Методологія формування оптимальної структури власності як основи економічного розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 338.24:330.111.62 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ

ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ВЛАСНОСТІ

ЯК ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО

РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

БЄЛЄНЦОВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор

Губерна Галина Костянтинівна,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри загального та адміністративного менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Воротіна Людмила Іванівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;

доктор економічних наук, професор

Хохлов Микола Пантелеймонович,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економіки і оцінки майна підприємства;

доктор економічних наук, професор

Червова Лідія Георгіївна,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем управління виробництвом.

Захист дисертації відбудеться 20 жовтня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.151.01 Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 19 вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Бєлєнцов В.М. Методологія формування оптимальної структури власності як основи економічного розвитку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2009.

Дисертація присвячена розробці теоретичних і методичних основ формування оптимальної структури власності на засоби виробництва, що сприяє найбільш стійкому й ефективному розвитку специфічної макроекономічної системи України.

Проаналізовано адекватність економічних концепцій специфіці формування, функціонування та розвитку олігархічної макроекономічної системи України. Удосконалено змістовну та відмітну характеристику процесів зростання і розвитку. Доведено, що доходи кожного члена суспільства є єдиним критерієм соціально-економічної оптимальності та ефективності функціонування і розвитку макроекономічної системи.

Розкрито діалектичний зв'язок інституціональних систем власності та державного управління в системі основних факторів сфер суспільного відтворення та обґрунтовано їх взаємозв'язок із процесами зростання та розвитку. Розроблено системну тріаду форм економічної власності, юридичних форм власності й організаційно-правових форм підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів. Встановлено взаємозв'язок стійких станів рівноваги в циклічному розвитку макроекономічної системи з рядом «золотих пропорцій» (оптимальних) у структурі власності.

Обґрунтовано перспективний варіант економічного розвитку, де визначено оптимальну структуру власності на засоби виробництва, яка найбільше забезпечує стійкість та ефективність цього процесу. Встановлено можливість прискореного економічного розвитку України шляхом демократизації структури власності.

Ключові слова: стійкість та ефективність економічного розвитку, оптимальна структура власності, «золота пропорція», системна тріада форм власності, сумісна власність трудових колективів, демократія.

АННОТАЦИЯ

Беленцов В.Н. Методология формирования оптимальной структуры собственности как основы экономического развития Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2009.

Диссертация посвящена разработке теоретических и методических основ формирования оптимальной структуры собственности на средства производства, реализация которой способствует наиболее устойчивому и эффективному экономическому развитию Украины.

Выявлена специфика формирования и функционирования макроэкономической системы Украины. Выполнен прогноз продолжительности кризиса в экономике и промышленности. Проанализирована адекватность экономических концепций выявленной специфике и обоснована методологическая база дальнейших исследований, базирующаяся на синтезе роли базовых отношений экономической собственности в развитии макроэкономической системы и концепций экономического роста и развития.

Усовершенствована содержательная характеристика процессов развития макроэкономической системы, где обосновано отличие процессов и кризисов экономического роста, экономического развития и развития экономики. Получили дальнейшее развитие теоретико-методические основы определения социально-экономического оптимума в решении проблемы эффективного функционирования и развития макроэкономической системы, который как сбалансированность потребления и производства достигается путем оптимального распределения общественного продукта, и установлен единый критерий оптимальности и эффективности - доходы каждого члена общества.

Раскрыта диалектическая связь структуры собственности и системы государственного управления в системе основных факторов сфер общественного воспроизводства и установлена их взаимосвязь с процессами экономического роста, экономического развития и развития экономики. Систематизировано существующее многообразие классификаций форм собственности в триаду форм экономической собственности, юридических форм собственности и организационно-правовых форм предпринимательской деятельности. Обосновано, что совместная собственность трудовых коллективов является более прогрессивной в отличие от долевой. Установлена взаимосвязь устойчивых состояний равновесия между производством и потреблением с фазами циклического развития макроэкономической системы и рядом структурных «золотых пропорций» (оптимальных), присущих любой природной системе.

На основе разработанных эконометрических моделей выявлены альтернативные варианты экономического развития, обоснован наиболее перспективный - с доминантой общественной собственности, определена оптимальная структура собственности, которая для наиболее устойчивого и эффективного экономического развития Украины должна формироваться по правилу первой «золотой пропорции».

Установлено, что реализация совместной собственности трудовых коллективов путем соответствующих демократических реформ создает предпосылки для ускоренного экономического развития страны. Для этого предложены соответствующие изменения в действующем законодательстве и установлена необходимость формирования структуры политической власти, адекватной оптимальной структуре собственности.

Для мониторинга процессов демократизации и экономического развития адаптированы к национальной статистике Украины основные показатели функционирования, развития и эффективности макроэкономической системы.

Ключевые слова: устойчивость и эффективность экономического развития, оптимальная структура собственности, «золотая пропорция», системная триада форм собственности, совместная собственность трудовых коллективов, демократия.

