Методологія формування оптимальної структури власності як основи економічного розвитку України

Для оцінки впливу динаміки основних факторів виробництва на швидкість зміни виробництва ВВП використано виробничу функцію (ВФ). При її побудові для нестійких трансформаційних макроекономічних систем виникають певні труднощі: проблема специфікації ВФ; достатність і достовірність економічної інформації; тривалі за часом і значні за масштабом кризові відхилення економіки від стану рівноваги; різка інтенсифікація процесів. У сукупності це призводить до втрати порівнянності між сусідніми членами часових рядів і виходу ВФ за межі економічної області, які визначаються умовами: ВВП/К>0 і ВВП/L>0, де K і L - показники, що характеризують основний капітал і працю.

Обґрунтовано, що вирішити зазначені вище проблеми дозволяє використання нормованих економічних індексів (далі індексів) шляхом їх приведення до певного базисного періоду. На відміну від пропонованого Дж. Мідом варіанта ВФ адитивного виду вона має бути представлена у вигляді v=k¹l²e^pt, де v, k, l та e^pt - індекси ВВП, основних засобів, чисельності зайнятих в економіці та нейтрального НТП відповідно; - коефіцієнт масштабності або мультиплікації; ₁,₂ - коефіцієнти, що характеризують вплив капіталу та праці на приріст ВВП.

У результаті аналізу відповідних статистичних даних України за 1996-2004 рр. ВФ має такий вигляд:

v=0,93k^2,01l^2,62e^0,024t. (8)

За допомогою ВФ (8) з необмеженою економічною областю (lnv/lnk=₁=2,01>0, (lnv/lnk=₂=2,62>0) встановлено, що в Україні основні засоби та зайняті в економіці не перешкоджають можливості різкого зростання виробництва (=₁+₂=4,63>0), але ефективність їх використання низька і немає тенденції до її підвищення. Це підтверджує динаміка розрахованих індексів сукупної факторної продуктивності (TFP), які незначно коливаються відносно 100-відсоткового рівня (рис. 5), а також незначним впливом НТП на приріст ВВП, що підтверджується низькою оцінкою параметра t.

Доведено, що політична нестабільність поглиблює стагнацію економіки України, яка в умовах глобальної світової кризи завершилася значним падінням виробництва. Це підтверджує аналіз на основі ВФ (9) із додатковим використанням даних після 2005 р., коли змінилася структура політичної влади конкуруючих бізнес-груп. У ВФ (9) низьке значення параметру при факторі (t) ще раз доводить незначність впливу НТП, а відсутність фактора (k) свідчить про можливість зростання ВВП переважно внаслідок кількісного накопичення трудових ресурсів, що значно його обмежує.

v=0,89l^2,93e^0,054t. . (9)

Основними факторами споживання є доходи держави і населення, але використати офіційні статистичні дані при об'єктивній недостовірності обліку останніх проблематично. Обґрунтовано, що альтернативним показником в умовах низьких доходів більшої частини населення є кінцеві споживчі витрати домогосподарств. Тоді з умови порівнянності як альтернативний показник доходам держави слід використати кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління (держави). Разом із валовим нагромадженням капіталу і чистим експортом вони є елементами побудованої моделі сукупного попиту в індексах відповідних показників, розрахованих за статистичними даними України:

v=d^0,45g^0,195w^0,301u^0,037, (10)

де d - індекс кінцевих споживчих витрат домашніх господарств; g - індекс кінцевих споживчих витрат держави; w - індекс валового нагромадження основного капіталу; u - індекс чистого експорту, включаючи незначний споживчий попит некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

За допомогою моделі сукупного попиту (10) та побудованих економетричних залежностей v=0,948p^0,982 і w=0,812p^1,462 встановлено: зростання валового нагромадження основного капіталу (w) в остаточному підсумку відбувається в результаті збільшення сукупних споживчих витрат держави й домашніх господарств (p), але ступінь впливу останніх на зростання ВВП вищий більш ніж у 2 рази (lnv/lnd=0,45>lnv/lng=0,195); у довгостроковому періоді найменш значимим є чистий експорт (lnv/lnu=0,037), але у короткостроковому періоді через експортну орієнтованість економіки він може істотно впливати на приріст ВВП. Це підтверджується оцінкою впливу елементів сукупного попиту в 2005 р. за їх темпами приросту відносно ВВП у 2004 р., коли через різке перевищення імпорту над експортом у 2005 р. приріст ВВП знизився на 6,58%.

