Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

УДК 339.33:338.43

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Внутрішня торгівля і агропромисловий комплекс України: теорія і практика економічної взаємодії

08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

Апопій Віктор Володимирович

Донецьк-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській комерційній академії Укоопспілки.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Садєков Алімжан Абдуллович, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган- Барановського, проректор університету з наукової роботи, завідувач кафедри прикладної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Точилін Віктор Олександрович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, завідувач відділу секторіальних прогнозів та кон'юнктури ринку

доктор економічних наук, професор Фролова Лариса Володимирівна, Донецький національний університет економіки торгівлі імені Михайла Туган-Барановського директор інституту економіки та управління, завідувач кафедри економіки підприємства

доктор економічних наук, професор Черевко Георгій Владиславович, Львівський національний аграрний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри аграрної і міжнародної економіки

Захист відбудеться 28 жовтня 2008 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б-р Шевченка, 30.

Автореферат розіслано “__”__________ 2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Виноградова О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Особливістю сучасного розвитку міжнародної економічної системи є загострення продовольчої проблеми у більшості країн. Глобалізація проблем продовольчої безпеки суттєво активізує пошуки шляхів динамічного розвитку національних продовольчих комплексів на базі структурно-інноваційних змін і трансформації всього спектру міжгалузевих відносин.

У такому контексті особливо актуальною стає проблема радикального реформування системи відносин торгівлі і галузей агропромислового виробництва для стабілізації агропродовольчого ринку і досягнення балансу економічних інтересів функціонально взаємопов'язаних галузей.

В Україні внутрішня торгівля та агропромисловий комплекс (АПК) функціонально взаємопов'язані і взаємозалежні. Їх взаємодія має об'єктивний характер і зумовлена необхідністю забезпечення стадії товарно-грошового обміну в єдиному технологічному циклі АПК і системі розширеного відтворення в цілому.

Проте як теорія, так і практика економічної взаємодії торгівлі та АПК мають суперечливий і проблематичний характер. На всіх етапах розвитку вітчизняного АПК теоретико-методологічні засади звужували і обмежували товарно-грошові відносини, а також форми реалізації обміну. Відтак суспільна практика ігнорувала активну взаємодію торгівлі та АПК. Нині формуються наукові погляди протилежного характеру. Теорія переоцінює значення товарного обміну, а практика відводить товарно-грошовим відносинам роль всезагального регулятора. Відповідно зростає роль торгівлі в системі міжгалузевих економічних відносин.

Отже, у центрі наукових дискусій опинилися складні теоретичні та практичні проблеми визначення ролі торгівлі в системі міжгалузевих зв'язків і міжгалузевого впливу в АПК, активізації її участі в організації міжгалузевого обміну, стабілізації ринку агропродовольчих ресурсів і підвищенні соціально-економічної ефективності функціонування АПК в умовах поглиблення ринкових процесів.

Таким чином, суттєво актуалізується широкомасштабна проблема економічної взаємодії торгівлі та АПК і об'єктивно виникає необхідність глибокого аналізу сучасних явищ і тенденцій розвитку міжгалузевих відносин.

Світовий досвід сформував певну систему знань про теоретичні засади, закони і принципи взаємодії функціонально взаємопов'язаних галузей і сфер економіки, які висвітлені у працях класиків економічної теорії Л. Вальраса, Дж. Кейнса, К. Маркса, Є. Слуцького, М. Туган-Барановського) та дослідників західних наукових шкіл: М. Алле, Д. Кларка, В. Леонтьєва, П. Самуельсона, Р. Солоу, Р. Стоуна, Дж. Хікса. Теоретичні основи міжгалузевих зв'язків ґрунтовно викладені також у працях українських та російських вчених: Л.Абалкіна, О.Амоші, В.Геєця, А. Гриценка, В. Іноземцева, Б. Кваснюка, В. Лагутіна, А. Садєкова, Н. Федоренко, А. Чухна, О. Шубіна, Ю. Яременко.

Теоретико-методологічні засади міжгалузевої економічної взаємодії в системі АПК та агробізнесу набули розвитку в працях таких відомих дослідників, як: В. Андрійчук, С. Дем'яненко, К. Дженсен, У. Кокрейн, І. Лукінов, А. Ніконов, Л. Омельянович, О. Онищенко, Т. Осташко, М. Павлишенко, Б. Пасхавер, І. Прокопа, П. Саблук, В. Тихонов, В. Точилін, І. Ушачев, І. Фоглер, Г. Черевко, В. Юрчишин.

Серед науковців, у працях яких досліджуються окремі теоретичні та прикладні аспекти системи зв'язків торгівлі та АПК, можна виділити О. Азарян, С. Бабенка, Л. Балабанову, О. Березіна, І. Бланка, В. Горбоноса, В. Карсекіна, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, В. Матусевич, А. Орлова, В. Усова, Л. Фролову.

При цьому слід зазначити, що публікації за результатами комплексних досліджень економічної взаємодії торгівлі та АПК у пострадянський період, по суті, відсутні.

Таким чином, подальшого розвитку потребують теоретичні положення, методологічні засади трансформації економічних відносин і міжгалузевих зв'язків торгівлі та АПК, методичні підходи до забезпечення еквівалентного обміну, теоретичні і практичні засади підвищення ролі торгівлі в економічному, соціальному, організаційному та технологічному розвитку АПК, у створенні ефективних механізмів міжгалузевої взаємодії в ринковому середовищі. Саме ці проблеми зумовили актуальність теми дисертаційної роботи, визначили її мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота містить результати досліджень автора, які проводилися відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії в межах широкомасштабних наукових тем: “Розвиток споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (№ ДР 0197U0137310) - досліджено основні аспекти взаємодії споживчої кооперації та АПК; “Методологія трансформації ринків в Україні” (договір №3 Мінекономіки і ЛКА 2003р.) - розроблено методологічні підходи трансформації ринків продовольства; “Розроблення нормативів забезпечення населення торговельною площею” (№ ДР 0106U13023) - обґрунтовано засади нормативного підходу до регулювання розвитку роздрібної мережі та механізми вирівнювання регіональної і територіальної диференціації забезпечення населення продовольством через торгівлю; “Розробка рекомендацій по створенню нових організаційних структур у сільському господарстві і систем внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин” (№ ДР 0193U035817) - обґрунтовано і запропоновано структурні моделі інтегрованих господарських систем за участю торгівлі”; “Розробка методів збалансування товарного забезпечення регіонального споживчого ринку” (договір Львівської ОДА і ЛКА №5 2007р.) - визначено потреби в ресурсах продовольства для регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних і науково-прикладних засад, які визначають концептуальну платформу розвитку міжгалузевої економічної взаємодії внутрішньої торгівлі та АПК України, а також механізми їх ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

