Технологічна система національної економіки та її регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Національний гірничий університет»

УДК 330.34:338.2

Технологічна сИСТЕМА національної економіки та ЇЇ регулювання

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Пилипенко Юрій Іванович

Дніпропетровськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Державному вищому навчальному закладі «Національний гірничий університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор Задоя Анатолій Олександрович, Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля, перший проректор.

Офіційні опоненти член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Базилевич Віктор Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, декан економічного факультету, завідувач кафедри економічної теорії економічного факультету;

доктор економічних наук, професор Звєряков Михайло Іванович, Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, ректор, завідувач кафедри загальної економічної теорії;

доктор економічних наук, професор Носова Ольга Валентинівна, Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, начальник кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться 17 червня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.01 при ДВНЗ «Національний гірничий університет» за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 19, ауд. 10/409

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Національний гірничий університет» за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий 11 травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дереза В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах основою стійкого економічного зростання країни та потенціалом для підвищення її суспільного добробуту є наявність ефективного механізму стимулювання господарюючих суб'єктів до технологічних змін на інноваційних принципах. Економічна практика доводить, що рівень розвитку та динамізм національної інноваційної системи - це ключовий фактор, що визначає місце та роль даної економіки у глобальному просторі, можливості її адаптації до досить жорстких вимог міжнародної конкуренції.

Важливою складовою технологічного розвитку економіки є періодична зміна її технологічної структури, в результаті якої відбувається руйнування старих (менш ефективних) технологічних принципів ведення господарської діяльності та становлення нових, більш прогресивних. У свою чергу, технологічні нововведення супроводжуються оновленням суспільних інститутів, зміною співвідношення різних форм власності, соціальних угруповань, еволюцією освіти, науки, культури тощо.

Найбільш яскраво динамізм структурних перетворень проявляється у часи кризових потрясінь. Світова практика з усією очевидністю демонструє, що у певні історичні періоди відбувалися кардинальні структурні зрушення, які призводили структуру суспільства та економіки у відповідність до нових вимог соціально-економічного розвитку. Необхідним компонентом таких структурних зрушень були і технологічні зміни в масштабах окремих галузей, національних та світової економік. При цьому спостерігалася якісна зміна інститутів суспільної координації, які стимулювали технологічні зрушення. Визначальну роль у такі періоди відігравала держава.

Перед подібними викликами знаходиться сьогодні і економіка України. Багато у чому сучасний стан та перспективи розвитку вітчизняної економіки пов'язані з формуванням дієвих механізмів технологічної модернізації, нарощуванням і прискореним впровадженням новітніх досягнень науки і техніки. Без цього розраховувати на високі показники соціально-економічного розвитку та перспективну конкурентоспроможність України у глобальній економіці неможливо. Тому проблеми структурної трансформації економіки, пошуку ефективних механізмів регулювання технологічної структури національної економіки набувають у сучасних умовах особливої актуальності.

Характер і динаміка економічного розвитку, структурні зміни, що супроводжують даний процес, а також техніко-технологічні параметри, які визначають ці зміни знаходилися в центрі уваги таких видатних зарубіжних економістів-теоретиків, як П. Боккара, С. Глазьєв, Г. Досі, М. Калецький, К. Кларк, Л. Клименко, М. Кондратьєв, С. Кузнець, Е. Мандель, К. Маркетті, Г. Менш, С. Меншиков, К. Перес-Перес, М. Портер, Л. Суте, В. Фальцман, К. Фрімен, Й. Шумпетер, Ю. Яковець та інших.

Протягом останніх десятиліть у вітчизняній економічній науці також досить активно проводились дослідження складових техніко-технологічного розвитку економіки, механізмів її інноваційного оновлення. Роботи В. Базилевича, Ю. Бажала, Л. Безчасного, Д. Богині, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Дорогунцова, П. Єщенка, І. Єгорова, М.Звєрякова, Б. Кваснюка, О. Лапко, І. Лукінова, І. Макаренка, С. Мочерного, О. Носової, І. Одотюка, Ю. Пахомова, В.Семиноженка, Л. Федулової та багатьох інших дослідників є яскравим свідченням підвищеної уваги науковців до даної проблематики.

Незважаючи на значні досягнення у даному напрямку досліджень, сьогодні ще багато питань залишаються дискусійними і невирішеними. Численні і часто суперечливі спроби з'ясувати причини відставання України за низкою напрямків НТП, визначити фактори інерційності її технологічних структур та відсутності у підприємців стимулів надавати інвестиціям інноваційної спрямованості, все ще не створили адекватного теоретичного та практичного підґрунтя для розвитку вітчизняної економіки на постіндустріальній технологічній основі.