Таким чином, найбільш значущими для зростання ВВП, незважаючи на низький рівень, є доходи населення. Їх збільшення сприяє зростанню споживання і заощаджень, які в стабільній економіці трансформуються в інвестиції, але в Україні випереджальне зростання споживчих цін над збільшенням доходів населення призводить до зниження заощаджень. Це підтверджується результатами аналізу з використанням побудованої економетричної залежності (11) індексів вкладів фізичних осіб у банківські установи (q) від індексів доходів населення (c) і споживчих цін (I_сц): |q/c=5,723|<q/I_сц=-8,717|.

q=5,723c-8,717I_сц. (11)

Згідно з висновком Дж. Кейнса та світовими стандартами граничний рівень доходів населення, при якому здійснюються ефективні інвестиції в національну економіку, відповідає значенню граничної схильності до заощадження MPS=0,3-0,4. В Україні, як встановлено за допомогою побудованої економетричної залежності (12) приросту фінансових активів на душу населення (Q) від доходів на душу населення за винятком податків і трансфертних виплат (C), значення MPS=1-Q/C=0,19 майже у два рази нижче.

Q=0,19C-449,55. (12)

Це дозволило дійти таких висновків: доходи відносно багатої частини населення практично не впливають на зростання заощаджень; унаслідок неефективного розподілу доходів в економіці України з'явилася «пастка убогості». У результаті - дефіцит внутрішніх інвестицій та криза економічного розвитку.

Обґрунтовано, що підпорядкування інституціональної системи державного управління України інтересам олігархічних бізнес-груп є однією з причин неефективного розподілу доходів. Іншою причиною є сформована інституціональна система власності. Для оцінки її впливу на розвиток макроекономічної системи України побудовано ряд економетричних залежностей.

За допомогою залежності (13) виявлено, що при відносно постійній чисельності зайнятих в економіці суспільна і приватна власність практично однаково впливають на нагромадження основних засобів: lnk/lnk₁ lnk/lnk₂.

k=0,003k₁^0,551 k₂^0,439, (13)

де k₁ й k₂ - індекси основних засобів суспільної та приватної власності відповідно.

З використанням залежності (14) у результаті порівняння еластичностей у точках y₁ і y₂ визначено: якщо суспільна власність у структурі основних засобів перевищує 29%, то вона більше впливає на зростання чисельності зайнятих в економіці.

l=0,8y₁+0,2y₂, (14)

де l, y₁ і y₂ - індекси чисельності зайнятих в економіці, питомої ваги суспільної та приватної власності у структурі основних засобів відповідно.

Для оцінки впливу суспільної та приватної власності на зростання ВВП із урахуванням залежності (13), залежності l=0,003l₁^0,507l₂^0,488 (l₁, l₂ - індекси зайнятих в економіці за суспільною та приватною формами власності відповідно) і тотожностей k₁=y₁^k , k₂=y₂^k ВФ (8) модифікована таким чином:

. (15)

У результаті порівняння еластичностей модифікованої ВФ (15) у точках y₁ і y встановлено: якщо питома вага суспільної власності в структурі основних засобів перевищує 25,3%, то вона більше впливає на зростання виробництва ВВП. Це дозволило дійти висновку про існування двох альтернативних варіантів біфуркаційного розвитку України - з домінантою суспільної або приватної власності.

Вважається, що у сфері виробництва приватна власність більш ефективна, але через відсутність статистичних даних розрахувати продуктивність праці та фондовіддачу неможливо. Дані показники одержано шляхом розрахунків після перетворення модифікованої ВФ (15) на моделі (16) і (17).

Індекс продуктивності праці за суспільною та приватною формами власності:

, . (16)

Індекс фондовіддачі за суспільною та приватною формами власності:

, . (17)

За допомогою моделей (16) і (17) розраховано, що приватній власності властиве випереджальне зростання ефективності використання факторів виробництва, але цей висновок сумнівний, оскільки у процесі трансформації економіки Україні були приватизовані в основному рентабельні або потенційно рентабельні державні підприємства. Проте за допомогою залежності (18) визначено, що суспільна власність більшою мірою, ніж приватна, сприяє зростанню інвестицій в основний капітал (z): lnz/lnk₁=4,53>lnz/lnk₂=2,7.

. (18)

У свою чергу, збільшення інвестицій залежить від зростання основних факторів споживання ВВП - доходів держави і населення. За допомогою залежності (19) встановлено, що на зростання доходів держави (s) позитивно впливає збільшення кінцевих споживчих витрат домогосподарств (d), зростання питомої ваги суспільної власності (y₁) у структурі основних засобів і негативно - приватної власності (y₂): s/d=0,57, s/y₁=1,19, s/y₂=-0,79. При цьому з використанням залежності (20) доведено, що суспільна власність майже у два рази більше впливає на зростання кінцевих споживчих витрат домогосподарств (d): lnd/lnk₁ : lnd/lnk₂=1,95.

s=0,75d+1,19y₁-0,79y₂. (19)

. (20)

Разом із власністю розподільну функцію в економіці виконує і основний інструмент обміну - ціна. Як опосередковуючий фактор, вона також впливає на економічний розвиток. За допомогою залежностей (21) встановлено, що збільшення споживчих цін (І_сц) негативно впливає як на зростання ВВП (v/ І_сц=-0,038<0), так і на зростання інвестицій (z/ І_сц=-0,146<0).

v=-2,876-0,038 І_сц +2,695k₁+1,19k₂;

z=-10,346-0,146 І_сц+7,44 k₁+3,99k₂ . (21)

Таким чином, споживчі ціни в Україні стримують її економічний розвиток.

