Трансформація економічних систем в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 330.342

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Трансформація економічних систем в умовах глобалізації

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія

та історія економічної думки

Гражевська Надія Іванівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки БАЗИЛЕВИЧ Віктор Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, декан економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ГРИЦЕНКО Андрій Андрійович, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заступник директора

доктор економічних наук, професор БОДРОВ Володимир Григорович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки

доктор економічних наук, професор МАЛИЙ Іван Йосипович, Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, декан по роботі з іноземними студентами

Захист відбудеться 27 лютого 2009 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий 26 січня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І. І. Мазур

трансформаційний глобальний перехідний глобалізація

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Визначальною ознакою сучасності є ускладнення структури економічних систем, прискорення науково-технологічних змін та збурення глобалізації господарського життя суспільства. Зазначені процеси знаменують формування так званої “епохи біфуркацій”, за якої якісні глибинні перетворення охоплюють економіку практично всіх країн світу, відкриваючи нові можливості та породжуючи небачені загрози й ризики їхнього подальшого розвитку. Оскільки нестабільність та непередбачуваність розвитку, як не парадоксально, стають найстійкішою рисою нинішнього часу, загострюється потреба в глибокому економіко-філософському осмисленні сутності, структурної динаміки та механізмів трансформації економічних систем в умовах глобалізації. Особливого значення набуває аналіз господарського розвитку як нелінійного, багатоваріантного та внутрішньо суперечливого процесу.

Нові актуальні аспекти дослідження обраної дисертантом теми зумовлені світовою фінансово-економічною кризою, яка засвідчила невідповідність ендогенних та екзогенних чинників посткомуністичних трансформацій, загострення суперечностей між глобальною природою сучасних світогосподарських процесів та існуючими інституційно-організаційними механізмами їх урегулювання. Для перехідних економік нового типу, які функціонують у несприятливих умовах поглиблення нестійкості світогосподарської системи та прискореного входження до структур вже сформованих економічних зв'язків, питання самовизначення у глобальному середовищі та створення дієвих механізмів ефективної міжнародної інтеграції є пріоритетними напрямами наукових досліджень та практичної діяльності.

Проблеми трансформації економічних систем в умовах глобалізації набувають особливого науково-теоретичного та практичного значення з урахуванням сучасних реалій розвитку Української держави. Загальновизнаним є те, що здійснювані в країні соціально-економічні перетворення призвели до результатів, якісно відмінних від очікуваних. Незважаючи на численні декларовані наміри, в суспільстві, й насамперед у політичної еліти, немає єдності щодо стратегічних перспектив національного розвитку, напрямів та цілей глибинних структурних змін, механізмів входження до світогосподарського середовища. Досвід, накопичений за роки перетворень, переконливо довів необхідність перегляду сформованої нині національної моделі розвитку, виявлення екзогенних та ендогенних ризиків трансформації економіки України та обґрунтування стратегічних пріоритетів її ефективної реінтеграції до глобального економічного простору.

Недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних засад трансформа-ції економічних систем в умовах глобалізації, з одного боку, та важливість результатів даного дослідження для забезпечення динамічного розвитку перехідних економік і насамперед, України, з другого, свідчать про об'єктивну необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Стан наукової розробки проблеми. Питання трансформації економічних систем постійно перебувають у полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників, є предметом численних наукових дискусій. Вагомі теоретико-методологічні напрацювання в цій царині належать видатним ученим минулого: К. Марксу, Й. Шумпетеру, Т. Веблену. При цьому слід зазначити, що в умовах індустріальної економіки біфуркаційні перетворення мали епізодичний характер, відтак першочергової уваги потребували проблеми підтримки стійкої динамічної рівноваги існуючих макросистем на основі використання механізмів зворотнього негативного зв'язку. Саме тому основна увага науковців була зосереджена на вивченні механізмів функціонування, самозбереження та саморозвитку стаціонарних економік.

Однак обґрунтування принципово нових явищ постіндустріального розвитку, притаманних другій половині ХХ ст., за допомогою теоретико-методологічного інструментарію попередньої епохи зумовило засилля нормативних, заідеологізо-ваних підходів, які поглибили небезпечний розрив між практикою та її теоретичним обґрунтуванням. Виявилося, що традиційна економічна теорія, переобтяжена інерційністю економічного мислення, сформованого в межах неокласичної методології, є непридатною для пояснення нових реалій світогосподарської еволюції, пов'язаних із локальними та глобальними трансформаціями нестійких та нелінійних економічних систем.

Перегляд традиційних постулатів класичної науки, які перетворились на теоретичні рутини, сприяв сформуванню широкої палітри неортодоксальних підходів до дослідження трансформаційної проблематики, в т.ч. створенню фундаментальних праць філософсько-методологічного характеру, які описують поведінку складних, нерівноважних систем (новітні дослідження в галузі універсального еволюціонізму, синергетики та нелінійного динамічного моделювання, біля джерел яких стояли Н. Моісєєв, Г. Ніколіс, І. Пригожин, І. Стенгерс, Г. Хакен); теорій соціальної та культурної динаміки, серед яких привертають увагу своєю ґрунтовністю концепції А. Тойнбі, П. Сорокіна, К. Поппера, Е. Гідденса, С. Хантінгтона, І. Валлерстайна; соціально-інституційних технократичних концепцій У. Ростоу, Р. Арона, Д. Белла, Зб. Бжезинського, О. Тоффлера, Дж. К. Гелбрейта та ін.; напрацювань у галузі економічної компаративістики, започаткованої Дж. Коммонсом та репрезентованої дослідницькими програмами порівняльного аналізу економічних систем творчих колективів Т. Купманса-Дж. Монтіаса та Е. Нойбергера-У.Даффі, порівняльного інституційного аналізу А. Грейфа та М. Аокі, ордолібералізму, французької школи “теорії регуляції” та ін.

