Економічний механізм реалізації соціальної політики: інфраструктурний підхід

На другому рівні бюджет закладів інтенсивного лікування доцільно розраховувати за наступним алгоритмом. Першим етапом є визначення вартості обсягу медичного лікування за класами хвороб і в цілому по лікарням. У формальному вигляді ця величина має наступний вигляд:

, де

V - вартісний показник медичного лікування (за класами хвороб або в цілому, млн грн); N - чисельність хворих, що перебувають на лікуванні (чол.); t - тривалість лікування (днів); d - вартість перебування одного дня в лікарні.

Другим етапом є формування бюджету стаціонарного закладу на основі ймовірного звернення за інтенсивною медичною допомогою. Алгоритм розрахунків включає визначення бюджетного фонду і статистичного навантаження з метою попередження ризиків появи випадкових змін бюджетного фонду.

Розрахунок бюджетного фонду (Ф_б) складається з двох частин - основної (Ф_о) і ризикової надбавки (Ф_р), що має вигляд у наступній формулі:

Ф_б = Ф_о+ Ф_р .

Основна частина Ф_о має відповідати середній вартості бюджету, яка залежить від імовірності звернень до лікарняного закладу (Р).

Отже, Ф_о = V * P, або Ф_б = V * P + Ф_р .

Ризикова надбавка розраховується як середньоквадратичне відхилення (д):

, де

- витрати, які відповідають зверненню кожного року; - середня величина витрат; n - кількість років, протягом яких здійснюються статистичні спостереження.

Бюджет третього рівня високоспеціалізованої й високотехнологічної допомоги, яка надається обласними лікарнями і науково-дослідними медичними закладами, передбачається формувати на основі планових завдань. Основним показником при формуванні планового бюджету є диференційована за класами хвороб потреба населення в лікарняних ліжках. На підставі цього можливо розрахувати бюджет третього рівня. При цьому важливим аспектом є раціональне використання дефіцитного і дорогого ліжкового фонду.

Дефіцит потужності лікарень, що функціонують на третьому рівні, можна зменшити за рахунок збільшення зайнятості ліжка протягом року, яка значно варіює в розрізі областей. Оптимальну кількість днів використання ліжкового фонду протягом року можливо розрахувати за формулою розподілу Пуассона для стаціонарних лікарень:

,

де - оптимальна кількість днів використання стаціонарного закладу протягом року, - планова потужність стаціонарного закладу. Результати розрахунків, здійснені дисертантом, свідчать, що потужність спеціалізованих лікарень можливо збільшити від 2,3% до 9% (табл. 1)

Таблиця 1

Оптимальна кількість днів використання лікарень різної потужності

Потужність лікарень (ліжок)	300	500	1000	1500
Оптимальна кількість днів використання ліжок	311	322	333	338

У дисертаційному дослідженні розглянуто питання впровадження служби сімейного лікаря. На відміну від існуючих поглядів, автор поділяє організацію сімейної медицини на господарчу і територіально-організаційну структури, які дозволили методологічно об'єднати два моменти: економіко-правовий статус сімейного лікаря та його медико-демографічне навантаження. Це забезпечило можливість врегулювання договірних відносин між сімейним лікарем і пацієнтом, лікарнею, органами місцевого самоврядування і надати додаткового поштовху для розвитку сімейної медицини.

Проаналізовано діяльність системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань і надані пропозиції по вдосконаленню механізму її розвитку, зокрема, по формуванню методики оцінки професійного ризику для встановлення диференційованих страхових тарифів та інші.

У четвертому розділі «Стратегічні напрями економічного розвитку комунального господарства і житлового будівництва» визначені економічні механізми реалізації завдань соціальної політики щодо реформування житлово-комунального господарства і забезпечення населення житлом.

У центр нової житлової політики поставлено соціальні питання й інтереси громадян. У зв'язку з цим у предметне поле трансформації механізму житлово-комунального господарства включено в якості найбільш значущих ряд наступних дослідницьких завдань і запропоновано засоби їх розв'язання: розвиток державного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, створення конкурентного середовища на ринку комунальних послуг, формування і стимулювання розвитку нових форм управління житлом - об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства. Стимулювання процесу створення товариства співвласників житла повинна взяти на себе держава. Насамперед, державна функція полягає у підготовці стану будинку для передачі його у власність мешканців. Багато з них - це споруди з 40-50-річним строком експлуатації, де протягом мінімум двох десятиліть не було жодного ремонту. Отже, завдання місцевих державних органів полягає в тому, щоб привести інженерні комунікації, під'їзди у належний стан. Однією з державних має стати компенсаційно-інвестиційна функція з метою мотивації бізнес-структур для роботи на ринку житлово-комунальних послуг. Для залучення інвестицій необхідно створити цільовий державний фонд, який би застосовував механізми, аналогічні запровадженим свого часу для підтримки аграрного сектора економіки. Це, наприклад, компенсація за кредитні відсотки для стимулювання співпраці підприємств житлово-комунального господарства з банками по аналогії з механізмами, які здійснюють довгострокові програми фінансування агропідприємств.

Пропонується ряд заходів щодо беззбиткової роботи житлово-комунальних контор, зокрема, перегляд орендних відносин і залучення приватного бізнесу для фінансування певних робіт по території розташування будинку, впровадження технологій енергозбереження. Дефіцит коштів на проведення житлово-комунальної реформи слід компенсувати кредитними ресурсами. Аналогічний механізм здійснювався в Німеччині при реформуванні комунального сектора. Пропонується цілий ряд інших заходів.

Найгострішою проблемою країни є забезпечення населення житлом. У дисертації пропонуються заходи по створенню ефективної системи іпотечного кредитування, яка поряд із ринковими механізмами включала би й інституційні засади державного регулювання підтримки житлового будівництва.

Головна особливість фінансування житлового будівництва в перспективі полягає в удосконаленні й подальшому розвитку напрацьованого досвіду і використанні прогресивних форм інвестування житлового будівництва за принципом розосередження ризиків на основі нарощування ресурсно-депозитної бази банків і зміцнення моделі, що передбачає поєднання будівельного і банківського бізнесу.

