Формування корпоративного управління сталим регіональним розвитком України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Державна установа

Інститут економіки природокористування та сталого розвитку національної академії наук України

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Тема:

Формування корпоративного управління сталим регіональним розвитком України

Левковська Людмила Володимирівна

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державній установі «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України».

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор, академік НААН України Хвесик Михайло Артемович, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», директор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Онищук Георгій Ілліч, Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, директор;

доктор економічних наук, професор Запатріна Ірина Вікторівна, Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу моделювання економічного розвитку;

доктор економічних наук, професор Ульянченко Олександр Вікторович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики та продовольства України, завідувач кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 60.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Я.В. Коваль



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси, які відбуваються в економіці країни в останні роки, потребують постійного перегляду економічної політики для забезпечення її сталого розвитку.

Формування та реалізація політики сталого розвитку регіонів повинні передбачати створення оптимальних умов для життєдіяльності населення, функціонування господарюючих суб'єктів та їх економічну безпеку, набуваючи нової якості і потребуючи розробки сучасних підходів до управління, а саме корпоративного управління сталим розвитком.

Практика трансформації економічної системи в Україні показує, що, незважаючи на загострення економічної та фінансової кризи, відбуваються зміни, пов'язані із процесами посилення конкурентоспроможності корпоративного бізнесу, підвищення його соціальної відповідальності, активізації розвитку корпоративних структур як найбільш ефективних організаційно-правових форм господарювання. Збільшення частки корпоративних утворень у галузях вітчизняної економіки, формування нової парадигми корпоративного управління, залучення корпорацій до вирішення суспільних та економічних інтересів держави, підтримка інноваційних напрямів діяльності вимагають поглиблення наукових досліджень, пов'язаних з подальшим розвитком корпоративних відносин та можливостей їх поєднання із концепцією сталого розвитку України.

Як свідчить досвід розвинених країн, саме корпоративні форми організації економічної діяльності мають багато переваг. Вони суттєво сприяють процесам концентрації капіталу та інвестуванню його в напрямах, які забезпечують продуктивність і конкурентоспроможність корпоративних структур на світових і національних ринках, пом'якшують суперечності між працею і капіталом, сприяють демократизації економіки, значною мірою забезпечують вирішення соціальних проблем на основі формування корпоративної культури. Таким чином, виникає нагальна потреба адаптації світового досвіду корпоративного управління сталим розвитком до регіональних умов України.

Серед зарубіжних авторів, які досліджували проблеми корпоративного управління, слід виділити фундаментальні наукові праці А. Берлі і Г. Мінза, що набули подальшого розвитку в роботах відомих учених І. Ансоффа, Дж. Бенкета, Д. Лорша, Р. Ла Порта, Н. Мінова, Р. Монкса, Дж. Паунда, А. Радигіна, Б. Стеварда, В. Салмона.

Розкриття сутнісних ознак сучасного сталого регіонального розвитку та окремих аспектів корпоративного управління відображено в наукових працях відомих вітчизняних учених за наступними напрямами: вдосконалення механізму корпоративних відносин - А.Е. Воронкової, В.А. Євтушевського, Г.В. Козаченко; побудови організаційної структури управління корпораціями і систем менеджменту - О.Є. Кузьміна, Г.В. Назарової, Є.М. Палиги; оцінки результативності діяльності підприємств корпоративного сектору - А.Є. Ачкасова, І.О. Бланка, Г.С. Волинського, В.А. Лушкіна, О.Г. Мендрула, Р. Б. Тяна, Л.І. Федулової, М.Г. Чумаченка; системного розвитку організаційно-економічного механізму корпоративного управління - О.І. Амоші, В.П. Дубіщева, І.В. Запатріної, А.В. Крушевського, О.С. Поважного, М.П. Педана, В.І. Торкатюка, В.Г. Федоренка; корпоративного управління та сталого розвитку на регіональному рівні - І.К. Бистрякова, О.І. Дація, М.І. Долішнього, Ш.І. Ібатулліна, Г.В. Ковалевського, Я.В. Коваля, М.Х. Корецького, М.Ф. Кропивка, В.І. Куценко, В.С. Міщенка, В.П. Ніколаєва, Я.Б. Олійника, Г.І. Онищука, А.В. Степаненка, О.В. Ульянченка, М.А. Хвесика, Є.В. Хлобистова, М.В. Щурика.