SUMMARY

Belentsov V. M. Methodology of optimum property structure formation as a base of economic development of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree competition of Doctor of Economics on speciality 08.00.03 - National Economy and Management. - Institute of the Industrial Economy of National Academy of Science of Ukraine, Donetsk, 2009.

The dissertation is devoted to theoretical and methodical bases development for optimum structure shaping of manufacture tools property where the structure promotes the steadiest and effective development of specific macroeconomic system of Ukraine.

It is analyzed the economic concepts adequacy to specificity of oligarchical macroeconomic system formation, functioning and development in Ukraine. It is advanced the substantial and distinctive characteristics of macroeconomic system development. It is proved that each society member income is a same criterion for social-economic optimality and macroeconomic system functioning and development efficiency.

It is described the dialectic connection between institutional property systems and state governing in major public manufacture factors system, and it is proved their interrelation with processes of growth and development. It is developed the system triad of economic property forms, legal ownership patterns and organizational - legal entrepreneurship forms. It is defined the interrelation of steady balance conditions in macroeconomic system cyclic development with a number of "golden ratios " (optimum) in property structure.

There is determined the economic development perspective variant and the optimum manufacture tools property structure that is best providing stability and efficiency of the process. It is established the accelerated economic development possibility in Ukraine by means of property structure democratization. There are offered some correspondent amendments for the applicable legislation and it is determined the miners trade unions potential for those implementation. It is developed the basic macroeconomic parameters system for democratization and economic development processes monitoring.

Key words: economic development stability and efficiency, optimum property structure, «golden ratio», system triad of ownership patterns, joint labour property, democracy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основу трансформації національного господарства України як макроекономічної системи становить лібералізація економіки і монополізація економічної та політичної влади вузьким колом приватних власників великого капіталу. Негативні наслідки функціонування такої системи й обмеженість перспективи розвитку стали особливо очевидними в умовах глобальної кризи та визнаються практично всіма вченими. У таких умовах ігнорування відносин економічної власності, як, наприклад, у «технократичному» напрямі інституціоналізму, стає некоректним і призводить до поглиблення соціально-економічних проблем у суспільстві, що може обернутися катастрофою макроекономічної системи.

У теперішній час найбільш досконалою для сучасного типу економічних відносин вважається змішана економіка. Ще в червні 1992 р. на міжнародній конференції ООН зроблено висновок про необхідність нової моделі соціально-економічного розвитку, що має базуватися на інтегрованих інтересах суспільства і тільки потім на інтересах приватного підприємництва. Проте існує багато поглядів щодо найбільш раціональної структури власності на засоби виробництва як основи розвитку макроекономічної системи: від приватного лібералізму в неокласичних і монетаристських концепціях до неокейнсіанської пріоритетності державної власності, що обумовлюється відносно успішним розвитком провідних країн із різною домінантою власності на засоби виробництва. Щодо перспективності розвитку національного господарства України, то, незважаючи на сумнівні результати реалізації окремих положень теорій трансформації капіталу, також існує думка прихильників моделі народної економіки про пріоритетність власності трудових колективів. Однак у будь-якому разі залишається невирішеною проблема: яка структура власності сприяє досягненню найкращих соціально-економічних результатів, найбільш стійкому й ефективному розвитку макроекономічної системи та дійсному становленню демократичного суспільства?

Вирішити зазначену проблему можна на основі встановлення кількісно-якісних зв'язків між соціально-економічними результатами розвитку макроекономічної системи та структурою власності на засоби виробництва, де раціональні пропорції між різними формами власності визначаються шляхом дослідження відповідних залежностей. Однак в економічній науці через відсутність необхідних статистичних даних таких досліджень не було. Виконати їх у даний час надає можливість офіційна статистика України, де є дані про трансформацію структури власності основних засобів виробництва та соціально-економічні результати процесу розвитку національного господарства. Практична реалізація результатів дослідження приведе до необхідності створити методологічні передумови щодо зміни напрямів трансформаційних перетворень. Мінімізація їх негативних проявів потребує розробки концептуального підходу до формування адекватної структури власності на засоби виробництва в Україні. Усе це обумовило актуальність теми дисертації, визначило її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України. У рамках теми «Удосконалення економічного регулювання розвитку промисловості в умовах трансформації економіки України» (2005-2006 рр., номер держреєстрації 0105U006623) здійснено дослідження типу макроекономічної системи, що сформувалася в Україні, і розроблено пропозиції щодо роздержавлення вугільної галузі. За темою «Економічне зростання України в умовах трансформації власності основного капіталу» (2007 р., номер держреєстрації 0107U009289) визначено вплив основних факторів виробництва, споживання та структури власності основних засобів на зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) й оптимальне співвідношення суспільної (державної та комунальної) та приватної власності. Відповідно до теми «Оптимальна структура власності як основа ефективного розвитку макроекономічної системи» (2007-2008 рр., номер держреєстрації 0107U009290) допрацьовано теоретичні питання щодо розвитку макроекономічної системи; систематизовано існуючі класифікації форм власності; визначено оптимальну структуру суспільних та приватних форм власності основних засобів, що забезпечує стійкий та ефективний економічний розвиток України, і запропоновано концептуальний підхід до її формування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і методичних основ формування оптимальної структури власності на засоби виробництва, реалізація яких забезпечує стійкий та ефективний економічний розвиток України.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

