Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Фінансово-економічна криза та її наслідки для економіки України актуалізували проблему ефективності і результативності державного управління економікою, що потребує формування нових науково-обґрунтованих підходів і методів до процесу державного економічного регулювання, адекватних сформованим умовам і стану зовнішнього середовища.

В останні роки в діяльності органів державного управління різними сферами життєдіяльності суспільства відбуваються помітні зміни в змісті й організації їх функціонування: удосконалюються структури управління, апробується інструментарій стратегічного менеджменту, підвищуються вимоги до професійної компетентності й атестації управлінських кадрів. У кінцевому рахунку, ці й інші зміни повинні відображатися в результатах державного управління.

Проте, розроблені на сучасному етапі теоретичні і методичні основи оцінки ефективності державного управління економікою не використовуються в якості зворотного зв'язку, не впливають на мотивацію праці державних службовців. Це не дозволяє адекватно оцінювати підсумки роботи органів влади з погляду їх впливу на стан і динаміку економічної системи, виявляти слабкі місця в системі державного управління і здійснювати необхідні заходи для їх подолання. Крім того, істотно обмежені можливості проведення порівняльного аналізу діяльності державних органів на визначеному рівні з метою виявлення позитивного досвіду і його наступного поширення.

Таким чином, удосконалення концептуальних і методичних основ оцінки ефективності державного управління економікою є актуальною науковою проблемою. Її вирішення передбачає формування теоретичних представлень, що адекватно розкривають характер і зміст управлінського впливу держави, його своєрідність в умовах поширення кризових явищ на глобальному економічному рівні.

Проблемам дослідження ефективності державного управління економікою присвячено багато наукових праць, зокрема, класиків економічної теорії: Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, М. Портера, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Фрідмена, провідних зарубіжних вчених: Л. Абалкіна, Г. Атаманчука, В. Афанасьєва, Е. Балацького А. Берга, Ю. Черняка, С. Янга, Е. Ясіна та вітчизняних науковців: О. Амоши, В. Геєця, В. Дорофієнка, О. Поважного, С. Поважного, В. Пілюшенка, А. Чухна, М. Чумаченка. Визначеними дослідниками зроблено важливий акцент на те, що процес управління відображає кількісні і якісні зміни об'єкта управління на всіх його фазах, етапах і стадіях. Якщо змін немає, то немає і самого процесу. Отже, невід'ємною властивістю управління є його орієнтація на ефект, який має непохитно відтворювати система управління. Мова йде про досягнення визначених кількісних і якісних характеристик результатів діяльності системи управління.

Проте, у реальній дійсності процес оцінки стану економічних систем різного рівня не відображений у характеристиках ефективності управління цими системами національного, регіонального, галузевого рівнів.

Таким чином, оцінка стану економіки свідчить про ефективність управління нею, проте вона не впливає на діяльність органів державного управління економікою. Це унеможливлює зв'язок між результатами діяльності фахівців з державного управління економічними системами й оцінкою їх праці, що можна охарактеризувати як недолік у системі менеджменту, який потребує усунення.

Вищевикладене визначило вибір теми, мети, завдань і структури дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми: «Фінансовий механізм державного управління економікою України», (2006-2010 рр., номер державної реєстрації 0104U008798). У межах виконання теми автором розвинуто теоретичні і методичні положення комплексного підходу до вирішення завдання управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування концептуального підходу, розробка методичних положень та науково-практичних рекомендацій з управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлено і вирішено такий комплекс завдань:

· провести аналіз поняття економічної системи як об'єкта державного управління та визначити його системні характеристики;

· проаналізувати сучасні концепції державного управління та визначити напрямки їх розвитку;

· дослідити існуючі підходи до оцінки ефективності державного управління економікою;

· запропонувати метод аналізу керованих системних характеристик економіки України;

· сформувати концептуальний підхід до забезпечення ефективності процесу управління економікою із застосуванням принципів і технології реінжинірингу бізнес-процесів;

· обґрунтувати доцільність застосування управління за результатами як основи системи менеджменту в органах державного управління економікою;

· обґрунтувати принципи мотивації державних службовців в органах управління економкою та методичний підхід до системи оцінки результатів їх діяльності;

· розробити методичні положення по управлінню ефективністю функціонування органа державного управління економікою;

· розробити науково-практичні рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування регіонального управління економікою і функціонального органа державного управління економікою.

