Консалтингові ресурси та їх функціонування в інноваційних системах національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Консалтингові ресурси та їх функціонування в інноваційних системах національної економіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Знання й інформація в умовах формування засад інформаційної економіки перетворюються на головні ресурси соціально-економічного розвитку. Створення ефективної системи їх продукування й передачі господарюючим суб'єктам - найважливіша умова переходу до інноваційного типу економічного зростання, формування національних інноваційних систем.

Роль консалтингу у сфері економіки й управління у створенні й розвитку сучасної технології поширення знань, адекватній вимогам економіки сьогодення, полягає в тому, що консалтингова діяльність, по-перше, належить до спеціальних каналів передавання знань і доповнює при цьому загальні (систему освіти, засоби масової інформації тощо). По-друге, консалтинг виступає елементом і чинником формування ринкової моделі взаємозв'язку науки й виробництва й забезпечує комерціалізацію наукових продуктів-новацій та їх трансформацію в інновації. Сприяючи інтелектуалізації бізнесу та підвищенню інновативності й інноваційної активності суб'єктів підприємницької діяльності, консалтинг виступає дієвим чинником забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на інноваційних засадах.

Консалтинг у сфері економіки й управління є міждисциплінарним об'єктом дослідження. Проблеми консалтингового обслуговування господарюючих суб'єктів аналізуються фахівцями в галузі теоретичної й прикладної економіки, соціології, менеджменту, психології, професійного консультування.

У даний час різним аспектам консалтингової діяльності присвячено значну кількість наукових робіт зарубіжних та українських авторів. Серед яких: В. Альошнікова, Е. Бейч, О. Березний, С. Бісвас, О. Блинов, П. Блок, І. Боброва, Г. Бутирін, В. Верба, Р. Галферт, В. Гончарук, Ч. Грин, О. Гудима, Р. Джентл, Е. Добренькова, Л. Довгань, М. Зільберман, В. Зимін, М. Кіппінг, М. Книш, В. Коростельов, М. Коуп, Ю. Красовський, Ф. Кросман, Карен Лі, Ю. Лапигін, Д. Майстер, Ю. Мороз, А. Ольшевський, Т. Решетняк, Д. Твітчелл, А. Тищенко, Е. Уткін, С. Фомишин, Ю. Чернов, С. Шиффман та ін.

Однак сьогодні науковим дослідженням з проблем консалтингу властиві певна фрагментарність, перевага практичного й навчального напрямків, брак єдності в розумінні найважливіших аспектів змісту консалтингової діяльності, ролі консалтингу в сучасному інноваційному процесі. Усе це дає підставу вести мову про те, що цілісна наукова економіко-теоретична концепція консалтингу, як методологічне підґрунтя теоретичного узагальнення консалтингової практики, перебуває тільки на початковій стадії свого формування.

Для економічної науки консалтинг, що забезпечує господарюючих суб'єктів професійними знаннями і інформацією, ще не став об'єктом всебічного теоретичного аналізу, що значною мірою ускладнює наукові пошуки в дослідженні проблем економічної трансформації на етапі переходу до інноваційного типу економічного розвитку, формування національних інноваційних систем, закономірностей становлення й розвитку економіки знань, сектор консалтингових послуг якої є одним з найважливіших.

Зростання ролі консалтингових ресурсів у підвищенні ефективності й конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів в умовах становлення інноваційного типу економічного розвитку, формування національних інноваційних систем, особливості і протиріччя розвитку консалтингу в України актуалізують наукові дослідження економічних відносин, пов'язаних з їх продукуванням, обміном і впровадженням в господарську практику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в України (реєстраційний номер 0106400289), у межах якої автором досліджувалися головні напрямки державно-нормативного регулювання ринку консалтингових послуг в Україні, і 2-ма темами, що увійшли до Міжвідомчого координаційного плану наукових досліджень з екологічних та соціально-економічних проблем розвитку продуктивних сил України (2007-2010 рр.), погодженого з Міністерством економіки України та Міністерством праці і соціальної політики України й затвердженого НАН України: «Інституціональні засади економічної безпеки України в умовах формування інноваційної моделі соціально-економічного розвитку» (тема затверджена Міністерством освіти і науки України, реєстраційний номер 01084001575) і «Консалтингові ресурси людського та науково-технічного розвитку в умовах інноваційної моделі економічного зростання», де особисто автором досліджувалися питання реалізації ролі консалтингових ресурсів у забезпеченні економічної безпеки та науково-технічного розвитку України в умовах формування інноваційних систем національної економіки.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження - обґрунтувати методологічні засади продукування, обміну й використання в господарській практиці консалтингових ресурсів і розробити на цій підставі концептуальні підходи до визначення й оптимізації ролі останніх в інноваційних системах національної економіки. Для досягнення цієї мети були поставлені й вирішені такі завдання:

- розкрити сутність та функції консалтингу у сфері економіки й управління в умовах становлення інноваційної моделі економічного розвитку;

- обґрунтувати зміст консалтингових ресурсів як економічної категорії, розкрити економічні відносини їх продукування, обміну, впровадження у господарську практику та визначити їх головні форми;

- з'ясувати місце та роль консалтингових ресурсів в інноваційному потенціалі економіки та визначити головні напрямки їх реалізації в національних інноваційних системах;

- обґрунтувати теоретичні засади структуризації консалтингового сектора економіки та його інституціоналізації в умовах трансформаційної економіки України;

- розкрити сутність, структуру консалтингового ринку й головні чинники та принципи економічної поведінки його суб'єктів;

- обґрунтувати економіко-організаційний механізм консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації, розробити теоретичні засади внутрішньофірмового управління знаннями;

- виявити особливості й суперечності сучасного етапу становлення національної інноваційної системи й розвитку консалтингового ринку в Україні та обґрунтувати рекомендації щодо їх подолання.

