Комунікаційний менеджмент промислових підприємств

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Комунікаційний менеджмент промислових підприємств

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

комунікаційний менеджмент управління мотивація

Актуальність теми. Сучасне промислове підприємство є складним об'єктом управління. Його особливості полягають у комплексному характері, необхідності урахування економічних, технологічних, політичних та інших факторів, складності як технічної, так і організаційної сфери діяльності, тісному зв'язку із зовнішнім середовищем та його складовими тощо. Проблема підвищення рівня ефективності використання ресурсів підприємства в умовах подальшого розвитку галузей і ринків пов'язана, передусім, з використанням своєчасної та достовірної інформації стосовно зовнішнього і внутрішнього середовища. Забезпечити виконання такого завдання може тільки якісно побудована й ефективна система комунікацій підприємства. Активний розвиток інфокомунікаційних технологій як основи сучасних комунікаційних систем призвів до того, що вони перетворились в один з найважливіших елементів діяльності підприємств і відіграють винятково важливу роль у забезпеченні їх конкурентоспроможності. Враховуючи те, що обсяг зібраних і оброблюваних даних істотно збільшується з кожним днем, підприємствам, які прагнуть відповідати високим стандартам діяльності, необхідно підтримувати все більш динамічні та гнучкі інфраструктури, які безпосередньо залежать від якості систем комунікацій, що функціонують на таких підприємствах. Від підрозділів, які забезпечують функціонування та розвиток комунікаційної системи, вимагається надання структурованої інформації в реальному часі і з високим рівнем деталізації та прозорості, що необхідно відповідно до багатьох нових стандартів і нормативних положень. Проте керівництву підприємства важливо усвідомлювати доцільність впровадження тих чи інших інфраструктурних рішень, розуміти, наскільки вони відповідають бізнес-стратегії підприємства загалом. Вирішити ці складні завдання неможливо без системного підходу до управління комунікаційною системою підприємства.

Незважаючи на важливість управління системами комунікаційного менеджменту промислових підприємств, певного теоретико-методологічного формування воно набуло лише в останні десятиліття. Вагомий внесок у розроблення теоретичних положень комунікаційного менеджменту підприємств зробили такі зарубіжні вчені, як С. Альтер, Р.А. Аргенті, Г.В. Баррен, Г.М. Бартом, Д.С. Блаїр, Е. Брукінг, Ф. Брукс, Х. Віссема, Дж. Гібсон, У.Г. Гупта, Р.Л. Дафт, П. Дженстер, Д. Дерлоу, Д.Х. Донеллі, П. Друкер, А.Б. Зверінцев, Р.С. Каплан, А.А. Козирєв, А.В. Костров, А.Н. Крилов, К.С. Лаудон, П.В. Левіс, Дж.М. Лейхіфф, М.Х Мескон, Б.З. Мільнер, Г. Мінцберг, П.Р. Монхе, Д.П. Нортон, Т.М. Орлова, В.Є. Рева, Б. Річард, П.А. Страссман, В.В. Томілов, Р. Фалмер, Р.А. Фатхутдінов, М.Г. Федотова, К. Хессіг, С.А. Шапіро, В.М. Шепель та ін. Проблеми методологічного та методичного забезпечення комунікаційного менеджменту підприємств розглядають у своїх працях вітчизняні науковці І.О. Алєксандров, О.І. Амоша, В.М. Бебик, А.М. Береза, В.В. Вітлінський, А.Е. Воронкова, В.М. Геєць, С.В. Глівенко, В.М. Гранатуров, В.М. Гужва, В.К. Данилко, К.Ф Ковальчук, О.Є. Кузьмін, Р.М. Лепа, Ю.Г. Лисенко, М.В. Макарова, О.Г. Мельник, В.В. Микитенко, Б.М. Мізюк, В.П. Мікловда, В.М. Орлов, Н.Ю. Подольчак, В.С. Пономаренко, А.А. Чухно, А.В. Шегда, І.Й. Яремко тощо. Проблемні аспекти управління комунікаційними системами у розрізі окремих компонент, етапів, сфер та видів розкрито у працях вітчизняних та іноземних науковців, зокрема: комунікації в контексті теорії управління розглядаються в публікаціях Д.М. Іванцевича, Дж. Лафти, Г.В. Осовської, В. Шрамма; міжособистісні комунікації - у роботах Дж. Адаіра, Р. Акоффа, М. Арджайла, Р. Бландела, Л. Джуелл, Г.М. Захарчин; структурні аспекти комунікацій промислових підприємств вивчали Т. Барнс, Ч. Бернард, Б. Кверк, Ф. Льюіс, Й.М. Петрович, Е. Роджерс, І.Б. Скворцов, Е. Хенсон; маркетингові комунікації досліджували Л.В. Балабанова, В.Г. Герасимчук, Є.В. Крикавський, Л.Г. Ліпич, О.Б. Мних, А.Ф Павленко, Н.І. Чухрай; вплив факторів зовнішнього середовища на систему комунікацій висвітлено в працях І.В. Алєксєєва, І.О. Тивончука, Ж.В. Поплавської, Ю.І. Стадницького та ін.

