Методологічні засади макроекономічного регулювання розвитку національного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Методологічні засади макроекономічного регулювання розвитку національного господарства

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Сунцова Олеся Олександрівна

Суми - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вищому навчальному закладі «Національна академія управління» (м. Київ).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Єрмошенко Микола Миколайович,

Вищий навчальний заклад «Національна академія управління» (м. Київ), проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Макаренко Михайло Ілліч,

Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України” (м. Суми), завідувач кафедри міжнародної економіки;

доктор економічних наук, професор, академік УААН

Малік Микола Йосипович,

Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" (м. Київ), завідувач відділу розвитку підприємництва і кооперації;

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Столяров Василь Федосійович,

Українська академія бізнесу і підприємництва Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри національної економіки

Захист дисертації відбудеться 22 квітня 2011 р. о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 у Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” за адресою: 40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” за адресою: 40000, м. Суми, вул. Покровська, 9/1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

макроекономічний національний економічний бюджетний

Актуальність теми дослідження. В умовах системної трансформації світової економіки помітно зростає роль теоретичного та методологічного обґрунтування макроекономічного регулювання національного господарства. За наявних глобалізаційних процесів та негативних наслідків світової фінансової рецесії актуальним стає зміцнення позицій України в міжнародному господарстві, пошук шляхів відродження її виробничого потенціалу, подальшого проведення перетворень у соціально-економічній сфері, реформування фінансової системи. Це між іншим включає розробку концепцій ефективного використання таких макроекономічних регуляторів розвитку національного господарства, які б сприяли активізації ділової активності суб'єктів господарювання та прискоренню темпів економічного зростання. Виникає необхідність розробки такої довгострокової стратегії розбудови держави, яка була б зорієнтована на прискорення темпів економічного розвитку та одночасне забезпечення фінансування соціальних гарантій. У зв'язку з наведеним постає також нагальне питання посилення ролі макроекономічного регулювання національної економіки для її стабілізації та забезпечення належного рівня розвитку.

вперше:

обґрунтовано можливість застосування запропонованої концепції макроекономічного регулювання соціально-економічних процесів держави, яка ґрунтується на використанні фінансових інструментів активізації економічного розвитку та встановленні взаємозв'язку складових механізму регулювання розвитку національного господарства, що підвищить ефективність регуляторної політики на макрорівні та посилить її вплив на темпи економічного зростання;

розроблено теоретико-методологічні засади оцінки економічного розвитку країни, що ґрунтуються на систематизації взаємодії та узгодженні фінансових індикаторів соціально-економічного розвитку та можуть бути використані для виявлення трендів на будь-якому часовому проміжку і для будь-яких економічних операцій для своєчасного виявлення негативних та передкризових тенденцій національного господарства;

запропоновано методологічний підхід до визначення впливу податкової системи на темпи економічного росту національного господарства на основі побудованої економіко-математичної моделі. Виявлено вплив трансформацій податкової системи на темпи макроекономічного розвитку національного господарства та оцінено розмір такого впливу для України й інших країн світу;

запропоновано науково-методичний підхід до оцінки центральним урядом адекватності проведення регіональної фіскальної політики та інвентаризації усіх наявних та прихованих фінансових ресурсів і подальшого визначення системи показників фіскальної ємності за допомогою чотирьохступеневого модуля: спроможність збільшити доходну базу бюджету; вартісне вираження потреби органу державної влади у фінансових ресурсах для забезпечення сталих темпів економічного розвитку; відображення податкової системи; відображення системи бюджетних витрат. Запропоновано організаційно-економічні основи механізму макроекономічного регулювання національного господарства шляхом розширення базових передумов ефективного впливу засобами макроекономічного регулювання: фіскальна ємність регіонів, трансформація податкової системи, розвиток фінансових інститутів. Викладені пропозиції дають можливість оптимізувати структуру та кількісний набір податків та зборів, а також визначити та обґрунтувати показник фіскальної ємності регіону для управління процесами забезпечення сталих темпів розвитку національного господарства в регіональному розрізі;

удосконалено:

методологію оцінки фіскальної вразливості держави на макрорівні, основними параметрами якої є: оцінка рівня аналізу, часовий лаг, система методів та прийомів, кількісні і якісні показники оцінки її ефективності, показники оцінки основних регуляторів макроекономічного розвитку. Перевагою запропонованої методології є можливість завчасно попередити наявність у будь-якому секторі економіки кризових чи передкризових явищ;

методологічні засади визначення рівня фінансового розвитку країни та оцінки його впливу на темпи економічного зростання національного господарства як удосконаленої моделі Грінвуда-Йовановича з метою активізації економічних процесів у фінансовій сфері та певних галузях економіки, визначених як фінансово незалежні, та на цій основі - досягнення певних показників економічного росту національного господарства;

сукупність критеріїв до класифікацій та безпосередньо самі класифікації: теорій розвитку, які розкривають загальні парадигми макроекономічних чи мікроекономічних систем; видів оцінки макрофінансової стабільності держави; чинників, які впливають на фінансову систему держави; податкового планування; методів впливу на ступінь макроекономічного регулювання розвитку національного господарства; ризиків податкового планування; детермінант макроекономічного регулювання розвитку національного господарства. В цілому це надає можливість певним чином розділити впливи для оцінки результативності макроекономічного регулювання розвитку національного господарства та провести теоретичну оцінку впливу детермінант фінансового механізму на ступінь регулювання темпів макроекономічного розвитку національного господарства;

систему показників макроекономічного регулювання національного господарства, до якої разом із системою національних рахунків (СНР) залучено показники ефективності використання фінансових важелів для забезпечення певного рівня макроекономічної стабільності держави та індикатори фінансової стабільності. Запропоновано методи розпізнання передкризових станів фінансової системи певної держави та удосконалено визначення рівня фінансової залежності, у якому враховуються такі критерії макрофінансової стабільності, які дають можливість ефективно управляти державним боргом і регулювати темпи економічного зростання країни та рівень соціальної допомоги;

набули подальшого розвитку:

загальні парадигми макроекономічних та мікроекономічних систем шляхом групування теорій розвитку складних економічних систем, які класифіковано за концепціями: макроекономічного розвитку (теорія ринку, теорія економічного розвитку на макрорівні); мікророзвитку (теорія циклізму, еволюційна теорія розвитку, теорія ефективного функціонування ринкового середовища, теорія гармонізації зовнішньоторговельних правил та норм за умов відкритої економіки, теорія сприяння залученню іноземних інвестицій та стимулювання внутрішніх, теорія сприяння розвитку середнього та малого бізнесу), теорії дуального розвитку та за моделями реалізації теорій макроекономічного розвитку в межах одного національного господарства;

науково-методичний підхід до оцінки рівня економічного розвитку національного господарства на основі системи індикаторів за: напрямами (виробничий, фінансовий, інвестиційний, інноваційний, кадровий потенціали та соціальний захист), формою (абсолютні та відносні індикатори), сферою застосування (індивідуальні, групові), призначенням (прогнозні, фактичні), змістом (технологічні, економічні, фінансові, кадрові, виробничі, соціальні), формалізацією (формалізовані, неформалізовані), характером становлення (дискретні, інтервальні), рівнем визначення (макроекономічні, макрофінансові, мезоекономічні, мезофінансові, мікроекономічні, мікрофінансові), середовищем (екзогеновані та ендогеновані), відображенням (кількісні, якісні). Такий підхід дає можливість завчасно та достовірно визначати ступінь фінансової стабільності національного господарства та оцінювати ефективність тих чи інших регуляторних заходів на макрорівні;

теоретико-методологічні засади формування стратегії економічного розвитку національного господарства, що ґрунтуються на дослідженні взаємозв'язку фінансового розвитку та ефективності використання виробничих фондів та його впливу на економічне зростання у країнах із транзитивною економікою у порівнянні із країнами з розвиненою економікою. Встановлено, що фінансовий розвиток може впливати на темпи економічного зростання держави за допомогою двох каналів: розвитку сектора фінансових посередників та розвитку кадрового складу фінансових менеджерів у складі суб'єктів господарювання;