Разом із тим у зв'язку з недостатністю теоретико-методологічного та методичного забезпечення корпоративних форм управління розвитком господарських систем на регіональному рівні як ключової ланки соціально-економічних відтворювальних процесів, виникає потреба формування корпоративних структур змішаного типу, орієнтованих на досягнення умов сталого розвитку, створення бізнес-середовища із високим рівнем соціальної відповідальності, розроблення концептуальних положень корпоратизації сталого розвитку та відповідного інституціонального забезпечення. Саме необхідність наукового обґрунтування значущості визначених проблем проведення подальших наукових досліджень у контексті розвитку цілісної системи корпоративного управління сталим регіональним розвитком України обумовили вибір теми дослідження, його актуальність, визначили мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України та Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема темами: III-305 (87) «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку» (номери державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U0055261(48)), де здобувачем досліджено світові тенденції та наукові надбання корпоратизації економічного простору в рамках забезпечення сталого регіонального розвитку; III-15-09(100) «Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів» (номер державної реєстрації 0108U009957), у межах якої обґрунтовано методичні підходи до активізації розвитку корпоративних відносин в Україні за умов підвищення інноваційної та інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки; II-1-11(1) «Формування стратегічного потенціалу сталого розвитку України» (номер державної реєстрації 0111U000324), де запропоновано авторський системно-функціональний підхід до визначення корпоративного управління сталим регіональним розвитком.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка рекомендацій щодо формування і впровадження корпоративних форм управління сталим регіональним розвитком в Україні.

Для досягнення визначеної мети поставлені та вирішувались такі основні завдання:

· виявити світові тенденції та наукові надбання корпоратизації економічного простору в рамках забезпечення сталого регіонального розвитку;

· визначити сучасні науково-теоретичні положення щодо корпоратизації регіонального економічного простору;

· обґрунтувати напрями, чинники і принципи забезпечення розвитку ефективних форм корпоративного управління;

· розкрити тенденції корпоратизації економічної діяльності в Україні;

· визначити умови забезпечення інвестиційної та інноваційної активності національних корпоративних структур;

· здійснити аналіз стану науково-методичного та інформаційного забезпечення розвитку корпоративних структур в Україні;

· аргументувати шляхи забезпечення корпоративних конкурентних переваг регіонів для сучасних умов трансформації економіки країни;

· розкрити сутнісні ознаки та зміст розвитку корпоративної соціальної відповідальності;

· розробити концептуальну модель корпоративного управління сталим регіональним розвитком в Україні;

· визначити методичні підходи до оцінки ефективності корпоратизації регіонів;

· сформувати сучасні механізми корпоративного управління сталим регіональним розвитком;

· поглибити напрями інституціоналізації корпоративного управління сталим регіональним розвитком, включаючи відповідні інститути, засоби інтеграції фінансових та виробничих капіталів як запоруку забезпечення відтворювальних процесів.

Об'єктом дослідження є процес формування корпоративного управління сталим регіональним розвитком України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні й прикладні засади корпоративного управління сталим регіональним розвитком України на основі гармонізації інтересів владних структур, суспільства та бізнесу.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять ключові положення, принципи та методи сучасної економічної теорії і теорії управління, праці вітчизняних і зарубіжних учених та закономірності розвитку національної економіки.

Дослідження виконано з використанням широкого спектра загальних і спеціальних наукових методів, таких як: історичний підхід і діалектичний метод пізнання - у процесі аналізу світового досвіду формування корпоративних структур і вітчизняної практики; абстрактно-логічного аналізу - для визначення сутності понять корпоративне управління, корпоративні структури, корпорація; математичного моделювання та системного аналізу - для розробки моделі корпоративного управління і господарювання; інституціональний - у процесі дослідження внутрішніх і зовнішніх механізмів функціонування корпоративних відносин; економіко-правовий - для аналізу нормативно-правової бази формування корпоративного управління сталим регіональним розвитком; техніко-економічного і статистичного аналізу - для оцінки стану функціонування корпоративних структур у регіоні; методи порівняльного аналізу та зіставлень - для дослідження структури акціонерного капіталу і різних моделей корпоративного управління; синергетичний метод - з метою дослідження процесів відтворення регіональних господарських систем.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, офіційні дані Державної служби статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, матеріали інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, мережа Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів. Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі основні положення, висновки і рекомендації є новим розв'язанням важливої наукової проблеми - розробити концептуальні основи і теоретико-методологічні засади формування корпоративного управління сталим регіональним розвитком України.

