Управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.24.658:664.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Слупян Катерина Вікторівна

Біла Церква - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Білоцерківському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Варченко Ольга Миронівна, Білоцерківський національний аграрний університет, директор Навчально-наукового інституту економіки та бізнесу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гуторов Олександр Іванович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, професор кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент Вернюк Наталія Олександрівна, Уманський національний університет садівництва, доцент кафедри менеджменту організацій.

Захист дисертації відбудеться «03» червня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.03 у Білоцерківському національному аграрному університеті за адресою: 09117 м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1, центральний корпус (конференц-зала).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: 09117 м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий «28» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Паска.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблеми досягнення економічної стійкості підприємств цукрової промисловості, що функціонують в умовах невизначеності зовнішнього середовища, нестабільної кон'юнктури вітчизняного ринку та мінливості світового ринку цукру, посилення ризиків, загроз і кризових явищ, складності та суперечності фінансово-економічних відносин між бурякосійними господарствами і переробними підприємствами, а також критичного матеріально-технічного і фінансового стану більшості бурякосійних господарств, зумовили втрату інтенсивної технології вирощування, зниження урожайності цукрових буряків, що актуалізує необхідність дослідження становлення й розвитку ефективних механізмів корпоративного управління. Вирішення цієї проблеми вимагає поглиблення наукових, методичних і прикладних досліджень із питань економічної стійкості та опрацювання нових підходів до управління у виробничих системах із урахуванням особливостей конкретного регіону.

Динамізм і багатовимірна невизначеність системи управління сучасним цукровим заводом визначають напрям розвитку, що передбачає розробку формалізованих стратегічних планів, які забезпечують досягнення поставлених цілей, а також гнучкого пристосування до змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Застосування нових прийомів і методів в управлінні економічною стійкістю на різних ієрархічних рівнях визначає рівень розвитку переробного підприємства і вдосконалення процесу управління. Дослідження питань управління економічною стійкістю на цукрових заводах із урахуванням специфічних чинників, що впливають на економічний результат, нині на підприємствах галузі практично відсутнє, що й визначає актуальність дисертаційного дослідження.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і методичних засад економічної стійкості господарських систем належить працям А. Сміта, Л. Вальраса, В. Парето, Ж. Б. Сея, А. Маршалла, К. Маркса, Ф. Х. Найта, Я. Корнаї.

Відтворювальний підхід до дослідження економічних відносин був розроблений і творчо реалізований у фундаментальних працях Ф. Кене, Дж. М. Кейнса, Н. Д. Кондратьєва, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. Ст. Мілля, М. Портера, А. Сміта, А. Тоффлера та ін.

Вагомий внесок у розробку проблеми забезпечення економічної стійкості господарських систем із позицій системного підходу зробили вітчизняні вчені В.Г. Андрійчук, В.М. Геєць, О.І. Гуторов, А.С. Даниленко, П.М. Макаренко, О.М. Шпичак, О.В. Шубравська та ін. Зокрема, теоретичні, методологічні та прикладні питання забезпечення економічної стійкості підприємств бурякоцукрової галузі знайшли відображення у працях вітчизняних дослідників В.С. Бондаря, О.М. Варченко, Н.О. Вернюк, О.С. Зайця, Є.В. Імаса, М.Ю. Коденської, В.І. Пиркіна, С.А. Стасіневич, А.В. Фурси та багатьох інших.

Науковий доробок учених-економістів є ґрунтовною основою для проведення подальших досліджень, розробки теоретичних положень, методологічних підходів і практичних рекомендацій з удосконалення економічного механізму забезпечення економічної стійкості підприємств цукрової промисловості. Однак ця проблема позиціонується як багатогранна і динамічна у часі з огляду на її багатоплановість та складність і поки що достатньою мірою не розробленою, що визначає вибір теми дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Білоцерківського національного аграрного університету за ініціативною темою «Формування організаційно-економічних засад розвитку аграрного маркетингу» на 2008-2011 рр. (державний реєстраційний номер 0107U011343) і державної теми «Економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК» (державний реєстраційний номер 0110U002313) у 2010 р. Автором розроблено концептуальні засади ефективного розвитку підприємств бурякоцукрової галузі, запропоновано науково-практичні рекомендації щодо напрямів диверсифікації діяльності цукрових заводів, оптимізації сировинних зон, що сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності та економічної стійкості.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних і методичних засад та розробка прикладних рекомендацій щодо формування моделі управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

систематизувати теоретичні підходи до з'ясування сутності категорії економічної стійкості та сформувати засади управління економічною стійкістю переробних підприємств;

сформувати алгоритм управління економічною стійкістю підприємства, конкретизувати основні принципи методики її визначення з метою розробки інтегрального критерію із урахуванням численних показників, які характеризують економічну стійкість підприємства за різними складовими стійкості;

узагальнити зарубіжний досвід організації розвитку світового та вітчизняного цукрового виробництва й обґрунтувати напрями його використання у практичній діяльності;

дослідити чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають на економічну стійкість підприємств цукрової промисловості з метою визначення стратегій їх адаптації до змін середовища функціонування;

провести системний аналіз фінансово-економічного стану суб'єктів бурякоцукрового виробництва Київської області, дослідити стан збалансованості сировинних ресурсів і виробничих потужностей цукрових заводів та виявити особливості відносин між ними;

проаналізувати рівень економічної стійкості цукрових заводів та обґрунтувати інструменти й методи стратегічного управління, які зумовлять якісні та кількісні перетворення економічного потенціалу підприємства і створення довгострокових стійких конкурентних переваг;

розробити підходи до формування сировинних зон бурякопереробних підприємств та удосконалення договірних відносин бурякосійних господарств із цукровими заводами через урахування у цінах термінів реалізації сировини, визначення заходів стимулювання нарощування обсягів виробництва сировини та додержання договірних умов;

обґрунтувати напрями диверсифікації діяльності цукрових заводів, що сприятиме підвищенню їх економічної стійкості.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що складаються у процесі управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості, фактори, процеси та явища, які формують і визначають їх розвиток.

