Інституціоналізація економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни

Державний вищий навчальний заклад

“Національний гірничий університет”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Інституціоналізація економічного розвитку

Івашина Олександр Флорович

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Академії митної служби України (м. Дніпропетровськ) Державної митної служби України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Петруня Юрій Євгенович, Академія митної служби України (м. Дніпропетровськ) Державної митної служби України, проректор з науково-педагогічної роботи та інноваційної діяльності.

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Гриценко Андрій Андрійович, Інститут економіки та прогнозування НАН України (м. Київ), заступник директора;

доктор економічних наук, професор Ткач Анатолій Арсентійович, Мелітопольський інститут державного та муніципального управління “Класичного приватного університету”, проректор з науково-педагогічної роботи-директор;

доктор економічних наук, професор, Осецький Валерій Леонідович, Київський національний університет ім. Т. Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, професор кафедри економічної теорії.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д.08.080.01 В.М. Дереза

Анотація

інституціоналізація економічний архітектоніка

Івашина О.Ф. Інституціоналізація економічного розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. Державний вищий навчальний заклад “Національний гірничий університет”, Дніпропетровськ, 2011.

У дисертації впроваджено новий концептуальний підхід щодо процесу інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій, шляхів і способів ефективної інституціоналізації економічного розвитку. На основі поєднання інституціонального підходу з діалектичним методом здійснено системний аналіз інституціонально-трансформаційних змін в економічному розвитку. Обґрунтовано інституціональні критерії економічного розвитку. Проведено трансакційний аналіз інституціоналізації економічного розвитку та інституціональний аналіз економіко-політичних та економіко-соціальних взаємодій. Розкрито особливості інституціоналізації нагромадження капіталу та його форм, інноваційного розвитку і реформування відносин власності. Визначено характерні ознаки інституціоналізації корпоративних відносин та інституціональні чинники розвитку корпоративного підприємництва. Визначено соціалізацію як провідну тенденцію економічного розвитку, особливості інституціоналізації економічних відносин у сфері праці.

Ключові слова: економічний розвиток, інститут, інституціоналізація, інституціоналізація економіко-неекономічних взаємодій, специфікація прав власності, соціалізація економіки.

Аннотация

Ивашина А.Ф. Институционализация экономического развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. Государственное высшее учебное заведение “Национальный горный университет”, Днепропетровск, 2011.

В диссертации предложен новый теоретико-методологический подход к исследованию процесса институционализации экономического развития, который состоит в сочетании институционального анализа и диалектического метода, что позволило раскрыть особенности институционализации экономических и экономико-неэкономических взаимодействий в процессе экономического развития.

В работе основным фактором экономического развития рассматривается технологическая эволюция, а сам процесс развития исследуется с позиций универсумизации, как развитие человеческого капитала на основе влияния всех сторон человеческой деятельности. Разработана концепция институционализации, которая объясняет взаимосвязи между поведенческими реакциями человека и институтами. Определены формы, методы и функции институционализации, система разработки, внедрения, иерархического упорядочивания и адаптации институтов в соответствии с целями институционального развития.

Автором выделен комплекс экономико-неэкономических взаимодействий универсумного типа и институциональные критерии экономического развития. Проведен системный анализ проблемы спецификации, защиты прав собственности и контрактов в переходной экономике. Выявлено, что институты контрактации обеспечивают реализацию прав собственности. Раскрыты причины рентоориентированного поведения экономических субъектов в системе “власть - собственность”, выделены институциональные факторы и социальные последствия коррупции.

Проведен системный анализ накопления капитала как структурно-функционально-институционального единства его элементов, как процесс изменения социально-экономических, технико-экономических и институциональных структур. Раскрыты причины и механизмы минимизации трансакционных издержек рыночных обменов в инновационных процессах. Доказана зависимость эффективности накопления капитала от перераспределения прав собственности на знания. Определены основные направления институционализации экономических и экономико-неэкономических взаимодействий с целью активизации процесса накопления капитала.

Проведен анализ институционализации экономических отношений в инновационной сфере, разработан механизм институционализации венчурного финансирования, который обеспечивает минимизацию трансакционных издержек рыночных обменов и операционных издержек инновационных фирм. Определены приоритетные направления инновационной модели экономического развития с учетом ориентиров глобальной экономической стратегии и практики ресурсосбережения.

Выделены основные тенденции развития международной торговли и показано, что фактором торможения развития Украины является неприятие организационно-технического опыта других стран и импортированных институтов рыночной экономики.

В работе определены основные тенденции институционального развития корпоративного сектора национальной экономики. Обобщены институциональные особенности корпоративного управления и предпринимательства, интеграционных процессов, процессов внешнего финансирования инвестиций. Проведено комплексное исследование институционализации отношений корпоративной собственности. Доказано существование элементов инверсионного развития корпоративного сектора национальной экономики.

Предложено толкование института социализации экономики как результата институционализации экономико-социальных взаимодействий в процессе экономического развития. Последовательно рассмотрены генетические, функциональные и структурные характеристики института социализации. Определены структура и функции института социализации, критерии социализации и влияние социокультурных факторов на экономическое развитие. Обобщена роль социальных и экономических факторов, степень их влияния на условия труда и занятость. Установлено расширение сектора неорганизованного труда и институционализации социально-иррациональных форм деятельности. Проведен анализ институционализации экономико-социальных взаимодействий, показаны особенности институционализации экономических отношений в трудовой сфере, рекомендованы мероприятия, направленные на развитие социальной сферы.

