Для досягнення мети поставлено та вирішено такі науково-прикладні завдання: управління конфлікт інтерес кривбас

досліджено сутність і місце конфліктів інтересів у процесі функціонування АТ;

визначено підвалини та особливості взаємодії між стейкхолдерами у складному багатошаровому середовищі інтересів;

охарактеризовано стан нормативно-правового регулювання діяльності АТ в Україні;

надано оцінку основних тенденцій у середовищі функціонування ГЗК Кривбасу та конфліктів інтересів між його суб'єктами;

досліджено основні параметри конфліктів інтересів у ГЗК Кривбасу;

здійснено критичний аналіз існуючої практики управління конфліктами інтересів у ГЗК Кривбасу;

визначено цілі, задачі та функції системи управління конфліктами інтересів у ГЗК Кривбасу;

обґрунтовано елементи системи управління конфліктами інтересів у ГЗК Кривбасу;

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано ступінь опрацювання проблематики корпоративного управління та конфліктів інтересів у науковій літературі, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні засади управління конфліктами інтересів у акціонерних товариствах» визначено сутність і місце конфліктів інтересів в АТ, структурні елементи та тенденції розвитку середовища функціонування АТ як середовища інтересів, охарактеризовано правові засади регулювання корпоративних відносин в Україні.

Конфлікти інтересів є невід'ємною, об'єктивно існуючою рисою корпоративного управління, що знаходить вираз у діяльності будь-якого АТ, оскільки розбіжність інтересів закладено у саму природу корпоративної форми організації бізнесу як об'єднання капіталів багатьох власників для здійснення спільної підприємницької діяльності. Конфлікт інтересів - це зіткнення інтересів стейкхолдерів у питаннях визначення цілей, стратегії, формування, використання, розподілу повноважень з управління матеріальними та нематеріальними активами АТ і контролю за цими процесами. Конфлікти інтересів в АТ виходять далеко за межі суто соціально-психологічних конфліктів, тому потребують особливого підходу до дослідження їх природи, предмету, суб'єктів конфліктів, меж та інструментів втручання у них.

Найважливішими ознаками конфліктів інтересів є сторони конфліктів (стейкхолдери), об'єкт і предмет конфлікту, частота конфліктів та їх наслідки. В АТ підстави та коло як об'єктів, так і суб'єктів конфліктів значно ширші, порівняно з іншими формами підприємницьких утворень. Це пов'язано з рядом специфічних особливостей АТ, серед яких конфліктогенними є, насамперед, наступні: 1) “двоїстість” капіталу АТ, який поділяється на реальний функціонуючий виробничий капітал та фіктивний капітал, який не слідує пасивно за рухом реального капіталу, суттєво і досить суперечливо впливаючи на конфігурацію реального капіталу, особливо на можливості його відтворення та розвитку, а також на перерозподіл доходів між різними стейкхолдерами; 2) розподіл функцій власності та управління між різними інститутами й фізичними особами, які мають специфічні і досить часто взаємно суперечливі інтереси, стратегічні та тактичні наміри, очікування; 3) складність багато-суб'єктної системи управління АТ, у т.ч. системи контролю й моніторингу за діяльністю посадових осіб; 4) відсторонення дрібних акціонерів від контролю над АТ; 5) необхідність підтримання інформаційної відкритості АТ та одночасна загроза втрати капіталізації через надмірну відкритість; «інформаційна» влада посадових осіб, що базується на володінні та використанні «інсайдерської інформації»; 6) система впливу зовнішніх стейкхолдерів, непов'язаних з АТ майновими відносинами, особливо у містоутворюючих АТ. З діяльністю АТ пов'язані різноманітні інтереси та очікування багатьох стейкхолдерів: менеджменту, топ-менеджерів-акціонерів, мажоритарних акціонерів, міноритарних акціонерів, кредиторів, персоналу, споживачів, постачальників, конкурентів, держави, місцевої влади, учасників фондового ринку.

