Витрати та собівартість в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Витрати та собівартість в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств

Охріменко І.В.

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

Київ - 2009

Вступ

Актуальність теми. Економічні відносини є однією з найважливіших складових суспільних відносин, виступаючи основою будь-яких явищ та процесів економічного характеру. Сказане стосується усіх сфер людської діяльності, в тому числі сільськогосподарського виробництва. Відповідно, стан таких відносин, їх розвиток і прогнозовані характеристики матимуть безпосередній вплив на життя суспільства та визначатимуть його якісний рівень. Це вимагає активної позиції усіх учасників економічних відносин щодо напрямів їх розвитку, що досягається за допомогою їх регулювання. Причому в сільськогосподарському виробництві, враховуючи його специфічні особливості, регулювання економічних відносин буде одним із основних способів забезпечення повноцінного функціонування галузі. З огляду на останні тенденції в сільськогосподарському виробництві України, зокрема підвищення ролі крупнотоварного укладу, головними суб'єктами таких відносин будуть сільськогосподарські підприємства, що робить їх об'єктом глибокого та всебічного вивчення як з боку науки, так і практики.

Питанням регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств свої праці присвятили багато вітчизняних вчених. Серед них слід виділити В.Амбросова, В.Андрійчука, І.Баланюка, О.Богуцького, В.Вітвіцького, В.Долинського, П.Канінського, М.Кропивка, М.Коденську, І.Лукінова, Ю.Лупенка, М.Маліка, В.Месель-Веселяка, О.Онищенка, І.Романенка, Л.Романову, В.Рябоконя, О.Рябчика, П.Саблука, В.Ситника, О.Сторожука, О.Шпичака, В.Юрчишина.

Належне регулювання економічних відносин вимагає відповідного методичного забезпечення - інструментарію, побудованого на використанні певних методів і прийомів. В його основі лежатимуть базові економічні категорії, первинними серед яких будуть витрати та собівартість. Первинний характер цих категорій робить їх універсальними, що повною мірою задовольняє вимоги, які ставить процес регулювання економічних відносин. Тому є всі підстави розглядати таке регулювання з позицій місця та ролі в ньому витрат і собівартості.

Теоретичні, методологічні та практичні питання з означеної проблематики у вітчизняній науці були розкриті і обгрунтовані в працях М.Вітковського, С.Дем'яненка, В.Дієсперова, М.Єріна, В.Збарського, В.Зоріної, М.Калінчика, Ю.Коваленка, В.Нелепа, Ю.Цал-Цалка. Серед зарубіжних вчених в цій сфері варто назвати К.Друрі, Д.Е.Еріксона, Д.Е.Кадлеца, Р.С.Каплана, Р.Д.Кея, Р.Купера, Б.Райана, К.Сігеля Джоеля, Д.Фостера, Д.Г.Хербста, Ч.Т.Хорнгрена, К.Шіма Джея.

Проте, попри постійну увагу до проблем регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств з боку вітчизняної науки та практики, реальний стан справ в сільськогосподарському виробництві України залишається далеким від бажаного. Чимало наукових розробок не можуть бути застосованими на практиці через їх неузгодженість з фактичною ситуацією в галузі. Методична забезпеченість працівників економічних служб є слабкою і недосконалою. Так, методики вимірювання витрат та визначення собівартості не дозволяють здійснювати ефективне регулювання економічних відносин через недостовірність вихідної інформації. Спостерігаються проблеми навіть на рівні понятійного апарату, що змушує шукати причини існуючого незадовільного стану ще на етапі розробки методологічних основ такої роботи. Таким чином, проведення досліджень в напрямі удосконалення методологічних та методичних засад регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств на основі використання категорій витрат та собівартості є досить актуальним, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати яких відображено у дисертації, виконані відповідно до тематики науково-дослідних робіт Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" науково-технічної програми (НТП 44) "Науково-методологічне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва", зокрема завдань 44.01/059 "Розробити теоретико-методологічні засади інституціональних та структурних трансформацій агропромислового виробництва на основі кооперації та вертикальної інтеграції" (номер державної реєстрації 0106U006636) та 44.01/070 "Розробити методи економічного управління використання трудових ресурсів у багатоукладному сільському господарстві України" (номер державної реєстрації 0106U006641). В межах даної проблематики автором розроблені методологічні та методичні підходи до удосконалення регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування методологічних і методичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо використання категорій витрат та собівартості в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств.

Реалізація мети дисертаційної роботи передбачала розв'язання комплексу наступних завдань:

систематизувати теоретичні та методологічні підходи до розуміння та тлумачення сутності економічних категорій витрат та собівартості;

обгрунтувати методологічні аспекти удосконалення понятійного апарату економічних категорій витрат та собівартості;

виявити ступінь відповідності чинних методик вимірювання витрат та визначення собівартості вимогам ринкової економіки;

розкрити місце витрат та собівартості в регулюванні економічних відносин на мікро-, мезо- та макрорівнях;

змоделювати механізм формування витрат на виробництво продукції сільськогосподарських підприємств;

визначити основні підходи до гармонізації внутрішньогосподарських та міжгосподарських інтеграційних економічних відносин;

розробити інструментарій аналізу економічних відносин на макрорівні на основі використання економічних категорій витрат та собівартості;

обгрунтувати необхідність прогнозування при регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є процес регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств на основі використання категорій витрат та собівартості.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні та практичні підходи до такого регулювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, спеціальна довідкова література, відповідні нормативно-правові акти. Методологічне забезпечення дослідження грунтується на системному підході, який дозволяє розглядати категорії витрат та собівартості як невід'ємну складову будь-яких економічних процесів та явищ. Діалектичний та абстрактно-логічний методи використовувалися при узагальненні теоретичних і методичних засад регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств, зокрема на основі витрат та собівартості. Для моніторингу та аналізу цифрового виразу даних категорій використано економіко-статистичні методи, зокрема такі, як порівняння, групування, середні і відносні величини, графічний, побудова рядів динаміки. Проведено моделювання результатів регулювання економічних відносин на основі запропонованих видів витрат та собівартості. Монографічний метод застосовано для вивчення можливостей удосконалення регулювання економічних відносин шляхом використання досвіду кращих зразків світових моделей регулювання. Розрахунково-конструктивний метод дозволив визначити потребу у ресурсах для ведення господарської діяльності на основі розрахованих об'єктивно необхідних параметрів. В процесі роботи над дисертацією використовувалися й інші традиційні методи економічних досліджень - історико-економічний, функціонально-структурного аналізу, програмно-цільовий та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обгрунтуванні теоретичних і методологічних основ регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств на основі категорій витрат та собівартості. Найважливішими науковими результатами, що визначають ступінь і характер новизни досліджень, є наступні:

