і суспільних інтересів на основі комунітарної парадигми, й ефективні механізми широкого залучення бізнес-еліти до процесу надання суспільних благ, що знаходить вираз у цілях, формах і результатах їхньої взаємодії на всіх рівнях;

набули подальшого розвитку:

- економіко-правові відносини господарчо-інституціональних утворень та їх взаємозв'язки з центральними та комунальними територіальними інституціональними утвореннями (владно-контролюючими органами відповідного рівня) на основі упорядкування системи форм власності на лісові ресурси, удосконалення нормативів їхнього використання та відтворення як основного підґрунтя для забезпечення максимально можливого рівня збалансованості виробничих структур лісового комплексу;

- підходи до екологізації лісового комплексу, які, на відміну від існуючих, враховують природозберігаючий (раціоналізація господарської діяльності, спрямована на вдосконалення матеріального виробництва і нематеріальної сфери), природоохоронний (природоохоронна діяльність і екологічна орієнтація розміщення виробництва) та прикладний - (застосування стандартів, сертифікація лісів тощо) аспекти;

- напрями модернізації лісового комплексу, в основу яких покладено раціоналізацію й використання прогресивних технологій, удосконалення структури виробництва та безперервне впровадження інновацій, узгодження економічних інтересів суб'єктів лісового комплексу та оновлення основних виробничих фондів;

- поняття сталий розвиток лісового господарства, яке методологічно корелюється з генеральною ідеєю теорії лісового господарства - отримання якомога більшої кількості деревної продукції без виснаження наявних деревних запасів і без зниження продуктивності лісу. Суть сталого лісокористування полягає у встановлені рівноваги між щорічною вирубкою лісу та величиною його щорічного приросту при постійному залісненні щорічних вирубок.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати мають важливе практичне значення для обґрунтування і розробки системи заходів щодо формування ефективної системи територіальної організації лісового комплексу України через його кластеризацію та формування ефективної лісової політики відповідно до національних інтересів та вимог перехідної економіки. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних програм, методик, положень, вказівок, рекомендацій для всіх господарських суб'єктів лісового комплексу різних рівнів управління. Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити економічну ефективність і обґрунтованість рішень, що пов'язані з пріоритетними напрямами лісової політики в умовах трансформації вітчизняної економіки.