поняття фінансового розвитку, під яким розуміється не стан (як у попередників), а гармонійна та систематична діяльність, що здійснюється у фінансовій системі за участю зацікавлених суб'єктів господарювання і населення та сприяє економічному розвитку національного господарства, або процес, у якому відповідні організації та інституції залучаються до стимулювання та підтримки економічної діяльності або зайнятості. Взаємозв'язки між фінансовим розвитком та економічним зростанням визначено за допомогою адаптованої до негативних впливів світової фінансової кризи моделі Бойда-Сміта (BS). На відміну від визначень попередників, встановлена наявність як позитивної, так і негативної кореляції між показниками фінансового розвитку та економічного зростання;

теоретичні положення щодо розвитку інституційних складових забезпечення довготривалого економічного розвитку на основі оцінки впливу детермінант фінансового механізму другого рівня (глибоких детермінант) на ступінь регулювання темпів економічного розвитку країни. На відміну від положень попередників, отримано аналітичні результати модифікованої моделі Кобба-Дугласа, які доводять, що інституційна складова набагато перевищує роль “відкритості” економіки чи географічного розташування країни y питанні забезпечення її довготривалого економічного зростання. Запропонована модифікація моделі дозволяє оцінювати вплив детермінант фінансового механізму на ступінь регулювання темпів економічного розвитку будь-якої країни.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень та практичні рекомендації щодо удосконалення механізму регулювання соціально-економічних процесів в Україні з урахуванням позитивного міжнародного досвіду в умовах кризових тенденцій були використані при підготовці нормативних документів Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України (довідка від 07.04.2009 № 34/17), в поточній діяльності відділу європейської інтеграції, питань СОТ та двостороннього співробітництва Департаменту міжнародних зв'язків та європейської інтеграції Міністерства фінансів України (довідка від 23.04.2009 № 346) та управління координації нормативно-творчої роботи та взаємодії з органами державної влади Державної податкової адміністрації України (довідка від 11.06.2009 № 11-0316/455).

Результати наукових досліджень та практичні рекомендації щодо основних проблем регулювання макроекономічного розвитку національного господарства України було використано Національним університетом державної податкової служби України при підготовці методичних розробок і викладанні дисциплін «Місцеві фінанси», «Фінансові стратегії управління економічним розвитком» та при написанні навчальних планів для підготовки магістрів за напрямом 0501 «Економіка та підприємництво» спеціальності 8.050104 «Фінанси», магістерськими програмами «Фінанси», «Корпоративні фінанси», «Фінансова аналітика та прогнозування бізнес-процесів» на кафедрі фінансів (довідка від 24.06.2008 № 1987/01-12), а також Міжгалузевим інститутом управління МОН України при підготовці методичних розробок і викладанні дисциплін «Управління ризиками», «Контролінг», «Біржова та банківська справа», «Прогнозування (економічне) (довідка від 23.12.2010 № 237/12).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукових досліджень доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, зокрема таких: Modelling and Analysis of Safety and Risk in Complex Systems: Proceedings of the Fourth International Scientific School MA SR 2004 (Saint-Petersburg, Russia, June 22-25, 2004); Дні науки НаУКМА (24-28 січня, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Теория и практика экономики и предпринимательства” (м. Алушта); International conference “Lomonosov-2006”, (Moscow, Russian Federation); Practice Conference “Financial Practice: the experience of the best financials of Ukraine, (Kyiv, 13-14 April, 2006, organizer: Kyiv-Mohyla Business School); International seminar “Perspectives of Ukraine in a context of joining to WTO” (17 May 2006, National Academy of Management under the President of Ukraine); Науково-практична конференція “Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2008 р); Науково-методологічний семінар “Сучасний стан та перспективи розвитку оподаткування в країнах ЄС” (Ірпінь, Національний університет ДПС України, 2009) та ін.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційної роботи опубліковано в 59 наукових працях загальним обсягом 108,68 друк. арк., з яких особисто автору належать 89,35 друк. арк., у тому числі 1 одноосібна монографія, 2 колективні монографії, 29 статей у наукових спеціалізованих виданнях, 23 публікації у збірниках матеріалів конференцій, 3 навчальні посібники, рекомендовані МОН для ВНЗ України (в т.ч. 2 одноосібні) та 2 авторські свідоцтва.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 501 сторінка, список використаних джерел включає 437 найменувань на 47 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 39 таблиць і 43 рисунки, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку національного господарства та макроекономічного механізму його регулювання» визначено складові механізму регулювання розвитку національного господарства, проведено ретроспективний аналіз методологічних основ макроекономічного регулювання розвитку складних соціально-економічних систем, запропоновано нові методологічні підходи до визначення детермінант механізму макроекономічного розвитку національного господарства та теоретичне обґрунтування до визначення важелів фінансового забезпечення цього розвитку.

