Інституціоналізація економічного розвитку

Проведений автором аналіз динаміки продуктивності праці та капіталоозброєності праці в 2003-2009 рр. доводить, що зростання капіталоозброєності праці в Україні в 2003-2007 рр. не було достатньою мірою підкріплено вдосконаленням системи інституціональних умов розвитку: забезпеченням прав власності та контрактів, регулюванням економіки, корпоративних відносин, корпоративного управління та підприємництва, інтеграційних процесів у корпоративному секторі економіки. Нерозвинена інституціональна інфраструктура не забезпечила системних кроків з боку влади для пом'якшення кризових явищ в економіці в 2008-2009 рр.

Недостатній рівень інституціонального розвитку України виявляється в неефективному розподілі прав власності та інституціоналізації фінансово-кредитних відносин, а це свідчення того, що існують проблеми з якістю інститутів влади. Особливо це виявляється в слабкості державних фінансів та послабленні системної конкурентоспроможності, що залишається серйозною перепоною для створення інноваційної моделі розвитку.

Макроструктура використання валового продукту України загалом не відповідає показникам розвинутих країн, але висока норма нагромадження капіталу свідчить про позитивні тенденції в економіці. Подальше розширене відтворення за умови формування ресурсоощадної та інноваційної моделі розвитку, забезпечення відповідної якості нагромадження капіталу потребує залучення зовнішніх ресурсів. Важливість залучення в економіку прямих іноземних інвестицій розглянуто з позиції покращання технічного рівня виробництва в Україні. Збільшення іноземного інвестування в економіку України автор пов'язує зі зміною інституціональних умов розвитку. Доведено необхідність такої інституціоналізації ресурсозбереження, яка надає змінам екологічної спрямованості та формує екологічну культуру суспільства, нову свідомість людей.

Перешкодою для залучення іноземних інвестицій визначено несприятливий інвестиційний клімат, який залежить від інституціональних умов ведення бізнесу, недосконалого законодавства. Чинником гальмування розвитку країни визначено неготовність засвоювати організаційно-технічний досвід, імпортувати й запроваджувати сучасні інститути глобальної ринкової економіки. Це не дає можливості поглиблювати процес інституціональної трансформації, використовувати переваги міжнародного поділу праці та активізувати процес нагромадження капіталу.

Доведено залежність темпів і можливих напрямків інституціональної трансформації від напрямків, характеру та умов міжнародних господарських зв'язків. Це пояснюється тим, що механізм економічного розвитку включений у світогосподарські зв'язки і зовнішні чинники впливають на його функціонування. Зроблено висновок про зростання відносної ролі внутрішніх факторів розвитку, передусім факторів інституціонального характеру, зрозуміло, тією мірою, якою взагалі можна відокремити внутрішні фактори в період посилення світової тенденції до глобалізації.

У четвертому розділі - “Інституціоналізація корпоративних відносин” - досліджено інститут корпорації, інституціоналізацію фондового ринку, визначено характерні ознаки та особливості розвитку корпоративних відносин та їх інституціоналізації, інституціональні чинники розвитку корпоративного підприємництва.

У дисертаційній роботі корпорацію розглянуто як економічну форму прояву глибинних сутнісних відносин корпоративного капіталу, сформованого в результаті змін у відносинах власності. Автор не звужує процеси створення та розвитку корпорації до зміни економічних і правових форм. В інституціональному аспекті корпорацію визначено як самостійний ринковий інститут, базисний, системотвірний елемент сучасної ринкової економіки. На рис. 1 наведено схему інституціоналізації корпоративних відносин і визначено її чинники:

- інтеграційні (використання ефекту економії від масштабу, утворення єдиного технологічного ланцюга, проведення узгодженої політики, поглиблення поділу праці);

- інноваційні (запровадження інновацій у виробництво та управління);

- соціальні (розвиток соціальних мережних структур, зміни стереотипів у правилах поведінки).

Наслідками інституціоналізації корпоративних відносин визначено:

- зміни у специфікації прав власності;

- зміни в ієрархічній структурі корпорації;

- передача прав контролю;

- забезпечення повноти контрактних угод і збільшення ефективності корпорації;

- подолання внутрішньокорпоративних конфліктів.

В процесі нагромадження капіталу корпорація трансформує інституціональну структуру суспільства, відображає ускладнення економічних, правових та соціальних відносин, структури прав власності та контрактів у межах мікроекономічної одиниці. Корпорацію розглянуто як складне універсумне утворення, мікроуніверсум, який характеризується взаємодією кількох самоцінних і рівноцінних складових, а також синергетичною цілісністю. Розвиток корпорації як універсумного утворення адекватно виявляється у відтворенні її окремих складових та їх взаємозв'язків.

Проведено аналіз інституціоналізації відносин корпоративної власності. Виявлено тенденцію до ускладнення цих відносин, що виражається у взаємному володінні цінними паперами корпорації, зміні структури міжкорпоративних контрактів і формуванні нових неформальних інститутів, які відображають еволюцію суб'єкта власності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Інституціоналізація корпоративних відносин

Структура акціонерної власності в Україні все більше відображає формування континентальної моделі корпоративного управління, яка характеризується скороченням кількості дрібних акціонерів, формуванням дворівневої системи органів управління та змішаної моделі управління, що містить певні ознаки інсайдерської та аутсайдерської систем корпоративного управління.

