Результативність діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

УДК 338.45:663.4

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Олексюк Олексій

Іванович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Гончарова Наталія Петрівна, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Степанов Олександр Петрович

Корпорація «Центр» (м. Київ), генеральний директор; Національний авіаційний університет, радник ректора доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Козаченко Сергій Вікторович, Міжнародний центр розвитку підприємництва і менеджменту, директор доктор економічних наук, старший науковий співробітник Галиця Ігор Олександрович, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», головний науковий співробітник відділу конкурентної політики та прогнозування промислового потенціалу

Захист відбудеться „__22__” жовтня 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою:

03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «___22__» вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прискорення економічних процесів, їх гуманізація, динамічний розвиток і змістовні трансформації світової економіки визначають необхідність переосмислення місця та ролі підприємства як первинного відокремленого суб'єкта отримання економічних результатів. Сучасні економічні відносини характеризуються масштабними інтеграційними процесами, зростанням впливу інноваційних факторів на вартість товарів, формуванням глобальних моделей реалізації конкурентних компетенцій, розвитком технологій аналізу господарських процесів, як з погляду окремого суб'єкта, так і з позицій суспільства в цілому. Перегляди наукових парадигм і концептуальних засад економічної науки орієнтовані на більш успішне вирішення традиційних економічних протиріч між безмежними потребами й обмеженими ресурсами, між виробничими вимогами та споживчими уподобаннями, між поточними фінансовими результатами та стратегічними цілями розвитку, між економічними інтересами окремого суб'єкта господарювання та суспільства. Вирішення цих суперечностей відбувається в усіх сферах людської діяльності, але особливої актуальності воно набуває з урахуванням необхідності удосконалення управління підприємствами, у процесі господарського використання факторів виробництва й отримання продукту, при формуванні доданої вартості товару та її розподілу. Ґрунтуючись на цих аспектах сучасних економічних відносин, можна стверджувати, що побудова механізмів результативного розвитку підприємств здобуває особливого значення, як з теоретичного, так і з практичного поглядів.

Проблемам забезпечення економічної ефективності і фундаментальним аспектам аналізу результативності діяльності підприємств присвячені праці багатьох видатних науковців, але особливо слід відзначити роботи В.Паретто, Е.Барона, П. Друкера, Ф. Хайека, М. Алле, К. Куросави, А. Лоурола, Д. Скотт Сінка, Д. Нортона, Т. Пітерса, Р. Уотермана, Ю. Шрейдера, Т. Хачатурова, С. Ейлона, Б. Голда, Ю. Сьозана, С. Покропивного, В. Гейця, І. Прокопенка, А. Матлина, А. Барсова, В. Московича, В. Батрасова, А. Сильченкова, В. Прядка, В. Хрипача, А. Борисова, Р. Пєтухова та інших.

Слід також відзначити ряд спеціалізованих наукових праць щодо оцінювання та управління результативністю економічних процесів підприємств таких науковців: Т. Гілберта, Д. Айнворса, Х. Столовіча, Дж. Харлісса, В. Росвелла, Т. о'Дріскола, Д. Ван Тієма, Дж. Мослі, Дж. Дессінджера, Дж. Пріса, Я. Роджерса, Е.Мосенга, П.Бредапа, Д. О'Салівана, Ф. Томаса, М. Боурне, М. Франко, Дж. Вілкеса, А. де Ваала, Дж. Грехема, Д. Шартмарше, М. Іреланда, Дж. МакГрегора, Е. Солтані, Р. Ван дер Меєра, Дж. Вілльямса, Д. Аммонса, П. Бардена, З. Раднора, М. МакГуіра, М. Боурне, А. Ніллі, Дж. Міллса, К. Платса, А. Петтігрю, Р. Віппа та інших.

Незважаючи на те, що ефективність господарських процесів є традиційним об'єктом вивчення для вітчизняних економістів, проблематика результативності часто залишається поза увагою науковців і, як правило, тією чи іншою мірою ототожнюється з ефективністю. Недостатність системних досліджень чинників і умов досягнення суспільно необхідних економічних результатів українськими підприємствами, низька культура управління компаніями чи їх об'єднаннями, невідповідний рівень розвитку обліково-аналітичних систем національних підприємств мають наслідком нерозвиненість теоретичних підходів до визначення економічних результатів діяльності підприємств, відсутність адекватного методичного інструментарію оцінювання результативності управлінських технологій її забезпечення.

Зазначені проблемні аспекти теорії та практики управління діяльністю підприємств за критерієм результативності обумовили вибір теми, визначили мету, завдання та вплинули на логіку побудови дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою «Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об`єднаннями) в ринкових умовах господарювання», реєстраційний номер 0100U004558. Особисто автором у межах цієї теми проаналізовано основні механізми формування доданої вартості за галузями економіки, як ключового макроекономічного індикатора результативності національного економічного розвитку, розроблено методичний підхід до оцінювання результатів діяльності підприємств різних галузей економіки.

Окремі результати дисертації реалізовано в науково-дослідній темі «Економіка, організація та результативність діяльності підприємств», реєстраційний номер 0106U001802, кафедри економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Особисто автором розроблено методичні підходи щодо дослідження результативності діяльності промислових підприємств, спроектовано систему менеджменту результативності для машинобудівних підприємств, компаній харчової промисловості, металургійних об'єднань тощо.

Дисертаційні розробки знайшли своє відображення також у науково-дослідній темі «Методично-прикладні засади управління потенціалом промислових підприємств України» № 855, реєстраційний № 01054001891, де особисто автором проаналізовано ключові фактори забезпечення ефективності функціонування промислових підприємств та удосконалено методичні засади оцінювання вартості їх бізнесу.

Можливість використання результатів дисертації у сфері державного та муніципального управління комерційними об'єктами підтверджена участю автора у виконанні науково-дослідних робіт ТОВ «Міжнародного інституту бізнес-освіти Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана»: «Результативність комерційного використання об'єктів нежитлового фонду комунальної власності», реєстраційний номер 0107U009876; «Результативність житлово-комунального обслуговування споживачів» (договір №1031207 від 03.12.2007 р.). У цих науково-дослідних темах автором розроблені критерії оцінювання результативності комерційного використання об'єктів комунальної власності, система моніторингу їх поточного стану та перспектив комерціалізації, технологія аналітичної обробки запитів комунальних споживачів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове та практичне вирішення проблеми забезпечення результативності діяльності підприємств у поточних і перспективних умовах.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено та вирішено такі завдання:

- конструктивно узагальнено методологічне підґрунтя становлення і розвитку теорій результативності в економічних дослідженнях;

- визначено вектори наукового розвитку концепції результативності в управлінні підприємствами;

- формалізовано понятійно-категоріальний апарат управління результативністю діяльності підприємств;

- запропоновано систему визначення економічних результатів на різних рівнях соціально-економічних систем з врахуванням інформаційного контексту, ресурсного забезпечення та часової тривалості діяльності;

- визначено джерела національного розвитку за параметрами сформованої доданої вартості;

- проаналізовано конкурентоспроможність провідних промислових підприємств України з позицій глобального розвитку;

- розроблено систему оцінки результативності діяльності промислових підприємств у процесі формування споживчо-орієнтованих бізнес-моделей за критерієм доданої вартості;

- запропоновано концептуальний підхід до побудови системи управління підприємством за результатами його діяльності;

- виділено на основі барицентричного математичного інструментарію вісім моделей забезпечення результативності функціонування підприємств;

- розроблено технологію відносної оцінки результативності розвитку підприємств, з використанням методів математичного програмування та впровадження кращої практики діяльності у певній сфері.

Об'єктом дослідження є процеси управління діяльністю і розвитком підприємств за результатними критеріями.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів визначення та системного забезпечення результативності діяльності підприємств з використанням інформаційно-інноваційних чинників і споживчо-орієнтованого менеджменту.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність гносеологічних підходів, логічних законів побудови висновків, загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, що безпосередньо зумовлені поставленою метою та завданнями дослідження. Найвагоміші теоретичні результати отримано на базі використання новітніх положень економічної теорії, узагальнення досвіду реалізації економічних процесів на підприємствах різних галузей. Емпіричні висновки дисертації ґрунтуються на використанні статистичних методів, прогнозуванні, методах математичного програмування та кореляційно-регресійного аналізу, а також використання спеціальних пакетів програм обробки даних. Нові наукові результати базуються як на загальних технологіях аналізу та синтезу, ідентифікації та формалізації, класифікації і систематизації, моделювання, так і на використанні спеціальних методів: 1) методи тернарної логіки покладено в основу тризначної моделі визначення економічних результатів і в систему некатегоричного обґрунтування управлінських рішень; 2) барицентричний математичний апарат використано для оцінювання результатів підприємств за критерієм доданої вартості; 3) методи аналізу коефіцієнтів ефективності сформували основу для розробки авторської системи аналітичних індикаторів результативності діяльності підприємств.

Інформаційну базу дослідження склали вітчизняні та зарубіжні наукові праці (монографії, статті, тези, збірники наукових праць, результати досліджень), офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, документи інших органів виконавчої влади, періодичні видання та щорічники міжнародних організацій, публічні звіти підприємств, їх об'єднань, а також нормативно-законодавчі акти за профілем дисертаційної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що одержані в дисертації наукові положення у сукупності вирішують наукову проблему обґрунтування засад визначення та побудови механізмів забезпечення результативності діяльності підприємства за нинішніх і перспективних умов. На захист виносяться такі наукові результати, що містять наукову новизну і мають практичну цінність:

вперше:

- розкрито взаємозв'язок, формалізовано зміст, виділено проблемну орієнтацію і функціональну семантику категорій «ефективність» і «результативність» в управління підприємствами, запропоновано систему принципів їх диференціації та інтеграції в економічних дослідженнях, сформовано методичну функцію вимірювання економічних результатів, яка включає метрику, правила, індикатори оцінки та правила їх інтерпретації для цілей управління; що створило основу для побудови відкритої методики конструювання економічних результатів, підвищення чіткості стратегічного планування та якості систем контролю на підприємствах;

- розроблено тернарну концепцію визначення економічних результатів і систему показників аналізу результативності, що дозволяє залучити до економічних розрахунків поряд з ресурсними параметрами господарської діяльності інформаційно-інтелектуальні та часові складові економічних процесів; зміст і природа результативності розкривається на базі шести аналітичних співвідношень між отриманими результатами, витраченими ресурсами, інформаційним і часовим контекстом діяльності підприємств, через об'єднання зовнішніх і внутрішніх компетенцій в індикаторах доцільності, інтенсивності, швидкості, своєчасності, ефективності та технологічності; це дозволяє побудувати систему управління за принципами споживчої орієнтації та відкритості, залучаючи користувачів економічних результатів до процесів їх визначення, планування, досягнення і споживання;

- запропоновано систему управління результативністю підприємств на основі використання квадратичної функціональної залежності економічних результатів від ресурсних, інформаційних і часових параметрів діяльності у тернарній системі оцінювання на базі матриці конструювання управлінських рішень і визначення восьми моделей розвитку підприємств у стратегічній перспективі; що дозволяє враховувати повний спектр причинно-наслідкових зв'язків між економічними процесами на підприємствах;

- обґрунтовано та реалізовано на практиці концепцію управління підприємством за критерієм доданої вартості, а також використано показник потоку доданої вартості як ключовий операційний індикатор результативності; на цій основі запропоновано технологію аналізу структури доданої вартості та пропорцій її розподілу, що дозволило виділити ресурсну, споживчу і динамічну бізнес-моделі підприємств чи їх об'єднань; що дало змогу визначити реальну конкурентну структуру ринків, коректно ідентифікувати ринкових операторів, відслідкувати пов'язані економічні процеси у різних галузях;

удосконалено:

- технологію галузевого діагностування діяльності промислових підприємств на основі наскрізного розрахунку операційної доданої вартості, ієрархічної структуризації фінансово-економічних показників, врахування структури власності та міжгалузевих зв'язків; що дозволяє адекватно оцінювати ринкову ситуацію і розробляти конкурентні механізми у стратегічному управлінні підприємствами;

- методику визначення й аналізу інформаційних, інноваційних та інтелектуальних складових діяльності підприємств на базі використання негентропійного підходу до кількісного оцінювання інформації, виділення найбільш суттєвих і системних її видових провів у економічній діяльності; це дозволило обґрунтувати ефективність відкритості та партнерства між виробниками і споживачами продукції;

- методичні підходи до планування діяльності підприємств через ідентифікацію і впровадження у їх діяльність кращого досвіду ведення бізнесу у певній сфері, виділення національного та світових фронтірів оцінки результативності; що мінімізує витрати підприємств на розробку стратегій розвитку, а також систематично покращувати їх діяльність на базі ринкової порівняльної оцінки;

набули подальшого розвитку:

- понятійно-категоріальний апарат теорій економічної ефективності та результативності з позицій сучасного етапу світового економічного розвитку, актуалізації інноваційних чинників та акцентування економічних процесів на споживачеві економічних благ, що дає можливість досліджувати діяльність підприємств з урахуванням корисності його результатів, причинно-наслідкових зв'язків, а також загального контексту розвитку ринку. Отримані результати створили основу для коректного використання та адаптації існуючих методичних розробок з управління ефективністю, програмних пакетів управління результативністю підприємств згідно зі специфікою господарського середовища України.

- теоретичні засади та методичні прийоми розробки національних стратегій розвитку окремих галузей промисловості з позицій конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світових ринках, перспектив входження до регіональних виробничих кластерів чи транснаціональних корпоративних мереж; а також усвідомлення засад і використання методичних прийомів розробки механізмів партнерства національних підприємств з іноземними компаніями, дозволяє об'єктивізувати їх зовнішні стратегії розвитку;

- принципи та методики управління промисловими підприємствами за результатними критеріями, діагностика рівня готовності національних суб'єктів господарювання до запровадження світових стандартів і технологій забезпечення результативності за сучасних умов діяльності; що дало можливість обґрунтувати необхідність розвитку обліково-аналітичних технологій, виділення перешкод і засобів їх подолання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій щодо впровадження управління результативністю в практику діяльності промислових підприємств, удосконалення економічного аналізу й обґрунтування господарських рішень. Основні наукові результати дисертації доведено до рівня методичних рекомендацій та прикладного інструментарію, а їх використання дає змогу підвищити результативність діяльності підприємств. Практичне значення наукових результатів дослідження полягає в такому:

- науково-методичні рекомендації щодо розробки механізмів державного регулювання розвитку національної промисловості та підприємницької діяльності, інтенсифікації інвестиційної діяльності за критерієм результативності використані Комітетом з освіти і науки Верховної Ради України (довідка № 04-22/16-681 від 12.05.2009 р.);

- розробки та висновки щодо інтенсифікації промислового розвитку України, підвищення результативності функціонування окремих стратегічних підприємств національної економіки використано в діяльності Департаменту фінансово-економічного забезпечення промисловості Міністерства промислової політики України (довідка №01/4-2-739 від 15.06.2009);

- методичні розробки з діагностики фінансово-економічного стану підприємств, формування стратегії розвитку на 2009-2011 роки і побудови механізмів забезпечення конкурентоспроможності використані в діяльності КП «Хмельницька меблева фабрика», м. Хмельницький (довідка №43 від 14.04.2009 р.);

- науково-дослідні результати щодо побудови комплексної системи управління результативністю, залучення та ефективного використання фінансових коштів, формування стратегічних альтернатив розвитку використані у діяльності ТОВ «СВД», м. Рівне (довідка №15 від 06.05.2009 р.);

- методичні рекомендації та розробки щодо побудови результативної маркетингової стратегії розвитку і залучення споживачів до окремих етапів планування використані в діяльності ТОВ «Спектр», смт. Смига (довідка №11 від 13.04.2009 р.);

- технології формування ключових показників результативності та розробка прогнозів розвитку на їх основі запроваджено у діяльність ТОВ «Олісма», м. Рівне (довідка №189/1 від 08.04.2009 р.);

- окремі положення споживчо-орієнтованого менеджменту і комплексного аналізу економічних результатів діяльності використано в діяльності ВАТ «Чернівецька меблева фабрика», м. Чернівці (довідка №1-215 від 29.04.2009 р.);

- статистичні узагальнення щодо тенденцій розвитку меблевого ринку та технологія інтегрування ринкової та фінансової інформації в системі управління використані в діяльності ТОВ «Мареллі», м. Черкаси (довідка №01/305 від 28.04.2009 р.);

- окремі методичні рекомендації використано при розробці заходів щодо підвищення продуктивності праці, побудові системи мотивації персоналу за результатними критеріями, розробленні системи контрольних показників у діяльності ТОВ «Тернопільська меблева фабрика», м. Тернопіль (довідка №156 від 01.04.2009 р.);

- основні результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 23.03.2009 р.);

- результати дисертації використано в науково-дослідних роботах і навчальному процесі ТОВ “Міжнародний інститут бізнес-освіти Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана» (довідка № 090210 від 10.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить розв'язання актуальної наукової проблеми забезпечення результативності діяльності та розвитку національних промислових підприємств. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, здобуто автором самостійно та викладено у його наукових працях. Обсяг особистого внеску у працях, які написані в співавторстві, зазначено окремо у списку опублікованих праць. Положення і результати кандидатської дисертації в дослідженні не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи представлені та отримали схвальну оцінку на міжнародних і вітчизняних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: «Маркетинг в Україні» (м. Київ, листопад 2005 р.), «Розвиток бізнес-партнерства на міжнародних та регіональних ринках» (м. Київ, вересень 2006 р.), «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, вересень 2007 р.), «Маркетинг в Україні» (м. Київ, листопад 2007 р.), «Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання» (м. Київ, травень 2008 р.), «Реформування економіки України» (м. Київ, листопад 2008 р.), «Маркетинг в Україні» (м. Київ, листопад 2008 р.). «Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання» (м. Київ, травень 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 36 наукових публікаціях, загальним обсягом 124,9 д.а., з них особисто автору належить 65 д.а., з них: одноосібна монографія «Економіка результативності діяльності підприємства» (22,0 д.а.), 2 колективні монографії, 1 підручник і 1 навчальний посібник, 23 статті в наукових фахових виданнях України, 8 публікацій у інших наукових виданнях за матеріалами науково-практичних конференцій,

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 410 сторінок, включаючи 162 рисунка на 65 сторінках, 21 таблицю на 18 сторінках, 5 додатків на 40 сторінках і список використаних джерел з 350 найменувань на 27 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих наукових результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні засади результативності діяльності підприємств» досліджено становлення та еволюцію теорій результативності господарської діяльності, визначено напрями розвитку наукової проблематики, розкрито сутність економічних результатів за сучасних умов діяльності, розкрито зв'язок та відмінності між ефективністю і результативністю в управлінні підприємствами.

Вивчення широкого кола наукових праць з оцінювання раціональності функціонування соціально-економічних систем різних рівнів, дозволило засвідчити змістовні трансформації природи, механізмів і ключових чинників забезпечення конкурентоспроможності й ефективності, гнучкості та стійкості суб'єктів господарювання. Глобальні зміни економічних процесів зумовили на рівні підприємства часткову відмову від постулату економічної відокремленості, прискорення інноваційних процесів, підвищення динамічності ринків збуту продукції, зростання ролі інтелектуального капіталу і трудового потенціалу його працівників. Масштабний вплив загальносвітових факторів і тенденцій на діяльність підприємств ініціював виникнення нових інтеграційних утворень, зміну механізмів конкуренції, переосмислення зв'язків між виробником і споживачем товарів. За умов інформаційно-послугового типу суспільного виробництва зростає інформаційне навантаження на особистість, що призводить до змін у моделях поведінки споживачів, модифікації їх когнітивних механізмів, трансформацію системи потреб тощо.

Закономірним наслідком спостереження сучасних економічних процесів науковцями і практиками став бурхливий розвиток теорій продуктивності, ефективності, гнучкості, конкурентоспроможності, стійкості та інших концепцій в управлінні підприємствами. Теорії результативності діяльності є наступним етапом розвитку школи економічної ефективності, що дозволяють адекватно подолати ряд методологічних проблем і усвідомити специфіку сучасних економічних процесів.

Дослідження понятійного апарату теорій ефективності та результативності діяльності підприємств на базі праць вітчизняних і зарубіжних науковців дозволяють зробити висновок стосовно його недостатнього методологічного опрацювання, що призводить до часткового ототожнення найбільш базових категорій «ефект» і «результат». Виокремлення і конструктивний аналіз фінансової, ринкової, технічної та інформаційної концепцій забезпечення ефективності функціонування вітчизняних підприємств продемонструвало домінування в Україні технічних підходів. Разом з цим, теоретичні постулати теорії результативності інтенсивно розвиваються у всьому світі в напрямі інформаційно-споживчої орієнтації. Визначивши ключові стимули розвитку і провівши формально-логічний аналіз понятійного поля дисертаційної роботи, ідентифіковано чотири фази розвитку підходів до дослідження економічної результативності, а також окреслено наступний етап.

Необхідність включення до сфери економічного аналізу людського чинника на новому, сучасному рівні спричинило необхідність переосмислення ролі споживача для підприємства, його персоналу і партнерів, механізмів співпраці та досягнення економічної самостійності чи відокремленості. Сучасний досвід ведення бізнесу в більшості країн світу свідчить про наростання інтеграційних процесів, формування цілісних споживчо-виробничих ланцюгів створення вартості, які виявляються найуспішнішими за умов динамічних і глобалізованих ринків.

Систематизація концептуальних засад управління підприємством за критеріями результативності й аналіз традиційних підходів до ідентифікації економічних показників сформували основу для дослідження причинно-наслідкових залежностей економічними суб'єктами, а також дозволили сформулювати постулати інформаційно-споживчої орієнтації авторських досліджень.

Узагальнення досвіду керівників різних компаній з управління результативністю, отриманого на основі досліджень відомих консалтингових компаній «Бостонської консалтингової групи», «МакКінсі», «Брайн», «АТ Карней» та інших дозволило визначити рівень поширення та використання окремих аналітичних інструментів обґрунтування господарських рішень на підприємствах США, Європи, Канади та інших країн.

У розділі 2 «Оцінка результативності діяльності підприємств» конструктивно проаналізовано методики оцінки ефективності та результативності діяльності підприємств, сформульовано принципи аналізу економічних результатів, розроблено методичні засади побудови систем показників.

За результатами теоретичних досліджень постулатів теорій економічної ефективності та результативності вдалося узагальнити модель визначення результатів діяльності соціально-економічних систем і підприємств, на основі врахування цільової спрямованості отриманих економічних ефектів.

Дотримуючись закладених логічних засад до предметного поля роботи, включено адекватні аспекти невизначеності й об'єктивізації цілей діяльності підприємств на основі врахування зв'язків з системами вищих рівнів. Відштовхуючись від наукового доробку шкіл економічної ефективності проведено конструктивний аналіз типових методичних підходів до забезпечення ефективності з наступним переходом до проблематики результативності. У роботі проведено порівняння переваг і недоліків ресурсних, часових, результатних і процесних методик оцінювання ефективності, що дозволило виділити найвагоміші напрями і проблемні питання для подальшого опрацювання у наступних розділах дисертації.

Для охоплення всіх стадій чи фаз процесу створення цінності для споживачів товарів виділено вхідні, вихідні та процесні критерії. На цій основі розроблено сукупність принципів оцінювання результативності як загальну систему вимог до процесу вимірювання економічних результатів: якість у кількісних оцінках, достовірність, цільова орієнтованість, прозорість, комплексність, часова орієнтованість, формалізованість, інтегрованість (інформаційна забезпеченість). Використання цих принципів дозволило структурніше усвідомити процес визначення результативності на базі логічної функції, основними складовими якої є: метрика оцінки, правила оцінки, аналітичні індикатори, правила інтерпретації. У роботі оцінена можливість використання відносної, порядкової, номінальної, динамічної, негативної та просторової шкал вимірювання економічних результатів і на цій основі зроблено висновок щодо необхідності використання технологій відносної, динамічної та інтервальної метрик оцінювання.

Вивчення стандартів забезпечення результативності бізнес-проектів, розроблених міжнародними організаціями, а саме: Американською метричною асоціацією, Групою економічної оцінки ООН, Рахунковою палати Російської Федерації, Європейською мережею навчання результативності, дозволило констатувати недостатність аналогічних розробок вітчизняної економічної школи.

Сформульовано комплекс завдань для побудови індикаторів результативності, які розподілені за трьома аналітичними зрізами: 1) логічний горизонт оцінки: визначення приналежності, відношень, змін, подолання невизначеності, порівняння і заперечення; 2) інформаційний горизонт оцінки: деталізація, узагальнення, зберігання та обробка інформації, а також формування очікувань; 3) часовий горизонти оцінки: розуміння минулого, розуміння теперішнього та розуміння майбутнього. Розв'язання сукупності цих завдань у процесі побудови системи показників аналізу результативності дозволяє гарантувати достовірність та якість аналітичних операцій, а також виконання ними функцій обґрунтування господарських рішень.

Результати дослідження всесвітньовідомих підходів до забезпечення результативності, а саме моделі Е.Мосенга та П. Бредапа, Advanced Manufacturing Business Tool for Europe (модель AMBITE), моделі Європейської Мережі Навчання результативності (ENAPS), розробок міжнародних організацій Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших дозволило узагальнити сфери їх використання та констатувати необхідність адаптації до особливостей господарського середовища України. Орієнтація методик результативності на практичну цінність і використання як концепції загального менеджменту, зумовила необхідність аналізу управлінських технологій та інформаційних засад їх реалізації.

Зроблено висновок, що найбільшого поширення в практиці оцінки та управління результативністю здобули трьохкомпонентна модель, технологія п'яти крокової оцінки «піраміда результативності», а також її наступна модифікація «V-модель забезпечення результативності». Комплексність і універсальність технологій оцінки результативності мали наслідком інтеграції на їх основі широкого кола підсистем менеджменту: облікової, збутової, фінансової, виробничої, логістичної тощо.

Дослідження загальнотеоретичних методик і цілого класу системних рішень під назвою «Менеджмент результативності» (Business Performance Management) дозволило систематизувати широкий спектр спеціалізованих інструментів стратегічного виробничого планування, управління матеріальними потоками, управління взаємозв'язками з клієнтами, системи збалансованих показників, процесного бюджетування та інші. Для оцінювання рівня практичної корисності цих різнотипних методичних інструментів у дисертації узагальнено результати їх використання компаніями з Північної Америки та Європи. На цій основі визначено, що практика оцінки результативності перебуває на початковій фазі, а більшість підприємств використовує неформалізовані чи слабо формалізовані системи аналітичних індикаторів, постійно долаючи розрив між обліковою й управлінською інформацією.

Доведено, що використання в Україні методичних розробок зарубіжних науковців має механістичний характер і застосовується без належної адаптації до специфіки вітчизняної господарської діяльності. Відомі методики успішного забезпечення результативності діяльності зарубіжних компаній, наприклад, Balanced Scorecards, вітчизняними управлінцями використовуються без належної реорганізації внутрішніх бізнес-процесів, внаслідок чого результатний інструментарій переноситься на ресурсну модель діяльності вітчизняних підприємств.

У розділі 3 «Результативність вітчизняних підприємств: фактори та тенденції» розкрито механізми і чинники економічного зростання України, зіставлено масштабні та структурні пропорції національного промислового комплексу з аналогічними показниками різних країн світу, виділено найбільш успішні національні промислові підприємства, проаналізовано результативність їх діяльності, а також дано оцінку досягнутого рівня розвитку з позицій світових тенденцій.

Для оцінки важливості й масштабів впливу інформаційно-інтелектуальних та інноваційних факторів формування економічних результатів підприємств за сучасних умов діяльності проаналізовано ключові пропорції світової економіки і ряду національних економічних систем. Дослідження структурних пропорцій найпотужніших економічних систем дозволяє засвідчити, що понад 71% валового національного продукту і близько 72% валової доданої вартості сформовано компаніями розвинутих країн, які працюють у сферах надання фінансових і бізнес-послуг, торгівлі, транспортних і комунікаційних галузях. Можна стверджувати, що за сучасних умов джерелом зростання добробуту країни та потужності її промислового комплексу є інформаційно-послугова сфера, а це, у свою чергу, визначає напрям аналізу показників промислового розвитку України та їх порівняння зі світовими тенденціями.

Аналіз інтеграційних тенденцій об'єднання підприємств у міжнародні корпоративні мережі (утворення) дозволяє констатувати формування глобальних, цілісних бізнес-ланцюгів створення вартості, які структуруються між підприємствами різних країн. Визначено, що кількість та обсяги транскордонних злиттів і поглинань компаній динамічно зростала за всіма регіонами світу протягом 2005-2007 рр. Наслідком таких процесів є збільшення міжнародних потоків капіталу у формі прямих іноземних інвестицій та зростання міждержавних інноваційних трансфертів. Орієнтуючись на світові ринки збуту, найбільші підприємства України для підвищення результативності, у глобальному вимірі, і залучення міжнародних партнерів продаються іноземним інвесторам. Обґрунтовано, що національною особливістю цих процесів є відсутність відповідного перетоку інтелектуальної власності та інноваційних трансфертів в Україну. Розвиваючи міжнародну співпрацю, вітчизняним підприємствам слід прийняти до уваги той факт, що ключовими донорами капіталу у світовому вимірі виступають компанії розвинутих країн, а найпотужніші інвестиційні потоки спрямовані до азійських підприємств. Дослідження структури джерел фінансування розвитку підприємств різних країн світу дозволяє засвідчити, що у всіх без винятку регіонах домінують внутрішні джерела, а в країнах пострадянського простору зафіксована мінімальна участь банківського кредитування. Відповідно до цього, визначено, що ключовим джерелом національних економічних трансформацій слід вважати корпоративні ресурси вітчизняних підприємств.

Для оцінювання цільових орієнтирів результативності національної промисловості й окремих підприємств сформовано базу порівняння показників з рядом європейських країн. Визначено необхідність виділення країн ЄС наближеного розвитку і зіставлення досягнутих результатів підприємств України з діяльністю компаній Польщі, Угорщини, Естонії, Румунії, Чехії, Словакії, Словенії, Литви, Латвії та Болгарії. Обґрунтовано, що порівняння індикаторів промислового розвитку України з аналогічними значеннями цих держав можна вважати орієнтиром національного розвитку.

Дослідження офіційних статистичних даних дозволило зробити висновок, що підприємства України мають один з найвищих відсотків витрат на дослідження та розробки з-поміж країн вибірки, але разом з тим результативність інноваційних процесів у нашій державі одна з найнижчих, особливо проблемним аспектом виступають механізми комерціалізації інновацій. Незважаючи на високу частку валової доданої вартості у структурі випуску продукції національних підприємств, продуктивність праці у промисловості України одна з найнижчих. Визначено, що національний економічний розвиток великою мірою визначається результатами діяльності трьох галузей переробної промисловості: металургії, харчової галуззі та машинобудуванням.

Висвітлений підхід дозволив зорієнтуватися на сфери бізнесу з високою результативністю підприємств, що стали об'єктом ретельнішого аналізу. Для наскрізного дослідження економічних процесів на рівні галузей економіки й окремих підприємств, використано технологію аналізу операційної доданої вартості як ключового результату їх функціонування. За аналітичну основу підрахунку операційної доданої вартості нами використано методику Департаменту регулювання підприємництва і бізнес-реформ Міністерства науки та інновацій Великобританії, а вже на її основі розроблено авторську модель аналізу доданої вартості підприємств різних галузей промисловості України.

Підрахунки обсягів операційної доданої вартості підприємств металургії і виробництва металевих виробів свідчать про низьку якість їх бізнес-процесів, невідповідність світовій практиці організації металургійного бізнесу. Підприємства машинобудування, виступаючи часто технологічними сателітами металургійних компаній, також мають нераціональну структуру виробництва та незадовільні пропорції доданої вартості. Домінування у структурі виробництва машинобудівних підприємств бюджетно-залежної продукції, а саме: залізничного транспорту й устаткування, металургійного обладнання, шахтного та бурильного устаткування, дозволяє засвідчити невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних машинобудівних компаній у глобальному вимірі. Дослідження процесів формування доданої вартості підприємствами харчової промисловості України засвідчили існування суттєвих відмінностей у бізнес-процесах великих і малих суб'єктів господарювання. Поряд з відносною пропорційністю всіх складових доданої вартості харчових підприємств, відмічається тенденція до експлуатації продуктових ринків України та підвищення залежності від імпортних продуктів харчування.

Поглиблена діагностика процесів формування операційної доданої вартості металургійних підприємств за допомогою модифікованої моделі С.Ейлона, Б.Голда, Ю. Сьозана засвідчила номінальність їх розвитку, а також існування двох типів розвитку - «В-моделі» регіональної компанії з окремими елементами «А-моделі» за класифікацією компанії «МакКінсі». Дослідження специфіки функціонування машинобудівних підприємств засвідчило пов'язаний характер їх діяльності з функціонуванням металургійних компаній та іншими суб'єктами господарювання. Розвиток підприємств харчової промисловості протягом 2005-2007 рр. характеризувався тенденцією до падіння ефективності їх діяльності, зрівнянням показника доданої вартості на одиницю операційних витрат у великих і малих підприємств.

Проведені емпіричні дослідження дозволили виділити ключові фактори конкурентоспроможності підприємств провідних галузей промисловості України: 1) для металургійних підприємств та промисловості виробів з металу - доступ до джерел дешевої сировини і пільговий доступ до зовнішніх ринків, орієнтація та уніфіковану низькотехнологічну продукцію; 2) для машинобудівних підприємств - партнерські зв'язки зі споживачами продукції і наявність кваліфікованого персоналу; 3) для харчових підприємств - доступність фінансових ресурсів і залучення іноземних компаній до роботи на ринках України.

Для уникнення сторонніх неекономічних впливів на економічні дослідження та системного вивчення результативності функціонування промислових підприємств України було обрано меблевий бізнес для поглибленого аналізу механізмів забезпечення результативності. Вибір меблевого сектору базується на можливості виділення технологічних зв'язків між суб'єктами господарювання, орієнтації на кінцевого споживача меблевої продукції, існуванні товарної диференціації ринку, а також на відсутності значних політичних впливів на поведінку виробників на ринку. Загальна динаміка обсягів виробництва меблевої продукції в Україні та її структура наведені. результативність конкурентоспроможність споживчий вартість

Дослідження розвитку національного меблевого сектору порівнювалося нами з розвитком меблевих галузей країн наближеного рівня розвитку ЄС і країн технологічних лідерів європейського меблевого ринку. Такий підхід дозволив запропонувати розгорнуту класифікацію меблевої продукції, гармонізовану відповідно до національного досвіду і міжнародної практики, розробити галузеву бізнес-модель функціонування компаній, оцінити досвід побудови системи збуту меблевої продукції, визначити еталонні значення окремих аналітичних індикаторів.

У розділі 4 «Механізми забезпечення результативності підприємств меблевого бізнесу» подано результати загального та спеціалізованого аналізу діяльності підприємств меблевої промисловості, визначені ключові фактори впливу на їхні результати та динаміку розвитку.

За результатами дослідження діяльності меблевих підприємств Естонії, Польщі, Румунії, Фінляндії, Італії, Великої Британії, Франції та Німеччини вдалося ідентифікувати особливості організації меблевого бізнесу у світі, а саме: існування трьох взаємопов'язаних технологічних сегментів - країни «технологічні лідери», країни «дизайнерські студії» та країни «масового виробництва». Конкурентні переваги компаній у кожному із зазначених сегментів формуються на основі різних механізмів. Україна у цьому контексті є містким регіональним ринком з можливостями формування на своїй території підприємств масового виробництва.

Обсяги, структура та виявлені тенденції змін за окремими товарними сегментами меблевого ринку ЄС дозволяє засвідчити, що найбільш перспективними для вітчизняних підприємств є сегменти металевих меблів, стільців і меблів для сидіння. На основі дослідження типової збутової моделі у країнах ЄС доведено суттєве відставання національної ринкової інфраструктури від європейського рівня. Українські підприємства працюють за умов майже повної відсутності дистанційної торгівлі меблями, недостатнього рівня розвитку франчайзингових форматів торгівлі, початковому зароджені спеціалізованих каналів збуту меблевої продукції, відсутності спеціалізованих торгових посередників тощо.

Аналіз продуктивності праці персоналу на основі показника доданої вартості меблевих підприємств, а також порівняння отриманих результатів зі змінами інвестицій на одного працюючого за різними країнами, дозволяє зробити висновок, що одні компанії (з Німеччини, Великобританії, Франції, Італії та Фінляндії) мають наукомісткі виробництв, а інші (з Польщі, Румунії, Естонії) більше орієнтуються на виготовлення простої продукції, складання меблів тощо. Така ситуація дозволяє рекомендувати національним підприємствам орієнтуватися на залучення партнерів з ряду технологічно потужних компаній країн високого технологічного розвитку.

Дослідження ресурсної бази меблевої промисловості в Україні виступає початковим етапом аналізу галузевої бізнес-моделі створення доданої вартості, а також засвідчують динамічне зростання споживання необроблених деревостружкових плит, фанери й інших матеріалів. Поряд з внутрішнім виробництвом, більшість українських компаній інтенсивно працює на імпортних поставках матеріалів і комплектуючих. Доведено, що основним товарним сегментом національного ринку меблів є сегмент меблів для сидіння, який фактично є одним з найбільш експортно-орієнтованих.

Аналіз структури та спрямованості експортно-імпортних потоків вітчизняних підприємств дозволив зробити висновок, що найбільшим попитом на зовнішніх ринках користується не готова продукція українських підприємств, а комплектуючі національного виробництва. Значна частка експорту української продукції спрямована до країн СНД, натомість імпортні потоки надходять з країн ЄС. В основному Україна імпортує високотехнологічні комплектуючі та готові меблі різних типів, а імпортери тим самим загострюють конкуренцію на внутрішньому ринку.

Діагностування агрегованих показників фінансової звітності підприємств меблевої промисловості у розрізі великих і малих суб'єктів господарювання дозволяє розрахувати традиційні співвідношення ефективності, а саме: оборотність оборотних активів, рівень економічного спрацювання, продуктивність праці персоналу, фондоозброєність, фондовіддачу, рентабельності різних видів тощо. На основі використання вказаних аналітичних індикаторів побудовано модель «ДюПонт-аналізу», яка дозволила засвідчити, що, по-перше, основний позитивний вплив на зміну галузевого рівня рентабельності використання активів підприємствами меблевої промисловості у 2004-2007 рр. справила рентабельність реалізованої продукції, по-друге, основні негативні зміни зумовлені пропорціями валового та операційного прибутку, часткою поточних зобов'язань у структурі джерел фінансування діяльності меблевих підприємств. Зростання продуктивності праці підприємств меблевої промисловості проаналізовано також за ієрархічним підходом, що дозволило виділити ключові фактори змін цього показника - зростання фондоозброєності праці та фондовіддачі основних засобів, що у сукупності компенсувало падіння дохідності меблевої продукції у 2004-2007 рр.

За результатами підрахунку традиційних економічних показників, побудовано галузеву модель формування операційної доданої вартості в меблевому бізнесі України, враховуючи структуру власності підприємств. Доведено, що основним джерелом створення доданої вартості меблевими інтегрованими компаніями є лісове господарство, актуальність якого з року в рік підвищується (середньорічний приріст операційної доданої вартості за 2004-2007 рр. становить 134,3%). Така ситуація свідчить про ресурсну модель національного розвитку меблевих інтегрованих компаній, а також про поступове виснаження національних лісових ресурсів і загострення проблем матеріального забезпечення майбутнього розвитку меблевого сектору України. Згідно з розрахунками збільшується також актуальність спеціалізованих каналів збуту меблевої продукції, оскільки протягом 2004-2007 рр. підвищилася частка доданої вартості (з 12,3% у 2004 р. до 13,2% у 2007 р.), що формується у сфері оптової торгівлі меблевою продукцією, у той час як роздрібні формати торгівлі меблями практично розмиваються універсальними магазинами.

На основі інформації попередньо відібраних п'ятнадцяти найпотужніших підприємств меблевої промисловості з різних товарних сегментів проведено оцінку ефективності (табл. 1).

Таблиця 1 Рейтинг найбільших підприємств меблевої промисловості за обсягами реалізованої продукції у 2007 році

Розраховані індекси ефективності, витратомісткості та продуктивності дозволили виділити групи підприємств, які розвиваються за прогресивними, інтенсивними та регресивними моделями. До групи підприємств-лідерів інтенсивного розвитку відповідно до методики належать ТОВ «Ено меблі Лтд.», ЗАТ «Енран», ТОВ «Фабрика «Класум», ТОВ СП «Венето», ТОВ «Сведвуд Україна», ТОВ «Гербор Холдінг», ТОВ «БРВ Україна», ТОВ «ВТФ «Велам».

На основі праць Д. Скотт-Сінка розроблено модель аналізу результативності на базі коефіцієнтів дієвості, економічності, якості, продуктивності, інноваційності, прибутковості та якості трудового життя. Використання вказаних аналітичних індикаторів виявило значні розбіжності у специфіці розвитку відібраних меблевих підприємств, одні з яких орієнтуються на торгівельні формати, а інші на - виробничі. Результативність діяльності підприємств вибірки має суттєві відмінності в межах вибірки та відрізняється від результатів аналізу ефективності, а також не дає однозначної оцінки перспектив їх розвитку на меблевому ринку України. Така ситуація підкреслила необхідність розроблення адекватного методичного інструментарію оцінки економічних результатів і управління національними промисловими підприємствами з урахуванням кращого світового досвіду.