Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

ЗВІТ

про проходження фінансово-виробничої практики

місце проходження практики:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»

Виконавець:

Студент гр. ЕФ-05-1В

Самарський А.С.

Керівник практики від установи:

Фінансовий менеджер:

Миронов О.А.

Керівник практики від вузу:

ст. викладач кафедри фінансів

Ізюмська В. А.

Дніпропетровськ, 2009



Вступ

В сучасних умовах становлення в Україні фінансового механізму функціонування суб'єктів господарювання адекватного системі економічних законів ринкової економіки та розгортання процесів корпоратизації виробничих структур особливого значення набуває необхідність відпрацювання досконалої системи консолідації зусиль в досягненні суспільного прогресу. У цьому відношенні вирішальним фактором є злагоджене функціонування корпоративних утворень національної економіки як фундаменту соціально-економічної системи держави. Саме таку задачу цілеспрямованого впливу на всі елементи виробництва в умовах переходу економіки на ринкові відносини і досягнення її високої економічної ефективності вирішує фінансово-економічне планування господарської діяльності підприємств.

Фінансово-виробнича практика була пройдена у ВАТ «Укртелеком», у фінансовому відділі у якості помічника фінансового менеджеру.

Актуальність дослідження становлення системи планування як механізму координації зусиль, спрямованих на досягнення прогресу є безумовно важливим елементом системи ринкової економіки.

У сучасних умовах ринкових відносин виникає об'єктивна необхідність фінансового планування. Усі фінансові показники базуються на показниках обсягу виробництва, асортименту продукції, собівартості продукції. Прогнозування фінансових показників дозволяє знаходити внутрішні резерви підприємства, дотримувати режим економії.

Прогнозування фінансового стану підприємства на сучасному етапі розвитку економіки є складним етапом фінансового планування. Досвід країн із розвиненою ринковою економікою свідчить про неухильне підвищення ролі фінансового планування на підприємствах, у фірмах і корпораціях. І це дає їм можливість уникати значних прорахунків і пов'язаних із ними втрат. Однак, на жаль, сучасні методи планування і управління фінансами далекі від ідеалу як за своєю структурою, так і за способами використання. Нині прогнозування діяльності суб'єкта господарювання відіграє важливу роль. Потрібні нестандартні підходи, які передбачають розробку і реалізацію нових, гнучких методик, спрямованих на універсальніше співвідношення планованих фінансових показників. Беручи за основу попередні тренди виробництва нової продукції й прогноз загальноекономічного стану, можна спрогнозувати темп зростання обсягу продажу протягом року та прибуток із продажу. фінансовий звітність економічний

Підприємство у процесі прогнозування повинно розглядати такі факти: рівень економічної активності на ринку, де працює компанія (наскільки стійкий економічний стан очікується на кожній території збуту); майбутня частка ринку, яку може зайняти підприємство на кожній території; виробничі й дистриб'юторські можливості підприємства, потенціал його конкурентів, пропонування нових послуг, що може бути запланована як підприємством, так і його конкурентами; інфляційні впливи на ціну. Підприємство може планувати підвищити ціни або тарифи у середньому на величину очікуваного підвищення рівня інфляції; вплив рекламних кампаній, умов кредитування, просування товарів тощо. Тому прогнозується і розвиток цих напрямів.

Планування та прогнозування допомагає запобігати помилковим діям в області фінансів, а також зменшує число невикористаних можливостей.

Метою роботи під час проходження практики є прогнозування показників фінансового стану, для чого треба: проаналізувати минулий та поточний фінансовий стан підприємства, скласти динаміку, розробити модель прогнозування показників фінансового стану, зробити висновки щодо поліпшення діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є діяльність, фінансова звітність підприємства, показники його фінансової діяльності та методи і технологія проведення аналізу фінансової звітності.

Предметом дослідження є законодавчі акти, наукові публікації, навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансів, фінансового менеджменту та прогнозування.



розділ 1. Теоретико-методологічні основи

1.1 Сутність, роль та функції прогнозування

Необхідність регулювання результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави [1-11].

Планування результативності діяльності підприємства можна здійснювати, використовуючи такі три головні його системи: 1) прогнозування рівня результативності діяльності, фінансового стану підприємства та його використання; 2) поточне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання; 3) оперативне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання. Кожній із цих систем властиві свої форми реалізації [12-16].

Перша з них реалізується у вигляді розробки політики формування та використання рівня результативності діяльності, фінансового стану підприємства (політика регулювання результативності); період планування - до трьох років. Друга система реалізується у вигляді розроблення поточних планів з усіх головних аспектів формування й використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування - рік. Третя система реалізується у вигляді розробки та доведення до виконавців бюджетів з усіх головних питань формування і використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування - місяць, квартал.

Усі системи планування результативності діяльності підприємства взаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності діяльності підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіх головних питань її формування та використання.