До вагомих результатів дослідження, що відображають наукову новизну, розкривають зміст дисертаційної роботи і виносяться на захист, належать такі:

уперше:

· сформульовано та обґрунтовано теоретичні положення щодо поєднання корпоративного принципу організації економічної діяльності з концепцією сталого розвитку регіонів на основі розмежування відповідальності корпорацій і регіональних владних структур стосовно раціонального використання стратегічного потенціалу регіону;

· розроблено методологічні засади формування системи управління сталим регіональним розвитком України на основі побудови корпоративних відносин з розвинутою компонентою соціальної відповідальності, а також ефективних корпоративних зв'язків між владою, суспільством і бізнесом, орієнтованих на забезпечення конкурентних переваг регіонів;

· запропоновано концептуальну модель сталого регіонального розвитку в рамках формування системи корпоративного управління, яка базується на структуруванні корпоративних відносин та відповідного інституціонального середовища, що забезпечує рівновагу інтересів суб'єктів господарювання;

удосконалено:

· понятійний апарат щодо забезпечення сталого регіонального розвитку, зокрема визначено поняття корпоратизація сталого регіонального розвитку, яке, на відміну від існуючих, відображає особливу форму організації підприємницької діяльності, що регламентована спеціальним законодавством;

· методичні підходи до корпоративного управління сталим регіональним розвитком, які базуються на інституційному забезпеченні відтворення регіональних фінансових та виробничих капіталів;

· систему організаційно-економічних механізмів забезпечення сталого регіонального розвитку на основі: узгодження інтересів суб'єктів економічної діяльності, формування корпоративних структур середнього та малого бізнесу, що розташовані в регіоні; розмежування прав власності на стратегічні ресурси регіону, ураховуючи економічні, соціальні, екологічні, енергетичні та інші складові; пошуку форм і типів організації регіональних корпорацій змішаного типу; забезпечення інститутів концентрації та перерозподілу ресурсів у владних структурах; формування загальної корпоративної культури господарювання, упровадження контролінгу, пов'язаного з фінансово-економічною діяльністю, а також трансферу, що забезпечує поширення передових технологій серед суб'єктів господарювання на комерційній і некомерційній основі;

· методичні підходи до активізації розвитку корпоративних відносин за умов підвищення інноваційної та інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки, що, на відміну від існуючих, ураховують структуризацію моделі узгодженого розвитку великого, середнього та малого бізнесу;

· систему принципів вирішення проблеми корпоративного управління сталим регіональним розвитком, яка формує їх нову конфігурацію і включає: законодавче закріплення переліку основних прав регіональних суб'єктів корпоративних відносин; забезпечення їх достатньою і достовірною інформацією про структуру капіталу та механізми контролю згідно з міжнародними стандартами; відповідальне ставлення до використання належних прав тощо.

набули подальшого розвитку:

· категорія корпоративне управління, що, на відміну від існуючих трактувань, розглядається як система принципів, норм, правил, методів поведінки учасників корпоративних відносин, орієнтованих на досягнення певних цілей у результаті спільної діяльності, при визначенні як суб'єкта корпоративного управління учасників корпоративних відносин, а об'єкта - діяльність учасників корпоративних структур;

· системно-функціональний підхід до визначення інститутів корпоративного управління сталим регіональним розвитком, який ураховує засоби підвищення загальних стандартів діяльності корпоративних утворень, включаючи фінансові результати і підвищення акціонерної вартості;

