Розвиток авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.36:629.735 (477)

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним

господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

РОЗВИТОК АВІАЦІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

В УМОВАХ СУЧАСНОГО НАУКОЄМНОГО ВИРОБНИЦТВА

Борисенко Петро Анатолійович

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Салига Сергій Якович, Класичний приватний університет, директор Інституту економіки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Тридід Олександр Миколайович, Харківський інститут банківської справи, директор, завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Андросова Олена Федорівна, Запорізький національний технічний університет, доцент кафедри фінансів і банківської справи.

Захист відбудеться 29.09. 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.06 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий 27.08. 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Кульнєва

Анотації

Борисенко П.А. Розвиток авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2009.

Дисертацію присвячено узагальненню теоретичних засад та розробці науково-практичних рекомендацій щодо розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва. В роботі розкрито сутність поняття "сучасне наукоємне виробництво", визначено спільні риси та особливості розвитку галузей промисловості з наукоємним виробництвом, а також визначено місце авіаційної промисловості у сучасному наукоємному виробництві. В межах обґрунтування специфічних рис авіаційної промисловості встановлено її вплив на промисловий комплекс національної економіки країни. Виявлено поглиблення взаємозв'язку між розвитком авіаційної промисловості та розвитком технологічних укладів, доведено взаємозв'язок між розвитком наукоємних галузей промисловості та розвитком національної економіки. Виявлено сучасні тенденції у процесі розвитку світової авіаційної промисловості, визначено ключові організаційно-економічні особливості авіаційної промисловості України, встановлено роль авіаційної промисловості України на світовому ринку наукоємної продукції. Сформульовано конкурентні переваги і недоліки сучасної продукції авіаційної промисловості України, обґрунтовано необхідність прискорення комерціалізації наукоємної продукції в умовах сучасного наукоємного виробництва, зокрема доведено необхідність поглиблення взаємодії авіавиробників та авіакомпаній України у напрямі забезпечення авіаційної інфраструктури України вітчизняною цивільною авіатехнікою. Розроблено авторську класифікацію наукоємних галузей промисловості та галузеву балансову модель витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості. Обґрунтовано необхідність реформування авіаційної промисловості України на основі комерційного підходу, в тому числі доцільність інтеграції державного та приватного капіталу, а також розроблено пропозиції щодо розширення міжнародних науково-виробничих, коопераційних та збутових зв'язків авіаційної промисловості України з метою стимулювання її комерційного розвитку в умовах сучасного наукоємного виробництва.

Ключові слова: авіаційна промисловість, глобалізація, кооперація, інвестиції, інновації, науково-технічна сфера, наукоємне виробництво, розвиток, технологічний уклад.

Борисенко П.А. Развитие авиационной промышленности Украины в условиях современного наукоемкого производства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Классический приватный университет, Запорожье, 2009.

Диссертация посвящена обобщению теоретических основ и разработке научно-практических рекомендаций по развитию авиационной промышленности Украины в условиях современного наукоёмкого производства. авіаційний наукоємний промисловість

В ходе исследования раскрыта сущность понятия "современное наукоёмкое производство", а именно: установлено, что на современном этапе наукоёмким является производство с высокой концентрацией производственных мощностей и углублённой специализацией труда, в котором используются высокие технологии IV (частично), V та VI технологических укладов, а также приобретают завершённую - коммерческую - форму результаты научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ, которые качественно повышают эффективность и общую конкурентоспособность национальной экономики страны. Выявлено, что в структуре наукоёмкого производства авиационная промышленность составляет основу V технологического уклада и характеризуется высокой капиталоёмкостью, а также интегрирующей ролью в промышленном комплексе. В рамках разработки теоретических основ развития наукоёмкого производства определены общие черты наукоёмких отраслей, среди которых ключевыми являются следующие: наличие в структуре производства научно-экспериментальных мощностей, связь с высокими технологиями, повышенная уязвимость к промышленному шпионажу, высокий инновационный потенциал, связь с венчурным капиталом, постоянная государственная поддержка, а также стимулирующая роль в национальной экономике. При этом особенностями развития наукоёмких отраслей являются такие черты, как постоянная опора на достижения научно-технической сферы, зависимость от смены технологических укладов, усиливающаяся дематериализация производства, а также преимущественно опережающий характер развития.

Анализ авиационной промышленности Украины выявил характерные черты отрасли. Установлено, что в процессе переходного периода данная отрасль не была реформирована в том направлении, которое требовали условия рынка, а тенденции в развитии мировой авиационной промышленности всё ещё учитываются недостаточно. Выявлено, что при всех очевидных конкурентных преимуществах современная продукция авиационной промышленности Украины в целом не имеет рыночного преимущества над зарубежными аналогами, так как механизмы её реализации не отработаны. Кроме того, диверсификация производственной и сбытовой деятельности, которая стала насущной необходимостью в условиях рынка, фактически не была осуществлена - так, практически всё внимание за последние годы уделялось одному проекту военно-транспортного самолёта без учёта возможностей его коммерциализации, при этом серийный выпуск модели так и не был организован, а в производстве двигателей отечественная авиационная промышленность более чем на 50% зависит от одной страны, что в условиях экономической нестабильности является фактором риска. В целом, в результате длительного отсутствия системной политики по реформированию отрасли в новых условиях авиационная промышленность Украины не только потеряла существенную часть своего потенциала, но и не смогла эффективно интегрироваться в современную мировую авиационную промышленность.

