Розвиток малого бізнесу в Україні

Закон "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" носить не просто декларативний характер, а передбачає норми, виконання яких або не вплине на підприємництво, або ж їх вплив неможливо оцінити. Наявність цього Закону не несе шкоди для бізнесу, але ставить жирний хрест на можливості прийняття іншого, реально ефективного і корисного Закону. Експерти звернули увагу на успішний досвід підтримки МСБ в інших країнах. Наприклад, у Польщі з 1997 року діє "Національний фонд кредитних гарантій" для надання позик МСБ. Діють також пільгові податкові ставки для нових підприємств, а також підприємств, які створюють нові робочі місця. Працює спеціальна урядова програма, спрямована на поліпшення умов залучення зовнішнього фінансування для бізнес-потреб МСБ. У Грузії Податковим кодексом передбачена така смілива норма, як повне звільнення від оподаткування. Вона діє тільки для малого бізнесу з оборотом до $ 17 тис. на рік, тобто до 136 тис. грн. Принципове значення для розвитку МСБ має ще доступність кредитних коштів. У США, наприклад, з 2010-го діє закон про підтримку малого бізнесу, згідно з яким банки, які кредитують малий бізнес, отримують державну підтримку.

В Україні ось уже два роки поспіль не виконується держпрограма мікрокредитування МСБ, фінансування якої передбачено держбюджетом у розмірі до 15-10 млн. грн.. (на 2010-2011 рр. відповідно).

Так що, щоб довести свої симпатії до МСБ уряду не варто було вигадувати черговий проект. Досить було б виконувати норми чинного законодавства.

2.4 Основні напрямки удосконалення системи розвитку малого бізнесу в Україні

В перспективі розвитку малого бізнесу в Україні, слід відмітити, що позитивні тенденції економічної динаміки, які спостерігаються в Україні з кінця 1999 року, свідчать про поступовий перехід національної економіки до нової фази розвитку, в якій повинні знаходити вияв результати здійснених протягом 10 років ринкових економічних перетворень. Між тим, практика останніх років поки що не дає підстав для висновку про незворотність та стійкість змін на краще. З поступовим зміщенням акценту економічного зростання на внутрішні чинники розвитку, яке відбувається з другої половини 2004 року, спостерігається уповільнення темпів економічного зростання, погіршення стану надходжень до державного бюджету України. Таким чином, перед українською державою сьогодні постало завдання надання економічному зростанню стабільності та переведення його на рейки інноваційної спрямованості та поширення ефекту від нього в економічній та соціальній сферах.

Завдання сучасного етапу полягають у посиленні соціальної спрямованості реформ, реформуванні податкової системи, економічно обґрунтованому протекціонізмові, підтримці й захисті вітчизняних товаровиробників на внутрішньому й зовнішніх ринках, активній структурній промисловій та аграрній політиці, що базується на інноваційній моделі розвитку, забезпеченні рівних умов для всіх суб'єктів господарювання тощо. Фактично, йдеться про формування в Україні “економіки зростання” - економічної системи, розвиток якої відбувається переважно під впливом внутрішніх та іманентних їй чинників і має відносну автономію щодо внутрішніх та зовнішніх політичних впливів.

Завданнями в цій сфері є: забезпечити термінове відновлення ємності внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту від економічного зростання. Розширення внутрішнього ринку має сприяти розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватиме прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів - розвитку ракетно-космічної галузі, ОПК і наукоємного машинобудування; зберегти стан відносної валютно-грошової та фінансової стабільності, утримуючи темпи інфляції, курсову динаміку, показники внутрішнього та зовнішнього боргу, баланс бюджету, платіжний баланс в межах, які не перешкоджають розвитку бізнесу в Україні; забезпечити реалізацію факторних переваг України, серед яких основними є геоекономічні чинники, наявність родючих сільськогосподарських угідь, висококваліфікована робоча сила, розвинена виробнича інфраструктура.

Значний потенціал на цих напрямах дає підстави очікувати суттєвого зростання ВВП лише за рахунок збільшення його використання; забезпечити випереджаючий розвиток людського капіталу як основного конкурентного чинника в сучасній економіці, як найповніші розвиток та використання інтелектуального та підприємницького потенціалу нації; суттєво активізувати інвестиційні процеси, надати їм переважно інноваційної спрямованості, забезпечити зміну структури національної економіки, виходячи з вимог соціально-економічної ефективності та національної конкурентоспроможності; забезпечити поширення соціального ефекту від економічного зростання у вигляді підвищення рівня реальних доходів та купівельної спроможності населення, посилення соціального захисту, поліпшення умов життєдіяльності.