· методичні підходи до обґрунтування основних напрямів підвищення ефективності державного регулювання корпоративної діяльності, які включають заходи щодо поліпшення форм участі держави в управлінні корпораціями за допомогою економічних методів і стимулів;

· система принципів формування корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, котра передбачає включення принципу підвищення ефективності функціонування корпорації, що можна віднести до сфери корпоративної соціальної відповідальності, а також визначення стейкхолдерів, або груп впливу, тобто основних суб'єктів, на яких поширюватиметься діяльність корпорації;

· методичний підхід до вдосконалення саморегулювання акціонерних товариств, що передбачає розробку рекомендаційних кодексів корпоративного управління сталим регіональним розвитком на основі розвиненої інформаційної інфраструктури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що з використанням обґрунтованих концептуальних положень, науково-методичних і практичних рекомендацій можливо підвищити ефективність корпоративного управління сталим регіональним розвитком України, створити передумови для поліпшення та активізації інвестиційної діяльності як невід'ємної складової політики економічного зростання. Науково-методичні розробки автора та рекомендації використано: Державним фондом сприяння місцевому самоврядуванню в Україні для розробки та вдосконалення "Методики оцінки проектів і програм розвитку місцевого самоврядування в 2010 р." (довідка №144/01/6-10 від 09.11.2010 р.), Виконавчим комітетом Рівненської міської ради у процесі розробки "Програми соціально-економічного розвитку м. Рівного на 2011-2015 роки" та "Муніципальної програми сталого розвитку на 2009-2012 роки", затверджених рішеннями Рівненської міської ради №48 від 28.12.2010 р. та №2278 від 15.04.2009 р. відповідно (довідка №08-1396 від 22.09.2011 р.); Міністерством з питань житлово-комунального господарства України при розробці системи індикаторів, які характеризують ефективність управління підприємствами та інвестиційною діяльністю об'єднань підприємств, а також дослідженні фінансово-економічних ризиків суб'єктів господарювання, формуванні організаційних структур соціальної сфери країни (довідка №7/17-2185 від 02.03.2011 р.); Республіканським галузевим концерном комунального машинобудування "Укркомунмаш" у процесі розроблення рекомендацій з інституціонального забезпечення розвитку корпоративних відносин, інтеграції фінансового та промислового капіталів (довідка №201 від 19.01.2011 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні тем "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку", "Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів" (довідка №01-08/324 від 12.01.2010 р.); Відкритим міжнародним університетом розвитку людини "Україна" у методологічному та методичному забезпеченні навчального процесу при викладанні дисциплін "Корпоративне управління", "Економіка природокористування", "Корпоративна безпека" (довідка №02-3/243 від 14.07.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій викладено авторській підхід до вирішення теоретичних, методологічних та практичних проблем формування корпоративного управління сталим регіональним розвитком. Усі відображені в дисертації висновки та положення, що виносяться на захист, одержані автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи апробовано на науково-практичних конференціях різних рівнів, а саме: "Регіональні економічні проблеми" (м. Київ, 26 травня 2002 р.), "Соціально-економічні аспекти промислової політики: теоретичні аспекти регіонального розвитку і моделі інноваційного розвитку територій" (м. Донецьк, 18 квітня 2002 р.), Наукові доповіді ІІ Добровської конференції з наукознавства та історії науки (м. Київ, 12-13 березня 2002 р.), "Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України"(м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.), "Актуальні проблеми економічного розвитку України" (м. Київ, 1 листопада 2006 р.), "Формування та проблеми розвитку підприємництва в Україні" (м. Київ, 23-24 листопада 2006 р.), "Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства" (м. Донецьк, 26 червня 2006 р.), "Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах" (м. Київ, 17 травня 2007 р.), "Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи" (м. Житомир, 26-27 квітня 2007 р.), "Сучасні проблеми розвитку підприємництва в Україні" (м. Київ, 22-23 листопада 2007 р.), "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 20 травня 2008 р.), "Розвиток продуктивних сил України від В. І. Вернадського до сьогодення" (м. Київ, 20 березня 2009 р.), "Розвиток менеджменту виробничої сфери в умовах глобалізації" (м. Миколаїв, 20 вересня 2011 р.), "Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях " (м. Бахчисарай, 16 вересня 2011 р.).