До факторів, які можуть вважатись оперативними і стимулювати розвиток іпотечного кредитування, відноситься нейтралізація ризиків діючих схем фінансування житлового будівництва. Серед комплексу заходів, які дозволяють зменшити ризики іпотечної системи, є активізація участі кредитних інститутів у фінансуванні житлового будівництва. Одним із найважливіших кроків у цьому напрямі є утворення банків житлового будівництва, які повинні виділяти на реалізацію своїх уставних цілей не менше 70% свого кредитного портфеля. Діяльність таких банків повинна бути під патронатом Національного банку.

Важливим слід вважати удосконалення схем рефінансування кредиторів через операторів вторинного ринку.

Запропоновано гнучкий механізм кредитування будівництва житла для молоді за рахунок упорядкування категорій громадян, які мають право на пільгове кредитування, нормування надання компенсації, удосконалення монетарного інструменту кредитування - облікової ставки, розширення функцій фонду сприяння молодіжному будівництву.

У п'ятому розділі «Шляхи розвитку економічного механізму культури і туризму» визначено пріоритетні напрями в організації й управлінні культурно-освітньою і туристичною діяльністю, механізми їх реалізації. Завданням економічного механізму в галузі культури і мистецтва є надання її розвитку інноваційного і соціального характеру. Автором визначено, що необхідною умовою удосконалення економічної діяльності є проведення інформаційно-аналітичного моніторингу культурно-освітньої й мистецької діяльності з тим, щоб виявити зміни в способі життя людей і забезпечити обсяг і структуру пропозицій послуг, адекватних їх потребам.

Державний інструментарій фінансово-економічного регулювання в сфері культури повинен складатися з прямих і непрямих методів. Пряме економічне регулювання має носити адресний характер і здійснюватись у формі безпосереднього субсидування і пільгового кредитування об'єктів культури (бюджетні асигнування, податкові пільги, дотації, доплати зі спеціальних бюджетних і позабюджетних фондів різних рівнів, кредити під заставу держави тощо). Форми прямого фінансування закладів культури застосовуються в розвинутих країнах, які здійснюються через систему державних фондів із закріпленими доходами. Податки від певних видів діяльності, що закріплюються в якості фінансового джерела, є маркірованими податками. Надходження від маркірованих податків можуть мати різне походження як від організацій, що функціонують у сфері культури, так і від суміжних з нею видів діяльності. Маркіровані податки встановлюються у відсотках від доходів кінотеатрів, валового обороту телекомпаній, обсягу продажу комп'ютерних дисків, аудіо- і відеокасет, доходів ігорних автоматів і казино, а також від надання туристичних послуг, продажу товарів і послуг на території об'єктів і організацій культури. Перерозподіл коштів у межах сфери культури і мистецтва має характер перехресного фінансування. В Україні такий механізм може стати альтернативою суто державного фінансування культури і мистецтва.

Механізм фінансування закладів культури може також здійснюватися через квазідержавні організації, яким державні органи делегують свої економічні функції. Квазідержавна форма бюджетного фінансування застосовується, наприклад, у Великій Британії, де до них належить Рада мистецтва і регіональні асоціації мистецтв; у Нідерландах - Фонд образотворчого мистецтва, дизайну та архітектури. Непряме регулювання фінансування коштів має безадресний характер і використовує засоби кредитно-грошової й податкової політики, а також митні важелі. Перехресний економіко-фінансовий механізм варто застосовувати і при розвитку кінематографічної діяльності. Саме такий спосіб підтримки національного кіно діє у Франції, Чехії.

Одним із стратегічних напрямів стійкого економічного зростання, підвищення ефективності реалізації соціальної політики є розвиток туристичної галузі. На міжнародному туристичному ринку Україна значно поступається в конкурентоздатності іншим країнам. За один рік обсяг потенційних надходжень від іноземних туристів становить 19,5 млрд доларів, у той час як, наприклад, у Великій Британії витрати іноземних туристів дорівнюють 114 млрд доларів.

Надзвичайна нерівномірність розподілу потоку туристів по території України свідчить не тільки про неспроможність розширити прийом рекреантів, але і про слабку рекламу і кооперативні зв'язки на міжнародному туристичному ринку і, як наслідок, нездатність залучити інвестиційні ресурси. Найбільша питома вага туристів припадає на Київ, Івано-Франківську область та Крим. При цьому диференціація по показнику загальної кількості туристів між цими регіонами дуже значна. По-іншому розподіляється по областях країни потік іноземних туристів. На першому місті знаходиться АР Крим, за нею йдуть міста Київ і Севастополь, потім з великим відривом Одеська та Запорізька області.

В Україні можливості туризму використовуються лише на 30%. Розбудова туризму в Україні важливе і складне для розв'язання завдання. Проте потенційні туристичні ресурси країни дозволяють оптимістично підходити до вирішення цієї проблеми. У підвищенні конкурентоздатності туристичної діяльності важлива роль належить державі, яка має нести відповідальність за створення потужної туристичної інфраструктури, особливо транспорту і комунікацій, дотримання екологічних умов на туристичних об'єктах.

Побудова сучасної туристичної інфраструктури й ефективна діяльність комерційних туристичних агентств залежить від реалізації в цій сфері програмно-цільового підходу до її розвитку. Необхідно розробляти комплексні програми розширення мережі туристичних і рекреаційних об'єктів, що дасть поштовх для активізації програм розвитку інвестиційної діяльності, зайнятості, освітніх, оздоровчих заходів на рівні регіонів.

Враховуючи міжнародний досвід, доцільно запроваджувати такі економічні стимули розвитку туризму, як державне фінансування створення робочих місць у новозбудованих готелях, надання доступних довгострокових кредитів на цілі економічної підтримки лікувально-оздоровчих курортів і туризму. Це дасть змогу завершити будівництво частки недобудованих рекреаційних і туристичних об'єктів, що на сьогоднішній день є дуже актуальним для України. Решту цих об'єктів можливо запропонувати інвесторам для використання на концесійних умовах, або виставити на аукціонний продаж.