Існування значних розбіжностей у теоретичному та практичному забезпеченні управління системами комунікацій підприємств загалом та його окремих функцій, відсутність цілісності у взаємодії складових компонент систем комунікаційного менеджменту, нормативно-правова неузгодженість у цій сфері зумовлюють необхідність у розробленні теоретико-методологічної та методичної бази формування, використання та розвитку комунікаційних систем промислових підприємств на засадах процесно-структурного менеджменту, що і обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напряму кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» «Розвиток комунікаційного менеджменту в машинобудуванні» (номер державної реєстрації 0108U001386). Матеріали дослідження використані при розробленні держбюджетної теми Національного університету «Львівська політехніка» ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (2007 - 2008 рр., номер державної реєстрації 0107U000837, наказ Міністерства освіти і науки України № 732 від 27.10.2006 р.) при виконанні підрозділу 2.4.1 (акт впровадження від 16.03.2011 р.). Окремі положення дисертації щодо оцінювання та побудови геоінформаційних систем застосовано при виконанні держбюджетної теми Національного університету «Львівська політехніка»: ДБ/ГЕО «Геоінформаційні технології побудови регіональних кадастрів емісії парникових газів для підтримки прийняття ефективних економіко-адміністративних рішень» (номер держреєстрації 0111U001210).

Під керівництвом автора виконано роботи за госпдоговірними темами: «Удосконалення системи управління та інформаційного забезпечення діяльності ДАХК «Артем»» (№ 1666 від 03.01.2005 р., номер державної реєстрації 0105U007632); «Удосконалення системи управління комунікаціями та об'єктами інтелектуальної власності ВАТ «ЛЛРЗ» (№ 0251 від 06.08.2008 р., номер державної реєстрації 0108U010401); «Розробка обласної програми скорочення викидів парникових газів у Львівській області на 2009-2012 роки» на замовлення Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області (№ 0296 від 19.06.2009 р., номер державної реєстрації 0109U004399), що ґрунтуються на прикладних результатах дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення концептуальних, методологічних та методико-прикладних засад комунікаційного менеджменту промислових підприємств. Для досягнення означеної мети у роботі були поставлені та розв'язані такі завдання:

- уточнити понятійно-термінологічний апарат у сфері комунікаційного менеджменту (КМ) підприємств;

- розвинути класифікації інформації, комунікацій, ідей комунікаційного процесу, систем комунікацій, управлінських рішень, критеріїв, методів та механізмів в системі комунікаційного менеджменту;

- удосконалити модель комунікаційного процесу, яка передбачає використання при організуванні комунікацій бази знань підприємства;

- розробити концепцію комунікаційного менеджменту підприємств на засадах процесно-структурного підходу;

- удосконалити метод оцінювання ефективності систем комунікаційного менеджменту, який базується на інтегрованому підході;

- удосконалити метод визначення очікуваного ефекту від впровадження системи комунікацій через визначення цінності масиву інформації, що циркулює в ній;

- розвинути метод визначення граничної вартості (ціни) системи комунікацій на етапі формування технічного завдання на її розроблення;

- удосконалити механізм управління комунікаційною системою підприємства шляхом формування департаменту управління системою комунікацій;

- удосконалити метод оцінювання праці програмістів, який враховує основні фактори, що впливають на трудомісткість розроблення програмного забезпечення;

- розробити теоретико-методологічні та методичні засади формування системи мотивування працівників сфери комунікаційного менеджменту підприємства;

- вдосконалити графічну модель процесу контролювання та механізм регулювання системи комунікаційного менеджменту промислового підприємства;

- розробити метод оптимізування управлінського рішення щодо вибору варіанта комунікаційної системи за показником економічного ефекту.

Об'єктом дослідження є процеси формування, функціонування та розвитку систем комунікаційного менеджменту промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та методичні засади побудови, використання і розвитку комунікаційних систем промислових підприємств на засадах процесно - структурного менеджменту.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять сукупність принципів, прийомів наукового дослідження, загальнотеоретичних, спеціальних та міждисциплінарних методів дослідження. Для досягнення визначеної мети та розв'язання поставлених завдань використано такі методи: системний - для формування концепції КМ (підр. 1.3), для удосконалення моделі комунікаційного процесу (підр. 1.2), для побудови моделі системи комунікацій підприємства, для розвитку механізму взаємодії системи комунікацій з системою управління інтелектуальним капіталом підприємства та його системою менеджменту загалом (підр. 1.2), для розроблення теоретико-методологічних та методичних засад аналізування систем КМ (підр. 2.2), для формування системи показників планування комунікаційної системи (підр. 3.1), для удосконалення механізму управління системою комунікацій підприємства через формування департаменту управління системою (підр. 3.2), для розкриття структурної декомпозиції при розвитку моделі формування комунікацій з використанням системи показників оцінювання та формування комунікаційної системи, яка враховує умови декомпозиції завдань та інформаційних потоків (підр. 3.3), для формування системи оцінювання і мотивування працівників сфери комунікацій (підр. 4.1, 4.2), для формування систем індикаторів діагностики комунікаційної системи (підр. 4.3), при удосконаленні механізму трансформування методів КМ в управлінські рішення (підр. 5.2); метод групування - для розроблення класифікацій систем комунікацій (підр. 2.3), для удосконалення класифікації інформації та комунікацій (підр. 1.1), для трактування показників ефективності чинних систем КМ (підр. 2.2, 2.3), методів аналізування комунікаційних систем (підр. 2.2), критеріїв та індикаторів (підр. 4.3), методів оптимізування управлінських рішень (підр. 5.3); методи аналізу та синтезу - для дослідження підходів до КМ промислових підприємств (підр. 1.3), при розробленні методу визначення очікуваного ефекту від впровадження комунікаційної системи (підр. 4.1); метод порівнянь - для трактування показників ефективності систем КМ (підр. 2.2, 2.3, 4.3); непараметричні та параметричні статистичні методи - для аналізування масштабності та якості розвитку систем КМ (підр. 2.2, 2.3); статистичний аналіз - для діагностики розвитку систем КМ промислових підприємств України та Львівської області (підр. 2.2, 2.3, 3.2); метод експертних оцінок - для аналізування чинних комунікаційних систем вітчизняних підприємств (підр. 2.2); методи дискримінантного та кластерного аналізу - для визначення належності конкретної системи КМ до певної групи (підр. 2.3); структурно-логічний аналіз - для формування моделі взаємозв'язків між компонентами комунікаційної системи (підр. 1.2); морфологічний аналіз - для уточнення понятійно-категорійного апарату за проблемою (усі розділи дисертації); графічний - для унаочнення теоретичного і методичного матеріалу дисертації.

