Інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Сумський національний аграрний університет

УДК 631.164.23:330.341.1

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві

Лаврук Віталій Валерійович

Суми - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НААН України Саблук Петро Трохимович, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" НААН України, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Борисова Вікторія Анатоліївна, Сумський національний аграрний університет, професор кафедри фінансів;

- доктор економічних наук, професор Ґудзь Олена Євгеніївна, Інститут агроекології та економіки природокористування НААН України, завідувач відділу еколого-економічного оцінювання природних ресурсів агросфери;

- доктор економічних наук, доцент Скидан Олег Васильович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри організації виробничих та інформаційних систем.

Захист відбудеться "7" квітня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий "5" березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.М. Геєнко.

Анотація

Лаврук В.В. Інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Сумський національний аграрний університет, Суми, 2011.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню наукових засад та розробці на їх основі практичних рекомендацій щодо активізації інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві України.

Систематизовано основні теорії інвестицій та умови їхнього застосування в контексті реалізації інноваційної політики. Розроблено системний підхід до процесу створення й оновлення агропромислового виробництва на інноваційній основі. Обґрунтовано наукові підходи до інвестування інноваційних проектів у аграрному виробництві. Розширено принципи розробки й освоєння інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Удосконалено методичні підходи до оцінки інноваційних проектів у агропромисловому виробництві адаптованих до умов ринкової економіки.

Виявлено особливості, систематизовано та досліджено сучасний стан інвестиційного забезпечення інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Запропоновано методичні методи проведення обстеження інноваційної діяльності в сільському господарстві. Сформовано методологічні основи системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Розроблені рекомендації щодо удосконалення лізингової моделі інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Розширено методичні можливості складання комплексного інноваційного бізнес-плану в рамках формування галузевої організаційної структури. Удосконалено систему управління ризиками інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Внесені пропозиції стосовно подальшого розвитку модель венчурного інвестування інноваційної діяльності агропромислового виробництва.

Ключові слова: інвестування, інвестиційна діяльність, фінансування, інновація, інноваційний розвиток, інноваційний проект, аграрний сектор економіки, агропромислове виробництво, венчурний фонд, лізинг.

Аннотация

Лаврук В.В. Инвестирование инновационных проектов в агропромышленном производстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хазяйством. - Сумской национальный аграрный университет, Сумы, 2011.

Диссертация посвящена теоретико-методологическом обоснованию научных основ и разработке практических рекомендаций по активизации инвестирования инновационных проектов в агропромышленном производстве Украины. Предложен системный подход к процессу создания и обновления агропромышленного производства на основе реализации инновационного потенциала.

Механизм эффективной реализации инновационного потенциала происходит через развитие и взаимосвязь его важных составных элементов: инвестиционного и научно-технического, что дает возможность активизировать процесс внедрения научно-технических разработок в производственную базу агропромышленных предприятий. Сформулированы и обоснованы научные подходы к инвестированию инновационных проектов в аграрном производстве, учитывающих определяющие составляющие национального общественно-экономического потенциала.

Определено, что программный метод регулирования развития агропромышленного производства на инновационной основе можно рекомендовать в качестве основного в методологии решения проблемы инвестиционного обеспечения. Сформулированы основные принципы разработки и освоения отраслевых инновационных проектов в агропромышленном производстве. Доказано, что при выработке общих принципов относительно организации разработки и реализации инновационных проектов в агропромышленном комплексе целесообразно руководствоваться содержательной характеристикой инновационных проектов отраслевого назначения, а также опытом разработки и претворения в жизнь национальных и региональных проектов и программ.

Доказано, что существующие на сегодняшний день в отечественной науке и практике методические подходы к оценке инновационных проектов требуют совершенствования, так как они ограничиваются лишь поверхностным рассмотрением существующих методов анализа и не дают никаких конкретных рекомендаций, какой из них лучше применять при оценке того или иного инновационного проекта. Усовершенствованы методические подходы к оценке инновационных проектов в агропромышленном производстве.

Установлено, что уровень инвестирования в АПК в последние годы остается чрезвычайно низким по сравнению с их общим ростом в стране. Разработаны направления государственной инвестиционной политики, предусматривающие формирование нормативной базы для обеспечения функционирования инвестиционных процессов, формирование системы инвестирования инновационных проектов, усиление государственной поддержки инвестиционной деятельности, разработки методических подходов к оценке проектов, финансирование которых предлагается осуществлять из различных источников инвестирования.

Предложены методические подходы к проведению социологического исследования инновационной деятельности сельскохозяйственных предприятий. Проведен анализ данных инновационной деятельности в Украине и ее отдельных регионах, который позволил установить, что ни интенсивность, ни качественный уровень инновационных процессов не соответствуют основным задачам стратегического курса инновационного развития агропромышленного комплекса.

Определено, что само восприятие субъектов инвестиционной сферы и отношений между ними как множества раздробленных, не связанных системными целями и нерегулируемых самостоятельных субъектов хозяйствования является дополнительным фактором торможения эффективных рыночных преобразований. Разработаны методологические основы системы инвестирования инновационных проектов в агропромышленном производстве по этапам его реализации. Доказано, что бизнес-планирование является эффективным инструментом осуществления политики управления инновациями в агропромышленном производстве. Разработаны методические основы составления комплексного инновационного бизнес-плана в рамках формирования отраслевой организационной структуры на основе модификации данного проекта.