Система прогнозування рівня результативності діяльності підприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) - найскладніша у загальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Під прогнозуванням фінансового стану розуміється передбачення обсягу та розміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін наперед, шляхом вивчення динаміки розвитку підприємства, як суб'єкта господарської діяльності на фоні реалій економічного життя суспільства. В залежності від терміну такого передбачення можна виділити короткотермінове (у межах одного року), середньо-термінове (на один два роки) і довготермінове (більше двох років) прогнозування фінансового стану підприємства. Об'єктом прогнозування має бути перш за все обсяг фінансових ресурсів, які надійдуть у розпорядження підприємства за період, щодо якого складається прогноз.

Такими ресурсами є прибуток, що залишається у підприємства після сплати всіх податків і обов'язкових платежів, а також амортизаційні відрахування, які відшкодовуються через ціну на продукцію. Умовно суму чистого прибутку і амортизації у складі виручки від реалізації називають грошовим потоком, саме від його величини залежать можливості підприємства збільшити свої кошти (статутний фонд, насамперед), бо інші складові частини виручки від реалізації йдуть на різні платежі у відповідності зі своїм призначенням. Також у прогнозуванні фінансового стану підприємства ефективним є використання економіко-математичних методів, серед яких найпоширенішим використанням користується метод побудови лінії тренду, тобто на основі конкретних показників за декількох років будується залежність і вираховується прогнозне значення на наступний рок.

Процес, подальший за прогнозуванням - це розроблення політики регулювання діяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи: визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства; дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливу н результативність діяльності підприємства; визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства; конкретизація цільових показників формування рівня результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації; розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства; розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльності підприємства; оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства.

Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів має імовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробляти у кількох можливих варіантах - «оптимістичному», «ймовірному», «песимістичному». У плані відображаються ще й такі статті витрат: собівартість реалізації (продукції, товарів, робіт і послуг); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати (витрати на дослідження та розроблення, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, операційна оренда активів, інші витрати операційної діяльності); витрати від участі у капіталі (втрати від інвестицій в асоційовані підприємства, втрати від спільної діяльності, втрати від інвестицій у дочірні підприємства); фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансові витрати); інші витрати (собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих майнових комплексів, інші витрати від звичайної діяльності); податки із прибутку від звичайної діяльності.

1.2 Прогнозування показників фінансової звітності

Оцінка ефективності діяльності підприємства і управління його фінансовими ресурсами є важливим етапом фінансового менеджменту. Запорукою успішності будь якого бізнесу є передбачення майбутнього фінансового стану підприємства, визначення очікуваного розміру його фінансування. Визначення ймовірної діяльності підприємства в майбутньому може бути забезпечено шляхом розробки прогнозних фінансових документів - проектів майбутніх звіту про фінансові результати, звіту про грошові потоки та бухгалтерського балансу.

Прогнозний звіт про фінансові результати та звіт про грошові потоки являють собою робочий план для всього підприємства в цілому, а прогнозний бухгалтерський баланс відображає сумарний вплив передбачуваних майбутніх управлінських рішень на фінансовий стан підприємства.

Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності. Фінансове прогнозування включає складання таких бюджетів на фінансових звітів:

- бюджетів поточної діяльності;

- грошового бюджету;

- прогнозних фінансових звітів.

Складові частини фінансового прогнозування (бюджету поточної діяльності, грошовий бюджет, інвестиційний та фінансові плани, прогнозні фінансові звіти) тісно пов'язані між собою, оскільки будуються на основі одного і того ж комплексу вихідних положень.

Схема складання прогнозних фінансових звітів, наведена на рис. 1.1, показує, як різноманітні бюджети поточної діяльності зливаються в єдиний консолідований грошовий бюджет, який в свою чергу підкріплюється специфічними конкретними даними з інвестиційного і фінансового планів (верх схеми) [16,17]. Таким чином, прогнозні фінансові звіти - всеохоплюючий вираз очікуваного стану підприємства в майбутньому.

Наведена система є основою визначення методичних підходів та послідовності прогнозування фінансових звітів. Прогнозування кожного фінансового звіту базується на своїй основі.

Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану [18, 19]. Аналіз фінансової звітності повинен дати відповідь на два запитання: перше, чи має підприємство прибуток за результатами своєї господарської діяльності і друге - чи спроможне підприємство виконати взяті на себе зобов'язання і чи не призведе таке виконання до його ліквідації в зв'язку з недостатністю ресурсів.

У методичному плані основним інструментом будь-якого прогнозу є схема екстраполяції. Розрізняють формальну й прогнозну екстраполяцію. Формальна базується на припущенні про збереження в майбутньому минулих і справжніх тенденцій розвитку об'єкта прогнозу. При прогнозній екстраполяції фактичний розвиток погоджується з гіпотезами про динаміку досліджуваного процесу з обліком у перспективі його фізичної й логічної сутності.

При короткостроковому прогнозуванні важлива динаміка розвитку досліджуваного показника на кінці періоду спостережень, а не тенденція його розвитку, що зложилася в середньому на всім періоді передісторії. Властивість динамічності розвитку фінансово-економічних процесів часто переважає над властивістю інерційності, тому більше ефективними є адаптивні методи, що враховують інформаційну нерівнозначність даних.