Для підвищення конкурентоспроможності української туристичної діяльності й розвитку інфраструктури туризму необхідно комплексно підійти до удосконалення її економічного механізму. У цьому плані варто створити сприятливі умови, щоб скасувати податок на прибуток як для інвесторів, які спрямовують грошові потоки в будівництво нових готелів, так і для туроператорів і турагентів. У Європейському Союзі оподаткування туристичної діяльності характеризується пільговістю по відношенню до готельних послуг. Ставка податку на додану вартість може встановлюватися на рівні не менше 5%. У Польщі та ФРН вона становить 7%, у більшості європейських туристичних країн - 10%.

У шостому розділі «Інноваційні напрями вдосконалення механізму реалізації соціальної політики і розвитку соціальної інфраструктури» пріоритетна увага приділена дослідженню питань розвитку і використання корпоративної стратегії соціального інвестування з метою надання соціальній інфраструктурі високих і стійких темпів розвитку, запропонована мотиваційна модель оплати праці в бюджетних галузях, дана аналітична оцінка розвитку внутрішнього ринку послуг, розроблено методи і здійснено прогноз платоспроможного попиту населення на послуги.

У дисертаційному дослідженні визначено дискусійні питання змісту і граничних меж соціальної відповідальності бізнесу. У контексті реалізації соціальної політики позиція автора зводиться до необхідності врахування в механізмі регулювання соціальної діяльності бізнес-структур всього комплексу факторів і умов корпоративного сектору, які впливають на соціальну діяльність приватних компаній. Визначено напрями і розроблено механізми залучення приватних інвестицій у державні й муніципальні заклади соціальної інфраструктури. Ключовим питанням заохочення корпоративних приватних інвестицій є можливість для інвестора отримати прибуток, що не здатні забезпечити бюджетні заклади. Розв'язання цього протиріччя може бути знайдено на шляху зміни статусу закладів соціальної інфраструктури. Наприклад, автономний заклад має бути юридичною особою і від свого імені одержувати і здійснювати майнові та особисті немайнові правовідносини, що розширює участь державних і недержавних організацій у ринкових відносинах. Очевидну користь може принести розроблення і прийняття роботодавцями Соціальної хартії підприємців України, основаної на Європейській соціальній хартії. У контексті цього документа доцільно створювати інституціональні механізми на галузевому рівні, наприклад, соціальні кодекси великих компаній або їх об'єднань.

Більш активну роль з метою розширення соціальної діяльності бізнесу повинна відігравати держава - необхідно розробити державні моделі соціального проектування із залученням підприємців. Це дозволить перейти від ситуативного реагування до довгострокового планування соціальних перетворень.

Ефективним інструментом позабюджетної фінансової підтримки соціальної інфраструктури може стати цільовий капітал некомерційних організацій - ендаумент. В умовах багатоканального фінансування та економічної самостійності ендаумент виступатиме додатковим джерелом поповнення бюджету галузей соціальної інфраструктури. У дисертаційній роботі розроблені механізми реалізації цієї форми соціального інвестування.

Імператив переходу до повноцінної соціальної корпоративної політики диктує необхідність розвитку соціального діалогу. У дисертаційному дослідженні пропонуються заходи щодо підвищення дієвості даної інституціональної структури. Підвищення ефективності соціального діалогу потребує його вертикальної диверсифікації, зміщення консультацій на рівень галузі, підприємства, наближення до території їх присутності (функціонування); забезпечення удосконалення механізму колдоговірного процесу як шляхом сприяння укладанню угод, так і шляхом контролювання їх виконання. У зв'язку з цим пропонується доповнити діючі механізми вирішення трудових спорів, такі як Державна служба посередництва і примирення, арбітражні суди, новою інституціональною формою - трудовими судами. Трудовий процесуальний кодекс існує в країнах із розвиненою системою соціального партнерства, де складні питання трудових спорів розглядаються компетентно, не допускаючи необ'єктивного ставлення ні до однієї зі сторін.

Досліджено механізм формування й удосконалення системи оплати праці працівників бюджетної сфери. Розроблена базова мотиваційна тарифна сітка, мета якої впорядкувати систему оплати праці усіх категорій працівників бюджетної сфери, поліпшити розподіл заробітної плати відповідно зі складністю праці. Єдина тарифна сітка містить 18 розрядів і має регресивно-прогресивну динаміку зростання тарифних коефіцієнтів тарифних ставок.

Докладно проаналізована динаміка платоспроможного попиту населення на послуги освіти й охорони здоров'я. Питома вага освітніх послуг у загальному обсязі надання населенню платних послуг становила в 2009 р. 5,2%, охорони здоров'я - 6,0%, у той час, як у 1997 р. - відповідно 0,06% і 0,3%. За офіційними даними, витрати населення на освіту в 2009 р. становили 2,8 млрд грн, або 0,3% ВВП, на охорону здоров'я - відповідно 3,2 млрд грн та 0,35% ВВП.

У середньому на послуги освіти домогосподарства, які надали інформацію про такі витрати, щомісяця витрачали в 2009 р. 133,55 грн; на послуги медичних закладів - 67,94 грн. Це відповідно на 72,7% і 123% більше, ніж у 2005 р. У першій децильній групі в 2009 р. витрати домогосподарств на освіту становили 14,0 грн, у десятій - 50,83 грн, на охорону здоров'я - відповідно 17,74 і 70,31 грн. Фактично найбільш заможні верстви населення витрачають на навчання в 3,6 рази більше грошей, ніж малозабезпечені, на медичні послуги - в 3,9 рази. Порівняно з попереднім 2008 звітним роком малозабезпечені верстви населення збільшили витрати на освіту на 24%, заможні - на 4,6%. Витрати на медичні послуги зросли відповідно на 73% і 125%. Таким чином, спостерігається підвищення платоспроможного попиту на освіту у малозабезпечених верств порівняно з високозабезпеченими. У цілому виявляється стійка тенденція до переваги попиту на послуги охорони здоров'я над попитом на послуги освіти (табл.2).

