Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

Інститут аграрної економіки

УДК 332.155: 338.43: 330.151.5

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

РЕСУРСОЄМНІСТЬ І РЕСУРСОВІДДАЧА В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

(теорія, методологія, практика)

Тарасова Валентина Віталіївна

Київ ? 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" Національної академії аграрних наук України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ходаківський Євген Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН Третяк Антон Миколайович, Навчально-науковий інститут економіки природних ресурсів та екології землекористування, директор

- доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН Юзефович Анатолій Едуардович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, провідний науковий співробітник

- доктор економічних наук Калінчик Микола Володимирович, Національний науковий центр "Інститут землеробства НААН", завідувач відділу

Захист дисертації відбудеться 29 березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212).

Автореферат розісланий 24 лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук О.Г. Шпикуляк

Анотації

Тарасова В.В. Ресурсоємність і ресурсовіддача в аграрному виробництві: теорія, методологія, практика. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки", Київ, 2011.

Розкрито теоретичні та методологічні аспекти механізму оцінки сукупних ресурсів, стандартизації і вагової ієрархії складових; встановлено зв'язок розмірів сукупних ресурсів, ресурсозабезпеченості, концентрації й інтенсифікації виробництва.

Визначено теоретичні та методологічні засади ресурсоємності й ресурсовіддачі, їх сутність, економічне значення, функції; проведено моделювання та алгоритмізацію показників ресурсоємності й ресурсовіддачі.

Оцінено історично сформовані умови господарювання з урахуванням екологічності земель в агровиробництві Житомирщини та їх зв'язок із результатами виробництва.

Досліджено закономірності просторового формування й нормування рівнів ресурсоємності; виявлено територіальну, зональну та галузеву диференціацію рівнів ресурсоємності, їх основних чинників.

Розроблено алгоритми визначення відносних показників ступеня концентрації, інтенсивності, ефективності агровиробництва, а також рівня господарювання, конкурентоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності, їх конкурентних переваг у контексті ресурсоємності та ресурсовіддачі.

Ключові слова: сукупні ресурси, ресурсозабезпеченість, концентрація, інтенсивність, землеємність, ресурсоємність, ресурсовіддача, раціональність, ефективність, конкурентоспроможність.

Тарасова В.В. Ресурсоёмкость и ресурсоотдача в аграрном производстве: теория, методология, практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики", Киев, 2011.

Раскрыты теоретические и методологические аспекты механизма оценки совокупных ресурсов, стандартизации и весовой иерархии слагаемых. Проведена комплексная оценка размера совокупных ресурсов аграрных предприятий всех регионов Украины: в разрезе районов областей, по областям в зональном разрезе, по природно-экономическим зонам. Установлена связь природно-климатических и экологических условий с размером совокупных ресурсов, ресурсообеспеченностью, концентрацией и интенсификацией производства. Выявлено соотношение и качественный состав совокупных ресурсов в различных зональных условиях под влиянием различных факторов: природных, экологических, экономических и организационных.

Разработаны алгоритмы определения относительных показателей степени концентрации, интенсивности, эффективности агропроизвод-ства, а также уровня хозяйствования, конкурентоспособности субъектов предпринимательской деятельности, их конкурентных преимуществ в контексте ресурсоёмкости и ресурсоотдачи. Оценены исторически сформированные условия хозяйствования с учетом экологичности земель в агропроизводстве Житомирщины и их связь с результатами производства. Установлены основные тенденции и выявлена общая закономерность развития ресурсной базы в Украине.

Определены теоретические и методологические основы ресурсоёмкости и ресурсоотдачи, их сущность, экономическое значение, функции; осуществлены моделирование и алгоритмизация показателей ресурсоёмкости и ресурсоотдачи. Исследованы закономерности пространственного формирования уровней ресурсоёмкости производства сельскохозяйственной продукции; выявлена территориальная, зональная и отраслевая дифференциация уровней землеёмкости основных видов сельскохозяйственной продукции.

Обобщающими показателями эффективности использования ресурсов выступают ресурсоемкость и ресурсоотдача, которые синтезируют отношение функционирующих совокупных ресурсов с полученными результатами производственной деятельности. Ресурсоемкость показывает, за счет чего достигается один и тот же результат производства при разных природно-экономических условиях производства, ресурсоотдача отображает продуктивную силу применяемого ресурса.

Проведены нормирование и оптимизация уровней ресурсоемкое™ и ресурсоотдачи, выявлены неиспользованные возможности и резервы дополнительного производства продукции.

Исследования показали, что первоочередное значение на нынешнем этапе развития аграрного сектора экономики приобретает необходимость проведения комплексной оценки ресурсов в контексте определения необходимых объемов их наращивания, направлений эффективного и рационального использования.

Комплексная оценка совокупных ресурсов позволит в научно-методологическом и практическом аспектах решить стратегически важные задания, прежде всего касающиеся формирования рационального уровня и структуры аграрного ресурсного потенциала субъектов хозяйствования, обеспечения определенного технологического уровня производства и главное конкурентоспособности, экономической устойчивости аграрной сферы национальной экономики.

Определено, что в сельском хозяйстве наиболее эффективно используются земельные и трудовые ресурсы, а наименее эффективно материально-технические.

В контексте определения основных направлений обеспечения оптимальной ресурсоемкости, эффективной ресурсоотдачи на макро- и микроэкономическом уровне развития аграрной отрасли необходимо учитывать природно-климатические и экологические условия регионов; развитие материально-технического обеспечения сельскохозяйственных производителей; общую ресурсообеспеченность и качественную структуру ресурсов; количество производственных ресурсов и пропорциональность их распределения между отраслями; уровень их оптимизации.

