Державна політика формування інтелектуального капіталу в контексті модернізації національного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

БАУЛІНА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Міжнародному науково-технічному університеті імені академіка Юрія Бугая Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

Науковий консультант:

Доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Данилишин Богдан Михайлович, Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України, голова

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Єгоров Ігор Юрійович, завідувач відділу системних досліджень науково-технологічного потенціалу, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України.

доктор економічних наук, професор

Микитенко Вікторія Володимирівна, головний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України.

доктор економічних наук, професор

Савіна Галина Григорівна, завідувач кафедрою менеджменту, Херсонський національний технічний університет МОН України.

Захист відбудеться «24» січня 2011 р. о 14 год. 30хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бул. Тараса Шевченка,60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ-32, бул. Тараса Шевченка,60.

Автореферат розісланий « 22» грудня 2010 р.

загальна характеристика роботи

інтелектуальний капітал інтенсифікація ресурсний

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку українського суспільства та економічної системи держави характеризується надшвидким і безпрецедентним розвитком процесів глобалізації. При цьому, першочерговою базою для забезпечення цільової орієнтації та дієвості здійснення процесів реструктуризації національного господарства є: інноваційні й інформаційні ресурси; матеріальні знання - як невід'ємна складова як основного, так і інтелектуального капіталу. Соціально-економічні трансформації та модернізаційні процеси вимагають відпрацювання технологій державного управління формуванням, нарощенням та використанням інтелектуального капіталу національного господарства. Оскільки нагромадження, мобілізація і застосування інноваційних знань набуває вирішального значення в якості інтелектуального чинника з інтенсифікації процесів формування нового типу виробництва та, відповідно, інформаційної економіки в державі. Необхідно визнати, що тенденції нарощення інтелектуального капіталу національного господарства, що склалися на сьогодні, характеризуються десинхронізацією їх основних компонент, невідповідністю реальним соціально-економічним трансформаціям, що робить їх уразливими перед деструктивними впливами загальносвітових кризових явищ. Отже, інтелектуальний капітал постає не лише як засіб нарощення загального капіталу, але й як, в основному, адекватне відображення дійсності та визначення пріоритетних напрямів трансформації національного господарства.

Розробці теоретико-концептуальних підходів до провадження технологій державного управління економікою у сфері нагромадження інтелектуального капіталу присвячено низку праць зарубіжних та вітчизняних учених, а саме: О. Алимова, Д. Белла, Дж. Гелбрейта, Б. Данилишина, Л. Діккенса, І. Єгорова, Л. Едвідсона, М. Мелоуна, Т. Стюарта, Б. Андрушківа, О. Бутнік-Сіверського, Б. Малицького, І. Бистрякова, В. Геєця, Ю. Лисенка, О. Ляпунова, В. Микитенко, О. Новікової, Г. Савіної, О. Цибульова, А. Чухно, Я. Яцкова та ін. Віддаючи належне науковому здобутку попередніх наукових розробок, необхідно визнати, що невирішеними залишилися проблеми щодо розроблення дієвої державної економічної політики з формування інтелектуального капіталу (ІК) та його складових в контексті модернізації національного господарства (НГ). Невирішеними лишилися питання щодо: добору оптимальних шляхів консолідації резервів системно-універсального функціонування; дефініційного визначення «інтелектуального капіталу» та його тлумачення як економічної категорії, що існує безвідносно до понять «людського» і «структурного» капіталів. Без вирішення цього комплексу завдань, що стоять перед економікою та управлінням національним господарством, виникне загроза унеможливлення застосування механізмів запобігання втратам стратегічного потенціалу не лише для інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення, а й для регенерації економічної системи України і набуття нею системних ознак.

Зазначене вище зумовило гостру необхідність розробки структурованої та послідовної державної економічної політики становлення і нагромадження інтелектуального капіталу національного господарства. Використання цього інструментарію в моделі інноваційного розвитку України обумовило вирішення проблеми щодо вдосконалення інституціональних та інформаційних субструктур в контексті формалізації організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК НГ. Це й обумовило актуальність проведеного дослідження, адже загальнонаціональна консолідація ІК та його ефективне використання є реальним підґрунтям успішної реалізації національних економічних інтересів (НЕІ) і піднесення українського соціуму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України (РВПС України) НАН України, зокрема, вона є складовою комплексних наукових досліджень РВПС України НАН України, наступних НДР. Зокрема, НДП «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України» (№ держреєстрації 0109U002647 (39), № держреєстрації 0109U002646 (48) термін виконання 2006 - 2008 рр.); «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегій інновативно-інноваційного розвитку України (№ держреєстрації 0107U004762, термін виконання 2007 - 2009 рр.); «Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів» за планом, затвердженим у підтемі «Формування багаторівневої системи управління інноваційно-інвестиційними процесами в контексті транснаціоналізації економіки України» (№ держреєстрації 0108U009957, термін виконання 2008 - 2010 рр.). Особистий внесок дисертанта в межах зазначених НДР полягає в розробці: інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації; теоретико-методичних засад діагностики структурно-динамічних характеристик розвиненості ІК; оригінального цільового програмного забезпечення «MainStreaM.Ic.v.6.3» для матеріалізації науково-методичних розробок (дов. РВПС України НАН України № 01-11/344 від 15.06.2010).