Результати дисертаційного дослідження були впроваджені у діяльність: Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/719 від 17.11.2009 р.); Міністерства економіки України при розробці «Стратегії реформування податкової системи України» (довідка № 029/768 від 08.09.2009 р.); Міністерства охорони навколишнього природного середовища України при розробці і опрацюванні проекту «Концепції екологічної політики України до 2020 року» (довідка № 21810/16/10-09 від 17.12.2009 р.); Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при розробці «Національних доповідей про стан техногенної та природної безпеки в Україні» НАН України, МНС та Мінприроди в 2004-2007 роках (довідка № 02-582/122 від 21.01.2010 р.); Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Держкомлісгоспу України при оптимізації системи економічних заходів щодо підвищення ефективності функціонування лісового господарства Львівської області у кризовий період (довідка № 04/1787 від 7.12.2009 р.); ДП «Львівський науково-дослідний інститут землеустрою» при формуванні регіональної політики використання і охорони лісових земель карпатського регіону (довідка № 1608 від 12.12.2009 р.); професорсько-викладацького складу кафедри менеджменту лісового господарства Навчально-наукового інституту лісового і садовопаркового господарства НУБіП України у навчальному процесі та знайшли своє відображення в науково-дослідних роботах та планах (довідка № 57 від 7.12.2009 р.); Львівського обласного головного управління земельних ресурсів при організації використання земель природоохоронного призначення (№ 25/2 від 23.01.2010 р.); КНДУ «Науково-дослідного інституту соціально-економічного розвитку міста» КМДА при формуванні комунальної власності на ліси КМДА (№ 01-472/205 від 19.09. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язано важливу наукову проблему - розроблено систему заходів щодо формування ефективної системи територіальної організації лісового комплексу України на основі його кластеризації та формування ефективної лісової політики відповідно до національних інтересів та вимог перехідної економіки.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування, охорони навколишнього середовища та лісокористування. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації. З наукових праць опублікованих у співавторстві використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовано на науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах різних рівнів, а саме: “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (м. Суми, 24-27 травня 2005 р.); “Ліс, наука, суспільство” (м. Харків, 30-31 березня 2005 р.); “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (м. Львів, 22-23 вересня 2005 р.); “Наукові основи ведення сталого лісового господарства” (м. Івано-Франківськ, 28-30 вересня 2005 р.); “Сучасні проблеми сталого розвитку лісового комплексу України: освіта, наука, виробництво” (м. Київ, 13-15 жовтня 2005 р.); «Наука о лесе: история, современное состояние и перспективы развития» (г. Гомель, 19-21 октября 2005 г.); «Устойчивое развитие лесов и рациональное использование лесных ресурсов» (г. Минск, 6-7 декабря 2005 г.); «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (м. Київ, 13-14 квітня 2006 р.); «Теорія і практика розвитку АПК (м. Львів, 19-20 вересня 2006 р.); «Лісівництво України в контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства» (м. Львів, 20-23 вересня 2006 р.); «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (м. Київ 5-6 жовтня 2006 р.); «Перспективи впровадження регіональних планів управління лісами» (м. Івано-Франківськ, 11-13 жовтня 2006 р.); «Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку» (м. Київ, 20 квітня 2007 р.); «Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах» (м. Київ, 17 травня 2007 р.); «Рациональное использование и воспроизводство лесных ресурсов в системе устойчивого развития» (г. Гомель, 5-7 сентября 2007 г.); “Региональная наука» (г. Москва, 2 ноября 2007 г.); «Збільшення лісистості України шляхом лісорозведення на землях приватної форми власності» (м. Київ, 19 березня 2008 р.); «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р. ); «Сталий розвиток лісового господарства в контексті реалізації Кіотського протоколу в країнах Центральної та Східної Європи» (м. Київ, 24-27 вересня 2008 р.); «Біоресурси планети: соціальні, біологічні, продовольчі та енергетичні проблеми» (м. Київ, 3-7 листопада 2008 р.); «Глобальні зміни клімату: загрози людству та механізми відтворення» (м. Львів, 3 - 4 грудня 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження висвітлено у 68 наукових працях загальним обсягом 125,4 друк. арк., у тому числі 45 друк. арк. особисто належать автору, з них: 2 одноосібні монографії, 4 колективні монографії, 28 статей у наукових фахових виданнях; 34 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаних джерел. Основний обсяг дисертації становить 374 стор. комп'ютерного тексту, який включає 61 таблицю та 17 рисунків (з них 11 займають всю площу сторінки). Список використаних джерел із 241 найменування - на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі ”Теоретико-методологічні основи формування лісового комплексу України” визначено сутність територіальної організації лісового комплексу, головні характеристики та закономірності розміщення підкомплексів по території України.

Просторова організація лісового комплексу передбачає перехід від індустріального освоєння і експлуатації природних ресурсів території до інноваційної моделі розвитку, характерною рисою якої є те, що основна частина в доданій вартості дістається центру управління інноваційним процесом. Просторовий розвиток лісового комплексу базується на основі стратегічного планування із створенням механізму узгодження планів просторового розвитку різних територіальних регіональних і адміністративних рівнів. Основна його мета - підвищення ефективності господарської діяльності лісоресурсної сфери на певній території та перехід її галузевих структур на ринкові засади екологічно збалансованого розвитку. Просторова організація лісового комплексу - це діяльність з організації та впорядкування його економічного простору, як відтворювального процесу елементів цього простору, що функціонує як система речових і енергетичних потоків (сировини, товарів і послуг, капіталів тощо) та комплекс організаційних заходів щодо управління елементами і зв'язками території. Відповідно до цього економічний простір лісового комплексу - це територіальна частина фізичного простору, де зосереджені взаємопов'язані його об'єкти: землі лісового фонду, лісові екосистеми, лісогосподарські, мисливські, лісозаготівельні, деревообробні підприємства, об'єкти інфраструктури (транспортні лісоторгові та інженерні мережі). Економічний простір лісового комплексу являє собою середовище функціонування і розвитку елементів продуктивних сил, взаємовідносин суб'єктів лісоресурсної сфери з державними органами влади, місцевим самоврядуванням, регіональними і міждержавними структурами, що забезпечуватиме його наповнюваність і здатність зберігати свою структуру, форму, стійке положення під впливом різних факторів. Економічний простір лісового комплексу представлений економічною, екологічною та соціальною підсистемами. Йому притаманні такі ознаки, обумовлені його функціональним призначенням: пропорційно-зворотні зв'язки, ієрархічність (глобальний, регіональний, національний і локальний рівні), фізичні й абіотичні межі, відкритість системи, стан динамічної рівноваги. Економічний простір лісового комплексу має свою особливу структуру, кількісний стан якого визначається терміном «архітектура», а якісний - «густота». Під архітектурою простору розуміють наявність матеріально організованого середовища з логічною структурою, складом, формами, організацією і зв'язками відповідних елементів продуктивних сил лісового комплексу, основне призначення якої - забезпечити відновлення і самоорганізацію лісогосподарського виробництва в масштабах окремого регіону. Категорія густота ідентифікується нами як придатність та доступність ресурсів, основних фондів, робочої сили і тіснотою економічних зв'язків (відносин) між компонентами економічного простору. Якість цього простору визначається лісівничо-екологічними характеристиками лісового фонду як ресурсного потенціалу та економічними параметрами лісового середовища і підприємств лісового комплексу.