Більшість вітчизняних досліджень, які проводяться в сфері технологічного розвитку, пов'язують останній з необхідністю структурної модернізації національної економіки на основі інновацій. При цьому головна увага зосереджується здебільшого на економічних чинниках стимулювання підприємців до технологічних змін. Однак, подібний вузько економічний підхід не може відобразити всього спектру мотиваційних механізмів інноваційної діяльності, оскільки суттєво звужує систему реальних параметрів поведінки суб'єктів господарювання, які приймають рішення щодо технологічних перспектив свого розвитку.

Останнім часом багато науковців розширює поле економічного аналізу технологічних зрушень, залучаючи до нього й інституціональні складові. Незважаючи на певні позитивні моменти подібного підходу, необхідно констатувати, що комплексне уявлення про взаємозв'язки і взаємозалежності технології з іншими складовими суспільства ще повною мірою не сформовано. Без розуміння впливу на технологічний розвиток культурологічних, інституціональних, демографічних, політичних та інших факторів неможливо як зрозуміти закономірності та рушійні сили зміни технологій, так і розробити дієві заходи регулювання технологічного розвитку.

Окрім того, залишаються дискусійними питання щодо визначення самої сутності технологічної системи національної економіки, закономірностей її оновлення, кількісної та якісної оцінки рівнів технологічного розвитку країн.

Недосконалість методологічного інструментарію дослідження технологічної сфери зумовлює і наявність розбіжностей щодо визначення пріоритетів системного державного впливу на технологічні зміни та напрями і механізми технологічної політики держави. Про це свідчать неефективність численних спроб держави вирішити проблеми технологічного оновлення національної економіки України. Тому необхідність теоретичного обґрунтування здійснюваних реформ у технологічній сфері все ще залишається актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових досліджень, які проводилися у Національному гірничому університеті під час виконання бюджетних науково-дослідних робіт:

- за темою «Особливості економічної політики держави в перехідних економічних системах» (номер державної реєстрації 0101U0056891). У межах даної теми підготовлено підрозділ «Інноваційно-інвестиційний механізм економічного зростання та його специфіка в Україні», в якому на основі теорії інноваційно-інвестиційного циклу досліджено специфічні риси мотиваційного механізму інноваційної діяльності для умов України;

- за темою «Проблеми економічної політики в трансформаційній економіці» (номер державної реєстрації 0104U005381). У її рамках підготовлено підрозділ «Об'єктивні основи та фактори технологічних змін» у якому було досліджені циклічні закономірності технологічного розвитку національної економіки та запропоновано нову класифікацію технологічних інновацій за причиною їх виникнення;

- за темою «Економічна політика держави у трансформаційних економічних системах» (номер державної реєстрації 0107U006170). Підготовлено підрозділ «Техніко-технологічні чинники структурних перетворень в Україні», в якому проаналізовано стан технологічної структури національної економіки України та визначено причини її погіршення;

- за темою «Технологічна структура національної економіки та її регулювання» (номер державної реєстрації 0109U001360). За результатами даної теми підготовлена одноосібна монографія.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ пізнання сутності та виявлення закономірностей функціонування технологічної системи національної економіки, а також обґрунтування механізмів її регулювання в Україні.

Відповідно до мети дослідження у процесі виконання роботи були поставлені та вирішені наступні завдання:

- визначено методологічний підхід до дослідження системної ролі технології та технологічних процесів в еволюції суспільства;

- виокремлено технологічну систему у відносно самостійний елемент суспільства, визначено її сутність та функції;

- розроблено моделі економічної та технологічної систем, виділено їх структурні елементи;

- визначено сутність технологічної системи національної економіки та її технологічну структуру;

- розкрито кількісні і якісні ознаки нерівномірності технологічного розвитку та удосконалено методику кількісної оцінки технологічного рівня національної економіки;

- обґрунтовано умови системного державного впливу на технологічні зміни і розглянуто сучасні напрями та інструменти технологічної політики держави; технологія технологічний економіка еволюція

- виявлено особливості технологічної системи національної економіки України та встановлено тенденції її розвитку;

- розроблено економіко-математичну модель визначення технологічного рівня розвитку національної економіки;

- удосконалено концепцію реформування технологічної системи національної економіки України.

Об'єктом дослідження є сукупність відносин міжсистемного характеру, що виникають з приводу технологічного розвитку суспільства.

Предметом дослідження є технологічна система національної економіки та її регулювання в Україні.

