Комунікаційний менеджмент промислових підприємств

У третьому розділі «Планування та організування комунікацій на промисловому підприємстві» сформовано ключові принципи планування, виокремлено показники планування комунікаційних систем, розроблено метод визначення планового (очікуваного) ефекту, розвинено метод обчислення граничної ціни комунікаційної системи, сформовано основні принципи та етапи організування систем КМ, сформовано структурну модель автоматизованої частини системи комунікацій підприємства, удосконалено механізм управління системою на засадах визначення цілей і формування департаменту управління системою комунікацій, розвинуто систему критеріїв для оцінювання корисності інформації та регресійні економетричні моделі для оцінювання необхідного рівня деталізації та повноти інформації при декомпозиції складних завдань на підприємствах.

Встановлено, що планування комунікаційної діяльності повинно здійснюватись з урахуванням вихідних базових положень, котрі визначають змістове наповнення, функціональне призначення та особливості планової діяльності у цій сфері. Дослідження дають змогу до ключових принципів планування комунікаційної діяльності віднести такі: цілеспрямованість, інтегрованість, системність, економічну доцільність, гнучкість, обґрунтованість, єдність, своєчасність, конфіденційність. Як показує аналізування наукових джерел, система планових показників системи комунікацій повинна формуватись з урахуванням таких критеріїв, як інформаційна змістовність, репрезентативність, урахування причинно-наслідкових зв'язків, мінімізація кількості показників, кількісне вираження, наявність чітких критеріїв оптимальності, функціональне призначення.

На підставі проведених досліджень сформовано систему планових інтегральних показників: термін окупності впровадження (модернізації) системи комунікацій; економічний ефект від впровадження (модернізації) системи комунікацій; економічна ефективність функціонування комунікаційної системи; частка витрат підприємства на ІКТ технології (від загального прибутку); гранична ціна системи комунікаційного менеджменту; капітальні та експлуатаційні витрати на створення (модернізацію) та функціонування системи КМ; наявність спеціалізованого підрозділу управління комунікаційною системою підприємства; динаміка зміни відвідувачів веб-сайту підприємства та співвідношення цієї динаміки і кількості замовлень, отриманих завдяки кошику замовлень на сайті підприємства; наявність баз даних підприємства щодо його постачальників матеріальних ресурсів, посередників, працівників, конкурентів, основних покупців тощо; рівень автоматизації комунікаційної системи (відношення частки вербального і невербального обміну інформацією до загального обсягу інформації в системі КМ); обсяг управлінської інформації в системі комунікацій; цінність масиву інформації системи комунікаційного менеджменту; обсяг накопиченої структурованої інформації в системі зберігання даних (знання підприємства); показники, що характеризують персонал системи комунікацій: чисельність персоналу комунікаційної сфери, фонд оплати праці та середній рівень заробітної плати працівників системи комунікацій, рівень професійної підготовки та перепідготовки працівників; витрати на одиницю інформації, що циркулює в системі комунікацій; показники, що характеризують технологічний рівень системи комунікацій: розмір мережі системи КМ, середня пропускна здатність каналів мережі комунікаційної системи, продуктивність пунктів опрацювання інформації, ємність систем зберігання даних, середній час проходження одиниці інформації в мережі системи КМ, відхилення параметра об'єкта мережі від норми більше допустимого значення, кількість відмов у системі комунікацій, середній час на відновлення працездатності системи після відмови, рівень стандартизації технічного і програмного забезпечення тощо та часткових показників: рівень забезпечення працівників підприємства засобами оргтехніки; наявність на підприємстві ІКТ підрозділу, підрозділу моніторингу, аналітичного підрозділу, працівників, відповідальних за аналізування інформації, отриманої із внутрішнього і зовнішнього середовища, та поповнення баз даних підприємства; темп зростання комп'ютеризації робочих місць підприємства; рівень забезпечення працівників підприємства засобами зв'язку (телефонний, ІР-зв'язок, мобільний тощо); кількість інформаційних підсистем на підприємстві; кількість і вартість власних комп'ютерних програм; коефіцієнт оновлення програмного забезпечення (відношення кількості нових програм до загальної кількості наявних на підприємстві); наявність веб-сайту підприємства; наявність доступу до мережі Інтернет; наявність внутрішньої мережі Інтранет; рівень електронного документообігу на підприємстві (відношення кількості електронних документів, що циркулюють в системі комунікацій підприємства, до загальної кількості документів на підприємстві тощо.

З урахуванням стандарту Telecommunication Management Network (TMN) розроблено метод визначення очікуваного ефекту від впровадження системи комунікацій як суми прямого та опосередкованого ефектів. Основними етапами є:

1. Оцінювання якості процесу управління комунікаційної системи пропонується здійснювати за допомогою співвідношення:

, (10)

де G - технологічна цінність масиву інформації в системі комунікацій; - коефіцієнт, що визначає кількість правильних управлінських рішень, прийнятих за інформацією з комунікаційної системи; - коефіцієнт, що визначає кількість неправильних управлінських рішень, прийнятих за інформацією з комунікаційної системи; у свою чергу

Z = (A+B)U_z *V/B , (11)

де А, В - постійні величини.

При цьому

(12)

де - коефіцієнт, що визначає загальну кількість управлінських рішень, прийнятих за інформацією з системи комунікацій; - коефіцієнт, що визначає кількість корельованих між собою управлінських рішень, прийнятих за інформацією з системи комунікацій; - коефіцієнт, що визначає кількість некорельованих між собою управлінських рішень, прийнятих за інформацією з системи комунікацій.

Величина

 (13)

де - коефіцієнт, що визначає кількість команд помилкової тривоги в системі комунікацій; - коефіцієнт, що визначає кількість неправильно прийнятих команд в системі комунікацій; - константа; і - характеризують граничні умови і обмеження, які накладаються на функціонування комунікаційної системи ().