На підставі цієї інформації розроблено економетричну модель прогнозу попиту населення на платні послуги. В якості факторів обрано показники, що визначають зростання платоспроможного попиту домогосподарств на послуги освіти й охорони здоров'я і рівень його диференціації по економічних групах домогосподарств, різних за критерієм грошового доходу.

Для прогнозування попиту на платні послуги використана логарифмічно-лінійна модель багатофакторної регресії. Залежними змінними є обсяг реалізованих населенню послуг на освіту і охорону здоров'я в розрахунку на одну особу.

Таблиця 2

Порівняння витрат населення на оплату освітніх і медичних послуг залежно від виду витрат у 2009 році

(в середньому на місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн)

Децильні групи за рівнем середньо-душових грошових витрат	Сукупні витрати домогосподарств залежно від розміру середньодушових сукупних витрат	Грошові витрати домогосподарств залежно від середньогрошових витрат	Відмінності в оплаті медичних послуг
	Освіта	Охорона здоров'я	Освіта	Охорона здоров'я	Освіта (2:4)	Охорона здоров'я (3:5)
гр. 1	гр. 2	гр. 3	гр. 4	гр. 5	гр. 6	гр. 7
Перша	16,22	17,28	14	17,24	1,16	1,0
Друга	22,59	27,91	20,87	21,42	1,08	1,3
Третя	25,96	25,01	17,92	20,91	1,44	1,2
Четверта	29,73	27,69	29,28	27,76	1,01	0,9
П'ята	31,72	26,62	30,75	23,79	1,03	1,12
Шоста	34,24	32,07	35,59	28,84	0,96	1,11
Сьома	36,89	36,78	38,59	32,01	0,95	1,14
Восьма	41,8	45,49	43,83	34,84	0,95	1,3
Дев'ята	36,7	46,11	44,92	39,43	0,82	1,17
Десята	50,21	85,3	50,83	70,31	0,98	1,21

Пояснювальними змінними є доходи на особу та індекси нерівності Джині, Аткінсона (при значеннях параметру ) та індекси узагальненої ентропії (при значеннях параметру ). Вибір логарифмічно-лінійної форми пояснюється зручністю інтерпретації коефіцієнтів при пояснювальних змінних, оскільки вони є еластичностями попиту по відповідній змінній:

(ПОПИТ)=+(ДОХІД)+(ІНДЕКС НЕРІВНОСТІ)+,

де та ? відсоток, на який збільшується (зменшується) попит на послуги за умови, що значення пояснювальної змінної зростає на один відсоток. Використання в якості пояснювальних змінних індексів нерівності є суттєвою новацією дослідження і дозволило оцінити чутливість попиту до варіацій у доходах серед різних доходних груп населення: індекс Джині (за побудовою) найбільш чутливий до змін середніх доходів; індекси Аткінсона та узагальненої ентропії, залежно від значень параметру, чутливі до змін у доходах різних доходних груп. Крім того, ці індекси мають на увазі різні форми функції соціального добробуту: рангово-залежну - у випадку індексу Джині та утилітаристську - у випадку індексів Аткінсона та узагальненої ентропії. Результати прогнозу наведені в табл.3.

Дані наведеної таблиці показують, що система платного обслуговування населення набула стійкої і висхідної динаміки. Це вимагає від науковців і практиків акцентувати увагу на регулюванні новими процесами шляхом удосконалення управлінської структури як на рівні галузей соціальної інфраструктури, так і в окремих лікувально-профілактичних, освітніх та інших закладах: зокрема, впровадити соціально ощадливі схеми ціноутворення і кредитування послуг, методи соціального менеджменту і маркетингу.

Таблиця 3

Прогнозні показники попиту на платні послуги

(у розрахунку на одного споживача, %)

Роки	Лінійна	Лог-лінійна
	Оптимістична	Реалістична	Песимістична	Оптимістична	Реалістична	Песимістична
Освіта
2009	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
2010	1,088	1,090	1,097	1,205	1,183	1,160
2011	1,176	1,182	1,194	1,453	1,399	1,347
2012	1,263	1,273	1,291	1,752	1,655	1,569
Охорона здоров'я
2009	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
2010	1,099	1,114	1,152	1,308	1,288	1,268
2011	1,200	1,228	1,305	1,712	1,658	1,610
2012	1,299	1,342	1,458	2,125	2,136	2,042

Проведене дослідження свідчить також про надзвичайно сильний вплив економічної нерівності населення на динаміку попиту. Нехтування темпоральними змінами в нерівності при прогнозуванні попиту на платні послуги призводить до суттєвої недооцінки отриманих прогнозів. Зокрема, внесок економічного зростання (грошових витрат) у зростання витрат на освітні послуги становить 8,6% при зростанні загального обсягу витрат на 26,2%, а внесок зменшення нерівності становить 10,9% при зменшенні диференціації домогосподарств за доходами на 2,77%.

Дослідження виявило тенденцію стосовно від'ємних взаємозв'язків між «економічною ефективністю» (динамікою доходів або витрат) та «економічною нерівністю» (майновим розшаруванням). Тому при формуванні соціальної політики відносно розвитку соціальної інфраструктури повинні здійснювати регуляторні заходи стосовно запобігання зростанню нерівності та подолання бідності.

Результати виконаних прогнозно-аналітичних розрахунків можуть бути достатньою основою для аналізу динаміки внутрішнього попиту на послуги освіти й охорони здоров'я, синхронізованого з бюджетними видатками на ці галузі соціальної інфраструктури.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення важливої науково-практичної проблеми - розробки концептуальних і теоретико-методологічних засад економічного механізму реалізації соціальної політики і обґрунтування подальшого розвитку соціальної інфраструктури. Це дає змогу сформулювати висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру:

1. На підставі структурування змісту основних підходів, на які спирається дослідження проблематики соціальної політики й економічного механізму, визначено, що теоретичний базис реалізації соціальної політики складається, по-перше, із загальнонаукових теорій, які формують принципи і систему правил життєдіяльності населення; по-друге, ? з концепцій розвитку окремих галузей соціальної інфраструктури.