В рамках разработки теоретических положений и научно-практических рекомендаций по развитию авиационной промышленности Украины автором предложена усовершенствованная классификация наукоёмких отраслей, согласно которой авиационная промышленность Украины имеет существенные отличия от авиационной промышленности зарубежных стран, в частности - преобладание производства продукции военного и двойного назначения. Кроме того, автором предложена усовершенствованная отраслевая балансовая модель затрат на создание инновационной продукции в авиационной промышленности, которая является частичным критерием эффективности инвестиционно-инновационной деятельности в авиационном производстве. На основе проведённых исследований автором обоснована целесообразность интеграции государственного и частного капитала для стимулирования развития авиационной промышленности Украины на коммерческой основе, а также разработаны перспективные направления диверсификации научно-производственных, кооперационных и сбытовых связей, которые могут обеспечить отрасли долгосрочное развитие в условиях современного наукоёмкого производства.

Ключевые слова: авиационная промышленность, глобализация, кооперация, инвестиции, инновации, научно-техническая сфера, наукоёмкое производство, развитие, технологический уклад.

Borisenko P.A. Development of Ukrainian aviation industry in conditions of modern science-capacious production.

The dissertation on competitions of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.00.03 - economics and management of national economy. - Classic Private University, Zaporizhzhya, 2009.

The thesis is devoted to mining of the theoretical basis and practical recommendation for the development of Ukrainian aviation industry in conditions of modern science-capacious production. The essential and particularities of the science-capacious production are determined. The role of the aviation industry in science-capacious production is determined. Mutual influence of the development of science-capacious branches and national economy is investigated and proved. The modern tendencies of the development of world aviation industry and particularities of Ukrainian aviation industry are detected. Necessity of the commercial reforming of the Ukrainian aviation industry and necessity of the assimilation of state and private capital are based. Directions of the marketing activities for the development of Ukrainian aviation industry are exploited.

Key words: aviation industry, globalization, cooperation, investment, innovation, scientific and technical field, science-capacious production, development, technological organization.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасних умовах господарювання, які характеризуються прискоренням структурних змін у світовій промисловості на користь V та VI технологічних укладів, вирішального значення набуває науково-технічний чинник розвитку національної економіки, максимально реалізований у наукоємному виробництві. За таких обставин рівень розвитку країни в цілому та галузі зокрема визначається вже не стільки наявністю ресурсів, скільки ефективним використанням науково-технічного потенціалу. Світовий досвід демонструє, що у всіх розвинених країнах світу наукоємне виробництво завжди отримує пряму або опосередковану державну підтримку, одним із прикладів якої є фінансування науково-технічної сфери на рівні 3-4% ВВП. Для національної економіки України, зважаючи на її структурну деформованість, такий напрям розвитку має бути пріоритетним, проте сучасний стан справ свідчить, що можливості власного наукоємного виробництва використовуються недостатньо, а інколи й втрачаються, зокрема після вступу до Світової організації торгівлі.

На світовому ринку наукоємної продукції Україна представлена переважно продукцією авіаційної промисловості, яка щорічно забезпечує від 5 до 10% валютних надходжень країни. На сучасному етапі у цій галузі зайнято близько 100 тис. осіб, у тому числі спеціалісти висококваліфікованої праці, які становлять основу інтелектуального потенціалу країни. Водночас за останні сімнадцять років цей потенціал значною мірою було втрачено. Заходи щодо розвитку галузі, передбачені законодавчими актами, є недостатньо ефективними, оскільки не повною мірою відповідають умовам ще не сформованих ринкових відносин в Україні, а комерційні банки, у свою чергу, не зацікавлені у наданні дешевих довгострокових кредитів. Враховуючи той факт, що авіаційна промисловість сьогодні є однією з небагатьох, яка може забезпечити Україні успішну конкуренцію із зарубіжними країнами на світовому ринку наукоємної продукції, а сама галузь є інтегруючою в промисловому комплексі країни, актуальним постає завдання щодо розробки теоретичних і практичних засад, на яких має ґрунтуватися розвиток авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що окремим питанням наукоємного виробництва у контексті науково-технічного прогресу присвячена увага багатьох вітчизняних дослідників, серед яких: Ю. Бажал, І. Бураковський, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Данилишин, Я. Жаліло, Л. Зворикін, Г. Кривов, В. Пархоменко, В. Порохня, А. Садєков, С. Салига, Г. Семенов, О. Тридід, Л. Федулова, Т. Цихан, Л. Юрченко, а також О. Андросова, Л. Букрєєва, С. Володін, Ю. Гусєва, В. Денисюк, К. Єфєтова, П. Матвієнко, С. Попов, В. Рижих, М. Скрипченко, В. Стрєльніков С. Тульчинська, В. Федоренко та ін. Публікації у цій царині мають також зарубіжні науковці, зокрема І. Артем'єв, Ф. Бесс, Р. Віноградов, С. Глазьєв, С. Зігуненко, В. Котєльніков, І. Муромов, М. Портер, В. Прістінскій, М. Смол, Д. Стонер, Т. Стюарт, Е. Цихош, Й. Шумпетер, Л. Якокка та ін. Розвиток авіаційної промисловості України досліджують такі галузеві експерти, як В. Богуслаєв, С. Гончаров, В. Горбулін, В. Загорулько, С. Згурєц, О. Качан, Д. Ківа, Г. Кривов, В. Матвієнко, Н. Печоріна, С. Подрєза, Є. Сич, А. Шевцов та ін.

