Актуальність теми. Для підприємств будь-яких форм власності й масштабів господарської діяльності важливе значення має управління економічною діяльністю, вибір стратегії та методів стратегічного планування. Сучасні керівники українських підприємств змушені приймати господарські рішення в умовах невизначеності наслідків таких рішень, високого рівня конкуренції, зумовленої інтеграційними процесами у світовій економіці, обмежених обсягів фінансових ресурсів.

У зв'язку із цим питання вдосконалення системи управління підприємствами набули особливої актуальності. Насамперед це пов'язано з виходом вітчизняних підприємств на міжнародні ринки. Жорсткі умови конкуренції на внутрішніх та зовнішніх ринках вимагають від вітчизняних підприємств машинобудівної промисловості формування та розвитку своїх конкурентних переваг на основі використання методів стратегічного управління і планування, розробки стратегічних напрямів зменшення витрат на виробництво продукції та підвищення її якості, визначення раціональних умов поставок і обслуговування.

Методи стратегічного планування й управління діяльністю підприємства застосовують у різних сферах господарської діяльності: виробництві, збуті, маркетингу, фінансах, контролі. Сучасним машинобудівним підприємствам необхідно враховувати низку найважливіших чинників, що впливають на ефективність упровадження стратегії, а саме: ті з них, які обумовлені зовнішнім і внутрішнім середовищем, силою й активністю конкурентної боротьби, потенціалом маркетингу та фінансового контролінгу.

З метою забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища методи стратегічного розвитку підприємства визначають на основі системного вивчення ринку, поведінки споживачів, їх вимог до якості продукції. Це потребує вдосконалення системи планування й управління підприємствами, розвитку маркетингової діяльності і впровадження оперативного контролінгу.

Таким чином, методи стратегічного планування й управління діяльністю машинобудівних підприємств необхідні в будь-якій сфері господарської діяльності. Разом з тим тут ще є безліч проблем та істотних недоліків, які потребують найшвидшого вирішення, що, у свою чергу, дасть українській економіці змогу досягти стабілізації й сталого розвитку. Насичення сучасного ринку товарами залежить від роботи підприємств машинобудівної промисловості як однієї з базових і наукоємних галузей економіки країни. Проте кількість і якість продукції, що виробляється, залежить від обсягів попиту на конкурентному ринку. Необхідний подальший розвиток методів стратегічного планування й управління підприємствами, адаптованих до проблем розвитку економіки України в умовах її трансформації з урахуванням сучасних процесів глобалізації, невизначеності та жорсткої конкуренції.

Теоретичним і методологічним проблемам удосконалення діяльності підприємств присвячено багато наукових публікацій. Вагомий внесок у становлення і розвиток теоретичних положень стратегічного управління зробили: І. Ансофф, Р. Акофф, П. Друкер, М. Портер, А. Стрикленд, А. Томпсон, Е. Чандлер. Проблеми підвищення ефективності промислового підприємства розглядають такі українські та російські вчені, як: О.І. Амоша, Б.М. Андрушків, В.Г. Афанасьєв, І.П. Булєєв, Р.О. Білоусов, Б.В. Буркінський, Я.Г. Берсуцький, В.О. Василенко, Д.М. Гвішіані, В.М. Геєць, B.I. Герасімчук, Б.М. Данилишин, T.M. Добров, О.Є. Кузьмін, В.І. Ландик, А.Ф. Мельник, Г.Х. Попов, Г.М. Скудар, В.М. Степанов, О.М. Тридід, Р.А. Фатхудінов, М.Г. Чумаченко, В.В. Юрчишин та інші.

Однак розвиток теорії та методології розроблення методів стратегічного управління в сучасних умовах становлення ринкової економіки в Україні потребують проведення подальших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і науково-дослідними темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами досліджень Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України в межах держбюджетних тем: “Концептуальні та методологічні основи розробки програм підвищення ефективності інвестиційних процесів розвитку економіки” № 13-ІД/2000 (номер державної реєстрації 0100U004904, 2000-2003 рр.), у якій автором досліджено та обґрунтовано методи підвищення ефективності використання інвестицій у промисловості України, розроблено рекомендації щодо їх впровадження у виробництво; “Розробка концепції контролінгового механізму і визначення оптимальної стратегії підприємства на основі інноваційного розвитку” № 13-ІД/2003 (номер державної реєстрації 0103U003545, 2003-2005 pp.), у межах якої автором обґрунтовано методи підвищення ефективності виробництва на основі вдосконалення стратегічних планів.

