Формування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

На правах рукопису

УДК 338.45:664:330.341.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Водянка Любов Дмитрівна

Вчений секретар: Н.Г.Ковальова

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівникдоктор економічних наук, професор Крисанов Дмитро Федосович, Національний університет харчових технологій МОНМСУ професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Онишко Світлана Василівна, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри фінансових ринків та фінансових послуг;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Одотюк Ігор Васильович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, в.о. зав. відділу економіки та організації високих технологій.

Захист відбудеться “1” липня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.058.01 у Національному університеті харчових технологій за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 68, корп. А, ауд. 311.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий “1” червня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д. екон. н., проф. І. В. Федулова

інноваційний харчовий промисловість

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вихід національної економіки із кризи спонукає до пошуку ефективних інструментів активізації виробничої діяльності на основі модернізації потенціалу підприємств, оновлення традиційного асортименту продукції, впровадження сучасних логістичних і маркетингових схем заготівлі сировини та реалізації готової продукції з метою максимального задоволення потреб споживачів і отримання належної виручки та доходів. За нинішніх умов визначальним чинником конкурентоспроможності виступає активна реалізація інноваційної політики держави в національній економіці, що повинно знайти своє продовження в підвищенні інноваційного потенціалу підприємств, їх спроможності до переходу на вищий рівень функціонування, розширення випуску продукції з інноваційними характеристиками та зміцненні конкурентоспроможності на вітчизняному та зарубіжних ринках.

Перехід підприємств на інноваційну модель розвитку об'єктивно вимагає проведення діагностики його внутрішнього стану та зовнішнього середовища, розроблення кількох варіантів зміцнення інноваційного потенціалу та вибору найбільш прийнятного з них. У науковій літературі вже сформовані теоретичні засади і методичні підходи до проведення діагностики й оцінювання різних складових потенціалу підприємств, однак, не всі вони враховують галузеві особливості харчової промисловості. У зв'язку з цим постає проблема виокремлення таких специфічних складових, їх урахування при оцінюванні наявного інноваційного потенціалу та при розробленні стратегії його формування для підприємств харчової промисловості.

Проблеми інноваційного розвитку економіки, оцінювання ролі інновацій і функцій, які вони виконують у суспільному розвитку, визначення сутності інновацій, їх класифікації та інші актуальні питання були об'єктом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Першість серед них належить Й. Шумпетеру, який вважав, що інновація є головним джерелом, або рушієм отримання прибутку. Пізніше інноваційну теорію пов'язав з концепцією довгих хвиль М. Кондратьєв, у результаті чого була сформована теорія циклічного розвитку. Ці та інші проблеми інноваційного розвитку досліджували В. Александрова, Л. Антонюк, Ю. Бажал, І. Бланк, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Лапко, І. Одотюк, С. Онишко, Р. Фатхутдінов, І. Федулова, Л. Федулова, В. Хіпель, Д. Черваньов, Ю. Яковець та інші.

Водночас, незважаючи на широту охоплення науковими дослідженнями інноваційної тематики, недостатньо розкритим залишається коло проблем, пов'язаних з специфікою виробництва переробно-харчових підприємств, зокрема, оцінювання їх потенційних можливостей щодо випуску якісної та безпечної продукції, її експорту за кордон, передумов і чинників, які спонукають і забезпечують упровадження процесових, продуктових, маркетингових, організаційних, логістичних та інших інновацій. У широкому розумінні йдеться про проведення інноваційно-технологічної модернізації виробничої бази шляхом розроблення та реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу підприємства з урахуванням галузевої специфіки виробництва, останніх досягнень у створенні та впровадженні інноваційних продуктів у харчову сферу, інвестиційного забезпечення цього процесу і на цій основі - виходу на новий рівень функціонування. Однак, як свідчить практика, суб'єкти підприємництва при реалізації інноваційної моделі розвитку виробництва залишаються наодинці з проблемами, що виникають на цьому шляху, а постійні зміни в зовнішньому середовищі, при відсутності досвіду у керівників підприємства щодо нарощування інноваційного потенціалу та його ефективного використання, гальмують вихід на новий рівень функціонування. Ця проблема також не враховує повною мірою секторальні особливості харчової промисловості. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до науково-дослідної теми “Розвиток інноваційного потенціалу харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської сировини”, яка виконувалася в Національному університеті харчових технологій (номер державної реєстрації 0107U000477).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій щодо формування й ефективного використання інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств.