Водночас враховуючи той факт, що у працях усіх вищезгаданих авторів значна увага приділена наукоємному виробництву, потребують подальших досліджень такі питання: теоретичне обґрунтування сутності поняття "сучасне наукоємне виробництво", зміст спільних рис і особливостей розвитку наукоємних галузей, методика їх класифікації, місце авіаційної промисловості у сучасному наукоємному виробництві, особливості інноваційної діяльності в авіаційній промисловості, доцільність інтеграції державного та приватного капіталу в процесі розвитку авіаційної промисловості України, а також характер взаємодії держави і бізнесу в процесі розвитку сучасного наукоємного виробництва. Крім того, потребують поглибленого вивчення окремі аспекти, які стосуються взаємозалежності розвитку авіаційної промисловості та динаміки авіаційних перевезень в умовах формування сучасних ринкових відносин в Україні. Таким чином, недостатня розробка, а також теоретичне та практичне значення вищезазначених питань зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в напрямі вирішення завдань, поставлених науковою програмою "Оптимізація структури експортного потенціалу регіону" при Запорізькому національному університеті (номер державної реєстрації 0106U008398), у якій автору належить аналітична оцінка виробничо-коопераційної та експортної діяльності вітчизняного авіаційного двигунобудування, обґрунтування шляхів її диверсифікації, а також відповідно до наукової програми "Управління ефективністю використання фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів" при Класичному приватному університеті (номер державної реєстрації 01050U00004), у якій автору належить розробка балансової моделі витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості, яка є частковим критерієм ефективності витрат у галузі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних засад та розробка науково-практичних рекомендацій щодо розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва. Відповідно до мети дослідження автором поставлено і вирішено такі завдання:

- теоретично обґрунтовано сутність поняття "сучасне наукоємне виробництво" та визначено місце авіаційної промисловості у наукоємному виробництві;

- визначено спільні риси та особливості розвитку галузей промисловості з наукоємним виробництвом;

- проаналізовано світову авіаційну промисловість та виявлено ключові напрями її розвитку в умовах сучасного наукоємного виробництва;

- виявлено ключові організаційно-економічні риси та особливості авіаційної промисловості України;

- визначено переваги і недоліки сучасної продукції авіаційної промисловості України та обґрунтовано необхідність прискорення її комерціалізації;

- встановлено результати впливу перехідного періоду національної економіки України на розвиток авіаційної промисловості;

- удосконалено класифікацію наукоємних галузей та балансову модель витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості;

- обґрунтовано доцільність інтеграції державного та приватного капіталу з метою інвестиційного забезпечення стимулювання розвитку авіаційної промисловості України на комерційній основі;

- розроблено перспективні напрями диверсифікації науково-виробничої, коопераційної і збутової діяльності авіаційної промисловості України, а також авторський концептуальний підхід до розвитку галузі.

Об'єкт дослідження - процес розвитку сучасного наукоємного виробництва як складова науково-технічного прогресу.

Предмет дослідження - теоретичне та практичне забезпечення розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, у яких досліджується процес розвитку сучасного наукоємного виробництва як складова науково-технічного прогресу, а також теоретичні і практичні аспекти розвитку авіаційної промисловості. З метою виконання поставлених автором завдань у дисертації використано такі методи: термінологічний аналіз - для обґрунтування сутності поняття "сучасне наукоємне виробництво" (розділ 1); діалектичний метод пізнання - для вивчення загальних засад розвитку наукоємного виробництва як складової науково-технічного прогресу (розділ 1); дедуктивний метод - для послідовного визначення часткових рис авіаційної промисловості як наукоємної галузі (розділ 1); систематизація та обробка статистичних даних з таблично-графічним методом їх представлення - для виявлення тенденцій у розвитку науково-технічної сфери національної економіки України, а також тенденцій у розвитку авіаційної промисловості (розділ 2); часткове використання SWOT-аналізу - для визначення сильних і слабких сторін авіаційної промисловості України (розділ 2); фінансово-економічний аналіз - для виявлення фінансово-економічних проблем розвитку вітчизняного авіадвигунобудування (розділ 2); балансовий метод і метод алгоритмування - для формування структури витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості та удосконалення балансової моделі витрат (розділ 3); експертний метод - для обгрунтування прогнозу розвитку світової і вітчизняної авіаційної промисловості (розділ 3); індуктивний метод - для узагальнення розроблених положень (розділ 3); метод порівняння - для визначення конкурентних переваг і недоліків сучасної продукції авіаційної промисловості України (додатки).