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 45 наукових працях загальним обсягом 56,4 друк. арк., з яких особисто автору належить 49,4 друк. арк., з них: 9 монографій, у т.ч. 1 одноосібна, 8 - у співавторстві, 22 статті у наукових фахових виданнях, 14 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 446 стор. комп'ютерного тексту, який включає 31 таблицю та 49 рисунків, з яких 8 займають повну площу сторінки. Список використаних джерел із 315 найменувань викладено на 27 стор., 4 додатки - на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження поставленої проблеми, зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами й темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, особистий внесок здобувача у розробку обраної теми.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади корпоративного управління сталим регіональним розвитком" розкрито світові тенденції корпоратизації економічної діяльності, чинники та принципи забезпечення корпоративного управління, а також теоретичні підходи до корпоративного управління сталим регіональним розвитком.

Світові тенденції корпоратизації економічного простору розглянуто у ключі зіставлення національних особливостей його структурної організації. Установлено, що в англо-американській моделі визначальним фактором є фондовий ринок, який стимулює процеси збільшення вартості й короткострокової прибутковості корпорації. Ця модель базується на принципі жорсткого розмежування власності та управління, розвиненому інституті прав власності. Вона, перш за все, передбачає домінування аутсайдерів, тобто незалежних та корпоративних інвесторів, не пов'язаних з іншими діловими відносинами. Характерними ознаками німецької моделі корпоративного управління є тісний зв'язок банків і промисловості. На цій основі будується міжгалузева інтеграція промислових концернів і фінансових організацій та створення горизонтального промислово-фінансового товариства. Модель обмежує права власників компанії, ставлячи суспільні і державні інтереси вище, залучає до корпоративних відносин різні групи стейкхолдерів, наприклад банки, кредитори, трудові колективи, профспілки і громадські організації. Японська модель передбачає взаємне проникнення капіталу, орієнтацію компаній насамперед на загальні корпоративні й державні інтереси, соціальну організованість на рівні корпорації та ділову організованість на рівні індустріальної групи.

Критичний аналіз переваг та складнощів зарубіжних моделей корпоративного устрою показав, що для України особливий інтерес мають наступні позиції. В англо-американській моделі - забезпечення мобільності інвестицій та швидкість відтоку капіталу з неефективних галузей в ефективні і в той же час спрямованість на дохідність акцій, що перешкоджає стратегічному розвитку. Американська ефективна в період інноваційного розвитку економіки, у німецькій модель суттєвою є орієнтація акціонерів на реалізацію довгострокової стратегії та досягнення стабільності ділових зв'язків. У той же час насторожує їх відносно низька гнучкість, складнощі прийняття швидких рішень про ліквідацію або продаж неефективного бізнесу, скорочення штатів тощо. В японській моделі привабливим є те, що вона враховує національний колорит, передбачає взаємне проникнення капіталу та орієнтацію компаній перш за все на загальні корпоративні й державні інтереси. Крім того, вона спрямована на методи контролю через мережу внутрішніх контактів між головними учасниками корпоративних відносин.

Для всіх моделей характерним є формування моральних рис корпоративної людини, тобто йдеться про впровадження окремих аспектів японської системи управління в інше середовище. Аргументами на користь використання японського досвіду щодо формування і виховання корпоративної людини можуть бути національні, культурні традиції і звичаї слов'ян, працелюбність і старанність, обов'язковість і відданість, колективізм і спільна праця.

У цілому світовий досвід орієнтує на розвиток національного корпоративного сектору економіки, який має можливість акумулювати значні обсяги інвестиційних ресурсів у національній економіці. Саме корпоративне управління та акціонерний капітал є важливими складовими ефективної інтеграції суб'єктів господарювання в міжнародну економіку.

Визначено, що сучасні корпоративні відносини за кордоном будуються на принципах: забезпечення максимальної ефективності корпорації, залучення інвестицій, виконання юридичних і соціальних зобов'язань, однакового ставлення до всіх груп акціонерів, зокрема малих та іноземних, дотримання встановлених законодавством прав зацікавлених осіб, ефективного виконання управлінцями своїх функцій, забезпечення інформаційної відкритості та прозорості компаній, своєчасного і повного розкриття інформації щодо всіх істотних питань фінансово-господарської діяльності корпорації, контролю над діяльністю менеджменту з боку акціонерів, дотримання прав міноритарних акціонерів, участі незалежних осіб в управлінні компанією, тощо.

