Державне регулювання підприємництва у трансформаційній економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 338.246.025.2:330.342

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Державне регулювання підприємництва у трансформаційній економіці України

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Біла Ірина Сергіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник:кандидат економічних наук, доцент, Насікан Ніна Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Говорушко Тамара Андріївна, Національний університет харчових технологій, завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент, Сизоненко Віктор Онисимович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться “20” квітня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.02 в Академії муніципального управління за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к.220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий “18” березня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор Б.Т.Свєтлов

підприємництво державний трансформаційний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції розвитку вітчизняної економіки переконливо доводять необхідність серйозного осмислення концептуальних проблем її генезису та знаходження оптимальної участі держави в регулюванні процесів формування підприємницького сектору. Стратегічне значення активізації державного регулювання підприємницької діяльності в умовах слабкості, інверсійності та деформованості ринкових відносин пов'язано зі значними можливостями й потребами підприємництва у здійсненні реструктуризації економіки, створенні ефективного конкурентного середовища, активізації інноваційних процесів, підвищенні інвестиційної спрямованості економіки та забезпеченні довгострокового соціально-економічного зростання.

Відсутність сприятливих умов для достатнього розкриття потенціалу підприємництва в економічній практиці України актуалізує необхідність створення ефективної системи державного регулювання підприємництва, яка б цілком відповідала цілям економічного розвитку, враховувала національні особливості та була б дієвим механізмом взаємодії держави й суб'єктів підприємницької діяльності на ринковій основі. У зв'язку з цим виникає потреба у застосуванні комплексного теоретичного і методичного підходу до оцінки ефективності державного регулювання підприємництва в умовах трансформаційних змін. Останнє дає можливість не тільки виявити проблеми та актуалітети розвитку цілісної системи державного регулювання підприємництва, але й обґрунтувати напрями підвищення її ефективності. Усе вищевикладене обумовлює необхідність системного дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів функціонування системи державного регулювання підприємництва в Україні.

Теоретичні та методичні питання, присвячені проблемам державного регулювання економіки та підприємництва, знайшли своє відображення у дослідженнях багатьох вітчизняних вчених - З. Варналія, Л. Воротіної, А. Гальчинського, В. Геєця, Т. Говорушко, О. Гоша, Л. Дмитриченко, Я. Жаліла, Б. Кваснюка, Т. Ковальчука, І. Копченко, В. Кредісова, О. Кужель, І. Кузнецової, А. Ластовецького, І. Михасюка, С. Мочерного, І. Самойлової, Н. Саніахметової, С. Сафронова, В. Сизоненка, С. Реверчука, Т. Ткаченко, В. Узунова та інших. Цими науковцями висвітлено методологічні й макроекономічні питання регулювання державою трансформаційної економіки та меж її втручання, розроблено ряд аспектів проблеми становлення та розвитку підприємництва, в тому числі малого, запропоновано певні важелі механізму підтримки підприємництва в період трансформацій тощо. Разом із тим, незважаючи на значну кількість опублікованих праць та їх наукову цінність, чимало теоретичних і практичних аспектів проблематики залишаються дискусійними й потребують подальших досліджень. Доцільним є утвердження розуміння державного регулювання підприємництва як системи, що складається із взаємопов'язаних елементів, з'ясування критеріїв і показників ефективності, оцінка та визначення напрямів підвищення ефективності зазначеної системи в Україні. Все це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та його структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає науково-дослідній темі “Актуальні проблеми розвитку економічної системи України в умовах трансформаційних перетворень”, яка розробляється колективом кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, державний реєстраційний № 0103U004015. Роль автора в дослідженні цієї теми полягала у розробці підрозділу “Державне регулювання підприємництва у трансформаційній економіці України”.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційної роботи - дослідити теоретичні основи, процеси розвитку та механізм реалізації державного регулювання підприємництва та виявити напрями його вдосконалення у трансформаційній економіці України. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– дослідити основні концептуальні засади впливу держави на підприємницький сектор, сформовані в рамках лібералізму, неолібералізму, кейнсіанства, неокейнсіанства та інституціоналізму;

– конкретизувати сутність державного регулювання підприємництва та його місце в структурі суспільно-економічних відносин;

– запропонувати теоретико-методичний підхід до оцінки ефективності системи державного регулювання підприємництва;

– виділити особливості становлення підприємницького сектору в Україні;

– з'ясувати проблеми розвитку елементів системи державного регулювання підприємництва;

– виокремити та дослідити основні засоби державного регулювання підприємницької діяльності, які складають механізм реалізації системи державного регулювання підприємництва в Україні;

– здійснити оптимізацію системи державного регулювання підприємництва через визначення оптимальних рівнів показників ефективності даної системи та факторів впливу на неї з метою оцінки ефективності діючої вітчизняної системи;

– обґрунтувати напрями підвищення ефективності системи державного регулювання підприємництва у трансформаційній економіці України.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні відносини у процесі державного регулювання економіки.

