Регуляторна політика в Україні: методологія формування та режими реалізації в сфері малого підприємництва

Перевагами спеціальних диференційованих режимів оподаткування для держави є: прозорість бази оподаткування, що виключає її перекручування; неможливість ухилення від сплати податків; значне зростання оподатковуваної бази за рахунок залучення до сплати податків тих підприємств, які показували в звітності збитки; гарантовані зростаючі надходження в соціальну сферу; збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку України у зв'язку з привабливістю умов оподаткування; скорочення витратної частини бюджету на утримання контролюючих органів.

Для платників податків переваги будуть такими: виникає пряма зацікавленість в зниженні собівартості продукції (робіт, послуг), оскільки це стає найефективнішим способом збільшення прибутку. Запрацює механізм переходу економіки України в цивілізоване русло; відпаде головна причина відходу в "тінь" - необхідність завищення собівартості продукції з метою заниження показників прибутку і ПДВ; переважна частина вільного залишку прибутку прямуватиме до фонду розвитку підприємства, на реконструкцію і модернізацію виробництва, оскільки ці суми будуть звільнені від прямих податків, що неминуче приведе до розвитку всіх галузей економіки і промисловості; в умовах пропонованого диференційованого податку з реалізації почне працювати механізм залучення великого інтелектуального потенціалу України з метою підвищення продуктивності праці, пошуку нових резервів для зниження собівартості, і це стане найвигіднішим вкладенням коштів для будь-якого підприємця і керівника.

У п'ятому розділі «Формування локальних режимів сприяння малому підприємництву в старопромисловому регіоні» досліджуються пріоритетні напрями та особливості розвитку малого підприємництва в умовах структурних перетворень економіки старопромислових регіонів, форми та франчайзинговий режим формування мережі елементів підприємницької інфраструктури.

Основні напрями структурних перетворень економіки вуглепромислових територій наведено у табл. 5.

Таблиця 5. Основні напрями структурних перетворень економіки старопромислових регіонів

Реструктуризація вугільної галузі	Реструктуризація підприємств інших галузей	Перетворення у виробничій і невиробничій інфраструктурі	Інституційні перетворення
Збереження вугільної спеціалізації території	Створення нових виробництв на базі майна ліквідовуваних підприємств	Муніципалізація об'єктів соціальної інфраструктури	Приватизація муніципальних підприємств
Ліквідація неперспективних підприємств вугільної галузі	Сприяння розвитку малого й індивідуального підприємництва	Модернізація соціальної інфраструктури	Реструктуризація фінансово-кредитної системи
Реорганізація вугільних підприємств з виділенням конкурентоспроможних виробництв (диверсифікація)	Перепрофілювання технологічно пов'язаних з вугільною галуззю підприємств	Модернізація інженерної інфраструктури	Створення фондів підтримки підприємництва
Перепрофілювання підприємств вугільної галузі	Створення бізнес-інкубаторів, технопарків і технополісів	Створення підприємств зі здійснення природоохоронних заходів	Реструктуризація власності

Основним способом подолання диспропорцій соціально-економічного розвитку старопромислових регіонів є здійснення комплексних структурних перетворень економіки вхідних у них локальних вуглепромислових територій (шахтарських міст, районів). При цьому вибір напрямів структурних перетворень повинен здійснюватися з урахуванням чинників розвитку містоутворю- вальних підприємств (включаючи їх ліквідацію і диверсифікацію), соціальних, економічних і екологічних наслідків їх реструктуризації, заходів державної підтримки на національному, регіональному, галузевому рівнях.

Для малого бізнесу старопромислового регіону як пріоритети визначено:

формування в регіоні мережі конкурентоспроможних кластерів;

підвищення питомої ваги сектора послуг;

посилення інноваційної складової в середовищі суб'єктів малого підприємництва регіону;

розвиток підприємницької інфраструктури регіону.

1. Формування в регіоні мережі конкурентоспроможних кластерів. Кластер визначається як науково-індустріальний комплекс, сформований на базі територіальної концентрації мереж постачальників, виробників і споживачів, зв'язаних технологічним ланцюжком і виступаючих альтернативою секторальному підходу. При цьому територіальне з'єднання групи успішно функціонуючих підприємств створює сильні конкурентні позиції на різних ринках.

Різного роду кластери є ключовим осередком регіональної або міської економіки. Приклад такого транскордонного нанотехнологічного кластера, що формується на базі підрозділів Бєлгородського державного університету (Росія) і Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка, Донецького фізико-технічного інституту ім. О.О.Галкина та Інституту економіки промисловості НАН України.

