Теоретико-методологічні засади формування галузевої системи екологічного менеджменту (на прикладі підприємств лісового сектору економіки України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний лісотехнічний університет України

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ЛЕБЕДЕВИЧ Світлана Іванівна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі обліку і аудиту Національного лісотехнічного університету України Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант : доктор економічних наук, професор КУЗЬМІН Олег Євгенович, Національний університет „Львівська політехніка”, директор Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту.

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, профессор МЕЛЬНИК Леонід Григорович, Сумський державний університет, директор Інституту економіки розвитку МОН і НАН України, завідувач кафедри економіки;

доктор економічних наук КРАВЦІВ Василь Степанович, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор;

доктор економічних наук, профессор ГРИНІВ Лідія Святославівна, Львівський національний університет ім.І.Франка, завідувач кафедри економіки України.

Захист відбудеться "25" лютого 2009 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.01 у Національному лісотехнічному університеті України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Національного лісотехнічного університету України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101

Автореферат розісланий "10" грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дудюк В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття світова екологічна криза загострилася. Тотальне погіршення якості довкілля, його деградація та виснаження природних ресурсів зробили актуальним пошук напрямків подальшого розвитку цивілізації. Розпочався світовий рух за досягнення сталого розвитку суспільства. На початку третього тисячоліття науковці все більше схиляються до думки, що дослідження з безпеки навколишнього природного середовища, природокористування і соціально-економічного розвитку не можна проводити відокремлено.

Постала потреба ефективного регулювання комплексного процесу екологізації виробництва, всієї господарської діяльності суспільства з врахуванням фактору екологічної безпеки. При цьому екологізація виробництва вимагає відповідного вдосконалення господарського механізму. У Європейському Співтоваристві у системі управління промисловими підприємствами впроваджена підсистема регулювання впливу на довкілля - екологічний менеджмент. Стимулюється зацікавленість у проведенні екологічної політики в напрямку добровільного регулювання діяльності підприємств, що сприяє цілеспрямованому зрушенню в поведінці споживача, забезпеченню конкурентоспроможності компаніям з ефективним екологічним управлінням. Актуалізувалась потреба впровадження екоменеджменту в усі сектори економіки, формування галузевих систем екологічного менеджменту.

В основі методології екоменеджменту - використання у системі управління, в т.ч. менеджменту, основних положень еколого-економічного вчення, концепції сталого розвитку. Зокрема, розроблено теоретико-методологічні засади і прикладні механізми державної екологічної політики та екологічної діяльності підприємств, принципи, методи екологічно орієнтованого управління та екологічного менеджменту, економічні інструменти екоменеджменту. У цій царині важливі праці таких науковців, як О.Ф. Балацький, В.Б. Буркинський, О.О. Веклич, А.Е. Воронкова, Т.П. Галушкіна, В.М. Геєць, З.В. Герасимчук, Л.С. Гринів, В.Я. Гуменюк, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.А. Євтушенко, В.П. Кислий, В.С. Кравців, О.Є. Кузьмін, В.О. Лук'янихін, С.В. Макаров, Л.Г. Мельник, Є.В. Мішенін, В.М. Навроцький, М.М. Петрушенко, Н.Ф. Реймерс, Ю.М. Саталкін, І.М. Синякевич, Ю.І. Стадницький, В.Н. Степанов, Ю.Ю. Туниця, Є.І. Хабаров, С.К. Харічков, Є.В. Хлобистов, В.Я. Шевчук, А.В. Шегда, В.Г. Шинкаренко та інших.

У сталому розвитку Землі важливою є проблема збереження та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, лісів. Актуальною є оптимізація еколого-економічних та соціальних функцій лісів. При цьому пріоритетним є екологічний аспект. У першу чергу, це стосується нашої країни.

Історично склався унікальний лісовий сектор економіки України, який об'єднує процеси збереження і відтворення лісових ресурсів, їх заготівлі й переробки. До його складу входять комплексні лісогосподарські підприємства та підприємства лісопереробної промисловості, в т.ч. деревообробної, целюлозно-паперової і лісохімічної галузей. Реформування, реорганізація управління лісовим сектором економіки на еколого-економічних засадах, тобто у напрямку формування системи екологічного менеджменту підприємств, сьогодні стали одними з найактуальніших проблем.

У нашій країні система екологічного менеджменту лише на стадії становлення. Теоретично цей напрямок ще недостатньо розроблений, зокрема, щодо теоретико-методологічних засад і прикладних механізмів формування галузевої системи екоменеджменту підприємств. Немає також методології формування системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки.

Необхідність вивчення та наукового розроблення окреслених проблем свідчить про актуальність теми даного дослідження, визначає його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною досліджень за договором №351д-06 (ІД №08.29-07-06) з Міністерством промислової політики України на створення та передачу науково-технічної продукції: "Провести дослідження та розробити методику здійснення екологічного аудиту в деревообробній промисловості в контексті сталого розвитку та вступу України в СОТ" (номер держреєстрації 0106U007080) - вступ, розділи 1-4, висновки та додатки (2006 р.). Матеріали дисертації використані при виконанні науково-дослідних робіт: "Розробка принципів оптимального співвідношення компонентів ландшафту (ліс, рілля, луки) на формування масивних та смугових лісових насаджень з метою екологічного відновлення ландшафтів в межах Яворівського сірчаного кар'єру" (номер держреєстрації 0105U007359) - розділи 1, 5 (2005 р.), а також "Опрацювання методів та технології відтворення лісових насаджень на порушених землях в межах Яворівського сірчаного кар'єру" (номер держреєстрації 0106U008484) - розділи 1,2 (2006 р.).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки України. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