Результати дослідження упроваджено за двома науково-аналітичними доповідями до Міністерства економіки та Міністерства промислової політики України, викладеними у формі методичних розробок і аналітичних записок, зокрема щодо визначення: 1) наслідків реалізації науково-технологічної та венчурної діяльності в контексті нарощення інтелектуального капіталу національного господарства (вих. № 01-05/975 від 19.12.2008); 2) вагомості впливу потенціалів системно-універсального функціонування на параметри промислового зростання (вих. № 01-05/755 від 27.11.2009). Наукові розробки доповнюють окремі розділи фундаментальних і прикладних дисциплін підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» у ВНЗ України за напрямом «Менеджмент» та «Економіка і підприємництво».

Метою дисертаційної роботи є розробка й обґрунтування теоретико-методологічних засад, методичних основ і практичних рекомендацій щодо розроблення державної економічної політики у сфері формування та становлення інтелектуального капіталу для активізації процесів модернізації національного господарства. Для досягнення поставленої мети було передбачено постановку та послідовне вирішення наступних завдань:

вивчити міжнародний досвід у сфері активізації державних економічних політик щодо формування ІК НГ та модернізації останнього;

сформулювати й обґрунтувати теоретико-концептуальні підходи до формування та реалізації державної програми у сфері використання ІК НГ;

діагностувати основні характеристики ІК та встановити детермінанти його формування для інтенсифікації модернізаційних процесів у національному господарстві за умов ресурсних обмежень;

здійснити прогнозно-аналітичну оцінку ефективності та дієвості сучасного інструментарію формування, трансляції, трансформації і використання ІК НГ;

оцінити перспективи та наслідки реалізації державної економічної політики науково-технологічного розвитку української економіки;

змоделювати основні процеси формування ІК в контексті модернізації НГ та встановити перспективи реалізації відповідної державної політики;

розробити модель організаційно-економічного механізму формування ІК НГ та визначити умови і наслідки його запровадження;

побудувати архітектуру цільового програмного забезпечення для: а) оцінювання/прогнозування ІК НГ із розробкою набору стратегій модернізації на засадах реалізації авторської інтегрованої концепції; б) експериментальної перевірки адекватності авторських методів і методик за використання системи показників-індикаторів рівня розвиненості інтелектуального капіталу.

Об'єктом дослідження є система державного регулювання економікою у сфері формування її інтелектуального капіталу.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні основи формування і реалізації дієвої державної економічної політики формування інтелектуального капіталу національного у разі його модернізації та спрямування за траєкторією інноваційного розвитку.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розробка і запровадження базових положень інтегрованої концепції формування ІК НГ та його ідентифікації сприятиме нарощенню стратегічного потенціалу України в умовах ресурсних обмежень і модернізації економічної системи у стислі терміни.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження стали розробки зарубіжних та вітчизняних учених в галузі становлення та нагромадження інтелектуального капіталу, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України у сфері стратегічного управління розвитком НГ та інтелектуальної власності. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання предмету дослідження, а саме: для формулювання ієрархії завдань і комплексної діагностики галузі - абстрактно-логічний; для виокремлення найвагоміших факторних чинників - деталізації та синтезу; для обчислення економічних показників - економетричні; для побудови мультиплікативних розрахунків - прогностичний, кластерний, кореляційний і регресійний; для розроблення оптимальної моделі державної економічної політики щодо формування та нагромадження ІК - структурно-матричний. Для обробки статистичних даних, формалізації та складання-проведення аналітичних розрахунків використовувалися стандартні програмні пакети «Statistica 8.0» (StatSoft, США).

Інформаційною базою дослідження стали монографії, дані річних звітів науково-дослідних установ, інформаційно-аналітичних бюлетенів, періодичні наукові вітчизняні та зарубіжні видання, дані Держкомстату України, аналітичні дані комітетів Верховної Ради України і профільних міністерств, результати обстеження галузей та ресурси Інтернет.

Емпіричною базою дослідження стали: результати багаторічних наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто або за його участю; відомий світовий досвід у сфері макроекономічного регулювання економіки і державного управління інтелектуальною власністю й інтелектуальним капіталом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці й обґрунтуванні теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблеми реалізації державної економічної політики формування ІК НГ в контексті його модернізації. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є наступні:

вперше:

сформульовано базові положення теорії стратегічного управління ІК НГ в контексті його модернізації, що базуються на авторській інтегрованій концепції формування ІК в умовах ресурсних обмежень та його ідентифікації, яка передбачає: агрегований розвиток економічної системи за рахунок задіяння знання - ефективнішого засобу соціально-перетворюючої дії; інтенсифікацію процесів забезпечення суспільної рівноваги, сталого розвитку і прогресу;

обґрунтовано організаційно-економічний підхід до групування й кількісної оцінки вагомості впливу самоорганізаційних та організаційних компонент державної політики формування ІК, за використання якого: діагностовано структурно-динамічні характеристики НГ за параметрами розвиненості ІК; побудовано довгостроковий прогноз основних макроекономічних показників розвитку української економіки до 2030 р.; обчислено швидкість повернення коштів, вкладених у наукові розробки і модернізацію НГ (С. 106 - 113);

розроблено й апробовано кваліметричний інструментарій дослідження результативності державної економічної політики формування ІК НГ, що містить: цільове програмне забезпечення для розробки набору стратегій і вибору моделі їх реалізації; універсальні модельні вирішення оцінювання/прогнозування компонент стратегічного потенціалу; математичні та графічні образи імовірнісних траєкторій розвитку НГ у разі реалізації структурно-інформаційного підходу до формалізації змісту державної політики, заснованого на комплексних, синергетичних і ресурсно-функціональних принципах ідентифікації ІК (С. 91 - 101; 227 - 237);

удосконалено:

структуру організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування інтелектуального капіталу, у складі: а) системоутворюючих регуляторів модернізації національного господарства: державно-політичного, ресурсно-функціонального, організаційного, нормативно-правового і фінансового; б) механізмів формування, трансформації та поширення потенціалів системно-універсального функціонування; в) системи фронтального управління формуванням ІК та забезпеченням надійності функціонування економіки держави (С. 268 - 283);