Лісовий комплекс - це економічно (ринково) доцільна система підприємств, діяльність яких пов'язана з використанням лісових ресурсів, які розвиваються внаслідок (на основі) досягнення конкурентних переваг і географічної концентрації на умовах державно-приватного партнерства. В залежності від природних, соціально-економічних, історичних умов, матеріально-технічної бази, кінцевої продукції (послуги), конкурентоспроможної на світовому ринку, та циклу, який лежить в її основі, нами виділена структура лісових підкомплексів (табл. 1).

Виходячи з того, що в основі нашого поділу лісового комплексу на підкомплекси лежать теорії циклів: енерговиробничих (певний вид сировини або енергії автор М.М. Колосовський), промислово-технологічних (базисне виробництво, яке є ядром циклу, автори М.М. Паламарчук і Н.П. Процько), то функціональну структуру кожного лісового підкомплексу будуть складати такі елементи:

Таблиця 1. Характеристика основних підкомплексів лісового комплексу

А) Ядро підкомплексу. Виробничо-економічна або технологічна сукупність підприємств виробничо-технологічного чи невиробничого циклу базового виробництва.

Б) Обслуговуюча інфраструктура. Підприємства виробничо-технологічного чи невиробничого циклу небазового виробництва, а також обслуговуючі підприємства базового виробництва. Крім цього, сюди входитимуть спеціалізовані підприємства з виготовлення машин та обладнання, лісозахисту, лісовпорядкування, насіннєві станції тощо.

В) Науково-навчальні заклади дослідницького типу. Система спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, проектно-конструкторських бюро та лісодослідних станцій.

Щодо територіальної структури лісового комплексу, то її доцільно розглядати на трьох базових рівнях - макро-, мезо- та мікрорівень. На макрорівні - це лісовий комплекс; на мезорівні - лісові підкомплекси (виділені в залежності від сировини, яка використовується у базовому виробництві ); на мікрорівні - лісові підприємства (на даний час держлісгоспи), які формуються в залежності від виду підкомплексу та спеціалізуються на основі певного циклу виробництва кінцевої конкурентоспроможної продукції.

Лісовий комплекс - це новий, забезпечуючий додаткові можливості, спосіб структурування і розуміння економіки, організації теорії і практики економічного розвитку, а також установлення лісової політики. Виходячи з цього визначення формування і розвиток комплексу повинен йти через досягнення конкурентних переваг і спеціалізацію, а не через спроби повторення того, що вже присутнє в інших регіонах.

Для групування областей у відповідні лісові підкомплекси нами використовувався ієрархічний кластерний аналіз. Метод вимірювання схожості районів - евклідова дистанція. Для усунення впливу того, що показники виміряні в різних одиницях, була застосована z-нормалізація всіх показників. Кількість кластерів (груп) визначалась в кожному випадку окремо, в залежності від міри подібності областей.

Всі показники лісового господарства областей умовно поділені на три групи: економічні, екологічні та соціальні показники. В процесі аналізу вважали, що всі ці показники є рівноцінними для класифікації, тобто мають однакову важливість. Групування показників показано на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Система показників за якими здійснювалось групування областей України (А - економічні показники; Б - екологічні показники; В - соціальні показники; Г - еколого-економічні показники; Д - соціально-екологічні показники; Е - соціально-економічні показники; І - інтегральний показник).

