Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658:347.191

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ ПОВЕДІНКОЮ ПІДПРИЄМСТВ КОРПОРАТИВНОЇ СТРУКТУРИ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

РЕКОВА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Поважний Олександр Станіславович, Донецький державний університет управління, ректор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Тищенко Олександр Миколайович, Науково-дослідний Центр індустріальних проблем розвитку НАН України, завідувач відділу проблем розвитку регіональної економіки;

доктор економічних наук, професор Сьомкіна Тетяна Віталіївна,Макіївський економіко-гуманітарний інститут, проректор з наукової роботи;

доктор економічних наук, доцент Головкова Людмила Степанівна,Класичний приватний університет, завідувач кафедри менеджменту організацій

Захист відбудеться “27” жовтня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.01 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий “26” вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Томарева

АНОТАЦІЯ

Рекова Н.Ю. Механізм управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011. корпоративний економічний поведінка управлінський

Дисертацію присвячено розробці механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, в основу якого покладено синтез процесів, процедур, сукупність елементів, методів, моделей та інструментів, які дають змогу ідентифікувати основні типи економічної поведінки суб'єктів корпоративних відносин та спрогнозувати можливі реакції на управлінські впливи керуючої компанії, які разом забезпечують ефективне функціонування корпоративної структури відповідно до встановленої мети й критеріїв ефективності. На основі вивчення структури та сили конфліктів у середовищі підприємств корпоративної структури визначити моделі їх поведінки для подальшого формування управлінських впливів і забезпечення можливості аналітичного вибору оптимального впливу на кожного із суб'єктів корпоративних відносин, виходячи з обраних критеріїв оптимальності запропоновано механізм ідентифікації типу поведінки суб'єктів корпоративних відносин у системі економічних взаємодій. Для визначення оптимального управлінського впливу з метою досягнення бажаного типу економічної поведінки та мінімального рівня витрат на усунення конфліктів, що виникають, виходячи з економічного інтересу кожного окремого суб'єкта корпоративних відносин, у роботі запропоновано механізм формування управлінських впливів, в основу якого покладено методи прогнозування, штучного інтелекту та рефлексивні процедури впливу на суб'єктів корпоративних відносин.

У процесі реалізації механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури розроблено інформаційне забезпечення та запропоновано організаційне забезпечення, яке передбачає впровадження Арбітражного комітету, що дає можливість координувати діяльність структур, де склалася конфліктна ситуація.

Ключові слова: підприємства корпоративної структури, корпоративні відносини, інтегрована структура, корпоративна структура, економічна поведінка, система економічної взаємодії, інтенції, управління економічною поведінкою, конфліктна ситуація, економічний інтерес, корисність.

АННОТАЦИЯ

Рекова Н.Ю. Механизм управления экономическим поведением предприятий корпоративной структуры. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена разработке механизма управления экономическим поведением предприятий корпоративной структуры, в основу которого положен синтез процессов, процедур, совокупность элементов, методов, моделей и инструментов, которые позволяют идентифицировать основные типы экономического поведения субъектов корпоративных отношений и спрогнозировать возможные реакции на управленческие воздействия управляющей компании, которые вместе обеспечивают эффективное функционирование корпоративной структуры в соответствии с установленной целью и критериями эффективности.

На основе изучения структуры и силы конфликтов в среде предприятий корпоративной структуры определены модели их поведения для дальнейшего формирования управленческих воздействий и обеспечения возможности аналитического выбора оптимального воздействия на каждого из субъектов корпоративных отношений, исходя из выбранных критериев оптимальности, предложен механизм идентификации типа поведения субъектов корпоративных отношений в системе экономических взаимодействий. Для определения оптимального управленческого воздействия с целью достижения желаемого типа экономического поведения и минимального уровня расходов на устранение конфликтов, возникающих на основании экономического интереса каждого отдельного субъекта корпоративных отношений, в работе предложен механизм формирования управленческих воздействий, в основу которого положены методы прогнозирования, искусственного интеллекта и рефлексивные процедуры воздействия на субъектов корпоративных отношений.

В рамках регулирования экономического поведения рассмотрена ситуация “асимметричного” конфликта интересов субъектов корпоративной структуры, то есть такого конфликта, который различным образом оценивается сторонами - его участниками. Рассмотрены модели регулирования экономического поведения в условиях решения единичного конфликта, системы однородных независимых конфликтов и системы разнородных зависимых конфликтов. В последнем случае предложено использование генетического алгоритма поиска оптимального решения задачи управления экономическим поведением, рассмотрены основные операции подготовки данных для алгоритма и инструментальные средства его реализации.

Модель “асимметричного” конфликта позволяет решить проблему минимизации стоимости горизонтальных конфликтов в корпоративной структуре.

В процессе реализации механизма управления экономическим поведением предприятий корпоративной структуры разработано информационное обеспечение и предложено организационное обеспечение, которое предусматривает внедрение Арбитражного комитета, который будет координировать деятельность структур, где возникла конфликтная ситуация.

Разработка информационного обеспечения управления экономическим поведением предприятий корпоративной структуры позволит повысить оперативность, полноту и достоверность информации, необходимой для эффективной реализации предложенных положений управления экономическим поведением ПКС.