методичні підходи щодо оцінювання/прогнозування стратегічного потенціалу НГ, які на відміну від існуючих, спираються на авторські моделі, засновані на використанні системи показників-індикаторів розвиненості сукупних можливостей української економіки, згруповані за ознаками: матеріально-факторної природи; системно-універсального функціонування; системно-функціональної орієнтації (С. 248 - 252);

структурно-логічну схему діагностики розвиненості ІК НГ, до процедур якої включено адаптивні моделі коригування параметрів якісної поведінки економічної системи держави, за якими побудовано архітектуру цільового програмного забезпечення, що у реальному часі дозволяє: здійснити оцінку ІК; встановити перспективи його нарощення; спрогнозувати зміни стратегічного потенціалу і темпи модернізації НГ у разі формування та раціонального використання ІК (С. 68 - 73; 117 - 119);

метод ранжування інтелектуальних проектів, що базується на виокремленні за результатами аналізу когнітивно-інформаційних аспектів руху матеріалізованих знань (засобів їх отримання; механізмів задіяння, поширення і трансформації; добору релевантного масиву сучасної інформації; розроблення технологій управління ними), що циркулюють у межах НГ, езотеричного етапу формування ІК, за яким встановлено, що ІК, збережений у вигляді інформаційного ресурсу: не амортизується під час його використання; не зникає, зберігається і, навіть, зростає; набуває радикальної природи дії, за якою активізуються процеси модернізації, зростає продуктивність праці (С. 124 - 132);

дістали подальшого розвитку:

базові положення теорії формування, нарощування та раціонального використання ІК НГ, у межах якої визначено загальнонаукові принципи побудови стратегії нагромадження ІК, зокрема, та потенціалів системно-універсального функціонування, в цілому, що забезпечують: формування адекватного реальним соціально-економічним і виробничо-господарським процесам інформаційного ринку; реалізацію принципів інформаційного менеджменту; побудову регламентів стратегічного управління інформаційними потокам в межах механізмів державної економічної політики формування ІК в контексті модернізації НГ (С. 253 - 260);

сутність та зміст цільової функції державної економічної політики формування ІК НГ як інструментарію реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи, у відповідності з якою здійснюється узгодження складної конструкції орієнтирів загальноекономічного відродження у просторі їх імовірної об'єктивації, що, при консолідації сукупних можливостей і залучені резервів модернізації НГ, поширюється на всі види економічної діяльності задля нарощення їх матеріальних, факторних і макропотенціалів та потенціалів системно-універсального функціонування (С. 41 - 47);

методологічні принципи ідентифікації стратегічних можливостей трансформації НГ, що, на відміну від існуючих, формалізовані на засадах реалізації циклічно-експоненціальної парадигми та інтегрованої концепції формування ІК НГ і його ідентифікації, за якими послідовно здійснено макроекономічний й економетричний аналіз соціально-політичних, методологічних і концептуальних параметрів забезпеченості достатніх темпів економічного зростання України (С. 134 - 142);

методологічні схеми: визначення особливостей сучасної системи державного регулювання економіки та формування її стратегічного потенціалу в контексті модернізації НГ і збалансованого його функціонування в умовах ресурсних обмежень; обґрунтування природи державної економічної політики формування ІК; розроблення оптимальної для України траєкторії розвитку за ключовими параметрами економічної динаміки, очікуваних у разі модернізації НГ за рахунок приведення до оптимального вигляду структури ІК шляхом її модуляції (С. 34 - 41; 68 - 69; 238 - 247).

Відмінність одержаних результатів від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що розроблена інтегрована концепція формування ІК національного господарства та його ідентифікації охоплює (завдяки застосуванню базових принципів комплексного, синергетичного і ресурсно-функціонального підходів) усі чинники і фактори впливу на процеси формування, трансформації, трансляції та використання ІК, а також перешкоди на шляху реалізації відповідної стратегії в державі.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню адекватної сучасним економічним дистурбаціям державної економічної політики у сфері становлення та збереження інтелектуального капіталу національного господарства в контексті його модернізації в умовах ресурсних обмежень. Це дозволить сформувати, консолідувати і раціонально використовувати потенціали, згруповані за системно-універсальною ознакою для забезпечення індивідуальної надійності функціонування економічної системи України та побудувати еволюційну економіку інформаційного типу в межах демократичної, правової держави відповідно до визначених НЕІ.