Доведено, що ефективне забезпечення специфікації прав корпоративної власності та інфорсменту контрактів можливе за умови обмеження невмотивованих дій з боку держави та контролю за нею з боку суспільства. Криза державного правозастосування виявляється в існуванні необґрунтованих судових рішень стосовно корпоративних суперечок, що зумовлює поширення рейдерства та виконання правоохоронними органами функцій приватного інфорсменту на комерційних засадах. Участь держави в акціонерному капіталі негативно впливає на фондові оцінки корпоративних підприємств, оскільки створює ситуацію невизначеності, коли суб'єктом розмивання прав власності виступає гарант специфікації та інфорсменту контрактів.

Дисертантом визначено основні тенденції інституціонального розвитку корпоративного сектора економіки країни: інституціоналізацію інтеграційних процесів і концентрацію акціонерного капіталу, пошук та інституціоналізацію моделі корпоративного управління, інституціоналізацію процесу фінансування інвестицій. Виробничу інтеграцію розглянуто як форму нагромадження капіталу. Встановлено, що в корпоративному секторі економіки та на фондовому ринку існують різні принципи формування очікувань щодо прибутковості інвестицій та наявні відмінні інституціональні механізми ціноутворення на активи, в основі яких лежать різні моделі поведінки та мотивації економічних суб'єктів. Інституціональною ознакою вітчизняного ринку цінних паперів як ринку корпоративного контролю визначено поширення ворожих поглинань (рейдерство) з використанням неприйнятних, з погляду корпоративної етики, методів. Ринок цінних паперів характеризується переважно операціями, які забезпечують перерозподіл власності для встановлення корпоративного контролю та формують портфельні інвестиції. Зроблено висновок, що головне своє завдання, пов'язане з виконанням інвестиційної функції та забезпеченням розширеного відтворення, корпоративні цінні папери не виконують, а кредитна система не забезпечує в необхідному обсязі фінансування інвестиційних процесів у корпоративному секторі національної економіки.

Інститут ліквідності розглянуто як найбільш важливу інституціональну умову активізації зовнішнього фінансування інвестицій та необхідний чинник розвитку корпоративного сектора економіки. Доведено пряму залежність між ліквідністю ринку цінних паперів і темпами економічного зростання в економіці. Визначено інституціональні особливості корпоративного управління в Україні:

- незначна роль цінних паперів як інструмента зовнішнього фінансування корпоративного сектора, що виявляється в структурі емітованих цінних паперів корпорації;

- незначна ліквідність корпоративних цінних паперів;

- специфічні мотивації інсайдерів корпорації, які намагаються перебрати на себе та реалізувати права корпоративного контролю;

- велика роль банківської системи в довгостроковому фінансуванні промислових корпорацій;

- хронічна криза фондового ринку як механізму мобілізації фінансових ресурсів і контролю.

Відповідно до теорії агентських відносин розглянуто проблему “власники-менеджери” в корпорації. Доведено, що нечітка специфікація майнових прав створює неможливість реалізації формальних контрактних прав, які беруть на себе учасники господарських операцій, а права приватної власності за таких умов не завжди можуть бути реалізовані акціонерами.

Визначено особливості корпоративного підприємництва, його націленість на інституціоналізацію умов використання специфічних ресурсів корпорації, її відповідну оцінку фондовим ринком. Розглянуто інституціоналізацію соціально відповідального корпоративного підприємництва, що характеризується дотриманням принципів і норм корпоративної культури, а різноспрямованість інтересів суб'єктів корпоративних відносин узгоджується системою соціально відповідальних інститутів. Запропоновано заходи з покращання використання традиційних і специфічних ресурсів, які полягають у врахуванні інституціональних особливостей внутрішнього й зовнішнього середовища корпорації, а також розвитку та саморозвитку корпорації як інституціональної системи.

Встановлено, що розвиток корпоративних відносин свідчить про наявність елементів інверсійної форми економічного розвитку країни. Корпоративний сектор економіки виник не як кінцевий результат історичного розвитку конкурентного середовища і малого підприємництва внаслідок процесів концентрації та централізації виробництва і капіталу, а як одна з передумов ринкових трансформацій внаслідок приватизації та роздержавлення державних виробничих комплексів.

У п'ятому розділі - “Інституціоналізація соціальних відносин у процесі економічного розвитку” - виявлено вплив інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій на економічний розвиток, визначено соціалізацію як провідну тенденцію економічного розвитку, особливості інституціоналізації економічних відносин у сфері праці.

Використана автором методологія дослідження дозволила врахувати соціальні, культурні й психологічні чинники економіко-неекономічних взаємодій та виділити соціальну складову в економічному розвитку. Послідовно описано генетичні, функціональні і структурні ознаки інституту соціалізації економіки. Визначено структуру інституту соціалізації економіки, яка включає засвоєні суспільством моральні, етичні, культурні правила і норми. Виділено функції соціалізації: задоволення суспільних потреб, регуляції людської діяльності в різних організаційних формах і суспільних сферах, забезпечення стійкості соціальної структури суспільства через зростання трансакційних витрат соціальної стратифікації.