виявлено специфіку трансформації, функціонування та умови, що перешкоджають стійкому й ефективному розвитку макроекономічної системи України;

встановлено неадекватність економічних концепцій виявленій специфіці макроекономічної системи України і визначено методологічну базу подальших досліджень;

встановлено принципові відмітні ознаки динамічних процесів зростання та розвитку і критерій структурної оптимальності й ефективності макроекономічної системи;

структуровано систему основних факторів розвитку макроекономічної системи та встановлено взаємозв'язок їх динаміки з процесами зростання та розвитку макроекономічної системи;

систематизовано існуючі класифікації форм власності на засоби виробництва з виявленням найбільш прогресивних;

обґрунтовано взаємозв'язок структури власності на засоби виробництва з циклічним розвитком макроекономічної системи;

оцінено вплив основних факторів і виявлено головні причини, що перешкоджають стійкому й ефективному розвитку макроекономічної системи України;

визначено оптимальну структуру власності на засоби виробництва, яка є (або може стати) такою, що забезпечує найбільш стійкий та ефективний економічний розвиток України;

розроблено концептуальний підхід до формування оптимальної структури власності на засоби виробництва у специфічних економічних і політичних умовах сучасної України;

розроблено систему основних макроекономічних показників щодо моніторингу процесу формування оптимальної структури власності на засоби виробництва й економічного розвитку, які адаптовано до офіційної статистики України.

Об'єктом дослідження є процеси трансформації інституціональної системи власності та розвитку макроекономічної системи.

Предмет дослідження - закономірності взаємозв'язку структури власності на засоби виробництва і процесу розвитку макроекономічної системи.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є положення фундаментальної економічної науки і сучасних економічних концепцій. Для досягнення поставленої мети та вирішення поставлених завдань використано методи діалектичної логіки й історичний підхід до наукового пізнання, економіко-математичні методи та евристика, а саме: методи системно-структурного та комплексного економічного аналізу, економетричного моделювання і прогнозування - для дослідження типу макроекономічної системи України, специфіки її функціонування і тривалості виходу з кризи; діалектична логіка, історичний підхід, абстракція, евристика та системно-структурний аналіз і синтез - для аналізу адекватності економічних концепцій виявленій специфіці національного господарства України та їх синтезу у визначенні методологічної бази подальших досліджень, а також у вирішенні завдань розмежування і характеристики процесів економічного зростання, економічного розвитку та розвитку економіки, визначення критерію структурної оптимальності, ефективності функціонування і розвитку макроекономічної системи, структуризації системи основних факторів і встановлення взаємозв'язку їх динаміки з процесами розвитку макроекономічної системи, систематизації форм власності на засоби виробництва та виявлення взаємозв'язку структурних пропорцій зі станами рівноваги в циклічному розвитку макроекономічної системи; методи економетрії - для встановлення залежності між фазовими станами стійкої рівноваги макроекономічної системи і рядом структурних «золотих пропорцій», властивих системам різної природи; сукупність математичних методів економетричного моделювання, факторного аналізу та дослідження функцій - для оцінки впливу основних факторів на розвиток макроекономічної системи України і визначення оптимальної структури власності на засоби виробництва; методи діалектико-логічного узагальнення, аналізу та синтезу - для розробки концептуального підходу до формування оптимальної структури власності на засоби виробництва як основи стійкого й ефективного економічного розвитку України та розробки системи основних макроекономічних показників щодо моніторингу процесів демократизації інституціональної системи власності й економічного розвитку, адаптованих до офіційної статистики України.

Інформаційну базу дослідження становлять офіційні дані Держкомстату України, Міжнародного валютного фонду, Всесвітнього банку, країн Європейського Союзу та СНД, відповідні закони України, а також вітчизняні та зарубіжні наукові публікації та аналітичні матеріали преси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у методологічному обґрунтуванні оптимальної структури власності як основи стійкого й ефективного економічного розвитку України та концептуальних засад її формування, а саме:

уперше:

встановлено закономірність взаємозв'язку станів рівноваги між виробництвом і споживанням із циклічним розвитком макроекономічної системи та її структури, що на відміну від статичного підходу й існуючої невизначеності структурних пропорцій полягає у такому: нестійкі стани рівноваги кратні фазі р/2, а стійкі - р/4 циклу Дж. Кітчіна, які з неоднаковою періодичністю виникають у більш тривалих циклах і визначаються рядом «золотих пропорцій», що обумовлюють різний ступінь розв'язання структурних протиріч;

доведено необхідність розподілу колективних форм присвоєння на часткову та сумісну власність трудових колективів, що базується на неподільному праві володіння засобами виробництва та більшою мірою вирішує протиріччя між суспільними і приватними формами присвоєння у змішаній моделі економіки, яка припускає наявність тільки часткової колективної власності;