Упровадження результатів дослідження. Результати дослідження знайшли своє впровадження за двома науково-аналітичними доповідями до Міністерства економіки та Міністерства промислової політики України. Вони викладені у формі методичних розробок і аналітичних записок, зокрема щодо визначення: наслідків реалізації науково-технологічної та венчурної діяльності в контексті нарощення ІК національного господарства (вих. № 01-05/975 від 19.12.2008); вагомості впливу потенціалів системно-універсального функціонування на параметри промислового зростання (вих. № 01-05/755 від 27.11.2009) (дов. РВПС України НАН України № 01-11/344 від 15.06.2010). Алгоритми процедур і вимоги до складу робіт із прогнозування та моніторингу, аналітичної оцінки обсягу необхідних витрат для стимулювання інноваційно-інформаційних змін і генерування стратегічного ресурсу зростання використано у 2009 - 2010 рр. ЗАТ «Українська торгово-промислова корпорація», що дозволило товариству оцінити масштаби модернізації виробництва, віднайти реальні кошти на впровадження заходів щодо формування та нарощення інтелектуального потенціалу, інформаційного забезпечення сучасного рівня (дов. № 22-10/317 від 13.05.2010). Наукові положення та прикладні розробки використано: Спілкою промислових експертів і роботодавців Нідерландів для усунення перешкод на шляху підвищення економічної ефективності функціонування галузей і виробництв (дов. PUM від 21.04.2010); Центром перспективних соціальних досліджень НАН України для обчислення інтелектуального потенціалу і соціально-економічних параметрів розвитку України при щомісячному моніторингу соціально-політичної ситуації в Україні (дов. ЦПСД № 01/1-64 від 07.06.2010) - зокрема, оригінальне інформаційно-методичне забезпечення та цільова програма «MainStreaM.For.Ic v.6.3»; ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (дов. № 234-к від 17.08.2010), а саме: науково-методичні та практичні рекомендації для оцінки/прогнозу інтегральних показників ефективності використання ІК з урахуванням специфічних особливостей розвитку наукоємних виробництв і положень ризик-менеджменту. Результати дослідження викладено в лапідарному вигляді у навчально-методичних посібниках, що використовуються у навчальному процесі на кафедрі менеджменту Міжнародного науково-технічного університету ім. Ю. Бугая (дов. МНТУ № 01/3999 від 20.05.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить розробки стосовно формування державної політики у сфері становлення та нагромадження ІК в умовах ресурсних обмежень при модернізації системи НГ. Наукові положення, висновки, рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором дисертантом самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей, а їх прийнятність і достовірність доведено двома авторськими свідоцтвами, отриманими від Державного департаменту інтелектуальної власності.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні та практичні положення й результати дисертації доповідалися на 12 науково-практичних конференціях. Зокрема, таких як: «Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика» (м. Київ, 2005 р.); «Актуальні проблеми входження вищих навчальних закладів України до єдиного Європейського простору» (м. Київ, 2005 р.); V-та міжнародна науково-технічна конференція «Важке машинобудування: проблеми та перспективи розвитку» (м. Краматорськ, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток освіти, вступ до Болонського процесу» (м. Київ, 2007 р.); «Україна - Чехія - ЄС: сучасний стан та перспективи». (м. Прага, 2008 р.); «Україна - Польща - ЄС: сучасний стан та перспективи» (м. Ополє, 2008 р.); «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.); «Україна - Чехія - Польща - ЄС: сучасний стан та перспективи» (м. Прага, м. Вроцлав, 2009 р.); «ХХVІ міжнародна конференція «UKR-POWER 2010 «Комплексне вирішення проблем енергозбереження у промисловій і комунальній енергетиці» (м. Ялта, 2010 р.); «Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії» (м. Київ, 2010 р.); «Україна - Чеська Республіка - Європейський союз: стан і перспективи розвитку» (м. Прага, 2010 р.); «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (м. Сімферополь, 2010 р.).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковано у 44 наукових працях (заг. обсягом 69,35 друк. арк., особисто автору належить 45,35 друк. арк.). З них: 4 монографії (2 одноосібні та 2 колективні) і 1 навчальний посібник; 27 статей, визнані ВАК України фаховими з економічних наук; 2 - в інших наукових виданнях; 10 - у матеріалах науково-практичних конференцій. У т. ч., отримано 2 авторських свідоцтва на програмний продукт і методологічну розробку й методичні підходи до оцінювання/прогнозування параметрів розвитку ІК НГ.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, 3 додатків (на 23 стор.), переліку використаної літератури (250 найм. на 22 стор.). Основний текст викладено на 351 стор., що містить 35 таблиць, 23 рисунки. Із заг. кількості таблиць і рисунків лише 9 займають усю площу сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-концептуальні підходи до формування та реалізації державної політики нагромадження і використання інтелектуального капіталу національного господарства» - сформульовано базові положення державної економічної політики формування ІК НГ; дано трактування, розкрито сутність і зміст категоріального апарату теорії стратегічного управління НГ та державного регулювання економіки, зокрема, «державна політика формування інтелектуального капіталу», «інтелектуальний капітал»; розроблено авторську інтегровану концепцію формування ІК НГ та його ідентифікації; досліджено роль державної економічної політики формування ІК у процесах модернізації НГ; підготовлено пропозиції за результатами деталізації міжнародного досвіду при вирішенні проблем у зазначеній сфері досліджень.

Досліджено проблеми формування інтелектуального капіталу, обґрунтовано цільову функцію державної політики формування ІК України як інструменту реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи, що базується на матеріальному, інтелектуальному, духовному, ресурсному потенціалах держави. Визначено зміст державної економічної політики формування ІК НГ за єдиним критерієм оцінювання результативності її реалізації у координатах «вигідно-невигідно» для визначеного відповідно до НЕІ складу процесів реструктуризації. Встановлено природу державної економічної політики формування ІК, за чим відзначено: залишаються відкритими питання оцінювання її дієвості; усвідомлення її змісту неможливе без висвітлення факторів впливу на сутнісні характеристики; нагальним є врахування когнітивної динаміки інноваційних знань, що призводить до необхідності вирішення двох взаємозалежних завдань щодо модернізації НГ:

у внутрішньому економічному просторі - самозбереження економічної системи держави, забезпечення цілісності, збалансованості та надійності функціонування НГ; адміністративне конструювання оновленої системи суспільно-економічних і виробничо-господарських відносин на засадах домінування у їх сукупності соціально-політично-економічного суб'єкта державного регулювання економіки із потужним ІК;

у зовнішньоекономічному середовищі - реалізація захисного аспекту та спрямованості розвитку НГ на: підвищення конкурентноздатності - як вагомої субструктури економічної безпеки; захист державно організованого соціуму (шляхом нарощення його інтелектуалізації); збереження державної власності, суверенітету і територіальної цілісності у разі активної модернізації НГ.