Предмет дослідження - державне регулювання підприємництва в економіці України.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження стало вивчення й переосмислення основних здобутків світової та вітчизняної науки з проблем державного регулювання підприємництва. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження застосовувалися наступні методи: логічного узагальнення - для виявлення сфер впливу держави на підприємницький сектор на основі дослідження здобутків світової економічної думки, а також при визначенні загальних елементів системи державного регулювання підприємництва на основі вивчення досвіду розвинених країн; діалектичний - для дослідження ознак державного регулювання підприємництва, з'ясування його місця в структурі суспільно-економічних відносин та в обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності системи державного регулювання підприємництва в Україні; системного і структурного аналізу - у розумінні державного регулювання підприємництва як системи взаємопов'язаних елементів; абстрактно-логічний - при формулюванні висновків і наданні пропозицій; статистико-економічний - під час аналізу становлення підприємницького сектору в Україні, функціонування елементів системи державного регулювання підприємництва, оцінки її ефективності; графічний - для надання наочності й схематичної ілюстрації наукового матеріалу; метод експертних оцінок та метод регресійного аналізу - для реалізації запропонованого теоретико-методичного підходу до оцінки ефективності державного регулювання підприємництва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні в дослідженні державного регулювання підприємництва системного підходу та у визначенні елементів цієї системи, що дозволило здійснити оцінку її ефективності й обґрунтувати напрями подальшого вдосконалення в Україні. Особистий внесок автора полягає в таких конкретних результатах:

уперше:

– запропонований теоретико-методичний підхід до оцінки ефективності державного регулювання підприємництва, який ґрунтується на врахуванні взаємозв'язку між факторами впливу, що комплексно охоплюють елементи системи державного регулювання підприємництва, та показниками державного регулювання підприємництва, якими запропоновані такі: частка обсягів реалізованої продукції, робіт, послуг великих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг; частка зайнятих на малих підприємствах у загальній чисельності зайнятих та частка малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств. Визначено діапазон оптимальних рівнів показників і факторів впливу та на підставі їх порівняння з фактичними значеннями зроблено висновок про загальну низьку ефективність системи державного регулювання підприємництва в Україні;

удосконалено:

– визначення ознак державного регулювання підприємництва, а саме: спрямованість на створення “правил гри” для економічних суб'єктів; альтернативність наслідків - стимулювання або стримування національного виробництва; структурованість системи з огляду на правові, економічні, соціальні форми впливу на підприємницький сектор;

– систематизацію проблем державного регулювання підприємництва в Україні через особливий підхід до його структурування, а саме: виокремлення загальних для сучасної розвиненої економіки елементів - прогнозування, планування й програмування соціально-економічного розвитку, антимонопольно-конкурентної політики, податкової та інвестиційної політики, інноваційної політики та стимулювання НДДКР, а також особливих елементів, притаманних трансформаційній економіці - розвиток ринкової інфраструктури та регуляторну політику в сфері підприємництва;

набуло подальшого розвитку:

– теоретичне уявлення про сфери впливу держави на підприємницький сектор в процесі компаративного аналізу здобутків теорій лібералізму і неолібералізму, кейнсіанства та неокейнсіанства й інституціоналізму з метою обґрунтування доцільності застосування системного підходу до державного регулювання підприємництва;

– понятійний ряд, що відображає діяльність держави в економічній сфері та охоплює такі категорії: “державний вплив”, “державна економічна політика”, “державне регулювання економіки”, “державне втручання”, “державна підтримка”, в частині обґрунтування їх підпорядкування;

– виокремлення особливостей становлення підприємницького сектору в трансформаційній економіці, до яких віднесено: обумовленість неефективними процесами приватизації та роздержавлення, відсутність концепції державного регулювання підприємницької діяльності, розвиток підприємництва без адекватних ринкових інститутів в умовах адміністративних обмежень, надмірний вплив політичної складової економічного реформування;