вперше:

запропоновано системний підхід до процесів вимірювання витрат та визначення собівартості, який би відповідав потребам сільськогосподарського виробництва та грунтувався на врахуванні дії об'єктивних економічних законів, зокрема дозволяв визначати розмір собівартості, достатній для ведення виробництва на рівні простого відтворення;

розширено понятійний апарат базових економічних категорій за рахунок введення до його складу таких понять, як понадрегламентні, відкладені та недоступні витрати, ситуативно-рахункова та нормативно-відтворювальна собівартість, використання яких дозволяє чіткіше оцінювати процес виробництва;

розроблено методологічні засади наукового забезпечення макроекономічного аналізу ринку та економічних відносин на ньому з використанням категорій витрат та собівартості, суть якого полягає у виробленні системи критеріїв відповідності існуючого стану ринку його теоретичним параметрам;

удосконалено:

методичні засади виявлення та оцінки резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств, що полягають в поглибленні типологізації резервів, розробці методичних підходів до врахування витрат на кожен з їх видів та комплексному співставленні розрахованих витрат з потенційними результатами;

науково-прикладні аспекти регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин, що знаходить свій прояв в гармонізації підприємницької та трудової мотивації на основі категорії валового доходу;

доповнено:

існуючі визначення методології дослідження пропозицією розуміти методологію як систему наукових інструментів пізнання навколишньої дійсності (законів, категорій, понять), а ширше - як провідну складову наукового апарату пізнання та дослідження;

методологічні основи регулювання економічних відносин між учасниками інтегрованого формування шляхом визначення мотивів та узгодження інтересів суб'єктів з різним рівнем дохідності господарювання;

дістали подальший розвиток:

теоретичне трактування змісту економічної категорії витрат, яке полягає в тому, що витрати - це витрачені ресурси, які можуть виступати у формі грошових коштів або ж мати грошову оцінку;

використання прогнозування в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств за допомогою витрат та собівартості, що знаходить свій прояв у складанні прогнозів в розрізі економічних рівнів та їх варіантів залежно від мети застосування.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі підготовки дисертації результати є певним внеском в теорію, методологію і практику вирішення проблеми регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств. У прикладному відношенні вони поглиблюють загальноприйняті підходи до процесів вимірювання витрат та визначення собівартості до рівня, затребуваного сьогодні господарською практикою.

Рекомендовані в роботі методичні підходи пройшли належну апробацію, що підтверджується відповідними документами. Зокрема, пропоновані методики вимірювання витрат та визначення собівартості застосовувалися у різних за розміром сільськогосподарських підприємствах, від невеликих господарств - ПСП "Промінь" Вишгородського р-ну Київської обл. (довідка № 211 від 16.05.2009) до великих сільськогосподарських підприємств - ТОВ "Хрещатик-Агро" Заставнівського р-ну Чернівецької обл. (довідка № 12/348 від 15.09.2007). Пропозиції по гармонізації інтеграційних економічних відносин були відпрацьовані на прикладі ВАТ "Кам'янкаагропостач" Кам'янецького р-ну Черкаської обл. (довідка № 93/254-2 від 11.03.2008).

Правильність та практична корисність пропозицій щодо розуміння ролі та місця витрат і собівартості в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств та відповідне їх використання було перевірено у формі розробки експериментального рейтингу лідерів аграрного ринку, який був розглянутий та схвалений Головними управліннями агропромислового розвитку Вінницької ОДА (довідка № 2-1/705 від 17.05.2006), Волинської ОДА (довідка № 196/11 від 22.02.2007), Закарпатської ОДА (довідка № 01-17/191 від 10.02.2007), Запорізької ОДА (довідка № 03-04/212 від 14.02.2007), Полтавської ОДА (довідка № 03-2/12 від 30.01.2007), Сумської ОДА (довідка № 02/182 від 30.01.2007) та Хмельницької ОДА (довідка № 5/39 від 15.01.2007).

Пропозиції по прогнозуванню, зокрема на регіональному рівні, були перевірені на прикладі Кагарлицького р-ну Київської обл. (Оперативний прогноз дохідності основних видів продукції рослинництва урожаю 2005 р. в сільськогосподарських підприємствах Кагарлицького району. - К.: ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2004. - 36 с.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. Переважна більшість публікацій, що висвітлюють результати дослідження, є одноосібними. Матеріали наукових статей, виданих у співавторстві, використані в дисертації лише в тій частині, що особисто належить здобувачеві.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення, методологічні розробки та результати, одержані у процесі дослідження, доповідалися, обговорювалися та отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково-теоретичній конференції "Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці" (Житомир, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України" (Київ, 2005), Міжнародному форумі молодих вчених "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" (Харків, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми розвитку в умовах трансформаційного суспільства" (Полтава, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції "Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції "Науково-інноваційна діяльність в агропромисловому комплексі" (Мінськ, 2008), Теоретичному семінарі "Теоретичні надбання академіка І.І.Лукінова та їх значення у розвитку аграрного виробництва України" (Київ, 2008), ХІІІ Ніконовських читаннях "Роль інновацій в розвитку агропромислового комплексу" (Москва, 2008), Міжнародній конференції "Проблеми забезпечення продовольчої безпеки: національний і міжнародний аспекти" (Москва, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (Київ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції "Аграрний форум - 2008" (Суми, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми удосконалення управління в сучасних умовах" (Кам'янець-Подільський, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції "Вавіловські читання - 2008" (Саратов, 2008), ХІ річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників "Трансформація земельних відносин до ринкових умов" (Київ, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції "Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні" (Київ, 2009), V Міжнародній науковій конференції "Системний аналіз та прогнозування економіки" (Мінськ, 2009), VI Міжнародній науковій конференції "Менталітет слов'ян та інтеграційні процеси: історія, сучасність, перспективи" (Гомель, 2009).

Публікації. Основні положення, розробки та результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 43 наукових працях, в тому числі 6 закордонних. З них - 24 у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації складає 61,54 умовних друкованих аркушів.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації викладений на 427 сторінках комп'ютерного тексту і містить 13 ілюстрацій, 39 таблиць та 14 додатків. Список використаних джерел складається із 330 найменувань на 32 сторінках.