Ключевые слова: экономическое развитие, институт, институционализация, институционализация экономико-неэкономических взаимодействий, спецификация прав собственности, социализация экономики.

Summary

Ivashyna O. F. Institutionalization of economic development. - Manuscript.

Dissertation to obtain a degree of doctor in Economic Sciences, major 08.00.01 - Economics and history of economic thought. State Higher Educational Establishment “National Mining University”, Dnipropetrovsk, 2011.

A new conceptual approach to the process of institutionalization of economic and economic and non-economic interactions, ways and methods of effective institutionalizing of economic development is introduced in the thesis.

The systematic analysis of institutional and transformative changes in economic development is carried out on the basis of combination of the institutional approach and the dialectical method.

The institutional criteria for economic development are proved.

A transactional analysis of the institutionalization of economic development and institutional analysis of economic and political and also economic and social interactions is carried out.

The peculiarities of institutionalization of capital accumulation and its forms, innovative development and reforming of property relations are considered.

Characteristic signs of corporate relations institutionalization and institutional factors of corporate entrepreneurship are determined.

The socialization is defined as the leading trend of economic development, the features of institutionalization of economic relations in labor sphere are determined.

Keywords: economic development, institution, institutionalization, institutionalization of economic and non-economic interactions, the specification of property rights, socialization of economy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування ефективної ринкової системи господарювання в Україні потребує виконання багатьох складних завдань. Значна роль у цьому належить інституціональним чинникам, які формуються в процесі інституціоналізації економічних відносин - органічній складовій суспільного розвитку.

Економічний розвиток України відбувається досить суперечливо. Його відносно високі темпи в 2000-2007 рр. не забезпечили вирішення важливих макроекономічних, соціальних, структурних проблем економіки. Кризові явища у світовій економіці в 2008-2010 рр. загострили ці проблеми й довели необхідність надати економічному розвитку нової якості через проведення насамперед інституціональних змін як умови системних економічних перетворень.

Досвід різних країн світу показує, що найбільш успішно економіка розвивається в тих країнах, які змогли побудувати інституціональну структуру ринкової економіки на основі традиційних цінностей, норм і правил суспільного життя, що яскраво проявилося на прикладах модернізації Німеччини, Японії, Південної Кореї, Китаю тощо. Актуалізація та пріоритетність проблеми інституціоналізації економічного розвитку зумовлені тим, що конкурентоспроможність національних економік і компаній все більше визначається якістю інституціонального середовища, здатністю до інновацій, до сприйняття новітніх технологічних досягнень на основі використання тих інституціональних особливостей суспільства, які дозволяють повною мірою використати його людський, інтелектуальний та соціальний капітал.

Інституціональний підхід надає дослідженням економічного розвитку міждисциплінарного характеру і дозволяє враховувати соціальні, політичні, демографічні, психологічні, культурні, релігійні та інші чинники розвитку. Не можна пояснити розвиток сучасної економіки без урахування традицій народу, характеру та особливостей політичного устрою, етичних норм, загальної та правової культури громадян, системи панівних у суспільстві цінностей та інших інститутів.

Дослідження економічного розвитку стало об'єктом уваги ще в класичній політекономії. Окремі аспекти цієї проблеми розробляли, зокрема, В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. Загальнотеоретичні й методологічні аспекти економічного розвитку висвітлено в роботах О. Бузгаліна, В. Волчека, В. Дилігенського, В. Маєвського, Р. Нельсона, Р. Нуреєва, В. Тарасевича, М. Чешкова, В. Шейніса та інших науковців. Вплив суспільних витрат і ресурсних обмежень на економічний розвиток є предметом наукового аналізу в працях С. Глазьєва, Е. Денісона, Г. Делая, М. Калецького. Дж. Кейнса, Д. Медоуза, Дж. Міда, В. Ойкена, П. Олдака, В. Репке, П. Сраффи, Р. Солоу, М. Стронга, Дж. Тобіна, Р. Харрода, Л. Хансена, Й. Шумпетера.

Особливості інституціоналізації соціально-економічного розвитку розглянуто у працях представників соціально-інституціонального напрямку економічної думки Д. Белла, Т. Веблена, Дж. Гелбрейта, Ж. Єллюля, Г. Мюрдаля, У. Ростоу, Е. де Сото, Е. Тоффлера, Дж. Ходжсона та інших авторів.

Вплив інститутів та інституціональних змін на економічний розвиток досліджується в працях І. Александрова, А. Алчияна, С. Архієрєєва, Г. Беккера, Дж. Б'юкенена, О. Вільямсона, А. Гриценка, В. Дементьєва, Г. Демсеця, А. Задої, А. Колота, Р. Коуза, С. Левіна, І. Малого, Р. Міллера, Ф. Найта, Д. Норта, О. Носової, Р. Нурєєва, Б. Одягайла, А. Оноре, В. Осецького, Ю. Петруні, В. Полтеровича, Р. Пустовійта, В. Решетила, В. Тамбовцева, А. Ткача, Л. Федорової, А. Шаститка, В. Якубенка та інших авторів.

