Методологічне забезпечення розвитку аграрного виробництва регіону

Депресивність регіонів визначається бідністю населення. У міжнародній практиці прийнято визначати бідність населення за питомою вагою витрат на харчування. Доведено, що в Полтавській області близько 70 % у структурі витрат становлять витрати на харчування (у європейських країнах - від 20 до 30 %). На нашу думку, категорія бідності залежить не лише від рівня доходів сільської родини, але й від можливості отримання доступу до охорони здоров'я, освіти, транспортного та комунального обслуговування, що впливає на інтелектуально-культурний розвиток особистості.

Причинами сільської бідності в Полтавській області є те, що сільське населення має значно нижчі темпи зростання заробітної плати (відставання 30 - 60 %); матеріальна допомога безробітним (рівень безробіття в регіоні серед сільського населення віком 35 - 55 років становить 5 - 8 %) удвічі менша, ніж для міського населення; більшість жителів сільських територій не мають доступу до досягнень науки і техніки, медичного й комунального обслуговування.

Оцінюючи рівень доходів громадян і домогосподарств, слід відмітити позитивну тенденцію їх зростання: у 2007 році доходи на одну особу в Україні порівняно з 2000 роком зросли майже в 5 разів, важливою складовою яких стало підвищення заробітної плати більше ніж у 4 рази. У структурі доходів заробітна плата перевищує більше 55,3 %. Пенсії зросли майже у 5 разів, але і надалі залишаються мізерними. Це створює передумови для позитивних висновків щодо збільшення купівельної спроможності населення. Поряд із цим у регіоні скоротилася чисельність закладів культури (зменшилося на 15 %): в 1990 р. їх налічувалось 995, а в 2007 р. - 843. Кількість бібліотек за цей період скоротилась на 158 одиниць, а бібліотечний фонд - на 24,5 %.

Можливості підвищення якості життя сільського населення полягають у комплексному вирішенні проблем економіки на регіональному рівні, через формування доходів сільських домогосподарств. Одним із напрямів суттєвого зміцнення доходів сільського населення є розвиток підприємництва та особистих селянських господарств. Головним завданням сільського господарства є досягнення такого рівня виробництва, який забезпечить раціональні норми споживання екологічно чистих продуктів харчування, формування соціальної інфраструктури та сприяння розвитку національних культурних цінностей. Досліджено, що неповноцінне харчування населення є однією з причин депопуляції. У Полтавській області мінімальні норми харчування м'ясною продукцією забезпечуються на 86,9 %, що нижче рівня споживання по Україні на 1,7 %. Такий рівень споживання становить загрозу для продовольчої безпеки, основою якої є доступність до ринку продовольства. Продовольча безпека держави передбачає забезпечення оптимальності балансів основних продовольчих ресурсів з урахуванням експортного потенціалу на перспективу, які визначають орієнтири аграрного підприємництва. Розробка балансової стратегії розвитку виробництва на перспективу визначає суть аграрної політики держави.

Негативними, стримуючими чинниками розвитку аграрного виробництва в регіоні, є: порушення сівозмін через необґрунтоване збільшення посівних площ під технічні культури та зменшення посівних площ кормової групи, що призводить до зниження вмісту гумусу в поверхневому шарі ґрунту (щорічно близько 5 т/га); недотримання науково-обґрунтованих норм внесення органічних та мінеральних добрив; використання зношеної на 70 % сільськогосподарської техніки. Незадовільною є організація виробництва при виконанні агротехнічних заходів, у результаті чого відбуваються перевитрати пально-мастильних матеріалів на 15 - 25 % у розрахунку на 1 гектар.

Підвищення ефективності аграрного виробництва досягається шляхом запровадження системи заходів щодо відтворення родючості ґрунту, енергозберігаючих технологій та ведення ґрунтозахисного біологічного землеробства, яке забезпечує вихід екологічно чистої продукції, що в свою чергу, продовжує тривалість життя населення.

Перспективним напрямом зниження витрат сукупної енергії є застосування енергозберігаючого обробітку ґрунту. Тільки при вирощуванні озимої пшениці заміна глибокої оранки плоскорізним обробітком ґрунту зменшує витрати сукупної енергії на 899 МДж/га (з 2888 при традиційному обробітку ґрунту до 1989 МДж/га), що в межах держави становить 4954 ГДж (табл. 3).

Основними напрямами зменшення витрат в аграрному виробництві є:

- розробка й освоєння енерго- та ресурсозберігаючих систем добрив урахуванням необхідності максимального використання органічних добрив при застосуванні 30 т/га органіки із вмістом 0,3 % аміачного азоту в ґрунті вноситься 90 кг/га азоту і витрачається 3600 МДж/га енергії, якщо ж така кількість азоту вноситься у вигляді мінеральних добрив, то витрати енергії становитимуть 7800 МДж/га. З органічними добривами у ґрунт надходять необхідні макро- та мікроелементи, а також підвищується вміст гумусу);

- використання комбінованих агрегатів, що поєднують культивацію, боронування, вирівнювання, ущільнення ґрунту та висів насіння і скорочує витрати праці, нафтопродуктів та в цілому сукупної енергії у 2 рази. Застосування дискових борін замість плуга зменшує витрати пального на 25 - 30 %;

Таблиця 3. Сукупні витрати енергії на підготовку ґрунту під посів озимої пшениці по регіонах України у 2007 р.*

* Авторські розрахунки.