У п'ятому розділі «Оптимальна структура власності та економічний розвиток України» обґрунтовано перевагу варіанта економічного розвитку з домінантою суспільних форм власності на засоби виробництва. Встановлено, що стійкі стани рівноваги макроекономічної системи, як і в будь-якій природній системі, визначаються рядом структурних «золотих пропорцій», а оптимальна структура власності основних засобів, що сприяє найбільш стійкому й ефективному економічному розвитку України, має формуватися за правилом першої «золотої пропорції». Доведено можливість прискореного економічного розвитку країни шляхом демократизації інституціональної системи власності.

Існування альтернативних варіантів розвитку підтверджує відносно успішний економічний розвиток провідних країн світу з домінантою як суспільних, так і приватних форм власності. Обґрунтовано, що в останньому випадку для регулювання виникаючих диспропорцій у розподілі доходів необхідна розвинута інституціональна система державного управління. Це підтверджується досвідом великомасштабної приватизації у 1980-х роках без істотних негативних наслідків для економік цих країн. В Україні розвитку інституціональної системи державного управління перешкоджає олігархічна інституціональна система власності, яка пригнічує прогресивні форми присвоєння засобів і результатів виробництва. Аргументовано, що подальша приватизація на тлі закономірної глобалізації світової економічної системи приведе до підпорядкування України транснаціональному капіталу, оскільки основне економічне протиріччя провідних країн світу вирішується за рахунок менш розвинутих.

Для обґрунтування перспективного варіанта економічного розвитку модифіковану ВФ (15) перетворено таким чином:

v=0,92k^1,99e^0,024t_v(y₁), ,

де . (22)

За допомогою ВФ (22) досліджено стабільність процесу виробництва (vmax). Встановлено, що суспільна власність сприяє випереджальному зростанню виробництва ВВП в Україні: _v(y₁) у першому варіанті більше, ніж у другому (табл. 1), а отже, темпи зростання ВВП (v) вищі. У сукупності вищевикладене дозволяє дійти висновку про те, що для України найбільш перспективним варіантом є економічний розвиток із домінантою суспільних форм власності в структурі засобів виробництва.

Для визначення оптимальної структури власності розроблено економіко-математичну модель (23), де , а умову встановлено з необхідності перевищення попиту над пропозицією як стимулу безперервного зростання й розвитку в довгостроковому періоді та знайдено критичні значення .

(23)

Із знайдених критичних значень логічним шляхом відібрано альтернативні варіанти оптимальної структури власності (варіанти 1-4, табл. 2). П'ятий варіант обраний, виходячи із заяви голови Фонду держмайна про частку державної власності в економіці України на початок 2009 р. У результаті порівняння встановлено, що найгіршим варіантом є домінування приватної власності у структурі засобів виробництва (п'ятий варіант), а найбільш стійкому й ефективному економічному розвитку сприяє перший варіант, у якому темпи зростання доходів населення максимальні та випереджають темпи зростання виробництва (_d(y₁)=1,01>_v(y₁)=0,95 d>v).

Значення Y₁ і Y₂ у перших чотирьох варіантах досить близькі до ряду «золотих пропорцій», властивих будь-якій природній системі, та визначаються з виразу (m - цілі позитивні числа). Встановлено, що «золоті пропорції» пов'язані практично функціональною залежністю з рядом фаз р/n (n - кратне чотирьом), характерних для стійких станів рівноваги макроекономічної системи. Це підтверджується майже нульовими залишками значень Ф_m в одержаній економетричній залежності Ф_m =-0,019+0,81 р/n.

Найкращий варіант структури власності основних засобів (0,66:0,34) найбільш близький до першої «золотої пропорції» (0,618:0,382). Погрішність становить 6,8%, що припустиме, особливо з урахуванням якості статистичної інформації в Україні та специфіки економетричного моделювання. Результати оцінки даної структури власності задовільні:

, , (табл. 3).