Разработано лизинговую модель инвестирования, которая отражает этапы организации лизингового процесса при реализации инновационного проекта. В условиях финансовой нестабильности предложено реализацию лизинговой модели на основе первичной мобилизации инвестиционного банковского капитала, обеспечивающий одновекторную направленность рыночного механизма коммерческих банков и лизинговых компаний.

Обосновано, что управление рисками в инвестиционной сфере в современных рыночных условиях является неотъемлемой подсистемой инвестиционной деятельности. Предложено в системе управления рисками инновационных проектов в агропромышленном производстве использовать многокритериальный подход к их оценке и включить такой элемент, как учет системного проявления качественных и количественных факторов риска.

Концептуально и практически доказано, что на сегодняшний день в Украине сформирована система, которая способствовала бы коммерциализации результатов исследований в агропромышленном комплексе.

Учитывая это, предложена модель венчурного инвестирования инновационной деятельности в агропромышленном комплексе за агропромышленные венчурные сети, что позволяет обеспечить коммерческие интересы предприятий агропромышленного комплекса.

Ключевые слова: инвестирование, инвестиционная деятельность, финансирование, инновация, инновационное развитие, инновационный проект, аграрный сектор экономики, агропромышленное производство, венчурный фонд, лизинг.

Summaru

Lavruk V. Innovative projects investing in agro-industrial production. -Manuscript.

The thesis for a doctor's degree in economic sciences on speciality 08.00.03 - Economics and management of national economy. - Sumy National Agrarian University, Sumy, 2011.

The dissertation was conferred on theoretical and methodological grounds of scientific principles and elaboration on their basis practical recommendations concerning stirring up investment of innovation projects in agro-industrial production of Ukraine.

The basic theories of investments and the conditions of their application in terms of innovation policy realization were systematized. A systematic approach to the process of the development and renewal of agro-industrial production upon the innovation basis was elaborated. There were substantiated some scientific approaches to the investing innovation projects in agrarian production. The principles of elaborating and learning the innovation projects in agro-industrial production were broadened. There were improved the methodic approaches to the evaluation of innovative projects in agro-industrial production suited to the market economy conditions.

There were revealed some features, systematized and studied the current situation concerning the investment ensuring innovative projects in agro-industrial production. Systematical methods of carrying out examination of innovation activities in agriculture were suggested. There were formed some methodological foundations in the system of innovation projects investing in agro-industrial production. There were elaborated some recommendations concerning the improvement of leasing model in investing innovative projects in agro-industrial production. Methodic potentialities in drawing up a complex innovation business plan within the bounds of forming some branch organization structure were broadened. There was improved a system of risk controlling the innovative projects in agro-industrial production. There were made suggestions for further development of a model in venture investing innovation activities in agro-industrial production.

Key words: investing, investment activities, financing, innovation, innovative development, innovative project, agrarian sector of economics, agro-industrial production, venture fund, leasing.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки розвиток підприємств агропромислового комплексу значною мірою визначається ефективністю функціонування їх інноваційного механізму і результативністю реалізованих нововведень. Важливою складовою формування і реалізації інноваційних процесів у агропромисловому комплексі є інвестиційне забезпечення розробки й освоєння інновацій. Проблема інвестування інноваційних проектів завжди є актуальною, незалежно від стану галузей і їхніх структурних формувань, адже науково-технічний прогрес як діалектично об'єктивне явище не може бути припинений. Таким чином, відбувається споживання необхідних матеріальних, енергетичних, фінансових, інтелектуальних ресурсів, тобто інвестиційних вкладень. Проте реальні їх обсяги, як правило, не відповідають потребам сучасного агропромислового виробництва, тому окупність нових вкладень залишається невисокою.

Інвестиції як один з основних чинників підвищення економічної ефективності виробництва здатні забезпечити розвиток агропромислового комплексу за допомогою нарощування матеріально-технічної бази, впровадження інновацій, реалізації перспективних проектів. У процесі інвестування вирішальну роль для зростання економічної ефективності агропромислового виробництва відіграє як збільшення суми коштів, що вкладаються, так і вибір найбільш ефективних способів і напрямів інвестування. У зв'язку з низьким рівнем зацікавленості до інвестування АПК, аграрні підприємства вимушені самостійно здійснювати пошук інвесторів, ретельно розробляючи інвестиційну пропозицію для посилення її привабливості. Знаходження нових форм залучення ресурсів і зростання ефективності інвестицій в інноваційні проекти відіграють значну роль у забезпеченні стійких темпів розвитку АПК та зростанні ефективності виробництва.