Доведено, що розвиток корпоративних відносин відбувається під впливом економічних, соціальних, організаційних, інституціональних, екологічних та управлінських факторів. Значне місце відводиться недержавним інститутам впливу на діяльність корпорацій, а також формування та розбудову культури корпоративного управління, яка зміцнює загальний каркас системи, створеної правом. Численними є об'єднання із захисту прав акціонерів, центри та інститути, що займаються незалежним аналізом діяльності менеджерів, підготовкою незалежних директорів, виявляють проблеми корпоративних відносин, а також забезпечують публічне обговорення складних питань взаємодії бізнесу та суспільства. Названі вище позиції формують інституціональну основу реалізації головних принципів корпоративного управління. Установлено, що важливим фактором розвитку системи корпоративного управління є впорядкування акціонерної власності, зокрема відділення прав власності від управління нею при забезпеченні контролю з боку власників над керуючими, що розпоряджаються власністю. Суттєвим є також організаційний чинник, який орієнтує на захист й узгодження інтересів різних зацікавлених груп у рамках законодавчих норм, правил, стандартів, розроблених у результаті формальних і неформальних угод усіх зацікавлених сторін.

На основі вивчення концептуальних положень корпоратизації економічного простору розвинених країн у дисертаційній роботі сформульовано й обґрунтовано концепт поєднання корпоративного принципу організації економічної діяльності з концепцією сталого регіонального розвитку України.

Відповідно до цього, сформульовано найбільш прийнятне трактуванням категорії корпоративне управління як системи принципів, норм, правил, методів поведінки учасників корпоративних відносин, що визначають досягнення певних цілей у результаті спільної діяльності. При цьому суб'єктами корпоративного управління визначено учасників корпоративних відносин, а об'єктом - діяльність учасників корпоративних структур.

У такому випадку ключовим питанням корпоратизації сталого регіонального розвитку стає забезпечення зростання суспільного виробництва й капіталу із пропорційним перерозподілом доходів між суб'єктами господарювання, що розташовані на території регіону. Корпоратизацію сталого регіонального розвитку визначено у вигляді особливої форми організації підприємницької діяльності, яка регламентована спеціальним законодавством і закріплює розмежування відповідальності корпорації і регіональних владних структур щодо раціонального використання стратегічного потенціалу регіонального простору. Наводимо концептуальну схему корпоратизації сталого регіонального розвитку через гармонізацію інтересів бізнесу та регіонального суспільства (рис. 1).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Концептуальна схема корпоратизації сталого регіонального розвитку

Відповідно до наведеної схеми визначено принципові блоки діяльності щодо забезпечення сталого розвитку на основі гармонізації інтересів суспільства та бізнесу в площині їх спільної діяльності. Проведене дослідження проблемних питань формування корпоративного управління підтверджує необхідність теоретико-методологічного обґрунтування моделі розмежувань прав власності на стратегічні ресурси (економічні, соціальні, екологічні та інші), формування корпоративних структур середнього і малого бізнесу, пошуку нових форм і типів регіональних корпорацій змішаного типу, нових підходів до концентрації і перерозподілу доходів, формування загальної корпоративної культури господарювання. Зазначене є першочерговим завданням у сучасних економічних умовах країни.

У другому розділі "Формування корпоративних структур в Україні" висвітлено тенденції корпоратизації економічної діяльності, виявлено особливості забезпечення інвестиційної та інноваційної активності корпоративних структур, а також зосереджено увагу на корпоративних технологічних трансферах та питаннях інформаційного забезпечення розвитку корпоративних структур в Україні.