Завдання дослідження:

- дослідити теоретичні засади дефініцій “інновації,” “потенціал”, “інноваційний потенціал” і визначити структурні складові формування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості;

- розвинути методику та доповнити систему показників, які розкривають якість та безпечність харчової продукції, обґрунтувати необхідність їх використання при проведенні оцінювання інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості;

- проаналізувати інноваційну діяльність вітчизняних підприємств харчової промисловості й узагальнити перешкоди та проблеми, які її гальмують;

- структурувати види і підвиди економічної діяльності харчової промисловості за зношеністю основного капіталу й оцінити рівень технологічності виробництва;

- провести оцінювання інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств, які обрані для проведення досліджень за визначеною методикою;

- систематизувати спільні характеристики та диференціювати відмітності між економічною та інноваційною стратегіями;

- обґрунтувати порядок проведення діагностики підприємств і алгоритм розроблення і вибору стратегії формування інноваційного потенціалу;

- розробити та систематизувати заходи, спрямовані на зміцнення інноваційного потенціалу підприємств з урахуванням галузевої специфіки, та запропонувати їх до реалізації в реальних умовах;

- систематизувати наукові підходи до оцінювання результатів і ефектів від реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу підприємства.

Об'єкт дослідження - процес формування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів розроблення та реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано такі методи дослідження: теоретико-методологічною основою проведеного дослідження був діалектичний метод пізнання, вивчення ланцюга зв'язків: інновація > потенціал > інноваційний потенціал > складові формування інноваційного потенціалу та залежностей від зовнішнього середовища і внутрішнього стану; метод абстрагування - запроваджено при визначенні понять і економічних категорій, формулюванні місії підприємства; методи спостереження, виміру, опису та зведення використані при вивченні властивостей і зв'язків досліджуваних підприємств, фіксації їх динаміки у п'ятирічному інтервалі розвитку, систематизації статистичних даних та їх використанні при обчисленні інноваційного потенціалу підприємств; метод порівняння залучено при аналізі масштабів, тенденцій і напрямів інноваційної діяльності в харчовій промисловості; аналітичний і синтетичний методи - при визначенні факторів розвитку, взаємозв'язку та взаємодії складових внутрішнього стану підприємства; системний аналіз і синтез - при встановленні ролі показника зношеності основного капіталу в оцінюванні рівня технологічності діючого виробництва; економіко-математичні методи - при встановленні залежності між різними елементами (статичними і динамічними) підприємства та їх ролі у формуванні його інноваційного потенціалу; дедуктивний метод - при розробці пропозицій, спрямованих на забезпечення реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу підприємств; індуктивний метод - при прогнозуванні показників розвитку суб'єкта господарювання у процесі та по завершенні впровадження інноваційного проекту.

Інформаційну базу дослідження складали законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Держкомстату України, головного управління статистики у Чернівецькій області, звітні дані досліджуваних підприємств, індивідуальні та колективні монографії, аналітичні доповіді відомих учених з проблем оцінювання, формування та використання інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі проведеного системного дослідження обґрунтовано теоретичні, методологічні та практичні положення і рекомендації, спрямовані на забезпечення покращення збалансованості та зміцнення інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств, а також його ефективного використання. Наукова новизна найважливіших результатів дослідження визначається такими положеннями:

уперше:

- обґрунтовано необхідність уведення в методику оцінювання інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств компоненти якості й безпечності харчової продукції. Запропоновано алгоритм розрахунку даної компоненти та визначено її роль у формуванні інтегрального показника інноваційного потенціалу підприємства (ІПП). Результатом реалізації цієї розробки є можливість оцінювання значимості кожної компоненти у формуванні інтегрального значення ІПП;