Основним змістом стратегії підтримки малого бізнесу в Україні на даному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища на основних ринках, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів) на побудову “економіки зростання”. Реальні показники розвитку малого бізнесу свідчать про те, що така можливість поки що залишається на рівні потенціальної. Офіційні джерела сьогодні розглядають розвиток малого бізнесу майже виключно в контексті виконання ним соціальних функцій - забезпечення зайнятості та доходів населення. Між тим, його виробнича та структуроутворююча функції залишаються незаслужено забутими. Забезпечуючи часткове вирішення поточних потреб, така державна політика водночас закладає передумови для глибокої структурної диспропорції між великими та малими і середніми підприємствами, перешкоджає формуванню стійкої інституційної структури, забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки, веде до нераціонального використання національного ресурсного потенціалу, а також закладає суттєві загрози розвиткові самого малого бізнесу в Україні.

Майбутнє малого бізнесу прямо визначається можливостями розвитку реального виробництва і формування тісних коопераційних зв'язків малих і великих підприємств. Як свідчить іноземний досвід, у розвиненій ринковій економіці значна, якщо не домінуюча, частина малих фірм так або інакше знаходиться в сфері впливу великих підприємств. Встановлення довгострокових відносин на базі субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання різного роду фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість становища малих підприємств, їхні стабільні доходи, фінансові й інвестиційні можливості.

В Україні на кінець 1998 року з 151,4 тис. малих підприємств лише 45,8 тис. були утворені за рахунок так званої “малої приватизації”, тобто, можливо, “успадкували” корисні виробничі зв'язки з колишніми діловими партнерами чи з головним підприємством, від якого їх було від'єднано. Решта підприємств, як правило, визначально не були включеними до мереж економічних взаємовідносин та змушені були самостійно будувати мережу партнерів, постачальників та клієнтів. Поглиблена регламентація питань розвитку малого бізнесу у спеціальних законодавчих актах все більше виділяє його з єдиного законодавчого поля підприємництва і може ускладнити взаємодію малого бізнесу з великим. Випадіння з розгляду категорії “середній бізнес”, який вже не в змозі користуватися пільгами для малих підприємств, але ще не набув фінансової та політичної ваги, притаманних великим підприємствам, дестимулює зростання малих підприємств через збільшення обсягів їхніх оборотів та чисельності зайнятості на них.

Стимулювання кооперування малих підприємств між собою і з великими підприємствами повинно стати важливою складовою як державної, так і корпоративної політики. Великі підприємства зацікавлені в співробітництві з малими вже тому, що таке співробітництво компенсує їхній консерватизм щодо реалізації нових технічних рішень та дозволяє проникати на нові ринки збуту, сприяє оперативному здійсненню передових інновацій, дає можливість поділу ризиків, дозволяє позбутися виробничих операцій, в яких великий масштаб підприємства відіграє негативну роль, поліпшити якість виробничого, збутового, кадрового менеджменту тощо. З іншого боку, кооперування малих підприємств з великими підприємствами здатне певною мірою нейтралізувати недоліки державної політики підтримки малого бізнесу, компенсувати проблеми фінансового забезпечення, стабілізувати постачальницько-збутову сферу та скористатися з уже розробленої цієї сфери великих компаній.

Диверсифікація номенклатури продукції, яку можуть виробляти малі підприємства, орієнтовані не лише на споживчий, але й на виробничий ринок, знімає обмеження, які накладає ємність споживчого ринку на збільшення кількості малих підприємств та чисельності зайнятих на них. Розвиток малого бізнесу в умовах “економіки зростання” в Україні можливий лише в разі суттєвої активізації практики його співпраці з великим бізнесом. Не можна залишити поза увагою також аспект вичерпності наявної моделі функціонування малих підприємств в Україні. Слід усвідомлювати, що подальше просування національної економіки до “цивілізованих” норм функціонування містить у собі низку “пасток”, які загрожуватимуть розвиткові і самому існуванню малого бізнесу в його теперішньому вигляді. Серед таких “пасток” можна назвати:

- впровадження європейських норм і стандартів у технічній сфері, яких малі підприємства часто дотримуватись не в змозі;

- реалізацію вимог щодо соціального забезпечення, пенсійного, медичного страхування та безпеки праці, які накладають суттєві обмеження на використання праці та значно підвищують вартість трудових ресурсів для малих підприємств;

- поступове поширення регуляторних вимог, які притаманні розвиненим ринковим відносинам, проте накладають додаткові зобов'язання щодо витрат з боку малих підприємств (страхування, аудит, консалтинг, забезпечення умов праці тощо);

- посилення жорсткості додержання фіскальної дисципліни та “детінізації” економічних відносин, які, як зазначалося вище, є джерелом певної частки доходів більшості малих підприємств;

- підвищення, в міру поліпшення становища на внутрішньому ринку, ваги ефекту економії на масштабах, у тому числі - у традиційній сфері діяльності малих підприємств - торгівлі;

- зростання важливості володіння сучасними технологіями управління, маркетингу, фінансового аналізу, які є поки що недоступними для більшості малих підприємств.

Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог ГАТТ/СОТ та зближення України з іншими інтеграційними об'єднаннями суттєво підвищить конкурентний тиск, у тому числі - і на ринках, нині зайнятих малим бізнесом. Малий бізнес, який утворився й утворюється в Україні сьогодні, створюється в рамках наявних виробничих відносин, тому є непристосованим (у своїй більшості) до функціонування в умовах відкритого ринкового середовища та так само, як і великі підприємства, потребуватиме серйозних структурних змін, необхідність яких має враховуватися в стратегії підтримки малого бізнесу в Україні. Світовий досвід свідчить, що вирішення нагальних економічних і соціальних проблем неможливе без розвитку підприємницької сфери. Малий і середній бізнес стає головним джерелом інновацій, доходи від підприємництва у розвинених країнах становлять 40-60 % ВВП. За даними експертів ООН, у сфері малого бізнесу зайнято понад 50 % працюючого населення світу.

Соціальний ефект розвитку малого підприємництва полягає, насамперед, в самоорганізації найбільш активної частини населення з метою включення в процес суспільного відтворення, що частково знімає з держави безпосередні зобов'язання щодо працевлаштування, що, в свою чергу, суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві. Підприємництво сприяє пробудженню у значного прошарку населення ініціативи до активної трудової діяльності, до керівництва виробництвом, до прояву творчого підходу до конструктивної діяльності з урахуванням інтересів конкретного споживача.

Послідовну державну організаційно-правову підтримку малого бізнесу здійснює Державне підприємництво: сприяє прийняттю нормативних актів щодо підприємництва, зокрема, Закону України "Про деякі питання загальнообов'язкового соціального страхування суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів"; розробляє механізм розповсюдження дії спеціальних торгових патентів по всіх регіонах України; здійснює супроводження забезпечення сталості Податкового кодексу України; сприяє започаткуванню механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва за допомогою спеціалізованих установ і кредитних спілок; усуває адміністративні бар'єри, що перешкоджають підприємницькій діяльності, та бере участь у законотворчому процесі шляхом залучення до розробки проектів Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємництва" та "Про основні засади проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами" тощо. Мале підприємництво в Україні недостатньо розвинене у сфері науково-технічних розробок та інновацій. На цей напрям доцільно розповсюдити держзамовлення або пільгові умови господарювання, виходячи із загальнонаціональних потреб. Розвиток підприємництва у науково-технічній сфері міг би частково забезпечити відповідною зайнятістю досвідчених науковців і спеціалістів, які через відсутність попиту на свої знання (і навіть таланти) мігрують за кордон, застосовуючи в інших державах знання, отримані на батьківщині, або ж, змушені боротися за виживання, поповнюють ряди дрібних торговців.

Творчі, освічені керівники малих підприємств мають сформувати у суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою у завершенні економічних реформ в Україні. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на який держава спиратиметься в розбудові вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в країні єднає інтереси малого підприємництва з загальнодержавними інтересами. Повага до суб'єктів малого і середнього бізнесу з боку посадових осіб різних рівнів та сприяння їхній діяльності як структур, що створюють додаткові робочі місця і додатковій продукт, напрацьовуючи підприємницький дохід, мають стати суспільною нормою сьогодення.