Істотний внесок у дослідження значення та ролі інновацій в економічному розвитку, обґрунтування специфіки інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності зробили наукові праці Х. Барнета, Д. Белла, Т. Веблена, Дж. Гелбрейта, Дж. Даннінга, П. Друкера, І. Іноземцева, Дж. Кейнса, Ф. Кене, М. Кондратьєва, Л. Ласла, Б. Лундвала, Т. Мана, А. Маршала, Г. Менша, Р. Нельсона, М. Портера, Р. Роджерса, Б. Твіса, Дж. Тобіна, М. Туган-Барановського, А. Сміта, П. Самуельсона, Б. Санта, О. Сударєва, І. Фішера, К. Фрімана, Р. Харрода, Р. Хікса, Й. Шумпетера, Д. Юма та ін.

Окремі питання організації, управління, фінансування, оцінки економічної ефективності інноваційних проектів у агропромисловому комплексі розглядаються в наукових розробках українських вчених, а саме: В. Васенка, О. Гальчинського, О. Гудзинського, І. Бланка, С. Володіна, О. Дація, М. Дем'яненка, О. Крисального, М. Кропивки, П. Макаренка, М. Маліка, О. Прокопенко, П. Саблука, О. Савченка, В. Трегобчука, О. Тивончука, О. Ульянченка, Л. Федулової, С. Хамініч, О. Школьного, В. Яценка.

Проблемам та особливостям інвестиційного забезпечення агропромислового комплексу присвячено праці провідних учених, зокрема, таких як В. Борисова, А. Гайдуцький, О. Ґудзь, М. Корецький, С. Кравченко, Г. Лайко, Л. Михайлова, Г. Мостовий, М. Кісіль, О. Олійник, Б. Пасхавер, О. Скидан, А. Чупіс, В. Юрчишин та ін.

Незважаючи на велику увагу до проблем інвестування інноваційних процесів у АПК, до цих пір існує ряд невирішених завдань, які стримують темпи зростання агропромислового виробництва. В умовах недостатнього рівня капіталовкладень в агропромислове виробництво проблемними питаннями сьогодення залишаються формування дієвої системи інвестиційного забезпечення інноваційних процесів у АПК, її теоретичне обґрунтування, пошук форм і джерел залучення інвестицій та їх оптимізація, системне спрямування інвестиційних потоків на впровадження інновацій. Відсутні системні дослідження стосовно процесу створення й оновлення агропромислового виробництва на основі реалізації інноваційного потенціалу.

Необхідність розв'язання зазначених проблемних питань теоретичного і практичного спрямування щодо забезпечення інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві зумовила актуальність і цільову направленість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження щодо вирішення проблеми інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві є частиною науково-дослідної теми Подільського державного аграрно-технічного університету "Розробка заходів з підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого та трудового потенціалу, фінансових, інвестиційних та інформаційних ресурсів, запровадження ефективного менеджменту, застосування передових досягнень в обліку та аудиті" (номер державної реєстрації - 0107U005064). Роль автора як співвиконавця полягає у визначенні теоретичних та методологічних засад і розробці напрямів формування системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і методологічних засад та розробка практичних рекомендацій щодо формування системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві України.

Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:

- узагальнити основні теорії інвестицій та умови їхнього застосування в контексті реалізації інноваційної політики;

- розробити системний підхід до процесу створення й оновлення агропромислового виробництва на інноваційній основі;

- обґрунтувати наукові підходи до інвестування інноваційних проектів у аграрному виробництві;

- розширити принципи розробки й освоєння інноваційних проектів у агропромисловому виробництві;

- удосконалити методичні підходи до оцінки інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, адаптованих до умов ринкової економіки;

- проаналізувати сучасний стан інвестиційного забезпечення інноваційних проектів у агропромисловому виробництві;

- обґрунтувати методичні підходи до проведення обстеження інноваційної діяльності в сільському господарстві;

- розробити методологічні основи системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві;

- удосконалити лізингову модель інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві;

- розширити методичні можливості складання комплексного інноваційного бізнес-плану в рамках формування галузевої організаційної структури;

- удосконалити систему управління ризиками інноваційних проектів у агропромисловому виробництві;

- розробити модель венчурного інвестування інноваційної діяльності агропромислового виробництва.

Об'єктом дослідження є інвестиційні та інноваційні процеси в агропромисловому виробництві.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних та організаційно-практичних засад інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені методологія, теоретичні аспекти, методичні підходи, практичні пропозиції щодо інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві дозволять забезпечити розвиток агропромислового комплексу за допомогою впровадження перспективних інноваційних проектів, нарощування інноваційного потенціалу, модернізації матеріально-технічної бази.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах економічної, управлінської і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - при дослідженні еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - при проведенні аналізу сучасного стану інвестиційного забезпечення інноваційних проектів у агропромисловому виробництві України; методи аналізу і синтезу - для визначення форм інвестиційного забезпечення інноваційних проектів у агропромисловому виробництві; економіко-математичні - при удосконаленні методичних підходів до оцінки інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, адаптованих до умов ринкової економіки; розрахунково-конструктивний - для розробки методичних основ складання комплексного інноваційного бізнес-плану в рамках формування галузевої організаційної структури; системного підходу - для розробки методологічних основ системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві; експериментальний - при обґрунтуванні наукових підходів до інвестування інноваційних проектів у аграрному виробництві; порівняльного аналізу - для зіставлення ефективних моделей інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві.

Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі економіки, що полягає у розробці й обґрунтуванні методологічних, теоретичних і науково-методичних засад, а також практичних рекомендацій щодо формування системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:

вперше:

- розроблено структуру механізму інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, що вирізняється системністю та складається з окремих блоків: сутнісного (мета, об'єкт, суб'єкт та предмет), концептуального (принципи, завдання, етапи), функціонального (методи, способи, інструменти, заходи, форми) та продуктивного (програми, проекти, закони, стратегії), які тісно взаємопов'язані та взаємозалежні;

- розроблені методологічні основи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві за етапами: формування (принципи реалізації, оцінка й вибір проекту, інвестиційна політика), проектування (бізнес-планування, оцінка ризиків), фінансування (моделі й форми інвестування, управління ризиками);

- запропоновано системний підхід до реалізації процесу створення й оновлення агропромислового виробництва з урахуванням інноваційного потенціалу шляхом розвитку його інвестиційної та науково-технічної складових, що дає можливість активізувати процес впровадження інноваційних розробок у виробничу базу сільськогосподарських і агропромислових підприємств;

удосконалено:

- класифікацію інвестицій з урахуванням специфіки агропромислового виробництва на основі розширення класифікаційних критеріїв за наступними ознаками: ступінь обов'язковості й терміновості, характер новизни, взаємопов'язаність, що надає їй більшої структурованості й дозволяє врахувати вимоги національної інноваційної системи;

- методичні підходи до оцінки інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, які адаптовані до умов ринкової економіки через використання комплексу методів: моделювання потоків продукції, ресурсів і коштів; аналіз фінансового стану підприємства, що реалізує проект; розрахунок впливу інфляції, невизначеності й ризиків; визначення впливу реалізації проекту на природне середовище; забезпечення сумірності майбутніх видатків і доходів;

- лізингову модель інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві на основі первинної мобілізації інвестиційного банківського капіталу, яка відображає етапи організації лізингового процесу та в умовах фінансової нестабільності забезпечує ефективніше використання капіталу в інноваційних процесах;

- методичні основи складання комплексного інноваційного бізнес-плану в рамках формування галузевої організаційної структури на основі модифікації даного проекту, які, на відміну від існуючих, забезпечують взаємозв'язок всіх функціональних підсистем інноваційної сфери за допомогою встановлення між ними гнучких зв'язків та є ефективним інструментом здійснення інноваційної політики в агропромисловому виробництві;

- систему управління ризиками інноваційних проектів у агропромисловому виробництві як невід'ємної підсистеми інвестиційної діяльності на основі багатокритеріального підходу до їх оцінки, що, на відміну від існуючої, дозволяє виявити взаємозалежність та реалізувати взаємозв'язок формальних (кількісних) і неформальних (якісних) факторів ризику;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні підходи до інвестування інноваційних проектів, які базуються на моделі конкурентних переваг та, на відміну від існуючих, виокремлюють політичну, економічну, соціальну, екологічну, інноваційну, інституціональну складові інвестиційного потенціалу, що дозволяє забезпечити стратегічне управління інвестиційними потоками та визначити пріоритетні галузі інвестування;

- загальні принципи реалізації інноваційних проектів у агропромисловому виробництві (врахування зональної специфіки, соціально-економічна спрямованість, відповідність виробничому потенціалу, баланс основних факторів виробництва, дотримання економічних інтересів учасників, висока ефективність нововведень), які, на відміну від існуючих, враховують змістовну характеристику інновацій та досвід розробки інноваційних проектів галузевого призначення;

- модель венчурного інвестування інноваційної діяльності агропромислового комплексу на базі агропромислових венчурних мереж, що включає наступні структурні блоки: держава, реципієнти, інвестори, інфраструктура, які інтегровані з елементами національної інноваційної системи;

- методичні підходи до проведення обстеження інноваційної діяльності в сільському господарстві на основі групувань аграрних підприємств за напрямами, джерелами та обсягами фінансування інновацій з метою поглибленої оцінки розвитку інноваційних процесів у сільському господарстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, які пропонуються для впровадження в практику, а також у науковому обґрунтуванні шляхів активізації інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві.

Результати досліджень покладені в основу впровадження механізмів інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві і використані Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України при розробці питань щодо стану та перспектив фінансування аграрної освіти і науки з Державного бюджету України у 2009-2010 рр. (довідка від 22 грудня 2009 р. №05-22/18-1923). Пропозиції автора щодо застосування кластерних моделей, орієнтованих на раціональний розвиток інноваційних програм аграрного виробництва, використані Головним управлінням агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (довідка від 12 листопада 2010 р. №02-13-1/2630). Результати досліджень щодо активізації процесу інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві впроваджені у практику роботи структурних підрозділів Хмельницької обласної державної адміністрації при розробці Програми активізації інвестиційно-інноваційного розвитку агропромислового комплексу (довідка від 7 квітня 2010 р. №1-157/12). Пропозиції автора використані Дніпропетровською обласною радою при розробці заходів з удосконалення інвестиційно-інноваційної політики в сільському господарстві регіону (довідка від 2 листопада 2010 р. №02-43-4/8630.