1. Основний зміст роботи

У першому розділі - "Методологія вимірювання витрат та визначення собівартості" - розглядаються загальні підходи до визначення самої методології як дослідницької категорії та, на основі зроблених висновків, проводиться монографічне дослідження витрат і собівартості як економічних категорій, а також їх особливостей в сільськогосподарському виробництві.

Під час проведення дослідження ми виходили з того, що процес отримання людиною знань в будь-якій сфері її життєдіяльності передбачає використання певного набору засобів, своєрідного інструментарію. Система таких засобів та інструментів, які дозволяють вивчати навколишню дійсність, називається методологією. Вона являє собою провідну складову наукового апарату пізнання та дослідження. Використовуючи інструментарій, який уособлює методологія, дослідник починає розуміти сутність речей, їх природу, зв'язки між ними - тобто пізнає їх. В широкому розумінні пізнання - це осягнення людиною об'єктивних закономірностей світу.

Дослідження конкретного спрямування, наприклад, економічної дійсності, можуть вестися як загальнометодологічними прийомами, так і спеціальними, властивими винятково чи переважно досліджуваному напрямку. Органічне поєднання таких прийомів дозволяє зробити процес пізнання більш повним та об'єктивним.

В складі методології дослідження одне з провідних місць займає категорія понятійного апарату. Вивчення базових понять, на яких грунтуватиметься дослідження, чітке визначення їх суті, характеристик, сфери застосування є обов'язковою умовою для дослідника.

В основі даного дослідження лежать поняття витрат та собівартості. Вивчення їх сутності та економічного змісту показало, що, попри можливу ідентичність їх кількісних вимірів, ці поняття мають між собою суттєві методологічні відмінності. Так, природа категорії витрат буде кількісно-факторною, тоді як собівартості - якісно-результативною, що по-різному впливає на процес їх формування та поведінку.

Щодо самих витрат, то варто відзначити їх неабияку складність та різноплановість як економічної категорії. Це досить добре ілюструється багатим арсеналом різноманітних класифікацій, що використовуються в економічній науці та практиці. Численні класифікаційні критерії визначають ті чи інші сторони витрат, характеризують їх особливості. Так, лише в межах господарської практики можна зустріти використання наступних класифікацій: за характером впливу обсягу виробництва на обсяг витрат (постійні, змінні); за способом віднесення на собівартість (прямі, непрямі); за доцільністю зроблених витрат (продуктивні, непродуктивні); за часом віднесення на собівартість (одноразові, поточні, довгострокові); за витрачанням готівкових коштів (готівкові, безготівкові); за функціонально-технологічною структуризацією (незмінні, постійні, продуктивні, сервісні); за місцем виникнення (витрати виробництва, відділку, служби, підприємства); за видами продукції (витрати на продукцію валову, товарну, реалізовану); за єдністю складу, однорідністю (одноелементні, комплексні); за значенням у виробництві (основні, на організацію та управління, конверсійні та ін.).

Проаналізований перелік класифікацій показав, що багато питань стосовно витрат трактуються різними дослідниками по-різному, виходячи із власного бачення досліджуваної проблеми. Інколи не співпадають навіть визначення основних термінів, в тому числі самих "витрат". В межах нашого дослідження під витратами розуміються ресурси, витрачені підприємством в результаті господарської діяльності, направленої на досягнення визначеної ним цілі, які можуть виступати у формі грошових коштів або ж мати грошову оцінку.

Широкий спектр трактувань властивий і для категорії собівартості. У визначеннях, які для неї пропонуються, можна виділити, щонайменше, три підходи, не кажучи вже про кількість самих визначень. Так, відповідно до них, собівартість розглядається під кутом зору теорії вартості, з точки зору характеристики напрямків і форм витрачених ресурсів та на основі перерахунку основних груп витрат, що до неї входять. Проаналізувавши та узагальнивши запропоновані різними дослідниками визначення, ми будемо виходити з того, що собівартість - це виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт та надання послуг). В роботі також розглядаються різні класифікаційні критерії, основними з якими будуть наступні: за місцем та об'єктом виникнення витрат (індивідуальна, середня); за характером витрат (технологічна, цехова, виробнича, повна (комерційна), собівартість валової продукції); за часом розрахунку та джерелами інформації (планова (нормативна, розрахункова), фактична, провізорна (очікувана), відтворювальна).

І собівартість, і витрати в сільськогосподарському виробництві матимуть свої, відмінні від інших сфер народного господарства, особливості. Це зумовлено особливостями самого сільського господарства, які, природно, не можуть не відображатися на процесах та явищах, що відбуваються в його межах. Зокрема, використання такого унікального основного засобу, як земля, значна залежність від природно-кліматичних умов, тривалий виробничий цикл та сезонність, велика кількість та особливості розподільчих процедур по об'єктах калькуляції, багатогалузевість та інші особливості сільськогосподарського виробництва прямо впливають на форми та методи ведення економічної роботи. Тому процес вимірювання витрат та визначення собівартості в повній мірі буде враховувати нетиповість виробничих умов, притаманних аграрному сектору виробництва. Закономірно, що такий стан речей вимагатиме відповідного інструментарію для економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах. Розуміння цього підтверджується численними дослідженнями в сфері аграрної економіки та різноманітними пропозиціями спрямованими на наближення розрахункового розміру витрат та собівартості до їх об'єктивної величини. Така робота ведеться постійно і небезуспішно, проте говорити про досконалість нинішніх методів і прийомів вимірювання витрат та визначення собівартості в сільськогосподарському виробництві все ще не доводиться. Тому продовження досліджень та розробка пропозицій в цьому напрямку залишаються актуальним завданням для аграрної економічної науки.

В другому розділі - "Робочі методики вимірювання витрат та визначення собівартості" - розглядаються методичні підходи до інструментарію, що використовується з цією метою в Україні та за кордоном, а також робиться аналіз їх відповідності потребам господарської практики.

Дослідження самого поняття "методика", його визначень та форм застосування показало, що вона може використовуватися, щонайменше, у двох значеннях. Перше розглядає її з позицій науки і передбачає, що методика виступає як система правил використання методів, прийомів та операцій у науковому дослідженні. Друге визначає методику як алгоритм, інструкцію до виконання певних дій, в тому числі й тих, що не мають безпосереднього відношення до науки. Вважаємо обидва значення достатньо задовільними, проте, на нашу думку, друге є дещо ширшим і при певних обставинах може включати в себе перше.