Разработана система индикаторов концентрации, интенсивности, эффективности производства и конкурентоспособности предприятий, которыми являются показатели ресурсоемкости и ресурсообеспеченности, с целью качественной оценки факторов результативности производственных отношений, определения направлений достижения высшего уровня эффективности производства, резервов ресурсосбережения и увеличения объемов производства продукции.

Ключевые слова: совокупные ресурсы, ресурсообеспеченность, концентрация, интенсивность, землеёмкость, ресурсоёмкость, ресурсоотдача, рациональность, эффективность, конкурентоспособность.

Tarasova V.V. Resource-intensiveness and resource efficiency of production (theory, methodology, practice). - Manuscript.

Doctoral dissertation in economics specialization 08.00.03 - economics and management of the national economy. - National scientific center "Institute of agrarian economy", Kyiv, 2011.

Theoretical and methodological aspects of the mechanism of evaluation of aggregate resources, standardization and weight hierarchy of the rectangular components are exposed. It determined the main principles of resource - intensiveness and resource efficiency of production and conducted modeling of their activities.

The historically formed conditions of management taking into account ecological compatibility of acres are estimated and regularities of the spatial formation and regulation of the levels of resource-intensiveness are analyzed.

The algorithms of determination of comparative activities of the concentration level, intensiveness, effectiveness of agrarian industry, management level, competitiveness of enterprises, their competitive advantages in the context of resource-intensiveness and resource efficiency.

The key words: aggregate resources, resource supply, concentration, intensity, resource-intensiveness, resource efficiency, rationality, effectiveness, competitiveness.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динамічні зміни в процесах глобалізації економіки України вимагають активізації потенціалу товаровиробників з урахуванням факторів підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства для вітчизняних і особливо іноземних інвесторів. Аграрний сектор перебуває в складному становищі: більшість агропідприємств мають дефіцит виробничих ресурсів, застарілу матеріально-технічну базу, недосконалий технологічний рівень виробництва і незадовільні темпи техніко-технологічного оновлення виробництва. Проте системні дослідження цих питань в аграрній сфері, за умов докорінних трансформаційних процесів, є недостатніми, а усвідомлення суспільством важливості їх залишається неповним і несистематизованим.

На різних етапах розвитку національної економіки загальний обсяг ресурсів, що функціонували в процесі виробництва, та рівень їх використання, оцінювалися спочатку системою показників (з різним їх набором), а потім узагальнюючими інтегральними показниками (різних методичних шкіл), які стали домінуючими. Серед новаторів з питань комплексної оцінки ресурсів слід відзначити багатьох провідних вчених України: В. Андрійчука, Б. Пасхавера, А. Юзефовича, Р. Тринька та ін.; Росії - Л. Абалкіна, А. Зельднера, В. Свободіна, С. Сергєєва, та ін.; Білорусі - Ф. Мартинкевича, М. Кунявського, В. Большакової, Н. Коризно, В. Писарцова, А. Шандибіна; Литви - Б. Пошкуса; Латвії - А. Калниньша. Автор дисертаційної роботи також зробила свій внесок у розробку інтегральних показників ефективності використання ресурсної бази, запропонувавши ще у 1980 році два комплексних відносних взаємообернених показники: ресурсоємність і ресурсовіддачу. Вперше термін "ресурсоємність" був уведений в науковий обіг у 1976 році російським вченим Г. Будянським.

У наукових дослідженнях до цього часу застосовуються різні категорії та різне їх тлумачення: сукупні ресурси і ресурсозабезпеченість, виробничий і ресурсний потенціал, ресурсомісткість, ресурсоємність і ресурсовіддача та ін. Ототожнюються поняття "ресурсний потенціал", що характеризує потенційні можливості виробництва, і "сукупні ресурси", що функціонують у виробничому процесі. За складом ці показники також не тотожні: перший відображує розмір наявних виробничих ресурсів, їх якісні параметри і рівень використання, другий - відображує лише сумарний розмір функціонуючих ресурсів.

Особливої актуальності й першочергового вирішення на даному етапі розвитку економіки набуває комплексна оцінка сукупних ресурсів. Сукупні ресурси агропідприємств це потужний фундамент національної економічної системи, а основною науковою проблемою їх оцінки є несумірність. Тому тема дисертаційної роботи є актуальною з огляду на необхідність обґрунтування теоретико-методологічних засад, розробки методів і механізмів практичного застосування комплексної оцінки розмірів, структурних зрушень та ступеня використання ресурсів виробництва. Розв'язання проблеми комплексної оцінки сукупних ресурсів дає можливість на науковій основі вирішити стратегічно важливі завдання: формувати раціональний рівень і структуру аграрного ресурсного потенціалу суб'єктів господарювання, забезпечити сучасний технологічний рівень виробництва, мати надійний критерій визначення ефективності галузей сільськогосподарського виробництва та підвищення конкурентоспроможності та економічної стійкості аграрної сфери національної економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у межах плану Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" за темою "Методологія аналізу, оцінки та відтворення основного капіталу, формування інфраструктури ринку матеріальних і нематеріальних ресурсів", підрозділ "Методологія аналізу, оцінки та відтворення основних засобів, інтелектуального капіталу, оцінки матеріальних і нематеріальних ресурсів" (державний реєстраційний номер 0106U006637). Автором розроблена і обґрунтована нова методологія аналізу ефективності використання сукупних ресурсів сільськогосподарських підприємств (на базі методу питомої участі), запропоновано три нові відносні комплексні показники - сукупні ресурси, ресурсоємність і ресурсовіддача.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування концептуальних засад комплексної відносної оцінки ресурсоємності й ресурсовіддачі та розробка на їх основі практичних рекомендацій щодо удосконалення оцінки управлінської діяльності, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції. Відправним пунктом дослідження слугувала гіпотеза про високу надійність в узагальнюючих оцінках методу питомої участі та тісний зв'язок показника ресурсоємності продукції з економічною стійкістю аграрного виробництва. Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішувалися такі завдання:

§ визначення концептуальних основ сутності, принципів, функцій, значення і ролі ресурсоємності й ресурсовіддачі в агровиробництві;

§ розробка методологічних засад оцінки ресурсоємності й ресурсовіддачі - класифікація, стандартизація і вагова ієрархія складових при оцінці сукупних ресурсів;

§ розробка методу оцінки ресурсоємності й ресурсовіддачі різних галузей і рівнів - функцій і методологічної основи, моделювання та алгоритмізації показників, їх модифікацій;

§ вивчення впливу природних і еколого-економічних чинників на формування рівнів ресурсоємності й ресурсовіддачі;

§ оптимізація результатів господарювання залежно від рівнів ресурсоємності та ресурсовіддачі.

Об'єктом дослідження є процеси формування й особливості функціонування ресурсної бази агропідприємств різних регіонів України в умовах дореформеного, трансформаційного та постреформеного періодів.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти функціонування й розвитку сукупних виробничих ресурсів, рівня ефективності їх використання в різних природно-економічних зонах країни.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять історико-економічний метод та системний підхід до пізнання еколого-економічних явищ; статистичний метод: ряди розподілу і групування - для кількісної та якісної оцінки господарської діяльності; дисперсійний, кореляційно-регресійний і індексний - для виявлення взаємозв'язків статистичних показників, їх варіації та диференціації й оцінки достовірності та надійності оціночних характеристик.

При виконанні дисертаційної роботи узагальнено й опрацьовано наступні джерела інформації: Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, звітність Державного комітету статистики України, літературні джерела, аналітичні розробки автора. Дослідження охоплюють період з 1966 по 2009 рік.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у використанні методу питомої участі, на основі якого здійснено комплексне теоретико-методологічне, методичне та практичне обґрунтування розвитку агровиробництва:

вперше:

џ визначено соціально-економічний зміст категорій "сукупні ресурси", "ресурсоємність" і "ресурсовіддача", що на відміну від існуючих дають однозначну відносну узагальнюючу оцінку розміру та ступеня використання основних виробничих ресурсів;

џ розроблено концептуальні засади новітньої моделі оцінки ефективності використання сукупних ресурсів підприємств, що ґрунтуються на методі питомої участі, який дозволяє несумірні абсолютні показники замінити сумірними відносними показниками, вираженими у відсотках;

џ обґрунтовано концепцію, критерії і методику оцінки ефективності агровиробництва на базі питомої ресурсоємності, що дозволяє нівелювати ціновий чинник і забезпечити порівнянність питомого підсумкового показника в просторі та часі;

џ розроблено модель комплексної оцінки умов господарювання з урахуванням екологічності земельних ресурсів, що дозволить більш об'єктивно оцінювати результати діяльності суб'єктів господарювання, розташованих в різних природно-економічних зонах;

џ запропоновано аналітичні моделі для нормування рівня використання окремих видів ресурсів, що забезпечує можливість виявлення резервів виробництва;

удосконалено:

џ метод оцінки рівня концентрації виробництва, що ґрунтується на інтегральній оцінці розміру задіяних у виробничому процесі питомих сукупних ресурсів;

џ метод оцінки ступеня інтенсивності виробництва, в основу якої покладено відносний показник, що показує відсоток задіяних у виробничому процесі сукупних ресурсів на один відсоток площі земель;

џ методику оцінки комплексу умов господарювання з урахуванням екологічної ємності земельних ресурсів суб'єктів господарювання;

џ методику оцінки конкурентоспроможності суб'єктів управління в агровиробництві, а також виявлення внутрішньогосподарських резервів виробництва продукції;

дістали подальший розвиток:

џ підходи до оцінки стану деградації земельних ресурсів, що ґрунтуються на інтегральній питомій оцінці загального розміру деградованих земель;

џ методи оцінки (за питомими показниками) стану забруднення довкілля в Україні та екологічної ємності аграрного виробництва;

џ методика нормування ступеня ефективності використання сукупних ресурсів, що ґрунтується на відносних питомих показниках функціонуючих окремих видів ресурсів і результатів виробництва;

џ методологія оптимізації впливу ресурсоємності і ресурсовіддачі на результати економічної діяльності аграрних підприємств, що ґрунтуються на відносних питомих показниках;

џ моделювання зв'язків ресурсоємності і ресурсовіддачі виробництва з конкурентоспроможністю та конкурентними превагами підприємств, в основу якого покладено метод питомої участі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці розрахункового алгоритму, моделей і методу відносної питомої оцінки: ресурсоємності та ресурсовіддачі різних галузей і рівнів; арідності, деградації земель, якості грунтів, концентрації й інтенсивності виробництва; методики комплексної оцінки умов господарювання; методики оптимізації впливу ресурсоємності та ресурсовіддачі на результати економічної діяльності аграрних підприємств; методики нормування ступеня ефективності використання сукупних ресурсів і резервів виробництва продукції; методики моделювання залежності конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств від ресурсоємності виробництва, методики нормування (для різних зон) питомих показників використання окремих видів ресурсів - землевіддачі, продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі.