У Класичному приватному університеті на кафедрі економіки підприємства та маркетингу в межах теми “Розробка методів підвищення ефективності виробництва на основі стратегічних планів” (номер державної реєстрації 0106U000728, 2006-2008 pp.) автором розроблено методи стратегічного управління на машинобудівних підприємствах.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних і методичних засад формування системи і методів стратегічного управління машинобудівними підприємствами для підвищення ефективності виробництва.

Для досягнення мети поставлено і вирішено теоретичні, методичні та практичні завдання:

досліджено концептуальні засади функціонування машинобудівних підприємств і виявлено їх конкурентні переваги, які пов'язані з використанням методів стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва в умовах невизначеності;

виявлено вплив зовнішнього та внутрішнього середовища на формування методів стратегічного управління і планування у великих акціонерних товариствах машинобудівного комплексу;

розвинуто принципи і розроблено класифікацію методів стратегічного управління в акціонерних товариствах, спрямованих на підвищення ефективності їх роботи;

обґрунтовано методичні підходи до оцінювання діяльності підприємства на основі структурно-морфологічного аналізу з поділом на окремі сфери розвитку із урахуванням змін;

удосконалено принципи побудови і сформовано економіко-математичну модель планування діяльності промислових підприємств, наведено основні етапи фінансового планування на основі використання бюджетування;

запропоновано методологію розробки можливих альтернатив фінансових стратегій;

обґрунтовано методи використання фінансового контролінгу, розкрито причини його виникнення, особливості його розвитку у великих акціонерних товариствах;

розроблено методи моделювання ефективності маркетингової діяльності на основі проведення діагностики й побудови регресивної моделі;

сформульовано економіко-математичну модель маркетингової стратегії і наведено методи її програмування на підприємствах.

Об'єкт дослідження - процеси стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва на підприємствах в умовах невизначеності та конкуренції.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні аспекти та методи стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва на підприємстві.

Методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дисертаційної роботи стали положення економічної теорії, викладені в працях провідних зарубіжних і вітчизняних учених-економістів з проблем стратегії діяльності підприємств, розвитку сучасних методів стратегічного управління у великих акціонерних товариствах, законодавчі та нормативні акти України й інших країн.

У процесі дослідження було використано методи:

діалектичний - для обґрунтування основних положень концепції методів стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва в акціонерних товариствах;

наукової абстракції - для обґрунтування класифікації стратегічних підходів до підвищення ефективності виробництва на підприємствах;

системно-структурного аналізу - для формування положень щодо розробки нових підходів до структурно-морфологічного аналізу;

економіко-математичного моделювання - при стратегічному плануванні виробництва і збуту продукції, розробленні методології комплексного оцінювання фінансового стану підприємства, маркетингової стратегії і використання програм на підприємствах.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового дослідження в сукупності вирішують важливу наукову-прикладну проблему - наукового обґрунтування та розробки на цій основі теоретико-методологічних засад стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва на машинобудівних підприємствах.

До найбільш суттєвих результатів, які характеризують наукову новизну дисертації, належать:

вперше:

сформульовано й теоретично обґрунтовано концепцію стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва акціонерних товариств машинобудівного профілю, яка базується на ідеї комплексного використання можливостей стратегічного планування, промислового маркетингу, фінансового контролінгу у взаємозв'язку та взаємообумовленості як невід'ємних частин процесу стратегічного управління;

запропоновано новий сутнісний підхід до врахування факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, який включає ринкові чинники навколишнього середовища (ціни, конкуренцію, інфляцію) та специфіку матеріальних, людських, фінансових ресурсів, обсяги і номенклатуру продукції, інвестиції, маркетингові можливості, що дало змогу класифікувати методи стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва;

обґрунтовано методи оцінювання діяльності підприємств на основі проведення структурно-морфологічного аналізу з урахуванням таких чинників зовнішнього середовища, як динаміка замовлень, господарські зв'язки, ціни на ресурси, купівельна спроможність споживачів, і внутрішніх факторів (форма власності, рівні планування, управління, організації виробництва, номенклатура основних видів продукції, нагромадження продукції на складі, кваліфікація працівників, система обліку та фінансової звітності, контролю і управління ризиками);