Аналіз процесу корпоратизації в Україні показав, що він у загальному відображає тенденції, які спостерігаються у розвинених державах світу, але із запізненням за відомими причинами. Така ситуація спричиняє відповідну економічну нестабільність. Визначено, що для України характерним є зміна економічного ландшафту. В останні десять років відбуваються значні трансформації в корпоративній структурі, які відображають процеси створення більш конкурентоспроможних, економічно стійких та привабливих об'єднань підприємств (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка зміни кількості підприємств корпоративного сектору в економіці України

Характерною тенденцією сучасного стану розвитку корпоративного сектору національної економіки є тривала та затяжна початкова стадія його становлення. Зокрема, це проявляється в недостатній інвестиційній та інноваційній активності, залежності ефективності виробництва від глибини приватизації, низькому рівні конкурентоспроможності. Причинами такого стану є, по-перше, незавершеність процесу приватизації як соціально-економічного проекту; по-друге, уповільнений процес постприватизаційної реструктуризації його суб'єктів. Тобто сучасні вітчизняні корпорації поки що є не стільки повноцінними суб'єктами корпоративних відносин порівняно зі світовими їх аналогами, скільки лише їх прообразами. По-третє, ще не створено комплекс необхідних інституційних передумов для повноцінного формування та ефективного функціонування інтегрованих корпоративних структур.

Утім, виявлено й позитивні тенденції, пов'язані з ранжуванням реального сектору України на великі, середні та малі виробничі структури. Визначено позитивну роль великих корпоративних формувань в інноваційному процесі, що обумовлено кращими можливостями встановлення тимчасової монопольної ціни інноватора, яка забезпечуватиме прибуток при зростаючих виробничих витратах на впровадження інновацій.

Наголошується, що головною перешкодою на шляху корпоратизації середнього та малого бізнесу є апріорна недовіра власників до представників великого бізнесу, з одного боку, і влади - з іншого, оскільки інституціональні важелі запобігання поглинання їх великим капіталом є недосконалими.

За результатами аналізу стану функціонування великих, середніх та малих підприємств установлено, що зайнятість на них характеризується відносною стабільністю. Так, якщо за станом на 01.01.2009 на одному великому підприємстві працювало 2 047 чол., то 01.01.2010 р. - 2 020, на середньому - відповідно 128 і 132, малому - 7 і 8 чол. За видами економічної діяльності розподіл працюючих дещо відрізняється від середнього значення. Коливання цього показника є достатньо великим: від 885 чол. на великих підприємствах, що займалися торгівлею, до 2 226 чол. - у промисловості; на середніх підприємствах - від 77 - у торгівлі до 167 чол. - у промисловості; на малих - від 5 чол., зайнятих торгівлею до 9 чол. у сільському господарстві. За станом на 01.01.2010 середньомісячний розмір заробітної плати одного працівника по відношенню до 2006 року зріс як на великих підприємствах (на 1 052,47 грн.), так і середніх (на 624,25) і малих (на 507,88 грн.). Великими підприємствами реалізовано продукції, виконано робіт та надано послуг на суму 1 249 361,4 млн. грн., або 45,6% від загального обсягу реалізації; середніми - на 1 034 749,3 млн. грн., або 37,7%, що на 1,4% менше від аналогічного періоду 2009 р.; і малими підприємствами - на 456 667,8 млн. грн., або 16,7%. У цілому в Україні спостерігалося зменшення частки лише середнього бізнесу - з 39,1 (2009 р.) до 37,7% (2010 р.). Незважаючи на державну та регіональну підтримку підприємництва на регіональному рівні, їх фінансовий стан на початок 2010 р. був нестабільним. Від звичайної діяльності до оподаткування на великих підприємствах сума збитків становила 46 635,9 млн. грн., середніх - 42 566,2 і на малих - 54 162,7 млн. грн. (табл. 1). Більша частина (69,7%) загального обсягу збитків припадає на великі підприємства у промисловості (32 529,2 млн. грн.), 26,6% (11 320,4 млн. грн.) - на середні в торгівлі, 39,3% (21 302,0 млн. грн.) - на малі підприємства, що займалися операцією з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям. Рівень рентабельності операційної діяльності великих підприємств становив 4,5%, середніх - 2,7 і малих - 0,0%. Найбільш рентабельними були великі (21,7%) та середні (13,7%) підприємства, які займалися сільським господарством, мисливством та лісовим господарством, а малі (14,3%) займалися фінансовою діяльністю.