Методи дослідження. Конкретні наукові результати дисертації були отримані на основі системного підходу до аналізу соціально-економічних явищ і процесів у світовій та національній економіці з використанням таких методів: моделювання - при визначенні структури суспільства, а також його технологічної та економічної систем; структурно-функціонального - при з'ясуванні внутрішньо-системних та зовнішньо-інструментальної функцій технологічної системи суспільства; наукової абстракції - при визначенні сутності технологічної системи суспільства, технологічної системи національної економіки та її структури; групування та класифікації - при систематизації форм та методів державного регулювання технологічного розвитку, а також при удосконаленні класифікації технологічних інновацій; кількісного та якісного аналізу - при дослідженні особливостей розвитку, причин погіршення та інституціональних чинників реформування технологічної системи національної економіки України; економіко-математичного моделювання - при розробці оптимізаційної моделі визначення галузево-технологічного рівня національної економіки.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України, методичні й інструктивні матеріали міністерств і відомств, дані Національного банку України, Державного комітету статистики України та Дніпропетровського обласного управління статистики, звіти Світового Банку, монографічні дослідження та публікації вітчизняних і закордонних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових теоретико-методологічних основ до дослідження технологічної системи національної економіки та її регулювання в Україні. Основні результати, що отримані в результаті дослідження, становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

- виокремлено технологічну систему як відносно автономний структурний елемент суспільства та на основі розробленої матриці взаємозв'язку внутрішньо-системних функцій його структурних елементів виділено ті з них, які впливають на функціонування технологічної системи, а саме: розробка принципів технологічного розвитку (політична система), створення можливостей та форм використання технологічних процесів (економічна система), визначення характеру пануючих технологій та швидкості технологічних змін (демографічна система), встановлення меж використання природних ресурсів та стимулювання розвитку екологічних технологій (екологічна система), забезпечення умов та середовища для технологічного розвитку (інституціональна система), формування стереотипів застосування знань (культура);

- розмежовано категорії «технологічна система суспільства» та «технологічна система національної економіки» та визначено їх сутність. Перша є сукупністю взаємопов'язаних і функціонально впорядкованих знань та вмінь суспільства, за допомогою яких здійснюється вплив на оточуюче середовище з метою пристосування до нього або його перетворення для досягнення наміченого соціального ефекту, друга - сукупністю взаємопов'язаних і функціонально впорядкованих знань та вмінь, носіями яких є економічні суб'єкти національної економіки, щодо способів перетворення економічних ресурсів у життєві блага;

- обґрунтовано категорію «ядро саморозвитку» технологічної системи як сукупність внутрішніх, сутнісних її характеристик (знань та інформації, інтелектуального вміння носіїв знання та відповідних організаційних форм їх поєднання), які складають механізм відтворення та вдосконалення системи на основі революційних або еволюційних принципів;

- запропоновано функціональну модель технологічної системи суспільства, яка ілюструє підпорядкованість функцій її підсистем (модифікація механізмів управління суспільством - для управлінської підсистеми, формування способів перетворення економічних ресурсів у життєві блага - для виробничо-майнової, визначення місця у суспільному поділі праці - для кваліфікаційно-трудової, використання сил природи в технологічних процесах та вплив на потенціал екологічного самовідтворення - для екологічної, стимулювання інституціональних змін - для інституціонального середовища технологічної діяльності, зміна способів взаємодії та спілкування членів суспільства - для технологічної культури) цільовому призначенню технологічної системи - здійсненню впливу на оточуюче середовище з метою пристосування до нього або його перетворення для досягнення наміченого соціального ефекту;

- побудовано економіко-математичну модель залежності між, з одного боку, факторами, що характеризують стан технологічної системи (питома вага валового нагромадження основного капіталу у ВВП, чисельність персональних комп'ютерів на 1000 чол., чисельність користувачів Інтернет на 1000 чол., внутрішні витрати на НДДКР у відсотках до ВВП за ПКС, індекс обсягів валового нагромадження основного капіталу, питома вага машинобудування у загальному обсягу промисловості) та, з іншого, показником галузево-технологічного рівня. На основі отриманої нелінійної функції запропоновано оптимізаційну модель досягнення бажаних параметрів рівня розвитку технологічної системи національної економіки.

Дістали подальшого розвитку:

- структурний аспект аналізу сфер суспільства, за якого запропоновано розглядати структуру відповідної системи як сукупність взаємопов'язаних елементів (підсистем), склад яких включає в себе змістовне ядро свого саморозвитку і функціонально йому підпорядковані елементи всіх інших складових суспільства. Побудовано моделі економічної та технологічної систем, які включають у себе наступні структурні елементи: для економічної системи - економічну культуру, інституціональне середовище економічної діяльності, еколого-ресурсну, техніко-технологічну і споживчо-трудову підсистеми, економічне ядро та управлінську підсистему; для технологічної системи - технологічну культуру, інституціональне середовище технологічної діяльності, еколого-відтворювальну підсистему, технологічне ядро, кваліфікаційно-трудову, виробничо-майнову та управлінську підсистеми;