Інформаційною базою дослідження є праці українських і зарубіжних науковців у сфері менеджменту, комунікаційного менеджменту, економічного та фінансового аналізу, інфокомунікаційних технологій, оцінювання процесів побудови, модернізації та функціонування систем комунікацій підприємств; статистичні дані Державного комітету статистики України про стан і розвиток промислових підприємств; звітність та первинна документація промислових підприємств Львівської та інших областей; результати анкетування та опитування керівників підприємств; нормативно-правові акти, які стосуються сфери розвитку та функціонування інфокомунікаційних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному вирішенні науково-прикладної проблеми формування, використання та розвитку систем КМ підприємств на засадах процесно-структурного менеджменту.

Основні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження, полягають у такому:

вперше розроблено:

- концепцію формування, використання та розвитку комунікаційного менеджменту на промислових підприємствах як конкретної функції менеджменту, що реалізується шляхом використання загальних функцій з метою отримання певних методів впливу на комунікації підприємства та трансформації цих методів в управлінські рішення, і полягає в цілеспрямованому впливі на колектив працівників сфери комунікацій підприємства та окремих виконавців для забезпечення приймання, оброблення, передавання своєчасної, повної і неспотвореної інформації на відповідні рівні управління (точки відповідальності);

- теоретико-методологічні та методичні засади формування системи мотивування працівників інфокомунікаційної сфери системи КМ промислового підприємства, що враховують стратегію розвитку підприємства, узгоджені з нею цілі департаменту управління системою комунікацій, обсяг витрат підприємства на інфокомунікаційні технології (ІКТ), частку цих витрат на формування фонду оплати працівників ІКТ підрозділу, систему окладів відповідно до посад та компетенції працівників, змінну частину оплати праці за результатами діяльності, нематеріальні стимули, результати опробовування системи і внесення коректив відповідно до зауважень топ-менеджерів та результатів впровадження;

- метод оптимізування прийняття управлінського рішення щодо вибору варіантів комунікаційної системи за показником економічного ефекту, який побудований на залежності опосередкованого ефекту системи комунікацій від цінності масиву інформації, що циркулює в ній;

удосконалено:

- графічну модель комунікаційного процесу, яка, на відміну від існуючих, передбачає, що під час організування комунікацій використовують базу знань підприємства для підвищення ефективності процесу та класифікацію ідей, що започатковують комунікаційний процес, з метою акцентування уваги на найцінніших і найактуальніших для підприємства ідеях;

- метод оцінювання ефективності систем КМ, що базується на інтегрованому підході, який, на відміну від підходів, що, як правило, використовуються для оцінювання ефективності систем (дохідний, затратний та ринковий), враховує показники економічної ефективності, а також показники рівня раціональності управління системами комунікаційного менеджменту;

- механізм управління комунікаційною системою промислового підприємства на засадах визначення цілей і формування департаменту управління системою, відмінністю якого від існуючих є те, що при його створенні визначаються завдання і здійснюється перерозподіл працівників і функцій існуючих підрозділів комунікаційної сфери підприємства, що дозволяє при незмінній загальній чисельності працівників підвищити ефективність функціонування системи;

- метод визначення очікуваного ефекту від впровадження системи комунікацій як суми прямого та опосередкованого ефектів, особливістю якого є визначення опосередкованого ефекту через зростання ефекту управління, що обчислюється з урахуванням приросту цінності масиву інформації системи комунікаційного менеджменту та витрат на її функціонування;

- метод оцінювання праці програмістів, який, на відміну від існуючих, враховує основні фактори, що впливають на трудомісткість розроблення програмного забезпечення для різноманітних завдань системи комунікацій;

- графічну модель процесу контролювання комунікаційної системи промислового підприємства, відмінністю якої від відомих є те, що вона відображає не лише послідовність етапів процесу контролювання комунікацій, а й його двофункціональність (усунення відхилень і причин, що їх зумовлюють, через механізм регулювання системи КМ, відмінністю якого є комплексне охоплення регулятивними інструментами комунікаційної системи підприємства та закріплення досягнутого успіху) і те, що в процесі контролювання активно задіяна база знань підприємства, що сприятиме підвищенню рівня контролювання;

набули подальшого розвитку:

- понятійно-термінологічний апарат у сфері КМ, зокрема, уточнено сутність категорій «інформація», «дані», «знання», «система комунікацій», «комунікаційний менеджмент», «методи комунікаційного менеджменту», «управлінське рішення» тощо, що дало змогу розвинути етимологічно-семантичну складову теоретико-методологічної бази формування, використання та розвитку систем КМ;

- класифікації інформації, комунікацій, ідей комунікаційного процесу, систем комунікацій, управлінських рішень в системі КМ, критеріїв, функцій, методів та механізмів планування, організування комунікаційних систем, мотивування працівників сфери комунікацій, контролювання та регулювання таких систем, що дозволило, на противагу існуючим положенням, сформувати для суб'єктів комунікаційної сфери цілісний інформативний базис для обґрунтованого вибору відповідних елементів комунікаційних систем;