У 1995 р. структура власності засобів виробництва в Україні була близькою до оптимальної (Y₁=62%, Y₂=38%), а обсяг виробництва ВВП і доходи населення знижувалися. Тобто диспропорції у сфері розподілу збереглися, що пов'язано з протиріччями у структурі приватних форм, де домінує індивідуальна нетрудова власність олігархічних бізнес-груп. На підставі цього зроблено висновок про те, що розподіл за правилом першої «золотої пропорції» має бути більш структурованим при домінанті форм із більш вираженим характером суспільного присвоєння.

У суспільній власності визначити домінанту будь-якої форми важко, оскільки змішуються ознаки присвоєння. У приватній має домінувати часткова колективна власність, але у колективній власності сумісна форма присвоєння має більш виражений характер суспільного присвоєння. Це надало можливість скласти систему рівнянь, які дозволяють розрахувати оптимальну структуру власності, адекватну більш прогресивній моделі економіки:

(24)

де й , і сумісна колективна і територіальна власність суспільства, індивідуальна приватна та часткова колективна власність відповідно.

У результаті розв'язання системи (24) одержано таку оптимальну структуру власності: індивідуальна приватна власність 14,6%; часткова колективна власність 23,6; сумісна колективна власність 38,2; територіальна власність суспільства 23,6%. Якщо в системі (24) виключити показник і рівняння, що характеризують сумісну колективну власність, то вийде один із варіантів оптимальної структури власності, адекватної моделі змішаної економіки: індивідуальна приватна власність 14,6%; часткова колективна власність 23,6; територіальна власність суспільства 61,8%. Однак цей варіант потребує націоналізації засобів виробництва.

Обґрунтовано, що вирішити проблему прискореного економічного розвитку України можливо. Це обумовлено законом прискореного розвитку економічних систем унаслідок прогресу технологічного способу виробництва та еволюції форм власності, в результаті чого зменшується період існування менш розвинутих економічних систем і прискорюється їх трансформація у більш розвинуті. Найбільш переконливо це підтверджується економічними успіхами Китаю, де, незважаючи на появу приватної власності, домінує державна власність на засоби виробництва. В Україні приватна та державна власність стала не інструментом економічного розвитку, а предметом спекуляції олігархічних бізнес-груп. Тому перейти від стагнації до прискореного економічного розвитку країни доцільно тільки шляхом демократичних перетворень у суспільстві, але відповідно до наведених С. Хантінгтоном результатів досліджень у країнах із низькою доходністю вони неможливі. З іншого боку, неможливо підвищити їх доходність без демократичних реформ. Тобто з'являється замкнуте коло як специфічний прояв «пастки убогості», розриву якої перешкоджає монополізація олігархічними бізнес-групами економічної та політичної влади, що діалектично співвідносяться як зміст і форма. Отже, необхідно змінити зміст, тобто економічну владу, основу якої становить сформована структура власності. Якщо демократія це влада народу, а не вузького кола осіб, то необхідна демократизація власності шляхом більш рівномірного розподілу економічної влади в суспільстві.

У шостому розділі «Концептуальний підхід до формування основи економічного розвитку України» проаналізовано чинне законодавство України стосовно регулювання інституціональної системи власності та запропоновано основні демократичні зміни в ній. Обґрунтовано необхідність збалансованості інститутів економічної та політичної влади і пріоритетну роль профспілок у вирішенні даної проблеми. Для моніторингу процесів демократизації інституціональної системи й економічного розвитку розроблено систему основних макроекономічних показників.

Реалізація сумісної власності трудових колективів шляхом приватизації підприємств, які залишаються в державній власності, є більш «м'яким» способом переходу від переважно екстенсивного економічного зростання до економічного розвитку країни, ніж націоналізація або реприватизація засобів виробництва, і означає початок переходу макроекономічної системи у принципово нову якість. У результаті аналізу встановлено, що демократизації інституціональної системи власності в чинному законодавстві України перешкоджає абсолютизація індивідуального права приватної власності. Наприклад, у Конституції України їй належить пріоритетне право і відсутні форми власності трудових колективів. Унаслідок цього закони про приватизацію спрямовані на монополізацію права власності олігархічними бізнес-групами. Спроба реалізувати у Цивільному кодексі України (ЦКУ) сумісну ознаку присвоєння у колективних формах призвела до суперечливості його окремих статей, а в системі організаційно-правових форм підприємницької діяльності, наведених як у ЦКУ, так і в Господарському кодексі України (ГКУ), відсутній господарюючий суб'єкт із сумісною власністю на засоби виробництва.

Для усунення зазначених перешкод демократизації інституціональної системи власності визначено основні підходи до зміни чинного законодавства. У Конституції України необхідно відобразити, що соціальна спрямованість економіки базується на структурі власності засобів виробництва, де домінуючою має бути власність трудових колективів при пріоритетному розвитку сумісної форми присвоєння засобів і результатів виробництва. У ЦКУ необхідно закріпити принцип неподільності права володіння, розпорядження і користування сумісною колективною власністю, а в ГКУ відобразити колективне підприємство із сумісною власністю трудового колективу. У законах, що стосуються приватизації, зафіксувати пріоритетне право трудових колективів приватизувати та трансформувати державні й комунальні підприємства у сумісну власність.