Результати дослідження, висновки та рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, використовуються у практичній діяльності підрозділами Міністерства економіки України (довідка від 09.12.09 № 1105/8); Міністерства аграрної політики України (довідка від 28.09.10 № 15-11/534); Міністерства охорони навколишнього природного середовища (довідка від 30.09.10 № 699), а також Житомирської облдержадміністрації (довідка від 09.12.09 № 1256/1).

Методи оцінки умов виробництва (ресурсозабезпеченості, інтенсивності, концентрації та екологічності) і результатів агровиробництва (ресурсовіддачі, ресурсоємності та землеємності) включені окремими розділами в підручники і навчальні посібники МОН України і впроваджені в навчальний процес Житомирського національного агроекологічного університету (довідка від 09.12.09 № 2699). За період з 1982 по 1991 р. методологічні розробки було передано для впровадження обласним управлінням сільського господарства: Вінницькому, Волинському, Житомирському, Рівненському та Любешівському районному управлінню.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. Всі 24 публікації у фахових виданнях одноосібні. До наукових результатів віднесені тільки ті положення та ідеї, які одержані автором особисто і спрямовані на удосконалення системи статистичних показників ефективності використання ресурсної бази сільгосппідприємств, інтенсивності та концентрації виробництва і конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції з урахуванням внутрішніх і зовнішніх природно-екологічних чинників, зональної та регіональної диференціації умов виробництва.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки і пропозиції доповідались і обговорювались на наукових і науково-практичних конференціях, семінарах різного рівня: на третій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Вода: проблеми і шляхи вирішення" (21-22 грудня, ЖНАЕУ, м. Житомир, 2010 р.), на другій Міжнародній науково-практичній конференції (18-19 березня, ЖНАЕУ, м. Житомир, 2010 р.); на Всеукраїнському конгресі вчених економістів-аграрників "Трансформація земельних відносин до ринкових умов" (26-27 лютого, ННЦ ІАЕ, 2009 р.); на регіональних річних зборах Всеукраїнського конгресу "Трансформація земельних відносин до ринкових умов" (12 лютого, ЖНАЕУ, м. Житомир, 2009 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ" (жовтень, НАУ, м. Київ, 2007 р.); на Міжнародній конференції "Оцінка кризових ознак банкрутства" (жовтень, ЖДТУ, м. Житомир, 2007 р.); на Міжнародній науково-теоретичній конференції "Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці" (3-5 березня, ДАУ, м. Житомир, 2005 р.); на Республіканському семінарі "Ускорение социально-экономического развития АПК", (вересень, м. Київ, 1987 р.); на Науково-методичній нараді "Оптимизация АПК и его отдельных сфер" (жовтень, м. Рига, 1984 р.); на науково-виробничих семінарах керівників і фахівців обласних і районних управлінь сільського господарства. Методики оцінки ресурсоємності й ресурсовіддачі впроваджені в навчальний процес шляхом включення методико-теоретичних розробок НДР у навчальні посібники і лекційні курси.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 105 наукових праць, підготовлених самостійно і у співавторстві. Серед них: 7 монографій (5 - одноосібні), 52 статті (24 - у наукових фахових виданнях), 13 матеріалів науково-практичних конференцій, нарад, семінарів; 28 підручників і посібників, в яких розглядаються теоретичні і методологічні основи дослідження; 30 методичних рекомендації, що впроваджені у виробництво та навчальний процес. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційної роботи становить 132,8 др. арк., з яких 127,6 др. арк. належать особисто автору.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 498 сторінках комп'ютерного тексту (у тому числі основний її зміст на 405 стор.) й складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (366 найменувань), містить 119 таблиць (на 36 стор.), 116 рисунків (на 30 стор.), 65 додатків, (на 65 стор.).

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Концептуальні основи ресурсоємності і ресурсовіддачі в агровиробництві" - розкрито концептуальні положення ресурсоємності й ресурсовіддачі, тобто розглянуто сукупність ідей, положень та методологічних засад щодо сутності, принципів, форм, видів та механізму їх дії в аграрному секторі АПК.

Теоретичні засади ресурсоємності й ресурсовіддачі ґрунтуються на дії об'єктивних економічних законів і закономірностей у процесі виробництва, матеріальних благ і надання послуг. Як особливі самостійні економічні категорії ресурсоємність й ресурсовіддача є інструментом теоретичного аналізу системи пов'язаних з ним економічних процесів і явищ, способом прийняття практичних рішень існуючих соціально-економічних проблем і завдань;

Як складне економічне явище ресурсоємність й ресурсовіддача синтезують відношення ресурсів з отриманим результатом виробництва, характеризують як рівень використання сукупних ресурсів, так і окремих їх видів, одержують кількісне вираження за допомогою однойменних взаємообернених, рівноцінних у кількісному відношенні показників ресурсоємності й ресурсовіддачі.

Як комплексні узагальнюючі показники ресурсоємність й ресурсовіддача розраховуються на всіх ієрархічних рівнях управління по національному господарству в цілому, в окремих галузях виробництва, об'єднаннях і підприємствах, бригадах та інших підрозділах; поділяються на види локальні, галузеві, загальногалузеві, регіональні, глобальні; мають різну форму виразу абсолютну чи питому; обчислюються у відносних величинах продецімілях (для національного рівня, коли база порівняння прийнята за 10000, %%), у відсотках або частках від одиниці; питомі показники є переважаючими, оскільки виключають вплив цінового фактору та інші суб'єктивні вагові коефіцієнти. Однак, на практиці вони ще рідко використовуються (тільки в тих регіонах, до яких доведені методичні рекомендації).