Адаптивні моделі й методи мають механізм автоматичного настроювання на зміну досліджуваного показника. Інструментом прогнозу є модель, первісна оцінка параметрів якої виробляється по декількох перших спостереженнях. На її основі робиться прогноз, що рівняється з фактичними спостереженнями. Далі модель коректується відповідно до величини помилки прогнозу й знову використовується для прогнозування наступного рівня, аж до вичерпання всіх спостережень. Прогноз виходить як екстраполяція останньої тенденції. У різних методах прогнозування процес настроювання (адаптації) моделі здійснюється по-різному

1.3 Система фінансово-економічного планування на підприємстві

Фінансово-економічне планування включає в себе комплекс процедур, що відображають матеріально-технічні та фінансово-організаційні питання обґрунтованої можливості розвитку виробничо-господарської діяльності у плановому періоді.

Процес фінансово-економічного планування можна представити у вигляді моделі, що включає 5 стадій. Відзначимо основні задачі кожної з них [20-22].

Стадія 1 - передумови. Збирається інформація і складається прогноз можливого положення підприємства. На товарному ринку виявляються як сприятливі, так і загрозливі фактори.

Стадія 2 - постановка й уточнення проблем. Визначаються рівні домагань (наприклад, темп зростання торгівельних площ повинний бути не менше 25% за рік). Потім виходячи з поточної політики підприємства прогнозуються результати (одержали, наприклад, темп росту 20% за рік). Отримані результати порівнюються з рівнем домагань і виявляються розриви (у нашому прикладі 54%). Далі здійснюється пошук стратегій, що дозволяють ліквідувати розриви, що позначилися.

Стадія 3 - довгострокова стратегія. Для ліквідації розривів між бажаними і прогнозними значеннями показників розробляються нові стратегії "продукт-ринок". Наприклад, визначаються можливості введення в товарний асортимент нових груп товарів, створення філій, спільних ініціатив, вертикальної інтеграції. Вивчаються можливості розширення обсягів товаропотоків і зниження витрат. Тут може використовуватися матриця "ріст-частка ринку". Ця стадія планування є найбільш важливою.

Стадія 4 - середньострокові плани. Вони розробляються на базі прийнятої довгострокової стратегії. Намічаються середньострокові проекти і їхня хронологічна послідовність. У свою чергу на їхній основі визначаються стратегічні цілі і розробляються плани відділень чи структурних підрозділів підприємства. Потім складаються зведені середньострокові плани, у тому числі і фінансовий.

Стадія 5 - короткострокове планування. Основні задачі - конкретизація показників середньострокових планів товарообороту на поточний рік і оцінка виконання щодо довгострокових планів і поточного, короткострокового плану.

Процес фінансово-економічного планування проводиться на протязі декількох етапів, які відрізняються змістом виконуваних робіт.

На першому етапі відбувається аналіз фінансових показників за попередній період. Для цього використовують інформацію з основних фінансових звітів підприємств: бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух коштів. Ці документи мають важливе значення для фінансового планування, тому що містять дані для аналізу і розрахунку фінансових показників діяльності підприємства, а також є основою для складання прогнозу.

На другому етапі відбувається визначення основних прогнозних показників планового періоду, таких як прогноз балансу, звіту про прибутки і збитки, руху коштів, що відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру науково обґрунтованого бізнес-плану підприємства.

На третьому етапі здійснюють уточнення і конкретизація показників прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів [23].

На четвертому етапі здійснюється оперативне фінансове планування.

Завершується процес фінансово-економічного планування практичним впровадженням планів як програма дій і контролем за їхнім виконанням.

У процесі фінансово-економічного планування застосовують наступні методи: економічного і фінансового аналізу, нормативний, балансових розрахунків, грошових потоків, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання.

Метод економічного та фінансового аналізу використовується для визначення основних закономірностей, тенденцій у динаміці натуральних і вартісних показників, оцінюються внутрішні резерви підприємства.

Нормативний метод полягає в тому, що на основі заздалегідь установлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб'єкта у фінансових ресурсах і їхніх джерелах. Такими нормативами є ставки податків і зборів, норми амортизаційних відрахувань і інші нормативи, що встановлюються або самим суб'єктом, або для суб'єкта державою у виді спеціальної нормативної чи законодавчої бази. Нормативи самого господарюючого суб'єкта - це нормативи, розроблені безпосередньо на підприємстві і використовуємі їм як норми для регулювання виробничо-господарської діяльності, контролю за використанням фінансових ресурсів, інших цілей по ефективному вкладенню капіталу. Норми і нормативи бувають: галузеві, регіональні, індивідуальні [21,24]. Існують сучасні методи калькулювання витрат: стандарт-кост і стандарт маржинал-костинг. Вони засновані на використанні внутрішньогосподарських норм.

Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби у фінансових засобах ґрунтується на прогнозі надходження коштів і витрат по основних статтях балансу на визначену дату в перспективі.

Метод грошових потоків є універсальним при складанні фінансових планів і служить інструментом для прогнозування розмірів і термінів надходження необхідних фінансових ресурсів. Теорія прогнозу грошових потоків ґрунтується на очікуванні надходження засобів на визначену дату і бюджетуванні усіх витрат. Цей метод дає значно більше корисної інформації, чим метод балансового кошторису.