Інституціоналізація економіко-соціальних взаємодій створює правила і норми, що забезпечують формування структур, спрямованих на зародження якісних змін у межах соціальної та економічної системи. На рис. 2 зображено процес інституціоналізації економіко-соціальних взаємодій, на який впливають соціокультурні чинники розвитку, наявність соціальної стратифікації суспільства, рівень розвитку людського і соціального капіталу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Інституціоналізація економіко-соціальних взаємодій

Визначено критерії соціалізації - становище особистості, соціальної групи, суспільства, склад і структура споживання, досягнення соціального консенсусу, розвиток людського та соціального капіталу. На основі цих критеріїв має відбуватися вибір орієнтирів економічного розвитку.

У роботі наведено дані глобального рейтингу Програми розвитку ООН щодо розвитку людського капіталу за 2009 р. За цим показником Україна посіла 85-те місце зі 176 країн і міститься в групі країн із середнім рівнем людського розвитку. Більшість постсоціалістичних держав Центральної та Східної Європи входить до групи країн з дуже високим і високим рівнем розвитку людського капіталу. Найкращі результати мають Словенія - 29-те місце в рейтингу та Чеська Республіка - 36-те місце. Серед країн СНД до групи з високим рівнем людського розвитку входять Білорусь - 68-ме місце, Російська Федерація - 71-ше місце та Казахстан - 82-ге місце). Доведено вплив соціального капіталу на величину трансакційних витрат.

Обґрунтовано вплив культури як соціального феномену на економічний розвиток, у тому числі через залежність складу і структури споживання від культури. У культурному розвитку виділено два потоки, кожен з яких має свій зміст. Перший - поверхневий шар культурного розвитку визначає умови та спосіб життя, забезпечує поширення загальної та соціальної інформації про життєвий досвід людства. Інший потік відображає глибинні зміни в соціокультурній сфері. Ідеться про поглиблення та закріплення у свідомості й поведінці людей ціннісного змісту культури.

Обґрунтовано вплив соціальної сфери на економічний розвиток через інституціоналізацію неринкових видів діяльності в ринковому середовищі з ринковими мотиваціями на відповідній фінансово-економічній основі. Доведено обмеженість конкурентного ринку у формуванні людського капіталу та необхідність використання неринкових форм розподілу основної частини послуг соціальної сфери. Зроблено висновок про неможливість формування людського капіталу на основі інститутів конкурентного ринку через те, що:

- нерівність доходів не дозволяє ринковим способом розподіляти послуги галузей соціальної сфери відповідно до реальних потреб населення та фірм;

- частина населення та фірм не має необхідної підготовки й соціального досвіду або, наслідуючи певні традиції, не має відповідних потреб і створює платоспроможний попит на послуги соціальної сфери в заниженому обсязі;

- асиметричність інформації про зміст і якість послуг в окремих галузях соціальної сфери не дозволяє споживачу здійснювати обґрунтований вибір і потребує гарантій позаринкових організацій, підконтрольних споживачам;

- необхідно надавати послуги соціальної сфери в пакеті, який включає послуги освіти, охорони здоров'я, культури;

- відсутній приватний платоспроможний попит на значну частину соціальних послуг, що становлять суспільні блага.

Доведено, що інституціоналізація відносин у сфері праці - це об'єктивна відповідь економічної системи та її соціально-трудового складника на виклики динамічних змін - технологічних, організаційних, мотиваційних, демоекономічних, споживчих тощо. Нова ієрархія факторів виробництва постіндустріальної економіки зумовлює трансформацію форм зайнятості і сприяє нарощенню попиту на інтелектуальну, креативну працю, на висококваліфікованих працівників зі схильністю до постійного навчання, засвоєння та інтерпретації нового. Відповідно, в ієрархічній структурі мотивації людини до праці збільшується цінність свободи вибору трудової діяльності.

Визначено, що інституціоналізація соціальної нерівності відображає маргіналізацію певного прошарку людей, які не мають шансів на ефективну зайнятість. Зазначено, що рівень зареєстрованого безробіття в Україні в 2010 р. становив 1,4 % населення працездатного віку. За методологією МОП, кількість зареєстрованих безробітних у 2010 р. становила 21,4 % всіх безробітних працездатного віку. Безробіття формує масову свідомість, яка відображає своєрідний злам у ставленні до праці та накладає певний відбиток на стереотипи і норми поведінки. Для певного прошарку населення інституціоналізується соціальна модель, у якій праця являє собою можливість отримати мінімальні засоби для існування, а якісні характеристики праці, її зміст та умови не мають суттєвого значення. Можливість модернізації виробництва звужується внаслідок професійної деградації трудових ресурсів.

Зміни у соціальній структурі українського суспільства проявляються через зміну галузевого та професійного складу самодіяльного населення, формування нових і трансформацію вже існуючих соціальних груп. Структура робочої сили корелює з рівнем економічного розвитку та зростанням сфери послуг. Ця загальноісторична закономірність чітко простежується в Україні. Якщо в 1995 р. на сільське господарство припадало 21,4 %, на промисловість - 30,0, на сферу послуг - 42,5 % зайнятих найманих працівників, то у 2009 р. - 9,4 %, 28,9, 61,7 % відповідно. Автором доведено, що тенденція випереджального інноваційного розвитку сфери послуг не набула сили. Відповідно, зростання зайнятості у сфері послуг відображає суперечливі процеси, які пов'язані з поширенням неорганізованої праці та інституціоналізацією соціально-ірраціональних форм діяльності.