Доведено: а) реалізація зазначених завдань вимагає конструювання оновленої системи управління ендогенно спрямованим розвитком НГза рахунок інтенсифікації процесів формування, нарощення і раціоналізації використання ІК НГ; б) висока динамічність сучасного соціально-політичного процесу та необхідність матеріалізації знань у вигляді основного капіталу вимагає невпинного оновлення положень теорії стратегічного управління ІК. Їх аналіз і уможливив визначення сутності державної економічної політики формування ІК, що являє собою: діяльність суб'єктів управління та створених ними інститутів влади шляхом застосування інструменту, формалізованого на перетині загальнодержавної політики і економічної стратегії з метою формування і використання фундаментальних та прикладних знань, конструкторських розробок й інформації, а також сучасних засобів їхнього перетворення в контексті модернізації НГ за орієнтирами, визначеними у відповідності з НЕІ. За цим доведено, що стартовою лінією державної економічної політики - як інструментарію реалізації загальної стратегії розвитку НГ - є ідеологія, втілена в економічно-доктринальному забезпеченні процесу удосконалення соціально-економічної, виробничо-економічної, інформаційної та інтелектуальної сфер.

Запропоновано теоретико-концептуальні засади теорії стратегічного управління та формування ІК НГ, що є перспективним напрямом економічного розвитку держави та основою для формалізації адаптивної технології управління модернізацією НГ. Визнано: а) класичне трактування дефініції «інтелектуальний капітал» базується на дефініції «людський капітал», що є базовою категорією апарату економічної теорії; б) ІК - це сукупність знань, навичок, умінь українського суспільства, які при ініціюванні процесів модернізації НГ можуть бути ідентифіковані в якості прибутку. Запропоновано розглядати ІК як системне утворення сукупності граничних інтелектуально-інноваційних ресурсів і науково-технологічних можливостей НГ, що використовуються з метою гармонізації та досягнення певних економіко-політичних і соціально-економічних цілей країни в інтересах її економічної безпеки, розвитку інтелектуально-інноваційних галузей та формування нового типу суспільних відносин (інформаційних). Розкрито основні властивості ІК, який: не амортизується під час свого використання та не зникає, проте переноситься на новостворений продукт; при зберіганні ІК, навіть, збільшується, а раціональне використання зазначеного типу капіталу зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді. На відміну від інших підходів, ідентифікація конститутивно-ключових характеристик ІК дозволило описати параметри збалансованості функціонування будь-якого виду економічної діяльності чи НГ в цілому.

Представлено об'єктивне дефініційне визначення і деталізовано специфічні функції механізму функціонування ІК шляхом групування його складу за специфічними ознаками: форма власності та правового залучення ІК, джерела формування, термін знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання, можливості визначення величини та формування додаткової вартості інтелектуального продукту, спосіб визначення вартості, вид охорони, інвестиційна ознака інтелектуальної власності. Встановлено фундаментальні характеристики й параметри, що є прийнятними для застосування в системі національних рахунків при оцінюванні вартості ІК НГ, а саме: а) балансової; б) ринкової; в) регулювальних процедур.

Запропоновано й обґрунтовано до використання інтегровану концепцію формування ІК НГ та його ідентифікації, яка дозволяє обґрунтувати напрями діяльності суб'єктів державного управління для інтенсифікації процесів модернізації за рахунок формування, нарощення, трансформації та об'єктивізації ІК. У межах цієї концепції: а) використано технології стратегічного і тактичного управління його використанням; б) розроблено комплекс процедур із оцінювання/прогнозування параметрів ефективності його використання для забезпечення достатності темпів модернізації; в) визначено основні компоненти інтегрованої концепції, яка поєднує дві (комплексну і ресурсно-функціональну), що є узагальненим відображенням логіки дослідження; г) запропоновано методи й методики вирішення проблем формування ІК, здійснення об'єктивного оцінювання-прогнозування; д) опрацьовано українську модель державної економічної політики формування ІК; ж) сформовано відповідний набір стратегій; з) розроблено практичний інструментарій та цільове програмне забезпечення. Зазначене уможливить відтворення шляхів реалізації НЕІ, оскільки головна мета реалізації інтегрованої концепції - забезпечити високий рівень ефективності функціонування системи державного регулювання економіки та використання ІК на різних рівнях управління НГ. За результатами реалізації основних компонент (комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної) інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації сформовано методологічні основи для побудови моделей державної економічної політики, принципових методичних підходів та практичного інструментарію. Відповідно до положень інтегрованої концепції, доведено нагальну необхідність провадження процедур із: довгострокового прогнозування некерованих чинників модуляції ІК при постійному моніторингу; оцінювання, аналіз вагомості їхнього впливу на процес управління ІК; формалізації оптимальної для України моделі модернізації НГ на засадах інтелектуалізації.

У другому розділі «Методологія формування основних компонент державної економічної політики та розробка дієвих механізмів її реалізації в інноваційно-інтелектуальній сфері» - визначено методологічні принципи комплексної діагностики структурно-динамічних характеристик НГ за параметрами розвиненості ІК; сформовані з використанням архітектури ІК детермінанти процесу його формування в умовах суспільно-політичних трансформацій; опрацьовані інформаційно-методичні засади формування бази даних для побудови імовірнісного прогнозу накопичення й проектування ІК НГ. При цьому, здійснено науково обґрунтований добір критеріальних показників на основі єдиного критерію оцінки та запропоновано систему агрегованих показників-індикаторів ІК, а також розроблено технології забезпечення стійкості функціонування системи формування ІК та обґрунтування оптимізаційних вирішень, проектування ключових компонент державної економічної політики формування ІК НГ.

