Науково-методологічні засади розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні

, - індекси росту фондоозброєності в країнах А і Б у момент часу t.

Наголошено, що кількісно-якісні характеристики ІІД визначають спроможність країни забезпечити високі темпи росту ВВП та економічного розвитку в цілому.

У п'ятому розділі - «Напрями вдосконалення дії механізмів активізації інвестиційно-інноваційної діяльності» - обґрунтовано зміст механізмів спрямування державної політики на активізацію ІІД; розроблено науково-методологічні основи розвитку приватно-державного партнерства, сформовано методологічні основи розвитку ринку науково-технічної продукції; визначено умови збереження та ефективного використання наукового потенціалу.

Обґрунтовано зміст та принципи реалізації державної інвестиційно-інноваційної політики країни, перелік першочергових та перспективних завдань. Основну увагу приділено визначенню напрямів удосконалення нормативно-правової бази, яке проведено з позицій забезпечення цілісності інвестиційно-інноваційного процесу. Запропоновано перелік та загальні характеристики законів та програм, зміст яких повинен бути узгоджений та конкретизований у межах Комплексної програми інноваційного розвитку на період з 2010 до 2020 року.

Визначено напрями вдосконалення бюджетно-податкової, політики зовнішніх запозичень у контексті формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку господарства. Доведено, що орієнтація податково-бюджетної політики на формування моделі інвестиційно-інноваційного розвитку на тлі збільшення чи збереження обсягу податкових надходжень є можливою лише за рахунок скорочення непродуктивних витрат на загальнодержавному рівні та їх спрямування на фінансування розвитку реального сектору економіки, освіти і науки.

Встановлено, що основою підвищення рівня фінансової інтегрованості України до світової фінансової системи стала активізація зовнішніх запозичень, що свідчило про зростаючий інтерес з боку іноземних кредиторів та інвесторів до національної економіки. Однак надмірний односторонній рух фінансових ресурсів та розгортання світової економічної кризи призводить до втрати важелів управління фінансовими потоками не лише окремих суб'єктів, а й цілих секторів економіки, органів державного управління. З метою забезпечення системного управління цими процесами дисертантом обґрунтовано пропозиції, які спрямовані на зменшення боргової залежності та посилення контролю за використанням залучених коштів.

Як реальний механізм активізації ІІД обґрунтовано необхідність розвитку приватно-державного партнерства (ПДП), яке визначено як специфічну форму взаємодії держави та приватного бізнесу, у процесі реалізації якої відбувається збалансування прав і зобов'язань, інтересів і відповідальності сторін та забезпечується досягнення суспільно-значимих результатів.

Розроблено основні методологічні положення застосування ПДП в Україні, а саме: визначено ознаки функціонування, принципи реалізації, втілення яких дасть можливість на практиці забезпечити максимальну ефективність даної форми; обґрунтовано сферу, форми та напрями застосування ПДП, що сприяє чіткому розумінню доцільності застосування у кожному конкретному випадку. Значну увагу приділено визначенню перспектив застосування ПДП в інноваційній сфері, що дасть можливість запровадити ринкові механізми у сферу науки, знизити навантаження на бюджет та більш ефективно використовувати ті ресурси, які держава може спрямовувати на інноваційні цілі.

Розроблено теоретичні основи розвитку ринку науково-технічної продукції, який являє собою сферу товарно-грошових обмінів науково-технічною продукцією у всіх її проявах. Повноцінне запровадження в оборот науково-технічної продукції дасть можливість переорієнтувати розвиток господарства з переважно ресурсних на інноваційні фактори, залучити інтелектуальний ресурс країни до сфери господарського обороту. Застосування інтегрованого підходу до поняття «ринок науково-технічної продукції» та урахування стадій інноваційного процесу та процесів, які є забезпечуючими і супутніми, дало можливість виокремити його складові та встановити умови поширення ринкових механізмів на інноваційний сектор.

Наголошено, що діалектична єдність розвитку інвестиційних та інноваційних процесів у господарстві зумовлює необхідність синхронізації розвитку інституцій, які є їх носіями, тобто формування інвестиційно-інноваційної інфраструктури. Встановлено, що процеси приватизації та роздержавлення не забезпечили: формування інвестиційно-інноваційно-активного власника, достатнього розвитку малого підприємництва, створення нових підприємницьких структур. На основі функціонального та територіального підходів, відповідно до розуміння етапності інноваційного процесу та з урахуванням світового досвіду проведено класифікацію елементів інноваційної інфраструктури. Обґрунтовано необхідність створення та активізації розвитку старт-апів, спін-офів, центрів трансферу та комерціалізації технологій, бізнес-ангелів, посівного фінансування, венчурних фондів тощо.

Значна увага приділена такій формі активізації участі підприємств малого та середнього бізнесу в інноваційній діяльності, як участь у технологічних платформах. Технологічну платформу визначено як тематичний напрям, у межах якого передбачається виділення значних обсягів фінансування для проведення різних науково-дослідних робіт, безпосередньо пов'язаних з їх практичною реалізацією промисловими підприємствами. Технологічні платформи, на думку дисертанта, повинні стати зручним інструментом колективної організації проведення та фінансування наукових досліджень не лише для господарюючих суб'єктів, але і для країн, які мають значний науковий потенціал, однак обмежені фінансові ресурси.