В работе рассмотрены требования к автоматизации процессов управления экономическим поведением предприятий в корпоративной структуре, основанные на поэтапном разграничении алгоритма управления экономическим поведением. На каждом этапе обозначен определенный набор требований, соответствующий решаемым в его рамках целям и задачам.

Расчет экономического эффекта от реализации механизма управления экономическим поведением предприятий корпоративной структуры в экономической сфере как набор действий по оценке, прогнозированию и планированию развития различных сфер деятельности корпоративной структуры и принятия решений по достижению ключевых показателей, характеризующих процесс управления экономическим поведением, доказал целесообразность и актуальность проведенного исследования.

Ключевые слова: предприятия корпоративной структуры, корпоративные отношения, интегрированная структура, корпоративная структура, экономическое поведение, система экономического взаимодействия, интенции, управление экономическим поведением, конфликтная ситуация, экономический интерес, полезность.

SUMMARY

Rekova N.Y. Mechanism of managing economic behavior of corporate structure enterprises. - Manuscript.

Thesis for a Doctor degree in Economic Sciences on speciality 08.00.04 - Enterprise economics and management (by economic activity types). - Classical Private University. - Zaporizhzhia, 2011.

Thesis is devoted to the development of a mechanism of managing economic behavior of corporate structure enterprises, based on the synthesis of processes, procedures, a set of elements, methods, models and instruments which enable identification of principal types of economic behavior of corporate relation subjects and forecasting possible reactions to managerial actions of the management company, that in scope enable effective functioning of the corporate structure according to the aim and effectiveness criteria. A mechanism to identify the behavior type of corporate relation subjects in the economic interaction system was proposed on the basis of studying the structure and strength of conflicts within the environment of corporate structure enterprises in order to identify model behavior for further production of managerial influences and enable analytical selection of optimal action on each of the corporate relation subjects, based on the criteria. In order to determine the optimal managerial action to achieve the desired type of economic behavior and the minimum cost of eliminating conflicts that arise driven by the economic interest of each individual subject of corporate relations, a mechanism of managerial action formation was proposed, that is based on methods of forecasting, artificial intelligence and reflexive procedures of influencing the subjects of corporate relations.

In the process of implementation of the mechanism of corporate structure enterprise economic behavior management, information support was developed and organizational framework was proposed, which envisages the establishment of the Arbitration Committee, which makes it possible to coordinate the activities of structures, where conflict situation aroused.

Key words: сorporate structure enterprises, corporate relations, integrated structure, corporate structure, economic behavior, system of economic interaction, intention, process of economic behavior management, conflict situation, economic interest, usefulness.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування економіки країни в сучасних умовах, що характеризуються підвищеним ступенем нестабільності й мінливості, сприяло створенню в ній потужного корпоративного сектора, за допомогою якого відбувається перерозподіл власності, нагромадження капіталу та фінансування інвестицій. При цьому в процесі господарської діяльності підприємства, що входять до складу корпоративних структур, стикаються з проблемами, які зумовлені конфліктами, що виникають при неузгодженні економічних інтересів окремих суб'єктів: керуюча компанія прагне максимізувати вартість свого бізнесу, а кожне окремо взяте підприємство - підвищити рентабельність. Наявність у поведінці економічних суб'єктів настільки суперечливих прагнень породжує питання, що належать до сфери економіки й управління, і вимагає пошуку ефективного механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративних структур в умовах мінливості зовнішнього середовища та інституційних обмежень, які дали б змогу підвищити ефективність управління в цілому й сприяли збільшенню вартості бізнесу зокрема.

Питання визначення сутності поведінки економічних суб'єктів і дискусійні положення щодо управління економічною поведінкою суб'єктів корпоративних відносин мають глибоке історичне коріння та були досліджені видатними представниками різних наукових шкіл, такими як: А. Берлі, Дж. Б'юкенен, Т. Веблен, Дж.К. Гелбрейт, Г. Гроссман, Т. Карвер, Дж. Коммонз, Р. Коуз, Г. Мінз, Д. Норт, М. Олсон, Г. Таллок, Е. Тоффлер, О. Уїльямсон, Й. Шумпетер та ін.

Значний внесок у вивчення проблем управління економічною поведінкою зробили представники поведінкової теорії обмеженої раціональності, яка викликана як неповнотою інформації, так і когнітивними обмеженнями суб'єктів економічної діяльності (Г. Саймон, Х. Лайбенстайн, Дж. Катона).

У цілому у вітчизняній і світовій науковій думці дослідження поведінки здійснюється в трьох напрямах: економіко-психологічному, соціально-економічному та економічному. Яскравими представниками економіко-психологічного напряму є Б. Ананьєв, Т. Веблен, Л. Виготський, Х. Лейбенстайн, А. Леонтьєв, Р. Лепа, А. Льюїс, С. Малахов, О. Пушкарь, С. Рубінштейн, Л. Сергєєва. Спільним для них є положення про те, що в основі економічної теорії лежать закономірності психологічної поведінки. На основі аналізу категорій “діяльність” і “активність” вони виводять зміст поняття “економічна поведінка”.