2. Розрахунок мінімальної кількості керуючої інформації в масиві системи комунікацій за заданих умов і обмежень. Продиференціювавши функцію (10) почергово за u_вр, Z та u_нр, формується система рівнянь:

- B(Z-u_нр) / u²_нр =0;

B / u_вр =0; (14)

- B / u_вр =0.

Хоча ця система не має розв'язку (оскільки завжди B ? 0), проте за співвідношенням для G можна стверджувати, що мінімальне його значення досягається за таких умов: u_вр = b₁, Z=a₂, u_нр = b₃ (якщо вважати, що - незалежні параметри). Підставивши у ф-лу (10) відповідні значення, отримаємо:

. (15)

Якщо в моделі комунікаційної системи відсутні дані про певні параметри, наприклад, про , то максимальні втрати від цього становлять:

, (16)

де величина G, обчислена за ф-лою (10), дорівнює:

, (17)

а середні витрати G_ср становитимуть:

. (18)

За таких умов цінність керуючої інформації D(Z) комунікаційної системи дорівнює:

. (19)

3. Поділ усієї інформації (за методами визначення її цінності), що циркулює в системі комунікацій, на сім груп (за результатами аналізування наукових джерел).

4. Визначення цінності масиву управлінської інформації комунікаційної системи. Позначивши через множину всіх одиниць інформації, що циркулює в системі комунікацій підприємства за визначеними маршрутами, а через - цінність одиниці інформації , цінність масиву інформації D в системі КМ визначається за формулою:

,

де сума береться за всіма одиницями із масиву .

5. Розрахунок прямого ефекту від впровадження комунікаційної системи (використовуючи відомі підходи, розраховується за формулою приведених витрат).

6. Визначення опосередкованого ефекту з врахуванням приросту цінності масиву інформації і зміни витрат на функціонування системи комунікацій за формулою:

. (20)

7. Сумарний економічний ефект Е_оч. від впровадження системи КМ дорівнює:

. (21)

Встановлено, що при проектуванні комунікаційної системи важливе місце відводиться питанню визначення її граничної ціни, оскільки від цього чинника залежать подальші кроки проекту. Проектування проходить тільки етапи науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і завершується створенням діючого взірця. Для визначення вимог до вартості СК, створюваної як взірець, найбільш прийнятним є альтернативний метод, що використовується для аналізу складних систем. При його застосуванні в результаті розв'язку базової нерівності отримано формулу визначення граничної вартості (ціни) системи альтернативним методом:

, (22)

де - вимоги до вартості комунікаційної системи; - ціна одиничного взірця діючих програмно-технічних комплексів; - додаткова кількість діючих програмно-технічних комплексів; - кількість взірців діючих програмно-технічних комплексів, які необхідно придбати для поповнення до штатного складу замість вибулих через фізичне зношення; - затрати на проведення модернізації діючих програмно-технічних комплексів; - ціна нового взірця програмно-технічних комплексів; - кількість нових взірців програмно-технічних комплексів.

Для побудови дієвої комунікаційної системи необхідно реалізувати такі основні етапи: діагностика діючої системи КМ підприємства; формування політики і стандартів підприємства щодо системи комунікацій; впровадження затверджених стандартів; підвищення рівня лояльності персоналу; моніторинг працездатності системи; оцінювання ефективності роботи системи комунікацій; розроблення і впровадження заходів щодо вдосконалення системи тощо. Враховуючи те, що система комунікацій сучасних підприємств належить до великих інтегрованих систем і має багаторівневу ієрархічну структуру, запропоновано для її створення та експлуатації використовувати стандарт TMN. Застосовуючи такий підхід, сформовано структурну модель автоматизованої частини системи комунікацій підприємства. Існуючі на промислових підприємствах окремі підрозділи (ІТ відділи, відділи САПР, відділи зв'язку, бюро науково-технічної інформації, електронні архіви та ін.), забезпечуючи безперебійну роботу своїх фрагментарних частин, не в стані ефективно взаємодіяти при обслуговуванні загальних інформаційних потоків підприємства. Тому доцільно сформувати в структурі управління підприємством спеціальний підрозділ для забезпечення ефективного управління системою КМ підприємства, який би оптимально поєднав існуючі відділи, сектори та інші структурні одиниці, що безпосередньо забезпечують створення, вдосконалення, експлуатацію системи комунікацій підприємства. Структура такого підрозділу може відповідати моделі на рис. 5. Встановлено, що, виходячи з необхідності розподілу інформаційних потоків при декомпозиції складних завдань для кожного підрозділу, який бере участь у виконанні завдань, слід обирати певний рівень деталізації інформації. Проаналізована практика діяльності підприємств свідчить, що існує багато чинників, які визначають успішність чи неуспішність виконання частин декомпонованого завдання (до основних належать кадрові (кваліфікація персоналу, досвід, креативність тощо); технічні (рівень інфокомунікаційних та виробничих технологій тощо); адміністративні (делегування повноважень, централізація та децентралізація управління тощо). Узагальнення теоретичного та практичного досвіду адміністрування, побудованого на принципах декомпозиції завдань, дозволяє константувати, що деталізація інформації при цьому залежить в основному від рівня деталізації завдання та від рівня повноважень структурних підрозділів. З урахуванням принципів декомпозиції завдань в умовах функціонального поділу управлінської праці проаналізовано необхідний рівень деталізації інформації залежно від рівня деталізації завдання, виконання якого розподіляється між лінійними та функціональними підрозділами підприємства та кількістю рівнів управління, які задіяні при виконанні цього завдання.



Рис. 5. Рекомендована структура департаменту управління СК промислового підприємства

Примітка: розроблено автором.