До загальних теорій належать доктрина соціального ринкового господарства, концепції людського та соціального капіталу, економічної соціодинаміки і «меріторних» благ, різні течії інституціоналізму; а також теорії конкретного рівня: соціальної інтеграції, соціальної згуртованості, достойної праці, гендерної рівності, соціальної дезадаптації та інші. До галузевих - теорії формування здорового способу життя, суспільного здоров'я, санології, соціобіології (в охороні здоров'я); концепція компетентності, концепція змісту освіти, загальнонавчальних умінь і навичок (в освіті); культурної комунікації, семіотичної концепції культури (в культурі).

2. На основі теоретичних узагальнень реалізовано інституціонально-еволюційний напрям теорії соціальної економіки і політики, який охоплює процес формоутворення інститутів, поведінку індивідуумів, мотивацію агентів ринку і державних структур. Обґрунтовано етичний підхід до дослідження економічного механізму реалізації соціальної політики і розвитку соціальної інфраструктури, який спирається на концепцію економічної етики М. Вебера і А. Сена, що протилежна таким напрямам, як «утилітаризм», «лібертаріанство», «економіка щастя», критерію Парето-ефективності в оцінці розподілу суспільних благ (послуг).

3. Структурно-функціональний підхід, застосований до вивчення механізму соціальної інфраструктури, дає підстави для визначення його як теоретичного поняття. Даний механізм представлено як цілісне утворення в системі ринкової економіки, що включає комплекс економічних, організаційних, правових, соціально-психологічних та інших заходів впливу на розвиток соціальної інфраструктури. Основу економічного механізму складають організаційно-економічні відносини зі специфічними для соціальної інфраструктури формами господарювання, методами мотивації й стимулювання трудової діяльності, спеціалізації й кооперації праці, генеруючих розвиток нових соціальних технологій у процесі надання послуг. Крім організаційно-економічних відносин, економічний механізм включає надбудову політичного, юридичного, морального характеру.

4. Для уникнення спрощеного трактування функцій механізму реалізації соціальної політики і спроб зведення всієї їх різноманітності до максимізації тільки функції економічної корисності застосована поліфункціональна методологія дослідження, яка припускає необхідність вивчення економічного механізму в різноманітних його проявах.

5. Функціональна структура економічного механізму включає фінансово-бюджетну, соціально-економічну й організаційно-технологічну складову. До основних інститутів соціальної інфраструктури належать бюджетна система, соціальне страхування, соціальний діалог, недержавні організації тощо. Практично під економічним механізмом розуміється сукупність інструментів (засобів і методів) управління економікою соціальної інфраструктури, що охоплює фінансові нормативи, тарифну систему, кредит, податки, ціни, дотації та інші засоби впливу на функціонування інфраструктурних закладів. Таким чином, у колі економічного механізму соціальної інфраструктури інститути різного рівня - від державних норм до поведінки агентів та індивідуумів. Галузі соціальної інфраструктури мають певну специфіку, в зв'язку з чим у кожній з них економічний механізм виявляє свою сутність і зміст по-різному.

6. Цілісний (системний) підхід до економічного механізму дозволяє виявити функціональні зв'язки між його компонентами в межах такої універсальної інституціональної форми, як соціальний бюджет, що передбачає процедури бюджетування як важливого напряму удосконалення економічного механізму реалізації соціальної політики.

7. Вектор реформ у соціальній інфраструктурі має бути спрямованим на багатоканальне фінансування її галузей, державне гарантування безоплатного споживання соціально важливих послуг, зміни бюджетного статусу закладів на автономний, подальший розвиток і розширення нормативно-правового поля їх функціонування, підвищення ролі галузевих міністерств у бюджетному процесі.

8. Актуального значення набуває питання реформування фінансово-економічного механізму соціальної інфраструктури, що полягає в переході залежно від специфіки соціальних закладів на нормативно-подушний принцип фінансування в межах державного замовлення, страхову модель управління і фінансового забезпечення, нормативній метод, який передбачає асигнування власником коштів за профілем соціального закладу, на кредитні схеми і модифіковані моделі банківського і державного фінансування, наприклад, застосування квазідержавних і перехресних схем матеріальної підтримки, ощадливих схем кредитування житлового будівництва.

9. Реформування і модернізація системи бюджетування потребує комплексного підходу, здатного поєднати новітні технології обслуговування населення, структурні перетворення мережі соціальних закладів та інноваційні схеми фінансового забезпечення.

10. На основі міжнародного досвіду підтримки соціальних програм обгрунтовано основні вимоги до фінансування і кредитування освіти, культури, туризму, які зводяться до наступного: визначення економічних і соціальних цілей державного втручання у розвиток галузей соціальної інфраструктури, активна капіталізація, ефективний і надійний фінансовий менеджмент, адекватна законодавча база для забезпечення надання і повернення позик, диверсифікація джерел фінансування тощо.

11. Однією зі стратегічних серед цілей і першочергових завдань економічного механізму реалізації соціальної політики є створення сприятливих умов для розвитку корпоративної соціальної відповідальності як інституту державно-приватного партнерства й ефективного регіонального співробітництва бізнесу і власників об'єктів соціальної інфраструктури.

12. Механізм формування соціальної відповідальності бізнесу доцільно поєднувати з механізмом соціального діалогу. У даному випадку механізм соціальної відповідальності компаній за економічний добробут працюючих прив'язується до території, на якій здійснюється їх діяльність. У зв'язку з цим у роботі пропонуються заходи принципово нового характеру щодо розвитку існуючої практики соціального діалогу. Зокрема, рівно-паритетній тристоронній моделі соціального діалогу необхідно надати вектор регіональної галузевої спрямованості.

13. В Україні доцільно розвивати таку інвестиційну практику як цільовий капітал (ендаумент). Для зменшення рівня її ризикованості необхідно впроваджувати управлінські компанії, які спеціалізуються на ефективному розміщені фінансових активів.

