Державна політика формування інтелектуального капіталу в контексті модернізації національного господарства

Розроблено й обґрунтовано методичний підхід до оцінювання/ прогнозування стратегічного потенціалу НГ, що формалізовано з урахуванням моделей, заснованих на використанні системи показників-індикаторів розвиненості сукупних можливостей української економіки: матеріально-факторної природи; системно-універсального функціонування; системно-функціональної орієнтації. При цьому, на основі математичного обґрунтування базових засад розробки алгоритму побудови економічної системи держави інтелектуального типу з використанням принципів інтеграції, запропоновано найбільш дієві аналітичні методи для формалізації: а) результатів дослідження вагомості впливу кризових станів/зрушень на нагромадження ІК; б) діапазону/ порогових меж впливу малих збурень, що ініційовано в економічній системі на етапі «прискорення швидкості дифузії новацій»; в) трансформації потенціалів факторної природи; г) масштабу позитивно-негативної дії механізму «вибуху» в разі надмірного витоку інтелектуальної енергії (так званого шоку Шумпетера); д) прогнозу обсягу інвестиційних та інтелектуальних витрат для інтенсифікації процесів нагромадження ІК НГ. Автором визнано математичний образ процесу генерування ІК (ГІК) - детермінантою процесів формування і поширення потенціалу нагромадження інтелектуального капіталу (ФПП_НІК). Їх представлено як сукупність аналітичних процедур, що реалізуються за принципами підпорядкування і централізованого різноманіття з урахуванням економічного паритету раціональності витрат стратегічного потенціалу з метою нагальної модернізації НГ. Формалізація цих трансформацій дозволила звести багатовимірну та різноспрямовану проблему до відносно спрощеного вигляду формули (2) - наведено у таблиці 2, як одне з можливих рішень поставленого завдання за системою звичайних диференціальних рівнянь.

Таблиця 2

Формалізація моделей формування та поширення потенціалу нагромадження ІК (ФПП_НІК)*

Примітка. * Обґрунтовано, побудовано й експериментально перевірено автором.

За результатами математичної обробки розрахунків, у разі визначення найбільш впливових змінних зі складу параметрів потенціально-факторної природи, можна здійснити обчислення такого параметру як швидкість сукупної трансформації ІК. А за результатами прогнозно-аналітичної оцінки і моделювання процесів формування, нарощення та використання ІК, дисертантом зроблено ймовірний прогноз обсягів розвитку інтелектуального потенціалу із визначенням інноваційної здатності; рівня технологічної конкурентоспроможності НГ; критеріальних значень останнього і порогових змін макроекономічних показників до 2030 року.

Побудовано сукупність адаптивних прогнозних модельних рішень для реалізації комплексних підходів до моделювання розвитку (нарощення) потенціалів системно-універсального функціонування, а для обґрунтування прогнозу ймовірних значень кількості працівників, зайнятих науково-технічною діяльністю, - розраховано імовірнісна кількість працівників, зайнятих науково-технічною та науковою діяльністю у НГ. За формулою вигляду (5) встановлено, що ефективність інноваційних витрат у НГ на 01.01.2010 становила 0,89, а у 2030 р. у разі реалізації інтегрованої концепції дорівнюватиме 0,92.

Запропоновано новий методологічний підхід до побудови архітектури програмного забезпечення, достовірність якого було експериментально перевірено та підтверджено, за використання останнього спрогнозовано основні параметри економічного зростання за цільовими функціоналами трансформації факторних і системно-універсальних потенціалів. Це дозволило констатувати наступне: темпи економічного зростання в реальному секторі економіки прямо пропорційно залежать від величини інтелектуального потенціалу держави. Тобто, збільшення кількості та якості науково-дослідних робіт у секторі галузевої науки є необхідною умовою економічного розвитку, оскільки забезпечує накопичення людського капіталу (акумулювання інтелектуального потенціалу й отримання ефекту синергії від поєднання із потенціалами системно-універсального функціонування). За результатами моделювання побудовано сукупність адаптивних прогнозних модельних рішень для реалізації комплексних підходів до моделювання/прогнозування розвитку (нарощення) потенціалів системно-універсального функціонування, побудовано прогноз параметрів стратегічного потенціалу НГ до 2030 р. у разі реалізації положень інтегрованої концепції формування ІК (табл. 3).

Таблиця 3

Прогноз параметрів розвитку стратегічного потенціалу до 2030 р. у разі реалізації положень теорії еволюціогенетики та інтегрованої концепції формування ІК НГ*

Примітка. * Тут і надалі агреговані показники-індикатори стратегічного потенціалу та його компонент розраховано дисертантом з використанням оригінальних методичних підходів із адаптацією до реальних умов функціонування НГ прогнозних моделей і алгоритмів розрахунку.