Слід відзначити, що вже зараз Бєлгородський держуніверситет, Інститут економіки промисловості НАН України і Луганський національний університет ім. Т. Шевченка юридично оформили свої відносини договором про науково-технічну співпрацю. Інститут економіки промисловості НАН України і Донецький фізико-технічний інститут ім. О.О. Галкина створили свої філії при відповідних кафедрах Луганського національного педуніверситету ім. Т.Шевченка. На підставі проведеного дослідження можна визначити основні етапи формування транскордонного нанокластера: 1) створення філії головного з проблеми інституту НАН України при відповідній кафедрі українського університету - партнера; 2) укладання Договору про співпрацю з іноземним партнером; 3) забезпечення структурних підрозділів, що займаються нанотехнологічними дослідженнями, взаємодоповнюючим устаткуванням; 4) забезпечення кадрами, стажування, наукові обміни; 5) забезпечення фінансування шляхом залучення коштів регіональних і національних програм, місцевих олігархів через створення відповідних регіональних фондів; 6) вироблення національної і регіональної стратегії диверсифікації традиційних галузей спеціалізації регіонів і міст; 7) забезпечення бізнес-інкубування МП і тиражування нанотехнологічних розробок.

2. Регіональна політика у сфері послуг. У найзагальнішому вигляді сервісна політика може бути визначена як комплекс дій держави, направлених на зміну структури економіки за рахунок створення сприятливіших умов (інституційних, фінансових, економічних, організаційних) для розвитку пріоритетних секторів і виробництв, орієнтованих на надання різного роду (або конкретних видів) послуг.

При визначенні пріоритетних видів послуг для регіону може бути використана система з шести базових критеріїв, що оптимізують вибір: послуга (або група послуг) має стабільний (хоч би на короткострокову і середньострокову перспективу) споживчий попит; послуга (група послуг) повинна володіти експортним потенціалом; це пов'язано з тим, що: а) необхідно диверсифікувати і збільшувати експорт послуг; б) можливості зростання окремих видів послуг, орієнтованих тільки на внутрішній ринок, будуть в найближче десятиліття обмежені відносно невисоким кінцевим попитом; послуги не повинні бути енергоємними, оскільки в осяжній перспективі зростання цін на енергоносії істотно позначиться на вартості послуг і товарів; освоєння послуг не повинно бути капіталомістким, оскільки на значні інвестиції розраховувати не доводиться; нові послуги в основному носять інтелектуальний характер, що дозволить підвищити зайнятість надмірно освіченого населення регіону; послуги викликають мультиплікативний ефект розвитку інших галузей економіки.

Вказаним вимогам тою або іншою мірою відповідають такі види (групи) послуг: наукоємні діагностичні та експериментальні послуги (медичні, біогенні, лазерні); послуги з програмного забезпечення; послуги з інформаційних технологій; послуги сучасного зв'язку; послуги з комерціалізації інновацій; ділові (і перш за все консалтингові) послуги; послуги вищої і післядипломної освіти (зокрема для іноземних громадян) та інші.

3. Посилення інноваційної складової розвитку малого бізнесу. Науково-технічний потенціал - один з найважливіших ресурсів управління малих і середніх підприємств (МСП), вирішальний чинник підтримки їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Хоча за рівнем розвитку техніки і технології МСП відрізняються великою диференціацією (разом із фірмами, де виробничий процес проходить початкову стадію механізації, є високорозвинуті компанії, що спеціалізуються на проведенні НДДКР у високотехнологічних наукоємних галузях, зокрема з використанням інформаційних, нано- і біотехнологій), загальною тенденцією ще не стало підвищення ролі малого бізнесу в науково-технічному розвитку країни і регіону. У подальші роки нанотехнології знаходитимуться в центрі наукових досліджень, технологічних розробок і комерційних підприємств, так що знати про них повинні всі. Тому в перспективі вони можуть стати основою формування структур у рамках Донецько - Слобожансько - Північнокавказького єврорегіону в складі з боку України - Харківської, Донецької і Луганської областей, а з боку Росії - Бєлгородської, Ростовської, Воронізької областей і Краснодарського краю. Включення до складу єврорегіону Воронізької області і Краснодарського краю обумовлено наявністю регіональних центрів нанотехнологій і наноіндустрії. У структурі транскордонної єврорегіональної інноваційної системи (ТЕРНІС) можуть бути виділені два основні блоки: створення і розповсюдження знань; впровадження і використання знань.

4. Розвиток підприємницької інфраструктури регіону. Для розвитку підприємницької інфраструктури старопромислових регіонів локальним спеціальним режимом реалізації виробничих інтеграційних функціональних зв'язків є субпідряд, режимом реалізації виробничо-збутових зв'язків - франчайзинг, режимом реалізації виробничо-фінансових зв'язків - лізинг, а режимом реалізації інноваційних функціональних інтеграційних зв'язків - венчурне фінансування. У роботі пропонується узагальнений поетапний підхід (1 - пілотного проектування; 2 - дуплікування; 3 - франчайзингового тиражування) до формування мережі елементів підприємницької інфраструктури (ЕПІ) навколо ядра системи як таке приймається регіональне відділення Торговельно-промислової палати (ТПП) України і регіональний фонд підтримки підприємництва. Головне завдання - створення максимально можливої кількості ЕПІ в містах і районах області. Важливим чинником успішної діяльності ЕПІ є його місцерозташування, що дозволяє легко встановлювати контакти з різноманітними фірмами-постачальниками і споживачами нової продукції і технологій; наявність транспортних систем і можливість доступного виходу на ринки, зокрема світові.