• науково обґрунтувати зміст і об'єктивний характер взаємозв'язку агропромислового виробництва і товарно-грошового обміну;

• розкрити сутність процесу міжгалузевої економічної взаємодії та притаманних йому категорій;

• обґрунтувати функції торгівлі щодо АПК, детермінанти і фактори міжгалузевої взаємодії;

• поглибити теоретико-методологічні основи і розробити методологічні підходи дослідження взаємодії торгівлі та АПК;

• дослідити систему відносин і взаємозв'язків торгівлі та АПК в процесі їх взаємодії;

• вивчити матеріально-уречевлений зміст зв'язків АПК і торгівлі, визначити обсяги і структуру міжгалузевих потоків;

• визначити потенціал агропродовольчих ресурсів АПК України, поточні та перспективні потреби в продуктах харчування;

• з'ясувати роль і місце оптової торгівлі в процесі її взаємодії з галузями АПК;

• дослідити форми організації економічних зв'язків в оптовій торгівлі, а також процес трансформації методів і форм оптової реалізації агро продовольчих ресурсів;

• розкрити зміст і визначити ефективність взаємодії роздрібної торгівлі та АПК;

• визначити шляхи вирівнювання міжрегіонального рівня забезпечення потреб населення в продуктах харчування;

• обґрунтувати стратегічні пріоритети економічної взаємодії торгівлі та АПК, а також шляхи їх реалізації;

• обґрунтувати структурну модель, принципи та інструментарії організаційно-економічного механізму взаємодії торгівлі та АПК України;

• визначити напрями підвищення соціальної ролі торгівлі та її соціальної відповідальності в процесі взаємодії з АПК.

Об'єктом дослідження є процес економічної взаємодії внутрішньої торгівлі та АПК України в умовах ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та науково-практичні засади розвитку і підвищення ефективності міжгалузевої взаємодії торгівлі та агропромислового комплексу.

Методи дослідження. Дослідження проведені із застосуванням сукупності різних методів і способів наукового пізнання.

Абстрактно-логічний метод використано для розкриття теоретичних і методологічних засад процесу міжгалузевої економічної взаємодії. Інституціально-еволюційний метод дозволив дослідити зміни в характері міжгалузевих відносин і зв'язків. Системно-структурний метод використаний для аналізу АПК і торгівлі як соціально-економічних систем. Метод СНР (балансовий, товарних потоків, матричний) - для аналізу й оцінки взаємозв'язків торгівлі та галузей АПК, визначення вартісних пропорцій, впливу цінових змін на систему відтворення продукту АПК. Економіко-математичні (моделювання, регресійний аналіз, оптимізації) та економіко-статистичні (індексний, графічний, факторний) методи застосовано для прогнозування розвитку й оптимізації процесу міжгалузевої взаємодії та його окремих стадій, для оцінки динаміки, виявлення змін, деформацій, створення умов для посилення взаємодії торгівлі та АПК.

Інформаційну базу дослідження становлять дані офіційної статистики України, ЄС, інших міжнародних організацій, відповідні нормативно-правові акти України, аналітичні матеріали Мінекономіки, Мінагрополітики, Укоопспілки, регіональних організацій внутрішньої торгівлі та АПК.

Наукова новизна одержаних результатів теоретико-методологічного аналізу міжгалузевої економічної взаємодії полягає у тому, що:

Вперше:

• запропоновано концептуально новий підхід до дослідження процесу взаємодії торгівлі та АПК, заснований на засадах теорії систем і єдності багатостадійного технологічного циклу АПК і процесу відтворення, що дало можливість розкрити теоретичну сутність і сучасний зміст економічної взаємодії внутрішньої торгівлі та АПК як об'єктивного процесу постійного взаємовпливу самостійних і органічно взаємопов'язаних (економічно, функціонально, технологічно) галузей на систему відтворення продукту АПК, і дозволило поглибити теоретичні основи міжгалузевої взаємодії, наповнити їх новим економічним змістом і довести помилковість практики неузгодженого розвитку галузей АПК і недооцінки ролі торгівлі в системі міжгалузевих зв'язків;

• розроблено і запропоновано модель ринкового типу організаційно-економічного механізму взаємодії торгівлі та АПК як триєдину категорію (загальноекономічну, соціально-економічну і конкретно економічну) та систему організаційних форм, ринкових економічних важелів і регуляторів, правових норм, що забезпечує встановлення балансу інтересів галузей, досягнення еквівалентності обміну, усунення суттєвих міжгалузевих диспропорцій, соціальну інертність і низький рівень ефективності процесу взаємодії торгівлі та АПК;

• визначено стратегічні пріоритети взаємодії торгівлі та АПК, які зумовлені активним впливом стратегічних сил макроекономічного характеру (розширення товарно-грошових відносин, інвестиційно-інноваційний розвиток, посилення державного управління, соціалізація економіки) та глобалізаційного змісту (глобалізація товарних ринків, міжнародна конкуренція) і охоплюють стратегічні напрями сфери товарно-грошового обміну економічного, соціального, технологічного, організаційного розвитку, що зумовлює перегляд нинішніх підходів до організації міжгалузевої економічної взаємодії і перехід розвитку цього процесу на основі загальнонаціональних програм і стратегій;

• обґрунтовано соціально-економічні засади участі торгівлі в системному відродженні села і розвитку сільських територій на базі нової теорії сільського розвитку, концептуальних положень формування сільського ринку, створення соціальних нормативів і стандартів, що закладає основи для активізації соціальних функцій торгівлі, підвищення її ролі в забезпеченні матеріальних та соціально-культурних потреб населення, розвитку соціального потенціалу села, а також соціальної орієнтації діяльності АПК.

Удосконалено:

§ методологічні засади наукового дослідження економічної взаємодії торгівлі та АПК завдяки синтезу способів пізнання цього процесу на основі сучасних теорій (систем, обміну, конкуренції, відтворення, синергії, економічної рівноваги) і специфічних методів і моделей (міжгалузевого балансу, економічної динаміки, попиту і пропозиції, системи національних рахунків), що забезпечило поглиблений науковий аналіз та багатоаспектну оцінку розвитку взаємодії торгівлі та АПК в ринковому середовищі;

§ підходи і методи аналізу та оцінки економічного змісту міжгалузевих зв'язків торгівлі та АПК шляхом застосування критерію „витрати-випуск” і показників системи національних рахунків і міжгалузевих балансів, зокрема, коефціцієнтів прямих і повних витрат, що дало змогу оцінити внесок окремих галузей у формування і реалізацію продукту АПК, проаналізувати структуру і масштаби міжгалузевих потоків продукції, а також роль торгівлі в забезпеченні їх оптимальних структурних пропорцій;

§ систематизацію видів агропродовольчих ресурсів на базі ринкових класифікаційних ознак, кількісних та якісних характеристик: види ресурсів, призначення джерела формування, економічна доступність, товарність, - отриманих унаслідок структурного аналізу і балансових методів, що дало можливість визначити обсяги, секторну структуру і динаміку товарної продукції АПК у натуральному і вартісному вимірі, рівень самозабезпеченості України агропродовольчими ресурсами, а також виявити суттєвий розрив між реальними ресурсами і потенціалом агропромислового виробництва та сфери товарного обігу;

§ обґрунтування відмінностей наявної структури і основних параметрів роздрібної торгівлі продтоварами від загальноприйнятих з урахуванням функціонування нових сегментів: роздрібна мережа фізичних осіб-підприємців, мережа зарубіжних і юридичних осіб, електронна торгівля, неформальні ринки, що дозволило побудувати сучасну структурну модель торгівлі продтоварами, уточнити масштаби внутрішньої торгівлі, показники діяльності й оцінити тенденції розвитку;

§ підходи визначення ефективності торгівлі в процесі взаємодії з АПК на базі системи узагальнених, інтегрованих, індивідуальних показників, економіко-статистичної моделі Є.Альтмана, рейтингових коефіцієнтів, що дало можливість оцінити ефективність функціонування торгівлі та її підсистеми - роздрібної торгівлі продтоварами і виявити суттєві резерви підвищення рівня ефективності функціонування.

Отримали подальший розвиток:

§ засади органічної єдності агропромислового виробництва й обміну в контексті сучасної теорії відтворення, де обмін розглядається не лише як внутрішній момент цього процесу, але і як багатофункціональна самостійна форма, що дозволило суттєво розширити функції обміну, перебазувати механізм його реалізації на засадах теорії трудової вартості і теорії граничної корисності для досягнення еквівалентності обміну продукту АПК і вирішення гострої проблеми диспаритету цін;

§ наукове обґрунтування функцій торгівлі щодо галузей АПК з урахуванням необхідності посилення її впливу на ефективність товарно-грошового обміну, економічний, соціальний, техніко-технологічний розвиток АПК, що дозволило ширше трактувати місце торгівлі в системі зв'язків АПК, визначити напрямки міжгалузевої взаємодії, обґрунтувати дедалі більшу роль торгівлі не тільки у функціонуванні АПК, але й у загальній системі продовольчого забезпечення країни;

§ теоретичні та прикладні аспекти з'ясування потреб в агропродовольчих ресурсах і забезпечення економічної та фізичної доступності до них споживачів з позиції теорії еволюції потреб і на базі узгодженості наявних доходів, споживчих цін, норм споживання, а також розроблення та запропонування нормативів забезпеченості населення торговельними площами в Україні, що сприятиме вирівнюванню територіального і регіонального рівня забезпечення потреб населення в продтоварах і підвищення соціальної відповідальності торгівлі;

§ уявлення про форми організації економічних зв'язків і процесів трансформації методів оптової реалізації агропродовольчих ресурсів як про різноманіття моделей прямих, опосередкованих, багатосторонніх, багатоступеневих зв'язків, а також конкретних організаційних форм і методів прямих, зустрічних продаж, ф'ючерсних контрактів, опціонів, консигнації, електронних продаж, спроможних забезпечити гарантії збуту і взаємо вигідність сторін;

§ уявлення про соціальну відповідальність торгівлі, як про категорію соціально-економічного характеру, що виражає відносини, торгівлі, які спрямовані на підтримання балансу інтересів зі сферою споживання і охоплюють територіальну організацію торгівлі, асортиментну політику, якість, безпеку харчових продуктів і цінову політику, а це дає змогу створити концепцію соціальної відповідальності комерційного бізнесу.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає у подальшому розвитку прикладних аспектів наукових обґрунтувань, посиленні міжгалузевої економічної взаємодії, формуванні методичної бази аналізу, оцінки, оптимізації та регулювання процесу взаємодії торгівлі й АПК.

Висновки та результати дослідження знайшли реалізацію безпосередньо в наукових розробках, сучасних концепціях, стратегіях, програмах, методичних, нормативних документах.

Теоретичні та концептуальні засади розвитку продовольчих ринків в Україні, шляхи підвищення соціально-економічної ефективності функціонування та шляхи їх диверсифікації застосовані в “Концепції вдосконалення функціонування ринків”, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України 13.02.2001 р. №1662 і “Методології трансформації ринків” (довідка №91-28/95 від 23.02.06).

Обґрунтування теоретичних засад, методологічних підходів, перспективних напрямів розвитку процесів міжгалузевої взаємодії знайшли відображення в темі “Стратегія розвитку кооперативного сектору економіки” (№ 0103U06650), яка розроблена Інститутом економічного прогнозування НАН України за участю автора (довідка №23/01 від 18.03.2008 р.), а також в “Стратегії економічного і соціального розвитку України” (2004-2005 рр.) розділ 12.6.

Критерії оцінки забезпеченості населення торговельними площами, розрахунки територіальної та регіональної диференціації забезпеченості роздрібною мережею продтоварів використані в “Методиці розроблення забезпеченості населення торговельною площею”, схваленій Мінекономіки України (акт №91-21/94 від 17.03.08).

Для реструктуризації організаційної системи в аграрному секторі АПК Мінагрополітики України було використано спільно з ЛДАУ рекомендації щодо створення нових організаційних структур і механізмів регулювання зовнішніх взаємовідносин аграрних та агроторгових формувань (довідка №01-01/2-02 від 28.02.08 р.).

Організаційні, соціально-економічні засади розвитку кооперації, кооперативних зв'язків і кооперативних відносин в АПК, стратегічні пріоритети взаємодії АПК і споживчої кооперації знайшли відображення у “Концепції розвитку національного кооперативного сектору”, в Законі України “Про кооперацію”, “Стратегії розвитку споживчої кооперації України (2004-2005 рр.)” (довідка Укоопспілки №66/28-3 від 15.01.2008 р.).

Методичні підходи щодо розрахунків фондів споживання харчових продуктів на основі продуктових балансів, визначення потреб у ресурсах продовольства для Львівського регіону застосовані при розробці “Методів збалансування товарного забезпечення регіонального споживчого ринку області” (довідка Львівської облдержадміністрації №6-61-646 від 14.03.08 р.).

Теоретичні положення, наукові обґрунтування, прикладні аспекти міжгалузевих відносин і зв'язків, інші результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у навчальних дисциплінах і фундаментальних підручниках, виданих за редакцією автора “Організація торгівлі”, “Теорія і практика торговельного обслуговування”, “Комерційна діяльність на ринку товарів і послуг”, які використовуються в навчальному процесі торговельно-економічних ВНЗ України, у тому числі Львівської комерційної академії, на бакалавраті і в магістратурі з напряму “Торгівля” (довідка № 1215-6 від 10.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням. Усі наукові положення, результати і висновки дисертації отримано здобувачем особисто. Особистий внесок автора в наукові праці з теми дисертації, опубліковані у співавторстві, зазначено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи оприлюднені на 10 міжнародних та 9 всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: “Проблемы экономического и социального развития АПК» (Москва, 1983), «Проблемы теории и практики определения и планирования эффективности кооперативной торговли» (Полтава, 1984), «Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: теорія і стратегія” (Ялта: Форос, 1996), «Торговля: теория и практика» (Вильнюс, 1995), “Dezvoltarea cooperatiei de consum: teorie si practica” (Кишинев, 1998), «Совершенствование кооперативного управления, повышение эффективности деятельности» (Белгород, 1999), V міжнародний конгрес українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2002), “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (Київ, 2002). “Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики” (Київ, 2004), “Перспективи кооперації в АПК” (Львів, 2005), “Теорія і практика розвитку АПК” (Львів, 2006), “Торговля в ХХІ веке: тенденции развития, инновации» (Гомель, 2007).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 65 наукових праць загальним обсягом близько 40 друк. арк., у тому числі: 4 монографії, з яких 2 одноосібні, 27 статей у наукових фахових журналах, збірниках наукових праць, 19 наукових публікацій у матеріалах, тезах конференцій, інших виданнях, 5 фундаментальних підручників для вищої школи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 410 стор. комп'ютерного тексту. Основний зміст викладено на 386 стор. Список використаних джерел охоплює 309 найменувань на 20 стор. Дисертація містить в основному тексті 69 таблиць, 58 діаграм і рисунків. Робота має 11 додатків на 35 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано її зв'язок з планами і програмами наукових досліджень, сформульована мета, завдання і методи дослідження, викладені основні результати, ступінь їх новизни та практичне значення, розкрито характер апробацій, приводиться також структура та кількість публікацій.

У першому розділі - „Теоретичні і методологічні засади взаємодії торгівлі та агропромислового комплексу” - розглянуто взаємозв'язок агропромислового виробництва і товарно-грошового обміну, розкрито сутність процесу взаємодії торгівлі та АПК, етапи еволюційного розвитку, а також теоретико-методологічні підходи дослідження процесу міжгалузевої взаємодії.

У контексті теоретичної проблеми відмінностей і протиріч виробництва і обміну, як аспектів відтворення проаналізовано внутрішню єдність і взаємозв'язок агропромислового виробництва і товарно-грошового обміну.

Доведено, що товарний характер і багатостадійність технологічного циклу інтегрованої форми агропромислового виробництва зумовлюють необхідність його органічної єдності з обміном у процесі відтворення. Крім того, агропромислове виробництво визначає характер, структуру і зміст обміну. У свою чергу, обмін як економічна категорія виражає товарні відносини, а як стадія відтворення забезпечує зміну форм вартості продукту АПК і відшкодування витрат на його створення.

Таким чином, аграрно-промислове виробництво і обмін взаємо-обумовлені і взаємопов'язані. Проте, як показали дослідження, їх внутрішня єдність у системі відтворення є відносною. Пояснюється це тим, що агропромислове виробництво і обмін, набувши самостійну форму організації у вигляді галузей АПК і торгівлі, підпорядковане своїм власним закономірностям розвитку і внутрішньо галузевим інтересам. Відтак, взаємозалежність стадій відтворювального процесу в АПК і різнобічність їх економічних інтересів, як самостійних організаційних форм, створюють об'єктивні умови для міжгалузевої взаємодії з метою досягнення внутрішньогалузевих та міжгалузевих цілей.

Взаємодія, як прояв внутрішньої єдності і різнобічної залежності, належить до складної і багатозмістовної категорії, сутнісна характеристика якої в економічній теорії мало вивчена. Методологічним недоліком трактування цієї категорії є ігнорування принципу економічного детермінізму, що робить її використання в господарській практиці нереальним.

Позиція автора полягає у тому, що основою сутності економічної взаємодії є постійний взаємовплив залежних галузей, сфер, суб'єктів і наявність єдності відносин та зв'язків. При цьому, чинники впливу не можуть бути випадковими і рівнозначними. З такого погляду економічна взаємодія АПК і торгівлі являє собою процес постійного взаємовпливу структурних елементів різних рівнів на систему відтворення з метою її оптимізації та забезпечення соціально-економічної ефективності функціонування АПК і торгівлі, а також їх узгодженого розвитку. За своїм характером така взаємодія є об'єктивним процесом.

Проведене дослідження дозволило розширити і уточнити категоріальний апарат теорії обміну і економічної взаємодії. Узагальнюючи сутнісні характеристики таких категорій, як „обмін”, „товарний обіг” і „торгівля” доведено, що за своєю суттю зазначені категорії є поняттями генетично взаємопов'язаними, але не тотожними. „Обмін” являє собою поняття сутнісне, а „товарний обіг” і „торгівля” виступають формами реалізації обміну. При цьому необхідно констатувати, що останні є формами різних історичних етапів розвитку обігу і товарних відносин. Найбільш зрілі відносини характерні для торгівлі.

На основі дослідження еволюції міжгалузевої взаємодії торгівлі та АПК визнано, що на різних історичних етапах характер взаємодії і роль торгівлі змінювалися залежно від типу економіки і домінуючих відносин. На ранніх етапах (1929-1932рр.), в умовах розвитку агроіндустріальних комбінатів (АІК), процес взаємодії жорстко регулювався державою, а функції торгівлі були максимально обмеженими. В 30-х роках ХХ століття всі АПК були ліквідовані, і до 70-х років поєднання сільськогосподарської діяльності з іншими видами вважалося неприпустимим. В АПК соціалістичного періоду (1971-1990рр.) міжгалузева взаємодія набула широких масштабів і планово регулювалася, торгівля при цьому виконувала переважно розподільчі функції. У кризовий період (1991-2000рр.) зруйновані міжгалузеві зв'язки суттєво послабили процес взаємодії, в той же час посилився диктат торгівлі. На сучасному етапі (з 2000 року) міжгалузева взаємодія торгівлі та АПК набуває ринкових рис, а торгівля все більше відіграє роль ринкового регулятора. У зарубіжних системах агробізнесу процес міжгалузевої взаємодії регулюється ринком і державою, при цьому функції торгівлі широкі і вона виконує роль інтегратора в міжгалузевих зв'язках.

Аналіз еволюційного розвитку дозволяє стверджувати, що глобальною тенденцією розвитку процесу міжгалузевої взаємодії торгівлі та АПК є його розширення, переведення в русло державно-ринкового регулювання і зростання ролі торгівлі в інтеграційних процесах. Така тенденція суттєво актуалізує проблему теоретичного обґрунтування функцій торгівлі відносно АПК.

Із урахуванням цілей і багатовекторності економічної взаємодії науково обґрунтовано такі функції внутрішньої торгівлі щодо галузей АПК: обмін продукції АПК у товарно-грошовій формі; забезпечення потреб АПК в матеріально-технічних ресурсах; задоволення потреб сільського населення в товарах і послугах; організація міжгалузевого обороту і доведення товарів із сфери агропромислового виробництва у сферу споживання; активний вплив торгівлі на виробництво і споживання та збалансування ринку агропродовольчих ресурсів.

Науково обґрунтовані функції торгівлі дозволяють визначити масштаби, структуру, соціально-економічний зміст і напрями розвитку взаємодії торгівлі та АПК. Крізь призму функцій торгівлі визначено низку напрямів взаємодії торгівлі з АПК, головними з яких є: реалізація агропродовольчих ресурсів, оптова торгівля засобами виробництва для АПК, торговельне обслуговування сільського населення, соціальна перебудова села, інвестиційно-інноваційна діяльність, формування інфраструктури продовольчого ринку.

Досліджені і обґрунтовані сутнісні характеристики явищ і категорій, засад і чинників, структури, форм і змісту різних елементів процесу економічної взаємодії свідчать про те, що цей процес є надзвичайно складний (рис.1).

Наукове пізнання процесу економічної взаємодії торгівлі та АПК, теоретичне обґрунтування його змісту, форм прояву, механізмів, ефективності впливу вимагає сучасних методологічних підходів. Запропонована методологія дослідження міжгалузевої взаємодії синтезує широке коло способів пізнання та аналізу цього процесу, заснованих на теорії систем, відповідно до якої АПК і торгівля розглядаються як соціально-економічні і господарські системи, що дало можливість розкрити їх структуру, систему взаємозв'язків і функціональної залежності. Використання методів системи національних рахунків, насамперед балансового, дозволило визначити ступінь такої залежності через критерій міжгалузевих витрат у процесі створення агропродовольчих ресурсів (табл.1).

Таблиця 1. Структура і динаміка міжгалузевих витрат у випуску і реалізації агропродовольчих ресурсів (%)

Основні галузі	Сукупні витрати	Середній коефіцієнт зростання
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Сільське господарство	29,2	29,4	27,6	28,9	26,5	23,1	21,2	1,089
Харчова промисловість	7,3	9,5	10,5	19,1	13,3	14,4	11,8	1,219
Виробництво машин, устаткування та енергетичних ресурсів	8,2	9,1	7,3	6,9	8,0	6,8	7,8	1,133
Торгівля	10,8	10,7	10,7	10,7	12,5	15,0	15,6	1,200
Виробничі послуги	1,8	2,1	1,6	2,0	2,4	1,2	3,1	1,231
Інші галузі	7,1	5,3	8,2	0,9	5,1	8,7	5,4	1,096
Проміжне споживання	64,4	66,1	65,9	66,7	67,8	68,0	64,9	1,139
Валовий внутрішній продукт	35,6	33,9	34,1	33,3	32,2	32,0	35,1	1,139
Всього	100	100	100	100	100	100	100	х
Довідково (млрд.грн.)	107	134	139	156	196	234	269	х

У формуванні кінцевого продукту агропромислового виробництва, вартість якого сягає близько 270 млрд.грн., беруть участь більше 10 галузей. При цьому на базі міжгалузевих зв'язків формується більше половини продукції сільського господарства і ѕ - продуктів харчування. Прискорено зростає частка торгівлі в кінцевій продукції - з 10,8% до 15,6% і близько 24% - у проміжному продукті. Націнка торгівлі на продукцію АПК сягає нині 45-50 млрд.грн. в рік. Ці обсяги становлять більше третини всіх її сукупних витрат у валовому випуску суспільного продукту України.

Структура і масштаби міжгалузевих зв'язків дозволяють стверджувати: АПК України, як економічна система, структурно деформована за рахунок суттєвого відставання І сфери (сільськогосподарського машинобудування); активізується участь післясільськогосподарських галузей у формуванні кінцевого продукту АПК, (насамперед, харчова промисловість і торгівля), посилюється міжгалузевий характер випуску, про що свідчать коефіцієнти прямих та повних витрат; спостерігається стійка тенденція зниження ролі ІІ сфери (сільського господарства).

Для характеристики структури взаємозв'язків галузей і розподілу їх валового випуску на проміжне та кінцеве споживання використана статична модель міжгалузевого балансу:

, і = 1, …, n (1)

з додатковою умовою: х ? 0, і = 1, …, n,

де n - кількість галузей;

x_і - випуск галузі j;

a_ij - коефіцієнт прямих витрат;

у_і - кінцевий продукт галузі.

Кожне з рівнянь (1) описує розподіл валового випуску відповідної галузі на проміжне споживання та кінцеве споживання.

У матричній формі запис (1) матиме наступний вигляд:

Х = АХ + Y, Х ? 0 (2)

де Х, Y - n-матричні вектори, тобто Х = (х_і), Y = (y_i),

А - квадратна матриця порядку n, A = (a_ij).

Розрахунки за формулою (2) дозволяють оцінити виробничі аспекти міжгалузевих зв'язків із врахуванням прямих витрат на проміжне споживання в кожній галузі.

Проте, базовим поняттям в теорії міжгалузевого аналізу є кінцеве споживання. Крім прямих витрат при створенні кінцевого продукту додаються також опосередковані витрати, які в сумі складають повні витрати (с_ij).

У матричній формі

(с_ij) = С = (Е - А)^-1

де (Е - А)^-1 - обернена матриця.

Взаємозв'язок валових випусків і кінцевих продуктів взаємопов'язаних галузей виражає:

Х = (Е - А)^-1 х Y, (3)

де Х - вектор валових випусків;

У - вектор кінцевих продуктів.

На базі моделей (2) і (3) визначені коефіцієнти прямих та повних витрат в системі зв'язків галузей, пов'язаних зі створенням і реалізацією кінцевого продукту АПК, що дозволило прогнозувати зміни в кінцевому споживанні продукції аграрного сектору, харчової промисловості та агро- продовольчих ресурсів в цілому (табл. 2).

Коефіцієнти прямих і повних витрат дозволяють визначити витрати функціонально взаємопов'язаних галузей на формування проміжного, кінцевого продукту і валового випуску, а також прогнозувати змінні величини залежно від заданих параметрів. За розрахунками, збільшення випуску продукції сільського господарства в 1,5 раза сприятиме зростанню кінцевого продукту у 2,2 раза.

У другому розділі „Особливості міжгалузевих відносин торгівлі та АПК” проаналізовано типи відносин і систему зв'язків торгівлі та АПК, визначено їх особливості, економічний та матеріально-уречеливий зміст, подана оцінка міжгалузевих потоків товарів, послуг, розраховані внутрішні потреби України в агропродовольчих ресурсах для формування фондів споживання.

Теоретичний аналіз процесу економічної взаємодії торгівлі та АПК диктує необхідність дослідження сукупності відносин і зв'язків, які виступають об'єктивною основою розвитку цього процесу.

Як відомо, відносини об'єктивно складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання, при цьому виражаються вони через зв'язки, які виконують складні функції специфічного механізму їх виявлення і реалізації. Отже, відносини і зв'язки - нерозривні. Це дає підстави розглядати їх в органічній єдності і крізь призму складного процесу економічної взаємодії.

Виявлено, що для процесу міжгалузевої взаємодії найбільш характерними є три групи відносин: соціально-економічні, організаційно-економічні і технологічні.

Соціально-економічні відносини характеризують форми власності, соціальну мету, соціально-економічну структуру АПК. Певною мірою ці відносини виражають глибинну суть інтеграції і багатоукладності. Доведено, що трансформації в галузях АПК і торгівлі відбулися без належного врахування функцій і значущості соціально-економічних відносин, з помилковою пріоритетною орієнтацією лише на приватну форму власності на шкоду колективної, державної, комунальної. Як наслідок 95-97% досягла форма приватної власності, що зумовило руйнування крупнотоварного агропромислового виробництва, занепад соціальної сфери і „роздріблення” торговельної галузі. Об'єктивною стає необхідність рівноправного розвитку всіх форм власності, а значить надання АПК і торгівлі багатоукладного характеру.

Дослідження іншої групи відносин - організаційно-економічних - дозволило виявити їх спрямованість на формування організаційних структур та забезпечення узгодженості економічних інтересів галузей, позитивну динаміку економічного зростання, пропорційність розвитку і ефективність функціонування. Проте, виявлено, що їх реалізація малоефективна. Зберігається значний диспаритет цін, нееквівалентність обміну, диспропорція розвитку. Середньорічні темпи розвитку (2001-2006рр.) становили в сільському господарстві 3,7%, харчовій промисловості - 13,7% і в торгівлі продтоварами - 14,3%, а формування валової доданої вартості - відповідно 5,4%, 28,2%, 18,2%. Диспропорційність посилюється деформаціями у міжгалузевому розподілі прибутку. Незважаючи на переважаючі витрати сільського господарства у формуванні продукту АПК, прибуток від його реалізації перерозподіляється у співвідношеннях: сільське господарство - 36,8%, харчова промисловість - 36,9%, торгівля - 26,8%.

Визначено, що деформації організаційно-економічних відносин зумовлені посиленням внутрішньогалузевих інтересів, підходів у розвитку взаємопов'язаних галузей.

Аналіз технологічних відносин, які виражають виробничі операції єдиного технологічного циклу в АПК, показав, що в умовах інноваційно-інвестиційного розвитку ці відносини активізувалися, але залишаються ще слаборозвинутими.

Таким чином, зазначені групи відносин виражають як спосіб організації взаємодії, так і широкий діапазон зв'язків. Їх теоретичний аналіз дозволив виокремити як визначальні для міжгалузевої взаємодії інтеграційні, коопераційні, міжгалузеві, міжрегіональні, господарські зв'язки і класифікувати їх. Визначено також економічний зміст зв'язків, що дало змогу оцінити вклад функціонально пов'язаних галузей у формування продукту АПК.

Найбільш виразно зміст товарних зв'язків виявляється у структурі міжгалузевих потоків продукції АПК, товарів, послуг.

Перший напрям сумарно дорівнює 117 млрд.грн. (2006р.) і охоплює потік непереробленої сільгосппродукції, який за обсягами становить лише 37% валового випуску аграрного сектора, а також потік всієї продукції харчової промисловості, за винятком 1,4 млрд. дол. США експорту. Другий напрям охоплює торгівлю матеріально-технічними ресурсами (засобами виробництва, енергоносіями) і товарами широкого вжитку для села. Оборот на цьому напрямі оцінюється у 28-30 млрд.грн.

Аналіз структури і змісту товарних зв'язків дає підстави для таких узагальнень: система зв'язків, яка склалася між торгівлею та АПК, не забезпечує належні масштаби і пропорційність міжгалузевого обміну; низький рівень товарності продукції сільського господарства (особливо господарств населення - 28%) не відображає об'єктивно виробничий потенціал АПК; соціально-економічні функції торгівлі реалізуються лише частково.

У процесі дослідження подано характеристику агропродовольчих ресурсів, виявлені їх кількісні та якісні параметри, проаналізовано структурні зміни. Доведено, що темпи зростання цін за 2000-2006рр. перевищили у 2 рази зростання фізичного обсягу агропродовольчих ресурсів. На базі продуктових балансів і норм споживання розраховано рівень самозабезпечення України продуктами харчування та перспективні потреби із врахуванням фактора економічної доступності населення на рівні медично рекомендованих норм. За нашими розрахунками додатково потрібно ресурсів на 35 млрд.грн. в рік і не менше 660 ккал на одну особу за добу переважно за рахунок дорогих продуктів-енергоносіїв. При цьому наявні доходи на одну особу повинні бути доведені до 13,6-14 тис.грн. в рік, тобто збільшені у 1,75 раза.

У третьому розділі „Організаційно-економічне забезпечення взаємодії оптової торгівлі та АПК” досліджено роль і місце оптової торгівлі в процесі взаємодії з АПК, розкрито організацію економічних зв'язків, проаналізовано канали дистрибуції агропродовольчих ресурсів, обґрунтовано форми і методи їх оптової реалізації.

Доведено, що взаємодія оптової торгівлі і галузей АПК за своїм змістом є багатофункціональною. Вона забезпечує у широких масштабах товарно-грошовий обмін, організацію товарного руху агропродовольчих ресурсів з АПК у сферу споживання, сприяє стабілізації оптового ринку, стимулює створення інтегрованих господарських систем у сфері виробництва і реалізації продукції АПК.

Проте, процеси деконцентрації, деспеціалізації, дезінтеграції в агропромисловому виробництві і сфері оптової торгівлі призвели до надмірного „роздріблення” суб'єктів зв'язків і появи різноманіття малоефективних видів зв'язків, звуження масштабів обороту продукції АПК.

Виявлено, що на оптовому ринку агропродовольчих ресурсів взаємодіє близько 29 тис. товаровиробників, 10 тис. оптових підприємств і 4,9 тис. торговельних посередників, тобто близько 44 тис. суб'єктів юридичних осіб, які розвивають взаємовідносини, що виражають переважно опосередковані зв'язки. Як наслідок, зростає ланковість товарообороту і сукупні витрати обертання, знижується рівень операційної рентабельності у всіх сферах АПК.

Аналіз показує, що ситуація, яка склалася на оптовому ринку, стримує динаміку обороту агропродовольчих ресурсів, деформує його структуру.

Причини сповільнення темпів оптового товарообороту криються у відсутності належної системи дистрибуції на ринку агропродовольства, інертності і малоефективності каналів реалізації.

Дослідження каналів реалізації агропродовольчих ресурсів дозволяє виокремити не менше 20 їх видів, серед яких багато безперспективних: ринки, натуроплата, орендна плата, фірмова торгівля, трейдери, посередницькі структури. Найбільш активно функціонують такі канали у сфері реалізації продукції аграрного сектора АПК. Визначено, що, починаючи з 1995 року, структура дистрибутивних каналів частково наповнилася принципово новими видами ринкового типу. Зросла кількість аграрних бірж, аукціонів, торговельних домів, збутових кооперативів, при цьому їх вплив на структуру реалізації сільськогосподарської продукції ще малопомітний.

Узагальнення результатів аналізу структурних змін дозволяє стверджувати, що:

– посередницькі структури, а отже і малоефективні опосередковані зв'язки переважають на ринку аграрної продукції і продовжують розширятися, перетнувши 60% межу;

– переробні підприємства і споживча кооперація, для яких характерні прямі зв'язки, різко звузили масштаби закупівель - приблизно у 2 рази;

– ринкові канали (біржі, аукціони, оптові продовольчі ринки, електронні портали) тільки формуються;

– ефективність реалізації сільськогосподарської продукції є надзвичайно низькою - рівень рентабельності реалізації становив лише 2,8% у 2006 році.

Доведено, що усунення деформацій і негативних тенденцій у сфері реалізації агропродовольчих ресурсів можливе, за рахунок створення перспективної ринково-орієнтованої моделі дистрибуції, у зв'язку з чим обґрунтовано види і структуру дистрибутивних каналів із врахуванням тенденцій: переводу АПК в русло крупнотоварного агропромислового виробництва; інтенсифікації та укрупнення товарних потоків, посилення вертикальної інтеграції, лібералізації і глобалізації ринку агропродовольства, підвищення рівня ефективності. Структурна модель дистрибутивних каналів наведена на рис.5.

Поряд з формуванням основних каналів дистрибуції виникає необхідність впровадження на оптовому ринку сучасних форм і методів реалізації агропродовольчих ресурсів. Їх класифікація, а також розкриття характерних особливостей дозволяє виокремити з них найбільш ефективні - оптова закупівля за прямими зв'язками, контрактація, зустрічний продаж, ексклюзивна дистрибуція, методи, засновані на ф'ючерсних контрактах, опціонні методи, електронний продаж.

У четвертому розділі „Активізація соціально-економічної ролі роздрібної торгівлі в процесі взаємодії з АПК” досліджено структурні зміни і основні тенденції розвитку роздрібної торгівлі продовольчими товарами, проблеми забезпечення населення продтоварами через торгівлю та підвищення ефективності і соціальної відповідальності роздрібної торгівлі.

Аналіз показує, що роздрібна торгівля продтоварами за своєю структурою є багатосегментним сектором. Проте до його складу традиційно відносять лише статистично обліковані мережі підприємств юридичних осіб, ресторанного господарства, ринки та дрібнороздрібну мережу, що значно звужує масштаби цього сектора. Виявлення нових, прогресуючих мереж - фізичних осіб - підприємців, іноземних юридичних осіб, електронної торгівлі, які за своїми параметрами переважають існуючу мережу, суттєво змінює уявлення про масштаби і структуру торгівлі продтоварів. У цьому секторі функціонує не менше 240 тис.об'єктів, з яких 99 тис.одиниць стаціонарної торгівлі з торговельною площею 6,8 млн.м² або 57% всіх площ магазинів внутрішньої торгівлі.

Товарооборот продовольчих товарів за всіма сегментами оцінюється у 127 млрд.грн. (2006р.). З'ясовано, що товарооборот зосереджений у багаточисельних мережах, які формують складну і заплутану структуру роздрібної торгівлі продуктами харчування.

Організована, облікована органами держстатистики торгівля переважає і має тенденцію до розширення. У той же час суттєвою залишається частка неорганізованої торгівлі, що охоплює неформальні ринки, частину дрібнороздрібних та дрібногуртових об'єктів. Необлікований „тіньовий” оборот, за нашими розрахунками, сягає тут 25,8 млрд.грн., що становить більше 20% загального обороту продтоварів.

Виявлено, що негативні зміни відбуваються у самій структурі товарообороту. Так, за 1995-2006 рр. скоротилася частка високоцінних продуктів харчування: м'яса і м'ясопродуктів - з 16 до 11,6%, молока і молочних продуктів - з 4,9 до 4,5%, овочів, фруктів - з 5,1 до 4,1%, риби і морепродуктів - з 4 до 2,6%. Випереджальними темпами за цей період зріс товарооборот олії, кави, чаю, консервів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива. Головна причина таких деформацій пов'язана з низькою платоспроможністю населення і збереженням високої частки натурального споживання, особливо це стосується сільського населення.

Доведено, що основні продукти харчування малоеластичні. Так, еластичність попиту від доходів від реалізації м'яса і м'ясопродуктів становить 0,28%, плодів - 0,57%, цукру, картоплі - близько 0,05%, хліба - 0,007%, овочів - 0,29, олії - 0,3%. Такий стан пояснюється загалом насиченням ринку і фактором фізіологічних обмежень. Крім того, в Україні впливає чинник перенесенням попиту на непродтовари, оскільки витрати на цю групу надзвичайно низькі - 18-20% загальних споживчих витрат. Більш чутливою виявилась еластичність попиту залежно від ціни, тому можна зробити висновок про необхідність стабілізації цін на продукти харчування і стримання інфляції.

Результати аналізу дозволяють зробити ще один важливий висновок. У найбільш цивілізованому секторі торгівлі продтоварами - організованій торгівлі - в оборот залучається неприпустимо мала частка агропродовольчих ресурсів. Так, продаж продтоварів через мережу підприємств торгівлі і громадського харчування відносно фондів споживання становить: м'ясо і м'ясопродукти - 19,7%, хлібопродукти - 17%, олія - 11,4%, яйця - 9,3%, овочі -3%, плоди, ягоди - 9,6%.

Головна причина такого стану полягає у тому, що переважна частина продтоварів і сільгосппродукції „розпилена” і реалізується через розгалужену і неконтрольовану мережу приватних підприємців, формальних і неформальних ринків, дрібнороздрібної мережі.

Більш глибинні структурні зміни і тенденції в торгівлі продтоварами розкриті на базі тривалої динаміки її розвитку (табл.3).

Таблиця 3. Динаміка розвитку основних показників роздрібної торгівлі продовольчими товарами

Роки	Темпи зростання товарообороту, % до попереднього року	Індекси споживчих цін, % до попереднього року	Індекси фізичного обсягу товарообороту,1990 р.=100%	Витрати на придбання продтоварів у сукупних доходах населення, %	Продаж товарів на одну особу, грн./рік	Частка продтоварів у товарообороті України, %	Товарні запаси у днях до обороту	Коефіцієнт оборотності запасів продтоварів
1990	116,1	-	100	32,8	644 крб.	44	33	11,0
1995	77,2	455,9	43	57,0	232	63	29	12,5
2000	103,2	134,5	31	60,8	304	51	25	14,6
2001	116,1	114,4	33	56,4	356	50	23	15,8
2002	110,4	100,0	37	56,8	395	48	23	15,8
2003	119,3	106,2	43	57,1	477	45	22	16,3
2004	129,8	111,3	52	57,5	625	44	21	17,4
2005	132,4	116,6	61	57,0	833	41	23	15,8
2006	128,0	105,7	66	54,2	1062	38	25	14,6

Динаміка макроекономічних показників роздрібної торгівлі продовольчими товарами свідчить про поступальний розвиток цього сектора внутрішньої торгівлі і дозволяє визначити стійкі позитивні тенденції, зокрема: випереджальні темпи розвитку, зростання фізичних обсягів товарообороту, звуження його частки в загальнонаціональному товарообороті, зниження витрат населення на придбання продтоварів відносно сукупних доходів. Негативними тенденціями є постійне зростання індексів цін, експансія імпортної продукції.

Особливої уваги заслуговує рівень забезпечення потреб населення в продовольстві в регіональному і територіальному аспектах. Виявлено суттєві регіональні відмінності структури і обсягів споживання продуктів харчування. З основних груп продтоварів лише хліб, олія, цукор і кондитерські вироби відрізняються рівномірним споживанням за регіонами. За іншими товарами диференціація (за децільним коефіцієнтом) сягає в середньому 2,9 раза, а співвідношення крайніх значень величин обороту становлять: м'ясо і м'ясопродукти - 9,6 раза, яйця і яйцепродукти - 11,0 разів, овочі - 6,5 раза, фрукти, ягоди - 8,3 раза.

...