У рамках соціально-економічного напряму поведінка розглядається як різновид соціальної дії. Центральне місце в цьому напрямі належить працям Л. Головкової, Т. Заславської, А. Здравомислова, Є. Мостової, Н. Наумової, В. Радаєва, О. Тищенка. Серед зарубіжних учених можна відзначити М. Блауга, М. Вебера, Т. Веблена, М. Грановеттера, В. Зомбарта, Т. Парсонса, Н. Смелсера, Й. Шумпетера.

Економічний напрям при вивченні поведінки більшою мірою концентрується на проблематиці споживчих і конкурентних відносин корпорацій, що виникають у процесі взаємодії економічних агентів; дослідженні проблеми вибору й визначення цілей. У становлення цього напряму серйозний внесок зробили такі вчені, як: М. Аллє, О. Амоша, І. Булєєв, Р. Беккер, С. Довбня, Г. Козаченко, В. Порохня, С. Салига, А. Семенов, Г. Семенов, Т. Сьомкіна, П. Самуельсон, Л. Севідж, А. Турило, М. Фрідмен, Ф. Хайєк, П. Хейне, В. Шапіро та ін.

Критичний аналіз наукової літератури, присвяченої проблемам управління поведінкою суб'єктів економічних відносин, свідчить, що, незважаючи на те, що сукупність знань, накопичених із цієї проблематики, достатньо велика, проте постановка питання про управління економічною поведінкою в системі економічних взаємодій підприємств корпоративної структури, по суті, є новим дослідницьким напрямом.

Системне дослідження поведінки економічних суб'єктів у корпоративній структурі в її реальному економічному середовищі, а також безліч питань і аспектів розвитку цього складного економічного феномену у вітчизняній економічній науці поки що не набули комплексної розробки. Відповідно, поза розглядом вітчизняної економічної науки залишилися питання, пов'язані з теоретичним обґрунтуванням природи економічної поведінки; виявленням закономірностей формування і критеріїв класифікації типів економічної поведінки суб'єктів корпоративних відносин; вибором певного типу поведінки залежно від форм і способів взаємодій, насамперед управлінських; методами й моделями управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури з метою визначення оптимального управлінського впливу для досягнення бажаного типу економічної поведінки та мінімального рівня витрат на усунення конфліктів, що виникають, виходячи з економічного інтересу кожного окремого суб'єкта корпоративних відносин.

Усе це постає передумовами пошуку шляхів підвищення ефективності управління економічною поведінкою корпоративних структур у системі економічних взаємодій з метою оптимізації розподілу й використання виробничих ресурсів, мінімізації конфліктних ситуацій, зниження трансакційних витрат, підвищення вартості бізнесу. Необхідність вирішення зазначених питань пов'язана з проблемою формування ефективного механізму управління економічною поведінкою підприємств у системі економічних взаємодій, яка формується в рамках корпоративної структури, отже, визначає актуальність теми дослідження, його мету й завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, зокрема, за темами: “Фінансовий механізм державного управління економікою України” (номер державної реєстрації 0104U008798, 2007-2012 рр.), у межах якої автором розроблено науково-методичний підхід до вибору моделі економічної поведінки підприємства в ієрархічній структурі з урахуванням рівня узгодження інтересів, прояву норм та закономірностей поведінки, реагування на зміни в зовнішньому середовищі; “Розробка математичних моделей, інформаційних систем для аналізу, прогнозування та управління сучасними відкритими системами” (2009-2011 рр., номер державної реєстрації 0109U004727), в межах якої автором сформовано інформаційне забезпечення механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, в якому реалізована модель оптимізації інформаційних та управлінських взаємодій у системі “керуюча компанія - підприємство корпоративної структури”.

Дослідження виконано в рамках господарсько-договірних тем Донецького державного університету управління: “Розробка стратегії управління розвитком промислової корпорації” (договір № 11/2 між Донецьким державним університетом управління та ТОВ “Донпроменерго” від 01.04.2010 р.), де автором розроблено науково-методичний підхід до формування нейромережевої моделі ідентифікації типу поведінки й прогнозування економічної поведінки суб'єктів корпоративної структури в умовах мінливості зовнішнього середовища та інституційних обмежень, а також запропоновано дедуктивну модель вирішення конфліктних ситуацій між суб'єктами корпоративних відносин ТОВ “Донпроенерго” й розроблено науково-методичний підхід до аналізу можливих типів економічної поведінки підприємств корпоративної структури крізь призму аналізу конфліктів у різних сферах її господарської діяльності.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень, розробка науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

виокремити й визначити інституційно-економічне підґрунтя сутності та структури процесу управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури;

розробити концепцію управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури й обґрунтувати ключові етапи її реалізації;

теоретично обґрунтувати методологію управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури;

запропонувати механізм управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури;

розробити механізм ідентифікації типу поведінки суб'єктів корпоративних відносин у системі економічних взаємодій;

удосконалити механізм формування управлінських впливів з метою визначення оптимального управлінського впливу для досягнення бажаного типу економічної поведінки та мінімального рівня витрат на усунення конфліктів;

удосконалити методичний підхід до формування моделі взаємодії підприємств у складі корпоративної структури;

розробити науково-методичний підхід до аналізу можливих типів поведінки та прогнозування економічної поведінки суб'єкта корпоративної структури;

запропонувати модель оптимізації структури управлінських впливів та взаємодій між різними рівнями корпоративної ієрархії;

