Розвиток підприємств м’ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

УДК 631.14:636.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Посилаєв Вадим Валерійович

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Олійник Олександр Васильович Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, Ільчук Микола Максимович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри організації агробізнесу;

доктор сільськогосподарських наук, кандидат економічних наук, професор Чигринов Євген Іванович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри технології проектування, механізації і технічного сервісу в тваринництві та технології птахівництва.

Захист відбудеться 8 червня 2011 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 1-221.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий « 7 » травня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д.В. Шиян

агропромисловий худоба вирощування ціна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі більшість сільськогосподарських підприємств стали самостійними, однак втратили гарантовані ринки збуту, особливо тваринницької продукції. Перехід до ринкових умов господарювання та приватизація м'ясопереробних підприємств були здійснені без урахування інтересів сільськогосподарських товаровиробників, унаслідок чого практично розпалися сировинні зони м'ясокомбінатів. Через низьку платоспроможність населення та збільшення потоку імпортних продуктів харчування, навіть в умовах катастрофічного падіння виробництва в тваринництві виникають проблеми з реалізацією вітчизняної сільськогосподарської продукції.

Забезпечення населення країни м'ясною продукцією в умовах зниження обсягів виробництва, з однієї сторони, і скорочення платоспроможного попиту з іншої, викликає необхідність розробки комплексу заходів з підвищення ефективності функціонування та сталого розвитку підприємств вітчизняного м'ясопродуктового підкомплексу.

М'ясопродуктовий підкомплекс АПК об'єднує сільськогосподарських товаровиробників, м'ясопереробні підприємства і торговельні організації в єдиному процесі вирощування худоби та птиці, її переробки і реалізації готової продукції. Питання механізму функціонування підприємств м'ясопродуктового підкомплексу, їх ефективності в ринкових умовах господарювання висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених-економістів В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, П.С. Березівського, В.Л. Валентинова, П.І. Гайдуцького, М.В. Зубця, М.М. Ільчука, І.І. Лукінова, О.В. Мазуренко, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, О.В. Олійника, В.О. Пабата, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, Є.І. Чигринова, Л.С. Шморгуна, О.М. Шпичака, О.Г. Шпикуляка та ін.

Однак, незважаючи на численні наукові розробки та публікації, недостатньо вивченими залишаються питання розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу з виробництва яловичини, регулювання взаємовідносин між ними, ефективності державної підтримки м'ясопродуктового підкомплексу АПК та місце держави у вирішенні проблем щодо виходу галузі з кризового становища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до науково-дослідних робіт Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, зокрема наукової тематики кафедри фінансів: «Удосконалення фінансово-кредитного механізму сталого розвитку аграрного сектора економіки» (номер державної реєстрації 0108U011205). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт кафедри полягала в оцінці рівня державної підтримки вирощування великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області та прогнозуванні її розміру на перспективу.

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є системне дослідження підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини, обґрунтування теоретичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо їх розвитку та взаємодії. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

· визначити теоретичну сутність поняття «розвиток підприємств» агропромислового виробництва;

· узагальнити організаційно-економічні аспекти розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини;

· оцінити сучасний стан розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу та визначити тенденції виробництва м'ясної продукції;

· визначити економічну ефективність вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби, виявити фактори, які на неї впливають, та обґрунтувати беззбитковий рівень продуктивності;

· здійснити оцінку рівня та ефективності державної підтримки вирощування худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах;

· удосконалити систему розрахунків між підприємствами м'ясопродуктового підкомплексу;

· виявити тенденції змін закупівельних та оптових цін і обґрунтувати параметри ціноутворення на продукцію вирощування великої рогатої худоби;

· визначити рівень зацікавленості у партнерстві з виробництва яловичини підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК Харківської області.

Об'єктом дослідження є процес функціонування та розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу з виробництва яловичини.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є наукові праці вітчизняних та закордонних учених, у яких розкриваються закономірності розвитку м'ясопродуктового підкомплексу АПК, особливості економічних взаємозв'язків між підприємствами м'ясопродуктового підкомплексу.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання і комплексний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, згідно з яким всі об'єкти розглядаються не ізольовано, а у взаємному зв'язку та у процесі постійного розвитку. Поряд із загальним методом пізнання були застосовані специфічні методи та прийоми дослідження: системний (для комплексного врахування чинників, умов, обставин, які впливають на функціонування регіонального м'ясопродуктового підкомплексу); абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формулювання висновків); економіко-статистичні - динамічних рядів, індексний, середніх та відносних величин тощо (для виявлення тенденцій в розвитку окремих параметрів регіонального м'ясопродуктового підкомплексу, виявлення впливу чинників на їх формування); монографічний (для поглибленого вивчення особливостей прояву окремих аспектів функціонування економічних взаємовідносин у м'ясопродуктовому підкомплексі на прикладі типових об'єктів); розрахунково-конструктивний (для обґрунтування прогнозних параметрів державної підтримки виробництва м'яса); балансовий (для вивчення взаємозв'язку і пропорційності між основними параметрами ринкової кон'юнктури - попитом і пропозицією м'яса).