Проведений у п'ятому розділі аналіз доводить необхідність інституціоналізації принципово нових відносин у сфері праці, формуванні нової якості робочої сили, інтелектуалізації процесу виробництва і нової ролі людини в ньому. Людина в інноваційному виробництві стає його визначальним фактором, носієм сучасних знань, освіти, центром формування нової системи потреб і мотивації праці.

Висновки

У дисертаційній роботі подано нове вирішення актуальної наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних засад інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій, і на цій основі обґрунтовано напрямки і способи ефективної інституціоналізації економічного розвитку через розробку концепції інституціоналізації економічних і економіко-неекономічних взаємодій, визначення інституціональних чинників економічного розвитку, обґрунтування умов і результатів інституціоналізації економіко-політичних, економіко-соціальних взаємодій, нагромадження капіталу, корпоративних відносин, що забезпечує економічний розвиток.

Результати виконаного дослідження дозволяють зробити певні висновки, основні з них є такі.

1. Аналіз інституціоналізації економічного розвитку доводить необхідність формування парадигми розвитку на основі інновацій, новій якості знань, універсумізації та соціалізації, розумінні економічного розвитку як особливої гілки соціальної еволюції та відносно самостійного елементу суспільної динаміки. Використання економічної синергетики доводить нерівноважний характер економічного розвитку, який визначається комплексом економічних та економіко-неекономічних універсумних взаємодій. Економічний розвиток - це багатовимірний процес, що включає глибокі зміни в економічній, виробничій, соціальній, культурній та політичній сферах. Динаміку і збалансованість економічного розвитку визначає технологічна й соціально-економічна ефективність нагромадження капіталу та наявність відповідних інституціональних структур.

2. За критеріями послідовності заміщення технологій і техніко-економічних структур виділено доіндустріальний, індустріальний та постіндустріальний типи економічного розвитку. За джерелами і характером зростання виділено екстенсивний та інтенсивний, інвестиційно-інноваційний його види. За критеріями векторності-безвекторності виділено циклічно-інверсійну та хаотично-впорядковану форми економічного розвитку. Критеріями виділення різних рівнів економічного розвитку є економічні та техніко-економічні показники, ранжування країн відповідно до динаміки макроекономічних показників, індексів глобальної конкурентоспроможності, розвитку людського капіталу, окремих субіндексів, які визначають якість інститутів у країні. Визначено комплекс інституціональних критеріїв економічного розвитку: мотивація людської діяльності в аспекті культури постматеріальних цінностей, якість людського та соціального капіталу, розвиток інституціональної структури економіки, якість інституціонального середовища, соціалізація, соціальна згуртованість, рівень трансакційних витрат.

3. Доведено, що системний аналіз, синергетична концепція впорядкованого економічного хаосу пояснюють економічні та неекономічні взаємодії в процесі економічного розвитку. Визнання значущості людини як суб'єкта соціуму, суб'єктивно індивідуального в людині, важливості індивідуального вибору як соціально і культурно детермінованого пояснює зрушення в інституціональному середовищі через адаптацію економічних суб'єктів у кількох вимірах. Зіставлення дискреційних альтернативних структур, які часто доповнюють одна одну в умовах значного різноманіття трансакцій з погляду невизначеності, специфічності використання активів, складності, спорідненості з іншими трансакціями визначає наслідки інституціональних змін, вектори економічного розвитку, глибину процесу соціалізації та роль науки в розвитку економіки.

4. Встановлено першооснову інституціоналізації. Визначено правило індивідуальної поведінки. Його проявами на індивідуальному рівні є виправдання дій, правомірності вчинків відповідно до певної ситуації. На основі правил індивідуальної поведінки створюються правила соціальної поведінки, які визначають особливості інституціоналізації економічних та економіко-неекономічних взаємодій. Інституціоналізація структурує взаємодії між людьми на основі правил індивідуальної та соціальної поведінки, системи ціннісних орієнтацій, вона проявляється через формування базових і комплементарних інститутів економічної структури та нагромадження інституціонального потенціалу суспільства. Інституціоналізація відбувається в еволюційній формі, коли початковий набір інститутів еволюціонує через механізми мінливості та відбору на основі правил індивідуальної поведінки у формі свідомої діяльності зі створення інститутів, яка полягає в розробці та реалізації правил, процедур, організаційних структур, які забезпечують соціальні взаємодії між людьми. Визначено різні способи інституціональних змін: формалізація в законі неформальних правил, інституціональні винаходи, імпорт інститутів, рекомбінація існуючих інституціональних форм, перенесення інститутів із теоретичних моделей на практику, створення інститутів шляхом відтворення тих зразків, що існували в історії даної країни.

5. Доведено, що рівень трансакційних витрат є загальною характеристикою якості інституціонального середовища. Розриви між формальними інститутами та неформальними нормами (цінності, настанови, звичаї) зумовлюють виникнення незавершених і проміжних інституціональних станів, що створюють неприйнятно високий рівень трансакційних витрат у трансформаційних економіках. Для розвитку української економіки найбільшою проблемою є витрати інституціональної трансформації, які характеризують неефективність інституціоналізації економіко-політичних, економіко-соціальних та інших взаємодій. Зниженню трансакційних витрат сприяє розвиток інституціональної структури трансформаційної економіки на основі інституціоналізації, яка враховує комплементарність інститутів економічної, політичної, соціальної, культурної, духовної, екологічної та інших сфер суспільства.