Стосовно нашого дослідження, то в ньому використовуються обидва ці значення. З огляду на це методика розглядається і як комплекс заходів, які формуватимуть інструментарій для дослідження, і як алгоритми виконання тієї чи іншої роботи, які, власне, і досліджуються. Щодо другого аспекту використання методики, то в нашому випадку мова йде про методики вимірювання витрат і визначення собівартості.

Виходячи з важливості проблеми вимірювання витрат та визначення собівартості, їх методики в Україні, як і в більшості країн світу, належать до сфери державного регулювання. Визначені державні органи відповідають за їх розробку та узгодження з потребами господарської практики. В Україні ними є Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів та Міністерство аграрної політики.

Вивчення ситуації із методиками вимірювання витрат та визначення собівартості в Україні ми розпочали з аналізу державного регулювання самих категорій "витрати" та "собівартість". Дослідження виявили, що, попри важливість цих питань, ситуація в такому регулюванні далека від бажаної. Навіть на рівні понятійного апарату є чимало невизначеного та недостатньо відрегульованого.

Зокрема, визначення витрат, яке пропонується відповідними нормативно-правовими актами, не відповідає їх економічній суті. Так, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Проте з точки зору як господарської практики, так і з позицій складання фінансової звітності активи підприємства не вибувають (якщо мова не йде про втрати), а лише переходять з одного виду в інший. Наприклад, кошти, витрачені на придбання технологічних матеріалів, переходять до категорії виробничих запасів. Використані виробничі запаси перетворюються на готову продукцію чи незавершене виробництво, яке також в майбутньому перетвориться на продукцію. Готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, розрахунковий рахунок - всі ці статті знаходяться в активі балансу підприємства, тому говорити про витрати як про вибуття активів та зменшення власного капіталу немає жодних підстав.

Щодо визначення терміну "собівартість", яке до 2001 р. було, загалом, цілком прийнятним для використання як в науці, так і в практиці, то після зміни методики її розрахунку при нинішньому порядку калькуляції воно стало занадто широким. Так, з моменту затвердження останніх Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств (2001 р.) адміністративні витрати, фінансові витрати та витрати, пов'язані з реалізацією продукції, до собівартості не включаються і відшкодовуються за рахунок отриманого прибутку. Ми вважаємо, що собівартість продукції, яка не включає в себе усіх витрат, необхідних для отримання такої продукції, не відображає реальної ситуації в господарюванні і не може вважатися собівартістю з позицій класичних підходів до цієї економічної категорії. Крім того, такий алгоритм її визначення суперечить самим же Методичним рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, де вказано, що собівартість продукції - це витрати, пов'язані з її виробництвом.

Подібна неузгодженість стосується не лише визначень. Вона була виявлена і в методичних підходах до вимірювання витрат та визначення собівартості, закріплених на законодавчому рівні. Не додають чіткості системі такої роботи і регулярні нововведення в ній, викликані частими змінами в законодавстві. Зокрема, методика з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції для сільськогосподарських підприємств за роки незалежної України неодноразово змінювалася, а в 1993, 1996 та 2001 рр. взагалі приймалася в новій редакції. Нерідкими є випадки, коли зміни в одних нормативно-правових актах не призводять до закономірних змін в інших, пов'язаних спільною проблематикою. Внаслідок цього працівник економічної служби постає перед вибором - відповідно до якого регулюючого документу йому діяти. Причому даний вибір економічних служб підприємств, як і відповідних державних органів, уже протягом тривалого часу робиться на користь методик, покликаних регулювати фіскальну сторону роботи підприємств. Робота економіста поступово втрачає свої позиції, і, як можна зробити висновок із аналізу документів, що її регулюють, поступово зміщується в площину бухгалтерського обліку. Не заперечуючи важливості останнього, вважаємо таку ситуацію неприйнятною для ефективного управління підприємством. При цьому варто мати на увазі, що всі ті види собівартості, які використовувалися раніше та використовуються в даний час і так мають чимало проблем з достовірністю інформації, яку вони відображають - табл.1.

Таблиця 1 Проблемні моменти у використанні різних видів собівартості

Види собівартості	Проблемні моменти
Індивідуальна	Складнощі в розрахунках при детальному врахуванні непрямих витрат
Галузева	Неможливість управління витратами, пов'язана із узагальненістю інформації
Планова	Неврахування реального стану витрат
Фактична	Неврахування цінових змін з моменту понесення витрат до моменту визначення собівартості
Провізорна	Умовність інформації за IV квартал та складнощі, аналогічні фактичній собівартості
Технологічна та цехова	Відсутність уявлення про остаточні фінансово-економічні результати господарювання
Виробнича	Неврахування усіх витрат, необхідних для виробництва
Повна	Невикористання в розрахунках для офіційного визначення результатів господарювання
Валової продукції	Неможливість управління витратами, пов'язана із узагальненістю інформації

Оцінюючи відповідність методик вимірювання витрат і визначення собівартості потребам господарської практики та визначаючи необхідність внесення тих чи інших змін, не можна обійти стороною вивчення цієї ситуації в інших країнах. Дослідження проблеми вимірювання витрат та визначення собівартості в найбільш розвинених державах показало, що, попри розуміння її важливості, однозначних підходів до її вирішення немає. Прийомів, які використовуються на цій ділянці економічної роботи, досить багато, і постійно з'являються нові. Наприклад, лише в США виділяють близько 150 систем обліку витрат. Сама ж робота, переважно, належить до сфери дії управлінського обліку і ведеться під кутом зору успішного прийняття управлінських рішень. На відміну від вітчизняних сільськогосподарських підприємств, на яких ще відносно недавно питанням вимірювання витрат та визначення собівартості приділялася досить серйозна увага, на більшості фермерських господарств така робота самостійно не ведеться і покладається на сервісні структури. Постійно вивчаючи стан справ у цій сфері, закордонні науковці та практики регулярно намагаються розробляти нові методологічні підходи, які, щоправда, не завжди знаходять широку підтримку з боку безпосередніх їх користувачів. Загалом же, говорячи про закордонний досвід вимірювання витрат та визначення собівартості, можна сказати, що там є багато цікавих ідей та проектів, які треба вивчати, проте робити однозначні висновки про переваги тієї чи іншої системи, на нашу думку, буде некоректним.