- нульовий обробіток ґрунту одночасно із сівбою при внесенні добрив і пестицидів, який сприяє збереженню ґрунтової структури, розвиває ґрунтову фауну, захищає ґрунт від ерозії, сприяє підвищенню врожайності на 3 ц/га;

- раціональне комплектування агрегатів та організація оптимального руху їх по полю що дає змогу підвищити продуктивність праці на 20 % і зменшити витрати пального на 7 - 10 %.

Одним із напрямів ефективного аграрного виробництва є безвідходні технології - процес, у межах якого вирішується потрійне завдання: виробництво основних видів продукції, переробка побічної продукції та відновлення родючості ґрунту.

Важливою проблемою аграрного виробництва є рівень підготовки фахівців. Досліджено, що на підприємствах сільського господарства Полтавської області спостерігається негативна тенденція відпливу спеціалістів. За останні 3 роки їх кількість зменшилася на 2488 осіб, або на 17 %. Причинами цього є відсутність системи контролю за направленням і цільовим використанням молодих спеціалістів на виробництві, низький рівень заробітної плати в галузі, недієвість соціально-економічних програм на селі для молодих фахівців. Формування, функціонування та розвиток інтелектуального потенціалу в аграрній сфері може бути ефективним за умови створення, перш за все, соціальних умов життя та економічного механізму формування доходів сільської родини. Висококваліфіковану допомогу суб'єктам господарювання може надавати районний відділ науково-технічного прогресу, організований на кооперативних засадах у складі галузевих провідних спеціалістів: менеджерів, агрономів, зооінженерів, ветлікарів, інженерів-механіків, інженерів-електриків, економістів-маркетологів, спеціалістів з екологічних проблем та оцінки якісних параметрів продукції аграрного виробництва тощо.

У п'ятому розділі «Перспективи розвитку аграрного виробництва регіону» наведено оцінку природно-ресурсного потенціалу аграрної сфери, ретроспективну динаміку та рівень аграрного виробництва в регіоні, розкриваються можливості та перспективи його розвитку.

Забезпеченість природним ресурсним потенціалом в Україні дуже різноманітна і потребує регіонального підходу до проблем аналізу та прогнозування розвитку кожної адміністративно-територіальної одиниці (області). З метою втілення стратегічних, тактичних та оперативних цілей аграрного виробництва в кожному регіоні необхідна концепція соціально-економічного розвитку, розроблена на основі стратегії ефективного використання природних ресурсів, у тому числі земельних і трудових.

Перспективний розвиток агропромислового виробництва потребує об'єднання галузей в єдину організаційну систему. Зокрема, це стосується формування агропромислового комплексу, який включає: створення засобів виробництва - сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для харчової і переробної промисловості, виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин, біологічних добавок, сільськогосподарське будівництво, та спеціального автотранспортного обладнання; виробництво сільськогосподарської продукції (землеробства і тваринництва), переробку сільськогосподарської продукції (борошно-круп'яна, м'ясо-молочна, рибна промисловість, громадське харчування, переробка льону, вовни, шкіряно-хутрової сировини та ін.); соціальну інфраструктуру (житлово-комунальне, культурне, освітнє, медичне обслуговування).

Детальне дослідження аграрного виробництва регіонів України, зокрема, як Полтавського, вимагає типізації з метою виявлення закономірностей, істотних ознак, зв'язків, функцій для здійснення прогнозування розвитку національної економіки. У дисертації запропоновано модель сталого регіонального розвитку сільськогосподарського виробництва (рис. 6). На першому етапі на основі ретроспективного аналізу здійснюється оцінка ресурсного потенціалу та інтегральний прогноз основних його компонентів. Важлива роль відводиться визначенню рівня інтелектуального і професійного розвитку трудових ресурсів, передбаченню кількості і статево-вікової структури населення, територіальному і галузевому розподілу трудових ресурсів, рівню працевлаштування. Після цього прогнозуються умови ефективного використання ресурсного потенціалу, визначаються параметри виробничої структури, спеціалізація, розміщення, кластери. Передбачаються напрями діяльності держави та створення регіонального організаційно-економічного механізму раціональної організації праці і системи управління, який ураховує природнокліматичні, територіальні, внутрішньогосподарські умови аграрного виробництва. На основі цього пропонується модель сталого розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах обмеженого ресурсного забезпечення, на базі скоординованих, узгоджених взаємовідносин між загальнодержавними та регіональними органами управління в процесі перетворення ресурсів в оптимальний рівень витрат, через реалізацію державних галузевих програм, джерелом фінансування яких є державний бюджет, нормативно-правове забезпечення та інвестування, що сприяють конкурентоспроможності регіону, збалансованості соціально-економічного розвитку сільського господарства, покращенню якості життя населення, подоланню диспропорції економічного розвитку регіонів.