6. Доведено, що низька якість державних інститутів та розвиток корупції є результатом існуванням інституту “влада - власність” - проміжної кризової форми розвитку, яка характеризується боротьбою різних олігархічних угруповань за перерозподіл сфер впливу, контролем над фінансовими потоками та пануванням бюрократії. У такому інституціональному середовищі рентоорієнтована поведінка суб'єктів економіко-політичних взаємодій проявляє себе в контексті приватного й політичного ринків інститутів через зростання трансакційних витрат. Вона постійно відтворюється й визначає характер економічних, соціальних, політичних взаємодій та впливає на структуру трансакційних витрат. Її існування передбачає нечітку специфікацію прав власності, свідоме введення невизначеності та нечіткості до них. Така специфікація означає неповноту, нестабільність або нелегітимність прав власності. Захист контрактів такий же важливий, як і захист прав власності. Якщо контрактні права надійно захищені, права власності проявлять себе лише тоді, коли контракти неповні.

7. Доведено відсутність економічних, соціальних стимулів та інституціональних умов для розвитку інноваційних процесів. Значна частина наявного виробничого потенціалу не використовується або не готова до сприйняття науково-технічних інновацій, що свідчить про антиінноваційне інституціональне середовище економіки та розрив між наукою й виробництвом. Інституціональна інфраструктура інноваційної діяльності не забезпечує розвиток сучасних форм нагромадження капіталу, активізує сукупність різнорідних факторів гальмування інноваційної діяльності: економічних, соціальних, психологічних, політичних, культурно-цивілізаційних. Інституціоналізація венчурного фінансування забезпечує появу інвесторів венчурного капіталу та малих інноваційних фірм і можливість укладати контракти між ними на найбільш вигідних умовах. Встановлено, що залежно від перерозподілу прав власності на знання залежить ефективність нагромадження реального капіталу та розширене відтворення в інноваційній сфері. Відповідно, специфікація прав власності на умови та результати інноваційної діяльності, які можуть належати як венчурним інвесторам, інноваційним фірмам, так і дослідникам, що працюють в інноваційних фірмах, сприяє розкриттю інноваційного потенціалу особистості, групи, суспільства. Узагальнено суперечливий вплив сучасних форм інноваційного процесу та ринкових інститутів на споживання основних видів виробничих ресурсів.

8. Інституціоналізація нагромадження капіталу створює умови для активізації ресурсозбереження через створення формальних і неформальних правил ресурсоспоживання та екологізації життя, в тому числі на рівні людської свідомості та поведінки. Вона пом'якшує суперечності між ресурсозберігаючим ефектом новітньої техніки й технології, негативними наслідками ресурсоспоживання, потребами екологічного розвитку та адаптаційними можливостями природи і соціального розвитку. Обґрунтовано, що вдосконалення й технічне оновлення основного капіталу забезпечили значні темпи зростання ВВП і продуктивності праці в 2003-2007 рр. Зростання продуктивності праці суттєво випереджає зростання ефективності капіталоозброєності праці, яка не була підкріплена вдосконаленням інституціональних умов нагромадження капіталу, що не дозволило пом'якшити наслідки економічної кризи в 2008-2009 рр. Узагальнено особливості міжнародного економічного обміну, який надає можливість використовувати переваги міжнародного поділу праці, засвоювати організаційно-технічний досвід, імпортувати й запроваджувати сучасні інститути глобальної ринкової економіки, активізувати процес нагромадження капіталу та поглиблювати процес інституціональної трансформації. Доведено, що процес виробничої інтеграції в корпоративному секторі економіки є формою нагромадження капіталу, збільшує внутрішні та зовнішні інвестиції корпорації для забезпечення розширеного відтворення на основі розвитку контрактних відносин, специфікації прав власності та інституціоналізації фондового ринку.

9. Визначено важливі інституціональні ознаки корпорації: універсальність, можливість широкого застосування в різних сферах, здатність до залучення необмеженої кількості фінансових ресурсів завдяки використанню акцій, стабільність інвестицій, яка забезпечується неможливістю вільного вилучення капіталу, внесеного до статутного фонду акціонерного підприємства, створені століттями неформальні інститути підприємницької етики та корпоративної культури, легкість зміни специфікації прав корпоративної власності, використання монопольних переваг над конкурентами. Корпорація є універсумним утворенням, формою існування об'єднаного (інтегрованого) капіталу. Інституціоналізація корпоративного сектора України відбувається під впливом інтеграційних, соціальних, економічних, мотиваційних чинників економічного розвитку. Інституціоналізація інтеграційних процесів забезпечує узгодження майнових інтересів та контроль над усім технологічним ланцюгом. Виробнича інтеграція визначає особливості інституціоналізації корпоративних відносин в аспекті розвитку корпоративного підприємництва, корпоративного управління, поглиблення соціалізації тощо. Обґрунтовано інституціональні умови активізації зовнішнього фінансування інвестицій у корпоративному секторі економіки. Доведено пряму залежність між ліквідністю ринку цінних паперів і темпами економічного зростання в економіці. Низька ліквідність вітчизняного ринку цінних паперів визначається недостатнім рівнем інформаційної прозорості емітентів корпоративних цінних паперів і фінансової відкритості, структури власності, нечітко специфікованими правами власності в сфері майнових відносин, недостатнім захистом прав інвесторів і особливою культурою українського корпоративного підприємництва, яка характеризується передусім численними порушеннями прав дрібних власників.