сформувати модель моніторингу економічної поведінки підприємств корпоративної структури на основі процедури синтезу експертного, статичного, динамічного й порівняльного аналізу;

розвинути систему організаційного забезпечення системи формування управлінських впливів на підприємствах корпоративної структури;

визначити інформаційне забезпечення механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури з використанням моделі управління, що враховує суб'єктивні уявлення про раціональність поведінки керівників та їх власні інтенції;

розвинути модель вирішення конфліктних ситуацій між суб'єктами корпоративних відносин з метою мінімізації вартості усунення конфліктних ситуацій;

виявити особливості розвитку корпоративних структур в Україні й систематизувати причини їх неефективного функціонування на основі визначення тенденцій розвитку промислового виробництва України в сучасних умовах та обґрунтувати передумови вдосконалення системи управління економічною поведінкою суб'єктів корпоративних відносин;

реалізувати запропонований механізм управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури та виконати оцінювання його ефективності.

Об'єкт дослідження - процес управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методологічних, методичних положень і практичних засад формування механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є ключові положення сучасної економічної теорії: теорія добробуту, теорія суспільного та індивідуального вибору тощо; праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері теорії управління, психології, соціології, інституціональної економіки, корпоративного управління, інформаційних технологій, а також досвід відомих практиків з корпоративного менеджменту.

Методологічним апаратом є ситуаційний, системний, суб'єкт-суб'єктний, рефлексивний, ієрархічний підходи, теорія прийняття рішень, теорія інформації та теорія інституціональної економіки, на основі яких розроблено концепцію й механізм управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3).

У роботі використано сукупність загальноприйнятих в економічній науці методів: системно-структурний аналіз - для уточнення та впорядкування термінології в понятійному апараті механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури та визначення сутності категорії “управління економічною поведінкою” (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); порівняльний аналіз - для визначення основних тенденцій макроекономічних показників, показників діяльності корпоративних структур і підприємств металургійної галузі, залежностей між окремими показниками їх розвитку, а також напрямів удосконалення процесів формування та функціонування механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури (підрозділ 1.1); статистично-економічний аналіз - для виявлення особливостей розвитку корпоративних структур в Україні та встановлення тенденцій, які негативно впливають на їх розвиток і на показники вартості бізнесу (підрозділ 1.2 ); абстрактно-логічний аналіз - для формування висновків та узагальнення результатів щодо проявів можливих типів поведінки суб'єктів корпоративних відносин залежно від власної мети ініціатора управлінського впливу й економічного інтересу інших підприємств корпоративної структури (підрозділи 1.3, 4.1, 5.1, 6.2); системного аналізу - для дослідження процесів і явищ у взаємозалежності, взаємозумовленості, взаємозв'язку під час ідентифікації типу поведінки суб'єктів корпоративних відносин у системі економічних взаємодій (підрозділ 2.3); методи нейромережевого прогнозування - при розробці науково-методичного підходу до формування системно-динамічної моделі ідентифікації типу поведінки та прогнозування економічної поведінки суб'єкта корпоративної структури (підрозділ 4.2); методи рефлексивного управління та теорії нечітких множин - при побудові моделі вирішення конфліктних ситуацій між суб'єктами корпоративних відносин (підрозділ 4.3); технологію IDEF0 - при розробці структурно-функціональної моделі формування інформаційного забезпечення механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури (підрозділ 6.1); метод оптимізації структури - для розв'язання проблеми неефективності керуючих впливів в ієрархічній структурі управління підприємствами корпоративної структури (підрозділ 5.2); методи управління поведінкою підприємств у межах горизонтального та вертикального конфлікту - для планування й регулювання економічної поведінки підприємств корпоративної структури (підрозділ 5.3); методи порівняльного аналізу - для визначення ефективності реалізації запропонованого механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури (підрозділ 6.3).

Емпіричною й фактологічною основою дослідження стали інформація Державного комітету статистики України щодо функціонування підприємств металургійної та машинобудівної галузі, фінансово-економічна звітність підприємств корпоративної структури, результати досліджень Донецького державного університету управління, власні дослідження, на основі яких автор довів доцільність формування механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та подальшому розвитку науково-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

визначено й розкрито зміст процесу управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури як складової системи економічних взаємодій, що визначається сукупністю цілеспрямованих послідовних дій, які дають змогу визначити прогнозоване спрямування реакції економічного суб'єкта на управлінський вплив керуючої компанії щодо мінімізації конфліктів, які викликані суперечками досягнення певної мети та зумовлені системою цінностей підприємств корпоративної структури шляхом виконання певних функцій, із застосуванням відповідних методів і дотриманням принципів управління;

теоретично обґрунтовано нову цілісну концепцію управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, основою якої є такі положення: а) корпоративна структура має фрактальну структуру та являє собою складний конгломерат суб'єктів корпоративних відносин, кожний з яких має свої тактичні, оперативні й стратегічні цілі та пріоритети, які визначають їх поведінку й можуть істотно відрізнятись від загальних цілей та пріоритетів корпорації; б) кожен економічний суб'єкт у корпоративній структурі завжди діє раціонально в тій системі цінностей (до складу якої входять посадові обов'язки, особисті мотиви, чинники соціальної відповідальності, когнітивні чинники, психологічні особливості, обстановка та умови прийняття рішення, інтенція, інформаційні викривлення), яка визначає мотиви його поведінки; в) невід'ємною складовою процесу управління економічною поведінкою є механізм ідентифікації існуючого домінантного типу поведінки за допомогою дедуктивних та індуктивних методів, наявність якого дає змогу вирішити завдання вибору оптимального управлінського впливу;