В третьому розділі - "Витрати та собівартість в регулюванні дохідності сільськогосподарських підприємств" - проведено аналіз сільськогосподарських підприємств як господарського об'єкта дослідження з позицій формування їх дохідності та впливу держави і ринкового середовища на цей процес.

В результаті аналізу було виявлено, що масове виробництво сільськогосподарської продукції в Україні забезпечується як підприємствами крупнотоварного, так і господарствами дрібнотоварного укладів. Обидва мають переваги по обсягах виробництва певних видів продукції (крупнотоварний - зернові, цукрові буряки, соняшник; дрібнотоварний - картопля, овочі, м'ясо), що вказує на важливість кожного з них. Їх значення в народному господарстві підкреслює і соціальна складова, яка не дозволяє повністю відмовитись від одного з них на користь іншого.

Разом з тим, якщо розглядати можливості обох укладів з точки зору ефективного конкурентоздатного великотоварного виробництва, то роль крупнотоварного укладу суттєво зростає. Оскільки таке виробництво здатне вирішувати багато завдань державного рівня, то з позиції держави саме крупнотоварний уклад, який в Україні представлений сільськогосподарськими підприємствами, буде пріоритетним. Така політика цілком узгоджується і зі світовими тенденціями, де чітко прослідковується концентрація виробництва та укрупнення фермерських господарств.

Таким чином, значення підприємств крупнотоварного укладу в народному господарстві є досить помітним, що вимагає відповідного до них ставлення з боку держави. Проте аналіз ситуації в Україні вказує на незадовільний стан сільськогосподарських підприємств (частка збиткових за період 2001-2008 рр. становила 32-54 %) та відсутність у них можливостей для повноцінного використання усіх тих переваг, які властиві крупнотоварному виробництву. Це породжує необхідність підвищення уваги до сільськогосподарських підприємств на всіх рівнях - державними органами управління, науковими установами, всередині самих підприємств.

Однією з основних проблем сільськогосподарських підприємств в Україні є низький рівень їхньої дохідності. Фінансово-економічний стан підприємств є таким, що нерідко не дозволяє працювати навіть за принципом простого відтворення, і це створює серйозну загрозу для їх функціонування. Забезпечення належного рівня дохідності може бути досягнуте за рахунок регулювання доходів сільськогосподарських виробників. Таке регулювання може відбуватися на основі дії винятково ринкових законів та шляхом державного втручання.

Ринкове регулювання доходів сільськогосподарських підприємств стає можливим завдяки виконанню ринком переважно селективної та стимулюючої функцій. Перша передбачає, що за рахунок конкуренції ринок відбирає підприємства з кращими результатами господарювання та примушує звільняти свої місця менш ефективним. Таким чином, фінансові потоки, які розподілялися на всю сукупність сільськогосподарських підприємств, будуть сконцентровані лише на більш успішних, тим самим підвищуючи їх дохідність. Друга функція передбачає, що виробники, які хочуть втриматися на ринку, будуть намагатися підвищувати свій рівень господарювання, а отже, і рівень своїх доходів.

Проте аналіз стану ринкового регулювання доходів сільськогосподарських підприємств в Україні показав, що таке регулювання є дуже слабким. Селективна функція проявляє себе лише на етапі поляризації, нічим не допомагаючи лідерам, як і не загрожуючи аутсайдерам.

Аналіз усієї сукупності сільськогосподарських підприємств на предмет того, скільки років кожне з них перебувало в групі збиткових, показав, що протягом п'ятирічного періоду серед усіх збиткових сільськогосподарських підприємств лише 2 % були такими, що мали збиток за один рік. Майже 13 % були збитковими протягом двох років, 29 % - трьох, 28 % - чотирьох та 28 % - п'яти. Тобто можна говорити, що протягом п'яти років господарювання з усієї сукупності збиткових сільськогосподарських підприємств 85 % із них отримували збиток три і більше років. Цілком очевидно, що ці підприємства є "заслуженими", тобто невипадковими, аутсайдерами, і доцільність подібного їх існування на ринку є дуже сумнівною. Безперечно, це твердження має певний елемент умовності, оскільки в даному випадку ми не враховуємо соціальну складову існування таких підприємств. Проте, якщо під виведенням з ринку найменш успішних його операторів розуміти не їх банкрутство та ліквідацію, а заміну керівництва та стратегії господарювання, то належне виконання ринком селективної функції дає підстави говорити і про вирішення соціальних питань.

Так само слабо проявляє себе і стимулююча функція. Оптимізація витрат та зниження собівартості як напрям посилення своїх позицій на ринку практично не використовується, а підвищення своєї дохідності сільськогосподарські підприємства пов'язують, як правило, зі сприятливою ціновою кон'юнктурою. Зокрема, навіть при виробництві такого поширеного продукту як пшениця, переважаюча частка сільськогосподарських підприємств мають собівартість вищу за середню по галузі - рис.1. Тому говорити про ефективність ринкового регулювання доходів сільськогосподарських виробників в Україні за таких умов не доводиться.

Рис. 1. Розподіл сільськогосподарських підприємств за собівартістю озимої пшениці, 2008 р.

Незадовільне ринкове регулювання підвищує значення державного регулювання, коли держава через уповноважені нею органи встановлює зручні для себе "правила гри". Таке втручання може відбуватись на основі адміністративних та ринкових механізмів. Перші означають директивне визначення умов роботи на ринку - коли вибирати не дозволяється і оператори ринку змушені приймати запропоноване державою. Другі передбачають створення таких умов, за яких суб'єктам господарювання стає вигідно робити саме так, як того хотіла б держава. Можливі також поєднання адміністративних та ринкових механізмів, одним із найбільш яскравих проявів яких виступає цінове регулювання, коли держава досягає бажаного результату, встановлюючи ті чи інші ціни.

Регулювання за допомогою цін уже стало традиційним в економіках більшості країн і набуло досить широкого розповсюдження. Разом з тим, попри чималий світовий досвід використання цін для регуляторних цілей, в Україні все ще немає єдиного бачення щодо методик визначення таких цін. Ті ж, які пропонуються, мають багато недоліків, навіть на рівні відповідності причинам їх введення. Однією з основних проблем визначення регуляторних цін, як і, власне, інших способів державного регулювання, є недосконалість розрахунку бази, на основі якої приймаються рішення щодо необхідності та сили такого регулювання. Мова йде, насамперед, про методики вимірювання витрат та визначення собівартості, які на сьогоднішній день не відповідають потребам ні сільськогосподарських виробників, ні, в стратегічній перспективі, держави. Таким чином, цілком обґрунтовано приходимо до висновку, що ефективність регулювання дохідності сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить від об'єктивності вимірювання витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та від достовірності розрахунку її собівартості, що підкреслює важливість цієї ділянки економічної роботи та вимагає підвищення уваги до неї.