Дані, отримані при комплексному моделюванні, дозволили відмітити: якщо в науковому сегменті НГ не викристалізуються інтелектуально добірні елементи / вони будуть формальними, «неякісними», то промислове виробництво не може оволодіти потенціалами системно-універсального функціонування та ініціювати реалізацію інноваційно-інформаційної моделі розвитку України. Відзначено: запровадження системи перспективного передбачення темпів нарощення стратегічного потенціалу в разі нагромадження інтелектуального й інноваційного потенціалів дозволяє отримати цілісне бачення економічної динаміки, здійснити позиціонування ролі та місця України у світовому співтоваристві. Відповідь на низку питань стосовно розвитку інформаційно-інтелектуальних чинників дала можливість розробити алгоритм формування, нарощення і використання ІК НГ, дослідити соціально-економічні, еколого- та енергоекономічні процеси, що відбуваються в межах НГ.

У п'ятому розділі - «Модернізація національного господарства за наслідками реалізації державної економічної політики формування інтелектуального господарства» розроблено організаційно-економічний механізм реалізації державної економічної політики формування ІК НГ; систему фронтального управління формуванням ІК та забезпеченням надійності функціонування НГ; обчислено структурно-динамічні характеристики останнього до 2030 р.; оцінено наслідки впровадження оптимізаційних рішень щодо формування, нагромадження і використання ІК у разі відмови/реалізації авторської концепції. При цьому, здійснено обґрунтування складу заходів щодо усунення проблем формування і нарощення масштабів ІК та перешкод забезпечення взаємопов'язаності компонент у межах циклу «наука - виробництво».

Виокремлено: склад адаптивних технологій управління формуванням ІК НГ на засадах реалізації інтегрованої концепції його ідентифікації в умовах суспільно-політичних трансформацій; детермінанти активізації цих процесів. Це уможливило розробку методів і методик оцінювання/ прогнозування параметрів стійкості інтелектуального потенціалу до екзогенних загроз та ендогенних ризиків інтенсифікації процесів модернізації НГ. Дисертантом здійснено поетапну побудову системоутворюючих регуляторів формування і нарощення ІК НГ, а саме: а) державно-політичного, ресурсно-функціонального, організаційного, нормативно-правового, фінансового; а також б) механізмів формування і поширення потенціалів нагромадження інтелектуального капіталу (МФПП_НІК) (деталізація яких приведена у табл. 4). Обґрунтовано тлумачення інформаційно-технологічного підходу (у разі консолідації та комп'ютеризації стратегічного ресурсу) до визначення складових державної економічної політики формування ІК НГ, її специфічних функцій, принципів та методів реалізації дії як важливої передумови успішної розробки дієвих важелів і системоутворюючих регуляторів реалізації дії.

Виокремлено наріжні принципи та напрями означеного процесу консолідації: а) забезпечення повноти і достовірності обліку усіх сторін виробничо-господарської практики в межах економічної системи; б) нерозривний зв'язок з комплексним аналізом і прийняттям оптимізаційних управлінських рішень на різних рівнях управління НГ; в) мінімізація інформаційного шуму та обмеження інформаційної надмірності щодо врахування науково-технічних складових інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення; г) реалізація оціночних показників відповідно до специфічних функцій стратегічного управління НГ в контексті його модернізації; д) розмежування контурів творчої частини аналізу в межах системи стратегічного управління складними системами (у т.ч. НГ) та інструментарію реалізації державної економічної політики формування ІК при мінімізації їх перетинів і сполучень від рутинної обробки масиву вихідних даних за рахунок їх формалізації в архітектурі цільового програмного забезпечення «MainStreaM.For.IC v.6.3».

Таблиця 4

Проектування компонент організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК

На основі власних наукових доробок запропоновано практичні рекомендації та визначено імовірнісні параметри (результати/наслідки) впровадження оптимізаційних рішень з формування, нагромадження та використання ІК. Умови та критерії відносно ефективності використання ІК засновано на положеннях інституціонально-еволюційного напряму теорії формування ІК та його ідентифікації в умовах ресурсних обмежень, транснаціоналізації світогосподарської системи з метою здійснення макросистемної еволюції української економіки. Аналіз розвитку виробничо-економічних систем з погляду ефективності використання ІК (з апробацією розроблених моделей) дозволив здійснити прогнозно-аналітичну оцінку витрат на реалізацію інтегрованої концепції формування ІК, за чим встановлено: її реалізація обґрунтовує необхідність кардинального реформування державної системи стратегічного управління НГ; комплексний прогноз обсягів витрат на її провадження засвідчує пріоритетний вплив на параметри інтелектуалізації, організаційне та матеріальне втілення новацій, існуючої структури фінансування нововведень та інерційності детермінант сучасної економічної політики. За цим: отримано прогнози темпів зростання інвестицій в основний капітал до 2030 р. за двома варіантами розвитку подій (при відмові від реалізації та у разі введення інтегрованої концепції); побудовано сценарний прогноз подій на довгострокову перспективу. Розрахунки засвідчити, що однією з найгостріших проблем сучасного державотворення є розв'язання об'єктивних суперечностей, властивих процесам формування і поширення стратегічного потенціалу в цілому та елементної його групи ІІ рівня - системно-універсального функціонування (рис. 3).