- запропоновано матричний підхід до визначення взаємозв'язку і взаємозалежності між ступенем вимог до харчової продукції, що закріплені в різних нормативних документах, та рівнем розвиненості інноваційно-технологічної бази, який оцінюється через показник зношеності основного капіталу основного виду діяльності, що дозволяє об'єктивно визначати основні детермінанти підвищення якості та безпечності харчової продукції;

удосконалено:

- згрупування визначень поняття “інновація” шляхом виділення чотирьох характеристик (як окремий елемент, як кінцевий результат, як зміна в технологіях, продукції та послугах або ж як комплексний процес - від виникнення ідеї до її матеріалізації в технологіях, продукції, послугах) та класифікацію інновацій за рахунок доповнення елементом безпечності, що дозволяє більш комплексно досліджувати інноваційний процес;

- структуру інноваційного потенціалу підприємства на основі розмежування на дві частини: накопичувальну (акумулюючу) та витратну (діючу), що дозволяє оцінити не тільки наявний рівень ІПП, але й систематизувати джерела його можливого нарощування;

- систематизацію сильних та слабких сторін переробно-харчових підприємств, сприятливих можливостей і несприятливих чинників зовнішнього середовища на основі розширеного врахування складових, пов'язаних зі збалансованістю інноваційного потенціалу та врахування їх змін у потребах і запитах споживачів, з однієї сторони, розвиненості логістичних мереж у харчовій промисловості, з другої, відсутності власних можливостей з організації сировинних транспортно-логістичних ланцюгів, з третьої, загострення дефіциту продуктів тваринного походження та регіональних диспропорцій у забезпеченні населення продуктами харчування, з четвертої. Урахування зазначених чинників дозволяє цілеспрямовано стимулювати та регулювати процес реалізації стратегії формування ІПП через усунення дисбалансів між окремими складовими та прискореного розвитку найменш розвинених з них;

- групування підходів і методів оцінювання результатів та ефектів від реалізації стратегії формування ІПП за рахунок виокремлення самостійних етапів (початковий, проміжний, кінцевий), окремих функціональних стратегій та розширення кола їх показників, що дає можливість достовірно аналізувати результати поетапного впровадження інноваційних розробок у практичну діяльність підприємства;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні підходи до виділення сутнісних та кількісних атрибутів-характеристик та їх диференціації при переході від економічної до інноваційної стратегії розвитку переробно-харчових підприємств. Врахування запропонованих позицій дозволяє цілеспрямовано формувати важелі та інструменти посилення інноваційної складової в діяльності підприємств;

- напрями реалізації стратегії формування ІПП на основі доповнення їх за рахунок утворення вертикально та/або горизонтально інтегрованих структур із підприємствами сировинного, транспортного та іншого суміжного профілю, створення агропродовольчих кластерів поблизу пунктів масового споживання харчової продукції або в аграрних регіонах з метою виробництва екологічно чистої харчової продукції на умовах взаємовигідності. Застосування розширеного спектру напрямів формування ІПП сприятиме посиленню взаємної зацікавленості у налагодженні та розширенні подібного роду взаємозв'язків, а також дозволить своєчасно і цілеспрямовано їх стимулювати та регулювати.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані у процесі дослідження результати теоретико-методологічного та прикладного характеру доведені до рівня методичних і практичних розробок і можуть бути використані при оцінюванні інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості та при формуванні програм інноваційного розвитку. Висновки й пропозиції щодо формування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості знайшли своє відображення в діяльності Чернівецької обласної державної адміністрації при розробці програми економічного та соціального розвитку на 2010 р. (довідка №01/1187 від 18.10.2010), на підприємствах харчової промисловості Чернівецької області - ПП “Колос” (довідка №405 від 19.11.2010), ПАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” (довідка №437 від 09.11.2010). Окремі положення дисертаційного дослідження використані при розробці методичних посібників та у навчальному процесі при викладанні дисциплін: “Економіка підприємства”, “Економіка й організація інноваційної діяльності”, “Управління потенціалом підприємства” (довідка №15-14/2900 від 19.10.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою автора. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використовувалися лише ті положення та ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача. У дисертації не використовувались ідеї та розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, зокрема таких: всеукраїнська науково-практична конференція “Дні науки” (Запоріжжя, 2006), міжнародна науково-практична конференція “Проблеми економіки підприємства в умовах сталого розвитку” (Київ, 2007), міжнародна науково-практична конференція “Глобальна економіка як сучасний етап співробітництва країн” (Чернівці, 2007), міжнародна науково-практична конференція “Регіональний аспект трансформаційних процесів в економіці” (Чернівці, 2008), міжнародна науково-практична конференція “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2008), міжнародна науково-практична конференція “Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації” (Хмельницький, 2008), міжнародна науково-практична конференція “Генезис інституційної системи транзитивних економік” (Чернівці, 2008), міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів” (Чернівці, 2008), міжнародна науково-практична конференція “Інституційна природа ринкових трансформацій” (Чернівці, 2009), міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи” (Чернівці, 2009), міжнародна науково-практична конференція “Наука в інформаційному просторі” (Дніпропетровськ, 2009).