– обґрунтування першочергових напрямів підвищення ефективності системи державного регулювання підприємництва в Україні, а саме: оптимізації механізму державних закупівель; упорядкування податкових пільг, у тому числі в інноваційній сфері, та вдосконалення порядку стягнення та відшкодування податку на додану вартість; налагодження взаємин між банківським і підприємницьким секторами в частині кредитування підприємництва й забезпечення стійкості і надійності банківської системи; посилення контролю держави в сфері дотримання якості продукції та створення єдиних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності вітчизняної продукції.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження використані Інститутом законодавства Верховної Ради України (довідка № 12/3-1-4 від 14.05.2010 р.) під час підготовки доповідної записки для Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Верховної Ради України, Комітетом з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Верховної Ради України для визначення пріоритетів удосконалення законодавчих основ підприємницької діяльності (довідка № 04-31/13-244-118481 від 15.06.2010 р.); Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова (довідка від 28.12.2010 р.); Національним університетом харчових технологій у навчальному процесі (довідка від 28.10.2010 р.). Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці комплексних програм з розвитку підприємництва та у процесі викладання у вищих навчальних закладах таких економічних дисциплін, як “Державне регулювання економіки”, “Національна економіка”, “Підприємництво та малий бізнес”, “Підприємництво та бізнес-культура” тощо, а також при підготовці навчальних посібників із державного регулювання економіки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації обговорювалися на засіданні кафедри економічної теорії НПУ імені М.П. Драгоманова. Теоретичні положення та практичні рекомендації були висвітлені автором на 11-ти міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Другій міжнародній і Третій Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (м. Київ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2005 р.); 9-й міжнародній науково-технічній конференції “Нові технології та технічні рішення в харчовій та переробній промисловості: сьогодення і перспективи” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку” (м. Київ, 2007 р., 2008 р. ); Міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми економіки підприємств в сучасних умовах” (м. Київ, 2009 р., 2010 р.); V Международной научно-практической конференции “Актуальные проблемы современных наук-2009” (м. Пшемисль, 2009 р.), VІ Международной научно-практической конференции “Передовые научные разработки-2010” (м. Прага, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 25 наукових праць, у тому числі 14 статей, із яких у наукових фахових виданнях - 8. Загальний обсяг авторського матеріалу складає 7,6 друк. арк., із них у фахових виданнях - 3,8 друк. арк.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 255 сторінки, з них основний текст - 190 сторінок, список використаних джерел - 28 сторінок (283 найменування), 18 таблиць і 16 рисунків (на 15 сторінках) та додатки (на 22 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, об'єкт та предмет, основні завдання, визначена наукова новизна роботи, її теоретичне та практичне значення, наведені дані щодо апробації та публікації результатів дослідження, вказана структура та обсяг роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи державного регулювання підприємництва” досліджено концептуальні засади впливу держави на підприємницький сектор; систематизовано понятійний ряд, який використовується для відображення діяльності держави в економічній сфері; визначено місце державного регулювання підприємництва в структурі суспільно-економічних відносин; виявлено загальні елементи системи державного регулювання підприємництва, а також запропоновано власний теоретико-методичний підхід до оцінки ефективності системи державного регулювання підприємництва.

Наукові позиції прихильників лібералізму й неолібералізму, кейнсіанства і неокейнсіанства та інституціоналізму сформовані на основі економічних реалій свого часу. Теоретичні погляди представників лібералізму А. Сміта, Ж.Б. Сея, І. Вернадського, А. Бунге та ін. передбачали обмежену роль держави в ринковій економіці та підтримку принципу свободи підприємництва і торгівлі. На думку теоретиків неоліберальної школи - М. Фрідмена, Ф. Хайєка, В. Репке, А. Рюстова, В. Ойкена, А. Мюллєр-Армака, Л. Ерхарда та ін. - держава сама здатна чинити вагомий вплив на всі сектори економіки та перебороти як недоліки ринкового господарства, так і руйнівні наслідки державного регулювання.

За Дж. М. Кейнсом із його концепцією необхідності активного державного втручання в економіку відносини між державою та підприємницьким сектором у суспільстві мають вибудовуватись на основі використання цілої низки інструментів (податкові і процентні ставки, розміри державних видатків тощо) з метою впливу на економічні процеси. В рамках неокейнсіанства Е. Хансен окреслював площину взаємовідносин держави і підприємницького сектору через вплив низки важелів антициклічної політики держави, які на практиці примушують підприємницьке середовище до адекватних поточним цілям держави дій у сфері інвестування.

З позицій інституціоналізму дослідження аспектів впливу держави на підприємницький сектор не мають однозначного і послідовного спрямування: від ідеалізованого підходу до капіталістичного ладу у Р. Коуза і Дж. Б'юкенена до наділення діяльності держави в регулюванні підприємницького сектору директивно-плановою компонентою Дж. К. Гелбрейтом та Ф. Перру.

Незважаючи на розмаїття поглядів науковців і їхні зовнішні відмінності, в економічній думці, по-суті, існує дві протилежні позиції щодо регулювання державою підприємництва, які або визнають необхідність і важливість впливу держави на підприємницьку діяльність, або ж зводять його до мінімуму. Проведений компаративний аналіз наукових здобутків лібералізму і неолібералізму, кейнсіанства і неокейнсіанства та інституціоналізму дав можливість систематизувати сфери впливу держави на підприємницький сектор, серед яких основними є: захист, координація діяльності господарюючих суб'єктів і створення сприятливих умов для їх діяльності; створення довгострокових програм розвитку та економічне планування; стимулювання та підтримка конкуренції, усунення наслідків недобросовісної конкуренції; регулювання підприємницької активності за допомогою розмірів інвестицій у залежності від фази економічного циклу; підтримка, в т.ч. фінансова, окремих нерентабельних, малих і новостворених підприємств; спрямування фінансової, податкової та грошово-кредитної політики на розвиток економіки.

З метою формування цілісного системного підходу до аналізу державного регулювання підприємництва в роботі досліджується підпорядкування понятійного ряду, який відображає діяльність держави в економічній сфері. При цьому, під державою розуміється апарат влади, в якому відображено й закріплено сформоване співвідношення політичних сил у суспільстві, і який у відповідності до інтересів останніх організовує, управляє та контролює діяльність всіх суб'єктів суспільства. Поняття “державний вплив” є найбільш широким, оскільки виражає всі аспекти діяльності держави, яку вона проводить стосовно інших суб'єктів та їхньої діяльності. Державний вплив реалізується, в тому числі, через економічну діяльність держави, яка є її базовою характеристикою як суб'єкта економіки, і включає всю систему економічних цілей і завдань держави, пошук форм, способів та інструментів їх ефективного досягнення. На практиці економічна діяльність держави реалізується через економічну політику - цілеспрямований вплив на економічні процеси на макро- і мікрорівні. Державне регулювання економіки є одним із способів реалізації економічної політики, і в залежності від міри активності держави, яка визначається конкретними цілями та пріоритетами у визначений період розвитку країни, державне регулювання може розглядатися як державне втручання або як державна підтримка.

