Організаційно-управлінські засади детінізації економічної діяльності у національному господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства верховної ради України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Організаційно-управлінські засади детінізації економічної діяльності у національному господарстві

Засанська Оксана Василівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті законодавства Верховної Ради України Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Ковальчук Трохим Тихонович, Інститут законодавства Верховної Ради України, перший заступник директора інституту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Мазур Ірина Іванівна, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

кандидат економічних наук, доцент, Мельничук Віталій Григорович, віце-президент ВАТ “КІНТО”.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Березянко.

Анотація

тіньовий економічний господарство

Засанська О.В. Організаційно-управлінські засади детінізації економічної діяльності у національному господарстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка управління національним господарством. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2009.

У дисертаційній роботі на основі комплексного аналізу досліджено та розроблено організаційно-управлінські засади детінізації економічної діяльності у національному господарстві. Проведено аналіз стану тінізаційних процесів і детінізаційної діяльності. Прослідковано еволюцію поглядів різних економічних шкіл та напрямів відносно причин тінізації, проаналізовано методики оцінки обсягів і рівня тінізації національного господарства на сучасному етапі, детінізації економіки. Розкриваються причини організаційно-владного характеру розвитку тіньової економіки та її негативні наслідки для становлення ринкових відносин; головні закономірності тінізаційного процесу, його базова тенденція, циклічна природа. Здійснено системний аналіз державних заходів щодо протидії та запобігання тінізації економічної діяльності в умовах фінансової кризи, організаційно-управлінських засад боротьби із відмиванням та легалізацією тіньових капіталів у контексті вимог ФАТФ.

Сформульовано й науково обґрунтовано організаційно-управлінські засади (органічно поєднані з ринковими максимами) ефективної протидії подальшій тінізації економічної діяльності в Україні.

Ключові слова: національне господарство, державне регулювання, тіньові економічні відносини, організаційно-управлінські основи, фінансова криза, механізм тінізаційного процесу, протидія тіньовій діяльності, глобальні тенденції.

Анотация

Засанская О.В. Организационно-управленческие засады детенизации экономической деятельности в народном хозяйстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика управления национальным хозяйством. - Институт законодательства Верховной Совета Украины, Киев, 2009.

В диссертационной работе на основе комплексного анализа исследовано и разработано организационно-управленческие засады детенезации экономической деятельности в национальном хозяйстве Проведен анализ состояния теневых процессов и детенезационной деятельности. Прослежена эволюция взглядов разных экономических школ и направлений относительно причин тенезации, проанализированы методики оценки объемов и уровня тенезации национального хозяйства на современном этапе, детенизации экономики. Обоснован вывод о том, что распространенное в научной литературе понятие «теневая экономика» - некорректно, поскольку изначальным и приоритетным элементом в анализированном контексте есть понятие «теневая экономическая деятельность», что являет совокупность теневых договоренностей, договоров, операций и схем, которые имеют «точечное заземление» практически в каждой сфере, отрасли, предприятии, но в своем разнообразии не выступает в качестве цельного, системного, организационно оформленного явления. Этот факт не разрешает государству и его управленческо-контролирующим органам эффективно противодействовать данному феномену. Была бы это «теневая экономика» как целостное системное явление, задача по эффективному противодействию (борьбы) ей была бы давно решена.

Предложено законодательно внедрить реальный фактор «измерения» результатов теневой экономики - посредством развертывания действенной системы учета имущества, финансовых доходов и других активов, что становят рыночную ценность. Наиболее значимым в данном контексте усматривается то, что это необходимо совершить не с целью «вытянуть на свет» доходы и сравнять просто богатых с наиболее бедными, а в первую очередь - для привлечения предприимчивого слоя общества к общественно полезной деятельности. При этом не идет речь о руководителях больших государственных предприятий, корпораций, высокоранговых государственных служащих, парламентариев, судей, руководителей силовых структур, которые фактически представляют теневой криминальный слой украинского общества. Именно они провоцируют теневую экономическую деятельность преступного характера и, что особенно опасно, нормативно-правовым образом удерживают это явление, регенерируют тенденцию к его расширенному воссозданию.

Высказано научную гипотезу, относительно которой тенезация в украинском измерении есть не что иное как скрытие доходов, в большинстве случаев полученных путем не криминальной, а общественно полезной деятельности, направленной в первую очередь на благо работников, а уже потом всего государства. Именно в теневом секторе экономически активные члены национального хозяйства реализуют достижения современного менеджмента, применяют рыночные принципы и правила хозяйственной деятельности, то есть совершают рыночные реформы более эффективно, нежели это делается на легальном уровне.

Раскрываются причины организационно властного характера развития теневой экономики и ее негативные последствия для становления рыночных отношений; главная закономерность тенезационного процесса, его базовая тенденция, циклическая природа. Осуществлен системный анализ государственных мероприятий по противодействию и предотвращению тенезации экономической деятельности в условиях финансового кризиса, организационно-управленческих принципов борьбы с отмыванием и легализацией теневых капиталов в контексте требований FATF. Сформулированы и научно обоснованы организационно- управленческие принципы эффективного противодействия последующей тенезации экономической деятельности в Украине.

Ключевые слова: национальное хозяйство, государственное регулирование, теневые экономические отношения, финансовый кризис, механизм тенезационного процесса, противодействие теневой деятельности, глобальные тенденции.

Annotation

Zasanska O.V. Organizational-managing backgrounds of anti-shadow of the economic activity in the national economy. - Manuscript.

The dissertation is for obtaining the scientific degree of the Candidate of Sciences in Economy on speciality 08.00.03 - the Economy of the National Household's Managment. - The Institute of Lawmaking of the Supreme Soviet of Ukraine, Kyiv, 2009.

In the dissertation on the base of the complex analysis the organizational-managing backgrounds of anti-shadow of the economic activity in the national economy was investigated and worked out. The analysis of the state of the shadowing processes and anti-shadow activity was performed. The evolution of the different concepts of various economical schools and directions as to the processes of the shadowing was shown, the methodic of the evaluation of the volume and the level of the shadowing of the national economy on the contemporary level, anti-shadow of the economy were analyzed.

The reasons of the organizational-power character of the shadowing economy's development and its negative consequences to the creation of the market relations; the main laws of the shadowing process, its base tendency, cycle nature were discovered. The systematic analysis of the state actions as to the prevention and suppression of the shadowing of the economic activity in the conditions of the financial crisis, organizational-managing background of the struggle with the money laundering and legalization of the shadow capital in the context of FATF demands was performed. The organizational-managing backgrounds (organically connected with the market maxima), effective prevention of the future shadowing of the economical activity in Ukraine was formulated.

The key words: national economy, state regulation, shadow economic backgrounds, financial crisis, mechanism of the shadowing process, prevention of the shadow activity, global tendencies.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність виконаного дослідження зумовлена значними масштабами та розмаїттям тіньової економічної діяльності практично в усіх сферах національного господарства. Поширення фінансової кризи на все національне господарство - це реальність. Національне господарство України вимушене розплачуватися за дві системні помилки в державній економічній політиці останніх років: перша - це навдивовижу наполеглива рестрикційна політика Центрального банку, що супроводжувалася невиваженою ревальвацією, а затим обвальним падінням національної валюти; друга - дочасна лібералізація ринку капіталів і валютного контролю. Світова фінансова криза великою мірою зумовлена недостатнім регулюванням відносин, що стрімко розвивалися на фінансовому ринку та у сфері фінансових послуг, зокрема, на ринку похідних фінансових інструментів (деривативів). На додаток до цього фінансова криза в українському вимірі - це найбільш сприятливий час для того, щоб завершити непрозорі угоди і закрити бізнес з користю для власників. Таким чином, небезпека стагфляції для української економіки є очевидною.

Питання запобігання впливу тіньової економіки досліджувались у публікаціях вчених-економістів: Базелюк А., Біла С., Борщ Л., Бокун Н., Бородюк В., Варналій З., Власюк О., Геєць В., Гончарова В., Дяченко Я., Задорожний Г., Засанський В., Іващенко П., Ковальчук Т., Коваленко С., Кириченко О., Кім М., Кулібаба І., Литвиненко О., Мандибура В., Пасхавер О., Павловський М., Приходько Т., Сухоруков А., Симачев Ю., Турчинов О., Черняк В., Чубкова О., Шинкарук Л., Яловий Г. та ін.

Проблема розглядалась із різних точок зору, зокрема розробленням правових аспектів протидії тіньовій економіці займались вчені-юристи: Андрушко П., Борисов В., Глушков В., Голін В., Закалюк А., Зеленецький В., Кальман О., Коржанський М., Лихолоб В., Матишевський П., Фесенко Е. та інші. Але у сучасних наукових підходах комплексно не розглядались проблеми економічних та організаційно-управлінських відносин, які виникають між суб'єктами тіньової економічної діяльності в національному господарстві.

Адже тінізація економічних відносин є глобальним явищем. Масштабність проявів тіньових відносин стала реальною домінантою сучасного суспільного розвитку, а отже і відчутною загрозою для нормальної господарської діяльності в Україні. Вірус «тінізації» проник не лише в економічну діяльність, а й в усі сфери суспільних відносин - політику, судочинство, виконавчу владу і навіть міжнародні, міждержавні стосунки. Необхідно визнати, що українська держава не є побічним спостерігачем такого суспільно негативного процесу. Боротьба з тіньовою економічною діяльністю неодноразово (попри зміни політичної влади та урядів) визнавалася складовою стратегічної політики, визначалися напрями та механізми посилення системи контролю у різних сферах національного господарства. Однак результати дослідження свідчать про те, що за всі роки незалежності ситуація в національному господарстві не змінилась на краще.

Тривале існування значної за обсягами тіньової економічної сфери загрожує національним інтересам, провокує поширення правового нігілізму та недовіри до влади. Тіньові стосунки й відносини деформують соціально-економічні реформи, гальмують вихід з фінансової кризи. Необхідно визнати, що корінні причини такої безпрецедентної «живучості» тінізації (набуття цим явищем усіх ознак хронічної хвороби) не лише в економічній сфері, а й в усіх сферах суспільства - сугубо внутрішні. Провина держави й чинної системи державного регулювання тут беззаперечна.

Незважаючи на те, що вивченням проблем, пов'язаних з тінізацією суспільних відносин, уже досить тривалий час займається потужна група науковців, експертів та аналітиків, визнати позитивні зрушення в протидії тіньовій діяльності на практичному рівні, на жаль, не доводиться. Детінізація економічної діяльності в Україні - залишається актуальним й безальтернативним завданням для науки і практики найближчого майбутнього. Все це надзвичайно актуалізує та зумовлює гостру потребу продовження системних наукових досліджень на означену тему.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематикою науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України як складова комплексної науково-дослідної теми “Економічні пріоритети законотворчої діяльності Верховної Ради України", № державної реєстрації - 0104U006963.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення основних причин та чинників виникнення і поширення тіньової економічної діяльності, розроблення науково-методичних підходів щодо оцінки обсягів і рівня тінізації національного господарства в нових для України - ринкових умовах, вироблення системи заходів державно-регуляторної протидії тінізації економічної діяльності, утруднення тіньового економічного обороту в національному господарстві. Відповідно до мети дослідження у дисертації були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:

- виявити спонукальні сили (мотивацію) та основні чинники тінізації економічної діяльності;

- визначити причини недостатньої дієвості нормативно-правових актів, покликаних протидіяти тінізації економічної діяльності в Україні;

- проаналізувати глобалізаційні процеси та їх вплив на тіньову діяльність у рамках національного господарства в умовах світової фінансової кризи;

- запропонувати систему організаційно-управлінських заходів державної влади щодо ефективної протидії тінізації економічної діяльності в сучасних умовах.

Об'єктом дослідження є комплекс економічних та організаційно-управлінських відносин, які виникають між суб'єктами тіньової економічної діяльності в національному господарстві.

Предметом дослідження є організаційно-управлінські засади детінізації економічної діяльності в національному господарстві.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасна теорія управління та регулювання економічними системами в ринкових умовах. Застосування історико-цивілізаційного підходу дозволило проаналізувати еволюцію теоретичних досліджень проблеми (підрозд. 1.2); застосування системного та структурно-функціонального методу сприяло формуванню розуміння про тіньову економічну діяльність як багатоаспектне, системне явище, що має широкий спектр проявів, визначити його мотиваційну зумовленість, закономірності, тенденції та цикли розвитку, вплив на різні соціально-економічні процеси, перш за все на їх управлінську складову (розд. 1; розд. 2). З використанням порівняльно-глобалізаційного методу визначено зміст та організаційні особливості застосування системи детінізаційних заходів інших країн, запропоновано цивілізаційні підходи, які найбільш адекватно відповідають ринковим перспективам національного господарства.

Емпіричною та інформаційною базою дослідження є законодавчі нормативні акти з питань боротьби з організованою злочинністю, офіційні документи Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, що стосуються протидії тіньовій діяльності, інші матеріали про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Також використані матеріали та директиви країн-членів ФАТФ, ЄС, монографічні дослідження з цієї тематики, журнали, бюлетені економічних оглядів, річні звіти Мінстату, аналітичні розрахунки автора, тематичні ресурси Інтернету тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому: сформульовані й науково обґрунтовані організаційно-управлінські засади (органічно поєднані з ринковими максимами) ефективної протидії подальшій тінізації економічної діяльності в Україні. Найбільш вагомими результатами, які характеризують наукову новизну та практичну цінність пропонованого дослідження, а також особистий внесок автора, є такі:

уперше:

- аргументовано висновок про те, що поширення в науковій літературі поняття "тіньова економіка" є некоректним, оскільки первинним і визначальним елементом в аналізованому контексті є поняття "тіньова економічна діяльність", що являє собою сукупність тіньових домовленостей, угод, операцій і схем, які мають "точкове заземлення" практично в кожній сфері, галузі та підприємстві, однак в своєму розмаїтті не становлять цілісне, системне, організаційно оформлене явище. Саме цей факт не дозволяє державі та її управлінсько-контрольним органам ефективно протидіяти означеному феномену. Була б це "тіньова економіка", як цілісне, системне явище, завдання щодо ефективної протидії (боротьби) їй було б вже давно вирішене;

- висловлено наукову гіпотезу, відповідно до якої тінізацією в українському вимірі є не що інше, як приховування доходів, здебільшого отриманих шляхом не кримінальної, а суспільно корисної діяльності, спрямованої насамперед на благо трудівників, а вже потім - усієї держави. Саме в тіньовому секторі економічно активні члени національного господарства реалізують досягнення сучасного менеджменту, застосовують ринкові принципи і правила господарської діяльності, тобто здійснюють ринкові реформи більш ефективно, ніж це робиться на легальному рівні;

- запропоновано законодавчо запровадити реальний фактор "виміру" результатів тіньової економічної діяльності - через розгортання дієздатної системи обліку майна, фінансових набутків та інших активів, що становлять ринкову цінність. Найбільш важливим у зазначеному контексті вбачається те, що це необхідно здійснити не з метою "витягнути на світло", оподаткувати і зрівняти просто заможних з найбіднішими, а в першу чергу - задля залучення підприємливого прошарку суспільства до суспільно корисної діяльності. При цьому не йдеться про керівників великих державних підприємств, корпорацій, високорангових державних службовців, парламентарів, суддів, чільників силових структур, які фактично представляють тіньову кримінальну верству українського суспільства. Саме вони провокують тіньову економічну діяльність злочинного штибу і, що особливо небезпечно, нормативно-правовим чином утримують це явище, регенерують тенденції до його розширеного відтворення.

Дістало подальшого розвитку:

- оцінка негативних наслідків розвитку тіньової діяльності в офіційному економічному секторі, серед яких виділяються: а) втрата податкових надходжень до бюджету і, як результат, ускладнення виконання фінансових зобов'язань держави; б) недієвість організаційних заходів та управлінських рішень через відсутність повної та об'єктивної інформації про різновиди та напрями тіньової економічної діяльності; в) неконтрольований відтік валютних ресурсів унаслідок надмірної лібералізації валютно-фінансового контролю з боку Національного банку;

- дослідження неефективного державного регулювання фінансового сектора в умовах нинішньої фінансової кризи через фальсифікацію кінцевих показників діяльності фінансово-кредитних установ та нефінансових організацій, зловживання з наданням державних кредитів банківським структурам, неконтрольованою емісією похідних фінансових інструментів, а також через механізм фіктивного банкрутства;

- вживання терміно-поняття "боротьба з тіньовою економікою"; у цьому сенсі слід передусім зважити, що незалежно від причин виникнення тіньової економічної діяльності, занятість в ній є головним, а нерідко і єдиним джерелом отримання засобів для існування у значної кількості громадян України. Тому термін "боротьба" слід вживати лише у розумінні "залучення до громадського контролю та участі у створенні державних ресурсів", а не у розумінні - "знищення" чи навіть "припинення діяльності";

- позиція про те, що в боротьбі з тіньовими економічними процесами важлива роль має належати також заходам з дотримання іншими країнами існуючих міжнародних угод, зокрема щодо недопущення вкладення злочинно присвоєних в Україні коштів. Варто звернути увагу міжнародних організацій, що багато зарубіжних країн, вимагаючи від України послідовної боротьби з “брудними” капіталами, закривають очі на легке вливання кримінальних коштів з України в їх банківські системи і економічний оборот. Більше того, деякі країни прямо сприяють притоку до себе “брудних” грошей, надаючи їх власникам мало не дипломатичний імунітет.

Удосконалено:

- терміно-поняття "офшорний фінансовий центр", що застосовується до територій, які мають надмірно ліберальні правила з метою залучення на свій ринок іноземних капіталів, такий же ліберальний податковий і валютний режими та які ігнорують рекомендації міжнародних фінансових інституцій щодо запровадження міжнародних стандартів для регулювання й контролю банківської і валютної систем;

- диференціацію пропозицій (за змістом, нормативно-правовим забезпеченням, наслідками можливих юрисдикційних впливів тощо) щодо ефективної протидії подальшому розширенню тіньової економічної діяльності залежно від сфер, масштабів застосування та можливих негативних наслідків для національного господарства. Виявлено, що парадигма негативних наслідків і впливів зростає у таких сегментах національного господарства: а) експортно зорієнтоване виробництво; б) фінансово-кредитна та фінансово-послугова сфери; в) зовнішньоекономічні відносини;

- пропозиції щодо посилення контролю за рухом коштів і придбанням майна відповідальними посадовими особами державної влади. Вбачається, що відносно службових осіб держави виправдані більш дієві заходи, навіть коли вони дещо виходять за межі конституційних прав і свобод. В Україні розпочато створення відповідного законодавства і органів контролю за діяльністю службових осіб, причетних до витрачання бюджетних коштів, проте й досі їх дія недостатньо ефективна, і є необхідність цю дієвість посилити;

- визначення та нормативно-правова оцінка новітніх технологій, можливостей та перспектив так званого офшорного бізнесу, з'ясування позиційних суперечностей, що мають місце в рамках ОЕСР у системних заходах з усунення офшорних юрисдикцій і зон;

- перелік управлінсько-регуляторних заходів щодо посилення транспарентності валютних операцій, формування експортно-імпортних цін, застосування такої політику стягування та повернення ПДВ, за якої фіктивні контракти й операції втрачали б сенс.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації дисертації були використані при напрацюванні експертно-аналітичних розробок Інституту законодавства Верховної Ради України, які подані до відповідних Комітетів Верховної Ради України, до Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Результати дисертаційного дослідження також використовувалися в навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ, Академії управління внутрішніх справ на кафедрах: економічної безпеки, проблем господарського управління; при підготовці та читанні лекцій за темами „Економічна злочинність та її попередження”, „Правові та організаційні основи діяльності ОВС у попередженні злочинів”, „Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки”, спецкурсів „Актуальні проблеми та організація попередження правопорушень”, „Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика, виявлення і розслідування”, при розробленні планів семінарських і практичних занять та методичних матеріалів до них.

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації мають повністю самостійний характер.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені, зокрема, на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю” (Львів, 22-23 квітня 2004 р.), Шоста міжнародна науково-практична конференція “Людина і космос” (Київ, 18-20 жовтня 2006 р.), “Інформаційна глобалізація міжнародних відносин” (Київ, 16-18 травня 2007 р.), Восьма міжнародна науково-технічна конференція “АВІА 2007” (Київ, 25-27 лютого 2007 р.), “Реформування ООН та міжнародна безпека” (Київ, 16 травня 2007 р.), “Державна політика розвитку цивільної авіації 21 століття: економічний патріотизм і стратегічні можливості України” (Київ, 7-8 лютого 2008 р.), “Актуальні проблеми управління у сучасний період розвитку державності України” (Київ, 26 жовтня 2008 р.) та ін. Певна апробація результатів наукового дослідження здійснювалась на таких круглих столах: “Регулювання відносин власності в умовах глобалізації в Україні” (Київ, 8 червня 2007 р.), “Україна в глобалізованому світі: виклики і перспективи” (Київ, 17 травня 2007 р.) та ін.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 9 публікаціях у фахових виданнях України, а також у тезах виступів, доповідей на конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить - 267 сторінок, із яких основного тексту - 198 сторінок, використаних джерел - 44 сторінки, додатки - 25 сторінок.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульована його мета, об'єкт, предмет, завдання, визначено методологічну базу, наукову новизна та практичне значення одержаних результатів, вмотивовуються наукові положення, які виносяться на захист. У першому розділі "Основні чинники та сфери тінізації економічної діяльності в Україні" досліджено еволюцію наукових поглядів в оцінці такого явища, як "тіньова економічна діяльність", прослідковано у науково-трансформаційному контексті процес формування тіньових відносин, окреслено проблеми оцінки обсягів та рівня тінізації національного господарства на сучасному етапі.

У підрозділі 1.1 "Стан та еволюція теоретичних досліджень тінізації економічної діяльності в Україні" проаналізовано трансформацію наукових поглядів і теоретичних узагальнень (саме в контексті організаційно-управлінських засад) щодо розуміння причин появи та поширення тіньових відносин і стосунків у національному господарстві, розглянуто тінізацію виробничих відносин під кутом зору впливу на цей процес недосконалого державного регулювання. Лише за останнє десятиріччя з означеної проблематики написано й опубліковано не один десяток монографічних досліджень, захищені докторські дисертації, проведено велику кількість теоретичних, науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів. Здавалося б, підготовлена серйозна науково-теоретична база для її практичного й успішного застосування органами державної влади. Однак, як свідчать останні дослідження, ситуація не змінюється на краще. Більше того, тінізація економічної діяльності демонструє чітку тенденцію до зростання практично в усіх галузях і сферах національного господарства. Відтак, потрібен постійний пошук нових організаційно-управлінських заходів впливу і розуміння того, що до зазначеної проблеми не можна підходити однозначно й спрощено. Її розв'язання, як показує накопичений (але сумний) досвід, вимагає максимальної консолідації зусиль науки, більш повного законодавчого забезпечення, більш ефективного застосування управлінсько-регуляторних механізмів, постійної опори на світовий досвід країн, де з цією проблемою зуміли справитися на цивілізованому рівні.

У підрозділі 1.2 "Головні спонуки та чинники тінізації економічної діяльності в ринкових умовах" розкриваються причини (організаційно-владного штибу), що зумовлюють подальше розширення тіньової економічної діяльності, попри продекларовані програми і зусилля щодо їх обмеження. Існування тіньової економіки не можна пояснити тільки помилками останніх років. Її передумови сформувалися задовго до створення новітньої української держави, а потім отримали сприятливе підґрунтя для подальшого розвитку внаслідок не завжди продуманих перетворень, що здійснювалися в початковий період її історії. Основу тіньової економіки заклали такі явища економічного життя країни, як: масова форсована приватизація; надто стрімка лібералізація цін; деструктивна грошово-кредитна політика; випереджальне відкриття економіки країни зовнішньому світу, чим у першу чергу скористалися ділки фіктивно-спекулятивного капіталу. Проте не можна покладати всю вину за сьогоднішні негаразди на успадковані вади та непорозуміння переломного етапу. Головні причини тінізації криються в недоліках сучасної державної політики, непослідовності реформ та їх неузгодженості з реальним станом економіки, ігноруванні інтересів значної маси населення.

Головними причинами (організаційно-владного характеру) існування і навіть подальшого розширення тіньової економічної діяльності є такі:

- недостатній авторитет влади і відсутність послідовності дій державного керівництва. Ситуація, що розвивається упродовж майже двох останніх десятиріч, розмаїта палітра так званих сірих (а фактично - тіньових) зон неконтрольованих державою, за умови проголошення нею необхідності такого контролю, свідчить про недосконалість і слабкість нормативно-правового та управлінсько-регуляторного впливу. Отже, є резон основну увагу державно-регуляторного впливу сконцентрувати на тих ланках та сферах тіньової діяльності, які найбільш відчутно (у негативному виразі) впливають на макроекономічну ситуацію в країні;

- надмірність й неузгодженість управлінсько-регуляторних повноважень (зокрема, з контролю над ринковими відносинами), які беруть на себе регуляторні й уповноважені органи держави, що, проте, не узгоджують та не координують свою діяльність і, таким чином, створюють сумбур організаційно-контрольних впливів та дій. Досі не створено чіткої системи міжвідомчої координації, комплексного і ефективного використання усіх наявних управлінсько-регуляторних механізмів та засобів, контрольних, правоохоронних інституцій і відомств, узгоджений й скоординований потенціал яких невідворотно впливав би на зменшення тінізації національного господарства. Суб'єкти економічної діяльності користуються будь-якою нагодою, щоб уникнути державного контролю, навіть у тих випадках, коли цей контроль не завдасть їм додаткового клопоту чи нових податків;

- депресивний стан економічного середовища, зумовлений неадекватною реакцією владних інституцій на виклики та загрози фінансової кризи, що зводить до низького рівня рентабельність будь-якого бізнесу і тому унеможливлює сплату навіть не таких вже високих податків. Отже, не так високі податки, як неадекватна реакція державної влади на прояви фінансової кризи, що зумовлює низьку прибутковість, спонукає підприємців до приховування доходів, тобто до "втечі в тінь";

- порушення соціальної справедливості з боку держави при розподілі суспільних благ є додатковим і важливим фактором тінізації. Зважаючи на те, що держава неспроможна сприяти вирівнюванню доходів у ринковій сфері, де різниця між рівнями оплати найманої праці надто велика, що рівень встановлених державою пенсій має невиправдано значну диференціацію (буквально в десятки разів). З огляду на це - населення свідомо уникає сплати податків такій державі, яка потім порушує принцип справедливості при їх витрачанні;

- фактично тотальна корумпованість та хабарництво у вищих ешелонах державної влади і відсутність прикладів покарання корупціонерів. Справа навіть не в масштабах подібних явищ, а саме у їх безкарності. У громадській свідомості створюється перебільшене уявлення про корумпованість і безкарність, тому дуже важливо хоча б час від часу провадити показові процеси з широким їх висвітленням.

Одним з джерел тінізації економічних відносин є кошти Державного та місцевих бюджетів. Перетікання державних коштів у тіньову сферу здійснюється, не в останню чергу, через споглядальну позицію й неефективний контроль Рахункової палати; пасивність й вибірковість останньої не призупиняє пряме розкрадання та опосередковане вилучення виділених загальнодержавним і місцевими бюджетами коштів. У цьому напряму доцільно впроваджувати найбільш чіткі та дієві заходи, включаючи посилення кримінальної відповідальності, розширення повноважень контрольних органів зі стягнення завданих збитків.

Наприклад, у більшості країн органи, аналогічні Рахунковій палаті України, мають повноваження прямо вилучати завдані бюджету країни збитки з банківських рахунків та іншої власності винуватців. Вітчизняне законодавство поки що не стало на позицію забезпечення невідворотної відповідальності за тіньову економічну діяльність. Якби на сторожі стабільності відтворювального господарсько-економічного процесу надійно стояли державний контроль і нагляд, усі наведені чинники не призвели б до таких проявів й масштабів тіньової діяльності.

У підрозділі 1.3 "Проблеми оцінки обсягів та рівня тінізації національного господарства на сучасному етапі" окреслені складнощі й неспівпадіння в об'єктивній оцінці та точності методик, за якими здійснюються контрольні заміри фактично існуючого рівня тінізації вітчизняної економіки. Так, основу Базової методики Міністерства економіки України (наказ від 27.07.2006 р. № 222), за якою здійснюється оцінка рівня тінізації в національному господарстві, становлять три методи: 1) розрахунок інтегрального коефіцієнта тінізації економіки; 2) монетарний метод; 3) фінансовий метод. Перший із зазначених методів є більш реалістичним, оскільки результати досліджень свідчать, що тіньова діяльність поширена практично в усіх галузях національного виробництва. Монетарний метод демонструє, що понад 40% грошових потоків обертається в тіні. Оцінка фінансових угод та операцій, особливо на ринку фінансових послуг, також екстраполює ті ж параметри тінізації. Водночас вбачається слушною і виваженою точка зору тих фахівців, які вважають доцільним використовувати зарубіжні методики оцінки тіньової діяльності. Зокрема це стосується методу DYMIMIC (dynamic multiple-indicators multiple-causes), що широко використовується західними дослідниками для міжнародних порівнянь динаміки так званої "сірої економіки" в різних країнах. Цей метод побудований на врахуванні та використанні великої кількості індикаторів і чинників іллегалізації монетарної, фінансової сфер та економічної діяльності. Використання методу DYMIMIC стосовно оцінки ситуації в Україні, як показано на діаграмі 1, значно погіршує (майже удвічі) загальну картину, яка традиційно подається офіційною статистикою (див. діаграму 2).

Діаграма 1. Рівень тіньової економіки в Україні, розрахований за методом DYMIMIC за 2000-2009 рр.

Діаграма 2. Рівень тіньової економіки в Україні, розрахований за фінансовим, монетарним, інтегрального коефіцієнта методами за 2000-2009 рр.

Таким чином, проведений аналіз показує, що тіньова діяльність в національному господарстві України охоплює практично всі виробництва, галузі і сфери. Економічна діяльність, особливо оцінка її кінцевих результатів, як правило, ведеться в двох балансах - для податкових органів і в тіньовому варіанті. Останній здійснюється поза офіційним контролем з приховуванням значних параметрів та обсягів економічної діяльності, яка спрямована на одержання економічної вигоди і тіньове нарощування й присвоєння фінансового капіталу.

Розділ другий "Державне регулювання детінізації економічної діяльності в умовах фінансової кризи" складається з трьох підрозділів. У ньому здійснено системний аналіз державних заходів щодо протидії та запобігання тінізації економічної діяльності в умовах фінансової кризи. У підрозділі 2.1 "Державно-регуляторна протидія тінізації економічної діяльності у рамках національного господарства" показано, що прояви тіньової економічної діяльності виявляються майже на всіх етапах організації і здійснення фінансово-господарської діяльності, що робить вельми актуальною потребу й необхідність комплексного використання організаційно-управлінських, адміністративних, кримінально-правових засобів та впливів, спрямованих на запобігання подальшій тінізації національного господарства, утруднення тіньового економічного обороту на сучасному етапі.

У процесі дослідження ми дійшли висновку про необхідність впровадження такого комплексу державних заходів:

прискорити створення Державного реєстру нерухомого майна;

удосконалити структуру виконавчої влади, ліквідувати неузгодженість дій фінансових і господарських органів, митних і податкових служб тощо;

створити механізм персональної відповідальності у всіх ланках державної влади;

запровадити принципово новий механізм бюджетного фінансування - від витрат на утримання бюджетних установ та організацій до фінансування соціальних, економічних, науково-технічних та інших програм;

у законодавчому порядку врегулювати порядок надходження коштів від реалізації військового майна та їх використання. Запровадити механізм зарахування доходів, отриманих від реалізації військового майна безпосередньо на рахунки Державного бюджету, виключивши можливість їх попередньої акумуляції на рахунках організацій, які його реалізують, і структурних підрозділів Збройних сил України;

суттєво обмежити сферу готівкового обігу виключно роздрібною торгівлею та оплатою побутових послуг. Усі покупки вартістю, приміром, більш як 10 мінімальних зарплат, оплачувати через банківські рахунки;

запровадити систему чекових безготівкових розрахунків для фізичних осіб через банківські установи, в тому числі через Ощадбанк, з мінімальними витратами для платників;

впровадити вимогу пред'явлення декларації про доходи при здійсненні коштовних покупок, в першу чергу - для державних посадових осіб;

посилити контроль за наявністю сертифікатів про походження товарів у роздрібній торгівлі;

посилити боротьбу з використанням іноземних валют для розрахунків;

посилити контроль за ринком готівкової іноземної валюти, підвищити податок на валютообмінні операції;

випустити в обіг гарантовані державою цінні папери, які населенням і юридичними особами можуть використовуватися як інструмент заощадження замість іноземної валюти, та ін.

У підрозділі 2.2 "Інституціональні та організаційно-правові заходи з детінізації економічної діяльності в контексті викликів й загроз фінансової кризи" окреслено важливість посилення державного впливу на процеси детінізації в умовах протидії кризовим явищам. В умовах загострення фінансово-економічної кризи всі гілки влади та центральні органи державного керівництва мали б об'єднати свої зусилля для максимального зменшення її негативних наслідків; однак вітчизняні владники, на жаль, діють за сумно відомим принципом: "лебідь, рак і щука". Через це, по суті, справи ще гірші, ніж здавалося б. Відповідно до відомого в теорії системного управління закону необхідного розмаїття регуляторної системи по відношенню до регульованої, елементна й структурна складність процесів, що породжують кризи, має бути перевершена набором досконалих організаційно-правових та інституціональних засобів і форм, спрямованих на запобігання кризовим проявам і явищам. Якщо така перевага законодавчо унормованих (регулюючих) засобів і форм над регульованими процесами не фіксується, то дієве, ефективне управління та регулювання не буде забезпечено. Зазначене повною мірою відноситься до проблеми запобігання й протидії подальшій тінізації економічної діяльності.

Фінансово-економічній кризі вже не можна запобігти, а тим більше її ліквідувати жорсткою монетарною й бюджетною політикою, як це передбачено в антикризових законопроектах. Економічним і господарюючим суб'єктам треба не погіршувати доступ до фінансових ресурсів, а полегшувати - зрозуміло, із застосуванням надійних механізмів компенсації ризиків. Пропозиції щодо застосування емісійного фінансування як стимулу економічного розвитку повинні мати обґрунтування на рівні точних математичних розрахунків.

Вітчизняна систему управління й регулювання зіткнулася з украй непростим вибором, коли необхідно на марші, в умовах діючої кризи кардинально змінити модель антикризових заходів; при цьому не розуміючи природу нинішньої глобальної кризи і не маючи точних характеристик щодо її відтворювального потенціалу і прогнозів щодо часових меж. Виходячи з цього, сьогодні украй важливо розрахувати і вибудувати мости (перехідну модель) від сьогоднішньої у посткризову реальність. Тому нині найголовнішим завданням для системи державного управління є формування й впровадження "бридж-менеджменту", тобто переходу від однієї системи регулювання до іншої, яка б найбільш адекватно реагувала на виклики й загрози нинішньої фінансово-господарської кризи. На часі нетривіальні рішення, які стосуються базових сегментів національного господарства - бюджетних параметрів, податкової політики, доступу до довгострокових кредитів, цінової й тарифної політики монополістичних об'єднань тощо. Адже саме в цих сегментах знаходять благодатне поле тіньові відносини (домовленості, угоди, схеми, операції). Таким чином, пропоноване дослідження переконливо підтверджує взаємозалежність "перспектив" фінансово-економічної кризи від перебудови державного управління й регулювання національним господарством, плідної взаємодії держави і бізнесу на основі ефективного використання інституціональних та організаційно-правових заходів з детінізації економічної діяльності.

У підрозділі 2.3 "Організаційно-управлінські засади боротьби із відмиванням та легалізацією тіньових капіталів (у контексті вимог ФАТФ)" показано, що законодавчо-нормативно й організаційно не артикульовані явища і процеси, які мають місце в рамках національного господарства, автоматично освоюються в тіньовій сфері. Це, в першу чергу, стосується фінансових ресурсів та фінансового капіталу. Усі спроби держави (у радянські часи) силою, і подекуди максимально агресивно, викорінити тіньове злочинне право, бажаних результатів не принесли. Певний позитив настав лише з появою ринкових регулювальних механізмів, системно підкріплених нормами та методами фінансового права.

Під тиском ФАТФ Верховна Рада України прийняла нормативно-правовий акт вищої юридичної сили (базовий закон), який започаткував розбудову логічної та прозорої системи фінансового моніторингу в нашій державі. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” відчутно обмежив можливості тих, хто професійно й цілеспрямовано займається продукуванням схем відмивання грошей. Однак державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) тіньових доходів відповідно до чинного законодавства непомірно розпорошене і тому не ефективне.

Так, контроль і нагляд здійснюється: щодо банків - Національним банком України; щодо фондових бірж, інститутів спільного інвестування, підприємств та організацій, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, професійних учасників ринку цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо страхових та інших фінансових установ, товарних та інших бірж, ломбардів, недержавних пенсійних фондів, інших юридичних осіб, які відповідно до законодавства надають фінансові послуги, - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України; щодо гральних закладів, юридичних осіб, які проводять будь-які лотереї, торговців дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, аудиторів, аудиторських фірм, суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з бухгалтерського обліку, - Міністерством фінансів України; щодо торговців нерухомістю (ріелтерів) - Державним комітетом України по земельних ресурсах; щодо нотаріусів, адвокатів, суб'єктів підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, та суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги із створення та проведення реєстрації підприємств, управління підприємствами та майном, - Міністерством юстиції України.

Така розпорошеність фінансово-правового контролю не дає змоги виробити єдину й ефективну стратегію протидії відмивання брудних коштів за тіньовими схемами. Означена проблема може бути вирішена за постійного й органічного поєднання зусиль фінансово-правової науки та фінансово-контрольних органів. Механізми “відмивання” тіньових капіталів надзвичайно різноманітні і охоплюють різні за характером фінансові операції. Це надзвичайно ускладнює регулювання протидії цьому явищу на основі одного законодавчого акта. Досить ефективною може стати система протидії “парасолькового” типу, що спеціально регулює основні проблемні напрями і є своєрідним каркасом правових заходів щодо боротьби з “відмиванням” фінансових капіталів, отриманих злочинним шляхом.

Розділ третій "Глобалізаційні тенденції та організація державних заходів з протидії тіньовій діяльності в Україні" включає два підрозділи, в яких проаналізовано світову фінансову кризу в принципово новому контексті - як своєрідний каталізатор створення ефективної системи протидії офшорному бізнесу, а також запобігання поширенню тіньової діяльності в рамках національного господарства через пізнання й використання глобалізаційних тенденцій. У підрозділі 3.1 "Глобалізаційні процеси та їх вплив на тіньову діяльність у рамках національного господарства" досліджено залежність розширення сфери тіньової підприємницької та бізнесової діяльності від розвитку господарської глобалізації. Автор вважає, що глобалізація породила відповідну тіньову інфраструктуру - міжнародні конвертаційні центри, розгалужену транскордонну систему тіньових валютних переказів (типу "хавала" та ін.), офшорні юрисдикції та зони тощо. Справжньою причиною поширення світової фінансової кризи на українську економіку стало підтримане дешевизною долара прагнення до нарощування інвестицій будь-якою ціною, що не принесло нічого доброго. Україна «захлинулася» потоком незабезпечених і дешевих надходжень валюти з-за кордону - як тільки цей потік припинився, нехай і з зовнішніх причин, виявилось, що самостійної опори функціонування економічної системи немає.

Довідково: „Виявилося, що Україна до теперішнього часу заборгувала іноземним кредиторам $120 млрд., у тому числі $30 млрд. - борг держави й $85 млрд. - борги приватного сектора. При цьому борги українських банків оцінюються в $38 млрд., борги корпоративного сектора - в $12 млрд. Авторитетні іноземні експерти оцінюють додаткову потребу України в зовнішніх позиках у 2009 році в $55 млрд. Практично кожен напрям зовнішньоекономічної діяльності супроводжується певними різновидами тіньового бізнесу. Це, в першу чергу, нелегальні імпорт та експорт товарів і послуг. Про їх масштаби та відповідно втрати для державної казни можна судити із результатів перевірки митної служби України спеціальною комісією РНБОУ (2003 р.). За її результатами встановлено, що хаотична нормотворчість Держмитслужби та регіональних митниць вносить розлад у діяльність митних органів, створює передумови для зловживань. Незважаючи на численні нарікання підприємств, продовжують діяти нормативні акти Держмитслужби, які мають найбільш деструктивний характер для господарської діяльності суб'єктів господарювання. Величезні втрати бюджету спричиняються заниженням митної вартості. Чинна нормативна база містить механізми його недопущення. Проте у практичній діяльності митних органів вони не використовуються. Виявлено прорахунки у визначенні пріоритетних і поточних завдань, перспективному і поточному плануванні, організації, розподілу повноважень та координації роботи між митними органами різних рівнів; відсутні належний контроль за якістю і повнотою виконання поставлених завдань, комплексна оцінка результатів діяльності структурних підрозділів. Фактично сьогодні не існує комплексної системи оцінки діяльності митниць за усіма напрямами, визначеними чинним законодавством України.

У свою чергу, міжнародний рух капіталів супроводжується такими негативними явищами, як нелегальний вивіз національного капіталу за кордон, напівлегальні валютні операції, неповернення експортної виручки тощо. Не менш обтяжений тіньовими угодами й операціями міжнародний трансфер технологій та інновацій, тіньовий відплив наукових талантів за межі країни, їх напівлегальна зайнятість і тому інтенсивне (фактично за безцінь) вихолощення їх наукового потенціалу при повному ігноруванні їх прав на інтелектуальну власність.

Отже розвиток глобалізаційних й транснаціональних процесів вимагає розроблення й проведення українською державою спеціальної політики, яка б забезпечувала дієві механізми захисту національних інтересів. У підрозділі 3.2 "Світова (глобальна) фінансова криза як каталізатор створення ефективної системи протидії офшорному бізнесу" йдеться про можливі спільні української держави з міжнародними організаціями заходи протидії подальшому розвитку територій "податкового раю", а також розширення заходів міжнародного впливу на звуження можливостей щодо появи офшорних юрисдикцій, офшорних зон та офшорних фінансових центрів.

На думку автора, світова фінансова криза, як це не парадоксально, стимулює пошуки шляхів та засобів для фінансово-правового дезавуювання таких офшорних креативів: по-перше, заборони (через активні міжнародні впливи на керівництво держав, на території яких створюються різного роду офшори) повного чи істотного звільнення від податків експортованого з інших країн фінансового капіталу; по-друге, необхідності змусити (знову ж таки, спільними зусиллями) відповідні держави відійти від практики утримання повної конфіденційності інформації щодо розмірів капіталу, який "заземляється" на даній території та про його власників; по-третє, має бути транспарентним бізнес офшорної компанії, що передбачає запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Попри те, що на рівні міжнародної юрисдикції відсутнє нормативно-правове визначення офшорної зони або ж критеріїв та її ознак, переліки офшорних зон встановлюються національним законодавством. Якщо на початок 2003 р. за міжнародною статисткою в світі нараховувалось 70 офшорних зон і юрисдикцій, то в Україні на той же період до таких територій віднесено 37 одиниць (див.: розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 77-р). Таким чином, сама влада залишила вітчизняним бізнесменам достатній коридор свободи для приховування своїх капіталів на території інших країн. Тому в своєму дослідженні автор виходить з того, що фінансова криза має, врешті-решт, змусити українську владу дотримуватися вимоги Модельного податкового кодексу ОЕСР (зокрема, ст. 26), що передбачає зобов'язання практично необмеженого обміну інформацією щодо адміністрування та запуску в практику національного господарства універсальних норм і правил, які посилюють транспарентність крупних корпорацій та об'єднань. Адже вітчизняна економіка повністю побудована на картельних угодах та домовленостях, і Антимонопольний комітет України поки що не в силі змінити ситуацію на краще.