теоретично обґрунтовано та розвинуто методологію управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, яка побудована на основі застосування концепції економічного конфлікту, інструментарію рефлексивного управління та загальнофілософської концепції пізнання, що дало змогу визначити можливі типи прояву економічної поведінки підприємств корпоративної структури крізь призму аналізу конфліктів у різних сферах її господарської діяльності, формалізувати уявлення керівників різних ланок управління про побудову оптимальної ієрархічної структури управління й сформувати переваги її вибору;

запропоновано механізм управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, який враховує синтез процесів, процедур, сукупність елементів, методів, моделей та інструментів, які дозволяють ідентифікувати основні типи економічної поведінки суб'єктів корпоративних відносин і спрогнозувати можливі реакції на управлінські впливи керуючої компанії, що в поєднанні забезпечує ефективне функціонування корпоративної структури відповідно до встановленої мети й критеріїв ефективності;

розроблено механізм ідентифікації типу економічної поведінки суб'єктів корпоративних відносин у системі економічних взаємодій, який, на відміну від відомих, засновано на синтезі методів аналізу економічної поведінки, методів моніторингу показників та економіко-математичного моделювання, що дає змогу на основі вивчення структури й сили конфліктів у середовищі підприємств корпоративної структури визначити моделі їх поведінки для подальшого формування управлінських впливів та забезпечення можливості аналітичного вибору оптимального впливу на кожного із суб'єктів корпоративних відносин, виходячи з обраних критеріїв оптимальності;

удосконалено:

методичний підхід до формування моделі взаємодії підприємств корпоративної структури як сукупності фрактальних елементів, що, на відміну від існуючих, дає можливість використовувати єдиний комплекс моделей і методів на різних рівнях корпоративної ієрархії, враховувати специфіку функціонування корпоративних структур в Україні й сформувати необмежені типи поведінки залежно від власної мети ініціатора управлінського впливу та економічного інтересу інших суб'єктів корпоративних відносин;

механізм формування управлінських впливів, який, на відміну від існуючих, використовує методи прогнозування, штучного інтелекту та рефлексивні процедури впливу на суб'єктів корпоративних відносин, синтез яких дає змогу визначити оптимальний управлінський вплив з метою досягнення бажаного типу економічної поведінки та мінімального рівня витрат на усунення конфліктів, що виникають, виходячи з економічного інтересу кожного окремого суб'єкта корпоративних відносин;

науково-методичний підхід до формування системно-динамічної моделі ідентифікації типу поведінки та прогнозування економічної поведінки суб'єкта корпоративної структури, який базується на використанні нейронних мереж і прогнозуванні на основі причинно-наслідкових зв'язків, що уможливлює оперативне визначення змін у зовнішньому середовищі та інституційних обмеженнях і їх відображення у величині прогнозу та спрямовано на досягнення оптимальної взаємодії між суб'єктами корпоративних відносин;

модель оптимізації структури управлінських впливів і взаємодій між різними рівнями корпоративної ієрархії, яка за допомогою введення процедури контрастування дає змогу виявити й усунути неефективні зв'язки в системі управлінських та інформаційних взаємодій між підприємствами корпоративної структури, а також враховує силу вертикальних конфліктів у системі “керуюча компанія - підприємство”, що сприяє зниженню вартості процесу управління та підвищенню його ефективності;

модель моніторингу економічної поведінки підприємств корпоративної структури, яка, на відміну від існуючих, базується на використанні системи показників, що визначають рівень і структуру конфліктів серед підприємств корпоративної структури та побудована на умовах синтезу експертного, статичного, динамічного й порівняльного аналізу щодо різних проявів економічної поведінки та спрямована на вибір певної реакції керівників управляючої компанії з урахуванням можливості виникнення конфліктної ситуації;

набули подальшого розвитку:

організаційне забезпечення управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, яке, на відміну від існуючих, спрямоване на здійснення управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури з використанням інформації арбітражного комітету щодо виникнення конфліктних ситуацій, які опосередковані ієрархічними залежностями та нормами службових відносин щодо виконання функцій передбачення конфліктної ситуації, контролю за її перебігом і врегулюванням та дає змогу підвищити оперативність управління конфліктними ситуаціями й мінімізувати фінансові або часові витрати на їх усунення;

інформаційне забезпечення механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, у якому реалізована модель оптимізації інформаційних та управлінських взаємодій у системі “керуюча компанія - підприємство корпоративної структури”, що заснована на генетичних алгоритмах і дає змогу формалізувати розподіл завдань між суб'єктами корпоративних відносин з урахуванням виявлених моделей типів їх економічної поведінки, сили горизонтальних конфліктів у корпоративній структурі, а також враховує суб'єктивні уявлення про раціональність поведінки керівників та їх власні інтенції;