Відповідно до критерію суб'єктного рівня реалізації активності держави система державного регулювання економіки включає в себе державне регулювання підприємницького сектору, до якого відносяться суб'єкти господарювання, в тому числі й ті, що пeребувають у власності держави, та фізичні особи-підприємці, дiяльність яких пов'язана із вирoбництвом продукції, наданням послуг, заняттям торгівлeю та викoнанням робіт з метою отримання прибутку.

Можливість чіткого й однозначного визначення державного регулювання підприємницького сектору, яке прийнято називати державним регулюванням підприємництва, пов'язана з виокремленням ознак цього явища. Основними з них є: спрямованість на створення “правил гри” для економічних суб'єктів; альтернативність наслідків - стимулювання або стримування національного виробництва; структурованість системи з огляду на правові, економічні, соціальні форми впливу на підприємницький сектор. У зв'язку з цим, державне регулювання підприємництва являє собою цілісну системну діяльність держави щодо створення правових, економічних, соціальних передумов і конкретних форм їх реалізації, необхідних для ефективного функціонування підприємницького сектору та координації діяльності його суб'єктів, яка направлена на забезпечення розвитку або стримування темпів зростання національного виробництва згідно з цілями і задачами економічної політики.

Використання системного підходу до державного регулювання підприємництва, а також огляд зарубіжного досвіду державного регулювання підприємництва дозволили виділити загальні для розвиненої економіки елементи системи державного регулювання підприємництва, а саме: прогнозування, планування й програмування соціально-економічного розвитку; антимонопольно-конкурентну політику; податкову та інвестиційну політику; інноваційну політику та стимулювання НДДКР.

Зважаючи на складність і багатогранність явища державного регулювання підприємництва, запропонований теоретико-методичний підхід до оцінки ефективності системи державного регулювання підприємництва, який базується на формалізації цього феномену шляхом визначення критеріїв і показників ефективності, а також факторів у межах елементів системи, які найбільше впливають на її ефективність.

Критеріями ефективності системи державного регулювання підприємництва визначено рівень розвитку великого підприємництва, що є основою структурної політики економічного розвитку і стрижнем національної економіки, та рівень розвитку малого й середнього підприємництва - бази існування середнього класу. Показниками ефективності системи державного регулювання підприємництва запропоновано: частку обсягів реалізованої продукції, робіт, послуг великих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг; частку зайнятих на малих підприємствах у загальній чисельності зайнятих та частку малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств. Обґрунтування доцільності їх застосування проведено з позиції спрямування державного регулювання підприємництва на реалізацію переваг малого, середнього і великого підприємництва.

Оцінка ефективності системи державного регулювання підприємництва має здійснюватися за допомогою встановлення функціональних залежностей вихідних параметрів (показників ефективності державного регулювання підприємництва) від вхідних (факторів впливу на ефективність системи державного регулювання підприємництва). Такі залежності виражаються рівнянням у вигляді y_j = f (x₁, x₂,…x_i, … x_n), де х_i - значення незалежних змінних факторів, які впливають на процес, y_j - значення вихідних змінних - параметрів оптимізації, які залежать від факторів впливу. Параметри оптимізації встановлюються як мінімальні й максимальні значення показників ефективності системи державного регулювання підприємництва в розвинених країнах світу, де ефективність системи державного регулювання підприємництва є високою.

Прогнозування зв'язку між вихідними та вхідними змінними є результатом проведення експертного оцінювання, що підлягає обов'язковій перевірці на адекватність. З метою визначення рівня узгодженості думок експертів доцільним у використанні є коефіцієнт конкордації, істотність якого визначається за допомогою критерію Пірсона. Останнє дозволить усереднити значення показників ефективності державного регулювання підприємництва для подальшого розрахунку оптимальних меж вхідних факторів, отримати регресійні моделі для обраних показників ефективності системи державного регулювання підприємництва.

Оптимізацію залежності показників ефективності державного регулювання підприємництва від вхідних факторів можна здійснити із використанням узагальненого критерію оптимізації - функції бажаності Харінгтона, в основі побудови якої міститься ідея перетворення значень відгуків (y_j) у багаторозмірну шкалу бажаності від 0 до 1. Враховуючи цільову функцію оптимізації - досягнення максимально високої ефективності державного регулювання підприємництва, доцільно використати вибірку y_j, яка відповідала б значенню узагальненої функції бажаності в межах - дуже добре та добре. На підставі цього можливо побудувати гістограми розподілу частот в області оптимуму, тобто визначити оптимальні значення факторів впливу на ефективність системи державного регулювання підприємництва. Оцінка ефективності зазначеної системи здійснюється шляхом порівняння отриманих оптимальних змінних із відповідними фактичними показниками ефективності та рівнями факторів впливу на ефективність системи державного регулювання підприємництва певної країни.