З часом проблематика системних соціально-економічних перетворень виокремилась у специфічний напрям наукових досліджень - економічну транзитологію, започатковану вченими, які аналізували трансформаційні процеси кінця 70-х років ХХ ст. у країнах Латинської Америки. Перетворення, яких зазнали ці країни, трактувались як “демократичний перехід” (democratic transition) традиційних суспільств до ринкової економіки, змістовно пов'язаний із демократичним реформуванням системи політичної влади та лібералізацією соціально-економічних відносин.

Нині економічна транзитологія має суттєві наукові здобутки як у сфері емпіричних спостережень, осмислення та узагальнення практичного досвіду, так і в галузі теоретичного аналізу та економіко-математичного моделювання. Значний внесок у розвиток теорії та методології системних економічних трансформацій належить відомим вітчизняним та зарубіжним дослідникам: Л. Абалкіну, О. Ананьїну, В. Базилевичу, Л. Бальцеровичу, Г. Башнянину, В. Бодрову, О. Бузгаліну, А. Гальчинському, В.Геєцю, А.Гриценку, Л.Євстігнєєвій, Р.Євстігнє-єву, П.Єщенку, Г. Івлєвій, Б. Кваснюку, Н. Ковтун, Я. Корнаї, В. Кушліну, П. Леоненку, І. Ляшенку, І. Малому, О. Норгаарду, Ю. Ольсевичу, В. Осецькому, А. Ослунду, І. Радіоновій, В. Савчуку, Ж. Сапіру, М. Скрипніченко, Дж. Стігліцу, В. Тарасевичу, О. Черняку, А. Чухну, М. Шніцеру та ін. Економічні трансформації в контексті глобалізації світогосподарських відносин знайшли відбиття в творах Е. Азроянца, К. Андерсена, О. Білоруса, А. Ельянова, Г. Колодки, Е. Кочетова, В. Левківського, Д. Лук'яненка, С. Любімцевої, Ю. Макогона, П. Нікіфорова, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Пороховського, А. Поручника, Н. Сімонії, В. Сіденка, С. Соколенка, Дж. Сороса, Дж. Томпсона, А. Філіпенка, П. Хірста, М. Чешкова, Д. Чистіліна, В. Чужикова, Ю. Шишкова, Ю. Яковця та ін.

Однак, незважаючи на очевидні здобутки економічної транзитології, ряд питань щодо сутності, складових, закономірностей та суперечностей трансформації господарських систем в умовах глобалізації залишаються невирішеними. Йдеться про економіко-філософське осмислення природи та механізмів реалізації внутрішньосистемних та міжсистемних перетворень, дослідження синергетичного ефекту глобалізації світогосподарського середовища, виявлення закономірностей та особливостей системних змін в економіці, співвідношення глобального та національного, універсального та специфічного в трансформаційному процесі з метою забезпечення внутрішніх потреб сталого розвитку та тривкості до глобальних ризиків.

Відтак необхідність концептуального усвідомлення та всебічного дослідження складних і динамічних трансформаційних процесів сучасності, шляхів та механізмів ефективної реінтеграції України до глобального світогосподарського середовища, актуальність вирішення зазначених проблем як для економічної науки, так і для господарської практики зумовили обрання теми, мету та завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексних науково-дослідних держбюджетних тем економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101U006977 № 01БФ040-10), кафедри економічної теорії “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (ТЗ НДР №06БФ040-01). Особистий внесок автора в розроблення зазначених тем полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дослідження трансформації сучасних економічних систем, виявленні впливу глобалізації на господарський розвиток та безпеку перехідних суспільств, наданні практичних рекомендацій щодо реалізації ефективної інтеграційної стратегії України. Проведене дослідження та сформульовані висновки є певним внеском у розвиток теорії та практику системних економічних трансформацій.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження трансформації економічних систем в умовах глобалізації, сформулювання на цій основі теоретико-методологічних положень та подання обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій щодо ефективної реінтеграції національної економіки до сучасного світогосподарського середовища.