Вплив держави на розвиток аграрного виробництва, підвищення доходів домогосподарств, поліпшення якості життя сільського населення можуть здійснюватися через організаційно-економічний механізм та правове забезпечення, зокрема:

- стимулювання розвитку підприємництва сільськогосподарських видів діяльності, підтримку розвитку особистих селянських господарств із вирощування овочів, ягід і фруктів, овець, кіз, інших видів тварин, риби з урахуванням зональних особливостей та розвиток несільськогосподарських видів діяльності, в тому числі сільського туризму, народних промислів, заготівельної інфраструктури, різних видів послуг на селі, сімейних та фермерських господарств на основі розширення державної підтримки, кредитування і страхування ризиків;

- здійснення заходів щодо стимулювання розміщення нових підприємницьких структур із переробки сільськогосподарської сировини (легкої, харчової та інших галузей промисловості), сервісних організацій у сільській місцевості;

- підтримка розвитку обслуговуючих кооперативів, створення мережі кооперативних банків та кредитних спілок, цільової допомоги на випадок безробіття, діяльність яких переважно спрямована на обслуговування малого і середнього підприємництва в сільській місцевості;

- посилення правового та соціального захисту орендодавців (власників) землі та майна шляхом гарантування доходів відповідно до вкладених у виробництво ресурсів;

- удосконалення системи прогнозування та балансування платоспромож-ного попиту пропозицією на продовольчому ринку, удосконалення діяльності аграрного фонду та аграрної біржі шляхом розвитку їх інфраструктури та формування необхідних державних продовольчих і фінансових резервів в обсягах, які гарантують стабільність функціонування внутрішнього продовольчого ринку, оперативне здійснення фінансових і товарних інтервенцій;

- створення служби державного моніторингу продовольчого ринку для оперативного вжиття заходів щодо його регулювання та створення умов для вільного доступу й використання інформації всіма учасниками аграрного ринку;

- удосконалення законодавчої та методичної баз з питань контролю якості продукції, правил торгівлі, побудови партнерських взаємовідносин, посилення контролю за ціновою кон'юнктурою на аграрному ринку;

У ринкових умовах, як свідчить досвід, держава не втручається у процес прийняття рішень суб'єктами ринкової економіки, а лише створює передумови, за яких суб'єкти ринку оптимізують варіанти можливих рішень, що сприятимуть досягненню мети економічної політики, не погіршуючи ринкової ситуації. Регулювання за допомогою цих методів дає змогу суб'єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки. Через створення певного економічного середовища держава змушує суб'єктів аграрного ринку діяти в потрібному їй напрямі. До інструментів непрямого регулювання належать: державний бюджет, грошова, податкова і кредитна політика, політика цін і доходів, фінансова допомога суб'єктам економіки (прямі субсидії, субвенції, пільгове кредитування), державні замовлення і позики, індикативне планування.

Досягти підвищення ефективності аграрного виробництва можливо через диверсифікацію, що передбачає:

- визначення диверсифікації виробництва;

- класифікацію диверсифікації як складової організаційно-економічного механізму;

- особливості диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

- експертну оцінку факторів впливу на прийняття рішення щодо доцільності диверсифікації виробництва та вибору джерел фінансування.

Диверсифікація сільськогосподарського виробництва допомагає стабілізу-вати грошовий потік, що вигідно виробникам, постачальникам і споживачам та забезпечує фінансову стабільність суб'єктів господарювання. Сутність диверсифікації полягає в розширенні асортименту, освоєнні нових напрямів виробництва та зниженні ризику - безпомилково обраний її шлях може забезпечити беззбиткове виробництво.

Диверсифікацію пов'язують з уникненням частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності. Природні та економічні умови, включаючи ємність ринку та ступінь його насиченості сільськогосподарською продукцією, створюють сприятливі умови для організації нового виробництва. Підтвердженням взаємозв'язку диверсифікації та заходів щодо зниження ступеня ризику є той факт, що при оцінці кредитоспроможності потенційних позичальників банк звертає увагу на різноманітність сфер діяльності підприємства. Особливість диверсифікації у сільському господарстві пов'язана із сезонністю виробництва, нерівномірним використанням трудових та матеріальних ресурсів протягом року. Для вирішення цієї проблеми необхідне розширення асортименту продукції за рахунок товарів, на які основні витрати праці і матеріальних ресурсів припадають у періоди найменшої трудової активності, тобто закінчення основних сільськогосподарських робіт.

Ефективність диверсифікації сільськогосподарського виробництва повинна враховувати не тільки соціально-економічні й екологічні аспекти, але в першу чергу земельні відносини, оскільки земля є основним засобом виробництва. Підвищення родючості ґрунтів є одним із найважливіших завдань сільськогосподарських виробників. Диверсифікація виробництва, особливо коли йдеться про раціональні сівозміни, ліквідацію шкідливого виробництва, а також агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення родючості ґрунту, допомагає, крім того, вирішити і проблеми, пов'язані з охороною навколишнього середовища. Фактори, що обумовлюють підвищення ефективності диверсифікації, можна об'єднати в три групи: чинники пропозиції; попиту; економічних відносин господарств із державою:

- до першої групи належать земельний, трудовий, техніко-технологічний та соціально-економічний фактори. Вони визначають здатність сільськогосподарського виробництва до зростання і вимірюються показниками виробничого потенціалу;

- друга група визначає можливість та умови реалізації сільськогосподарської продукції, робіт і послуг. При цьому слід ураховувати відсутність адекватної системи заготівельних організацій і низькі закупівельні ціни, що не сприяє підвищенню економічної ефективності вузькоспеціалізованих господарств, хоча економічно обґрунтовується розвиток диверсифікованих господарств;

- третя група розкриває умови взаємодії господарства та держави. Мова йде про податкову, кредитну й фінансову політику, що має спрямовуватися на стимулювання аграрного виробництва та розвиток соціальної інфраструктури сільських територій.