Можна говорити про наявний суттєвий зв'язок між показниками (коефіцієнт кореляції = 0,73).

Виходячи з групування областей України за допомогою кластерного аналізу та враховуючи, що визначальним є не фізичний простір, а визначення сили дії його економічного поля, оскільки його фізичний простір залишається сталим, й беручи до уваги те, що якщо об'єкту приписувати властивості, склад і структуру, причому якщо хоча б одна його властивість розглядається як функція від його складу і структури, то такий об'єкт стає системою, ми розподілили територію України (рис. 2) на лісові підкомплекси.

Як видно з рис. 2 лісовий комплекс України ділиться на:

Лісопромисловий підкомплекс, - задовольняє потреби національної економіки в деревині, виробах з деревини, целюлозі, папері та меблях.

Лісопродовольчий підкомплекс, - задовольняє потреби національної економіки в харчових, лікарських та технічних недеревинних ресурсах.

Лісорекреаційний підкомплекс, - виконує рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовується для туризму, спорту, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення.

Лісополезахисний підкомплекс, - виконує функцію захисту сільськогосподарських угідь від ерозії та врожаю сільськогосподарських культур від несприятливих природних явищ.

Лісоекологічний підкомплекс, - виконує функцію охорони навколишнього природного середовища та забезпечення природно-техногенної безпеки.

У другому розділі “Стан та оцінка потенціалу лісового комплексу України” здійснено аналіз сучасного стану та особливостей функціонування підприємств лісового комплексу.

У ПРП важливе значення належить ЛРП як сукупності лісових ресурсів і лісорослинних умов, що перебувають у залежності від певних географічних зон та забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб людини і суспільства. Іншими словами, ЛРП - це показник, який характеризує всю сукупність лісових ресурсів та лісорослинних умов і є базою раціональної організації лісокористування і розвитку продуктивних сил у цілому. Незважаючи на те, що ЛРП є порівняно незначним - лише 4,2% ПРП, - від рівня його використання, охорони і відтворення значною мірою залежить економіка й екологічна ситуація. Виходячи з визначення ЛРП, до нього відносяться лісові насадження, полезахисні смуги та інші захисні насадження, недеревна продукція лісу, екологічні та соціальні функції лісових насаджень.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення та лісів на інших категоріях земель становить 10,8 млн га, з них 9,5 млн га. Загальний запас деревної маси в лісах України оцінюється у 1,7 млрд м³. Середній запас деревної маси на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 185 м³, запас на 1 га стиглих і перестійних деревостанів - 237 м³, середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель - 3,8 м³. Лісозабезпеченість, тобто кількість лісоресурсів, які припадають на одну людину, дорівнює 37,2 м³, та 0,20 га лісу.

Лісогосподарськими підприємствами у 2007 р. випущено продукції на суму 2956,3 млн грн., у т.ч. обсяги продукції лісозаготівель становили 2576,2 млн грн., або 87,1%. В процесі рубок заготовлено 19013,9 тис. м³ деревини, з якої частка ліквідної становить 16884,3 тис. м³, або 89%. Вартість одного знеособленого кубометра деревини становить 135 грн. 49 коп. Державними лісогосподарськими підприємствами реалізовано в круглому вигляді 11125,1 тис. м³ деревини на суму 2040,7 млн грн., що становить 84% заготівель. На внутрішній ринок поступило 8241,7 тис. м³ деревини на суму 1307,1 млн грн., або 74% від загального обсягу, вартістю 158 грн. 60 коп. за один знеособлений кубометр. На експорт відправлено 2883,4 тис. м³ деревини на суму 733,6 млн грн., тобто по 254 грн. 42 коп. Різниця між ціною знеособленого 1 м³ реалізованої та заготовленої деревини становить 13,5 гривень.

Витрати на виготовлення продукції розподілено таким чином, що найбільша їх кількість припадає на виробничу собівартість - 84,5%, з якої основні - цехові витрати (20%). Слід звернути увагу на низьку частку заробітної плати у виробничій собівартості - 19,6%, значні витрати на утримання й експлуатацію обладнання - 10,8% та інші виробничі витрати - 10,9%, які підвищують виробничу собівартість продукції. Кількість реалізованої продукції на одного штатного працівника становить 34,04 тис. грн., а середньомісячна заробітна плата - 1156 грн., що становить 85% від середньомісячної плати в Україні.

