Методологічний базис стратегічного вибору підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 005.53:005.21

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ БАЗИС СТРАТЕГІЧНОГО ВИБОРУ ПІДПРИЄМСТВА

Отенко Василь Іванович

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Воронкова Алла Еженівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідуюча кафедрою менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Наливайко Анатолій Петрович, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, професор кафедри стратегії підприємств (м. Київ);

доктор економічних наук, професор Поплавська Жанна Василівна, Національний університет "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідуюча кафедрою теоретичної і прикладної економіки (м. Львів);

доктор економічних наук, професор Тищенко Олександр Миколайович, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, завідуючий відділом проблем розвитку регіональної економіки (м. Харків).

Захист відбудеться 4 липня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розіслано 3 червня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічність розвитку економіки України, її схильність до кризових явищ вимагає компетентних дій щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання. Промислові підприємства, які спроможні визначати стратегічні пріоритети, адаптуватися до змін, формують стійкість і конкурентоспроможність економіки країни. Однак загальноекономічна ситуація, соціальні напруги, зміни законодавчої системи хоча й не мають характеру цілеспрямованих дій на конкретні підприємства, негативно позначаються на їхньому стані, впливають на їхній стратегічний вибір. У цих умовах важливим є становлення й реалізація принципово нової системи прийняття стратегічних рішень, а отже, формування адекватної теоретичної бази, нових підходів, принципів і розробляння методичного інструментарію.

Прийняття будь-яких рішень, у тому числі й стратегічних, пов'язано з вибором, зокрема, напряму діяльності в умовах невизначеності. Визнання суб`єктивності прийняття рішень фокусує увагу досліджень на природі суб'єкта управління, на тому, як він робить вибір. Вивченню процесів прийняття стратегічних рішень щодо розв'язання організаційних та управлінських проблем присвячені праці представників поведінкової теорії прийняття рішень, у якій акцентовано увагу на процесах, що відбуваються при прийнятті рішень, замість розгляду можливих наслідків такого рішення. Цей напрям досліджень сформувався за віссю "раціональність/ірраціональність" - від представників неокласичної теорії, що ґрунтується на принципах раціональності, до представників, праці яких присвячені вивченню факторів ірраціональності - інтуїції особи, що приймає рішення. Раціональні методи прийняття рішень знайшли своє відображення в дослідженнях М. Вебера, Ч. Барнарда, Г. Саймона, Р. Сайєрта та Дж. Марча, Х. Лейбенстайна, Р.Акоффа та ін. У більш пізніх наукових працях, присвячених вивченню сутності управлінської діяльності, центральне місце у виборі, крім методик розрахунків, належить можливостям менеджера - його інтуїції та політичному чиннику (Д. Томпсон, Р. Батлер, Е. Петтігр, Р. Хогарт, Г. Мінцберг, Д. Хіксон, М. Базерман, К. Юнг, Д. Хембрік, П. Мейсон, М. Вірсем, К. Бантель).

Особливістю сучасного стану вітчизняної та російської економічної науки є адаптація світового досвіду теоретичних досліджень і створення методологічної бази розв'язання проблем стратегічного управління розвитком підприємств у сучасних умовах економіки. В наукових працях українських і російських учених (Г. Л. Азоєв, І. Р. Бузько, В. О. Винокуров, А. Е. Воронкова, В. Г. Герасимчук, А. П. Градов, Ю. Б. Іванов, Г. Б. Клейнер, Г. В. Козаченко, М. О. Кизим, М. М. Мартиненко, А. П. Наливайко, В. С. Пономаренко, Ж. В. Поплавська, Є. В. Попов, С. Г. Светуньков, О. М. Тищенко, Р. А. Фатхутдінов) розглянуто фундаментальні та прикладні проблеми стратегічного управління підприємством. Однак ці дослідження є різноспрямованими, у них відсутні комплексний підхід до виділення стратегічного вибору як ключового чинника в процесах стратегічного управління підприємством, виокремлення знань осіб, що приймають рішення, та їхньої здатності вирішувати неформалізовані завдання. Недостатню увагу приділено системним дослідженням взаємозумовленості процесів прийняття рішень та використання, накопичення й розвитку знань підприємства, а також інституціональним межам, у яких діє промислове підприємство. Актуальність, практична значущість і недостатня розробленість цих питань щодо стратегічного вибору підприємства та його реалізації зумовили вибір теми, мету, завдання й логіку дослідження та структуру дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету та Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України (м. Харків). За темою НТР 5.04.17 "Розробка механізму управління потенціалом підприємства" (номер держреєстрації 01031U000459, 2004-2005 рр.), що виконувалася в межах Державної науково-технічної програми "Економічні проблеми розвитку держави" (наказ МОН України № 179 від 04.03.2004 р.), автором розроблено аналітичне забезпечення дослідження можливостей підприємства та його використання в прийнятті стратегічних рішень. Внеском автора у виконання держбюджетної науково-дослідної роботи "Розроблення стратегічного забезпечення розвитку підприємства" (номер держреєстрації 0107U007226, 2007-2008 рр.) є запропоноване організаційно-методичне забезпечення стратегічних рішень щодо розвитку підприємства. За держбюджетною науково-дослідною темою "Стратегія розвитку високотехнологічних галузей промислового комплексу України в рамках цільової комплексної програми "Україна ХХI століття: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку на 2007-2011 роки" (номер держреєстрації 0107U006356, 2008-2009 рр.) розроблено аналітичний інструментарій щодо обґрунтування напрямів розвитку машинобудівної галузі України. За держбюджетною науково-дослідною темою "Механізми формування і державної підтримки регіональних науково-виробничих кластерних структур в умовах глобалізації" (номер держреєстрації 0107U006355, 2008-2010 рр.) здобувачем розроблено підхід до формування регіональних науково-виробничих кластерних структур. У межах науково-дослідної теми "Організація системи економічної безпеки підприємства" (номер держреєстрації 0109U007022, 2009 р.) здобувачем розроблено аналітичне забезпечення моделювання та оцінювання факторної системи економічної безпеки підприємства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне розроблення методологічного базису стратегічного вибору на основі виділення стратегічного вибору як ключової стадії процесу стратегічного управління підприємством.