І все ж проблема інституціоналізації економічного розвитку потребує додаткових досліджень. Це зумовлено появою нових методологічних підходів, які дозволяють включити до аналізу економічного розвитку велику кількість неекономічних чинників. На перший план висуваються чинники етики, культури, моралі, довіри, суспільної психології, тобто ті рушійні сили, які визначають характер сучасного економічного розвитку та особливості інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій.

Інституціональний підхід дозволяє дослідити інституціональні умови та чинники еволюції економічних систем, рушійні сили трансформаційних процесів, їх особливості в контексті глобальних зрушень і тенденцій розвитку.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках НДР Академії митної служби України “Оптимізація системи управління в умовах розвитку міжнародної економічної інтеграції” (номер державної реєстрації 0106U008034), у межах якої автором проведено аналіз проблемних питань інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій та обґрунтовано напрямки і способи ефективної інституціоналізації зовнішньоекономічної діяльності та інноваційного розвитку Дніпропетровської області.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад інституціоналізації економіко-неекономічних взаємодій, і на цій основі - наукове обґрунтування шляхів і способів ефективної інституціоналізації економічного розвитку країни. Для досягнення мети дослідження в дисертації було поставлено та виконано теоретичні та практичні завдання:

- визначено особливості сучасного економічного розвитку;

- розроблено класифікацію та інституціональні критерії економічного розвитку;

- обґрунтовано й систематизовано теоретико-методологічні підходи стосовно дослідження інституціоналізації економічного розвитку;

- розроблено концептуальні засади інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій;

- розвинуто наукові погляди на інституціональну трансформацію в процесі економічного розвитку;

- обґрунтовано вплив інститутів економіко-політичної сфери на процес економічного розвитку;

- обґрунтовано теоретико-методологічні основи інституціоналізації нагромадження капіталу;

- розвинуто методологічні та практичні основи інституціоналізації інноваційного розвитку економіки;

- визначено інституціональні чинники розвитку корпоративного сектора економіки;

- визначено особливості інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій у процесі економічного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес інституціоналізації економічної системи та її вплив на економічний розвиток.

Предметом дослідження є відносини інституціоналізації економічного розвитку, вплив інституціоналізації на відповідні економічні відносини.

Методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дослідження є наукове й творче осмислення досягнень зарубіжних і вітчизняних учених у теорії економічного розвитку та в інституціональній теорії. У його основу покладено системний підхід до аналізу процесу інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій. Для досягнення поставленої в роботі мети використано сукупність загально-наукових і спеціальних методів дослідження інституціонально-трансформаційних змін в економічному розвитку. Використання діалектичного методу дозволило обґрунтувати зв'язок базових економічних відносин з інституціональною надбудовою та відповідними формами інституціоналізації (розділи 1, 2). На основі структурно-генетичного методу визначено структуру економічної категорії “розвиток” та особливості інституціоналізації економічних відносин на різних рівнях структури даної економічної категорії (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3). Єдність загального й особливого проявляється в універсальних причинах інституціоналізації економічного розвитку та її особливостях у трансформаційних економіках (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.3). Історико-генетичний метод дозволив розглянути інституціоналізацію економічного розвитку як закономірний процес еволюції інституціональної системи (підрозділи 1.3, 3.1, 4.1, 5.1). Для оцінки параметрів економічного розвитку використано статистичні методи (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 5.3). На основі методу порівняльного аналізу розкрито вплив інституціоналізації на розвинені стабільні та трансформаційні економіки (розділи 2, 3, 4, 5). На основі синергетичного методу обґрунтовано багатоваріантність економічного розвитку та вплив на нього економіко-неекономічних взаємодій (розділи 2, 3, 5). Завдяки методу аналізу й синтезу зроблено висновки щодо необхідності та можливості практичного застосування результатів дослідження (розділи 3, 4, 5).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України, аналітичні матеріали Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного комітету статистики України і міжнародних інституцій. У дослідженні використано монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних та міжнародних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні концептуальних засад, методів інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій. Результати наукового дослідження в сукупності розв'язують важливу проблему розробки цілісної концепції інституціоналізації економічного розвитку. До найбільш суттєвих результатів, які характеризують наукову новизну дисертації, належать такі:

вперше:

- обґрунтовано концепцію інституціоналізації економічного розвитку, в основу якої покладено ідею про психофізичну основу процесів життєдіяльності людини та її вплив на економічну поведінку людини як на індивідуальному рівні, так і на рівні соціальних груп. На цій основі виділено сукупність економічних та економіко-неекономічних взаємодій і встановлено генетичні взаємозв'язки між інститутами в гетерархічній інституціональній системі в процесі еволюції внутрішніх складових економічного розвитку;

- у межах концепції інституціоналізації економічного розвитку визначено психофізичні утворення (поведінкові інстинкти) як генетичну першооснову інституціоналізації. Саме вона дозволяє окремому індивіду еластично сприймати та усвідомлювати факти відповідності економічної поведінки наявній ситуації та створювати правила індивідуальної поведінки, які є відображенням біологічної природи людини. Через ретрансляцію архітектоніки поведінкових інстинктів правила індивідуальної поведінки безпосередньо впливають на формування правил соціальної поведінки, в яких знаходить свій прояв соціальне в людині. Правила соціальної поведінки являють собою базову інформаційну матрицю, що несе генетичну інформацію, на основі якої відбувається створення інститутів в економічній сфері та інших сферах суспільного життя;