- методика кількісної оцінки технологічного рівня національної економіки в частині обґрунтування розрахунку коефіцієнта галузево-технологічного рівня та показника технологічного розриву. Коефіцієнт галузево-технологічного рівня враховує оцінку технологічних укладів у технологічній структурі національної економіки та рейтинг галузей за їх питомою вагою у структурі ВВП. Показник технологічного розриву характеризує різницю між максимальним та мінімальним значенням коефіцієнта галузево-технологічного рівня відповідних галузей національної економіки;

- система взаємопов'язаних причин погіршення технологічної структури національної економіки України, а саме: технолого-економічні, інституціональні та політико-управлінські. Технолого-економічні причини на нанорівні характеризуються суперечностями ринкової адаптації населення, не інноваційною поведінкою керівників підприємств, зниженням стимулів до винахідництва та раціоналізації, погіршенням соціального статусу вчених, «втечею умів»; на мікрорівні - існуванням неефективного конкурентного і антиінноваційного середовища господарської діяльності, високим ступенем інноваційних ризиків, недосконалістю ринкової інфраструктури інноваційної діяльності; на макрорівні - різким скороченням державного фінансування НДДКР, відсутністю обґрунтованої структурної політики та ефективної системи державного регулювання НТП, наявністю високих політичних і макроекономічних ризиків; на мегарівні - розривом усталених науково-технічних зв'язків, не інноваційним характером іноземних інвестицій, сировинним характер експорту. Причини інституціонального характеру охоплюють особливості технологічної культури трудових ресурсів вітчизняної економіки, їх готовності до особистісної зміни відповідно до вимог НТП, а також специфіки ведення бізнесу суб'єктами ринкової економіки України, взаємовідносин бізнесу та влади. Причини політико-управлінського характеру відображають рівень готовності інститутів влади ініціювати позитивні зміни у технологічній системі країни та послідовно їх впроваджувати у суспільну практику;

- система показників, яка відображає кількісні та якісні характеристики розвитку технологічної системи національної економіки України. Встановлено її специфічні особливості, що полягають у наявності факторів анти інноваційного спрямування інвестиційних ресурсів, зменшенні питомої ваги інноваційно-активних підприємств з одночасним погіршенням якості структури інноваційних впроваджень, невідповідності сучасним тенденціям секторальної структури вітчизняної економіки, зростанні питомої ваги у структурі промисловості індустріальних і відповідного зменшення частки постіндустріальних технологічних укладів.

Удосконалено:

- визначення категорій «технологічна структура національної економіки» та «технологічний уклад». Технологічна структура національної економіки представлена як багатовимірна категорія, яка в залежності від рівня аналізу технологічних процесів розглядається як співвідношення рівнів знань та вмінь окремих соціалізованих індивідів країни (нанорівень), співвідношення технологічних систем підприємств (організацій) (мікрорівень), співвідношення технологічних систем галузей країни (мезорівень), співвідношення технологічних укладів національної економіки (макрорівень). Технологічний уклад - це виокремлена за ознакою спільної технологічної парадигми сукупність виробничих процесів національної економіки, яка відтворюється на основі однорідності технологічної культури і управління технологічними операціями та застосовуваних економічних ресурсів;

- концепцію реформування технологічної системи України, яка передбачає комплексний вплив держави на її складові: технологічну культуру з метою формування постіндустріального типу мислення населення, інституціональне середовище технологічної діяльності задля закріплення у суспільній свідомості привабливого образу підприємця-новатора, еколого-відтворювальну систему - для стимулювання раціонального використання природних ресурсів та впровадження екологічних технологій, технологічне ядро - з метою стимулювання появи та дифузії нових знань та вмінь, кваліфікаційно-трудову підсистему для створення інфраструктури з підвищення рівня кваліфікації кадрів, виробничо-майнову підсистему - з метою сприяння розвитку інноваційного підприємництва та ефективного конкурентного середовища, управлінську підсистему - для формування дієвого механізму захисту прав на інтелектуальний продукт. Стимулювання технологічного оновлення національної економіки повинно спиратися на синтез загальних та селективних методів із пріоритетом на застосування загальних механізмів державного регулювання економічних процесів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю є результатом самостійного наукового дослідження. Одноосібно і у співавторстві опубліковані наукові праці, що містять положення, висновки та пропозиції, які сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці рекомендацій, що можуть сприяти прискоренню процесів реформування технологічної системи України на інноваційній основі.