Рис. 3. Результати прогнозно-аналітичних розрахунків за «MainStreaM.For.IC v.6.3»

Дисертантом визначено, що найдинамічніші елементи продуктивних сил (робоча сила, наука, засоби праці й інформація, що формують інтелектуальний та інноваційний потенціал національної економіки) в якості конститутивного чинника виступають потужним джерелом інтенсифікації процесів формування і поширення потенціалів. А визначальною ознакою нового етапу модернізації НГ, у разі реалізації інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації, стає визначальна роль інновативно-інформаційних чинників розвитку. Їх базис передбачає імплементацію визначних ключових компонент у робочу силу.

У рамках реалізації авторської програми нагромадження ІК за використання інтегрованої концепції та адаптивних технологій стратегічного управління, в якості механізмів корекції похибок при прогнозуванні/діагностиці наслідків системної трансформації, запропоновано в аналітичних процедурах вживати метод коінтегрування змінних. Це дозволило побудувати стійки виміри і співвідношення між основними макроекономічними показниками в моделях прогнозно-аналітичної оцінки обсягу витрат на реалізацію завдань дослідження з високим ступенем апроксимації характеристик. Розроблено процедури оцінювання майбутньої ефективності інтелектуальних елементів української макрогенерації, що імовірнісні до виконання ще на етапі проектування набору стратегій щодо формування ІК та модернізації НГ (це доведено при експериментальній перевірці адекватності розроблених модельних вирішень). Запропоновано практичні рекомендації щодо: обрання раціонального варіанта стратегії; здійснення кількісного виміру траєкторії досягнення визначеної для НГ мети модернізації; математичних конструкцій (експериментальна перевірка «MainStreaM.For.IC v.6.3» та результати прогнозування макроекономічних параметрів розвитку економіки наведено у табл. 5).

Таблиця 5

Прогнозно-аналітична оцінка параметрів структурної перебудови НГ за двома сценаріями розвитку подій: відмові чи реалізації положень ІКФ_ІКІ*

Показано, що, відповідно до розрахункових і статистичних даних, виробництво і реалізація інноваційної продукції, використання прогресивних технологій, уведення в дію високотехнологічних підприємств уможливлює: збільшення ВВП більш ніж на 25,0 %; розвиток інформаційного ринку та забезпечення достатнього рівня інформаційної безпеки НГ - зазначене є ключовим чинником ініціювання широкомасштабних соціальних перетворень. Отже, узагальнюючи результати розробок, дисертантом доведено наступне: а) у процесі поширення і практичного використання ІК - він не розпорошується, а нагромаджується, і цим самим забезпечує вдосконалення структури НГ, спрямування трансформаційних процесів, чутливих до дифузії інновацій та їх поширення; б) ІК залишається ефективним засобом перетворюючої дії та активізації процесів модернізації НГ. При цьому, він здійснює зворотний вплив на розвиток суб'єктів державного управління, не лише сприяючи підтриманню стабільності в державі, суспільної рівноваги, але й постаючи істотним чинником забезпечення загальноекономічного прискорення в державі.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливу наукову і національно-господарську проблему щодо розробки та реалізації державної політики формування інтелектуального капіталу НГ в контексті його модернізації. Подано нові науково обґрунтовані розробки вирішення проблем формування, нарощення, трансформації і трансляції ІК України в умовах ресурсних обмежень, методичні та прикладні аспекти оцінювання/прогнозування параметрів розвиненості ІК з використанням організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК та відповідного інструментарію, визначених за наслідками експериментальної перевірки адекватності розроблених моделей і використовуваної системи макроекономічних показників. Результати дослідження дозволили зробити теоретичні та науково-практичні висновки, основними з яких є наступні:

Визнано спрямованість безпрецедентних за масштабами глобалізаційних процесів, що відбуваються у світогосподарській системі. Доведено, що останні висувають на першорядне місце інноваційні й інформаційні ресурси. З'ясовано, що в сучасних умовах господарювання на чільне місце за значущістю вийшли саме матеріальні знання як у вигляді основного капіталу, так і інтелектуального. Що стосується останнього, то вони формуються завдяки нарощенню фундаментальних і прикладних знань, активізації конструкторських розробок та систематизації релевантної інформаційної бази (формування інформаційного ресурсу), а також створення машинних засобів їх розробки.