Предметом дослідження є сукупність економічних, організаційних та управлінських процесів, факторів і явищ, пов'язаних із формуванням системи управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів, прийомів і принципів наукового пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, наукові розробки з управління економічною стійкістю, законодавчі та нормативні акти України щодо регулювання ринку цукру.

У дисертаційній роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід ? при вивченні зв'язків між явищами і процесами в системі забезпечення економічної стійкості підприємств; статистичний аналіз ? при визначенні динаміки, структури та результативності розвитку сільськогосподарських (бурякосійних) і переробних підприємств галузі; порівняльний ? при зіставленні рівня економічної стійкості переробних підприємств; діалектичний та абстрактно-логічний ? при проведенні теоретичних узагальнень, формуванні висновків; метод експертних оцінок - при визначенні основних чинників, які впливають на забезпечення економічної стійкості переробних підприємств. Графічні методи знайшли застосування при дослідженні зв'язків, виявленні тенденцій та визначенні закономірностей забезпечення системи управління економічною стійкістю пере-робних підприємств. Комплексні методи використано при визначенні інтегрального показника економічної стійкості підприємств, методи економіко-математичного моделювання - у процесі оптимізації сировинних зон переробних підприємств. Для аналізу складових економічної стійкості переробних підприємств застосовано методи комп'ютерної обробки й аналізу інформації за допомогою програм Microsoft Excel.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять економічні огляди, монографії й науково-аналітичні статті вітчизняних та іноземних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях та на офіційних сайтах Інтернету, особисті розробки й дослідження автора, закони України, нормативно-пра- вові акти Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор», Інституту цукрових буряків УААН, звітність окремих переробних підприємств Київської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

розроблено багаторівневу і багатокомпонентну систему управління економічною стійкістю розвитку підприємств цукрової промисловості, яка передбачає структурування стратегічних факторів, передумов і механізмів, а також факторів-дестабі-лізаторів за функціональними сферами, суб'єктами інтеграції і дозволяє збалансувати інтереси суб'єктів ринку цукру й обґрунтувати раціональні сценарії їх розвитку;

удосконалено:

напрями довгострокової стратегії розвитку підприємств цукрової промисловості залежно від рівня економічної стійкості, що передбачає диверсифікацію виробничої діяльності та повне завантаження виробничих потужностей через технології, ресурси, систему управління, які забезпечують досягнення стратегічних цілей і дозволяють виявити внутрішні резерви росту виробництва продукції, поліпшення її якості та досягнення економічного ефекту;

запропоновано методику комплексної оцінки рівня економічної стійкості переробних підприємств, яка дозволяє порівнювати їх за окремими складовими і передбачає ранжирування вагових значень за підвидами економічної стійкості методом експертних оцінок, що дасть змогу оцінити галузеві та індивідуальні особливості конкретного підприємства;

набули подальшого розвитку:

модель оптимального розміщення посівів цукрових буряків у сировинній зоні цукрового заводу, обґрунтованого розподілу продукту в інтегрованій ланці „виробництво-переробка” та формування економічних стимулів у системі матеріального симулювання та системи стимулювання працівників бурякосійних господарств, спрямованих на збільшення обсягів і підвищення якості цукрових буряків шляхом надання доплат за раннє та пізнє викопування цукрових буряків, преміювання постійних здавачів сировини; інтерпретація категорії економічної стійкості, як синтетичного показника, що характеризує здатність економічної системи адаптуватися до змін факторів зовнішнього і внутрішнього середовища через достатнє забезпечення сировиною та створення умов переходу до вищого якісного рівня функціонування підсистем підприємства (операційної, управлінської, фінансової, інвестиційно-інноваційної, маркетингової), що сприятиме формуванню стійких конкурентних переваг.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні основних положень дисертаційної роботи у практичну діяльність суб'єктів господарювання досліджуваного регіону, що сприятиме підвищенню рівня їх економічної стійкості. Пропозиції автора щодо організації інформаційного забезпечення розвитку підприємств цукрової промисловості області схвалені та покладені в основу створення інформаційного порталу Головним управлінням агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації (довідка № 02-01-1/970 від 20.04.2011 р.).

Авторські пропозиції стосовно підвищення завантаженості потужностей цукрових заводів шляхом оптимізації сировинних зон та удосконалення економічних відносин між партнерами бурякоцукрового виробництва на основі агропромислової інтеграції впроваджено Управлінням агропромислового розвитку Білоцерківської райдержадміністрації Київської області (довідка № 01-10-155 від 20.04.2011 р.).

Результати дисертаційного дослідження рекомендовані до практичного застосування у ТДВ «Шамраївський цукровий завод» через впровадження у сировинній зоні оптимальної структури площ посівів цукрових буряків, що дозволить збільшити обсяги виробництва сировини у сільськогосподарських підприємствах, розташованих поблизу переробних підприємств, забезпечуючи максимальне завантаження їх виробничих потужностей в оптимальні терміни цукроваріння (довідка № 39 від 10.03.2011 р.).

Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертації використовуються у навчальному процесі Білоцерківського національного аграрного університету, зокрема, при викладанні дисциплін «Економіка аграрних підприємств» і «Потенціал підприємства» (довідка № 01-12/532 від 17.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є кваліфікованою самостійно виконаною працею і підсумком багаторічних наукових досліджень, у якій викладено авторський підхід до вирішення актуальних наукових проблем подальшого розвитку теорії і практики управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості. Усі відображені в дисертації положення наукової новизни та висновки, що винесено на захист, отримано автором особисто. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і отримали схвалення на: VI Державній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 16-17 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 15-16 травня 2008 р.); VII Державній науково-практичній конференції «Аграрна наука - виробництву: проблеми економічного розвитку АПК (м. Біла Церква, 12-13 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями забезпечення сталого розвитку аграрного сектору» (м. Біла Церква, 16-17 червня 2009 р.); Державній науково-практичній конференції «Аграрна наука - виробництву» (м. Біла Церква, 21 січня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України» (м. Полтава, 7 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 12-13 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва» (м. Мелітополь, 10-11 червня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ціна, якість, витрати та ефективність виробництва в АПК» (м. Київ, 28-29 жовтня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано у 13 наукових працях загальним обсягом 4,59 д. а., у тому числі 11 наукових статей у наукових фахових виданнях, з яких одна у співавторстві, загальним обсягом 4,46 д. а., 2 тезах доповідей на конференціях обсягом 0,13 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації - 278 сторінок, з них 226 сторінок основного тексту. Робота налічує 50 таблиць, 15 рисунків, 26 формул, 19 додатків, список використаних джерел із 181 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету дослідження та його завдання, розкрито предмет, об'єкт, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо їх апробації та публікації автора.

У першому розділі - «Наукові засади забезпечення управління економічною стійкістю підприємств бурякоцукрового підкомплексу» - розкрито сутність економічної стійкості як характеристики виробничої системи, обґрунтовано види економічної стійкості та складові її забезпечення для підприємств бурякоцукрового підкомплексу, розроблено алгоритм управління економічною стійкістю і систематизовано показники оцінки економічної стійкості підприємства.

Доведено, що важливою характеристикою підприємства є економічна стійкість його функціонування, яка забезпечує інвестиційну привабливість, зумовлює залучення основних інструментів управління та дає змогу значно підвищити ефективність управлінської діяльності. Узагальнення наукових підходів до розгляду підприємства як складної, багатофункціональної системи, ефективність функціонування і розвитку якої визначається спрямованістю процесу відтворення в умовах мінливості чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, дозволило інтегрувати методологічні ресурси системного і відтворювального підходів для дослідження сутності економічної стійкості підприємства й розробити концептуальний підхід до управління нею.

Із позиції системного підходу економічна стійкість підприємства є системною характеристикою, що відображає: властивість адаптивності до мінливих чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, а також, в умовах невизначеності через виникнення ризиків, конфліктів і кризових явищ; здатність перебувати у динамічній збалансованості, зумовленій необхідністю здійснення відтворювального процесу як базового чинника забезпечення життєдіяльності.

Управління економічною стійкістю автор розглядає як систематизований, багатокомпонентний, безперервний у часі процес подолання внутрішніх проблем, зовнішніх загроз і активного використання наявних компетенцій з метою реалізації можливостей зовнішнього середовища, направлений на забезпечення внутрішньої і зовнішньої збалансованості підсистем підприємства. На основі дослідження процесів відтворення економічної стійкості та його типологізації зроблено висновок, що використання моделі оперативного управління, яка формує разові, реактивні, невідтворні інструменти забезпечення економічної стійкості без урахування стратегічних перспектив, захищає систему від небезпек, загроз, конфліктів лише в короткостроковому періоді й дає короткострокові ефекти стійкості функціонування підприємств.

Підприємство як система складається із підсистеми управління та управляючої, поєднаних між собою каналами передачі інформації. Підсистема управління підприємством розглядається як сукупність виробничих процесів, реалізація яких забезпечує виробництво продукції та надання послуг. Управляюча підсистема - це сукупність взаємопов'язаних методів управління, які реалізуються фахівцями за допомогою технічних засобів, з метою забезпечення ефективного функціонування виробництва.

Вважаємо, що економічна стійкість підприємства визначається як його спроможність до забезпечення рентабельної виробничо-комерційної діяльності за рахунок підвищення ефективності використання виробничих ресурсів і управління, стійкого фінансового стану через поліпшення структури активів, а також повного використання виробничих потужностей підприємства і соціального розвитку колективу при самофінансуванні в умовах мінливості зовнішнього середовища.

Стабільний і ефективний розвиток економіки господарюючого суб'єкта характеризує комплексна система показників, що відображає у динаміці збільшення прибутку і забезпечення оптимального розміру рентабельності, максимально можливе економічне зростання (обсягу продажів), досягнення і підтримку стійкого фінансового стану на основі ефективного використання кожного виду ресурсів, виконання у повному обсязі зобов'язань перед працівниками, державою та іншими контрагентами.