Об'єктом дослідження є комплекс соціально-економічних відносин з приводу продукування, обміну й використання консалтингових ресурсів в умовах переходу до інноваційного типу економічного розвитку.

Предметом дослідження є інноваційний потенціал консалтингових ресурсів, їх місце та напрямки реалізації в національних інноваційних системах.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Визначення сутності консалтингу, розкриття економічного змісту категорій консалтингових ресурсів, продуктів, послуг, ринку спиралися на методи наукової абстракції, аналізу й синтезу, індукції й дедукції, поєднання історичного й логічного, кількісного та якісного аналізу. Системно-структурний підхід дав змогу розробити теоретичне підґрунтя структуризації національних інноваційних систем, визначення консалтингових ресурсів як складових інноваційного потенціалу економіки, виокремлення консалтингового сектора економіки як сукупності видів консалтингової діяльності, обґрунтування структури ринку консалтингових послуг, розкриття організаційно-економічних особливостей консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації. Застосування функціонального аналізу дозволило обґрунтувати місце й напрямки використання консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах, власні та вмінені функції економічного консалтингу. Метод порівняльних характеристик допоміг з'ясувати загальні риси і відмінності консалтингового й інформаційного продуктів, чистих послуг та їх особливого виду - послуг консалтингових. Інструментарій неоінституціоналізму склав фундамент розкриття сутнісних характеристик ринку консалтингових послуг і внутрішньофірмового ринку консультування, принципів економічної поведінки їх суб'єктів. Застосування методу теоретичного моделювання дозволило обґрунтувати організаційну модель консалтингової фірми, ціннісну модель ціноутворення на консалтингові послуги.

Інформаційну базу дослідження склали розробки вітчизняних і зарубіжних учених стосовно нижченаведених теорій і концепцій: постіндустріального й інформаційного суспільства, економіки знань (Д. Белл, А. Бузгалін, А. Гальчинський, П. Друкер, Л. Мельник, Є. Тоффлер, Ф. Фукуяма, А. Чухно); трансформаційної економіки (В. Геєць, А. Гриценко, Б. Кваснюк, О. Яременко); інноваційного економічного розвитку, інноваційної економіки й національних інноваційних систем (О. Амоша, Б. Данилишин, В. Семиноженко, В. Осецький, Л. Федулова, К. Фрімен, М. Хохлов, М. Шарко); сумісно-розділених відносин (А. Гриценко, Г. Задорожний, С. Тютюннікова); послуг (Т. Бурменко, Л. Демидова, Дж. Зингельманн, К. Лавлок, К. Хаксевер); фірми (Х. Демсец, П. Джоскоу, Р. Коуз, С. Мастен, К. Менар, Р. Нельсон, Е. Попов, О. Уильямсон, А. Шастітко); інтелектуального капіталу й інтелектуальної власності (В. Базилевич, Е. Брукінг, Л. Едвінссон, Г. Задорожний, А. Кендюхов, С. Клімов); інтелектуальної організації і управління знаннями (Т. Базан, У. Букович, Б. Мільнер, І. Нонака, Х. Такеучі, М. Рубінштейн, М. Румізен, Р. Вільямс, А. Фістенберг, Р. Хант).

Важливими інформаційними джерелами послужили законодавчі й нормативні акти України, аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики України.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, одержаних особисто автором, полягає в розробці концепції інноваційної змісту консалтингових ресурсів в умовах формування й розвитку інноваційних систем національної економіки. На цій основі

вперше:

1. Визначено економічний зміст консалтингових ресурсів як професійних знань, які інституційно закріплюються і передаються господарюючим суб'єктам на комерційних засадах разом з супутньою інформацією і виявляються на 3-х взаємопов'язаних рівнях:

- умова консалтингової діяльності;

- консалтинговий процес (цикл) як послідовне проходження консалтинговими ресурсами стадій продукування, обміну, впровадження в господарську практику;

- результат консалтингу - вигоди, отримані економічними суб'єктами від використання консалтингових продуктів і послуг як форм консалтингових ресурсів, яких вони набувають у консалтинговому процесі.

2. Доведено, що консалтингові ресурси є складовими інноваційного потенціалу економіки й виступають чинниками продукування і впровадження в господарську практику соціально-економічних та організаційно-управлінських новацій. Виділено головні напрямки реалізації консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах, а саме:

- забезпечення перетворення наукових ідей і продуктів-новацій в інновації;

- встановлення та посилення взаємозв'язку і взаємодії організацій усіх функціональних елементів національних інноваційних систем для досягнення їх стратегічної мети - забезпечення інноваційного розвитку економіки;

- сприяння підвищенню інновативності й інноваційної активності економічних суб'єктів, розвитку інноваційного підприємництва;

- удосконалення державного регулювання й міжфірмового та корпоративного управління інноваційною діяльністю;

- підвищення інноваційної культури, розвиток інноваційного мислення господарюючих суб'єктів, формування сприятливого інноваційного клімату.

3. Систематизовано функції консалтингу як підприємницької діяльності по забезпеченню економічних суб'єктів консалтинговими ресурсами, серед яких виявлено: власні: накопичувальна (накопичення високопрофесійних знань), трансмісійна (створення ефективного механізму передавання знань), трансакційна (економія трансакційних витрат) і вмінені, головними серед яких є: раціоналізуюча (оптимізація структури й використання ресурсів), інноваційна (забезпечення інноваційного процесу) й регулююча (регулювання економічної поведінки господарюючих суб'єктів).

4. Виявлено суперечності становлення національної інноваційної системи й розвитку консалтингового ринку в Україні між:

- об'єктивною тенденцією інтеграції наукової, інноваційної, виробничої сфер економіки і дезінтегруючим впливом на інноваційний процес несистемного державного регулювання, яке не сприяє формуванню національної інноваційної системи;

- професійним змістом консалтингової діяльності і її підприємницькою формою, що в умовах ринкової економічної трансформації інверсійного типу призводить до її тінізації й розвитку квазіконсалтингу;

- призначенням консалтингу, яке полягає у сприянні підвищенню ефективності й конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів шляхом їх забезпечення консалтинговими ресурсами, і негативними соціально-економічними наслідками квазіконсалтингової діяльності, що зумовлює зростання додаткових трансакційних витрат, нагромадження інституційних пасток, гальмування розвитку ринку консалтингових послуг.