В процесі аналізу враховується рівень відносної деталізації інформації на кожному рівні управління чи у підрозділі. Опрацювавши існуючі підходи до формування комунікацій на підприємстві з позицій системності управлінської діяльності, якісного та кількісного оцінювання інформації як об'єкта комунікацій, необхідності та доцільності процесів централізації та децентралізації управління, запропоновано систему показників для оцінювання системи комунікаційного менеджменту підприємства з метою удосконалення та розбудови (табл. 3). Послідовне застосування цих параметрів дає можливість уникнути багатьох комунікаційних проблем (надмірного дублювання інформаційних повідомлень; надмірної деталізації інформації; завищених витрат на формування автоматизованих систем комунікацій тощо) у процесі управління бізнес-процесами на підприємствах.

Таблиця 3. Система параметрів оцінювання та формування комунікацій на підприємстві

Назви показників	Формули для розрахунку	Короткі характеристики
Рівень відносної деталізації інформації ()	, де di - кількість одиниць інформації, яка надається і-му підрозділу; D - загальна кількість одиниць інформації, яка надається усім підрозділам.	Характеризує відношення кількості параметричних ознак вхідних даних, необхідних для ефективного виконання завдання у тому чи іншому функціональному або лінійному підрозділі, до загальної деталізації інформації, потрібної для ефективного виконання декомпонованого завдання на підприємстві.
Рівень відносної деталізації завдання ()	, де zi - вихідна кількість одиниць декомпозиції завдання з і-го підрозділу; Z - загальна кількість одиниць декомпозиції завдання на підприємстві.	Дає змогу визначити необхідний рівень деталізації управлінської інформації, яка надається і-му підрозділу відповідно до існуючого рівня деталізації завдання.
Рівень відносної уповноваженості ()	, де рi - кількість повнова-жень, наданих і-му підрозділу; Рі - кіль-кість делегованих повноважень на рівні управління і-го підрозділу.	Дає можливість визначити необхідний рівень повноти управлінської інформації для і-го підрозділу порівняно з іншими підрозділами при виконанні декомпонованого завдання.
Коефіцієнт досвіду роботи (кваліфікації) керівного персоналу в і-му підрозділі ()	, де ki - середньозважений за кількістю керівників (кваліфікацією, рівнем управління) досвід роботи працівників відділу і, одиниць часу; K - середньозважений за кількість керівників (кваліфікацією, рівнем управління) досвід роботи працівників підприємства і, од. часу.	Дає можливість визначити підрозділи, яким необхідний вищий або нижчий ступінь автоматизованої повноти управлінської інформації.

Примітка: складено автором.

В четвертому розділі «Мотивування працівників, контролювання та регулювання комунікаційних систем промислового підприємства» розвинено класифікацію засобів мотивації та видів контролю, вдосконалено метод оцінювання праці програмістів, розроблено теоретико-методологічні та методичні засади формування системи мотивування працівників ІКТ сфери системи КМ, удосконалено графічну модель процесу контролювання комунікаційної системи та механізм регулювання комунікаційної діяльності підприємства. Важливим завданням забезпечення ефективності роботи працівників СК є оцінювання роботи програмістів. В дисертації запропоновано модифікований метод оцінювання роботи програмістів, основними етапами якого є:

1. Формуються основні фактори, що впливають на трудомісткість розроблення програмного забезпечення для різноманітних завдань системи комунікацій (типові норми часу для комплексів задач всіх інформаційних підсистем управління, статистичних задач і задач розрахункового характеру; загальні фактори (кількість різновидів форм вхідної та вихідної інформації, рівень новизни комплексу задач (задачі), складність реалізовуваного алгоритму, вид використовуваної інформації, складність контролювання вхідної і вихідної інформації, мова програмування, обсяг вхідної інформації, використання типових проектних рішень.

2. Розраховується час роботи основних груп виконавців з врахуванням окреслених в п.1 факторів: визначаються попередні норми T (люд.-днів) при розробленні технічного завдання (ТЗ) та при розробленні ескізного проекту згідно приведених норм затрат часу при виконанні робіт на цих стадіях. Для наступних стадій попередні норми знаходяться за формулою:

T_і = **, (23)

де ,, - коефіцієнти для визначення норми часу (Н_ч) для виконання робіт на стадіях «Технічний проект», «Робочий проект» та «Впровадження»; - кількість макетів вхідної інформації; - кількість різновидів форм вихідної інформації.

3. Розраховуються загальні витрати праці. Загальні трудовитрати (Н_ч) на розроблення програмного продукту з врахуванням загального корегуючого коефіцієнта знаходять за формулою:

, (24)

де Т_і - базова норма, визначена для відповідної стадії розроблення програмного забезпечення; п - кількість стадій розроблення; К_заг - загальний корегуючий коефіцієнт, що дорівнює добутку корегуючих коефіцієнтів К₁ К₂…..К_m, що визначаються за кожним фактором; m - кількість факторів.

4. Визначається необхідна кількість виконавців Ч для розроблення програмного забезпечення за стадіями проектування і за комплексами задач (задачі) загалом за формулою:

Ч = Н_ч/Ф_пл, (25)

де Ф_пл - середній фонд робочого часу одного програміста в плановому періоді (склади груп виконавців робіт встановлюються згідно зі схемами посадових окладів, передбачених для працівників підприємств ІКТ сфери).

При використанні інформації різних видів кожний корегуючий коефіцієнт на стадіях «Технічний проект» і «Робочий проект» розраховується за формулою:

К = (К_n1n₁+ К_n2n₂+ К_n3n₃)/( n₁+n₂+n₃), (26)

де К - корегуючий коефіцієнт; К_n1, К_n2, К_n3 - аналітично встановлені корегуючі коефіцієнти; n₁ - кількість наборів даних змінної інформації; n₂ - кількість наборів даних нормативно-довідникової інформації; n₃ - кількість наборів даних інформації при використанні банку даних.