Підвищення економічної ефективності диверсифікації сільськогосподарського виробництва, як фактор покращення конкурентоспроможності, потребує подальшого розвитку продуктивних сил та вдосконалення економічних відносин з метою стабілізації продовольчого ринку, зростання продуктивності та дохідності праці, беззбиткового господарювання, гарантування продовольчої безпеки країни тощо.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та наведено авторське вирішення наукової проблеми - методологічного забезпечення розвитку аграрного виробництва регіону. Здійснена оцінка та виявлені можливості використання ресурсного потенціалу й перспективи розвитку аграрного виробництва в регіональному розрізі. На основі результатів дисертаційного дослідження сформовано наступні висновки:

1. Методологія наукових досліджень регіональних процесів розвитку аграрного виробництва регіону ґрунтується на концептуальних положеннях наукової думки, врахуванні особливостей розвитку аграрного виробництва в умовах інтеграційних процесів вступу України до Світової організації торгівлі, на принципах системного підходу, який забезпечує комплексність досліджень, синергетичного ефекту через вплив постійних і сильнодіючих чинників, пов'язаних із сезонністю виробництва, кліматичними умовами та непередбачуваними флуктуаціями зовнішнього середовища, декомпозицією та емерджентністю в адміністративно-територіальних системах управління, що дає змогу своєчасно виявити негативні чинники і зменшити їх вплив на розвиток аграрного виробництва в умовах глобалізації та регіоналізації.

2. Запропоновано парадигму комплексного розвитку аграрного виробництва у взаємозв'язку організаційних, агротехнологічних заходів та агроекологічних методів щодо збалансованого ведення безвідходного виробництва з максимальним залученням і оптимальним використанням природних місцевих ресурсів, нетоварної продукції рослинництва, культивованих штамів ґрунтової мікрофлори, біопрепаратів, фосфор-мобілізованих стимуляторів росту рослин, використання оптимальних норм мінеральних добрив із поступовою заміною їх біоактивними добривами та інтегрованого захисту рослин із застосуванням біопрепаратів.

3. Доведено, що у процесі аграрного виробництва відбувається зниження родючості ґрунту через: порушення сівозмін, недотримання науково-обґрунтованих доз внесення органічних та мінеральних добрив, високу розораність земельних угідь (в Україні - 57,3 %, а у регіоні 62 %, тоді як у Європі - 25 %), зниження вмісту гумусу у поверхневому шарі ґрунту (щорічно втрачається близько 5 т/га). Земля в аграрному виробництві є основним капіталом і власністю. Власність на землю, як і грошово-майновий капітал, приносить певний дохід, одна частина якого спрямовується до місцевого бюджету у вигляді фіксованого податку, інша - надходить власнику у вигляді орендної плати за земельний пай, а решта - залишається у землекористувача. Обґрунтовано принцип платності землекористування через механізм рентного регулювання залежно від нормативної реальної вартості земельно-майнових комплексів (єдиного податку) за якісними і просторовими оцінками, що забезпечує надходження коштів до державного та місцевих бюджетів і залучення додаткових вкладень у поліпшення родючості землі через агроекоакції.

4. Запропоновано механізм цінового покриття виробництва аграрної продукції в умовах безвідходних технологій, що забезпечує відшкодування виробничих, збутових, адміністративних витрат, беззбитковий рівень виробни-цтва та регулює рентні відносини.

5. Встановлено, що діючі методики оцінки якості життя населення сільських територій побудовані на збільшенні кількості показників та їх компонентів, що не забезпечує високої точності та ускладнює розрахунок інтегрованого показника. Запропоновано визначати інтегрований показник на основі п'яти компонентів, які характеризують: демографічну ситуацію; соціально-побутову інфраструктуру; економічні умови життя; екологічну ситуацію; правовий захист населення.

6. Оцінено фактичний стан і динаміку розвитку організаційно-правових форм суб'єктів господарювання за період ринкових перетворень у регіоні. Виявлено позитивні та негативні наслідки чотирьох етапів їх розвитку. Доведено, що різні організаційно-правові форми сільгосппідприємств мають різну ефективність господарювання, тому не можна говорити про переваги тієї чи іншої форми. Особисті господарства населення в Україні є важливою складовою аграрного сектору виробництва, але не можуть забезпечити високої продуктивності праці та якості виробленої продукції.