14. Застосування в якості системного економіко-математичного методу дослідження передбачає використання показників, які виявляють кількісну характеристику споживання послуг, його диференціацію в розрізі окремих соціально-економічних груп населення, що робить реальним прогнозування економічних процесів. У роботі об'єктивність моделювання платоспроможного попиту населення на послуги забезпечується такими показниками, як коефіцієнти Джині, Аткінсона, Тейла, які дозволяють цілеспрямовано регулювати розвиток галузей соціальної інфраструктури економічними методами, враховуючи державні, групові й індивідуальні інтереси.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, розділи в колективних монографіях

1. Левін П.Б. Економічний механізм соціальної інфраструктури: стан і перспективи розвитку [монографія] / П.Б Левін. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008. - 313 с.

2. Левин П.Б. Социальное партнерство - эффективный механизм реализации корпоративной социальной политики в условиях глобализации / П.Б. Левін / Strategie wzrostu wartosci przedsiebiorstwa: teoria i praktyka [Praca zbiorowa pod redakcja naukowa Edwarda Urbanczyka].- Szczecin: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Szczecinskiego, 2006. - T. 1. - C. 405-408 (0,32 д.а.). - 506 с.

3. Соціальна безпека: теорія та українська практика [монографія] / І.Ф. Гнибіденко [та ін.] ; Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. - К. : КНЕУ, 2006. - 292 с. Автору належать розділи «Культура і мистецтво» та «Вільне пересування, подорожі, туризм». - С. 115-132 (1,25 д.а.).

4. Національна система загальнообов'язкового соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку [монографія] / Е.М. Лібанова [та ін.];- К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2006. -179 с. Автору належать розділ «Еволюція та історичні особливості соціального страхування в Україні». - С. 5-10 (0,4 д.а.) та фрагмент розділу «Стан та протиріччя соціального страхування в Україні в період трансформаційних реформ». Особистий внесок здобувача - методологічне визначення страхового ризику в контексті обов'язкового державного соціального страхування та механізм його імплантації у страхову систему - с.30-40 (0,75 д.а.).

5. Левін П.Б. Розвиток освітньої та медичної інфраструктури / Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій [колективна науково-аналітична монографія] / Н.С. Власенко [та ін.]; ? К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. - С. 280-302 (1,16 д.а.). Особистий внесок здобувача - аналіз і розробка пропозицій і рекомендаій щодо удосконалення фінансового механізму розвитку освіти й охорони здоров'я; аналітична оцінка системи медичного обслуговування населення і організаційно-економічне обґрунтування впровадження сімейної медицини, шляхи адаптації закладів соціальної інфраструктури до глобалізаційних процесів - с.280-282, 287-302 (0,96 д.а.).

6. Левін П.Б. Структурний підхід до аналізу економічного механізму соціальної інфраструктури / П.Б.Левін / Spoleczno-ekonomiczne problemy transformacji w europie srodkowej I wschodniej / sci. ed.: E. Libanowa [a.o.]. - Warsz. ; K.; M ., 2010. - C.365-371 (0,32).

Публікації в наукових фахових виданнях

7. Левін П.Б. Інституціоналізм як теоретична основа функціонування соціальної інфраструктури / П.Б. Левін // Економіка і держава. - 2010. - № 2. - С. 27-29 (0.6 д.а.).

8. Левін П.Б. Регулювання бюджетного процесу в трансформаційних умовах / П.Б. Левін. // Економіка і держава. - 2010. - № 5. - С. 6-7 (0,5 д.а.).

9. Левін П.Б. Стан і перспективи кредитування житла для молоді / П.Б. Левін // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - № 6: Т. 1. - С. 263-266 (0,53 д.а.) - (Економічні науки).

10. Левін П.Б. Економічні пріоритети в системі професійної підготовки кадрів в умовах ринкової економіки / П.Б. Левін // Зайнятість та ринок праці : міжвідом. наук. зб. - К., 2009. - Вип. 21-22. - С. 78-94 (1,1 д.а.).

11. Левін П.Б Институциональные особенности развития сиcтемы / П.Б. Левін // Економіка промисловості: наук.-практ. жур. - 2009. - № 1(44). - С.224-226 (0,2 д.а.).

12. Левін П.Б. Іноземний досвід розвитку соціально відповідального бізнесу та його використання в Україні / П.Б. Левін // Збірник наукових праць Кіровоградського національного університету. - Кіровоград. - 2009. - Вип. 15. - С.128-131 (0,4 д.а.).

13. Левін П.Б. Економіко-організаційні основи удосконалення охорони здоров'я у ХХ1 столітті / П.Б. Левін // Вісник Прикарпатського університету. - Івано-Франківськ: Плай. - 2008. - Вип. 6. - С.172-178 (0,75 д.а.).

14. Levin P.B. Reforming the Social Insurance System An Academic Viewpoint / V. M. Novikov // Рroblems of Economic Transformation. Poverty in Ukraine and the Economic Crisis. - 2008. - December. - 2008. - С. 5-20 (0,84 д.а.) - .80 с. Особистий внесок - узагальнення аналітичного матеріалу з проблем реформування системи соціального страхування в Україні й у зарубіжних країнах, розробка пропозицій щодо фінансової сталості обов'язкового державного соціального страхування - с.6-18 (0,75 д.а.).

15. Левін П.Б. Розвиток форм соціального захисту та формування елементів соціального страхування в Україні (кінець ХVIII-XX ст.) / П.Б. Левін // Історія народного господарства та економічної думки : [зб. наук.пр.] / ред. кол. : Дерев'янкін Т.І. (від. ред.) [та ін.]; НАН України, Інститут економіки і прогнозування. - К., 2008. - Вип.41 - С.145-153 (5,5 д.а.).

16. Левін П.Б. Інноваційні підходи до розвитку соціальної інфраструктури та людського потенціалу / П.Б. Левін // Україна: аспекти праці. - 2007. - № 2. - С. 21-25 (0,7 д.а.).

17. Левін П.Б. Удосконалення професійної освіти як фактор інноваційного розвитку / П.Б. Левін // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 102. - С.143-145 (0,48 д.а.)

18. Левін П.Б. Теоретичні питання функціонування соціальної інфраструктури на етапі формування постіндустріальної економіки / П.Б. Левін // Демографія та соціальна економіка. - 2007. - № 2. - С. 104-115 (0,9 д.а.).