Розробки автора використані Кам'янець-Подільською райдержадміністрацією при розробці пропозицій і практичних рекомендацій з обґрунтування Плану економічного розвитку сільського господарства на 2009-2010 р. (довідка від 20 травня 2010 р. №05/1567) та в Кам'янець-Подільському відділі економічного розвитку та інвестиційної діяльності при розробці алгоритму формування інвестиційного процесу у середовищі агропромислових виробників (довідка від 29 жовтня 2009 р. №841). Результати наукових досліджень щодо удосконалення економічного механізму формування інвестиційного потенціалу для розробки і освоєння інноваційних проектів у аграрному виробництві використані у діяльності низки агропромислових підприємств Хмельницької області. Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Подільського державного аграрно-технічного університету при викладанні таких дисциплін: "Інвестування", "Інноваційний менеджмент", "Інвестиційний менеджмент", "Економіка підприємства", "Управління потенціалом підприємства", "Управління проектами" (довідка від 15 вересня 2009 р. №81/9).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в результаті проведених досліджень, розроблено здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались й обговорювались на міжнародних, всеукраїнських і вузівських науково-практичних конференціях та форумах: "Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу" (Київ, 2000), "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (Київ, 2001), "Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК" (Київ, 2001), "Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи" (Хмельницький, 2003), "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (Київ, 2008), "Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин" (Умань, 2009), "Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів" (Дніпропетровськ, 2009), "Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування" (Київ, 2009), "Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення" (Київ, 2009), "Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи" (Київ, 2009), "Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи" (Київ, 2009), "Проблеми формування нової економіки ХХІ століття" (Дніпропетровськ, 2009), "Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки" (Полтава, 2009), "Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України" (Дніпропетровськ, 2009), "Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу" (Київ, 2010), "Державне управління та місцеве самоврядування" (Харків, 2010), "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності" (Дніпропетровськ, 2010), "Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання" (Сімферополь, 2010), "Проблеми економіки підприємств у сучасних умовах" (Київ, 2010), "Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи" (Харків, 2010), "Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання" (Київ, 2010), "Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки" (Рівне, 2010), "Організаційно-економічні трансформації в аграрному виробництві" (Київ, 2010).

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в одноосібній монографії та 54 наукових публікаціях, з яких 31 стаття - у наукових фахових виданнях.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 433 сторінки, у т.ч. 30 таблиць, 43 рисунки, 10 додатків. Список використаних джерел складається з 419 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв'язок з науковими програмами; визначено об'єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено інформацію щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - "Теоретичні засади інвестування інноваційних процесів у агропромисловому виробництві" - досліджено наукові теорії інвестицій як основи розвитку інновацій, визначені теоретичні основи інвестиційного забезпечення інноваційних процесів у агропромисловому виробництві, розроблено системний підхід до процесу створення й оновлення агропромислового виробництва.

Узагальнення теоретичних підходів до оцінки інвестиційної діяльності дозволило виокремити характерні складові національного інвестиційного потенціалу, вплив на які з боку держави дає змогу керувати інвестиційними потоками і обирати пріоритетні галузі інвестування. До таких складових належать: 1) політична (політика держави стосовно національної економіки, визначення стратегічних національних пріоритетів; зовнішньоекономічна стратегія освоєння світових ринків; політична ситуація у світі; ступінь політичної інтеграції в певні блоки та угруповання; ступінь захищеності економіки, національна безпека; політичні рішення міжнародних організацій; політика уряду щодо екологічної безпеки); 2) економічна (макроекономічні показники розвитку; стан грошово-кредитної сфери; національні економічні переваги; розвиток факторів виробництва (кваліфікована робоча сила, природні ресурси й капітали); розвиток допоміжних і супутніх галузей; стан внутрішньої конкуренції; місце країни в міжнародному поділі праці; рівень розвитку транснаціональних зв'язків; експортний потенціал країни); 3) соціальна (стан та потреби соціального розвитку; соціальний рівень розвитку суспільства; рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили; доступ до факторів виробництва); 4) екологічна (забезпечення стану навколишнього природного середовища та екологічної безпеки з метою сталого розвитку економіки країни); 5) інноваційна (стимулювання науково-технічного прогресу й активізація інноваційного розвитку економіки країни; впровадження новітніх, маловідходних, безвідходних, ресурсозберігаючих технологічних процесів); 6) інституціональна (інституціональна будова суспільства; правова база; розвиток ідеології; менталітет нації; вплив певних лобістських груп на уряд країни). Вплив на вказані складові з боку держави дає змогу управляти внутрішніми та іноземними інвестиційними потоками.

Інвестиції розглядаються як фінансові, матеріальні та інтелектуальні ресурси, що вкладаються в об'єкти різних видів діяльності, з метою одержання ефекту та модернізації виробничого потенціалу. Таке трактування поняття інвестицій відображає всі аспекти цієї складної категорії та дає можливість зрозуміти її практичну цінність для всіх учасників інвестиційної діяльності. Інвестування в аграрній сфері виступає як безперервний і закономірний процес прогресивного розвитку продуктивних сил сільського господарства, здійснюваний шляхом вкладень майнових і немайнових цінностей у найбільш ефективні виробничі засоби, агропромислові технології, організацію виробництва, професійний розвиток працівників, що забезпечує стабільний розвиток аграрної економіки і, певною мірою, суміжних сфер АПК, підвищення соціально-економічної ефективності виробництва і нормальні екологічні умови проживання населення.