Інформаційною базою дослідження стали закони, державні програми та інші нормативно-правові акти України, офіційні дані Державного комітету статистики та Державного департаменту авіаційного транспорту України, у яких відображена практика господарювання вітчизняних підприємств в умовах сучасного наукоємного виробництва, автореферати дисертацій, офіційні веб-сайти вітчизняних і зарубіжних авіавиробників, монографії та періодичні видання, у яких досліджується розвиток сучасного наукоємного виробництва як складова науково-технічного прогресу, а також результати власних спостережень та аналітичних розробок.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в узагальненні та розвитку теоретичних засад, а також в обґрунтуванні науково-практичних рекомендацій щодо розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва, а саме:

вперше:

- розроблено концептуальний підхід до розвитку авіаційної промисловості України, який враховує науково-виробничі, коопераційні та збутові чинники у взаємозв'язку та взаємообумовленості, що дає можливість забезпечити структурне реформування галузі в умовах сучасного наукоємного виробництва;

удосконалено:

- теоретичне обґрунтування сутності поняття "сучасне наукоємне виробництво", а саме: встановлено, що під цим поняття слід розуміти виробництво з високою концентрацією виробничих потужностей та поглибленою спеціалізацією праці, в якому використовуються високі технології IV (частково), V та VI технологічних укладів, а також набувають завершеної - комерційної - форми результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які підвищують на якісному рівні ефективність та загальну конкурентоспроможність національної економіки країни; таке трактування, на відміну від існуючих, розкриває сутність сучасного наукоємного виробництва з урахуванням його ключових організаційно-економічних рис;

- класифікацію наукоємних галузей промисловості, яка, на відміну від існуючих, містить критерії, що враховують організаційно-економічні особливості формування і розвитку наукоємного виробництва як складової науково-технічного прогресу;

- балансову модель витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості, яка, на відміну від існуючих, враховує галузеві особливості витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості та детально розподіляє витрати на її розробку і виробництво за основними етапами створення;

набуло подальшого розвитку:

- визначення виробничо-технологічного змісту спільних рис та особливостей розвитку наукоємних галузей промисловості, в межах якого доведено поглиблення взаємозв'язку між розвитком авіаційної промисловості та розвитком технологічних укладів в умовах сучасного наукоємного виробництва;

- обґрунтування необхідності прискорення комерціалізації продукції авіаційної промисловості в умовах сучасного наукоємного виробництва, зокрема доведено необхідність поглиблення взаємодії авіавиробників і авіакомпаній України у напрямі забезпечення авіаційної інфраструктури України цивільною авіатехнікою;

- обґрунтування доцільності інтеграції державного та приватного капіталу з метою інвестиційного забезпечення розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва.

Практичне значення результатів дослідження полягає у застосуванні розроблених автором теоретичних засад та науково-практичних рекомендацій щодо розвитку авіаційної промисловості України у виробництві та навчально-методичному процесі. Так, галузева балансова модель витрат, а також розроблені напрями диверсифікації виробничо-коопераційної і збутової діяльності вітчизняних авіавиробників використовуються у діяльності Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 195/01 від 11.02.2009 р.) та Обласного союзу промисловців та підприємців (роботодавців) "Потенціал" (довідка № 155-р від 04.03.2009 р.). Запропоновані автором шляхи розширення експортної діяльності вітчизняних двигунобудівників, зокрема через організацію виконання ліцензійного ремонту авіаційних двигунів, знайшли практичне застосування у діяльності запорізького підприємства ВАТ "Мотор-Січ" (довідка № 32574/ДСО від 18.11.2008 р.), а рекомендації щодо поглиблення взаємодії вітчизняних авіавиробників та авіакомпаній знайшли відображення у діяльності української авіакомпанії ВАТ "Дніапроавіа" (акт упровадження № 1.25-352 від 02.10.2008 р.). У навчально-методичному аспекті отримані результати є науково-методичним доповненням до дисциплін виробничого спрямування і використовуються у навчальному процесі Запорізького національного університету (довідка № 02-05/4 від 13.01.2009 р.) та Запорізького авіаційного коледжу (довідка № 01-10 від 24.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі положення, розроблені та удосконалені автором, зроблені на підставі власних наукових досліджень та опубліковані в 11 авторських працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на таких конференціях: ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів" (м. Запоріжжя, 2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція "Соціально-економічний розвиток України та її регіонів" (м. Харків, 2008 р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики" (м. Львів, 2008 р.), V Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція "Україна наукова" (м. Київ, 2008 р.), ІV Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція "Соціум. Наука. Культура" (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 наукових праць, з них 5 статей у фахових виданнях та 6 тез доповідей на вказаних конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 3,91 д.а. Публікацій у співавторстві немає.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 167 сторінок і містить 34 рисунки, 26 таблиць та 14 додатків. Список використаних джерел містить 180 назв.

Основний зміст дисертації

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади розвитку сучасного наукоємного виробництва" - розкрито сутність поняття "сучасне наукоємне виробництво" та визначено спільні риси і особливості розвитку, якими характеризуються галузі з наукоємним виробництвом.

Дослідження, проведене у цьому напрямі, дало змогу з'ясувати, що на даний час єдиного, загальноприйнятого підходу до визначення наукоємності виробництва все ще не існує, через що і ґрунтовного трактування цієї наукової категорії поки не вироблено, а перелік галузей промисловості, які слід відносити до наукоємних, у різних країнах світу є неоднаковим. Найбільш поширеним підходом до визначення наукоємності виробництва є підхід Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), згідно з яким наукоємними галузями вважаються ті, в яких частка витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) становить не менше 3,5%-4,5%. Згідно з цим підходом, ОЕСР відносить до наукоємних лише 4 галузі - авіакосмічну промисловість, виробництво комп'ютерів та офісного обладнання, електроніку та фармацевтичну промисловість. Водночас у різних країнах світу цей перелік може дещо відрізнятися залежно від особливостей розвитку національної економіки.