Обґрунтовано, що у вирішенні проблеми демократизації інституціональної системи власності в Україні необхідна не тільки збалансованість юридичних форм власності, але і відповідних політичних інституцій, оскільки нормування прав володіння, розпорядження і користування засобами та результатами виробництва здійснюють політичні інституції влади, які прямо або побічно представляють інтереси тих або інших власників.

Доведено, саме у вугільній галузі, яка майже цілком перебуває у державній власності, можливе зародження сумісної форми власності трудових колективів без виникнення глибоких негативних процесів для економіки України, які неминуче пов'язані із трансформацією структури власності.

Для моніторингу процесів демократизації інституціональної системи власності й економічного розвитку розроблено систему основних макроекономічних показників. Обґрунтовано, що слід розрізняти соціально-економічні показники функціонування й економічного розвитку, які мають бути адаптовані до офіційної статистики України, де функціонування та економічний розвиток узагальнено характеризується ВВП і його економічними індексами, що відображають результат взаємодії основних факторів сфер суспільного відтворення. Відповідно необхідно розрізняти статичні та динамічні основні факторні показники виробництва, споживання, розподілу та обміну суспільного продукту. Від доходів населення і держави, як основних факторів споживання, залежить структура розподілу ВВП за елементами кінцевого використання. Від структури власності основних засобів залежить розподіл факторів виробництва та ВВП за приватною та суспільною власністю. У результаті різної динаміки його виробництва і споживання змінюється вартість суспільного продукту. Це характеризується індекс-дефлятором ВВП. Взаємозв'язок зазначених основних показників функціонування та розвитку макроекономічної системи наведено на рис. 6.

Макроекономічна система може функціонувати і розвиватися з різним ступенем економічної та соціальної ефективності у сфері виробництва і споживання відповідно (рис. 7). Тому система основних макроекономічних показників функціонування і розвитку має включати відповідні показники ефективності. Економічна ефективність характеризується продуктивністю основних засобів і праці, а соціальна питомою вагою населення із середньодушовими витратами на місяць нижче прожиткового мінімуму. Для оцінки ефективності економічного розвитку використовуються індекси відповідних показників ефективності функціонування.

Наведені на рис. 6 і 7 показники утворюють систему основних макроекономічних показників функціонування та економічного розвитку. Вона легко адаптується до специфіки статистичного обліку будь-якої національної економіки, а показники ефективності дозволяють порівнювати макроекономічні системи різних країн.

Таким чином, обґрунтування оптимальної структури форм власності, яка оцінюється за критерієм соціально-економічної ефективності, дозволило виявити і сформувати систему показників для моніторингу процесів демократизації та економічного розвитку України.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблено теоретико-методичні основи формування оптимальної структури власності, реалізація якої сприяє вирішенню проблеми стійкого й ефективного економічного розвитку України. За результатами дослідження зроблено такі висновки та рекомендації наукового і практичного характеру:

1. Історія формування макроекономічної системи України пов'язана з перерозподілом загальнонародної власності на користь вузького кола владних структур різного походження і суспільного статусу фізичних осіб. Як свідчать результати аналізу статистичних даних і прогнозу показників платоспроможності економіки, це призвело до затяжної кризи, виходу з якої перешкоджають низькі доходи більшої частини населення. Вирішення проблеми базується на синтезі ролі базових відносин економічної власності у розвитку макроекономічної системи і найбільш раціональних підходів у неокейнсіанських, неокласичних та інституціональних концепцій економічного зростання і розвитку.

2. У результаті аналізу та синтезу економічних концепцій та економічної історії обґрунтовано, що в розвитку макроекономічної системи слід розрізняти процеси економічного зростання, економічного розвитку і розвитку економіки як макроекономічної структури. Економічне зростання, здійснюване в результаті кількісно-якісного накопичення ресурсів і впливу НТП, є не критерієм, як прийнято вважати, а складовою процесу економічного розвитку. Критерієм економічного розвитку виступає розвиток технологічного способу виробництва в рамках певного типу макроекономічної системи. На нього, як вважається в одних інституціональних концепціях, найбільше впливає НТП, у других - інституціональна система суспільства, у третіх - інституціональна система власності, соціалізація якої переводить макроекономічну систему у принципово нову якість. Тому соціалізація інституціональної системи власності є критерієм розвитку економіки, а економічний розвиток - складовою цього процесу.