На основі узагальнення складових економічної стійкості підприємств цукрової промисловості нами виділено основні цілі управління ними. Управління фінансовою стійкістю розглядається як процес спрямований на досягнення збалансованості співвідношення «дохідність-ризик-платоспроможність». У свою чергу, управління операційною стійкістю як процес, направлений на досягнення балансу «ефективність виробництва-ефективність взаємодії-конкурентоспроможність».

Управління маркетинговою стійкістю є процесом, орієнтованим на збалансованість співвідношення «ризик-формування стійких конкурентних переваг». фінансовий економічний бурякопереробний київський

Управління організаційно-правовою складовою - процес, спрямований на досягнення балансу «соціальна відповідальність-продуктивність праці».

Для підприємств бурякоцукрового виробництва характерними є такі особливості: виробництво цукрових буряків та їх переробка як єдиний взаємопов'язаний процес у зоні функціонування підприємств; підприємства підкомплексу пов'язані між собою виробництвом кінцевої продукції; за кінцевою продукцією - це монопродуктовий підкомплекс; сировина переробляється за один виробничий сезон в обмежений період часу. Вищеперераховані особливості буряківництва вимагають всебічного аналізу та урахування при формуванні системи управління стійкістю.

У другому розділі - «Аналіз складових системи забезпечення економічної стійкості підприємств цукрової промисловості Київської області» - оцінено основні чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на забезпечення економічної стійкості переробних підприємств, проведено комплексний аналіз розвитку бурякосійних господарств і виробничих потужностей підприємств цукрової промисловості.

Цукрові буряки є основною сировиною для виробництва цукру в Україні, а конкурентоспроможність та ефективність виробництва цукрових буряків розглядається як один із найважливіших елементів у розв'язанні проблеми підтримки та збереження всього маркетингового ланцюга в цукровій галузі. Україна є однією із небагатьох країн світу, що володіє сприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування цукрових буряків в обсягах 46-50 млн. т. Посилення негативних чинників у галузі спричинили значне скорочення виробництва цукрових буряків більш як у 3,2 раза - з 44,3 млн. т у 1990 р. до 14,8 млн. т у 2010 р.

Встановлено кілька причин, які змусили селян відмовитися від вирощування цукрових буряків. У першу чергу з ринку відійшли неспеціалізовані господарства, які у минулі роки переробляли буряки на давальницьких умовах в обмін на цукор. На цю продукцію не поширювалися пільги по ПДВ, тому більшість фермерів не змогли одержати прибутки (у деяких з них і до цього часу залишилися запаси нереалізованого цукру). По-друге, частина посівів постраждала від несприятливих погодних умов.

Економічна стійкість діяльності вітчизняних товаровиробників галузі залежить від їх здатності адаптуватися до ринкових умов. У процесі дослідження виявлено, що в окремих передових сільськогосподарських підприємствах спостерігається тенденція до заміни ручної праці машинною через усвідомлення об'єктивної необхідності таких процесів для забезпечення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Однак переважна більшість сільськогосподарських підприємств не має можливості закупити необхідну кількість техніки.

Більшу половину продукції на ринку пропонують потужні інтегровані об'єднання холдинги). За таких умов інструментами державного регулювання необхідно стимулювати товаровиробників галузі, які не входять до холдингів, вирощувати та переробляти цукрові буряки, а також створювати їм економічні умови для забезпечення прибутковості та реалізації системи заходів протидії монополізації ринку цукру.

Доведено, що мінімальна ціна повністю не виконує функції формування економічної стійкості учасників бурякоцукрового виробництва, мотивації їх до розширення діяльності та забезпечення інтенсивного виробництва. Виправити ситуацію можливо за умови оперативного її коригування на індекс інфляції і ріст цін на матеріально-технічні ресурси, а також за очевидного перевищення пропозиції над попитом.

Підтримку товаровиробників бурякоцукрової галузі пропонується здійснювати за рахунок державних дотацій, але при цьому забезпечити їх системність і гнучкість, що відповідатиме як поточним, так і довгостроковим потребам досліджуваного сектору економіки. Адресна державна підтримка товаровиробників передбачатиме виділення коштів при виконанні ними певних договірних умов (реструктуризація заборгованості, збільшення обсягів виробництва, скорочення виробничих витрат і т. д.). У нинішній ситуації, коли спостерігається тенденція до скорочення посівних площ під цукровими буряками, однією з умов є надання бюджетної підтримки буряківництву на 1 га посіву цукрових буряків і обов'язково при обгрунтованій урожайності.

Основні показники функціонування бурякоцукрового виробництва області представлено в таблиці 1.

Бурякоцукрове виробництво області формує власні сировинні ресурси, має потужні переробні підприємства. Так, частка посівних площ цукрових буряків області у загальній по країні становить 5,1%, а у валових зборах сировини - 5,0%. Частка області у загальному обсязі виробництва цукру у 2009 р. досягла 9,1%.

Валовий збір коренеплодів по роках мав тенденцію до зниження, що в основному пов'язано зі скороченням площ посіву під культурою. З 1990 по 2009 р. посівні площі скоротилися на 89,5 тис. га. Урожайність зросла, але її ріст не є значним і становить лише 6,2%.

Таблиця 1 Основні показники розвитку бурякоцукрового виробництва Київської області

У 2009 р. в Київській області цукрові буряки вирощували лише 73 сільськогосподарських підприємства із 1896. У господарствах спостерігається низька частка посівів цієї культури - 0,1-0,2%, при науково обгрунтованій нормі 5%. Групування господарств показало, що найбільша посівна площа цукрових буряків - 694 га із середньою урожайністю у них 332 ц/га. Господарства з такою площею забезпечили прибуткове виробництво цукрових буряків - 3,54 грн/ц, рівнем рентабельності - 12,7%. Позитивний результат виробничої діяльності забезпечено внаслідок зниження собівартості виробництва, яка становила 27,9 грн/ц, або нижче середнього значення цього показника на 2,89 грн.