5. Розкрито сумісно-розділену природу консалтингового продукту:

- сумісність виявляється в синергічному ефекті поєднання специфічних та інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів суб'єктів консалтингу;

- розділеність базується на внутрішньофірмовому поділі праці, а також виявляється у постадійному і внутрішньостадійному розподілі функцій учасників консалтингового процесу.

Консалтинговий продукт є об'єктом сумісно-розділеної власності консалтингової фірми, її працівника - його безпосереднього творця і господарюючого суб'єкта, який впроваджує консалтингові ресурси у господарську практику. Доведено необхідність окреслення на базі договору обсягу їх правомочностей щодо консалтингового продукту, критерієм якого має бути рівень його інноваційності. Сумісно-розділена природа продукту служить об'єктивною підставою для визначення в ціні консалтингової послуги частки отриманих господарюючими суб'єктами вигод.

6. Установлено, що інтелектуальні трудові ресурси консалтингової фірми в короткостроковому періоді є постійними й визначають межу її виробничих можливостей, що зумовлює наступне: а) короткострокова виробнича функція відбиває переважно зменшувану й негативну граничну віддачу перемінного ресурсу; б) у довгостроковому періоді віддача від інтелектуальних ресурсів виявляється як ефект масштабу консалтингової фірми.

7. Розкрито механізм внутрішньофірмового консультаційного ринку, який базується на ієрархії, наказах-командах, внутрішніх договорах, стимулах і контролі, умовно-розрахункових цінах, організаційних формах внутрішнього консультування, як-то: консультування - функція і - професія; консультаційний відділ; центри витрат, прибутку й інвестицій; консультаційне підприємство. Обґрунтовано, що внутрішній консультаційний ринок і ринок консалтингових послуг - це взаємозалежні і взаємодоповнюючі канали одержання господарюючими суб'єктами консалтингових ресурсів.

8. Доведено, що післяконтрактній стадії консалтингового процесу притаманні значні трансакційні витрати, зумовлені неповнотою контракту про надання консалтингових послуг, сумісно-розділеною природою і складністю виміру кінцевого результату консалтингу, наявністю часових розривів між замовленням і передаванням консалтингових ресурсів, їх продукуванням і впровадженням, розбіжністю очікуваних результатів і реальних вигод, отриманих господарюючими суб'єктами. Виявлено принципи економічної поведінки суб'єктів ринку консалтингових послуг, спрямовані на мінімізацію трансакційних витрат: моніторинг, коригування й баланс очікувань; забезпечення взаємної довіри й високої ділової репутації; співпраця учасників консалтингового процесу; регулювання на підставі взаємодоповнюваності різних механізмів координації - ринкового, державно-нормативного, колективного, контрактного і внутрішньофірмового.

Удосконалено:

9. Структурування національних інноваційних систем як сукупності їх елементів, функції яких спрямовано на реалізацію стратегічної мети НІС - забезпечення інноваційного розвитку економіки, а саме:

1) установи наукової сфери, що продукують новації, здатні до комерціалізації, яким властивий певний ринковий потенціал;

2) спеціалізовані інноваційні організації, які забезпечують як продукування новацій, так і ефективне здійснення всіх стадій їх трансформації в інновації;

3) інноваційні й інноваційно активні фірми виробничої сфери, що здійснюють розробку і впровадження нововведень, сприяють їх рутинізації й дифузії;

4) інфраструктура інноваційної діяльності, функціями якої є обслуговування, організаційна й інформаційна підтримка інноваційного процесу на всіх його стадіях;

5) інституціонально-функціональна складова, що забезпечує реалізацію призначення всіх елементів НІС, їх взаємозв'язок і взаємодію в сучасному інноваційному процесі в умовах певних політичних, економічних, соціальних, національних відносин, правил і норм, притаманних різним країнам.

10. Ціннісну модель ціни консалтингової послуги, специфічними складовими якої є плата за вигоди від використання послуги і інтелектуальна рента як додатковий прибуток, фундамент якого становить володіння консалтинговою фірмою найбільш якісними і продуктивними інтелектуальними ресурсами, що забезпечує їй та її послугам найвищий рівень репутації й інноваційності. Базою розрахунку ціни консалтингової послуги незалежно від форми її оплати повинна бути ціна консультаційної години.

11. Механізм створення внутрішньофірмової ціни консультаційної послуги, яка відбиває загальні витрати й умовно-розрахунковий прибуток консультаційних служб - центрів відповідальності в розрахунку на одну годину (один день) консультаційного обслуговування з урахуванням таких головних чинників внутрішнього ціноутворення, як прибуток фірми й ринкові ціни на її кінцеву продукцію, ціни на аналогічні послуги зовнішніх консультантів, організаційно-економічні особливості відносин між консультаційними службами й підрозділами фірми.

Дістало подальшого розвитку:

12. Теоретичні засади дослідження консалтингового сектора, що дозволило його структурувати на базі диференціації видів консалтингової діяльності відповідно природі й функцій сучасної фірми, яка є головним споживачем консалтингових послуг: консалтинг виробничий, фінансово-інвестиційний, інноваційний, бухгалтерський, оцінюючий, маркетинговий, кадровий, організаційний, юридичний, корпоративний, у сфері інформаційних технологій, навчальний.