Інформаційною основою роботи слугували нормативно-правові документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління статистики у Харківській області, державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області, дані річної звітності сільськогосподарських і м'ясопереробних підприємств Харківської області, спеціальні літературні джерела, власні розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі комплексного підходу та системного аналізу досліджено діяльність підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК при виробництві яловичини і визначено основні напрями їх розвитку та взаємодії. Основу наукової новизни результатів дослідження становлять такі положення:

вперше:

- здійснено моделювання взаємовигідності виробництва яловичини підприємствами регіонального м'ясопродуктового підкомплексу АПК, що дозволяє формувати партнерські відносини між ними і забезпечує збалансований їх розвиток;

удосконалено:

- методичний підхід до визначення розміру дотацій на 1 т живої маси великої рогатої худоби реалізованої на м'ясо, який базується на розрахунку еквівалентної ціни і враховує рівень державної підтримки вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області, з прогнозуванням її розміру на перспективу;

- систему розрахунків між сільськогосподарськими і м'ясопереробними підприємствами, яка, на відміну від існуючої, передбачає укладання довгострокових договорів контрактації з обґрунтуванням штрафних санкцій за невиконання зобов'язань сторонами при контролюючій ролі державних установ;

дістало подальший розвиток:

- визначення поняття «розвиток підприємств» агропромислового виробництва, як процесу, що передбачає пошук і впровадження нових методів і механізмів розширення масштабів діяльності за обраною стратегією;

- методичні підходи до систематичного моніторингу співвідношення закупівельних та оптових цін на м'ясну продукцію, які, на відміну від існуючих, визначають еквівалентність обміну між підприємствами м'ясопродуктового підкомплексу АПК шляхом застосування середньогармонійного індексу та його визначення за категоріями господарств;

- пропозиції щодо формування закупівельної ціни на живу масу великої рогатої худоби, які базуються на обґрунтуванні нормативної собівартості та норми прибутку на авансований капітал.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені в дисертаційній роботі, можна використовувати для об'єктивної оцінки ефективності функціонування і розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК, рівня їх зацікавленості у виробництві яловичини та удосконалення системи економічних взаємовідносин між ними.

Розробки щодо визначення критеріїв взаємовигідної співпраці підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК рекомендовані до впровадження Департаментом економіки та управління державною власністю Міністерства аграрної політики України (довідка № 11-3-9/15 від 01.02.2011р.), використовуються в практичній діяльності ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» (довідка №166 від 01.03.2011р.). Рекомендації щодо удосконалення системи договорів-контрактації між сільськогосподарськими та м'ясопереробними підприємствами прийняті для впровадження Харківською обласною державною адміністрацією (довідка №01-49/9412 від 28.12.2010р.); ПСП «Агрофірма «Прогрес» Сахновщинського району Харківської області (довідка № 58 від 21.02.2011р.); ФГ «Альфа» Золочівського району Харківської області (довідка №2802-01 від 28.02.2011р.). Оцінка ефективності державної підтримки вирощування великої рогатої худоби на м'ясо та рекомендації щодо обґрунтування її розміру використовуються Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка №08-01-226 від 28.12.2010р.). Доповнення до діючої методики обчислення індексів закупівельних цін рекомендовані до практичного застосування Головним управлінням статистики у Харківській області (довідка №10/372 від 28.12.2010р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва при викладанні дисциплін «Економічний аналіз», «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва», «Фінансовий менеджмент» (довідка №246 від 25.02.2011р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційної роботи сформульовано та обґрунтовано автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційних досліджень доповідалися автором і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 2007р.); «Економіка аграрних підприємств: проблеми теорії і практики» (м. Полтава, 2008р.); «Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України» (м. Харків, 2008р.); «Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения» (Російська Федерація, м. Бєлгород, ХІІІ - 2009р., ХІV - 2010р.); «Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора» (м. Харків, 2009р.); «Основні напрями інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК» (м. Львів, 2010р.); «Держава і право: проблеми становлення і стратегії розвитку» (м. Суми, 2010р.); «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, IV - 2010р.); «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва» (м. Львів, 2010р.). Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на щорічних наукових семінарах і конференціях ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (2005-2011 рр.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані одноосібно у 21 науковій праці, з яких у фахових виданнях 11 праць. Загальний обсяг праць становить 4,6 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Результати дослідження викладені на 275 сторінках, у тому числі основний текст займає 195 сторінок. Дисертаційна робота містить 53 таблиці, 23 рисунки, список використаних джерел з 225 найменувань (на 24 сторінках), 15 додатків (на 47 сторінках).

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок із науковими програмами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, методологію і методику дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини» досліджено сутність понять «розвиток підприємств» та «м'ясопродуктовий підкомплекс АПК», організаційно-економічні основи функціонування, взаємодії та розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини.

У сучасних умовах м'ясопродуктовий підкомплекс України - це неформальна сукупність підприємств з вирощування м'ясосировини, її переробки та доведення до споживачів готової продукції в єдиному циклі виробництва. За обсягами господарської діяльності домінуюче місце серед суб'єктів підкомплексу належить підприємству як юридичній особі. На рівні підприємства формуються не лише відносини економічної власності, але й техніко-економічні (відносини спеціалізації, концентрації виробництва, кооперації праці та ін.) й організаційно-економічні відносини (маркетинг, менеджмент, обмін досвідом тощо).

У сучасній економічній теорії під економічним розвитком зазвичай розуміється регулярне, стійке розширення масштабів діяльності певної господарської системи, яке виражається у збільшенні розмірів використаної суспільної праці та виробленого продукту - товарів і послуг. При розгляді економічного розвитку головною проблемою стає кількісний та якісний розвиток виробництва і поліпшення його структури, поетапне розв'язання невідкладних та більш віддалених проблем у рамках заздалегідь визначеного кінцевого стратегічного результату, який агропідприємство має на меті.