- обґрунтовано, що правила індивідуальної та соціальної поведінки співвідносяться як загальне та особливе і відображають характерні ознаки та особливості інститутів і різнорівневі взаємозв'язки між ними. В аспекті розвитку вони задають програму дій суб'єктам інституціональних змін. Взаємозв'язок і взаємоперехід від правила соціальної поведінки до інституту відбувається через мотиваційний комплекс, представлений ціннісними орієнтаціями та структурою мотивацій економічних суб'єктів;

- інституціоналізацію економічних та економіко-неекономічних взаємодій визначено як процес подолання декомпозиції інституціональної системи, її впорядкування, організацію та самоорганізацію на основі створення і додержання правил економічної поведінки через дію механізмів мінливості та відбору, різні форми і способи свідомої діяльності з адаптації правил індивідуальної та соціальної поведінки економічних суб'єктів до певних умов у соціальному, економічному, політичному, правовому, соціокультурному вимірах;

удосконалено:

- інституціональні критерії економічного розвитку. На відміну від широко вживаних показників якості інституціональної структури, що відображають якість приватних і державних інститутів, запропоновано показники - рівень розвитку людського й соціального капіталу, соціалізації, які пов'язані безпосередньо з цілеспрямованою розумовою діяльністю людини на основі виділення комплексу взаємодій універсумного типу (економіко-екологічних, економіко-політичних, економіко-духовних, економіко-соціальних), мотивації людської діяльності в контексті культури постматеріальних цінностей;

- систему класифікацій економічного розвитку. На відміну від класифікацій за ознакою виділення прогресивно-послідовних способів заміщення технологій і техніко-економічних структур, економічний розвиток розглядається в контексті соціокультурного розвитку. За критерієм “векторність - безвекторність” виділено “циклічну-інверсійну” та “хаотичну-впорядковану” форми економічного розвитку, визначено елементи інверсійності в розвитку корпоративного сектора та інноваційних процесів в економіці, які, на відміну від існуючих досліджень, розглянуто не як результат співіснування старих і нових економічних форм та інститутів, а як результат біфуркаційних змін у процесі трансформації економічної системи;

- визначення соціалізації економіки: на відміну від існуючих досліджень, в яких соціалізація розглядається як соціально-економічна категорія, її розглянуто як інститут. Інститут соціалізації визначено як результат інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій, складову інституціонального потенціалу суспільства, що забезпечує збереження, розповсюдження та розвиток інститутів, інформації, знань, досвіду, необхідних для життєдіяльності сучасного та майбутнього поколінь. Визначено процес інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій у соціокультурній та соціально-трудових сферах суспільства, виділено генетичні, функціональні та структурні ознаки соціалізації економіки.

набули подальшого розвитку:

- теоретико-методологічні засади дослідження процесу економічного розвитку. На відміну від інших досліджень, проведених у термінах моделювання й модельної помилки, економічний розвиток визначено як відносно самостійний елемент суспільної динаміки, особливий вид суспільного розвитку, який характеризується переходом від природно-історичного до соціокультурного типу розвитку і співіснуванням новітніх соціальних інститутів з існуючими консервативними інститутами. Доведено залежність економічного розвитку від синергетичного впливу економічних та економіко-неекономічних взаємодій, як в аспекті макроекономічної динаміки, так і визначенні напрямів трансформаційних змін;

- теоретичне обґрунтування інституціоналізації економіко-політичних взаємодій. На відміну від раніше проведених досліджень інституту “влада - власність”, інституціональною ознакою національної економіки в контексті приватного й політичного ринків інститутів визначено формування рентоорієнтованої моделі поведінки суб'єктів економіко-політичних взаємодій. Обґрунтовано, що величина трансакційних витрат є загальною оцінкою рівня інституціоналізації економіко-політичних взаємодій. Поява інституціональних пасток доводить необхідність відмови від неприйнятних зразків інституціоналізації економіко-політичних взаємодій, нелегальних методів захисту прав власності та контрактів через збільшення трансформаційних витрат і витрат зловживання державою власними перевагами;

- обґрунтування інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій у процесі інноваційного розвитку національної економіки в частині виділення її інтеграційних, інноваційних, соціальних, технологічних, економічних, мотиваційних чинників. На відміну від існуючих підходів, інноваційний розвиток визначено як результат інституціоналізації організаційно-економічних форм нагромадження суспільного капіталу, які забезпечують оптимальну специфікацію та захист прав власності і контрактів, реалізацію монополії на знання;

- теоретичне обґрунтування інституціональних умов розвитку корпоративного сектора економіки, що полягають у такій специфікації прав корпоративної власності, яка забезпечує інституціоналізацію переваг виробничої інтеграції, збільшення ліквідності корпоративних цінних паперів, формування імпліцитних контактів і корпоративної етики, ефективних систем корпоративного управління та підприємництва, обмежень зловживань власними перевагами суб'єктів корпоративних відносин на основі збільшення трансакційних витрат. На відміну від раніше проведених досліджень, корпорацію визначено як універсумне утворення, в якому проявляються економічні та економіко-неекономічні взаємодії, а їх інституціоналізація набуває певних ознак в аспекті персоніфікації, реалізації та еволюції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і висновки, викладені автором у дисертації, є внеском у розвиток теорії трансформаційної економіки. Отримані наукові результати надають можливості для більш глибокого розуміння процесу інституціоналізації економічного розвитку, шляхів і напрямків його вдосконалення. Результати роботи сприяють розвитку теоретичних основ інституціоналізації економіко-неекономічних взаємодій та використанню їх у практичній діяльності державних і недержавних установ і підприємств з метою забезпечення економічного розвитку.