Для досягнення визначеної мети було передбачено постановку й вирішення таких завдань:

розкрити сутнісні характеристики та функціонально-структурні параметри сучасних економічних систем, обґрунтувати авторський підхід до їх типологізації;

дослідити генезис методологічних засад економічної транзитології, виявити теоретичні здобутки сучасного етапу наукового осмислення розвитку традиційної перехідної економіки та перехідної економіки нового типу;

проаналізувати трансформацію економічних систем у новітньому парадигмальному контексті з урахуванням теоретико-методологічних новацій синергетики, еволюційного й інституційного підходів;

висвітлити специфіку відбиття трансформаційних процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки;

систематизувати основні чинники, механізми та вектори сучасних соціально-економічних трансформацій;

визначити тенденції структурування глобальної економіки, їх вплив на розвиток перехідних суспільств;

виявити чинники підвищення конкурентоспроможності національних господарських систем в умовах глобалізації;

здійснити порівняльний аналіз сучасних моделей соціально-економічних перетворень;

дослідити відмінності національних перехідних господарських систем як вияв діалектичної єдності загального, особливого та специфічного в трансформаційному процесі;

проаналізувати сучасні інституційно-організаційні механізми розвитку економічних систем у світогосподарському середовищі;

розкрити системні ризики трансформації економіки України в умовах глобалізації та обґрунтувати інноваційно-випереджальну модель її реінтеграції до світового економічного простору;

розробити обґрунтовані науково-практичні рекомендації щодо розбудови національної інноваційної системи в конкретно-історичних умовах сучасного розвитку економіки України.

Об'єктом дослідження є відкриті господарські системи як складні, організаційно неоднорідні цілісності, здатні до самоорганізації та саморозвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади трансформації економічних систем в умовах глобалізації та концептуальні підвалини їх інтеграції до сучасного світогосподарського середовища.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційної роботи є творче осмислення наукових підходів щодо трансформації економічних систем, обґрунтованих у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Предмет та мета дослідження зумовили застосування таких методологічних і методичних надбань вітчизняної та світової економічної науки: для поглибленого аналізу сутності й структури економічних систем, здійснення їх науково-обгрунтованої типологізації застосовані факторний, структурно-функціональний аналіз, системний підхід, компаративний метод (п. 1.1); виявленню генезису концептуальних засад економічної транзитології сприяли історико-генетичний та порівняльно-типологічний методи історико-економічних досліджень (п. 1.2.1); теоретико-методологічні надбання економічної синергетики, еволюційного та інституційного підходів дозволили проаналізувати системні перетворення економіки у новітньому парадигмальному контексті (п. 1.2.2, розділ 2); на основі використання типології зв'язків, оперування категоріями загального, особливого та специфічного виявлено соціально-економічну природу, закономірності розвитку та моделі транзитивних економік (розділи 2, 3); розкриттю організаційних та самоорганізаційних засад еволюції економічних систем у глобальному світогосподарському середовищі сприяв аналіз суперечностей та форм їх розгортання на різних рівнях складноструктурованих систем (розділ 4); поєднання аналізу та синтезу, просування від абстрактного до конкретного стали робочими інструментами дослідження національної моделі економіки та виявлення стратегічних пріоритетів розвитку господарського устрою України в умовах глобалізації (розділ 5).

Для опису складних явищ та процесів на першому етапі пізнання їх сутності та властивостей використовувався клас вербальних моделей і метод сходження від абстрактного до конкретного. Перехід до вивчення конкретних об'єктів, їхніх аналітичних властивостей зумовив потребу в застосуванні кореляційно-регресійного й кластерного аналізу на основі розрахунків, здійснених з використанням процедур EXEL та ППП Statistica 6.0.

Інформаційну базу дослідження становлять офіційні видання міжнародних організацій (ЮНКТАД, ОЕСР, СЕФ, групи СБ, МВФ, СОТ), Національного банку України, Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України; законодавчі та нормативні акти України з питань реалізації структурної, інвестиційної та інноваційної політики; Укази Президента України; аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному теоретико-методологічному дослідженні трансформації господарських систем в умовах глобалізації, покладеному в основу обґрунтування стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки України та її ефективної інтеграції до світового економічного простору. Найвагомішими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок автора, є такі:

вперше:

- обґрунтовано новий методологічний підхід до дослідження сучасних господарських систем з урахуванням їхньої синергетичної природи: складності, організаційної неоднорідності, квазістаціонарності, здатності до самоорганізації та саморозвитку, історичності та людинорозмірності. Запропонований підхід поглиблює розуміння сутності та закономірностей розвитку трансформаційної й транзитивної економік, уможливлює розмежування широкого й звуженого підходів до трактування поняття “трансформація економічних систем”. Трансформація у широкому розумінні - всезагальна форма розвитку економічних систем, пов'язана з їх еволюційними та революційними перетвореннями, постійними переходами від стійкого до нестійкого стану й навпаки. Трансформація у вузькому розумінні - внутрішня складова еволюційного процесу, пов'язана з порушенням рівноваги та поступовості на шляху оновлення системи у ході стрибкоподібних якісних перетворень;

- розкрито генезис теоретико-методологічних засад економічної транзитології в частині дослідження традиційної та нової перехідних економік, що уможливило виокремлення таких його складових: (1) започаткування теорії модернізації; (2) фрагментація подальших досліджень у межах концепцій залежності, “розвитку недорозвиненості”, світ-системного аналізу; (3) переорієнтація наукового пошуку на виявлення глобалізаційних чинників трансформаційних процесів; (4) парадигмальні зрушення, зумовлені теоретико-методологічними новаціями синергетичного, еволюційного та інституційного підходів до дослідження соціально-економічних перетворень;

- здійснено кластерний та кореляційно-регресійний аналіз процесів глобалізації за результатами якого:

а) виокремлені два періоди (1970-1990, 1991-2005 рр.) та чотири підперіоди (початковий, становлення, перехідний, інтенсифікації) розгортання глобаліза-ційних тенденцій;