На нашу думку, поняття «розвиток» можна визначити як процес безперервних змін, що має бути стратегічно спрямованим. Таким чином, «розвиток підприємства» - це процес, що передбачає пошук і впровадження нових методів і механізмів розширення масштабів діяльності за обраною стратегією.

Розвиток будь-якого виробництва взагалі, і аграрного зокрема, має дві складові: перша - організаційна, друга - економічна. З організаційної точки зору розвиток підприємств аграрного сектора економіки обумовлювався процесом реформування земельних відносин і форм господарювання в Україні. Економічну складову розвитку підприємств характеризує виробництво матеріальних благ за умов дотримання об'єктивного закону вартості, який передбачає відшкодування виробничих витрат і одержання прибутку, що забезпечує розширене або просте відтворення капіталу.

Доведено, що розвиток підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини значною мірою характеризується їх спроможністю вирощувати і переробляти м'ясосировину. Багато фахівців пов'язують скотарство переважно з виробництвом молока, а яловичину вважають супутнім продуктом, оскільки в умовах нашої країни історично було зроблено ставку на худобу, яка дає одночасно і молоко, і м'ясо. До останнього часу галузь базувалася на розведенні тварин молочних і молочно-м'ясних порід. Поєднати в таких умовах високу молочність і гарну м'ясистість худоби, інтенсивне виробництво молока і м'яса складно.

Подальший розвиток підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК вимагає регулювання аграрного ринку через еквівалентні ціни, які б відповідали суспільно необхідним витратам живої та уречевленої праці та забезпечували б розширене відтворення вкладених активів, а держава економічними методами, включаючи ціновий механізм, виконувала роль регулятора ринку для забезпечення рівних міжгалузевих умов розвитку.

У другому розділі «Сучасний стан розвитку підприємств з вирощування та переробки великої рогатої худоби» досліджено основні тенденції розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК Харківської області, здійснено оцінку економічної ефективності вирощування худоби, визначено стан м'ясопереробної промисловості регіону.

Вирощування худоби на м'ясо здійснюють сільськогосподарські підприємства (у тому числі фермерські господарства) та господарства населення. У теперішній час понад 95% поголів'я великої рогатої худоби Харківської області вирощується у неспеціалізованих сільськогосподарських підприємствах. За 19 років незалежності України сільськогосподарські підприємства втратили провідне становище в галузі, однак залишилися основними вітчизняними постачальниками сировини для м'ясопереробних підприємств, оскільки рівень товарності м'яса в господарствах населення у п'ять разів нижче ніж у сільськогосподарських підприємствах, що свідчить про виробництво м'яса в більшості господарств населення Харківської області переважно для самозабезпечення.

Виробництво м'яса (у забійній вазі) по всіх категоріях господарств Харківської області з 1990 по 2009 рр. зменшилося втричі. Особливого зниження зазнала м'ясна продукція скотарства. По усіх категоріях господарств Харківської області річний приріст живої маси великої рогатої худоби за цей період скоротився більш ніж у п'ять разів, а по сільськогосподарських підприємствах у 12 разів. Основною причиною зменшення обсягів виробництва м'ясної продукції стало різке скорочення поголів'я тварин. Лише за останні п'ять років спостерігається зменшення як чисельності поголів'я худоби, так і кількості господарств, які її вирощують (табл. 1). Водночас спостерігається тенденція до зростання чисельності м'ясопереробних підприємств.

Таблиця 1. Динаміка показників вирощування та переробки великої рогатої худоби підприємствами м'ясопродуктового підкомплексу АПК Харківської області

Показники	Роки	2009 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість сільськогосподарських підприємств, які вирощували та (реалізовували) ВРХ на м'ясо	257	218	198	179	162	63,0
Середньорічне поголів'я ВРХ на вирощуванні та відгодівлі (з розрахунку на 1 господарство), голів:	407	405	360	344	370	90,9
Приріст живої маси ВРХ на вирощуванні і відгодівлі:
- всього, ц	123229	112924	99239	99235	94467	76,7
- з розрахунку на 1 голову худоби, ц	1,18	1,28	1,39	1,61	1,57	133,1
- середньодобовий приріст 1 голови худоби, г	323	350	381	441	448	138,7
Рівень рентабельності вирощування великої рогатої худоби на м'ясо, %	-36,6	-46,1	-45,7	-26,8	-38,5	х
Кількість переробних підприємств, які виробляли та реалізовували м'ясопродукти	27	29	3	29	32	118,5
Виробнича потужність м'ясопереробних підприємств, т/зміну	211,0	211,5	213,2	212,4	213,6	101,2
Обсяг закупівлі великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах області, тис. ц	48,5	73,7	79,5	67,7	43,1	88,9
Рентабельність виробництва яловичини на переробних підприємствах, %	20,3	21,4	18,2	18,5	18,7	х

Джерело. Власні розрахунки автора за даними Головного управління статистики в Харківській області, Головного управління агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації

Вирощування та відгодівля великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області, незважаючи на стабільне зростання середньодобових приростів, є збитковим, тоді як виробництво яловичини і м'ясопродуктів з неї на переробних підприємствах залишається рентабельним.