Метод багатоваріантності розрахунків полягає в розробці альтернативних варіантів планових розрахунків, для того щоб вибрати з них оптимальний, при цьому критерії вибору можуть бути різними. Наприклад, в одному варіанті може бути врахований триваючий спад попиту, інфляція національної валюти, а в іншому - ріст процентних ставок і, як наслідок, уповільнення темпів росту світової економіки і зниження цін на продукцію [25,26]. При багатоваріантності планових рішень можуть застосовуватися різні критерії вибору:

максимум прибутку (доходу) в розрахунку на грошову одиницю вкладення капіталу;

максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум ризику фінансових втрат;

мінімум поточних витрат;

мінімум вкладення капіталу при найбільшій ефективності результату;

максимум отриманого прибутку.

Методи економіко-математичного моделювання дозволяють кількісно виразити взаємозв'язок між фінансовими показниками й основними факторами, їх визначальними. Використовуються переважно для оптимізації вхідних і вихідних грошових потоків.

Фінансово-економічне планування вимагає широкого використання економіко-математичного моделювання поряд з раніше застосовуємими способами розрахунків фінансових показників [27]. Економіко-математичне моделювання дозволяє знайти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками і факторами, їх визначальними.

Економіко-математична модель являє собою точний математичний опис факторів, що характеризують структуру і закономірності зміни даного економічного явища за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися по функціональному і кореляційному зв'язку. Економіко-математичне моделювання дозволяє перейти у фінансово-економічному плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів.

Підвищення рівня наукового обґрунтованого планування вимагає розробки декількох варіантів планів виходячи з різних умов і шляхів розвитку підприємства з наступним добором оптимального варіанта фінансового плану[28].

В основі фінансової стратегії лежить фінансова політика підприємства по конкретних напрямках фінансової діяльності: податкової, амортизаційної, дивідендної, емісійної.

Основою прогнозування є узагальнення й аналіз наявної інформації з наступним моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників. Методи і способи прогнозування повинні бути досить динамічними для того, щоб вчасно врахувати ці зміни. Початок прогнозування - визнання факту стабільності змін основних показників діяльності від одного звітного періоду до іншого.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних фінансових документів:

- прогнозу звіту про прибутки і збитки;

- прогнозу руху коштів;

- прогнозу бухгалтерського балансу.

Прогноз майбутніх прибутків і збитків ґрунтується, у першу чергу, на прогнозному параметрі обсягу продажів. Цей показник говорить про ту частку ринку, що підприємство припускає завоювати своєю продукцією.

Прогнози продажів виражаються як у грошових, так і у фізичних одиницях, допомагають визначити вплив ціни, обсягу виробництва і продажів, а також інфляції на основні фінансові показники.

Метод аналізу тимчасових рядів використовується для обліку тимчасових коливань обсягу продаж продукції, робіт і послуг. Містить у собі метод екстраполяції, аналіз сезонності, аналіз циклічності.

Метод екстраполяції полягає в поширені висновків, отриманих у результаті спостережень за обсягом продаж протягом обраного періоду часу, на майбутнє.

Великий вплив на обсяги продаж робить фактор сезонності.

Метод аналізу циклічності дозволяє виявити зміни в обсязі продаж, зв'язані з часом споживання продукції. Тому цей метод широко використовується в галузях з яскраво вираженою циклічністю.

Метод эконометричних моделей. За допомогою цих моделей визначається кореляція розміру продаж від змін зовнішнього середовища підприємства, у тому числі і макроекономічних змінних (темпи росту ВВП, темпу інфляції і т.д.), а також від галузевих показників (стану галузі, рівня конкуренції в ній, ємності галузевого ринку).

Результати, одержані за допомогою цих методів, дозволяють врахувати фактори зовнішнього і внутрішнього середовища в їхній динаміці.

За допомогою прогнозного звіту про прибуткам і збиткам визначається величина одержуваного прибутку в майбутньому періоді [21,24].

При прогнозуванні прибутку широко використовується метод “витрати-обсяг-прибуток”. Він надає наступні можливості:

- визначення обсягів виставлених до продажу товарів і можливого продажу продукції з метою забезпечення їхньої беззбитковості;

- установити розмір бажаного прибутку;

- збільшити гнучкість фінансових планів шляхом обліку різних варіантів зміни ситуації - цінових факторів, динаміки обсягів продажів.

Метод “витрати-обсяг-прибуток” називають аналізом беззбитковості.

Прогноз балансу входить до складу основних документів перспективного фінансового планування. У відмінності від прогнозу звіту про прибутки і збитки, що показує динаміку фінансових операцій підприємства, прогноз балансу відбиває фіксовану, статистичну картину фінансової рівноваги підприємства. Структура прогнозованого балансу відповідає структурі звітного балансу підприємства, тому що в якості вихідного використовується звітний баланс на останню дату.