Для досягнення мети поставлено й вирішено такі завдання:

вивчено змістовні характеристики поняття "стратегічний вибір підприємства";

проаналізовано методологічні підходи та концепції щодо прийняття та реалізації стратегічного вибору підприємства;

проведено морфологічний аналіз предметної області дослідження стратегічного вибору підприємства;

обґрунтовано та розроблено концептуальні засади стратегічного вибору підприємства;

проаналізовано умови прийняття стратегічних рішень у системі корпоративних відносин підприємств;

обґрунтовано необхідність формування готовності підприємства до реалізації його стратегічного вибору;

досліджено взаємозумовленість стратегічного вибору та процесів стратегічних змін підприємства;

розроблено методичне забезпечення гнучкості та компетентності стратегічного вибору;

запропоновано підхід до оцінювання готовності підприємства до реалізації стратегічного вибору підприємства;

проведено апробацію рекомендацій зі стратегічного вибору на промислових підприємствах.

Об'єкт дослідження - процес стратегічного управління підприємством, що розглядається як процес прийняття та реалізації стратегічних рішень.

Предмет дослідження - методологічний базис стратегічного вибору підприємства. стратегічний управління гнучкість компетентність

Методи дослідження. Методологічною основною дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів і прийомів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною основою роботи послугували фундаментальні положення поведінкової та інституціональної теорій, теорії прийняття рішень, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, що присвячені теоретичним і методологічним аспектам стратегічного управління підприємством.

Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання в Україні. Інформаційною базою дисертаційної роботи є офіційні статистичні матеріали, дані звітності машинобудівних підприємств Харківської області.

У роботі використано методи: історичний (у дослідженні еволюції теоретичних поглядів на прийняття стратегічних рішень), аналізу й синтезу (при виділенні типологічних ознак стратегічного вибору в прийнятті стратегічних рішень), морфологічного аналізу (при побудові предметної області дослідження стратегічного вибору), когнітивного моделювання (при побудові когнітивної схеми дослідження стратегічного вибору), факторного аналізу (при побудові моделей факторів - прийняття стратегічних рішень в умовах корпоративного управління машинобудівним підприємством, реалізації стратегічних змін на підприємствах, стану готовності підприємств для реалізації стратегічного вибору), канонічної кореляції (при побудові моделей взаємозв'язку факторів прийняття стратегічних рішень в умовах корпоративного управління підприємством), кластерного аналізу (при кластерізації підприємств - за характером процесів реалізації стратегічних змін, за факторами готовності підприємств до реалізації стратегічного вибору), фінансово-економічного та статистичного аналізу (при розроблянні систем показників та аналізі тенденцій змін показників), експертного опитування (для оцінювання рівня компетентності стратегічного вибору та рівня готовності управлінського персоналу до реалізації стратегічного вибору).

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у створенні методологічних засад стратегічного вибору підприємства на основі виділення його змістових характеристик і типологічних ознак, розроблення концептуальної моделі, методичного забезпечення та аналітичного інструментарію компетентності, гнучкості та мінімізації ірраціональності стратегічного вибору.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

уперше:

стратегічний вибір підприємства визначено як ключову стадію процесу стратегічного управління, що завдяки прийняттю та реалізації стратегічних рішень підпорядковує всю діяльність підприємства стратегічним намірам відповідно до стану цілевизначення, сутність якого визначається цілісністю складових - визначення бажаних результатів та способів дій їхнього досягнення, пошуком використання можливостей для реалізації очікуваних результатів;

розроблено типологію стратегічного вибору підприємства, у якій типові образи стратегічного вибору підприємства виділено за пропонованими ознаками (характер цілеспрямованості, ступень раціональності, організаційна ефективність системи прийняття управлінських рішень, існуюча модель організації прийняття стратегічних рішень, групові або домінантні тенденції мислення, особистісні та когнітивні характеристики особи, що приймає рішення (ОПР), стадія та характер процесу стратегічного вибору);

розроблено концепцію стратегічного вибору підприємства, у якій стратегічний вибір розглядається як управлінський процес, що проходить стадії від попереднього вибору - стратегічного наміру - до остаточного - результату вибору - й за ознаками є адаптивним процесом використання та створення нових знань підприємства;

за результатами морфологічного аналізу предметної області дослідження, з позицій мінімізації ірраціональності, забезпечення компетентності та гнучкості стратегічного вибору, розроблено методологічні засади прийняття та реалізації стратегічного вибору підприємства, які містять змістові характеристики й типологічні ознаки стратегічного вибору, концептуальну модель стратегічного вибору, методичне забезпечення та аналітичний інструментарій;

розроблено когнітивну схему прийняття та реалізації стратегічного вибору, яка містить визначені вузлові концепти, цільові фактори та причинно-наслідкові зв'язки між ними та служить методичним підґрунтям для дослідження стратегічного вибору підприємства;

одержали подальший розвиток:

концепція раціональності/ірраціональності прийняття рішення завдяки встановленню зумовленості мінімізації ірраціональності стратегічного вибору рівнем невизначеності ситуації такого вибору шляхом пошуку інформації та набуття знань щодо розроблення засобів дій у прийнятті та реалізації стратегічного вибору;