- метод обчислення граничної вартості (ціни) системи комунікацій підприємства, що ґрунтується на застосуванні способів оцінювання складних систем, який, на відміну від існуючих підходів, враховує те, що проектування комунікаційної системи завершується етапом створення діючого взірця і дозволяє визначати граничну ціну системи на етапі формування технічного завдання та уникати зайвих подальших витрат при незадовільному результаті.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні та розвитку методико-прикладного забезпечення КМ промислових підприємств на засадах системного підходу. Методичні положення щодо побудови та використання інфокомунікаційних систем при створенні кадастрів парникових газів рекомендовані Міністерством охорони навколишнього середовища України до використання обласним управлінням та промисловим підприємствам (довідка №19671/04/1/10-11-МП від 11.10.2011р.). Окремі напрацювання щодо оцінювання ефективності, організування і регулювання систем комунікаційного менеджменту використані Львівською обласною державною адміністрацією при реалізації інфокомунікаційної складової проекту «Євро-2012» (довідка №5/34-7929/0/2-11/2-10 від 04.10. 2011р.). Розробки автора, зокрема теоретичні та прикладні засади планування та організування геоінформаційних систем як складових систем комунікацій, використані Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Львівській області (довідка №08-6499 від 23.11.2010 р.). Сформульовані у дисертації методичні положення та рекомендації, моделі, механізми щодо підвищення ефективності побудови, вдосконалення та функціонування систем комунікацій промислових підприємств використані в практичній діяльності таких промислових підприємств: ВАТ «Львівське АТП - 14630» (довідка №1 від 02.01. 2007 р.), ДАХК «Артем» (м. Київ, довідка № 01-5439 від 06.12.2007 р.), ЗАТ «Автонавантажувач» (довідка № 73 від 21.02.2008 р.), ВАТ «ЛЛРЗ» (довідка № 3942 від 31.12.2008 р.), ВАТ «Львівобленерго» (довідка № 97 від 27.10.2010 р.), ЗАТ «Возко» (м. Вознесенськ, довідка № 42 від 16.11.2010 р.), ВАТ «Іскра» (довідка № 01/2122 від 16.12.2010 р.), ВАТ «Ковельмолоко» (м. Ковель, довідка № 380 від 21.12.2010 р.), ТзОВ «Агрокомпанія Поділля» (м.Київ, довідка № 04/01-11 від 18.01.2011 р.), ТзОВ «Медіа-Вест» (довідка № 01/02 від 03.02.2011 р.), ПАТ «ШП» Світанок» (довідка № 151 від 06.05.2011 р.), ТДВ «Львівський Маяк» (довідка № 2/1 від 10.05.2011 р.).

Основні теоретико-методологічні та методичні результати дисертаційної роботи застосовано у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» за напрямом підготовки галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» та спеціальностями 8.000014 «Управління інноваційною діяльністю» і 6.020105 «Документознавство та інформаційна діяльність» (довідка №67-01-552 від 15.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які отримано у дисертаційній роботі та виносяться на захист, здобуто автором особисто і відображено у наукових публікаціях. З праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення і ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації розглянуто та схвалено на 22 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях, а саме: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 7 - 9 жовтня 2004 р.; 9 - 11 листопада 2006 р.; 6 - 8 листопада 2008 р; 4 - 6 листопада 2010 р); «Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі» (Тернопіль, 23 - 26 жовтня 2004 р.); «Metody obliczeniowe i badawcze w rozwoju pojazdуw samochodowych i maszyn roboczych samojezdnych. Zarz№dzanie i marketing w motoryzacii, SAKON 05» (Жешув, 14 - 17 вересня 2005 р.); «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (Львів, 11 - 13 травня 2006 р.; 29 - 31 травня 2008 р.; 20 - 21 травня 2010 р.); «Управління в освіті» (Львів, 19 - 20 квітня 2007 р.); «Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства» (Львів, 20 - 22 квітня 2007 р.; 23 - 24 жовтня 2009 р.); «Економіка в ХХІ сторіччі» (Донецьк, 24 - 25 квітня 2008 р.); LXV науково-практична конференція науково-педагогічних працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів Національного транспортного університету (Київ, 18 - 21 листопада 2008 р.); «Проблеми формування та реалізації конкурентної політики: аспекти молодіжного підприємництва» (Львів, 17 - 18 вересня 2009 р.); «Vedecky pokrok na rozmezi tisicileti - 2010» (Прага, 27 квітня - 5 травня 2010 р.); 3^rd International Workshop on Uncertainty in Greenhouse Gas Inventories (Львів, 22 - 24 вересня 2010 р.); «Облік як інформаційна система для економічної безпеки підприємств в конкурентному середовищі» (Тернопіль, 25 - 26 листопада 2010 р.); «Фінансово-економічна безпека в Україні: стан та перспективи розвитку» (Одеса, 24 грудня 2010 р.); «Актуальні проблеми теорії та практики менеджменту» (Луганськ, 16 - 18 березня 2011 р.); «Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: теорія, методологія, організація» (Київ, 25 березня 2011 р.); «Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури» (Львів, 19 - 21 травня 2011 р.).

Наукові публікації. За темою дисертації опублікована 61 праця загальним обсягом 196 д.а. (з яких особисто авторові належить 55 д.а.), у тому числі: 8 монографій, 31 стаття у фахових наукових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, 18 додатків, списку використаних джерел (368 найменувань). Основний обсяг дисертації становить 398 сторінок. Зміст дисертації проілюстровано 73 таблицями та 40 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання, предмет та об'єкт дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, висвітлено особистий внесок здобувача та наведено дані про апробацію і публікації.

У першому розділі «Теоретичні та методологічні засади комунікаційного менеджменту промислових підприємств» уточнено понятійно-категорійний апарат за проблемою, розвинуто класифікації інформації, комунікацій, удосконалено означення комунікаційної системи, досліджено умови та особливості їх функціонування та значення для діяльності підприємств, взаємозв'язок з системою управління інтелектуальним капіталом і системою управління підприємством загалом, удосконалено графічну модель комунікаційного процесу, розроблено концептуальні засади формування та використання комунікаційного менеджменту промислових підприємств.