Підкреслено, що якісне оновлення засобів і способів соціально-економічних трансформацій у державі, на думку автора, полягає чималої мірою саме у висуванні на перший план технологій управління розвитком НГ та верифікації прогнозної інформації як основи інформаційних технологій. Отже, саме на базі цієї форми інноваційних знань ініціюються процеси генерування, вироблення і нарощення ІК НГ, що забезпечує створення додаткової вартості продукції економіки та формування ІК. Доведено, що проблема розробки та реалізації дієвої державної економічної політики формування ІК НГ залишається мало дослідженою як в економічній теорії, так і в економіці й управлінні національним господарством. Більшість представників класичної наукової думки не розглядають дану проблематику як невід'ємну структурно-функціональну частину модернізації економіки та набуття нею якісно нових ознак системності та стійкості до загроз і ризиків.

У роботі обґрунтовано необхідність формування дієвої політики формування інтелектуального капіталу національного господарства для досягнення загальноекономічного прискорення і реалізації інноваційно спрямованої української моделі економічного зростання. Доведено, що попри усі наявні соціально-економічні, суспільно-політичні загрози і ризики лише консолідація стратегічного потенціалу на засадах інтенсифікації процесів формування та нарощення інтелектуального капіталу дозволить побудувати еволюційну економіку інформаційного типу в межах демократичної, правової держави для успішної реалізації НЕІ.

2. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії економіки та управління національним господарством у сфері стратегічного управління формуванням ІК в контексті модернізації виробничо-економічних систем, що базується на авторській інтегрованій концепції формування ІК в умовах ресурсних обмежень та його ідентифікації, яка передбачає: агрегований розвиток економічної системи за рахунок задіяння знання - найефективнішого засобу соціально-перетворюючої дії; інтенсифікацію процесів забезпечення суспільної рівноваги, сталого розвитку і прогресу. Автором визнано своєрідність функціонування і використання ІК, який характеризується тим, що він:

а) не амортизується під час свого використання;

б) не зникає, проте переноситься на новостворений продукт;

в) при зберіганні, навіть, збільшується в обсягах і масштабах застосування;

г) при раціональному його використанні зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді.

Зазначене дозволило розкрити комплекс проблем стратегічного управління розвитком НГ, розроблення технологій формування ІК та забезпечення раціонального його використання для індивідуальної надійності функціонування економічної системи. Останні розглянуто автором у поглибленому світоглядно-методологічному та когнітивно-інформаційному аспекті руху інтелектуального потенціалу. З'ясовано, що традиційне трактування поняття «інтелектуальний капітал» у свідомості суб'єктів управління виявилося недостатнім. Звідси виникла потреба у деталізації когнітивно-інформаційних аспектів руху інтелектуального капіталу, в тому числі засобів його отримання, механізмів відбору, поширення, трансформації, нагромадження, трансляції, підготовки та підвищення кваліфікації для його генерування, а також раціонального й ефективного використання в усіх галузях національного господарства. Тому, в межах теоретико-концептуального підходу до вирішення проблем реалізації державної політики формування ІК запропоновано нове тлумачення вихідного категоріального поняття «інтелектуальний капітал», за яким розроблено методи ранжування та добору пріоритетних інтелектуальних проектів, що базуються на виокремленні езотеричного етапу формування інтелектуального капіталу із знань як однієї з ключових складових добору релевантного масиву сучасної інформації і технологій, що циркулюють у національному господарстві. Зазначене дозволило встановити: інтелектуальний капітал, збережений у вигляді інформаційного ресурсу, характеризується перманентним нарощенням у процесі зберігання та набуває радикальної природи, за якою активізуються процеси модернізації, а продуктивність праці у НГ зростає не на відсотки, а у десятки-сотні разів.

Аргументація авторського тлумачення категорії «інтелектуальний капітал» (яка є специфічною формою відносин у межах уже сформованої та функціонуючої системи економічної власності), на відміну від усталеного визначення, що включає до його складу «людський» і «структурний» капітали, базується на переконанні: а) до складу інтелектуального капіталу, крім людського, слід включити капітал системно-універсального функціонування, що забезпечує дієвість механізмів сучасних трансформацій у НГ; б) при визначенні ефективності використання ІК необхідно враховувати витрати, втрати та інвестиції не лише на техніко-технологічне оновлення виробництва, а й на удосконалення ключових субструктур (системи управління розвитком НГ; організаційної структури управління; національної інноваційної системи; комунікаційних взаємозв'язків у межах замкненого системно-універсального циклу «наука - виробництво»); в) доцільно визнати своєрідність функціонування і використання ІК, який характеризується тим, що він: не амортизується при використанні; не зникає, проте переноситься на новостворений продукт; при зберіганні чи накопиченні протягом певного часу навіть збільшується в обсягах і масштабах застосування; раціональне використання ІК зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді.