Публікації. За результатами проведених досліджень здобувачем опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 6,29 ум. друк. арк. (з них 5,5 ум. друк. арк. належать особисто автору), у тому числі окремий підрозділ у навчальному посібнику, 8 наукових статей у фахових виданнях та 11 тез наукових доповідей у матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний зміст дисертації викладений на 264 сторінках машинописного тексту. Робота містить 31 таблицю, 19 рисунків, 12 додатків, які розміщено на 47 сторінках. Список використаних джерел налічує 183 позиції на 16 сторінках.

Основний зміст

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, поставлено мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення, розкрито масштаби впровадження й апробації результатів дисертаційного дослідження.

Перший розділ - “Теоретичні основи формування та оцінювання інноваційного потенціалу підприємства на сучасному етапі економічного розвитку” - присвячено дослідженням категорії “інновації”, їх екологічно-безпечній спрямованості, та категорії “інноваційний потенціал” - складовим його формуванню. Розкрито методичне забезпечення оцінювання інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості.

Існують різнопланові трактування категорії “інновації” та суміжних з ним понять “нововведення”, “новація”. Інновація має двоїстий характер: з одного боку, вона виступає відображенням практичної реалізації наукових ідей і задумів, а з другого - як процес - сприяє створенню інноваційних продуктів. Особливо чітко це проглядається в харчовій промисловості: процесова інновація (тобто нові технології, технологічні процеси, технологічне устаткування) в багатьох випадках виступають необхідною умовою для впровадження продуктових інновацій і при значних обсягах виробництва це дає поштовх для впровадження маркетингових, організаційних, логістичних та інших інновацій. У роботі запропоновано авторське згрупування визначень “інновації”: як окремий елемент інноваційної діяльності; як кінцевий результат інноваційної діяльності; як зміни в технологіях, продукції та послугах; як комплексний процес - від виникнення ідеї до її матеріалізації в технологіях, продукції, послугах і доповнено існуючі класифікації даної категорії ознакою безпечності.

З інновацією тісно пов'язане таке поняття як інноваційний потенціал. У найширшому розумінні воно трактується як невикористовувані з різних причин технічні, технологічні, ресурсні та інші потенційні можливості підприємства, що будуть відкриватися при посиленні зв'язків із зовнішнім середовищем, поповненні дефіцитних складників, усуненні дисбалансів і розривів між його основними компонентами.

Існує низка методичних розробок щодо оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств, однак їх застосування до переробно-харчових підприємницьких структур не буде виступати достатньо аргументованим підходом. Це пояснюється тим, що в 2000-ні роки надзвичайно підвищилася увага до проблеми якості та безпечності харчової продукції. З урахуванням цього чинника була сформована авторська додаткова компонента, яка стала доповненням до чотирьох традиційних компонент -ресурсної, продуктової, техніко-технологічної та організаційно-управлінської (табл. 1).