положення концепції інкременталізму стосовно управління стратегічними змінами в реалізації процесів стратегічного вибору шляхом формування готовності підприємства до реалізації стратегічного вибору та розроблення технології аналізу взаємозумовленості стратегічного вибору та змін у діяльності підприємства, яка містить завдання, етапи, систему показників і критеріїв, способи та комплекс стратегічних заходів щодо реалізації стратегічного вибору;

аналітичне підґрунтя реалізації стратегічного вибору для визначення стану готовності підприємства до реалізації стратегічного вибору (рівнів адаптивності фінансово-економічного стану підприємства та готовності його управлінського персоналу);

концепція організаційного навчання за рахунок обґрунтування пріоритетності заходів щодо розвитку управлінських знань підприємства на основі розробленого підходу до оцінювання рівнів управлінських знань і компетентності управлінського персоналу та членів наглядової ради для реалізації стратегічного вибору підприємства;

удосконалено:

формування компетентності стратегічного вибору шляхом урахування оцінок накопичених знань і компетентності членів наглядової ради та управлінського персоналу підприємства;

формування множини способів дій щодо реалізації стратегічного вибору підприємства шляхом розроблення комплексу формалізованих моделей досягнення конкурентних переваг, аналітичного інструментарію та процедур його використання в стратегічному управлінні підприємством;

формалізацію та оцінювання вияву ознак найзначніших факторів прийняття стратегічних рішень у системі корпоративних відносин підприємства: конфліктності інтересів, асиметричності інформації та дієвості наглядової ради;

аналітичний інструментарій визначення адаптивності підприємства за рахунок виявлення та оцінювання рівнів адаптивності фінансово-економічного стану підприємств для реалізації стратегічного вибору: достатньої адаптивності, несталості та недостатньої адаптивності, кризового стану через втрату адаптивності.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати та розроблені рекомендації являють собою методичну базу для стратегічного вибору підприємства.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

аналітичного інструментарію раціоналізації стратегічного вибору підприємства;

методики аналізу та оцінювання готовності підприємства до реалізації стратегічного вибору;

розроблення формалізованих моделей конкурентних стратегій підприємства;

методики оцінювання компетенцій управлінського персоналу та наглядової ради корпоративного управління підприємством.

Результати дисертаційної роботи використано в практичній діяльності промислових підприємств м. Харків, державних установ та Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України (м. Харків), що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатках: Український союз промисловців і підприємців (довідка № 01-4-215 від 01.03.2011 р.), Міністерство економіки України (довідка № 2601-24/7-11 від 01.03.2011 р.), Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (довідка № 16/3-242 від 02.03.2011 р.), Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України (довідка № 17/2 від 10.02.2009 р.), ТОВ "Українська ливарна компанія" (довідка № 369 від 21.03.2010 р.), ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (довідка № 344/14 від 30.12.2010 р.), ДП завод "Електроважмаш" (довідка № 440/242/1 від 10.11.2009 р.), ДП "Харківський радіозавод "Протон" (довідка № 60/22 від 17.04.2009 р.), Зміївський машинобудівний завод - філія ВАТ "АВТРАМАТ" (довідка № 664 від 30.12.2010 р.), ЗАТ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (довідка № 42/456 від 22.03.2010 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського національного економічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при викладанні дисциплін "Методи і моделі прийняття рішень в аналізі та аудиті" та "Стратегічне управління потенціалом підприємства" (довідка № 10/86-02-169 від 15.09.10 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо прийняття та реалізації стратегічного вибору підприємства. Внесок здобувача в колективно опубліковані праці конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися й були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції "Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі" (м. Полтава, 2008 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (м. Полтава, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації" (м. Хмельницький, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності" (м. Харків, 2009 р.), Ш Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія розвитку України у глобальному середовищі" (м. Сімферополь, 2009 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції "Регіональна політика: напрями її реалізації в Україні" (м. Харків, 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (м. Полтава, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Україна в умовах глобальної конкуренції: стратегія випереджаючого розвитку" (м. Донецьк, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми державного управління та державної служби в умовах постіндустріальної економіки" (м. Харків, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Антикризові аспекти регулювання економіки" (м. Харків, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи економічного розвитку підприємства" (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 37 наукових працях, серед яких 4 монографії (1 одноосібна), 12 статей - у наукових журналах, 11 статей - у збірниках наукових праць і 10 публікацій - у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій 69,9 д.а., з яких авторові належать 46,2 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів і висновків, викладених на 422 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 54 таблиці та 72 рисунки, які подано на 60 сторінках. Список використаних джерел з 326 найменувань уміщено на 32 сторінці, 15 додатків - на 59 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Методологічні основи стратегічного вибору в процесах прийняття управлінських рішень підприємства. Сутність поняття "вибір" пов'язана з його визначенням як складової процесу прийняття рішення. Однак поняття "стратегічний вибір" є набагато ширшим, ніж "вибір" або "рішення". В процесі стратегічного управління підприємством особам, що приймають рішення (ОПР), доводиться вибирати серед множини рішень. Вибір є дією, що визначає цілеспрямованість усієї діяльності підприємства, реалізує її підпорядкованість певній меті або сукупності цілей. Сутність вибору підприємства, як ключової стадії процесу стратегічного управління, розкривається при аналізі стану цілевизначення, який полягає у цілісності складових - визначенні бажаних результатів і способів дій їхнього досягнення, пошуку та використанні можливостей.