3. Процес створення та реєстрація підприємства

3.1 Вибір виду діяльності та обґрунтування необхідності створення підприємства

Створення власного підприємства тяжкий та енергомістський процес. Обмірковуючи етапи створення власної справи, початківцю слід здійснити вибір господарського поля підприємства, визначити загальні умови інвестування, ринкову стратегію і господарську нішу, спеціалізацію діяльності, технологію виробництва, оцінити попит і пропозицію на товарному ринку, вивчити існуючі пільги у системі оподаткування, переваги, обмеження, перешкоди, а також уявити, як буде здійснюватись процес управління підприємством. Підприємство може створюватись у таких випадках: за рішенням власника майна або уповноваженого ним органа; за рішенням трудового колективу; в результаті виділення зі складу діючого підприємства однієї або декількох структурних одиниць; на базі структурного підрозділу діючого об'єднання за рішенням трудового колективу, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу. Поштовхом для створення нового підприємства можуть слугувати:

- бажання спробувати організувати власну справу та досягти успіху у сфері бізнесу;

- наявність винаходу, ноу-хау, нового продукту, послуги, технології, можливість реалізувати перспективний проект;

- незаповнена ринкова ніша, район, де практично відсутній певний вид обслуговування або незадоволений споживчий попит;

- нове для споживача поєднання товару і послуги, ціни і якості, що забезпечить конкурентні переваги продукту при виході з ним на ринок.

Основними етапами створення та реєстрації підприємства є:

1) Рішення про створення нового підприємства та моделювання його діяльності. Складові цього етапу -- висунення бізнес-ідеї, пошук партнерів-засновників, вибір виду (видів) підприємництва, складання бізнес-плану.

2) 3бори засновників. Вибір організаційно-правової форми підприємства, вибори або призначення керівника, органів управління і контролю.

3) Підготовка установчих документів. Розробка засновницького договору, статуту.

4) Підготовча організаційна робота. У реєстраційному відділі рай- держадміністрації одержати довідкову інформацію про особливості реєстрації новостворюваних підприємств у районі, необхідні для цього документи, режим роботи учасників реєстраційного процесу, рахунки у банках, кошти на які вносяться на етапі створення підприємства. Отримати бланк реєстраційної картки. У банку, де передбачається відкрити рахунок, одержати бланк заяви та банківську картку.

Я вирішила заснувати підприємство в сфері надання послуг, а саме в роздрібній торгівлі, тобто відкрити магазин, а згодом і мережу магазинів. Цей магазин буде спеціалізуватися на продажі продуктів. Перевагою цього магазину, яка б вигідно відрізняла його від конкурентів є те, що всі продукти виставлені на продаж будуть екологічно чистими, тобто без вмісту ГМО. Ринок органічних продуктів в Україні тільки набирає оборот. З кожним роком зростає число покупців, готових перейти на органічні продукти, піклуючись про своє здоров'я. Так само зростає кількість фермерських господарств, готових пройти складний процес сертифікації та надати здоровий біологічно чистий продукт. Щоб отримати органічний сертифікат, фермер на протязі 3-х років обробляє свою землю виключно органічними добривами. У різні періоди цього часу сертифікуюча організація бере з поля паркан землі для перевірки відсутності синтетичних добрив. Якщо всі вимоги дотримані, то після закінчення перехідного періоду, фермерське господарство отримує сертифікат, але і після цього продовжується контроль землі та використовуваних добрив і контроль кінцевого продукту. Звісно ціни на такі продукти будуть дещо вищими, ніж продукти в звичайних супермаркетах, але наголос у політиці компанії поставлений не на ціну, а на якість товару. Магазин буде мати назву ЕКО-світ. Попит на екологічні продукти в нашій країні з кожним роком зростає, а я забезпечу пропозицію на них.

3.2 Установчі документи щодо створення підприємства

Установчими документами підприємства називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства. Форму і зміст установчих документів визначають залежно від видів підприємств загальні закони про підприємства та закони про окремі види підприємств.

Підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" спеціально визначає обов'язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

Будь-яке підприємство (добровільне об'єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання правил, що регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими суб'єктами. Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. В статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місце знаходження, предмет та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. Статут має відповідати основним положенням закону України про підприємства; він затверджується власником (власниками) чи засновником (засновниками) підприємства (добровільного об'єднання підприємств), а для державних підприємств -- власником майна за участю відповідного трудового колективу.

У статуті підприємства мають бути визначені:

1) точне найменування та місце знаходження підприємства;

2) його власник, або засновник, мета та завдання діяльності, органи управління і порядок їх формування, компетенція колективу;

3) джерела та порядок утворення майна;

4) умови реорганізації та припинення існування підприємництва.

Під час підготовки установчих документів потрібно звернутися по допомогу до юриста, оскільки він знає, як підготувати установчі документи так, щоб врахувати всі вимоги законодавства й відобразити в цих документах інші відомості, що не суперечать законодавству і є важливими для діяльності майбутнього підприємства.

Висновок

У своїй роботі я постаралася зупинитися на основних проблемах малого бізнесу в Україні і розкрити особливості і перспективи розвитку малих підприємств. Закордонний досвід і насущні проблеми української економіки свідчать про те, що з розвитком ринкових відносин значення і роль малих підприємств повинні і будуть зростати.