Таблиця 1. Система забезпечення якості й безпечності харчової продукції

Примітка: розроблено та запропоновано автором.

Для оцінювання інноваційного потенціалу підприємства запроваджено матричну форму розрахунків за кожною окремою компонентою і їх складових за кожен рік за період 2005-2009 рр. та по кожному підприємству окремо. Матриця часткових значень буде синтезована у два показники: загальний та інтегральний (з урахуванням компоненти якості та безпечності харчової продукції) показники інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств.

У другому розділі - “Аналіз інноваційної діяльності та оцінка інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості” - аналізуються масштаби та тенденції інноваційної діяльності переробно-харчових підприємств, роль техніко-технологічної бази в цьому процесі залежно від зношеності основного капіталу, проведено розрахунки часткових, загальних та інтегральних значень інноваційного потенціалу підприємств, обраних для проведення досліджень.

Аналіз інноваційної діяльності в харчовій промисловості України засвідчив, що інноваційна активність підприємств за 2005-2009 рр. була на досить низькому рівні _ 10-13% від загальної кількості обстежених підприємств (понад 2,6 тис. од.). Це надзвичайно мало, оскільки навіть у найменш інноваційно активних країнах ЄС цей показник становить 26-29%, а показники в передових державах перевищують 60-70%. До того ж лише чотири із десяти підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, освоюють різні види інноваційної продукції, кожне третє з них - упроваджують нові технологічні процеси і лише кожне шосте з них - придбало нові технології. У середньому за рік традиційний асортимент продукції оновлюється лише на 0,5 тис. нових видів харчових виробів (менше 2,5% від їх загальної кількості). Це одна і надзвичайно важлива причина того, що частка інноваційної продукції в загальному обсязі відвантаженої споживачам знизилась у півтора разу - з 5,9% до 4% за 2005-2009 рр., а в сегменті “нова для ринку” - більше ніж удвічі - з 2,1% до 0,9% за 2007-2009 рр., і лише “нова для підприємств” інноваційна продукція залишилась на досягнутих позиціях - трохи більше 3%.

Оскільки сутність інноваційного шляху розвитку харчової промисловості полягає у створенні, впровадженні у виробництво та випуску не тільки якісних і безпечних продуктів харчування, але й з інноваційними характеристиками з метою задоволення сучасних потреб і найвибагливіших смаків споживачів, то основна увага має бути зосереджена по лінії “основний капітал виробництва - технології, що застосовуються - продукція з інноваційними характеристиками, яку планується випускати”. Для розкриття зв'язку між рівнем розвиненості техніко-технологічної бази виробництва підприємств переробно-харчової промисловості та відповідністю харчової продукції вимогам нормативних документів побудована відповідна матриця (табл. 2). Відповідно, ієрархія використовуваних у харчовій промисловості технологій може бути представлена так: інноваційні, сучасні, оновленні, традиційні, застарілі. А ієрархія вимог до продукції встановлюється такими нормативними документами: технічні умови, стандарти різного правового статусу (вітчизняні, гармонізовані, міжнародні та європейські), технічні регламенти.

Таблиця 2. Матриця “техніко-технологічна база - харчова продукція”

Примітка: розроблено та запропоновано автором: - вітчизняних організацій - колишніх республіканських і союзних організацій; - інноваційна технологія - строк використання не перевищує 3 років; - сучасна технологія - строк використання 4-5 років; - оновлена технологія - строк використання 6-7 років; - традиційна технологія - строк використання 8-10 років; - застаріла технологія - строк використання перевищує 10 років; *________* умовна межа, яка відображає реальні можливості наявної техніко-технологічної бази підприємств по випуску харчової продукції з різним ступенем дотримання вимог нормативних документів до показників її якості й безпечності.