7. Встановлено, що існуючі методики, які передбачають визначення депресивності сільських регіонів за найнижчими показниками щільності сільського населення, його природного приросту, рівня виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу, середньої заробітної плати та найвищої частки зайнятих у сільському господарстві, не повною мірою об'єктивні. Запропоновано визначення інтегрованого індексу депресивності регіонів за такими показниками: щільність населення, якісна оцінка землі, фондозабезпеченість, природний приріст населення, рівень виробництва сільськогосподарської продукції та дохід на одного жителя в межах сільської території, витрати на соціальні та культурно-освітні заходи.

8. Рекомендовано систему управління ресурсним потенціалом регіону на основі моделі скоординованих дій та узгоджених взаємовідносин між загальнодержавними та регіональними органами влади. Важливого значення для забезпечення функціонування рекомендованої системи набуває реалізація державних галузевих програм, які передбачають пріоритетний розвиток сільськогосподарських галузей, удосконалення нормативно-правового забезпечення та запровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку сільського господарства. Це дасть можливість підвищити конкурентоспроможність регіону в межах держави, забезпечити збалансованість соціально-економічного розвитку сільських територій, покращити якість життя населення та подолати диспропорції економічного розвитку окремих регіонів.

9. Визначено, що в економічній літературі наводяться різні тлумачення сутності аграрного і сільськогосподарського виробництва. У сучасних умовах аграрне виробництво є складовою частиною сільськогосподарського виробництва, до якого входить система галузей рослинництва з виробництва зернових, технічних, овочевих, баштанних, кормових, плодово-ягідних культур. Такий підхід визначає його першочергову значимість у формуванні методологічного забезпечення механізму еколого-економічного розвитку сільськогосподарського виробництва та забезпечення екологічної безпеки сільських територій. Виходячи з цього кооперативна форма аграрного виробництва в регіоні, здійснюється на засадах пайової власності, має певні переваги над індивідуальним (фермерським та особистим) господарством. Вона сприяє подоланню індивідуальної невизначеності, пом'якшенню ризиків, ефективному використанню праці у процесі виробництва, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції та вирішенню соціальних проблем.

10. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність аграрного виробництва розглядається у форматі «держава - регіон» як здатність товаровиробників, що здійснюють свою діяльність за однакових витрат капіталу, землі та праці, розподілити їх так, щоб забезпечити прибуток у довгостроковому періоді. Методи оцінки конкурентоспроможності аграрного виробництва передбачають урахування відповідності стандартам якості аграрної продукції, якісне виконання технологічних операцій, рівня цін, сегменту ринку.

11. Визначено, що забезпеченість природним ресурсним потенціалом в Україні досить різноманітна й потребує регіонального підходу до проблем аналізу і прогнозування розвитку кожної області (територіально-адміністративної одиниці). Земельним ресурсам належить провідне місце серед інших природних компонентів. Аналіз структури земельних угідь свідчить, що вона не відповідає європейським стандартам. У структурі сільськогосподарських угідь України рілля займає 78 %, а в окремих регіонах - до 90 %. Науково обґрунтована норма ріллі у структурі сільськогосподарських угідь Полтавської області становить 40 %. Оцінка ресурсного потенціалу регіонів повинна враховувати ці нормативи поряд із показниками землезабезпеченості та виходом валової продукції на одного мешканця в сільській місцевості за умови проведення бонітування земель з урахуванням змін, які вплинули на якісні характеристики оцінки землі за останні 3 - 5 років.

12. Перспективним шляхом розвитку аграрного виробництва є формування галузевих територіально-виробничих агропромислових кластерів, на основі спеціалізації та концентрації галузей, вертикальної та горизонтальної диверсифікації виробництва за природно-ресурсним та науковим потенціалом, щільністю населення, рівнем розвитку продуктивних сил, в яких акумулюються можливості новітніх форм застосування, енерго- та ресурсозберігаючих біотехнологій, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної продукції. Підвищення ефективності аграрного виробництва можливо внаслідок реалізації системи заходів щодо відтворення родючості ґрунту, енергозберігаючих технологій та ведення ґрунтозахисного біологічного землеробства, яке забезпечує вихід екологічно чистої продукції.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

Монографії

1. Іванюта В.Ф. Регіональна стратегія підприємництва в умовах Євро- інтеграції : [монографія] / В.Ф. Іванюта. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 310 с.

2. Іванюта В.Ф. Розвиток аграрного виробництва регіону: методологічне забезпечення, стан та перспективи : [монографія] / В.Ф. Іванюта. - Полтава : РВВ ПолтНТУ, 2008. - 431 с.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Іванюта В.Ф. Аналіз виробництва основних видів сільськогосподарської продукції на Україні та в Полтавській області (1940-2000 рр.) / В.Ф. Іванюта // Регіональні перспективи. - 2003. ? № 4-5 (29-30). - С. 97-100.

4. Іванюта В.Ф. Еволюція аграрних відносин на Україні і в світі / В.Ф. Іва-нюта, С.М. Іванюта // Регіональні перспективи. - 2003. ? № 9-10 (34-35). - С. 1-6. (Особистий внесок: дослідження розвитку аграрного виробництва за 1925-2000 рр.).

5. Іванюта В.Ф. Людський капітал у формуванні економічного потенціалу підприємств аграрної сфери / В.Ф. Іванюта, С.М. Іванюта, Д.Г. Тростенюк // АгроІнКом. - 2006. - № 2. - С. 14-17. (Особистий внесок: проаналізовано роль людського капіталу у функціонуванні аграрного виробництва).

6. Іванюта В.Ф. Проблеми зайнятості населення та шляхи їх вирішення / В.Ф. Іванюта // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету ім.. Ю. Кондратюка. Економіка і регіон. ? 2007. ? № 1. ? С. 131-133.

7. Іванюта В.Ф. Сучасні проблеми аграрних відносин: європейські орієнти-ри / В.Ф. Іванюта // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету ім.. Ю. Кондратюка. Економіка і регіон. ? 2007. ? № 3. - С. 12-18.

8. Іванюта В.Ф. Формування конкурентоспроможності інтелектуального потенціалу регіону: аграрний сектор / В.Ф. Іванюта // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - Т. 1. - Хмельницький, 2007. - С. 25-28.

9. Іванюта В.Ф. Еволюція категорій «бізнес» і «підприємництво» / В.Ф. Іва-нюта // Економіка: проблеми теорії та практики : [зб. наук. пр.]. - Дніпро-петровськ : ДНУ, 2007. - Вип. 231, т. VII. ? С. 1416-1422.

10. Іванюта В.Ф. Природний потенціал агропромислового комплексу: регіональний аспект / В.Ф. Іванюта // АгроІнКом. - 2007. ? № 9-10. - С. 45-47.

11. Іванюта В.Ф. Розвиток підприємництва в регіоні: полтавський варіант / В.Ф. Іванюта // Продуктивні сили і регіональна економіка : [зб. наук. пр.] : у 2 ч. - К. : РВПС України НАН України, 2007. - Ч. 1. - С. 185-192.

12. Іванюта В.Ф. Теоретико-методологічні підходи формування конку-рентоспроможності / В.Ф. Іванюта // АгроІнКом. ? 2008. ? № 1-2. - С. 97-101.

13. Іванюта В.Ф. Методологічні підходи дослідження міжнародних інтеграційних процесів в аграрному секторі / В.Ф. Іванюта // Економіка АПК. - 2008. - № 2. - С. 142-145.

14. Іванюта В.Ф. Стратегія економічного розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції: аграрний сектор / В.Ф. Іванюта // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. - Серія: економічні науки. - Вип. 19: у 2 ч. - Черкаси : ЧДТУ, 2008. - Ч. 1. - С. 29-32.

15. Іванюта В.Ф. Державне регулювання підприємницькою діяльністю в контексті аграрних відносин / В.Ф. Іванюта // Агросвіт. - 2008. - № 4. - С. 20-23.

16. Іванюта В.Ф. Роль підприємництва в розвитку туризму регіону / В.Ф. Іванюта // Агросвіт. - 2008. ? № 5. - С. 38-41.

17. Іванюта В.Ф. Особливості базових теоретичних положень виробничої діяльності сільськогосподарських підприємницьких структур / В.Ф. Іванюта // Агросвіт. - 2008. ? № 6. - С. 18-21.

18. Іванюта В.Ф. Ретроспективний огляд функціонування підприємництва регіону / В.Ф. Іванюта // Агросвіт. - 2008. ? № 7. - С. 23-25.

19. Іванюта В.Ф. Стратегія економічного розвитку підприємництва в умовах Євроінтеграції: аграрний сектор / В.Ф. Іванюта // Агросвіт. - 2008. ? № 8. ? С. 7-9.

20. Іванюта В.Ф. Стан і проблеми виробництва продукції свинарства в Україні / В.Ф. Іванюта, Н.М. Бейдик // Агросвіт. - 2008. - № 10. - С. 25-27. (Особистий внесок: розрахунок обсягів інвестицій в основний капітал аграрного сектору регіону).

21. Іванюта В.Ф. Методологія досліджень розвитку аграрного виробництва / В.Ф. Іванюта // Агросвіт. - 2008. - № 11. - С. 18-20.

22. Іванюта В.Ф. Методологічні підходи до оцінки та подолання бідності сільського населення / В.Ф. Іванюта // Економіка АПК. - 2008. - № 6. - С. 152-156.

23. Іванюта В.Ф. Ретроспективний огляд та перспективи розвитку аграр-ного виробництва регіону / В.Ф. Іванюта // Економіка і регіон : науковий вісник ПНТУ ім. Юрія Кондратюка. - 2008. - № 2. - С. 19-22.

24. Іванюта В.Ф. Ефективний розвиток АПК - передумова здійснення продовольчої безпеки України / В.Ф. Іванюта // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - Ч. 1. - 2009. - № 2 (33). - С. 7-12. - Серія: економічні науки.

Матеріали наукових конференцій

25. Іванюта В.Ф. Методичне забезпечення діагностики фінансового стану сільськогосподарських підприємств // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці : матеріали Міжнар. наук.-теор. конф. у 3 ч. - Житомир : Вид-во ДАУ, 2005. - Ч.2. - С. 11-15.