Аналіз розподілу сільськогосподарських підприємств за рівнем рентабельності 1 ц живої маси великої рогатої худоби показав, що в 2009 р. лише 24 господарства Харківської області або 14,8% отримали прибуток, а 6 досягли

нульової рентабельності, в той час як інші 132 виробники закінчили рік зі збитками. При цьому темпи зміни витрат на вирощування великої рогатої худоби практично дорівнювали темпам змін ціни реалізації, проте абсолютне значення витрат на виробництво 1 ц приросту живої маси в 1,5 раза перевищувало ціну її реалізації. Зменшення обсягів виробництва і підвищення собівартості свідчать про неефективну діяльність сільськогосподарських підприємств з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби на м'ясо (рис. 1).



Рис. 1. Залежність показників ефективності вирощування великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Джерело. Власні розрахунки автора.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат на виробництво приросту живої маси великої рогатої худоби займають корма. Результати кореляційного аналізу між собівартістю приросту живої маси, продуктивністю і витратами кормів на одну голову великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі, а також впливу структури раціонів годівлі на рівень собівартості і продуктивності показали тісний зв'язок між досліджуваними показниками, при цьому витрати за статтею «Корма» збільшуються в основному за рахунок зростання собівартості 1 ц к. од.

Проведені розрахунки беззбиткового обсягу виробництва приросту живої маси великої рогатої худоби по сільськогосподарських підприємствах Харківської області показали, що фактично досягнутий рівень продуктивності в 2009 р. у 1,7 раза нижчий його критичного значення. Щоб уникнути збитковості в сільськогосподарських підприємствах Харківської області за існуючого рівня виробничих витрат і цін реалізації продуктивність однієї голови великої рогатої худоби повинна перевищувати 267 кг/рік або 730 г на добу.

Установлено, що зростання витрат на виробництво 1 ц приросту живої маси відбувається при збільшенні середньодобового приросту лише до 600 г і, при відповідній витратам ціні, такі господарства були б прибутковими. Подальше зростання продуктивності обумовлює зменшення рівня витрат на 1ц приросту. Однак, господарства в яких продуктивність великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі вища за 600 г/добу становлять лише 2-3% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств області.

Переробку м'ясної сировини в Харківській області здійснюють 32 підприємства, з яких 24 мають частку м'ясопродукції в структурі товарної продукції 50% і більше, в тому числі 14 м'ясокомбінатів і один птахокомбінат. Підприємства відрізняються значним діапазоном потужностей: з виробництва м'яса - від 0,1 до 30 т/зміну; консервів - від 5 до 250 тис. умовних банок. Загальна виробнича потужність переробних підприємств протягом останніх п'яти років суттєво не змінювалася, однак їх чисельність коливалася за рахунок ліквідації і створення невеликих цехів, малих підприємств з переробки м'яса.

М'ясопереробні підприємства Харківської області виробляють широкий асортимент продукції, при цьому обсяг і структура виробництва м'ясопродуктів суттєво змінюється за роками. Так, зменшилися обсяги виробництва чистого м'яса яловичини при одночасному зростанні обсягів ковбасних виробів і м'ясних напівфабрикатів. Однією з причин таких трансформацій є збільшення використання імпортованої, дуже часто низькоякісної сировини.

Загальна потужність переробних підприємств дозволяє повністю переробити всю вирощену в області худобу та птицю, проте відсутність довгострокових договорів між м'ясопереробними і сільськогосподарськими підприємствами та періодичне надходження значних обсягів імпортної сировини, яка є значно дешевшою, не сприяють стабілізації у м'ясному тваринництві.

У третьому розділі «Напрями розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини» обґрунтовано заходи щодо розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК через запровадження еквівалентного ціноутворення на продукцію сільського господарства, підвищення ефективності державної підтримки товаровиробників і взаємної зацікавленості сільськогосподарських та переробних підприємств у виробництві яловичини.

Діюча система ціноутворення в м'ясному підкомплексі АПК не забезпечує еквівалентного обміну між сільським господарством та іншими галузями економіки. Темпи зростання закупівельних цін на продукцію м'ясного скотарства в 2000-2009 рр. були значно нижчими за темпи зростання цін на промислову продукцію для сільського господарства, що призвело до підвищення собівартості м'ясосировини.

Методика розрахунку еквівалентної ціни, запропонована ННЦ «ІАЕ», значною мірою відображає процес ціноутворення на продукцію рослинництва. Що ж стосується продукції тваринництва в цілому і м'ясного зокрема, то в даному випадку з розрахунку слід виключати вартість землі, оскільки її ми враховуємо через корми, як продукцію рослинництва. Таким чином, еквівалентна ціна на м'ясну продукцію скотарства може бути обчислена за такою формулою:

Ц = С_Н + К_НП х (О_ВФ + О_З х К) (1)

де Ц - еквівалентна ціна 1 т м'ясної продукції скотарства, грн; С_Н - нормативна собівартість 1 т продукції, грн; К_НП - коефіцієнт нормативної норми прибутку; О_ВФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, авансованих у виробництво 1т продукції, грн; О_З - середньорічна вартість оборотних засобів, авансованих у виробництво 1 т продукції (повна собівартість без амортизації та орендної плати), грн; К - коефіцієнт обігу оборотних засобів по окремих видах продукції, визначається діленням терміну технологічного процесу в днях (місяцях) на річну кількість днів (місяців).

Таким чином, еквівалентна ціна 1 т живої маси великої рогатої худоби, обчислена за наведеною методикою, за рівня м'ясної продуктивності 600 г/добу становить 14462,1 грн, тоді як мінімальна закупівельна ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України на 2010 р., становить лише 13350 грн/т.