запропоновано нові методи фінансового планування (що базуються на використанні показників результату господарської та фінансової діяльності, і результату фінансово-господарської діяльності) і бюджетування (з визначенням прибутків і збитків за центрами відповідальності) в процесі реалізації стратегічного набору на машинобудівному підприємстві, які враховують ціни на світовому ринку, передбачають надання гарантійних послуг після продажу, широке міжнародне визнання торгової марки, забезпечення виробництва високотехнологічним обладнанням, висококваліфікованими кадрами, здійснення науково-технічних робіт, результатом якого є розробка трьох основних фінансових документів: прогнозу і звіту про прибутки й збитки (фінансові результати), прогнозу руху грошових потоків, прогнозу бухгалтерського балансу з урахуванням галузевої специфіки;

удосконалено:

методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств методом конкурентних переваг, які, на відміну від існуючих, передбачають використання техніко-експлуатаційних та цінових параметрів;

методи діагностики виробничо-господарської діяльності підприємства з урахуванням внутрішніх ресурсів і можливостей підприємства, стратегічного завдання щодо забезпечення і підтримки конкурентних переваг підприємства на основі фінансового контролінгу, які, на відміну від діючих, при визначенні положення підприємства у матриці фінансової стратегії враховують фінансовий ризик та розглядають ситуацію в динаміці, що дає змогу прогнозувати зміни фінансової стратегії залежно від зміни важливих показників діяльності підприємства;

методологію розробки можливих альтернатив фінансових стратегій, що передбачає вибір однієї з таких стратегій, як: стратегія довгострокового кредитування (застосовується у випадку наявності довгострокових інвестиційних проектів з грошовими потоками, достатніми для покриття боргу в майбутньому); стратегія короткострокового кредитування (реалізується при високій рентабельності та швидкому терміні оборотності активів); емісійно орієнтована стратегія (передбачає формування фінансових ресурсів за рахунок випуску акцій); реінвестиційна стратегія (має за мету фінансування розвитку за рахунок чистого прибутку, який залишається на підприємстві), з використанням моделі для вибору стратегії, яка враховує такі показники: коефіцієнт реінвестування, рентабельність продажів, ресурсовіддача, коефіцієнт фінансової залежності, темп приросту реалізованої продукції;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні підходи до стратегічного планування на основі використання економіко-математичної моделі, яка спрямована на максимізацію прибутку при вирішенні задачі оптимізації річного плану підприємства з одночасною оптимізацією структури виробничих ресурсів при обмежених інвестиціях з урахуванням інфляції;

методи ранжування послідовності формування стратегії на підприємстві з урахуванням зміни зовнішнього середовища, які, на відміну від діючих, проводяться на основі моніторингу тенденцій зовнішнього оточення (ринкових, технічних, економічних, соціальних, політичних, кліматичних, екологічних) і передбачають розробку плану перспективного розвитку, з розподілом всіх завдань на 4 категорії: найтермінованіші невідкладні важливі завдання, що потребують негайного вирішення; важливі завдання середньої терміновості; важливі, але не термінові завдання, що потребують постійного контролю; завдання, які не потребують подальшого розгляду;

методи моделювання ефективної маркетингової діяльності на основі використання регресійної моделі прибутку від усіх маркетингових заходів з урахуванням витрат на аналіз і проведення економічної розвідки; соціологічні дослідження споживачів продукції; організації просування товару, включаючи фінансування стимулювання продажу; операції стосовно збуту і зберігання продукції; аналізу ходу продажу; оцінювання ефективності самих маркетингових операцій, організації реклами і створення іміджу підприємства; проведення діагностики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження положень, викладених у дисертації, сприяє підвищенню ефективності функціонування підприємств машинобудівної галузі в результаті використання методів стратегічного розвитку.

До результатів, які мають найбільш практичне значення, належать пропозиції з:

формування і застосування нової концепції методів стратегічного управління підвищенням ефективності виробництва на машинобудівних підприємствах;

удосконалення методів антикризового управління як комплексу послідовно здійснюваних заходів щодо діагностики, запобігання, профілактики, подолання кризи, зниження її негативного впливу;

діагностики стану економічної діяльності з використанням методів фінансового контролінгу на підприємстві;

удосконалення методів моделювання ефективності маркетингової діяльності підприємства, що включає такі етапи: побудова регресивної моделі маркетингової діяльності підприємства, оптимізація фонду маркетингу за допомогою задачі математичного програмування.