Об'єкт дослідження - процеси функціонування органів державного управління економікою.

Предмет дослідження - методичні засади управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою.

Методи дослідження. У дисертації використані загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволили сформувати концептуальний підхід, розробити методичні положення та науково-практичні рекомендації з управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою.

Зокрема, були застосовані методи: системного аналізу - для характеристики економіки як об'єкта державного управління; порівняльного аналізу - в процесі розгляду сучасних концепцій державного управління; метод абстрагування - при розробці методичних положень по управлінню ефективністю функціонування органу державного управління економікою у загальному вигляді; аналіз даних економічної статистики - для визначення стану економіки Донецької області як об'єкта управління; аналізу нормативних документів, планів і програм, що стосуються економічного розвитку на рівні регіону, а також на рівні податкової служби України; методи логічного узагальнення результатів дослідження використано при формулюванні висновків.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; законодавство України, що регламентує процес державного економічного регулювання; міжнародні рейтинги й експертні оцінки стану економіки України; результати досліджень, проведених науковими організаціями України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у формуванні концептуального підходу, розробці методичних положень та науково-практичних рекомендацій з управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою.

Цей результат розкривається в наступних положеннях:

уперше:

· сформовано концептуальний підхід до управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою, що використовує в якості критерію ефективності стан об'єкта управління;

· обґрунтовані методичні положення по управлінню ефективністю функціонування органу державного управління економікою, що передбачають перехід від бюрократичної організаційної структури до менеджеріальної;

удосконалено:

· метод аналізу керованих системних характеристик економіки України, що передбачає розгляд принципів постановки цілей як стану об'єкту управління в термінах його системних характеристик та оцінку результатів їх досягнення шляхом використання міжнародних індексів;

· методи мотивації праці співробітників органів державного управління економікою виконавчої гілки державної влади, спрямовані на встановлення прямого зв'язку між станом об'єкту управління та заробітною платнею державних службовців;

· принципи формування системи менеджменту для органів державного управління економікою України; запропоновано використання системи менеджменту, заснованої на системно-еволюційному підході із застосуванням технології реінжинірингу бізнес-процесів і системи управління за результатами;

одержали подальшого розвитку:

· інтерпретація поняття «економічна система», визначення сутності та структурних елементів якої сформовано за допомогою використання трьох методичних підходів: класичного - в термінах економічної теорії; з точки зору теорії систем та часткового - в термінах тих наук, які складають її теоретичний базис, що створює передумови виявлення та застосування потенційних можливостей підвищення ефективності функціонування органів державного управління економікою;

· науково-практичні рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування органів регіонального управління економікою і функціональних органів державного регулювання економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають методичні положення та науково-практичні рекомендацій з управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою.

Рекомендації відносно підвищення ефективності регіонального управління економікою прийняті до впровадження керівництвом Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №487 від 14.04.2010 р.). Зокрема, враховано доцільність формулювання цілей та оцінки результатів управління регіональною економікою на основі системно-еволюційного підходу. Прийнято до уваги доцільність формування системи мотивації державних службовців, що враховує прямий зв'язок між станом об'єкту управління та розміром заробітної плати.

Положення дисертаційного дослідження в теоретичній і методичній частинах впроваджені в учбово-методичну роботу Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження №01-12/241 від 09.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням, в якому автором виконано аналіз теоретичних підходів до визначення ефективності державного управління економікою; сформовано авторський підхід до визначення ефективності функціонування органів державного управління економікою; розроблено методичні положення по управлінню ефективністю функціонування органу державного управління економікою в універсальному вигляді, а також розроблено науково-практичні рекомендації з урахуванням представлених методичних положень для органів регіонального управління економікою і податкової служби України.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей на VI Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу - 2010» (Болгарія, Софія, 7 - 15 вер. 2010 р.), а також на наукових конференціях Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк, 2006-2010 рр.).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 6 робіт, з них: 5 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, а також 1 стаття у збірнику матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 2,6 д.а., з них 2,2 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 182 сторінки, у тому числі 10 таблиць і 25 рисунків, які наведено на 17 сторінках, список використаних джерел із 150 найменувань (приведений на 13 сторінках), два додатки (2 сторінки).