13. Обґрунтування: особливих ознак консалтингових послуг: невіддільності від одержувача та його активної ролі у консалтинговому процесі як прояв сумісно-розділеної природи консалтингового продукту й результату; можливості одержання «у запас» (зберігання), що є підставою виокремлення повного й часткового (продукуючого і впроваджувального) консалтингового обслуговування; необхідності договірного встановлення правомочностей господарюючих суб'єктів щодо використання отриманих професійних знань та інформації; специфічних складових цінності консалтингових послуг: навчального ефекту й інноваційності.

14. Теоретичні засади системи внутрішньофірмового стимулювання інтелектуальної праці за рахунок визначення й обґрунтування специфічних функцій її оплати: а) закріплення (збереження) глибоко спеціалізованих інтелектуальних трудових ресурсів консалтингу і б) капіталоутворюючої, що відбиває взаємозв'язок інтелектуальних трудових ресурсів консалтингу й фірмово-специфічного людського капіталу як головної складової інтелектуального капіталу консалтингової фірми.

15. Концепція внутрішньофірмового управління знаннями, складовими якого визначено управління (1) інтелектуальними трудовими ресурсами консалтингу як носіями знань, (2) інтелектуальним капіталом, у складі якого: (а) використовувані в консалтинговому процесі знання, навички, досвід працівників консалтингової фірми - фірмово-специфічний людський капітал; (б) структурний капітал - організаційний, мережевий, капітал інновацій, що забезпечує ефективну інноваційну діяльність консалтингової фірми і оптимальну реалізацію консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах; (3) внутрішньофірмовим рухом знань, що охоплює їх одержання, продукування, трансформацію в колективне знання й елементи організаційного інтелектуального капіталу консалтингової фірми, передавання, обмін, використання і зберігання знань.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене актуальністю досліджуваної проблеми й недостатнім ступенем її розробленості. Теоретичні положення й обґрунтовані на їх підґрунті практичні пропозиції були враховані: а) у Плані першочергових законопроектних робіт у сфері стимулювання й регулювання інноваційної діяльності, розробленому АПрН України, зокрема, в п. 6 щодо проекту Закону України «Про управління інтелектуальними активами», п. 7 проекту Закону України «Про державну підтримку інноваційної діяльності у пріоритетних галузях економіки» (довідка №936 від 08.09.2008); б) при розробці Інститутом інтелектуальної власності АПрН України на виконання доручення Кабінету Міністрів Україні від 27.09.2006 року №33375/2/1-06 пропозицій і зауважень щодо реформування системи управління науковою, науково-технічною та інноваційною діяльністю й утворення державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка №28911 від 08.09.2008); в) при створенні інвестиційною компанією «Восток-Инвест» служби внутрішнього консультування як складової системи управління знаннями (довідка №291 від 17.06.2008); г) при впровадженні аудиторською фірмою «Аудит-Діло» ціннісної моделі ціноутворення на консалтингові послуги (довідка №1211 від 24.05.2008).

У науковому дослідженні обґрунтовано систему заходів щодо:

(1) інституціоналізації консалтингового сектору економіки України шляхом його виокремлення як сукупності видів консалтингової діяльності в спеціальний об'єкт статистичного обліку й аналізу;

2) удосконалення державного й колективного регулювання консалтингової діяльності в напрямках: а) виділення консалтингу в спеціальний об'єкт державно-нормативної регламентації на базі прийняття закону про консалтингову діяльність; б) створення системи сертифікації суб'єктів консалтингової діяльності насамперед у сфері інноваційно-стратегічного консалтингу; в) підвищення ролі колективного регулювання на базі законодавчого визначення статусу національної організації саморегулювання професіональних консультантів та її головних функцій, серед яких: вироблення й застосування стандартів ділової і професіональної етики й санкцій за їх порушення, а також ефективних процедур позасудового розв'язання конфліктних ситуацій; періодичне атестування суб'єктів консалтингу; ведіння їх реєстру та проведення щорічних рейтингів, науково-методичне забезпечення консалтингової діяльності.

Висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть стати теоретико-методологічною базою для вдосконалення державної інноваційної політики та регулювання консалтингової діяльності в Україні, правової регламентації економічних відносин й розвитку саморегулювання в цій сфері, визначення консалтингового сектора як об'єкта статистичного обліку й аналізу.

Матеріали даного наукового дослідження використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Основи управлінського консультування» на економічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, навчальних курсів «Основи економічної теорії», «Принципи менеджменту», «Вступ до маркетингу» в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Певна їх частина ввійшла в підручник «Основи економічної теорії», виданого під грифом Міністерства освіти і науки України. Теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при викладанні курсів та спецкурсів з економічної теорії, політичної економії, мікро- і макроекономіки, державного регулювання економіки, менеджменту, маркетингу та основ управлінського консультування у вищих навчальних закладах.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідались на 15 міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях. Серед них, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція «Мотивація ефективної праці в ринковій економіці» (м. Полтава, 2002 р.); Міжнародна наукова конференція «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення» (м. Тернопіль, 2003 р.); II міжнародна конференція «Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія» (м. Донецьк, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток економіки в трансформаційний період» (м. Запоріжжя, 2005 р.); Другий міжнародний симпозіум «Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль в реалізації імперативу виживання людства» (м. Харків, 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у наукових працях, серед яких: 2 індивідуальні монографії (обсягом 16,3 і 7,7 друк. арк.); 22 статті у фахових наукових виданнях (загальний обсяг 10,1 друк. арк., всі статті написані автором одноособово); 6 наукових статей в інших виданнях (2 друк. арк.); матеріали й тези 12 доповідей і виступів на конференціях (2,1 друк. арк.); 10 написаних у співавторстві підручників та навчальних посібників.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 6-ти розділів (15 підрозділів), з висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 399 сторінок, основна частина її складає 352 сторінки і включає 22 таблиці, 31 рисунок на 25 сторінках, 9 формул. Список використаних джерел, на які є посилання в роботі, складається із 357 найменувань. Дисертація має 10 додатків на 11 сторінках, які включають 6 таблиць, 5 рисунків.