У процесі аналізу більшості відомих на цей час теорій макроекономічного розвитку автором виявлено їх недоліки, котрі продемонструвала нещодавня світова фінансова криза та рецесія. Тому виникає необхідність або у переформатуванні неокласичної теорії, або у розробці нової теорії розвитку національного господарства, яка б давала рекомендації щодо формування економічної політики в умовах світових фінансових криз. У дослідженні запропоновано теоретико-методологічні основи теорії макроекономічного регулювання розвитку національного господарства, яка є узагальненням об'єктивних фактів, досвіду, форми систематизації наукових знань стосовно використання методів, принципів, концепцій та парадигм макроекономічного регулювання розвитку національних господарств. У роботі усі представлені в науковій літературі теорії економічного зростання згруповано за такими трьома глобальними теоріями: теорії фінансового розвитку, комплексні теорії держави та її регіонів та теорії поляризованого розвитку (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Теоретичні конструкції теорій економічного розвитку

Теорії розвитку, які розкривають загальні парадигми макроекономічних чи мікроекономічних систем різного типу, у роботі було згруповано і класифіковано наступним чином: концепції макроекономічного розвитку (теорія ринку, теорія економічного розвитку на макрорівні), концепції мікророзвиткy (теорія циклізмy, еволюційна теорія розвитку, теорія ефективного функціонування ринкового середовища, теорія гармонізації зовнішньоторговельних правил та норм за умов відкритої економіки, теорія сприяння залученню іноземних інвестицій та стимулювання внутрішніх, теорія сприяння розвитку середнього та малого бізнесу), теорії дуального розвитку. Серед моделей реалізації теорій макроекономічного розвитку автором виокремлено американську модель національного господарства, англійську, німецьку, шведську, японську та іберійську. В роботі вказується на те, що представниками сучасного неокласицизму стали послідовники оновленої версії монетарного напряму неокласичної теорії, очолювані М. Фрідменом, які довели необхідність макроекономічної стабілізації засобами мультиплікативних регуляторів, за умов якої внутрішні сили національного господарства на макрорівні забезпечують належну динаміку темпів економічного зростання. Монетаристи вважали основними макрорегуляторами забезпечення фінансової і грошової стабілізації та впровадження активної антиінфляційної політики, тобто фінансовий розвиток як основу для забезпечення та активізації економічного зростання національного господарства на перспективу. Ці положення стали саме тим “наріжним каменем”, який спровокував світову фінансову кризу, і, як наслідок, затяжну економічну рецесію у багатьох країнах світу у 2007-2011 рр. Зроблено висновок, що на сьогодні політика макроекономічної стабілізації і зростання, яка використовувалась раніше, як апробований рецепт неокласицизму та монетаризму, вже не є настільки ефективною.

В теоретичному аспекті автором удосконалено поняття фінансового розвитку, під яким розуміється не стан (як у попередників), а гармонійна та систематична діяльність, що здійснюється у фінансовій системі за участю зацікавлених суб'єктів господарювання і населення та сприяє економічному розвитку національного господарства, або процес, у якому відповідні організації та інституції залучаються до стимулювання та підтримки економічної діяльності або зайнятості.