3. Відповідно до складових процесу розвитку макроекономічної системи слід розрізняти кризу зростання і кризу розвитку. Факторний аналіз за допомогою вдосконаленої виробничої функції (ВФ) в економічних індексах основних засобів виробництва, чисельності зайнятих в економіці та нейтральному технічному прогресі свідчить про надлишок та неефективне використання ресурсів в економіці України і незначний вплив НТП на приріст ВВП, що властиве переважно екстенсивному економічному зростанню і кризі економічного розвитку.

4. Теоретично доведено, що при вирішенні протиріч між соціальною та економічною ефективностями функціонування та розвитку у структурі макроекономічної системи виникає певний соціально-економічний оптимум як результат оптимального (ефективного) розподілу суспільного продукту. Це дозволяє збалансувати виробництво і споживання. Обґрунтованим критерієм оптимальності розподілу й ефективності функціонування та розвитку макроекономічної системи виступає критерій «золотого правила» нагромадження капіталу Е. Фелпса - доходи кожного члена суспільства.

5. В умовах недостовірності статистичного обліку адекватними критерію «доходи кожного члена суспільства» виступають кінцеві споживчі витрати домашніх господарств. Їх пріоритетність порівняно з іншими видами кінцевого використання ВВП, навіть в умовах низьких доходів населення України, підтверджується результатами факторного аналізу із застосуванням відповідних економетричних залежностей. Дослідження кейнсіанської граничної схильності до заощадження в економетричній залежності розподілу кінцевих споживчих витрат домашніх господарств підтверджує неефективний розподіл доходів в Україні.

6. Для обґрунтування оптимальної структури інституціональної системи власності на основі категорій «зміст» і «форма», «базис» і «надбудова» розроблено системну тріаду діалектично пов'язаних форм власності. Вона включає системи форм економічної власності - суспільного й індивідуального, трудового і нетрудового присвоєння; юридичних форм, у яких до приватних належить індивідуальна трудова й нетрудова та часткова колективна власність, а до суспільних - сумісна колективна і територіальна власність, що як норми права утворюють базисні інститути власності; організаційно-правових форм підприємницької діяльності як комбінації юридичних форм власності господарюючих суб'єктів, які є надбудовними інституціями реалізації базисних інститутів власності.

7. Доведено, що розвиток інституціональної системи власності безпосередньо пов'язаний із циклічним розвитком макроекономічної системи і структурних протиріч у ній. Це підтверджується історією найбільш глибоких економічних криз і коливаннями у протифазі нагромаджень основних засобів виробництва за приватною та суспільною власністю в Україні. Найбільше вирішенню протиріч сприяє наявність та оптимальне сполучення всіх юридичних форм власності у структурі засобів виробництва.

8. Структурні диспропорції в інституціональній системі власності викликають дисбаланс між виробництвом і споживанням, але в певній фазі коливань циклічного розвитку виникають стани рівноваги макроекономічної системи. За допомогою евристичного аналізу і синтезу теорії катастроф і основних економічних циклів обґрунтовано, що нестійкі стани рівноваги кратні фазі циклу Дж. Кітчіна , а стійкі - , які з неоднаковою періодичністю виникають у більш тривалих циклах. Регресійний аналіз циклічного ряду фаз стійких станів рівноваги та ряду структурних «золотих пропорцій», які в науці пов'язують із гармонійним розвитком будь-якої природної системи, виявив залежність, близьку до функціональної. Обґрунтовано, що оптимальним структурним пропорціям і стійким станам рівноваги відповідає максимальна швидкість зміни стану макроекономічної системи, критичним - навпаки.

9. У безперервному процесі розвитку дискретні переходи від одного стану рівноваги до іншого можуть бути відносно «м'якими» або призводити до катастрофи макроекономічної системи. Біфуркаційний характер процесу розвитку підтверджують результати дослідження модифікованої з урахуванням динаміки структури власності основних засобів ВФ - виявлено альтернативні варіанти економічного розвитку з домінантою суспільних або приватних форм власності, де точкою нестійкої рівноваги є їх співвідношення 0,253:0,747.

10. Існування альтернативних варіантів економічного розвитку підтверджує відносно успішний розвиток провідних країн із домінантою як суспільних, так і приватних форм власності. Обґрунтовано, що в останньому випадку для регулювання виникаючих диспропорцій у розподілі доходів необхідна розвинута інституціональна система державного управління, чому в Україні перешкоджає існуюча структура власності.