? уточнити сутність основних понять щодо теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки, доповнити понятійний апарат за даною тематикою;

? визначити особливості сучасних концептуальних підходів до екоменеджменту, на основі чого сформувати його нову теоретичну концепцію;

? застосовуючи системний і кібернетичний підхід до проблеми, розробити методологію формування галузевої системи екологічного менеджменту;

? здійснити аналітичну оцінку сучасного управління лісовим сектором економіки та сформулювати передумови ефективного управління сектором на еколого-економічних засадах;

? виявити особливості системи екоменеджменту підприємств лісового сектору економіки з метою визначення об'єкта оптимізації і методів підвищення надійності системи;

? розробити методологічні засади формування оптимальної системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки на базі економіко-математичного моделювання основних задач системи;

? уточнити методичні положення концепції Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) щодо вдосконалення організаційно-економічного й інституціонального механізмів природокористування;

? удосконалити сучасні методичні підходи щодо розрахунку і обліку екологічних витрат;

? удосконалити методичні рекомендації до застосування екологічного аудиту на промислових підприємствах з метою їх адаптації до умов галузевої системи екоменеджменту підприємств;

? удосконалити спосіб оцінювання ризиків внутрішніми аудиторами, на основі чого розробити методичний підхід до оцінювання ризиків, пов'язаних з системою внутрішнього екоаудиту, для вибору ефективних внутрішніх екоаудиторських методів і процедур;

? забезпечити подальший розвиток теорії екологічного менеджменту шляхом включення в структуру системи виробничого менеджменту підприємств екологічної складової.

Об'єктом дослідження є процес екологічного менеджменту підприємств лісового сектору економіки.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні механізми формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки України.

Методи дослідження. Комплексне дослідження щодо мети дисертаційної роботи ґрунтувалося на усвідомленні об'єктивного процесу інтеграції наукового знання. Прийнятними виявилися методи досліджень, що застосовуються в економічній та інших соціально-гуманітарних науках, а також у природничих науках. Для досягнення мети дослідження був застосований міждисциплінарний пізнавально-методологічний інструментарій.

У процесі роботи над дисертацією було вивчено і враховано наукові дослідження зарубіжних і вітчизняних авторів, присвячені проблемам еколого-економічного вчення, економічної теорії, економіки, екології, лісівничої науки, менеджменту, аудиту, екологічного менеджменту, екологічного аудиту, економіко-математичних методів, теорії надійності, теорії систем.

Провідною ідеєю розроблення теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екоменеджменту стало розв'язання завдань дослідження в єдиній суперсистемі "Сектор економіки - Природне життєве середовище", застосовуючи системний, кібернетичний підхід (при обґрунтуванні й розробленні методології формування галузевої системи екологічного менеджмету підприємств - Розділ 3, підр. 3.2; при втіленні галузевої методології у концепції екоменеджменту підприємства - Розділ 3, підр. 3.3; при постановці задачі формування галузевої системи екологічного менеджменту в лісовому секторі - Розділ 4, підр. 4.1), економіко-математичне моделювання (при моделюванні реалізації системи екоменедменту в лісовому секторі економіки - Розділ 4; при розробленні інструментів впровадження екологічного аудиту в галузеву систему екологічного менеджменту - Розділ 5, підр. 5.2 та організаційно-економічного механізму формування системи внутрішнього екоаудиту - Розділ 5, підр. 5.3). При цьому активно використовувалися методи абстрагування і формалізації (при постановці основних задач галузевої системи екоменеджменту підприємств - Розділ 4, Розділ 5, підр. 5.2 і 5.3), моделювання (при моделюванні системи екологічного менеджменту лісогосподарських і лісопромислових підприємств - Розділ 4, підр. 4.2 і 4.3; при розробленні інструментів впровадження екологічного аудиту в галузеву систему екоменеджменту та організаційно-економічного механізму формування системи внутрішнього екоаудиту - Розділ 5, підр. 5.2 і 5.3), статистичного та порівняльного аналізу (при доведенні об'єктивної необхідності впровадження концепції сталого розвитку в Україні, визначенні місця лісівництва у сталому розвитку національної економіки - Розділ 1, підр. 1.1 і 1.2), систематизації та узагальнення (при обґрунтуванні актуальності формування галузевої системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору - Розділ 1, підр. 1.3; при дослідженні організаційно-економічних й інституціональних передумов розвитку екологічно збалансованої економіки та впливу еколого-економічного вчення на сучасні концептуальні підходи до управління економікою - Розділ 2, підр. 2.1 і 2.2; при здійсненні аналітичної оцінки управління лісовим сектором на еколого-економічних засадах - Розділ 2, підр. 2.3; при обґрунтуванні й розробленні інструментів впровадження екоаудиту в галузеву систему екоменеджменту та організаційно-економічного механізму формування системи внутрішнього екологічного аудиту - Розділ 5, підр. 5.2 і 5.3), індукції та дедукції (при дослідженні розвитку понятійно-категорійного апарату екологічного менеджменту - Розділ 3, підр. 3.1; при здійсненні оцінки концептуальної бази екоаудиту - Розділ 5, підр. 5.1).

Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, міжнародні й національні нормативні акти міністерств і відомств, дані Держкомстату України. Використані статистичні матеріали та аналітичні огляди міжнародних і вітчизняних організацій, монографічна література, періодичні наукові видання, ресурси Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів. Науково обґрунтовані результати проведеного дослідження у своїй сукупності розв'язують важливу наукову проблему теоретичного обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних засад формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки на теоретичному підґрунті розробленої якісно нової парадигми управління еколого-економічними процесами із забезпеченням оптимального співвідношення між екологічним і економічним механізмами управління. Розв'язання проблеми представлено сукупністю нових теоретичних і методологічних наукових положень, висновків і рекомендацій, наукова новизна яких полягає у такому:

вперше:

? сформовано теоретичну концепцію екологічного менеджменту, згідно з якою екоменеджмент не відокремлюється від загальної системи управління, а органічно "вбудовується" в структуру системи менеджменту. Зазначена концепція відрізняється від існуючих тим, що дає можливість здійснювати весь процес менеджменту, розробляти та приймати управлінські рішення на еколого-економічних засадах із забезпеченням належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування;

? розроблено методологію формування галузевої системи екоменеджменту, яка включає сукупність прийомів побудови територіально орієнтованої, складної, відкритої, ієрархічної системи управління із спеціальним органом управління. При цьому система має бути такою, що самоорганізується, має зворотній зв'язок (як позитивний, так і негативний), емерджентність, економічний гомеостаз, еквіфінальність, активну взаємодію з середовищем, стохастичну структуру, адаптивну поведінку з рівновагою різноманітних цілей системи. У цій стійкій динамічній системі потрібно здійснювати адаптивне дуальне управління на базі стану рівноваги, з часом прямуючи до оптимального. Ієрархічна структуризація системи та розроблення управлінських рішень на всіх її рівнях повинні здійснюватись з використанням принципу зовнішнього доповнення, раціоналізуючи канали зв'язку між керуючою і керованою системами, маючи на меті досягнення оптимального рівня працездатності системи, мінімізуючи поступові і повністю виключаючи її раптові відмови. Така методологія дозволяє сформувати організаційно-методичний інструментарій впровадження галузевої системи екологічного менеджменту підприємств у процесі реформування економіки України;

? сформульовано необхідні й достатні умови ефективної реалізації розробленої парадигми управління еколого-економічними процесами в лісовому секторі економіки України. Необхідними умовами є такі інструменти організаційно-економічного механізму реалізації стратегії щодо розвитку соціо-еколого-економічної системи вітчизняного лісового сектору: проголошений курс країни на сталий розвиток, розроблення державної екологічної політики, створення механізму фінансування і контролювання екологічної політики, Державна програма "Ліси України" на 2002-2015 роки, нова редакція Лісового кодексу України. Достатні умови включають як існуючі теоретико-методологічні й прикладні наукові підходи (створення і розвиток еколого-економічного вчення, напрацювання з розроблення і впровадження концепції Екологічної Конституції Землі, розроблення і розвиток системи моніторингу лісів, напрацювання з екологічних менеджменту, маркетингу, аудиту й страхування), так і початок практичної реалізації важливих інструментів державної екологічної політики (вдосконалення діючого законодавства в екологічному напрямку, сертифікація лісів). Це надає органам державної влади і управління, галузевому керівництву науково обґрунтовані підстави для ефективного реформування лісового сектору у контексті сталого розвитку;

? розроблено концепцію формування оптимальної галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки, згідно з якою об'єктом оптимізації є відтворювана система з терміном служби не менше 5 років і оптимальним рівнем напрацювання на відмову, а запропоновані методи підвищення надійності системи класифікуються як активні, адаптивні й зовнішнього доповнення. Активні методи полягають у розробленні оптимальних планів виробництва (заготівлі) продукції, ведення лісогосподарських, лісовідтворювальних і спеціальних еколого-рекраційних робіт у повній відповідності з динамікою екологічних потреб територій і попиту споживачів продукції. Адаптивні методи передбачають нівелювання протиріч між потребами у результатах еколого-економічної діяльності підприємств лісового сектору та їх можливостями за допомогою як матеріального резервування продукції, лісових площ, так і часової надлишковості. До методів зовнішнього доповнення системи належать моніторинг і сертифікація лісів, екологічний аудит і екострахування. Застосування зазначених методів дозволяє обґрунтувати і здійснити постановку та моделювання основних задач галузевої системи екологічного менеджменту;

? розроблено методологічні засади формування як галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки на базі економіко-математичних моделей задач збалансованості з природним життєвим середовищем, вибору компромісної альтернативи щодо критеріїв системи екологічного менеджменту і резервування, так і системи екоменеджменту окремо для лісогосподарських і лісопромислових підприємств на основі задач оптимізації екологічної експертизи, екологічної діагностики, календарного планування збуту, технічної підготовки виробництва на еколого-економічних засадах, забезпечення, календарного планування виробничої програми та задачі рівноваги потреб працівників, а також зовнішнього екоаудиту підприємств сектору на основі задачі оптимізації функціонування спеціалізованої екоаудиторської фірми і внутрішнього екологічного аудиту цих підприємств на основі задачі оптимізації визначення обсягів робіт з внутрішнього екоаудиту за календарними періодами. Розв'язання зазначених задач дає можливість визначити стан збалансованості сектору економіки з природним життєвим середовищем протягом періоду часу не менше 5 років та рівноваги первинних, у т.ч. екологічних, і вторинних потреб працівників підприємств, врахувати багатокритеріальність системи екологічного менеджменту, а також визначити оптимальні на еколого-економічних засадах плани щодо резервів у системі, вибору комплектів документації, належного рівня екологічності ресурсного забезпечення, виробництва (заготівлі) і збуту продукції, технічної підготовки виробництва та зовнішніх і внутрішніх екоаудиторських робіт;