19. Левін П.Б. Питання формування функцій соціальної інфраструктури / П.Б. Левін // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - № 1: Т. 2. - С. 100-104 (0,56 д.а.) - (Економічні науки).

20. Левін П.Б. Проблеми формування трудового потенціалу / П.Б. Левін // Социально-экономические аспекты промышленной политики: Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: [сб. науч. трудов]. - Т.1. - Донецк : НАН Украины, Ин-т экон. пром-ти, 2006. - С.160-165 (0,32 д.а.).

21. Левін П.Б. Проблемні питання оплати праці працівників бюджетної сфери / П.Б. Левін // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України : [наук.-прак. зб.]. - 2006. - № 1(34). - С. 167-170 (0,31 д.а.).

22. Левін П.Б.Удосконалення соціального страхування від нещасних випадків - умова збереження трудового потенціалу / П.Б. Левін // Україна: аспекти праці. - 2006. - № 2. - С. 21-29 (0,38 д.а.).

23. Левін П.Б. Фінансово-кредитні та інституціональні аспекти професійної освіти на постболонському просторі / В.М. Новіков, П.Б. Левін // Економіка України. - 2006. - № 9. - С. 64-72 (0,76 д.а.). Здобувачу належать с.64-65, 69-71 (0,48 д.а.). Особистий внесок - аналіз розвитку системи кредитування освіти в різних країнах світу, в тому числі й в Україні, пропозиції щодо удосконалення і регулювання процесу надання позик на здобуття освіти.

Статті у виданнях, визнаних ВАК України фаховими (лист від15.03.10 № 02-77-06/545)

24. Левін П.Б. Підвищення якості послуг - пріоритетна умова людського розвитку / П.Б.Левін / Problems of transformation in Poland and Ukraine / sci. ed. : I. Michalkow [a. o.]. - Warsz. ; K., 2007. - С.157-161(0,2 д.а.). - 344 с.

25. Левін П.Б. Регулювання соціально-трудових відносин у країнах ЄС та його особливості в умовах глобалізації / П.Б. Левін // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - № 5: Т. 2. - С. 27-29 (0,41 д.а.). - (Економічні науки).

26. Левін П.Б. Соціально-економічне трактування якості послуг як основа розвитку людських ресурсів / П.Б. Левін // Ідеологія, принципи та механізми становлення соціально-орієнтованої економіки в Україні : [зб. наук. праць] / НАН України, Ін-т демографії та соціальних досліджень. - К., 2007. - С.72-75 (0,2 д.а.).

Інші видання

27. Левін П.Б. Особливості реформування системи державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань / В.М. Новіков, П.Б. Левін // Соціальне страхування. - 2007. ? № 4. - С. 45-49 (0,49 д.а.). Здобувачу належать фрагменти статті на с.45-46, с.47-49 (0,36 д.а.); Соціальне страхування. - 2007. - № 5. - с.60-63 (0,39 д.а.). Здобувачу належать фрагменти статті на с. 60-62 (0,3 д.а.). Особистий внесок - пропозиції щодо актуарних розрахунків страхових тарифів.

Матеріали наукових конференцій

28. Левін П.Б. Корпоративна соціальна політика - інституційний інструмент розвитку соціальної інфраструктури / П.Б. Левін // «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку» : тези доповідей і повідомлень Міжнар. наук.- прак. конф. 4-5 листопада 2008 р. - Т.1. - Донецьк. - 2008. - С.295-299 (0,24д.а.).

29. Левін П.Б. Формирование модели инновационного развития образования / П.Б. Левин // «Конкурентоспособность и инновации: проблемы науки и практики» : материалы Межд. науч.-прак. конф. -

30. Х. : Бізнес- Інформ,2008. - № 11. - С. 52-55 (0,59 д.а.).

31. Левін П.Б. Сучасний і економіко-організаційний механізм розвитку туризму / П.Б. Левін // «Фундаментальні і прикладні дослідження рекреаційно-дозвільної сфери в контексті євроінтеграційних процесів» : матеріали Міжнар. наук.-прак. конф. (Київ, 12-13 травня 2008 р.). - Ч. 2. - К. : Вид. центр КНУКіМ, 2008. - С. 208-212 (0,39 д.а.).

32. Левін П.Б. Демографічні пріоритети соціальної політики / П.Б. Левін // Формування ринкової економіки : зб. наук. пр. : спец. вип. : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. за участі Київ. нац. екон. ун-ту ім. Вадима Гетьмана, М-ва України у справах сім'ї, молоді та спорту, Держкомстату України, Ін-ту демографії та соціальних досліджень НАН України. - К. : КНЕУ, 2006. - Т.2 : Демографічні аспекти регулювання та відтворення трудового потенціалу. - С. 342-344 (0,2 д.а.).

33. Левін П.Б. Механізм побудови тарифної сітки для галузей соціальної інфраструктури / П.Б. Левін // Зб. матер. VIII наук.-теорет. конф. «Стратегічний розвиток України: реалії та перспективи» : допов. викл. та наук. праців.- Ч. 1. - К.: 2006. - С.138-140 (0,15 д.а.).

34. Левін П.Б. Розвиток франчайзингу як ефективного механізму здійснення регуляторної політики / П.Б. Левін // Матеріали наук.-прак. конф. «Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції» (Луцьк, 8-9 червня 2006 р.) : тези доповідей. - Луцьк. - С. 120-121 (0,12) .

35. Левін П.Б. Міжнародний досвід формування соціальної політики і управління людськими ресурсами / В.М. Новіков, П.Б. Левін // Управління розвитком : зб. наук. ст. : Міжнар. наук.-прак. конф. «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації» (Харків, 19-20 травня 2006 р.). - Х. : ХНЕУ, 2006. - № 4. - С. 11-13 (0,43). Здобувачу належить матеріал на с.12 (0,18д.а.). Особистий внесок автора - висвітлення і узагальнення практики соціального діалогу в країнах ЄС.

АНОТАЦІЇ

Левін П.Б. Економічний механізм реалізації соціальної політики: інфраструктурний підхід. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Київ, 2011.