5. Розраховується кошторисна вартість розроблення програмного забезпечення Ц_з за кількістю людино-днів з урахуванням нормативних та корегуючих коефіцієнтів. Структура ціни за статтями витрат містить такі складові: фонд заробітної плати працівників комунікаційної системи (Ф_зп); додатковий преміальний фонд (П_ф); відрахування на соціальні заходи (С_з); накладні витрати (Н_в); витрати на службові відрядження (К); прибуток (П). Величина

Ц_з=Ф_зп+П_ф+С_з+Н_в+К+П. (27)

Кінцева ціна Цк може корегуватися (залежно від термінів виконання робіт щодо реалізації проекту розроблення програмного забезпечення):

Цк=Ц_з*Кч, (28)

де Кч - корегуючий коефіцієнт (при дотриманні термінів або їх зменшенні рекомендується застосовувати значення 1-1,2; при перевищенні термінів в межах допустимих норм - 0,85-0,9).

Враховуючи специфіку роботи працівників ІКТ підрозділів комунікаційної сфери підприємств, розроблено методичні засади формування системи їх мотивування. При формуванні системи враховуються основні мотивуючі і стимулюючі чинники. Структура сукупної винагороди працівників ІКТ підрозділу складається з двох частин: постійної (базова заробітна плата) та змінної (премії та доплати). Для встановлення базової заробітної плати окреслено схему поділу персоналу за компетенціями та категоріями. Розміри окладів керівники підприємств встановлюють з урахуванням середнього розміру заробітної плати в галузі та в регіоні, фінансового стану підприємства, його політики у сфері оплати праці, ефективності роботи ІКТ підрозділу, стратегії розвитку, впливу профспілки, попиту і пропозиції на ринку праці фахівців певної професії, цінності працівника для підприємства тощо. Зі збільшенням компетенції працівників збільшуються їх оклади. Виявлено, що чим вищий рівень відповідальності працівника та його категорія, тим більшим буде розмір змінної складової оплати, оскільки рішення, що їх приймають топ-менеджери, мають значно більший вплив на результати діяльності підприємства. Для встановлення розміру персональної премії запропоновано таку послідовність: 1) на основі запропонованих рекомендованих цілей, показників та коефіцієнтів вагомості формується матриця цілей для кожної посади та показники, за якими будуть їх визначати; 2) для встановлення премії після розрахунку відсотка виконання плану складається матриця розмірів премій для відповідних категорій працівників сфери комунікацій. При цьому премії за результатами роботи всього підрозділу розподіляються відповідно до бальної оцінки трудової участі працівника відповідної посади. Враховуючи важливість такого фактора мотивації. як доплати, запропоновано можливі види доплат для різних категорій працівників ІКТ підрозділу та джерела їх фінансування (табл. 4). Розміри доплат Д_1-… Д₁₀ (у відсотках до відповідного базису) в табл. 4 встановлюється на основі розрахунків наявної економії завдяки підвищенню продуктивності та ефективності діяльності працівників комунікаційної сфери підприємства. На основі узагальнення досвіду вітчизняних підприємств рекомендовано такі значення параметрів Д₁ - Д₁₀ : Д₁ - 35-45 %; Д₂ - 35-45 %; Д₃ - 20-25 %; Д₄ - 10-15 %; Д₅ - 20-25 %; Д₆ - 45-55 %; Д₇ - 20- 25 %; Д₈ - 10-15 %; Д₉ - 10-15 %; Д₁₀ - 10-15 %.

Таблиця 4. Види та розміри доплат різним категоріям працівників ІКТ підрозділу

Категорії	Доплати	Джерела фінансування	Розмір доплати, %
А	За економію енергетичних ресурсів	Фонд економії енергоресурсів	Д1 від суми економії
	За економію витрат в системі КМ	Фонд витрат на ІКТ	Д2 від суми економії
	За економію фонду заробітної плати	Фонд заробітної плати	Д3 від суми економії
	За впровадження та освоєння нової техніки	Призводить до зниження собі вар-тості продукції і зростання обсягу продаж. Джерелом є різниця між минулими прибутками та фактичними	Д4 від додаткового прибутку
	За знання та застосування іноземної мови під час відряджень, роботи із замовниками	Витрати на оплату праці перекладачів	Д5 від зекономле-них коштів на зов-нішніх консультан-тів, що закладаються в ІКТ бюджеті
В	За самостійність роботи без залучення зовнішніх консультантів	Фонд оплати послуг стороннім організаціям	Д6 від коштів на оплату послуг зовнішніх консультантів
	За досконале знання однієї або кількох мов та засто-сування їх під час роботи з зарубіжною літературою, що стосується професії	Економія від незалучення зовнішніх перекладачів	Д7 від зекономлених коштів
С	За скорочення витрат на технічне обслуговування	Витрати підприємства на технічне обслуговування	Д8 від витрат на техобслуговування
	За використання сучасних інфокомунікаційних технологій	Володіння працівниками сучасними ІКТ зменшує потребу у їх додатковому навчанні	Д9 бюджету на перепідготовку та підвищення кваліфікації
D	За дефіцит професії на ринку праці та відсутність кваліфікованих кадрів	ІКТ бюджет	Д10 від окладу

Фонд оплати ІКТ працівників буде складатись з двох частин. Перша - це виділений керівництвом підприємства фонд оплати праці, де передбачені оклади, фіксовані доплати і премії. Друга частина формується як преміальний фонд за рахунок економії коштів підприємства за окремими статтями витрат комунікаційної діяльності. Цю суму рекомендується розподіляти так: 40 % - на формування додаткового преміального фонду працівників ІКТ підрозділу, 60 % - на формування інноваційного фонду підприємства, кошти з якого будуть спрямовані на модернізацію технологій підприємства, в тому числі і у сфері комунікацій. Такий підхід забезпечить високий рівень мотивування працівників до постійного вдосконалення системи комунікацій підприємства з метою позитивного впливу на кінцевий результат роботи і зменшення витрат підприємства загалом. Зокрема, це може бути: економія на послугах зв'язку через заміщення послуг операторів фіксованого зв'язку використанням ІР-телефонії, де економія залежно від розмірів підприємства та обсягів міжміського і міжнародного зв'язку становить від 20 % до 50 %; економія завдяки впровадженню підсистеми електронного документообігу; економія через впровадження підсистеми електронної звітності (зменшення транспортних витрат та часу працівників для здавання різного роду звітності в державні органи) тощо.