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи були враховані при експертних оцінках нормативних документів, які опрацьовувалися в комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України (довідка № 04-22/16 -1204 від 10 грудня 2010 року), при розробці плану заходів робочих груп «Технологічна модернізація економіки і розвиток інфраструктури» та «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції, міжнародна інтеграція і співпраця» регіонального комітету з економічних реформ при Дніпропетровській обласній державній адміністрації (довідка №25-888/0/2-11 від 14.02 2011 року), в рамках науково-дослідних робіт, які виконуються в інституті економіки промисловості НАН України (довідка № 127/73 від 19.01. 2011 року), а також використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін «Основи економічної теорії», «Історія економіки та економічної думки» та «Державне регулювання економіки» у ДВНЗ «Національний гірничий університет» (довідка № 01-09-24 від 17.01. 2011 р.), при викладанні дисципліни «Державне регулювання економіки» та матеріалах навчального посібника «Міжнародні стратегії економічного розвитку» у Дніпропетровській університеті економіки та права (довідка № 64 від 20.01.2011 р.), а також розділі навчального посібника «Національна економіка» у Національній металургійній академії України (довідка № 01-07-68 від 15.02.2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 30 конференціях, зокрема: на міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації» (21-22 травня 1999р., м. Дніпропетровськ), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (10-25 лютого 2004р., м. Дніпропетровськ), Першій міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу `2004» (1-15 листопада 2004 року, м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (23-25 травня 2005р., м. Дніпропетровськ), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2005» (7-21 лютого 2005р., м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції « Россия в глобальной экономике» (18-20 травня 2006 р., м. Ростов-на-Дону, (Росія)); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (20-22 травня 2007р., м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції «Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес» (14-15 лютого 2008р., м. Дніпропетровськ); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Развитие России в условиях глобализации мировой экономики» (16-18 травня 2008 р., м. Ростов-на-Дону, (Росія)), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (24-26 травня 2008р., м. Дніпропетровськ), другій міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми й перспективи розвитку підприємництва» (19 грудня 2008 р., м. Харків), міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку» (4-5 листопада 2008 р., м. Донецьк), ІІ науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми забезпечення економічної безпеки України» (16-18 грудня 2008 р., м. Тернопіль), третій міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави і регіонів» (23-24 квітня 2008 р., м. Запоріжжя), міжнародній науково-практичній конференції «Теория и практика экономики и предпринимательства» (4-6 травня 2009 р., м. Алушта), 1-й Міжнародній науковій конференції WSB-НГУ «Польща-Україна: Спільна Європа» (11-14 травня 2009 р., м. Дубеско (Польща)), третій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (15 травня 2009 р., м. Полтава), міжнародній науково-практичній конференції «Економічні аспекти сучасних технологій управління в економіці, науці, освіті в ХХІ столітті в умовах фінансової кризи» (4 листопада 2009 р., м. Харків), X міжнародній науково-практичній конференції«Теорія і практика сучасної економіки» (14-16 жовтня 2009 р., м. Черкаси), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (14-15 жовтня 2009 р., м. Запоріжжя), міжнародній науковій інтернет-конференції «Становление современной науки» (27.09-05.10 2009 р., м. Прага (Чехія)), міжнародній науковій інтернет-конференції «Наука и инновации» (07-10 жовтня 2009р., м. Пшемишль (Польща)), міжнародній науковій конференції «Национальная экономика в условиях глобализации: бизнес и общество в противостоянии кризису» (30-31 жовтня 2009р., Санкт-Петербург (Росія)), науково-практичній конференції «Современные направления теоретических и прикладных исследований» (16-27 березня 2009 р., м. Одеса), міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (10-20 березня 2009 р., м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (21-23 травня 2009 р., м. Дніпропетровськ), IV міжнародній науково-практичній конференції «Інтеграція України у європейський та світовий простір» (4-5 червня 2009 р., м. Львів), ІІІ міжнародній конференції «Посткризисный мир: глобализация, многополярность, модернизация, институты» (20-22 травня 2010 р., м. Ростов-на-Дону (Росія)), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи інноваційного розвитку України» (20-22 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте 2010» (21-30 червня 2010 р., м. Одеса).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 63 наукових працях загальним обсягом 38,1 др. аркуші, з них: 2 монографії, підготовлені одноосібно, статті у фахових виданнях - 32, матеріали конференцій - 22, в інших виданнях - 7.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'ятьох розділів та висновків. Обсяг основної частини роботи становить 389 сторінок комп'ютерного тексту, у дисертації розміщено 43 таблиці, 41 рисунок, 8 додатків, список використаних джерел становить 341 найменування, викладених на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об'єкт, предмет, основні завдання дослідження, викладено елементи наукової новизни, розкрито теоретичну та практичну значимість отриманих автором результатів.