У дисертації обґрунтовано концептуальні засади економічного механізму реалізації соціальної політики та запропоновано науково-практичні заходи підвищення ефективності й подальшого розвитку соціальної інфраструктури. Розроблено інституціонально-еволюційний напрям теорії соціальної економіки і політики, який охоплює процес формоутворення інститутів, поведінку індивідуумів, мотивацію агентів ринку і державних структур. Розглянуто теоретичні течії, які визначають сучасні підходи до реалізації соціальної політики та розвитку соціальної інфраструктури, їх етичні й гуманітарні аспекти.

Розкрито роль і зміст економічного механізму як теоретичної категорії й інституційного інструментарію. Визначено його зв'язок із системою суспільних відносин: бюджетно-розподільчими, фінансово-кредитними, соціально-психологічними, правовими. Пропонуються стратегічні напрями та шляхи вирішення питань медичного, соціально-культурного і комунального обслуговування населення, професійної освіти, забезпечення житлом. Удосконалення економічного механізму орієнтуватиметься на підвищенні якості трудового потенціалу. Державна політика щодо модернізації соціальної інфраструктури й її інноваційного розвитку має реалізовуватися в наступних формах. Це механізми нормативного фінансування, соціальної відповідальності бізнесу, державно-приватного партнерства, а також інститути некомерційних організацій і соціального діалогу. Розроблено методологію та виконано прогнозування платоспроможного попиту населення на послуги, запропоновані механізми його регулювання.

Ключові слова: соціальна політика, інституціоналізм, соціальна інфраструктура, економічний механізм, бюджетні заклади, якість послуг, корпоративна політика, соціальний діалог, кредитування житла, платоспроможний попит.

Левин П.Б. Экономический механизм реализации социальной политики: инфраструктурный подход. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований им. М.В. Птухи НАН Украины, Киев, 2011.

В диссертации разработаны теоретические и методологические основы экономического механизма реализации социальной политики, практические меры по дальнейшему развитию и повышению эффективности функционирования социальной инфраструктуры. Проанализированы теоретические течения, которые определяют современные подходы к реализации социальной политики и развитию социальной инфраструктуры. Они представлены целым спектром теорий, каждая из которых имеет ряд особенностей, влияющих на трактовку проблем, тематику и методологию исследования. Определено значение для реализации социальной политики доктрины социального рыночного хозяйства, общей теории потребления, теории человеческого развития, экономической социодинамики, классического институционализма и др.

Рассмотрена эволюция точек зрения украинских и зарубежных экономистов на содержание социальной политики и категорию экономического механизма. Основное внимание уделяется изучению экономического механизма в контексте институциональной теории. Исследованы взгляды классиков институционализма и более поздних его представителей на развитие и регулирование социально-экономических процессов. На основе классического институционализма разработано институционально-эволюционное направление теории социальной экономики и политики, которое охватывает процессы формообразования институтов, поведение индивидуумов, мотивацию агентов рынка и государственных структур.

В диссертационном исследовании использована недостаточно отраженная в научных работах теория этической экономики А. Сена. Одной из главных функций экономического механизма в границах реализации государственной социальной политики является этико-ориентированная мотивация развития отраслей социальной инфраструктуры. В работе поставлен и рассмотрен вопрос о содержании такого понятия как «качество услуг», которое пока недостаточно учитывается в механизме регулирования деятельности социальных отраслей.

Раскрыто содержание и специфика экономического механизма в социальной инфраструктуре, рассмотрены его свойства и базовые элементы. Последние связаны с государственным и рыночными методами финансирования, корпоративным и частно-государственным подходами к регулированию деятельности в отраслях социальной инфраструктуры.

В диссертации подробно исследован комплекс проблем, связанных с экономическими проблемами развития системы образования, здравоохранения, культуры, туризма, жилищно-коммунального обслуживания и обеспечения населения жильем. Изучение экономического механизма этих видов деятельности осуществлялось в направлении перехода от консервативных к модернизационным моделям функционирования, способных обеспечить устойчивое развитие социльной инфраструктуры. Данные модели связаны с нормативным финансированием, кредитованием, страховыми методами, методами реализации социальной ответственности бизнеса, государственно-частного партнерства, а также институтами некоммерческих организаций и социальным диалогом.

Отмечены недостатки в построении системы оплаты труда в бюджетных отраслях, которые сводятся к недостаточному стимулированию трудовой деятельности, отсутствию стимулирования за качественное оказание услуг, необходимой дифференциации межразрядных коеффициентов тарифной системы, слабому использованию принципа равной оплаты за равный труд. Предложена усовершенствованная модель единой тарифной сетки, учитывающая сложность труда в отраслях социальной инфраструктуры и имеющая стимулирующее значение.

Процесс реализации социальной политики и проблемы развития экономического механизма опосредствуются платежеспособным спросом населения на услуги. В основу его определения положена методологически сбалансированная модель прогнозирования, которая учитывает дифференциацию спроса населения на услуги. Для количественной оценки платежеспособного спроса в качестве отдельных факторов применены индексы неравенства Джини, Аткинсона и энтропийные индексы. Выполнено прогнозирование платежеспособного спроса населения на услуги и предложены механизмы его регулирования.

Ключевые слова: социальная политика, институционализм, социальная инфраструктура, экономический механизм, бюджетные учреждения, качество услуг, корпоративная политика, социальный диалог, кредитование жилья, платежеспособный спрос.

Levin P.B. The Economic Mechanism of Social Policy: Infrastructural Approach. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific Doctor's Degree in Economics on speciality 08.00.07 - Demography, economy of labour, social economy and policy. - Ptoukha Institute for Demography and Social Researches of NAS of Ukraine, Kyiv, 2011.

In dissertation the conceptual framework of the mechanism of economic and social policy was substantiated and scientifically - practical measures to improve efficiency and further development of social infrastructure were suggested. An institutional-evolutionary trend in social and economic policy, which covers the process of forming institutions, individual behavior, motivation market's agents and state structures, was developed. The theoretical schools that define the modern approaches to the implementation of social policy and social infrastructure development, their ethical and humanitarian aspects were considered.

...