б) виділені групи країн із досить низьким, низьким, середнім, вищим за середній та високим і досить високим рівнем глобалізації;

в) побудовано моделі, що відповідають закономірностям поглиблення інтеграційних процесів у кожній групі країн з урахуванням економічних, соціальних та політичних чинників;

г) підтверджена гіпотеза щодо інформаційно-технологічного та фінансово-економічного атракторів структурування сучасної світогосподарської системи, вплив яких визначається рівнем розвитку та цивілізаційною специфікою окремих країн;

- обґрунтовано теоретичну модель реінтеграції національної економіки до сучасного світогосподарського середовища з урахуванням діалектичної єдності загального (постіндустріалізація та глобалізація економічного розвитку), особливого (ринкові перетворення командно-адміністративних економік) та специфічного (розбудова національної моделі соціально-економічних перетворень) у трансформаційному процесі;

удосконалено:

систематизацію наукових підходів до дослідження сутності, структури та типологізації сучасних економічних систем шляхом виокремлення функціональ-ного (трактування природи економічної системи виходячи з її спрямованості, взаємодії з оточуючим середовищем та механізму вирішення основних проблем господарської життєдіяльності суспільства), структурно-морфологічного (визначення сутності економічної системи на основі дослідження її субординованої ієрархічної будови, елементного складу, зв'язків та закономірностей формоутворення), інформаційного (виявлення рівня організації, впорядкованості системи, ймовірнісне прогнозування її реакції на певний інформаційний вплив) та еволюційно-генетичного (дослідження економічної системи як складного динамічного об'єкта, що саморозвивається) підходів;

трактування поняття “глобалізація економіки” на основі визначення діалектичного взаємозв'язку самоорганізаційних (рух капіталу як системо-утворюючої структури) та організаційних (взаємодія національних держав та міжнародних організацій) засад розвитку сучасної світової господарської системи. Доведено, що як системорозвиваючий чинник ринкової економіки капітал відіграє активну роль в інтенсифікації глобалізаційних процесів, створюючи нові можливості та ризики розвитку національних економік. Відтак інституціоналізація системи планетарного регулювання світогосподарських процесів набуває важливого значення як чинник, здатний пом'якшити суперечності процесів самоорганізації та прискорити досягнення нової якості у системах, що трансформуються;

методику порівняльного аналізу сучасних моделей соціально-економічних перетворень шляхом виокремлення прискореної, керованої та спонтанної трансформацій економічних систем;

класифікацію провідних чинників (екзогенних, ендогенних) та механізмів (адаптаційних, біфуркаційних) трансформації економічних систем, характерних ознак і закономірностей розвитку транзитивних економік, зумовлених суперечливою взаємодією інерційності та інноваційності, нестійкістю, інституційною нерівновагою, нецілісністю та фрагментарністю відтворювальних процесів, диспропорційністю та вразливістю щодо зовнішніх шоків, посиленням неекономічних детермінантів господарського розвитку перехідних суспільств;

набуло подальшого розвитку:

характеристика сучасного етапу інституціоналізації системи регулювання світогосподарських процесів, на основі виявлення суперечностей неоліберальної моделі економічної глобалізації та обґрунтування необхідності утвердження ноосферо-синергетичного підходу до цивілізаційного розвитку;

теоретико-методологічні підходи до дослідження глобалізаційних детермінантів системної трансформації економіки України на основі виокремлення та аналізу екзогенних (зумовлених глобальними біфуркаціями та структурною перебудовою світової економіки) та ендогенних (пов'язаних із диспропорціями розвитку національної господарської системи) ризиків інтеграції України до світового економічного простору;

систематизація чинників низької конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації, пов'язаних із переважанням енерго- та ресурсомістких виробництв; малоперспективною моделлю міжнародної спеціалізації; однобічною транснаціоналізацією; нестійкістю інституційного середовища; кризою в сфері соціального капіталу; відсутністю ефективних механізмів конвертації заощаджень в інвестиції, цілеспрямованого, послідовного та системного управління інноваційними процесами з боку держави;

пріоритети регуляторної політики держави щодо розбудови національної інноваційної системи на основі випереджального розвитку високотехнологічних галузей, запровадження ефективних механізмів правової, фінансової, організаційної, кадрової та освітньої підтримки перспективних інноваційних проектів; розширення міжнародного співробітництва в галузі науки, техніки та інновацій, входження до наднаціональних структур регулювання міжнародної конкуренції та міжнародної економічної політики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні принципів побудови національної моделі соціально-економічних перетворень, державної політики підвищення конкурентоспроможності економіки України та її нового позиціювання в сучасному світогосподарському середовищі.

Викладені в дисертаційній роботі висновки та пропозиції щодо врахування глобалізаційного контексту формування національної інноваційної системи використано у процесі підготовки нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, зокрема, при розробці Постанови Верховної Ради України “Про Основні напрями бюджетної політики на 2006 рік” № 2678-IV від 21 червня 2005 р. (довідка №18/ н -24 від 24 листопада 2005 р.).

Науково-практичні висновки та рекомендації дисертанта щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному світогосподар-ському середовищі використані в процесі підготовки нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів Департаменту економічної конкуренції та секторальних перетворень Кабінету Міністрів України, зокрема, при розробці проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо бюджетної політики на 2007 рік та при підготовці матеріалів щодо стану соціально-економічного розвитку України за I кв. 2006 р. (довідка №83-23/296 від 22.06.2006 р.).