Теоретичним підґрунтям досліджень стратегічного вибору є системний, поведінковий, когнітивний та інституціональний підходи. Системний підхід є методологічним базисом теорії прийняття рішень, він дозволяє врахувати обмеження стратегічного вибору підприємства, що пов'язані з впливом часу, попередніх і подальших стратегічних рішень. В основі поведінкового та когнітивного підходів лежить визнання факту суб'єктивності прийняття стратегічного вибору підприємства. Поведінковий підхід дозволяє інтерпретувати стратегічний вибір підприємства через процеси взаємодії учасників його прийняття на рівні соціологічних і психологічних процесів, тобто вплив упереджень, переконань, мотивів, стереотипів на стратегічний вибір. За допомогою когнітивного підходу вивчаються здатності та знання осіб, які здійснюють стратегічний вибір підприємства в умовах невизначеності. Використання інституціонального підходу в дослідженнях стратегічного вибору скероване на вивчення впливу як зовнішніх інститутів на підприємство, так і чинників інституту прийняття стратегічних рішень на підприємстві - застосування влади та взаємодії інтересів груп, що беруть участь у стратегічному виборі.

Синтез зазначених підходів у методології стратегічного вибору дозволяє обґрунтувати погляд на систему його прийняття та реалізацію на підприємстві як на інститут, що сприяє створенню, засвоєнню, захисту, використанню та інтеграції знань у діяльності підприємства. На основі систематизації теоретичних підходів до прийняття та реалізації стратегічного вибору підприємства в роботі виділено такі концепції: раціональності/ірраціональності в прийнятті стратегічного вибору, інкременталізму в реалізації стратегічного вибору, організаційного навчання для компетентності та гнучкості стратегічного вибору.

Основна ідея концепції раціональності/ірраціональності в прийнятті рішень базується на людській природі особи, ураховує особливості її вибору. Рухаючись за віссю раціональність/ірраціональність від максимального до мінімального значення раціональності рішення, можна виділити складові концепції - концептуальні моделі прийняття рішень за ознаками: раціональність, передбачувана раціональність (сутнісна, процедурна), обмежена раціональність (когнітивна, локальна) та ірраціональність (рис.1).

Кожна з моделей передбачає певну технологію здійснення вибору та ґрунтується на дуалізмі, що існує між запрограмованими, шаблонними рішеннями, у яких використовується запланована послідовність дій, і незапрограмованими, нестандартними рішеннями, у яких застосовується ітераційний процес. Моделі процедурної та обмеженої раціональності підходять для незапрограмованих рішень, тоді як раціональна модель - для запрограмованих рішень. Раціональність запрограмованих рішень веде до використання процедур, спрямованих на широкий пошук, що дозволяє досліджувати всі можливі варіанти рішень, а після застосування чітких правил обґрунтувати та зробити вибір. Процедурна та обмежена раціональність незапрограмованих рішень веде до пошуків в умовах невизначеності, при цьому відчувається потреба в альтернативах і наявності готових рішень, а також у використанні евристичних методів прийняття вибору. Модель ірраціональності в здійсненні вибору використовується, коли покладаються на інтуїцію та досвід особи, що приймає рішення (ОПР). Таким чином, дотримання концепції раціональності/ірраціональності прийняття рішення дозволяє виділити аспект мінімізації ірраціональності стратегічного вибору шляхом пошуку інформації та набуття знань для подолання невизначеності щодо результатів і засобів дій в прийнятті та реалізації стратегічного вибору.

Процес стратегічного вибору складається з процесів прийняття та реалізації рішень, розпадається на стадії і є покроковим. Тому характеристики процесу стратегічного вибору - тривалість у часі між попереднім та остаточним вибором, ітеративність і циклічність, серія "дрібних" і "точкових" виборів серед рішень - визначають необхідність дотримання положень концепції інкременталізму в реалізації стратегічного вибору та формування стану готовності підприємства до підтримки та реалізації вибраних стратегічних намірів.

Остаточний вибір, як сформований бажаний результат, може істотно відрізнятися від попереднього стратегічного наміру. Процеси пошуку можливостей і формування стратегічного вибору в умовах невизначеності є одним зі способів навчання підприємства: у такий спосіб створюють та накопичують знання зі стратегічного управління підприємством. Для подолання умов невизначеності в ситуації стратегічного вибору для підприємств необхідним є створення бази знань та інструментарію вибору - методів, моделей, способів дій, завдяки яким управлінська структура отримує можливості не лише реалізовувати вибір, а й інституалізовувати знання підприємства. Такому принципу відповідає концепція організаційного навчання, за положеннями якої стратегічно компетентним підприємством уважається те, що набуває нових знань та займається процесом організаційного навчання.

Аналіз зазначених концепцій і методологічних підходів до стратегічного вибору дозволяє виокремити найбільш значущі аспекти вивчення стратегічного вибору та обґрунтувати необхідність виділення його форм і типів. У роботі розроблено типологію стратегічного вибору за допомогою виокремлення таких ознак, як:

характер цілеспрямованості - спрямований на розвиток, ефективне функціонування, гармонізацію інтересів, формування конкурентних переваг, стратегічних компетенцій;

ступінь раціональності завдяки застосуванню розрахунків, аналітичного інструментарію - раціональний, запрограмований, з низьким ступенем ризику, рутинний, повторюваний, структурований, спрощений;

організаційна ефективність системи прийняття управлінських рішень - своєчасна, оптимальна, доцільна, гнучка, зрозуміла й точно сформульована, розмірена, й така, що спирається на ретельні дослідження;

наявна модель організації прийняття стратегічних рішень на підприємстві - ураховує корпоративні цілі та інтереси; відображає інтереси учасників корпоративних відносин; колективна, що спирається на обговорення; конфліктна; компетентна; така, що ініціюється та санкціонується на вищому(середньому) рівні управління;

групові або домінантні тенденції мислення, що спираються на сформовану систему вірувань підприємства - послідовна, консервативна, доступна, прив'язана, сприйнята, регресивно залежна, оптимістична, недооцінює невідоме тощо;

особистісні та когнітивні характеристики ОПР - раціональна, інтуїтивна, емоційна, розумова, об'єктивна, сприйнятлива до змін, схильна до ризику, творчо-інноваційна, компетентна;

стадія та характер процесу стратегічного вибору - попередня, проміжна, остаточна, тривала, уривчаста, повільна, циклічна.