Характер інноваційної діяльності дозволяє виділити специфічні організаційно-правові форми здійснення інноваційної діяльності: інноваційні програми та інноваційні проекти. Інноваційні програми є однією з форм реалізації державного управління у сфері інноваційної діяльності, суть якої полягає у поєднанні в одному інтегрованому комплексному документі всіх питань реалізації конкретної інноваційної стратегії.

Другою формою здійснення інноваційної діяльності, яка набуває все більш широкого розповсюдження в сучасних умовах, є інноваційний проект. Під інноваційним проектом розуміється комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на розробку, використання та розповсюдження інноваційної продукції з метою досягнення певного ефекту (економічного, соціального, екологічного, наукового). Основна відмінність інноваційного проекту від інноваційної програми полягає в тому, що проект містить у собі заходи по реалізації конкретно розробленої та визначеної інновації, тоді як інноваційна програма може містити в собі низку інноваційних проектів.

Сформувати механізм ефективної реалізації інноваційного потенціалу підприємств можна тільки за наявності комплексного підходу до процесу створення й оновлення виробництва. Такий підхід є сутністю інноваційного потенціалу, а його найважливішою рисою виступає тісний зв'язок інвестиційної та науково-технічної складових. Створювані внаслідок реалізації інноваційного потенціалу основні фонди є носіями нової техніки й технології, які, у свою чергу, є каталізаторами нової хвилі науково-технічного прогресу. Тому інноваційний потенціал використовується найефективніше лише тоді, коли реалізація капітальних інвестицій і створення основних фондів збігаються з періодом створення та впровадження нової техніки і технології

Передумови для виявлення взаємозв'язку інновацій та інвестицій витікають з вирішальної ролі коливань розмірів інвестицій у різних фазах промислового циклу. Таким чином, реалізація інноваційного потенціалу, в першу чергу, вимагає збільшення обсягу інвестицій. Проте сучасна економічна ситуація призвела до виникнення гострого дефіциту фінансових ресурсів, необхідних для подальшого розвитку, у тому числі інноваційного. Це свідчить про недостатню ефективність моделі інвестиційної діяльності, що склалася в Україні, оскільки ні фондовий ринок, ні банківська система не виконують своїх функції щодо акумуляції внутрішніх заощаджень і їх трансформації в інвестиції.

Аналіз підходів до формування й реалізації інноваційного потенціалу засвідчив, що основна причина незадовільного стану інноваційної діяльності на підприємствах полягає в нерозвиненості економічного механізму управління інвестиційним процесом, який зумовлює його несприйнятливість і неспроможність до інновацій.

У другому розділі - "Методологічні основи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві" - сформульовано й обґрунтовано наукові підходи до інвестування інноваційних проектів у аграрному виробництві, розширені загальні принципи реалізації інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, удосконалені методичні підходи до оцінки й вибору інноваційних проектів у агропромисловому виробництві.

Проблема управління інвестиційним забезпеченням інновацій ускладнюється тим, що необхідно одночасно проводити пошук нових джерел інвестування, розробляти нові схеми та механізми інвестування і забезпечувати інноваційний розвиток базових галузей навіть за умов дефіциту фінансових ресурсів.

У роботі конкретизовано механізм інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві (рис. 1).



Рис. 1. Механізм інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві

Співвідношення структурних елементів інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві формується в межах макроекономічної системи і залежить від ступеня участі суб'єктів у регулюванні інвестиційної діяльності й можливості привласнення результатів цієї діяльності на різних рівнях господарювання. Розвиток інвестиційної сфери та її результативність залежать від ефективності управління інвестиційними проектами на різних рівнях інвестування і від організації участі держави в інвестиційному просторі. Процес інвестування розглядається як стратегічно спрямоване вкладення різних економічних ресурсів, здійснюване з метою набуття суб'єктом (групою інвесторів) індивідуальних конкурентних переваг щодо одержання в будь-якій формі (фінансовій, майновій, нематеріальній і ін.) ефективної віддачі у майбутніх періодах.

При визначенні загальних вимог щодо організації розробки й реалізації інноваційних проектів у агропромисловому комплексі доцільно управляти двома основними складовими - змістовною характеристикою інноваційних проектів галузевого призначення та досвідом розробки й перетворення в життя національних, регіональних проектів і програм. Дослідження на підприємствах принципів реалізації проектів розвитку дозволяють зазначити, що низький рівень успішності проектів зумовлений: відсутністю належного теоретико-методологічного підґрунтя управління такими проектами з урахуванням їх специфічних ознак; недостатнім рівнем методичного забезпечення впровадження концепції проектного менеджменту у процесі реалізації інноваційних змін; відсутністю розроблених стандартів, регламентів, положень, що сприяють підвищенню рівня формалізації та обґрунтованості управлінських рішень у процесі управління розвитком; низьким рівнем організаційної та управлінської культури на вітчизняних підприємствах, зокрема слабкою стратегічною орієнтацією бізнесу; відсутністю проектно-орієнованого підходу при аналізі, підготовці та впровадженні управлінських інновації. Разом з тим, на вітчизняних підприємствах проектна методологія, як правило, застосовується при розробці бізнес-планів, комерційних проектів при оцінці ефективності проектних ідей для фінансових партнерів, тоді як для обґрунтування проектів, пов'язаних з управлінськими інноваціями, організаційним розвитком, трансформаційними змінами, концепція проектного менеджменту практично не застосовується.