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано вибір теми та актуальність дослідження; визначено його мету і завдання, а також наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У розділі 1. «Теоретичні підходи до визначення ефективності державного управління економікою» проведено аналіз поняття економічної системи як об'єкту державного управління; здійснено системний аналіз економіки як об'єкта державного управління; проаналізовано сучасні концепції державного управління; розглянуто та узагальнено існуючі підходи до оцінки ефективності державного управління економікою.

В процесі аналізу визначено, що економіка будь-якої країни функціонує як багатомірна система, що складається з великої кількості різних взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до загальних для всієї системи законів.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме: як сукупності відносин між людьми, що полягають у відносинах виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ; як сукупності людей, об'єднаних загальними економічними інтересами; як історично визначеного способу виробництва; як особливим чином упорядкованої системи зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ; як сукупності всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі властивих йому відносин власності і організаційно-правових норм.

В результаті аналізу економічної системи виділено три основних підходи до визначення її сутності і структурних елементів, які найчастіше зустрічаються в сучасних дослідженнях:

1. Класичний підхід, що характеризує економічну систему як спосіб виробництва і розглядає її складові - продуктивні сили, виробничі відносини і господарський механізм у взаємодії. Цей підхід реалізується в термінах економічної теорії.

2. Підхід з погляду теорії систем, що проектує на економічну систему властивості складних відкритих систем і розглядає її як адаптивне ціле, що представляє собою елементи у взаємодії, які функціонують для досягнення загальних цілей. Реалізація цього підходу можлива із застосуванням закономірностей теорії систем.

3. Часткові підходи, що виділяють ті чи інші аспекти економіки як системи (Наприклад, як єдність людини і суспільного виробництва). Часткові підходи, як правило, формуються виходячи зі специфічних цілей наукових досліджень і представляються в термінах тих наук, що складають їх теоретичний базис.

В проведеному дослідженні «економіку» розглянуто як об'єкт управління з погляду системного підходу з урахуванням класичних закономірностей її функціонування. При цьому варто відмітити, що в економічній теорії представлення про економіку як про систему є досить детально сформульованими, у той час як системний опис цього об'єкта управління розроблено недостатньо.

В цьому контексті економічна система являє собою концептуальну модель гіпотетичного економічного об'єкта, що має визначені властивості - як системи в цілому, і як економічної системи, зокрема. Ця абстракція створюється для дослідження проблем управління розглянутим об'єктом і забезпечення його ефективності. Тоді під терміном «економічна система» слід розуміти будь-яке економічне утворення, що має визначену свободу вибору форм діяльності і являє собою єдину організаційну структуру, елементи якої взаємозалежні і спільно функціонують для досягнення загальних цілей. При цьому важливо відзначити, що економічна система відноситься до класу штучних, організаційних систем, тобто організацій, створених і керованих людьми, де люди складають головний, визначальний компонент.

В процесі докладного дослідження системних властивостей економічної системи як об'єкта управління визначено, що наявність адміністративних методів управління в діяльності органів державного управління економікою як прямого впливу на об'єкт управління обумовлює не тільки можливість, але й необхідність застосування до організації їх діяльності підходів, розроблених у теорії менеджменту, які довели свою ефективність в процесі управління на практиці.

Обґрунтовано положення про те, що система управління реалізує завдання цілевизначення, стабілізації, виконання програми чи спостереження, оптимізації і тим самим забезпечує або утримання системи в необхідних межах, або виконання системою дій по зміні значень її характеристик, чи характеристик зовнішнього середовища. Узагальненим критерієм ефективності управління вважається ступінь досягнення мети функціонування системи. Крім ступеня досягнення мети якість управління можна оцінити за частковими критеріями: ступеня відповідності керуючого впливу необхідним станам об'єкта управління, якості прийнятих рішень, точності управління.

Проте, для складних відкритих динамічних систем цілі функціонування можуть формулюватися на основі різних концепцій, підходів до розуміння місії системи. Крім того, самі цілі передбачають ієрархію. Тому, визнаючи сам факт оцінки ефективності по ступеню досягнення мети, необхідно відзначити, що і сама постановка мети, і критерії, що обираються для оцінки її досягнення, знаходяться в рамках домінуючого світогляду дослідника.