Статистичні спостереження за рівнем і динамікою цін на сільськогосподарську продукцію дають можливість здійснювати систематичний контроль за співвідношенням закупівельних і оптових цін, що визначають еквівалентність обміну між сільським господарством і переробною промисловістю. Важливу роль при цьому відіграє застосування індексів. На сьогодні в Україні обчислення індексів закупівельних і оптових цін відбувається за методикою розрахунку індексів споживчих цін. Ми вважаємо, що для всебічної характеристики процесів ціноутворення і наукової обґрунтованості цінового регулювання середні закупівельні ціни на тваринницьку продукцію в цілому, і м'ясну зокрема, та їх індекси необхідно визначати не тільки в цілому по усіх господарствах, але й по окремих категоріях. Застосування середньогармонійного індексу цін дасть можливість обчислювати індекси цін і за окремими видами продукції в загальній їх вартості. Розрахунки показали можливість визначення як динаміки цін, так і вплив на них структури якості реалізованої на м'ясо худоби.

За період становлення ринкової економіки України державна підтримка аграрної сфери була обмеженою, непослідовною і не забезпечувала паритетності розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК. При цьому кожна з програм підтримки сільського господарства відрізняється цілями та методами реалізації і потребує особливих підходів до оцінки ефективності бюджетних витрат, які в Україні практично не застосовуються. Однак, в умовах обмеженості бюджетних коштів, такий аналіз доцільно систематично проводити.

Для оцінки обсягів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та її ефективності використовують низку спеціальних показників. Застосування того чи іншого показника залежить від конкретних завдань виміру. Зокрема, проведені розрахунки показали, що підвищення цін на внутрішньому ринку понад рівень світових не розв'язали проблему збитковості вирощування великої рогатої худоби (номінальний коефіцієнт захисту більше 100%), проте державне втручання дозволило компенсувати негативний вплив ціни, про що свідчать додатні значення показника оцінки підтримки виробника (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка показників оцінки рівня державної підтримки виробництва великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Показники	Роки
	2001	2003	2005	2007	2009
Ціна реалізації великої рогатої худоби на м'ясо (грн/т): - світова	4309	4080	5543	5726	5917
- по Харківській області	3287	2393	6561	6552	10835
Номінальний коефіцієнт захисту (NPC), %	76,2	58,6	118,4	114,4	183,1
Оцінка підтримки виробника (PSE), тис. грн	- 7,3	- 4,9	9,7	22	24,6
Відносна оцінка підтримки виробника (PSE), %	- 68,9	- 17,3	28,4	38,8	31,1
Рівень рентабельності (збитковості), %	- 45,1	- 36,6	- 46,1	- 45,7	- 26,8

Джерело. Власні розрахунки автора за даними Головного управління статистики в Харківській області, інспекції по контролю за цінами

Дотування виробництва та реалізації продукції сільського господарства за рахунок бюджету є доцільним за умови врахування цих дотацій при визначенні рівня рентабельності та не включення в ціну його реалізації (за аналогією механізму повернення ПДВ на м'ясо). Фактичні витрати державної підтримки у 2008 р. на вирощування великої рогатої худоби складали 2900 грн за 1 т живої ваги. У 2009 р. сума дотацій за високовагову худобу, реалізовану м'ясопереробним підприємствам Харківської області, передбачена в розмірі 1000 грн за 1 т.

За нашими розрахунками, при еквівалентній ціні 1 т живої маси великої рогатої худоби 14462 грн і можливій мінімальній ціні реалізації, яка б забезпечила 5% рівень рентабельності - 14102 грн/т, сума дотації на 1 т реалізованої на забій худоби в живій вазі становитиме 360 грн. Визначений рівень мінімальної ціни реалізації 1 т живої маси худоби підтверджується й обчисленням її з позиції кінцевої ціни продукції та виходу м`яса.

Невідповідність фактичної ціни реалізації навіть обчисленому мінімальному її рівню призводить до того, що сільськогосподарське підприємство, як виробник м'ясосировини, отримує меншу частку в кінцевій ціні реалізації м'ясної продукції. Цей висновок підтверджують й дані табл. 3.

Таблиця 3. Частка підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК у кінцевій ціні реалізації 1 кг яловичини

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	грн	%	грн	%	грн	%
Товаровиробники (оптова ціна реалізації) - всього	19,53	82,6	27,62	82,4	28,86	81,8
з них: сільськогосподарські підприємства (середня закупівельна ціна 1 кг у забійній вазі)	6,48	27,4	11,13	33,2	12,35	35,0
ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» (оптова ціна за мінусом закупівельної)	13,05	55,2	16,49	49,2	16,51	46,8
Торгівля і транспортування - всього	4,11	17,4	5,90	17,6	7,05	18,2
у т.ч. транспортування	1,75	7,4	2,55	7,6	2,87	8,2
торговельні підприємства	2,36	10,0	3,35	10,0	3,53	10,0
Разом	23,64	100	33,52	100	35,26	100

Джерело. Власні розрахунки автора за даними Головного управління статистики в Харківській області, ТОВ «Харківський м'ясокомбінат»

Не менш важливою проблемою сьогодні є відсутність в Україні чіткої регламентації вимог до худоби, що вирощується на забій, і відповідності її стандартам на м'ясо. Немає також відповідності діючих стандартів на велику рогату худобу для забою і градацією закупівельних цін на неї. Велика рогата худоба для забою поділяється на чотири групи з розмежуванням за категоріями, а закупівельні ціни встановлюються за вгодованістю худоби: вища, середня, нижче середньої і худа.