Наукові розробки, одержані в результаті виконаного дослідження, відзначено в аналітичній записці Десятої міжнародної наукової конференції-школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародні ринки послуг і Україна” Ялта - Форос, 22-24 вересня 2005 р. Названі матеріали надіслані Президенту України, Кабінету Міністрів України, українським міністерствам і відомствам, представникам Європейського Союзу в Україні, посольствам держав - членів ЄС в Україні, Комісії Європейського Союзу (Брюссель) для практичного використання (акт впровадження результатів науково-дослідної роботи Семенова Андрія Григоровича, лист Тернопільського національного економічного університету від 26.09.2005 р. № 126-06/1218); отримало позитивний відгук і рекомендовано до впровадження Комітетами Верховної Ради України з питань промислової і регулятивної політики та підприємництва і з питань фінансів і банківської діяльності (довідки від 29.02.2008 р. № 08-02, від 25.04 2008 р. № 03-04-107); упроваджено в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка від 18.03.2008 р. № 01-11/195); і в практику роботи місцевої виконавчої влади Запорізької обласної ради (акт від 25.09.2007 р. № 01-27/907), а також на підприємствах: ВАТ “Мотор Січ” з економічним ефектом 145 тис. грн (довідка від 25.05.2007 p. № 21 270), ЗAT “ЗAЗ” (довідка від 15.12.2006 р. № 1190/Кр).

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного і муніципального управління” (довідка від 5.03.2007 р. № 343). За участю автора підготовлено і видано 6 навчальних посібників з грифом МОН України.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи є підсумком багаторічних особистих наукових досліджень автора, виконаних у галузі автомобілебудівного комплексу України. Всі результати, які винесені на захист, одержано автором самостійно. Особистий науковий внесок дисертанта в наукові роботи, виконані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи було апробовано та схвалено на міжнародних наукових конференціях: “Дні науки-2004” (м. Запоріжжя, 2004 p.); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.); “Дні науки-2005” (м. Запоріжжя, 2005 p.); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародні ринки послуг і Україна” (м. Форос, 2005 p.); “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2006 р.); “Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства” (м. Донецьк, 2006 p.); “Дні науки-2007” (м. Запоріжжя, 2007 р.); “Формирование инновационной системы экономики и образования в условиях глобализации” (м. Воронеж, 2008 р.); “Наука і вища освіта”(м. Запоріжжя, 2008 р.).

На всеукраїнських науково-технічних конференціях “Проблеми економічної кібернетики” (м. Запоріжжя, 2004 p.); “Проблеми формування підприємництва та використання виробничих ресурсів в аграрному секторі економіки” (м. Дніпропетровськ, 2004 p.); “Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості” (м. Дніпропетровськ, 2006 p.); “Строительство. Материаловедение. Машиностроение” (м. Дніпропетровськ, 2008 p.).

Публікації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано у 83 наукових працях, з яких 6 монографій (з них - 2 особисті), 59 статей у фахових виданнях (у т. ч. 40 - особисті), 12 матеріалів конференцій і 6 навчальних посібників. Загальний обсяг публікацій - 306 д. а., з яких 121,2 д. а. належить особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 431 сторінці комп'ютерного тексту, у тому числі 84 таблиці і 31 рисунок на 115 сторінках, а також містить список використаних джерел 320 на 26 сторінках і 8 додатків на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Система реалізації стратегії створюється на етапі стратегічного управління підприємством щодо виведення його з кризової ситуації та подальшого розвитку з метою ефективного існування в майбутньому. При цьому визначається конкретний виконавець, який має володіти необхідними та достатніми ресурсами для виконання стратегічного управлінського рішення, а його кваліфікація повинна відповідати рівню та складності постановленого завдання. У протилежному випадку виконання антикризових заходів може відійти від запланованої схеми або взагалі стати неможливим.

Таким чином, проведений структурно-морфологічний аналіз стратегічного управління на підприємствах дав змогу визначити методи ранжування послідовності формування стратегії на підприємстві з урахуванням зміни зовнішнього середовища, які, на відміну від діючих, проводяться на основі моніторингу тенденцій зовнішнього оточення (ринкових, технічних, економічних, соціальних, політичних, кліматичних, екологічних) і передбачають розробку плану перспективного розвитку з урахуванням розподілу всіх завдань на 4 категорії: термінові невідкладні важливі завдання, що потребують негайного вирішення; важливі завдання, середньої терміновості; важливі, але не термінові завдання, що потребують постійного контролю; завдання, які не потребують подальшого розгляду.

Третій розділ - “Методи стратегічного планування на підприємствах машинобудування” - присвячено дослідженню особливостей сучасної теорії стратегічного планування та бюджетування, вибору загальної стратегічної концепції розвитку машинобудівних компаній і диверсифікації напрямів їх діяльності.