Для проведення подальших досліджень обрані найбільш інноваційно активні переробно-харчові підприємства Чернівецької області: ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат”, ПАТ “Олійно-жировий комбінат”, ПП “Колос”, ТОВ “Малбі-Захід”. По кожному з них проведена необхідна діагностика, сформована відповідна інформаційна база за 2005-2009 рр. та проведені підрахунки часткових і синтетичних значень інноваційного потенціалу. Для їх оцінювання застосовувалась така шкала: до 0,24 - низький ІПП, 0,25 - 0,48 - середній, 0,49 - 0,7 - вище середнього, 0,7 - 1 - високий. За результатами наведених підрахунків було встановлено, що найвище значення інтегрального показника інноваційного потенціалу підприємств виявлені у ТОВ “Малбі-Захід”, а далі, у порядку його зменшення, ПАТ “Олійно-жировий комбінат”, ПП “Колос” і замикає четвірку ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат” (табл. 3).

Таблиця 3. Матриця часткових значень за окремими складовими інноваційного потенціалу ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат”

Примітка: розраховано за статистичною звітністю підприємства за відповідні роки.

Однак при аналізі загального та інтегрального показника інноваційного потенціалу підприємства різниця в значеннях несуттєва, всі вони знаходяться в найнижчій групі, а отже, тут відкривається великий простір для проведення інноваційно-технологічної модернізації (табл. 4).

Таблиця 4. Значення загального та інтегрального показників інноваційного потенціалу ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат”

Примітка: розраховано за статистичною звітністю підприємства за відповідні роки.

У третьому розділі “Формування та розвиток інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості” розкрито передумови та науково-методичні засади формування інноваційної стратегії розвитку потужностей з виробництва харчової продукції, окреслено сутнісні характеристики переходу від економічної до інноваційної парадигми розвитку, висвітлено особливості та чинники, що впливають на визначення та оцінювання результатів, ефектів і ефективності виробничої діяльності.

У дисертаційному дослідженні представлено результати формування “технології” аналізу внутрішнього стану підприємства та його зовнішнього оточення, їх оцінювання з позицій відповідності місії, яку обирає собі суб'єкт господарювання, та розроблення з цією метою стратегії формування його інноваційного потенціалу. Для вибору адекватної стратегії проводиться глибокий аналіз сильних і слабких сторін підприємства, сприятливих можливостей, несприятливих чинників і загроз, що можуть бути спровоковані зовнішнім середовищем при її реалізації на практиці. Для цього запропоновано схему вибору стратегії формування інноваційного потенціалу, реалізація якої забезпечить прискорення виходу підприємства на новий рівень функціонування, що буде відповідати обраній місії. Залежно від реальних можливостей суб'єктів господарювання, цілей, які заплановано досягти та життєвого циклу, запропоновано ключові моделі реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу, а також узагальнено та систематизовано ризики (як внутрішні, так і зовнішні), що можуть виникати у процесі матеріалізації інвестиційного проекту та під час експлуатації підприємства.

Відправною точкою при розробці інноваційної стратегії підприємств стали результати оцінювання їх інноваційного потенціалу, наведені в табл. 5.

Таблиця 5. Матриця інтегральних показників інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості Чернівецької області

Примітка: розраховано за статистичною звітністю підприємства за відповідні роки.

Результати підтверджують, з урахуванням розрахункових даних за період 2005- 2009 рр., що істотних змін, як у складових, так і в загальному та інтегральному показниках потенціалу підприємств, не відбулося, а отже усі підприємства мають низький інноваційний потенціал (табл. 6). Це свідчить про низький “стартовий рівень” і необхідність розроблення стратегій формування інноваційного потенціалу з урахуванням потенційних можливостей та специфіки кожного підприємства.

Нами детально розроблено розгорнену стратегію формування інноваційного потенціалу ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат”, яку рекомендовано до реалізації (рис.1). Вона охоплює найважливіші напрями, прогрес по яких може забезпечити реальне зміцнення положення підприємства на ринку вироблюваної продукції.

Таблиця 6. Матриця часткових значень за окремими складовими та інтегрального показника інноваційного потенціалу підприємств (ІПП) харчової промисловості за 2009 р.

Примітка: розраховано за статистичною звітністю підприємств.