Окремі положення та висновки дисертаційної роботи щодо проблем розвитку підприємництва в перехідній економіці України враховані в процесі реалізації наукового проекту “Розробка методичних основ управління ризиками в сфері підприємництва в м. Києві” № 05ДПО040-01, виконуваного на замовлення Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва Київської міської державної адміністрації (довідка №058-01/563 від 30.06.2006 р.).

Результати дисертаційної роботи щодо теоретико-методологічного обґрунтування трансформації економічних систем в умовах глобалізації використані Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України при розробці освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальністю 8.050101 “Економічна теорія” для класичних університетів, освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр (довідка № 14/18-550 від 14.03.2007 р.).

Нові теоретичні підходи, висновки та рекомендації, запропоновані дисертантом, враховані в процесі створення підручника “Економічна теорія. Політекономія” (гл. 20, 22 ) за ред. В. Д. Базилевича (К.: Знання-Прес, 2007), підручника “Історія економічних учень” (розд. 6, 7) за ред. В. Д. Базилевича (К.: Знання, 2006), адаптації навчального посібника “Глобалізація” (К.: Амадей, 2007), а також використовуються в навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін “Економічна теорія”, “Сучасні економічні системи”, “Перехідна економіка”, “Актуальні проблеми економічної теорії”, “Трансформація економічних систем” (довідка № 056/162 від 2.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням, у якому викладений авторський підхід щодо комплексного аналізу трансформації економічних систем в умовах глобалізації та обґрунтування запровадження інноваційно-випереджальної моделі реінтеграції України до сучасного світогосподарського середовища на основі узагальнення теорії та практики розвитку транзитивних економік. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ідеї та висновки, напрацьовані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювались на засіданнях, теоретико-методологічних семінарах кафедри економічної теорії “Методологія сучасного історико-економічного дослідження” (2003 р.), “Вплив сучасної інституційної теорії на розвиток економічної науки” (2004 р.), “Актуальні проблеми предметно-методологічного оновлення сучасної економічної теорії” (2004 р.), засіданнях Вченої ради економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка упродовж 2005-2008 рр.

Найважливіші теоретичні, методологічні та методичні положення й результати дисертаційної роботи доповідались автором та одержали позитивну оцінку на 28 міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, а саме:

Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХI століття” (1-2 березня 2000 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХI століття: економіка, державність” (30-31 березня 2000 р., м. Вінниця), Міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (26-27 квітня 2000 р., м. Київ), Міжнародній науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні” (19-20 жовтня 2000 р., м. Львів), Третій міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (25-27 квітня 2001 р., м. Хмельницький), IХ міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (25-26 жовтня 2001 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах” (24-25 жовтня 2001 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (27-29 листопада 2002 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика управління підприємством” (23-24 квітня 2003 р., м. Мінськ), Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми американознавства” (25-26 березня 2004 р., м. Київ), першій регіональній конференції “Економічна теорія: новаторське викладання та навчальний процес, заснований на економічних дослідженнях” (23-24 квітня 2004р., м. Київ), Міжнародній науковій конференції “Німці в історії Київського університету” (26 травня 2004 р., м. Київ), Міжнародній науковій конференції “Парадигма економічної теорії: суть та протиріччя” (17 березня 2005 р., м. Київ), Міжнародній науковій конференції “М.Х.Бунге - видатний учений, педагог, державник” (11-12 травня 2005 р., м. Київ), ХI міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (3-5 червня 2005 р., м. Луцьк), Міжнародній науково-практичній конференції “Творча спадщина М.І.Зібера: основні напрями економічних досліджень в контексті еволюції економічного знання та сучасної економічної науки” (10-11 листопада 2005 р., м. Київ), II Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (17-18 листопада 2005 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (1-2 грудня 2005 р., м. Київ), Другому міжнародному симпозіумі “Соціальна економіка в світі, що глобалізується: значення і роль в реалізації імперативу виживання людства” (30-31 травня 2006 р., м. Харків), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи” (3-5 вересня 2006 р., м. Одеса), ХП Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави” (6-7 жовтня 2006 р., м. Луцьк), VП Міжнародній науково-практичній конференції “Конкуренто-спроможність національної економіки” (23-24 березня 2007 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Творча спадщина Є.Є.Слуцького : розвиток наукових ідей в економічній науці” (26-27 квітня 2007 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток менеджменту в сучасних умовах” (16-17 травня 2007 р., м. Київ), VШ Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (28-29 березня 2008 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації” (22-24 травня 2008 р., м. Хмельницький), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (22-24 травня 2008 р., м. Дніпропетровськ), Міжнародній науковій конференції “Новітня цивілізація: проблеми становлення і трансформації” (22-23 травня 2008 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи викладені в 46 наукових працях загальним обсягом 45,6 друк. арк., у тому числі в одноосібній монографії “Економічні системи епохи глобальних змін” (27,2 обл.- вид. арк.), 3 колективних монографіях (особисто автору належать 2 друк. арк.), 26 статтях у провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць (особисто автору належать 14,1 друк. арк.), 16 публікаціях у наукових збірниках - як тези доповідей і виступів на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах, теоретико-методологічних семінарах (особисто автору належать 2,5 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, переліку використаних джерел і 8 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 410 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 29 таблиць, 22 рисунки, 16 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, окреслено зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано дані щодо їх апробації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження економічних трансформацій” - висвітлено еволюцію наукових підходів до аналізу сутності, структури й типологізації економічних систем, запропоновано авторську їх класифікацію, визначено ключові характеристики сучасних макроекономік та проаналізовано генезис теоретико-методологічних засад економічної транзитології.