Враховуючи важливість функції контролювання для ефективного управління комунікаційною системою, в роботі розвинуто класифікацію контролю (за функціями КМ та за змістом) та удосконалено графічну модель процесу контролювання (рис. 6), яка відображає не лише послідовність етапів процесу контролювання системи комунікацій, а й його двофункціональність (усунення відхилень і причин, що їх зумовлюють, та закріплення досягнутого успіху) і те, що в процесі контролювання активно задіяна база знань підприємства, що сприятиме підвищенню рівня контролю.



Рис. 6. Графічна модель процесу контролювання системи комунікацій підприємства

Примітка: розроблено автором.

Враховуючи, що з процесом контролювання нерозривно пов'язане регулювання, яке передбачає процес вироблення коригуючих заходів і реалізацію прийнятих організаційно-технологічних, технічних і економічних управлінських рішень, які забезпечать своєчасне і беззастережне усунення виявлених відхилень в комунікаційній діяльності, запропоновано механізм регулювання системи комунікаційного менеджменту (рис. 7).

У п'ятому розділі «Прийняття управлінських рішень в системі комунікаційного менеджменту» сформовано комплексну системну класифікацію методів КМ, розвинуто методи комунікаційного менеджменту та механізм їх трансформації в управлінські рішення, уточнено сутність управлінського рішення та запропоновано комплексну класифікацію управлінських рішень в системі комунікаційного менеджменту, розроблено метод оптимізування управлінських рішень щодо вибору варіанта комунікаційної системи.

Узагальнивши наукові підходи до трактування терміна «управлінське рішення», запропоновано таке означення: управлінське рішення є багатоаспектною категорією, яку доцільно розглядати в системі комунікаційного менеджменту з двох позицій: як результат управлінської діяльності, тобто результат формалізації методів комунікаційного менеджменту; як вибір оптимальної альтернативи для досягнення встановлених у комунікаційній сфері цілей.

Рис. 7. Механізм регулювання системи комунікацій

Примітка: розроблено автором.

Виходячи з концепції комунікаційного менеджменту, запропоновано механізм трансформування методів комунікаційного менеджменту в управлінські рішення (рис. 8).

Проаналізувавши підходи до оптимізування управлінських рішень в системі КМ, їх переваги і недоліки, та врахувавши те, що одним з найважливіших факторів при плануванні, контролюванні і регулюванні процесу побудови комунікаційної системи є порівняння витрат на її створення з результатом від впровадження, запропоновано метод оптимізування прийняття управлінського рішення щодо вибору варіантів комунікаційної системи за показником економічного ефекту, який побудований на залежності опосередкованого ефекту комунікаційної системи від цінності масиву інформації, що циркулює в ній.

Рис. 8. Механізм трансформування методів комунікаційного менеджменту в управлінські рішення^*

Примітка: сформовано автором.

Основні етапи такі:

1. Збір і аналізування інформації про можливі варіанти комунікаційних систем та їх параметри.

2. Розрахунок показників економічного ефекту (за терміном окупності) для кожного і-го варіанта комунікаційної системи за формулою:

Т_і = В_кі /( Е_пр.і+ Е_опос.і), (29)

де і - номер варіанта комунікаційної системи, що порівнюється; В_кі - капітальні витрати на створення і-го взірця системи комунікацій; Е_пр.і, Еі_опос.і - прямий і опосередкований ефекти для і-го варіанта комунікаційної системи..

3. Оцінювання різних варіантів побудови системи комунікацій (аналогічно п. 2) загалом і оцінювання ефекту від додавання або вилучення окремих одиниць інформації в системі комунікацій, який визначається (як опосередкований ефект ) порівнянням величини збільшення (зменшення) цінності масиву інформації за рік ДD_і із збільшенням (зменшенням) експлуатаційних витрат ДВ_еі на і-й варіант системи комунікацій за цей самий період. Доцільність додавання додаткових одиниць інформації в масив комунікаційної системи визначається терміном окупності Т_і необхідних додаткових капітальних вкладень у систему ДВ_кі:

Т_і = ДВ_кі /(ДD - ДВ_еі). (30)

Доцільність вилучення (для діючої комунікаційної системи) окремих одиниць інформації визначається порівнянням ефекту, який отримуємо з недоамортизованої частини вартості програмного забезпечення, об'єктів інтелектуальної власності, програмно-технічних комплексів, комутаторів, каналів зв'язку та інших частин обладнання системи комунікаційного менеджменту. При цьому зміна величини капітальних і експлуатаційних витрат визначається з врахуванням того, чи потребує зміна масиву інформації системи додавання (вилучення) додаткового обладнання (давачів первинної інформації, каналів зв'язку або зміни пропускної здатності пунктів переробки інформації тощо). Для моделювання ситуації додавання одиниці інформації в масив, що циркулює в комунікаційній системі, вводимо параметри d_i, k_i та p_i, які набувають значень 1 або 0 у двох можливих випадках: 1) інформація, яка вводиться, є первинною і вимагає додаткового обладнання, що раніше не було передбачене в системі: нових здавачів (d_i,=1); нових каналів зв'язку (k_i=1); збільшення пропускної здатності наявних або додавання нових пунктів опрацювання інформації (p_i=1); 2) інформація, що вводиться, не вимагає залучення нового обладнання (d_i,=0, k_i=0, p_i=0).