Проаналізовано основні напрями стратегічного планування, яке визначає перспективні орієнтири діяльності підприємств на основі оцінювання його потенційних можливостей і прогнозування розвитку зовнішнього середовища. Основними компонентами планування й реалізації стратегії підприємства є тактика, політика, процедури та правила. Тактика визначає шляхи і засоби, форми і способи діяльності підприємства, що забезпечує успішну реалізацію його стратегії. Кінцевий стратегічний план підприємства повинен містити: місію й цілі; стратегії (корпоративну, конкурентну та функціональні), тактику і політику. Загальні та загальноконкурентні стратегії спрямовані на зміни позиції підприємства в галузі.

У дисертації розроблено динамічну економіко-математичну модель планування діяльності підприємства в умовах інфляції і програму з використанням сучасних інформаційних систем, яка дає змогу визначити величину оптимальних інвестицій в основні засоби та обігові кошти підприємства, в нових умовах інвестування оптимізувати план виробництва продукції.

Якщо підприємство прагне оптимально використовувати суму коштів у конкретних умовах для формування додаткових ресурсів, то, позначаючи вартість одиниці ресурсу і-го виду через , обсяг його поповнення - через , одержано вирішення задачі оптимізації плану підприємства з одночасною оптимізацією структури виробничих ресурсів при обмежених чистих інвестиціях I:

(1)

, , , , , j = 1,… n,

де Е_н - рівень відсотка банківського депозиту, Е_н= 1/t_н;

t_н - максимально для бізнесу строк окупності інвестицій;

перші m' ресурсів - обігові кошти, споживані в одному виробничому циклі, інші (m - m') - основні засоби, використовувані в багатьох виробничих циклах;

- ціна одиниці продукції;

- обсяг j-ї продукції, виготовленої підприємством;

- прибуток, отриманий за умов додаткових вкладень.

Вирішуючи задачу (1) як параметричну на гілці значень , отримано табличні залежності максимального прибутку Ф*(I) і вкладень у приріст основного капіталу ДО*(I) від суми інвестицій I. При цьому ДО*(I) обчислюється за формулою ДО*(I) = для кожного набору .

Функції Ф*(I) і ДО*(I) досить добре апроксимуються квадратичними функціями:

стратегічний управління машинобудівний

Ф*(I) = aI² + bI; (2)

ДО*(I) = cI² + dI,

де - параметри.

Таким чином, на виході параметричної моделі ЛП (1) можна одержати інформацію про динаміку підприємства для тих чи інших умов річного циклу його роботи.

У подальшому будуємо динамічну модель розвитку підприємства. Як критерій економічної ефективності роботи підприємства прийнято максимум приведеного наднормативного прибутку. З урахуванням дисконтування в часі критерій вибору найкращого варіанта інвестицій має вигляд:

F* = (3)

де ДРР(I_t) (pure profit) - додатковий чистий прибуток, отриманий від інвестицій, грн;

ДК_t(I_t) - вкладення в приріст основного капіталу в році t, грн;

А_t - коефіцієнт дисконтування прибутку інвестицій у рік t.

Надалі використовується критерій оптимальності, заданий формулою (3). При цьому ДРР(I_t) і ДК_t(I_t) визначаються як приріст Ф*(I) і ДО*(I), що обчислюються за формулою (2).

Кошти від інвестицій у розширення виробництва підприємства мають формуватись на основі кредиту G на початку періоду і власних нагромаджень S_t, що віднімаються від чистого прибутку:

S_t = гФ_t - вG, (4)

де в - відсоток за кредит у рік t;

г - коефіцієнт, що враховує частку податкових відрахувань.

Співвідношення власних і позикових коштів, що залежать як від умов роботи підприємства, так і від зовнішніх факторів, є ключовим в економічному рішенні підприємства. Функції (2) змінюються відповідно до динаміки реалізації продукції, придбання факторів виробництва тощо. Ці зміни по роках мають бути прогнозовані та враховані в моделі. У загальному випадку функції Ф*(I) і ДО*(I) отримуються у результаті розв'язання задачі лінійного програмування (1) для кожного року t.

Функцію додаткового чистого прибутку підприємства в рік t позначено через ДРР _t(I_t) = гД Ф_t(I_t) при обсязі чистих інвестицій I_t:

I_t = (5)

де I_s - чисті інвестиції в році S, грн.

При цьому:

ДФ_t(I_t) = Ф_t(I_t) - Ф_t-1(I_t-1), ДК_t(I_t) = К_t(I_t) - К_t-1(I_t-1), а К_t(I_t) = I_t - I_t,об t,

де I_t,об - вкладення в приріст оборотного капіталу в році t.