На основі одержаних результатів дисертантом обґрунтовані функціональний, структурно-морфологічний, інформаційний та еволюційно-генетичний теоретико-методологічні підходи до дослідження сутності економічної системи та аргументовано визначення останньої як відкритої, організаційно неоднорідної цілісності підсистем та елементів економіки, процесуальними атрибутами якої є діалектична єдність організації та самоорганізації, історичність та людинорозмірність. Проаналізовані основні підходи до типологізації господарських систем та обґрунтований їх поділ на ідеальні, статичні (традиційна, ринкова, командна) та реальні, динамічні (трансформаційні, в т.ч. змішані та транзитивні). Доведено, що формування змішаної економіки відбиває процес господарської адаптації розвинених країн до посилення нестабільності та невизначеності оточуючого середовища. На цій основі дисертантом обґрунтовано визначення змішаної господарської системи як трансформаційної економіки, що характеризується відсутністю наперед визначеного кінцевого стану соціально-економічних перетворень. Природу транзитивної економіки розкрито в специфічному контексті конкретно-історичного міжсистемного переходу, окресленого в гаслах економічної політики.

Дисертантом доведено певну обмеженість неокласичної парадигми, націленої на дослідження ідеального внутрішнього стану зрілої ринкової економіки з позицій стійкої рівноваги, упорядкованості та гомогенності. Обґрунтовано висновок щодо перспективності нового напряму наукового пошуку - економічної транзитології, представники якого досліджують традиційну перехідну економіку та перехідну економіку нового типу. У зв'язку з цим розкрито генезис теоретико-методологічних засад економічної транзитології шляхом виокремлення таких його складових: (1) розвиток теорії модернізації (від трактування перехідних процесів у країнах, що розвиваються, як безперервного накопичення прогресивних змін до усвідомлення неминучості виникнення проблем та суперечностей у процесі здійснення системних перетворень); (2) фрагментація традиційної економічної транзитології, пов'язана з виникненням концептуальних альтернатив теорії модернізації (концепції залежності, “розвитку недорозвиненості”, світ-системний аналіз); (3) переорієнтація наукових досліджень на виявлення глобалізаційних чинників системних трансформацій; (4) залучення новітнього теоретико-методологічного інструментарію до висвітлення внутрішньосистемних та міжсистемних соціально-економічних трансформацій.

Дослідження еволюції традиційної економічної транзитології призвело до висновку, згідно з яким спрощений підхід до соціально-економічних перетворень у країнах, що розвиваються, заснований на протиставленні “відсталих” традицій і “прогресивної” сучасності виявився непридатним для пояснення специфіки та внутрішньої динаміки розвитку суспільств перехідного типу. Відтак виникла необхідність у неортодоксальних дослідженнях, здатних врахувати складну нелінійну взаємодію екзогенних та ендогенних чинників їх еволюції, традиційної національної специфіки та сучасних зразків прогресивних змін.

Аналіз становлення та розвитку нової економічної транзитології засвідчив, що на початковому етапі посткомуністичних перетворень у теорії та на практиці переважала неоліберальна монетаристська ідеологія міжнародних фінансових організацій. Водночас трансформаційні кризи, неочікувані аномалії та розходження шляхів розвитку нових перехідних економік активізували подальші наукові пошуки у цій царині. Дисертантом доведено, що сучасний етап осмислення транзитивних перетворень відкритих господарських систем тісно пов'язаний з новітніми парадигмальними зрушеннями в розвитку економічної науки, в т. ч. теоретико-методологічними новаціями синергетичного, еволюцій-ного та інституційного підходів до дослідження економічних трансформацій.

До філософсько-світоглядних здобутків економічної синергетики, здатних суттєво поглибити розуміння природи та механізмів перехідних процесів, віднесено: дослідження суспільства й людини як нестійких, відкритих, здатних до самоорганізації систем, що еволюціонують унаслідок спонтанних внутрішніх змін; подолання традиційної суперечності між детерміністською та індетер-міністською картинами світу на основі переосмислення взаємозв'язку категорій “необхідність” та “випадковість”; зміну уявлень щодо механізмів розвитку складних систем, пов'язаних з їх нестійкістю, флуктуаціями та біфуркаційними переходами; визнання нелінійності, багатоваріантності, альтернативності та незворотності економічного розвитку.

Серед основних постулатів еволюційного підходу, залучених до аналізу трансформаційних змін, виокремлено: трактування економіки як відкритої системи, що перебуває під впливом природних, культурних та політичних чинників; дослідження господарського розвитку на основі трансформаційних механізмів спадковості, мінливості та добору як незворотного процесу ускладнення економічних систем; усвідомлення єдності суб'єкта пізнання та оточуючого його соціально-економічного середовища.