Встановлено, що економічна політика нашої держави, яка стосується формування ІК НГ в контексті активного провадження модернізації останнього, являє собою складну комбінацію внутрішньо та зовнішньо орієнтованих антагоністично-суперечливих заходів, які, відбиваючи діалектику «певних дипломатичних можливостей» і концепцій сприйняття дійсності певною політичною силою, представляють власне осмислення темпів, напрямів розвитку чи окремого виду економічної діяльності, чи економічної системи держави в цілому. Визнано, що її основним недоліком є однобоке і досить обмежене сприйняття сучасних суспільних, економічних та коеволюційних процесів.

Підкреслено, що навіть часткова реалізація неадаптивних і неадекватних реальним виробничо-господарським процесам програмних положень по формуванню ІК зачіпає не лише основи забезпечення збалансованого розвитку НГ, а й економічної безпеки держави загалом. При цьому встановлено, що безпосереднім і головним предметом для державотворчих змін залишаються вже виснажені за останні роки перманентних «трансформаційних змін» і «модернізацій» організаційно-економічні структури, а також соціально-економічні, виробничі та господарські відносини. Зауважено, що прикметною рисою сучасного історичного етапу розвитку НГ є, зокрема, те, що саме реалізація економічної політики в державі не набуває статусу самодостатнього аргументу подовження й удосконалення процесів результативного державотворення. Також визнано, що Україна знаходиться на зламному етапі, оскільки запанував період максимального накопичення економічних загроз державності. При цьому, визначальним для автора залишається переконання у тому, що, попри всі наявні соціально-економічні, суспільно-політичні зрушення деструктивного типу й ресурсні обмеження, лише загальнонаціональна консолідація ІК та його ефективне використання є реальним підґрунтям успішної реалізації національних економічних інтересів в Україні.

3. Розроблено основні наукові положення проведення діагностики параметрів розвиненості ІК НГ (його ідентифікація базується на загальнонаукових принципах реалізації стратегії макросистемної еволюції української економіки), за якими обґрунтовано організаційно-економічний підхід до кількісної оцінки вагомості впливу самоорганізаційних та організаційних компонент державної політики формування ІК НГ з їх класифікацією, що дозволило: а) здійснити його діагностику; б) побудувати довгостроковий прогноз основних макроекономічних показників розвитку української економіки до 2030 р.; в) змоделювати швидкість повернення коштів, вкладених у наукові розробки та модернізацію.

Обґрунтовано тлумачення інформаційно-технологічного підходу (у разі консолідації та комп'ютеризації стратегічного ресурсу) до визначення складових державної політики формування ІК НГ, її специфічних функцій, принципів і методів реалізації дії як важливої передумови успішної розробки дієвих важелів та системоутворюючих регуляторів реалізації дії. Виокремлено наріжні принципи та напрями означеного процесу консолідації зусиль з реалізації державної економічної політики, а саме: а) забезпечення повноти і достовірності обліку усіх сторін виробничо-господарської практики в межах економічної системи; б) нерозривний зв'язок з комплексним аналізом і прийняттям оптимізаційних управлінських рішень на різних рівнях управління національного господарства; в) мінімізація інформаційного шуму та обмеження інформаційної надмірності щодо врахування науково-технічних складових інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення; г) реалізація оціночних показників відповідно до специфічних функцій стратегічного управління національним господарством в контексті його модернізації; д) розмежування контурів творчої частини аналізу в межах системи стратегічного управління виробничо-економічними системами та інструментарію реалізації державної політики формування ІК при мінімізації їх перетинів і сполучень від рутинної обробки маси вихідних даних за рахунок формалізації архітектури цільового програмного забезпечення «MainStreaM.For.IC v.6.3».

Аналізуючи реальну ситуацію, що склалася наразі в секторі інтелектуальної власності, необхідно визнати, що цільовою функцією економічної політики по формуванню ІК України як інструменту реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи має стати узгодження складної конструкції орієнтирів, що є простором імовірної об'єктивації, який поширюється на всі види економічної діяльності, усі категорії населення, зачіпаючи матеріальні, інтелектуальні та духовні сили, ресурсний потенціал держави, спроможності та можливості. Ці твердження обумовили визначення конкретних завдань державної політики та висвітлення факторів впливу на ІК із наступною активізацією процесів модернізації НГ. Зазначено, що висока динамічність сучасного соціально-політичного процесу та матеріалізація знань у вигляді основного капіталу стимулює невпинне оновлення й теорії стратегічного управління ІК. Її аналіз дозволив авторові визначити сутність державної політики формування ІК: вона має являти собою діяльність соціальних суб'єктів та створених ними інститутів влади, яка виникла на перетині загальнодержавної політики і економічної стратегії з метою формування і використання фундаментальних та прикладних знань, конструкторських розробок та інформації, машинних засобів їхнього перетворення в ім'я досягнення НЕІ. А стартовою лінією державної політики має стати вироблення відповідної ідеології, втіленої в економічно-доктринальному забезпеченні процесу удосконалення соціально-економічної, виробничо-економічної, інформаційної та інтелектуальної сфер держави.