У другому розділі “Розвиток системи державного регулювання підприємництва та механізм її реалізації у трансформаційній економіці України” виявлено особливості становлення підприємницького сектору в Україні; визначено специфічні структурні елементи системи державного регулювання підприємництва у трансформаційній економіці; систематизовано основні проблеми функціонування та генезису вітчизняної системи державного регулювання підприємництва в межах кожного її елементу; досліджено засоби - інструментарій реалізації елементів зазначеної системи, які у сукупності складають механізм державного регулювання підприємництва в Україні.

Проведений аналіз процесів становлення підприємницького сектору дозволив виявити два відмінних періоди, пов'язаних із різним ступенем державного впливу на підприємницький сектор. Перший період (1991 - 1997 рр.) характеризувався мінімізацією ролі держави та радикальністю її дій у регулюванні підприємницької діяльності, що призвело до імпульсивного розвитку цієї сфери економічного життя. Надзвичайне зростання підприємницької ініціативи, обумовлене структурною перебудовою економіки, значним вивільненням робочої сили, появою стимулів до самозайнятості, зумовило стрімке збільшення кількості переважно малих підприємств. Однак, найважливіші заходи, які декларувались державою для сприяння розвитку малого підприємництва, носили формальний характер і не мали відпрацьованого механізму їх втілення. Нагромадження негативного потенціалу прорахунків держави у цей період призвело до істотного уповільнення у 1997 - 1998 рр. темпів зростання як кількості малих підприємств, так і середньорічної чисельності зайнятих на них. Державне регулювання набуло надмірних адміністративних властивостей, що призвело до уповільнення розвитку підприємницького сектору.

Другий період у процесі становлення взаємовідносин держави і підприємницького сектору (1998 р. - до т.ч.) за змістом являє собою період зарегульованості державою підприємницької діяльності. Його ознакою можна визначити значне зростання корумпованості органів державної влади та збільшення масштабів тіньового сектору. Останнє підтверджується особливостями становлення корпоративного сектору в Україні. Процес перерозподілу власності шляхом реорганізації акціонерних товариств відобразився у зменшенні їх питомої ваги в загальній кількості суб'єктів і став наслідком банкрутств, укрупнення підприємств та створення бізнес-груп на основі корпоративного об'єднання на галузевому або регіональному рівнях із міцними внутрішньокорпоративними зв'язками, побудованими на особистих взаємовідносинах.

Через недостатню сформованість повноцінно діючих ринкових інститутів, відсутність розвинутого конкурентного середовища, неналагодженість взаємин між підприємницьким сектором і державою та їх відповідного нормативно-правового забезпечення специфічними, властивими трансформаційній економіці елементами системи державного регулювання підприємництва, можна визначити розвиток ринкової інфраструктури та регуляторну політику в сфері підприємництва.

Генезис системи державного регулювання підприємництва в Україні визначається розрізненим і неузгодженим функціонуванням окремих її елементів, що не дозволяє повністю реалізувати її потенціал, як власне системи.

Основними проблемами в сфері прогнозування, планування й програмування соціально-економічного розвитку є: розпорошеність зусиль держави через значну кількість програм і їх хронічне недофінансування, слабкий зв'язок між розподілом державних ресурсів і реалізацією стратегічних цілей економіки, неконкретність механізму реалізації програм тощо.

Аналіз ринків природних монополій України та показників сукупного рівня концентрації в промисловості у 2004 - 2008 рр. дозволив зробити висновок про несприятливе для розвитку конкуренції зростання частки найбільших підприємств в oбсязі реалізованої промислової продукції та у чисельнoсті працівників, що дає підстави стверджувати про поширення практики одержання надприбутків, встановлення дискримінаційних цін, здійснення тіньового обороту капіталу та, відповідно, про недостатню ефективність антимонопольно-конкурентної політики.

Щодо здійснюваної державою податкової політики для суб'єктів підприємництва в Україні, податкове навантаження залишається високим, що дестимулює продуктивну підприємницьку діяльність, спричиняє несплату податків і виштовхує підприємців у тіньовий сектор економіки. В сфері державної інвестиційної політики проблемою залишається обмеженість та нерегулярнiсть надходження грошових ресурсів.

Відсутність сформованої інноваційної інфраструктури і механізмів комерціалізації результатів науково-технічних розробок, високий ризик залучення інвестицій у сферу високотехнологічного виробництва, несформованість стимулюючого інноваційного пільгового оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності визначено основними проблемами інноваційної політики та стимулювання НДДКР, які спричинюють низьку інноваційну активність вітчизняних підприємств.

Значні проблеми відмічено й у функціонуванні особливих елементів системи державного регулювання підприємництва. Дослідження стану інфраструктури ринку в Україні показало недостатню спрямованість банківського сектору на підтримку підприємницьких структур, фрагментованість і низьку ліквідність фондового ринку, інституціональну і технологічну відсталість фінансових інституцій, відрив від реальних потреб економіки, територіальну нерівномірність, низький рівень спеціалізації товарних бірж і незначний обсяг укладених угод. Наявність суттєвих адміністративних перешкод та значна зарегульованість здійснення визначають сучасний стан регуляторної політики в сфері підприємництва в Україні.