Прогноз руху коштів - відбиває рух грошових потоків по поточній, інвестиційній і фінансовій діяльності підприємства. Розмежування напрямків діяльності при розробці прогнозу дозволяє підвищити результативність управління грошовими потоками. Прогноз руху коштів надає можливість оцінити ефективність використання підприємством грошових ресурсів.

За допомогою прогнозу руху коштів можна оцінити, скільки коштів необхідно вкласти в закупку товарів, синхронність надходження і витрати коштів, перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання цього прогнозу визначають стратегію фінансування підприємства. Її суть полягає в наступному:

визначення джерел довгострокового фінансування;

формування структури і витрат капіталу;

вибір засобів нарощування довгострокового капіталу.

Треба відзначити, що на всіх етапах фінансового планування, величезне значення має використання правдивої і реальної інформації про стан підприємства, а також його поточної діяльності. На жаль, у реальних умовах України існуюча фінансова звітність (форма №1, №2, №3), форма і зміст якої регулюється державою, не відповідає нормам по вірогідності інформації. Тому, її використання в чистому виді з метою фінансового чи іншого планування неможливо. У світовій практиці часто відокремлюють облік для оподатковування і фінансовий облік. Існують спеціальні принципи і закони про незалежний аудит. Тому, якщо підприємство зацікавлене в інвесторах, а значить і у своєму розвитку, він показує достовірну інформацію у своїх фінансових звітах, що і використовує для цілей подальшого планування. У деяких країнах, у формі фінансової звітності навіть закладають плановий показник очікуваного прибутку і бюджету витрат на наступний період [25].

В залежності від потреб фінансово-економічні плани як програма дій розділяються на перспективні, річні, квартальні та оперативні.

Перспективні плани розробляються на ряд років (традиційно - п'ятирічні), але можуть бути і на більший період: 7, 10, 15, 20 років. Їх призначення полягає у визначенні стратегічного розвитку підприємства. Включає такі фундаментальні питання як багаторічна інвестиційно-інноваційна діяльність, реконструкція будівель, виробничої території, модернізація технологій, зміна виробничої спеціалізації чи асортименту продукції тощо. У фінансовому відношенні тут переважають питання капіталовкладень, зміна структури капіталу у співвідношенні основного і оборотного потоків, конкурентоспроможності, фінансової незалежності, фінансової стійкості.

При необхідності прораховуються питання подальшої корпоратизації - входження до складу нулів, об'єднань, приєднання чи поглинання.

Річні плани - як правило включають річну програму дій, що витікає із перспективних планів, розбитих за завданнями по роках. Тут переважають процеси поточного функціонування. Оскільки в умовах ринку прогнозування як метод передбачення пов'язаний з величезною кількістю перемінних величин ринкової кон'юнктури, то річні плани (якщо їх розглядати як складові частини перспективного плану розвитку) конкретизуються з врахуванням реальної економічної ситуації. Річні плани можуть включати поквартальні частини, сукупність яких визначає послідовність реалізації річної програми.

Квартальні плани виступають складовою частиною річного плану. Це більш мобільна форма планування, що враховує існуючі тенденції зміни кон'юнктури в поточному режимі. Дозволяє зміщувати виконання окремих завдань, проте в межах планового року. Виступає основою оперативного управління, оскільки існуюча система звітності побудована на фіксації квартальних результатів діяльності.

Місячні плани являють особою місячні програми дій. Як правило поділяються на декади або тижні. Орієнтовані на дотримання жорсткого режиму обов'язкового виконання як гарантії досягнення стабільного розвитку, передбаченого планами, що охоплені більш великим планування за часом.

Особливу систему створює оперативне та бізнес-планування [23].

Оперативне планування застосовується в короткотерміновому періоді. В основному воно переслідує мету встановлення ступеню виконання програми поточного короткотермінового періоду (в межах тижня), внесення організаційних коректив щодо виконання графіку передбачених планом операцій і за своєю формою має вид диспетчеризації поточних процедур.

Бізнес-планування в структурі системи фінансово-економічного планування має вид локального проекту, який має самостійну роль в реалізації певного завдання системного регулювання розвитку діяльності підприємства.

Всі форми фінансово-економічного планування включають розробку виробничих, організаційних, технологічних, економічних та фінансових аспектів. При їх розробці передує проведення економічного і фінансового аналізу, метою якого є визначення і оцінка реальної ситуації, існуючі тенденції зрушень, причинно-наслідкові зв'язки, вплив на перебіг процесів окремих чинників, розуміння сутності і економічної природи окремих процесів. Без поглибленого аналізу і оцінки реальної економічної ситуації неможливе прогнозування процесів в майбутньому періоді, а відтак і складання фінансово-економічних планів - програм фінансово-комерційної діяльності.

В сфері комерційної діяльності основним напрямком планування є забезпечення максимально можливих варіантів збільшення обсягу продаж товарної продукції. Це досягається встановленням виробничим підрозділам відповідно до їх потужностей напружених планів з послідуючим аналізом їх виконання.