У першому розділі «Методологічні засади дослідження технологічної системи національної економіки» обґрунтовано методологію дослідження технологічних процесів, дано визначення технологічної системи як відносно автономного елемента суспільства, обґрунтовано характеристики її внутрішньо-інструментальних та зовнішньо-інструментальної функцій, побудовано теоретичні моделі економічної та технологічної систем, структури яких детерміновані іншими підсистемами суспільства, з'ясовано сутність та подано визначення технологічної системи національної економіки та її структури.

Традиційно економічна наука розглядала технології як складову економічної сфери. Проте, сучасне суспільство є складною системою взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, які настільки тісно взаємодіють між собою, що впливаючи тільки на один із яких, неможливо змінити характер функціонування системи. Відтак, ми маємо більшою мірою фрагментарне уявлення як про саму сутність технології, так і про той вплив, який вона здійснює на суспільство і, відповідно, суспільство на неї. Тому, для цілісного бачення ролі технології необхідно визначення основи, на якій можливе формування комплексного уявлення про причинно-наслідкові залежності суспільства, в які включена технологічна сфера. На наше переконання, це може вирішити тільки системний погляд на природу суспільства і його складові.

Базуючись на системному підході до аналізу соціально-економічних процесів, можна стверджувати про наявність об'єктивних передумов для виокремлення технологічної системи як відносно автономного елемента суспільства. Теоретичне обґрунтування даного положення можливе на основі структурно-функціонального аналізу, який дозволяє виділити у соціальних системах структурні складові та з'ясувати їх ролі (функції) відносно одна до одної. Такий підхід сприяє формуванню більш чіткого уявлення про відмінні ознаки і функції технологічних процесів у суспільстві, а також визначення їхнього місця в системі факторів історичної еволюції людства.

У дисертаційному дослідженні визначено три аксіоми доказовості відносної автономності будь-якої системи суспільства. По-перше, це наявність специфічного, відносно самостійного механізму саморозвитку системи. По-друге, існування специфічного ресурсу, за допомогою якого відбувається саморозвиток системи. І, по-третє, притаманність даній системі інститутів та організацій, функціями яких є її обслуговування, у тому числі і з точки зору виробництва специфічних ресурсів.

Аналіз змін, що відбуваються у сучасному суспільстві, показав наявність усіх необхідних чинників, які дозволяють у теоретичному аспекті виокремити технологічну систему у відносно самостійний елемент суспільної організації. Такі реалії, як, по-перше, перетворення науки у безпосередню продуктивну силу, по-друге, функціонування інформації та знань як найціннішого та особливого суспільного ресурсу та, по-третє, зростання кількості спеціалізованих організаційних структур (різного роду наукових, науково-освітніх та науково-технічних організацій, венчурного бізнесу тощо) і посилення їх впливу на траєкторію розвитку суспільства вказують на певну автономність технологічної системи як структурної одиниці суспільства. Виділені змістовні характеристики технологічної системи, а саме: наукове знання та інформація, інтелектуальне вміння носіїв знання та відповідні організаційні форми їх поєднання формують ядро її саморозвитку, тобто механізм відтворення та вдосконалення системи на основі революційних або еволюційних принципів.

Важливим принципом структурно-функціонального методу є акцент не тільки на функціональній автономності структурних елементів системи, але й на їхньому взаємозв'язку та інтегрованості. З однієї сторони, кожна система виконує свою специфічну функцію у життєдіяльності суспільства, а з іншого - взаємозв'язок даних систем через взаємне доповнення та несуперечливість виконуваних функцій є однією із головних ознак загальної стійкості суспільства. Таким чином, розуміння сутності технологічної системи принципово неможливе без урахування впливу на її функціонування інтегративних властивостей суспільної надсистеми у цілому та функціональних характеристик інших її структурних елементів. Зважаючи на це, технологічна система визначається як сукупність взаємопов'язаних і функціонально впорядкованих знань та вмінь суспільства, за допомогою яких здійснюється вплив на оточуюче середовище з метою пристосування або його перетворення для досягнення наміченого соціального ефекту.

У дисертації суспільство представлене як взаємопов'язана цілісність культурної, демографічної, економічної, політичної, екологічної, інституціональної та технологічної систем. Їх функціональний взаємовплив та взаємозв'язок представлені у формі матриці, в якій горизонтальні рядки відображають вплив відповідної системи на інші структурні елементи суспільної надсистеми, а вертикальні - ілюструють зворотній вплив на дану систему всіх інших складових суспільства (рис.1).

Запропонований матричний спосіб оформлення і аналізу суспільства дозволяє вивчати реальні суспільні структури як багатофункціональні явища, що не існують окремо одна від одної і характеризуються взаємозумовленістю своїх системних функцій. Відтак, системні функції технології неможливо зрозуміти без культурних, інституціональних, економічних, політичних, демографічних аспектів, рівно як і без дослідження її впливу на виконання іншою системою своїх власних функцій.