За результатами вивчення аналітичних матеріалів встановлено, що рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій на початку ХХІ ст. став одним з визначальних факторів міжнародної конкурентоспроможності підприємств, галузей та національних економік. Обсяг світового ІКТ ринку невпинно зростає в середньому на 6,9 % щороку, починаючи з 2006 р., і наприкінці 2010 р. сягнув позначки 1,5 трлн. дол. США. На сучасному етапі розвитку світової економіки у структурі продуктивних сил все більшої ваги набувають форми і методи виробництва, засновані на використанні ІКТ, інформатизується процес праці. В інформаційній економіці інформація стає домінуючим чинником серед факторів виробництва і є одночасно ресурсом, засобом виробництва та товаром, а розвиток ІКТ спричинив потребу у підготовці спеціальних кваліфікованих кадрів, які зможуть працювати в інформаційному секторі економіки. Враховуючи ці фактори, обґрунтовано роль і місце ІКТ у структурі підприємств в умовах інформаційної економіки, яка формується на знаннях. Узагальнення наукових підходів дозволило виділити такі особливості інформації, як корисність, тиражованість, старіння, додаткова вартість, адресність, наукомісткість, якість. Досліджено еволюцію основних теорій інформації, у результаті чого встановлено співвідношення між термінами «дані», «інформація» і «знання». Під даними доцільно розуміти отримані емпірично і зафіксовані факти, які характеризують окремі властивості об'єктів, процесів чи явищ. Інформація є єдиним видом ресурсів, який не тільки не виснажується, але і збільшується, якісно вдосконалюється і разом з тим сприяє найбільш раціональному та ефективному збереженню всіх інших ресурсів, а в деяких випадках - розширенню і створенню нових. Знання - результати узагальнення фактів і виявлення певних закономірностей в будь-якій предметній області, які дозволяють визначати і вирішувати завдання у цій області. Постійна зміна потреб підприємства призводить до зміни структури інформації, що зберігається в їх системах зберігання даних. Проведені дослідження на основі опитування фахівців сфери інфокомунікацій машинобудівних підприємств дозволили виокремити склад програм та типів даних, на які в основному витрачається ємність систем зберігання даних, і підтвердити, що обсяг даних і діапазон типів даних, які стимулюють інвестиції підприємств в такі системи, суттєво відрізняються (незалежно від розміру компаній). Виявлено, що сьогодні важливе місце в цій ніші відводиться геоінформаційним системам, які стали актуальним інструментом аналізування та прийняття управлінських рішень в різних сферах діяльності, оскільки дозволяють швидко й комплексно інтерпретувати накопичену інформацію, маніпулювати нею, оперативно її поновлювати та аналізувати, поєднувати з прийняттям управлінських рішень на різних рівнях: локальному, регіональному, глобальному. Враховуючи актуальність автоматизації як важливого чинника, що активно впливає на розвиток комунікаційних систем промислових підприємств, встановлено, що одним з найважливіших завдань автоматизації в майбутньому є інтеграція управління технологічними процесами і управління підприємством загалом, тісніше поєднання виробничих та економічних завдань управління, зрощення технологічного управління з системами управління ресурсами і оперативного управління тощо. У зв'язку з подальшим ускладненням систем комунікацій через впровадження автоматизації все більшого значення набуває проблема взаємодії людини і машини, зростає потреба в адаптованих для інтуїтивного обслуговування інтерфейсах. Це призводить до зростання ролі нової парадигми в інфокомунікаційних технологіях, яку називають «оточуючий розум».

Якість інтелектуальних ресурсів безпосередньо залежить від рівня структурованості інформації про відповідні об'єкти бізнес-системи. Дієва система роботи з інформацією дозволяє ефективно знаходити і надавати особі, котра приймає управлінські рішення, необхідні відомості, а також здійснювати різні перетворення з метою якнайшвидшого надання цих відомостей в майбутньому. Врахування цих факторів та узагальнення результатів досліджень дозволило запропонувати вдосконалену класифікацію інформації в системі КМ.

У науковому середовищі комунікації поділяють на дві великі групи: комунікації підприємства із зовнішнім середовищем та комунікації внутрішнього середовища підприємства. Синтез різнопланових, а іноді й суперечливих підходів до класифікації видів комунікацій різних дослідників та власні напрацювання дозволили відносно повно охопити всю різноманітність комунікацій, які використовуються в сучасних управлінських процесах підприємств та запропонувати комплексну класифікацію комунікацій. В розрізі концепції комунікаційного менеджменту цю класифікацію модифіковано шляхом розподілу класифікаційних ознак на переважно соціально-економічні (С₁-С₉) і технологічні (Т₁-Т₈) та доповнено деякими елементами (введено: елемент класифікаційної ознаки С₃ (за ступенем формалізації) - неформальні латентні комунікації; елемент класифікаційної ознаки С₈ (за способом впливу) - емоційні комунікації; елемент класифікаційної ознаки Т₅ (за способом захисту) - біометрично захищені комунікації) (рис. 1).

Рис. 1. Комплексна класифікація комунікацій на промисловому підприємстві

Примітка: розвинуто автором.