Зауважено, що процеси самоорганізації і у природному світі, і у соціальному середовищі історично виникають задовго до цільного конституювання організаційних структур управління виробничо-господарськими, економічними, технологічними та соціальними процесами, а також структурами, які мають переважно об'єктивну основу виникнення, але, здебільшого, об'єктивно-суб'єктивний характер впливу на економічні або суспільні явища.

4. Здійснюючи аналіз міжнародного досвіду у сфері державного управління процесами формування та нагромадження ІК НГ, дисертантом було встановлено сутність економічних інвестицій - це вкладення капіталу суб'єкта господарювання, у тому числі й інтелектуального капіталу, в різні об'єкти інтелектуальної діяльності для отримання прибутку, економічного або неекономічного ефекту, що пов'язано з факторами ризику, ліквідності та часу. При цьому, визнано, що рівень ефективності управління інтелектуальними інвестиціями визначається більшою мірою саме активністю процесів формування інтелектуальних ресурсів; також визначено пріоритетні напрями інвестування, а саме: а) інтелектуальна індустрія; б) сфери високих технологій - медична та мікробіологічна промисловість, хімічна, нафтохімічна, паливно-енергетична галузі; в) запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій; г) оновлення транспортної інфраструктури; д) забезпечення еколого-економічної ефективності, що підтвердило наступне: інтелектуальні інвестиції вважаються пріоритетним напрямом у процесі одержання доходів підприємствами порівняно з традиційними доходами від процентів акцій.

Визначено ендо- та екзогенноспрямовані фактори, які впливають на розвиненість ІК, що дозволило сформувати основні складові інформаційного менеджменту. Встановлено, що саме цим і зумовлено гостру необхідність удосконалення світоглядно-методологічного, теоретичного та науково-практичного осмислення основних особливостей і цільових підсистем процесу формування ІК НГ в умовах ресурсних обмежень. Глибокий аналіз економічної ситуації в нашій країні дозволив зауважити, що єдиним перспективним шляхом економічного, соціального та правового розвитку в Україні є формування ІК, що натикається на проблему нерозробленості технологій управління його використанням.

5. Запропоновано до використання інтегровану концепцію формування інтелектуального капіталу національного господарства, яка дозволяє обґрунтувати напрями діяльності суб'єктів управління, котрі зумовлюють інтенсифікацію процесів формування, нарощення, трансформації та розвитку інтелектуального капіталу на засадах об'єктивної його ідентифікації. У межах цієї концепції можна використовувати технології стратегічного і тактичного управління його використанням та розробити систему процедур оцінювання/прогнозування параметрів ефективності. Зазначено, що вона поєднує дві гіпотези (комплексну і ресурсно-функціональну), що є узагальненим відображенням логіки дослідження, а розроблені методи й методики вирішення проблем формування ІК, здійснення оцінювання/прогнозування, вибору української моделі промислового зростання та набору інноваційної стратегії за використання практичного інструментарію й цільового програмного забезпечення - є відтворенням можливих шляхів реалізації національних економічних інтересів. Встановлено, що головна мета зазначеної концепції - забезпечити високий рівень ефективності управління використанням інтелектуального капіталу як на мікро-, так і на макрорівнях.