удосконалено:

? методичні положення концепції Екологічної Конституції Землі на основі обґрунтування і розроблення проекту Екологічного Кодексу України, у якому відображено запропоновані підходи до вдосконалення організаційно-економічного й інституціонального механізмів природокористування. Зокрема, визначено компетенцію відповідних державних організаційних структур та суб'єктів господарювання щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, а також наведено пропозиції з еколого-економічної оцінки функціонування суб'єктів підприємницької діяльності та їх оподаткування;

? методичні підходи щодо розрахунку і обліку екологічних витрат. На відміну від діючих, запропонований підхід дозволяє включити у витрати звичайної діяльності і валові витрати підприємств у повному обсязі об'єктивно необхідні екологічні витрати. Обґрунтовано і розроблено пропозиції з доповнення чинних вітчизняних обов'язкових організаційних регламентів з обліку;

? методичні рекомендації щодо застосування екологічного аудиту на промислових підприємствах на основі розроблених моделей процесу екоаудиту і екологічної паспортизації підприємств, які враховують специфіку діючої національної нормативно-правової бази. При цьому модель екопаспортизації підприємств дає можливість ефективно проводити екологічний аудит, забезпечуючи його системою вхідних даних, контрольних моментів і базою порівняльного аналізу;

? спосіб оцінювання ризиків внутрішніми аудиторами на засадах розробленого методичного підходу до оцінювання ризиків системи внутрішнього екологічного аудиту залежно від рейтингової оцінки підрозділу підприємства. Це дає можливість ефективно здійснювати вибір методів і процедур внутрішнього екоаудиту;

дістали подальшого розвитку:

? понятійний апарат, а саме:

§ запропоновано поняття "лісовий сектор економіки" як сукупність комплексних лісогосподарських підприємств та підприємств лісопереробної промисловості, в т.ч. деревообробної, целюлозно-паперової і лісохімічної галузей, що дало можливість у дисертації системно досліджувати процеси збереження і відтворення лісових ресурсів, їх заготівлі й переробки;

§ введено поняття "галузева система екологічного менеджменту" як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, таких як специфічні для конкретного сектору економіки організаційна структура підприємства і необхідні ресурси та окреслене організаційними регламентами коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, метою якої є регулювання впливу на природне життєве середовище і яка ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії й розвитку. Це дає можливість конкретні завдання вирішувати як на рівні окремого підприємства, так і з урахуванням всієї сукупності підприємств конкретного сектору економіки, тобто на галузевому рівні;

§ запропоновано поняття "еколого-рекреаційний потенціал лісогосподарського підприємства" як зафіксована можливість ефективного, сталого ведення лісогосподарських, лісовідтворювальних і спеціальних еколого-рекреаційних робіт, що дозволяє поряд з виробничими потужностями ідентифікувати еколого-економічні обмеження функціонування лісогосподарських підприємств;

§ уточнено поняття "внутрішній екологічний аудит" як незалежна та об'єктивна аналітико-консультаційна діяльність, спрямована на забезпечення належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування на даному підприємстві. Це дає можливість при відсутності чіткого визначення поняття в діючих обов'язкових організаційних регламентах з екоаудиту адекватно його трактувати в системі екоменеджменту;

? теорія екологічного менеджменту підприємства шляхом включення в структуру системи виробничого менеджменту екологічної складової, в т.ч. у підсистеми його керуючої системи елементів еколого-економічного аналізу. Екологічними компонентами цільової підсистеми стали: підвищення рівня екологічності продукції, виконуваних робіт і послуг, ресурсозбереження, екологічний розвиток виробництва, охорона і покращення якості природного життєвого середовища. Екологічні компоненти функціональної підсистеми: екологічний маркетинг, екологічна діагностика, внутрішній екологічний аудит, екологічна експертиза. До підсистеми управлінських рішень належить екологічний ситуаційний аналіз. Це дає можливість розробити методологію формування системи екологічного менеджменту конкретного підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути враховані й використані вищими органами державної влади і управління та галузевим керівництвом у процесі реформування економіки нашої країни, вибору стратегічного вектора трансформації її суспільної економічної системи у ХХІ столітті.

Результати наукових досліджень, виконаних і представлених у даній дисертаційній роботі і в опублікованих наукових працях, використані Львівською обласною державною адміністрацією при розробленні регіональних програм "Стратегія розвитку Львівщини до 2015 року" та "Стратегія назустріч інвесторам" з метою забезпечення еколого-економічної ефективності регіональної економіки, підвищення рівня екологічної безпеки регіону, покращення якості довкілля (лист № 5/13-321/1-10 від 25.01.2007 р., Додаток А).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються підприємствами деревообробної та меблевої промисловості, а також будуть використані при формуванні комплексу заходів з розвитку деревообробної та меблевої промисловості України на найближчу перспективу (довідка № 01/73-373 від 26.04.2007 р., Додаток Б).

Результати дослідження використовувались Львівським обласним управлінням лісового господарства в процесі вдосконалення системи управління на еколого-економічних засадах (довідка №06/760 від 21.05.2007 р., Додаток В), а також Обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством (ЛГП) "Галсільліс" у процесі вдосконалення управління підприємством у напрямку впровадження елементів екологічного менеджменту, зокрема, системи управління дочірніми підприємствами на еколого-економічних засадах і впровадження екологічного аудиту для контролю відповідності їх діяльності природоохоронному законодавству (довідка №119 від 23.05.2007 р., Додаток Д).