До теоретико-методологічних новацій теорії інституційних змін віднесене визначення трансформації економічних систем як внутрішньо складного й багатофакторного процесу, що поєднує загальноцивілізаційні закономірності та національно-специфічні особливості господарського розвитку; трактування інституційної зміни як рушійної сили процесу системної перебудови суспільства; аналіз системних перетворень як сукупності нелінійних процесів, загальна логіка яких є такою: зруйнування основ “старої” інституційної системи - утвердження практики неформальних взаємодій економічних суб'єктів - запровадження нових формальних інституцій та механізмів їх дотримання - створення нових неформальних регуляторів господарської діяльності - утвердження нової інституційної рівноваги.

Дисертантом обґрунтований висновок, згідно з яким у сучасній економічній транзитології синергетичний, еволюційний та інституційний підходи взаємодоповнюють один одного, дозволяючи дослідити внутрішньосистемні та міжсистемні перетворення в їх конкретно-емпіричній та національно-специфічній визначеності, з врахуванням взаємозв'язку та взаємозумовленості культурних, економічних, соціальних, політичних та інших складових суспільної трансформації.

У другому розділі - “Соціально-економічна природа та основні тенденції розвитку транзитивних економік” - розкрито специфіку відбиття трансформаційних процесів у системі категорій соціально-економічної динаміки (рис.1), проаналізовано основні чинники, механізми та вектори соціально-економічних трансформацій сучасних господарських систем, провідні тенденції розвитку, характерні ознаки та типи транзитивних економік.

Дисертантом обґрунтовані два підходи до розуміння поняття “трансформація економічних систем”. Трансформація у широкому розумінні є всезагальною формою розвитку економічних систем, пов'язаною з їх еволюційними та революційними перетвореннями, постійними переходами від стійкого до нестійкого стану й навпаки. В межах цього підходу еволюція (еволюційна трансформація) визначається як процес поступового накопичення кількісних та якісних змін параметрів системи, зростання її ентропії та нестійкості. Зазначені зміни передують якісному стрибку (революційній трансформації) та переходу системи до дисипативної структури, що відповідає новим умовам зовнішнього середовища. Трансформація у вузькому розумінні є внутрішньою складовою процесу загальної еволюції, пов'язаною із порушенням рівноваги та поступовості, невизначеністю, незавершеністю, альтернативністю розвитку, наявністю особливих форм та специфічних елементів перехідних структур. Прихильники звуженого підходу трактують трансформацію як дискретний процес революційних змін економічної системи, що є результатом її попередньої еволюції.

Доведено, що сутністю трансформації економічної системи є її якісні перетворення, які можливо структурувати за глибиною (збагачення природи економічної системи чи перехід до її нової якості); за інтенсивністю (швидкі, переважно якісні, чи повільні, переважно кількісні, зміни); за характером (еволюційні чи революційні зміни); за спрямованістю (прогресивні, регресивні, циклічні, інверсійні зміни); за охопленням елементів системи (часткові або загальносистемні зміни).

У ході дослідження дисертантом проаналізовані та систематизовані основні передумови й чинники трансформаційного процесу, в т.ч. екзогенні (зміна зовнішнього середовища, що може відбуватись як автономно, так і під впливом активності господарської системи) та ендогенні (ускладнення системи, загострення суперечностей її диференційованих елементів, нагромадження помилок та збоїв у ході відтворення). Доведено, що процес трансформації економічних систем є безпосередньо пов'язаним з їх спадковістю та інерційним тяжінням до усталеності як важливою передумовою безпеки соціально-економічних перетворень. Водночас нелінійна взаємодія внутрішніх та зовнішніх чинників постійно порушує стійкість господарського розвитку, породжуючи суперечності між традиційною та інноваційною підсистемами. Взаємодія сил стабілізації та дестабілізації як єдність та боротьба протилежностей виявляється у формі циклічного розвитку трансформаційних економік.

Зазначений підхід зумовив висновок щодо трансформації економічних систем як постійної взаємодії та взаємопереходу двох видів зворотнього зв'язку (негативного та позитивного) та двох типів трансформаційних механізмів (адаптаційного та біфуркаційного). Доведено, що основним фактором посилення ролі біфуркаційних механізмів у перетвореннях сучасних господарських систем є зростання їх відкритості та складності, а також підвищення ролі інтелекту на шляху свідомого добору можливих альтернативних варіантів розвитку. За результатами проведених досліджень аргументовано, що у реальній дійсності різноманітні чинники та механізми трансформації економічних систем утворюють складне сполучення різнорівневих переходів, зумовлюючи поліваріантність майбутнього господарського устрою.

Дисертантом проаналізовані характерні ознаки транзитивної економічної системи, а саме: всеохоплюючий, системний характер трансформаційних процесів, пов'язаних із радикальною заміною конституюючих елементів існуючої системи (міжсистемна трансформація); нестійкість, аномальність, кризовість, конфліктогенність; інституційну нерівновагу; еклектичність, багатоукладність та різнотипність взаємодіючих підсистем; нецілісність та фрагментарність відтворювальних процесів; переплетення генетично різнорідних елементів та відносин; альтернативне протистояння старих і нових форм економічної діяльності; наявність елементів, неоднакових за реформаційною пластичністю та наскрізних утворень, які об'єднують минуле, теперішнє й майбутнє системи; суперечливість, диспропорційність та вразливість до зовнішніх шоків; складну взаємодію організаційних та самоорганізаційних засад розвитку, стихійних та програмованих змін, легітимних та нелегітимних процесів; визначальну роль позаекономічних чинників добору однієї з можливих траєкторій розвитку в межах існуючих об'єктивних соціально-економічних обмежень.