Визначені типологічні ознаки стратегічного вибору дозволяють виділити певні напрями дослідження стратегічного вибору, сформувати нові підходи, концептуальні засади та інструментарій реалізації стратегічного вибору.

За результатами вивчення сутності поняття "стратегічний вибір підприємства" та визначення його змістовних характеристик, аналізу та систематизації основних положень системного, поведінкового, інституціонального та когнітивного підходів і концепцій щодо прийняття й реалізації стратегічного вибору підприємства (раціональності/ірраціональності, інкременталізму, організаційного навчання) розроблено типологію стратегічного вибору за пропонованими ознаками стратегічного вибору підприємства.

Розділ 2. Формування концептуальних засад стратегічного вибору підприємства. Для визначення орієнтирів у теоретичному та концептуальному просторі стратегічного вибору з використанням методу морфологічного аналізу сформовано предметну область дослідження та морфологічний словник стратегічного вибору (табл.1).

Для моделювання знань предметної області стратегічного вибору використано моделі чотирьох рівнів: ідентифікації, специфікації, концептуалізації та інтеграції. Застосування цих моделей дозволило більш формалізовано представити знання з досліджень стратегічного вибору такими видами, як: морфологічні (структурні), методологічні, спеціальні та евристичні.

Модель рівня ідентифікації стратегічного вибору містить визначення сутності та змісту поняття "стратегічний вибір підприємства", описує його особливості та дає змогу сформувати типологію стратегічного вибору на базі морфологічних знань. Модель специфікації, що базується на знаннях про процеси прийняття стратегічних рішень, стратегічну поведінку підприємства, управлінські знання, компетенції, дозволяє сформувати методичний інструментарій прийняття та реалізації стратегічного вибору підприємства, представити стратегії поведінки колективу осіб, що ухвалюють рішення щодо стратегічного вибору підприємства: розрахунок, переговори, спільне рішення, натхнення. Модель концептуалізації містить знання про теоретичні підходи та концепції, що застосовуються в дослідженні стратегічного вибору підприємства. Результатом її використання є концепція, що розглядає стратегічний вибір як управлінський процес, що проходить стадії від попереднього вибору - стратегічного наміру - до остаточного - результату реалізації вибору, та відповідає ознакам адаптивного процесу використання та створення нових знань підприємства. Модель інтеграції об'єднує всі види знань про стратегічний вибір і представляє його методологічний базис.

Ситуація вибору характеризується наявністю протиріч і багатофакторністю, тому необхідним при прийнятті стратегічного вибору є дослідження й урахування чинників, а також зняття протиріч, що виникають при виборі. Типові протиріччя ситуації стратегічного вибору стосуються узгодженості між цілями, організаційними та матеріальними можливостями підприємства, інтересами груп, що впливають на нього, невизначеністю результатів, способу дій та обмеженнями часу. Тому як основні чинники, що впливають на стратегічний вибір, виділено ступінь невизначеності, обмеженість у часі та інформації, управлінські здатності та знання ОПР, особливості інституту прийняття стратегічних рішень на підприємстві, взаємозалежність між рішеннями, об`єктивність і суб`єктивність рішень.

Особливості стратегічного вибору зумовлені, перш за все, характером стратегічного рішення, що є управлінським і спрямоване на переведення підприємства з одного якісного стану в інший. Координація вибору полягає в діях підприємства стосовно приведення цілей у відповідність до власних можливостей і перспектив, що відкриваються в зовнішньому середовищі. Можливості підприємства складаються з наявних ресурсів (кадровий потенціал, устаткування, сировина й нематеріальні активи: ділова репутація, торговельні марки, імідж та ін.). При цьому визначальним чинником, що дає підприємству конкурентну перевагу в застосуванні наявних ресурсів, є знання, методики їхнього використання та здатність швидко навчатися новому. Сьогодні є загальновизнаним погляд на підприємство як інститут, що інтегрує знання, а його діяльність сприяє створенню, засвоєнню, захисту та інтеграції знань.

У сучасній практиці стратегічного управління підприємством простежуються тенденції до посилення ролі управлінських знань, залежності від поглиблення й оволодіння новими технологіями та прийомами інтелектуальної діяльності. Особливостями стратегічного вибору є його унікальність, що виражається в особливому задумі, визначенні шляхів вирішення конкретних завдань. У стратегічному виборі реалізуються рішення за різними типами унікальності, він має відмітні характеристики впровадження інноваційних управлінських технологій. Існування різних типів і рівнів унікальності потребує змін у поглядах на інструментарій прийняття стратегічних рішень, створення та використання нових підходів, великого досвіду ОПР. Ці вимоги відповідають гнучкості стратегічного вибору - наявності адекватних ситуаціям вибору управлінських технологій, методик, моделей, аналітичного інструментарію та здатності ОПР їх застосовувати. Тому основними ознаками стратегічного вибору підприємства є управління, що спирається на знання, умотивованість, організованість, розвиток і навчання, компетентність і гнучкість.