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри обліку і аудиту економічного факультету Національного лісотехнічного університету України при проведенні лекцій і практичних занять з дисципліни "Екологічний аудит" (довідка від 07.05.2007 р., Додаток Е), а також по кафедрі економіки і менеджменту лісових підприємств при проведенні лекційних і практичних занять з дисципліни "Економіка природокористування" (довідка від 14.05.2007 р., Додаток Ж).

Результати дослідження використовувалися при написанні одноосібного навчального посібника "Екологічний аудит" (Львів: Ліга - Прес, 2007. - 213 с. (13,1 д.а.), який рішенням Міністерства освіти і науки України рекомендований для студентів вищих навчальних закладів (лист №1.4/18-Г-1567 від 27.09.07 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, у якій висвітлені методологічні підходи, ідеї, концепції, що належать особисто автору. У роботі містяться ті положення, висновки і пропозиції, які сформулювала особисто здобувач наукового ступеня. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача у цих працях зазначений в авторефераті у переліку публікацій. У даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації автора не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані й отримали позитивну оцінку на таких міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта ' 2004" (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Облік, аналіз і аудит в сучасному бізнесі" (Львів, 27-28 травня 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень '2004" (Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.), науково-практичній конференції "Проблеми екологізації облікового, аналітичного і контрольного процесів" (Львів, 17 вересня 2004 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції "Екологічний менеджмент як складова сталого розвитку" (Донецьк, 22-23 жовтня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні" (Львів, 25-26 березня 2005 р.), ІІІ науковій конференції, присвяченій пам'яті д.е.н., проф. О.С. Бородкіна "Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи" (Київ, 25 березня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Система екологічного менеджменту - ISO 14001 ? Екологічний аудит" (Київ, 18-22 квітня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища" (Львів, 22-23 вересня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє" (Львів, 21-22 жовтня 2005 р.), Міжвузівській науково-методичній конференції "Екологізація освіти України в контексті завдань Болонського процесу" (Львів, 17-18 листопада 2005 р.), ІІ Міжнародній науковій конференції "Екологічна Конституція Землі як економіко-правова основа глобальної стратегії сталого розвитку та екологічної безпеки планети" (Львів, 28-29 вересня 2006 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті академіка НАН України, д.е.н., проф. М.І. Долішнього "Маркетинг та логістика в системі менеджменту"(Львів, 9-11 листопада 2006 р.), 57-й науково-технічній конференції викладачів і аспірантів НЛТУ України, секція "Сучасний стан обліку, аудиту, аналізу та контролю в Україні" (Львів, 19-20 квітня 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми економіки та управління", присвяченій відзначенню 70-річчя з дня народження В'ячеслава Чорновола (Львів, 07 грудня 2007 р.).

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано 2 індивідуальні наукові монографії, одноосібний навчальний посібник, 25 статей у наукових виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові, 7 - у матеріалах і тезах доповідей наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій, які становлять основу дисертації, 55,3 д.а., з яких 53,6 д.а. - особистий внесок здобувача.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 456 сторінок. Основний її зміст викладено на 365 сторінках. Дисертаційна робота містить 19 таблиць і 43 рисунки на 26 сторінках, 9 додатків та список використаних джерел з 378 найменувань.

екологічний збалансований економіка лісовий

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і основні завдання, об'єкт і предмет, теоретичну і методологічну базу дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації - "Теоретико-методологічні підходи до формування галузевої системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки" - на основі аналізування наукових праць зарубіжних і українських екологів та економістів, директивних та нормативних актів, статистичних даних доведено об'єктивну необхідність впровадження концепції сталого розвитку в Україні, визначено місце лісівництва у сталому розвитку національної економіки, обґрунтовано актуальність формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки.

Проведений за статистичними даними та оглядами і висновками українських екологів порівняльний аналіз показав, що концепція сталого розвитку об'єктивно необхідна для нашої країни. Стан природного життєвого довкілля суттєво залежить від антропогенного впливу, а щільність населення в нашій країні (80 осіб/км2) майже вдвічі більша, ніж середньопланетарна (42 особи/км2). Також до нас надходить забруднення з інших країн як через переважаючі західні вітри, що несуть шкідливі речовини із Західної Європи, так і через те, що значна частина стоку наших річок формується за кордоном. Аналізування показало, що негативно впливають на стан довкілля і особливості вітчизняного господарського комплексу. Викиди в атмосферу здійснюють як виробничі підприємства, так і автотранспорт. При цьому, майже дві третини викидів припадає на стаціонарні джерела. Стан забруднення поверхневих вод з деяких шкідливих речовин залишається суттєвим. Водні об'єкти нашої країни забруднені сполуками важких металів. У більшості регіонів значна частина шкідливих речовин виноситься у ріки з неорганізованим поверхневим стоком із водозборів. Суттєвим є і негативний вплив наслідків техногенної аварії на Чорнобильській АЕС. За такого стану довкілля намітилось різке скорочення чисельності населення через зниження народжуваності та зростання смертності. Загалом, Україна вже тричі має офіційний статус зони екологічного лиха, поширення туберкульозу та епідемії СНІДу.

Для сталого розвитку планети Земля важливе збереження та раціональне використання природних ресурсів, зокрема, лісів. Світове співтовариство вже усвідомило важливість лісівництва в сталому розвитку, про що свідчать рішення Страсбурзької, Хельсінської і Лісабонської конференцій міністрів європейських країн та конференції ООН у Ріо-де-Жанейро. Ще більшу увагу слід приділити лісовій галузі нашої країни, адже забезпеченість лісом у розрахунку на одного мешканця і лісистість України - одні з найнижчих в Європі і світі.

За останні роки лісосічний фонд країни недовикористовується на 10-20 %, здебільшого, за рахунок регіонів зі складними природними умовами, де розробка лісосік пов'язана з великими затратами. В умовах зростаючого техногенного впливу на ліси несвоєчасне використання їх ресурсів, поступове накопичення стиглих і перестиглих насаджень призводить до ослаблення лісів, погіршення санітарного стану, до їх деградації.

Про недостатню інтенсивність лісокористування свідчить показник використання річного приросту запасів деревини. У середньому в Україні щорічно на 1 га приростає біля 4 м3 деревини, що становить щорічний приріст 38 млн. м3. Якщо наприкінці 80-х років ХХ ст. в українських лісах рубали понад 50 % приросту, то на початку ХХІ століття річний приріст використовується значно менше - біля 40 %. Рівень використання річного приросту деревини на рис. 1.

Загалом, у нашій країні протягом року вирубується лише 0,7 % ростучого запасу, а в Швейцарії - 1,9 %, Чехії - 2,4 %, Фінляндії - 2,8 %, Великобританії - 3 %, Бельгії - 3,1 %.

Аналізування фактографічних і аналітичних матеріалів дозволяє дійти висновку, що на сучасному етапі управління лісовим сектором економіки здійснюється на неналежному рівні, що суттєво впливає на його сталий розвиток. Негативним є вплив і штучної відокремленості систем управління лісогосподарськими і лісопромисловими підприємствами. Між тим, лісове господарство і лісова промисловість пов'язані єдиним процесом відтворення і використання лісових ресурсів. Специфіка аналізування і розв'язання проблем у лісовому комплексі в рамках реалізації принципів сталого розвитку обумовлена функціонально-галузевою побудовою, особливостями відтворювальних процесів. Тому важливо визначитись безпосередньо із складом лісового комплексу.

Порівняння термінології різних фахівців показало, що найбільш адекватним є термін "лісовий сектор економіки", який поєднує процеси збереження і відтворення лісових ресурсів, їх заготівлі й переробки. Тобто, під складом лісового сектору економіки пропонується розуміти сукупність комплексних лісогосподарських підприємств та підприємств лісопереробної промисловості, в т.ч. деревообробної, целюлозно-паперової і лісохімічної галузей.

Забезпечення сталого управління лісовим сектором економіки, в т.ч. сталого менеджменту його підприємств, набуло особливої актуальності. За напрямами здійснення функцій менеджмент поділяють на виробничий, фінансовий і маркетинг. Крім того, у Європейському Співтоваристві у системі управління промисловими підприємствами впроваджена підсистема регулювання впливу на довкілля - екоменеджмент. Екологічний менеджмент - це сукупність принципів, форм, функцій, методів, прийомів і засобів управління виробничою діяльністю й персоналом організації з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва. Тому вдосконалювати управління лісовим сектором економіки слід в напрямку формування ефективної галузевої системи екоменеджменту підприємств.

Під системою екологічного менеджменту традиційно розуміють частину загальної системи управління промисловим підприємством, яка включає організаційну структуру, окреслене коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, а також ресурси, необхідні для визначення та впровадження екологічної політики підприємства. Дослідження показало, що така система доцільна на підприємствах всіх секторів економіки. Проте вона не може бути однаковою для всіх підприємств, а має галузеві особливості, без врахування яких не можливо сформувати ефективну систему екологічного менеджменту підприємства, зокрема, лісового сектору.

Запропоновано визначення: галузева система екологічного менеджменту - це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, таких як специфічні для конкретного сектору економіки організаційна структура підприємства і необхідні ресурси та окреслене організаційними регламентами коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, метою якої є регулювання впливу на природне життєве середовище і яка ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії й розвитку. При цьому завдання екоменеджменту повинні розв'язуватись як на рівні окремого підприємства, так і з врахуванням всієї сукупності підприємств конкретного сектору економіки, тобто на галузевому рівні.

Другий розділ дисертації - "Дослідження особливостей управління лісовим сектором у системі екологічно збалансованої економіки" - присвячений дослідженню організаційно-економічних й інституціональних передумов розвитку екологічно збалансованої економіки, впливу еколого-економічного вчення на сучасні концептуальні підходи до управління економікою, аналітичній оцінці управління лісовим сектором на еколого-економічних засадах.

Концепція сталого розвитку розглядається як передумова довготермінового прогресу людства, що супроводжується примноженням капіталу та покращенням екологічних умов. Проте, у працях зарубіжних і вітчизняних екологів та економістів немає єдності в поглядах на концепцію сталого розвитку. Її прихильники підтримують програму дій, направлених на сталий розвиток з соціальної, економічної та екологічної точок зору, тобто дві мети розглядаються в єдності: висока якість оточуючого середовища та здорова економіка для всіх народів світу. Існують і песимістичні погляди стосовно сталого розвитку. Противники цієї концепції вважають, що шанси досягнення сталого розвитку не дуже високі. Вимога сталого розвитку обумовила б відмову від реалізації домінуючих груп інтересів. У демократичній системі досягнення сталого розвитку виглядає ще більш проблематично.

Україна й інші країни знаходяться лише на початковій стадії переходу до сталого розвитку. Потрібні суттєві взаємні зусилля всіх країн і народів, щоб забезпечити сталий розвиток людства. Це враховано у концепції Екологічної Конституції Землі. Було вдосконалено методичні положення концепції ЕКЗ на основі обґрунтування і розроблення проекту Екологічного Кодексу України, у якому відображено запропонований підхід до організаційно-економічного й інституціонального механізмів природокористування. Визначено принципи і вимоги до господарської діяльності й охорони природи на території країни. Зазначено компетенцію органів законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів щодо природокористування. Запропоновано, щоб оцінка функціонування кожного господарюючого суб'єкта здійснювалось і за екологічним ефектом. Причому він повинен нести відповідальність за негативний екологічний ефект, а також одержувати податкові пільги за підвищення рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування.

Значний вклад у еколого-економічне вчення внесло формування нової самостійної науки - екологічної економії, яка стала методологічною основою ЕКЗ. В екологічній економії екологічні витрати вважаються об'єктивно необхідними, притаманними кожному господарюючому суб'єкту. Проведене у даному напрямку дослідження дозволило розробити пропозиції щодо доповнення діючих обов'язкових організаційних регламентів з бухгалтерського і податкового обліку стосовно екологічних витрат, включення їх у склад витрат звичайної діяльності та валових витрат. Зокрема, запропоновано доповнити п.29 П (с) БО 16 "Витрати", а також діючий План рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцію про його застосування новим субрахунком 978 "Екологічні витрати". Розроблено нову редакцію п.5.4.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дослідження показало, що сучасний стан розвитку еколого-економічного вчення дозволяє та й викликає необхідність розвивати національну економіку на еколого-економічних засадах, реорганізувати управління всіма її секторами з максимальним врахуванням екологічних вимог суспільства. Передусім, це стосується лісового сектору економіки.

Важливим механізмом запровадження принципів сталого розвитку в лісове господарство є сертифікація лісів. У багатьох країнах вона вже активно діє як багатогранний процес узгодження інтересів суб'єктів лісокористування. Економічне значення даного інструменту лісової політики зростає у випадку її спрямування на завоювання зовнішніх ринків. Стримуючим чинником розвитку екологічної сертифікації лісів в Україні є неадекватне лісове законодавство. Зокрема, проведений порівняльний аналіз напрямів екологічної сертифікації лісів за кордоном, всесторонній комплексний аналіз схеми сертифікації Лісової наглядової ради засвідчили, що сертифікація лісів України необхідна, але її доцільно застосовувати разом з економічною реформою в лісовому секторі економіки.

Дослідження показало, що відсутність чіткої стратегії переорієнтації суспільства, недосконалість реформ, неузгодженість і непослідовність дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування не сприяють ефективності державної екологічної політики. Відсутність дієвої економічної складової зводить нанівець її ефективність, зокрема, це стосується фінансування. Негативною рисою державної екологічної політики є і її надмірна централізація, що знижує ефективність регіонального управління, особливо стосовно напрямів планування й використання інвестицій природоохоронного призначення. Не повністю враховуються й територіальні інтереси в створенні екологічно безпечного довкілля. Тому актуальною є децентралізація управління охороною природного життєвого середовища. Але при цьому на місцях потрібні кошти. Діюче податкове законодавство їх не забезпечує. Фахівці вважають виходом з цієї ситуації створення регіональних екологічних фондів. Їх в якості інструмента лісової політики застосовують для покращення відтворення, охорони і використання лісових ресурсів. Проте механізм дії цих фондів ще адекватно законодавчо не закріплений.

У системі управління використанням і відтворенням лісових ресурсів важливе значення має наявність регулярно поновлюваної інформації про стан лісів. Одержання такої інформації забезпечує моніторинг лісів. Питання розвитку моніторингу лісів віднесені до пріоритетних завдань Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 роки. Важливе значення мають і напрацювання з екоаудиту та екологічного страхування.

Вищезазначене дозволило зробити висновок, що для розроблення ефективної системи управління лісовим сектором економіки нашої країни на еколого-економічних засадах є вже необхідні умови: проголошений курс країни на сталий розвиток, розроблення державної екологічної політики, створення механізму фінансування і контролювання екологічної політики, Державна програма "Ліси України" на 2002-2015 роки, нова редакція Лісового кодексу України. Достатні умови: створення і розвиток еколого-економічного вчення, напрацювання з розроблення й впровадження концепції Екологічної Конституції Землі, вдосконалення діючого законодавства в екологічному напрямку, початок сертифікації лісів, розроблення й розвиток системи моніторингу лісів, напрацювання з екологічних менеджменту, маркетингу, аудиту й страхування.

У третьому розділі дисертації - "Концептуальні засади формування галузевої системи екологічного менеджменту" - охарактеризовано розвиток понятійно-категорійного апарату екоменеджменту, розроблену методологію формування галузевої системи екологічного менеджменту та її втілення у концепції екоменеджменту підприємства.

Дослідження показало, що загальна екологічна політика - це система концепцій, принципів, підходів, заходів, яка регулює вплив суспільства на природне життєве середовища. На рівні підприємства екологічна політика - це сукупність основних принципів, намірів і зобов'язань підприємства, що створює базу для розроблення власних екологічних цілей і завдань. Дієвість національної еколого-економічної політики недостатня. Незадовільним є рівень управління економікою країни на засадах сталого розвитку. Тому розроблена якісно нова парадигма управління еколого-економічними процесами. За цією парадигмою весь процес управління економікою повинен здійснюватись виключно на еколого-економічних засадах із забезпеченням оптимального співвідношення між екологічним і економічним механізмами управління.

Існуючі теоретичні напрацювання і практичний досвід щодо екоменеджменту недостатньо кореспондуються із запропонованою парадигмою управління еколого-економічними процесами. Домінує відокремлення системи екологічного менеджменту від загальної системи управління економікою. Тому сформовано нову теоретичну концепцію екоменеджменту, згідно з якою екологічний менеджмент органічно "вбудовується" в структуру системи менеджменту. Ця концепція відрізняється від існуючих тим, що дає можливість здійснювати повністю процес менеджменту організації, розробляти та приймати управлінські рішення на еколого-економічних засадах із забезпеченням належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування.

На сучасному етапі розвитку функції екологічного управління все більше зосереджуються на територіальному рівні. Підприємство і територія є основними ланками реалізації державної екологічної політики. Тому формування ефективних механізмів управління якістю оточуючого природного середовища на цих двох рівнях є одним з основних завдань, на розв'язання якого повинні бути направлені зусилля державних і місцевих органів влади.

Екологічне управління на всіх рівнях передбачає прийняття рішень у різноманітних складних ситуаціях. Тому при проведенні дослідження використовувалась спеціальна теорія прийняття рішень у складних організаційних ієрархічних системах (СОІС) на базі досягнень кібернетики і математики, застосовувався системний, кібернетичний підхід до проблеми. Тобто система екологічного менеджменту розглядалась як СОІС.

Дослідження показало, що методологія формування галузевої системи екоменеджменту повинна включати сукупність прийомів побудови територіально орієнтованої, складної, відкритої, ієрархічної системи управління зі спеціальним органом управління системою. При цьому система має бути такою, що самоорганізується, має зворотній зв'язок (як позитивний, так і негативний), емерджентність, економічний гомеостаз, еквіфінальність, інваріантність, активну взаємодію із середовищем, стохастичну структуру, адаптивну поведінку з рівновагою різноманітних цілей системи. Для системи екологічного менеджменту характерним є досить високий рівень невизначеності. У цій стійкій динамічній системі потрібно здійснювати адаптивне дуальне управління на базі стану рівноваги, з часом прямуючи до оптимального. Потрібна ієрархічна структуризація системи, організуючи розроблення управлінських рішень на всіх її рівнях з використанням принципу зовнішнього доповнення, раціоналізуючи канали зв'язку між керуючою і керованою системами, маючи на меті досягнення оптимального рівня працездатності системи екоменеджменту, мінімізуючи її поступові відмови й повністю виключаючи раптові відмови системи. Така методологія дозволяє розробити ефективну щодо інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування галузеву систему екологічного менеджменту в процесі реформування економіки України на засадах сталого розвитку.

У процесі дослідження доведено, що для формування ефективної системи екоменеджменту окремого підприємства у структуру системи виробничого менеджменту потрібно включити екологічні складові, в т.ч. у підсистеми його керуючої системи елементи еколого-економічного аналізу. Окреслено такі риси концепції екологічного менеджменту підприємства. До компонентів зовнішнього середовища відносяться: макросередовище, інфраструктура регіону, мікросередовище підприємства. Компоненти входу системи - методичні, нормативні, проектно-конструкторські й інші документи, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, енергія, нове обладнання, нові трудові ресурси, інформація. На виході - продукція (роботи, послуги) відповідної кількості, якості, екологічності, ресурсомісткості, поставлена (виконані) в установлені строки.

Компонентами цільової підсистеми керуючої системи є: підвищення екологічності та якості продукції, виконуваних робіт, послуг, ресурсозбереження, розширення ринків збуту, екологічний і організаційно-технічний розвиток виробництва, соціальний розвиток колективу, охорона і покращення якості природного життєвого середовища. До забезпечуючої підсистеми належить методичне, ресурсне, інформаційне і правове забезпечення.

Функціональна підсистема включає: маркетинг, у т.ч. екологічний; планування; організацію процесів, у т.ч. екологічну діагностику; облік і контроль, у т.ч. внутрішній екоаудит; мотивацію; регулювання, у т.ч. екологічну експертизу. Компоненти підсистеми управлінських рішень - управління персоналом, соціологія і психологія менеджменту, розроблення і реалізація управлінського рішення, аналіз у прийнятті рішень, у т.ч. екологічний ситуаційний, та прогнозування у прийнятті рішень.

Четвертий розділ дисертації - "Моделювання реалізації системи екологічного менеджменту в лісовому секторі економіки" - присвячений постановці задачі формування галузевої системи екоменеджменту в лісовому секторі, моделюванню системи екологічного менеджменту лісогосподарського підприємства, економіко-математичним моделям функціонування системи екоменеджменту лісопромислового підприємства.

У розробках було використано системний підхід до проблеми і розв'язано її в рамках суперсистеми "Лісовий сектор економіки - Природне життєве середовище". Обґрунтовано і розкрито зміст та основні риси її організації. Застосування аналізу і синтезу дозволило дійти висновку, що на перспективу не менше 5 років для галузевої системи екоменеджменту підприємств доцільним є стан збалансованості з природним життєвим середовищем. З цією метою розроблено модель рівноваги із застосуванням спеціального способу визначення інтегрального еколого-економічного ефекту діяльності виробників. Причому, кожне підприємство лісового сектору одержує максимально можливий еколого-економічний ефект, а кожний регіон - максимум корисності щодо викидів і відходів ресурсів підприємств. Зазначена система має як зовнішній, так і внутрішній зворотній зв'язок. Для системи екологічного менеджменту потрібен спеціальний рівень ієрархічного управління, який виробляє на базі зворотного зв'язку критерії для галузей, які входять до складу сектору. В ієрархічній системі управління було знайдено можливість враховувати багатокритеріальність еколого-економічної системи. При цьому вибір компромісної альтернативи здійснюється за вісьмома запропонованими критеріями.