Малі підприємства є однією з основних ланок розвитку економіки України, воно являє собою виробничо-технологічну, організаційну й економічну єдність. Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій економіці є малий бізнес, розвиток якого, нажаль, залишається незадовільним в нашій державі. Цю проблему можна назвати як одну з найголовніших для української економіки на сучасному етапі, тому її вирішення повинна приймати держава, забезпечуючи необхідні умови та підтримуючи вітчизняного малого виробника. Основними макроекономічними чинниками, які впливають на розвиток малого підприємництва, є: обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку; вкрай незначна інвестиційна активність, обмеженості кредитів. Ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.

За умов ринкової економіки мале підприємництво як виробник може стати в нагоді великому підприємництву, взявши на себе функції, що не властиві провідній спеціалізації великих компаній (допоміжне виробництво, ремонтне обслуговування, адаптація продукції до місцевого ринку, збутова діяльність та ін.). Мале підприємництво в Україні має великі резерви і великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка ґрунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження. Перехід до ринку в Україні надто затягнувся. Це свідчить про недооцінювання ні малого підприємництва, ні підприємця. І хоча підприємець - це ключова фігура на ринку, він все ще не має всієї необхідної правової бази для своєї діяльності. Разом з тим у свідомості громадян не стався перелом, пов'язаний з розумінням ролі підприємництва та підприємців, які досі асоціюються з проявами тіньової економіки. Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами.

Отже, мале підприємництво є обов'язковим елементом ринкової економіки, двигуном економічного та науково-технологічного процесу в суспільстві, важливим стабілізаційним механізмом і засобом реалізації особливого підприємницького потенціалу населення.

Список використаної літератури

1. Азьмук Н.А. Управління розвитком малого підприємництва на регіональному рівні. Дис. канд. екон. наук. - К.: КНЕУ, 2003. - 212 с.

2. Акімова І., Кузяків О. Промислові підприємства середнього розміру в Україні // Пріоритети. - 2004. - № 8 (14), січень. - С. 20-28.

3. Блинов А. Малое предпринимательство. Организационные и правовые основы деятельности. - М.: Ось-89, 1997. - 336 с.

4. Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні // Ринкові перетворення, стр. 58-64.

5. Варналій З.С. Малий бізнес України: проблеми становлення та перспективи розвитку // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 62-63. - Стр. 4.

6. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. - 267 с.

7. Зарубежный опыт поддержки малого бизнеса / Под. ред. Клочко Ю.А.- К.: Исследовательский центр содействия развитию малого бизнеса “ВЕНЧУР”, 1993. - 22 с.

8. Исследование условий формирования и развития малого бизнеса в Украине (научный отчет). - К.: Центр “Венчур”, 1995.- 61 с.

9. Кузнєцова І.С. Фінансова підтримка малого підприємництва // Фінанси України. - 2001. - № 6.

10. Кузьмін О.Є., Загородній А.Т., Громяк Л.С. Малі форми підприємництва. Навчальний посібник. - Львів: Центр Європи, 1996. - Стр. 4-36.

11. Мале підприємництво в Україні. Збірник нормативно-правових актів / За ред. О.В. Кужель, А.К. Кінаха, В.В. Костицького. - К.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи, 1999. - 190 с.

12. Малий бізнес України. Підприємці здатні відродити країну. - К.: Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні “Єднання”, 1997. - 144 с.

13. Малый бизнес в СНГ и Восточной Европе: трудности роста (середина-вторая половина 90-х гг.) / Общ. ред. А.Ю. Чепуренко. - М.: РНИСиНП, 1997. - 392 с.

14. Орленко О.І., Клочко Ю.О. Бар'єри на шляху розвитку малого підприємництва в Україні//Підприємництво в Україні, №1, 1998.- С. 35-53.

15. Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. - К.: ІЗМН, 1996. - 192 с.

16. Сизоненко В.О., Колесник Н.Ф. Методологічні аспекти фінансової діяльності суб'єктів малого підприємництва // Фінанси України. - 2000. - № 12.

17. Сирополис Н.К. Управление малым бизнесом: Руководство для предпринимателей. - М.: Дело, 1997. - 672 с.

18. Я.А. Жаліло, Малий і середній бізнес у пошуках місця в стратегії економічного зростання в Україні: Зб. наук. статей -К.: Альтпрес, 2002.-118 с.

Размещено на Allbest.ru