До чинників, що визначають особливості стратегічного вибору в корпоративній системі прийняття рішень, належать влада, структура власності, інтереси та вплив учасників прийняття стратегічних рішень, правила, норми та методики прийняття рішень, дія механізмів контролю за прийняттям стратегічних рішень. З інституціональних позицій прийняття стратегічних рішень основними характеристиками, що зумовлюють стратегічний вибір підприємства, є конфліктність інтересів, асиметричність інформації, збалансованість структури власності та оптимальність структури капіталу.

Реалізація стратегічного вибору відображається в процесах управління стратегічними змінами й переважно залежить від підтримки та ставлення до перетворень підприємства управлінського персоналу, відповідності фінансово-економічного стану підприємства стану готовності до реалізації стратегічного вибору. Ознаками реалізації стратегічного вибору є стратегічні зміни, лояльність, готовність, ефективність та адаптивність.

У роботі побудовано концептуальну модель стратегічного вибору, яка базується на визначенні сутності та змісту базового концепту "стратегічний вибір підприємства" та стрижневому положенні концепції стратегічного вибору як управлінського процесу, що проходить стадії від попереднього вибору - стратегічного наміру - до остаточного - формування реалізації результату вибору - й за ознаками є адаптивним процесом використання та створення нових знань підприємства.

Концептуальна основа стратегічного вибору накладає певні обмеження на інструментарій комплексного дослідження, який охоплює важливі аспекти стратегічного вибору підприємства. Таким вимогам відповідає метод когнітивного аналізу та моделювання. Елементами когнітивної схеми "стратегічний вибір" є концепти - чинники, що характеризують досліджувану систему й ситуацію стратегічного вибору (рис. 2).

Для аналізу сили причинно-наслідкових зв'язків між концептами когнітивної схеми "стратегічний вибір" у роботі побудовано матрицю взаємозв'язків між концептами та розраховано коефіцієнт контингенції: міра Крамера для коефіцієнта контингенції встановила С=0,7817, а міра Кендела - К=0,9462, середньогеометричне значення міри Крамера та коефіцієнта контингенції дорівнює СК=0,8600, що свідчить про значну функціональну залежність між визначеними концептами.

Структурування поданої системи концептів стратегічного вибору дало можливість виділити вузлові концепти - невизначеність, асиметричність інформації, конфліктність, компетентність, гнучкість, стратегічні зміни, адаптивність. Вони відповідають напрямам емпіричного дослідження умов прийняття стратегічних рішень у системі корпоративних відносин, управлінських знань і компетенцій певного організаційного рівня підприємства, що формують стратегічний вибір підприємства, стану адаптивності та готовності підприємства до реалізації стратегічного вибору.

Морфологічний аналіз предметної області дослідження та її моделювання за рівнями ідентифікації, специфікації, концептуалізації та інтеграції дозволили формалізувати знання зі стратегічного вибору та представити методологічні засади стратегічного вибору підприємства, тобто розробити концептуальну модель і концепцію стратегічного вибору підприємства, когнітивну схему дослідження стратегічного вибору підприємства.

Розділ 3. Дослідження стратегічного вибору в системі корпоративного управління на машинобудівних підприємствах. Більшість методичного інструментарію розроблена для прийняття раціонального типу рішень на підприємстві, де вибір аналізується за певною процедурою: вибираються показники ефективності для кожного варіанта рішення; проводиться порівняльне оцінювання ефективності, що відповідає заданим правилам переваг і встановленим критеріям; здійснюється вибір за найкращим варіантом. Найбільшою складністю для реалізації цих процедур є визначення критерію ефективності рішення - ступеня, з яким вдалося досягнути першочергових фінансових і нефінансових цілей. Проте колегіальність у прийнятті рішення, що є характерною для підприємств корпоративного сектору, накладає певні обмеження на методичний інструментарій стратегічного вибору. Іншою характерною рисою прийняття стратегічних рішень є ситуація невизначеності в умовах стратегічного вибору підприємства та ступінь, з яким рішення та пов`язані з ними процеси сприяють набуттю знань підприємством. Тому доцільним є вивчення особливостей прийняття рішень, виявлення й оцінювання впливу найвагоміших чинників у системі корпоративного управління машинобудівних підприємств на стратегічний вибір підприємства - влади, інтересів учасників, структури власності та капіталу, якості інформації, компетентності ОПР. Для дослідження було вибрано 27 машинобудівних підприємств Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Сумської та Запорізької областей, які є публічними акціонерними товариствами. Вивчення тенденцій становлення корпоративного управління машинобудівних підприємств та результати аналізу прийняття стратегічних рішень в умовах корпоративного управління методом факторного аналізу дозволили виділити найсуттєвіші чинники: структуру капіталу, ефективність наглядової ради, концентрацію власності та ефективність управління. Для побудови моделей взаємозв`язку між ефективністю діяльності підприємств та названими вище чинниками використано метод канонічної кореляції. Результати проведеного дослідження виявили закономірності та протиріччя, характерні для прийняття стратегічних рішень на машинобудівних підприємствах.

У дослідженні процесу стратегічного вибору, для якого характерними є високе значення показника переговорів і натхнення, створення знань при прийнятті стратегічних рішень, значне місце посідає оцінювання впливу політичних чинників, влади, лідерства, інтересів учасників. Аналіз структури власності на досліджуваних машинобудівних підприємствах виявив високий ступінь її концентрації та недостатньої збалансованості - кількість акціонерів, що володіють більше ніж 10% акцій, не перевищує чотирьох осіб. Це свідчить про відсутність або недостатній ступінь колегіальності в прийнятті стратегічних рішень. Однак можна засвідчити й позитивну тенденцію: у 2005 р. мажоритарним акціонерам належало більше ніж 50% акцій на 74,1% підприємствах, у 2006 р. - 71,4%, у 2007 р. - 75%, у 2008 р. - 69,3%. Позитивним є те, що на більшості підприємств частка власників, що є менеджерами підприємства, в акціонерному капіталі складає не більше як 30%, що відповідає критерію розподілу функції власності й управління.