Наприклад, основний показник ефективності такого ЕПІ, як бізнес-інкубатор, - кількість фірм, випущених за час існування, і кількість нових робочих місць, створених його фірмами-орендарями. Для розрахунку верхньої і нижньої межі необхідної забезпеченості бізнес-інкубаторами може бути використана формула: К_бі = N / К _n, де К_бі - необхідна кількість бизнес-інкубаторів у місті; N - чисельність населення міста; К_n - нормативна чисельність населення, що припадає на один бізнес-інкубатор в європейських країнах. У нашому випадку для розрахунку нижньої і верхньої межі вона склала відповідно 75 і 50 тис. чол. Виходячи з цих співвідношень в роботі була розрахована на найближчу перспективу верхня і нижня оцінка необхідної кількості бізнес-інкубаторів у Донецькій і Луганській областях.

У даний час у Донецькому регіоні в рамках Державної компанії з реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризация" діють такі дирекції: у Донецькій області - Пролетарська, Червоногвардійська, Горлівська, Макіївська, Єнакіївська, Селідівська, Торезька; у Луганській області - Антрацитівська, Краснодонська, Стаханівська, Кіровська, Брянківська. Вони повністю «перекривають» території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності у двох областях, тому доцільно, щоб вони й узяли на себе основну організаційну роботу зі створення бізнес-інкубаторів в ареалі своєї діяльності.

ВИСНОВКИ

Головною ідеєю роботи виступає обґрунтування можливості конструювання в межах державної та регіональної регуляторної політики спеціальних режимів прискореного розвитку малого підприємництва як структуроутворюючого чинника змішаної економіки, розробка теоретичних основ формування відповідних організаційно-економічних умов, стимулюючих розвиток малого підприємництва в Україні на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Підприємництво розглядається як процес самооновлення і самоорганізації індивідуумів і підприємств, здійснюваний у взаємодії з мікро- і макросередовищем їх функціонування з метою максимізації можливостей підприємця задовольняти комплекс його соціально-економічних потреб у рамках нерівноважного динамічного балансу суперечливих соціально-економічних інтересів учасників цього процесу - індивідуумів, організацій і суспільства в цілому.

1. Режим у сфері державного регулювання ринку об'єднує два різновиди засобів: режим здійснення підприємницької діяльності; режим регулювання підприємницької діяльності. Кожний із вказаних режимів має свої особливості. Режим здійснення підприємницької діяльності характеризується переважанням публічних обов'язків. Це обумовлено загальнодозволенним типом регулювання діяльності підприємців (принцип "дозволено все, окрім прямо забороненого законом"), заснованим на конституційній свободі підприємницької діяльності. Всі особливості такого режиму залежать від тих цілей, які переслідує держава, а їх реалізація зачіпає підприємницьку діяльність господарюючих суб'єктів. Саме тому режим здійснення підприємництва найтіснішим чином пов'язаний з правовим статусом підприємців і визначає обсяг їх прав і обов'язків залежно від конкретного виду діяльності.

2. Режим регулювання підприємницької діяльності: 1) нормує діяльність органів державної влади у сфері економіки; 2) направлений на забезпечення виконання публічних вимог до підприємницької діяльності в регулятивних і охоронних відносинах; 3) залежить від режиму здійснення підприємницької діяльності і забезпечує його реалізацію; 4) зосереджується на компетенції уповноважених органів. Остання обставина обумовлена дозвільним типом регулювання, що діє відносно органів державної влади (принцип "заборонено все, окрім прямо дозволеного законом").

3. Режими активізації розвитку підприємництва можуть бути систематизовані у вигляді чотирьох груп: організаційно-правові, фінансові, економічні і соціальні. Важливим є використання їх у комплексі на макро-, мезо- і мікрорівнях. Так, ефективне використання режимів страхування, кредитування, санації і банкрутства на мікрорівні неможливе без реалізації механізмів, пов'язаних із вдосконаленням нормативної і правової бази, проведенням відповідної політики держави, розробкою програм соціально-економічного розвитку регіонів. Недостатня увага до вказаних режимів знижує ефективність як приватизаційних процесів, так і розвитку підприємницького сектору економіки. Особливої важливості вказані режими набувають в даний час, коли основна маса невеликих державних і комунальних підприємств вже приватизована і розвивається за законами ринкової економіки. Розробка і реалізація режимів, сприяючих розвитку малих підприємств, повинні бути направлені головним чином не на надання будь-яких переваг, а на усунення дискримінації в їх діяльності і їх адаптації до ринкових умов господарювання.