Дисертаційна робота має такий зміст:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження консалтингових ресурсів як економічної категорії

1.1. Консалтинг та інноваційний розвиток економіки

1.2. Консалтингові ресурси: економічний зміст і форми

1.3. Консалтингова послуга як форма консалтингових ресурсів

Розділ 2. Інноваційна сутність консалтингових ресурсів

2.1. Інноваційний потенціал економіки і консалтингові ресурси

2.2. Місце й роль консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах

Розділ 3. Ринок консалтингових послуг: сутність, структура, регулювання

3.1. Консалтинговий сектор економіки і ринок консалтингових послуг

3.2. Внутрішньофірмове консультування як особливий сегмент ринку консалтингових послуг

3.3. Поведінка суб'єктів ринку консалтингових послуг: принципи і чинники

Розділ 4. Консалтингова фірма як інтелектуальна підприємницька організація

4.1. Підприємницька діяльність у сфері консалтингу: загальне й особливе

4.2. Консалтингова фірма як організаційна форма інтелектуального бізнесу

4.3. Інтелектуальні ресурси й інтелектуальний капітал консалтингової фірми. Інноваційний потенціал консалтингу

Розділ 5. Економіко-організаційні особливості функціонування консалтингової фірми

5.1. Виробничі можливості консалтингової фірми і управління знаннями

5.2. Витрати й доходи консалтингової фірми. Ціноутворення на консалтингові послуги

Розділ 6. Консалтингові ресурси і формування національної інноваційної системи України

6.1. Специфіка сучасного етапу формування національної інноваційної системи України

6.2. Особливості й суперечності розвитку національного консалтингового ринку

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

Основний зміст роботи

консалтинговий економіка інноваційний

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт, предмет дослідження, розкрито його методи, наукову новизну і практичне значення отриманих висновків, надано відомості щодо апробації результатів, публікації, структуру та обсяг роботи.

У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження консалтингових ресурсів як економічної категорії» висвітлено теоретико-методологічні питання дослідження економічного змісту консалтингових ресурсів, процесу їх продукування, обміну й використання в господарській практиці в умовах переходу до інноваційного типу розвитку економіки.

Теоретичне дослідження системи економічних відносин щодо знань та інформації, що складають зміст консалтингових ресурсів, базувалося, по-перше, на визначенні низки взаємозалежних понять, що перебувають у різному ступені наближення до їх сутності - консалтинг, консалтинговий процес (цикл) і продукт, консалтингова послуга; по-друге - на порівняльному аналізі сутнісних характеристик консалтингових і інтелектуальних ресурсів економіки, консалтингового і інформаційного продуктів.

Аналіз наявних в сучасній науковій і прикладній літературі підходів до трактування змісту консалтингової діяльності в сфері економіки й управління, виявлення її істотних характеристик дозволили обґрунтувати сутність та головні функції консалтингу як підприємницької діяльності по забезпеченню економічних суб'єктів консалтинговими ресурсами, спрямованої на підвищення їх ефективності, конкурентоспроможності й інноваційності на підставі впровадження досягнень науки, знань і новаторського досвіду в господарську практику. Призначення консалтингу знаходить свій прояв у його функціях, серед яких нами виокремлено наступні:

1) власні функції: (а) накопичувальна, як діяльність, що пов'язана з одержанням, збереженням і нагромадженням головного ресурсу консалтингу - високопрофесійних знань та інформації; (б) трансмісійна - передавання економічним агентам необхідних знань і інформації, головним каналом якого є ринок консалтингових послуг; (в) трансакційна, що полягає в сприянні економії трансакційних витрат учасників угод на ринку консалтингових послуг;

2) вмінені функції: (а) раціоналізуюча - оптимізація бізнес-процесів, комбінації й використання ресурсів, підвищення ефективності управління на підставі забезпечення економічних агентів професійними знаннями й інформацією; (б) інноваційна, що полягає в сприянні прискоренню впровадження нових знань і досвіду в господарську практику, залученню інтелектуальних продуктів-новацій в економічний оборот, здійсненню системного інноваційного процесу ринкового типу, розвитку інноваційної діяльності; (в) регулююча - консалтинг безпосередньо впливає на економічну поведінку господарюючих суб'єктів, спрямовуючи її на раціоналізацію використання ресурсів, підвищення інноваційної активності й економію трансакційних витрат.

Консалтингові ресурси розглядаються у роботі як особливий вид інтелектуальних ресурсів, які набувають пріоритетного значення в умовах формування засад економіки знань. Основу їх виокремлення становлять специфічність, особливості співвідношення і взаємозв'язків знань та інформації, що є складовими їх змісту. Консалтингова інформація визначена як адаптована до особливостей і проблем бізнесу господарюючого суб'єкта конфіденційна професійна економічна інформація, яка належить до ділового, науково-технічного і спеціального секторів світових інформаційних ресурсів. Консалтингові знання є професійними, суб'єктивними (індивідуальними і колективними) і кодифікованими, специфічними та конфіденційними, бо виступають результатом переробки фірмово-специфічної інформації. Вони одержують інституційне закріплення в процесі консультування у професіональних порадах, рекомендаціях, висновках, проектах тощо, що є важливою умовою їх передавання суб'єктам господарювання на комерційних засадах.

Методологічне підґрунтя дослідження співвідношення у змісті консалтингових ресурсів знань та інформації склали існуючі в економічній науці теоретичні підходи, згідно з якими інформації приділяється роль джерела знання, яке, у свою чергу, виступає продуктом її засвоєння й осмислення. Ядро консалтингових ресурсів становлять знання щодо способу вирішення проблем підприємців й управлінців, завданням яких є їх засвоєння, перетворення на власний інтелектуальний капітал. Інформація служить і джерелом, і доповненням знання, є супутньою.

Процес забезпечення господарюючих суб'єктів консалтинговими ресурсами визначено у роботі як консалтинговий цикл - послідовне проходження ними стадій продукування, обміну (фази замовлення й трансферу), впровадження (використання), відповідно до яких формами інституційного закріплення професійних знань та інформації виступають консалтингові продукти й послуги.

Знання й інформація, що становлять інтелектуальні ресурси консалтингу, на стадії продукування трансформуються в консалтинговий продукт, який є інтелектуальним та має ознаки продукту інформаційного, інноваційного й освітнього. В дисертації вирізнено рівні його змісту: а) сутнісний - професійні знання й інформація; б) результативний - потенційні (очікувані) вигоди економічних суб'єктів від використання консалтингових ресурсів, перетворення яких на реальні є кінцевим результатом консалтингу.

На базі аналізу економічного змісту консалтингового продукту і кінцевого результату консалтингу робиться висновок про їх сумісно-розділену природу: сумісність виявляється в синергічному ефекті поєднання специфічних та інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів суб'єктів консалтингу, рівень якого відбиває їх якість та ефективність використання; розділеність базується на внутрішньофірмовому поділі праці, постадійному і внутрішньостадійному розподілі функцій учасників консалтингового процесу. Виходячи з цього доводиться, що консалтинговий продукт є об'єктом сумісно-розділеної власності консалтингової фірми, її найманого працівника - його безпосереднього творця і господарюючого суб'єкта, який впроваджує консалтингові ресурси у господарську практику. Це диктує необхідність визначення на базі договору правомочностей зазначених суб'єктів, критерієм якого визначено рівень інноваційності консалтингового продукту.

На стадії обміну згідно з договором здійснюється передавання господарюючим суб'єктам права власності на консалтинговий продукт разом з передачею права користування невідчужуваними складовими його змісту - професійними знаннями й інформацією. Упроваджуючи консалтингові ресурси, економічні агенти одержують кінцевий результат консалтингу, сумісно-розділена природа якого є об'єктивною підставою для визначення ціни консалтингової послуги як певної частки консалтингової фірми в реальних вигодах, отриманих на стадії впровадження.

Консалтингові ресурси передаються господарюючим суб'єктам в процесі надання їм консалтингових послуг, які розглядаються у роботі як професіональні дії, спрямовані на надання допомоги господарюючим суб'єктам у розв'язанні проблем функціонування й розвитку бізнесу. Доведено, що відповідно до функціонального призначення консалтингові послуги виступають необхідною ланкою в ланцюжку трансформацій професійних знань та інформації як складових змісту консалтингових ресурсів: продукт - послуга - кінцевий результат консалтингу.

В дисертації розкриваються відмінні ознаки консалтингових послуг: (а) абсолютна нематеріальність; (б) невіддільність від джерела й одержувача, який бере активну участь у консалтинговому процесі; (в) унікальність як неповторність консалтингової послуги й неможливість її тиражування; (г) можливість одержання послуги в запас що є підставою виокремлення видів консалтингового обслуговування: повного й часткового (продукуючого і впроваджувального); (д) необхідність договірного встановлення правомочностей одержувача послуги щодо використання отриманих знань та інформації. До складових цінності послуг, що визначені економічною наукою, як-то: сприйнята якість, зовнішні та внутрішні ознаки, ціна в грошовому вираженні й негрошова ціна, час, відносно до послуг консалтингових автором додані: 1) навчальний ефект, який становить собою важливий елемент цінності консалтингової послуги, оскільки в умовах інформаційної економіки одержання нових знань і навичок, з одного боку, служить обов'язковою умовою ефективного й конкурентоспроможного ведіння бізнесу, а з другого - вимагає від підприємців значних витрат фінансових ресурсів і часу на власне навчання й підвищення кваліфікації працівників; 2) інноваційність, що вимірюється ступенем новизни пропонованого вирішення проблем одержувача консалтингової послуги і безпосередньо впливає на його оцінку її цінності. Якщо запропоноване рішення є стратегічно-інноваційним, консалтингові послуги набувають ознак, властивих інноваційним послугам, зміст яких становлять соціально-економічні й організаційно-управлінські новації. У цьому випадку придбання консалтингової послуги є для господарюючого суб'єкта важливим етапом інноваційного процесу, являє собою інвестицію в управлінсько-організаційні активи.

Розділ 2 «Інноваційна сутність консалтингових ресурсів» присвячено розкриттю ролі консалтингових ресурсів в інноваційній діяльності господарюючих суб'єктів, обґрунтуванню головних напрямків їх використання в національних інноваційних системах.

Становлення в Україні інноваційної моделі економічного розвитку істотно актуалізує наукові дослідження інноваційного потенціалу консалтингових ресурсів та напрямків їх реалізації на мікро- і макроекономічному рівнях. В роботі розкрито, що перехід до інноваційного типу розвитку економіки - це комплексний науково-технічний і соціально-економічний процес перетворення інновацій на головний чинник економічного зростання; інноваційної діяльності - на пріоритетний вид економічної активності; інноваційної сфери - на найважливішу царину економіки, функціональне призначення якої полягає в трансформації інноваційних ідей і наукових продуктів-новацій в інноваційний продукт, забезпечення на ринкових засадах взаємозв'язку і взаємодії наукової й виробничої сфер економіки.

Провідним сегментом сучасного господарства виступають національні інноваційні системи (НІС), складовими яких є організації державного і приватного секторів економіки, які безпосередньо беруть участь у інноваційному процесі, та інститути, що забезпечують і регулюють інноваційну діяльність на національному і регіональному рівнях. В роботі обґрунтовано структуру НІС як сукупності їх елементів, функції яких спрямовано на забезпечення інноваційного розвитку національної економіки (рис. 1)

Виходячи з аналізу змісту та чинників інноваційного економічного розвитку, робиться висновок, що інноваційна сутність консалтингових ресурсів полягає в тому, що вони, по-перше, є найважливішим структурним елементом інноваційного потенціалу сучасної економіки на всіх його рівнях: 1) ресурсному (ресурсний потенціал інновацій), до якого належать професійні знання й інформація, організаційно-економічні новації, які, з одного боку, є об'єктом інноваційної діяльності господарюючих суб'єктів, а з другого - чинником її ефективності. 2) результативному, який безпосередньо залежить від ефективності професійної консультаційної допомоги учасникам інноваційного процесу; 3) внутрішньому - консалтинг сприяє розвитку інноваційного мислення господарюючих суб'єктів, зростанню їх інноваційної культури, інновативності і інноваційної активності. Суб'єкти консалтингової діяльності як постачальники консалтингових ресурсів є активними учасниками зовнішніх інноваційних мереж підприємств та відіграють суттєву роль у сучасному інноваційному процесі (рис. 2).

По-друге, консалтинг є складовою НІС, виступає важливим чинником формування й ефективного функціонування кожного елементу і національної інноваційної системи в цілому. Доведено, що основними напрямками реалізації консалтингових ресурсів в інноваційних системах національної економіки є: забезпечення перетворення наукових ідей і продуктів-новацій в інновації; установлення й посилення взаємозв'язку і взаємодії організацій усіх функціональних блоків НІС; сприяння підвищенню інновативності й інноваційної активності економічних суб'єктів, розвитку інноваційного підприємництва; удосконалення державного регулювання й міжфірмового та корпоративного управління інноваційною діяльністю; підвищення інноваційної культури, розвиток інноваційного мислення господарюючих суб'єктів, формування сприятливого інноваційного клімату.

У розділі 3 «Ринок консалтингових послуг: сутність, структура, регулювання» обґрунтовуються теоретичні засади структуризації й інституціоналізації консалтингового сектора економіки, виявлення особливостей ринку консалтингових послуг та економічної поведінки його суб'єктів.

Консалтинговий сектор економіки формують певні види консалтингової діяльності, методологічне підґрунтя виокремлення яких склали неоінституціональні й неокласичні теорії, що розкривають природу та функції фірми, проблеми ефективного функціонування якої виступають основним предметом консалтингу. На підставі технологічного, системного, еволюційного і стратегічного підходів до визначення фірми в роботі розроблено структуру консалтингового сектора як сукупності видів консалтингової діяльності, яка представлена на рис. 3.

У даний час у країнах з розвиненою ринковою економікою консалтинг становить собою сектор з характерними високими темпами розвитку й значною питомою вагою у ВВП. В Україні, згідно з розрахунками автора, результати яких наведені у таблиці 1, за період 2002-2006 рр., обсяг вироблених і реалізованих консалтингових послуг збільшився відповідно у 4,4 і 4,6 рази. Проведене дослідження свідчить, що розвитку консалтингового сектора економіки України у період 2002-2006 рр. притаманна стала тенденція зростання частки консалтингових послуг в обсязі вироблених і реалізованих відповідно із 4,3 і 4,7% у 2002 р. до 7,5% і 8,3% у 2006 р. Зараз консалтингові послуги становлять понад 50% обсягу послуг підприємцям. Важливо підкреслити, що значення показників, отриманих автором розрахунковим шляхом, слід використовувати тільки як індикатори, що віддзеркалюють головну тенденцію розвитку консалтингової діяльності в Україні.

Проведений аналіз дає підстави для висновку про необхідність здійснення державою певних заходів, спрямованих на сприяння інституціоналізації консалтингового сектора української економіки, незавершеність якої істотно обмежує можливості ефективного використання консалтингових ресурсів в інноваційному процесі.

Обґрунтовано необхідність вирізнення консалтингу в спеціальний об'єкт статистичного обліку й аналізу, що буде сприяти інституціоналізації консалтингового сектора та удосконаленню його державного регулювання.

У дисертації консалтинговий ринок, як суспільно-економічний механізм, що забезпечує передання і прийом прав власності на консалтингові ресурси, визначено елементом ринкової інфраструктури й інфраструктури інноваційної діяльності, сегментом ринків ділових послуг, інтелектуальних ресурсів, інтелектуальної власності, інновацій (інноваційних послуг) та освітніх послуг.

Розкрито, що важливим каналом одержання господарюючими суб'єктами консалтингових ресурсів виступає також внутрішньофірмове консультування, що становить собою сукупність різних видів консультаційної діяльності, здійснюваної окремими працівниками фірми та її спеціалізованими підрозділами і спрямованої на професіональне сприяння процесу прийняття ефективних підприємницьких та управлінських рішень. В роботі обґрунтовано висновок, що оборот консультаційних послуг у межах фірми становить собою її внутрішній консультаційний ринок, організований на базі ієрархії, наказів-команд, внутрішніх договорів, цін, стимулів і контролю.

Консалтингові послуги в Україні

Показники	Обсяг вироблених послуг за роками	Обсяг реалізованих послуг за роками
	2002	2004	2005	2006	2002	2004	2005	2006
Всього, млн. грн.	46400,5	72933,2	92013,3	116350,6	46971,0	74406,2	95832,3	121835,5
Надання послуг підприємцям, млн. грн.	3699,8	8848,6	12357,9	16741,1	4177,9	10008,1	14168,5	19235,2
Консалтингові послуги, млн. грн.	1983,0	4198,7	6176,0	8749,1	2213,9	4774,3	7111,3	10119,6
Частка консалтингових послуг: а) у загальному обсязі послуг, %;	4,3	5,8	6,7	7,5	4,7	6,4	7,4	8,3
б) в обсязі послуг підприємцям, %	53,6	47,5	50,0	52,3	53,0	47,7	50,2	52,6
Окремі види консалтингової діяльності:
а) діяльність в сфері інформатизації, млн. грн…;	428,0	879,3	1092,3	1521,3	466,1	941,4	1183,3	1653,7
б) діяльність в сфері права, млн. грн.;	593,9	1112,8	1633,3	2146,2	625,5	1238,6	1845,5	2425,9
в) рекламна діяльність, млн. грн.;	522,8	1413,4	2386,8	3792,7	622,5	1694,6	2857,7	4543,0
г) підбір та забезпечення персоналом, млн. грн.;	46,7	69,9	114,2	142,2	50,7	76,5	124,6	157,2
д) надання інших комерційних послуг, млн. грн.;	391,6	723,3	949,4	1146,7	449,1	823,2	1100,2	1339,8

Запропоновано модель внутрішньої ціни консультаційної послуги:

, (1)

де:

IPCS (Inner Price Consult Service) - внутрішня ціна консультаційної послуги;

PEO (Price Expert Opinion) - ціна години (дня) роботи консультаційної служби (ціна консультування), при визначенні якої необхідно враховувати її загальні витрати на виконання своїх функцій, прибуток фірми та ринкові ціни на її кінцеву продукцію, ціни на аналогічні послуги, що пропонуються на консалтинговому ринку;

TC (Time Consult) - кількість консультаційних годин (днів), необхідних для розробки заходів вирішення конкретної проблеми (час консультування).

Для господарюючих суб'єктів внутрішній консультаційний і зовнішній консалтинговий ринки є взаємозалежними і взаємодоповнюючими каналами одержання консалтингових ресурсів.

На підставі аналізу особливостей консалтингового ринку з'ясовано, що правочинам, об'єктом яких є консалтингові ресурси, притаманна значна величина трансакційних витрат, оскільки на кожній стадії консалтингового обслуговування існує необхідність установлення й коригування правомочностей учасників консалтингового процесу. Можливість появи трансакційних витрат на післяконтрактній стадії консалтингу обумовлена недостатнім розробленням умов контракту на етапі його підготовки й укладення внаслідок асиметричного розподілу інформації, розбіжності очікуваних результатів і реальних вигод, отриманих господарюючими суб'єктами від впровадження консалтингових ресурсів. Мінімізація трансакційних витрат забезпечується реалізацією обґрунтованих у роботі основних принципів економічної поведінки суб'єктів ринку консалтингових послуг: моніторинг, коригування й баланс очікувань, забезпечення взаємної довіри й високої ділової репутації, співпраця учасників консалтингового процесу, регулювання на базі взаємодоповнюваності різних механізмів координації - ринкового, державно-нормативного, колективного, контрактного і внутрішньофірмового.

Розділ 4 «Консалтингова фірма як інтелектуальна підприємницька організація» присвячено розкриттю особливостей підприємницької діяльності у сфері консалтингу, специфічних ознак консалтингової фірми, структури її інтелектуальних ресурсів та інтелектуального капіталу.

У роботі обґрунтовано відмітні ознаки підприємницької діяльності у сфері консалтингу: інтелектуальність, творчий підхід, новаторство, інновативність, співпраця з одержувачами консалтингових послуг на всіх стадіях консалтингового циклу. Визначено, що консалтингова фірма, яка спирається на інтелектуальні ресурси й продукує знаннємісткі продукти, має риси нової фірми, що виступає організаційною одиницею господарювання в умовах економіки знань. Доведено, що ядром зовнішньої мережі консалтингової фірми є інтелектуальна мережа, що включає постачальників знань та інформації, необхідних для ефективної консалтингової діяльності.

Аналіз ресурсів консалтингової фірми дозволив виявити високу питому вагу специфічних та інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів, розкрити їх структуру: (а) інтелектуальні трудові ресурси, що виступають головною конкурентною перевагою консалтингу; (б) нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної власності; (б) база знань; та довести, що у короткостроковому періоді вони є постійними ресурсами, витрати на залучення яких мають характер довгострокових інвестицій. Зазначені інтелектуальні ресурси складають ресурсний рівень інноваційного потенціалу консалтингової фірми як сукупності чинників, що забезпечують її інноваційну діяльність, а також реалізацію консалтингових ресурсів в національних інноваційних системах.

На підставі визначення інтелектуального капіталу консалтингової фірми як структурованої сукупності елементів обґрунтовано, що до його основних складових належать:

1) фірмово-специфічний людський капітал, тобто використовувані в консалтинговому процесі знання, навички, досвід працівників фірми;

2) структурний капітал, що включає організаційний і мережевий (клієнтський, партнерський, соціальний) капітали.

3) капітал інновацій, що забезпечує як ефективну інноваційну діяльність консалтингової фірми, так і оптимальну реалізацію ролі консалтингових ресурсів в інноваційних системах національної економіки. Його головними елементами є: (а) знання, практичні навички фахівців консалтингу, їх інноваційна культура та інноваційне мислення; (б) організаційно-управлінські новації й інші нематеріальні активи, що забезпечують певний рівень інноваційності та інноваційної активності консалтингової фірми; (в) накопичені й постійно використовувані в процесі консалтингової діяльності усталені взаємовідносини з організаціями різних функціональних блоків НІС, зокрема сформовані консалтинговою фірмою як незалежним учасником зовнішніх інноваційних мереж підприємств стійкі економічні зв'язки із суб'єктами інноваційної діяльності.

Розділ 5 «Економіко-організаційні особливості функціонування консалтингової фірми» розкриває виробничі можливості консалтингової фірми, теоретичні засади внутрішньофірмової системи управління знаннями, ціннісної моделі ціноутворення на консалтингові послуги.

В роботі доведено, що постійні інтелектуальні ресурси, що становлять підвалини економічного консалтингу, визначають межу виробничих можливостей консалтингової фірми. На підставі цього зроблено висновок, що короткострокова виробнича функція консалтингу відбиває переважно зменшувану й негативну граничну віддачу перемінного ресурсу.

У довгостроковому періоді віддача від масштабу трансформується у віддачу від інтелектуальних ресурсів - інтелектуальний ефект масштабу, частка якого в загальному ефекті масштабу служить показником ступеня інтелектуалізації консалтингового бізнесу.

...