Система державного регулювання підприємництва на практиці реалізується через сукупність засобів державного впливу на економічну активність суб'єктів господарювання. Проблеми реалізації таких засобів, як державні закупівлі, стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності вітчизняної продукції, засобів регулювання діяльності природних монополій, податкових преференцій, бюджетного фінансування, заходів грошово-кредитного регулювання та оприлюднення й публічного обговорення нормативно-правових актів негативно позначились на ефективність системи державного регулювання підприємництва в Україні.

У третьому розділі “Ефективність системи державного регулювання підприємництва в Україні та напрями її підвищення” здійснено оптимізацію системи державного регулювання підприємництва та оцінку її ефективності в Україні, визначено та обґрунтовано першочергові напрями підвищення ефективності системи державного регулювання підприємництва.

Процес оптимізації ґрунтується на визначенні оптимальних співвідношень обраних показників ефективності та з'ясуванні впливу основних факторів на ефективність системи державного регулювання підприємництва в Україні. Факторами, які діють в межах її елементів, визначені: в прогнозуванні, плануванні й програмуванні соціально-економічного розвитку - частка фактичного фінансування у запланованому обсязі фінансування однієї з державних програм відповідного спрямування - “Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”, обраної за відсутності комплексної програми розвитку і великого, і середнього підприємництва; частка конкурентних ринків у загальній кількості загальнодержавних і регіональних ринків, як результуючий фактор діяльності держави з оптимізації конкурентної взаємодії суб'єктів господарювання в межах антимонопольно-конкурентної політики; частка підприємств, що займаються інноваціями, у загальній кількості промислових підприємств, яка характеризує рівень інноваційної діяльності підприємницького сектору в межах інноваційної політики та стимулювання НДДКР; ставка податку на додану вартість у рамках податкової політики; частка кредитів в інвестиційну діяльність у загальній кількості кредитних вкладень в економіку, яка відображає ефективність впливу держави на підприємництво в межах інвестиційної політики і розвитку ринкової інфраструктури та частка нормативно-правових актів, які проходять публічне обговорення, у загальній кількості нормативно-правових актів, що ініціюються до прийняття, яка визначає рівень реалізації регуляторної політики.

У напряму реалізації запропонованого теоретико-методичного підходу до оцінки ефективності системи державного регулювання підприємництва визначені обмеження параметрів оптимізації, якими взято мінімальні і максимальні фактичні значення обраних показників ефективності системи державного регулювання підприємництва в країнах ЄС за 2008 р. (табл.1).

Таблиця 1. Обмеження за параметрами оптимізації

На основі експертного оцінювання взаємозв'язків вхідних і вихідних змінних - факторів впливу і показників ефективності державного регулювання підприємництва - отримано зведену матрицю відповідей експертів. Перевірку узгодженості їх думок здійснено із використанням коефіцієнту конкордації, істотність якого підтвердилась за допомогою критерію Пірсона, що дало підставу стверджувати про достатню репрезентативність здійснюваної оптимізації.

Використання узагальненого критерію оптимізації - функції бажаності Харінгтона дало змогу обрати за допомогою гістограм значення показників (y_j), які відповідають високій ефективності системи державного регулювання підприємництва, та визначити оптимальні рівні факторів (x_i), діапазон яких представлений у табл. 2.

Таблиця 2

Рівні факторів впливу, що відповідають високій ефективності системи державного регулювання підприємництва в Україні

Оцінка ефективності вітчизняної системи державного регулювання підприємництва здійснювалася шляхом порівняння фактичних значень факторів впливу на систему державного регулювання підприємництва в Україні із наведеними у табл. 1 змінними, отриманими шляхом оптимізації. Аналіз статистичних даних щодо частки профінансованих грошових ресурсів із загального обсягу запланованих коштів на фінансування “Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” протягом 2001 - 2009 рр. засвідчив, що цей фактор впливу на 70 в.п. відрізняється від нижньої межі діапазону (90%), який задовольняє оптимальним значенням вхідних параметрів оптимізації. Частка конкурентних ринків не досягає навіть отриманого мінімального рівня (60%) та коливалася у 2001 - 2009 рр. від 53,1% до 56,7%. Питома вага підприємств, що займалися інноваціями протягом цього ж періоду, знаходилася в межах від 11,2% до 18% і не відповідала встановленим оптимумам (50% - 75%). Відхилення ставки податку на додану вартість на сьогодні в Україні становить 2 в.п від змодельованого максимуму, однак зниження ПДВ до 17% у 2014 р., яке передбачене Податковим кодексом України, здатне наблизити цей фактор впливу до оптимального рівня. Частка кредитів в інвестиційну діяльність у загальній кількості кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, у 2006 - 2009 рр. коливалася в межах 14,3% - 19,1%, і була меншою від мінімальної оптимальної межі (45%) у 3 рази. Частка нормативно-правових актів, які проходять публічне обговорення, у загальній кількості нормативно-правових актів, що ініціюються до прийняття, за період 2004 - 2009 рр. складала 95,4%, і хоча знаходилася в межах змодельованих рівнів, однак якість цих процедур визначена як низька.