Четвертий розділ - "Особливості регулювання інтеграційних та внутрішньогосподарських відносин" - містить аналіз таких відносин в аграрному секторі України та виявлення аспектів, які потребують першочергового методичного врегулювання.

Мезорівень економічних відносин представляє собою відносини на основі інтеграції, в усіх її формах прояву. Постійний інтерес до інтеграції, як з боку науковців, так і практиків, наглядно демонструє роль та місце інтеграційних відносин в господарському житті держави. Інтеграція дозволяє суттєво поліпшити результати господарювання за рахунок значних організаційних переваг. Значення інтеграції підкреслює й успішний досвід її використання за кордоном - причому і в країнах-лідерах світової економіки, і в країнах, що розвиваються. Значна увага приділялася інтеграційним відносинам і в колишньому СРСР.

Разом з тим, аналіз ситуації з інтеграцією в аграрному секторі економіки України показує, що вона цілком обгрунтовано може вважатися незадовільною. Умови створення та функціонування інтегрованих формувань є далекими від сприятливих. Крім того, досить потужним фактором, що стоїть на заваді успішному використанню переваг інтеграції, є відсутність належного методичного забезпечення, особливо в сфері регулювання інтеграційних відносин. Наукові напрацювання з даної проблематики практично не використовуються в господарській практиці і майже не перетворюються у методики інструктивного характеру, затверджені відповідними нормативно-правовими актами.

Так, стосовно методики побудови економічних відносин в межах інтегрованого формування то досить поширеним недоліком економічного механізму є те, що нерідко підприємство-інтегратор виявляється в привілейованому становищі. Якщо ж це підприємство є переробним, а всі інші члени інтегрованого формування - виробники, то узгодити в межах такого формування, наприклад, рентабельність виробництва та переробки без належного методичного забезпечення буде досить складним завданням. Нерівні умови, в яких знаходяться члени інтегрованого формування, вимагають надзвичайно виважених та науково обґрунтованих підходів до побудови економічних відносин між ними. Необхідно врахувати та належним чином оцінити вплив великої кількості різноманітних факторів, що визначатимуть роботу інтегрованого формування. Наприклад, за розрахунками фахівців Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки", виробничий період при виробництві зерна озимої пшениці становить 0,85 року, пшеничного борошна - 0,083 року, а хліба - близько 0,005 року. Безперечно, що подібна інформація має бути врахована при побудові економічних відносин між виробником пшениці, борошномельним підприємством та хлібозаводом, але таке врахування залежатиме від того, як це буде інтерпретовано. З одного боку, виробник пшениці щодо окупності оборотних засобів знаходиться в найскрутнішому становищі, а отже заради справедливості може розраховувати на додаткове збільшення своєї частки при розподілі прибутку. З іншого боку, переробне підприємство може не погоджуватися на зменшення своєї частки на користь виробника, на основі цієї ж таки інформації - оскільки окупність оборотних засобів в нього об'єктивно вища, то і прибутки, природно, мають бути вищими. Таким чином, вирішення цього питання лежить не в площині ситуативних, разових домовленостей між учасниками кожного окремого інтегрованого формування, а має регулюватися чіткими, науково обґрунтованими та загальновизнаними методичними вказівками.

Нерідко в науково-практичних рекомендаціях по регулюванню інтеграційних відносин можна спостерігати й іншу крайність, яка проявляється не в узгодженні інтересів усіх учасників інтегрованого формування, а лише у захисті найвразливіших з них. Подібні підходи не сприяють залученню до інтегрованих формувань усіх потенційних учасників, що призводить до суттєвих втрачених вигод для формування в цілому. Таким чином, налагодження науково обгрунтованих економічних відносин між усіма учасниками інтегрованого формування та ефективне регулювання їх виступатиме основою його успішного функціонування.

В свою чергу, економічні відносини між учасниками будь-якого господарського об'єднання не дадуть очікуваних результатів без розвинених економічних відносин всередині таких учасників. Налагодження внутрішньогосподарських економічних відносин є обов'язковою передумовою використання підприємством усіх своїх можливостей по підвищенню ефективності господарювання. Введення в дію цілого ряду стимулів, особливо, як для нинішніх умов, матеріального стимулювання, що досягається за рахунок впровадження внутрішньогосподарських економічних відносин, дозволяє виявити та залучити найрізноманітніші резерви - організаційні, ресурсні, трудові. В той же час, проведений аналіз визначення рівня внутрішньогосподарських економічних відносин в сільськогосподарських підприємствах України показав, що він є досить низьким і це закономірно відповідним чином відображається на результатах їх господарювання.

Слід відмітити, що прямих офіційних методик визначення рівня внутрішньогосподарських відносин немає. Проте, оскільки їх впровадження є не самоціллю, а засобом досягнення певних результатів, то не буде помилкою вважати, що розподіл підприємств на групи з кращими та гіршими результатами господарювання в цілому корелюватиме з розподілом на групи за критерієм якості внутрішньогосподарських відносин. З огляду на це розіб'ємо весь масив сільськогосподарських підприємств в Україні на дві умовні групи - прибуткові та збиткові, а для підвищення рівня достовірності отриманих результатів, окрім вказаних груп, виділимо ще дві - по 25 % кращих та гірших сільськогосподарських підприємств, розподілених за тим же критерієм. Методика проведеного аналізу грунтувалася на порівнянні груп прибуткових та збиткових підприємств за показниками, які впливають на результати господарювання. Кількість таких показників загалом може бути досить великою, тому ми взяли лише деякі з них - забезпеченість активами та робочою силою на 1 га сільськогосподарських угідь - табл. 2.

Таблиця 2 Забезпеченість активами та трудовими ресурсами сільськогосподарських підприємств України, 2008 р.

Групипідприємств	В розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь:
	активів, тис.грн	працівників, чол
Прибуткові: усі прибуткові 2321 кращих	3,01 3,24	0,43 0,44
Збиткові: усі збиткові 2321 гірших	3,09 3,28	0,46 0,47

Як видно з даних таблиці 2, прибуткові і збиткові сільськогосподарські підприємства забезпечені аналізованими ресурсами майже однаково, що дозволяє зробити висновок про вирішальний вплив ефективності використання таких ресурсів, тобто того, що лежить в основі внутрішньогосподарських відносин.