Досліджено, що управлінські рішення в процесі управління підприємством приймаються на основі аналізу інформації як об'єкта системи комунікацій, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовища. Однією з проблем є формування комунікаційних потоків та управління ними в умовах невизначеності. Встановлено, що основним призначенням системи комунікацій підприємства є установлення необхідного і достатнього інформаційного обміну між структурними елементами підприємства та із зовнішнім середовищем при задовільній швидкості обміну, мінімальних втратах та спотвореннях повідомлень і необхідному рівню захисту конфіденційних даних. Система комунікацій повинна бути забезпечена вхідними ресурсами, технологіями та взаємодіями між внутрішніми елементами та з зовнішнім середовищем і формуватися на збалансованих групах елементів, які утворюють соціально-економічну та технологічну складові. З огляду на це запропоновано означення системи комунікацій як сукупності взаємопов'язаних елементів (суб'єктів і об'єктів), які забезпечують обмін інформацією всередині підприємства та із зовнішнім середовищем і утворюють соціально-економічну та технологічну підсистеми (структура системи комунікацій зображена на рис. 2).

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 2. Система комунікацій підприємства

Примітка: розроблено автором.

Важливість соціально-економічної складової комунікаційної системи пояснюється тим, що повністю автоматизувати обмін інформацією неможливо. Допоки персонал працюватиме з інформацією, його характеристики впливатимуть на ефективність комунікацій (матиме значення професійна кваліфікація персоналу та рівень його володіння ІКТ, психологічні особливості працівників, їхні риси характеру та якість соціальних взаємодій у групах тощо). Кожен з названих елементів соціально-економічної підсистеми комунікацій може бути оцінений за допомогою низки показників. Технологічна складова системи комунікацій є її інструментальною частиною, котра забезпечує автоматизацію обміну інформацією (її основними елементами є апаратне забезпечення, програмне забезпечення та канали зв'язку). Кожен з цих елементів має певні техніко-економічні характеристики, які надалі визначають ефективність цієї частини системи КМ. Проведені дослідження дозволяють константувати, що система комунікацій співвідноситься з системою управління інтелектуальним капіталом підприємства та його системою менеджменту загалом. Система управління інтелектуальним капіталом містить окремі структурні елементи, які відповідають за управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, внутрішніми і зовнішніми комунікаціями, технічними й управлінськими інноваціями, інтелектуальною власністю та ринковими активами. Система комунікацій розвивається завдяки реалізації інтелектуального потенціалу підприємства, а ринкова вартість активів безпосередньо залежить від рівня її розвитку.

Рис. 3. Графічна модель комунікаційного процесу підприємства

Примітка: удосконалено автором.

В результаті узагальнення наукових джерел, практики діяльності підприємств та власних досліджень запропоновано удосконалену графічну модель комунікаційного процесу, що передбачає виокремлення додаткових етапів, зокрема, використання бази знань підприємства на етапах генерування ідей, реалізації ідей, підготовки й реалізації управлінських рішень та класифікацію ідей, які започатковують комунікаційний процес, з метою акцентування уваги на найцінніших і найактуальніших ідеях (для промислових підприємств такими є ідеї, пов'язані з розвитком винахідництва задля формування власного портфелю об'єктів інтелектуальної власності, використання інноваційних технологій (в тому числі інфокомунікаційних), збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення її якості та надійності, швидке реагування на зміни у попиті тощо (рис. 3).

Встановлено, що сьогодні комунікації підприємства стали об'єктом управління, оскільки вони утворюють організовану систему, яка включає в себе різноманітні технічні, технологічні, віртуальні, інтелектуальні та інші елементи, в роботі з ними задіяна значна кількість працівників, вони вимагають постійного управлінського впливу через процедури планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, і саме від них залежить ефективність прийняття та швидкість виконання управлінських рішень, що є визначальним для управління підприємством. Це зумовило можливість стверджувати, що комунікаційний менеджмент є важливою конкретною функцією управління, яка значною мірою визначає рівень ефективності діяльності підприємства загалом. На підставі узагальнення тлумачень сутності комунікаційного менеджменту західних, російських і вітчизняних науковців та власних досліджень запропоновано означення цього терміну. На рис. 4 показано механізм реалізації конкретних функцій управління з допомогою загальних. Основне завдання, що властиве функції комунікаційного менеджменту як виду управлінської діяльності, полягає у формуванні методів комунікаційного менеджменту (тому такі методи діалектично пов'язані з комунікаційним менеджментом). Формалізація методів комунікаційного менеджменту сприяє перетворенню їх в управлінські рішення і дозволяє забезпечити якісний вплив та виконання комунікаційних операцій.

Рис. 4. Механізм реалізації взаємозв'язків функцій комунікаційного менеджменту

Примітка: розроблено автором.

Визначено, що концептуально комунікаційний менеджмент складається з таких послідовних етапів: реалізація функцій комунікаційного менеджменту (планування показників комунікаційної діяльності, у тому числі обсягів; побудова комунікаційних служб і підрозділів; оплата праці, мотивування та стимулювання працівників систем комунікацій; контролювання та регулювання комунікаційної діяльності); формування методів КМ (планів комунікаційної діяльності, положень про оплату та преміювання працівників служб системи комунікацій, технологічної документації комунікаційних процесів, бюджетів комунікаційних служб, стандартів про виконання комунікаційних операцій тощо); підготовка і реалізація управлінських рішень у комунікаційній сфері (наказів, розпоряджень, усних вказівок у сфері автоматизації інформаційних процесів, створення систем зберігання даних, систем електронного документообігу тощо).

У другому розділі «Економічне оцінювання та аналізування систем комунікаційного менеджменту» сформовано методологічні положення з аналізування систем комунікаційного менеджменту підприємства, розроблено метод економічного оцінювання комунікаційних систем, розвинуто класифікацію систем КМ, досліджено стан та тенденції розвитку чинних систем КМ на вітчизняних промислових підприємствах.