На підставі порівняння зроблений висновок, що фактичні значення більшості факторів впливу на систему державного регулювання підприємництва в Україні не відповідають змінним, отриманим шляхом оптимізації, отже й ефективність системи державного регулювання підприємництва є низькою. Останнє також підтверджує той факт, що за показниками ефективності системи державного регулювання підприємництва Україна в цілому відстає від розвинених країн ЄС. Частка обсягів реалізованої продукції, робіт, послуг великих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг у 2009 р. в Україні становила 45,6%, що не досягає нижнього значення параметрів оптимізації, встановлених на рівні 48% - 53% (див. табл. 1). Частка зайнятих на малих підприємствах у загальній чисельності зайнятих є малою - 24,1% - 26% у 2006 - 2009 рр., порівняно з параметрами оптимізації - від 39% до 69%. Частка малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств в Україні, у цей же період коливалася від 99,7% до 99,5% відповідно, тобто знаходилась в оптимальних межах. Такий високий рівень зазначеного показника підтверджує, що ринкове середовище взаємодії підприємств в Україні створено. Однак якість такої взаємодії є недостатньою через неможливість реалізації переваг малих і великих підприємств в економіці України.

Першочерговими напрямами підвищення ефективності системи державного регулювання підприємництва в Україні, які мають на меті підвищення показників і рівнів факторів, що впливають на ефективність досліджуваної системи, визначені:

– оптимізація механізму державних закупівель з метою підтримки розвитку як малого підприємництва, так і великого бізнесу. В цьому напрямі необхідним є: створення довгострокової програми підтримки великого вітчизняного підприємництва з метою реалізації його переваг та вибудови на основі взаємодії з середнім і малим підприємництвом конкурентних схем виробництва і збуту продукції як на національному, так і на закордонних ринках. Останнє дозволить збільшити можливості держави у виконанні своїх зобов'язань і забезпечить наближення обсягів запланованих до фактично профінансованих державних коштів;

– упорядкування податкових пільг, у тому числі й в інноваційній сфері, та удосконалення порядку стягнення й відшкодування податку на додану вартість. З цією метою першочерговим є: перегляд на державному рівні концепції використання податкових пільг і проведення ряду конкретних заходів по їх організації та наданню; часткове відновлення вексельної форми розрахунку із запровадженням механізмів жорсткого відбору суб'єктів її використання виключно в сфері виробництва;

– налагодження взаємин між банківським і підприємницьким секторами в частині кредитування підприємництва та забезпечення стійкості і надійності банківської системи. У зазначеному контексті доцільним є: зменшення залежності вітчизняного банківського сектору від світової кон'юнктури; збільшення обсягу національного капіталу в банківській сфері, підвищення рівня його капіталізації; спрямування грошово-кредитної політики держави на підвищення кредитної спроможності комерційних банків щодо інвестиційної діяльності підприємницького сектору;

– посилення контролю держави в сфері дотримання якості продукції та створення єдиних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності вітчизняної продукції. Залучення вітчизняного підприємницького сектору до розробки стандартів забезпечить підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, поліпшення якісних і кількісних показників розвитку підприємництва за рахунок добросовісно функціонуючого конкурентного середовища.

Реалізація зазначених напрямів підвищення ефективності системи державного регулювання підприємництва в Україні можлива тільки з урахуванням певної передумови - спрямування державного регулювання на усунення позаринкових форм впливу на підприємницький сектор, тобто зменшення рівня тіньової економіки і корупції. Забезпечення останнього пов'язане із: прискоренням впровадження послідовної та передбачуваної єдиної державної регуляторної політики в сфері підприємницької діяльності; посиленням реальних заходів прямої боротьби держави з проявами тінізації підприємницької діяльності, в тому числі й з рейдерством; прийняттям та здійсненням державної програми детінізації малого підприємництва; повним виключенням практики поєднання в одній особі владних функцій і функцій здійснення господарської діяльності; запровадженням у рамках регуляторної політики, дієвої системи державного захисту прав підприємців.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження концептуальних засад впливу держави на підприємницький сектор в рамках лібералізму і неолібералізму, кейнсіанства і неокейнсіанства та інституціоналізму дозволило виділити сфери впливу держави на підприємницький сектор, серед яких основними є: захист, координація діяльності господарюючих суб'єктів і створення сприятливих умов для їх діяльності; створення довгострокових програм розвитку та економічне планування; стимулювання та підтримка конкуренції, усунення наслідків недобросовісної конкуренції; регулювання підприємницької активності за допомогою розмірів інвестицій у залежності від фази економічного циклу; підтримка, в т.ч. фінансова, окремих нерентабельних, малих і новостворених підприємств; спрямування фінансової, податкової та грошово-кредитної політики на розвиток економіки.

2. З метою конкретизації місця державного регулювання підприємництва в структурі суспільно-економічних відносин визначена підпорядкованість понять, які відображають різні аспекти діяльності держави в економічній сфері. “Державний вплив” є найбільш широким поняттям і виражає всі аспекти діяльності держави, яку вона проводить стосовно інших суб'єктів. Державний вплив реалізується, в тому числі, через економічну діяльність держави, яка на практиці здійснюється через економічну політику - цілеспрямований вплив на економічні процеси на макро- і мікрорівні. Державне регулювання економіки є одним із способів реалізації економічної політики і в залежності від міри активності держави, яка визначається конкретними цілями та пріоритетами у визначений період розвитку країни, державне регулювання може розглядатися як державне втручання або як державна підтримка. За суб'єктним рівнем реалізації активності держави державне регулювання економіки включає в себе державне регулювання підприємницького сектору, яке прийнято називати державним регулюванням підприємництва.