Враховуючи варіанти ситуацій та параметри d_i, k_i і p_i, що їх відображають, при додаванні в систему комунікацій нових одиниць інформації можна виразити зміну величини ДВ_еі і ДВ_кі в результаті збільшення масиву інформації за допомогою співвідношень:

, (31)

, (32)

де і - зміни величини експлуатаційних та капітальних витрат на систему КМ за рахунок додавання в її масив інформації одиниць інформації ; - експлуатаційні витрати, пов'язані з залученням у систему комунікацій нових давачів, каналів зв'язку, збільшенням пропускної здатності наявних (або додаванням нових) пунктів опрацювання інформації відповідно при додаванні одиниці інформації ; - відповідні капітальні витрати, що виникають в тих чи інших частинах системи комунікацій при додаванні інформації.

Збільшення масиву інформації спричиняє зміну цінності системи комунікацій на величину . Враховуючи це, визначається зміна терміну окупності для і-го варіанту системи:

, (33)

де - зростання опосередкованого ефекту за рахунок додавання в систему комунікацій додаткової інформації; B_ei - експлуатаційні витрати на і-й варіант системи комунікацій.

При вилученні одиниці інформації з комунікаційної системи аналогічно, як і при додаванні, розраховується зміна при вилученні із комунікаційної системи групи одиниць інформації (для моделювання такої ситуації вводяться параметри d1_i k1_i та p1_i , які аналогічно до варіантів з додаванням одиниці інформації, набувають значення 1 або 0). Враховуючи їх, (аналогічно (31) - (32), тільки з знаком «-») визначається зміна величини ДВ_еі (через зменшення експлуатаційних витрат, пов'язаних з вилученням з системи комунікацій нових давачів, каналів зв'язку, пунктів опрацювання інформації відповідно при вилученні одиниці інформації ) і ДВ_кі (через зменшення капітальних витрат, що виникають в тих чи інших частинах системи комунікацій при вилученні інформації).

Зміна терміну окупності для випадку вилучення інформації визначається так:

, (34)

де A_нді - сума недоамортизованої частини вилученого з і-го варіанта комунікаційної системи обладнання, зменшена на суму його ліквідаційної вартості або вартості реалізації.

4. Співвідношення (33) та (34) дають можливість сформулювати задачу оптимізування системи комунікацій промислового підприємства на засадах цінності масиву інформації, що циркулює в системі, і, розв'язавши її, використати результати для прийняття управлінського рішення щодо вибору найефективнішого варіанта комунікаційної системи.

5. Прийняття оптимального управлінського рішення щодо вибору найкращого варіанта комунікаційної системи на підставі достовірної інформації, отриманої за результатами моделювання.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі обґрунтовано нове вирішення науково-прикладної проблеми розроблення методологічної, концептуальної та методичної бази формування, використання і розвитку комунікаційного менеджменту промислових підприємств на засадах процесно-структурного підходу. Результати дослідження дають можливість сформувати висновки теоретико-методологічного та методико-прикладного характеру:

1. Проблема підвищення рівня ефективності використання ресурсів сучасного промислового підприємства в умовах подальшого розвитку галузей і ринків пов'язана, передусім, з використанням своєчасної та достовірної інформації стосовно зовнішнього і внутрішнього середовищ. Забезпечити виконання такого завдання може тільки якісно побудована й ефективна комунікаційна система, результативність та якість якої великою мірою залежить від методологічного і методичного забезпечення процесу управління, обґрунтованості нормативно - критеріального складу, відпрацьованих механізмів взаємодії між окремими її складовими, що зумовлює необхідність застосування системного підходу у цій сфері. З огляду на це запропоновано концепцію формування та використання КМ промислових підприємств на засадах процесно-структурного менеджменту з метою удосконалення управління комунікаційними системами промислових підприємств через забезпе-чення відповідних рівнів управління своєчасною та неспотвореною інформацією щодо діяльності підприємства.

2. Для удосконалення етимологічно-семантичної складової теоретико-методологічної бази формування, використання та розвитку КМ уточнено категорійний апарат у цій сфері, зокрема, поняття «комунікаційний менеджмент», «система комунікацій», «інформація, дані, знання», «методи комунікаційного менеджменту», «управлінське рішення» тощо, що дало змогу розв'язати низку термінологічних проблем та сформувати обгрунтоване підґрунтя для розроблення методологічних засад у сфері комунікаційного менеджменту.

3. Використовуючи результати досліджень, розвинуто класифікації видів інформації, комунікацій, ідей комунікаційного процесу, систем комунікацій, управлінських рішень в системі КМ, критеріїв, функцій, методів та механізмів аналізування, планування, організування систем комунікацій, мотивування працівників комунікаційної сфери, контролювання та регулювання таких систем, які визначають добір параметрів при аналізуванні чинних та побудові нових систем комунікацій та вибір методів комунікаційного менеджменту. Сформований цілісний класифікаційно-ідентифікаційний базис за ключовими елементами систем КМ дає змогу менеджерам і керівникам підприємств розпізнавати чинні параметри комунікаційних систем та реалізовувати спрямувальні й регулювальні заходи щодо досягнення бажаних результатів у цій сфері.

4. Для забезпечення суб'єктів комунікаційного менеджменту (власників, керівників підприємств, фахівців департаменту управління системою комунікацій) дієвим інструментом для підвищення якості комунікацій на підприємстві вдосконалено графічну модель комунікаційного процесу, що передбачає появу додаткових етапів, зокрема, використання бази знань підприємства на етапах генерування ідей, реалізації ідей та підготовки і реалізації управлінських рішень.

5. Інвесторам, власникам, керівникам промислових підприємств, менеджерам консалтингових та аудиторських компаній важливо володіти досконалим методичним забезпеченням щодо оцінки інвестицій у комунікаційні системи підприємств. З огляду на вищезазначене удосконалено метод оцінювання ефективності комунікаційної системи промислового підприємств, що використовує інтегрований підхід.

