Науково-методологічні засади розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

УДК [330.322+330.341.1]«71»(477)

НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора економічних наук

КАСИЧ Алла Олександрівна

КИЇВ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кременчуцькому державному політехнічному університеті імені Михайла Остроградського

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, Гончаров Юрій Вікторович, Київський національний університет технологій та дизайну, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Федоренко Валентин Григорович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України Міністерства освіти і науки України, ректор

доктор економічних наук, професор, Музиченко Анатолій Степанович, Уманський державний педагогічний університет ім. П. Тичини Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства і туризму

доктор економічних наук, професор, Кухленко Олег Васильович, Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, професор кафедри маркетингу

Захист відбудеться 23.10.2009 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністерства економіки України за адресою: 01103, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий 22.09.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор економічних наук О.Ю. Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Майже два десятиліття суверенітету України не забезпечило переходу економічної системи до сталого розвитку. Продовжує відбуватись втрата виробничого та науково-технічного потенціалу країни, невирішеною залишається проблема спрямування власне ринкового механізму на активізацію розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності. Усвідомлення змісту завдань ІІД неможливе без висвітлення факторів та механізмів впливу на неї, що за умови комплексної активізації, забезпечить формування стійкої системи створення та напрацювання, використання й розвитку інвестицій та інновацій, а також їх реальне перетворення у прискорювачі економічного розвитку України. Усе це потребує проведення глибокого наукового дослідження процесів активізації інвестиційно-інноваційної діяльності з метою розроблення теоретико-методологічних засад обґрунтування змістовно-часових характеристик структурних реформ національного господарства на основі активізації розвитку інвестицій та інновацій.

Серед вагомих наукових досліджень з питань інвестицій та інновацій можна назвати праці І. Ансоффа, Х. Ванденберга, І. Бланка, Дж. Гелбрейта, С. Глазьєва, П. Друкера, В.-Б. Занга, О. Казуші, Дж. Кейнса, М. Кондратьєва, В. Леонтьєва, А. Мертенса, Р. Нельсона, І. Перлакі, Е. Прескотта, Б. Санто, Р. Солоу, Б. Твіса, М. Тодаро, Е. Фелпса, Дж. Хікса, Е. Хансена, Р. Харрода, У. Шарпа, Й. Шумпетера, Ю. Яковця та інших учених.

Проблематика щодо забезпечення економічної динаміки за рахунок активізації інвестицій або інновацій досить детально описана в науковій літературі. Проте наукові праці щодо системного, комплексного розв'язання проблем активізації розвитку ІІД на всіх рівнях функціонування господарства та вдосконалення на цій основі економічної моделі розвитку країни з ринком, що формується, практично відсутні. Вагомий дослідницький внесок мають вітчизняні вчені з питань: стратегічних завдань держави у сфері інвестицій та інновацій - В. Беседін, А. Гальчинський, В. Гейць, Ю. Гончаров, Я. Жаліло; завдань інвестиційно-інноваційної політики та державного регулювання інвестиційної або інноваційної діяльності - О. Малярчук, В. Мартиненко, А. Музиченко; фінансового та в цілому ресурсного забезпечення інноваційної та інвестиційно-інноваційної діяльності - О. Алимов, Г. Возняк, А. Дука, М. Крупка, А. Кузнєцова, С. Онишко; інноваційного розвитку - В. Александрова, Ю. Бажал, І. Буднікевич, Є. Бельтюков, А. Варгалюк, О. Волков, В. Денисюк, О. Загородня, С. Ільяшенко, В. Ковальчук, С. Козьменко, Ю. Макогон, М. Пашута, П. Перерва, В. Семиноженко, А. Турило, Л. Федулова, М. Шарко, І. Шпола; розвитку інвестиційної діяльності - О. Бандурка, М. Бутко, Б. Губський, С. Гуткевич, М. Денисенко, С. Захарін, Т. Затонацька, В. Лановий, Т. Лепейко, О. Кухленко, Т. Майорова, А. Пересада, Н. Татаренко, О. Шнипко, В. Федоренко; розвитку інфраструктурних елементів інвестиційно-інноваційної діяльності - В. Кузмінський, С. Покропивний, Д. Черваньов.

Незважаючи на значну кількість досліджень, наукових праць та публікацій вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених формуванню комплексу «інвестицій та інновацій», залишається актуальною проблема реалізації системного підходу до інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України, що потребує розробки науково-методологічних засад регулювання цих процесів, які базуються на відповідній сукупності економічних, нормативно-правових, адміністративних, організаційно-технологічних заходів. Тому розв'язання зазначеної проблеми є важливою науково-практичною проблемою, що і зумовило вибір теми, мети та завдань дослідження, його структуру та коло питань, які розглядаються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана відповідно з планом науково-дослідних робіт КДПУ ім. Михайла Остроградського, зокрема за темами: «Організація обліку й управління витратами на підприємстві» (2002 р., № держреєстрації 0102U002628), «Управління маркетингом на ранніх стадіях життєвого циклу виробів» (2004 р., № держреєстрації 0104U009500), «Проведення аналізу фінансового стану підприємства МКП «Даст» та визначення його інвестиційної привабливості (2006 р., № держреєстрації 0106U010725), у рамках яких автором встановлено перспективи розвитку інноваційної діяльності у регіоні (Полтавській області), розроблено імітаційну модель імовірнісної оцінки прибутку як основного джерела інвестиційних ресурсів, запропоновано нові методи управління витратами у контексті активізації інвестиційної діяльності, обґрунтовано напрями та механізми підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств. Крім того, здобувач брав участь у виконанні держбюджетної теми Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України за темою «Методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення державного регулювання інвестиційної діяльності та формування інвестиційного іміджу України» (2007 р., № держреєстрації 0107U009865), у рамках якої автором сформульовано основні проблеми, що перешкоджають розвитку інвестиційних процесів в Україні, та обґрунтовано інструменти щодо покращення інвестиційного іміджу країни за рахунок створення бази даних інвестиційних проектів та проведення за кордоном публічних інвестиційних заходів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад, методичних положень і практичних рекомендацій щодо механізмів регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та проведення структурних реформ у контексті формування національної інноваційної системи та забезпечення економічного розвитку господарства.