Основні положення дисертаційного дослідження були використані: Державною митною службою України в процесі реалізації митної політики держави через методичні розробки справляння мита відповідно до чинного законодавства та для створення інституціонально-організаційних умов розвитку нормативно-довідкової системи, специфікації та захисту прав інтелектуальної власності відповідно до угоди ТРІПС, що належить до компетенції митних органів (довідка № 11/5-1980 від 09.03. 2010 р.); Головним управлінням економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації під час формування проекту Стратегії регіонального розвитку Дніпропетровської області (довідка № 1354/0/31-09 від 30.11.2009 р.); Управлінням розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації в процесі реалізації державної регуляторної політики при формуванні програми розвитку підприємництва в регіоні з метою використання наявного економічного та інноваційного потенціалу підприємств (довідка № 5/2-9-10 від 12.01.2010 р.); Придніпровським регіональним фондом підтримки підприємництва в частині використання методики виявлення інвестиційно-перспективних підприємств для сприяння в отриманні кредитних ресурсів тим з них, діяльність яких відповідає пріоритетним для регіону напрямкам розвитку (довідка № 15-К від 17.11.2009 р.); Правлінням ВАТ Акціонерна компанія “Комбінат Придніпровський” для формування системи соціального партнерства у виробничій та соціальній сферах у межах довгострокової стратегії інноваційного розвитку корпоративного підприємства (довідка № 7 / 683 від 20.11.2009 р.); Академією митної служби України при імплементації стандартів Всесвітньої митної організації щодо підготовки стратегічних і оперативних митних менеджерів відповідно до особливостей економіки України (довідка № 11/21 від 06.01.2010 р.); в авторських курсах “Політична економія”, “Макроекономіка”, “Економічна теорія”, які розроблено здобувачем особисто і викладаються в Академії митної служби України та Дніпропетровській державній фінансовій академії (довідка № 4 від 12.11.2009 р.). За участю здобувача підготовлено і видано навчальний посібник “Макроекономіка” з грифом МОН України.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки й рекомендації дисертаційної роботи є підсумком багаторічних особистих наукових досліджень автора з проблем інституціональної економіки. Всі результати, які винесені на захист, одержано автором самостійно. Особистий науковий внесок дисертанта в наукові роботи, виконані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було апробовано та схвалено на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2004” (Дніпропетровськ, 2004), VIII Науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2005” (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Европейская наука ХХІ века - 2007” (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства” (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (Дніпропетровськ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (Київ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (Ірпінь, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку” (Макіївка, 2009), V Міжнародній науково-практичній конференції “Європейська наука ХХІ ст. - 2009” (Пшемишль, 2009), V Міжнародній науково-практичній конференції “Новини от добрата наука - 2009” (Софія, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки” (Прага, 2010), VI Міжнародній науково-практичній конференції “Новини на научния прогрес - 2010” (Софія, 2010), VIII Міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія” (Київ, 2010).

Публікації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано у 43 наукових працях, з яких 5 монографій, з них 1 особиста, 24 у фахових виданнях ( у т. ч. 11 особисті), 12 матеріалів конференцій, 1 навчальний посібник. Загальний обсяг публікацій 69,5 др. арк., з яких 47,15 др. арк. належать особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 441 сторінці комп'ютерного тексту, в тому числі 20 таблиць, а також містить список використаних джерел із 386 найменувань на 38 сторінках і 22 додатки на 38 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження інституціоналізації економічного розвитку” - обґрунтовано концептуальні підходи до дослідження економічного розвитку та процесу його інституціоналізації, встановлено сутнісні ознаки та зміст інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій.

У дисертації теоретично обґрунтовано неможливість прийняття критерію безпосереднього спостереження як вихідного методологічного принципу інституціонального аналізу, оскільки це призводить до відмови від об'єктивної рівневої структуризації категорії економічного розвитку та від спроб теоретичного аналізу як самих рівнів його структурної ієрархії, так і особливостей їх інституціоналізації. На основі використання структурно-генетичного методу дослідження побудовано модель структурної ієрархії категорії “розвиток”. Розкрито його вихідну інтерпретацію через виділення трьох рівнів категоріальної структури, які розрізняються за предметом, за спадним ступенем абстракції та зростаючою конкретністю. Перший рівень структурної ієрархії категорії “розвиток” представлено дидактичною категорією “потреба”, яка відображає необхідність творення нового. На другому рівні ієрархії категоріальної структури розвиток представлено як одну з універсалій культури, процес, у якому реалізується діяльність суб'єкта. На третьому рівні ієрархії універсальна категорія “історичний тип розвитку” перетворюється в об'єкт, виражений у категоріях форм (за параметрами векторності - безвекторності) і видів (за джерелами, цілеспрямованістю, специфікою суб'єктів). За даними ознаками виділено економічний розвиток як окремий вид розвитку.