У дослідженні визначено основні принципи реалізації інноваційних проектів у агропромисловому виробництві. Зокрема, принцип зональної специфіки економічного розвитку передбачає врахування фактора неоднорідності економічного простору України, високого рівня диференціації територій за природнокліматичними, інфраструктурними, транспортними, національно-етнічними, господарськими й іншими умовами. Іншими принципами є орієнтація на забезпечення населення продуктами харчування власного виробництва, підтримання й постійне підвищення рівня його життя, забезпечення зайнятості працездатного населення сільської місцевості. Важливим принципом є також узгодження факторів виробництва, що зводиться до встановлення між їхніми речовинними елементами кількісних пропорцій і якісних характеристик, що забезпечують раціональне (нормативне) функціонування процесу виробництва. Практична робота з узгодження різного роду ресурсів і коштів проводиться шляхом складання балансу кожного з ресурсів. Потреба на заданий обсяг виробництва (робіт, послуг) за нормами і нормативами формується за схемою: є в наявності ? нестача ? джерела покриття. Успішна реалізація проекту припускає задоволення взаємних економічних і моральних інтересів всіх його учасників. При цьому взаємовигідність повинна супроводжуватися й бути нерозривно пов'язаною із взаємною підтримкою й відповідальністю. Тобто забезпечення даного принципу розробки й реалізації інноваційного проекту передбачає дотримання балансу інтересів учасників.

У третьому розділі - "Сучасний стан інвестиційного забезпечення інноваційних проектів у агропромисловому виробництві України" - проаналізовано сучасний стан агропромислового виробництва та особливості його інвестування, визначено рівень розвитку інноваційних процесів у АПК, запропоновані методичні підходи до проведення обстеження інноваційної діяльності в сільському господарстві, визначені форми залучення інвестицій в освоєння інноваційних проектів у агропромисловому виробництві.

Агропромисловий комплекс України є потужним сектором вітчизняної економіки, який забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість - сировиною. Його частка у виробленому національному продукті становить майже 12%. Для підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств і пожвавлення аграрної економіки галузь потребує значних обсягів інвестицій. Проте рівень інвестування в аграрній сфері в останні роки залишається надзвичайно низьким порівняно із його загальним зростанням у країні.

Інвестиційні процеси в АПК України стримуються відсутністю належного обсягу інвестиційних ресурсів, несприятливим інвестиційним кліматом, недосконалістю галузевого інвестиційного менеджменту, відсутністю страхування інвестицій, нерозвиненістю інвестиційної інфраструктури, несприйняттям нових механізмів інвестування.

Актуальність і необхідність переходу нашої країни на інноваційний шлях розвитку зумовлені не лише пріоритетним значенням інноваційних чинників вдосконалення виробничо-технічної бази економіки і поліпшення якості виробленої продукції, але й істотним відставанням України за останні 10-12 років від економічно розвинених зарубіжних країн за масштабами і результативністю інноваційної діяльності та значним регресом її інноваційної сфери.

Показовими в цьому відношенні є результативні матеріали про стан інноваційної активності аграрних підприємств Хмельницької області (табл. 1).

При цьому варто відмітити різке зростання кількості підприємств, що займались інноваційною діяльністю, особливо у 2008 р.

Інша ситуація простежується у фінансовому забезпеченні інноваційної діяльності аграрних підприємств області.

інвестиція інноваційний агропромисловий

Таблиця 1

Групування аграрних підприємств Хмельницької області за джерелами фінансування інновацій

Показник	Роки	Відхилення 2009 р. від 2005 р. (+;-)
	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість підприємств, що займались інноваційною діяльністю	65	96	132	184	118	53
з них за рахунок: власних коштів	47	65	87	120	95	48
державного бюджету	4	6	5	13	5	1
місцевих бюджетів	-	-	1	-	-	-
позабюджетних фондів	-	-	1	-	-	-
вітчизняних інвесторів	-	-	3	4	2	-
іноземних інвесторів		1	2	3	1	-
кредитів	14	24	30	38	13	-1
інших джерел	-	-	3	6	2	-

За результатами вибіркових спостережень відмічені значні відхилення у рівні й динаміці інвестиційної забезпеченості інновацій в АПК регіону в розрізі джерел фінансування (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності аграрних підприємств Хмельницької області за джерелами, тис. грн.