Предметною основою конструктивно-конфліктної взаємодії є прагнення стейкхолдерів через вплив на різні аспекти діяльності АТ якомога повніше задовольнити свої майнові, фінансові, владні та соціально-статусні потреби. При цьому конфлікти виникають як через прагнення окремих стейкхолдерів вибороти для себе більшу частку завжди обмежених можливостей, які створюються діяльністю АТ для задоволення таких потреб, так і через різні суб'єктивні уявлення про шляхи, методи та засоби досягнення статутних завдань АТ. Отже предметом конфліктів інтересів є: відмінність цілей стейкхолдерів і шляхів їх досягнення, комунікаційні розриви, культурні та поведінкові відмінності, розподіл повноважень, питання формування й використання чистого прибутку. Підвищення ефективності діяльності АТ вимагає визнання усіма стейкхолдерами, що бажана ними реалізація власних інтересів залежить від вміння їх узгоджувати з цілями розвитку АТ, щоб забезпечити ефект синергії від спільної діяльності та врахування інтересів інших стейкхолдерів.

Основною проблемою наявних численних класифікацій конфліктів інтересів є те, що за їх основу не рідко беруться класифікації поведінкових або правових конфліктів, а не дослідження спільних характеристик об'єктивно існуючих у корпоративному середовищі явищ конфліктів між стейкхолдерами. На нашу думку, конфлікти інтересів можна класифікувати за наступними ознаками: за можливістю прогнозування, за місцем формування, за механізмом формування, за часовими параметрами наслідків, за характером руйнівного впливу на АТ, за ступенем прояву, за ступенем керованості процесу розгортання, за наслідками впливу на АТ, за можливістю подолання, за динамікою розвитку, за характером прояву, за функціональною предметною сферою формування. Запропонована класифікація усуває недоліки, відмічені нами у існуючих класифікаціях.

Каталізатором розгортання конфліктів інтересів виступає щільність «середовища інтересів», яка створює відповідні умови боротьби за місце в органах управління АТ, статус, владу та контроль над фінансовими потоками АТ. Щільність «середовища інтересів» визначається ступенем насичення середовища функціонування АТ суб'єктами, які можуть здійснювати вплив на прийняття управлінських рішень, дякуючи праву власності на акції, регуляторному впливу, контролю над фінансовими та матеріальними потоками. Причини конфліктів інтересів генеруються не тільки внутрішніми чинниками «середовища інтересів»; важливим джерелом стає недосконалість чинного законодавства, що регулює відносини між стейкхолдерами.

Управління конфліктами інтересів - це здійснення управлінського впливу на механізми суб'єктно-об'єктної взаємодії в АТ з метою узгодження стейкхолдерами досягнення власних цілей з цілями товариства. Управління конфліктами інтересів має бути спрямоване на забезпечення гармонізації та балансування інтересів стейкхолдерів, що стане основною розвитку корпорації як господарської одиниці. На практиці мають запроваджуватися наступні принципи побудови в АТ системи корпоративного управління, резистентної до негативного впливу конфліктів інтересів: 1) методологічного та інформаційного співробітництва між стейкхолдерами у процесі розробки внутрішніх нормативних документів, стратегій, прогнозів і планів діяльності товариства; 2) визначеності, регламентації та стабілізації складу функцій органів управління АТ та методів регулювання у товаристві питань оприлюднення інформації; 3) врівноваженої відкритості, об'єктивності та повноти інформування суспільства та потенційних інвесторів про основні результати та пріоритети у діяльності АТ, цінності організації по відношенню до акціонерів; 4) визнання стейкхолдерами зон взаємного невтручання; 5) визнання стейкхолдерами суспільної відповідальності; 6) незалежності зовнішнього контролю потенційно конфліктних зон у процесі функціонування товариства.

У розділі 2 «Аналітична оцінка конфліктів інтересів пов'язаних із функціонуванням АТ» здійснено оцінку основних тенденцій у середовищі функціонування ГЗК і конфліктів інтересів між його суб'єктами, досліджено параметри конфліктів інтересів у ГЗК та проведено критичний аналіз існуючої практики управління конфліктами інтересів.

Після завершення первинного розподілу корпоративних прав у 1996-2004 рр. реальна структура прав власності на акції ГЗК є дуже концентрованою і непрозорою, що негативно впливає на потенційну привабливість їх акцій. Головними суб'єктами конфліктів інтересів під час приватизації ГЗК виступали держава, керівники ГЗК і фінансово-промислових груп. Про це свідчать, зокрема, гучні приватизаційні конфлікти навколо ГЗК, у процесі розгортання яких державні органи керувалися не стільки загальнонаціональними, скільки інтересами окремих бізнес-груп. У результаті стратегічно важливі для економіки держави підприємства були продані афілійованим із владою бізнес-групам за заниженими цінами (табл. 1), й держава фактично недоотримала значну суму коштів до бюджету, втративши одночасно контроль над стратегічно важливими для її економіки підприємствами, якими є ГЗК Кривбасу.

Таблиця 1

Порівняння основних показників фінансово-господарської діяльності ГЗК і виручених державою грошових коштів від приватизації на початок 2006 року, тис. грн

Як видно з табл. 1, виручені державою кошти від приватизації ГЗК майже в 3,5 рази менше від остаточної вартості їх основних фондів і в 1,5 рази менше від одержаного у 2006 р. на цих комбінатах прибутку. І це в той час, коли на світових ринках капіталізація гірничорудних підприємств значно перевищує вартість основних фондів, оскільки забезпечує власникам надійний контроль над запасами і видобутком обмежених покладів залізорудної сировини, надає можливість стабільного ресурсного забезпечення вертикально-інтегрованим з металургійними комбінатами фінансово-промисловим групам.

Проведене у рамках дослідження експертне опитування дозволило ідентифікувати групи стейкхолдерів та їхні цілі, виявити сфери зіткнення інтересів, оцінити рівень їх взаємної конфліктності, виявити можливі наслідки конфліктів інтересів і побудувати їх рейтинг. За результатами опитування, найбільш типові конфлікти були об'єднані у чотири взаємопов'язані проблемні групи - вузли конфліктної взаємодії: «влада», «доходи», «збут-постачання», «трудові відносини»», які знаходять прояв у таких конфліктах інтересів як: 1) конфлікти між бізнес-групами щодо отримання власності на контрольні пакети акцій ГЗК з метою встановлення контролю ринків сировини металургійних підприємств; 2) конфлікти між державою і бізнес-групами щодо визначення справедливої вартості пакетів акцій ГЗК під час їх приватизації та щодо повноти сплати до бюджету платежів у процесі функціонування АТ, недопущення тіньового обігу капіталу у цьому секторі економіки; 3) конфлікти між фактичними власниками АТ, менеджментом і персоналом щодо офіційного та тіньового розподілу доходів між суб'єктами, причетними до діяльності ГЗК, визначенням обсягів і напрямків інвестування у ГЗК; 4) конфлікти інтересів, пов'язані із вибором і реалізацією збутової політики ГЗК.

Формування та розподіл доходів є однією з найбільших конфліктогенних проблем в АТ. Зокрема, наявним є конфлікт інтересів між контролюючими ГЗК бізнес-групами та державою щодо розмірів податків. Після відміни у 2005 р. пільг зі сплати податку на прибуток, якими (у рамках проведення експерименту) користувалися ГЗК, у 2006 р. вони різко зменшили розмір сплачуваних податків. Це свідчить, що реальні власники ГЗК ще недостатньо усвідомлюють важливість нести корпораціями соціальної відповідальності, адже податки, які сплачують до бюджету ГЗК, є важливим джерелом фінансування заходів з ліквідації негативних екологічних наслідків більше ніж півсторічної діяльності тих же комбінатів у регіоні. Отже, у латентному стані наявний ще один конфлікт інтересів між ГЗК та місцевою громадою щодо компенсації витрат на вирішення екологічних проблем регіону, спричинених діяльністю ГЗК.

Другим конфліктом у блоці «доходів» є конфлікт інтересів між, з одного боку, трудовими колективами, включаючи середній та нижній рівень менеджменту ГЗК, а з другого - власниками акцій та менеджментом контролюючих бізнес-груп з приводу перерозподілу доходів у межах бізнес-групи. Значна частка реальних доходів ГЗК перерозподіляється між різними структурами бізнес-груп у відповідності із стратегічними інтересами та завданнями, визначеними фактичними власниками фінансово-промислових груп. При цьому керівники бізнес-груп перш за все орієнтуються на найбільш значущі для інтересів групи цілі та завдання, які не завжди співпадають з локальними інтересами окремих ГЗК. У залежності від цілей та завдань групи визначаються прийнятні для вирішення цих завдань формальні фінансово-економічні показники діяльності ГЗК. Окремі комбінати продовжують відповідно до стратегії своїх розподілених холдингів реалізовувати продукцію за схемами, які виводять значні обсяги доходів за межі підприємств.

Третім у блоку конфліктів інтересів, пов'язаних з визначенням стейкхолдерами обсягів і напрямків інвестування виробництва ГЗК, є конфлікт інтересів з приводу розподілу прибутку АТ між інвестиціями та дивідендами. Основна причина цих конфліктів - специфіка функціонуючих у цьому секторі економіки схем отримання доходів власниками АТ не безпосередньо за місцем їх виникнення, а на кінцевому підприємстві у ланцюгу виробничо-комерційних взаємозв'язків материнського холдингу. У результаті, як свідчать дані табл. 2, капітальні вкладення ГЗК у співвідношенні із товарною продукцією не досягають загальноприйнятих у світі норм. При цьому, у всіх ГЗК значно вищим від оптимальних показників є рівень спрацьованості основних фондів.

На окрему увагу у ГЗК заслуговують і конфлікти інтересів, пов'язані із вибором та реалізацією збутової політики. Допоки що успішно працює схема експорту металургійної продукції, яка є вигідною для власників ГЗК та неефективна для держави. Зокрема, ГЗК нерідко продають на експорт посередницьким структурам, які входять до складу контролюючих ГЗК бізнес-груп, готову продукцію з мінімальним для себе прибутком (або взагалі у збиток). Бізнес-групи фактично постачають продукцію на експорт самі собі й за кордоном продають її вже реальному споживачу за ринковою ціною, яка відрізняється від внутрішньої (трансфертної) у декілька разів.

Таблиця 2

Капітальні вкладення ГЗК у порівнянні з обсягами товарної продукції у 2006 році

Узагальнення та аналіз існуючої практики управління конфліктами інтересів у ГЗК Кривбасу засвідчив, що вона є недосконалою й не відповідає сучасним реаліям функціонування АТ, базується на суто адміністративних методах управління. Найважливішою причиною конфліктів інтересів у ГЗК є відсутність чітко визначених правил і процедур взаємодії стейкхолдерів на макро- та мікро-рівні, механізмів узгодження та координації латентних та явних конфліктів, а також невизнання власниками та посадовими особами ГЗК важливості запровадження найкращих стандартів корпоративного управління для підвищення ефективності діяльності ГЗК, упередження негативного впливу на них процесів перерозподілу власності, що розгортаються в Україні.

У розділі 3 «Формування системи управління конфліктами інтересів у ГЗК Кривбасу» визначено специфічні цілі, задачі та функції системи управління конфліктами інтересів, обґрунтовано елементи системи управління конфліктами інтересів у ГЗК і методичні основи формування механізмів управління конфліктами інтересів та організаційного контуру їх впровадження.

Складність середовища інтересів функціонування АТ в Україні, його багатошаровість й, водночас, незавершеність формування його інфраструктурних елементів, ставить складну задачу балансування інтересів АТ із великою чисельністю стейкхолдерів за відсутності ефективно діючих зовнішніх механізмів такого управління. Метою системи управління конфліктами інтересів є гармонізація інтересів стейкхолдерів щодо формування та використання ресурсів АТ для його розвитку й підвищення рівня ринкової капіталізації АТ шляхом підвищення рівня керованості конфліктами інтересів. До функцій цієї системи ми відносимо: моніторинг латентних конфліктів інтересів (через систему спеціальних фільтрів) та недопущення їх розгортання у дисфункціональному напрямку; ідентифікацію суб'єктів і параметрів конфліктів; визначення меж втручання у конфлікти інтересів; обрання форм впливу на сторони конфлікту з метою гармонізації їх інтересів і знаходження точок компромісу; узгодження інтересів стейкхолдерів у наявних конфліктах інтересів; методичне забезпечення проведення заходів із моніторингу, аналізу, діагностики, прогнозування та контролю розгортання конфліктів інтересів у АТ; організацію і проведення консультаційної та мотиваційної роботи з питань корпоративного управління, підготовку кадрів відповідного фаху. У табл. 3 наведено розгалужені нами процеси та механізми узгодження й координації інтересів стейкхолдерів у ГЗК Кривбасу, а на рис. 1 - схему процесу управління конфліктами інтересів.

Таблиця 3

Процеси і механізми узгодження та координації інтересів стейкхолдерів у ГЗК Кривбасу