Принцип взаємозв'язку та інтегрованості суспільних процесів використаний у рамках методу моделювання складних соціально-економічних систем. Структуру такої системи представлено як сукупність взаємопов'язаних елементів (підсистем), склад яких включає в себе змістовне ядро свого саморозвитку і функціонально йому підпорядковані елементи всіх інших систем суспільства. Такі структурні компоненти у відповідності із принципом інтегрованості суспільних процесів є результатом взаємопроникнення одна в одну всіх систем суспільства через виконання ними внутрішньосистемних функцій.

Базуючись на таких методологічних принципах, технологічна система суспільства містить наступні структурні елементи: технологічну культуру, інституціональне середовище технологічної діяльності, еколого-відтворювальну підсистему, технологічне ядро, кваліфікаційно-трудову, виробничо-майнову та управлінську підсистеми. Відповідно, модель економічної системи структурно включає в себе: економічну культуру, інституціональне середовище економічної діяльності, еколого-ресурсну, техніко-технологічну і споживчо-трудову підсистеми, економічне ядро та управлінську підсистему.

Рис. 1 Матриця взаємозв'язку внутрішньо системних функцій структурних елементів суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

У дисертації також запропонована функціональна модель технологічної системи, де характеристика її функцій подана на основі створеної матриці взаємозв'язку внутрішньо системних функцій структурних елементів суспільства. Всі ці функції, з однієї сторони, підпорядковуються цільовому призначенню технологічної системи - здійсненню впливу на оточуюче середовище з метою пристосування або його перетворення для досягнення наміченого соціального ефекту, а, з іншого - вони відповідають умовам збереження та розвитку системи.

Технологічна структура національної економіки подається як багатовимірна категорія, яка в залежності від рівня аналізу технологічних процесів розглядається як співвідношення рівнів знань та вмінь окремих соціалізованих індивідів країни (нанорівень), співвідношення технологічних систем підприємств (організацій) (мікро- рівень), співвідношення технологічних систем галузей країни (мезо- рівень), співвідношення технологічних укладів національної економіки (макрорівень).

У другому розділі «Технологічні зміни як фактор структурної динаміки національної економіки» досліджено характеристики технологічної траєкторії розвитку суспільства, уточнено визначення таких понять як «інновація» і «технологічна інновація», з'ясовано циклічні закономірності оновлення технологічної структури національної економіки, обґрунтовано модифікацію матеріальної основи та економічних умов функціонування довгострокових коливань.

Згідно з базовими принципами системної методології технологічні зміни визначаються як процеси перетворення структури, функціонування та поведінки технологічної системи суспільства у відповідності зі змінами її зовнішнього середовища. У найбільш загальному вигляді закономірність розвитку технологій описується технологічною траєкторією, яка відображає, по-перше, поступальність технологічної еволюції і, по-друге, наявність власної природної межі, пов'язаної з граничним рівнем величини технологічно значимого результату, якого дозволяє досягти застосування конкретної технології. Технологічні зміни, які зумовлюють можливість досягнення більшої величини технологічно значимого результату, розглядаються через дві основні форми - екстенсивну та інтенсивну, а визначальною рисою сучасного етапу технологічних змін визнано процес впровадження інновацій. Останні означені як процес практичного впровадження ідеї новаторами з метою отримання ними корисного ефекту, що зумовлює якісні зміни у соціальному середовищі. Технологічна інновація - це процес практичного впровадження нового способу переробки речовини, енергії, інформації новаторами з метою отримання ними корисного ефекту за рахунок розширення асортименту і поліпшення якості вироблених товарів і послуг та удосконалення технологій, що використовуються.

Технологічні зміни у суспільстві знаходяться під впливом цілої низки факторів ендогенного та екзогенного характеру. Тому технологічна система має як свої внутрішні закономірності розвитку, так і відчуває вплив інших систем суспільства. Цей полісистемний вплив визначає складний механізм взаємодії та взаємовпливу складових суспільної надсистеми, одним із проявів якого є циклічний характер розвитку як суспільства у цілому, так і його систем, зокрема, технологічної.

Технологічна динаміка проявляється через взаємне переплетіння різних видів циклів, які накладаються один на одного, посилюючи або послаблюючи амплітуду коливань та формуючи складну ритміку науково-технічного та соціального прогресу. Періодичне оновлення «техніко-економічної парадигми», що являє собою зміст довгострокових коливань економічних систем, відбувається в результаті постійної взаємодії та взаємовпливу структурних елементів технологічної системи суспільства. Оскільки кожна з них має власні закономірності розвитку та різні часові рамки власного «життєвого циклу», то їхня взаємодія та взаємовплив відбувається на основі постійного відтворення протиріч.