У шостому розділі - «Перспективи інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України» - розроблено прогнози та сценарії розвитку національного господарства; визначено комплекс заходів щодо активізації ІІД, які узгоджено в межах стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку; обґрунтовано напрями проведення структурних реформ у промисловості; наведено розрахунки обсягів необхідних інвестицій для проведення технологічного переозброєння.

Розроблено прогнози основних макроекономічних показників розвитку господарства України порівняно з іншими країнами, які дали можливість кількісно визначити цільові завдання у сфері ІІД.

Встановлено, що обмежені інвестиційні ресурси можуть не дозволити забезпечити обсяг інвестицій за всіма напрямами, які визначають інноваційний вектор розвитку господарства (освіту, НДДКР, охорону здоров'я тощо), адекватний рівню розвинених країн. У контексті рецесії світової економіки досліджено ознаки системної кризи національного господарства та реальні загрози розвитку ІІД.

Наголошено, що менше від глобальних стресів буде залежати той господарський комплекс, який вибудуваний на принципах конкурентоспроможності та незалежності, реалізація яких вимагає розробки довгострокової стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку.

Визначено етапи реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку національної економіки. Перший етап повинен передбачати вихід на стійку траєкторію розвитку господарства, який може бути забезпечений лише за умови реального росту інвестиційної активності економічної системи (тривалість не менше

8-12 років). Результатами реалізації даного етапу стратегії слід вважати досягнення системою рівня інвестиційної активності (у межах 2,5-3 тис. дол. США на душу населення за рік); недопущення втрати науково-освітнього потенціалу країни. Вихід на вказаний рівень інвестиційної активності та реальне запровадження механізмів формування інвестиційних ресурсів господарюючими суб'єктами і можна буде вважати переходом до інвестиційної моделі розвитку економіки.

Другий етап передбачає подальшу підтримку інвестиційної активності на достатньому рівні в межах 10-15 % щорічного приросту протягом 8-10 років до досягнення рівня інвестицій до 6-7 тис. дол. США на душу населення за рік. Після виходу на певний рівень інвестиційної активності, коли в країні запрацюють внутрішні стимули у самих господарюючих суб'єктів до здійснення інвестицій в інновації, необхідно забезпечити поступову пріоритетну переорієнтацію національних інвестицій на інноваційну складову: науку, освіту, охорону здоров'я. Цільовим завданням цього етапу повинне стати досягнення інвестицій на НДДКР величини 2-2,5 % ВВП, що і можна буде вважати завершенням етапу формування інвестиційно-інноваційної моделі.

Третій етап буде характеризуватися зниженням темпів росту інвестицій, що не повинно вплинути на темпи росту ВВП за рахунок забезпечення їх високої інноваційної якості. На цьому етапі, тривалість якого може складати 5-10 років, повинне завершитися формування національної інноваційної системи. Основним завданням третього етапу стане спрямування понад 3 % ВВП на НДДКР.

Обґрунтовано необхідність проведення технологічного переозброєння промислового сектору. Запропоновано використовувати міжгалузевий баланс руху інвестиційних ресурсів, який і дасть можливість забезпечити постійний (щомісячний, щоквартальний, річний) моніторинг ефективності управління державою процесами капіталотворення та галузевого зростання.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнене та запропоноване нове розв'язання важливої наукової та господарської проблеми щодо забезпечення розвитку ІІД та формування національної інноваційної системи за рахунок активізації дії комплексу механізмів та інструментів, втілення яких і дасть можливість подолати суттєве відставання економіки України від розвинених країн за соціально-економічними стандартами розвитку.

Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково-практичного спрямування.

І. У теоретико-методологічному та концептуальному плані.

1. Забезпечення стабільності розвитку економіки України потребує повноцінного використання сучасних моделей формування конкурентоспроможної системи, ідентифікація яких дасть можливість визначити комбінаторне співвідношення інвестиційно-інноваційних чинників відповідно до етапу розвитку національного господарства. Генезис наукової думки у вирізненні ролі інвестицій та інновацій у розвитку господарства повинен складати науково-теоретичне підґрунтя практичного втілення його висновків у національній доктрині розвитку, дотримання еволюційних вимог ринкових перетворень потрібно поставити умовою активізації ІІД. Саме на цих засадах визначено актуальність розвитку ІІД та формування національної інноваційної системи, що стане можливим лише за рахунок створення комплексу умов, які відносяться до сфери впливу держави (стосуються змісту нормативно-правової бази й економічної політики) та стосуються розвитку ринкових механізмів здійснення ІІД. Сучасний етап розвитку ІІД вимагає надання ознак системності діяльності держави у сфері інвестицій та інновацій шляхом: урахування зовнішніх загроз та викликів щодо розвитку національної економіки в процесі розробки інвестиційно-інноваційної стратегії країни, обґрунтування та впровадження механізмів підвищення ефективності ІІД з урахуванням прогнозів розвитку глобальної економіки та кількісно-якісних характеристик ІІД провідних країн світу. Створення ринкових умов активізації ІІД передбачає збалансування попиту та пропозиції як на ринку інвестицій, так і на ринку інновацій; формування сучасної інфраструктури, а також повноцінне використання власне убудованих механізмів ринкової систем (необхідності відтворення виробничих ресурсів та підвищення ефективності господарювання).

2. У процесі обґрунтування теоретико-методологічних засад розвитку ІІД було розширено понятійно-категоріальний апарат авторськими визначеннями категорії «інвестиції» та ряду понять, зокрема: «ІІД», «інвестиційна інтеграція», «інформаційна інтеграція», «технологічна інтеграція», «трансфер технології», «приватно-державне партнерство», «науково-технічна продукція», «ринок науково-технічної продукції» тощо. Розкриття поняття «ІІД» здійснене з урахуванням важливості її активізації на всіх рівнях функціонування господарства, а також з позицій комплексності та взаємного доповнення інвестиційних та інноваційних процесів у їх розвитку. Доведено, що у межах ІІД діалектично поєднуються процеси інвестиційного та інноваційного розвитку господарства на всіх рівнях його функціонування.

3. Дослідження класифікації та сутнісних характеристик категорій «інвестиції» та «інновації», наведені аргументи необхідності їх цілісного вивчення дали можливість обґрунтувати предмет, функції, принципи та закономірності розвитку ІІД. Предметом ІІД є розробка та ринкова реалізація інноваційних ідей, проектів та інвестиційне забезпечення цього процесу. Зміст ІІД розкривається у сформульованих автором функціях: організаційній мотиваційній, контролюючі, планування та прогнозування. Забезпечення ефективності ІІД в сучасних умовах залежить від використання обґрунтованих дисертантом принципів: системності, цілеспрямованості, комплексності, безперервності, пріоритетності, перспективності, необхідності використання системи цілісного державного регулювання.

Визначення змісту механізмів активізації ІІД проведено з урахуванням встановлених закономірностей розвитку інвестиційно-інноваційних процесів, основними серед яких є: закономірність залежності економічного розвитку господарства від рівня активності ІІД безпосередньо господарюючих суб'єктів; закономірність необхідності створення комплексу умов (інституційних, інфраструктурних, економічних, правових тощо) для формування національної інноваційної системи в перехідній економіці; закономірність циклічності інвестиційної та інноваційної активності, яка зумовлює зміну співвідношення попиту та пропозиції на відповідних ринках; закономірність комплексного розвитку системи інформатизації, інтелектуалізації суспільства та підвищення рівня охорони його здоров'я; закономірність адекватності інноваційного розвитку рівню інвестиційної активності господарства. На цій підставі як найбільш дієві за сучасних умов визначено наступні групи механізмів: державного регулювання, економічні, власне ринкові, організаційні, інформаційні та психологічні. Їх втілення стане можливим за рахунок: упорядкування та забезпечення стабільності законодавства; реорганізації системи державного управління ІІД; розмежування політики, влади та економіки; розробки стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку та проведення структурних реформ; створення національної системи інформації про ІІД; застосування державою широкого спектра інструментів активізації ІІД тощо.

4. Обґрунтовано концептуальні положення теорії забезпечення стійких темпів економічного розвитку, які розкривають сутність ІІД як системного явища та дають можливість визначити кількісно-якісні відмінності у її активності в межах різних типів моделей економічного розвитку (споживацької, інвестиційної, інвестиційно-інноваційної та інноваційної). Цільова орієнтація на створення національної інноваційної системи зумовлює необхідність формування складу підсистем, від яких залежить ефективність її функціонування, а саме: підсистеми підтримки рівня інвестиційної активності; підсистеми управління та регулювання інноваційної діяльності; підсистеми розвитку знань та охорони здоров'я; підсистеми створення, комерціалізації та використання інновацій; підсистеми інформатизації життєдіяльності.

5. Визначено причинно-наслідкові залежності впливу інвестиційно-інноваційної активності сфер діяльності, галузей та підприємств на результати економічного розвитку національного господарства. Формування інноваційної моделі залежить від вирішення завдань попередніх етапів розвитку господарства, які в Україні лежать у площині низької інвестиційної активності, наслідком чого є недостатній рівень фондоозброєності праці як у реальному, так і в науковому секторі. Підвищити рівень інвестиційної активності господарства на даному етапі розвитку можна за рахунок: а) збільшення частки ВВП, яка спрямовується на інвестиції, що потребує застосування державних інструментів перерозподілу ВВП на користь інвестицій; б) збільшення частки валової доданої вартості у загальному випуску продукції, а це вимагає невідкладного проведення інноваційно-спряманих структурних реформ у країні.

6. Розроблено науково-методологічні засади розвитку приватно-державного партнерства як інструмента інвестиційно-інноваційної політики держави, а саме: сформульовано авторське визначення ПДП, наведено його основні ознаки, визначено сферу застосування та умови розвитку ПДП в Україні тощо. Наголошено, що активізації розвитку ПДП відбудеться за рахунок: не лише формулювання завдань держави щодо ПДП, а й забезпечення фінансової підтримки проектів за рахунок коштів державного бюджету; створення надійної законодавчої бази щодо ПДП та прийняття відповідного Закону; розробки критеріїв відбору приватних інвесторів та стратегічно-важливих проектів для здійснення ПДП; забезпечення прозорості взаємодії держави та приватного сектора шляхом визначення змісту тендерних процедур; створення фінансових структур, які спростять процес знаходження капіталу для проектів (наприклад створивши Інвестиційний фонд та підвищивши ефективність функціонування Банку розвитку та інших державних структур). В контексті розвитку інноваційного сектору наголошено на необхідності застосування механізмів ПДП в тих галузях науки, де є можливість реалізувати в Україні повний інноваційний цикл, зокрема, у сфері ІТ-технологій, біотехнологій, нанотехнологій тощо.

7. Інституціоналізація ринку науково-технічної продукції, яка може реально сприяти інформаційній та технологічній інтеграції України у світогосподарську систему, потребує подальшого нормативного забезпечення важливого наукового доробку - сформульованих методологічних основ розвитку ринку науково-технічної продукції. Здійснено чітке сегментування ринку науково-технічної продукції, визначено об'єкти обміну в межах кожного сегмента, сформульовано принципи розвитку ринку науково-технічної продукції, наведено інструменти залучення до обігу всіх об'єктів обміну. Втілення розроблених дисертантом положень повинне відбутись шляхом прийняття державою Програми розвитку ринку науково-технічної продукції. Результатом реалізації державою програмно-цільового підходу щодо ринку науково-технічної продукції стане поширення ринкових відносин на науково-технічну сферу господарства.

8. Доведено, що ефективний трансфер технологій, який автор розглядає у контексті технологічної інтеграції господарства у світову економіку, залежить від спроможності країни, яка розвивається, сприймати зарубіжні технології, умови чого визначено у дослідженні як: інвестиційний клімат країни; участь країни в міжнародній торгівлі; загальна економічна ситуація (стабільні темпи розвитку господарства, інвестиційно-інноваційна активність національних підприємств, макроекономічна стабільність, стабільність валютної системи); інвестиційно-інноваційна інфраструктура; рівень науково-технічного, технологічного, інформаційного та освітнього розвитку; застосування цільової державної політики активізації та сприяння розвитку інноваційно-інвестиційної системи.

9. Обґрунтовано необхідність застосування функціонального та територіального підходів до розвитку інноваційної інфраструктури господарства. У контексті розвитку інвестиційно-інноваційної інфраструктури доведено важливість формування технологічних платформ, а також забезпечення руху ідеї в межах технологічного коридору та її трансформацію в комерційний результат. Технологічні платформи на даному етапі можуть створюватись у вигляді інформаційної інтеграції науково-дослідних установ за пріоритетними напрямами розвитку науки та технології. Розвиток тематичних технологічних коридорів залежить від фінансування науки на ранніх стадіях дослідження та вимагає створення на регіональному та загально-державному рівні таких форм інноваційної діяльності як старт-апів, спін-офів, бізнес-ангелів, посівного фінансування, що є можливим за рахунок створення багаторівневої системи венчурного підприємства, де перший рівень буде представлено Українською венчурною компанією, побудованою за принципом «фонд фондів», другий - венчурними фондами різних видів, а третій - інноваційними компаніями, які і мають потребу у венчурних інвестиціях та будуть здійснювати фінансування інновацій на ранніх стадіях.

ІІ. В методичному та аналітичному плані.

1. Розроблено методичні положення системи багаторівневого аналізу ІІД, що дасть можливість на підставі систематизованих та запропонованих автором показників проводити дослідження рівня інвестиційно-інноваційної активності господарства в цілому, окремих галузей, підприємств. За кожним напрямом аналізу визначено його мету, зміст, етапи, систематизовано існуючі та розроблено нові, комплексні показники. Зокрема, індекс інноваційності інвестиції дає можливість порівнювати кількісно-якісні характеристики ІІД України та інших країн; за показниками інвестиційної та інноваційної активності галузей проведено їх ранжування у промисловому комплексі, індекс інвестиційно-інноваційної активності підприємств використано в ході аналізу ІІД вітчизняних підприємств та їх конкурентів. Використання розробленої методики аналізу ІІД дає можливість: з'ясовувати вплив макроекономічних факторів на інвестиційно-інноваційну діяльність в межах первинної ланки господарського комплексу, галузей промисловості та національного господарства в цілому; визначати дію дестабілізуючих чинників; встановлювати наявність невирішених проблем; передбачати заходи, які здатні протидіяти негативним тенденціям; прогнозувати ІІД.

2. Встановлено змістовно-логічні співвідношення між структурними характеристиками господарства, які стосуються розподілу основних засобів, зайнятого населення, виробництва, експорту, фінансових результатів, інвестицій, витрат на інновації. Для обґрунтування змісту структурних реформ у господарстві запропоновано підхід, який базується на необхідності прийняття еталонної структури, з урахуванням характеристик структур господарства розвинених країн, що дає можливість визначити рівень невідповідності існуючих співвідношень та рівень активності інвестиційно-інноваційної діяльності в межах окремих сфер економіки та галузей промисловості. Дана методика формує аналітичну базу для проведення структурних реформ в Україні за рахунок збалансування структурних елементів господарства, в іншому випадку може відбуватись поглиблення кризових явищ, що не дозволить господарству вийти на траєкторію стійкого розвитку.

3. Розроблено методику визначення оптимального співвідношення інвестиційних ресурсів первинної ланки господарського комплексу за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел, яка передбачає розрахунок таких показників, як: обсягу потенційно доступних інвестиційних ресурсів, коефіцієнта кредитного тиску на дохід, рівня витрат на формування інвестиційних ресурсів. На цій підставі наголошено, що для перетворення внутрішнього ресурсу - амортизації у реальне джерело фінансування інвестицій необхідно забезпечити підприємствам реальне право вибору методу розрахунку амортизації та ліквідувати відмінності між податковим та фінансовим її обліком; відновити амортизаційний фонд, що дасть можливість резервувати ресурси у вигляді «живих» грошових коштів та використовувати їх за призначенням. Особливої уваги заслуговує такий механізм активізації ІІД, як формування великих господарських структур, яке відбувається шляхом інтеграції існуючих підприємств і створення альянсів, фінансово-промислових груп, входження до складу транснаціональних корпорацій. Доведено, що активізація інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства за рахунок його входження до великих господарських структур забезпечує підвищення ефективності господарювання.

ІІІ. Практичне спрямування мають розроблені конкретні інструменти втілення механізмів державного регулювання, ринкових та організаційних механізмів активізації ІІД.

1. Обґрунтовано перелік, змістовні характеристики проектів законів та програм, розробка і прийняття яких забезпечить досягнення завдання забезпечення цілісності процесів розвитку ІІД. Визначено напрями вдосконалення бюджетної, податкової політики, політики зовнішніх запозичень у напрямі формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Для забезпечення дієвості важелів державного управління розвитком ІІД запропоновано наступне.

1.1. Підготувати, розглянути та ухвалити Комплексну державну програму інноваційного розвитку України, яка системно визначить цільові параметри: розвитку базових функціональних зон інноваційної діяльності (освіта, наука, виробництво); відтворення ресурсів інноваційної діяльності (перш за все інвестиційних); розвитку пріоритетних технологій, які здатні забезпечити міжгалузевий ефект від впровадження; функціонування та розвитку інвестиційно-інноваційної інфраструктури тощо. У контексті підготовки Комплексної державної програми інноваційного розвитку необхідно прийняти: проекти Законів України про «Приватно-державне партнерство», «Про стимулювання комерціалізації технологій» та «Про фонди підтримки науки та інновацій». Реалізація Комплексної програми інноваційного розвитку України залежить від розробки та прийняття інших супутніх програм, а саме: програми розвитку ринку науково-технічної продукції, програми розвитку матеріально-технічної бази наукового сектору, програми трансферу технологій подвійного призначення, програми розвитку професійної освіти, інших;

1.2. Реформувати бюджетно-податкову сферу з позицій забезпечення мобілізації всіх внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів та їх пріоритетної переорієнтації на інноваційні цілі. Доведено, що рівень податкового навантаження відповідно до етапу розвитку національного господарства не повинен перевищувати 12-14 % ВВП. Оптимізація податкових надходжень при цьому відбудеться за умов: розширення бази оподаткування за рахунок «детінізації» економіки; суттєвого скорочення непродуктивних витрат на загальнодержавному рівні; припинення існування спрощених систем оподаткування для інноваційно-пасивних господарюючих суб'єктів; зниження податкового навантаження на інвестиційно-інноваційно-активні галузі, підприємства; скасування податкових пільг, наданих за ознакою наближення до влади тощо.

1.3. Визначено завдання боргової політики держави в контексті розвитку ІІД та можливості активізації державних інвестицій. Так оптимізація використання зовнішніх запозичень може відбутись за рахунок: розробки чітких критеріїв залучення нових запозичень (термін, ставка, галузеві орієнтири); запровадження системи внутрішньодержавного контролю за цільовим використанням залучених кредитів; визначення переліку галузей, де доцільно обмежити граничний рівень залежності від іноземних кредиторів з метою забезпечення економічної безпеки держави.

1.4. Обґрунтовано умови збільшення інвестицій господарства за рахунок доходів населення та банківських ресурсів. Реальне перетворення доходів населення на вагоме джерело інвестиційних ресурсів може відбутися за рахунок підвищення продуктивності праці, що є єдино можливим варіантом компенсації негативних процесів скорочення чисельності населення та погіршення структури зайнятості. Банківський сектор після відновлення кредитування буде, як ніколи раніше, зацікавлений у позичальниках, які володіють сучасними технологіями, випускають конкурентоспроможну продукцію та нарощують обсяги виробництва.

2. На варіантній основі розроблено довгостроковий прогноз економічного розвитку України, який передбачав оптимістичний, прагматичний та песимістичний сценарій. Сформульовано загальну стратегію розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в розрізі змістовно-часових етапів з переліком конкретних заходів та інструментів.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Касич А. О. Розвиток інвестиційно-інноваційних процесів в Україні: джерела, оцінка, перспективи: монографія / А. О. Касич - Кременчук, ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2008. 406 с.

Статті у наукових періодичних фахових виданнях

2. Касич А. О. Взаємозв'язок макро- та мікроекономічних аспектів інвестиційної та інноваційної діяльності суб'єктів господарювання / А. О. Касич // Регіональні перспективи. 2002. № 5 (24). С. 32-34.

3. Касич А. О. До проблеми активізації інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств / А. О. Касич // Регіональні перспективи. 2002. № 1 (20). С. 48-49.

4. Касич А. О. Дослідження тенденцій розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності в України / А. О. Касич // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 198: в 4 т. Том ІІ. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. С. 295-301.

5. Касич А. О. Оцінка умов формування національної інноваційно-інвестиційної системи України / А. О. Касич // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Економіка і регіон. 2005. № 1 (4). С. 96-99.

6. Касич А. О. Дослідження теоретичних основ інноваційно-інвестиційного забезпечення економічного зростання країни / А. О. Касич // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 200: в 4 т. Том ІІ. Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. С. 428-440.

7. Касич А. О. Дослідження інновацій та інвестицій як основа формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України / А. О. Касич // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Економіка і регіон. 2005. № 2 (5). С. 88-92.

8. Касич А. О. Інноваційно-інвестиційні чинники зростання економічної системи в умовах трансформації / А. О. Касич // Вісник Хмельницького національного університету. 2005. №6. С. 223-225.

9. Касич А. О. Зміст та завдання державної інноваційно-інвестиційної політики України / А. О. Касич // Схід. 2005. № 6 (72). С. 3-9.

10. Касич А. О. Оцінка соціально-економічної моделі розвитку України з урахуванням вимог процесів світової глобалізації / А. О. Касич // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Економіка і регіон. 2005. № 3 (6). C. 88-92.

11. Касич А. О. Оцінка ефективності інвестиційних проектів в умовах змішаного фінансування / А. О. Касич // Весник Национального технического университета «ХПИ». 2005. № 58. С. 170-173.

12. Касич А. О. Доходи населення як об'єкт соціальної політики держави у контексті формування інвестиційних ресурсів / А. О. Касич // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Зб. наук. праць. Серія «Економіка». Острог: Вид-во Національний ун-т «Острозька академія», 2006. Вип. 8, ч. 1. С. 400-407 с.

13. Касич А. О. Використання кредитних ресурсів у фінансуванні інноваційно-інвестиційного розвитку України / А. О. Касич // Теоретичні та практичні питання економіки. Зб. наук. праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2006. Вип. 10. С. 159-164.

14. Касич А. О. Організаційно-економічні механізми розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності українських підприємств / А. О. Касич // Экономика Крыма. 2006. № 17. С. 43-46.

15. Касич А. О. Вплив бюджетно-податкової політики на інноваційно-інвестиційну активність підприємств / А. О. Касич // Актуальні проблеми економіки. 2006. № 11 (65). С. 144-151.

16. Касич А. О. Оцінка можливостей фінансового забезпечення інноваційного розвитку українських підприємств / А. О. Касич // Наукові праці національного університету харчових технологій. Київ, НУХТ. 2006. № 19 (Ч. І). С. 77-80.

17. Касич А. О. Використання методів економетричного моделювання в дослідження впливу факторів на динаміку ВВП / А. О. Касич // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Харків: НТУ “ХПІ”. 2006. № 14 (1). С. 38-40.

18. Касич А. О. Показники фінансово-господарської діяльності як основа аналізу інвестиційної привабливості підприємства / А. О. Касич // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2006. № 12 (106). С. 92-96.

19. Касич А. О. Перспективи долучення України до світових ринків інвестиційних ресурсів / А. О. Касич, О. Б. Харламова // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 220: В 3 т. Том ІІ. Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. С. 539-546. (Особистий внесок: запропоновано механізми активізації процесів залучення прямих іноземних інвестицій в Україну).

20. Касич А. О. Показники та критерії якості роботи науково-дослідної установи / А. О. Касич, Б. М. Ілющенко // Актуальні проблеми економіки. 2007. № 2 (68). С. 60-67. (Особистий внесок: систематизовано показники та критерії якості роботи науково-дослідної установи).

21. Касич А. О. Науковий потенціал як фактор розвитку інноваційно-інвестиційної системи України / А. О. Касич, Ю. В. Гончаров // Економіка України. 2007.№ 3. С. 42-51. (Особистий внесок: проаналізовано складові наукового потенціалу України).

22. Касич А. О. Роль промислового сектора у формуванні інноваційної системи України / А. О. Касич // Проблеми системного підходу в економіці: Зб. наук. праць: Вип. 20. К.: НАУ, 2007. С. 39-45.

23. Касич А. О. Інноваційно-інвестиційна складова конкурентоспроможності підприємства / А. О. Касич // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. 2007. № 1 (21). С. 49-54.

24. Касич А. О. Адаптація фінансової звітності до міжнародних стандартів як спосіб підвищення інвестиційної привабливості підприємства / А. О. Касич, Р. М. Циган // Вісник національного університету «Львівська політехніка». Зб. наук. праць. 2007. № 577. С. 152-157. (Особистий внесок: узагальнено існуючі підходи до аналізу фінансової стійкості та інвестиційної привабливості підприємства).

25. Касич А. О. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування України / А. О. Касич // Актуальні проблеми економіки. 2007. № 7 (73). С. 32-40.

26. Касич А. О. Структурна трансформація промисловості в контексті забезпечення конкурентоспроможності національної економіки / А. О. Касич // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць. Вип. 14. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2007. С. 92-103.

27. Касич А. О. Міжнародний маркетинг як фактор активізації інноваційно-інвестиційної діяльності металургійних підприємств / А. О. Касич // Вісник національного університету «Львівська політехніка». Зб. наук. праць. 2007. № 580. С. 245-251.

28. Касич А. О. Структурні чинники формування інноваційно-інвестиційної системи України / А. О. Касич // Економіст. 2007. № 10. С. 52-55.

29. Касич А. О. Вітчизняний та світовий досвід формування інноваційно-інвестиційної інфраструктури / А. О. Касич // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. 2007. № 2 (18). С. 29-35.

30. Касич А. О. Роль державних інвестицій у процесах формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України / А. О. Касич // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Зб. наук. праць. Серія “Економіка”. Острог: Вид-во Національний ун-т «Острозька академія», 2007. Вип. 9. Ч. 1. С. 112-119.

31. Касич А. О. Оцінка рівня інноваційної активності та інвестиційної привабливості підприємств Кременчуцького регіону / А. О. Касич // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 12. Ч. 1. Кіровоград: КНТУ, 2007. С. 171-175.

32. Касич А. О. Структурні характеристики зовнішньої торгівлі України / А. О. Касич, С.В. Дідур // Актуальні проблеми економіки. 2008. № 1 (79). С. 85-94. (Особистий внесок: узагальнено тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України, на основі аналізу структури світового експорту визначено напрями структурної перебудови промисловості та експорту України).

33. Касич А. О. Вплив зовнішнього боргу на інвестиційну активність економічної системи / А. О. Касич // Інвестиції: практика та досвід. 2008. № 3. С. 3-7.

34. Касич А. О. Дослідження механізмів впливу інвестицій на економічну динаміку країн, що розвиваються / А. О. Касич // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2008. Вип. 17. С. 92-103.

35. Касич А. О. Інноваційна продукція як основа підвищення конкурентоспроможності підприємств України / А. О. Касич, М. В. Назарова, Т.А. Климович // Держава та регіони. 2008. № 2. С. 66-69. (Особистий внесок: досліджено тенденції розвитку інноваційної діяльності).

Статті у інших наукових виданнях

36. Касич А.О. Трансферт технології як механізм реалізації інтеграційної стратегії України / Ю. В. Гончаров, А. О. Касич // Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання: колективна монографія. [за ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка]. К.: НДЕІ, 2005. С. 406-414. (Особистий внесок: запропоновано авторське визначення терміна «трансфер технології», розглянуто основні форми трансферту технології).

37. Касич А. О. Проблеми аналізу інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств / А. О. Касич // Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку: колективна монографія. [за ред. В. Ф. Бесєдіна, А. С. Музиченка]. К.: НДЕІ, 2006. С. 305-313.

38. Касич А. О. Інноваційно-інвестиційні чинники забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни / А. О. Касич // Економіка України: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку: колективна монографія. [за ред. В. Ф. Бесєдіна, А. С. Музиченка]. К.: НДЕІ, 2007. С. 355-361.

39. Касич А.О. Інтеграційні завдання України в умовах трансформації моделі розвитку глобальної економіки / А. О. Касич // Фінансово-економічний розвиток України в умовах глобалізації: колективна наукова монографія [під ред. Я. В. Белінської]. К.: Національна академія управління, 2008. С. 178-189.

40. Касич А.О. Удосконалення системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю / А. О. Касич // Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання: колективна наукова монографія [за наук. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмошенка]. К.: Національна академія управління, 2008.С. 152-162.

41. Касич А.О. Приватно-державне партнерство як інструмент інвестиційно-інноваційної політики держави / А. О. Касич // Економіка України: стратегічне планування: колективна монографія. [за ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка]. К.: НДЕІ, 2008. С. 152-162.

42-62. Матеріали наукових конференцій.

АНОТАЦІЯ

Касич А.О. Науково-методологічні засади розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського, Кременчук, 2009.

Дисертація присвячена проблемам комплексного управління, методологічним розробкам, теоретичним та практичним дослідженням процесу активізації інвестиційно-інноваційної діяльності у національному господарстві.