У процесі дослідження встановлено, що на сучасному етапі наукоємним є виробництво з високою концентрацією виробничих потужностей та поглибленою спеціалізацією праці, в якому використовуються високі технології IV (частково), V та VI технологічних укладів, а також набувають завершеної - комерційної - форми результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які підвищують на якісному рівні ефективність та загальну конкурентоспроможність національної економіки країни. При цьому найбільш витратною серед наукоємних галузей промисловості є авіакосмічна промисловість, складовою якої є авіабудування - так, 1 кг літака в середньому коштує 1-2 тис. дол. США, тоді як 1 кг легкого автомобіля - 10-20 дол. США. При цьому досвід реалізації програм провідних авіавиробників показує, що створення нових літаків відбувається, як правило, протягом декількох років, а кошти, витрачені на їх розробку і запуск у виробництво, сягають мільярдних сум. Через це продукція авіакосмічної промисловості є найбільш наукоємною - відповідний показник коливається в межах 10-20% (табл. 1).

Таблиця 1 Наукоємність видів продукції (експертна оцінка), %

Водночас, незважаючи на той факт, що рівень витрат на НДДКР у різних наукоємних галузях неоднаковий, існує ряд рис, які є спільними для всіх галузей промисловості з наукоємним виробництвом. Встановлено, що серед цих рис ключовими є: наявність у структурі виробництва науково-експериментальних потужностей, зокрема галузевих дослідно-конструкторських бюро, переважання у виробництві висококваліфікованої праці, що пояснюється необхідністю постійного проведення науково-дослідних робіт, зв'язок з венчурним фінансуванням, що зумовлено ризиковим характером інноваційної діяльності у промисловому наукоємному виробництві, зв'язок з високими технологіями, внаслідок чого ці галузі мають підвищену вразливість до промислового шпигунства, інтегруюча роль у національній економіці, яка полягає у виробничо-технологічному поєднанні діяльності різних галузей народного господарства, особливо наукоємних, а також постійна державна підтримка, яка частіше за все надається в опосередкованій або прихованій формі. Крім того, як свідчить практика, наукоємні галузі, на відміну від інших, володіють потужним інноваційним потенціалом, оскільки кінцевою метою НДДКР, які є основою наукоємного виробництва, виступають саме інновації, які знаходять втілення у нових товарах, технологіях тощо. Так, розвиток авіаційної промисловості пов'язаний з постійним удосконаленням технологій, створенням на їх основі принципово нових зразків продукції, які, у свою чергу, також постійно удосконалюються у міру загального технологічного розвитку промисловості. У цих умовах наукоємні галузі частіше за інших концентрують виробництво з метою підвищення ефективності виробництва, причому особливо помітною ця тенденція стала в останні десятиріччя у зв'язку з поглибленням глобалізації.

Розвиток наукоємних галузей промисловості тісно пов'язаний з розвитком технологічних укладів, в основі якого знаходяться науково-технічні відкриття та зміна технологій. Майже кожна галузь промисловості формується в одному періоді, а розвитку набуває в іншому, інколи - набагато пізнішому періоді. Так, формування авіаційної промисловості датується початком ХХ ст., коли у промислово розвинутих країнах світу домінували галузі ІІІ технологічного укладу, але розвиток авіаційної промисловості припав на другу половину ХХ ст., коли було зроблено ряд важливих технічних відкриттів. Нині у розвинутих країнах світу домінують галузі V технологічного укладу, основу якого становить авіакосмічна промисловість, та відбувається перехід до VІ технологічного укладу, в межах якого набувають розвитку нанотехнології. Помітною особливістю розвитку сучасного наукоємного виробництва є також його дематеріалізація, яка знаходить вираження у зростанні частки інтелектуальної складової у вартості виробництва наукоємної продукції та зменшенні частки витрат на матеріали, енергію тощо.

У ході дослідження доведено, що економічний розвиток як такий та розвиток наукоємних галузей промисловості перебувають у постійній взаємозалежності та взаємообумовленості. Визначено також, що сучасний розвиток наукоємних галузей промисловості у багатьох країнах світу тісно пов'язаний з прискореним вичерпанням природних ресурсів, які донедавна були основою їх екстенсивного розвитку. Саме через такі обставини наукоємне виробництво сьогодні стрімко розвивається у тих країнах, які вже не мають або ніколи й не мали великих запасів природних ресурсів, як, наприклад, Японія та Південна Корея. Таким чином, якщо впродовж ХХ ст. наукоємні галузі не мали вирішального впливу на розвиток промисловості, як традиційні, то сьогодні їх розвиток став інтегруючим показником економічного розвитку країни, а подекуди навіть витіснив традиційні галузі. Незважаючи на це, в Україні можливості наукоємного виробництва, яке представлене переважно авіаційною промисловістю, використовуються недостатньо, а подекуди й втрачаються.