Виділено декілька концептуальних підходів до визначення мети функціонування системи:

· механістичний, що характеризує безпосередній кількісний вихід системи (використовуються кількісні показники оцінки; наприклад, кількість звітів в одиницю часу, кількість сторінок у звітах і т.ін.);

· функціональний, що визначає, наскільки точно система виконує свої функції в заданій загальній структурі (при цьому підході можуть бути використані як кількісні, так і якісні показники оцінки);

· системний, заснований на оцінці ролі заданої системи в системі більш високого рівня організації, тобто спрямований на забезпечення емерджентності метасистеми (при використанні цього концептуального підходу цільовими показниками є показники адекватності, чи відповідності цілей системи напрямкам розвитку метасистеми);

· системно-еволюційний, який характеризує роль системи, що розглядається, в процесі еволюції метасистеми (у цьому випадку використовуються показники коеволюції, погодженого розвитку системи і метасистеми).

Зазначені підходи сформувалися на основі відповідного світогляду, світорозуміння.

Системний підхід базується на принципі системності і відрізняється від структурно-функціонального більш детальним вивченням властивості цілісності системи, а також її взаємодії із зовнішнім середовищем. Методологія, специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта і механізмів, що її забезпечують, на виявлення різноманітних типів зв'язків складного об'єкта і зведення їх у єдину теоретичну картину.

Системно-еволюційний підхід до вивчення об'єктів і явищ реальної дійсності вносить додатковий еволюційний аспект, що полягає у визнанні факту еволюційного, циклічного розвитку складних відкритих систем на всіх рівнях їх організації. І сама система, і метасистема розвиваються циклічно, що потребує адекватного підходу до формування стратегії розвитку системи в частині реалізації власного потенціалу, і в частині адаптації до впливів зовнішнього середовища, яке представляється метасистемою.

Для органів управління економікою такий підхід передбачає зміну конкретних цілей, що дозволяють оцінити ефективність в залежності від еволюції метасистеми різного рівня організації - суспільства, економічної системи країни. Тоді в залежності від фази економічного циклу, що об'єктивно змінює цілі управління, повинні мінятися і показники оцінки ефективності органів державного управління.

Крім того, визначено, що на момент дослідження існують два конкуруючих підходи до організації держави: централізований та децентралізований підхід.

В принципі можна говорити про дві конкуруючі парадигми: бюрократичну і менеджеріальну (управлінську). Проте, останнім часом у сферу державного управління і державної служби все більше проникають ідеї менеджеризму, відповідно до яких, у суспільний сектор переносяться методи управління, вироблені корпораціями.

Ця тенденція обумовлена, по-перше, розмаїтістю ефективних методів управління, накопичених у теорії менеджменту, що підтвердили свою ефективність на практиці; по-друге, ускладненням завдань, які постають перед органами державного управління в умовах збільшення динаміки зовнішнього середовища. Так, кризові явища в економіці, збільшення кількості кліматичних аномалій і екстремальних погодних явищ, загострення соціальної напруги не сприяють застосуванню методів управління, властивих традиційний бюрократії, у рамках яких достатнім є виконання функціональних обов'язків розглянутої посади. Орієнтація на результат, на забезпечення якості послуг, що надаються населенню, виходить на перший план при оцінці ефективності діяльності органів державного управління. Відповідно, державне адміністрування поступається місцем державному менеджменту.

Вивчення підходів до оцінки ефективності державного управління економікою й узагальнення їх основних характеристик визначило, що загальною рисою більшості з існуючих підходів є виділення двох основних груп цілей: зовнішніх, орієнтованих на вплив органу державного управління на об'єкт управління; і внутрішніх, які характеризують процес функціонування визначеного органу державного управління як організації. У зв'язку з цим обґрунтована доцільність застосування двох груп критеріїв оцінки ефективності функціонування органів державного управління економікою: зовнішніх та внутрішніх.