У розділі дисертантом запропоновано оптимальну архітектуру цільового програмного забезпечення для: обробки вхідних неструктурованих даних; вибору моделі державної економічної політики формування ІК в контексті модернізації НГ; розробки відповідного набору економічних стратегій. Розроблено базові положення та методологічні засади макроекономічного регулювання процесів забезпечення ефективності використання ІК. Зазначене реалізовано у цільовому програмному продукті «MainStreaM.For.IC v.6.3». Авторська програма дозволяє визначити й обґрунтувати: а) сукупність оптимальних для України заходів з модернізації НГ з урахуванням трансформацій його ІК за рахунок автоматизації технологічних процесів; б) імовірності зміни кількісних параметрів ІК у разі активізації когнітивно-інформаційних процесів його руху. На відміну від існуючого програмного забезпечення, «MainStreaM.For.IC v.6.3» системно представляє дані, за якими імовірним є: виокремлення домінант цільової програми високого інформаційного рівня, адекватної реальним соціально-економічним процесам; обґрунтування пріоритетності інноваційних проектів; формалізація моделі державної економічної політики формування ІК НГ. За цим доведено, що нове покоління інтелектуальної інформаційної системи, до якої віднесено цільовий пакет «MainStreaM.For.IC v.6.3», у складі зі штучними нейромережевими блоками дозволяє: провести вивчення траєкторій розвитку НГ за чіткими правилами; суттєво спростити масив вхідної інформації для обчислення прогнозу макропоказників; розробити набір стратегій з урахуванням вагомості та щільності зв'язків між компонентами системи фронтального управління формуванням ІК та забезпеченням надійності функціонування економіки. Це уможливило вирішення інформаційно-методичних проблем, зокрема, щодо: класифікації та ранжування інформаційної бази даних; прогнозування параметрів розвитку й оптимізації алгоритму формування ІК; визначення складу адаптивних технологій стратегічного управління та регулювання економікою.

Автор дисертації дійшов наступного висновку, що ІК НГ - це створений або придбаний інтелектуальний продукт, що має: а) вартісну оцінку, об'єктивований та ідентифікований; б) утримується суб'єктом господарювання з метою ймовірного одержання прибутку (доданої вартості). З'ясовано, що ІК НГ набуває форми авансованої вартості у процесі провадження виробничо-господарської діяльності (навіть при його формуванні та використанні іншим суб'єктом господарювання). Для обчислення можливості комерціалізації інтелектуальної власності, що виникає при використанні в межах певних видів економічної діяльності на умовах укладання договорів, встановлено параметри ефективності використання ІК в контексті модернізації НГ і запропоновано формулу вигляду (1), за якою здійснено оцінювання/прогнозування масштабів розвиненості ІК:

де - ефективність використання ІК, - обсяг інвестицій у формування ІК, - інвестиції в систему державного управління розвитком НГ, а - відповідно - потенціалів системно-універсального функціонування.

Подальша логіка здійснення дослідження обумовила визначення ключових детермінант процесу формування ІК в умовах суспільно-політичних трансформацій, зокрема, наступних (у порядку зменшення питомої ваги їхнього вкладу) пріоритетів: освіта й інноваційна активність підприємств; інформатизація суспільства і синхронізація перетворень в економічній сфері; ефективність державних регуляторів та адміністративних важелів впливу; дієвість існуючих нормативно-правових актів; обсяг фінансових потоків при реалізації стратегії реструктуризації НГ; адекватність ринкових механізмів; культура і система охорони здоров'я; демографічні чинники формування ІК. Далі з'ясовано та доведено наступне: а) вирішення завдань стосовно збереження, накопичення та раціонального використання ІК обумовили розробку адаптивних технологій забезпечення стійкості функціонування НГ до загроз і ризиків; б) необхідність формування методологічних засад і умов активізації процесів регенерації та виходу з кризи, спрямованих на відродження інтелектуального потенціалу суспільства і запровадження дієвих механізмів нарощення ІК НГ. Для розв'язання останнього сформовано концептуальну модель генерування ІК.

Аналіз існуючої системи модельних вирішень та уточнення при їх комбінації методів моделювання дозволили усунути недоліки методичного інструментарію з метою розробки трьохетапного алгоритму проектування пріоритетних напрямів розвитку складних систем відповідно до траєкторії позитивних криз, що включає: 1) побудову "діаграми кризи"; 2) розв'язання протиріч; 3) розробку стратегічного плану розвитку і модернізації НГ. Зазначено, що основним критерієм ефективності трансформаційних процесів як у суспільстві, так і в економіці держави, що призводять до появи кризисних явищ, є масштаби і рівень розвитку інтелектуального потенціалу. Це вимагало формалізації оптимізаційної моделі стійкості інтелектуального потенціалу до ризиків у контексті формування адаптивної стратегії розвитку складних систем (держави, підприємства, компанії та інші), яка визначає нові стандарти до формування економіки інтелектуального типу. Здійснено проектування та конструювання структури ІК НГ з урахуванням потенційно-факторних можливостей ініціювання процесів загальноекономічного прискорення і нагромадження загального капіталу. За використання положень структурно-інформаційної теорії, формалізовано математичну модель формування та нарощення ІК з метою нагальної модернізації НГ в умовах ресурсних обмежень. Її експериментальна перевірка дозволила: кількісно оцінити параметри розвиненості ІК (в межах матеріальних активів); визначити частку ІК в загальному капіталі НГ; обчислити масштаби загального капіталу НГ з урахуванням імовірності провадження трансформаційних змін в межах його ІК, кількості та вагомості впливу його компонент на модернізаційні процеси відповідно до обсягів прибутку, рентабельності та вартості акцій. Розроблені й приведені у розділі обґрунтування та система критеріальних показників розвиненості ІК, сформували організаційно-економічні передумови для розробки алгоритму формування ІК НГ, що реалізується з урахуванням спадкування різноспрямованих факторів (за результатами: визначення походження груп процесу реструктуризації НГ; обчислення вагомості їхнього впливу на формування, нарощення і раціональне використання ІК).