Серед цих напрямів такі:

- формування інвестиційних ресурсів для реалізації інноваційної стратегії за рахунок власних коштів та інвестицій материнської компанії, а також програми повернення авансованого капіталу;

- формування техніко-технологічних ресурсів: технологічних ліній зарубіжного виробництва, їх закупівля та монтаж, що забезпечить розширення асортименту та підвищення якості виробів;

- удосконалення функцій виробничо-технологічної лабораторії, доповнення контролем за дотриманням технологій виробництва продукції, її якості та безпечності;

Рис. 1. Послідовність розроблення стратегії формування інноваційного потенціалу, основні складові та напрями реалізації ПАТ “Чернівецький хлібокомбінат”. Примітка: розроблено та запропоновано автором.

- розширення функцій маркетингово-збутової складової шляхом удосконалення організаційної структури, розширення мережі реалізаторів, складання графіків завезення продукції та реалізації хлібобулочних виробів, а також установлення прямих зв'язків із потужними торговими підприємствами.

Реалізація стратегії формування інноваційного потенціалу хлібокомбінату базується на впровадженні низки різнопланових основних, допоміжних і суміжних стратегій: процесових, продуктових, маркетингових і організаційних.

Результатом стане перехід на новий рівень функціонування підприємства, нарощування обсягів випуску продукції у понад півтора рази та забезпечення її відповідності вимогам стандартів, розширення асортименту продукції майже удвічі, встановлення прямих зв'язків із постачальниками сировини та реалізаторами готової продукції, забезпечення стабільного функціонування підприємства, зведення до мінімуму плинності персоналу, спрямування прибутків на повернення авансованого материнською компанією капіталу, а після погашення боргів _ на виплату дивідендів.

На аналогічних засадах сформовані та прийняті до реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу інших підприємств харчової промисловості, але з урахуванням їх особливостей.

висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукової проблеми, що забезпечується шляхом розроблення та реалізації стратегії формування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки та сформулювати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне й практичне значення:

1. На основі дослідження економічної сутності інновацій та інноваційного потенціалу набув подальшого розвитку понятійний апарат даних елементів. “Інновацію” найбільш доцільно розглядати як результат інноваційної діяльності, що проявляється через прикладний характер отриманих результатів, можливість її вимірювання у вигляді ефектів та ефективності в економічному, соціальному, екологічному та інших проявах, які несуть у собі прогресивний характер. Зміст категорії “інноваційний потенціал” підприємств харчової промисловості найбільш доцільно розглядати як сукупності накопичувальної та діючої систем, які містять ресурсну, продуктову, техніко-технологічну, організаційно-управлінську компоненти та компоненту якості і безпечності харчової продукції, що необхідні для забезпечення динамічного інноваційного розвитку.

2. Аналіз наявних методик оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств показав, що для їх застосування до підприємств харчової промисловості необхідно ввести додаткову компоненту, яка реалізується через систему забезпечення якості та безпечності харчової продукції. Запропонована компонента опосередковується через визначення частки сировини, що відповідає вимогам нормативних документів (технічним умовам, стандартам різного правового статусу, технічним регламентам) та частку вироблюваної продукції, яка відповідає нормативним документам (технічним умовам, стандартам різного правового статусу, технічним регламентам). Підрахунки інноваційного потенціалу підприємства необхідно проводити в матричній формі таксономічним способом по кожній компоненті, а також її складових окремо за кожен рік і для кожного підприємства та синтезуються спочатку в загальний, а згодом в інтегральний показник інноваційного потенціалу переробно-харчових підприємств.

3. У досліджуваному періоді 2005-2009 рр. інноваційну діяльність в харчовій промисловості проводили за різними напрямами від 10% до 13% підприємств, тобто 243-343 одиниці від загальної кількості обстежених підприємств. Ця частка надзвичайно низька, оскільки навіть у найменш інноваційно активних країнах ЄС цей показник становить 26-29%, а у найактивніших - перевищує 60-70%. За підрахунками, у середньому одне підприємство за рік придбало дві нові технології, впровадило півтора технологічних процеси, освоїло випуск чотирьох харчових продуктів. Низька інноваційна активність вітчизняних переробно-харчових підприємств пояснюється рядом існуючих проблем, зокрема: недосконалість нормативно-правової бази та відсутність державної підтримки інноваційної діяльності, тривалий термін окупності інновацій та високий економічний ризик для тих, хто цим займається, несформованість попиту на інноваційну продукцію та низька поінформованість споживачів, відсутність ринку інновацій тощо.