26. Іванюта В.Ф. Людський капітал - об'єкт інтелектуальної власності // Тези звітної наук.-практ. конференції викладачів факультету економіки та менеджменту за 2005 рік. - Полтава, 2006. - С. 35-36.

27. Іванюта В.Ф. Методологія формування аграрних відносин // Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Полтава, 27.03.2007 р. - Полтава : ПДАА, 2007. - С. 112-115.

28. Іванюта В.Ф. Соціальна політика держави в аграрній сфері // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації : матеріали Другої Всеукр. наук.-практ. конф. - Т. 2. - Полтава : Скайтек, 2007. - С. 51-54.

29. Іванюта В.Ф. Бідність сільського населення: методологія, оцінка, аналіз // Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 13-14.11.2007 р. - Полтава : ПДАА, 2007. - С. 53-56.

30. Іванюта В.Ф. Методологічні підходи щодо оцінки бідності сільського населення та шляхи її подолання // Роль держави у відродженні економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників у розвитку аграрного виробництва в умовах вступу України до СОТ : матеріали Перших регіональ-них річних зборів Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників, м. Харків, 27-28.11.2007 р. - Х. : ХНТУСГ. - 2007. - С. 119-124.

31. Іванюта В.Ф. Сучасні теоретичні положення щодо розвитку підприєм-ництва в Україні: Європейські орієнтири // Материали за 4-та международна научна практична конференция, [«Динамика изследования»], 16-31 июля 2008. - Т. 6 : Икономики. - София : «Бял.ГРАД-БГ» ООД, 2008. - С. 7-11.

32. Іванюта В.Ф. Регулювання розвитку інноваційного потенціалу викорис-тання побічної продукції аграрного виробництва // Макроекономічне регулю-вання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інновацій-ного розвитку в Україні : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 23-24.10.2008): у 3 ч. / РВПС України НАН України. - К. : РВПС України НАН України, 2008. - Ч ІІ. - С. 31-35.

33. Іванюта В.Ф. Розвиток аграрного виробни-цтва: економіка, екологія, технологія / Дубровін В.О., Іванюта С.М. // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення : матеріали Ювілейної міжнар. наук. конф., м. Київ, 20.03.2009 р.: у 3 ч. / РВПС України НАН України. - К. : РВПС України НАН України, 2009. - Ч. 2. - С. 172-176. (Особистий внесок: розрахунок ефективності енергозберігаючих технологій та економічної ефек-тивності ґрунтозахисної системи обробітку ґрунту).

34. Іванюта В.Ф. Методологія забезпечення діагностики аграрного вироб-ництва в умовах євроінтеграційних процесів // Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем : матері-али Міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 15-16.05.2009 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. - С. 231-232.

Анотація

Іванюта В.Ф. Методологічне забезпечення розвитку аграрного виробництва регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2009.

У дисертаційній роботі розкрито теоретичні засади формування та розвитку аграрного виробництва регіону. Запропоновано методологію досліджень розвитку аграрного виробництва та його конкуренто-спроможності в регіональному аспекті. Здійснено аналіз і наведено оцінку природно-ресурсного потенціалу регіону та рівня виробництва аграрної продукції. Удосконалено методологічні підходи до обґрунтування доцільності рентного регулювання в регіонах через залучення додаткових вкладень у поліпшення родючості землі як природного капіталу та забезпечення екологічної безпеки сільських територій, які автор пропонує відображати за принципом платного землекористування в агроекоакціях. Доведено синергетичну концепцію наукових досліджень через застосування алгоритму декомпозиції інтегральних процесів та емерджентності виникнення нових якостей в організаційно-правових формах, які дають можливість своєчасно виявити негативні чинники і зменшити їх вплив на розвиток аграрного виробництва в регіоні. Досліджено кооперативну природу аграрного виробництва та запропоновано систему управління ресурсним потенціалом сільськогосподарського виробництва регіону. Перспективи і можливості підвищення якості життя сільського населення в авторському баченні полягають у формуванні доходів сільських домогосподарств шляхом розвитку підприємництва та особистих селянських господарств, вертикальної і горизонтальної диверсифікації виробництва у великих організаційно-правових формах господарювання, формування галузевих територіально-виробничих агропромислових кластерів з високим рівнем спеціалізації і концентрації природно-ресурсного та наукового потенціалу. Підвищення ефективності аграрного виробництва можливо досягнути завдяки запровадженню системи еколого-економіко-технологічних заходів, використанню енергозберігаючих безвідходних технологій, веденню ґрунтозахисного біологічного землеробства, що забезпечує вихід екологічно чистої конкурентоспроможної продукції.

Ключові слова: методологічне забезпечення, аграрне виробництво, міжрегіональні відносини, конкурентоспроможність, регіон, розвиток, управління ресурсним потенціалом.

Аннотация

Иванюта В.Ф. Методологическое обеспечение развития аграрного производства региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2009.

В диссертации разработаны концептуальные положения регионального развития аграрного производства региона, повышения его конкуренто-способности в условиях интеграции экономики Украины в мировое экономическое пространство.