розділ 2. Практична частина

2.1 Загальна інформація про ВАТ «Укртелеком»

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» -- сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, що займає лідируючі позиції на ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку України. Компанія охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

Вiдкрите акцiонерне товариство створене 5 сiчня 2000 року. До складу товариства входить 32 фiлiї. У вiдкритому акцiонерному товариствi сформовано дворiвневу централiзовану вертикальну систему управлiння; функцiонують органiзацiйнi спецiалiзованi структури з експлуатацiї первинної мережi зв`язку; експлуатацiї мiсцевих мереж зв`язку та радiофiкацiї, обслуговування споживачiв та продажу послуг. Останні зміни до організаційної структури товариства затверджено станом на 27 січня 2006 року. Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 26 квітня 2006 року Філію «Центральна міжнародна та міжміська телефонно-телеграфна станція ВАТ «Укртелеком» перейменовано на «Філія інформаційно-комунікаційних систем ВАТ «Укртелеком». У додатку А наведено схему організації підприємства.

Історія створення ВАТ «Укртелеком» бере початок у 1993 році, коли було зареєстроване Українське об'єднання електрозв'язку «Укрелектрозв'язок» (з 1994 року -- Укртелеком). Пізніше, у 1998 році, відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України програми об'єднання «Укртелеком» було реорганізоване в єдине державне підприємство, а у січні 2000 року, після проведення корпоратизації, його було перетворено на відкрите акціонерне товариство.

Сьогодні ВАТ «Укртелеком» -- це підприємство, організаційна структура якого сформована за вертикальним принципом управління фінансами, технологічними процесами, персоналом. До складу товариства входить 32 філії, одну з яких -- філію «Утел» було створено у 2005 році за рішенням Загальних зборів акціонерів.

У грудні 2005 року ВАТ «Укртелеком» отримав ліцензію на надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку за технологією UMTS/WCDMA. Реалізацією проекту з надання послуг нового мобільного стандарту займається філія «Утел». З 1 листопада 2007 року компанія ВАТ «Укртелеком» розпочала продаж послуг мобільного зв'язку нового покоління під ТМ Utel.

Компанія пропонує своїм клієнтам найновіші сучасні послуги: передавання даних та побудова віртуальних приватних мереж, відео-конференції, послуги мобільного зв'язку нового стандарту під ТМ Utel, зокрема інноваційні - відеодзвінок, мобільний Інтернет зі швидкістю до 3,6 Мбіт\с, відправка СМС на номери фіксованого зв'язку та багато інших якісних послуг.

Укртелеком є учасником (акціонером) низки спільних підприємств та акціонерних товариств, що функціонують на телекомунікаційному ринку України:

ТОВ «Інфоком» (документальний електрозв'язок, Інтернет, ІР-телефонія) -- частка Укртелекому в статутному фонді дорівнює 51%;

ЗАТ «Елсаком Україна» (мобільний супутниковий зв'язок в системі «Глобалстар») -- Укртелекому належить 34% акцій;

СП «Українська хвиля» (фіксований абонентський радіодоступ) -- частка Укртелекому в статутному фонді дорівнює 23,6%;

ВАТ «Телекомінвест» (розробка та впровадження автоматизованих систем документообігу) -- Укртелекому належить 26% акцій;

ВАТ «Свемон-інвест» -- 1,12%;

ТОВ «Телесистеми України» (фіксований абонентський радіодоступ) -- 2,47%.

Компанія надає по всій території України практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, таких як:

міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок;

мобільний зв'язок за технологією UMTS/WCDMA

послуги передавання даних та побудови віртуальних приватних мереж;

Інтернет-послуги, у т. ч.: комутований та широкосмуговий доступ до мережі Інтернет для абонентів мережі фіксованого телефонного зв'язку;

постійне IP-з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостінг;

надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку;

ISDN;

відеоконференц-зв'язок;

проводове мовлення;

телеграфний зв'язок;

здійснює діяльність з технічного обслуговування мереж ефірного телемовлення та радіомовлення.

Товариство володіє потужною та розгалуженою транспортною мережею з високим ступенем надійності та резервування, яка є основою телекомунікаційної інфраструктури України.

Компанія є найбільшим в Україні оператором фіксованого телефонного зв'язку, обслуговуючи понад 10 млн. телефонних ліній, лідером серед провайдерів Інтернет в Україні, надаючи послуги комутованого доступу до мережі сотням тисячам клієнтів, а також єдиною в Україні компанією, що надає послуги мобільного зв'язку нового стандарту під ТМ «Utel».

Поштова адpеса: Україна, Київ, 01030, бульваp Шевченка, 18.



2.2 Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у активи. В процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховують у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).

В умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується.

На практиці нерідко об'єднують горизонтальний і вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих його показників

Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за аналізом операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді. Такий аналіз проводиться з метою вивчення динаміки загального їх обсягу та складу, ступеня їх використання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу операційних необоротних активів підприємства - темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту обсягу виробництва та реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів, загальної суми необоротних активів.

На другому етапі аналізу вивчається склад операційних необоротних активів підприємства та динаміка їх структури. У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів та нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі підприємства; у складі основних засобів аналізується питома вага рухомих та нерухомих їх видів (які у виробничій діяльності характеризують відповідно активну та пасивну їх частини); у складі нематеріальних активів розглядаються окремі їх види.

На третьому етапі аналізу оцінюється стан необоротних активів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації).

Характеристика динаміки майнового стану підприємства:

Таблиця 2.1. Динаміка майнового стану ВАТ «Укртелеком»

№	Стаття	Значення статті, тис. грн., по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Сума зносу основних засобів	5397570	6512683,2	7259816,5	8146066,5
2	Первісна вартість основних засобів	11743400	14073205,6	15707159,2	17135406,6
3	Залишкова вартість осн. засобів	6345790	7560522,4	8447342,7	8989340,1
4	Сума амортизації нематер.активів	79580,6	132203,3	181939,9	228743,9
5	Первісна вартість нематер.активів	188776	408571,5	294555,1	476068,5
6	Середньорічна сума всіх	11203567,5	13564379,15	15241745,7	16806594,7
	операційних необоротних активів
	підприємства за перв.вартістю
7	Середньорічна сума зносу всіх	5144393,85	6224122,7	7043321,45	7908283,4
	операційних необоротних активів,
	які використовує підприємство
8	Вартість вибулих операційних необоротних	79580,6	132203,3	181939,9	228743,9
	активів у звітному періоді
9	Вартість операційних необоротних	84822,3	112935,5	276368,2	112615,2
	активів на початок звіт.періоду
10	Вартість зведених операційних	24373,7	163432,7	-163753	134709,4
	необоротних активів у звіт.періоді
11	Вартість операційних необоротних	109196	276368,2	112615,2	247324,6
	активів на кінець звітного періоду



Динаміка показників майнового стану ВАТ приведена у табл. 2.2. Можна бачити добру тенденцію по зниженню показника коефіцієнту зносу основних засобів.

Таблиця 2.2. Динаміка показників майнового стану ВАТ «Укртелеком»

№	Показник	Значення показника, тис. грн., по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Коефіцієнт зносу основних засобів	0,460	0,463	0,462	0,475
2	Коефіцієнт строку використання основних засобів	0,851	0,861	0,859	0,906
3	Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів	0,422	0,324	0,618	0,480
4	Період обороту операційних необоротних активів, які	2,178	2,179	2,164	2,125
	використовує підприємство
5	Коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів	0,938	1,171	0,658	2,031
6	Коефіцієнт оновлення операційних необоротних Активів	-0,506	0,113	-3,070	-0,380

Можна бачити добру тенденцію показників майнового стану, особливо у останній звітний період. Зменшення значень коефіцієнтів зносу основних засобів,строку використання основних засобів характеризує значним підвищенням суми первісної вартості основних засобів. Одночасно з цим підвищується період операційних необоротних активів та коефіцієнт оновлення. Отже підприємство значно покращило свій майновий стан за останні роки.

Аналіз ліквідності та платоспроможності:

Нижче приведено динаміку основних показників ліквідності та платоспроможності.

Дані звітності, що необхідні для розрахунку показників ліквідності та платоспроможності підприємства приведені у табл. 2.3.



Таблиця 2.3. Динаміка даних звітності для розрахунку показників ліквідності та платоспроможності ВАТ «Укртелеком»

№	Стаття	Значення статті, тис. грн., по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Оборотні активи	1404020	3342426,1	2232866,5	2686046,9
2	Витрати майбутніх періодів	4347	48615,4	8872,8	6669,5
3	Поточні зобов'язання	1017240	779673,1	624873,3	773156,7
4	Запаси	411705	361403,5	325741	429252,8
5	Грошові кошти	42590,6	2006534,5	957582,6	1216561,4
6	Поточні активи	1408367	3391041,5	2241739,3	2692716,4
7	Валюта балансу	9328310	12258473,3	11620161,9	12694232,4

Динаміка показників ліквідності та платоспроможності ВАТ «УКРТЕЛЕКОМ» приведено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Динаміка показників ліквідності та платоспроможності ВАТ «Укртелеком»

№	Показник	Значення показників по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Чисті оборотні активи, тис. грн.	391127	2611368,4	1616866	1919559,7
2	Коефіцієнт поточної ліквідності	1,384	4,349	3,588	3,483
3	Коефіцієнту швидкої ліквідності	0,975	3,823	3,052	2,919
4	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,042	2,574	1,532	1,573
5	Коефіцієнт маневрування	0,122	0,777	0,601	0,639
6	Частка оборотних коштів	0,151	0,277	0,193	0,212
7	Частка запасів в поточних активах	0,292	0,107	0,145	0,159
8	Частка чистих оборотних активів	0,846	7,147	4,891	4,432

На підприємстві спостерігалася нестача високоліквідних активів та надлишок низько-ліквідних. На кінець періоду можна бачити добру тенденцію з покращення ліквідності, про що свідчать коефіцієнти ліквідності, та платоспроможності підприємства, особливо частки чистих оборотних активів.

Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства:

Дані звітності, що необхідні для розрахунку показників фінансової стійкості та стабільності підприємства, приведені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Динаміка даних звітності для розрахунку показників фінансової стійкості та стабільності

№	Стаття	Значення статті, тис. грн., по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Позиковий капітал	2098906	4383567	3564575,3	3913716,1
2	Валюта балансу	9328310	12258473,3	11620162	12694232,4
3	Власний капітал	7229400	7874906,3	8055586,6	8780516,3
4	Довгострокові пасиви	7229400	3423711,6	2747429,3	2857432,5
5	Чисті оборотні активи	348281	2583001,1	1593219,6	1902608,5
6	Необоротні активи	7919940	8867431,8	9378422,6	10001516

Таблиця 2.6. Динаміка показників фінансової стійкості та стабільності

№	Показник	Значення показників, тис. грн., по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Коефіцієнт незалежності	0,775	0,642	0,693	0,692
2	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,225	0,358	0,307	0,308
3	Коефіцієнт залежності	1,290	1,557	1,442	1,446
4	Коефіцієнт фінансової стабільності	3,444	1,796	2,260	2,244
5	Показник фінансового левериджу	1,000	0,435	0,341	0,325
6	Коефіцієнт маневреності	0,048	0,328	0,198	0,217
7	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,500	0,303	0,254	0,246
8	Коефіцієнт структури залученого капіталу	3,444	0,781	0,771	0,730
9	Коефіцієнт інвестування	0,913	0,888	0,859	0,878

Динаміка показників фінансової стійкості та стабільності ВАТ «УКРТЕЛЕКОМ» приведено у табл. 2.6.

З приведеної динаміки можна бачити значне зниження рівня фінансової незалежності підприємства та фінансової стабільності.

Оцінка ділової активності:

У широкому змісті ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці, капіталу. У більш вузькому змісті ділова активність представлена як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства.

Нижче приведено динаміку основних показників ділової активності підприємства.

Дані звітності, що необхідні для розрахунку показників ділової активності підприємства, приведені у табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Динаміка даних звітності для розрахунку показників ділової активності

№	Стаття	Значення статті, тис. грн., по роках
		2004	2005	2006	2007
1	Виручка від реалізації	6214580	7785560,4	7894430	8039225,7
2	Середній підсумок балансу	8943880	11177415,4	11939317,6	12157197,2
3	Чистий дохід	5238560	6606286,5	6701156,8	6808919,1
4	Середня чиста реалізаційна вартість	546247	721470,5	742499,9	773697,95
5	Собівартість реалізованої продукції	3806500	5139745,7	5145564,1	521220,9
6	Середня кредиторська заборгованість	390656,5	521093,5	351722,15	315899,05
7	Середні виробничі запаси	394661	389371,55	343572,25	377496,9
8	Середня величина активів	8943880	11177415,4	11939317,6	12157197,2
9	Середня вартість основних фондів	11045800	13260879,9	14890182,4	16421282,9

Ділова активність підприємства виявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. З приведеної динаміки видно тенденцію по поступовому підвищенню ділової активності підприємства, за винятком різких короткострокових зростань у 2005 році.

Аналіз рентабельності та прибутковості підприємства:

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність діставати прибуток. У цьому зв'язку розглянемо наступний аспект діяльності підприємства - рентабельність та прибутковість, що є якісним показником ефективності роботи підприємства.

Про важливість цих показників свідчить той факт, що згідно з П(С)БО 3 розрахунок кількох з них (а саме доходу на акцію та дивідендів на одну просту акцію) є обов'язковим при складанні Звіту про фінансові результати (розділ III ф. № 2) акціонерними товариствами, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

2.3 Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства

Моделювання фінансового стану підприємства буде здійснюватися по прогнозу основних показників, розрахованих вище. Прогноз показників буде робитися за допомогою декількох методів: аналітичне вирівнювання методом найменших квадратів, метод ковзної середньої, адаптивна поліноміальна модель. Процес прогнозу буде проходити у декілька стадій:

1) для кожного показника окремо виявляється залежність між даними математичною моделлю;

2) обирається одна з математичних моделей, при якій величина достовірності прогнозу була б найвищою, типи моделей можуть бути: лінійна, експоненціальна, логарифмічна, поліноміальна декількох порядків та ступенева декількох порядків;

3) по отриманій математичній моделі будується апроксимуюча функція;

4) проводиться аналіз відповідності математичної моделі та реальних даних за допомогою методів найменших квадратів;

5) при досягненні необхідної відповідності математичної моделі до реальної екстраполюються значення на майбутні роки;

6) будується прогноз на основі методу ковзної середньої;

7) будується прогноз на основі методу адаптивної поліноміальної моделі, коефіцієнт адаптації підбирається таким чином, щоб похибка була найменшою.

Прогноз буде виконуватися на найближчі два роки, щоб зберегти певну вірогідність його правдивості.

В процесі аналіз та прогнозу використовуються пакет Microsoft Excel 2007 та настройки «Пакет аналізу».

Далі наведено прогноз основних показників фінансового стану. Дані наведено окремо по кожному методу. Слід зауважити, що дані методу ковзної середньої минулих років дорівнюють фактичному значенню показників.

Для розуміння процесу прогнозу нижче приведено детальний аналіз на прикладі коефіцієнту зносу основних засобів (табл. 2.9 та рис. 2...