Для досліджуваних машинобудівних підприємств негативною рисою є відсутність вияву інтересів зарубіжних інвесторів і практики залучення зовнішнього фінансування шляхом розміщення акцій підприємств на фондовому ринку, недостатня розробленість механізмів виявлення й узгодження інтересів учасників корпоративних відносин. Фактор асиметричності інформації виявляється в її закритості щодо винагород членів наглядової ради, відсутності прозорого механізму визначення розміру дивідендів та їхніх виплат.

Сприйняття підприємства як відкритої системи, що є невіддільною частиною зовнішнього середовища, зумовило розгляд процесу прийняття стратегічних рішень як адаптивного, шляхом "задовільних варіантів", що потребує гнучкості в прийнятті стратегічних рішень. Це означає, що ОПР мають використовувати досить широкий набір загальних уявлень про цілі та методи прийняття стратегічних рішень. Компетентність та ефективність стратегічного вибору зумовлені професійними здібностями, досвідом і знаннями зі стратегічного управління членів наглядової ради та менеджерів підприємства. Хоча лише на одному з досліджуваних підприємств створено в складі наглядової ради комітети з питань інвестицій і стратегії, з питань фінансів і бюджету. Найпоширенішими серед питань, що вирішують комітети наглядової ради, є притягнення до майнової відповідальності членів правління (майже на 60% досліджуваних підприємств), затвердження зовнішнього аудитора (майже на 56% досліджуваних підприємств), установлення розміру винагороди для голови та членів правління (майже на 49% досліджуваних підприємств), визначення основних напрямів діяльності (стратегії) та затвердження планів діяльності (майже на 45% досліджуваних підприємств), затвердження договорів, щодо яких існує конфлікт інтересів (майже на 30% досліджуваних підприємств). Зміст і структура вирішуваних наглядовою радою питань свідчить про відсутність на більшості підприємств концептуального бачення стратегічних напрямів їхнього розвитку, пріоритетності цілей розвитку.

На досліджуваних підприємствах відсутні чіткі критерії та процедури щодо оцінювання особистого внеску кожного члена наглядової ради в розвиток підприємства, відбору та призначення членів наглядової ради на засадах компетентнісного підходу, організації спеціального навчання членів наглядових рад, що свідчить про несформованість підходу до оцінювання здатності осіб, які керують підприємством, розробляти правила та методики прийняття стратегічних рішень. У внутрішніх документах досліджуваних машинобудівних підприємств найчастіше висуваються такі вимоги до компетентності членів наглядової ради: знання та досвід роботи в галузі, знання у сфері фінансів і менеджменту, особистісні якості (відповідальність, чесність). А на більш ніж 55% підприємств до членів наглядової ради взагалі не висувають будь-яких вимог.

Заходи щодо зростання гнучкості стратегічного вибору спрямовані на групове прийняття рішень замість індивідуального, заяву про місію та стратегічні цілі підприємства, залучення до процесу стратегічного вибору акціонерів. Однак на досліджуваних підприємствах простежується невисокий ступінь активності та зацікавленості акціонерів в управлінні: інформацію про структуру власності хотіли одержати лише на 25% підприємств від загальної кількості, фінансову інформацію - на 47%, документацію, що регламентує діяльність підприємства - на 50%.

Вивчення чинних норм та їхнього застосування до організації ухвалення та здійснення рішень, регламентації діяльності виконавчих органів є центральним для дослідження інституту прийняття та реалізації рішень на підприємстві. За результатами аналізу виявлено позитивну тенденцію до збільшення кількості підприємств, на яких затверджено внутрішні корпоративні положення: про виконавчий орган - з 37% у 2005 р. до 55,6% у 2008 р; про обмеження повноваження виконавчого органу ухвалювати рішення про укладання договорів на певну суму - з 29,6% у 2005 р. до 74,1% у 2008 р.

Для усунення впливу негативних факторів на процеси прийняття стратегічних рішень у системі корпоративних відносин підприємств у роботі розроблено методичне забезпечення для оцінювання рівнів асиметричності інформації, конфліктності та дієвості наглядової ради. За кожним напрямом оцінювання сформовано групи показників і розраховано індекси за допомогою бінарних змінних і вагових коефіцієнтів, що визначалися експертами - членами наглядової ради, виконавчого органу та керівниками середнього рівня управління Зміївського машинобудівного заводу - філії ВАТ "АВТРАМАТ". Коефіцієнт конкордації, узгодженості думок експертів, склав 0,9.

Індекс асиметричності інформації складається з індексів, що розраховувалися за такими групами показників, як: суттєвість фінансової інформації, прозорість інформації про структуру власності та управління, відповідність розкриття інформації нормам, затвердженим статутом підприємства. Індекс попередження виникнення корпоративних конфліктів містить індекси захищеності прав власності та на отримання прибутку, участі акціонерів в управлінні підприємством, узгодженості інтересів учасників корпоративного управління. Індекс дієвості наглядової ради також є комплексним і складається з індексів, що розраховувалися за групами показників: професійні знання, досвід, компетенції членів наглядової ради. За даними обчислення значень індексів установлено їхню підпорядкованість нормальному закону розподілу й отримано їхнє середнє значення та середньоквадратичне відхилення для побудови шкали оцінок та змістовної інтерпретації їхніх рівнів - високого, середнього та низького. Результати апробації розробленого методичного забезпечення оцінювання рівнів асиметричності інформації, конфліктності та дієвості наглядової ради на Зміївському машинобудівному заводі - філії ВАТ "АВТРАМАТ" підтвердили його практичне значення й продемонстрували можливості використання як ефективного інструменту прийняття стратегічних рішень на підприємстві.