3. В напрямку уточнення сутності державного регулювання підприємництва визначено його ознаки, серед яких основними є: спрямованість на створення “правил гри” для економічних суб'єктів; альтернативність наслідків - стимулювання або стримування національного виробництва; структурованість системи з огляду на правові, економічні, соціальні форми впливу на підприємницький сектор. У зв'язку з цим, під державним регулюванням підприємництва розуміється цілісна системна діяльність держави щодо створення правових, економічних, соціальних передумов і конкретних форм їх реалізації, необхідних для ефективного функціонування підприємницького сектору та координації діяльності його суб'єктів, яка направлена на забезпечення розвитку або стримування темпів зростання національного виробництва згідно з цілями і завданнями економічної політики. Державне регулювання підприємництва є сукупністю взаємопов'язаних елементів, серед яких на основі досвіду розвинених країн виокремлені наступні: прогнозування, планування й програмування соціально-економічного розвитку; антимонопольно-конкурентна політика; податкова та інвестиційна політика; інноваційна політика та стимулювання НДДКР.

4. Запропонований теоретично-методичний підхід до оцінки ефективності системи державного регулювання підприємництва пов'язаний із визначенням критеріїв ефективності системи державного регулювання підприємництва, а саме: рівня розвитку великого підприємництва, як основи структурної політики економічного розвитку і стрижня національної економіки, та рівня розвитку малого і середнього підприємництва - бази існування середнього класу, а також обґрунтуванням показників ефективності державного регулювання підприємництва, якими запропоновано: частку обсягів реалізованої продукції, робіт, послуг великих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг; частку зайнятих на малих підприємствах у загальній чисельності зайнятих та частку малих і середніх підприємств у загальній кількості підприємств. Оптимальні рівні останніх виступають параметрами оптимізації та встановлені на основі значень відповідних показників країн ЄС.

5. Виявлення функціональних залежностей вхідних і вихідних параметрів - факторів впливу на ефективність системи державного регулювання підприємництва та її показників можливе за допомогою використання регресійного аналізу на основі експертного оцінювання змінних ефективності системи. Обрахування узагальненої функцій бажаності дають можливість визначити оптимальні рівні вхідних факторів, які задовольняють параметрам оптимізації, а отже засвідчують високий рівень ефективності системи державного регулювання підприємництва. Перевірка репрезентативності отриманих залежностей може здійснюватись із визначенням ступеня узгодженості думок експертів на основі коефіцієнта конкордації та аналізом його істотності за допомогою критерія Пірсона. Інтерпретація отриманих результатів відбувається шляхом їх порівняння із відповідними фактичними даними у досліджуваній країні.

6. Дослідження процесів розвитку підприємницького сектору в Україні у 1991 р. - до т.ч. дозволило виявити такі особливості його становлення: обумовленість неефективними процесами приватизації та роздержавлення, відсутність концепції державного регулювання підприємницької діяльності, розвиток підприємництва без адекватних ринкових інститутів в умовах адміністративних обмежень, надмірний вплив політичної складової економічного реформування. Останнє надало підстави констатувати, що система державного регулювання підприємництва у трансформаційній економіці через недостатній рівень розвитку ринкових інституцій, неврегульованість підприємницької діяльності потребує доповнення загальних сутнісних елементів названих вище, такими специфічними елементами, такими як розвиток ринкової інфраструктури та регуляторну політику в сфері підприємництва.

7. З метою комплексного аналізу генезису системи державного регулювання підприємництва в Україні виявлено і структуровано проблеми цієї системи в межах кожного її елемента. В сфері прогнозування, планування й програмування соціально-економічного розвитку основними проблемами є розпорошеність зусиль держави через значну кількість програм і їх хронічне недофінансування, невідпрацьованість конкретних важелів реалізації програм. Досить високий рівень концентрації в промисловості країни за останні роки, обмежена конкуренція і значні порушення на ринках природних монополій свідчать про несприятливе конкурентне підприємницьке середовище, тобто наявність проблем у здійсненні антимонопольно-конкурентної політики. Податкова та інвестиційна політика в Україні характеризуються значною фіскальністю податкової системи, недієвістю податкових стимулів, нерегулярністю і недостатністю державної інвестиційної підтримки. В свою чергу, інноваційна політика та стимулювання НДДКР продовжують визначатись переважно екстенсивним характером інноваційних процесів, слабкістю коопераційних зв'язків між державою і підприємницьким сектором, незначною часткою венчурного капіталу у пріоритетних галузях економіки. Розвиток вітчизняної ринкової інфраструктури відрізняється низьким рівнем кредитування банківським сектором реальної економіки, фрагментованістю, низькою ліквідністю та дієвістю, інституціональною й технологічною відсталістю фондових і товарних бірж. Регуляторна політика в сфері підприємництва набуває свого розвитку, хоч і недостатньо використовує потенціал основного засобу свого впливу - оприлюднення і публічного обговорення нормативно-правових актів.