У розділі 2. «Особливості визначення ефективності функціонування органів державного управління економікою» сформовано концептуальний підхід до забезпечення ефективності процесу управління економікою із застосуванням принципів і технології реінжинірингу бізнес-процесів; обґрунтовано доцільність застосування управління за результатами як основи системи менеджменту в органах державного управління економікою; сформульовано принципи мотивації державних службовців й обґрунтовано систему оцінки результатів їх діяльності в рамках запропонованого підходу.

У розділі визначено, що економіка України, яка є об'єктом управління органів державного управління економікою, може бути охарактеризована на основі загальноприйнятої порівняльної оцінки, формалізованої за допомогою різних показників, згрупованих відповідно до системних характеристик економічних систем.

В якості керованих системних характеристик в рамках цього дослідження визначені властивості відкритості, стійкості, емерджентності складних відкритих систем. При цьому, стійкість економічної системи визначається стосовно економічного, соціального й екологічного середовища її функціонування. Оцінка системних властивостей реалізується за допомогою набору кількісних показників, серед яких запропонований ряд міжнародних індексів: індекс конкурентоспроможності, індекс людського розвитку, індекс стійкості навколишнього середовища, індекс економічної свободи й аналіз економічних кластерів за методикою М. Портера (рис. 1).

У розділі доведено, що існує необхідність встановлення прямої відповідності між показниками рівня розвитку економіки, рівня її конкурентоспроможності, рівня економічних свобод і мотивацією державних службовців, функції яких включають регулювання економічних систем на всіх рівнях державного управління. Встановлення цього зв'язку потребує формулювання основних принципів і підходу до організації процесу управління економікою, тобто підходу до побудови адекватної поставленим завданням організаційної структури.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Показники аналізу керованих характеристик економічної системи

Зі всіх існуючих на сьогоднішній день методів підвищення ефективності функціонування організацій, найбільш прогресивним, радикальним і універсальним є реінжиніринг бізнес-процесів. Зміна бізнесу за допомогою реінжинірингу заснована на визнанні цінності процесів діяльності (бізнес-процесів) і орієнтації на потреби так званих «клієнтів бізнес-процесів», тобто тих осіб всередині чи за межами організації, що є одержувачами результатів різних процесів її діяльності. Оскільки при реінжинірингу приходиться істотно змінювати процеси діяльності і, отже, виходити за рамки функціонального принципу побудови підрозділів, це супроводжується настільки ж радикальними змінами в побудові і характері підрозділів, що здійснювали колишні бізнес-процеси. В процесі управління ефективністю функціонування органів державного управління економікою, реінжиніринг бізнес-процесів займає місце технології, що дозволяє трансформувати організаційну структуру відповідно до поставлених завдань в рамках системи управління за результатами (рис. 2).

В управлінні за результатами саме поняття «результат» є дуже широким і багатобічним. Вихідним моментом при цьому є те, що для кожного співробітника чи групи встановлюються деякі найважливіші для них ключові результати і цілі, за допомогою яких виконання завдань і використання робочого часу й інших ресурсів можна направити на здійснення головних цілей організації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Місце реінжинірингу бізнес-процесів в оптимізації основних функцій менеджменту

Таким чином, впровадження системи управління за результатами, спрямоване на підвищення ефективності органів державного управління економікою на всіх рівнях ієрархії, відображується в наступних особливостях основних процесів менеджменту, узагальнених у табл. 1.

Таблиця 1. Особливості процесів менеджменту при впровадженні системи управління за результатами

Як видно з табл. 1, усі процеси менеджменту перетерплюють зміни при впровадженні системи управління за результатами. Тому використання окремих елементів цієї системи без відповідних модифікацій усіх процесів менеджменту не дасть очікуваного збільшення ефективності діяльності органів державного управління економікою, що визначає доцільність її комплексного впровадження.

Таким чином, з метою підвищення ефективності функціонування органів державного управління економікою доцільно встановити тісний зв'язок між станом об'єкту управління (економічної системи визначеного рівня: держави, регіону, міста) та системою мотивації праці фахівців з управління цим об'єктом за рахунок впровадження системи управління «за результатами».

Управління за результатами - це система управління, мислення і розвитку, за допомогою якої досягаються цілі, визначені і погоджені всіма членами організації. Впровадження системи управління за результатами потребує трансформації всіх процесів менеджменту: планування, організації, мотивації та контролю.