Доведено, що найважливішими тенденціями сучасних соціально-економічних трансформацій є: інерційність відтворення, пов'язана з неможливістю швидкої заміни одних форм економічних відносин на інші; глибока детермінованість перехідного процесу його вихідним станом, що визначає тривалість транзитивного періоду; інтенсивний розвиток нових господарських форм і відносин, що відбувається через каскад біфуркацій та зумовлює незворотність перехідних процесів; урізноманітнення та дивергенція траєкторій розвитку національних економік внаслідок діалектичної взаємодії специфічних та загальноцивілізаційних чинників соціально-економічних змін, спільних ознак та особливостей перехідних процесів у різних країнах.

Третій розділ дисертаційної роботи - “Взаємодія національного та глобального в економічних перетвореннях відкритих господарських систем” - присвячений дослідженню основних тенденцій структурування глобальної економічної системи, аналізу національних моделей перехідної економіки як вияву діалектичної єдності загального, особливого та специфічного у трансформаційному процесі, виявленню найважливіших чинників та механізмів підвищення конкурентоспроможності національних господарських систем в умовах глобалізації.

Доведено, що сучасна світова економіка визначається невід'ємними атрибутами системи, еволюція якої може бути поясненою на основі синергетичної парадигми. Йдеться про відкритість та нелінійність глобалізаційних процесів, їх складність та когерентність; наявність специфічних атракторів структурування міжнародних взаємодій, підпорядкованість принципам самоорганізації та саморозвитку.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що прискорення сучасного глобалізаційного процесу визначають три провідні атрактори: інформаційно-технологічний, породжений науково-технічною революцією, яка створює передумови для взаємодії суб'єктів господарювання в планетарному масштабі в режимі реального часу; фінансово-економічний, започаткований експансією міжнародного капіталу, який інтенсифікує обмін товарами, послугами та інформацією між національними соціально-економічними структурами; соціалізаційний, пов'язаний з постіндустріальними тенденціями становлення людинорозмірних господарських систем, зорієнтованих на всебічний розвиток та розкриття потенціалу конкретної особистості. Зазначений процес є нелінійним і постає як динамічна взаємодія інтеграції (уніфікації, конвергенції) та дезінтеграції (диференціації, дивергенції) національних економік.

Для підтвердження зазначеної гіпотези було досліджено процес розгортання глобалізації упродовж 1970-2005 рр. на основі динаміки індексу глобалізації для 123 країн світу, розрахованого за методикою Swiss Federal Institute of technology, KOF. Для побудови багатовимірного групування за допомогою 33%-го механічного відбору була сформована вибірка із 40 країн. Спроба здійснити їх кластерізацію за рівнем глобалізації упродовж 1970-2005 рр. не надала очікуваного результату через неоднорідність динаміки зазначеного процесу в різних країнах та відсутність необхідних даних, оскільки для країн колишнього Радянського Союзу індекс глобалізації розпочали обчислювати лише з 1991 р. Зазначена динамічна неоднорідність вимагала здійснення періодизації інтеграційних процесів з метою подальшого згрупування країн за рівнем глобалізації. За результатами такої періодизації було побудовано дендрограму (рис. 2), на якій чітко виокремилися два періоди: 1970-1990 рр. і 1991-2005 рр.

Крім того, в межах першого періоду було виділено три підперіоди. Відтак остаточна періодизація є такою:

1970-1972 рр. - початковий період глобалізації;

1973-1988 рр. - становлення глобалізаційних процесів;

1989-1990 рр. - перехідний період глобалізації;

1991-2005 рр. - інтенсифікація глобалізаційних процесів.

Такий підхід дозволив здійснити остаточну кластерізацію країн за період 1991-2005 рр. та виокремити чотири групи країн за рівнем і динамікою процесу глобалізації (рис. 3).

Шляхом згрупування на основі методу k-середніх також було виділено чотири групи країн: до першої групи увійшли країни з досить низьким і низьким рівнем глобалізації, друга і третя - утворились в результаті розмежування країн із середнім рівнем глобалізації, а четверта група повністю співпала з попереднім групуванням. Аналіз засвідчив наявність тенденції до зростання індексу глобалізації в кожній з груп країн, крім найглобалізованіших, яким є притаманною інша динаміка: розпочинаючи з 2003 р. індекс глобалізації цієї групи країн знижується, досягнувши в 2005 р. рівня 1999 р.

Детальний аналіз динаміки індексу глобалізації країн, що увійшли до першого кластеру, довів наявність невипадкових відмінностей між групою країн з досить низьким і низьким рівнем глобалізації та доцільність їх виділення в окремі кластери, оскільки найважливіші тенденції формування процесу глобалізації цих країн можуть істотно відрізнятись, що необхідно враховувати при побудові моделей, які відповідають закономірностям їх розвитку. Відтак за результатами застосування двох взаємодоповнюючих методів було здійснене остаточне згрупування країн за рівнем індексу глобалізації (табл. 1).