4. З урахуванням тенденцій, які спостерігалися за останні чотири роки у харчовій промисловості, проведено угрупування видів і підвидів економічної діяльності за показником зношеності основного капіталу та виділено такі сім груп. Для перших трьох груп (I, II, III _ із мінімальним, задовільним і помірним рівнем зношеності основного капіталу) модернізація переважно буде зорієнтована на удосконалення процесів управління, організації виробництва та системи маркетингу, а для решти груп (IV, V, VI, VII _ із допустимим, підвищеним, загрозливим, критичним рівнем зношеності основних засобів) - пріоритетний напрям - інноваційно-технологічна модернізація виробничої бази.

5. Відповідно до запропонованої методики сформовано матрицю із 61 часткового показника за кожен рік і по кожному підприємству окремо, які шляхом відповідної математичної обробки дозволили отримати матрицю часткових інтегральних показників за кожною компонентою, включаючи її складові. Пропонована методика оцінювання може бути використана для більшості підприємств харчової промисловості, реалізація якої дозволить визначити “вузькі місця” та розробити відповідні стратегії формування інноваційного потенціалу з метою підвищення й ефективного використання його складових.

6. На нинішньому етапі відбувається перехід від економічної до інноваційної парадигми розвитку суб'єктів господарювання. Що ж стосується переробно-харчових підприємств, то до сутнісних характеристик, які, з однієї сторони, є спільними для обох парадигм, а з іншої _ якраз по них і відбувається розмежування, тобто перехід від одних цільових установок до інших, від екстенсивної моделі виробництва до інноваційної, від використання персоналу як придатка технологічних процесів до активної складової у впровадженні інновацій, від випуску продукції масового споживання до випуску товарів з інноваційними характеристиками та з урахуванням кастомізації споживачів. Сутнісні характеристики парадигм містять такі складові: сутність стратегії, система цілеутворення, стратегічне управління, орієнтація виробництва, роль робочої сили, особливості впровадження інновацій.

7. Рекомендована в дисертаційній роботі діагностика підприємств стосується:

- аналізу внутрішнього стану та наявного інноваційного потенціалу;

- аналізу зовнішнього середовища та інноваційного клімату;

- аналізу ситуації на вітчизняних і зарубіжних ринках, де реалізується або передбачається реалізувати вироблювану продукцію;

- визначення філософії існування та місії діяльності;

- підготовки аргументованого висновку з пропозиціями про перспективи розвитку.

На основі проведеної діагностики для підприємства харчової промисловості обґрунтовується найбільш оптимальний варіант стратегії формування інноваційного потенціалу на перспективу.

8. Для кожного з обраних для проведення дослідження переробно-харчових підприємств була розроблена індивідуальна стратегія формування інноваційного потенціалу, кожна з яких різною мірою почала впроваджуватись в їх практичній діяльності. Водночас, їх об'єднують спільні підходи і конкретні заходи, які спрямовуються, з однієї сторони, на забезпечення успішної реалізації базової та функціональних стратегій на практиці, а з іншої _ на забезпечення ефективного використання інноваційного потенціалу, який буде суттєво зростати. Вони передбачають: залучення інноваційного технологічного устаткування, оновлення асортименту вироблюваної продукції, вивчення попиту споживачів і розширення дистриб'юторської мережі, включаючи залучення торговельної мережі материнських компаній, упровадження системи управління якістю, формування надійної системи забезпечення сировиною, або ж створення інтегрованої структури з агровиробниками, ефективного використання залишкового ресурсу використовуваних потужностей тощо.

9. Розробка та реалізація стратегії формування інноваційного потенціал...