Розуміння взаємозв'язків між фінансовим розвитком та економічним зростанням, за висновками автора, може бути наступним: фінансовий розвиток передбачає ефективне розміщення капіталу за рахунок стабільності фінансової системи, яка у свою чергу створює умови для фінансування сталих темпів економічного зростання. Автором акцентується увага на дискусії стосовно залежності між фінансовим розвитком та економічним зростанням. Ряд економістів (Г. Гьюдотті, Р. Левайн, Дж. Кінг та ін.) вважають, що кореляція між довгостроковим економічним зростанням та рівнем фінансового розвитку є сильно вираженою та позитивною. Інші економісти (О. Йованович, В. Деміргус-Кунт та ін.) вважають, що взаємозв'язок між рівнем довгострокового економічного зростання та активністю у фінансовій системі в деяких випадках може бути позитивним, а в деяких - негативним. Для визначення напрямку взаємозв'язку між фінансовим розвитком та довготривалим рівнем економічного зростання у процесі дослідження було адаптовано модель Бойда-Сміта (BS). За проведеними розрахунками на базі аналітичних даних 62 країн з різним рівнем розвитку протягом 1966-2011 рр. та адаптованої моделі BS обґрунтовано висновок, що стабільні темпи фінансового розвитку не завжди спонукають до довготривалого економічного зростання держави, чи, навпаки, сталі темпи фінансового падіння є причиною для виникнення кризових явищ в економіці держави.

За результатами розрахунків набуло подальшого розвитку положення про негативний вплив на темпи економічного зростання так званої “фінансової лібералізації” МакКіннона-Шоу (усунення будь-яких регуляторних впливів на діяльність фінансів з боку держави), коли може виникати ситуація, що стабільна фінансова система з ознаками розвитку спричиняє кризові явища в економіці, і, відповідно, навпаки - коли нестабільна фінансова система з ознаками падіння не стає перешкодою для досягнення позитивного приросту ВВП такої країни. Тобто ми маємо справу як з позитивною, так і з негативною кореляцією між показниками фінансового розвитку та економічного зростання, коли відсутня можливість стверджувати впевнено про те, яка із цих категорій є первинною: фінансовий розвиток чи економічне зростання.

У роботі набула подальшого розвитку теоретична конструкція механізму активізації економічного росту за допомогою таких фінансових інструментів, як бюджет, податки, інвестиції, фінансовий ринок, акціонерний капітал тощо. Детермінанти макроекономічного регулювання розвитку національного господарства запропоновано класифікувати на директивні та регулюючі, які, в свою чергу: за рівнем (фінансові методи, фінансові важелі, нормативно-правове забезпечення, інформаційне забезпечення) та глибокими детермінантами (засоби економіко-математичного прогнозування та моделювання, фінансове планування, імітаційне моделювання, фінансове прогнозування, визначення потенціалів за сферами фінансового механізму).

Проведено теоретичну оцінку впливу глибоких детермінант на ступінь регулювання соціально-економічного розвитку певної країни. Для цього побудовано економіко-математичну модель як модифіковану модель Кобба-Дyгласа:

Л ВВП_і = б_і + б₂lоgУ_0і + б₃ИЗак_і + б₄lоgТБ_і + б₅Г_і +е₁, (1)

де Л ВВП_і - темпи приросту ВВП y країні і;

У_0і - рівень ВВП y країні і y базовому році;

ИЗак_і - індекс законності в країні і;

ТБ_і - сальдо торговельного балансу в країні і;

Г_і - геополітична ситуація в країні і, визначена як індекс за даними Hаll&Jоnеs.

Проаналізовано статистичні дані для моделі по 153 країнам з різним рівнем економічного розвитку. Встановлено, що y державах, де нормативна база, яка регулює економічні процеси, є недосконалою, довготривалого y часі економічного зростання не досягається, і, навпаки, для держав, де нормативна база сприяє діловій активності суб'єктів господарювання, характерний тривалий економічний розвиток. За розрахунками автора із застосуванням одночасно двох тестів (ОLS і SLS) доведено, що вплив глибоких детермінант фінансового механізму на прискорення або скорочення темпів соціально-економічного розвитку певної країни є, але він незначний. Коефіцієнти Г_і та lоgТБ_і є незначними, що показує вплив так званої “обмовленої конвергенції”. Стан законодавчо-нормативної бази певної держави несуттєво впливає на сальдо торговельного балансу. Ідентичні результати стосовно законодавчо-нормативної бази та сальдо торговельного балансу дало альтернативне тестування SLS. З вищесказаного автором зроблено висновок, що твердження Д. Родріга стосовно інституційної складової y забезпеченні довготривалого економічного розвитку знайшли своє підтвердження. Іншими словами, інституційна складова набагато перевищує роль “відкритості” економіки чи географічного розташування країни y питанні забезпечення її довготривалого економічного зростання. Цей результат, в першу чергу, входить y теоретичну суперечку із положеннями неокласичної теорії економічного росту, але саме негаразди в інституційній складовій національного господарства різних держав спровокували суттєве скорочення темпів економічного росту під час світової фінансової рецесії, що вже практично підтверджує правильність отриманих за допомогою тестів ОLS та SLS результатів.

У другому розділі “Методологічні засади оцінювання ефективності макроекономічного регулювання розвитку національного господарства” розглянуто макроекономічні показники розвитку національного господарства України, науково-методичні підходи до вимірювання ефективності фінансових регуляторів соціально-економічних процесів, діагностики макроекономічної стабільності національного господарства, стану фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку України.

Дослідження макроекономічних показників розвитку національного господарства України показали наявність серед них двох груп - система національних рахунків (СНР) та баланс народного господарства (БНГ). Автором розглянуто історичні етапи розвитку системи макроекономічних показників: система статистичного обліку у формі БНГ; паралельне використання двох систем макроекономічних показників - СНР та БНГ; переважне використання СНР. В основі СНР лежить концепція господарського кругообігу і вона має всеосяжний характер представлення даних від усіх інституційних одиниць, які функціонують в рамках окремо взятого національного господарства.

Незважаючи на велику позитивну практику застосування СНР, вона має ряд недоліків, основні з яких: неврахування діяльності нерезидентів, що викривлює результати оцінки індексів і темпів економічного росту; врахування готової продукції і незавершеного виробництва, що збільшує показник валового випуску; неврахування у переліку так званих «неринкових» показників валового випуску (освіта, наука, медицина тощо), але які також надають послуги та мають збільшувати реальне значення валового випуску. Крім того, СНР не дає можливості оцінити ефективність використання тих чи інших макроекономічних регуляторів розвитку національного господарства, а також не дозволяє виявляти позитивні чи негативні впливи.

Виходячи з результатів аналізу практики застосування СНР та виявлених недоліків, автором серед існуючих методологій оцінки макроекономічної стабільності за фінансовою складовою в умовах України запропоновано використання їх комбінації з числа найбільш адаптованих до національних особливостей (табл. 1).

Автором зроблено висновок про відсутність комплексної системи оцінки ефективності макроекономічних регуляторів розвитку національного господарства за фінансовою складовою. Під макроекономічною стабільністю національного господарства за фінансовою складовою запропоновано розуміти спроможність обслуговувати коротко- та довгострокові зобов'язання та фінансувати економічний розвиток. Тому додатково до СНР слід застосовувати систему оцінки ефективності використання фінансових важелів для забезпечення певного рівня макроекономічної стабільності держави. Теоретичним підґрунтям цієї системи повинні бути такі категорії: макроекономічна стабільність національного господарства; макроекономічна вразливість національного господарства; макрофінансова стабільність; система завчасного попередження кризових явищ; макропруденційний нагляд; випереджуючі індикатори; фінансові індикатори.

Таблиця 1

Можливості щодо адаптації до умов України методологій оцінки макроекономічної стабільності за фінансовою складовою

У роботі запропоновано комплексну систему оцінки ефективності фінансових регуляторів економічного розвитку національного господарства, яка складається із таких елементів: оцінка базових умов методами визначення потенційних зобов'язань та циклічно скорегованого балансу; попередження можливості кризи методами системи індикаторів; стрес-тестування економетричними методами; оцінка здатності фінансової системи справлятись із шоками внутрішнього та зовнішнього середовища; система аналізу ефективності фіскального регулятора економічного зростання; система аналізу ефективності валютної політики, як регулятора економічного зростання; система аналізу ефективності державної регуляторної діяльності стосовно фінансових інститутів; система аналізу ділової активності та рівня фінансового забезпечення сталості темпів економічного розвитку; оцінка фінансової сталості на рівні національного господарства.

У роботі розроблено систему показників фінансового забезпечення розвитку національного господарства, основними параметрами якої визначено рівень аналізу, часовий лаг, систему методів та прийомів, кількісні і якісні показники оцінки її ефективності, показники оцінки основних регуляторів макроекономічного розвитку та основні компоненти методології. Система включає сукупність показників для моніторингу доходів та видатків бюджетів всіх рівнів, стану внутрішнього та зовнішнього боргу, співвідношення боргу до ВВП, співвідношення бюджетного дефіциту до ВВП, рівня ділової активності суб'єктів господарювання, фінансового стану основних бюджетоутворюючих суб'єктів господарювання, та систему моніторингу міцності національної валюти. На основі вказаної системи показників розроблено методологію фінансового забезпечення розвитку національного господарства, в якій пропонується використання таких методів: оцінка впливу шоку на стан макроекономічних показників розвитку аналітичними методами, економетричне моделювання, модель загальної рівноваги, аналітична оцінка часткової рівноваги тощо.

Виходячи з того, що стратегія макроекономічного регулювання розвитку національного господарства фінансовими потоками має бути основана на контролі непередбачуваності фінансового ринку та на реальній оцінці прибутковості суб'єктів господарювання, запропоновано використання методу інтерпретації технічних індикаторів ринку Денніса-Колбі, який передбачає реалізацію стратегії пересікання експонентних ковзних середніх та поетапного моделювання стратегії на базі історичних даних. Це дає можливість виділяти групу правил прийняття економічних рішень, які сприяють зменшенню ризиків втрат. Перевірку ефективності фінансового регулятора соціально-економічних процесів доцільно проводити на основі розробленої методики визначення фінансових індикаторів рівня соціально-економічного розвитку. Використання цих індикаторів дозволяє: використовувати історичний матеріал тренду для управління ризиками у регулюванні розвитку національного господарства; об'єктивно оцінювати рівень макроекономічного регулювання розвитку національного господарства; здійснювати поточну оцінку ситуації на фінансових ринках країни; заощаджувати час для прийняття ефективних рішень стосовно використання певного регулятора економічних процесів; виявляти негативні тенденції в економіці держави.

Зважаючи на вищевказане, у роботі запропоновано авторський науково-методичний підхід до визначення критеріїв узагальненої класифікації системи фінансових індикаторів соціально-економічного розвитку держави за рядом напрямків та щодо визначення критеріїв, і на їх основі комплексної класифікації, видів оцінки (діагностики) макрофінансової стабільності держави.

Надані класифікації максимально наближені до вимог сучасного макроекономічного регулювання розвитку національного господарства, відрізняються простотою і можуть бути використані для завдань макрофінансової стабілізації економіки у повсякденній практиці.

Обґрунтовано, що діагностику макроекономічної стабільності національного господарства для попередження кризових явищ в економіці держави доцільно проводити за модифікованою методикою визначення фінансової нестабільності П.Труніної, в якій запропоновано систему індикаторів фінансової стабільності-нестабільності та методи їх оцінки для розпізнання передкризових станів фінансової системи держави. Даний методичний підхід передбачає такі основні етапи проведення оцінки макрофінансової стабільності держави: 1) полікритеріальна оцінка рівня соціально-економічного розвитку країни; 2) групування основних макрофінансових індикаторів; 3) оцінка екзогенних та ендогенних впливів на макрофінансові індикатори; 4) інтерпретація отриманих результатів та розробка рекомендацій щодо усунення негативних впливів. Результатом діагностики макрофінансової стабільності держави є формування полікритеріальним методом рейтингу соціально-економічного розвитку країни. Результати показників проведеного аналізу вказують на появу перших передвісників кризи ще у 2007 році і їх поглиблення у 2009 році майже в усіх з 22 проаналізованих країн. Показники фінансового забезпечення економічного росту автором згруповано у найбільш значимі: показники сальдо платіжного балансу; стан державного боргу; показники фінансової діяльності у сфері державних фінансів; показники розвитку місцевих фінансів; інвестиційна активність громадян та суб'єктів господарювання; оцінка потенціалу розвитку суб'єктів господарювання. За означеними групами показників оцінено динаміку фінансової бази економічного зростання країни лише прямої дії. До вторинних наслідків негативного впливу на Україну світової фінансової рецесії віднесено: складність отримання зовнішніх запозичень та зростання їх вартості; відтік капіталу з країни; зниження попиту на експорт; вплив на фінансові показники негативних очікувань суб'єктів ринку. Із застосуванням аналітичних методів оцінки ризиків нестабільності економіки певної країни було виявлено небезпечні передкризові тенденції, які спричиняють скорочення темпів соціально-економічного розвитку держави та її регіонів. Встановлено екзогенні чинники, що впливали на макроекономічну стабільність у період світової фінансової кризи. Основними тенденціями, які вплинули на зведені показники зовнішньоторговельного сальдо та привабливість економіки України для прямого іноземного інвестування, визначені: тенденції рівня інфляції; фіскальна політика (має переважно соціальну спрямованість); нестабільність банківської системи; виникнення системних проблем у фінансовому секторі; негативні наслідки та прогнозовані ризики світової фінансової рецесії.

За такого узагальненого аналізу тенденцій та сучасного стану фінансового та економічного розвитку України у роботі зпрогнозовано ризики у таких основних напрямках: погіршення сальдо торговельного балансу, ускладнення доступу до міжнародної фінансової допомоги у вигляді запозичень, зниження стабільності банківської системи країни, зміна джерел інвестування від банківського сектора до приватного, погіршення якості життя громадян України. При цьому основними ризиками для фінансової системи України визначено: сповільнення темпів зростання, необхідність підвищення податкового тиску, зовнішні ризики від світового економічного спаду, зниження доходності від фінансових операцій з капіталом, можливість виникнення глобальної кризи ліквідності банківського капіталу, збільшення недовіри громадян до банківської системи, зміна потоків капіталів; неконтрольованість дефіциту бюджету в нестабільних умовах розвитку, додаткове навантаження на бюджет для виконання кредитних зобов'язань та зобов'язань по рефінансуванню деяких сфер економіки України тощо. Оцінено вплив вказаних ризиків на динаміку соціально-економічного розвитку держави та запропоновано рекомендації щодо мінімізації негативного впливу від них за рахунок інституційного розвитку фінансової системи та розширення можливостей рефінансування банківської системи, розробки заходів щодо покращення умов іноземного та вітчизняного довгострокового інвестування, зменшення рівня фіскального вилучення ресурсів на потреби споживання, запровадження ефективних заходів регулювання іноземних запозичень, підтримання темпів економічного зростання та спонукання до їх збільшення, залучення населення до процесів інвестування у національне господарство, посилення нагляду за ліквідністю та ризиками у банках України тощо.

У третьому розділі “Фінансові важелі макроекономічного регулювання розвитку національного господарства” розглянуто питання визначення ефективності фінансових інструментів як макроекономічних регуляторів економічного розвитку.

Одним з основних інструментів регулювання макроекономічного розвитку держави розглянуто податкове планування, яке може бути у вигляді схем податкової оптимізації та схем податкової мінімізації. Відомі сучасній економічній науці ризики податкового планування поділено на два класи: ризики внутрішнього та зовнішнього середовища. Найбільш істотними при цьому є ризики внутрішнього середовища країни, які поділено за кластерами відповідно до певного рівня розвитку.

Західні економісти Д. Кембелл, Е. Томсетт, Д. Джонсон та інші вказують на можливість визначення впливу податкового та бюджетного планування на темпи економічного зростання певної держави, але їх дослідження обмежуються виявленням впливу планування податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів в межах оцінки легальної податкової мінімізації. Автором у дисертаційному дослідженні уточнено визначення терміну “податкове планування”, під яким запропоновано розуміти відображення витрат суб'єкта господарювання про сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, та про вибір ефективних варіантів здійснення податкового обліку. Специфічними принципами податкового планування є принципи: законності, оптимальності, конфіденційності, підконтрольності, комплексності, перспективності, природності. Запропоновано методику визначення впливу податкового планування на темпи економічного зростання, яка залежить від способу самого податкового планування суб'єкта господарювання.

Було проведено оцінку часу релаксації податкових надходжень при зміні ставок податків для вітчизняних промислових підприємств та на основі економіко-математичного моделювання зроблена оцінка впливу кожного із параметрів моделі на час релаксації і темп приросту капіталу. При збільшенні податкового вектора на 1 % темп приросту капіталу дорівнюватиме (-0,0622), тобто в даних умовах підприємства промисловості не можуть здійснювати навіть просте відтворення. Однак і при зниженні податкових ставок до нуля, темп приросту однаково залишається від'ємною величиною (-0,0366).