У результаті дослідження стратегічного вибору в системі корпоративного управління на машинобудівних підприємствах виявлено закономірності та протиріччя, характерні для прийняття стратегічних рішень: високий ступінь концентрації власності, несформованість і недостатня ефективність інституту прийняття стратегічних рішень, наявність асиметричності інформації в системі корпоративних відносин, недостатній рівень компетентності та управлінських знань у системі стратегічного управління - формалізовано й оцінено рівні вияву ознак найбільш значущих чинників прийняття стратегічних рішень: конфліктності інтересів, асиметричності інформації та дієвості наглядової ради.

Розділ 4. Інструментарій реалізації стратегічного вибору підприємства. У роботі обґрунтовано необхідність дотримання концепції інкременталізму в процесах реалізації стратегічного вибору за такими положеннями:

стратегічний вибір підприємства зумовлений необхідністю зміни економічного стану підприємства й відповідає процесам його розвитку, адаптації та функціонування. Критеріями ефективного управління стратегічними змінами є стійкість фінансово-економічного стану підприємства, підвищення ефективності його діяльності, наявність процесів зростання, інноваційного розвитку та навчання персоналу;

способами реалізації змін підприємства є реформація, реорганізація, реструктуризація, рефреймінг, реінжиніринг, реконструкція, ревіталізація, реконструкція, модернізація, перепроектування;

мінімізація ірраціональності стратегічного вибору досягається на основі систематичних досліджень економічного стану підприємства та його зовнішнього середовища, що зменшує рівень невизначеності при прийнятті управлінських рішень завдяки засвоєнню та накопиченню інформації за результатами аналізу й оцінювання адаптивності стану підприємств, передумов стратегічних змін, їхнього характеру, стану готовності підприємства до змін, рівня компетентності управлінського персоналу;

необхідним є дотримання принципу балансу між інтересами підприємства та учасників реалізації стратегічного вибору, стратегічними компетенціями ефективного використання активів підприємства та розвитком його організаційних знань. Успішність реалізації стратегічного вибору залежить від компетенцій суб`єктів, що ухвалюють рішення, управлінського персоналу та визначається їхнім ставленням до перетворень підприємства, знаннями та досвідом;

об`єктами стратегічних змін може бути як підприємство в цілому, так і будь-яка його підсистема: прийняття рішень, відповідальність та інтереси, власність і влада, мотивація та навчання персоналу, корпоративна культура, організація управління, управління персоналом, науково-дослідна, маркетингова й комерційна, фінансово-інвестиційна, виробнича. З огляду на взаємозумовленість стратегічного вибору та змін, що відбуваються на підприємстві, необхідно дотримуватися принципу системності в управлінських діях, використанні інструментарію стратегічного управління для комплексного охоплення всіх підсистем підприємства.

Дії системи сприйняття та підтримки стратегічного вибору визначаються такими заходами: цілеспрямоване вивчення перспектив змін у зовнішньому середовищі для визначення сили найбільш імовірних потенційних можливостей або загроз; формування достатнього ступеня адаптивності фінансово-економічного стану підприємства для готовності реалізації стратегічного вибору; оцінювання лояльності й стану готовності управлінського персоналу до вибору та його реалізації; визначення ключових суб'єктів управління стратегічними змінами; створення аналітичного інструментарію з метою мінімізації ірраціональності стратегічного вибору; розробляння комплексу стратегічних заходів щодо реалізації стратегічного вибору.

Дослідження взаємозумовленості вибору та процесів стратегічних змін на машинобудівних підприємствах за розробленою технологією спричинене необхідністю формування аналітичного інструментарію для реалізації стратегічного вибору. Вивчення перебігу й особливостей процесів організаційних змін на 23 машинобудівних підприємствах Харківського регіону за період з 2004 року по 2009 рік виявило їхню невідповідність ознакам масштабності та розвитку процесів стратегічних змін: переважно зміни на підприємствах носять реактивний характер, є частковими перетвореннями та фрагментарними заходами. Процеси змін відбувалися шляхом фінансової та виробничої реструктуризації за відсутності процесів оновлення.

Технологія аналізу взаємозумовленості стратегічного вибору та змін у діяльності підприємства містить завдання, етапи, систему показників і критеріїв, способи та комплекс стратегічних заходів щодо реалізації стратегічного вибору. Систему показників для проведення першого етапу аналізу сформовано за такими ознаками: об`єкти змін (структура активів, основних засобів), середовище вияву (внутрішнє, зовнішнє) та способи реалізації змін (реструктуризація, ревіталізація, реформування). За результатами кластерного аналізу досліджувані підприємства поділено на чотири кластери, що дозволило виявити таке: процеси реформування (злиття, приєднання) проходили лише на двох підприємствах четвертого кластера; найтиповішими для машинобудівних підприємств (13 підприємств першого кластера) є процеси реструктуризації; на шістьох підприємствах третього кластера організаційні зміни не відбувалися; на двох підприємствах другого кластера проходили процеси ліквідації. Таким чином, для подальшого дослідження відібрано 15 машинобудівних підприємств, на яких відбувалися організаційні зміни.