У третьому розділі - «Ресурсно-функціональне забезпечення процесів модернізації національного господарства та формування інтелектуального капіталу» було здійснено оцінку: масштабів і розвиненості високотехнологічної сфери НГ та його модернізації; ефективності сучасного інструментарію формування і використання ІК; особливостей реалізації державної економічної політики науково-технологічного розвитку української економіки. У розділі, за результатами оцінювання ефективності сучасного інструментарію формування та використання ІК, визнано, встановлено й доведено наступне: а) ІК НГ є найвпливовішим фактором сучасного розвитку українського соціуму та активізації модернізаційних процесів, позначається як довгострокові й найбільш прибуткові інвестиції в реструктуризацію НГ; б) сучасне становище економічної сфери держави в умовах нарощення загроз світової фінансової кризи характеризується певними ознаками безсистемності функціонування, зокрема: високою концентрацією виробничого капіталу, прискоренням інфляції, знеціненням національної валюти, дефіцитом банківських кредитів, зниженням бюджетних доходів, погіршенням соціальної політики та рівня життя населення при зростанні безробіття (що характеризує неефективність функціонування й використання виробничого капіталу країни); в) у сучасних умовах господарювання вкрай актуальною є активізація дії інших дієвих складових соціально-економічного середовища, таких як інтелектуальний потенціал суспільства.

Це обумовило розробку організаційно-економічного підходу до кількісної оцінки вагомості впливу самоорганізаційних та організаційних компонент державної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства з їх класифікацією з метою запобігання подібній ситуації. В межах останнього передбачено реалізацію наступних етапів: а) розробка концептуальних основ стабілізації функціонування НГ як системи; б) визначення параметрів порядку, в межах яких реалізується результативна стратегія реструктуризації НГ; в) виділення й імплементація чинників формування дієвої державної економічної політики формування ІК, що характеризують політичну, економічну, соціальну, інтелектуальну забезпеченість, культурну обстановку в державі (при цьому, магістральним показником ефективності формування ІК визнано появу в межах НГ специфічних галузей соціальної практики (інформаційної індустрії, ринку знань, інформаційного менеджменту) світового рівня, а також інформаційних відносин.

Відзначено: 1) в умовах нарощення глобалізації світогосподарської системи розвиток наукоємних виробництв зазвичай здійснюються за рахунок реалізації суб'єктами господарювання власних інноваційних розробок; 2) помилковою є відмова суб'єктів державного управління економікою від придбання інтелектуальної власності (патентів) визнаних і перевірених прогресивних розробок; 3) на даному історичному етапі розвитку НГ намітилася тенденція щодо активізації корпоративної діяльності у вузьких наукоємних ринкових нішах. При цьому, доведено: 1) розвиток і функціонування НГ базується на модернізаційних процесах, здійснених за результатами науково-технологічної діяльності найвищого інтелектуального рівня; 2) для України цей підхід до формування і розвитку виробничо-економічних систем дозволить перейти на якісно новий рівень функціонування НГ в контексті формування в межах багатокомпонентної системи індустрії інтелектуального типу; 3) нагальність формування організаційно-економічних умов для відродження моделі експертної орієнтації економіки, заснованої на інтелектуальній капіталізації промислових та інших складних систем, а у відповідності з нею - організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК НГ.

З'ясовано, що хоча в Україні і відбувається інтеграція ряду наукомістких виробництв у глобальний технологічний простір, проте ці процеси мають стихійний і поодинокий характер. Оскільки невизначеною залишається оптимальна для держави модель трансформації економічної системи на інноваційних засадах, а також сутність державної економічної політики формування ІК (темпи формування інституціональної інфраструктури інтелектуальної сфери можна визначити низькими). Відповідно до проведених розрахунків та результатів діагностики вагомості субфакторів прямого впливу на рівень конкурентоспроможності України, саме інституціональне забезпечення визнано найбільш вагомим фактором впливу на процеси формування й використання ІК НГ. Компаративний аналіз процесів інформатизації й інтелектуалізації розширеного виробництва дозволив отримати наступний висновок: фінансування інноваційних змін і когнітивно-інформаційних аспектів руху економічної системи (розроблення засобів формування інтелектуального потенціалу, механізмів вибору оптимізаційних проектів, застосування прогресивних технологій управління у всіх галузях тощо) має негативну динаміку - тобто зменшення по відношенню до обсягів інвестицій в основний капітал економіки. Це, відповідним чином, зумовлює деградацію наукового потенціалу в агропромисловому комплексі, промисловості, фінансовій та науковій сфері. Попри те, що обсяги випуску промислової продукції поступово зростають, частка наукоємної є значно нижчою від енергомісткої. При цьому, продовжує зростати зношеність ОВЗ.