модель вирішення конфліктних ситуацій між суб'єктами корпоративних відносин, що заснована на теоретико-графовому підході й теорії нечітких множин, яка, на відміну від відомих, дає можливість врахувати рефлексивні впливи між суб'єктами корпоративних відносин та мінімізувати вартість і тривалість усунення конфліктних ситуацій у корпоративній структурі;

класифікаційні ознаки систематизації причин неефективного функціонування підприємств корпоративної структури в Україні з позиції узагальнення особливостей функціонування та розвитку підприємств корпоративної структури металургійної й машинобудівної галузей, що дало змогу обґрунтувати потребу використання ієрархічного підходу до побудови ефективної системи управлінських та інформаційних взаємодій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропонований механізм управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури дає можливість знизити вартість управління підприємствами корпоративних структур шляхом створення такої системи стимулів і внутрішніх взаємозв'язків, коли керований суб'єкт самостійно й без зовнішніх спонукань діє в інтересах корпоративної структури, та підвищити загальний рівень і якість управління. Практичне значення результатів дисертації визначають можливості прийняття керівництвом керуючої компанії корпоративної структури обґрунтованого рішення щодо вибору оптимального управлінського впливу з метою досягнення належної реакції суб'єктів корпоративних відносин, вибору того або іншого типу економічної поведінки та пов'язана із цим мінімізація вартості (або часу) усунення конфліктних ситуацій, що безпосередньо впливає на вартість компанії на ринку взагалі.

Одержані наукові результати, концептуальні положення, механізми та науково-методичні підходи до управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури враховані Міністерством промисловості України при підготовці Концепції розвитку промислового комплексу України на період до 2017 р. (довідка № 01/2-1-542 від 23.01.2010 р.), регіональним комітетом з економічних реформ при Донецькій обласній державній адміністрації під час розробки системи моніторингу діяльності промислових підприємств (довідка № 07/24 від 12.02.2011 р.) та знайшли практичне впровадження в діяльності корпоративних структур Донецького регіону, таких як: ТОВ “Метінвест Холдинг” (довідка № 54/2 від 22.01.2011 р.) і ВАТ “Донпроменерго” (довідка № 35/12 від 05.02.2011 р.).

Розроблені в дисертації механізми, моделі й методи є універсальними та можуть бути використаними в процесі впровадження механізму управління економічною поведінкою промислових підприємств корпоративної структури незалежно від галузевої належності.

Окремі теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донбаської державної машинобудівної академії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при викладанні дисциплін “Методи прийняття управлінських рішень” і “Корпоративне управління” (довідка № 12/25 від 25.03.2011 р.) та Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при викладанні дисциплін “Моделювання економіки” й “Корпоративне управління” (№ 4/7 від 15.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, де подано авторській підхід до вирішення актуальної наукової проблеми управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури, науково-методичні підходи і практичні рекомендації щодо формування механізму управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури. Усі наукові результати належать автору особисто. Із наукових праць, що опубліковані у співавторстві, використано лише ті ідеї, які одержано в результаті індивідуальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та були схвалені на наукових і науково-практичних конференціях: “Статистична оцінка макро- і мікроекономічних чинників господарської діяльності” (м. Хмельницький, 2005); “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 2005); “Интеллект молодых - производству 2007” (м. Краматорськ, 2007); “Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика” (м. Луцьк, 2009); “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності” (м. Жовті Води, 2009); “Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання” (м. Донецьк, 2009); “Інституційна природа ринкових трансформацій” (м. Чернівці, 2009); “Research and Development in Mechanical Industy - RaDMI 2009” (Vrnjaиka Banja, Serbia, 2009); “Інституційна природа ринкових трансформацій” (м. Чернівці, 2009); “Формування ефективних фінансових механізмів державного управління економікою України” (м. Донецьк, 2009); “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності” (м. Жовті Води, 2010); “Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика” (м. Луцьк, 2010); “Формування ефективних фінансових механізмів державного управління економікою України: теорія і практика” (м. Донецьк, 2010); “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Дубно, 2010); “Системный анализ. Информатика. Управление” (м. Запоріжжя, 2011).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 51 наукову працю загальним обсягом 58,37 друк. арк. (особисто автору належить 56,57 друк. арк.), у тому числі 5 монографій (2 індивідуальні, 37,1 друк. арк.), 31 стаття в наукових фахових виданнях обсягом 14 друк. арк. (особисто автору належить 12,96 друк. арк.), 15 тез конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (359 найменувань), містить 61 рисунок і 21 таблицю. Загальний обсяг дисертації становить 367 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - “Передумови ефективної взаємодії промислових підприємств у складі корпоративних структур в Україні” - наведено аналіз та оцінювання сучасного економічного стану розвитку промислового виробництва України, визначено його залежність від розвитку корпоративного сектору України та виокремлено причини неефективного функціонування корпоративних структур машинобудівної, металургійної галузей, що сприяло обґрунтуванню потреби в розробці механізму управління економічною поведінкою підприємств у системі корпоративної взаємодії.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що стан економіки країни та функціонування провідних її галузей характеризується низьким рівнем конкурентоспроможності, інноваційної активності, що пов'язано із залежністю вітчизняних виробників від кон'юнктури світових ринків. Серед причин названих тенденцій слід зазначити недостатню ефективність діяльності підприємств корпоративних структур, від яких головним чином залежить конкурентоспроможність та оперативність вітчизняного виробництва. Така ситуація, перш за все, зумовлена проблемою віддаленості процесів виробництва й обслуговування від основних власників та органів управління корпоративними структурами, що потребує забезпечення ефективної взаємодії підприємств у рамках корпоративних структур. Наявність нецінових зовнішніх ефектів, що зумовлюють додаткові витрати в рамках корпоративної структури, потребує вдосконалення взаємодії таких підприємств на основі управління їх поведінкою. Таке управління не потребує додаткових фінансових витрат, а передбачає вміле використання недирективних методів управління, що потребує розробки механізму управління економічною поведінкою (УЕП) підприємств корпоративної структури (ПКС). Перш за все, для цього необхідно виявити причини їх неефективного функціонування на основі детального аналізу розвитку корпоративних структур в Україні.