10. Обґрунтовано інституціональну концепцію підприємницької діяльності менеджерів корпорації, націленої на використання традиційних і специфічних ресурсів з урахуванням інституціональних особливостей корпорації, забезпечення оптимальної специфікації прав власності та розв'язання проблеми “власники-менеджери”. Використання інтелектуального капіталу та відтворення його на розширеній основі дає менеджерам змогу отримувати квазіренту внаслідок реалізації монополії власності на унікальні підприємницькі ресурси. Встановлено, що специфікація прав корпоративної власності та інфорсмент контрактних прав порушуються у разі невмотивованих дій з боку держави, коли відбувається вибіркове правозастосування та обмежений контроль за нею з боку суспільства. За відсутності ефективного державного інфорсменту прав власності інституціоналізація розвитку корпоративних відносин в Україні можлива через формування імпліцитних контрактів та неформальних норм поведінки на основі справжньої корпоративної етики, налагодженої структури ринкових угод і відповідної культури контракту.

11. Соціалізацію визначено як соціальний інститут, одну із форм організації, регулювання та впорядкування суспільного життя й поведінки людей в економічній сфері. Вона виявляється як засвоєні суспільством моральні, етичні, культурні правила і норми, що забезпечують саморегулювання діяльності економічних суб'єктів. Результатами соціалізації визначено гармонізацію інтересів кожного члена суспільства, кожної соціальної групи, суспільства в цілому, зменшення соціальної нерівності та розвиток соціального капіталу. Як економічний інститут соціалізація забезпечує подолання соціальної диференціації, певних вад ринкової економіки, формування принципово нової моделі розвитку, в основі якої - соціокультурний устрій суспільства, певні соціальні стандарти, соціальна справедливість, соціальна відповідальність і формування соціального капіталу. Доведено, що інституціоналізація економіко-соціальних взаємодій закріплює той чи інший припустимий рівень або міру справедливої економічної поведінки, неформально створює прийнятні моральні норми, що перетворюються на правила поведінки, які складаються на основі економічної культури, цінностей, звичок, традицій, менталітету і впливають на поведінку економічних суб'єктів і процеси економічного розвитку. Визначено результати інституціоналізації в соціально-трудовій сфері, які відображають умови соціальної адаптації населення до ринку, диференціацію та соціальну різнорідність суспільства, формування різних моделей поведінки на ринку праці, трансформацію форм зайнятості.

Список основних опублікованих автором праць за темою дисертаційної роботи

1. Івашина О.Ф. Інституціоналізація економічного розвитку [монографія] / Івашина О.Ф. - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2009. - 284 с.

2. Івашина О.Ф. Венчурний капітал: становлення, форми, інститути: [монографія] / О.В. Батура, О.Ф. Івашина - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - 158 с. (Особистий внесок: інституціональний аналіз венчурного фінансування в економіці знань, роль інституту монополії на знання в процесі формування доходу на венчурний капітал. - C. 77-145).

3. Івашина О.Ф. Нагромадження капіталу в процесі економічного розвитку (історія, форми, інститути): [монографія] / А.Л. Бикова, О.Ф. Івашина - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2007. - 167 с. (Особистий внесок:проаналізовано зміст категорії нагромадження капіталу, розвиток форм нагромадження капіталу та інституціональні чинники нагромадження капіталу. - С. 6-23; 66-78; 88-100; 101-113).

4. Івашина О. Інтеграція фондових ринків та її вплив на інституціональні зміни в корпоративному секторі економіки України / Ю. Петруня, О. Івашина // Інституціональна парадигма цивілізаційного розвитку : монографія в 4 кн. / [ за ред. А. Ткача]. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Кн. 1. - Розд. 4. - С. 160-182. (Особистий внесок: інституціональний аналіз фондової підприємницької діяльності в корпоративному секторі економіки. - C. 163-167; 177-178).

5. Івашина О.Ф. Формування інституціонально-правових засад регулювання ЗЕД / О.Ф. Івашина, К.І. Новікова // Управління в умовах економічної глобалізації: монографія / за ред. д. е. н. Ю.Є. Петруні. - Дніпропетровськ: АМСУ, 2010. - С. 129-144. (Особистий внесок: проаналізовано правові засади інституціоналізації митно-тарифного регулювання. - C. 129-132; 140-145).

6. Івашина О. Шляхи активізації інноваційного процесу в Україні / О. Івашина // Вісник АМСУ. - 2001. - № 1. - С. 28-31.

7. Івашина О.Ф. Інституціональні аспекти розвитку венчурного фінансування / Івашина О.Ф. // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. Вип. 141. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 161-167.

8. Івашина О.Ф. Розвиток науково-технічного потенціалу економіки України / О. Ф. Івашина, Л. Ф. Новікова // Академічний огляд. - 2004. - № 2. - С. 31-35. (Особистий внесок: визначено інституціональні чинники розвитку науково-технічного потенціалу. - С. 32-35).