11. Порівняльний аналіз альтернативних варіантів економічного розвитку з урахуванням особливостей функціонування олігархічної економіки України й існуючих наукових поглядів свідчить, що більш перспективним є варіант розвитку з домінантою суспільних форм власності. Це підтверджується результатами дослідження за допомогою модифікованої ВФ та економетричної моделі, яка описує взаємозв'язок динамічних показників структури власності основних засобів виробництва і кінцевих споживчих витрат домашніх господарств. Встановлено, що найбільш стійкому й ефективному прискореному економічному розвитку України сприяє оптимальна структура власності на засоби виробництва, сформована за правилом першої «золотої пропорції»: індивідуальна приватна власність - 14,6%; часткова колективна - 23,6; сумісна колективна - 38,2; територіальна власність суспільства - 23,6%.

12. Із точки зору діалектичної логіки для стійкого та ефективного розвитку макроекономічної системи оптимальна структура власності на засоби виробництва з домінантою сумісної колективної власності потребує адекватної структури політичної влади з домінантою політичних інституцій, що представляють інтереси трудящих як більшої частини населення.

13. Криза економічного розвитку України потребує демократизації інституціональної системи суспільства шляхом реалізації економічної та політичної влади трудящих. Реалізацію економічної влади шляхом формування сумісної колективної власності доцільно розпочинати на державних підприємствах вугільної промисловості, що порівняно з націоналізацією або реприватизацією дозволяє уникнути чергової трансформаційної кризи. Для цього законодавчим шляхом необхідно: закріпити стратегію розвитку, що базується на пріоритетності сумісної форми колективної власності та принцип неподільності права володіння нею; відобразити правові принципи організації та господарювання підприємств із даною формою власності та пріоритетне право трудових колективів приватизувати та трансформувати державну і комунальну власність у сумісне володіння, розпорядження та користування.

14. Для моніторингу процесів демократизації та економічного розвитку розроблено й адаптовано до національної статистики України систему основних показників функціонування і розвитку макроекономічної системи та відповідних показників ефективності. Основу її формування становлять абсолютні та відносні показники, що характеризують основні фактори виробництва (праця, основний капітал, НТП), споживання (доходи населення і держави), розподілу (структура власності основного капіталу), обміну (ціна суспільного продукту, основного капіталу та праці).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Беленцов В.Н. Оптимальная структура собственности как основа экономического развития Украины / В.Н. Беленцов / Донецкий гос. ун-т управления. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2008. - 267 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Беленцов В.Н. Оценка состояния и продолжительности выхода из кризиса промышленности Украины / В.Н. Беленцов // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2004. - С. 238-245.

3. Беленцов В.Н. Влияние факторов производства на рост ВВП в экономике Украины / В.Н. Беленцов // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С. 301-308.

4. Беленцов В.Н. К вопросу оценки состояния банкротства предприятий Украины / В.Н. Беленцов // Економіка та право. - 2005. - №3(13). - С. 81-84.

5. Беленцов В.Н. Развитие экономической системы Украины: проблема отношений собственности и экономический рост / В.Н. Беленцов // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр./ НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С.458-469.

6. Беленцов В.Н. Системный подход к классификации форм собственности на факторы производства / В.Н. Беленцов // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С. 446-459.

7. Беленцов В.Н. Состояние и тенденции экономического развития промышленности в процессе трансформации национальной экономики Украины / В.Н. Беленцов // Збірник наукових праць Донецького державного ун-ту управління. Сер. Економіка. - Вип.43. Сучасні механізми управління ЗЕД підприємств. - Донецьк: ДонДУУ, 2005.- Т.VI. - С. 68-84.

8. Беленцов В.Н. Адекватность экономических концепций трансформационной специфике Украины / В.Н. Беленцов // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2006. С.255-281.

9. Беленцов В.Н. Влияние структуры собственности на инвестиции в основной капитал в Украине / В.Н. Беленцов // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. пр.: у 4 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 216, т.IV. - С. 735-741.

10. Беленцов В.Н. Влияние структуры собственности на рост ВВП в Украине: производственный аспект / В.Н. Беленцов // Економіка і регіон. - 2006. - №1(8). - С. 64-67.

11. Беленцов В.Н. Концептуальные подходы к проблеме демократизации отношений собственности как базе социально-экономического развития Украины / В.Н. Беленцов // Економіка промисловості. - 2006. - №4 (35). - С. 31-38.

12. Беленцов В.Н. Критерий и показатели эффективного развития макроэкономической системы / В.Н. Беленцов // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2006. С.128-140.

13. Беленцов В.Н. «Ловушка нищеты» в проблеме развития экономики Украины / В.Н. Беленцов // Менеджер. - 2006. - №4 (38). - С. 57-65.

14. Беленцов В.Н. Проблемы законодательного регулирования и формирования оптимальной структуры собственности основного капитала в Украине / В.Н. Беленцов // Економіка та право. - 2006. - №3(16). - С. 61-66.

15. Беленцов В.Н. Формирование и использование трудовых ресурсов Украины / В.Н. Беленцов // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - Т.2. - С. 225-235.