Щодо рентабельності продукції, то вона є досить низькою - лише 8%, однак цей показник значно варіює по областях. Загальна вартість основних фондів Державного комітету лісового господарства (станом на 2008 р.) дорівнювала близько 1,94 млрд грн., а рівень їх зносу 53%. Чисельність штатних працівників у лісовому господарстві складає 78605 чол., або 0,7% від штатних працівників у країні. У структурі операційних витрат виробництва найбільшу частку займають матеріальні затрати - 36,4%. Це пов'язано з великою енерго- і ресурсомісткістю виробництва та витратами на оплату праці, в яких намітилася тенденція до зменшення. Щодо амортизації, то її рівень залишається стабільно низьким - 3,3%. Аналіз залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва в грошовому виразі, тобто визначення критичного обсягу випуску лісо продукції, починаючи з якого виробництво стає рентабельним, виявив, що точка беззбитковості становить 13,5%.

Найбільшою проблемою у структурі лісозаготівель є переважання низькосортної деревини, тобто дров'яної деревини для технологічних потреб, дров для опалення та балансів, сумарний обсяг якої становить 61,8%.

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість в загальному промисловому виробництві займає порівняно невелике місце. Її підприємства виробили 2,9% усього обсягу продукції. На них зайнято 3,5% чисельності промислово-виробничого персоналу, а вартість їхніх основних виробничих фондів становить 2,5%.

На базі обробки і переробки деревини в Україні функціонує 10818 підприємств, що складає 19,7% всіх промислових підприємств. Найбільша їх кількість зайнята лісопиленням (61%), виготовленням будівельних деталей із деревини (24%) і виробництвом меблів (7%). На підприємствах деревообробної галузі працює 40 тис. працівників, в целюлозно-паперовій промисловості 72 тис. Середньомісячна заробітна плата штатного працівника в деревообробній промисловості є нижчою від промисловості в цілому в середньому на 38% і склала у 2008 р. 1313 грн.

У 2008 р. підприємствами деревообробної промисловості було реалізовано продукції на суму 5796,3 млн грн. Продукція деревообробної і целюлозно-паперової промисловості відзначається високою матеріаломісткістю у структурі її собівартості матеріальні витрати досягають 68 %, а витрати на оплату праці - 12%. Значні витрати на виробництво продукції спричинили різке зниження рентабельності операційної діяльності галузі у 2008 р. (-2%).

Вартість основних виробничих засобів деревообробної промисловості за первісною вартістю складає 4903,9 млн грн., а їхній стан не відповідає сучасним вимогам виробництва. Ступінь їх зносу на кінець 2007 р. становить 36%, у тому числі машин і устаткування - 57%. Інвестиції в основний капітал в 2008 році склали 768 млн грн. Прямі іноземні інвестиції в оброблення деревини та виробництво виробів з деревини склали 253,5 млн дол. США (0,7% загального обсягу інвестицій).

У 2008 р. було експортовано продукції деревообробної галузі на суму 801,2 млн дол. США, що в загальному обсязі експорту становить 1,2%. Було імпортовано продукції на суму 545,8 млн дол. США, що в загальному обсязі імпорту становить 0,6%. До складу експортної продукції підприємств входять переважно лісоматеріали необроблені, пило- і будівельні матеріали, деревні плити, фанера, меблі, папір та інші товари. Необхідно відзначити, що в структурі експорту зберігається велика частка дешевої продукції і сировини - 42%.

Виходячи із всебічного аналізу сучасних лісозаготівель в Україні і можливого їх збільшення у перспективі, були визначені обсяг сортиментів круглого лісу, з одного боку, і потреба в них - з іншого. Розрахунки свідчать, що цю потребу практично повністю можна задовольнити за рахунок власних лісосировинних ресурсів. Виняток становлять окремі види деревної сировини - фанерний кряж і деревина для виробництва струганого шпону.

У третьому розділі “Еколого-економічні проблеми формування лісового комплексу України” проаналізовано проблеми функціонування лісового комплексу та запропоновано напрями їх вирішення.

