Виробнича програма підприємств у системі стратегічного планування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет»

УДК 338.26:334.716(477.87)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Виробнича програма підприємств у системі стратегічного планування

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Повідайчик Михайло Михайлович

Ужгород - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки, менеджменту та маркетингу ДВНЗ “Ужгородський національний університет” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Ярема Василь Іванович, ДВНЗ “Ужгородський національний університет” МОНМС України, завідувач кафедри господарського права, м. Ужгород

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Кривенко Лариса Володимирівна, ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”, завідувач кафедри теоретичної і прикладної економіки, м. Суми

кандидат економічних наук, доцент Пойда-Носик Ніна Никифорівна ДВНЗ “Ужгородський національний університет” МОНМС України, доцент кафедри фінансів, м. Ужгород

Захист відбудеться 4 липня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.61.051.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в ДВНЗ “Ужгородський національний університет” за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 47.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ “Ужгородський національний університет” за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розіслано 3 червня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент О.Г. Чубарь

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У результаті світової фінансово-економічної кризи Україна увійшла до групи країн, які зазнали найбільших економічних втрат як у фінансовому, так і реальному секторі економіки. Безпрецедентне падіння ВВП спостерігалося майже в усіх галузях. Продукція вітчизняних підприємств як на зовнішньому, так і внутрішньому ринку виявилася неконкурентоспроможною, що проявилося у значному падінні обсягів виробництва. Вітчизняні суб'єкти господарювання пізно зреагували на погіршення кон'юнктури світового ринку. Це зумовлено, насамперед, короткостроковістю підходів до планування виробничих програм більшості підприємств. Відсутність механізму стратегічного планування є наслідком застарілих, успадкованих ще з радянських часів підходів до розробки виробничих програм, коли проблема планування господарської діяльності вирішувалась, в основному, вольовими, часто позаекономічними методами.

З переходом до ринкових засад підприємства отримали, з одного боку, юридичну й економічну самостійність, а з іншого - повну відповідальність за результати діяльності та ризики, пов'язані з її веденням. А ринкове середовище, як відомо, характеризується високим рівнем складності, динамічності та невизначеності. В цих умовах інструментарій тільки короткострокового планування господарської діяльності виявився недостатнім для ефективного управління підприємствами. Тому, основним підходом для вирішення зазначених проблем є впровадження в управлінську практику систем стратегічного планування.

Враховуючи виключну теоретико-практичну актуальність цього питання, йому завжди приділялась увага як вітчизняних, так і зарубіжних провідних вчених. У цьому плані слід відзначити значний науковий внесок у дослідження теоретичних проблем стратегічного планування на підприємствах таких відомих вчених, як: І. Ансофф, П. Друкер, В. Герасимчук, А. Градов, Л. Кривенко, М. Мартиненко, В. Нємцов, А. Наливайко, М. Портер, М. Томпсон, З. Шершньова та ін. Проблеми розвитку, в тому числі стратегічного планування підприємств легкої промисловості України і їх впливу на регіональну економіку, досліджують такі сучасні науковці, як: В. Геєць, А. Гречан, І. Колос, Н. Кубіній, Л. Ляхович, М. Лендєл, В. Мікловда, М. Пітюлич, С. Слава, В. Столярова, В. Ярема та ін.

Формування виробничої програми є надзвичайно відповідальним і трудомістким завданням, від ефективного вирішення якого залежить конкурентна позиція підприємства на ринку. Вивчення наукового доробку вчених з даної проблеми (М. Грещака, В. Колота, В. Москалюка, О. Мельника, А. Наливайка, С. Покропивного, Д. Хана та ін.) показало, що існуючі методи розробки виробничих програм значною мірою обмежуються оптимальним використанням ресурсів підприємств, але часто не враховують такі фактори, як потреби споживачів, специфічні відмінності в обсягах попиту на регіональних ринках тощо. Вирішенню цих проблем не сприяє і те, що сучасною наукою і практикою ще не розроблена достатня кількість моделей та інструментів, які б дозволяли формувати виробничу програму підприємств з урахуванням ринкових реалій на стратегічну перспективу, в тому числі на регіональному рівні. В той же час розроблені моделі носять загальний, абстрактний характер і неадаптовані до потреб сучасного споживача.

Таким чином, впровадження на підприємствах систем стратегічного планування потребує перегляду методики формування виробничих програм з урахуванням стратегічних рішень, які реалізуються насамперед на регіональному рівні, враховуючи галузеву приналежність підприємств. Викладена проблемна ситуація обумовлює актуальність та вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах наукової теми економічного факультету ДВНЗ “Ужгородський національний університет” “Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації” (номер державної реєстрації 0105U004082) - здобувачем розроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення системи стратегічного планування на підприємствах легкої промисловості регіону. При виконанні наукових тем Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАНУ «Перша черга інтелектуальної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи супроводу бюджетного процесу на регіональному і місцевому рівнях (Закарпатська обл., м. Ужгород)», 2007 р. (номер державної реєстрації 0109U009199), «Друга черга інтелектуальної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи супроводу бюджетного процесу на регіональному і місцевому рівнях (Закарпатська обл., м. Ужгород)», 2008 р. (номер державної реєстрації 0108U010327) автором розроблено економіко-математичну модель оцінки невизначеності зовнішнього середовища підприємств.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і розробити механізм стратегічного планування виробничої програми підприємств на основі сучасних методів, насамперед економіко-математичних, та з урахуванням регіональних особливостей.

Для досягнення мети в роботі були поставлені і вирішені такі завдання:

- дослідити генезис, суть і методи стратегічного планування підприємств;

- визначити місце виробничої програми в системі стратегічного планування підприємств;

- вивчити наукові підходи та досвід розробки виробничих програм на підприємствах;

- виявити специфічні фактори внутрішнього і зовнішнього середовища, які впливають на формування виробничої програми підприємств;

- теоретично обґрунтувати і вдосконалити механізм стратегічного планування виробничої програми підприємств;

- удосконалити інструментарій стратегічного планування виробничої програми підприємств на основі економіко-математичного моделювання.

Об'єкт дослідження - виробнича програма підприємств у системі стратегічного планування.

Предмет дослідження - теоретико-методичні та прикладні аспекти організаційно-економічного механізму стратегічного планування виробничої програми підприємств.

Для вирішення поставлених завдань у дисертаційній роботі використані загальнонаукові методи дослідження: критичний аналіз та теоретичне узагальнення - для визначення основних теоретичних положень і концепцій щодо розробки виробничих програм у системі стратегічного планування підприємств, а також уточнення окремих понять дослідження; аналіз, синтез та системний підхід - для визначення складу та взаємозв'язків між показниками зовнішнього середовища підприємства та його виробничою програмою, а також вдосконалення механізму стратегічного планування виробничої програми; класифікація - для вивчення та виділення специфічних факторів зовнішнього середовища, що впливають на процес формування виробничої програми; статистичний - для дослідження показників, що характеризують стан та динаміку функціонування швейної галузі; економіко-математичне моделювання - для формування оптимальної виробничої програми підприємств. Обробка інформації здійснювалась з використанням табличного процесора Microsoft Excel та вбудованої мови програмування Visual Basic for Applications.

Інформаційною базою досліджень стали нормативно-правові акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України, господарська та фінансова звітність швейних підприємств Закарпатської області, матеріали наукових періодичних видань тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі запропонованих автором теоретико-методичних підходів дослідження проблеми формування виробничої програми підприємств в процесі стратегічного планування одержано низку нових наукових результатів, які зводяться до такого:

вперше:

- теоретично обґрунтовано і запропоновано механізм стратегічного планування виробничої програми підприємств з урахуванням довгострокових напрямків розвитку, потенціалу підприємств і регіональних особливостей, що спрямовує їх діяльність на зміцнення конкурентних переваг як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках;

- розроблено авторську економіко-математичну модель стратегічного планування виробничої програми підприємства, яка дозволяє оптимізувати асортимент продукції, враховуючи альтернативні можливості інвестицій у виробничі потужності та витрати, пов'язані зі збутом;

удосконалено:

- поняття виробничої програми підприємства з позиції стратегічного планування, яка трактується як комплексний план виробництва і реалізації продукції, що передбачає оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища, багатоваріантність стратегій розвитку підприємства і характеризує асортимент та обсяги виготовлення товарів на основі оптимального використання трудових, технічних, технологічних та ін. ресурсів, з метою отримання максимального соціально-економічного результату;

отримали подальший розвиток:

- сценарне планування діяльності підприємств, що враховує множину альтернатив розвитку майбутнього і дозволяє забезпечити необхідну гнучкість стратегічного плану та успішність його реалізації;

- класифікація факторів, які впливають на стратегічне планування виробничої програми, на основі їх ієрархічної структуризації з урахуванням специфіки діяльності підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні і методичні аспекти дослідження впроваджуються підприємствами швейної галузі під час формування виробничих програм. Зокрема, ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” застосовує в своїй діяльності окремі компоненти економіко-математичної моделі виробничої програми підприємства, яка дозволяє здійснити поступовий перехід від виробництва одягу з давальницької сировини на власну (довідка №62 від 11.03.2011 р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі економічного факультету Ужгородського національного університету при викладанні фахових дисциплін “Економіка підприємства”, “Стратегічне управління підприємством”, “Організація виробництва”, “Планування діяльності підприємств” (довідка №01-10/386 від 11.03.2011 р.).

Розроблені у роботі пропозиції щодо стратегічного планування діяльності підприємств в умовах невизначеності зовнішнього середовища, а саме метод оцінки невизначеності зовнішнього середовища підприємства через показники його складності та мінливості, були взяті до уваги при розробці проекту Програми соціального та економічного розвитку Закарпатської області на 2011 рік та використані Закарпатською ОДА при оцінці стану та тенденцій подальшого розвитку легкої промисловості в Закарпатській області (довідка №06-30/591 від 17.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані ідеї та положення, які є результатом індивідуальної праці автора.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження оприлюднені автором на міжнародних школах-семінарах: “Теорія прийняття рішень” (м. Ужгород, 7-12 жовтня 2002 р.; 27 вересня - 2 жовтня 2004 р.; 2-7 жовтня 2006 р.; 29 вересня - 4 жовтня 2008 р.; 27 вересня - 1 жовтня 2010 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: “Информационные технологии и информационная безопасность в науке, технике и образовании “Инфотех” (Севастополь, 10 - 16 вересня 2007 р.; 7 - 12 вересня 2009 р.), “Х Белорусская математическая конференция” (Мінськ, 3 - 7 листопада 2008 р.), “Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці” (Чернівці, 1 - 4 квітня 2009 р., 4 - 6 травня 2011 р.), “Обчислювальний інтелект” (Черкаси, 10 - 13 травня 2011 р.), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу економічного факультету УжНУ у 2003-2011 рр.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 17 наукових праць, виконаних самостійно та у співавторстві, загальним обсягом 15,2 д.а., з яких автору належить 8,9 д.а. У фахових виданнях опубліковано 5 наукових статей загальним обсягом 3,5 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 6 додатків і списку використаних джерел (187 найменувань). Основний зміст дисертації викладено на 178 сторінках. Загальний обсяг роботи - 209 сторінок. Робота містить 55 таблиць та 24 рисунки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження; сформульовано завдання; визначено теоретико-методологічну основу дослідження; сформульовано наукову новизну, практичне значення здобутих результатів дослідження; наведено дані про їх апробацію і впровадження; охарактеризовано структуру дисертації.

У першому розділі “Науково-теоретичні основи стратегічного планування виробничої програми” проаналізовано сучасні теоретико-практичні концепції стратегічного планування та виявлено місце виробничої програми в системі стратегічного планування.

Впровадження системи стратегічного планування на вітчизняних підприємствах зумовлене об'єктивними причинами - розвитком і поглибленням ринкових відносин, науково-технічним прогресом, глобалізацією бізнес-процесів, посиленням мінливості і складності оточуючого середовища. Цей процес розпочався в 60-х роках минулого століття і в ньому можна виділити такі періоди: 1960-1987 рр. - адміністративний етап планування; 1987-1992 рр. - умовна економічна самостійність підприємств щодо розробки планів; 1992-1994 рр. - етап адаптації систем планування до змін зовнішнього середовища; з 1994 р. - система планування на підприємствах набуває стратегічного характеру і відбувається з урахуванням ринкових змін.

У дисертаційному дослідженні, спираючись на результати наукових розробок, встановлено, що стратегічне планування - це процес формування програми дій, який передбачає систематичне прийняття рішень щодо економічної політики підприємства, що забезпечують найкращі умови його функціонування на довгострокову перспективу.

Що стосується господарювання швейного підприємства, то його особливістю є, насамперед, постійні зміни смаків покупців під впливом моди, високий рівень конкуренції на ринку. А це, у свою чергу, створює передумови для використання гнучкої системи стратегічного планування. Моноваріантні прогнози, як доводить практика, в умовах мінливого зовнішнього середовища не забезпечують ефективного розвитку підприємства. В цьому випадку доцільним є сценарне планування, що полягає у дослідженні зовнішнього середовища та оцінці різних варіантів розвитку подій у майбутньому, на основі яких розробляються сценарії подальшої діяльності підприємства і вибирається оптимальний.

На основі теоретичного дослідження і осмислення наукових праць М. Ольхової, С. Ряховської, В. Сідуна, Є. Хаустової, Л. Шваб та ін., аналізу практики господарювання швейних підприємств Закарпатської області встановлено, що важливе місце в системі стратегічного планування займає виробнича програма, розроблена з урахуванням різноманітних внутрішніх параметрів діяльності підприємства, а також зовнішніх факторів. Тому процес формування виробничої програми підприємств можна представити як сукупність двох взаємопов'язаних підпроцесів - стратегічного і оперативного планування. Планування на стратегічному рівні передбачає визначення видів продукції, які підприємство має намір реалізовувати на ринку, а на оперативному рівні - планування обсягів виробництва і реалізації продукції, строків виконання, конструювання моделей тощо. Таким чином, виробнича програма - це комплексний план виробництва і реалізації продукції, що передбачає оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища, багатоваріантність стратегій розвитку підприємства і характеризує асортимент та обсяги виготовлення товарів на основі оптимального використання трудових, технічних, технологічних та ін. ресурсів, з метою отримання максимального соціально-економічного результату.

У другому розділі “Стратегічне планування виробничої програми в умовах невизначеності” досліджено вплив факторів зовнішнього середовища на процес стратегічного планування виробничої програми, виявлено особливості стратегічного планування виробничої програми в умовах невизначеності.

У розділі зовнішні фактори представлено з позиції прямого та непрямого впливу на виробничу діяльність швейних підприємств. Фактори прямого впливу: конкуренція на ринку одягу (особливо на цей процес впливає імпорт товарів “секонд-хенд”, що за останні 8 років збільшився в 1,7 разу; дешеві товари з Китаю, Франції, Італії, Туреччини та ін.); постачання швейних підприємств необхідною сировиною, яка в основному ввозиться з Росії та Білорусі; недостатньо розвинута інфраструктура швейної галузі, особливо торгівлі вітчизняною продукцією, що є необхідною умовою для просування товарів вітчизняних підприємств з пошиття одягу та ін.

Суттєвими факторами зовнішнього середовища непрямого впливу є незадовільний стан державного регулювання ринку одягу, недостатня платоспроможність населення, низький рівень інвестицій та ін. Все це стримує розвиток підприємств швейної галузі, як в Україні, так і Закарпатті зокрема.

На господарську діяльність швейних підприємств, в тому числі і Закарпатської області, як показує аналіз, впливають фактори внутрішнього середовища, що не можуть не враховуватися в процесі розробки стратегії їх розвитку. Визначальним фактором внутрішнього середовища є виробничі потужності. Так, виробничі потужності вітчизняних швейних підприємств дозволяють виробляти 200 млн. одиниць одягу на рік. Однак на сьогодні вони використовуються всього на 40-50%. При цьому слід відзначити, що технологія виробництва на цих підприємствах залишається відсталою і не відповідає світовим стандартам. Модернізація обладнання, застосування комп'ютерного устаткування для моделювання та розкрою ще не набули масового характеру, а переоснащення новими технологіями провідних фірм Японії, Франції, Німеччини за рахунок прямих інвестицій країн-замовників якщо і відбувається, то в основному для переробки давальницької сировини.

У процесі стратегічного планування виробничої програми слід враховувати асортиментну політику, яка розробляється під впливом змін потреб покупців та модних тенденцій і передбачає постійне оновлення продукції та витрати на додаткові ресурси, зокрема на маркетингові дослідження. Аналіз впливу цієї групи факторів показав, що інноваційна діяльність з моделювання одягу, маркетингові дослідження потреб та смаків споживачів, насиченості внутрішнього ринку товарами в Закарпатській області майже не ведуться, оскільки підприємства працюють на давальницькій сировині за готовими викройками і замовленими обсягами, тому нема гострої необхідності вивчення ринку збуту продукції.

Нинішнє становище на ринку одягу в Україні характеризується високим ступенем невизначеності, оскільки, враховуючи наслідки світової економічної кризи, відбулося значне зниження інвестування в галузь, скорочення зовнішньоторговельного обороту України та ін. Невизначеність - це стан неповноти і неточності інформації, що ускладнює прогнозування розвитку майбутніх подій. Розрізняють чотири рівні невизначеності: мінімальна невизначеність, множина альтернатив, діапазон можливих змін, повна невизначеність. При мінімальній невизначеності підприємство володіє достатньою інформацією для прийняття рішення щодо планування майбутньої діяльності. При невизначеності другого рівня можна оцінити можливі альтернативи розвитку і вибрати оптимальну стратегію для кожного сценарію розвитку подій. На третьому рівні невизначеності можна прогнозувати діапазон змін певних характеристик зовнішнього середовища підприємства. При повній невизначеності підприємство не має можливості передбачити розвиток подій з необхідним рівнем точності.

Труднощі, які виникли в останні кризові роки, відчутно позначилися на роботі швейної галузі Закарпатської області. Так, за період 2005-2009 рр. частка галузі в структурі промисловості скоротилася з 5,8% у 2005 р. до 4,8% у 2009 р. Кількість збиткових підприємств зросла на 7,2%. Характерним для підприємств з пошиття одягу є збільшення за досліджуваний період частки виробництва продукції з давальницької сировини (більше 93%). Така ситуація в галузі не може бути визнана позитивною, хоча і дає можливість забезпечувати певний рівень завантаженості виробничих потужностей підприємств, а отже, позитивно впливати на стан зайнятості закарпатців, вирішувати окремі питання технологічного оснащення підприємств та ін. Однак наслідком роботи за давальницькою схемою є втрата самостійності при плануванні виробничих програм, відсутність можливості ведення власної цінової і маркетингової політики та ін.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємств з пошиття одягу Закарпаття, зокрема ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, ВАТ “Мукачівська трикотажна фабрика “Мрія”, ВАТ “Виноградівське виробничо-торговельне швейне об'єднання “Гроно”, за період 2005-2009 рр. свідчить про нестабільність їх діяльності (табл. 1). Основними показниками для оцінки ефективності виробничої програми, які містяться у фінансовій звітності підприємств, є, насамперед, показники валового та операційного прибутку, оскільки їх компоненти в значній мірі визначаються структурою асортименту та обсягами виробництва продукції. Допоміжну функцію відіграють виручка і рентабельність продажу.

стратегічний планування виробничий програма

Таблиця 1. Економічна характеристика діяльності досліджуваних швейних підприємств Закарпаття за період 2005-2009 рр.

	Показник	Рік
		2005	2006	2007	2008	2009
ЗАТ “УШФ”	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	14179,0	13810,0	13831,0	10366,0	11822,0
	Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	3969,0	3942,0	5313,0	1516,0	3512,0
	Рентабельність продажу, %	28,0	28,5	38,4	14,6	29,7
	Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.	853,0	888,0	496,0	-1282,0	764,0
	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	55,0	47,0	517,0	-4213,0	-992,0
ВАТ “Мрія”	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	6080,5	15154,5	29669,0	23079,0	11547,0
	Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	86,3	-2125,7	845,2	1421,0	1976,0
	Рентабельність продажу, %	1,4	0,0	2,8	6,2	17,1
	Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.	-4442,0	-8397,0	-7605,6	-24409,0	-5373,0
	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	-3137,2	-9475,6	-9827,1	-22702,0	-7323,0
ВАТ “ВВТШО “Гроно”	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	16191,3	15439,4	16577,4	17343,0	18369,0
	Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	1891,6	1270,3	3482,5	3327,0	4919,0
	Рентабельність продажу, %	11,7	8,2	21,0	19,2	26,8
	Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.	-1055,0	-951,3	1172,9	230,0	627,0
	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	-1222,9	-1365,4	909,4	-57,0	-1364,0

Джерело: фінансова звітність швейних підприємств Закарпатської області

Так, найкращі результати виручки від реалізації продукції ЗАТ “УШФ” були у 2005 р. - 14,179 млн. грн. Але у 2009 р. у порівнянні з 2005 р. він зменшився на 16,6%; для ВАТ “Мрія” цей показник був найвищим у 2007 р. - 29,699 млн. грн., а в 2009 році - зменшився в 2,6 разу; для ВАТ “ВВТШО “Гроно” найвищий показник виручки від реалізації спостерігався у 2009 р. і становив 18,369 млн. грн. Щодо показника валового прибутку, як критерію економічної ефективності виробничої програми, то на досліджуваних підприємствах немає чіткої тенденції до його збільшення - на ЗАТ “УШФ” у 2008 р. валовий прибуток зменшився у 3,5 разу, а в 2009 р. - збільшився у 2,3 разу в порівнянні з попередніми роками. У 2007-2009 рр. валовий прибуток “Мрія” зріс у 2,3 разу, хоча у 2006 році підприємство працювало зі збитком. Найбільш стабільні показники валового прибутку за 2005-2009 рр. демонструє ВАТ “ВВТШО “Гроно” - відбулося зростання у 2,6 разу. Незважаючи на ці тенденції, аналізовані підприємства в основному працювали збитково (для “УШФ” найбільш збитковим був 2008 рік - 4,213 млн. грн., хоча в 2007 р. мало чистий прибуток 517 тис. грн.; за досліджуваний період ВАТ “Мрія” працювало виключно зі збитками - найбільший збиток спостерігався у 2008 р. - 22,702 млн. грн.; ВАТ “ВВТШО “Гроно” у 2008-2009 рр. також працювало зі збитками, хоча в 2007 р. підприємство мало 909,4 тис. грн. чистого прибутку). Динаміка показника рентабельності продажу має також нестабільний характер розвитку по всіх досліджуваних підприємствах. Так, найвище значення цього показника (розраховано на основі валового прибутку) на ЗАТ “УШФ” було досягнуто у 2007 р. - 38,4%, у 2009 році у порівнянні з 2007 р. цей показник зменшився на 8,7%. По інших підприємствах оптимальні результати рентабельності продажу були досягнуті у 2009 році: ВАТ “Мрія” - 17,1%, ВАТ “ВВТШО “Гроно” - 26,8%.

Таким чином, низький рівень завантаженості потужностей ЗАТ “УШФ” призвів до недостатності суми валового прибутку для покриття постійної частини операційних витрат, що і є першопричиною збитковості підприємства. Також невисокий рівень завантаженості потужностей характерний для ВАТ “Мрія”, що не дозволило підприємству досягти точки беззбитковості ні в одному з років досліджуваного періоду. Щодо ВАТ “ВВТШО “Гроно”, то стабільне зростання обсягів виручки та завантаження потужностей дозволило підприємству вийти в зону прибутків по показнику операційного прибутку.

Задля підвищення ефективності роботи швейних підприємств запропоновано механізм стратегічного планування виробничої програми, впровадження якого дозволить підприємству оптимізувати структуру асортименту продукції і підвищити рівень завантаженості потужностей, що в кінцевому рахунку, як показало дослідження, надасть можливість покращити фінансові результати діяльності підприємств.

Механізм стратегічного планування виробничої програми швейного підприємства передбачає визначення стратегічних цілей, дослідження зовнішнього середовища та оцінку рівня його невизначеності, розробку стратегії підприємства, яка реалізується в часткових стратегіях відповідно до внутрішніх можливостей та рівня невизначеності, оцінку ринкових позицій продуктів та вибір асортименту продукції, прогнозування прибутку та визначення виробничих потужностей на основі економіко-математичного моделювання, прийняття рішення про кінцевий варіант виробничої програми (рис. 1).

Так, на етапі визначення стратегічних цілей відбувається формулювання цілей з урахуванням зовнішніх умов господарювання, визначається перспективний напрям розвитку. Для вітчизняних швейних підприємств такими є зменшення залежності від діяльності за давальницькою схемою та забезпечення стійкої конкурентної переваги на ринку.

Оцінювання внутрішніх можливостей підприємства проводиться з використанням методів виробничо-господарського і фінансового аналізу. Інструментами діагностики зовнішнього середовища підприємства є: SWOT-аналіз, аналіз стратегічної позиції, сегментів ринку, конкуренції, метод раннього попередження. Рівень невизначеності зовнішнього середовища оцінюється за допомогою таких показників, як складність і мінливість, на підставі матриці оцінки невизначеності.

Рис. 1. Механізм стратегічного планування виробничої програми швейного підприємства.

Якщо на результати діяльності підприємства швейної галузі впливають n груп факторів, кожна i-ва (i = 1, ..., n) група факторів містить k_i елементів a_ij (j = 1, ..., k_i), для кожного a_ij задано t_ij час співпраці підприємства з даним елементом та z_ij матеріальні витрати, пов'язані з організацією співпраці, то рівень складності зовнішнього середовища визначається таким чином:

(1)

i = 1, ..., n, j = 1, ..., k_i. (2)

Для оцінки рівня мінливості зовнішнього середовища по кожній групі факторів впливу обчислюється максимальне відносне відхилення параметра z_ij за певний період часу:

, i = 1, ..., n, j = 1, ..., k_i, (3)

де та - значення параметра z_ij для елемента a_ij на початку та в кінці періоду. Показник (i = 1, ..., n) відповідає максимальному відносному відхиленню параметра z_ij. Тоді рівень мінливості зовнішнього середовища визначається формулою:

(4)

Зважаючи на рівень невизначеності та внутрішні можливості, формулюється загальна стратегія підприємства, яка реалізується у таких часткових стратегіях: стратегія стабілізації; стратегія зростання; стратегія скорочення діяльності. На сьогодні серед швейних підприємств Закарпатської області найбільш поширеною є стратегія стабілізації, реалізація якої дозволяє підтримувати їх життєдіяльність шляхом перероблення давальницької сировини.

На етапі оцінки ринкових позицій продуктів, відбору різних варіантів асортименту оцінюються сценарії розвитку альтернативних варіантів виробництва та реалізації продукції. У розділі запропоновані такі напрямки оптимізації асортименту: розширення асортименту - збільшення величини та глибини асортименту шляхом додавання нових товарних груп чи категорій і диференціації наявних товарів; оновлення асортименту за рахунок заміни застарілих товарів більш досконалими і модними; скорочення асортименту товарів, які не приносять економічного ефекту чи не відповідають іміджу підприємства.

Визначення виробничих потужностей передбачає оцінку виробничих можливостей підприємства, передусім здатність перебудувати виробничий процес в залежності від зміни обсягів і асортименту продукції. Прогнозування прибутку відбувається шляхом економіко-математичного моделювання, що дозволяє розробити декілька варіантів виробничої програми відповідно до певного асортименту чи пріоритетних заходів з його виробництва та вибрати оптимальний. Прогнозні оцінки стають основою для прийняття рішення про кінцевий варіант асортименту та виробничої програми швейного підприємства.

У третьому розділі “Основні напрями удосконалення стратегічного планування виробничої програми” представлено результати економіко-математичного моделювання оптимальної виробничої програми швейного підприємства та запропоновано деякі рекомендації до її реалізації.

Важливою складовою механізму стратегічного планування виробничої програми швейного підприємства є прогнозування прибутку від виробництва та реалізації визначеного асортименту продукції на основі економіко-математичного моделювання.

У розділі запропонована економіко-математична модель виробничої програми швейного підприємства, яка дозволяє формувати оптимальний асортимент продукції з урахуванням альтернативних можливостей інвестицій у виробничі потужності та витрат, пов'язаних зі збутом. При цьому в моделі врахований характерний для підприємств з пошиття одягу механізм діяльності за давальницькою схемою. Критерієм оптимальності виробничої програми обрано показник прибутку.

У моделі введені такі позначення: F - прибуток підприємства (цільова функція); , дохід від реалізації одиниці продукції з власної та давальницької сировини виду і відповідно; , затрати на виробництво одиниці продукції з власної та давальницької сировини виду і відповідно; затрати на інвестиції виду j у виробничі потужності продукції виду і; затрати на збутові заходи виду j для продукції з власної сировини виду і; обмеження обсягу виробництва продукції виду і; збільшення обсягів виробництва продукції виду і в результаті інвестицій виду j; верхня межа обсягів виробництва продукції виду і; обмеження обсягів збуту продукції з власної сировини виду і; збільшення обсягів збуту продукції з власної сировини виду і в результаті заходів виду j; верхня межа обсягів збуту продукції з власної сировини виду і; , нижня і верхня межа обсягів збуту продукції з давальницької сировини виду і відповідно; , змінні, що відображають обсяг виробництва продукції з власної та давальницької сировини виду і відповідно; цілочислова змінна, що відображає наявність інвестиції виду j у виробничі потужності продукції виду і; цілочислова змінна, що відображає наявність збутових заходів виду j для продукції виду і.

Цільова функція має вигляд:

(5)

Задані обмеження на виробництво продукції:

, , і = 1, 2, …, m (6)

Обмеження на реалізацію продукції:

, , , і = 1, 2, …, m (7)

На змінні накладаються обмеження невід'ємності:

(8)

Обмеження цілочисловості:

y_ij - ціле, z_ij - ціле (9)

Модель базується на частково цілочисловій задачі лінійного програмування, яка розв'язується методом Гоморі із застосуванням комп'ютерної програми, розробленої автором на мові Visual Basic for Applications в середовищі Microsoft Excel.

Результати впровадження розробленої моделі на ЗАТ “УШФ”, ВАТ “Мрія”, ВАТ “ВВТШО “Гроно” показують, що найбільш вигідним для даних підприємств є випуск продукції з власної сировини. Але, у зв'язку з проблемою реалізації продукції, повна відмова від виробництва за давальницькою схемою є недоцільною. Виходячи з цього, запропоновані різні варіанти оптимізації виробничої програми, які характеризуються збільшенням обсягів виробництва з власної сировини та зменшенням частки продукції з давальницької сировини. Практичну реалізацію моделі пропонується здійснювати за період від 1 до 5 років. У результаті застосування оптимізаційної моделі для досліджуваних підприємств можливе збільшення прибутку від 5,0% до 14,8% (на підставі фактичних даних господарської діяльності підприємств у 2009 р.). При цьому обсяги виробництва продукції з власної сировини можуть зростати на 21% - 34% (рис. 2).

Рис. 2. Резерви покращення фінансових результатів підприємств на основі застосування економіко-математичної моделі оптимізації виробничої програми (тис. грн.).

Виявлення можливих ризиків, які можуть виникнути в процесі реалізації виробничої програми, передбачає маркетингові дослідження структури ринку, визначення частки підприємства на ринку, її динаміки. Ця діяльність повинна проводитися швейними підприємствами для отримання інформації, яка б дозволила оптимізувати структуру асортименту продукції. Однак, як свідчить дослідження, така робота на швейних підприємствах практично не відбувається в зв'язку з переважним переробленням давальницької сировини, а також відсутністю маркетингових служб. Тому в структурі швейних підприємств пропонується організувати інформаційний центр з використанням інтернет-технологій, основними функціями якого є: проведення маркетингових досліджень потреб споживачів, насиченості ринку товарами, модних тенденцій; інформування клієнтів; реклама продукції тощо. Діяльність центру з використанням новітніх технологій має низку переваг: незначні витрати для створення, висока ефективність роботи та ін. Це сприяє вдосконаленню організаційної структури швейного підприємства та вирішенню проблем, які пов'язані з реалізацією продукції.

Висновки

Аналіз проблем формування виробничої програми підприємств в системі стратегічного планування дозволяє зробити певні узагальнення, висновки і запропонувати відповідні практичні рекомендації.

1. Генезис стратегічного планування проходив етапи розвитку, починаючи з довгострокового планування, що базувалося на екстраполяції минулих трендів, завершуючи впровадженням системи стратегічного планування, яка передбачає розробку стратегій, насамперед, виходячи з очікувань майбутніх періодів, а не тенденцій минулого. Стратегічне планування - це процес формування програми дій, який передбачає систематичне прийняття рішень щодо економічної політики підприємства, що забезпечують найкращі умови його функціонування на довгострокову перспективу.

2. Порівняльний аналіз класичних методів стратегічного планування підприємств (математичного, аналітичного, експертного, балансового, сценарного та ін.) дозволив виявити найбільш обґрунтований для використання в умовах невизначеності - сценарний підхід. Він полягає в розробці множини альтернатив розвитку майбутнього і дозволяє забезпечити необхідну гнучкість стратегічного плану та успішність його реалізації.

3. Інструментом реалізації стратегічного плану підприємства є виробнича програма, яка трактується як комплексний план виробництва і реалізації продукції, що передбачає оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища, багатоваріантність стратегій розвитку підприємства і характеризує асортимент та обсяги виготовлення товарів на основі оптимального використання трудових, технічних, технологічних та ін. ресурсів, з метою отримання максимального соціально-економічного результату.

4. Процес формування виробничої програми представлено як сукупність двох взаємопов'язаних підпроцесів - стратегічного і оперативного планування. Діяльність на стратегічному рівні передбачає визначення видів продукції, яку підприємство має намір реалізовувати на ринку, а на оперативному - визначення обсягів виробництва і реалізації продукції, строків виконання тощо.

5. Визначальними факторами, які впливають на стратегічне планування виробничої програми швейного підприємства, є: зовнішні фактори прямого впливу (постачальники, конкуренти, споживачі, інфраструктура) і непрямого впливу (цінова і митна політика; система оподаткування; законодавче забезпечення; ємність ринку і коливання попиту); внутрішні - визначають асортимент продукції (інноваційна діяльність; особливості сировини (структура і властивості); маркетингові дослідження, модні тенденції) і обсяги виробництва (технології виробництва; виробничі потужності; чисельність та рівень кваліфікації працівників; кількість оборотних засобів тощо).

6. Вивчення фінансово-господарської діяльності підприємств з пошиття одягу Закарпатської області виявило, що в основному вони працюють за давальницькою схемою. Це є одним із визначальних факторів низького рівня їх рентабельності та збитковості. Для підвищення ефективності роботи підприємств запропоновано механізм стратегічного планування виробничої програми, впровадження якого дозволить оптимізувати структуру асортименту продукції з урахуванням факторів зовнішнього середовища, стратегій розвитку підприємств та їх потенціалу.

7. Складовою процесу стратегічного планування виробничої програми є прогнозування результатів діяльності підприємства. Задля цього розроблено авторську економіко-математичну модель оптимізації виробничої програми. Здійснені розрахунки на основі досліджуваних швейних підприємств Закарпатської області свідчать про можливість збільшення прибутку при оптимізації виробничої програми на 5,0% - 14,8%. При цьому обсяги виробництва продукції з власної сировини можуть зрости на 21% - 34%.

8. З метою підтримки процесу прийняття оптимальних стратегічних рішень на підприємствах запропоновано створити інформаційні центри з використанням інтернет-технологій, що покращить адаптацію підприємств до змін зовнішнього середовища, забезпечить зворотний зв'язок з потенційними покупцями, підвищить ефективність маркетингових досліджень та реклами продукції.

Безперечно, цим дослідженням не вичерпується повне розв'язання проблеми стратегічного планування виробничої програми підприємств. Під час дослідження виявлені нові аспекти, які потребують подальшого вивчення, зокрема, розробка моделей і методів, які дозволять формувати виробничу програму, що буде оптимізувати виробництво з урахуванням багатокритеріальності цілей підприємства.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

Колективна монографія:

1. Повідайчик М. М. Виробнича програма підприємств у системі стратегічного планування / В. І. Ярема, М. М. Повідайчик : монографія. - Ужгород : ПРАТ “Видавництво “Закарпаття”, 2011. - 184 с. Особистий внесок: дослідження особливостей формування виробничої програми підприємств в умовах невизначеності, обґрунтування критеріїв оцінки виробничої програми, розробка оптимізаційної економіко-математичної моделі виробничої програми швейного підприємства.

У наукових фахових виданнях:

2. Повідайчик М. М. Модель інформаційної підтримки прийняття рішень на підприємстві / М. М. Повідайчик // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. : Економіка. - Ужгород, 2003. - Вип. 14. - С. 124-128.

3. Повідайчик М. М. Деякі теоретико-практичні аспекти стратегічного планування діяльності підприємства в сучасних умовах / М. М. Повідайчик // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. : Економіка. - Ужгород, 2008. - Вип. 25. - С. 136-143.

4. Повідайчик М. М. Еволюція стратегічного планування діяльності підприємств України / М. М. Повідайчик // Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. : Економіка. - Вип. 456. - 2009. - С. 80 - 84.

5. Повідайчик М. М. Модель оптимізації виробничої програми швейного підприємства / В. І. Ярема, М. М. Повідайчик // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку : зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки промисловості. - Донецьк, 2010. - С. 401 - 415. Особистий внесок: розробка оптимізаційної економіко-математичної моделі формування виробничої програми швейного підприємства.

6. Повідайчик М. М. Фактори внутрішнього та зовнішнього середовища і їх вплив на формування виробничої програми швейного підприємства / М. М. Повідайчик // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. : Економіка. - Ужгород, 2011. - Вип. 32. - С. 182-187.

Інші публікації, що додатково відображають результати дисертації:

7. Повідайчик М. М. Модель соціально-економічної системи із саморегулюючоюся структурою / М. М. Маляр, М. М. Повідайчик // Теорія прийняття рішень : зб. матеріалів міжнар. школи-семінару (Ужгород, 7-12 жовтня 2002 р.). - Ужгород, 2002. - С. 52. Особистий внесок: запропоновано економіко-математичну модель оцінки ефективності прийнятих рішень менеджерами підприємства.