Визначено, що ефективність систем комунікацій підприємств оцінюють переважно за допомогою методів, що використовують дохідний, затратний або ринковий підходи. Враховуючи це, при розробленні методу оцінювання ефективності систем КМ підприємств запропоновано поєднання вищевказаних підходів. Встановлено, що для побудови методу оцінювання ефективності систем КМ важливі такі чинниками: виявлення порівняльної переваги однієї системи відносно інших; вплив прискорених темпів розвитку ринку інфокомунікаційних технологій, оскільки окупність до моменту морального зносу ІКТ є критерієм ефективності їх використання; врахування балансової вартості ІКТ. Взявши до уваги наведені принципи і фактори, розроблено метод оцінювання ефективності системи КМ підприємств, який передбачає оцінювання рівня економічної ефективності комунікаційної системи та рівня раціональності управління системи через визначення рекомендованих параметрів. Рівень економічної ефективності запропоновано оцінювати на основі обчислення рентабельності витрат на формування і використання системи КМ підприємства і її порівняння із рентабельністю витрат на формування і використання інших активів, а також із середньоринковою рентабельністю систем КМ аналогічних (інших) підприємств. Виконання цього завдання передбачає такі кроки:

1) обчислення рентабельності витрат, пов'язаних з формуванням і використанням системи КМ підприємства у поточному періоді:

E_kt =P / V_z, (1)

де Р - прибуток підприємства у поточному періоді, грн.; V_z - загальні витрати підприємства на формування і використання системи КМ, грн., своєю чергою:

V_z=V_b+V_p, (2)

де V_b - витрати майбутніх періодів, пов'язані з формуванням використовуваної системи КМ, грн.; V_p - поточні витрати на утримання підприємством системи КМ, грн.;

2) розрахунок рентабельності витрат, пов'язаних з формуванням і використанням підприємством інших активів у поточному періоді:

E_ia =P / V_zia, (3)

де V_zia - загальні витрати на формування і використання інших активів підприємства, грн.

При цьому

V_zia=, (4)

де V_bіа - витрати майбутніх періодів, пов'язані з формуванням і використанням інших активів, грн.; V_pіа - поточні витрати підприємства, пов'язані з формуванням і використанням інших активів, грн.

3) обчислення середньоринкового рівня рентабельності витрат, пов'язаних з формуванням і використанням систем КМ іншими підприємствами:

 = / , (5)

де - середньоринкова величина прибутку підприємства у поточному періоді, грн.;

- середньоринкові загальні витрати на формування і використання систем КМ аналогічними підприємствами, грн.

У свою чергу:

(6)

де - середньоринкові витрати майбутніх періодів на формування і використання систем КМ аналогічними підприємствами, грн.; - середньоринкові поточні витрати на утримання систем КМ аналогічними підприємствами, грн.;

4) порівняння рівнів рентабельності витрат на формування і використання системи КМ підприємства () із ефективністю використання підприємством інших активів () та середньоринковим рівнем економічної ефективності систем КМ інших підприємств (). Дослідження показали, що сформувати висновок про економічно ефективну комунікаційну систему підприємства можна у разі виконання умови: (якщо вона не виконується, необхідно виявити та проаналізувати фактори, які, ймовірно, зумовили низький рівень ефективності).

Встановлено, що рівень економічної ефективності системи КМ, обчислений за допомогою коефіцієнтів рентабельності, характеризує фінансову віддачу вкладення коштів підприємством у ІКТ, проте не характеризує їх якісних параметрів (так, незалежно від значення розрахованого показника економічної ефективності, витрати часу на оброблення і передавання інформації можуть як зростати, так і знижуватись). Тому, враховуючи як економічні, так і інші аспекти функціонування системи комунікацій, запропоновано змішаний підхід, за яким, окрім наведеної послідовності, використовується послідовність, в основу якої покладено оцінювання таких характеристик системи, як зміна кількості працівників сфери комунікацій, виконуваних ними операцій і витрат часу на оброблення інформації. Параметри запропоновано оцінювати шляхом розрахунку індивідуальних індексів, а саме:

1) індекс зміни кількості працівників підприємства, які залучені до оброблення інформаційних ресурсів підприємства у звітному періоді порівняно з базовим:

P = P₁ / P₀ , (7)

де - кількість працівників підприємства, які залучені до оброблення інформаційних ресурсів підприємства у звітному періоді; - кількість працівників підприємства, які залучені до оброблення інформаційних ресурсів підприємства у базовому періоді;

2) індекс зміни кількості виконуваних працівниками операцій у звітному періоді порівняно з базовим:

O =O₁ / O_o , (8)

де - кількість виконуваних працівниками операцій у звітному періоді; - кількість виконуваних працівниками операцій у базовому періоді;

3) індекс зміни витрат часу працівників підприємства на обробку первинної інформації у звітному періоді порівняно з базовим:

T = T₁ / T₀ , (9)

де - витрати часу працівників підприємства на оброблення первинної інформації у звітному періоді; - витрати часу працівників підприємства на обробку первинної інформації у базовому періоді.

Досліджено, що в результаті практичного використання запропонованого методу можливою є ситуація, при якій рівень економічної ефективності відповідає встановленим вимогам, а інші параметри повністю або частково не відповідають визначеним умовам (для ефективної СК P₁ ? P₀; O₁ ? O₀; T₁ ? T₀). Можливою є й зворотна ситуація. В обох випадках необхідно виявити і проаналізувати фактори, які вплинули на показники, класифікувати їх за характером впливу, встановити можливі способи підвищення ефективності системи комунікацій.

Системи комунікацій підприємств формуються для досягнення різних цілей, мають неоднаковий технологічний рівень, відрізняються кількістю здійснюваних на підприємстві операцій, тому їх необхідно систематизувати шляхом виділення класифікаційних ознак і видів. Дослідження показали, що серед класифікаційних ознак, при групуванні систем КМ, слід виділяти системи КМ за рівнем розвитку; за рівнем економічної ефективності та рівнем надійності збереження і використання інформації.