Реформування економіки країни в останні десятиліття призвело до створення в ній потужного корпоративного сектора, за допомогою якого відбувається перерозподіл власності, нагромадження капіталу та фінансування інвестицій. Недосконалість приватизаційних процесів спричинила виникнення різних помилок та проблем, які пов'язані з інституційними невідповідностями в системі державного управління промисловістю, відсутністю цілісної системи нормативно-правових актів щодо захисту, підтримки й розвитку промисловості.

Більш стійку позицію в організаційно-правовій структурі промисловості займають корпоративні структури, в яких найбільша питома вага припадає на товариства з обмеженою відповідальністю. На початку 2009 р. їхня частка становила 90,58%. Треба підкреслити, що вона значно зросла порівняно з базовим періодом, коли становила 69,6%, що не дає підстав для висновку щодо позитивного процесу корпоратизації в умовах формування в Україні різноманітних організаційно-правових форм корпорації.

Обов'язковою умовою ефективного розв'язання проблем соціально-економічного розвитку корпоративних структур в Україні є остаточне формування та подальше вдосконалення національної системи корпоративного управління, в якій мають бути належно презентовані права й інтереси всіх учасників корпоративних відносин відповідно до їхнього внеску в діяльність акціонерних товариств. Саме тому створення механізмів корпоративного управління є одним із завдань сучасної економічної політики держави.

З метою аналізу стану й подальшого визначення напрямів розвитку досліджуваних підприємств, що належать до металургійної та машинобудівної галузей, проведено аналіз системи взаємодії інтегрованих структур у корпоративному секторі.

Стосовно металургійної промисловості слід зазначити, що ідею вертикальної інтеграції окремих підприємств у єдине ціле значною мірою зумовлюють технологічні особливості виробництва металу. У металургії найбільш трудомістким і капіталомістким процесом є етап пошуку й видобутку руди. Також трудомістким і дуже витратним процесом є переробка сировини. При цьому значні кошти витрачаються на оплату електроенергії через велику енергоємність виробництва металургійної продукції, тому головним чинником для здешевлення виробництва металів є дешева електроенергія та забезпеченість власними джерелами сировини.

Проведений аналіз спеціальної літератури дає підстави стверджувати, що українські металургійні компанії віддають перевагу вертикальній інтеграції як у напрямі сировинної бази, так і в напрямі наближення до споживачів, ринків збуту продукції. Характерними рисами “споживчої” інтеграції українських підприємств ГМК є: модернізація та розширення виробничих потужностей на національному ринку, а також консолідація нішевих металургійних підприємств за кордоном з метою замикання ланцюга створення вартості металопрокату. Паралельно вирішується проблема доступу в країни, де діють кількісні обмеження на імпорт української металургійної продукції; вибудовування вертикальних ланцюгів на ринку збуту, прагнення розвивати свої металоторгові компанії з метою наближення до споживача продукції. Лідером у цьому напрямі зараз є “Метінвест Холдинг”, який активно займається розвитком роздрібної й оптової металоторгової мережі за допомогою ребрендингу збутових структур.

Розглядаючи ТОВ “Метінвест Холдинг”, слід відзначити, що підприємства цієї корпоративної структури виробляють 10,5 млн тонн сталі, понад 38 млн тонн залізорудної сировини. Вони не тільки повністю забезпечуючи власні потреби, а і є ключовим постачальником для інших українських металургів. Однак світова фінансова криза негативно вплинула на його розвиток.

Наведені дані свідчать, що труднощі мали всі підприємства, збут яких був орієнтований на компанії гірничо-металургійного комплексу. Це зумовлює необхідність аналізу діяльності підприємств у складі підприємств корпоративної структури з позиції їх ефективності та спрямування на розробку нових маловитратних підходів до управління економічною взаємодією підприємств у рамках корпоративної структури, що потребує розробки механізму управління економічною поведінкою підприємств у складі корпоративної структури.

У другому розділі - «Теоретико-методологічний аналіз управління економічною поведінкою в системі економічних взаємодій» Проведений аналіз походження, становлення й розвитку категорії “взаємодія” показав, що як предмет аналізу слід розглядати і економічні, і неекономічні проблеми соціально-економічного розвитку. При цьому залежно від виду взаємодії можна виокремити взаємодії об'єктів і суб'єктів. Актуальним є вивчення взаємодії суб'єктів за видами (міжособистісних і міжгрупових взаємодій), що засноване на застосуванні різних економічних теорій.