8. Повідайчик М. М. Модель управління підприємством на основі автоматизованої системи контролінгу / Р. С. Шулла, М. М. Повідайчик // Теорія прийняття рішень : зб. матеріалів міжнар. школи-семінару (Ужгород, 27 вересня - 2 жовтня 2004 р.). - Ужгород, 2004. - С. 98. Особистий внесок: запропоновано розглядати структуру підприємства як ієрархічну систему з визначеними центрами відповідальності.

9. Повідайчик М. М. Застосування моделей лінійного та квадратичного програмування для знаходження оптимальної короткострокової виробничо-збутової програми підприємства / Р. С. Шулла, М. М. Повідайчик // Теорія прийняття рішень : зб. матеріалів міжнар. школи-семінару (Ужгород, 2-7 жовтня 2006 р.). - Ужгород, 2006. - С. 94. Особистий внесок: обґрунтування критеріїв оцінки оптимальної короткострокової виробничо-збутової програми підприємства.

10. Повідайчик М. М. Модель планування виробничо-збутової програми підприємства в умовах сезонного коливання попиту на продукції / Р. С. Шулла, М. М. Повідайчик // Теорія прийняття рішень : зб. матеріалів міжнар. школи-семінару (Ужгород, 29 вересня - 4 жовтня 2008 р.). - Ужгород, 2008. - С. 166 - 168. Особистий внесок: розроблено модель планування виробничо-збутової програми підприємства в умовах сезонного коливання попиту на продукцію.

11. Повидайчик М. М. Модель многокритериальной задачи технико-экономического планирования / М. М. Маляр, М. М. Повидайчик // Информационные технологии и информационная безопасность в науке, технике и образовании “Инфотех - 2007” : сб. материалов междунар. научно-практической конф. (Севастополь, 10 - 16 сентября 2007 г.): в 2-х ч. - Севастополь, 2007. - Ч. 1. - С. 36 - 38. Особистий внесок: визначення факторів зовнішнього середовища, що впливають на планування виробничої програми підприємства.

12. Повидайчик М. М. Формализация задачи построения стратегического плана деятельности предприятия / М. М. Маляр, М. М. Повидайчик // Х Белорусская математическая конференция : сб. материалов междунар. научно-практической конф. (Минск, 3 - 7 ноября 2008 г.). - Часть 5. - Минск, 2008. - С. 94. Особистий внесок: формування стратегічного плану підприємства на основі орієнтованого зваженого графа.

13. Повідайчик М. М. Деякі оцінки параметрів зовнішнього середовища діяльності підприємства / М. М. Повідайчик, М. М. Шаркаді // Информационные технологии и информационная безопасность в науке, технике и образовании “Инфотех - 2009” : сб. материалов междунар. научно-практической конф. (Севастополь, 7 - 12 сентября 2009 г.). - Севастополь, 2009. - С. 168 - 170. Особистий внесок: розроблено економіко-математичну модель оцінки невизначеності зовнішнього середовища підприємства через показники його складності та мінливості.

14. Повідайчик М. М. Задача прогнозування деяких показників діяльності підприємства при розробці стратегічного плану / М. М. Маляр, М. М. Повідайчик, П. П. Мулеса // Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці : зб. матеріалів міжнар. науково-методичної конф. (Чернівці, 1 - 4 квітня 2009 р.). - Чернівці, 2009. - С. 253 - 254. Особистий внесок: дослідження та обґрунтування індикаторів, які сигналізують про потенційні загрози підприємства, що дозволяє цілеспрямовано і своєчасно реагувати на них відповідними заходами.

15. Повідайчик М. М. Моделювання оптимального співвідношення випуску продукції із власної і давальницької сировини швейного підприємства / М. М. Повідайчик // Теорія прийняття рішень : зб. матеріалів міжнар. школи-семінару (Ужгород, 27 вересня - 1 жовтня 2010 р.). - Ужгород, 2010. - С. 175 - 176.

16. Повідайчик М.М. Деякі аспекти стратегічного планування на підприємствах в умовах невизначеності зовнішнього середовища / М. М. Повідайчик // Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці : зб. матеріалів ІІ міжнар. науково-методичної конф. (Чернівці, 4 - 6 травня 2011 р.). - Чернівці, 2011. - С. 238 - 239.

17. Повідайчик М. М. Оптимізація портфеля замовлень на підприємстві / О. В. Міца, М. М. Повідайчик // Обчислювальний інтелект - 2011 : зб. матеріалів міжнар. науково-технічної конф. (Черкаси, 10 - 13 травня 2011 р.). - Черкаси, 2011. - С. 456 - 457. Особистий внесок: оптимізація виробничої програми підприємства на основі методу динамічного програмування.

Анотація

Повідайчик М. М. Виробнича програма підприємств у системі стратегічного планування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Державний вищий навчальний заклад “Ужгородський національний університет”, Ужгород, 2011.

Дисертація присвячена проблемі формування виробничої програми підприємств у системі стратегічного планування. Особливу увагу приділено стратегічним аспектам планування виробничої програми - оптимізації асортименту продукції, яку підприємство має намір реалізовувати на ринку.

У роботі проаналізовано сучасні наукові концепції стратегічного планування та практику формування виробничих програм на підприємствах з пошиття одягу. Здійснено класифікацію факторів, які впливають на стратегічне планування виробничої програми, на основі їх ієрархічної структуризації з урахуванням специфіки діяльності підприємств. Теоретично обґрунтовано і запропоновано механізм стратегічного планування виробничої програми швейного підприємства та розроблено економіко-математичну модель виробничої програми, яка дозволяє оптимізувати асортимент продукції, враховуючи альтернативні можливості інвестицій у виробничі потужності та витрати, пов'язані зі збутом.

Ключові слова: виробнича програма, стратегічне планування, невизначеність, швейне підприємство, оптимізація асортименту.

...