У другому розділі - "Аналіз організаційно-економічного забезпечення розвитку авіаційної промисловості України" - визначено умови, характер та особливості розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва, проаналізовано організаційно-економічне забезпечення розвитку галузі, а також виявлено помилки, які були допущені при її реформуванні у перехідний період.

Проведені дослідження дали змогу з'ясувати, що на сучасному етапі Україна входить до невеликої групи країн світу (близько 10), які розробляють і випускають авіаційну техніку під своїми власними брендами, посідаючи сьоме місце за виробничим потенціалом. Важливою особливістю авіаційної промисловості України є те, що в умовах планової економіки вона сформувалася як складова військово-промислового комплексу, і ця риса до теперішнього часу продовжує справляти суттєвий вплив на виробничу діяльність підприємств галузі. Після 1991 р. різке зменшення обсягів державних замовлень у сукупності з інфляцією, масовим відпливом кваліфікованих кадрів та втратою господарських зв'язків поставили авіаційну промисловість України у такі умови, за яких серійне виробництво літаків на рівні близько 100 од. на рік стало неможливим. Ці обставини відповідно позначилися на сучасній характеристиці галузі (табл. 2).

Таблиця 2 Організаційно-економічна характеристика авіаційної промисловості України

У ході дослідження встановлено, що сучасна продукція авіаційної промисловості України має ряд суттєвих конкурентних переваг порівняно з іноземними аналогами, як-то ціна, нижча у 1,5-2 рази (інколи й більше), а також унікальні техніко-експлуатаційні можливості. Водночас в умовах нерозвиненості лізингових та кредитних схем продажу вітчизняної авіаційної техніки ці переваги нівелюються на внутрішньому ринку, а через відсутність розгалуженої мережі сервісних баз у різних регіонах світу вони нівелюються на зовнішніх ринках. Більше того, інноваційні розробки, яка створюються вітчизняними авіабудівниками, ризикують втратити свою первісну інноваційну сутність, а відтак, і конкурентну перевагу, оскільки у зарубіжних країнах світу більш швидко та послідовно реалізуються проекти зі створення аналогічних зразків авіаційної техніки. Крім того, залишається гострою проблема збереження кваліфікованих наукових кадрів. В умовах дефіциту кваліфікованої робочої сили важко буде зберегти той інноваційний потенціал, який дотепер давав змогу вітчизняній авіаційній промисловості бути представленою на світовому ринку та пропонувати унікальні розробки.

У результаті проведеного аналізу визначено, що перехідний період, який розпочався в авіаційній промисловості України у 1991 р., призвів до суттєвого скорочення українського ринку авіаційної техніки, внаслідок чого близько 80% збуту вітчизняної авіаційної промисловості на даний час зорієнтовано на експорт. Відтак, колишні спільні виробники СРСР стали конкурентами на освоєних зарубіжних ринках, а ринки колишніх союзних республік стали тепер зарубіжними для українських авіаційних підприємств. У першу чергу це стосується російської авіаційної промисловості, яка фактично є для української одночасно і партнером, і конкурентом. В цьому контексті наочно продемонстровано, що на сучасному етапі наявність взаємоконкурентних проектів не дає можливості здійснювати ефективну виробничу кооперацію між обома країнами. Водночас поки українські авіавиробники недостатньо враховують можливості співпраці з європейськими партнерами, російські виробники вже сьогодні реалізують аналогічні проекти, зокрема - новітній російський пасажирський літак SSJ-100 планується обладнати двигунами SaM-146 спільної розробки російського науково-виробничого об'єднання "Сатурн" та французької компанії Snecma.

Проведений аналіз розвитку галузі засвідчив, однією з головних помилок перехідного періоду стало надмірне покладання на один проект - військово-транспортний літак Ан-70 - без урахування можливостей його комерціалізації. Результатом такого підходу стало замороження перспективних вітчизняних проектів зі створення пасажирських літаків збільшеної місткості Ан-180 та Ан-218, поглиблення проблем з реалізацією проектів зі створення новітніх пасажирських літаків Ан-140 та Ан-148, в той час як сам проект Ан-70 за більше ніж двадцятирічний період його реалізації так і не став успішним. Натомість на українському ринку авіаційних перевезень з'явилося багато авіакомпаній, які у своїй діяльності орієнтуються або на використання застарілих моделей літаків радянського виробництва (більшості з них заборонені польоти до країн Європи), або на використання літаків іноземного виробництва (табл. 3).

Таблиця 3 Парк провідних авіакомпаній України, 2008 р.

При детальному вивченні ситуації на ринку авіаперевезень виявляється, що куповані літаки іноземного виробництва, як правило, потримані, тому їх ціна у два-три рази нижча за ціну нових літаків вітчизняного виробництва. Крім того, технічне обслуговування літаків іноземного виробництва виконується у більшості країн світу. Через такі обставини нові літаки українського виробництва навіть за умови нижчої ціни з точки зору авіакомпаній не мають переваги в цілому над літаками іноземного виробництва.