4. Масова мала приватизація як процес вже завершена, хоча Фонд держмайна України і продовжує продавати об'єкти групи А, об'єкти незавершеного будівництва, об'єкти соціальної сфери. Якість об'єктів групи А знижується, а їх значущість зменшується. Якщо раніше виставлялися на продаж цілісні майнові комплекси (магазини, ресторани, торгові об'єкти, підприємства служби побуту), що діяли, в даний час в основному продаються будівлі, приміщення і невеликі об'єкти, устаткування й інші засоби виробництва. У той же час мала приватизація залишається одним з провідних напрямів структурної перебудови економіки регіонів, де перед органами приватизації постають завдання пошуку добросовісних і ефективних інвесторів-власників, поповнення державного і місцевих бюджетів за рахунок продажу і передачі в оренду державного і комунального майна, контролю за виконанням договорів купівлі-продажу майна при приватизації і договорів оренди.

5. Актуальною залишається і проблема реформування системи адміністрування податків. Це, можливо, ще складніше завдання, ніж зменшення податкового тягаря. Потрібно позбавитися від складності регулюючих норм, різночитання законів, поліпшити відносини між платниками податків і податковою службою. В адміністративному реформуванні податкової служби існує значний потенціал підвищення ефективності діяльності як самої служби, так і функціонування всієї податкової системи. Відсутність відповідних кадрів і кваліфікації створює умови для потрапляння малого бізнесу в інституційні пастки, єдиним ефективним способом подолання яких і є спрощені системи оподаткування, які через це слід було б об'єднати в одну групу із спеціальними режимами оподаткування, виділивши в окрему підгрупу спеціальні режими оподаткування малого бізнесу. У роботі пропонується створення диференційованої багаторозрядної шкали оподаткування малого бізнесу, в основу якої покладений принцип зниження податкового навантаження на 1 грн. реалізованої продукції у міру розширення бізнесу і створення нових робочих місць.

6. Державна політика розвитку окремих елементів інфраструктури інноваційної підтримки малого підприємництва спрямована на: створення економіко-правових умов для формування інфраструктури інноваційного розвитку малого підприємництва і розширення законодавчої бази; розробку додаткових стимулів для розвитку суб'єктів підприємництва інноваційного напряму діяльності; забезпечення контролю якості й асортименту послуг, які надаються окремими елементами інноваційної інфраструктури, потребам підприємців, максимального їх наближення до суб'єктів малого підприємництва; оптимізацію співвідношення в розвитку малого підприємництва й інноваційної інфраструктури його підтримки; впровадження досягнень науково-технічного прогресу; забезпечення зайнятості значної частини населення.

7. На рівні органів державної виконавчої влади щодо окремих елементів інфраструктури, які займаються інноваційною діяльністю, пропонуються до реалізації такі заходи: формування законодавчої бази для створення франчайзингових мереж таких елементів інфраструктури малого підприємництва, як субконтрактингові центри, бізнес-центри, бізнес-інкубатори, технологічні і наукові парки, інноваційні центри; визначення основних критеріїв діяльності бізнес-центру, бізнес-інкубатора, інноваційного центру шляхом розробки Типового порядку їх роботи в частині базових послуг, які повинні ними надаватися; постійне сприяння процесу розвитку бізнес-інкубування в Україні як найбільш ефективного елементу ринкової інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва під час переходу держави до інноваційної моделі розвитку економіки; моніторинг стану розвитку інноваційних елементів інфраструктури підтримки малого підприємництва; визначення чітких стандартів розмежування організаційно-правових форм їх діяльності, уніфікації послуг, які ними надаються; розробка відповідних критеріїв і процедур сертифікації бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів та інноваційних центрів для підвищення якості їх роботи в частині інноваційної діяльності; забезпечення методичною допомогою місцевих органів влади щодо створення регіональних мереж інноваційних структур; законодавче забезпечення мотивації до створення промислових територіально-галузевих виробничих схем у вигляді інноваційно-промислових кластерів для організації кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва.

8. На рівні регіональних і місцевих органів виконавчої влади повинна бути сформована система, побудована на принципах єдності стратегічного (на період 10-15-20 років) підходу, середньострокової політики сприяння розвитку підприємництва на термін повноважень відповідної ради (на 4-5 років) і короткострокових (на 2 роки) програм сприяння розвитку підприємництва. У рамках формування такої системи пропонується: створення в структурі обласних державних адміністрацій і виконкомів великих міст головних управлінь розвитку підприємництва і регуляторної політики; сприяння процесу створення нових інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, кластерів як суб'єктів інноваційної діяльності в регіонах України шляхом надання повної або часткової фінансової допомоги від місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та ін.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Монографії

1. Ляшенко В.И. Регулирование развития малого предпринимательства в Украине: проблемы и пути решения. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. - 452 с.

2. Ляшенко В.И. Регулирование развития экономических систем: теория, режимы, институты. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2006. - 668 с.

3. Ляшенко В.И., Хахулин В.В. Экономико-правовое обеспечение развития субъектов малого предпринимательства (зарубежный опыт и перспективы его использования в Украине). - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2001. - 456 с.

Особистий внесок: узагальнення іноземного та вітчизняного досвіду підтримки малого підприємництва.

4. Дятченко Л.Я., Ляшенко В.И., Павлов К.В. Малое предпринимательство в странах СНГ. - М.: Магистр, 2007. - 508 с.

Особистий внесок: режими оподаткування, які стимулюють розвиток малого підприємництва в Україні.

Статті у наукових фахових виданнях

5. Ляшенко В.И., Толмачева А.Ф. Малые формы хозяйствования в экономической системе региона // Региональное управление: опыт и проблемы: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП АН Украины, 1990. - С. 104-114.

Особистий внесок: місце малого бізнесу в регіональній економіці.

6. Ляшенко В., Толмачева А. Проблемы становления предпринимательства в условиях перехода регионов к рынку // Малый бизнес, рынок и общество. - 1992. - № 1-2. - С. 5-13.

Особистий внесок: аналіз формування підприємницького сектора в регіонах України.

7. Ляшенко В.И., Толмачева А.Ф. Регионализация и социально-экономические условия развития предпринимательства // Экономика региона, предприятий и рыночные отношения: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП АН Украины, 1992. - С. 61 - 69.

Особистий внесок: аналіз результатів анкетного опитування підприємців.

8. Ляшенко В.І., Ржавський О.М. Франчайзинг як чинник сприяння розвитку малого бізнесу в регіоні // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - С. 76-88.

Особистий внесок: визначення моделей франчайзингу.

9. Ляшенко В.И. Бизнес-инкубаторы в системе инфраструктуры поддержки малого предпринимательства // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - Т. 1. - С. 58-68.

10. Ляшенко В.И. Формирование условий для развития малого предпринимательства (опыт Польши) // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. - Т. 1. - С. 72-85.

11. Ляшенко В.И. Специальные режимы хозяйствования в экономических системах // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2002. - С. 203-206.

12. Ляшенко В.И., Гайдатов А.В. О перспективах создания сети бизнес-инкубаторов в Донецкой области // Наукові праці Донецького державного технічного ун-ту. Сер.: Економічна. - Донецьк: ДонДТУ, 2002. - Вип. 47. - С. 176-183.

Особистий внесок: розрахунки потреби в бізнес-інкубаторах у містах регіону.

13. Ляшенко В.И. О критериях определения субъектов малого и среднего предпринимательства // Економіка промисловості. - 2002. - № 1. - С. 19 - 26.

14. Ляшенко В.И. Теоретические предпосылки предпринимательства как формы реализации частного интереса в экономике // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С. 68-80.

15. Ляшенко В.И. Об одном подходе к системно-институциональному определению экономических режимов // Наукові праці Донецького національного технічного ун-ту. Сер.: Економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2003. - Вип. 55. - С. 194-200.

16. Ляшенко В.И. Специальные международные режимы хозяйствования и трансграничное сотрудничество // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ: сб. науч. тр. - Донецк-Свиштов-Албена: ДонНУ, 2003. - С. 207-211.

16. Ляшенко В.І., Марченко В.М. Єврорегіони як спеціальні режими транскордонного економічного співробітництва // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України: зб. наук. праць. - Вип. 5 (XLIII). - Ч. 2. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - С. 187-194.

Особистий внесок: особливості спеціального режиму єврорегіонів.

17. Ляшенко В.І. Формування сприятливих режимів розвитку малого бізнесу в регіонах України // Схід. - 2003. - № 7. - С. 18-23.

18. Ляшенко В.И., Соколова Т.В. Роль системы межрегиональных маркетинговых центров в создании благоприятного режима хозяйствования для субъектов малого предпринимательства // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. - С. 127-137.

Особистий внесок: аналіз розвитку мережі міжрегіональних маркетингових центрів.

19. Ляшенко В.І. Про один підхід до моделювання оцінки ефективності застосування єдиного податку в Україні // Наукові праці Донецького національного технічного ун-ту. Сер.: Економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2003. - Вип. 68. - С. 182-192.

20. Ляшенко В.І., Соколова Т.В., Шпак І.О. Зміни інституціонального середовища та вдосконалення регулювання малого підприємництва в області // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - Т. 1. - С. 220-227.

Особистий внесок: пропозиція щодо створення управління з питань розвитку підприємництва.

21. Ляшенко В.И. Алгоритмическая замкнутость экономических институтов как механизм противодействия коррупции // Наукові праці Донецького національного технічного ун-ту. Сер.: Економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2004. - Вип. 70. - С. 228-234.

22. Ляшенко В.И. Институционально-теоретические предпосылки введения специальных режимов хозяйствования в переходных экономиках // Проблемы экономики и управления. - 2004. - № 1-2. - Ч. 1. - С. 11-37.

23. Ляшенко В.І. Моделювання напрямків удосконалення застосування фіксованого податку в Україні // Вісник Академії економічних наук України. - 2004. - № 1. - С. 60-67.

24. Ляшенко В.И. Эволюция концепций предпринимательской деятельности // Вісник економічної науки України. - 2004. - № 2. - С. 113-122.

25. Ляшенко В.И. Институциональные предпосылки коррупции в процессе регулирования развития малого предпринимательства // Управление экономикой переходного периода: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - С. 74-90.

26. Ляшенко В.И. Эффективность специальных режимов налогообложения малого бизнеса: институциональные аспекты // Наукові праці Донецького національного технічного ун-ту. Сер.: Економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2006. - Вип. 103-2. - С. 160-170.

27. Ляшенко В.І. Про доцільність формування системи спеціальних диференційованих режимів стимулювання розвитку підприємництва // Економіст. - 2006. - № 6. - С. 34-38.

28. Ляшенко В.И. Перспективы использования франчайзингового режима формирования региональной сети элементов инновационной предпринимательской инфраструктуры // Економічний вісник Донбасу. - 2006. - № 4. - С. 77-100.

Матеріали наукових конференцій

29. Ляшенко В.И. О необходимости региональной политики поддержки малого бизнеса //Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики: материалы Всеукраинской межвуз. науч.-практ. конф. 20 мая 2000 г. - Симферополь: НИЦ КАПКС, 2000. - С. 200-202.

30. Ляшенко В.И. Региональная политика содействия развитию инновационного предпринимательства на региональном уровне // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип.XVI. Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір: Матеріали доп. міжнар. наук.-практ. конф. 29-30 черв. 2000 р. - Львів: ІРД НАН України, 2000. - С. 169-180.

31. Ляшенко В.И., Прутник Э.А., Соколова Т.В. О необходимости создания региональных лизинговых компаний для поддержки малого бизнеса // Региональная экономика и механизмы управления ее развитием: материалы Всеукраинской межвуз. науч.-практ. конф. 6-7 апр. 2001 г. - Симферополь: КАПКС, 2001. - С. 207-209.

Особистий внесок: структура лізингової компанії.

32. Ляшенко В.И., Гайдатов А.В. Об одном подходе к формированию сети бизнес-инкубаторов в Донецкой области // Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации: материалы обл. науч. - практ. конф. 23 нояб. 2002 г. - В 3 ч. - Донецк: ДИЭХП, 2002. - Ч. 2. - С. 281-286.

Особистий внесок: етапи створення мережі та типи бізнес-інкубаторів.

33. Ляшенко В.І. Регіональна політика сприяння реалізації приватного інтересу в малому бізнесі // Социально-экономические аспекты промышленной политики: региональная политика - организационные и экономические механизмы: материалы докл. всеукраинской науч.-практ. конф. «Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины» (Донецк-Мелекино, 9-10 сент. 2002 г.). - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - Т. 2. - С. 377-382.

34. Ляшенко В.И. Подчиненная роль малых и средних предприятий в бизнесе (зарубежный опыт и перспективы его использования в Украине) // Управление региональным развитием: материалы Всеукраинской межвуз. науч.-практ. конф. 6 дек. 2002 г. - Симферополь: НИЦ КАПКС, 2000. - С. 63-66.

35. Амоша А.И., Ляшенко В.И., Бережная Т.Ф. Асимметрии потенциала развития регионов Украины // Икономически асиметрии в обединена Европа. Юбилейна междунар. конф. к 70 години Висше училище «Димитър А.Ценов» 9-10 ноември 2006 г. - Свиштов: Акад. Изд-во «Ценов», 2006. - С. 17-27.

Особистий внесок: розрахунки економічного потенціалу конкурентоспроможності регіонів України.

Підручники, навчальні посібники та інші видання

36. Ляшенко В.И. Содействие развитию предпринимательства и новых форм хозяйствования // Анализ состояния и прогноз развития народнохозяйственного комплекса города Донецка. - Донецк: ИЭП АН Украины, 1991. - С. 160-165.

37. Рекомендации по разработке региональной программы содействия развитию предпринимательства / Б.М. Биренберг, В.И. Ляшенко, Г.П. Никитина, А.Ф. Толмачева, Н.Г. Чумаченко, С.С. Валитов, Ю.В. Макогон, В.Н. Марченко. - Донецк: ИЭП АН Украины, 1991. - 40 с.

Особистий внесок: рекомендації з розробки «інкубаторних» програм.

38. Ляшенко В.И., Барановский А.А., Толмачева А.Ф. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1993. - 110 с.

Особистий внесок: економіко-правові особливості лізингу.

39. Общие методические положения по формированию специального режима содействия развитию малого предпринимательства в бизнес-инкубаторах / Т.Ф. Бережная, Л.В. Ермакова, В.И. Ляшенко и др. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. - 184 с.

Особистий внесок: режим формування мережі бізнес-інкубаторів.

40. Макогон Ю.В., Ляшенко В.И., Кравченко В.А. Региональные экономические связи и свободные экономические зоны: учебник. - Донецк: Альфа-пресс, 2004. - 544 с.

Особистий внесок: спеціальні режими на територіях пріоритетного розвитку.

41. Ляшенко В.И., Хахулин В.В., Бережная Т.Ф. Экономико-правовая поддержка субъектов малого предпринимательства (зарубежный опыт и перспективы его использования в Украине): учеб. пособие. Часть 1. Поддержка малого предпринимательства в странах Америки и Азии. - Луганск: Альма-матер, 2004. - 276 с.

Особистий внесок: механізми підтримки підприємництва в США.

42. Ляшенко В.І. 10 запитань щодо проекту одного регуляторного акта // Економіка і право. - 2006. - № 1. - С. 83-85.

АНОТАЦІЯ

Ляшенко В.І. Регуляторна політика в Україні: методологія формування та режими реалізації в сфері малого підприємництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка і управління національним господарством. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.

Дисертацію присвячено розробці методології формування регуляторної політики та режимів її реалізації в сфері малого підприємництва на державному та регіональному рівнях.

Запропоновано концепцію регуляторного режиму як балансу стимулів і обмежень в системі державної економічної політики, що враховує можливість використання синергетичного ефекту «режиму горіння», тобто на прикладі малого підприємництва показано можливість створення умов для прискореного розвитку цього сектору економіки шляхом стимулювання приватного підприємницького інтересу. Для здійснення ефективної регуляторної політики на рівні регіональних та місцевих органів влади запропоновано систему, яка формується за принципами єдності стратегічного (на період 10-15-20 років) підходу, середньострокової політики сприяння розвитку підприємництва на термін повноважень відповідної ради (на 4-5 років) і короткострокових (на 2 роки) програм сприяння розвитку підприємництва.

Обґрунтовано необхідність і можливість стимулювання розвитку і зростання капіталізації малого підприємництва прискореними темпами шляхом створення багаторівневої диференційованої системи спеціальних режимів оподаткування малого бізнесу. Моделюванням доведено, що найбільший ефект у збільшенні середнього очікуваного доходу від упровадження спеціального податкового режиму одержано на траєкторії входження в стаціонарну стадію розвитку системи і на початку стаціонарної стадії.

Доведено можливість використання спеціальних регуляторних режимів як механізмів виведення економічних систем з інституційних пасток на прикладі введення спеціальних спрощених режимів оподаткування малого підприємництва.

Ключові слова: регуляторна політика, регуляторний режим, регулювання розвитку, мале підприємництво, синергетичний ефект, інтерес, стимулювання, режим оподаткування.

АННОТАЦИЯ

Ляшенко В.И. Регуляторная политика в Украине: методология формирования и режимы реализации в сфере малого предпринимательства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2008.

Дисертация посвящена разработке методологии формирования регуляторной политики и режимов ее реализации в сфере малого предпринимательства. Предпринимательство рассматривается как процесс самообновления и самоорганизации индивидуумов и предприятий, осуществляемый во взаимодействии с микро- и макросредой их функционирования с целью максимизации возможностей предпринимателя удовлетворять комплекс его социально-экономических потребностей в рамках неравновесного динамического баланса противоречивых социально-экономических интересов участников этого процесса - индивидуумов, организаций и общества в целом. Главной идеей работы выступает обоснование возможности конструирования регуляторных режимов ускоренного развития малого предпринимательства как структурообразующего фактора смешанной экономики, разработка теоретических основ формирования соответствующих организационно-экономических условий, стимулирующих развитие малого предпринимательства в Украине на макро-, мезо- и микроуровнях.

Государственная регуляторная политика в сфере малого предпринимательства трактуется как направление государственной политики, предусматривающее совершенствование правового регулирования отношений между субъектами предпринимательской деятельности, а также административных отношений между регуляторными органами либо иными органами государственной власти и субъектами малого предпринимательства, недопущение принятия экономически нецелесообразных и неэффективных регуляторных актов, уменьшение вмешательства государства в деятельность субъектов хозяйствования и устранение препятствий для развития хозяйственной деятельности в пределах, порядке и путем, установленным Конституцией и законами Украины.

Режим регулирования предпринимательской деятельности: 1) нормирует деятельность органов государственной власти в сфере экономики; 2) направлен на обеспечение исполнения публичных требований к предпринимательской деятельности в регулятивных и охранительных отношениях; 3) зависит от режима осуществления предпринимательской деятельности и обеспечивает его реализацию; 4) сосредоточивается на компетенции уполномоченных органов. Последнее обстоятельство обусловлено разрешительным типом регулирования, действующим в отношении органов государственной власти (принцип "запрещено все, кроме прямо дозволенного законом").

Режимы активизации развития предпринимательства могут быть систематизированы в виде четырех групп: организационно-правовые, финансовые, экономические и социальные. Важным является использование их в комплексе на макро-, мезо- и микроуровнях. Разработка и реализация режимов, способствующих развитию малых предприятий, должна быть направлена главным образом не на предоставление каких-либо преимуществ, а на устранение дискриминации в их деятельности и их адаптации к рыночным условиям хозяйствования.

Государственная политика развития отдельных элементов инфраструктуры инновационной поддержки малого предпринимательства направляется на: создание экономико-правовых условий для формирования инфраструктуры инновационного развития малого предпринимательства и расширение законодательной базы; разработку дополнительных стимулов для развития субъектов предпринимательства инновационного направления деятельности; обеспечение контроля относительно качества и ассортимента услуг, которые предоставляются отдельными элементами инновационной инфраструктуры, потребностям предпринимателей, максимального их приближения к субъектам малого предпринимательства; оптимизацию соотношения в развитии малого предпринимательства и инновационной инфраструктуры его поддержки; внедрение достижений научно-технического прогресса; обеспечение занятости значительной части населения.

На уровне региональных и местных органов исполнительной власти должна быть сформирована система, построенная на принципах единства стратегического (на период 10-15-20 лет) подхода, среднесрочной политики содействия развитию предпринимательства на срок полномочий соответствующего совета (на 4-5 лет) и краткосрочных (на 2 года) программ содействия развитию предпринимательства. В рамках формирования такой системы предлагается: создание в структуре областных государственных администраций и исполкомов крупных городов главных управлений развития предпринимательства и регуляторной политики; содействие процессу создания новых инновационных центров, бизнес-инкубаторов, бизнес-центров, кластеров как субъектов инновационной деятельности в регионах Украины путем предоставления полной или частичной финансовой помощи от местных органов исполнительной власти и местного самоуправления.

Обоснована необходимость и возможность стимулирования развития и роста капитализации малого предпринимательства ускоренными темпами путем создания многоуровневой дифференцированной системы специальных режимов налогообложения малого бизнеса. Моделированием показано, что наибольший эффект в увеличении среднего ожидаемого дохода от введения специального налогового режима получен на траектории вхождения в стационарную стадию развития системы и в ее начале.

Доказана возможность использования специальных регуляторных режимов как механизмов выведения экономических систем из институциональных ловушек на примере введения специальных упрощенных режимов налогообложения малого предпринимательства.

Ключевые слова: регуляторная политика, регуляторный режим, регулирование развития, малое предпринимательство, синергетический эффект, интерес, стимулирование, налоговый режим.

SUMMARY

Lyashenko V.I. The regulatory policy in Ukraine: forming methodology and regimes of realization in the sphere of small enterprise. - Manuscript.

Thesis for the doctor of economic sciences on a speciality 08.00.03 - Economy and Management of National Economy. - Institute of industrial Economics of NAS of Ukraine, Donetsk, 2008.

The thesis deals with elaboration of methodology for forming the regulatory policy and regimes for its realization in the sphere of small enterprise/

Conception of the regulatory regime is offered as to balance stimuli and restrictions in the system of public economic policy which takes into account a synergetic effect of “burning regime”.

On the example of small enterprise the possibility of creating conditions for accelerated development of the given sector by stimulation of private enterprise interest is shown. To realize the efficient regulatory policy at the level regional and local bodies, the system is offered, which is formed by the priciple that unites a strategic approach (for a period of 10-15-20 years), a medium-term policy that promotes the development of enterprising for the period of the council's power (4-5 years) and short-term programs (2 years) for promoting the development of enterprising.

The necessity and possibilities are grounded tu stimulate rapid development and growth of capitalization of small enterprise by creating a multilevel differetiated system of of special regimes for small business taxation. Modeling has proved that the gratest effect in the increase of average expected income from a special tax regime is gained in the trajectory of coming into stationary stage of the system development and at the beginning of the stationary stage.

The possibility of using special regulatory regimes as mechanisms for taking economic systems out of institutional traps has been proved on the example of special regimes for taxation of small enterprise.

Key words: regulator policy, regulator regime, adjusting of development, small enterprise, synergetic effect, interest, stimulation, taxation regime.

Размещено на Allbest.ru

...