При визначенні та формуванні рівнів ресурсоємності й ресурсовіддачі, системи їх показників важливо дотримуватись певних принципів: історизму вивчення генезису й передумов виникнення даної економічної категорії, етапів її еволюції, законів і закономірностей розвитку та функціонування; коеволюції - пізнання способів формування і закономірностей їх розвитку відповідно до поєднаної дії та взаємообумовленості зміни природних або економічних систем і елементів всередині цілого; матеріалізму - виділення визначальних сторін, факторів, розвиток яких детермінує еволюцію інших сторін і факторів з урахуванням їх зворотного впливу; розвитку - з'ясування основних рушійних сил еволюції матеріально-технічної бази в агровиробництві, а також спрямованість її з урахуванням законів діалектики; системності - виділення основних підсистем та їх елементів, комплексу внутрішніх і сталих зв'язків між ними відповідно до певних вимог, головною з яких є цілісність; багатовимірності - інтегрування в одному комплексному показникові багатьох складових елементів ресурсної бази - земельних, трудових, технічних, матеріальних; відносності - попередня стандартизацію всіх видів ресурсів та результатів, тобто заміна абсолютних показників відносними; порівнянності - вивчення тенденцій і закономірності розвитку як в окремих галузях сільського господарства, так і в цілому по всіх галузях, як по окремих підприємствах, так і в цілому по районах, областях, зонах; регіональності - врахування об'єктивних зональних умови виробництва при оцінці ступеня ефективності використання ресурсів та нормуванні їхніх рівнів; критеріальності та індикативності - визначення критеріїв стану і рівнів депресивності, конкурентоспроможності й економічної стійкості виробництва, виявлення суб'єктів і регіонів цього стану.

Основними функціями ресурсоємності та ресурсовіддачі, що відображають сутність і економічне значення всіх різновидів цих показників, є: вимірювальна, стимулююча і регулююча.

Економічне значення ресурсоємності й ресурсовіддачі полягає в тому, що ці показники, обчислені по всіх ієрархічних ступенях виробництва, можуть слугувати різним цілям: визначенню рівня і ступеня ефективності виробництва, виявленню виробничих можливостей господарств і внутрішньогосподарських резервів виробництва, обґрунтуванню планових обсягів виробництва і реалізації продукції сільського господарства, визначенню ступеня напруженості планових завдань виробництва і реалізації продукції внутрішньогосподарських підрозділів, диференціації закупівельних цін на різні види сільськогосподарських продуктів відповідно до різних зональних умов виробництва.

Отже, ресурсоємність й ресурсовіддача є аналітичними інструмент-тами аналізу системи взаємопов'язаних економічних процесів і явищ, що характеризують стан використання матеріально-технічних ресурсів. Показники ресурсоємності й ресурсовіддачі можуть бути використані як при аналізі досягнутих результатів сільськогосподарського виробництва, так і при прогнозуванні майбутніх результатів, а також при підведенні підсумків (рейтингових оцінках) ефективності виробництва в районі (області). Причому, кожний різновид показників має самостійне економічне значення і виконує різноманітні функції.

У другому розділі "Методологічні засади оцінки ресурсоємності й ресурсовіддачі" розглядаються питання класифікації і систематизації виробничих ресурсів, їх функцій у процесі виробництва; методологічних аспектів оцінки сукупних ресурсів; стандартизації і вагової ієрархії складових при оцінці сукупних ресурсів.

Ресурсоємність й ресурсовіддача як складне економічне явище, що синтезує відношення ресурсів з отриманим результатом виробництва, потребували в процесі дослідження:

џ класифікації і систематизації виробничих ресурсів, як найбільш важливого аспекту оцінки стану матеріально-технічної бази; основні види виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств у дисертаційній роботі об'єднано в чотири групи земельні і трудові ресурси, засоби і предмети праці (окремі автори рекомендують використовувати три групи ресурсів - земельні, трудові та матеріальні);

џ відбору найбільш надійних ресурсних показників - кожний з перелічених видів ресурсів різними авторами оцінюється за допомогою різних показників: земельні ресурси - площею сільськогосподарських угідь, площею ріллі, коефіцієнтом родючості ґрунтів або порівнянною площею землі з поправкою на якість, вартісною оцінкою землі; трудові ресурси - середньорічною чисельністю трудових ресурсів або робочої сили, кількістю умовних працездатних, величиною живої праці, тобто відпрацьованим у сільському господарстві робочим часом, фондом оплати праці, фондом споживання; засоби праці - балансовою вартістю основних засобів, вартістю основних фондів, вартістю основних виробничих фондів, середньорічною вартістю основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, амортизаційними відрахуваннями; предмети праці - авансованими оборотними коштами, спожитими матеріальними оборотними коштами, оборотними фондами, запасами матеріальних оборотних фондів, матеріальними витратами;

џ оцінки достовірності функціонуючих у виробничому процесі ресурсних показників - результатами дослідження за кореляційним аналізом встановлено, що на сучасному етапі більш точна оцінка розміру сукупних ресурсів, що функціонують у процесі виробництва матеріальних благ, буде отримана, якщо земельні ресурси характеризувати площею сільськогосподарських угідь, трудові ресурси - наявною чисельністю трудових ресурсів або відпрацьованим у сільському господарстві часом, засоби праці - середньорічною вартістю основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення або амортизаційними відрахуваннями, а предмети праці - матеріальними виробничими витратами, або наявними оборотними коштами;

џ оцінки взаємодії ресурсів у виробничому процесі - кожний вид ресурсів сам по собі є окремим речовинним елементом продуктивних сил суспільства. У процесі виробництва усі вони втрачають характер речовинних елементів і функціонують вже як матеріальні фактори живої праці, "зливаючись" в єдине ціле в нейтральному результаті (продукції). Причому ресурси, що функціонують у процесі виробництва, вже не є окремими елементами, а стають системою органічного взаємозалежних факторів виробництва, тобто сукупними виробничими ресурсами.