У системі АПК отримали розвиток різноманітні види зв'язків, з яких найбільш перспективними, як показує багаторічний досвід, є довгострокові прямі зв'язки сільськогосподарських товаровиробників з переробними і торговельними підприємствами, однак вони практично відсутні в господарствах Харківської області. Контрактація ґрунтується на укладенні договорів між сільськогосподарськими і переробними (торговельними) підприємствами на виробництво й збут певних видів худоби і птиці. Є три найбільш поширені типи контрактів: контракти із вказівкою тільки умов закупівель; контракти, у яких крім цього, покупець зобов'язується поставляти сільськогосподарським товаровиробникам певні засоби виробництва і має право визначати умови виробництва; контракти, у яких покупець визначає умови закупівель, поставляє більшість засобів виробництва, вибирає технологію виробництва кінцевої продукції з метою заданих параметрів.

Наші дослідження доводять необхідність удосконалення взаємозв'язків виробників з переробниками шляхом упровадження довгострокових договорів-контрактації з обов'язковим визначенням обсягів, цін, термінів та штрафних санкцій за невиконання умов договору як виробниками сировини, так і м'ясопереробниками. Налагоджений механізм таких зв'язків на основі довгострокових договорів-контрактації дозволяє не лише прискорити процес заготівлі та поліпшити якість продукції, але й уникнути втрат, знизити витрати та підвищити ефективність виробництва.

Нееквівалентний обмін між сільськогосподарськими і переробними підприємствами м'ясного підкомплексу АПК, викликаний низькими цінами на сировину, призводять до розриву міжгалузевих зв'язків і скорочення м'ясного скотарства. Для організації ефективної діяльності підприємств м'ясного підкомплексу АПК доцільно обчислити параметри, які б забезпечували вигідне співробітництво його учасників з виробництва яловичини. З цією метою ми пропонуємо застосувати удосконалену економетричну формулу (2), яка дозволить провести об'єктивний кількісний та якісний аналіз взаємодії партнерів і визначити аргументовані критерії їх взаємовигідної співпраці.

(2)

де - цільова функція, яка відображає рівень зацікавленості (умовний коефіцієнт) сільськогосподарського виробника і м'ясопереробника у партнерстві (0 ? ? 1); Р_зак - закупівельна ціна одиниці м'ясосировини м'ясокомбінатом у сільськогосподарських підприємств; Р_опт - ринкова ціна одиниці готової продукції (яловичини) м'ясокомбінату; Q_вир - кількість м'ясосировини, вирощеної сільськогосподарськими підприємствами; Q_пер - кількість м'ясосировини, закупленої м'ясокомбінатом; С_пер - витрати м'ясокомбінату на переробку одиниці м'ясосировини; С_вир - витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво одиниці м'ясосировини; k - коефіцієнти кореляційно-регресійної залежності обсягів реалізації готової продукції (яловичини) від ціни.

Розрахунки показали, що за 2007-2009 рр. середній рівень зацікавленості у виробництві яловичини коливається в межах: 0,6 ? ? 0,7. Тобто ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» привласнює понад 60% доходу від кінцевої реалізації готової продукції (яловичини) в умовах закупівлі великої рогатої худоби у сільськогосподарських товаровиробників Золочівського району Харківської області за ціною 8,41 - 9,36 грн за 1 кг живої ваги. За такого рівня закупівельних цін на велику рогату худобу 10 з 12 сільськогосподарських підприємств району у 2009 р. мали збитки від вирощування та відгодівлі худоби.

Якщо фактична закупівельна ціна дорівнюватиме розрахунковій (14102 грн за 1 т живої маси), то рентабельність вирощування великої рогатої худоби на м'ясо підвищилася би до 30%, а рентабельність переробки великої рогатої худоби у ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» при цьому знизиться до 22%. Отже, обґрунтовані рівні закупівельних цін на живу масу великої рогатої худоби дадуть змогу всім сільськогосподарським підприємствам Золочівського району Харківської області і ТОВ «Харківський м'ясокомбінат» одержати доходи, достатні для покриття витрат і здійснення розширеного відтворення при виробництві яловичини.

Висновки

У дисертації наведено нове вирішення науково-практичного завдання щодо обґрунтування теоретичних засад та розробки практичних рекомендацій з розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини. Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. М'ясопродуктовий підкомплекс являє собою неформальну сукупність підприємств з вирощування м'ясосировини, її переробки та доведення до споживачів готової продукції в єдиному циклі виробництва. В основі його функціонування покладені основні принципи ринкового господарювання: орієнтація на споживача, свобода вибору, свобода виробника, конкурентний характер відношень.

Осмислення та критичний аналіз наукової літератури і співставлення думок вчених-економістів дозволили визначити поняття «розвиток» як процес безперервних змін, який має бути стратегічно спрямованим. На наш погляд, «розвиток підприємства» - це процес, що передбачає пошук і впровадження нових методів і механізмів розширення масштабів діяльності за обраною стратегією.

2. Теоретично обґрунтовано, що розвиток підприємств як у цілому АПК, так і м'ясопродуктового підкомплексу, має дві складові: організаційну і економічну. З організаційного погляду розвиток підприємств обумовлювався процесом реформування земельних відносин і форм господарювання в Україні і характеризується станом і спроможністю підприємств вирощувати і переробляти м'ясосировину. Економічну складову розвитку підприємств характеризує виробництво матеріальних благ за умов дотримання об'єктивного закону вартості, який передбачає відшкодування виробничих витрат і одержання прибутку, що забезпечує розширене або просте відтворення капіталу.