Таблиця 1

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування підприємств різних розмірів за станом на 01.01.2010 р.*

Показник	Фінансовий результат (сальдо), млн. грн.	Підприємства, які одержали прибуток	Підприємства, які одержали збиток
		частка від агальної кількості, %	фінансовий результат, млн. грн.	частка від загальної кількості, %	фінансовий результат, млн. грн.
Україна	-6167,2	60,1	137197,6	39,9	143364,8
Великі підприємства	19877,4	62,8	66513,3	37,2	46635,9
Середні підприємства	-4834,7	60,6	37731,5	39,4	42566,2
Малі підприємства	-21209,9	60,1	32952,8	39,9	54162,7

* Джерело: [161, с. 406].

Критичне осмислення та зіставлення трендів корпоратизації розвинених країн і вітчизняної економіки виявило, що активізацію розвитку корпоративних відносин в Україні слід очікувати за умов підвищення інноваційної та інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки. Проте суттєва роль у цьому питанні відводиться інноваціям щодо структуризації моделі забезпечення розвитку великого, середнього та малого бізнесу як єдиної системи. На відміну від англо-американської та азійських моделей, українська має можливості перегрупування системи інноваційного забезпечення виробництва відповідно до традиційної трьохрівневої управлінської вертикалі. Такий підхід сприяє також трансформації уявлень про сталий розвиток, який у даному разі пов'язується із перенесення акцентів на регіональний рівень, на відміну від зарубіжного досвіду, в якому головним є муніципальний рівень вирішення соціальних та екологічних проблем.

Обґрунтовано, що подальший розвиток інвестиційної діяльності потребує загальних системних перетворень, які передбачають наближення України до ринкової економіки. На цьому шляху пріоритетною стає імплантація в систему управління нових інноваційних засобів. У цьому напрямі важливе значення має використання контролінгу як функціонально відособленого напряму діяльності, пов'язаного з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в менеджменті для ухвалення оперативних і стратегічних управлінських рішень щодо сталого розвитку регіону в цілому. Наголошується на інформаційній значущості категорії контролінг, оскільки вона торкається не лише суто облікових функцій, але й усього спектра управління процесом досягнення кінцевої мети та отримання бажаних результатів. Іншим засобом, який рекомендовано до широкого впровадження, є трансфер, що розглядається як сучасний управлінський інструмент, котрий забезпечує розповсюдження передових технологій серед суб'єктів господарювання на комерційній і некомерційній основі. Запропоновано послідовність етапів реалізації інвестиційної стратегії корпоративних структур у регіонах. Сформульовано процедуру вибору регіону, а також напряму інвестування для визначення регіональної інвестиційної стратегії корпоративних структур на принципах системності, достатньої різноманітності, адаптивності та економічної ефективності. Розкрито роль держави у процесі підвищення інвестиційної привабливості регіонів України, яка полягає в консолідації діяльності щодо визначення перспективних напрямів інвестування та забезпечення їх бюджетними і позабюджетними фінансовими ресурсами.

Запропоновано концепт розвитку корпоративної інформаційної системи (КІС) як системи управління бізнес-процесами і сталим розвитком регіону за рахунок поєднання функцій регіонального та бізнесового управління в єдиному технологічному ланцюгу відповідних процедур. Наведено вимоги щодо розвитку корпоративної інформаційної системи, включаючи: забезпечення швидкодійності, надійний захист від несанкціонованого доступу, зручний інтерфейс, можливість масштабування і розвитку системи, інтеграція з модулями системи передачі даних, високу надійність роботи. Для моніторингу розвитку корпоративних структур рекомендовано використання е-індексів, включаючи: індекс цифрових можливостей, або цифрової перспективи (Digital Opportunity Index - DOI), розроблений ITU в межах WPIIS; індекс цифрового доступу (Digital Access Index - DAI), ITU; індекс мережевої готовності (Networked Readiness Index - NRI), Світовий економічний форум; індекс розвитку ІСТ (ICT Development index - ITU); індекс інформаційного суспільства (Information Society Index - ISI), компанія IDC.

...