Виявлено, що в цей час в Україні система мотивації праці державних службовців є комплексною, багатоплановою. При цьому вона не передбачає наявності прямого зв'язку між оплатою праці фахівців з державного управління економікою і станом економічної системи. У зв'язку з цим запропоновано два основних принципи мотивації в контексті впровадження системи управління за результатами:

· змінна частина заробітної плати державних службовців, у функції яких входить управління економікою, повинна бути вище постійної (посадового окладу) і знаходитися в прямій залежності від результатів їх діяльності;

· змінна частина заробітної плати керівників повинна бути вище змінної частини заробітної плати фахівців.

Впровадження оплати праці державних службовців, орієнтованої на результат їх діяльності, потребує чіткого формулювання цих результатів і їх коректної оцінки. При цьому постановка цілей і оцінка результатів їх досягнення визначаються обраним концептуальним підходом, що описує закономірності функціонування об'єкта управління.

У розділі 3. «Напрямки підвищення ефективності функціонування органів державного управління економікою» розроблено методичні положення з управління ефективністю функціонування заданого органа державного управління економікою; запропоновано варіанти застосування розроблених методичних положень на рівні регіонального управління економікою (на прикладі Донецької області) і на рівні функціонального органа державного регулювання економіки (на прикладі податкової служби України) та сформульовано науково-практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління визначеними об'єктами.

Методичні положення з управління ефективністю функціонування заданого органа державного управління економікою базуються на концепції менеджеризму, а також системно-еволюційній парадигмі розвитку економічних систем. Менеджеризм передбачає становлення системи менеджменту визначеного органа державного управління економікою, орієнтованої на результат, шляхом трансформації виконання її базових функцій: планування, організації, мотивації і контролю. Системно-еволюційна парадигма, у свою чергу, визначає закономірності функціонування об'єкта управління і, отже, характеризує підхід до формулювання результатів ефективного управління. Пріоритет еволюційних представлень у рамках цього дослідження характеризується наявністю положень еволюційної економіки, яка у більшому ступені акцентує увагу на розвитку складних відкритих систем у станах, далеких від рівноваги. В умовах висування на передній план світового розвитку інтегративних чинників і проблем (зростаюча цілісність сучасного світу, інтегральна глобалізація світових проблем, необхідність інтеграції зусиль світового співтовариства для здійснення найскладніших соціально-економічних і екологічних проектів, інтегративного синтезу наукового знання) саме діалектичний принцип системності, системне бачення і світогляд здобувають характер домінуючої, генеральної орієнтації сучасної науки і методології. З урахуванням цих положень необхідно формулювати цілі й оцінювати результати функціонування органів державного управління економікою.

У методологічному аспекті процес застосування зазначеного концептуального підходу має чотири основні стадії трансформації: планування; організації діяльності; мотивації персоналу; контролю досягнутих результатів діяльності органів державного управління економікою.

Планування передбачає системний аналіз і еволюційний прогноз об'єкта управління (економічної системи, або процесу), вибір домінуючого підходу до управління, визначення внутрішніх і зовнішніх цілей організації (системи управління). Організація полягає у формуванні груп проектів і призначення уповноважених менеджерів, що здійснюється із застосуванням технології реинжиниринга бізнес-процесів. Мотивація передбачає зміну структури оплати праці з урахуванням досягнення внутрішніх і зовнішніх цілей при домінуванні останніх, які складаються в забезпеченні заданого якісного стану об'єкта управління. Контроль означає зовнішній контроль, використання зовнішніх даних порівняльної оцінки, широке використання механізму «зворотного зв'язку» у процесі досягнення цілей (аналіз досягнутих результатів).

Алгоритм першого етапу «трансформація функції планування» включає:

· системний аналіз і прогноз стану об'єкта: визначення основних цілей функціонування об'єкта; виявлення місця об'єкта в циклі його розвитку і прогнозування подальшої тенденції; визначення цілей трансформації об'єкта відповідно до його положення в циклі розвитку, з урахуванням динаміки зовнішнього середовища;

· планування діяльності об'єкта і визначення результатів, що потребують досягнення в межі періоду планування, з урахуванням принципів формулювання результатів, заснованих на системно-еволюційній парадигмі.