16. Беленцов В.Н. Трансформация форм собственности в Украине: специфика, проблемы и возможные пути решения / В.Н. Беленцов // Менеджер. - 2006. - №1(35). - С. 60-66.

17. Беленцов В.Н. Формирование совокупного спроса в Украине в условиях трансформации собственности / В.Н. Беленцов // Економіка промисловості. - 2006. - №2 (33). - С. 205-210.

18. Беленцов В.Н. Концептуальный подход к определению оптимальной структуры собственности / В.Н. Беленцов // Менеджер. 2007. №2(40). С.203-211.

19. Беленцов В.Н. Система основных социально-экономических показателей функционирования и экономического развития макросистемы / В.Н. Беленцов // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр./ НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2007. - С. 308-316.

20. Беленцов В.Н. Социально-экономический оптимум и критерий оптимальности в проблеме эффективного развития макроэкономической системы / В.Н. Беленцов // Збірник наукових праць Донецького державного ун-ту управління. Сер. Економіка. Вип. 91. Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. Т.VIII. - С. 33-42.

21. Беленцов В.Н. Экономический рост, экономическое развитие или развитие экономики? Критерии и основные показатели / В.Н. Беленцов // Економіка промисловості. - 2007. - №3(38). - С. 37-44.

22. Бєлєнцов В.М. Економічна власність у системі основних факторів розвитку макроекономічної системи / В.М. Бєлєнцов // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії Економічні науки: зб. наук. пр. - Чернівці, 2007. Вип. 9. - С. 278-292.

23. Беленцов В.Н. Демократизация институциональной системы собственности как основа ускоренного экономического развития Украины / В.Н. Беленцов // Економіка розвитку. - 2008. - №2 (46). - С. 32-35.

24. Беленцов В.Н. Кризис и структурные пропорции в развитии макроэкономической системы / В.Н. Беленцов // Економіка промисловості. - 2008. - №4(43). - С. 41-51.

25. Бєлєнцов В.М. «Золота пропорція» у структурі власності основних засобів основа економічного розвитку України / В.М. Бєлєнцов // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. - К.: НДЕІ, 2008. - Вип. 2(81). - С. 12-15.

26. Бєлєнцов В.М. Роль профспілок у демократизації інституціональної системи України / В.М. Бєлєнцов // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. - К.: НДЕІ, 2008. - Вип. 3(82). - С. 3-8.

Матеріали наукових конференцій

27. Беленцов В.Н. Рост ВВП и факторы производства в условиях трансформации собственности в Украине / В.Н. Беленцов // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006: матер. IІІ міжнар. наук.-практ. конф. (16-30 черв. 2006 р.). - Т.18. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.73-76.

28. Беленцов В.Н. Состояние, перспективы развития и повышение эффективности функционирования национальной экономики Украины / В.Н. Беленцов // Сучасні наукові дослідження - 2006: матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (20-28 лют. 2006 р.). - Т.33. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.15-18.

29. Беленцов В.Н. Концептуальный подход к определению оптимальной структуры собственности адекватной переходной экономике Украины / В.Н. Беленцов // Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты: матер. ІІ междунар. науч.-практ. конф. (Донецк, 20 апр. 2007 г.). - Донецк: ДонГУУ, 2007. - С.261-265.

30. Беленцов В.Н. Экономический рост, экономическое развитие или развитие экономики? / В.Н. Беленцов // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: тези доп. і повідом. міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 жовт. 2007 р.). - Донецьк: ІЕП НАН України, 2007. - С.119-122.

31. Беленцов В.Н. Демократизация институциональной системы собственности как основа экономического развития Украины / В.Н. Беленцов // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави: зб. наук. праць [за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. (5-6 черв. 2008 р.)]. - Черкаси: ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - С. 233-235.

32. Беленцов В.Н. Доходы населения как единый критерий эффективности макроэкономической системы / В.Н. Беленцов // Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики: тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (22 - 23 трав. 2008 р.) / Наук. досл. центр ІПР НАН України, Харк. нац. екон. ун-т. - Х.: ІНЖЕК, 2008. - С. 12-15.

33. Бєлєнцов В.М. Основні фактори розвитку макроекономічної системи: роль і місце інституту власності / В.М. Бєлєнцов // Генезис інституційної системи транзитивних економік: матер. XXVIІІ міжнар. наук.-практ. конф. (7-8 трав. 2008 р.). - Чернівці: Рута, 2008. - С. 51-52.

34. Беленцов В.Н. Системная триада форм собственности / В.Н. Беленцов // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (22-24 трав. 2008 р.). - Дніпропетровськ: НГУ, 2008. - Т.3. - С. 154-156.

Размещено на Allbest.ru