Основним фактором економічного розвитку визнано прогресуючі технологічні зміни. Зміна технологій сприяє змінам організаційних форм, офіційних статусів і традицій, які не можна змінити за короткий період часу внаслідок ефекту інституціональної інерції. Доведено необхідність переходу від природно-історичного (що ґрунтується на історично-послідовних способах заміщення інституціональних структур, їх детермінованості й субординованості) до соціокультурного (пов'язаного співіснуванням самостійних і непорівнянних інституцій) типу розвитку, від відтворювального, еволюційно-революційного до процесуального, інноваційного розвитку.

З позицій універсумізації розвиток розглянуто не лише як особливу (соціальну) гілку еволюції, а як фундаментальну категорію з широким контекстом. Процес економічного розвитку визначено через мікроуніверсумізацію, яка виявляється на рівні окремої людини, як розвиток людського капіталу особистості на основі синергетичного впливу всіх сторін людської діяльності.

Дослідження інституціоналізації економічного розвитку побудовано на використанні універсальних принципів економічного аналізу, об'єднанні системного та інституціонального підходів, методологічних позицій класичного інституціоналізму, неоінституціоналізму, нової інституціональної економіки на рівні конкретно-наукових методів аналізу. Це дало можливість визначити вихідні, базові, суттєві зв'язки між економічними суб'єктами, які забезпечують інтеграцію інституціональної структури в процесі функціонування та розвитку економічної системи. На основі структурно-функціонального аналізу інституціональної системи визначено змістовні характеристики вихідного та базових інститутів. Через застосування еволюційного підходу і синергетики проведено аналіз інституціональної структури та системи в аспекті розвитку.

Для встановлення генетичних взаємозв'язків між інститутами автором висунуто гіпотезу про першооснову інституціоналізації, яка формується на рівні психофізичних процесів і проявляється через складні поведінкові реакції (рефлекси) як прості форми поведінкових інстинктів і формування правила індивідуальної поведінки - суб'єктивного явища, що проявляється на рівні індивідуальної людської психіки. Правило індивідуальної поведінки розглянуто як чутливе сприйняття та усвідомлення факту відповідності поведінки або стану певного суб'єкта наявній ситуації. Через правила індивідуальної поведінки архітектоніка інстинктів (психофізичних утворень) ретранслюється на соціально-психологічний рівень людської поведінки. Утворюються правила соціальної поведінки, які безпосередньо визначають особливості інститутів у різних сферах суспільного життя.

Правило соціальної поведінки є інформаційною матрицею інституціоналізації, в якій унаслідок впливу поведінки людини на її діяльність та складного взаємовпливу діяльності та поведінки накопичується генетична інформація про економічну систему. В аспекті розвитку правило соціальної поведінки визначає динамізм економічної системи і розкриває вихідну точку інституціональної структури. Правила індивідуальної і соціальної поведінки забезпечують процеси життєдіяльності та діяльності людей, що утворюють зв'язок між природними інстинктами та інститутами і в такому розумінні визначені основою інституціоналізації.

Інституціоналізацію визначено як еволюцію простих форм соціальної взаємодії, як структурування взаємодій між людьми на основі правил індивідуальної та соціальної поведінки.

Інституціоналізація відображає інерційність інституціональних змін та обмеженість вибору інституціональних альтернатив. Інституціоналізація економічних та економіко-неекономічних взаємодій відбувається через взаємодію правил індивідуальної та соціальної поведінки і формування базових і комплементарних інститутів економічної структури.

Система ціннісних орієнтацій та установок створює мотивації до подальшої інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій, яка формує спрямованість змін для забезпечення економічного розвитку.

Визначено форми і методи інституціоналізації, а також її функції:

- відтворювальну функцію, що забезпечує відтворення зразків життєдіяльності інститутів та підтримку інституціонального балансу, насамперед у формі інституціональної універсуміки (техно-гуманітарно-екологічного балансу);

- інтеграційну функцію, що об'єднує індивідів у певні соціальні групи;

- регулівну функцію, що регулює процес соціалізації в економічних відносинах і є проявом формування все більш соціалізованого інституціонального порядку реалізації біологічної природи людини як умови суспільного розвитку;

- контрольну функцію, що контролює поведінку, яка відхиляється від норми та забезпечує спадковість власних основ людини та суспільства, захищає їх від зриву ідентичності через збереження відповідності сублімованих протоінститутів та інститутів;

- координаційну функцію, що пов'язана з координаційними властивостями інститутів.

Досліджено механізм інституціоналізації, який включає форми та методи інституціоналізації, систему розробки, впровадження, ієрархічного впорядкування та адаптації інститутів відповідно до цілей інституціонального розвитку. Визначено цільові, функціональні аспекти його дії, а також предметну область застосування. Для розвитку та закріплення інституціональної інновації пропонується адміністрування нових правил, моніторинг процесів інституціональних змін, інформаційна підтримка інновацій, опанування нових навичок. Цільова функція механізму інституціоналізації полягає у формуванні такої інституціональної системи, яка здатна забезпечити економічний розвиток.

У другому розділі - “Роль інституціоналізації в забезпеченні економічного розвитку” - визначено інституціональні критерії економічного розвитку, проведено трансакційний аналіз інституціоналізації економічного розвитку та інституціональний аналіз економіко-політичних взаємодій.