Таким чином, незважаючи на складний фінансово-економічний стан вітчизняних підприємств, основна їх частина в повній мірі не використовує своїх потенційних можливостей. Дана ситуація покладає на наукові установи та відповідні органи влади завдання по розробці та всебічному пропагуванню сучасних, ефективно діючих методик налагодження та регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин з обов'язковим послідуючим їх впровадженням.

В п'ятому розділі - "Шляхи удосконалення макроекономічного регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств на витратній основі" - наводяться пропозиції по централізованому покращанню методичного забезпечення щодо вимірювання витрат та визначенню собівартості як основи об'єктивізації бази формування та регулювання економічних відносин.

Вивчення потенційних можливостей удосконалення регулювання економічних відносин сільськогосподарських підприємств з метою підвищення їх дохідності виявило цілий ряд причин, які не дозволяють ставити сільськогосподарське виробництво в один ряд з іншими галузями народного господарства з точки зору їх інвестиційної привабливості. Однією з основних, на нашу думку, буде недосконалість методики вимірювання витрат та визначення собівартості сільськогосподарської продукції, в результаті чого документуються, а відповідно, кладуться в основу управлінських рішень витрати та собівартість, значно занижені проти їх об'єктивно необхідного рівня. Таким чином, сільськогосподарське виробництво недоотримує значні кошти, які не просто зменшують його прибутки, а роблять їх навіть теоретично неможливими.

Зроблені висновки підтверджуються аналізом усіх статей витрат, які займають скільки-небудь помітне місце у структурі собівартості сільськогосподарської продукції. Усі вони виявилися заниженими. Крім того, були виявлені статті витрат, які офіційно не включені до собівартості, в той час як вони є обов'язковими для ведення повноцінної, ефективної господарської діяльності. З огляду на такі особливості методологічна база категорій витрат та собівартості була доповнена новими класифікаційними критеріями.

Так, щодо витрат було введено такі їх види, як недоступні, понадрегламентні та відкладені. До перших ми відносимо витрати, які в силу незадовільного фінансово-економічного стану сільськогосподарських підприємств, попри свою обов'язковість, будуть або заниженими, або ж взагалі відсутніми. Це оплата праці, яка не відповідає не лише рівню, середньому по народному господарству, але й законодавчо встановленим мінімальним параметрам. Це також відсотки за кредити та страхові платежі, яких, як правило, собівартість сільськогосподарської продукції взагалі не містить. До понадрегламентних витрат ми відносимо ті, що відповідають усім нормативними вимогам, але за рахунок недосконалості таких вимог також будуть заниженими. Сюди можна віднести амортизацію та орендну плату. Ні перша, ні друга в існуючому вигляді не виконують покладених на них функцій. Амортизація не дозволяє сформувати фонди для відновлення основних засобів, а орендна плата не дає можливості орендодавцям отримувати доходи відповідно до обсягів зданого в оренду майна. Відкладеними витратами ми називаємо такі, неврахування яких сьогодні не позбавляє необхідності їхнього врахування в наступних періодах. Найбільш яскравим прикладом таких витрат буде ситуація з добривами, невнесення яких призводить до виносу рослинами природних поживних речовин та виснаження грунтів.

Крім названих статей витрат, під вказані класифікаційні ознаки можуть бути віднесені й інші статті та елементи, для більшості з яких висновки про їх заниження будуть також справедливими. З огляду на це, за критерієм об'єктивності складу та розміру витрат ми виділяємо такі види собівартості, як ситуативно-рахункова та нормативно-відтворювальна. Визначення першої здійснюється відповідно до чинних вимог, тоді як другої - на основі нормативних значень, які враховуватимуть більшість виявлених нами проблемних моментів - табл.3, рис.2. Саме тому та частина політики державного регулювання, яка грунтується на витратній основі, повинна використовувати нормативно-відтворювальну собівартість. В іншому випадку, як показують результати зробленого аналізу, державна підтримка сільськогосподарського виробництва перетворюватиметься в неповну компенсацію недоотриманих в процесі господарювання коштів, сума яких не дозволятиме вести прибуткове виробництво навіть теоретично.

Безперечно, що зростання собівартості у 2,5 раза ставить питання про економічні наслідки таких дій. Відповідаючи на нього, зазначимо, що темпи такого зростання будуть обернено пропорційними зростанню ефективності виробництва. Тобто собівартість дійсно збільшиться на озвучену цифру, якщо результати господарювання залишатимуться незмінними. В даному випадку розрахунки проводилися для рівня урожайності пшениці в 30 ц/га, тоді як в усіх розвинених країнах вона щонайменше вдвічі вища (США - 66,0, Великобританія - 65, Німеччина - 64, Франція - 63 і т.д.).

При збільшенні урожайності до 60 ц/га, на що саме і спрямована пропонована методика, ріст собівартості передбачається в 1,65 раза. Враховуючи інші заходи зниження собівартості, наведені в роботі, та пропозиції вітчизняних селекціонерів (урожайність більшості районованих сортів пшениць від 80 ц/га), є всі підстави вважати, що використання вказаних підходів дозволить позбутися дискримінаційних умов для сільськогосподарського виробництва та підвищити його ефективність без суттєвого зростання цін на продукцію аграрного сектора.

Таблиця 3 Відображення окремих елементів виробничих витрат в ситуативно-рахунковій та нормативно-відтворювальній собівартості сільськогосподарської продукції

Елементи витрат	Види собівартості
	ситуативно-рахункова	нормативно-відтворювальна ...

Подобные документы

• Аналіз виконання плану з собівартості продукції підприємства

  Поняття собівартості продукції, її види. Економічний зміст витрат на виробництво їх склад, класифікація. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами. Собівартість за калькуляційними статтями витрат. Аналіз шляхів зниження собівартості.
  
  курсовая работа [52,4 K], добавлен 30.11.2010
  

• Собівартість продукції рослинництва та шляхи її зниження в ТОВ "Новоукраїнське" Новоукраїнського району Кіровоградської області

  Місце собівартості в системі показників ефективності виробництва. Формування витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та їх класифікація. Факторний аналіз собівартості та оцінка його результатів. Технологічні фактори зниження собівартості.
  
  дипломная работа [68,6 K], добавлен 10.08.2015
  

• Втрати виробництва і собівартість продукції

  Сутність витрат і собівартість виробництва продукції. Суспільні витрати відповідають вартості продукції, є основою еквівалентного обміну товару на товар. Склад і класифікація витрат при визначенні собівартості продукції. Визначення собівартості продукції.
  