Алгоритм другого етапу передбачає орієнтацію системи менеджменту на досягнення необхідних результатів із застосуванням технології реінжинірингу бізнес-процесів. Визначаються групи й уповноважені менеджери процесів, виконання яких повинно привести до заданого результату.

Так, цілеспрямована діяльність установ і служб досягається за допомогою виконання кожною підсистемою функцій управління. Під цим розуміється визначений комплекс робіт, що забезпечує досягнення поставленої мети. Цей комплекс робіт характеризується особливим способом одержання інформації і властивої йому сферою поширення управлінських впливів.

Критерій внутрішньої ефективності вказує на ступінь використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів в організації з метою досягнення поставлених завдань у задоволенні особистих і суспільних потреб. Критерій зовнішньої ефективності характеризує вплив органа державного управління на суспільне відтворення (робочої сили, суспільних відносин, продукту).

Алгоритм третього етапу - мотивація в рамках системи управління за результатами. Доведення загальних і приватних результатів до виконавців передбачає встановлення прямого зв'язку між заробітною платою державних службовців і станом об'єкта чи процесу управління з урахуванням його циклічної динаміки.

Алгоритм четвертного етапу - контроль включає констатацію й оцінку досягнутих результатів основної діяльності організації та формулювання відповідних висновків; формування зворотного зв'язку з метою оцінки, заохочення й інформування персоналу. Контроль досягнення результатів, сформованих в рамках системно-еволюційної парадигми, доцільно здійснювати за допомогою індексів та порівняльних оцінок, які формуються як незалежними міжнародними організаціями, так і органами державної статистики. функціонування державний управління економіка

Таким чином, сформовані методичні положення в загальному вигляді потребують їх адаптації для кожного з розглянутих органів державного управління економікою.

Застосування запропонованих методичних положень на рівні регіонального управління економікою (на прикладі Донецької області) і на рівні функціонального органа державного регулювання економіки (на прикладі податкової служби України) дозволило сформулювати наступні висновки:

· при коректній організації процесів планування і контролю соціально-економічного розвитку Донецького регіону існують проблеми у формуванні адекватної цим цілям і завданням організаційної структури, а також діючої системи мотивації державних службовців. Ці проблеми не дозволяють досягти поставлених цілей розвитку на практиці. Цілі і завдання програми регіонального розвитку відповідають етапу розвитку регіональної економіки, проте є функціонально-орієнтованими, не містять чіткого представлення про необхідний стан регіональної економіки як цілісного утворення з урахуванням пріоритетів розвитку. В якості цілей регіонального розвитку, досягнення яких забезпечить результат у термінах системно-еволюційного підходу, доцільно визначити зниження рівня відкритості регіональної економіки, підвищення рівня стійкості по всім трьом складовим із пріоритетом соціальної, що визначається фазою економічного циклу (відновленням після кризи), а також стимулювання підвищення рівня емерджентності за рахунок розвитку кластерних структур;

· податкова служба України як функціональний підрозділ є орієнтованою переважно на досягнення внутрішніх цілей і не відповідає за стан об'єкта управління, що істотно сповільнює процес реакції системи управління в цілому на стан національної економіки. Податкова служба України представлена класичною бюрократичною структурою, у якій заохочення і мотивація співробітників орієнтовані на досягнення кількісних показників їх діяльності - обсягу зібраних податків. Функція ж зворотного зв'язку, аналіз податкового регулювання й економічного розвитку - залишається прерогативою Кабінету Міністрів України. У подібній ситуації, з огляду на лаг запізнювання процесів реакції економічної системи й аналізу даних статистики, а також складності в прийнятті управлінських рішень, відсутність «вбудованого» стабілізатора, функцій аналізу стану суб'єктів оподатковування в податковій службі України приведе до сповільнення економічного зростання і розвитку.

Запропоновано орієнтувати діяльність податкової служби на досягнення зовнішніх цілей розвитку, на урахування стану об'єкта управління - національної економіки шляхом впровадження системи управління за результатами, що формулюються у рамках системно-еволюційної парадигми.

3. Дістав подальшого розвитку методичний підхід до визначення системних характеристик економіки як об'єкту управління на різних рівнях його організації: стійкість, відкритість та емерджентність (цілісність) за допомогою використання методології системних досліджень.