визначено оптимальну структуру власності на засоби виробництва, де найбільш стійкому й ефективному економічному розвитку України сприяє не домінанта приватної власності в моделі ринкової економіки або капіталістичної державної в моделі змішаної економіки, а структура власності, яка сформована за правилом першої «золотої пропорції»: індивідуальна приватна власність - 14,6%; часткова колективна - 23,6; сумісна колективна - 38,2; територіальна власність суспільства - 23,6%;

удосконалено: власність макроекономічний інституціональний

змістовну характеристику процесів розвитку макроекономічної системи, де на відміну від існуючого підходу економічне зростання, яке відбувається в результаті кількісно-якісного накопичення ресурсів і впливу НТП, виступає не критерієм, а складовою економічного розвитку. Критерієм такої складової є розвиток технологічного способу виробництва в рамках певного типу макроекономічної системи. Її переходу у принципово нову якість сприяє соціалізація інституціональної системи власності, що є критерієм розвитку економіки як макроекономічної структури;

систему класифікації форм власності, в якій запропоновано розрізняти системну тріаду форм власності, яка складається з діалектично взаємозалежних систем форм економічної власності, юридичних форм власності й організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Форми економічної власності класифікуються за ознакою суспільного та індивідуального, трудового та нетрудового присвоєння та є змістом юридичних форм власності, де до приватних належать індивідуальна трудова, нетрудова і часткова колективна власність, а до суспільних - сумісна колективна й територіальна власність суспільства. У господарському механізмі вони реалізуються в організаційно-правових формах підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів;

концептуальний підхід до формування оптимальної структури власності як основи стійкого й ефективного економічного розвитку України. На відміну від ліберального підходу і практики колишніх соціалістичних країн він полягає у демократизації суспільства шляхом актуалізації та реалізації економічного та політичного впливу трудящих на суспільні процеси, що дозволить уникнути нової трансформаційної кризи, пов'язаної з перерозподілом об'єктів власності;

дістали подальшого розвитку:

теоретико-методичні основи визначення соціально-економічного оптимуму й ефективності функціонування та розвитку макроекономічної системи, які доповнено положеннями про:

соціально-економічний оптимум, який є результатом вирішення протиріч між соціальною та економічною ефективністю функціонування і розвитку макроекономічної системи, що як збалансованість споживання і виробництва досягається шляхом ефективного (оптимального) розподілу суспільного продукту. Результатом є забезпечення максимально можливого ступеня кількісно-якісного задоволення зростаючих потреб кожного члена суспільства у процесі економічного зростання і потреб, що розвиваються у процесі економічного розвитку та розвитку економіки;

тлумачення критерію «золотого правила» нагромадження капіталу Е. Фелпса, яким є доходи кожного члена суспільства, щодо оптимальності розподілу суспільного продукту та ефективності функціонування та розвитку макроекономічної системи;

науково-методичні основи аналізу макроекономічної системи, які доповнено:

способом визначення стану рівноваги і структурних пропорцій у макроекономічній системі, що базується на системі основних факторів сфер суспільного відтворення і методах дослідження швидкості їх зміни та результату взаємодії, де максимальна швидкість відповідає стійкому стану рівноваги й оптимальним пропорціям, а нестійкому (кризовому) - мінімальна;

модифікованою для економіки України виробничою функцією (ВФ), представленою динамічними показниками в мультиплікативному вигляді - індексами ВВП, основних засобів і чисельності зайнятих в економіці. На відміну від існуючих ВФ вона включає динамічні показники трансформації структури власності основних засобів. Це дозволило виявити в Україні наявність кризи економічного розвитку і розрахувати точку біфуркації, відносно якої існують альтернативні варіанти економічного розвитку України - з домінантою приватної або суспільної власності у структурі засобів виробництва;

економіко-математичною моделлю, яка надає можливість встановити оптимальну структуру власності на засоби виробництва і включає модифіковану виробничу функцію, економетричну модель динаміки кінцевих споживчих витрат домашніх господарств як критерію, адекватного доходам кожного члена суспільства, залежно від динаміки структури власності основних засобів України та умову безперервного економічного розвитку у довгостроковому періоді - перевищення попиту над пропозицією;