Через скорочення обсягів виробництва вітчизняні авіаційні підприємства втратили можливість своєчасного оновлення основних фондів та устаткування, внаслідок чого їх знос в авіаційній промисловості України вже перевищив 50%. Такий стан речей зберігається всупереч тому, що на законодавчому рівні авіаційна промисловість у складі машинобудування включена до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на 2003-2013 рр. Ще одним суттєвим негативним чинником стало неодноразове адміністративне об'єднання підприємств галузі у форматі вертикально інтегрованих структур, яке не створило належних умов для пожвавлення їх виробничої діяльності. Водночас аналіз розвитку світової авіаційної промисловості продемонстрував, що будь-які об'єднання підприємств у цій галузі є ефективними лише у тому випадку, коли вони ініціюються самими виробниками.

На сучасному етапі завантаженість виробничих потужностей українських авіаційних підприємств у середньому по галузі становить близько 30%, що пояснюється, з одного боку, відсутністю достатніх замовлень з боку внутрішніх споживачів, а з іншого - нестачею обігових коштів, що не дає повноцінної можливості виконувати існуючі замовлення в строк. Негативні для українського авіабудування тенденції виявляються також у посиленні ризиків, які пов'язані зі зростаючою економічною нестабільністю в більшості країн світу. При цьому вітчизняні виробники авіадвигунів більше ніж на 50% залишаються залежними від одного збутового напряму (рис. 1).

Рис. 1. Реалізація двигунів авіаційною промисловістю України по регіонах світу, %

З іншого боку, як показує досвід, в умовах посилення конкуренції на світовому ринку авіаційної техніки така висока залежність від одного збутового напряму є чинником ризику. Ще одна загроза в цьому напрямі полягає у суттєвому щорічному зростанні цін на комплектуючі вироби та енергоресурси, які надходять від іноземних постачальників, а також технічні послуги, через що поступово втрачається традиційна для української авіаційної техніки перевага - нижча ціна порівняно з іноземними аналогами, а в сукупності зі зростаючими вимогами покупців та міжнародних стандартів такі тенденції призводять до того, що вітчизняні авіаційні підприємства стають все більш залежним від тих обставин, на які вони не мають прямого впливу.

У третьому розділі - "Розробка концептуального підходу до розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва" - запропоновано науково-практичні рекомендації щодо розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва, а також сформульовано авторський концептуальний підхід до розвитку галузі.

У ході дослідження спільних рис та особливостей розвитку галузей з наукоємним виробництвом, у тому числі авіаційної промисловості України, встановлено, що за умови структуризації усі вони можуть бути систематизовані у групу критеріїв, які дадуть можливість створити відповідну класифікацію наукоємних галузей промисловості. Такий підхід дасть можливість визначати повноту їх відповідності характеристиці наукоємного виробництва, а також рівень наукоємності. Виходячи з цього, автором запропонована така класифікація наукоємних галузей: за характером походження - первинні галузі, які сформувалися на власному підґрунті (їх походження переважно не пов'язане з базовими галузями промисловості), та похідні; за віком - галузі першого періоду (сформувалися у 1900-1910-х рр.), галузі другого періоду (сформувалися у 1940-1950-х рр.), галузі третього періоду (сформувалися у 1980-1990-х рр.); за належністю до укладу - галузі ІV (частково), V та VІ технологічного укладу; за рівнем наукоємності - галузі помірної наукоємності, в яких цей показник знаходиться в межах 3,5-5,0%; галузі середньої наукоємності, в яких цей показник становить 5,0-10,0%; галузі високої наукоємності, в яких цей показник перевищує 10,0%; за концентрацією виробництва у галузі - галузі високої (декілька виробників певного виду наукоємної продукції) та найвищої (один виробник) концентрації; за характером участі держави у розвитку галузі - галузі з прямою та галузі з опосередкованою державною підтримкою; за формою розвитку - галузі випереджального розвитку та галузі відносно рівномірного розвитку; за сферою забезпечення - військові та цивільні галузі. При цьому для визначення сфери забезпечення галузі пропонується використовувати не лише співвідношення цивільної та військової продукції (у відсотках), а й частку витрат у виробництві, яка спрямовується на випуск цивільної або військової продукції. Такий підхід, як свідчить практика, дає можливість більш точно та об'єктивно визначати спеціалізацію галузі. Застосовуючи власну класифікацію до авіаційної промисловості України, стає очевидним, що ця галузь не повною мірою відповідає тим рисам наукоємного виробництва, які притаманні авіабудуванню в більшості розвинутих країнах світу. Так, за рівнем наукоємності авіаційна промисловість України поступається авіаційній промисловості західних країн, державна підтримка галузі має переважно безпосередній характер, а виробництво спрямоване в основному на створення продукції військового або, як мінімум, подвійного призначення.