3. Аналіз стану виробництва показав, що вирощування великої рогатої худоби на м'ясо у Харківській області за період 1990-2009 рр. має чітку тенденцію до скорочення. По усіх категоріях господарств приріст живої маси великої рогатої худоби знизився більш ніж у п'ять разів, а по сільськогосподарських підприємствах - у 12 разів. Причини критичної ситуації обумовлені скороченням поголів'я корів за 1991-2009 рр. у чотири рази при одночасному зменшенні виходу приплоду на 100 корів, що призвело до зменшення кількості великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі у шість разів. Водночас в останні роки спостерігається позитивна тенденція до зростання середньодобових приростів живої маси та середньої ваги однієї голови худоби реалізованої на забій. Однак, темпи скорочення кількості тварин значно випереджають темпи зростання їх продуктивності.

4. Вирощування великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області є збитковим, а сума збитку за підсумками 2009 р. склала 51,7 млн грн, що відбулося, головним чином, за рахунок зростання собівартості реалізованої продукції. Групування сільськогосподарських підприємств за собівартістю 1 ц живої маси великої рогатої худоби на м'ясо показало, що рентабельним виробництво яловичини 2009 р. було у господарствах з рівнем собівартості до 800 грн. Товаровиробники групи з рівнем собівартості 801-900 грн балансують на межі між рентабельністю та збитковістю, більшою мірою на користь останнього показника. Решта - 132 господарства, собівартість 1 ц живої маси великої рогатої худоби реалізованої на м'ясо в яких становила понад 900 грн, отримали збиток від своєї виробничої діяльності в даному секторі аграрного виробництва.

Обчислення беззбиткового обсягу виробництва приросту живої маси великої рогатої худоби показало, що для подолання збитковості галузі при існуючих витратах і цінах рівень продуктивності великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі повинен перевищувати 730 г/добу.

5. Переробку м'ясної сировини в Харківській області здійснюють 32 підприємства, з яких 14 м'ясокомбінатів і один птахокомбінат. Загальна потужність переробних підприємств дозволяє повністю переробити всю вирощену в області худобу та птицю, проте відсутність довгострокових договорів між м'ясопереробними і сільськогосподарськими підприємствами та періодичне надходження імпортної сировини, яка є значно дешевшою, не сприяють стабілізації у м'ясному тваринництві.

Нами запропоновано укладання договорів контрактації (як мінімум на п'ять років) між сільськогосподарськими та м'ясопереробними підприємствами, що дозволить сільськогосподарським товаровиробникам планувати розширення відгодівельного поголів'я з упевненістю, що вся худоба буде реалізована за прогнозною ціною. Доведено необхідність впровадити в договорі-контрактації механізм і методику обчислення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань як з вини постачальника сировини, так і з вини м'ясопереробних підприємств.

6. Доведено, що підтримка аграрного сектора економіки України в цілому і м'ясопродуктового підкомплексу АПК зокрема не забезпечувала паритетності у міжгалузевому товарообміні, а її розмір суттєво коливався за роками. Проведена нами оцінка ефективності державної підтримки вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області за методикою Організації економічного співробітництва та розвитку, показала, що починаючи з 2005 р. номінальний коефіцієнт захисту постійно перевищує 100%. Тобто ціни на внутрішньому ринку завдяки державному втручанню перевищують рівень світових цін. Проте така цінова ситуація не розв'язала проблем збитковості вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби, однак державі вдалося компенсувати негативний вплив цінових доходів, що підтверджують додатні значення показника підтримки виробника.

7. Дослідження показали, що переважання нетарифних методів регулювання характеризує низький рівень протекціоністської політики уряду, оскільки аграрний сектор повинен мати максимальний ефект саме з цінових переваг. З цією метою удосконалено методичний підхід до визначення розміру дотацій з розрахунку не на одну голову худоби на вирощуванні та відгодівлі, а на 1 т реалізованої живої ваги на основі відповідного рівня м'ясної продуктивності та розрахунку еквівалентної ціни. Для обчислення еквівалентної ціни продукції тваринництва в цілому і м'ясного зокрема, запропоновано з розрахунку існуючої методики виключити вартість землі, оскільки вона вже врахована через корми, як продукція рослинництва.

8. Установлено, що за період 2000-2009 рр. теми росту закупівельних цін на продукцію м'ясного скотарства значно нижчі за темпи зростання цін на промислову продукцію для сільського господарства, що призвело до підвищення собівартості м'ясосировини. Оскільки показником паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію є співвідношення їх індексів, які обчислюються за методикою розрахунку споживчих цін, нами запропоновано доповнити діючу методику використання індексів застосуванням середнього гармонійного індексу та індексу середніх закупівельних цін фіксованого складу при структурі закупівлі звітного року, що дозволяє вивчати як динаміку середніх закупівельних цін, так і вплив на них зміни якості закупленої продукції.

9. У Харківській області приймання великої рогатої худоби підприємствами м'ясної промисловості та розрахунки за неї здійснюються за критерієм вгодованості, а реалізація яловичини - за критерієм якості. При цьому, м'ясо І і ІІ категорії можна отримати від худоби трьох груп, оскільки немає чіткої регламентації вимог до худоби, яка вирощується на забій, та їх відповідності стандартам на м'ясо. Така ситуація не покращує стан економічних відносин між м'ясопереробниками та виробниками м'ясосировини, тому вважаємо за доцільне при розробці нових стандартів (або доповнень до чинних актів) встановити три категорії яловичини: вищу, першу і другу, що буде відповідати діючим стандартам на живу худобу для реалізації. Такі удосконалення дозволять більш об'єктивно визначати рівень закупівельної ціни на худобу, оскільки остання формується з урахуванням виходу м'яса і оптової ціни на нього.

10. Аналіз структури кінцевої ціни реалізації яловичини показав, що існуюче співвідношення частки сільськогосподарських виробників, м'ясопереробних підприємств, транспортування і торгівлі не відповідають реальним витратам кожного з них на її виробництво. Сільське господарство є основою всього м'ясного підкомплексу і несе найбільші витрати щодо вирощування та відгодівлі худоби, але його питома вага у структурі ринкової ціни яловичини займає лише 35%, в той час як частка м'ясопереробних підприємств сягає 50%.

Запропонована нами економетрична формула економічної сумісності інтересів сільськогосподарських і м'ясопереробних підприємств у виробництві м'ясної продукції (яловичини) реалізує можливість вибору параметрів, що усувають монопольний диктат закупівельних цін на м'ясосировину. Обґрунтовані рівні цін на велику рогату худобу в живій вазі дадуть змогу забезпечити достатню рентабельність і розвиток всіх підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК з виробництва яловичини.

11. Упровадження запропонованих заходів з розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу АПК сприятиме досягненню прогнозних обсягів виробництва та споживання яловичини по Харківській області до 2020 р.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Посилаєв В.В. Економічна суть та розвиток взаємовідносин сільського господарства та промисловості / В.В. Посилаєв // Вісник ХДАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХДАУ, 1998. - № 4. - С. 206-209.

2. Посилаєв В.В. Проблеми розвитку взаємовідносин у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК / В.В. Посилаєв // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХНАУ, 2002. - № 7. - С. 334-336.

3. Посилаєв В.В. Проблеми міжгалузевого обміну у м'ясному підкомплексі АПК Харківщини / В.В. Посилаєв // Зб. наук. пр. Луганського нац. аграр. ун-ту (Серія «Економічні науки») / за ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ: Вид-во ЛНАУ, 2004. - № 38 (50). - С. 305-308.

4. Посилаєв В.В. Проблеми регулювання виробництва продукції м'ясного тваринництва / В.В. Посилаєв // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХНАУ, 2004. - № 4. - С. 184-188.

5. Посилаєв В.В. Проблеми переробки м'яса худоби на сільськогосподарських підприємствах / В.В. Посилаєв // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХНАУ, 2004. - № 9. - C. 256-258.

6. Посилаєв В.В. Напрями розвитку виробництва продукції м'яса великої рогатої худоби в сучасних умовах / В.В. Посилаєв // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХНАУ, 2006. - № 3. - С. 238-242.

7. Посилаєв В.В. Аналітичні підходи обґрунтування стратегічного розвитку м'ясного скотарства / В.В. Посилаєв // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХНАУ, 2006. - № 10. - С. 168-172.

8. Посилаєв В.В. Ринок м'яса великої рогатої худоби Харківської області / В.В. Посилаєв // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (Серія «Економіка АПК і природокористування»). - Харків: ХНАУ, 2007. - № 6. - С. 81-85.

9. Посилаєв В.В. Формування стратегії розвитку м'ясопродуктового підкомплексу / В.В. Посилаєв // Вісник ХНТУСГ. (Серія «Економічні науки»). Вип. 65. - Харків: ХНТУСГ, 2007. - С. 298-303.

10. Посилаєв В.В. Ефективність вирощування великої рогатої худоби на м'ясо в сільськогосподарських підприємствах Харківської області / В.В. Посилаєв // Наук. вісн. ЛНУВМБТ ім. С.З. Ґжицького (Серія «Економічні науки»). - Т. 12, № 1 (43). - Львів: ПП «Майоліка», 2010. - С. 485-491.

11. Посилаєв В.В. Державна підтримка сільськогосподарських підприємств м'ясопродуктового підкомплексу та її ефективність / В.В. Посилаєв // Наук. вісн. ЛНУВМБТ ім. С.З. Ґжицького (Серія «Економічні науки»). - Т. 12, № 3 (45). - Львів: ПП «Майоліка», 2010. - С. 234-239.

В інших наукових виданнях:

12. Посилаєв В.В. М'ясопродуктовий підкомплекс в перехідний до ринку період / В.В. Посилаєв // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. - Т.2 / за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2000. - С. 467-470.

13. Посилаєв В.В. Державне регулювання в м'ясопродуктовому підкомплексі АПК України / В.В. Посилаєв // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Харків: Вид-во ХарРШ УФДУ, 2002. - №2 (13): у 2-х ч. - Ч.1. - С. 109-111.

14. Посилаєв В.В. Формування цін на сільськогосподарську продукцію / В.В. Посилаєв // Фінансово-економічні проблеми стабільного розвитку економіки України: Кол. монографія. Ч.2 / Під ред. А.Ф. Головчука, О.О. Непочатенко. - Умань: ВПЦ «Візаві» (видавець Сочінський), 2010. - С. 236-240.

У матеріалах конференцій:

15. Посилаєв В.В. М'ясопродуктовий підкомплекс АПК на шляху до СОТ / В.В. Посилаєв // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Економіка аграрних підприємств: проблеми теорії та практики», присвяченої 10-річчю факультету економіки та менеджменту ПДАА. м. Полтава. 24-25 вересня 2008 року / Під ред. І.І. Шупик, О.С.Песцової. - Полтава.: ЧП Рибалка, 2008. - С. 75-77.

...