Поставлена мета зумовила необхідність формулювання наступних логічно пов'язаних та послідовно розглянутих завдань:

- уточнити економічну сутність категорій «інвестиції» та «інновації», а також понять «інвестиційно-інноваційна діяльність», «національна інноваційна система», «національна інвестиційно-інноваційна система» та удосконалити понятійний апарат, який пов'язаний із предметом дослідження;

- розробити теоретичні та концептуальні положення активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в національному господарстві у контексті забезпечення стійких темпів економічного зростання;

- удосконалити методику аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності на основі обґрунтування системи показників, що комплексно характеризують її на макро-, мезо- та мікрорівні;

- встановити зміст процесів структурних перетворень в Україні та розробити методичні підходи щодо забезпечення збалансованості структурних характеристик господарства;

- розробити теоретичні основи процесу трансформації моделі економічного розвитку національної економіки на принципах інвестизації та інноватизації всіх сфер господарювання;

- поглибити положення теорії економічного розвитку перехідної економіки з урахуванням змісту та динаміки розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності;

- обґрунтувати механізми формування національної інноваційної системи та умови інвестиційного забезпечення їх впровадження;

- розробити систему інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку первинної ланки господарського комплексу;

- розробити теоретичні засади розвитку ринку науково-технічної продукції з позицій забезпечення цілісності інноваційного процесу;

- розкрити місце і роль приватно-державного партнерства в активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні;

- визначити зміст, форми здійснення структурних реформ у господарстві, а також обґрунтувати заходи технологічного переозброєння у промисловості; інноваційний інвестиційний економічний зростання

- визначити перспективи розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні з урахуванням розроблених прогнозних значень досліджуваних показників.

Об'єктом дослідження є система макроекономічних механізмів, важелів та інструментів регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України, а його предметом - теоретико-методологічні засади, методичні та практичні питання, механізми державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності (ІІД) та напрями її активізації.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є економічна теорія, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавче та нормативно-правове поле України.

Для досягнення намічених наукових результатів у роботі використані наступні методи дослідження: загальнонаукові методи та підходи (системно-логічний, структурний та комплексний підходи, методи аналізу та синтезу теоретичних джерел і наукової літератури, дедукції та індукції, історичний аналіз) - при визначенні етапів еволюції теорії економічної динаміки та при пізнанні процесів та явищ у сфері розвитку ІІД; специфічні методи економічного аналізу (групування, порівняння та узагальнення економічних показників; метод аналогій; коефіцієнтний та індексний методи; балансовий метод) - при дослідженні сучасних тенденцій розвитку ІІД та розробці механізмів збалансування інвестиційних потоків в контексті забезпечення інноваційного розвитку господарства; методи математичної статистики - при розробці моделей впливу інвестицій та інновацій на розвиток економічної та виробничої систем; прикладні, економетричні та графічні методи (кластерний та кореляційний аналіз, метод лінійного програмування) - для проведення факторного аналізу впливу різних чинників та побудови прогнозів розвитку ІІД.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації на основі здійснених автором наукових досліджень обґрунтовано теоретико-методологічні основи і розроблено методичні підходи щодо розвитку ІІД у контексті формування національної інноваційної системи. Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є такі:

одержано вперше:

- теоретичні та концептуальні положення активізації інвестиційно-інноваційної діяльності шляхом обґрунтування її функцій, принципів та закономірностей на засадах необхідності збалансування у часі та просторі інвестиційно-інноваційних процесів з метою забезпечення розвитку національного господарства. Обґрунтовані положення розвивають: а) теорію економічного зростання (у частині дослідження природи механізмів, що спричиняють відхилення від траєкторії сталого росту; характеристики довготермінових аспектів регулювання економіки; визначення кількісних співвідношень інвестицій та інновацій, які характеризують стійкість зростання); б) теорії та моделі розвитку перехідної економіки (розроблено моделі подолання відставання за показником фондоозброєності в умовах різної інвестиційної активності господарства). Реалізація цих положень забезпечить визнання на всіх рівнях функціонування господарства необхідності комплексного вирішення питань інвестиційного та інноваційного розвитку та запровадження цілісної системи управління інвестиційно-інноваційною діяльністю;

- теоретичні положення щодо трансформації моделі економічного розвитку господарства (базуються на ідентифікації складу підсистем та елементів моделей економічного розвитку держави, забезпечують визначення кількісно-якісних характеристик інвестиційно-інноваційної діяльності відповідно до етапу розвитку економіки країни і можуть бути використані як цільові орієнтири на перспективу) та зміст конкретних заходів щодо їх впровадження. На прикладі багатьох країн підтверджуються кількісно-якісні характеристики та етапність розвитку моделей економічного розвитку господарства (споживацької, інвестиційної, інвестиційно-інноваційної та інноваційної);

- теоретичні положення розвитку ринку науково-технічної продукції з урахуванням стадій інноваційного процесу, що дало можливість провести чітку сегментацію ринку, визначити об'єкти обміну в межах кожного сегмента, обґрунтувати конкретні механізми та інструменти їх залучення до ринкового обігу. Розроблені положення базуються на застосуванні комплексного і системного підходів та охоплюють широке коло потенційних об'єктів обміну (систему підготовки кадрів, інтелектуальну робочу силу, наукові дослідження, інноваційну інфраструктуру, нематеріальні активи, науково-технічну інформацію, наукомістку продукцію, послуги супроводження інноваційної діяльності та інформаційних технологій), розвиток яких за сучасних умов характеризується фрагментарністю та низькою ринковою спрямованістю. Розроблені положення, втілені у Концепції розвитку ринку науково-технічної продукції в Україні, дадуть можливість підвищити ефективність використання наукового потенціалу країни та забезпечити комерціалізацію результатів його функціонування;

- запропоновано і теоретично обґрунтовано систему підтримки підприємництва, в тому числі малого, у сфері інновацій, яка базується на: розвитку спроможності країни сприймати на мікрорівні технології, отримані в результаті міжнародного трансферу (за рахунок співпраці та входження до транснаціональних корпорацій, стратегічних альянсів, фінансово-промислових груп); узгодженні зусиль усіх суб'єктів та учасників інноваційного процесу (шляхом формування національних технологічних платформ); забезпеченні фінансування інноваційного процесу на ранніх стадіях (за рахунок використання бізнес-ангельського, «посівного» фінансування), створенні малих форм інноваційної діяльності (старт-апів, спін-офів, інших); формуванні багаторівневої системи венчурних фондів. Створення умов та вказаних форм інвестиційно-інноваційної інфраструктури на тлі активізації розвитку інших стане основою ініціації підприємницької діяльності вздовж усього технологічного коридору;

удосконалено:

- понятійний апарат у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності з позицій сучасних знань та розвитку новітніх форм підприємницької діяльності у різних секторах та сферах господарського комплексу. Зокрема, уточнено категорію «інвестиції», зміст якої, на відміну від існуючих тлумачень, полягає в тому, що вона розглядається як економічна явище, кількісно-якісні характеристики якого є результатом розуміння відповідальних суб'єктів на всіх рівнях функціонування господарського комплексу (видів діяльності, галузей, підприємств) визначальної їх ролі у процесах прискореного розвитку господарства, критерієм ефективності чого повинен бути рівень інноваційності економіки. Крім того, удосконалено поняття: «ІІД», «інвестиційно-інноваційна система», «національна інноваційна система», «інвестиційна інтеграція», «інформаційна інтеграція», «технологічна інтеграція», «трансфер технологій», «приватно-державне партнерство», «науково-технічна продукція», «ринок науково-технічної продукції». Це дає можливість більш системно досліджувати та розв'язувати проблеми активізації економічного розвитку за рахунок використання внутрішніх та зовнішніх можливостей національного господарства, а також створює передумови для поширення ринкових механізмів на всі стадії інвестиційно-інноваційного процесу;

- методику аналізу ІІД, яка відрізняється від діючих комплексним підходом і передбачає систематизацію існуючих показників (визначено етапи та зміст аналізу ІІД на макро-, мезо- та мікрорівнях), а також розробку нових, узагальнюючих показників (запропоновано розраховувати, наприклад, індекс інвестиційно-інноваційної активності галузей промисловості та підприємств, індекс інноваційності інвестицій тощо), що дасть можливість проводити багаторівневий моніторинг процесів її розвитку всіх рівнях функціонування господарства;

- науково-методичні положення та практичні рекомендації використання приватно-державного партнерства (ПДП) у контексті активізації ІІД, а саме: окреслено сферу застосування нової форми взаємодії держави та підприємницького сектору шляхом розмежування первинного та вторинного ринку, що залежить від участі приватного партнера в створенні та експлуатації об'єктів ПДП; визначено основні принципи забезпечення ефективності ПДП, зокрема державної підтримки та державних гарантій, законності та формалізації, прозорості, відкритості та конкуренції; визначено зміст інфраструктурних, правових та економічних механізмів організації ПДП; узагальнено моделі ПДП в інноваційній сфері (проекти для малих команд; цільові програми обміну інформацією про науково-технічні розробки, про потреби підприємств, про наявність вільних наукових ресурсів; програми тривалого дослідницького співробітництва тощо). Використання розроблених положень сприятиме чіткому розумінню доцільності застосування ПДП у національному господарстві та дасть можливість забезпечити максимальну ефективність даної форми на практиці, особливо в інноваційному секторі;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування співвідношення структурних характеристик господарства, що базуються на комплексному підході та передбачають встановлення взаємозв'язків між структурами таких складових елементів, як: виробництво, основні засоби, зайняте населення, експорт, фінансові результати та інвестиції, витрати на інновації. Це на відміну від усталеного забезпечує врахування існуючих взаємозв'язків між усіма основними структурними складовими, що створює передумови для системного обґрунтування змісту структурних реформ, яких потребує національне господарство;

- методичні підходи щодо встановлення причинно-наслідкових зв'язків впливу рівня інвестиційно-інноваційної активності господарства на величину та темпи росту ВВП, які передбачають: розрахунок тривалості необхідного періоду для подолання відставання України від розвинених країн (наприклад, за показником фондоозброєності праці); визначення впливу частки валової доданої вартості у ВВП на величину інвестиційних ресурсів; структури населення за ознакою зайнятості - на темпи росту ВВП, що дає можливість обґрунтувати змістовні характеристики розвитку ІІД;

- методика оцінювання оптимальної структури інвестиційних ресурсів первинної ланки господарського комплексу за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел шляхом розрахунку групи показників (обсягу потенційно доступних інвестиційних ресурсів, коефіцієнта кредитного тиску на дохід, рівня витрат на формування інвестиційних ресурсів тощо), яка на відміну від існуючих ґрунтується на використанні теорії маржинального доходу та дає можливість визначати граничний обсяг залучених зовнішніх інвестиційних ресурсів без втрати фінансової стійкості підприємства. Розроблено алгоритм визначення залежності ефективності діяльності від рівня інвестиційної активності в умовах транснаціоналізації виробництва, що дасть можливість приймати обґрунтовані управлінські рішення стосовно формування стратегічних альянсів, фінансово-промислових груп, транснаціональних корпорацій;

- обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази розвитку інвестиційно-інноваційних процесів через визначення переліку та змісту першочергових програм, які ґрунтуються на необхідності забезпечення безперервності циклу «фундаментальні дослідження - пошукові НДР - прикладні НДДКР - технології - виробництво - ринкова реалізація» та полягають у створенні рамкових умов активізації ІІД, що має значення для формування національної інноваційної системи;

- методичні підходи щодо здійснення структурних реформ у господарстві в цілому та, зокрема, в промисловості, в напрямі підвищення частки видів діяльності та галузей 5 та 6 технологічних укладів, які базуються на застосуванні балансового методу (запропоновано використовувати міжгалузевий баланс руху інвестиційних ресурсів) та методу відстаней (для розрахунку коефіцієнта оптимальності галузевої структури промисловості), що дає можливість провести порівняння зі структурою, яка прийнята еталонною з точки зору співвідношення окремих галузей. Практична цінність розроблених інструментів полягає у можливості їх використання в ході моніторингу ефективності державного управління процесами структурних реформ, галузевого капіталотворення та зростання;

- практичні рекомендації щодо змісту реформування бюджетно-податкової сфери (запропоновано обмежити зростання соціальних платежів та збалансувати Пенсійний фонд України; скоротити податкові пільги та переорієнтувати бюджетні видатки на інноваційні цілі, в тому числі у вигляді державних інвестицій; розраховано величину потенційно-доступних інвестиційних ресурсів за рахунок зниження податкового навантаження на економіку), амортизаційної системи (запропоновано відмовитись від податкового методу нарахування амортизації та надати більшу свободу підприємствам у виборі методу амортизації), які базуються на узагальненні світового досвіду та реальних потребах господарства в контексті розвитку ІІД, вирізняються урахуванням кризових явищ, а також дають можливість відслідковувати вплив тих чи інших інструментів державної політики на ІІД у господарстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові розробки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо розвитку та формування засад комплексного регулювання ІІД у національному господарстві. Окремі розробки знайшли застосування в практичній роботі, зокрема: рекомендації щодо проведення моніторингу рівня інвестиційно-інноваційної активності галузей промисловості, змісту структурних реформ промисловості, визначення обсягу інвестицій, необхідних для проведення технологічного переозброєння промисловості та окремих галузей під час розробки проекту Програми розвитку промисловості Департаментом науково-технічного та інноваційно-інвестиційного забезпечення Міністерства промислової політики України (довідка № 01/2-4-1503а від 24.10.2008 р.); методичні рекомендації щодо аналізу виробничого, науково-технічного, кадрового потенціалу в контексті забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств під час розробки Програми інвестиційно-інноваційного розвитку м. Кременчук у контексті регіонального планування Кременчуцькою міськрадою (довідка №788-1 від 19.11.2008 р.); при проведенні аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності та розробці стратегії подальшого розвитку машинобудівних підприємств, зокрема ВАТ «Кредмаш» (довідка № 1102-21 від 12.11.2008 р.), ХК «АвтоКрАЗ» (довідка № 1455-55 від 6.11.2008 р.), ВАТ «КВБЗ» (довідка № 24-16б/35 від 03.03.2009 р.); при розробленні та викладанні курсів «Розміщення продуктивних сил», «Стратегія підприємства», «Міжнародна економіка» в Кременчуцькому державному політехнічному університеті імені Михайла Остроградського (довідка №72-10/184 від 10.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо активізації ІІД та формування національної інноваційної системи країни. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи доповідались дисертантом та отримали позитивну оцінку на: 12 міжнародних науково-практичних конференціях - “Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); “Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.); “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (м. Харків, 2005 р.); “Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предпринимательства” (м. Харків, 2005 р.); “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2006 р.); “Теория и практика предпринимательской деятельности” (м. Сімферополь, 2006 р.); “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2006 р.); “Дослідження та оптимізація економічних процесів” “Оптимум - 2006” (м. Харків, 2006 р.); “Перспективные разработки науки и техники - “2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); “Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); “Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи” (м. Одеса, 2007 р.); 9 Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); “Організаційно-економічні та фінансові механізми мобілізації резервів промислових підприємств при трансформації економіки” (м. Кременчук, 2005 р.); “Біосферно-ноосферні ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні проблеми розвитку регіонів (м. Кременчук, 2005 та 2006 рр.); “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (м. Київ, 2006 р.); “Інвестиційна привабливість промислових підприємств регіону в умовах інтеграції до СОТ” (м. Кременчук, 2006 р.); “Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); “Загальноекономічні та фінансові аспекти формування інноваційного потенціалу регіону” (м. Полтава, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в одноосібній монографії (23,71 друк, арк.), двадцяти восьми одноосібних та шести підготовлених у співавторстві статтях у наукових періодичних фахових виданнях України (обсягом 13,4 друк. арк., з них особисто авторові належить 12,51 друк. арк.), а також у розділах шести колективних монографій (обсягом 3,15 друк. арк., з них особисто авторові належить 2,99 друк. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 40,26 друк. арк., з них особисто автору належать 39,21 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (налічує 323 найменування). Основний текст викладений на 436 с., що містить 30 таблиць, 62 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - «Теоретико-методологічні та концептуальні засади розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності» - розкрито генезис і значення наукової теорії інвестицій та інновацій, досліджено їх вплив на економічну динаміку. Узагальнено існуючі наукові підходи до розуміння змісту, класифікаційних ознак категорій “інвестиції” та “інновації”, на підставі чого аргументовано необхідність комплексного наукового дослідження ІІД. Доведено необхідність активізації ІІД як першооснови стійкого розвитку господарства. Сформульовано концепцію забезпечення стійких темпів економічного розвитку та спрямованості національного господарства на інвестиційно-інноваційний шлях в умовах країн з ринком, що формується. Розроблено методику багаторівневого аналізу ІІД господарства, галузей, підприємств.

Доведено існування етапності у розвитку наукової думки щодо вирішальних чинників економічної динаміки. Результати опрацювання спеціальної літератури закордонних і вітчизняних учених засвідчили недостатність дослідження впливу ІІД на економічний розвиток країн з ринком, який формується. Мова йде про те, що в сучасній науці немає повноцінного теоретичного пояснення кількісно-якісних характеристик інвестиційно-інноваційного розвитку в контексті подолання відставання національної економіки від розвинених країн та застосування всіх новітніх механізмів.

На основі дослідження понятійного апарату категорій «інвестиції» та «інновації» обґрунтовано сферу застосування поняття «ІІД». Інвестиційно-інноваційну діяльність визначено як комплекс дій фізичних осіб та суб'єктів господарювання, сфер діяльності та галузей промисловості, держави, спрямованих на розроблення та реалізацію інноваційних ідей, проектів, а також їх інвестиційне забезпечення. Такий підхід дисертанта до визначення сутності ІІД відрізняється від існуючих багаторівневим підходом та комплексністю і вказує на необхідність застосування системних інструментів та механізмів активізації розвитку та комплексних показників щодо оцінки її стану.

Дослідження класифікаційних ознак та сутнісних характеристик інвестицій та інновацій дало змогу встановити багатогранність взаємодії досліджуваних процесів, що здатна формувати нову інтегративну цілісність. На основі цього сформульовані предмет та основі завдання ІІД. Підкреслено, що забезпечити стабільний розвиток господарства на всіх рівнях функціонування (національного господарства, регіону, галузі, окремого підприємства) можна лише на основі комплексного управління ІІД.

З позицій теоретичного аналізу дії класичних економічних законів і, насамперед, тих, від яких залежить ІІД, обґрунтовано потребу в застосуванні нових підходів щодо процесів розроблення, реалізації та коригування моделі економічного розвитку держави. Доведено, що розбалансованою є дія таких законів, як: нагромадження, циклічного розвитку економіки, інтернаціоналізації та концентрації виробництва, попиту та пропозиції. Наголошено на існуванні парадоксів сучасного етапу розвитку національного господарства: економічного росту та росту продуктивності праці без інвестицій. Підкреслено необхідність формування нової парадигми розвитку національного господарства, відповідно до наступних етапів (рис. 1). Запропоновано як пріоритетну для України концепцію забезпечення стійких темпів економічного розвитку та спрямованості національного господарства на інвестиційно-інноваційний шлях.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Схема реалізації парадигми розвитку національної економіки (джерело: розробка автора)

Основою забезпечення стійких темпів економічного розвитку господарства повинна стати активізація ІІД, яка сприятиме здісненню незворотних процесів зміни технологічного способу виробництва за рахунок реального розвитку економічної системи в цілому та всіх її підсистем.

Концептуальну схему системних умов функціонування ІІД обґрунтовано автором та підкреслено, що її активізація на всіх рівнях функціонування господарства відбудеться за умови розвитку комплексу елементів та механізмів, що в сукупності й формують національну інвестиційно-інноваційну систему, управління функціонуванням якої має носити комплексний характер (рис. 2). Результатом активізації розвитку ІІД стане: стабілізація та досягнення цільових темпів економічного зростання; формування внутрішніх та більш активне залучення зовнішніх джерел інвестицій (у тому числі інвестицій в інновації); підвищення рівня конкурентоспроможності національних розробок та їх активне впровадження у виробництво, переорієнтація уваги до розвитку освіти та науки.

Для будь-якого господарства бажаною є ситуація забезпечення відповідності між попитом на інвестиційні ресурси та їх пропозицією:

, (1)

де - інвестиції, здійснювані у господарстві;

- інвестиційні ресурси з усіх можливих джерел;

- потреби системи в інвестиціях на різні цілі;

- джерела інвестиційних ресурсів економічної системи;

- напрями використання інвестицій в економічній системі.

Чітка ідентифікація всіх джерел та оцінка потенціалу їх росту дає можливість визначити доступні інвестиційні ресурси господарства та ідентифікувати механізми, які б забезпечили процес їх нарощування.

Величина потенційно доступних інвестицій обмежується величиною ВВП, оскільки інвестиції в господарському комплексі можна розглядати як частку сукупного продукту:

, , (2)

де - частка ВВП, що спрямовується економічною системою на інвестиції;

, - мінімально-необхідна та максимально можлива частка ВВП, яка спрямовується на інвестиції.

Рис. 2 Концептуальна схема умов функціонування ІІД (джерело: розробка автора)

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наголошено, чим більшим є сукупний продукт, чим більшою є частка, яку спрямовує країна на інвестиції, тим значнішим є їх обсяг. За рахунок реального зростання ВВП відбувається природне підвищення рівня інвестиційної активності господарства. В іншому випадку необхідно забезпечити підвищення частки ВВП на користь інвестицій за рахунок втілення інвестиційно-орієнтованої політики.

Основні напрями використання інвестицій у господарстві, які запропоновано розглядати в розрізі відтворення та розвитку факторів виробництва, згруповано наступним чином: інвестиції в основні засоби, інвестиції на житлове будівництво, інвестиції в охорону здоров'я, інвестиції в НДДКР (інноваційні інвестиції) та інвестиції в освіту. Останні два напрями слід вважати інвестиціями в знання або «розумними» інвестиціями. Для порівняльного аналізу рівня інноваційної орієнтації інвестицій запропоновано розраховувати:

, або , (3)

де - коефіцієнт інноваційної орієнтації інвестицій;

де - коефіцієнт орієнтації інвестицій на знання;

- величина інвестицій, які спрямовані на інновації;

- величина інвестицій, які спрямовані на освіту.

Підкреслено, що на макрорівні активізація процесу інвестування та інноватизація розв'язує наступні завдання: створення умов для стійкого зростання господарства країни; стабілізації економічних показників; прискорення науково-технічного прогресу; покращення життєвих стандартів; оновлення матеріальної бази господарства; створення сучасних робочих місць; удосконалення структури економіки взагалі та промисловості зокрема.

Узагальнення еволюції наукової думки щодо впливу інвестицій та інновацій на економічну динаміку та проведені дисертантом теоретичні дослідження дали змогу обґрунтувати функції, закономірності та принципи розвитку ІІД в умовах країн з ринком, що формується.

Розроблено багаторівневу методику аналізу ІІД, яка забезпечує проведення моніторингу стану ІІД на трьох рівнях функціонування господарського комплексу: на макрорівні, який передбачає дослідження ролі інвестицій та інновацій у розвитку економіки країни в цілому та дасть можливість визначати системні невідповідності впливу досліджуваних складових на динаміку розвитку; на мезорівні, що дасть можливість визначати потенціал розвитку ІІД безпосередньо тих сфер господарського комплексу, які здатні забезпечити її реальну активізацію (зокрема, промисловості, наукового сектору), і на мікрорівні, що дозволить не лише відстежувати вплив макроекономічних механізмів на показники ІІД суб'єктів господарювання, а й визначати зміст необхідних заходів у напрямі активізації.

У другому розділі - «Тенденції розвитку економіки України» - визначено основні тенденції розвитку економіки України; наведено аналіз ІІД у національному господарстві на макро-, мезо- та мікрорівні; досліджено вплив структурних характеристик на темпи економічної динаміки.

На підставі проведеного всебічного аналізу динаміки показників розвитку національного господарства зроблено висновок про те, що модель, за якою економіка України розвивалася до 2007 р., не можна вважати інвестиційною, оскільки: середньорічні темпи росту інвестицій за 1996-2007 рр. складали всього 10,8 %; частка інвестицій у ВВП ледве досягнула 26% у 2007 році; обсяг інвестицій на душу населення склав у 2007 р. всього 800 дол. США. Як результат, економіка України не набула необхідного рівня капіталомісткості, а це означає, що в країні не сформовано критичну масу інвестицій, яка здатна істотно впливати на економічну динаміку. Основним джерелом інвестицій були і залишаються власні кошти підприємств.

Виходячи з величини ВВП, частки ВВП, яка спрямовувалась на інвестиції, та частки, що відповідає мобілізаційному рівню розвитку господарства (35 %), розраховано обсяг ресурсів, які були потенційно доступні, але недоінвестовані в економіку за період 1996-2007 рр., це - понад 470 млрд. грн.

Встановлено, що наслідком недоінвестування та перекосів у структурі розподілу інвестицій є зниження інноваційної активності господарства. Аналіз показав зниження показників, що характеризують інноваційну діяльність, протягом 2004-2007 рр. порівняно з 2000 р.

Наголошено, що структурна розбалансованість національного господарства є результатом кількісно-якісних характеристик ІІД. На підставі розробленого методу оцінювання рівня оптимальності галузевої структури промисловості та проведеного аналізу встановлено, що ринкова трансформація призвела до структурних перекосів комплексу. Розглянуто роль таких взаємопов'язаних механізмів збалансування галузевої структури промисловості, як структура інвестицій, розподіл основних засобів, структура ПІІ, структура фінансування наукових та науково-технічних робіт, розподіл упроваджених нових технологічних процесів. Глибинна причина такого стану речей полягає у відсутності механізмів переорієнтації інвестиційних ресурсів на розвиток пріоритетних в інноваційному плані галузей. Запропоновано розраховувати коефіцієнти інноваційної та інвестиційної активності галузі:

, , (4)

де , - коефіцієнт інвестиційної та інноваційної активності галузі;

- кількість показників, що беруть для аналізу інвестиційної активності;

- кількість показників, що беруть для аналізу інноваційної активності;

- коефіцієнт, який враховує частку досліджуваної галузі в загальному значенні і-го показника промисловості;

- коефіцієнт, який враховує частку досліджуваної галузі в загальному значенні j-го показника промисловості;

За результатами проведених розрахунків було встановлено рівень інвестиційної та інноваційної активності досліджуваних галузей (рис. 4).

Рис. 4 Рівень інвестиційної та інноваційної активності галузей промисловості (джерело: розрахунки автора)

Проведено аналіз причин недостатнього рівня розвитку ІІД в межах стратегічно важливих галузей промисловості: машинобудуванні та металургії. Аргументована необхідність застосування комплексу інструментів активізації їх розвитку за рахунок ІІД.

Визначено особливості впливу інструментів державної політики на ІІД первинної ланки господарського комплексу (на прикладі машинобудівних підприємств). Встановлено, що наслідками несистемного підходу до інвестиційно-інноваційних процесів у державі є: нестійка динаміка оновлення основних фондів; зростання фондоозброєності переважно за рахунок дооцінювання основних засобів або скорочення чисельності працівників; невідповідність здійснюваних інвестицій реальним потребам; низький рівень інвестицій у нематеріальні активи; використання як основне джерело інвестицій амортизаційних відрахувань, кредитів навіть не для інвестицій, а для поповнення нестачі оборотних коштів; невідповідність технічних характеристик продукції зарубіжним аналогам; низький рівень інноваційної активності; дефіцит інженерно-технічних кадрів тощо.

У третьому розділі - «Розвиток та регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах глобалізації» - дана характеристика тенденцій економічної динаміки під дією інвестиційних та інноваційних чинників; досліджено природу глобальної економічної кризи та визначено інструменти мінімізації її впливу на розвиток господарства; виявлено особливості формування національних інноваційних систем у різних країнах; проведено дослідження впливу прямих іноземних інвестицій на розвиток процесів транснаціоналізації виробництва.

Встановлено, що інвестиційна активність у господарстві в цілому та в секторі інновації є визначальними чинниками розвитку, і особливо це виявляється в країнах, які розвиваються. Досліджено такі чинники інвестиційної активності господарства, як податковий тиск, структура господарства та міжнародної торгівлі, економічні реформи, розвиток новітніх форм активізації ІІД, зокрема лізингу.

Проведено теоретичний аналіз природи сучасної глобальної економічної кризи. Позиція дисертанта у цьому питанні ґрунтується на констатації розбалансування дії багатьох ринкових механізмів функціонування господарства та виокремленні наступних ознак системних проблем сучасної світогосподарської організації: низька ефективність механізму ринкової економіки як інструмента попередження «збоїв» глобальної економіки, підрив довіри до глобальних фінансових установ та ринків, невідповідність виробничих потужностей реальному платоспроможному попиту, розбалансування структури господарства за рахунок виникнення віртуальних секторів, переважання моделі «пустих» грошей, відсутність нових підходів щодо розвитку інституціональної основи глобальної економіки.

Визначено особливості формування національних інноваційних систем, які властиві, перш за все, розвиненим країнам. Вирішальним чинником розвитку економіки за сучасних умов є інноваційний процес, зміст якого у різних країнах суттєво відрізняється та залежить від рівня інвестиційного забезпечення. Наслідком існуючих відмінностей у рівні інвестиційного забезпечення господарства та напрямах його використання стає різна результативність сектору НДДКР в окремих країнах, яка виражається, перш за все, у патентній активності та балансі платежів за технологію. Подальший розвиток основних учасників світової економіки відбуватиметься в умовах зростання інвестиційного забезпечення, а це означає, що базисною моделлю розвитку залишається інвестиційна. Інше питання - це зміна структури інвестицій та їх пріоритетне спрямовування на НДДКР, освіту, знання, актуальність чого зростає особливо в контексті розв'язання проблем подолання світової фінансової кризи.

Наголошено, що для забезпечення стійкості економічного зростання та незалежності від ситуації на світових ринках капіталу необхідно орієнтуватись на формування внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Досліджено вплив міжнародного співробітництва, яке повинне стати механізмом підвищення рівня інтеграції економіки України у світогосподарську систему. Підкреслено, що основою подолання відставання та надійних перспектив зростання є постійне накопичення технологічних знань упродовж досить тривалого проміжку часу. Виняткового значення тут набуває не лише трансфер технології, а подальше поглиблення знання, його адаптація та покращення, що створює умови для проектування та розроблення нової технології, однак за умови «технологічної спроможності» економічної системи. Дисертантом наголошено, що проста комбінація міжнародної торгівлі, інвестицій та інформації може не забезпечити одержання позитивного результату, якщо не вибудовувати нові можливості господарства.

У четвертому розділі - «Формування адаптивної системи реалізації концепції розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в національному господарстві» - розкрито змістовні характеристики моделей економічного розвитку господарства; сформовано методологічні засади формування адаптивної системи реалізації концепції розвитку ІІД національної економіки; запропоновано інструментарій ідентифікації впливу інвестицій та інновацій на економічний розвиток країн з ринком, що формується; визначено умови використання внутрішніх та зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів первинної ланки господарського комплексу.

За результатами дослідження природи економічної динаміки в умовах різних типів господарських систем визначено кількісно-якісні характеристики моделей економічного розвитку господарства, які можуть бути взяті за основу розробки довгострокової стратегії активізації ІІД (табл. 1).

Таблиця 1

Показники, що характеризують тип моделі економічного розвитку

Доведено, що основою відмінностей поданих моделей є застосування різних системних підходів до реалізації концепції розвитку господарства, які залежать від рівня запровадження механізмів саморозвитку. Підкреслено, що завдання «максимум» для України це - системне формування інноваційної моделі розвитку, однак, на думку дисертанта, воно відбудеться лише після створення комплексу підсистем, які притаманні інвестиційній та інвестиційно-інноваційній моделі. Визначено зміст першочергових заходів, спрямованих на створення комплексу умов для формування національної інноваційної системи. На підставі врахування невідповідності обсягів інвестицій у національному господарстві об'єктивно існуючим потребам, обґрунтовано необхідність запровадження механізмів, які б сприяли загальному оздоровленню інвестиційного сектору та досягненню цільових показників.

Встановлено, що розбалансованими є не лише механізми формування інвестиційних ресурсів, а й інструменти забезпечення їх найбільш ефективного використання. Саме тому у роботі розроблено адаптивну систему механізмів, методів та важелів впливу, які б: сприяли формуванню необхідного обсягу інвестиційних ресурсів; забезпечили їх переорієнтацію на інноваційне використання (рис. 6).

Встановлено, що низький рівень розвитку в країнах, які розвиваються, навіть за умови збільшення перерозподілу ВВП на користь інвестицій не дасть у найближчі роки значною мірою підвищити інвестиційну активність в абсолютному вираженні. Крім того, саме в цьому приховано пояснення необхідності тривалого періоду часу «наздоганяння» розвинених країн країнами, які розвиваються. Загалом ситуацію, яка характеризує умови спроможності національної економіки подолати відмінності у рівні розвитку подано у вигляді наступної схеми (рис. 7).

Рис. 7 Схема причинно-наслідкових зв'язків впливу рівня інвестиційно-інноваційної активності господарства на величину ВВП (джерело: розробка автора)

У цілому ж логіка процесу має наступний вигляд: величина ВВП та його перерозподіл на користь інвестицій визначають інвестиційну активність господарства; низький рівень фондоозброєності праці вимагає пріоритетного спрямування інвестицій на оновлення та розширення основних засобів і зумовлює фінансування науки за залишковим принципом; недостатність інвестицій не дає можливості суттєво підвищити продуктивність праці, що й зумовлює низькі або недостатні темпи росту ВВП. Відповідно інвестиційно-інноваційна активність господарства має природне обмеження величиною ВВП.

Наголошено, що існують принципові відмінності в кількісно-якісних характеристиках ІІД розвинених країн та країн, які розвиваються. Розвинені країни можуть підтримувати необхідні темпи росту фондоозброєності, спрямовуючи на ці заходи все меншу частку інвестицій, та активно інвестувати інноваційний сектор. Країни, які розвиваються, намагаються і повинні одночасно забезпечувати активні інвестиції в основні засоби та сприяти їх пріоритетному спрямуванню на інноваційний розвиток. Крім того, показник фондоозброєності праці в розвинених країнах також не залишається без зміни, тому для розрахунку кількості років, необхідних для ліквідації відставання у рівні фондоозброєності, запропоновано формулу:

, (5)

де , - базові значення фондоозброєності праці в країнах А і Б у початковий період часу;