9. Івашина О.Ф. Нагромадження капіталу в процесі розширеного відтворення економіки України / О.Ф. Івашина // Держава та регіони. - 2004. - № 4. - С. 100-102.

10. Івашина О.Ф. Нагромадження капіталу та підвищення темпів розвитку національної економіки України / О.Ф. Івашина, А.Л. Бикова // Вісник ДДФА. Економічні науки. - 2006. - № 2. - С. 36-39. (Особистий внесок: проаналізовано вплив норми нагромадження на економічне зростання. - С. 38-39).

11. Івашина О. Методологічні проблеми дослідження економічного зростання / О. Івашина, С. Івашина // Вісник АМСУ. - 2007. - № 1. - С. 25-28. (Особистий внесок: проведено порівняльний аналіз типів економічного розвитку. - С. 26-28).

12. Івашина О.Ф. Інституціональні умови розвитку корпоративних відносин в Україні / О.Ф. Івашина, С.Ю. Івашина // Вісник АМСУ. - 2007. - № 3. - С. 38-44. (Особистий внесок: визначено інституціональні критерії соціалізації економіки. - С. 38-42).

13. Івашина О.Ф. Зміни соціальної структури в сфері праці в процесі економічного розвитку / Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. Вип. 224: у 5 т.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Т. 2. - С. 476-483. (Особистий внесок: проаналізовано проблему взаємозв'язку економічного та соціального розвитку. - С. 476-479, 482).

14. Івашина О. Інституціональні аспекти соціалізації в економічних відносинах / С. Івашина, О. Івашина // Вісник АМСУ. - 2007. - № 2. - С. 37-41. (Особистий внесок: проаналізовано вплив соціалізації та соціокультурних чинників на економічний розвиток. - С. 38-40).

15. Івашина О.Ф. Інституціональна структура економічної категорії нагромадження капіталу / Івашина О.Ф., Івашина С.Ю. // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. Вип. 227: у 3 т.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Т. 1. - С. 291-296. (Особистий внесок: визначено структуру економічної категорії нагромадження капіталу. - С. 291-294).

16. Івашина О. Соціалізація як інститут ринкової економіки / С. Івашина, О. Івашина // Вісник АМСУ. - 2008. - № 1. - С. 15-18. (Особистий внесок: визначено структуру інституту соціалізації та проведено його функціональний аналіз. - С. 16-18).

17. Івашина О.Ф. Соціально-економічний контекст інституціональної трансформації / Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. Вип. 244: у 5 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Т. 3. - С. 807-812. (Особистий внесок: проаналізовано інституціональну трансформацію з точки зору зміни формальних і неформальних інститутів. - С. 809-811).

18. Івашина О.Ф. Методологічні проблеми інституціоналізації в економічних відносинах / Івашина О.Ф. // Культура народів Причорноморья : збірник наукових праць. - 2008. - № 151. - С. 56-58.

19. Ивашина А.Ф. Ретроспективный взгляд на институционализацию корпоративных отношений / Ивашина А.Ф. // Бизнес Информ. - 2009. - № 1. - С. 151-154.

20. Івашина О.Ф. Економічний розвиток: інституціональний погляд / О.Ф. Івашина // Економіка, фінанси, право. - 2009. - № 2. - С. 11-14.

21. Івашина О. Теоретичні засади дослідження економічного розвитку / О.Ф. Івашина, Б.В. Літовченко // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2009. - Вип. ІІ. Економічні науки. - С. 12-19. (Особистий внесок: проаналізовано необхідність зміни парадигми економічного розвитку. - С. 14-19).

22. Івашина О. Інституціоналізація розвитку корпоративного сектора економіки / Івашина О.Ф. // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць. - Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2009. - Вип. 25. - С. 301-308.

23. Івашина О.Ф. Інституційно-правові засади митно-тарифного регулювання діяльності технологічних парків / О.Ф. Івашина, К.І. Новікова // Економіка, фінанси, право. - 2009. - № 6. - С. 36-39. (Особистий внесок: проаналізовано стан інституціонально-правової інфраструктури митно-тарифного регулювання торговельних аспектів інтелектуальної власності. - С. 36-37).

24. Івашина О.Ф. Соціалізація економічного розвитку / Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. // Вісник ХНАУ. - 2009. - № 5. - С. 113-118. (Особистий внесок: аналіз інституту соціальної справедливості в економічних відносинах. - С. 115-117).

25. Івашина О.Ф. Інституціоналізація інноваційного розвитку / О.Ф. Івашина // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 5. - С. 16-21.

26. Івашина О.Ф. Інституціоналізація митно-тарифного регулювання в контексті співробітництва з Європейським Союзом / Івашина О.Ф. // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. Вип. 260: у 6 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - Т. 1. - С. 123-130.

27. Івашина О.Ф. Теоретичні основи аналізу та виміру інституціоналізації економічного розвитку / Івашина О.Ф. // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. Вип. 261: у 7 т.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - Т. 3. - С. 686-693.

28. Івашина О.Ф. Захист прав власності та контрактів: деякі теоретичні аспекти / Івашина О.Ф. // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. - Спец. вип. Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія. - К.: КНЕУ, 2010. - С. 231-241.

29. Івашина О.Ф. Інституціональні чинники економічного розвитку / Ю.Є Петруня, О.Ф. Івашина // Економічна теорія. - 2010. - № 4. - С. 24-31. (Особистий внесок: визначено інституціональні чинники економічного розвитку з позицій синергетики та універсуміки. - С. 26-30).