Найвищу реалізаційну ціну 1 ц цукрових буряків - 32,17 грн мали господарства з урожайністю 143 ц/га при найвищій собівартості виробництва 1 ц цукрових буряків - 42,59 грн. Можна припустити, що цю групу сільськогосподарських підприємств складають фермерські господарства, у яких середній розмір посіву цукрових буряків становить 120 га, використовується переважно ручна праця при збиранні врожаю, що дозволяє знизити забрудненість коренеплодів, тому й вища ціна порівняно із середнім значенням цього показника на 4,4%.

Найвищу віддачу вкладеного капіталу одержують бурякосійні господарства із розмірами посіву від 200 до 400 га та виробничими витратами до 5 тис. грн та до 7,5 тис. грн, які забезпечили рівень рентабельності вирощування цукрових буряків на рівні 52,3 і 51,7%. Підвищення виробничих витрат на 1 га посіву цукрових буряків зумовлюють одержання збитків у розмірі 4,97 та 13,24 грн на 1 ц цукрових буряків.

Важливим чинником підвищення ефективності вирощування цукрових буряків є забезпечення достатнього обсягу капіталовкладень на 1 га посіву. Товаровиробникам доцільно розраховувати показник «критичної маси інвестицій», тобто мінімальну потребу фінансових ресурсів на 1 га посіву цукрових буряків, яка дозволить одержати позитивне значення чистого прибутку. Результати проведеного групування свідчать, що рентабельність виробництва цукрових буряків досягається в розмірі 19,6% при сумі виробничих витрат у середньому 3655 грн/га. Середня площа посіву в таких господарствах становить 95 га, а вихід продукції з 1 га 187 ц коренеплодів.

Найбільші збитки у розмірі 10,36 грн на 1 ц цукрових буряків одержують сільськогосподарські підприємства, які мають понад 10,0 тис. грн виробничих витрат на 1 га посіву (в середньому 9385 грн), забезпечуючи при цьому найбільшу урожайність - 326 ц/га, що на 9,4% вище ніж у середньому по досліджуваній області. Пропонується бурякосійним господарствам розробляти бюджет виробничих витрат по основних сільськогосподарських культурах, на основі науково обгрунтованих технологічних карт, що дозволить, розрахувати нормативні витрати та контролювати їх виконання.

У Київській області в сезоні цукроваріння з 1 вересня 2009 р. до 1 вересня 2010 р. функціонувало лише 7 цукрових заводів, із 16-ти. Тенденція до скорочення кількості працюючих заводів пов'язана із надлишком виробничих потужностей, що зумовлено нестачею сировини. У попередні роки цукрові заводи забезпечували тривалість цукроваріння понад 90 діб, то нині вона становить 30-45 діб, а оптимальним вважається термін 90-100 діб

Загальна добова потужність цукрових заводів Київської області становила 30,59 тис. т цукрових буряків, однак задіяно в останні роки у процеси переробки лише близько 17,9 тис. т. Середній термін роботи цукрових заводів дорівнював 45,4 доби. Якщо врахувати, що оптимальний термін становить 90-100 діб, то для переробки тієї кількості сировини, що поставлялася на заводи у 2009 р., достатньо було половини наявних потужностей.

За таких умов, коли цукрові заводи не забезпечують оптимальний термін сокодобування доцільно розрахунок коефіцієнта використання виробничих потужностей проводити із урахуванням фактичного терміну сокодобування. Наприклад, у 2009 р. коефіцієнт використання середньодобової потужності по цукровим заводам області склав 0,91, однак з урахуванням оптимального терміну сокодобування лише - 0,46.

Вивчення існуючих взаємовідносин між бурякосійними господарствами і цукровими заводами дозволило встановити, що у 2009 р. на давальницьких умовах було перероблено 339349 т цукросировини, або 64,6%, у 2008 р. - 600124 т (68,5%), у 2007 р. - 618834 т (59,5%). Зазначимо, що у 2005 р. і 2006 р. взагалі була відсутня переробка цукрової сировини на давальницьких умовах. Отже, як негативне явище розглядається збільшення обсягів переробки цукрових буряків на давальницьких умовах.

Особисті селянські господарства Київської області реалізують цукрові буряки цукровим заводам на давальницьких умовах. Якісні показники вирощених у цих господарствах коренеплодів були набагато вищі, ніж у сільськогосподарських підприємствах, насамперед щодо фізичної забрудненості. У середньому показник фізичної забрудненості цукрових буряків, вирощених у господарствах населення, дорівнював 3-4%, оскільки приватний товаровиробник виконує всі процеси збирання врожаю цукрових буряків вручну.

Встановлено, що в особистих селянських господарствах основним фактором впливу на зниження обсягів вирощування цукрових буряків є зниження ціни на цукросировину й різний рівень вартості 1 т цукрових буряків для індивідуальних господарств і сільськогосподарських підприємств. У 2009 р. ціна 1 т цукрових буряків для господарств населення була 266,6 грн, що на 35% нижча від цін сільськогосподарських підприємств (409,9 грн/т). Відмінність у цінах на продукцію двох суб'єктів господарювання досить відчутна і пояснюється різними підходами щодо сплати ПДВ.