Джерело фінансування	Роки	Відхилення 2009 р. від 2005 р. (+;-)
	2005	2006	2007	2008	2009
Всього	29836,3	62234,3	78129,5	200726,1	139318,3	109482,0
з них: за рахунок власних коштів	16825,5	34851,7	45154,6	125173,4	82452,3	65626,8
державного бюджету	995,7	1312,7	1548,9	3516,0	2167,8	1172,1
місцевих бюджетів	-	-	11,0	-	-	-
позабюджетних фондів	-	-	10,9	-	-	-
вітчизняних інвесторів	-	-	1849,6	3303,6	5857,1	-
іноземних інвесторів	-	545,0	155,6	10828,0	5593,0	-
кредитів	12015,1	25524,9	29128,4	55833,1	35427,4	13412,3
інших джерел	-	-	270,5	2072,0	7821,0	-

Протягом досліджуваного періоду за всіма джерелами спостерігається збільшення обсягу інвестицій, спрямованих в інновації. Основним джерелом фінансування витрат на технологічні інновації були власні засоби підприємств. Їх частка в загальному обсязі фінансування інноваційних витрат склала 59,2%, що на 2,8 пункти більше по відношенню до 2005 р. Збільшується питома вага вітчизняних інвесторів, частково зростають обсяги іноземних інвестицій у забезпеченні інновацій, хоча в 2009 р., в порівнянні з попереднім роком, спостерігалось їх зменшення на 48,3%.

Значне переважання власних засобів підприємств у результаті звуження ролі інших джерел інноваційного фінансування значно впливає, окрім іншого, на можливості впровадження великих інноваційних проектів, які в більшості випадків не до снаги малим підприємствам. Вони можуть бути здійснені лише за участю державних асигнувань, засобів іноземних і вітчизняних інвесторів або ж при інтеграції індивідуальних фінансових джерел у рамках асоціацій суб'єктів господарювання (кластерів) для спільної інноваційної діяльності. Встановлено, що складний фінансовий стан більшості підприємств АПК України, скорочення обсягів бюджетного фінансування, різке зниження попиту виробничої сфери на науково-технічну продукцію, через відсутність вільних коштів, призвели до погіршення матеріально-технічного забезпечення, морального старіння устаткування та обладнання. Низька ефективність виробничого потенціалу зумовлена також сформованою нерівномірністю технічного розвитку різноманітних елементів і складових частин виробничої бази аграрних і переробних підприємств.

У процесі дослідження виявлені наступні можливі форми залучення інвестицій для освоєння інноваційних проектів у агропромисловому виробництві: використання коштів амортизаційного фонду й прибутку, банківські кредити, лізинг, вітчизняний фондовий ринок, державні інвестиції, прямі іноземні інвестиції, венчурний капітал, спільне створення підприємств, участь на міжнародних фондових ринках, надання грантів. Обмеження можливості залучення внутрішньогосподарських джерел інвестування пояснюється складним фінансовим становищем підприємств АПК, що також є причиною стримування залучення зовнішніх інвестицій. Пропозиції щодо вдосконалення форм залучення інвестицій полягають у розробці напрямів державної інвестиційної політики, які повинні передбачати формування нормативної бази для забезпечення функціонування інвестиційних процесів, подальший розвиток системи інвестування інноваційних проектів, співробітництва з іншими країнами, посилення державної підтримки інвестиційної діяльності, розробки методичних підходів до оцінки проектів.

У четвертому розділі - "Система інвестиційного забезпечення інноваційних проектів у агропромисловому виробництві" - розроблено методологічні основи системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, розширено методичні основи складання комплексного інноваційного бізнес-плану в рамках формування галузевої організаційної структури, досліджено механізм венчурного інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, визначено особливості державної політики в сфері інвестиційного забезпечення інноваційних процесів у агропромисловому комплексі.

Вважаємо, що саме сприйняття суб'єктів інвестиційної сфери й відносин між ними як множини розрізнених, не зв'язаних системними цілями і нерегульованих самостійних суб'єктів господарювання є додатковим фактором гальмування ефективних ринкових перетворень. У цій ситуації лише системний підхід дозволить домогтися цілісності як у вивченні самої інвестиційної сфери, так і в прийнятті обґрунтованих рішень стосовно стратегії управління інвестиціями в інноваційний розвиток. На рис. 2 відображено найважливіші елементи системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві, які систематизовані за етапами його реалізації.

Рис. 2. Схематична модель формування системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві

Процес інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві починається з формування інвестиційного задуму, що включає розробку принципів, оцінку й вибір проекту, а продовжується проведенням інвестиційної політики, розробкою інвестиційних програм і проектів, їх виконанням і подальшими коригуваннями завдань та мети інвестування. Інші етапи передбачають проектування інвестиційного забезпечення інноваційних проектів.

Принципова схема функціонування системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві наведена на рис. 3.

Формування ефективної системи інвестування інноваційних проектів у агропромисловому виробництві потребує визначення перспективних напрямів інвестиційної діяльності та розробки ряду першочергових заходів.

На рівні інвестора для досягнення економічної ефективності інновацій виділено наступні важливі напрями: застосування професійного інвестиційного менеджменту для здійснення інноваційного проекту; посилення контролю за виконанням інноваційного проекту; науковоорієнтований інноваційний напрям інвестиційної діяльності в галузі; мінімізація можливих ризиків інвестиційної діяльності; знаходження безризикової ставки дисконтування, яка найбільш точно відображала б можливості альтернативного вкладення капіталу; широке застосування новітніх інформаційних технологій.

...