30. Івашина О.Ф. Процес капіталоутворення в українській економіці за умов зростання / О.Ф. Івашина, К.І. Новікова // Динаміка наукових досліджень 2004: ІІІ міжнар. наук.-практ. конф.; 21-30 червня 2004 р.: матеріали. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Т. 49. Економіка. - С. 36-38. (Особистий внесок: визначено динаміку основних факторів економічного зростання. - С. 36-37).

31. Івашина О.Ф. Фінансові чинники розширеного відтворення в корпоративному секторі економіки України / О.Ф. Івашина, К.І. Новікова // Наука і освіта-2005: матеріали VIII наук.-практ. конф., 7-21 лютого 2005 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Том 95. Економічна теорія. - С. 47-49. (Особистий внесок: аналіз ринку цінних паперів як джерела розширеного відтворення. - С. 48-49).

32. Івашина О.Ф. Методологічні аспекти дослідження економічного зростання / О.Ф. Івашина, О.О. Чуйко // Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства: міжнар. наук-практ. конф. (Дніпропетровськ, 23 бер. 2007 р.). - Дніпропетровськ : ДДФА, 2007. - С. 136-137. (Особистий внесок: аналіз показників економічного розвитку. - С. 136-137).

33. Івашина О.Ф. Інститут соціалізації в економічних відносинах / О. Ф. Івашина, С.Ю. Івашина // Европейская наука ХХІ века - 2007: ІІ междунар. науч.-практ. конф. 16-31 мая 2007 р.: тези: у 3 т. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. Т. 1. - С. 20-21. (Особистий внесок: аналіз інституціональних умов соціалізації економіки. - С. 21).

34. Івашина О. Економічний розвиток в контексті інституціональних перетворень / Ю. Петруня, О. Івашина // Інституціональний вектор економічного розвитку. - 2008. - № 1 (1). - С. 31-37. (Особистий внесок: аналіз внеску нової інституціональної теорії в дослідження економічного розвитку. - С. 33-36).

35. Івашина О.Ф. Митно-тарифне регулювання в контексті євроінтеграційних процесів / О.Ф. Івашина, К.І. Новікова // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф. 21 березня 2008 р.: тези: у 2 т. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - Т. 1. - С. 27-28. (Особистий внесок: аналіз інституціональних умов удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків. - С. 27).

36. Івашина О.Ф. Інституціональні основи інноваційної діяльності / О.Ф. Івашина, С.Ю. Івашина // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 23-24 жовт. 2008 р.): в 3 т. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Т. 1. - С. 204-206. (Особистий внесок: аналіз інституціоналізації нагромадження в інноваційній сфері. - С. 205-206).

37. Івашина О.Ф. Інституціоналізація фондового ринку як чинник соціально-економічного розвитку / О.Ф. Івашина, С.Ю. Івашина // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік : матеріали науково-практичної конференції (м. Ірпінь, 12-13 березня 2009 р.). - Ч. 1. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2009. - С. 389-392. (Особистий внесок: визначено інституціональні особливості корпоративного управління в Україні. - С. 391-392).

38. Івашина О.Ф. Інституціоналізація корпоративних відносин / Івашина О.Ф. // Економіка та фінанси в умовах глобалізації: досвід, тенденції та перспективи розвитку: I міжнародна науково-практична конференція 22-24 квітня 2009 р.: тези: у 3 т.- Макіївка: Макіївський економ.-гуманітарний ін-т, 2009. - Т.1. - С. 83-85.

39. Івашина О. Політико-правові чинники економічного розвитку / Івашина О.Ф. // Europejska nauka XXI powieka - 2009: materialy V Miedzynarodowej naukowi-praktyczneu konferencji, 7-15 maja 2009 roku. Przemysl: Nauka i studia, Volume 6. Ekonomiczne nauki. Str. 33-36.

40. Івашина О.Ф. Інститут соціальної відповідальності в процесі розвитку корпоративного підприємництва / С.Ю. Івашина, О.Ф. Івашина // Новини от добрата наука: материали за 5-а международна научна практична конференция; 17-25 май 2009 г. - София: БялГРАД-БГ ООД, 2009. - Т. 8. Икономики. - С. 44-46. (Особистий внесок: аналіз інституціональних чинників підвищення рівня корпоративної соціальної відповідальності. - С. 45-46).

41. Івашина О.Ф. Деякі аспекти інституціоналізації нагромадження капіталу / Івашина О.Ф. // Дні науки: матеріали міжнародної науково-практичної конференції; 27 березня-5 квітня 2010 р. - Прага, 2010. - Т. 14. Економічні науки. - С. 66-68.

42. Івашина О.Ф. Інституціональні аспекти захисту прав власності / Івашина О.Ф. // Новини на научния прогрес : материали за 6-а международна научна практична конференция; 17-25 август 2010 г. - София: БялГРАД-БГ ООД, 2010. - Т.2. Икономики. - С. 107-109.

43. Івашина О.Ф. Макроекономіка : [навч. посіб.] / Батура О.В., Івашина О.Ф., Новікова Л.Ф. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 235 с. (Особистий внесок: глави 5, 6, 7, 10).

Размещено на Allbest.ru