Відповідно до запропонованих положень концепції доведено, що процес формування державної економічної політики повинен складатися з дев'ятнадцяти елементів, групування яких можна здійснити із застосуванням пропонованих до використання базових принципів. Основними структурними елементами визнано такі: об'єкти, суб'єкти, принципи, мета, завдання, стадії та окремі процедури. Викладено наступне: структура інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації являє собою складну трирівневу систему, яка зумовлює виникнення нових складових у її структурі: системи показників, що характеризують ефективність управління використанням ІК; сукупності процедур багаторівневого моніторингу; провадження прогнозування попиту і пропозиції інтелектуальної продукції; формування етапів реалізації інтегрованої концепції; конкретизації та деталізації життєвого циклу інтелектуального продукту тощо. Крім того, зауважено, що ці конститутивно-ключові складові містять процедури створення інтелектуального продукту, його впровадження та реалізацію, вдосконалення і модернізацію, а якщо потрібно - й засоби обчислення економічного ефекту за використання цільового програмного забезпечення, а також формалізацію механізмів нормативно-правового гарантованого захисту тощо. За результатами реалізації основних компонент (комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної) інтегрованої концепції формування та ідентифікації інтелектуального капіталу (на основі нової парадигми розвитку інтелектуального капіталу за рахунок запровадження об'єктивних процедур) у роботі здійснено подальші дослідження у напрямі розробки методології формування й побудови моделей, принципових методичних підходів та практичного інструментарію. Зазначене дозволило довести нагальну необхідність провадження процедур із довгострокового прогнозування некерованих чинників модуляції інтелектуального капіталу при постійному моніторингу, оцінюванні, аналізі їх впливу суто на процес управління ІК. З авторського погляду, реалізація запропонованих процедур дозволяє сформувати та реалізувати оптимальну для України модель економічного розвитку НГ на засадах його модернізації.

6. Запропоновано та обґрунтовано базові положення теорії формування, нарощення та раціонального використання інтелектуального капіталу національного господарства, у межах якої визначено: загальнонаукові принципи побудови стратегії нагромадження інтелектуального потенціалу, зокрема, та потенціалів системно-універсального функціонування, в цілому; сутність та зміст державної економічної політики формування ІК, що передбачає: а) впорядковану взаємодію її складових елементів; б) застосування інструментів, адаптованих до умов реалізації загальної економічної стратегії, якість якого дозволяє задовільно вирішувати актуальні проблеми модернізації НГ та еволюції економічної системи держави; структуру організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК. До складу останнього включено системоутворюючі регулятори та стимулятори процесів загальноекономічного прискорення для нагальної модернізації національного господарства, а саме:

1) державно-політичний, ресурсно-функціональний, організаційний, нормативно-правовий, фінансовий, які забезпечують; а) формування адекватного реальним соціально-економічним та виробничо-господарським процесам інформаційного ринку; б) реалізацію цільових функцій стратегічного управління (прогнозування, організовування, координація, коригування, макроекономічне регулювання, експрес-діагностика, аналіз та облік, контролювання) і принципів інформаційного менеджменту; в) запровадження регламентів управління інформаційними потоками та регулювання ними;

механізми формування, трансформації та поширення потенціалів системно-універсального функціонування національного господарства;

систему фронтального управління формуванням ІК і забезпеченням надійності функціонування НГ в контексті його модернізації.

У дослідженні, окреслюючи історичну детермінованість, загальні закономірності, тенденції та особливості процесів формування, нарощення і використання ІК НГ, автор: а) визначив державні механізми інтенсифікації зазначених процесів за рахунок експериментальної перевірки їх адекватності та побудови прогнозів макроекономічних показників на основі авторської програми «MainStreaM.For.IC v.6.3».; б) конкретизував конститутивно-ключові чинники забезпечення дієвості технологій стратегічного управління та державної економічної політики у цій сфері; в) охарактеризував детермінанти трансформації сучасної політики формування ІК в межах складної економічної системи держави.

7. Розроблено та запропоновано новий кваліметричний інструментарій дослідження дієвості державної політики формування ІК НГ, що містить: універсальні модельні вирішення оцінювання/прогнозування; математичні і графічні просторові образи траєкторій розвитку української економіки у разі реалізації базових положень оригінальної інтегрованої концепції; цільове програмне забезпечення для розробки набору стратегій екзо- і ендо- спрямованого розвитку. Встановлено, що використання зазначеного інструментарію при нагальній потребі в проведенні подальшого системного дослідження державної політики формування ІК дозволить здійснити: а) пошук резервів мобілізації ІК; б) визначення закономірностей, що відображають щільність зв'язку між ключовими факторами впливу на темпи еволюційного розвитку в державі за визначеною траєкторією; в) розробку технології управління формуванням, трансляцією і використанням інтелектуального потенціалу та об'єктивного оцінювання/ прогнозування доцільних обсягів витрат на його відновлення. Прикладний інструментарій побудовано автором за результатами реалізації комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної концепцій на основі нової парадигми розвитку ІК за рахунок запровадження об'єктивних процедур. Це дозволило здійснити у роботі подальші дослідження у напрямі розробки методології формування й побудови моделей, принципових методичних підходів і практичного інструментарію.