Сукупні ресурси як система органічно взаємозалежних елементів продуктивних сил, що функціонують у процесі виробництва матеріальних благ:

џ складаються з різних видів непорівнянних між собою ресурсів за одиницями вимірювання, тому найважливішою науковою проблемою їх оцінки є сумірність, тобто безпосереднє зведення, підсумовування;

џ мають різні форми і способи порівняння ресурсів, що пропонуються статистичною наукою: трудовий, вартісний, умовно-натуральний, а також різні методи стандартизації й інтегрування складових при "горизонтальному стисканні", тобто агрегуванні, укрупненні факторів;

џ питома стандартизація, як показують результати дослідження, заслуговує на особливу увагу - її сутність полягає в тому, що абсолютні величини кожного виду ресурсів заміняються відносними величинами структури, які характеризують питому участь кожного підприємства у формуванні загального обсягу регіональних ресурсів:

де П?, Т, С, М - питомий розмір земельних, трудових, технічних і матеріальних ресурсів.

Питому стандартизацію ще називають методом питомої участі. Інтегральна кількість питомих ресурсів, що функціонують у процесі виробництва матеріальних благ, представляє сукупні ресурси (Р):

;

џ џ характеризують виробничі можливості суб'єктів господарювання (за загальним обсяг функціонуючих сукупних ресурсів) та забезпечують оптимальний результат виробництва при мінімумі затрат живої й уречевленої праці (за їх раціональним якісним складом та ефективним використанням). Розмір сукупних ресурсів може визначатися за формулами зважених і незважених ресурсів:

Р= У Р?_k К_k, або Р = У Р?_k,,

де Р -сукупні ресурси сільського господарства, Р?_k - питомий розмір k-го виробничого ресурсу сільського господарства, К_k - коефіцієнт вагомості k-го ресурсу в складі сукупних ресурсів, УР?_k К_k - загальний розмір питомих зважених ресурсів, УР?_k розмір сукупних незважених ресурсів.

Перший показник є інтегральною зваженою оцінкою питомого розміру сукупних ресурсів щодо підсумку по району й використовується в разі визначення виробничого потенціалу та потенційних можливостей виробництва. Другий - незважений слід використовувати при оцінці ресурсозабезпеченості, концентрації, інтенсивності виробництва та структурних зрушень у складі сукупних ресурсів;

џ зважування окремих видів ресурсів в складі сукупних ресурсів проводилося за різними показниками: в якості вагових коефіцієнтів використовувалися експертні оцінки та регресійний метод (різні коефіцієнти регресії, детермінації, еластичності). Коефіцієнт еластичності, що характеризує відносну міру зміни результативної ознаки від зміни факторної і показує, на скільки відсотків зміниться результат при зміні факторної ознаки на один відсоток, як більш достовірний використано в якості вагового коефіцієнта при зважуванні сукупних ресурсів.

Сукупні ресурси як корисний аналітичний інструмент сільгосппідприємств у підсумку є сукупними ресурсами більших територіальних одиниць - районів, зон, областей і країни в цілому. Вони порівняні у просторі й часі і можуть слугувати базою для визначення багатьох індикаторів умов виробництва:

ресурсозабезпеченість

Р_П = Р? / П?,

якісний склад ресурсів

Р_k = P_k / P * 100,

інтенсивність виробництва

І = (Т?+А?+М?) / П? або І = (Р-П?) / П?

концентрація виробництва

К_і = Р_і або К_р = УР/n,

де К_і - коефіцієнт концентрації виробництва і-го підприємства; К_n - коефіцієнт концентрації виробництва в середньому по регіону; Р_k -відсоток k-го ресурсу в сукупних ресурсах; Р_і - питомий розмір сукупних ресурсів і-го підприємства; УР питомий розмір сукупних ресурсів регіону; n - питома кількість підприємств регіону.

Результативною складовою ресурсоємності й ресурсовіддачі (на стадії виробництва) рекомендується використовувати:

џ валовий вихід (збір) окремих видів продукції - при дослідженні галузевої ефективності виробництва;

џ вироблену продукцію сільського господарства у ринкових цінах (виручку, дохід) - при дослідженні регіональних рівнів використання сукупних ресурсів;

џ вироблену продукцію сільського господарства у порівнянних цінах (валову продукцію), яка більш тісно пов'язана з ресурсами, використаними у процесі виробництва при дослідженні темпів, тенденцій і закономірностей розвитку ефективності використання сукупних ресурсів у часі.

Метод питомої участі як об'єктивний і високонадійний є методологічною основою оцінки всіх показників у дисертаційній роботі. Його застосовували ще на початку ХХ століття земські статистики. В наш час його почали використовувати (для порівняння різнорідних показників, замінюючи абсолютні показники питомими) колективи науковців Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ, викладачі кафедри розміщення продуктивних сил КНЕУ та органи Державного комітету статистики України (в статистичних збірниках "Сільське господарство України" замість більшості абсолютних показників даються питомі показники). Однак, цей метод має більш широкі можливості, що відображено в дисертаційному дослідженні.