показниками функціонування, розвитку й ефективності макроекономічної системи, які адаптовано до національної статистики України.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо зміни структури власності в Україні використано Головним управлінням економіки Донецької обласної державної адміністрації при розробці стратегічних напрямів розвитку вугільної галузі та включено в угоду між Кабінетом Міністрів України та Донецькою обласною радою щодо регіонального розвитку Донецької області (довідка № 1-236 від 26.06.2008 р.). Рекомендації щодо передачі державних вугільних підприємств у сумісну власність трудових колективів передані до Міністерства вугільної промисловості та будуть враховані при розробці пропозицій з реструктуризації вугільної галузі (довідка №42/04/05-05 від 11.07.2008 р.). Пропозиції щодо формування сумісної власності трудових колективів у вугільній галузі визнані доцільними і будуть доведені Незалежною профспілкою гірників Донецької області до Верховної Ради України та окремих політичних партій (довідка 08-135 від 10.10.2008 р.), а Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області - до Кабінету Міністрів України та Фонду держмайна України (лист №16-07-05124 від 15.05.2009 р.). Пропозиції з реформування структури власності використано при підготовці програми «Стратегія розвитку м. Донецька на період до 2020 року» та при реорганізації підприємств комунальної форми власності (лист №01-15/1 від 09.01.2009 р.). Результати дисертації використано при викладанні дисциплін «Основи економічної теорії», «Макроекономіка» та «Економетрія» у Донецькому державному університеті управління МОН України (довідка № 01-12/1 від 08.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дослідження та наукові результати виконано й одержано автором самостійно. Запропоновано методологічний підхід до визначення оптимальної структури власності на засоби виробництва та способу її формування для вирішення важливої науково-практичної проблеми стійкого й ефективного економічного розвитку України. Усі наукові публікації за темою дослідження підготовлено автором самостійно. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дослідження. Наукові результати дисертаційної роботи дістали схвалення на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управления, результаты» (м. Донецьк, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності в контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2008 р.); науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис інституційної системи транзитивних економік» (м. Чернівці, 2008 р.); науковій конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 34 одноосібні наукові роботи загальним обсягом 33,23 д.а., у тому числі одна індивідуальна монографія (15,4 д.а.), 25 статей у фахових наукових виданнях (16,32 д.а.) та 8 тез доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій (1,51 д.а.).

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 6 розділів, висновків, 2 додатків і списку використаних джерел із 354 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 434 сторінки, включаючи 58 ілюстрацій на 25 сторінках і 45 таблиць на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У роботі розроблено методологічні підходи до визначення оптимальної структури власності на засоби виробництва, формування якої створить передумови для стійкго й ефективного економічного розвитку України.

У першому розділі «Специфіка формування, функціонування та розвитку макроекономічної системи України» проаналізовано специфіку трансформації відносин економічної власності та формування олігархічної макроекономічної системи України, виявлено особливості її функціонування, наявність кризи в економіці, спрогнозовано її можливу тривалість.

На основі історичного підходу і системно-структурного аналізу трансформації власності проаналізовано специфіку трансформації відносин економічної власності в Україні. Встановлено, що на відміну від розвинутих країн приватизація в Україні здійснювалася шляхом перерозподілу загальнонародної власності на користь вузького кола осіб різного походження і суспільного статусу, для чого використовувалися різні методи, у тому числі й навмисне банкрутство підприємств. Аналіз методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства свідчить, що на початок широкомасштабної приватизації у 2000 р. недооцінка держмайна в економіці України становила близько десятої частини доходів держбюджету. У результаті сформувалася бізнес-бюрократична макроекономічна система олігархічного типу, де економічна та політична влада контролюється бізнес-групами, між якими існують протиріччя регресивного характеру щодо перерозподілу об'єктів власності.

У результаті аналізу та апроксимації статистичних даних виявлено, що за світовими стандартами нижче прожиткового мінімуму проживає більшість населення, а Україна дотепер належить до країн із низькою доходністю. Це пов'язано зі структурними диспропорціями в її економіці, що підтверджується результатами порівняння галузевої структури України і розвинутих країн, орієнтацією економіки на експорт низько- і середньотехнологічної продукції, що як і імпорт, за рахунок якого в основному задовольняються потреби населення, становить близько половини ВВП.

Бідність призводить до регулярного зниження чисельності постійного населення, яке за період з 1996 по 2007 р. скоротилося на 4,013 млн. осіб. Із них три чверті - у результаті перевищення смертності над народжуваністю, а інша частина - внаслідок міграції на постійне місце проживання до інших країн. У результаті, як свідчить аналіз, виконаний на основі побудованої економетричної залежності (1) індексів рівня безробіття (у_б) від чисельності зайнятих в економіці (ч_з) і наявного населення (ч_н), починаючи з 2000 р. (ч_зconst) зниження рівня безробіття відбувається головним чином за рахунок перевищення смертності над народжуваністю.

lnу_б =3,38lnч_н-9,82lnч_з. (1)

Використання побудованих економетричних залежностей (2) індексу ВВП (v) від індекс-дефлятора ВВП (І_д) та індексу промислової продукції (v_н) від індексу цін виробників промислової продукції (І_цп) дозволило виявити нееластичний попит і монополізацію внутрішнього ринку промислової продукції діючими бізнес-групами, яким у 2004 р. належало близько 45% основних засобів в економіці та 66% у промисловості.

lnv =0,65lnІ_д-0,19 й lnv_н=0,95lnІ_цп-0,204. (2)

Нееластичний попит населення перешкоджає розвитку внутрішнього ринку, переорієнтує економіку на експорт середньо- та низькотехнологічної продукції і викликає дефіцит зовнішніх і внутрішніх інвестицій. При цьому тільки з 2000 р. внутрішні інвестиції у приватному секторі економіки стали дещо вищими, що пов'язано головним чином із масштабною приватизацією рентабельних або потенційно рентабельних державних підприємств.