Як показує досвід, одним із критеріїв ефективної діяльності для будь-якої наукоємної галузі є активна інноваційна діяльність, яка передбачає створення нових зразків продукції при найменших витратах. Для авіаційної промисловості України ця проблема з кожним роком все більшою мірою набуває актуальності, тому загальне здорожчання авіаційних проектів все частіше звертає увагу виробників на пошук тих витрат, які за наявних умов можуть бути оптимізовані. В ході дослідження витрат на створення інноваційної продукції в авіаційній промисловості встановлено, що на відміну від інших галузей промисловості, де створення нового зразка продукції відбувається в межах одного підприємства та відносно швидкими темпами, інноваційна продукція в авіаційної промисловості (літак, двигун) створюється принципово інакше. Висока складність авіаційної техніки, яка зумовлює необхідність проведення науково-дослідних робіт перед її розробкою та впровадженням у виробництво, а також структурне поєднання та технологічна спорідненість підприємств авіаційної промисловості, яка часто виходить за межі однієї країни, передбачають такий цикл створення нової продукції в авіаційній промисловості, який охоплює усю галузь, і відповідно, витрати на створення нового зразка продукції в авіаційній промисловості є галузевими. Відповідно, балансова модель витрат на створення інноваційної продукції матиме наступний вигляд:

, (1)

де - вартість створення нового зразка продукції у авіаційній промисловості,у.о.;

- сума витрат на проведення маркетингових досліджень, у.о.;

- сума витрат на проведення науково-дослідних робіт, у.о.;

- сума витрат на проведення дослідно-конструкторських робіт, у.о.;

- сума витрат на експлуатаційні випробування нового зразка продукції, у.о.;

- сума витрат на сертифікацію нового зразка продукції, у.о.;

- сума витрат на технологічну підготовку виробництва, у.о.;

- сума витрат, пов'язаних із серійним виробництвом, у.о.

На практиці запропонована модель є частковим критерієм ефективності витрат в авіаційній промисловості, вкладених у створення інноваційної продукції.

Виходячи з вищенаведених положень, з метою стимулювання розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва автором пропонуються такі заходи.

Акціонування підприємств галузі зі збереженням за державою контрольного пакета акцій та їх об'єднання у єдину інтегровану структуру. При цьому навіть створення у 2008 році більш ефективного, ніж попередній, концерну "Антонов" слід розглядати лише як тимчасовий захід, проміжну ланку на шляху до системного реформування галузі.

Диверсифікація виробництва. Для вирішення проблем на цьому шляху слід змістити акценти у таких напрямах. Перший напрям пов'язаний з детальним вивченням та освоєнням ринку літаків бізнес-класу, який щорічно зростає на 20-25%. Другий напрям пов'язаний з комерціалізацією проекту військово-транспортного літака Ан-70. Уникнути остаточного закриття цього проекту можна лише в одному з двох випадків - або застосувати нові варіанти використання цього літака, або долучити до проекту інші країни, які приділяють підвищену увагу формуванню авіаційної інфраструктури, наприклад - Китай. Третій напрям полягає у відновленні проектів зі створення пасажирських літаків Ан-180 та Ан-218.

Коригування "Програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року" в частині зміни формату державної підтримки галузі з безпосередньої на стимулювальну. В цілому, авторський концептуальний підхід до розвитку авіаційної промисловості України передбачає здійснення комплексу взаємопов'язаних реформ, спрямованих на послідовну комерціалізацію галузі та її ефективну інтеграцію у світову авіаційну промисловість (рис. 2).

Рис. 2. Авторський концептуальний підхід до розвитку авіаційної промисловості України

Висновки

У дисертації на підставі проведених досліджень вирішено актуальне наукове завдання з розробки теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо розвитку авіаційної промисловості України в умовах сучасного наукоємного виробництва. Основні висновки дослідження полягають у такому.

1. З'ясовано, що на сучасному етапі єдиного, загальноприйнятого підходу до визначення поняття "наукоємне виробництво" все ще не вироблено. Так, під наукоємним виробництвом більшість науковців розуміє виробництво, яке спирається на розвиток науково-технічної сфери, проте й зараз зберігається невизначеність з трактуванням сутності наукоємного виробництва. Виходячи з цих обставин та ґрунтуючись на проведеному аналізі, автором запропоновано власне трактування сучасного наукоємного виробництва у такому формулюванні: сучасним наукоємним виробництвом є виробництво з високою концентрацією виробничих потужностей та поглибленою спеціалізацією праці, в якому використовуються високі технології IV (частково), V та VI технологічних укладів, а також набувають завершеної - комерційної - форми результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які підвищують на якісному рівні ефективність та загальну конкурентоспроможність національної економіки країни. Встановлено, що авіаційна промисловість становить у наукоємному виробництві основу V технологічного укладу та виступає інтегруючою галуззю в промисловому комплексі національної економіки країни, зокрема серед інших галузей з наукоємним виробництвом. При цьому авіаційна промисловість є однією з найбільш капіталоємних, що зумовлено високою складністю продукції, яка випускається, а рівень наукоємності галузі становить в середньому 10%.

2. Визначено, що спільними рисами наукоємних галузей промисловості є: наявність науково-експериментальних підрозділів у структурі виробництва, висока ефективність виробництва, висока активність інноваційної діяльності, інтегруюча роль у національній економіці, а також постійна державна підтримка. Визначено також, що ключовими особливостями розвитку наукоємних галузей промисловості є: прямий зв'язок з розвитком технологічних укладів, переважно випереджальний характер розвитку, дематеріалізація виробництва, поєднання державного та приватного капіталу, а також зростання ефективності виробництва внаслідок консолідації виробників.

3. Виявлено, що на сучасному етапі світова авіаційна промисловість розвивається шляхом інтеграції науково-експериментальних та виробничих потужностей у напрямі укрупнення виробничих об'єднань та створення великих акціонерних компаній. Водночас авіаційна промисловість України залишається осторонь цих процесів.