У третьому розділі - «Напрями удосконалення управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості» - розроблено систему моніторингу економічної стійкості цукрових заводів та її організаційно-економічну модель, обґрунтовано заходи з оптимізації сировинного забезпечення цукрових заводів, запропоновано підходи до диверсифікації виробничої діяльності підприємств.

Довгостроковими цілями підприємств цукрової промисловості в умовах глобалізації і динамічно мінливого середовища є формування стійких конкурентних переваг, які дозволять забезпечити високий рівень продовольчої безпеки, а також розширити внутрішній та зовнішній ринки збуту продукції. Доведено, що для забезпечення економічної стійкості цукрових заводів урожайність цукрових буряків з 1 га має бути на рівні 400-500 ц з цукристістю 17-18%, тривалість сезону цукроваріння має становити 90-100 діб, різниця між виходом цукру і дигестією при прийманні цукрових буряків - 2%, а не 4%, в останні роки. За цих умов собівартість вирощування цукрових буряків знизиться на 30 %, цукру - на 35%.

Перспективним напрямом розвитку підприємств бурякоцукрового виробництва досліджуваного регіону є виробництво біоцукру. Незважаючи на те, що при вирощуванні біобуряків використовують ручну працю, урожайність збільшується, як свідчить досвід провідних країн, становить 40 т/га. Отже, виробництво є рентабельним, а вироблений біоцукор користується високим попитом на ринку, хоча його ціна майже у двічі вища звичайного. Такі інноваційні проекти доцільно застосовувати і в досліджуваному регіоні з метою забезпечення дохідності галузі, підвищення зайнятості сільського населення, що нині є актуальним питанням. Водночас, цей напрям підвищить експортні можливості галузі при відповідній підтримці з боку держави, насамперед, регіональних органів влади. Ці проекти, становлять інтерес для підприємств цукрової промисловості Київської області, які мають невисокі потужності до 3000 т переробки буряків на добу: ВАТ „Шамраївський цукровий завод”, ВАТ «Городище-Пустоварівський», ВАТ „Кагар- лицький цукровий завод”, ТОВ „Краєвид”.

За результатами дослідження виробництво буряків матиме обмежений характер через високу трудомісткість і може концентруватися у фермерських та особистих селянських господарствах. Відповідно для переробки біобуряків необхідні підприємства невеликих потужностей, які нині розглядаються неперспективними з позиції ефективності промислової переробки.

Результати проведеного аналізу (табл. 2) свідчать, що жодне з досліджуваних підприємств не потрапило у зону високої або абсолютної економічної стійкості й навіть у зону стабілізації економічної стійкості. Так, за результуючим показником ВАТ «Саливонківський цукровий завод» має нестабільну економічну стійкість, незважаючи на найвищі узагальнюючі показники. Решта підприємств досліджуваної сукупності потрапили у зону критичного стану, оскільки їх узагальнюючі показники не перевищують значення 0,2. Така ситуація зумовлена низьким рівнем сировинного забезпечення переробних підприємств, унаслідок чого виробничі потужності використовуються не повністю, низьким рівнем інноваційного забезпечення техніко-технологічної складової, недостатнім рівнем інвестиційної привабливості, відсутністю ефективної системи управління, а також обмеженістю асортименту продукції, пропонованої на ринку переробними підприємствами галузі.

Таблиця 2 Інтегральний показник економічної стійкості цукрових заводів Київської області у динаміці за 2007-2009 рр.

Забезпечення економічної стійкості цукрових підприємств із позиції стратегічного підходу розглядається як процес формування сукупності передумов, чинників, інструментів і механізмів їх реалізації, які зумовлять якісні та кількісні перетворення економічного потенціалу підприємства й перехід на вищу стадію ефективності, яка базується на створенні довгострокових і стійких конкурентних переваг. Формування багаторівневої моделі забезпечення економічної стійкості має здійснюватися із використанням інструментів і методів стратегічного управління, балансувати інтереси держави, холдингів, підприємств і споживачів та охоплювати наступні функціональні сфери: фінансову, виробничу, маркетингову, техніко-технологічну, інвестиційну й організаційну.

Однією із найважливіших ланок цієї моделі є переробні підприємства регіону, стабільність функціонування яких визначається рівнем забезпеченості сировиною для переробки. Постачальники сировини, а це бурякосійні господарства, задовольняють потреби заводів через відповідний ринок, постачаючи на переробку цукрові буряки. На виробників цукру впливають споживачі, через свої потреби формуючи попит, тобто фізичні та юридичні особи, як посередники, так і сполучені галузі промисловості (кондитерська, виробництво напоїв).

В основу моделі покладено відбір ефективних форм побудови економічних взаємовідносин між суб'єктами ринку. Пошук пріоритетних напрямів розвитку, стратегічне планування й організаційно-управлінське забезпечення реалізації стратегії розвитку, яка базується на налагодженні цивілізованих економічних відносин між цукровими заводами й виробниками сировини шляхом обґрунтованого розподілу кінцевого результату.

Економічна стійкість переробних підприємств бурякоцукрової галузі значною мірою залежить від раціональної організації сировинних зон цукрових заводів. Тісний взаємозв'язок підприємств цукрової промисловості із бурякосійними господарствами зумовлений певними особливостями: високими витратами сировини на виробництво одиниці продукції (цукру); низькою транспортабельністю цукрових буряків, погіршенням їх якості при віддалених перевезеннях і тривалих періодах зберігання.

Оптимальна організація сировинних зон передбачає таке розміщення посівів цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах, за якого повністю задовольняються потреби цукрового заводу у сировині впродовж виробничого сезону, забезпечуються мінімальні витрати на транспортування коренеплодів, цукру, побічних продуктів, скорочуються втрати при перевезеннях. Отже, оптимізація сировинних зон спрямована на підвищення економічної стійкості підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Дослідженням встановлено, що нині цукрові заводи мають розгалужені сировинні зони. Так, потребу у сировині ТДВ «Шамраївський цукровий завод» забезпечували бурякосійні господарства Сквирського району, на частку яких припадало 48,6%, а середня відстань перевезення становила 24,8 км, що не перевищує величину, за якої неминуче зростають транспортні витрати і втрати сировини. Частка заводу в заготівлі сировини становила 31,9%. Підприємства, розташовані у Білоцерківському, Васильківському та Фастівському районах Київської області у середньому перевозили сировину на відстань 38,3 км, а їх частка у загальному обсязі поставок досягла 15,0%. Решта підприємств знаходилися за межами Київської області, їх частка становила 4,5%, а дальність перевезень перевищила 50 км. У роботі обґрунтовано необхідність стимулювати господарства, розташовані у радіусі 30 км, збільшувати площі посівів цукрових буряків шляхом формування взаємовигідних договірних відносин на довготривалій основі.

Нами обґрунтовано структуру сировинної зони ТДВ «Шамраївський цукровий завод», відповідно до якої основні посіви цукрових буряків повинні бути сконцентровані навколо цукрового заводу на відстані не більше 10 км, при цьому концентрацію посівів буряків рекомендується збільшити до 25% оброблюваної ріллі. У господарствах, розміщених від заводу на відстані 11-20 км, концентрація посівів цукрових буряків має становити до 20%, на відстані 21-30 км і більше - менше 10%. Такий підхід дозволить значно скоротити радіуси доставки цукрових буряків на завод, та на 35-40% знизити транспортні витрати, на 15-20% зменшити втрати сировини.

Порівняння результатів оптимізації з фактичними наведено в табл. 3.

Отже, оптимізація сировинної зони для цукрового заводу вимагає збільшення посівної площі цукрових буряків на 34%, що сприятиме зростанню обсягів виробництва цукру, жому та меляси на 47,5%. Буде подовжено термін сокодобування до 95 діб, коефіцієнт використання виробничих потужностей підвищиться до 0,9, а середня відстань перевезення сировини скоротиться на 11 км за рахунок збільшення концентрації посівів у радіусі 30 км до 18-25%.

Основним напрямом підвищення економічної стійкості цукрових заводів є диверсифікація виробничої діяльності, яка сприятиме підвищенню рентабельності цукрового виробництва, зниженню й нейтралізації негативного впливу ризиків.

Цукрове виробництво має вузьку спеціалізацію - виробництво цукру, що зумовлює його високу залежність від постачальників сировини. Через монопродуктовий характер цукрових заводів галузь слабо захищена від небажаних змін кон'юнктури на ринку цукру. На цукрових заводах України переважно відсутнє виробництво продукції інших видів, технологічно пов'язаних або не пов'язаних із цукровою галуззю, що робить їх ще більш уразливими в конкурентній боротьбі. Результати дослідження свідчать, що підвищити ефективність цукрового виробництва і понизити рівень його ризикованості можливо за рахунок диверсифікації виробництва.

Таблиця 3 Економічні показники розвитку сировинної зони ТДВ «Шамраївський цукровий завод»

Одним із найбільш перспективних напрямів диверсифікації діяльності для цукрових заводів Київської області є реалізація інвестиційного проекту по сушінню та гранулюванню жому. За різними варіантами реалізації даного проекту підприємство одержує позитивне значення величини приведеного чистого прибутку, окуповує витрати протягом 5 років, а також збільшить виручку від реалізації жому із 1337,9 до 56193,5 тис. грн, що дозволить одержати у перспективі додатковий прибуток та істотно підвищити рентабельність виробничої діяльності підприємства.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання формування системи управління економічною стійкість підприємств цукрової промисловості. Проведене наукове дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Економічна стійкість розвитку підприємства - це керований процес нарощення ресурсного потенціалу виробничої системи за рахунок забезпечення її динамічної рівноваги, мотивації економічних агентів до підвищення конкуренто-спроможності підприємства, інноваційного і раціонального господарювання, розширеного відтворення.

Управління економічною стійкістю розглядається як систематизований, багатокомпонентний, безперервний у часі процес щодо нейтралізації, подолання внутрішніх проблем, зовнішніх загроз і активного використання наявних компетенцій з метою реалізації можливостей зовнішнього середовища, спрямований на забезпечення внутрішньої і зовнішньої збалансованості підсистем підприємства.

2. Організація управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості вимагає створення системи управління із визначеними цілями, функціями, принципами і методами управління підприємством, а також конкретизацією суб'єкта та об'єкта управління. Система управління економічною стійкістю підприємств цукрової промисловості передбачає розробку й ухвалення рішень щодо формування оптимальної організаційної структури, раціонального використання ресурсів (їх перерозподілу у разі потреби між структурними підрозділами) з метою збереження значень індикаторів у встановлених межах, підвищення ділової активності й досягнення оптимального рівня рентабельності виробництва і вкладеного капіталу.

Оцінка рівня стійкості розвитку підприємства об'єднує систему показників, що комплексно характеризують реальний стан і дозволяє проаналізувати динаміку економічної стійкості підприємства. Вона дає можливість синтезувати значення стійкості основних факторних складових діяльності підприємства у вигляді рейтингу економічної стійкості, щоб оцінити стан підприємства порівняно з конкурентами.

3. Основними конкурентними перевагами провідних країн світу у виробництві цукрових буряків та цукру є висока якість сировини, збільшення виходу цукру з одиниці площі, активне впровадження інноваційних розробок, які забезпечені інструментами державного регулювання ринку цукру та інтеграцією суб'єктів. Встановлено, що починаючи від забезпечення фермерів насіннєвим матеріалом та закінчуючи одержанням готової продукції та її реалізацією, учасники технологічного ланцюга виробництва цукру об'єднані в єдину цілісну систему. Інтеграційні зв'язки охоплюють не лише виробничі сфери, а й різні державні та спеціалізовані дослідницькі центри, що створюють сприятливі умови господарювання.

4. Підприємства цукрової промисловості функціонують під впливом чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, тому вони мають забезпечити зв'язки між основними елементами усередині підприємства та адаптуватися до зовнішнього середовища.

Криза у бурякоцукровому підкомплексі зумовлена дією таких негативних чинників: загальним кризовим станом української економіки; погіршенням кон'юнктури світового рин-ку цукру, не виваженими заходами держави щодо відходу від регулювання реалізації цукрових буряків і цукру; непослідовним адміністративним втручанням у розподіл кінцевого продукту між постачальниками сировини та переробниками. Для забезпечення економічної стійкості цукрових заводів урожайність цукрових буряків з 1 га має бути на рівні 400-500 ц з цукристістю 17-18%, тривалість сезону цукроваріння має становити 90-100 діб, різниця між виходом цукру і дигестією при прийманні цукрових буряків - 2%, а не 4%, в останні роки. За цих умов собівартість вирощування цукрових буряків знизиться на 30 %, цукру - на 35%.

5. У 2009 р. в Київській області цукрові буряки вирощували лише 73 сільськогосподарських підприємства із 1896. Зазначимо, що у господарствах спостерігається низька частка посівів цієї культури - 0,1-0,2%, при науково-обгрунтованих нормах 5%.

Найвищу віддачу вкладеного капіталу одержують бурякосійні господарства із розмірами посіву від 200 до 400 га та виробничими витратами до 5 тис. грн та до 7,5 тис. грн, які забезпечили рівень рентабельності вирощування цукрових буряків на рівні 52,3 і 51,7%. Підвищення виробничих витрат на 1 га посіву цукрових буряків зумовлюють одержання збитків у розмірі 4,97 та 13,24 грн на 1 ц цукрових буряків.

6. Цукрові заводи функціонують у достатньо складному, суперечливому і високоризиковому середовищі, що впливає на результативність їх діяльності. Загальна добова потужність цукрових заводів Київської області становила 30,59 тис. т цукрових буряків (у середньому за 2007-2009 рр.). Із цього обсягу потужностей на цукрозаводи, що працювали в останні роки в області припадало близько 17,9 тис. т. Середній термін роботи цукрових заводів дорівнював 45,4 доби, або зменшився проти попереднього року на 8,8 діб (16,2%).

Вивчення відносин між бурякосійними господарствами та цукровими заводами дозволило встановити, що у 2009 р. на давальницьких умовах було перероблено 339349 т цукросировини, або 64,6%, у 2008 р. - 600124 т (68,5%), у 2007 р. - 618834 т (59,5%). Отже, негативним явищем у взаємовідносинах буряківників і переробної сфери є те, що протягом останніх трьох років більша частина цукрових буряків переробляється на давальницьких умовах.

7. За розрахованим показником економічної стійкості цукрових заводів досліджувані підприємства мають низький рівень стабільності. Так, за результуючим показником ВАТ «Саливонківський цукровий завод» характеризуються нестабільністю економічної стійкості, інші підприємства досліджуваної сукупності потрапили у зону критичного стану, оскільки їх узагальнюючі показники не перевищують значення 0,2. Така ситуація зумовлена дефіцитом сировини, низьким рівнем інноваційного забезпечення техніко-технологічної складової, недостатнім рівнем інвестиційної привабливості, відсутністю ефективної системи управління підприємствами, а також обмеженістю асортименту продукції.

Забезпечення економічної стійкості цукрових підприємств із позиції стратегічного підходу є процесом формування сукупності чинників, інструментів і механізмів їх реалізації, які зумовлять якісні та кількісні перетворення економічного потенціалу підприємства. Багаторівневу модель забезпечення економічної стійкості доцільно формувати з використанням інструментів і методів стратегічного управління, збалансуванням інтересів держави, підприємств і споживачів і охопленням таких функціональних сфер: фінансової, виробничої, маркетингової, техніко-технологічної, інвестиційної та організаційної. Складові організаційно-економічної моделі забезпечення економічної стійкості цукрових заводів регіону спрямовані на кардинальне зниження рівня витрат на сировину та енергію у виробництві цукру на основі впровадження інноваційних технологій; диверсифікацію виробництва, що забезпечить одержання додаткового прибутку за рахунок більш глибокої переробки сировини і збільшення асортименту продукції, так і згладжування витрат сезонності виробництва для збереження кадрового потенціалу й підвищення ефективності його використання.