6. На підставі досліджень доведено необхідність урахування як прямого, так і опосередкованого ефектів при визначенні економічного ефекту від впровадження (модернізації) системи комунікацій підприємства. З огляду на це вдосконалено метод розрахунку сумарного ефекту, особливістю якого є визначення опосередкованого ефекту через зростання ефекту управління системи КМ. Використання процесу моделювання для даного методу дозволяє інвесторам, власникам та менеджерам промислових підприємств володіти інформацією щодо очікуваного ефекту від впровадження комунікаційної системи вже на етапі планування, що дасть змогу суттєво знизити інвестиційні ризики та прийняти рішення про доцільність продовження робіт щодо її побудови.

7. Менеджерам промислових підприємств, розробникам комунікаційних систем важливо мати інструментарій, за допомогою якого можна на ранніх стадіях побудови систем комунікаційного менеджменту визначати їх граничні характеристики з метою уникнення зайвих витрат ресурсів при незадовільному прогнозному результаті. З огляду на це запропоновано використовувати модифікований метод визначення граничної вартості (ціни) системи комунікацій підприємства на етапі технічного завдання.

8. Враховуючи неможливість ефективного функціонування комунікаційної системи без належного управління нею керівникам та менеджерам промислових підприємств з метою формування якісних комунікаційних систем запропоновано вдосконалений механізм управління такими системами на засадах визначення цілей і формування департаменту управління системою комунікацій.

9. В результаті досліджень встановлено, що від правильності оцінювання роботи програмістів залежить як результат їхньої роботи, так і вартість системи комунікацій загалом. Вищевказані причини зумовили удосконалення методу оцінювання праці програмістів, який враховує основні фактори, що впливають на трудомісткість розроблення програмного забезпечення для різних задач системи КМ і дозволить керівникам ІКТ компаній, ІКТ підрозділів та планово - економічних підрозділів промислових підприємств проводити об'єктивне оцінювання вартості програмного забезпечення і приймати обґрунтовані рішення щодо винагороди розробників.

10. Обгрунтовано, що визначальним чинником ефективного функціонування системи комунікацій промислового підприємства є наявність високопрофесійних, мотивованих до забезпечення позитивної динаміки діяльності підприємства працівників комунікаційної сфери. Вищевказані причини зумовили розроблення методичних засад формування системи мотивації ІКТ працівників сфери комунікаційного менеджменту промислового підприємства, які враховують основні мотиваційні чинники і будуть дієвим інструментарієм для фінансово-економічних служб промислових підприємств при визначенні рівня внеску кожного працівника комунікаційної сфери та відповідної винагороди.

11. Враховуючи важливість контролювання в процесі управління комунікаційною системою підприємства, запропоновано модифіковану графічну модель процесу контролювання. Передбачення в моделі активного задіяння бази знань підприємства для окремих етапів дасть змогу керівникам та менеджерам, що відповідають за функцію контролювання, підвищити його рівень та ефективність функціонування системи комунікацій загалом. Оскільки з контролюванням нерозривно пов'язане регулювання, запропоновано механізм комплексного регулювання комунікаційної системи, що допоможе менеджерам, відповідальним за результативність роботи системи, підвищити її дієвість.

12. Для інвесторів, керівників та фахівців ІКТ підрозділів підприємств запропоновано метод оптимізування прийняття управлінського рішення щодо вибору варіантів комунікаційної системи за показником економічного ефекту, який грунтується на залежності опосередкованого ефекту системи комунікацій від цінності масиву інформації, що циркулює в ній і дозволяє здійснювати правильний вибір комунікаційної системи на ранніх стадіях розроблення.

13. На підставі отриманих результатів дослідження можна запропонувати:

- Міністерству інфраструктури України з метою визначення стану розвитку комунікаційних систем вітчизняних промислових підприємств використовувати методичні положення з оцінювання ефективності систем комунікаційного менеджменту;

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України при підготовці фахівців у сфері економіки та управління враховувати сформульовані теоретико-методологічні та методико-прикладні положення щодо формування, використання та розвитку систем комунікаційного менеджменту підприємств.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Шпак Н.О. Основи комунікаційного менеджменту промислових підприємств: [монографія] / Н.О. Шпак. - Львів: Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2011. - 344 с. - 26,1 д.а.

2. Экономическая безопасность государства и информационно-технологические аспекты ее обеспечения: [монографія] / Д.А. Андреев, А.В. Артеменко, В.А. Артеменко и др.: Под общ. ред. Г.К. Вороновского, И.В. Недина. - К.: Знания Украины, 2005. - 664 с. - 38,6 д.а. / Шпак Н.О. 3.1.3. Формирование коммуникаций субъектов хозяйствования.- С. 277-297; 1,12 д.а.

3. Контролювання та регулювання економічного розвитку підприємства: проблеми, методологічні та прикладні аспекти: [монографія] / О.Є. Кузьмін, С.В. Князь, Н.О.Шпак, В.А.Новицький; під ред. д.е.н., проф. О.Є. Кузьміна. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. - 148 с. - 11,9 д.а. / Шпак Н.О. Розділ 3. Аналізування рівня ефективності інформаційного забезпечення контролювання і регулювання економічного розвитку підприємства. - С. 73 - 113; 3,12 д.а.

4. Экономическая безопасность государства: территориальный аспект: [монографія] [Под ред. М.М. Бабяка и И.В. Недина]. - Дрогобыч: Коло, 2006. - 312 с. - 18,36 д.а. / Шпак Н.О. 4.3.4. Оценивание уровня эффективности использования информационных систем предприятиями муниципальной энергетики. - С. 283-293; 0,9 д.а.