8. Розроблено та обґрунтовано методичні підходи до оцінювання стратегічного потенціалу національного господарства, що базуються на моделях, заснованих на використанні системи показників-індикаторів стратегічних ресурсів матеріально-факторної природи, системно-універсального функціонування та системно-функціональної орієнтації. За використання останніх було оцінено швидкість повернення коштів на наукові розробки і модернізацію національного господарства, цільові орієнтири розвитку при концентрації зусиль на форсованому нарощенні інтелектуального потенціалу нації тощо. За використання такого підходу до кількісної оцінки/прогнозування параметрів розвиненості ІК національного господарства, на думку автора дисертації, ІК постане не лише як засіб нарощення загального капіталу, а й як, в основному, адекватне відображення дійсності та визначення пріоритетних напрямів трансформації НГ. Зазначене дозволило довести доцільність перетворення знань у процесі становлення економіки інформаційного типу в дедалі важливіший чинник формування, нарощення та ефективного використання ІК НГ як комплексу глибинних, якісних і цілеспрямованих перетворень у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства. Це зумовить нагальну потребу ініціювання процесів нагромадження, трансляції та поширення інтелектуального капіталу, осмислення його властивостей не тільки у пізнавальному, а й у методологічно-інструментальному і практичному зрізі.

Представлено авторські способи розв'язання проблем діагностики ІК НГ, до яких включено адаптивні технології, що базуються на комплексі модельних рішень, за якими побудовано архітектуру цільового програмного забезпечення, що у реальному часі дозволяє: а) здійснити оцінку; б) встановити перспективи його зростання; в) спрогнозувати параметри стратегічного потенціалу у разі раціонального використання інтелектуального капіталу відповідно до положень інтегрованої концепції його ідентифікації. Поряд із зазначеним, автором на засадах реалізації оригінальної інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації (ІКФ_ІКІ) було сформовано таку архітектуру інформаційного ресурсу, що уможливлює розробку дієвих способів автоматизації цих складних процесів на базі комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, яку можна застосовувати у будь-яких видах економічної діяльності.

9. Удосконалено методологічні принципи ідентифікації стратегічних можливостей трансформації національного господарства, формалізовані на засадах реалізації циклічно-експоненціальної парадигми та оригінальної інтегрованої концепції, за якими послідовно здійснено: а) макроекономічний та економетричний аналіз соціально-політичних, методологічних і концептуальних параметрів забезпеченості достатніх темпів економічного зростання України; б) розробку концепції застосування методик визначення: особливостей сучасної системи державного регулювання економіки в Україні й формування її стратегічного потенціалу в контексті інтенсифікації модернізації та збалансованого її функціонування в умовах ресурсного обмеження; природи державної політики формування інтелектуального капіталу.

Це стало основою для побудови довгострокового прогнозу ключових параметрів економічної динаміки, очікуваних за результатами консолідації факторів модуляції структури ІК. Експериментально перевірено вагомість результатів, отриманих внаслідок реалізації авторської інтегрованої концепції ідентифікації. Вона обумовлена поставленими та вирішеними цільовими завданнями, які базуються на домінантах циклічно-експоненціальної парадигми ендогенно спрямованого економічного зростання, деталізованими у базовій теорії формування нової макрогенерації в Україні в контексті побудови економіки інформаційно-еволюційного типу. Поряд із використанням певної комбінації методів моделювання параметрів економічного зростання економіки, автором здійснено обчислення ступеню поширення та реалізації потенціалів системно-універсального спрямування, оцінених за критеріями індивідуальної стійкості та ефективності, що пройшло дослідну експериментальну перевірку адекватності із застосуванням методів аналізу систем і структурно-функціонального аналізу.

Відмінність одержаних результатів дослідження від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що розроблена інтегрована концепція формування інтелектуального капіталу національного господарства та його ідентифікації охоплює завдяки застосуванню базових принципів комплексного, синергетичного і ресурсно-функціонального підходів всі чинники і фактори впливу на процеси формування, трансформації, трансляції та використання ІК, а також перешкоди на шляху реалізації відповідної стратегії в державі.

10. Обґрунтовано доцільність зміни характеру державної політики формування ІК НГ до впорядкування взаємодії складових механізму формування і поширення потенціалів нагромадження інтелектуального капіталу. Внаслідок її реалізації якість структурно-функціональної оптимізації стратегічного потенціалу в цілому та його потенціалів системно-універсального функціонування забезпечить збалансований розвиток національного господарства та вирішення проблем його модернізації. Розроблені в роботі теоретико-концептуальні, методологічні та методичні засади розробки державної політики формування, нарощення і використання ІК НГ з урахуванням імовірності інформатизації як суспільних відносин та національної специфіки, так і особливо слабко вивчених зрізів: а) організаційної, кадрової, нормативно-правової та операційної трансформації реального сектору; б) макроструктур; в) інституцій та механізмів - сприяють визначенню шляхів до ефективної розбудови економіки інформаційного типу та реалізації моделей інноваційного розвитку України (за допомогою запропонованої до використання процедури ідентифікації, що базується на комплексному й ресурсно-функціональному підходах).