Після усунення «помилок» у недооцінці власного капіталу, використовуючи рекомендовані у вищезазначених методичних рекомендаціях коефіцієнти покриття (К₁) і забезпеченості власними оборотними засобами (К₂), встановлено, що економіка України та її промисловість практично перебувають у стані банкрутства та мають тенденцію до погіршення фінансового стану. Це дозволило зробити висновок про наявність глибокої кризи у країні. Для оцінки її тривалості побудовано прогнозні моделі (3)-(6) коефіцієнтів К₁ і К₂.

Для економіки України:

; (3)

. (4)

Для промисловості України:

; (5)

. (6)

Виходячи з умови досягнення наведених у методичних рекомендаціях нормативних значень коефіцієнтів К₁ і К₂, розраховано, що промисловість, можливо, вийде з кризового стану до 2015 р., проте процес виходу економіки України може розтягнутися до 2030 р.

Отже, головною особливістю функціонування олігархічної макроекономічної системи України є бідність більшої частини населення. Як наслідок, іншими особливостями виступають перевищення смертності над народжуваністю, міграція населення, порушення закономірних пропорцій між секторами економіки, слаборозвинений внутрішній ринок, орієнтованість економіки переважно на експорт сировини і продукції проміжного споживання, дефіцит внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Без реструктуризації це затягує стагнацію економіки України, що виникла після розпаду СРСР, на тривалий строк.

У другому розділі «Теоретичні положення розвитку макроекономічної системи» проаналізовано адекватність економічних концепцій зростання й розвитку особливостям функціонування олігархічної економіки України та визначено теоретико-методичну базу подальших досліджень, обґрунтовано принципові відмінності між процесами економічного зростання, економічного розвитку і розвитку економіки, встановлено єдиний критерій оптимального розподілу суспільного продукту й доходів у суспільстві, ефективності функціонування та розвитку макроекономічної системи.

У результаті аналізу неокласичних, неокейнсіанських та інституціональних концепцій зростання й розвитку встановлено, що, базуючись на абсолютизації одних чи інших форм власності, їх рекомендації, пов'язані з взаємозв'язком певних економічних явищ і процесів (рис. 1), неадекватні виявленій специфіці макроекономічної системи України, у першу чергу, «олігархічним» відносинам економічної власності. За таких умов стає проблематичним не тільки реалізація права трудових колективів володіти засобами і результатами виробництва на частковій основі, що пропонується концепціями трансформації капіталу, але й ефективний перерозподіл доходів державою. Обґрунтовано, що вирішення проблеми економічного розвитку України необхідно розглядати шляхом синтезу ролі базисних відносин економічної власності в розвитку макроекономічної системи і найбільш раціональних підходів у економічних концепціях зростання й розвитку. Це становить теоретичну та методичну основу подальших досліджень.

У неокласичних концепціях економічне зростання розглядається як результат взаємодії факторів виробництва. Залежно від ступеня впливу науково-технічного прогресу (НТП) розрізняють переважно екстенсивне або інтенсивне зростання виробництва. У неокейнсіанських моделях економічне зростання пов'язується із збільшенням споживання. Обґрунтовано, що в діалектиці відносин сфер виробництва і споживання необхідно також розрізняти переважно екстенсивне й інтенсивне зростання споживання, які в сукупності з аналогічними процесами зростання виробництва і характеризують економічне зростання.

На відміну від існуючої точки зору доведено, що критерієм економічного розвитку виступає не економічне зростання, а розвиток технологічного способу виробництва, що відбувається у результаті як інтенсифікації виробництва й споживання за рахунок НТП, так і розвитку відносин економічної власності. Якщо при цьому макроекономічна система не переходить у принципово нову якість, то це характерне для процесу економічного розвитку, де економічне зростання є його невід'ємною складовою та необхідною умовою розвитку. Справедливість цього положення підтверджується історією розвитку сучасних провідних країн. У принципово нову якість макроекономічну систему переводить соціалізація відносин економічної власності. Тому розвиток технологічного способу виробництва є необхідною, а соціалізація відносин економічної власності достатньою умовою і критерієм розвитку економіки як макроекономічної структури.

Головною метою макроекономічної системи є задоволення закономірно зростаючих потреб суспільства у процесі економічного зростання та потреб суспільства, що розвиваються у процесі економічного розвитку й розвитку економіки, насамперед за рахунок власного виробництва. З урахуванням цього надано такі визначення розглянутих вище процесів зростання й розвитку: економічне зростання - це кількісно-якісне задоволення закономірно зростаючих суспільних потреб за рахунок зростання власного виробництва в результаті накопичення ресурсів і НТП у межах певного типу макроекономічної системи; економічний розвиток - це кількісно-якісне задоволення суспільних потреб, які закономірно розвиваються, за рахунок зростання власного виробництва в результаті розвитку технологічного способу виробництва в межах певного типу макроекономічної системи; розвиток економіки - це кількісно-якісне задоволення суспільних потреб, які закономірно розвиваються, за рахунок зростання власного виробництва в результаті розвитку технологічного способу виробництва і соціалізації відносин економічної власності, що переводить макроекономічну систему у принципово нову якість.