Найменша швидкоплинність та найбільша консервативність до змін навколишнього середовища характерні для технологічної культури, інституціонального середовища технологічної діяльності та еколого-відтворювальної підсистеми. Більш динамічно та радикально під його впливом розвиваються інші складові технологічної системи суспільства - кваліфікаційно-трудова, виробничо-майнова та управлінська підсистеми. Нерівномірність та різна за характером впливовість цих двох груп підсистем на технологічне ядро породжує конфлікти всередині технологічної системи і зумовлює певну траєкторію її розвитку.

Характер довготермінової динаміки залежить від достатньо великої множини різноякісних факторів, що формують умови попиту та пропозиції у межах національної економіки. Серед цих факторів, що здатні як стимулювати, так і стримувати технологічні зміни, основними є: рівень розвитку існуючої технологічної бази національної економіки; рівень розвитку фінансових інститутів, стратегія їх інвестування; характер очікувань підприємців щодо перспектив розвитку власного бізнесу; ступінь поінформованості економічних суб'єктів щодо результатів НДДКР та ефективності їх дифузії; характер державної науково-технічної, науково-технологічної, структурної, стабілізаційної політики, рівень державних гарантій щодо захисту прав інтелектуальної власності; умови зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів національної економіки, рівень їх конкурентоспроможності на світовому ринку; рівень готовності трудових ресурсів до сприйняття та впровадження нових технологічних принципів у повсякденній діяльності тощо. З методологічної точки зору, множинність (мультикаузальність) факторів, які визначають характер довготермінової динаміки, свідчить про те, що їх різні комбінації на певних історичних часових інтервалах здатні як зменшувати («стягувати»), так і збільшувати («розтягувати») тривалість «довгих хвиль» в економіці.

Найбільш суттєвими ознаками, що модифікують довгохвильові цикли в сучасних умовах, на наш погляд, є:

1. Змінюється матеріальна основа «довгих хвиль», оскільки у сучасних умовах в структурі інвестиційних та інноваційних ресурсів все більшу питому вагу займають вкладення в об'єкти нематеріального типу (інформаційні технології, людський капітал, системи управління фінансами, менеджменту тощо).

2. У новітній час значно розширилося «середовище» існування довготермінових циклів та його відносна «однорідність» через включення у світовий ринковий простір економік постсоціалістичних країн. У результаті відбулося відносне зниження бар'єрів на шляху вільного переливу економічних ресурсів світової економіки та значно збільшилась кількість об'єктів вкладення для транснаціонального капіталу (у тому числі спекулятивного характеру).

3. Скорочення періоду «довгих хвиль» пов'язано не тільки з пришвидшенням темпів НТП (гіпотеза Ю. Яковця), але й іншими факторами:

- новою роллю знань та інформації як сучасних видів економічних ресурсів, що за своїми характеристиками відрізняються від традиційних обмежених ресурсів;

- збільшенням ролі психологічних та культурологічних причин у процесі прийняття рішення про інноваційний характер інвестицій. Прагнення не програти в умовах глобальної конкуренції зумовлює вкладення у інновації ще до завершення повної віддачі від попередніх інвестицій або навіть до повного повернення коштів (тобто скорочення життєвого циклу продукту). Цьому «сприяє» розвинута кредитно-фінансова сфера, яка полегшує процес залучення фінансових ресурсів на цілі інноваційної діяльності.

4. Зменшується амплітуда довгохвильових коливань за рахунок різних форм державного регулювання циклічності економіки, у тому числі на глобальному рівні.

5. Зміна економічних умов довгих хвиль пов'язана не тільки із посиленням глобальної конкуренції, але й тенденціями, що мають зворотній характер - посиленням коопераційних зв'язків у рамках світової економіки через новітні організаційні форми - сітьову та віртуальну економіки.

Перераховані властивості сучасних форм прояву довгострокових циклів є ще одним відображенням посилення впливу на умови економічної діяльності всіх складових суспільної системи, інтегративного характеру протікання всіх її процесів, у тому числі економічних та технологічних. Тому технологічне оновлення економіки на основі сучасних інновацій одночасно потребує і якісної трансформації всіх інших елементів суспільства.

У третьому розділі «Механізм державного регулювання технологічної системи» розкрито систему ознак нерівномірності технологічного розвитку у світовій економіці, запропоновано кількісні показники аналізу технологічного рівня національних економік - коефіцієнти галузево-технологічного рівня та технологічного розриву, встановлено взаємозв'язок між станом технологічного розвитку національних економік та інституціональним середовищем конкретної країни, уточнено функції та визначено напрями державного регулювання у технологічній сфері.