5. Державне регулювання діяльності природних монополій: [монографія] / Ю.Стадницький, А. Загородній, Н. Шпак, В. Кривуцький. - Львів: Видавництво ЗУКЦ, ПП НВФ БІАРП, 2008. - 224 с. - 13,02 д.а. / Шпак Н.О. Розділ 4. Формування управлінських рішень у природних монополіях: класифікаційний, оптимізаційний та комунікаційний аспекти. - С. 162 - 202; 2,07 д.а.

6. Стратегія інноваційної діяльності машинобудівних підприємств: особливості формування, реалізації та оцінювання: [монографія] / О.Є. Кузьмін, С.В. Князь, Н.О. Шпак, Ю.В. Малиновський. - Львів: Видавництво ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2009. - 224 с. - 15,12 д.а. / Шпак Н.О. Підрозділ 4.3. Комунікаційний менеджмент в системі забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств. - С. 145-157; 1,96 д.а.

7. Інформаційні технології формування кадастру емісій парникових газів Львівщини: [монографія] / Р.А. Бунь, Н.О. Шпак, Б.М. Матолич, Х.В. Бойчук, К.І. Дмитрів, О.Б. Яремкевич; під ред. д.т.н., проф. Р.А. Буня і к.е.н., доц. Н.О. Шпака. - Львів: Видавничий дім «Укрпол», 2010. - 272 с. - 16,8 д.а. / Шпак Н.О. Розділ 1. Сучасні підходи до формування кадастрів емісій парникових газів. - С. 13 - 58. (Особистий внесок автора: обґрунтовано методологічні засади формування кадастрів емісій парникових газів. - 0,71 д.а.). Розділ 3. Методи формування просторових кадастрів емісій від стаціонарних джерел енергетичного сектору. - С. 113-136. (Особистий внесок автора: обґрунтовано методичні засади формування просторових кадастрів. - 0,55 д.а.). Розділ 4. Геоінформаційна система формування кадастрів емісій парникових газів в енергетичному секторі Львівщини. - С. 137 - 158. (Особистий внесок автора: обґрунтовано методичні засади побудови геоінформаційної системи. - 0,49 д.а.). Розділ 7. Кадастри емісій парникових газів в межах об'єктів 50 км х 50 км. - С. 189 - 218. (Особистий внесок автора: обґрунтовано механізм побудови кадастрів у межах об'єктів 50 км х 50 км. - 0,37 д.а.). Розділ 8. Основні тенденції в емісіях парникових газів Львівщини та можливі заходи щодо зменшення викидів. - С. 219 - 246. (Особистий внесок автора: економічно обґрунтовано методичні засади здійснення заходів щодо зменшення викидів. - 0,39 д.а.); 2,51 д.а.

8. Data Acquisition and Signal Processing for Smart Sensors: [Монографія] / Nikolay V. Kirianaki, Sergey Y. Yurish, Nestor O. Shpak, Vadim P. Deynega. - John Wiley & Sons, LTD Baffins Lane, Chichester, West Sussex, P019 IUD, England, 2001/ - 275 с. - 25,08 д.а. / Шпак Н.О. Розділ 1. Smart Sensors for Electrical and Non-Electrical, Physical and Chemical Variables: Tendencies and Perspectives.- С. 1 - 27; 2,68 д.а. У 2006 р. монографія видана також китайською мовою в Китаї.

Пристрої збору даних та обробки сигналів для інтелектуальних давачів: [Монографія] / М. В. Kіріанакі, С. Ю.Юриш, Н.О. Шпак, В. П. Дейнега. - John Wiley & Sons, Англія, 2001. - 275 с. - 25,08 д.а. / Шпак Н.О. Розділ 1. Інтелектуальні давачі для електричних і неелектричних, фізичних та хімічних величин: тенденції та перспективи.

Статті у наукових фахових виданнях

9. Шпак Н.О. Комунікаційний менеджмент: сутність та розвиток / Н.О. Шпак // Економіка і держава. - 2010. - № 2. - С. 30 - 33. - 0,98 д.а.

10. Шпак Н.О. Мотивування працівників системи комунікацій машинобудівного підприємства: організаційні та фінансово-економічні аспекти / О.Є. Кузьмін, Н.О. Шпак // Економіка промисловості. - Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України. - 2010. - № 1(49). - С. 123 - 130. - 0,84 д.а. (Особистий внесок автора: розроблено систему мотивації працівників комунікаційної сфери підприємства. - 0,60 д.а.).

11. Шпак Н.О. Система управління інтелектуальним капіталом машинобудівного підприємства / Н.О. Шпак, Н.Б. Білоус // Економіка і держава. - 2009. - № 4. - С. 27 - 30. - 0,91 д.а. (Особистий внесок автора: сформовано підходи до побудови системи управління інтелектуальним капіталом машинобудівного підприємства. - 0,46 д.а.).

12. Шпак Н.Е. Методика анализа эффективности использования объектов интеллектуальной собственности машиностроительного предприятия / Н.Е. Шпак, К.И. Дмытрив // Бизнес Информ. - 2009. - № 8. - (370). - С. 64 - 71. - 0,8 д.а. (Особистий внесок автора: сформовано теоретичні засади формування методики аналізування ефективності використання ОІВ підприємства. - 0,4 д.а.).

13. Шпак Н.Е. Экономическое прогнозирование как составляющая стратегии обеспечения экономической стабильности предприятия / Н.Е. Шпак, М.И. Романышин // Бизнес Информ. - 2011. - №2, т.1, (394). - С. 147-150. - 0,41 д.а. (Особистий внесок автора: сформовано основні принципи прогнозування з врахуванням ефективного управління підприємством. - 0,21 д.а.).

14. Шпак Н.О. Комунікаційний процес машинобудівного підприємства / Н.О. Шпак // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: "Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку". - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. - № 682. - С. 145 - 149. - 0,45 д.а.

...