Встановлено, що абсолютні обсяги фінансування як наукових і науково-технічних робіт, так і інноваційної діяльності підприємств з часом лишається незначною і, майже, незмінною. Це посвідчило, що реальні зміни в процесах формування ІК та модернізації НГ - відсутні та у встановленому пріоритеті вони ще не відбуваються. Проведено порівняльний аналіз результативності реалізації науково-технологічної політики окремих держав світу, за яким визначено темпи та швидкість повернення коштів, вкладених у формування ІК держави (рис. 2).

Рис. 2. Графічний образ результатів порівняння темпів повернення коштів, вкладених у наукові розробки та модернізацію економіки

З огляду на дані, наведені у табл. 1, на інтенсифікацію та нарощення ІК в енерго- й ресурсоємних видах економічної діяльності виділяється до 71% фінансових витрат. Перерахунок основних макропоказників (у порівн. цінах 2009 р.) засвідчив, що обсяг фінансування розвитку наукоємних галузей зменшується щорічно на 400 - 500 млн. грн. Крім того, не лише зменшуються (до 150 - 200 млн. грн.) обсяги витрат на прогресивні проекти в енерго- і ресурсовитратних галузях, а й суб'єкти державного управління постійно коригують пріоритетність їх виконання. Кваліметрична оцінка обсягів та структури інвестицій в основний капітал НГ за 1996 - 2010 рр. теж вказує на існування цієї негативної динаміки, а також на розрив між ланками «наука - виробництво» і циклу «наука-виробництво»; втрату їхньої взаємодії та ролі фундаментальних і галузевих наук в інтелектуалізації економічних відносин (що зумовлює радикальне погіршення макроекономічної, соціальної та політичної ситуації в державі). У разі відмови від усунення цих проблем, за їхніми наслідками, імовірними стають деструктивні суспільні трансформації, руйнація механізмів інформаційного ринку, маргіналії українського соціуму. Приведені свідчення неупередженого аналізу дозволили констатувати: нелінійна модель майбутнього розвитку економічної системи України - є варіантом прояву існуючих макроекономічних закономірностей цивілізаційного рівня, що й обумовлює нагальну необхідність розробки дієвої державної політики формування ІК в контексті модернізації НГ.

Таблиця 1

Обґрунтування обсягів і структури інвестування в основний капітал за енергоємними і наукоємними видами економічної діяльності (у порівняльних цінах 2009 р.)*

Примітка * обчислено й згруповано автором дисертації

Аналіз ресурсно-функціонального забезпечення процесів реструктуризації НГ та ефективності державної економічної політики у сфері формування ІК дозволив констатувати: український шлях розвитку інноватики засвідчує короткостроковість результатів, хоча активізація введення власних здобутків і перспективних дослідницьких доробків істотно уможливлює зниження витрат на імплементацію дієвих механізмів забезпечення високої конкурентоспроможності української економіки, незалежної від зовнішньої кон'юнктури.

У четвертому розділі - «Моделювання процесів формування інтелектуального капіталу в контексті розв'язання національно-господарської проблеми модернізації економіки» визначено параметри розвитку трансформації потенціалів системно-універсального функціонування; розроблено моделі генерування інтелектуального капіталу НГ; виокремлено й адаптовано за існуючих умов засоби регенерації структурно-динамічних характеристик стійкості НГ до загроз і ризиків та методи коригування параметрів якісної поведінки економічної системи держави, що формалізовано дисертантом за використання цільових функціоналів реалізації державної економічної політики формування ІК в контексті модернізації НГ; розроблено методичні підходи до прогнозування та здійснено прогноз параметрів економічного зростання з урахуванням трансляції факторних і системно-універсальних потенціалів української економіки на темпи економічної динаміки.

Оскільки визначено, що складність сучасного економічного історичного етапу розвитку НГ - у відсутності адекватного реальним соціально-економічним процесам ресурсно-функціонального забезпечення когнітивно-інформаційних аспектів руху матеріалізованих знань, то в умовах трансляції негативного резонансу подій, зумовлених синхронним перебігом і матеріалізацією негативних економічних явищ, нагальним є обчислення порогових значень трансформаційних змін не лише стратегічного потенціалу, а й потенціалів системно-універсального функціонування (зокрема, й потенціалу соціально-економічних і організаційних змін). Доведено, що деструктивність сучасних виробничо-господарських процесів (зумовлених від'ємною соціальною інтелектуалізацією) є надзвичайно стійкою як до екзогенних чинників (розвиток інформаційної індустрії, ринку знань, інформаційного менеджменту) впливу на формування ефективних виробничо-економічних систем, так і до когнітивно-інформаційного регулювання факторів зовнішнього середовища. При цьому розкрито наступне: виникнення нового типу суспільних відносин - інформаційних, певним чином є процесом обернено спрямованим, проте рівнозначним опору традиційним зв'язкам в межах економічної системи держави. З огляду на зазначене формалізована форма інтегрованого взаємозв'язку і взаємостимулювання основних домінант ініціювання процесів нагромадження ІК НГ та трансформації потенціалів системно-універсального функціонування, розглянута і реалізована дисертантом з урахуванням концептуальних положень теорії нелінійної динаміки. Виконання цих процедур здійснено на засадах реалізації авторської інтегрованої концепції формування ІК НГ та його ідентифікації. Це дозволило: а) вирішити ряд конститутивно-ключових завдань стосовно термінової трансформації потенціалів системно-універсального функціонування, у їх межах - розроблення моделей генерування ІК; б) пояснити за допомогою існування структурно-функціональних механізмів прогнозні зміни макроекономічних показників; в) передбачити наслідки комплексування сутнісних ознак макроекономічного регулювання інновативно-інформаційних процесів у межах НГ; г) обчислити масштаби локалізації зусиль з формування ІК та здійснити їх перерозподіл для забезпечення ефективності використання останнього.