  реферат [18,7 K], добавлен 14.03.2009
  

• Собівартість та рентабельність сільськогосподарської продукції рослинництва

  Поняття суспільних витрат виробництва, виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва. Основні положення методики обчислення собівартості продукції рослинництва. Напрямки зниження трудомісткості продукції і підвищення продуктивності праці.
  
  курсовая работа [62,0 K], добавлен 06.05.2019
  

• Аналіз собівартості продукції

  Теоретичні основи визначення собівартості продукції підприємства: поняття, структура, шляхи формування, методика аналізу витрат на виробництво. Аналіз основних техніко-економічних показників на ВАТ "ЦГЗК". Шляхи зменшення резервів собівартості продукції.
  
  дипломная работа [589,7 K], добавлен 08.06.2011
  

• Розрахунок економічної ефективності виконання робіт шиноремонтного відділення

  Розрахунок витрат на виконання робіт в зоні поточного ремонту за окремими статтями. Формування таблиці витрат по статтям собівартості. Розрахунок собівартості виконання робіт по кожній статті витрат на 1000 км пробігу. Визначення економічних показників.
  
  курсовая работа [92,1 K], добавлен 21.06.2013
  

• Оцінка ефективності витрат на виробництво та реалізацію продукції

  Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) як інструмент управління витратами. Динаміка показників собівартості та факторів їх зміни. Аналіз структури витрат за елементами та статтями. Особливості аналізу прямих та непрямих витрат.
  
  контрольная работа [66,9 K], добавлен 23.12.2015
  

• Собівартість продукції зернових та шляхи її зниження (на прикладі ТОВ "Гранд")

  Загальна характеристика витрат підприємства. Поняття, механізм формування, показники та методи вимірювання собівартості продукції. Коротка соціально-економічна характеристика діяльності ТОВ "Гранд". Напрямки скорочення затрат на виробництво продукції.
  
  курсовая работа [114,5 K], добавлен 19.09.2011
  

• Аналіз динаміки матеріальних витрат та структура собівартості продукції в ПП "Вебр"

  Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції. Завдання та джерела інформації аналізу матеріальних витрат та собівартості продукції. Резерви скорочення матеріальних витрат з метою оптимізації собівартості продукції в ПП "Вебр".
  
  курсовая работа [399,3 K], добавлен 20.11.2012
  

• Аналіз витрат виробництва i збуту продукції

  Класифікація та групування витрат, що включаються до собівартості продукції. Характеристика прямих та позавиробничих витрат. Особливості аналізу показників собівартості продукції. Специфіка факторного аналізу собівартості. Аналіз витрат збуту продукції.
  
  реферат [21,7 K], добавлен 06.06.2010
  

• Аналіз витрат на виробництво продукції

  Собівартість як комплексний економічний показник, основні методи її калькуляції та планування витрат. Аналіз витрат на виробництво продукції в КСП ім. Карла Маркса Сумського району. Резерви зниження собівартості, перспективи їх застосування на сьогодні.
  
  курсовая работа [193,8 K], добавлен 12.07.2010
  

• Шляхи зниження собівартості виробництва молока (на прикладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" Оржицького району Полтавської області)

  Основні види собівартості продукції. Умови і рівень розвитку сільськогосподарського підприємства, формування витрат на виробництво сільськогосподарської продукції (на прикладі ТОВ "Агрофірма "Зоря"). Шляхи і фактори зниження собівартості продукції.
  
  курсовая работа [237,5 K], добавлен 08.05.2011
  

• Аналіз виробництва і собівартості продукції свинарства, резерви збільшення обсягів виробництва і зниження собівартості

  Аналіз динаміки собівартості продукції свинарства. Рівень, динаміка витрат на 1 грн. валової продукції. Аналіз собівартості продукції свинарства за статтями витрат. Резерви, шляхи зниження собівартості продукції свинарства. Оцінка потенціалу підприємства.
  
  курсовая работа [68,8 K], добавлен 08.12.2008
  

• Витрати виробництва і собівартість продукції в процесі формування ціни на продукцію

  Характеристика операційних, інвестиційних, бухгалтерських та економічних витрат підприємства. Розгляд поняття, ознак, основних шляхів зниження і методів калькулювання (нормативний, параметричний, розрахунково-аналітичний) собівартості продукції.
  
  контрольная работа [21,7 K], добавлен 20.08.2010
  

• Механізм зниження собівартості експортної продукції

  Механізм формування собівартості експортної продукції та процеси її зниження. Аналіз виробничо-господарської, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "СВЗ". Удосконалення механізму зниження собівартості експортної продукції підприємства.
  
  дипломная работа [863,9 K], добавлен 26.06.2014
  

• Витрати виробництва, їх критерії та класифікація

  Економічна сутність витрат, їх класифікація (за елементами, місцем виникнення, способом віднесення на собівартість, призначенням). Формування витрат на підприємствах України, джерела їх фінансування. Планування витрат на виробництво та обіг продукції.
  
  курсовая работа [119,3 K], добавлен 05.12.2013
  

• Аналіз собівартості продукції

  Мета, завдання та інформаційна база собівартості. Структура витрат за економічними елементами. Визначення впливу змін обсягу продукції, структури та асортименту, цін на матеріали, відпускних цін на продукцію. Аналіз джерел резервів зниження собівартості.
  
  контрольная работа [78,5 K], добавлен 21.01.2016
  

• Формування витрат виробництва та собівартості продукції

  Вивчення сутності та методики аналізу собівартості продукції (робіт, послуг) - вартісної оцінки використаних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів. Структура витрат по галузям.
  
  курсовая работа [364,9 K], добавлен 15.03.2011
  

• Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва в ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

  Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення. Статистичний аналіз динаміки собівартості продукції тваринництва і факторів, що впливають на її рівень: структури витрат та впливу факторів на зміну собівартості продукції.
  
  курсовая работа [116,3 K], добавлен 02.04.2008
  

• Аналіз собівартості продукції на підприємстві ТОВ "Україна"

  Сутність собівартості продукції, нормативно-правове регулювання на прикладі діяльності ТОВ "Україна": організаційно-економічна характеристика підприємства; формування собівартості за статтями; оцінка динаміки та виконання плану, факторний аналіз витрат.
  
  курсовая работа [43,0 K], добавлен 07.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам