Податковий механізм створення передумов економічного зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ»

УДК 330.1:336.11+336.02

ПОДАТКОВИЙ МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ ПЕРЕДУМОВ

ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЯНУШЕВИЧ ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Захист відбудеться 24 вересня 2009 р. о 1600 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 у Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою:

01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розіслано 19 серпня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук Н.М. Шелудько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Залучення податкового механізму до розв'язання проблем економічної динаміки має об'єктивний характер. З одного боку, через податкові механізми формуються економічні відносини з приводу задоволення потреб держави у фінансуванні суспільних товарів і послуг. З іншого боку, цей механізм як органічна складова економічного механізму визначає ринкову поведінку економічних агентів, заінтересованих у збереженні власних доходів як джерела забезпечення приватних потреб та інвестицій у виробниче відтворення. Йдеться про вплив податкового механізму на пропозицію і рух ключових факторів виробництва (праці, капіталу тощо) на відповідних ринках і досягнення їх ефективного використання.

Актуальність теми. Використання податкового механізму як елемента державного регулювання параметрів економічного розвитку і циклічних коливань має тривалу історію у країнах з ринковими економічними відносинами. Зокрема, у 30-ті роки минулого століття глибока рецесія світової економіки долалася шляхом державного регулювання сукупного попиту з використанням інструментів бюджетної та податкової політики. Реалії сучасного світу з новою силою демонструють необхідність використання податкового механізму у розв'язанні проблем економічної динаміки. Зокрема, в умовах нинішньої кризи світової економіки, що розпочалася з фінансового сектора, уряди різних країн розробляють плани подолання кризи, в основу яких покладаються заходи щодо підтримки фінансового сектора у поєднанні зі змінами податкової політики. Останні покликані підтримати попит на національних ринках і сприяти розвиткові вітчизняного виробництва, стимулювати відтворення економіки на інноваційній основі.

Методологічні засади проблематики податкових механізмів функціонування економіки розроблялися різними школами економічної науки протягом історичного поступу пізнання. Окремі аспекти цієї тематики досить ґрунтовно висвітлено у працях представників класичної школи політичної економії (А.Сміта, Д.Рікардо, Дж.С.Мілля), кейнсіанства та його модернізованих інтерпретацій (Дж.М.Кейнса, Р.Харрода, Е.Хансена, Е.Домара, Дж.Хікса, П.Самуельсона, Л.Клєйна, Р.Масгрейва, Дж.Стігліца, Р.Дункана), неокласики від її початків до сучасних концепцій економічної теорії пропозиції, монетаризму, теорії суспільного вибору (А.Маршалла, Л.Мізеса, Ф.Хайєка, Г.Стайна, А.Лаффера, В.Канто, Д.Джонса, У.Фелкера, М.Фрідмана, М.Фелдстайна, М.Вайденбаума, А.Ауербаха, П.Соренсена, Д.Юргенсена, Дж.Б'юкенена).

Проблеми оптимального оподаткування як фактора суспільного добробуту досліджувалися у працях іноземних і вітчизняних науковців: Ф.Еджворта, А.Пігу, Ш.Бланкарта, К.Хейди, А.Соколовської, В.Вишневського. Основи відносин податко-вого перерозподілу, економіки податкової політики та податкового регулювання структурних зрушень закладено у працях М.Девере, Дж.Мінца, Л.Ликової, Б.Балацького, О.Василика, В.Гейця, А.Гриценка, А.Даниленка, І.Лютого, І.Луніної, Т.Єфименко, І.Малого, П.Мельника, Т.Меркулової, М.Романюка, Л.Шаблистої.

Незважаючи на значний інтерес до проблем оподаткування, необхідно констатувати, що у вітчизняній економічній науці податкове регулювання економіки у контексті забезпечення економічного розвитку розроблено недостатньо, що зумовлює актуальність і практичну значущість теми дослідження. Всупереч визнанню податків як ефективного інструменту реалізації економічної політики і регулювання процесів відтворення, у господарській практиці України податки розглядаються переважно як фіскальний інструмент, ігнорується їх здатність впливати на перерозподіл обмежених матеріальних і фінансових ресурсів, визначати динаміку господарського розвитку. Такий підхід призвів до гальмування економічного зростання, серйозних структурних диспропорцій в економічній системі, які стали причиною багатьох соціально-економічних проблем. Це зумовлює необхідність поглибленого вивчення й розробки методологічних і методичних питань податкового механізму забезпечення економічного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки НАН України (з 01.01.2004 р. - Об'єднаного інституту економіки НАН України (ОІЕ НАНУ)) за відомчою тематикою НАН України: “Теоретико-методологічні засади дослідження системних господарських трансформацій” (державний реєстраційний №0104U000479); “Інновації як визначальне джерело сталого економічного розвитку України” (державний реєстраційний №0100U006257). Участь автора у виконанні зазначених НДР і його особистий вклад підтверджено довідкою ОІЕ НАНУ №12216/449 від 23.09.2005.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад податкового механізму регулювання економічного розвитку та визначення концептуальних напрямів реалізації його потенціалу.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

дослідити теоретичні основи податкового механізму у системі економічного механізму держави;

вивчити і систематизувати гносеологічні джерела теорій оподаткування і становлення уявлень про податковий механізм економічного розвитку;

з'ясувати методологічні підходи до розподілу податкового навантаження як фактора суспільного добробуту;

обґрунтувати методичні засади оцінки рівня оподаткування економіки та провести його аналіз у динаміці;

виявити структурні особливості національної податкової системи та її адекватність завданням досягнення економічного зростання;

дослідити моделі реформування фіскальних систем країн світу;

обґрунтувати стратегічні напрями реформування податкової системи України для забезпечення довгострокового економічного зростання.

Об'єктом дослідження є сукупність податкових відносин в економічній системі, що формують передумови та джерела забезпечення економічного зростання країни, якісна та кількісна характеристика впливу податкової системи на зростання економіки.

Предметом дослідження є податковий механізм створення передумов економічного зростання.

Методи дослідження. У дисертації використано широке коло методологічних прийомів різних напрямів і шкіл економічної теорії: класичної політичної економії, кейнсіанства, неокласики, неоконсерватизму, теорії суспільного вибору, з додержанням при цьому об'єднуючого підходу до аналізу економічних явищ. Зокрема, методологія дослідження базується на діалектичному і системному методі пізнання, згідно з яким усі процеси і явища аналізуються у взаємозалежності, взаємозв'язку та розвитку. Для цього поєднано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема, діалектичний метод пізнання процесу історичної еволюції наукових теорій у логічному взаємозв'язку з розвитком суспільних відносин у сфері оподаткування. Використання індуктивного і дедуктивного методів дослідження дозволило на основі знання про загальне сутність економічного механізму ринкової економіки - пізнати зміст податкового механізму, розкрити його функції, кількісні та якісні характеристики. Для виявлення сутності податкових відносин між платниками податків і державою застосовувалися також методи аналізу і синтезу. Оцінка впливу податкової системи на забезпечення передумов економічного розвитку виконувалась із залученням методів економіко-статистичного та порівняльного аналізу, вибіркового обстеження з наступною екстраполяцією результатів.

Інформаційною базою дослідження слугували наукова монографічна література і статті вітчизняних і зарубіжних вчених; законодавчі акти і нормативно-методичні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади України та інших держав; статистичні дані, представлені в офіційних друкованих виданнях вітчизняних і міжнародних урядових і неурядових установ (Держкомстату України, Міністерства фінансів України, ДПА України, ОЕСР, МВФ, Євростату та деяких інших статистичних організацій).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному вирішенні важливого науково-прикладного завдання - обґрунтування теоретико-методологічних засад податкового механізму створення передумов економічного зростання. Основні положення дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну, полягають у тому, що:

уперше:

обґрунтовано концепцію податкового механізму як специфічної частини загального економічного механізму, яка виражає відносини з приводу перерозподілу суспільного продукту через податкову систему і характерні особливості якої зумовлюються економічною природою податків; розкрито сутність податкового механізму, з одного боку, як сукупності податкових органів держави, інститутів, форм і методів оподаткування, за посередництва яких узгоджуються державні інтереси з інтересами платників податків, забезпечуються формування фінансових ресурсів бюджету і розвиток економіки, а з іншого як конкретного способу функціонування елементів податкового механізму у системі управління податковим процесом, через який реалізуються економічні інтереси суб'єктів податкових відносин;

розкрито зміст податкового механізму створення передумов економічного зростання, що діє через вплив податків на поведінку суб'єктів економіки, а отже - на хід економічних процесів;

розроблено економіко-математичну модель економічного зростання на основі оцінки впливу податкових чинників на темп зміни основних економічних показників, що дозволяє оцінювати кількісні параметри впливу елементів податкового механізму на економічне зростання;

удосконалено:

методологічні підходи до розкриття економічної сутності податкової системи, відповідно до яких вона виступає у двох якостях: по-перше, як частина економічної системи країни, що характеризується сукупністю принципів, правил, законодавчих норм, які визначають форму і зміст податкових відносин між платниками податків і державою з приводу розподілу валового доходу; по-друге, як економічна організація суспільства у податковій сфері, з притаманною їй сукупністю державних органів і платників податків, які взаємодіють з приводу податків на підставі законодавчих норм оподаткування;

концептуальні підходи до формування моделей податкового механізму, адекватного завданням реалізації економічного поступу (варіанти таких моделей передбачають: перехід від системи оподаткування індивідуальних і корпоративних доходів до певних форм національного споживчого оподаткування; нівелювання чинників міжнародної податкової конкуренції на основі уніфікації (консолідації) методології оподаткування; диференціацію рівнів оподаткування за видами економічної діяльності відповідно до виробничо-технологічних особливостей і національних пріоритетів);

дістали подальший розвиток:

теоретичні засади визначення категорії “податки” як об'єктивно (історично, просторово, суспільно-економічно) зумовленої форми економічних відносин між платниками податків і державою з приводу перерозподілу суспільного доходу з метою фінансового забезпечення державних витрат, а також розкриття конкретно-економічного змісту податків;

методологічні та методичні підходи до дослідження галузевої структури джерел податкових доходів державного бюджету та зв'язків елементів податкового механізму зі структурними зрушеннями й динамікою економіки;

положення про взаємозв'язок розподілу податкового навантаження за видами економічної діяльності та тенденцій його зміни з динамікою економічного зростання (високе податкове навантаження на ключові галузі промисловості та низьке на фінансову діяльність, оптову і роздрібну торгівлю, операції з нерухомістю впливає на міжгалузевий перерозподіл економічних ресурсів (насамперед, капіталу) веде до “вимивання” коштів з реального сектора економіки на користь фінансово-посередницької сфери, поглиблює нераціональність структури економіки, гальмує економічне зростання).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення й висновки мають практичну цінність для вирішення завдань, пов'язаних з розробкою податкового механізму створення передумов економічного зростання в Україні.

Основні результати дисертаційного дослідження дістали відображення у наукових доповідях і аналітичних записках (підготовлених особисто та у співавторстві), які направлені органам державної влади та управління України, що підтверджено довідками про практичне впровадження наукових розробок (довідки ОІЕ НАНУ №12216/448 від 23.09.2005; ДПА України №31/6/330016 від 03.03.2009).

Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка в курсі “Макроекономіка” для студентів спеціальності “Фінанси” та в курсі “Економічна теорія” для студентів спеціальності “Економічна теорія” (довідка №055/57 від 09.04.2009).

Особистий вклад здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором дисертації самостійно. Особистий вклад автора у праці, опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на: Міжнародній науковій конференції “Інституційні трансформації та соціально-економічний розвиток” (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (Ірпінь, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток економіки і фінансів в умовах глобалізації” (Хмельницький, 2008); Міжнародному управлінському форумі “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005); Міжнародному форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (Харків, 2005); 69-й, 68-й, 65-й та 64-й наукових конференціях молодих вчених, аспірантів і студентів “Розроблення, дослідження і створення продуктів функціонального харчування, обладнання та нових технологій для харчової і переробної промисловості” (Київ, 2003, 2002, 1999, 1998).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертації опубліковано у 17 наукових працях, у т.ч. - 7 статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 1 розділі у колективній монографії, 9 публікаціях матеріалів і тез науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить авторові, становить понад 5,4 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 253 сторінки. Основний зміст роботи викладено на 212 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 4 таблиці та 11 рисунків, які займають 8 сторінок. Список використаних джерел включає 276 найменувань і займає 23 сторінки. 3 додатки розміщено на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні засади податкового механізму як чинника економічного зростання” розкрито сутність податків і методологічні основи податкового механізму в системі господарського механізму держави, досліджено еволюцію теорій оподаткування та становлення уявлень про податковий механізм економічного розвитку.

Підходи науковців до розгляду сутності податкового механізму не є сталими. Здебільшого, дослідники використовують термін “податковий механізм”, але його змістове наповнення, на нашу думку, обговорюється недостатньо, оскільки не акцентується увага на визначенні його як конкретної економічної категорії. Тому автор, використовуючи індуктивний і дедуктивний методи дослідження, розкриває зміст податкового механізму на основі знання про загальне сутність економічного механізму ринкової економіки.

Податковий механізм у системі економічного механізму є частиною цілого, вони співвідносяться як загальне та окреме. Податковий механізм можна розглядати як конкретний спосіб функціонування його елементів у системі управління податковим процесом, через які реалізуються економічні інтереси суб'єктів податкових відносин. У методологічному контексті податковий механізм виступає у суспільно-економічній та організаційно-економічній формах. Суспільно-економічний аспект податкових відносин виражає відносини власності на доходи, що перерозподіляються у суспільстві від власника на користь держави за посередництва податків. Ці відносини відображають здобуття державою права власності на частину валового суспільного продукту на безвідплатній (безеквівалентній) основі, об'єктивну спрямованість на забезпечення державних доходів, задоволення суспільних потреб і слугують регуляторами економічного розвитку. Організаційно-економічний аспект податкових відносин виступає у формі податкових органів держави та податкових інститутів, які забезпечують перерозподіл доходів та узгодження інтересів держави і платників податків.

Податковий механізм одночасно виступає як сукупність об'єктивних економічних відносин з приводу фінансового забезпечення існування держави через податки, а також як сфера свідомого податкового регулювання економічного розвитку.

У роботі розкрито сутність категорії “податок” як об'єктивно (історично, просторово, суспільно-економічно) зумовленої форми економічних відносин між платниками податків і державою з приводу перерозподілу суспільного доходу з метою фінансового забезпечення державних витрат. На основі узагальнення конкретно-економічних характеристик податків запропоновано таке визначення: податок - це обов'язковий, індивідуально безеквівалентний, регулярний і законодавчо встановлений державою грошовий внесок, сплачуваний особами, визнаними його платниками, для фінансового забезпечення діяльності держави щодо виконання нею відповідних функцій. Як платіж платника державі податок пов'язаний з переходом права власності на частину валового національного доходу від приватного суб'єкта економіки до публічного. Сплата податків обмежує економічні можливості їх платника, тому податки здатні стимулювати або стримувати економічні процеси. В умовах ринку через податки реалізуються механізми державного регулювання економіки.

Функції податкового механізму конкретизують функції економічного механізму у сфері податкових відносин і одночасно визначаються економічним змістом податків. Зокрема, до них належать: участь держави у процесах перерозподілу новоствореної вартості, що виступає у формі ВВП; підтримання рівноваги між інтересами держави (у податковому наповненні бюджету і цільових позабюджетних фондів) та інтересами платників податків (у привласненні доходів і використанні їх на власний розсуд у цілях як виробничого відтворення та розвитку, так і приватного споживання, а також одержання від держави суспільних благ); реалізація цілей і завдань податкової та економічної політики держави. Як макроекономічний важіль податковий механізм покликаний виконувати функції, зумовлені економічною природою податків і сутністю державної податкової політики: фіскальну, перерозподільну, контрольну та регулюючу. Ці функції органічно взаємозв'язані і виділяються окремо лише у теоретичних конструкціях.

Якісні та кількісні характеристики податкового механізму зумовлені технологією податкових відносин. Якісна визначеність податкового механізму забезпечується регулюванням пропорцій економічного розвитку через рух податків, стимулюванням підприємницької діяльності та інвестиційних потоків. При цьому використовується інструментарій податкового законодавства, який передбачає диференціацію умов оподаткування суб'єктів економіки та систему пільг для розвитку вітчизняного виробництва на інноваційній основі. Кількісні характеристики податкового механізму виражаються в абсолютних і відносних показниках (обсягів сплати різних видів податків податковими суб'єктами; нарахування та надходження платежів до державного бюджету; податкового боргу платників податків; рівнів податкового навантаження економіки, галузі, підприємства; тощо).

З точки зору сутності, податковий механізм це механізм узгодження інтересів держави та інтересів платників податків з приводу їх сплати на основі забезпечення дотримання наукових принципів оподаткування. Реалізація цих принципів ставить певні вимоги до пропорційної узгодженості рівня податкового навантаження та споживної вартості державних послуг, які надаються суспільству, а також повноти забезпечення індивідуальних потреб. У такому контексті податковий механізм бачиться чинником забезпечення економічного зростання, який, у свою чергу, реалізовує вплив податків на хід економічних процесів через поведінку економічних агентів.

Теоретичне осмислення ролі та функцій податків в економіці, що було започатковане ще класичною школою економічної науки і продовжується до сьогодні, забезпечило наукові засади для залучення податкового механізму у практику державного впливу на економічні процеси. Оскільки економічні реалії сучасного світу демонструють необхідність використання податкового механізму при розв'язанні проблем економічної динаміки, то сьогодні актуалізується пошук наукових концепцій, на які б могли спиратися політики при розробці програм антикризового регулювання. Теорії оподаткування, вироблені науковою думкою у процесі їх історичної еволюції, виступають методологічною основою для відповіді на актуальні питання сучасності.

Проведено систематизацію методологічних підходів, які використовувалися при розробці теорій оподаткування різних напрямів і шкіл в економічній науці: класичної політичної економії, кейнсіанства, неокласики, неоконсерватизму (економічної теорії пропозиції, монетаризму), теорії суспільного вибору. Показано, що уявлення про механізми впливу податків на економіку складались у нерозривному зв'язку із суспільно-економічним контекстом історичних епох, у яких вони виникали і здобували суспільне визнання. Наукові узагальнення господарської практики щодо закономірностей податкових механізмів функціонування економіки дають підстави для формування теорій оподаткування, які пропонують суспільству концептуальне бачення моделей податкових механізмів і принципів їх побудови, ролі й ваги податків в економіці, їх складу і структури. У міру сприйняття й суспільного визнання ці теорії стають основою для вироблення економічної політики держави у сфері оподаткування. З розвитком економіки, національних традицій та політики держави відбувається еволюція теорій оподаткування.

У другому розділі - “Аналіз податкової системи та її впливу на економічне зростання” - досліджено методологічні основи розподілу податкового навантаження як фактора суспільного добробуту та економічного зростання, розкрито методичні засади оцінки рівня оподаткування економіки та проаналізовано структурні особливості національної податкової системи у розрізі видів економічної діяльності.

Застосування методології теоретичної концепції оптимального оподаткування до розгляду проблем розподілу податкового навантаження як фактора суспільного добробуту та економічного зростання дозволило узагальнити та систематизувати мікро- і макроекономічні наслідки запровадження (збільшення) податків. Так, на мікрорівні податки зумовлюють зміну економічної поведінки їх платників (споживачів товарів і послуг, їх виробників і працівників), що проявляється в ефектах доходу та заміщення, ціновому ефекті та уникненні оподаткування. Макроекономічні наслідки полягають у зміні пропозиції та цін економічних ресурсів на ринку, структурних зрушеннях в економіці та гальмуванні економічної динаміки.

Податкова система покликана забезпечити суспільству якнайбільші доходи і справедливий їх розподіл ціною певної втрати ефективності. Тому оптимальною структурою податків можна вважати ту, за якої максимізується суспільний добробут, а вибір між справедливістю та ефективністю якнайкраще відповідає сподіванням суспільства. Обґрунтовано критерій оптимальності структури оподаткування, що полягає у максимізації суспільного добробуту і одночасній мінімізації чистих втрат від оподаткування, при цьому розподіл податків забезпечує економічну ефективність і якнайкраще відповідає уявленням суспільства про справедливість.

Визначено кількісні характеристики податкового механізму, однією з яких є рівень оподаткування, який відображає ступінь участі держави в економічних процесах і дохідні джерела державного бюджету. У макроекономіці узагальненим показником оцінки рівня оподаткування слугує податковий коефіцієнт (податкове навантаження). Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він відображає ту частину виробленого суспільством валового продукту, яка перерозподіляється через бюджет за допомогою податкового механізму. Також податкове навантаження виступає мірою економічних обмежень, які накладаються державою на суб'єктів економіки через вилучення коштів на сплату податків.

Досліджено зв'язок податкового навантаження та економічної динаміки в Україні (рис. 1). Визначено силу кореляційних зв'язків між прямим обкладанням податком на прибуток і показниками фінансових результатів і динаміки економічного зростання (табл. 1). При цьому з'ясовано таке. По-перше, зростання рівня податку на прибуток підприємств справляє негативний вплив на коефіцієнт покриття збитків прибутками, що пояснюється комбінацією об'єктивних і суб'єктивних причин. Так, прибуток підприємств після оподаткування зменшується, і саме це спонукає підприємства завищувати власні витрати, показувати штучні збитки, щоб скоротити податкову базу у поточному і майбутньому періодах. Отже, деформуються оцінки ефективності діяльності платників цього податку, стимулюються збільшення необґрунтованих витрат і зниження прибутковості, що, у свою чергу, призводить до таких негативних суспільно-економічних наслідків, як зниження рівня капіталізації економіки, і робить вітчизняні компанії непривабливими для зовнішнього інвестування. По-друге, між навантаженням економіки податком на прибуток і темпами зростання ВВП існує сильний від'ємний кореляційний зв'язок. Це означає, що зі зростанням тиску податку на прибуток блокується динаміка економічного розвитку. По-третє, з підвищенням рівня обкладання податком на прибуток істотно гальмується інвестиційна активність економіки, про що свідчить висока міра статистичного взаємозв'язку між величинами цих показників.

Рис. 1. Динаміка індексів макропоказників економіки, основних фінансових показників і навантаження податком на прибуток підприємств в Україні за 19902007 рр.

Таблиця 1

Статистики парного кореляційного зв'язку між рівнем навантаження економіки податком на прибуток підприємств та деякими показниками економічного розвитку

Така залежність пояснюється тим, що власні кошти підприємств, які формуються, насамперед, за рахунок прибутку, виступають основним джерелом інвестиційних ресурсів економіки. Зокрема, в Україні власні кошти підприємств покривають до 60% сукупних інвестицій в основний капітал, і тому будь-яке скорочення їх чистого прибутку внаслідок оподаткування призводить до втрати фінансових джерел інвестування, які не можуть бути компенсовані за рахунок незначних державних інвестицій у розвиток економіки.

На підставі аналізу етапів циклу кругообороту капіталу в ринковій економіці доведено, що нейтральних для підприємств податків не існує, оскільки вони реально сплачуються за рахунок поточних доходів і спричиняють економічні обмеження внаслідок відволікання коштів від можливих напрямів їх виробничого використання, а перекладання податків хоча й відбувається, але вже після закінчення виробничого циклу, коли вироблений продукт набуває товарної та грошової форм. З огляду на принцип ефективності виробництва, що діє лише тоді, коли всі форми економічної діяльності у підсумку забезпечують однакову доходність, уряди економічно розвинутих країн застосовують податкові стимули та пільгові податкові ставки щодо окремих галузей і видів промислової діяльності, надають інвестиційні податкові кредити або знижки на корпоративні вкладення у НДДКР.

Спростовано адекватність висновків західних дослідників (Дж.Мінца, Ф.Модільяні, М.Міллера) про нейтральність корпоративних податків щодо інвестиційних намірів фірми для країн з трансформаційними економіками внаслідок невідповідності основних передумов, а саме недосконалості фінансових ринків. Для підприємств України, внаслідок недосконалості її фінансових ринків, найраціональнішою стратегією щодо забезпечення процесів виробничого відтворення залишається використання їх власних коштів на капіталовкладення. Побудовано аналітичну модель, яка відображає механізм впливу податкової системи на економічне зростання на мікрорівні. Згідно з цією моделлю, чинниками економічної динаміки є частка реінвестування прибутку, а також фіскальне навантаження одиниці вартості реалізованої продукції. Збільшення сукупних фіскальних витрат зменшує обсяг власних коштів підприємства, що направляється на відтворення виробничого потенціалу, та спричиняє гальмування економічного зростання. Отже, зв'язок податкового навантаження та економічного зростання характеризується як взаємозалежність і взаємовплив.

За результатами дослідження змісту податкових відносин удосконалено методологічні підходи до розкриття економічної сутності податкової системи, відповідно до якої вона виступає у двох якостях: по-перше, як частина економічної системи країни, що характеризується сукупністю принципів, правил, законодавчих норм, які визначають форму і зміст податкових відносин між платниками податків і державою з приводу розподілу економічного продукту; по-друге, як економічна організація суспільства у податковій сфері, з притаманною їй сукупністю державних органів і платників податків, які взаємодіють з приводу податків на підставі законодавчих норм з оподаткування. Ця підсистема спрямована на забезпечення наповнення бюджету податковими доходами, регулювання економічних відносин і вплив на стан економіки. Аналіз структурних параметрів податкової системи дозволив виявити її сутність, будову, взаємозв'язок з економічним розвитком і визначити методи її впливу на господарський рух галузей національного господарства.

На основі запропонованої точки зору на податкову систему досліджено такі її характеристики, як структурні параметри у розрізі видів економічної діяльності. Розкрито об'єктивний характер зв'язку галузевої структури економіки та податкової системи. Побудова податкової системи безпосередньо пов'язана зі структурою економіки за видами економічної діяльності (галузями), яка визначальним чином впливає на податкову систему, формуючи податкові надходження до бюджету за видами податків. Крім того, структурні зрушення в економіці спричиняють істотні зміни у податковій системі.

Проаналізовано структуру податкових надходжень до Державного бюджету України за їх джерелами, що складаються, насамперед, з надходжень податків від промисловості, сфери послуг, торгівлі, будівництва й сільського господарства. Аналітичні дані свідчать про нерівномірну участь секторів економіки в утворенні доходів бюджету (табл. 2).

Таблиця 2

Структура податкових надходжень до Державного бюджету України у розрізі видів економічної діяльності за основними видами податків, % загальної суми надходжень

З'ясовано причини нерівномірності розподілу податкового навантаження між секторами економіки, що мають об'єктивне та суб'єктивне коріння і пояснюються структурним розподілом галузей у виробництві ВВП країни, специфікою галузевої податкової політики, галузевими відмінностями у виробничо-технологічних циклах і масштабах податкових баз за видами податків, недосконалістю методів господарювання та використанням різних схем “оптимізації” податкових розрахунків з бюджетом.

Розкрито, що протягом останніх років відбуваються істотні зміни усіх елементів податкової системи, викликані галузевими зрушеннями в економіці, які характеризують погіршення структури податкової системи у розрізі галузевих джерел наповнення бюджету. В цьому відображається схильність української економіки до примітивізації власної структури, до посилення залежності свого розвитку від добувних галузей, металургії та витіснення галузей з високим рівнем переробки; а також до гальмування розвитку наукомістких виробництв. Як наслідок, більша частина вільних інвестиційних коштів обертається на ринках нерухомості та торгівлі імпортними товарами, що не залишає перспектив для розвитку тих галузей національного господарства, які здатні забезпечити нашій країні довгострокове економічне зростання.

Виявлено суперечність податкових відносин у сфері спрощеної системи оподаткування - стрімке зростання доходів (податкової бази) супроводжується неадекватно повільним збільшенням податкових платежів. Джерела цього суперечливого явища ми вбачаємо у застосуванні різних систем оподаткування до суб'єктів великого, а також середнього й малого бізнесу. Поглиблене дослідження витоків виникнення зазначеної суперечності доводить хибність практики одночасного співіснування декількох систем (схем) оподаткування при необґрунтовано високих порогових значеннях застосування спрощеного оподаткування. Тим самим порушуються основоположні принципи оподаткування, провокуються такі проблеми вітчизняної податкової системи, як нерівномірність і несправедливість оподаткування, в першу чергу - тих сфер діяльності, що працюють у напівтіні і до яких не доходить увага податкових органів.

З використанням інструментів аналізу еластичності податків виявлено ступінь узгодженості змін, які відбуваються з податковим навантаженням на суб'єктів господарювання, порівняно зі зрушеннями в доходах платників податків. Виявлено сильну нерівномірність у розподілі фіскального навантаження між секторами економіки, а також чітко виражене перенесення основного податкового тиску на виробничі галузі замість невиробничих. Дійсно, у невиробничому секторі економіки рівень податкового навантаження був і залишається нижчим від середнього по економіці, а у виробничих галузях - вищим. Парадокс ситуації в тому, що реальний сектор економіки, який забезпечує матеріальне виробництво, робиться чинною податковою політикою менш привабливим для вкладання інвестиційних коштів у його розвиток, а отже як правило, міжгалузевий перелив капіталу відбувається не на його користь. Це саме стосується й окремих видів послуг, які впливають на якість економічного розвитку.

З метою аналізу причинно-наслідкових зв'язків у податковій сфері, таких, наприклад, як вплив темпів приросту податкових платежів на темпи зростання доданої вартості (доходу, ВВП) з урахуванням часового лагу використано розроблений автором показник - коефіцієнт еластичності бази оподаткування. Цей коефіцієнт показує міру уразливості результативного показника (яким можуть бути валовий або чистий доход, додана вартість або прибуток) поточного періоду до зміни податкових платежів попереднього періоду. Урахування часових лагів дозволяє виявити економічні наслідки податкових платежів. Коефіцієнт вимірює, на скільки процентів змінюється результативний фактор поточного періоду зі зміною податкових платежів попереднього періоду на 1%. Аналіз еластичності доданої вартості щодо зміни визначального фактора - сукупності податків на бізнес і на працю (табл. 3) дозволив виявити, що державна податкова політика, яка проводилася протягом періоду спостереження, була одним з чинників гальмування розвитку базових галузей та інноваційно-інвестиційних процесів в економіці.

Таблиця 3

Еластичність доданої вартості залежно від зміни податкових платежів з урахуванням часового лагу за видами економічної діяльності за 20012006 рр.

У третьому розділі - “Удосконалення податкового механізму як джерело забезпечення економічного зростання” - досліджено моделі реформування фіскальних систем країн світу, зокрема розкриваються можливості здійснення трансформації податкової системи США, а також аналізуються основні напрями реформування податкової системи ЄС. Обґрунтовуються напрями реформування податкової системи України для забезпечення її довгострокового економічного зростання.

З'ясовано, що одним з центральних елементів розбудови національного господарства кожної держави є пошук моделі податкового механізму, адекватного завданням реалізації економічного поступу. Ознакою ефективності податкового механізму виступає досягнення економічного зростання у створених податкових умовах. Удосконалення цього механізму є перманентним процесом, який продовжується на різних етапах економічного розвитку і є притаманним економічним системам усіх країн. Як правило, рушійними мотивами вдосконалення податкової системи виступають потреби державного регулювання економіки та підтримання темпів економічного зростання.

Охарактеризовано структуру податкової системи США як таку, що відзначається домінуванням прямих податків. Виявлено проблеми розвитку американської економіки, що зумовили необхідність розробки проекту докорінної трансформації всієї її податкової системи. Основною проблемою сучасної податкової системи цієї країни, яка, насамперед, позначається на ділових стратегіях економічних суб'єктів, є те, що оподаткування прибутків корпорацій спричиняє негативні ефекти для функціонування капіталу, внаслідок чого платники податків цієї групи вимушені йти “в тінь” або втрачають стимули до ведення й розширення бізнесу. Диспропорційність у розподілі податкового навантаження на виробничі фактори та перенесення його з капіталу на працю нівелюють стимули до розширення попиту на трудові ресурси і впливають на інвестиційні рішення економічних суб'єктів. Високе оподаткування праці при щедрому соціальному забезпеченні сприяє зростанню безробіття й тінізації трудових доходів. Отже, існує нагальна потреба у вирівнюванні податкового навантаження на усі форми капітальних активів і факторів виробництва, а також у зниженні середнього і граничного рівнів оподаткування праці та доходів від капіталів.

Показано переваги проекту реформування податкової системи США на основі заміни чинної системи оподаткування доходів (корпоративних та індивідуальних) на певну форму національного споживчого податку.

Передбачуваним результатом проекту цієї реформи є зміна впливу податкового механізму на суспільний перерозподіл. У свою чергу, її негативними наслідками вважаються поглиблення розшарування суспільства та руйнування механізмів згладжування диспропорційності доходів між багатими і бідними. При цьому ймовірно, що власники капітальних активів одержать граничну доходність від капіталу, сконцентрованого у руках багатих. Як наслідок, посилиться нерівномірність структури суспільного розподілу, адже обсяги привласнення усіх капітальних доходів, звільнених від оподаткування, значно зростуть відповідно до того, наскільки буде витіснено прогресивність оподаткування.

Проведене автором узагальнення наукових підходів щодо можливостей переходу податкової системи США з оподаткування доходів на оподаткування споживання свідчить про подолання давнього упередження проти непрямих форм оподаткування, які, нібито, не відповідають основним принципам раціональних податків. Таке ставлення суспільства до непрямого оподаткування закріпилося з часів класичної економічної теорії та панує по сьогодні. Подібні застереження втрачають актуальність на фоні гальмування економічної динаміки, а тим більше перспектив стагнації національного господарства. Перенесення бази оподаткування з доходів на споживання автоматично стимулюватиме населення до перегляду пропорцій у розподілі власних доходів на користь збільшення частки заощаджень і скорочення надлишкових споживчих витрат. Якщо держава своєю податковою політикою ще підтримуватиме продуктивне використання заощаджень і перетворення їх на виробничі інвестиції, то нова податкова система спрацьовуватиме як “вбудований стабілізатор”, який згладжуватиме негативні наслідки економічної нестабільності, а також як рушій розвитку виробництва на основі зняття податкових бар'єрів для розширеного відтворення продуктивного капіталу.

Розглянутий проект реформування податкової системи США заслуговує на увагу і може бути реалізований в умовах розвинутої ринкової економіки. Щодо України, то в умовах перманентних економічних криз, які вражають її національне господарство з початку ринкових трансформацій, слабкості системи адміністрування податків і низької податкової культури суспільства, реалізація у нас аналогічної моделі податкової реформи є передчасною.

Аналіз податкової системи ЄС свідчить, що вона складається з податкових систем країнчленів цієї організації, які на сьогодні характеризуються широким різноманіттям усіх ознак - починаючи з амплітуди коливань рівнів участі національних держав у перерозподілі власного ВВП, набору податків, умов і ставок оподаткування за кожним видом податку і закінчуючи методологією визначення податкових баз і національними особливостями бухгалтерського обліку. На основі аналітичних оцінок з'ясовано, що відсутність єдності у характеристиках податкових систем країнчленів ЄС призводить до податкової конкуренції, яка визначальним чином впливає на спрямування перерозподілу ресурсних потоків - капіталів й робочої сили від країн з несприятливою податковою системою до країн, де для ведення бізнесу створено “податковий рай”. Цим зумовлюється актуальність створення загальноєвропейської податкової системи, і в першу чергу спільної консолідованої корпоративної податкової бази, яку передбачено втілити у реальність до 2015 р.

Розкрито змістові особливості проекту створення єдиної моделі податкової системи ЄС. Так, проектом передбачено різноманітні нюанси розрахунків доходів і витрат окремої компанії, пов'язаних осіб, виокремлення доходів, одержаних на ринках ЄС і “третіх” країн, доходів філій компаній, що є необхідним для запобігання виникненню суперечностей у ході практичного використання цих методологічних норм. Безумовна перевага проекту полягає в узгодженні норм податкового і бухгалтерського обліку. Планується, що оподатковувані прибутки компаній, які працюють більш як в одній країніучасниці ЄС, розраховуватимуться за однією спільною для ЄС формулою, а не за 27 різними для кожної країни формулами, як це відбувається нині. Прибутки направлятимуться до країн, де компанії ведуть бізнес, і там оподатковуватимуться за ставками податку відповідних держав. Статус національних податків залишатиметься власною справою кожної держави. Механізм розподілу розрахункових прибутків між країнами це досить складне і тонке питання. Відомі пропозиції використання одного з трьох кількісних критеріїв, а саме праці, матеріальних активів та обсягів реалізації. Щодо показника обсягів реалізації ведуться дискусії, в яких Європейська комісія схиляється до показника продажів за місцем призначення, а не за місцем походження товару. Але від запровадження такого критерію у виграшному становищі будуть великі країни, де більшими є обсяги продажів і споживання, тоді як малі країни зазнають втрат.

Вивчення напрямів трансформації системи оподаткування ЄС важливе для України, оскільки реформування вітчизняної податкової системи відбувається у руслі адаптації національного податкового законодавства до відповідного законодавства ЄС.

Доведено, що в Україні податкова політика щодо створення передумов економічного розвитку не набула ознак системності та послідовності. Очікуване реформування податкової системи України зумовлює необхідність визначення науково обґрунтованих податкових ставок для різних галузей економіки, в основу диференціації яких мають бути покладені значущість кожного виду господарської діяльності для забезпечення перспектив суспільно-економічного розвитку, а також об'єктивні виробничо-технологічні параметри. Узагальнено напрями формування ефективної податкової системи України, що диференціюються різними авторами залежно від виявлених проблем у її функціонуванні. Зокрема, з позицій інституціональної методології, ключовими проблемами вважаються істотні масштаби ухилення від сплати податків та опортуністична поведінка платників податків у відносинах з державою та податковими інституціями; нерівновага інтересів суб'єктів податкових відносин; недієвість формальних інститутів податків і невідповідність неформальних практик законним нормам взаємодії економічних агентів. Невідповідність між типами правил спричиняє нерівномірність і несправедливість у розподілі податкового навантаження між економічними агентами різних видів економічної діяльності та в їхній підприємницькій поведінці породжуючи, разом з тим, конфлікт інтересів платників податків.

Розкрито зміст інфляційного податку та механізм його впливу на економічний розвиток внаслідок надлишкової грошової емісії, не забезпеченої відповідним зростанням товарної маси. Хоча держава одержує тимчасовий додатковий доход, все ж відбувається знецінення грошей, а отже і податкових надходжень до бюджету. Для підприємств реального сектора економіки сполучення інфляції з високим рівнем оподаткування прибутку зумовлює падіння обсягів виробничих інвестицій, а також зниження привабливості інструментів фондового ринку через втрату їх доходності. Тиск інфляційного податку посилює втрати підприємств, оскільки сума їх податкових платежів збільшується кратно темпу інфляції. Постійне зростання цін на виробничі ресурси призводить до недоінвестування реального сектора економіки і неоптимального розміщення ресурсів за галузями (призупинення оновлення основного капіталу і підвищення рівня його зносу, нагромадження фізично і морально застарілого устаткування, пригнічення інноваційних процесів), що, у свою чергу, гальмує економічний розвиток.

В умовах високої інфляції обґрунтовується необхідність диференціації податкових ставок відповідно до об'єктивних виробничо-технологічних параметрів видів економічної діяльності та пріоритетів економічної політики.

Розроблено економіко-математичну модель економічного зростання на основі оцінки впливу податкових чинників на темп зміни основних економічних показників. Із застосуванням кореляційно-регресійного моделювання визначено кількісні параметри впливу елементів податкового механізму на економічне зростання. Вихідним припущенням слугувало положення про те, що метою держави при виборі податкового механізму є досягнення максимального темпу зростання економіки при фіксованій частці державних витрат у ВВП. Параметри рівнянь регресії переважно є такими, що зростання темпів оподаткування асоціюється, як правило, з прискоренням зміни показників економічного розвитку. Знак при коефіцієнтах регресії переважної кількості рівнянь є додатним. Від'ємним він виявився тільки при факторній ознаці “податок на додану вартість” у рівняннях множинної регресії, де результативними ознаками виступають чистий прибуток і чистий збиток за 20012006 рр., що свідчить про неоднозначність впливу механізму цього виду податку на кінцеві фінансові результати діяльності підприємств: негативний вплив на динаміку чистого прибутку є дещо сильнішим, ніж позитивний - на динаміку чистого збитку. Результати множинного моделювання залежності темпів зростання реалізаційних доходів від темпів зростання факторних ознак (податку на додану вартість, податку на прибуток і нарахувань на фонд заробітної плати соціального призначення) підтверджують значущість впливу податкового механізму на економічне зростання. Але зв'язок податкової системи з економічною динамікою має складний характер. Наявність позитивної залежності не дає підстав для спрощено-оптимістичного сприйняття збільшення сплати податків як ознаки економічного зростання, а також не заперечує негативного впливу податків на формування власних коштів підприємств і джерел для покриття інвестицій у розвиток.