Відповідно до цих процесів слід розрізняти кризу економічного зростання, економічного розвитку і розвитку економіки. При різкому спаді власного виробництва, коли не відбувається кількісно-якісного накопичення ресурсів, виникає криза економічного зростання. При переважно екстенсивному економічному зростанні або за відсутності прогресу в розвитку відносин економічної власності в рамках певного типу макроекономічної системи виникає криза економічного розвитку. Якщо відносини економічної власності перешкоджають переведенню макроекономічної системи в нову якість, то виникає криза розвитку економіки.

Через різну спрямованість процесів зростання та розвитку кінцеві соціальні й економічні результати відрізняються. Із їх співвідношення з витратами ресурсів і діалектичної єдності властивостей дискретності та безперервності розвитку випливає економічна й соціальна ефективності функціонування і розвитку макроекономічної системи. Вони діалектично взаємозалежні, оскільки формуються у сфері споживання і виробництва відповідно. З точки зору ефективності виробництва соціальні витрати є неефективними. Однак у процесі суспільного відтворення ефективність виробництва й споживання діалектично пов'язані однією головною метою - кількісно-якісне задоволення потреб суспільства і кожного його члена. Обґрунтовано, що ступінь їх задоволення визначає соціальну ефективність. Відповідно до принципу ефективності за Парето задоволення потреб неможливе без обмеження інтересів якоїсь частини суспільства. Це обмежує соціальну ефективність. Даного принципу дотримуються й у сфері виробництва, оскільки одержання економічних переваг одним суб'єктом господарювання погіршує економічне становище іншого. Таким чином, якщо економічна ефективність визначає ефективність сфери виробництва, то соціальна ефективність - це ефективність сфери споживання.

На основі такого діалектичного взаємозв'язку ефективностей сфер виробництва й споживання обґрунтовано, що при вирішенні виникаючих протиріч між соціальною та економічною ефективністю в макроекономічній системі виникає певний соціально-економічний оптимум, який досягається шляхом оптимального (ефективного) у першу чергу розподілу, що визначається ступенем досягнення соціальною та економічною ефективностями оптимальних значень, а потім обміну суспільного продукту. Це дозволяє збалансувати виробництво та споживання суспільного продукту, де єдиним критерієм їх ефективності й оптимальності розподілу, а отже, ефективності функціонування та розвитку макроекономічної системи, виступає критерій «золотого правила» нагромадження капіталу Е. Фелпса - доходи кожного члена суспільства. Їх максимізація є головною метою функціонування і розвитку макроекономічної системи.

Макроекономічна система не є стаціонарною. Їй властивий закономірний прогресивний розвиток. Отже, закономірним є зростання соціальної та економічної ефективностей. Виходячи з діалектики їх відносин, обґрунтовано необхідність збалансованості динаміки їх зростання та надано визначення ефективностей економічного зростання, економічного розвитку та розвитку економіки. Їх необхідно розглядати як ступінь (повноту) кількісно-якісного задоволення закономірно зростаючих потреб суспільства і кожного його члена за рахунок зростання власного виробництва в результаті накопичення ресурсів і науково-технічного прогресу та потреб суспільства і кожного його члена, які розвиваються та забезпечуються за рахунок зростання власного виробництва у процесі розвитку технологічного способу виробництва в межах певного типу макроекономічної системи, і соціалізації відносин економічної власності, що переводить її у принципово нову якість.

У результаті кожному з процесів зростання й розвитку властивий свій соціально-економічний оптимум як результат збалансованості соціальної та економічної ефективності, що забезпечує найбільший ступінь кількісного та якісного задоволення зростаючих потреб суспільства і кожного його члена в процесі економічного зростання та потреб, які розвиваються у процесі економічного розвитку і розвитку економіки.

У третьому розділі «Власність та розвиток макроекономічної системи» розкрито діалектичний зв'язок інституціональної системи власності та державного управління в системі основних факторів сфер суспільного відтворення та визначено їх взаємозв'язок із процесами розвитку макроекономічної системи, систематизовано та виявлено найбільш прогресивні форми власності на засоби виробництва, встановлено взаємозв'язок станів рівноваги між виробництвом і споживанням із циклічним розвитком макроекономічної системи й інституціональної системи власності.

На основі діалектичної логіки та теорії факторного аналізу за ступенем впливу на розвиток макроекономічної системи систематизовано ієрархічну структуру основних факторів сфер суспільного відтворення. Факторами першого порядку виступають основні фактори виробництва (основний капітал, праця та НТП) і споживання (доходи населення й держави), другого інституціональна система власності та державного управління як основні фактори розподілу, а третього ціна як основний фактор обміну.

Обґрунтовано діалектичний взаємозв'язок між інституціональними системами власності та державного управління. Історично розвиток базисної інституціональної системи власності впливає на розвиток інституціональної системи державного управління, і навпаки. Наприклад, розвинута інституціональна система державного управління дозволила відносно безболісно у 1980-х роках здійснити широкомасштабну приватизацію у провідних країнах світу. Ці системи утворюють інституціональну систему розподілу, де змістом, як певні норми права, виступають інститути, що в суспільстві реалізуються через відповідні інституції. З урахуванням вищевикладеного встановлено взаємозв'язок основних факторів першого і другого порядку із процесами зростання та розвитку (рис. 2).