У дисертаційній роботі доведено обмеженість ортодоксальної економічної теорії, яка розглядає сучасну динамічну економічну систему з позицій рівноваги-нерівноваги. Отримані на цій основі макроекономічні показники, виділені фундаментальні та кон'юнктурні показники не забезпечують адекватного і повного відображення економічного розвитку.

Запропоновано класифікацію економічного розвитку. На основі виділення прогресивно-послідовних способів заміщення технологій і техніко-економічних структур визначено типи економічного розвитку. Види економічного розвитку виділено за специфікою соціальних умов і факторів економічного зростання, за джерелами зростання, за характером зростання (творчий або імітаційний). За критерієм “векторності - безекторності” до основних форм економічного розвитку зараховано прогрес (як рух висхідний), регрес (як рух низхідний), циклічні та інверсійні види динаміки, а також групи безвекторних динамік, які відображають руйнацію та створення нового (хаос і порядок).

Відповідно до концепції універсумізації до аналізу економічного розвитку включено багатоманітність економічних і економіко-неекономічних взаємодій та виділено комплекс економічних, економіко-соціальних, економіко-політичних, економіко-духовних, економіко-екологічних взаємодій універсумного типу. На основі аналізу економіко-екологічних взаємодій виділено інституціональний критерій сталого економічного розвитку - нову мотивацію людської діяльності в аспекті становлення культури постматеріальних цінностей.

У роботі використано багатовимірний підхід, що дав можливість оцінити розвиток країни та висунути на перший план проблему розвитку особистості як найбільш важливої міри розвитку суспільства та прояву універсумізації суспільного життя. Економічний розвиток досліджено не просто як підвищення темпів економічного зростання, а як розвиток людського та соціального капіталу.

Виділено інституціональні критерії економічного розвитку. Вони відображають якість державних і приватних інститутів і свідчать про критичне відставання країни в ефективності конкурентного середовища, реалізації знань в економіці, забезпеченні сталого розвитку, корпоративному управлінні та соціалізації економіки. Порівняльний аналіз економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи за показниками ВВП на душу населення та індексом глобальної конкурентоспроможності (коефіцієнт кореляції 0,87) і окремими субіндексами доводить пряму кореляційну залежність між якістю інститутів та економічним розвитком (коефіцієнт кореляції 0,91). У роботі зазначається, що якість регуляторної політики та інституційного середовища прямо впливає на макроекономічні умови ведення підприємницької діяльності і стає основною причиною низького рівня економічного розвитку країни.

Інституціональними критеріями економічного розвитку визначено наявність і послідовність державної стратегії й політики, прозорість та ефективність виконання урядових рішень, ефективність судової системи, ступінь впливу корупції на бізнес, рівень захисту особистих свобод і приватної власності людини, бюрократизації в державі, соціальну згуртованість і розвиток людського та соціального капіталу, динаміку трансакційних витрат.

Доведено, що на величину трансакційних витрат впливає мотивація суб'єктів інституціональних змін, ступінь їх інформованості про наявні альтернативи, а також прогрес знань, що змінює базові інститути сучасної економічної системи. З позицій синергетики відзначено важливі особливості інституціоналізації, які суттєво впливають на зростання трансакційних витрат у перехідних економічних системах: наявність операційної закритості та ефекту гістерезису.

Зроблено висновок, що для української економіки зростання витрат інституціональної трансформації свідчить про формування нової якості інституціональної системи і необхідність модернізаційного проекту, в основі якого - формування ефективного механізму інституціональної трансформації економічної системи.

У дисертації зазначено, що для перехідних економік невирішеними залишаються проблеми специфікації та захисту прав власності, контролю та юридичного захисту виконання контрактів. Легітимізацію розглянуто як базовий і доступний інструмент захисту прав власності, оскільки його використання не потребує суттєвих витрат і він надається практично безкоштовно. Цей засіб досить ефективний для мінімізації трансакційних витрат реалізації прав власності та захисту слабких економічних суб'єктів.

Інститут контрактації розглянуто як важливий чинник реалізації прав власності в процесі економічної діяльності. Заважає порушенню контрактів неминучість приватних та публічно-правових санкцій. Доведено, що культура контрактів значно впливає на рівень трансакційних витрат, а ефективним регулятором контрактних відносин між фірмами є етичні норми.

Встановлено, що інституціоналізація економіко-політичних взаємодій забезпечує економічний розвиток через формування інститутів громадянського суспільства, демократії, самоврядування, які є ефективним гарантом суспільного плюралізму перед авторитарними чи тоталітарними тенденціями держави або певних суспільних сил. Вони суттєво впливають на надійність і передбачуваність змін у процесі інституціональної трансформації економічної системи. Інституціоналізація економіко-політичних взаємодій забезпечує політичну активність держави безпосередньо в економічній сфері, можливість розробки та прийняття економічного законодавства, регулювання підприємницької діяльності з боку держави, відповідний характер податкової системи, що визначають загальний рівень трансакційних витрат у країні.

Доведено, що інституціоналізація економіко-політичних взаємодій створила проміжну, кризову форму розвитку, яка відображає розвиток корупції, тіньової економіки, панування бюрократії та постійну боротьбу різних олігархічних угруповань за перерозподіл сфер впливу і контроль над фінансовими потоками. Сформувалася рентоорієнтована економіка та відповідна рентоорієнтована поведінка суб'єктів економіко-політичних взаємодій, спрямована на захоплення привілеїв і зменшення конкуренції через систему незаконно отриманих преференцій та корупції. За таких обставин правила економічної поведінки набули характеру рентоорієнтованих і стали примусовими формальними інститутами.