Диссертантом предложена методология исследования развития аграрного производства региона, предусматривающая изучение специфических особенностей функционирования аграрного сектора в условиях рынка, по законам товарного производства, обусловленных зависимостью процесса производства от факторов внешней среды и повышенного риска, связанного с непредсказуемостью конечных результатов производственно-коммерческой деятельности. Оценку конкурентоспособности региона целесообразно осуществлять с использованием качественных параметров продукции, отклонения от стандартов, цен, сегмента рынка, продолжительности жизненного цикла, ассортимента продукции данного вида и т. д. На конкурентоспособность регионов оказывают непосредственное влияние размещение рынков реализации продукции, которые формируют региональные цены в зависимости от плодородия почвы, расстояния перевозок, спроса на продовольствие, доходов населения. Анализ природно-ресурсного потенциала регионов осуществлялся с учетом качественной оценки земли, плотности населения, уровня развития производительных сил с использованием стратегических, тактических и оперативных целей инновационно-инвестиционного развития аграрного производства, сельских территорий, эффективного использования природных, земельных и трудовых ресурсов. Методология диагностики аграрного производства основана на системном подходе с использованием современных методов исследования критериальных показателей оценки его эффективности.

В диссертации усовершенствованны методологические подходы к обоснованию целесообразности рентного регулирования в регионах путем привлечения дополнительных средств для улучшения плодородия почвы и обеспечения экологической безопасности сельских территорий, а также формирования отраслевых территориально-производственных агропромышленных кластеров с высоким уровнем специализации и концентрации природно-ресурсного и научного потенциала. Использована синергетическая концепция научных исследований с применением алгоритма декомпозиции интегральных процессов и эмержентности возникновения новых качеств в организационно-правовых формах, дающих возможность своевременно выявлять отрицательные факторы и уменьшать их влияние на развитие аграрного производства в регионе.

Исследована кооперативная природа аграрного производства в регионе, осуществляемая на принципах долевой собственности, имеющая определенные преимущества над индивидуальным хозяйством, выражающиеся в преодолении индивидуальной неопределенности, уменьшении риска, эффективном использовании труда в процессе производства, переработки, хранения, транспортирования, реализации продукции и решения социальных проблем. Автором предложена система управления ресурсным потенциалом сельскохозяйственного производства региона, а также пути повышения эффективности аграрного производства, обеспечивающиеся системой мероприятий по восстановлению плодородия почвы, энергосберегающими технологиями, системой почвозащитного биологического земледелия, получения экологически чистой продукции. Возможности и перспективы повышения качества жизни сельского населения могут быть реализованы через возрастание доходов домохозяйств, развитие малого и среднего предпринимательства, диверсификацию производства в больших организационно-правовых формах хозяйствования, формирование отраслевых территориально-производственных агропромышленных кластеров с высоким уровнем специализации и концентрации природно-ресурсного и научного потенциала. Повышение эффективности аграрного производства может быть достигнуто путем внедрения системы эколого-экономико-технологических и организационных мероприятий с использованием энергосберегающих технологий, ведением почвозащитного биологического земледелия, которое обеспечивает получение экологически чистой конкурентоспособной продукции.

Ключевые слова: методологическое обеспечение, аграрное производство, межрегиональные отношения, конкурентоспособность, регион, развитие, управление ресурсным потенциалом.

Аnnотаtion

Іvanyuta V.F. The methodological providing development of agricultural production region. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of a scientific degree of doctor of economic of sciences after specialty 08.00.05 - development of productive forces and district economy. - Advice after the study of productive forces of Ukraine of NAS of Ukraine, Kiev, 2009.

In the dissertation work by reveal theoretical state of formatted and development agricultural production district. Is the proposal methodology research development agricultural production and competitionable him in measure district. Is implementing analysis and diving evaluation of natural-recourse power the district and level agricultural production goods. Is perfecting methodological ways go to soil of maintained rents regulation in district over investment additional costs in the improving productivity lands as natural capitals and providing ecological safety villages territories what by proposal author portrayal by principle payment land-used in the agrarian-ecology action. To bring the synergy conception of scientific research over employed algorithm uncomposition integral process and emergency since a new qualities in the organization-state form as go give possibility just in time to discover negative critters and them influence fewer on the development agricultural production in each district. Is the research cooperatively nature of agricultural production and proposal the system management of resources powers him in each district. Prospective and possibilities of raising life quality village population in the author wind to lays a formatted return for village house economy over development enterprising and personal farmer economy, vertical and horizontal diversification production in big organization-state forms economy, formatted branch theoretical-production agricultural clusters with high levels specialty, concentration of natural-recourse and scientific power. To higher effectively of agricultural production perhaps achieving by system ecology-economy-technological means, to used energy-keeping ungarbage technology, inserting soil-defend biological farming what keeping output of clean ecology and competition able goods.

Кey words: methodological providing, agrarian production, relations between regions, competitiveness, region, development, management by resource potential.

Підписано до друку 15.07.2009 р. Формат 60 х 84 1/16.

Папір офс. Гарнітура Times New Roman. Друк-різографія.

Ум.-друк. арк. 1,8. Тираж 100 прим. Зам. № 157

Віддруковано з оригінал-макета у видавництві «ДКС центр»

04073, м. Київ, Куренівський провулок, 17.

т/ф (044) 537-14-34

Размещено на Allbest.ru