На основі категорій «зміст» і «форма», «базис» і «надбудова» існуючу різноманітність класифікацій форм власності систематизовано у тріаду форм економічної власності, юридичних форм власності й організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Розвиток відносин економічної власності пов'язаний із безперервним процесом накопичення і вирішення внутрішніх протиріч щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Протиріччя виникають між індивідуальною та суспільною, трудовою та нетрудовою формами присвоєння, які визначають зміст відносин економічної власності й утворюють систему їх форм. У суспільстві як норми права вони закріплюються відповідними законами в базисній системі юридичних форм власності приватних і суспільних. До приватних належить індивідуальна трудова, нетрудова й часткова колективна власність, а до суспільних сумісна колективна (сумісна власність трудових колективів) і територіальні форми власності (державна, комунальна, муніципальна тощо). У господарському механізмі вони реалізуються у надбудовних інституціях організаційно-правових формах підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів. Узагальнено вони включають підприємство з територіальною власністю суспільства, колективне підприємство з частковою і сумісною власністю, приватне підприємство і приватних підприємців. У результаті їх комбінацій виникає підприємницьке товариство.

Обґрунтовано, що сумісна власність є більш прогресивною, ніж часткова власність трудових колективів, яка з'явилася після кризи 1929-1933 рр. Історично із трансформацією структури власності пов'язані найбільш глибокі кризи як результат накопичення протиріч між юридичними формами присвоєння, що є закономірним у процесі еволюційного розвитку макроекономічної системи. Тому в перспективі закономірна і поява сумісної власності трудових колективів.

Протиріччя у структурі юридичних форм власності не єдині в макроекономічній системі, отже, існують й інші види криз. Як фаза циклічного розвитку вони закономірні, але іноді відбувається катастрофа системи. На основі теорії катастроф В. Арнольда й історичного підходу, використовуючи методи евристики та діалектичної логіки, встановлено взаємозв'язок стійких і нестійких станів рівноваги між виробництвом і споживанням із циклічним розвитком макроекономічної системи. Періодичність основних економічних циклів кратна періодичності циклу Дж. Кітчіна. Цей висновок Й. Шумпетера підтверджується відсутністю автокореляції залишків у побудованій економетричній моделі (7) за вибіркою історичних даних про тривалість криз (t), їх глибину (h) і періодичність (T).

t=0,62h+0,95T . (7)

Незалежність змінних h і T у моделі (7) показує, що глибина кризи залежить не від періодичності циклів, а від структурних диспропорцій як наслідку прояву структурних протиріч. Існують фази циклу, коли між виробництвом і споживанням виникають стани рівноваги. Тоді диспропорції дорівнюють нулю. Доведено, що нестійкі стани рівноваги виникають у фазах циклу Дж. Кітчіна р/2, а стійкі - р/4. У більш тривалих циклах, які його включають, стани рівноваги виникають у фазі циклу К. Жугляра - р/3, С. Кузнеця - р/5, М. Кондратьєва - р/18 (рис. 3). Якщо між циклами зміщення по фазі є таким, що нестійкі стани рівноваги збігаються, то криза поглиблюється і може виникнути катастрофа макроекономічної системи.

Процес коливань відбувається з різною швидкістю зміни стану макроекономічної системи, що виявляється у нерівній динаміці індексів ВВП будь-якої економіки. У нестійких положеннях рівноваги вона дорівнює нулю (точки з непарними індексами на рис. 3), у стійких - максимальна (точки з парними індексами на рис. 3). Отже, критичні значення структурних пропорцій можна визначити, досліджуючи швидкість зміни стану макроекономічної системи як функцію від відповідних основних факторів сфер суспільного відтворення. Їх різні комбінації в багатовимірному фазово-факторному просторі обумовлює біфуркаційний характер розвитку макроекономічної системи та різноманіття оптимальних і кризових структурних пропорцій.

Визначена особливість циклічного розвитку макроекономічної системи справедлива і для інституціональної системи власності, що підтверджується виявленими коливаннями у протифазі нагромаджень основних засобів приватної та суспільної (комунальної та державної) власності України (рис. 4).

Таким чином, оптимальні та критичні структурні пропорції в інституціональній системі власності можна визначити, досліджуючи відповідно на мінімум і максимум швидкість зміни стану макроекономічної системи, що має бути функцією від відповідних факторів сфер суспільного відтворення.

У четвертому розділі «Оцінка впливу основних факторів на розвиток макроекономічної системи України» виконано оцінку впливу динаміки основних факторів виробництва, споживання, розподілу й обміну на швидкість зміни виробництва та споживання ВВП, виявлено наявність кризи економічного розвитку, «пастку убогості» в економіці й альтернативні варіанти економічного розвитку України.

...