Інституціональний аналіз корупції дозволив визначити структуру трансакційних витрат принципала та агента, ідентифікувати інституціональні механізми стримування корупції. В основі виділення корупції - реалізація корупційних трансакцій, що формуються на приватному та політичному ринках інститутів, і відповідно виділено два загальних види корупції: адміністративну та корупцію із “захопленням держави”.

Визначено соціальні наслідки відтворення корупції: дискредитація права як основного регулятора взаємодії суспільства і держави, суспільні уявлення про незахищеність громадян перед владою та криміналітетом; відволікання значних сум із державного бюджету і зменшення соціальних видатків; збільшення економічних і політичних ризиків для бізнесу; зростання соціальної нестабільності в суспільстві тощо. Постає питання можливості сформувати державу розвитку, здатну на реалізацію модернізаційного проекту.

У третьому розділі - “Інституціоналізація нагромадження суспільного капіталу та її вплив на економічний розвиток” - встановлено особливості інституціоналізації нагромадження капіталу та його форм, інноваційного розвитку, формування і розвитку цілісної системи ринкових інститутів і реформування відносин власності.

Нагромадження капіталу розглянуто як взаємообумовлену структурно-функціонально-інституціональну єдність елементів, яка виявляється в загальних, особливих і одиничних формах. Нагромадження капіталу посилює монопольні тенденції та породжує монополію - інститут, що визначає загальний характер економічного розвитку.

Обґрунтовано, що накопичення знань та інформації змінюють саму природу базових інститутів сучасної економіки. На основі використання структурно-функціонально-інституціонального аналізу визначено модернізацію економіки як оновлення техніко-економічних, соціально-економічних та інституціональних структур, заміну застарілих інститутів і технологій, які не відповідають сучасним реаліям і побудові постіндустріального суспільства. Важливим аспектом економічної модернізації визначено інституціоналізацію економічних відносин і створення нових видів монополії, які переважно пов'язані з інноваційними процесами, а саме організаційну монополію, монополію на знання тощо. Зроблено висновок, що монополія на нововведення (нові знання) дає новаторам додатковий доход у формі квазіренти, а її реалізація стає рушійною силою інноваційного розвитку.

Венчурне фінансування визначено як форму нагромадження капіталу в інноваційному процесі. Доведено, що інституціоналізація венчурного фінансування дозволяє мінімізувати трансакційні витрати ринкових обмінів та операційні витрати всередині інноваційної фірми. Трансакційні витрати за такої форми нагромадження - це насамперед витрати зі специфікації, захисту й обміну прав власності. Зростання трансакційних витрат унаслідок необхідності збереження монополії на знання, що становлять продукт виробництва інноваційної фірми, пояснює тимчасовий характер інноваційних фірм і спроби якомога швидше реалізувати права власності на продукт. Це пояснює, чому інноваційні фірми розвиваються переважно в межах невеликих організаційно-економічних форм.

Встановлено особливості мотивації в інноваційних фірмах відповідно до специфікації прав власності на умови та результати інноваційної діяльності, яка закріплює права власності дослідника на частину створеного інноваційного продукту. Доведено залежність ефективності нагромадження реального капіталу від перерозподілу прав власності на знання. Діапазон умов контракту між власниками інноваційної фірми та інвестором може бути від “нуля прав власності” до “повного набору правомочностей”.

У роботі обґрунтовано основні напрямки інституціоналізації нагромадження капіталу: розвиток та інституціональна підтримка інноваційного підприємництва; формування інституту конкуренції на ринку винаходів; розвиток первинного ринку цінних паперів та механізм його регулювання; формування спеціалізованих інвесторів. Доведено необхідність створення інституціонального механізму, який забезпечує виробництво інтелектуального продукту, пошук додаткових джерел його фінансування, методики оцінки вартості наукового продукту і його комерціалізацію.

Активізацію інноваційного розвитку автор пов'язує з глибиною та характером інституціоналізації інноваційних процесів, безпосереднім змістом економічної та інноваційної політики, створенням інституціонально-правових чинників, які руйнують монопольні аномалії в інноваційній сфері та перешкоджають їх появі, врахуванням зарубіжного досвіду підтримки радикальних інновацій та забезпеченням умови для їх ефективної реалізації в галузях високих і низьких технологій.

У роботі зазначено, що інституціональні зміни 2003-2009 рр. перетворили інвестиції в основний капітал у найбільш динамічний елемент системи розширеного відтворення, про що свідчать дані табл. 1.

Таблиця 1. Динаміка показників і факторів економічного зростання в Україні 2003-2009 рр. (річні темпи приросту, %)

Зростання ВВП і продуктивності праці у 2003-2007 рр. автор пояснює вдосконаленням і технічним оновленням застосованого основного капіталу, хоча динаміка капіталовкладень у країні ще не досягла рівня, за якого рушійною силою розширеного відтворення стає їх ефективне використання. Розрив між кількісними та якісними показниками економічного зростання виявився дуже чітко внаслідок зменшення ефективності капіталовкладень.