З метою аналізування розвитку систем комунікаційного менеджменту на вітчизняних підприємствах досліджено стан та перспективи розвитку ІКТ як основи сучасних комунікаційних систем. За даними Міжнародного союзу електрозв'язку Україна ввійшла в перелік країн з високим індексом (3,8) розвитку інфокомунікаційних технологій, посівши 51-е місце серед 154 країн (розраховано за даними 2002 - 2007 рр.). За цей період вона піднялась на 8 позицій завдяки прогресу, досягнутому в доступі до ІКТ (адже цей показник охоплює рівні проникнення у всі сфери фіксованого і рухомого телефонного зв'язку, смуги пропускання Інтернету і кількість домогосподарств, які мають персональні комп'ютери (ПК) та доступ до всесвітньої мережі. Підтвердженням позитивної динаміки у цій сфері можуть слугувати опрацьовані статистичні дані (табл. 1). Як видно з табл. 1, в Україні спостерігається стійка позитивна динаміка зростання кількості ПК на підприємствах, причому частка великих та середніх стаціонарних ЕОМ у структурі комп'ютерного парку є незначною (0,01%) і продовжує знижуватися. Станом на початок 2010 р. кількість великих стаціонарних ЕОМ (мейнфреймів) становила 90 од., а середніх - 298 од. Виявлено, що майже дві третини (25,5%) всіх ПК зосереджено на підприємствах м. Києва, а на підприємствах Львівської області - 4.5 %. З усієї кількості наявних персональних комп'ютерів 37,0 % мають доступ до мережі Інтернет. На середніх підприємствах працює з глобальною мережею 48,1 % комп'ютерів, на малих - 27,9 %, на великих - 23,9 %. Аналіз якісного стану персональних комп'ютерів на початку 2010 р. свідчить, що з нових критеріїв поділу більше половини їх загальної кількості (57,0 %) становили машини сучасного рівня, 30,7 % - початкового рівня і 12,3 % - високопродуктивні ПК з надпотужними процесорами. Важливим чинником, що демонструє стійку тенденцію розвитку інфокомунікаційних технологій в Україні, є збільшення кількості абонентів комп'ютерного, мобільного зв'язку та ІР -телефонії. Підтвердженням цього є стійка тенденція зростання доходів підприємств, які надають такі послуги (див. табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика забезпечення організацій (підприємств) в Україні засобами обчислювальної техніки та комунікацій

Примітка: сформовано автором на основі даних Держкомстату України.

Для аналізування стану систем комунікацій, виявлення особливостей їх побудови і використання, протягом 2000-2009 рр. виконано експертне дослідження 915 промислових підприємств методом анкетування керівників (табл. 2), яке

Таблиця 2. Темпи приросту показників, які характеризують чинні системи КМ досліджуваних підприємств у 2009 р. порівняно із 2000 р.

Примітка: сформовано автором.

показало, що із досліджуваної сукупності підприємств кількість тих, які не використовували ІКТ для обробки, зведення і передавання інформації, знизилась майже утричі. Зворотною є тенденція щодо кількості підприємств, які використовують персональні комп'ютери для часткової автоматизації здійснюваних операцій і робочих місць. Аналогічна тенденція спостерігалась стосовно кількості підприємств, в яких автоматизовано понад половину виконуваних операцій або структурних підрозділів (їх стало утричі більше). Протягом аналізованого періоду постійно зростала кількість підприємств, які формували і обслуговували системи КМ із залученням спеціалізованих компаній. Виявлено тенденцію до формування комунікаційних систем комбінованим шляхом. Такі тенденції великою мірою пояснюються зростанням інтелектуального потенціалу працівників підприємств, підвищенням їх здатності до проектування, розроблення та впровадження систем КМ або їх окремих елементів. У результаті аналізування виявлено певні закономірності: частка користувачів ПК, які не мали спеціальної інформаційної освіти, постійно зростала; частка працівників, що мали інформаційну освіту або підвищували рівень кваліфікації у цій сфері, стійко збільшувалась, проте низькими темпами; частка працівників підприємств, які здобували спеціальну інформаційну освіту, істотно знизилась. Виявлено тенденції зростання кількості комп'ютерних мереж на підприємствах, оскільки збільшення кількості користувачів ПК зумовлює потребу в створенні спільних баз даних, уможливлює формування електронних комунікацій для обміну інформацією тощо. Встановлено, що незважаючи на приріст кількості мереж протягом вказаного періоду, темп їх розвитку є дуже низьким. Однією із причин є незначний приріст засобів ІКТ на одного працівника, а також тенденції до концентрації інфокомунікаційних технологій у конкретних сегментах діяльності підприємств, висока вартість комп'ютерної техніки і програмного забезпечення. Виявлено, що протягом аналізованого періоду основним джерелом фінансування розроблення, впровадження та удосконалення систем КМ був прибуток підприємств (кількість таких підприємств зросла). Збільшилось фінансування за рахунок додаткових внесків учасників і банківських кредитів, проте варто зауважити, що вагомими були й інші джерела. Кількість підприємств, що фінансували системи комунікацій з інших джерел, зросла в шість разів. Аналізування показало, що типовими цілями створення систем КМ для досліджуваних підприємств є: оброблення поточної інформації, формування планів і прогнозів розвитку підприємств, ведення обліку, формування фінансової, статистичної та управлінської звітності; передавання інформації і її збереження; поєднання вищевказаних функцій. Найбільша кількість підприємств формувала автоматизовані системи КМ для ведення обліку, фінансової, статистичної та управлінської звітності, найменша - для формування планів і прогнозів розвитку підприємства.