Процес нарощування виробничих потужностей за рахунок використання природних ресурсів та ігнорування екологічної складової при все ширшому розгортанні виробничих процесів та невключення її в економічний аналіз ефективності виробництва призводить до порушення взаємозв'язків між виробництвом та навколишнім середовищем, що, у свою чергу, відображається у великих економічних втратах. Екологізація суспільного виробництва розглядається як процес подальшого вдосконалення виробничих і економічних відносин в цілому, у тому числі відносин власності на засоби виробництва та природні (лісові) ресурси, із врахуванням наявного рівня розвитку продуктивних сил на екологічній основі більш високого рівня. У цьому аспекті ми бачимо можливими такі напрями здійснення екологізації лісогосподарського виробництва: природозберігаючий (раціоналізація господарської діяльності, спрямована на вдосконалення матеріального виробництва і нематеріальної сфери); природоохоронний (природоохоронна діяльність і екологічна орієнтація розміщення виробництва); прикладний (застосування відповідних стандартів, введення лісової сертифікації).

Проблема модернізації сегментів лісового комплексу має різні вихідні передумови через наявні значні інституційні відмінності. У загальних аспектах під модернізацією лісового комплексу слід розуміти оновлення зношеного і застарілого устаткування, застосування прогресивних технологій, удосконалення структури виробництва та безперервне впровадження інновацій. Ієрархія (важливість, черговість) основних напрямів модернізації по відношенню до окремих підгалузей, виробництв і підприємств може відрізнятися залежно від їх техніко-технологічного стану, пріоритетності виробництва, назрілої необхідності структурних змін, фінансових можливостей та іншого. Головна умова модернізації комплексу - ефективна податкова система, достатні обсяги інвестування, державне регулювання інвестиційного і стимулювання інноваційного процесів, державний захист вітчизняного виробника тощо. Метою модернізації є зростання обсягів і ефективності виробництва.

Протягом усього існування лісогосподарського виробництва основною ідеєю його розвитку є отримання якомога більшої кількості деревної продукції без виснаження наявних деревних запасів і без зниження продуктивності лісу. Цей принцип за своєю суттю є ідеєю сталого розвитку лісового господарства в сучасному розумінні. Суть названого принципу полягає у встановленні рівноваги між щорічною вирубкою лісу та величиною його щорічного приросту при постійному залісненні щорічних вирубок. За таких умов щорічна вирубка лісу, яка реалізує щорічний приріст, може повторюватися невизначено довгий час (теоретично - вічно). Якщо розмір лісокористування суттєво не перевищує його річний приріст, або перевищення допущено на короткому відрізку часу, то таке користування можна назвати сталим. Тобто розмір користування не перевищує лісогосподарських нормативів у вигляді приросту, науково обґрунтованої розрахункової лісосіки, правильного співвідношення між допустимим розміром рубки і загальними запасом деревини.

Право власності на землю складає основу економічних відносин у будь-якій суспільно-економічній формації. Воно є фундаментом регулювання земельних відносин, зокрема в лісовому господарстві, де земля функціонує як активний фактор процесу праці і головний засіб виробництва. При цьому реалізація права власності не повинна завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості екосистем. Існування в Україні державної, приватної і комунальної власності на ліси теоретично може забезпечити баланс інтересів різних соціальних прошарків населення, що є важливою передумовою стійкого економічного розвитку.

Щоб захистити власну економічну систему країни від вимивання ресурсів та коштів і запобігти перетіканню ресурсної ренти в бюджети інших економічних суб'єктів, існують певні економіко-правові механізми - експортні бар'єри. Експортні бар'єри - це перешкоди, які певна категорія товарів повинна подолати, щоб вийти за межі внутрішнього ринку та ефективно реалізуватися на зовнішніх ринках. Здатність ефективно долати такі бар'єри і реалізуватися на ринках інших країн свідчить про конкурентоспроможність товару. Основні з цих бар'єрів - це експортне мито, квота та ліцензія. Дія сучасних економіко-правових механізмів держави для запобігання перетікання ресурсів і коштів в економіки інших країн є малоефективною, щоб не сказати, навпаки - сприятливою. На нашу думку, для виходу з цієї ситуації необхідно ввести квоти на експорт деревини та виробів з неї й надавати експортні ліцензії на експорт деревини і виробів з неї (коди товарів згідно з УКТ ЗЕД 4403-4407) виключно державним підприємствам.