У третьому розділі - "Методика комплексної оцінки ресурсоємності й ресурсовіддачі різних галузей і рівнів" - розглянуто функції, етапи та методологічні основи комплексної оцінки ресурсоємності та ресурсовіддачі; проведено моделювання, алгоритмізацію і модифікацію показників ресурсоємності та ресурсовіддачі.

Комплексна оцінка ресурсоємності й ресурсовіддачі має задовольняти такі вимоги: відображати сутність виробничих відносин в агровиробництві, охоплювати головні сторони матеріально-технічної бази та результатів виробництва підприємств, використовувати обмежену кількість узагальнених економічних показників, бути еластичною і забезпечувати порівнянність показників у часі та просторі.

Методологічною основою оцінки складових ресурсоємності (Рв) і ресурсовіддачі (Вр) є статистичний метод питомої участі та індексів. За допомогою методу питомої участі визначається питомий розмір сукупних ресурсів (Р) і питомий розмір результативних показників (В), порівняння яких дозволяє оцінювати стан використання ресурсів:

Рв = Р/В, Вр = В/Р.

За допомогою індексів (у межах від 0 до 1) характеризується наближення того чи іншого показника до необхідного середнього або оптимального рівня.

Ресурсоємність й ресурсовіддача - два рівноцінних у кількісному відношенні показники. Перший характеризує ємність ресурсів в одиниці продукції, тобто кількість відсотків сукупних ресурсів, що функціонували при виробництві одного відсотка продукції; другий - продуктивну силу сукупних ресурсів, тобто кількість відсотків продукції, що вироблена на один відсоток функціонуючих ресурсів. Вони обидва можуть успішно застосовуватися для оцінки рівня використання сукупних виробничих ресурсів. Однак, при аналізі результатів виробництва показник ресурсоємності є більш аналітичним, оскільки може поділятися на складові елементи, що характеризують рівень використання окремих видів ресурсів: земельних (Пв), трудових (Тв), засобів праці (Св) і предметів праці (Мв) або складатися з них:

Рв = Пв+Тв+Св+Мв.

Така властивість ресурсоємності дає можливість виявити, за рахунок нераціонального використання яких видів ресурсів і наскільки відсотків вироблена продукція є ресурсоємною. Необхідність урахування цих властивостей в реальному виробничому процесі й розробка схем відносин між ними в різних галузях, підприємствах і зонах зумовила пошук статистичних моделей для об'єктивної оцінки досліджуваного явища. В процесі моделювання утворилося багато модифікацій показників ресурсоємності й ресурсовіддачі (локальні, галузеві, загальногалузеві, регіональні, зональні), які мають різну форму вираження (абсолютну чи питому), різну базу порівняння (конкретне підприємство, район, область, зона, держава).

Базу порівняння слід вибирати залежно від мети дослідження: при аналізі стану використання ресурсів у цілому по Україні слід використовувати державні підсумки показників; при оцінці зональних умов виробництва і оптимізації середньозональних показників - зональні підсумки; при рейтингових оцінках стану використання матеріально-технічних ресурсів, конкурентоспроможності окремих підприємств - регіональні підсумки; при виявленні внутрішньогосподарських резервів поліпшення стану використання окремих видів ресурсів і збільшення додаткового розміру продукції при незмінних розмірах ресурсів - нормативні оптимальні показники. Оптимальним рівнем можуть бути типові середні обласні або середні зональні рівні цих показників, а також нормативні (можливі) рівні, визначені за виробничими функціями. Використання кількох баз порівняння дозволяє проводити оцінку різних аспектів виробничого процесу:

џ економічності виробництва, що визначається за індексом ресурсоємності

Іє = Рві / Рво,

який характеризує диференціацію рівнів ресурсоємності у регіоні (Рві) відносно середньообласного рівня (Рво): якщо Іє>1, то вироблена підприємством продукція буде ресурсоємною, якщо Іє<1 - ресурсоекономною; індекс ресурсоємності є порівнюваним у часі, оскільки дає змогу нівелювати дію цінового чинника; він пропонується для оцінки динаміки і тенденцій змін міжрегіональних рівнів економічності процесу виробництва;

џ напруженості виробничого процесу, що характеризує ступінь використання можливостей виробництва й визначається за коефіцієнтом ресурсоємності

Кє = Рвн / Рві,

тобто співвідношенням нормативних (Рвн) і сформованих рівнів ресурсоємності (Рві): якщо Рвн = Рві, то має місце нормальна витрата ресурсів на одиницю споживчої вартості, якщо Рвн > Рві - то, за інших рівних умов, у процесі виробництва була фактично задіяна менша кількість ресурсів ніж за нормою - виробничий процес був напруженим;

џ ступеня ефективності виробництва, що характеризує результативність процесу виробництва, зумовлений дією тільки виробничих чинників (ресурсозабезпеченості, якісного складу ресурсів, рівня їх використання) за умови виключення дії природно-економічних чинників; визначається за коефіцієнтом ефективності (Ке) співвідношенням фактичних і зональних рівнів ресурсоємності (Рвз) або ресурсовіддачі (Врз) :

Ке = Рвз / Рві або Ке = Врі / Врз;

џ виробничої здатності сукупних ресурсів, що характеризує продуктивну силу виробничих ресурсів у конкретних умовах простору (зони, регіону) і часу (дореформеного, трансформаційного або сучасного періоду); визначається за показником ресурсовіддачі :

Вр = В?/Р? або Вр_і = В?_і / Р?_і,

звідки В? = Вр * Р? або В?_і = Вр_і * Р?_і .

Показник ресурсовіддачі більш прийнятний при оцінці виробничої здатності сукупних ресурсів у плануванні, нормуванні та прогнозуванні обсягу виробництва і реалізації продукції сільського господарства. Обсяг виробництва продукції у вартісній оцінці обчислюється залежно від розміру:

сукупних ресурсів -

В = В / 100*Р?;

окремих видів -

В_і = В / 100 * Р?_і,

де Вр і Вр_і ? ресурсовіддача загальна та і-го виду, В? і В?_і ? питомий обсяг виробництва продукції загальний та і-го виду; Р? і Р?_і ? питомі ресурси загальні та і-го виду;

џ загальних резервів збільшення обсягу виробництва за рахунок:

сукупних ресурсів ?

В? = Р?_і * (- Вр_і),

окремих видів ?

Вр_і = - Врн_;,

= В *R²/Р?, а Врн_і = b_i,

де В? і Вр_і ? резерви збільшення виробництва продукції та резерви збільшення ресурсовіддачі і-го виду; і Врн_і ? ресурсовіддача середня і нормативна і-го виду; b_i - коефіцієнт еластичності.

Отже, комплексна оцінка ресурсоємності й ресурсовіддачі підприємства на основі системи показників має елемент порівняння. Тобто ця оцінка по-суті виступає як порівняльна або рейтингова оцінка стосовно до бази порівняння і характеризує відносний ступінь використання до середнього рівня по регіону, тобто є індексом використання ресурсів. Застосування різних модифікацій показників ресурсоємності дає змогу оцінювати використання виробничих ресурсів на всіх ієрархічних рівнях управління.

У четвертому розділі - "Вплив природно-екологічних і економічних чинників на формування рівнів ресурсоємності й ресурсовіддачі" - здійснено перевірку гіпотези про взаємозв'язок між ресурсозабезпеченістю, умовами й результатами виробництва за допомогою великих сукупностей, які відображають широкий діапазон для прийняття рішень про наявність зв'язків. ресурсоємність агровиробництво конкурентний

Для виявлення наявності зв'язків ресурсоємності й ресурсовіддачі з комплексом природних і еколого-економічних чинників та їх кількісної оцінки в якості бази дослідження вибрано 6468 сільськогосподарських підприємств, або 78%, загальної їх кількості (за даними статистичної звітності форми 50сг, 2007 р.). Ця сукупність склалася в результаті виключення із генеральної сукупності 22% аномальних підприємств, що не мають окремих видів ресурсів і виробленої продукції. Стан використання сукупних ресурсів по кожному підприємству і в середньому по областях та Україні для цієї сукупності наведено на рис. 1.

Як свідчать його дані загальний стан використання сукупних ресурсів в Україні є дуже строкатим: більшість (>60%) агропідприємств мають рівні ресурсоємності вищі за середні по Україні. Найнижчі рівні ресурсоємності (< 3,0%) мають Тернопільська, Івано-Франківська і Львівська, а найвищі (> 5,0%) - Житомирська, Волинська і Закарпатська

області. Середній обласний рівень ресурсоємності становить 4,3% (С=4,3), а міжобласний рівень варіації - дорівнює 22% (V=22%). При цьому варіація рівнів ресурсоємності в різних зональних умовах виробництва неоднакова (права діаграма) : нижче середнього рівня і майже однаковою вона є у степовій (підприємства областей за № 1-9) і лісостеповій ( за № 10-18), удвічі вище середнього - у поліській зоні ( за № 19-25). Аналогічна картина спостерігається також за багаторічний період (рис. 2).

Стовпчики з кружечків відображують рівні ресурсоємності (високі чи невисокі) та їх часові зміни, які є суттєвими в поліській (з № 19, особливо в Закарпатській області № 21) і несуттєвими в інших зонах (№ 1-18). Оскільки підприємства розміщені в регіонах з різними природно-кліматичними умовами виробництва, то однакові рівні використання ресурсів досягнуто різними шляхами: області, що виробляють ресурсоекономну продукцію, мають, за деяким винятком, високу інтенсивність і вище середнього рівня концентрацію виробництва. І, навпаки, області, що виробляють ресурсоємну продукцію, мають низький рівень інтенсивності й невисокий рівень концентрації виробництва. В областях з дуже низькими і дуже високими рівнями ресурсоємності ведуть виробництво при низькій його концентрації і високій інтенсивності виробництва.

Аналіз взаємозв'язків системи показників природно-екологічних умов з показниками ресурсоємності й ресурсовіддачі виявив необхідність розробки нових інтегральних відносних показників:

џ індексу аридності (посушливості) -

Іа=Р/(Т+10),

де Р - річна кількість опадів; Т - середньорічна температура;

џ питомої екологічності довкілля (Е_j) та індексу екологічності (Іе):

, (4.2)

де - середня екологічність по j-му регіону; Еіj і Eiy - розмір екологічного показника і-го виду по j-му регіону та по Україні; N - кількість регіонів (областей) в Україні; екологічність оцінювалася за показниками, що характеризують всі види забруднень: забір води з поверхневих і підземних водних об'єктів, скидання забруднених зворотних вод, деградація земель, викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря, наявність відходів І-III класів небезпеки, лісові пожежі, кількість потерпілих і загиблих від травматизму, екологічні витрати;

...