На основі онтологічного й гносеологічного аналізу категорії “взаємодія” і “економічний суб'єкт” встановлено, що взаємодію економічних суб'єктів варто трактувати як економіко-соціальну взаємодію суб'єктів, які мають різні за ступенем спільності точки зіткнення, де економіка виступає як опосередкований суб'єкт відносин. Виходячи із цього, організацію взаємодії варто розглядати як комплекс взаємопов'язаних і взаємозумовлених заходів, спрямованих на досягнення якнайповнішої, всебічної та ефективної узгодженості дій економічних суб'єктів на користь отримання взаємної вигоди при розв'язанні спільних завдань із задоволення потреб суспільства. До системи економічної взаємодії входить економічна поведінка, що потребує дослідження організації взаємодії економічних суб'єктів для розуміння методологічних основ управління їх поведінкою.

Встановлено, що взаємодія економічних суб'єктів спрямована на максимальне узгодження їх інтересів з метою досягнення загальної мети за умов задоволення потреб споживачів, що дало змогу систематизувати підходи до дослідження економічної поведінки суб'єктів у системі економічних взаємодій.

Проведений аналіз методологічних підходів до організації економічних взаємодій вказує на необхідність формування набору підходів для ефективного управління підприємствами у складі корпоративних структур. Це зумовлено складністю категорії економічних взаємодій та поведінки, а також процесів організації економічних взаємодій підприємств у складі корпоративних структур.

Таким чином, вивчення методологічних підходів до організації економічних взаємодій та методів управління економічною поведінкою вказує на необхідність комплексного використання методології ситуаційного, суб'єктно-об'єктного, ієрархічного й рефлексивного підходів, а також елементів теорії прийняття рішень та економічного аналізу, що зумовлено складністю категорії економічних взаємодій і поведінки, а також процесів організації економічних взаємодій підприємств у складі корпоративних структур та дає змогу визначити можливі типи прояву економічної поведінки підприємств корпоративної структури крізь призму аналізу конфліктів у різних сферах її господарської діяльності, формалізувати уявлення керівників різних ланок управління про побудову оптимальної ієрархічної структури управління та сформувати переваги її вибору.

У третьому розділі - “Концептуальні положення управління економічною поведінкою підприємств корпоративної структури” - розкрито методологію дослідження процесу управління поведінкою в системі економічної взаємодії, проведено аналіз підходів та інструментів оцінювання функціонування корпоративних структур з урахуванням змін зовнішнього середовища, інституційних обмежень і методів прогнозування можливих реакцій на управлінські впливи, що дав змогу сформувати концепцію управління економічною поведінкою підприємств корпоративних структур.

Аналіз інституціональних умов функціонування й структури взаємозв'язків підприємств корпоративних структур показав, що через складність внутрішньокорпоративних впливів на верхніх рівнях ієрархії існує потреба врахування рефлексивних впливів суб'єктів корпоративних відносин у рамках корпоративних структур. Це дасть можливість здійснити перехід до чіткої ієрархічної організації управління підприємствами корпоративної структури, що послужить основою підвищення ефективності їх функціонування за рахунок комплексного застосування найбільш ефективних методологічних принципів для управління економічною поведінкою підприємств корпоративних структур.

Виходячи з того, що корпоративна структура являє собою складний конгломерат економічних суб'єктів, кожний з яких має свої тактичні, оперативні й стратегічні цілі, а також пріоритети, поглиблене концептуальне осмислення феномену процесу управління економічною поведінкою підприємств корпоративної стуктури дало змогу дійти висновку, що його варто розглядати як сукупність послідовних дій, які дозволяють визначити прогнозоване спрямування реакції економічного суб'єкта на управлінський вплив керуючої компанії щодо мінімізації конфліктів, які викликані суперечками досягнення певної мети та зумовлені системою цінностей підприємств корпоративної структури шляхом виконання певних функцій, із застосуванням відповідних методів і дотриманням принципів управління. При цьому мета управління корпоративною структурою полягає в підпорядкуванні інтересів окремих складових її суб'єктів загальній мети, яка, як правило, формулюється на рівні головної керуючої компанії (КК). При цьому неминуче виникають горизонтальні й вертикальні конфлікти за такими позиціями:

1. Конфлікт загальносистемних цілей корпорації з приватними оперативними й тактичними цілями підприємств, що входять до її складу (вертикальний конфлікт). Підприємства, насамперед, зацікавлені інвестувати зароблені кошти в модернізацію та розширення власних виробничих потужностей, створення й підтримку об'єктів соціально-культурної інфраструктури тощо. Водночас загальносистемна стратегія може мати на меті розширення корпорації за рахунок інвестицій у нові галузі, що призводить до однієї з форм згаданого конфлікту, оскільки інвестиції проводяться за рахунок стабільно працюючих підприємств.

2. Конфлікт цілей і завдань підприємств, що перебувають на одному рівні корпоративного фракталу (горизонтальний конфлікт). Це дає змогу конкретизувати практичну складову концепції управління економічною поведінкою, сформулювавши її як вироблення управляючих впливів, що дозволяють одержати від опонента необхідну реакцію з найменшими витратами.