В дисертаційній роботі сформульоване авторське визначення інвестиційно-інноваційної діяльності, розроблені науково-методичні основи її багаторівневого аналізу, визначено основні тенденції розвитку національного господарства, досліджено світовий досвід активізації інвестиційної діяльності та формування національних інноваційних систем. Розроблено концептуальні основи розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності, обґрунтовано склад адаптивної системи управління інвестиційно-інноваційним комплексом, визначено умови формування національної інноваційної системи.

Запропоноване своє бачення комплексних підходів щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності. Розроблено комплекс механізмів спрямування економічного розвитку національного господарства на інноваційний вектор за рахунок адекватного інвестиційного забезпечення.

Визначено перспективи інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України, розроблено змістовні характеристики національної інвестиційно-інноваційної стратегії.

Ключові слова: інвестиційно-інноваційна діяльність, національна інноваційна система, державна інвестиційно-інноваційна політика, приватно-державне партнерство, науково-технічна продукція.

АННОТАЦИЯ

Касич А. А. Научно-методологические основы развития инвестиционно-инновационной деятельности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Кременчугский государственный политехнический университет имени Михаила Остроградского, Кременчуг, 2009.

Диссертация посвящена проблемам комплексного управления, методологическим разработкам, теоретическим и практическим исследованиям процесса активизации инвестиционно-инновационной деятельности в национальном хозяйстве.

Исследована эволюция теоретического понимания природы экономической динамики и обоснована актуальность научного поиска форм и методов активизации инвестиционно-инновационной деятельности в условиях переходной экономики. Обосновано, что процессы инвестиционного и инновационного развития экономики являются взаимодополняющими и комплексными, а поэтому требуют одновременного и целенаправленного управления. Разработана методика многоуровневого анализа инвестиционно-инновационной активности (на уровне хозяйства страны, отраслей промышленности, предприятий). Для этого определены задачи и этапы анализа по каждому направлению, систематизированы существующие, разработаны новые показатели.

В работе определены направления сбалансирования структурных характеристик хозяйственного комплекса: основных средств, инвестиций, занятого населения, производства, экспорта, финансовых результатов, инвестиций, расходов на инновации. Проведено комплексное исследование социально-экономической модели национальной экономики, определены тенденции развития инвестицинно-инновационной деятельности на всех уровнях функционирования хозяйственного комплекса. Обобщен мировой опыт формирования национальных инновационных систем, определены инвестиционные, организационные условия их формирования.

В работе определены концептуальные положения активизации инвестиционно-инновационного развития переходной экономики, определены закономерности и принципы развития предмета исследования, усовершенствован понятийный аппарат, что в комплексе является признаками развития научной теории инвестиционно-инновационного развития. В работе впервые даны качественно-количественные характеристики моделей социально-экономического развития, на основе которых и разработаны стратегические ориентиры развития Украины. Основные отличия инвестиционной, инвестиционно-инновационной, инновационной моделей развития касаются системного восприятия инвестиций и инноваций как ключевого фактора развития. Предложено авторское видение комплексных подходов относительно активизации инвестиционно-инновационной деятельности. Разработан комплекс механизмов переориентации экономического развития национального хозяйства и инновационный вектор за счет адекватного инвестиционного обеспечения. В качестве ключевых обоснованы следующие направления усовершенствования модели инвестиционно-инновационного развития национальной экономики: переориентация экономической политики государства на активизацию инвестиционно-инновационной деятельности, развитие частно-государственного партнерства, формирование рынка научно-технической продукции, обеспечение эффективного использования научного потенциала, развитие институциональной основы хозяйства, активизация привлечения ресурсов населения и банков к инвестиционным процессам.

Определены перспективы инвестиционно-инновационного развития экономики Украины, разработаны содержательные характеристики национальной инвестиционно-инновационной стратегии.

Ключевые слова: инвестиционно-инновационная деятельность, национальная инновационная система, государственная инвестиционно-инновационная политика, частно-государственное партнерство, научно-техническая продукция.

SUMMARY

A.O. Kasych. Scientific-methodological basis for development of investment-innovation activity in Ukraine - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree in economic sciences in the specialty 08.00.03 - economics and management of nation economy - Kremenchuk Mykhaylo Ostrogradskiy State Polytechnic University, Kremenchuk, 2009.

The thesis is devoted to problems of complex management, methodological development, theoretical and practical studies of the process of activizing investment-innovation activity in national economy.

The definition of investment-innovation activity has been formulated by author; scientific-methodological basis for its multi-level analysis have been developed; basic tendencies of national economy development have been determined; the world experience of investment activization and national innovation systems formation has been investigated in the paper. Conceptual fundamentals of investment-innovation activity development have been worked out; the structure of adaptive system of investment-innovation complex management has been grounded; conditions of formation of national innovation system have been defined.

The author's vision of complex approaches to activization of investment-innovation activity has been proposed. A complex of mechanisms directing the nation economy development to innovation vector due to adequate investment support has been worked out.

Prospects of investment-innovation development of Ukrainian economics have been defined; content characteristics of national investment-innovation strategy have been developed.

Keywords: investment-innovation activity, national innovation system, state investment- innovation policy, private-state partnership, research product.

Размещено на Allbest.ru

...