У четвертому розділі “Значення лісових підкомплексів в соціально-економічному розвитку територій” оцінена роль кожного з підкомплексів в забезпеченні економічного розвитку.

Сьогодні уже заповідано 14,3% земель підпорядкованих Держкомлісгоспу, при цьому заповідність усієї території держави становить 4,95%. Ліси Державного комітету лісового господарства займають близько 40% природно-заповідного фонду держави. Кожний другий заповіданий гектар в Україні - це земельні ділянки лісового фонду. Щорічно на лісових землях створюються території та об`єкти природно-заповідного фонду площею понад 30 тис. гектарів. Ландшафти у структурі природно-заповідного фонду країни займають провідне місце і становлять понад 56%. Все це створює реальні передумови для реформування їх власнісного статусу, зокрема відродження інституту комунальної власності. Основні мотиви запровадження комунальної власності на ліси є такі: територіальним громадам необхідна матеріальна та фінансова основи для здійснення функцій місцевого самоврядування; місцеві органи самоврядування набувають самостійності й незалежності стосовно володіння, розпорядження та користування земельними ділянками лісового фонду; запровадження комунальної власності на ліси є конституційним правом громадян; комунальна власність дає можливість цілеспрямовано використовувати лісові ресурси для задоволення громадських потреб територіальної громади; зростає економічна відповідальність органів місцевого самоврядування за збереження і поліпшення використання лісового фонду, можливість залучення додаткових грошових надходжень до місцевого бюджету; підвищується зацікавленість рад у здійсненні ефективного управління землями лісового фонду територіальних громад.

Вкрай важливим завданням сьогодні для енергомістких виробництв в Україні є знаходження шляхів енергетичного самозабезпечення регіонів як за допомогою впровадження ефективних енергозберігаючих технологій, так і за рахунок альтернативних джерел енергії. Слід відзначити, що для кожного регіону України може бути притаманним той чи інший альтернативний енергетичний ресурс. Найбільш перспективним регіоном щодо використання біомаси деревини та її відходів в енергетичних цілях є Українське Полісся - Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська і північна частина Сумської області, які відносно багаті лісовими ресурсами.

При цьому, використання деревини та її відходів для енергетичних цілей на радіоактивно забруднених землях лісового фонду Полісся сприятиме, з одного боку, залученню в господарський обіг радіоактивно забрудненої деревини, раціональному використанню всієї сукупності деревних ресурсів (тонкомір, дрова, відходи) та ефективному використанню непридатних для сільськогосподарської діяльності земель. З іншого - дасть змогу забезпечити теплом і енергією весь регіон та компенсувати енергопотужності закритої Чорнобильської АЕС. А все це разом дасть змогу залучити в регіон інвестиції та створити додаткові робочі місця, що, у свою чергу, буде підґрунтям економічного і фінансового оздоровлення регіону.

Існує два шляхи вирішення проблеми скорочення викидів парникових газів: перший - зменшення викидів в енергетиці та сільському господарстві, другий - збільшення поглиначів парникових газів, що пов'язано з новими лісовими посадками. Стік СО₂ у фітомасу лісів щорічно становить приблизно 15,4% від емісії ПГ у цілому в Україні, однак цей показник (рис. 3) значно коливається в регіональному розрізі: від 1,4% - у Донецькій до 309,% - у Закарпатській області. Тобто є регіони, в яких асиміляційний потенціал лісів повністю поглинає емісію С0₂ і навіть її надлишок з інших областей (Закарпатська, Волинська, Рівненська), та ін. В інших областях поглинання фактично немає (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька) та ін. Відповідно до показника поглинання СО₂ лісами і повинні визначатися області України, в яких пріоритетними будуть проекти збільшення поглиначів парникових газів, а в яких - проекти зменшення викидів.

За кількістю поглинання СО₂ лісами, наявних площ неугідь та низькопродуктивних земель, які доцільно використати для лісорозведення та нарощування ресурсного й екологічного потенціалів лісів і при умові застосування ґрунтозберігаючих технологій, ми вважаємо, що територія України поділяється на чотири зони, в яких можуть ефективно реалізовуватися пріоритетні напрями використання інвестиційних капіталів від міжнародної торгівлі квотами на викиди парникових газів: